ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ

кафедра повітряної навігації та бойового управління авіацією

ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

з навчальної дисципліни
РАДІОТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ТА АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ
УПРАВЛІННЯ АВІАЦІЄЮ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «Наземні засоби радіозв’язку»

ЗАНЯТТЯ № 2 «Радіорелейні та тропосферні засоби зв’язку»

Час 4 години

з галузі знань 25 Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону

зі спеціальності 253 Військове управління (Повітряні Сили)
зі спеціалізації Бойове управління польотами авіації

1
НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Застосування досвіду АТО для підготовки фахівців зв’язку, РТЗ та ІС : навч. посіб. /
А.М. Алімпієв, О.І. Кушнір, К.С. Васюта та ін. – Х. : ХУПС, 2016. – 328 с.
2. Застосування досвіду АТО та особливостей проведення ООС для підготовки фахівців
зв'язку, РТЗ, А та ІС [Текст] : [навч. посіб.] / [К. С. Васюта, О. М. Чекунова, С. А. Макаров [та
ін.] ; М-во оборони України, Харків. нац. ун-т Повітряних Сил ім. І. Кожедуба. - Харків :
ХНУПС, 2018.
3. Потій О.В., Новіков Ю.В., Організація зв’язку та РТЗ в авіаційних частинах ПС.
Навчальний посібник, ХУПС ,2012.
4. Медвєдєв В.К.,Основи організації зв’язку та РТЗ ВПС., навчальний посібник., ХІ ВПС,
2002.
5. Основи організації зв'язку та радіотехнічного забезпечення [Текст] : навч. посіб. / [Ю. В.
Новіков, Д. С. Комін, В. І. Василишин [та ін.] ; М-во оборони України, Харків. нац. ун-т
Повітряних Сил ім. І. Кожедуба. - Харків : ХУПС ім. І. Кожедуба, 2016. - 157 с.
6. Технічне забезпечення засобів зв'язку та радіотехнічного забезпечення авіації
(Повітряних Сил) [Текст] : навч. посіб. / К. С. Васюта, М. В. Грушенко, О. М. Сіренький [та ін.]
; М-во оборони України, ХУПС ім. І. Кожедуба. - Харків, 2008. - 79 с.
7. Васюта, К. С. Системи та засоби зв'язку : навч. посібник [Текст] / К. С. Васюта, О. М.
Меньков ; Харківський ін-т ВПС. - Харків, 2004. - 144 с.
8.Балановський, П. К. Кінцеві пристрої телефонних мереж зв'язку [Текст] : навч. посіб. / П. К.
Балановський, І. М. Бондаренко, А. П. Глушко ; ХІ ВПС. - Харків, 2002. - 630 с.
9.Бондаренко, І. М. Системи радіозв'язку. Кн. 2. Ч. 1. Радіолінії зв'язку [Текст] : навч. посіб. / І.
М. Бондаренко ; Харків. ін-т ВПС. - Харків, 2003. - 162 с.
10. Засоби радіорелейного зв'язку [Текст] : навч. посіб. / С. В. Женжера, О. М. Чекунова, В.
І. Булаєнко [та ін.] ; М-во оборони України, Харків. ун-т Повітряних Сил ім. І. Кожедуба. -
Харків : ХУПС ім. І. Кожедуба, 2015. - 128 с.
11. Авіаційна радіостанція УКХ діапазону Р-845М [Текст] : навчальний посібник / С. В.
Женжера, М. В. Качан, В. П. Коцюба, О. А. Трублін. - Харків : ХУ ПС, 2007. - 139 с.

2
 ВСТУП

Радіорелейний зв'язок (від радіо і франц. relais – проміжна станція) – радіозв'язок, що

здійснюється за допомогою ланцюжка приймально-передавальних радіостанцій.
Радіорелейний зв'язок сполучає у собі переваги як радіозв'язку, так і проводового зв'язку, і
займає проміжне положення.
Перша лінія радіорелейного зв'язку з п'ятьма телефонними каналами була споруджена в
США між Нью-Йорком і Філадельфією в 1935 році. Завдяки успіхам, досягнутим у галузі
техніки надвисоких частот, починаючи з 50-х років, лінії радіорелейного зв'язку стали
споруджуватися швидкими темпами. До початку 70-х років у всіх розвинених країнах створена
густа мережа ліній радіорелейного зв'язку з декількома тисячами телефонних каналів у кожній
лінії.
У даний час радіорелейні станції широко використовуються при організації
радіорелейного зв'язку, як у військовій, так і в інших галузях застосування.
Вивченню принципу побудови радіорелейного зв'язку, принципу роботи та основних ТТХ
радіорелейних станцій, що стоять на озброєнні в частинах зв'язку ПС, і буде присвячене це
заняття.

1 ПРИНЦИП РАДІОРЕЛЕЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ

Для багатоканального радіозв'язку використовуються звичайно

ультракороткі хвилі. З метою збільшення дальності зв'язку прибігають до
ретрансляції сигналу за допомогою прийомо-передавальних проміжних станцій –
ретрансляторів, що мають назву радіорелейні станції зв’язку.
Кожна проміжна станція приймає сигнал від попередньої станції, посилює
його і передає до наступної станції. Число проміжних станцій може доходити до
15-20 (рис. 1).

Рисунок 1 – Принцип організації радіорелейного зв’язку

З цієї групи станцій дві є кінцевими, а інші – проміжними. Кінцеві станції,

як правило, знаходяться в пунктах, між якими організується зв'язок. Проміжні
станції розташовуються більш-менш рівномірно (у залежності від рельєфу
місцевості) між кінцевими станціями. Відстань між проміжними станціями
залежить від висоти антен, від характеру місцевості уздовж траси, від загальної
довжини траси, тобто від кількості ретрансляцій. Останнє зв'язано з тим, що
3
відношення сигналу і шуму зменшується з кожною ретрансляцією. За зазначених
причин середня відстань між сусідніми станціями при 15-20 ретрансляціях і
висоті антени 20 м у степових районах складає 40-50 км, а в умовах
середньопересіченої місцевості – 30-35 км.
Типова схема радіорелейної станції зображена на рис. 2.
Для забезпечення дуплексного зв'язку, тобто в двох напрямках на кожній
проміжній станції встановлюється два напівкомплекти, кожний з який
складається з апаратури каналоутворення, передавача, приймача та двох антен.
Вони з'єднуються комутатором каналів, через який у радіорелейну лінію
вводяться лінії телефонних і телеграфних абонентів. В кінцевій станції
використовується лише один напівкомплект.
Антени радіорелейних станцій високо спрямовані. У метровому діапазоні
хвиль використовуються директорні антени, а в дециметровому – параболічні.
Для збільшення дальності зв'язку антени піднімаються на щогли висотою до 30 м,
що дуже демаскує позиції радіорелейних станцій. З метою полегшення й
спрощення антенної системи часто прийомну і передавальну антени виконують із
взаємно перпендикулярною поляризацією і конструктивно поєднують разом.

Рисунок 2 – Типова схема радіорелейної станції

При організації радіорелейного зв'язку часто виникає необхідність

виділення частини каналів на будь-якої проміжної станції. Це робиться за
допомогою комутатора, що виділяє потрібні канали і замість них уводить нові
канали. Такий режим роботи проміжної станції називається режимом вузлової
станції на відміну від звичайного режиму роботи проміжної станції – режиму
ретрансляції.

4
 У пересувних військових радіостанціях усі станції робляться
взаємозамінними, і кожна з них може використовуватися як в кінцевому режимі,
так і в режимі ретрансляції, у вузловому режимі.
Довжина радіорелейних ліній визначається максимально допустимою
кількістю проміжних станцій, що суворо регламентується нормами технічних
умов на радіорелейну лінію.
При перевищенні визначеної кількості проміжних станцій, зв'язок
погіршується за рахунок нагромадження шумів (перешкод) і нагромадження
перекручувань сигналів, що виникають при їхньому проходженні через апаратуру
станції.
Радіорелейний зв'язок застосовується:
- для будівництва радіорелейних ліній між КП і ПУ авіачастин, з'єднань і
об'єднань ПС;
- для нарощування проводових ліній зв'язку;
- для вставок у проводові лінії зв'язку;
- для відгалуження каналів від багатоканальних проводових ліній зв'язку, а
також радіорелейних ліній зв'язку;
- для дистанційного управління радіостанціями середньої і великої
потужності.
Особливості радіорелейного зв'язку:
- використання тільки УКХ діапазону хвиль (метрові, дециметрові і
сантиметрові хвилі), що дозволяє за допомогою невеликих за розміром антен
забезпечити спрямовану передачу (дальність зв'язку тільки в межах прямої
видимості 30-50 км);
- можливість організації зв'язку і передачі будь-яких сигналів, як
вузькосмугових, так і широкосмугових (тому що для радіорелейного зв'язку
можуть бути використані частоти від 50 до 13000 МГц і більш);
- широке використання ретрансляції сигналів для організації зв'язку на
великі відстані;
- забезпечення двостороннього (дуплексного) зв'язку між споживачами
каналів (абонентами) (тому що велика частотна ємність дозволяє для зв'язку на
кожному інтервалі радіорелейної лінії виділити дві частоти: одну для передачі,
іншу – для прийому сигналів;
- можливість ущільнення радіорелейних каналів великим числом
телефонних і телеграфних каналів зв'язку (в одній радіолінії кількість каналів
може бути до декількох тисяч).
Усі радіорелейні лінії класифікуються за складом устаткування,
призначенням, числом каналів, діапазоном частот і типом застосовуваних
радіорелейних станцій.
Переваги радіорелейного зв'язку
1. Можливість здійснення дуплексного багатоканального телефонного,
телеграфного і факсимільного зв'язку.
2. Висока маневреність.

5
 3. Забезпечення зв'язку на великі відстані в порівняно короткий термін
невеликою кількістю людей і техніки.
4. Можливість відгалуження каналів зв'язку і сполучення їх з каналами
проводового зв'язку на будь-якій кінцевій або проміжній станціях.
5. Можливість здійснення зв'язку через важкодоступні ділянки місцевості (у
тому числі, через територію, що зайнята супротивником).
6. Спрямованість передачі, що знижує вплив перешкод і ускладнює
радіоперехоплення супротивником.
7. Мала залежність зв'язку від часу року, доби, стану погоди.
Недоліки
1. Залежність зв'язку від рельєфу місцевості.
2. Невелика дальність зв'язку між двома станціями.
3. Необхідність взаємного орієнтування антен.
4. Антени потрібно піднімати високо, а погано замасковані антени
демаскують пункти управління.

6
 2 АПАРАТУРА КАНАЛОУТВОРЕННЯ ТА УЩІЛЬНЕННЯ
2.1 Багатоканальні системи зв’язку
При організації зв'язку між наземними ПУ виникає необхідність одночасної
передачі багатьох повідомлень. У цьому випадку дуже ефективною виявляється
багатоканальна система зв'язку, що дозволяє в одній лінії зв'язку утворити кілька
каналів. Таке використання лінії зв'язку називається ущільненням.
Багатоканальний зв'язок може здійснюватися по проводовим (кабельним) або
безпроводовим лініям зв'язку.
Спрощена структурна схема багатоканальної системи зв'язку приведена на
рис. 3. Вона складається з лінії зв'язку (ЛЗ), апаратури каналоутворення (КУА) і
абонентських ліній зв'язку (АЛЗ).
У системах багатоканального зв'язку ущільнення і поділ каналів може
здійснюватися за частотою, часом, фазою й іншими ознаками, що характеризує
сигнал, однак найбільше застосування отримали системи з частотним і часовим
ущільненням і поділом каналів.

Рисунок 3 – Спрощена структурна схема багатоканальної системи зв’язку

2.2 Частотне ущільнення і поділ каналів

Метод ущільнення і поділу каналів за частотою заснований на розподілі
всього спектру частот, переданого в загальному каналі зв'язку.
Частотним ущільненням називається використання одного
широкосмугового каналу для одночасної передачі інформації від декількох
абонентів. Частотні спектри переданих сигналів розміщуються так, щоб не
допустити взаємних перешкод.
Формування спільного групового спектру частот і розподіл його по каналах
здійснюється за допомогою апаратури ущільнення, що входить до складу КУА.
Блок-схема, що пояснює принцип частотного ущільнення радіоканалу убік
передачі, приведена на рис. 4.
Перший телефонний канал є тональним: передача і прийом інформації з
каналу здійснюється без перетворення спектру частот переданих сигналів. Від
мікрофона першого телефонного каналу сигнали через амплітудний обмежник АО
подаються на фільтр нижніх частот ФНЧ, що пропускає частоти не вище 2500 Гц.
Цим усуваються можливі перешкоди з боку першого телефонного каналу іншим
каналам.

7
 Рисунок 4 – Блок-схема частотного ущільнення радіоканалу у бік передавача

Другий телефонний канал є надтональний, тобто розмовний спектр частот

на передавальному боці перетворюється в область більш високих частот. Від
мікрофона другого телефонного каналу сигнали через АО надходять у модулятор,
де модулюють коливання генератора 7,4 кГц. На виході, крім напруги частоти
генератора, з'являються дві бічні смуги частот сигналу, що модулює. За
допомогою смугового фільтра частот ПФ1 (зі смугою пропущення 4,9-7,0 кГц)
виділяється напруга тільки однієї бічної смуги частот (нижньої), що зрушена на
величину частоти генератора (рис. 5). Спектри частот телеграфних і телефонних
каналів і їхнє розміщення в смузі частот станцій, що працюють на передачу,
показані на рис. 6. Частотні смуги каналів станції розподілені так, щоб усунути
можливість перехідних перешкод між каналами.

8
 Рисунок 5 – Спектри напруг

Рисунок 6 – Розміщення спектру частот телефонних і телеграфних каналів

Таким чином, здійснюється перенесення по осі частот спектрів окремих

каналів, що здійснюється в апаратурі ущільнення.

9
 Телеграфні канали також є надтональними: вони працюють за принципом
частотної маніпуляції, тобто, перетворення посилок постійного струму, що
надходять від телеграфних апаратів у напруги, які виробляються генератором
каналу зв'язку. Телеграфні канали включаються через передавальне реле ПР на
вхід генераторів Г1 і Г2. Частотномодульовані коливання генераторів через ПФ2 і
ПФ3 надходять на вхід групового модуляційного підсилювача передавача.
Частотний поділ каналів на прийомному кінці виконано подібно
ущільненню каналів (рис. 7).

Рисунок 7 – Блок-схема частотного ущільнення радіоканалу у бік приймача

Фільтр низьких частот ФНЧ1, поставлений на вході першого телефонного

каналу, із усього спектру прийнятих частот, пропускає до абонента тільки спектр
частот цього каналу. Частоти інших каналів затримуються цим фільтром. На вході
другого телефонного каналу включений смуговий фільтр ПФ2, що пропускає з
усього спектру прийнятих частот тільки ті, котрі відповідають нижній
передаваємій бічній смузі цього каналу 4900-7000 Гц. Інші частоти цим фільтром
не пропускаються. Частоти, що пройшли через цей фільтр, надходять на
демодулятор, де перетворюються в розмовні частоти. Включений на виході
демодулятору фільтр нижніх частот ФНЧ2 затримує усі вищі частоти, що не
входять в спектр передаваємого сигналу. Після фільтрів ФНЧ1 і ФНЧ2 включені

10
підсилювачі П, що доводять корисні сигнали до нижнього рівня, який необхідний
для надійної роботи телефону.
Частотномодульовані сигнали, що надійшли з виходу приймача, проходять
смуговий фільтр ПФ2 або ПФ3 і підсилюються підсилювачами П. Посилені
частотномодульовані телеграфні коливання надходять на частотний детектор. За
допомогою частотного детектора Д коливання, модульовані по частоті,
перетворюються в коливання, модульовані по амплітуді, а потім випрямляються
за допомогою напівпровідникових випрямувачів В. Випрямлені струми
протікають по обмотках прийомного реле ПР, якір якого включає лінійний
ланцюг телеграфного апарату.

2.3 Часове ущільнення і поділ каналів

Принцип часового ущільнення заснований на тому, що повідомлення
передається не безупинно, а у вигляді короткочасних імпульсів, що надходять з
деякою частотою, яка має назву тактова.
Лінія зв'язку при цьому надається для роботи окремих каналів по черзі.
Прийняті антеною імпульси надходять до приймача, що їх підсилює і
перетворює. На його виході виділяється послідовність модульованих імпульсів,
що за допомогою комутатора розподіляються по каналах. Потім на дискретних
складових прийнятого сигналу відновлюється його зміст. Блок-схема, що пояснює
принцип ущільнення і поділу каналів за часом, приведена на рис. 8.

Рисунок 8 – Блок-схема ущільнення і розділення каналів за часом

Щоб повідомлення не спотворювалося, частота проходження імпульсів

повинна бути вище частоти переданого сигналу мінімум у двічі. Для

11
телефонного сигналу вибирається частота проходження (тактова частота) 8 кГц,
що відповідає Т=125 мкс. Діаграми часового ущільнення каналів показані на
рис. 9.

Рисунок 9 – Діаграма часового ущільнення каналів

12
 Неважко побачити, що комутатори каналів на передавальному і
приймальному боках повинні обертатися синхронно і синфазно. Синхронізація
досягається посилкою по спеціальному каналу маркерного імпульсу перед
серією робочих імпульсів.

При великій кількості каналів частіше застосовується частотне ущільнення.

При невеликій кількості каналів для передачі мовної і телеметричної
інформації широко застосовується часове ущільнення.
Перевагами частотного методу ущільнення каналів є також його
придатність для передачі широкосмугових телевізійних передач, а часовий
метод ущільнення для цього непридатний. Зазначені переваги визначають
переважне застосування частотного методу ущільнення.
До недоліків частотного методу варто віднести складність апаратури. Крім
того, виділення каналів на проміжних радіорелейних станціях при часовому
ущільненні простіше, ніж при частотному. Тому в тих випадках, коли кількість
каналів невелика і не потребується сполучення радіорелейної лінії з
проводовою, застосування часового ущільнення може виявитися більш
доцільним.

2.4 Характеристика апаратури каналоутворення

Розглянемо коротку характеристику деяких типів апаратури
каналоутворення та ущільнення ліній зв'язку.
2.4.1 Апаратура каналоутворення П-330-6
Апаратура каналоутворення П-330-6 призначена для утворення шести
каналів тональної частоти в діапазоні частот 4,6-31,7 кГц при роботі по
радіорелейним, тропосферним і кабельним ліням.
У системі передачі П-330-6 передбачені 6 каналів тональної частоти, один
широкосмуговий канал і канал службового зв'язку.
Широкосмуговий канал формується за рахунок трьох каналів ТЧ. В
апаратурі передбачена можливість роботи з одному із шести каналів ТЧ, що
працює в двох або чотирьохпроводовому режимах одноканальної апаратури
тонального телеграфування зі збереженням каналу тональної частоти.
Апаратура П-330-6 має можливість переведення двох каналів ТЧ у
двухпроводовий телефонний режим.
Широкосмуговий канал може використовуватися для передачі даних, а
також для організації високочастотних транзитів по трьохканальним групах.
Службові переговори здійснюються по каналу службового зв'язку.
Максимальна довжина підсилювальної ділянки при роботі по кабельним
лініям – 20 км.
У системі передачі П-330-6 передбачені наступні основні режими роботи:
- радіорелейний прикінцевий і кабельний прикінцевий;
- режим ретрансляції на РРЛ і ТРЛ по лінійному спектрі з використанням
двох кінцевих станцій П-330-6;

13
 - режим ретрансляції з РРЛ (ТРЛ) на кабель за допомогою однієї кінцевої
станції П-330-6.
В усіх режимах роботи системи П-330-6 являє собою односмугову 4-
проводову систему передачі з частотним поділом каналів.
Апаратура П-330-6 виконана у вигляді двох моноблоків, з'єднаних між
собою механічно і за електричною схемою.
Маса апаратури – 52 кг.
2.4.2 Одноканальна апаратура високочастотного телефонування П-
312М
Одноканальна апаратура високочастотного телефонування П-312М
призначена для ущільнення постійних повітряних і кабельних ліній зв'язку, а
також для ущільнення радіорелейних ліній. При ущільненні двохпроводової лінії
установка П-312М дозволяє одержати, крім низькочастотного телефонно-
телеграфного зв'язку по середній крапці, один додатковий високочастотний
телефонний зв'язок у діапазоні 3,3-5,7 кГц. Дальність дії апаратури залежить від
типу лінії зв'язку. По мідних повітряних лініях установка забезпечує надійну
роботу на відстань до 750 км, по сталевих повітряних лініях – до 80 км і по
кабельних лініях різного типу – 15-65 км. Для збільшення дальності дії між
кінцевими станціями можна установити до трьох ретрансляторів, при цьому
дальність зв'язку збільшується в 4 рази.
Для живлення установки необхідні джерела постійного струму напругою
12 В або 220 В чи мережа змінного струму 220 В. Вага – 72 кг.
2.4.3 Одноканальна апаратура високочастотного телефонування П-311
Одноканальна апаратура високочастотного телефонування типу П-311
призначена для тих же цілей, що і П-312М. Відрізняється тільки спектром
використовуваних частот (10,32-15,7 кГц). Це дозволяє включати установки
спільно в одну лінію зв'язку, що ущільнюється, розширивши число каналів до
чотирьох (три телефонних і один телеграфний ). Дальність дії в апаратури П-311
трохи менше в порівнянні з апаратурою П-312М, тому що використовуються
більш високі частоти.
2.4.4 Трьохканальна апаратура високочастотного телефонування П-310
Трьохканальна апаратура високочастотного телефонування типу П-310
призначена для ущільнення трьома додатковими високочастотними телефонними
каналами повітряних і кабельних ліній зв'язку. При використанні апаратури П-310
по однієї двохпроводовій лінії можна одночасно вести п'ять переговорів: чотири
телефонних (три високочастотних і один низькочастотний) і один телеграфний по
середній крапці.
У залежності від типу лінії зв'язку, числа підсилювальних і трансляційних
пунктів дальність дії П-310 може досягати 8400 км.
2.4.5 Одноканальна апаратура тонального телеграфування П-314
Одноканальна апаратура тонального телеграфування П-314 призначена для
ущільнення високочастотних телефонних каналів з верхньою границею смуги
ефективно переданих частот 2700 Гц.

14
 Апаратура розрахована на включення як телеграфних апаратів, що
працюють струмами двох напрямків (апаратура типу 2БДА-43), так і апаратів, що
працюють струмом одного напрямку. Дальність дії апаратури П-314 визначається
дальністю дії апаратури ВЧ телефонування.
Живлення апаратури може здійснюватися від акумуляторної батареї
напругою 12 В через перетворювачі, акумуляторних батарей напругою 12, 24,
220 В і лінійних телеграфних батарей 60 В або від мережі змінного струму
напругою 127/220 В. Споживана потужність 20-22 Вт. Конструкція апаратури
допускає транспортування будь-яким видом транспорту. Вага апаратури близько
45 кг.
2.4.6 Апаратура тонального телеграфування П-318
Апаратура тонального телеграфування П-318 призначена для ущільнення
16-ю телеграфними каналами високочастотних телефонних каналів проводових
ліній і телефонних каналів радіорелейних станцій. При роботі по двохпроводовій
лінії зв'язку додатково до телефонного каналу утворюється чотири телеграфних.
У повний комплект апаратури входять два 6-канальних пристрої (П-318-6) і
одне 4-канальне (П-318-4), призначені до переходу від двохполюсної роботи до
однополюсної та у зворотному напрямку, пристрій для ведення службових
телефонних переговорів (П-318-УТП).
Живлення апаратури здійснюється від мережі перемінного струму напругою
127/220 В.

3 РАДІОРЕЛЕЙНІ СТАНЦІЇ ЗВ’ЯЗКУ

3.1 Радіорелейна станція Р-409М
3.1.1 Призначення
Радіорелейна станція Р-409М призначена для організації радіорелейного
зв'язку між пунктами управління тактичної ланки і відгалуження каналів від
магістральних ліній зв'язку, а також передачі сигналів автоматизованих систем
управління авіацією.
3.1.2. Основні тактико-технічні характеристики
1. У станції використане частотне ущільнення і поділ каналів.
2. Діапазон частот 60-480 МГц (МХ, ДЦХ) розбитий на 3 піддіапазони – А,
Б и В. У піддіапазоні А (60-120 МГц) розміщені три оперативних, а в
піддіапазонах Б и В (120-240 МГц, 240-480 МГц) по шість оперативних
телефонних каналів. В усіх піддіапазонах, крім оперативних, є один службовий канал.
3. Дальність зв'язку:
- у піддіапазоні А – 150 км при трьох ретрансляціях;
- у піддіапазонах Б и В – 250 км при шести-восьми ретрансляціях.
4. Довжина одноінтервальної лінії, розгорнутої на рівнинній місцевості –
40 км.
5. Можливе використання зовнішньої апаратури вторинного ущільнення,
при цьому забезпечується можливість передачі по оперативних телефонних
каналах телеграфних каналів.
15
 6. Потужність передавача у всіх піддіапазонах – 40 Вт.
7. Обладнання змонтоване на шасі ЗіЛ-131.
8. Час розгортання – 40-45 хв. екіпажем станції (4 чоловіка).
9. Для розгортання необхідний майданчик 30х60 м.
Режими роботи.
Апаратура станції забезпечує наступні режими роботи:
- прикінцевий режим із внутрішнім ущільненням – для одночасної роботи
двох напівкомплектів апаратури в двох незалежних напрямках зв'язку;
- режим ретрансляції – для забезпечення ретрансляції всіх телефонних
каналів по груповому спектру;
- вузловий режим – для організації транзиту одного «широкого» каналу
(трьохканальної групи) і виділення іншого каналу абоненту в спектрі частот 12-
24 кГц, а також для організації транзиту і виділення абоненту будь-якого
телефонного каналу;
- режим зовнішнього ущільнення I – для передачі трьох телефонних каналів
і одного службового в піддіапазоні А и шести телефонних каналів і одного
службового в піддіапазонах Б и В по кабелю в груповому спектрі. У цьому режимі
забезпечується радіовставка в кабельну лінію, що ущільнена апаратурою П-303-ОБ;
- режим зовнішнього ущільнення II – для передачі 12 телефонних і одного
службового каналів у піддіапазоні В;
- режим чергового прийому;
- прикінцевий одноканальний режим – для попереднього будування
радіолінії;
- режим бінарної інформації – для передачі сигналів АСУ;
- режим роботи станції на кабель, при якому апаратура П-303-ОБ,
встановлена в станції, забезпечує прикінцевий, вузловий і ретрансляційний
режими при роботі в кабельних ліній.

3.1.3 Антенна система станції

У комплект радіорелейної станції входять три типи основних антенних
пристроїв:
- лінійно-поляризована антена (піддіапазон А) – 2 шт. (рис. 10). Довжина
вібраторів у напрямку випромінювання антени убуває за лінійним законом;

Рисунок 10 – Лінійно-поляризована антена (піддіапазон А)

16
 - Z-образна рамкова антена з ґратчастим рефлектором (піддіапазон Б);
- синфазні ґрати на чотирьох Z-образних рамкових антенах з рефлектором
(піддіапазон В).
Антенні пристрої піддіапазонів Б и В (2 шт.) (рис. 11) складаються з
плоского ґратчастого рефлектору з випромінювачем по обидві сторони: з однієї
сторони рефлектора – випромінювач піддіапазону Б, з іншого боку – система
випромінювачів піддіапазону В.

Рисунок 11 – Антенні пристрої під діапазонів Б і В

Застосування різного типу антен обумовлено широким діапазоном станції.

Антени мають досить гарну спрямованість, швидко розгортаються, мають
невелику парусність і відносно малу вагу і габарити. Кожна антена забезпечує
одночасну роботу станції на прийом і передачу. Антени встановлюються і
піднімаються на щоглах телескопічного типу висотою 19,4 м (2 шт.).
3.2 Радіорелейна станція Р-405М
3.2.1 Призначення
Р-405М призначена для забезпечення зв'язку між пунктами управління й
відгалуження каналів зв'язку від багатоканальних радіорелейних станцій. Широко
використовується в АСУ при передачі даних. Крім того, вона може
використовуватися як вставка в ущільнені проводові лінії зв'язку.
17
 3.2.2 Основні ТТД
1. Станція Р-405 працює в діапазоні метрових хвиль на частотах 60-65 МГц
(5-4,29 м) і в діапазоні дециметрових хвиль на частотах 350-420 МГц (76,9-
71,4 см).
2. Кількість фіксованих частот: у метровому діапазоні – 134, у
дециметровому – 101.
3. Застосовується частотне ущільнення і поділ каналів.
4. Станція забезпечує одночасну дуплексну роботу по двом телефонним і
двом телеграфним каналам.
Перший телефонний канал може бути ущільнений шістьма телеграфними
каналами за допомогою апаратури ущільнення П-313.
Другий телефонний канал теж допускає ущільнення телеграфними
каналами за допомогою апаратури П-313, але телеграфна робота тут проходить
гірше, ніж по першому телефонному каналу, тому що другий телефонний канал є
надтональним. Тому ущільнення апаратурою П-313 рекомендується здійснювати
тільки по першому телефонному каналу.
По телефонним каналах за допомогою факсимільної апаратури можна
передавати нерухомі зображення документів. При організації радіолінії на кожній
проміжній станції можливо відгалуження будь-якого каналу.
5. Без застосування блоків посилення потужності станція забезпечує на МХ
і ДЦХ дальність зв'язку не менш 45 км на одному інтегралі і до 120 км із
застосуванням двох проміжних станцій. На відкритих трасах при прямій
видимості між антенами зв'язок може бути забезпечений і на більші відстані.
При застосуванні блоку посилення потужності дальність зв'язку на одному
інтервалі зростає на 20 км.
У метровому діапазоні хвиль станція забезпечує роботу в русі на відстані до
25 км.
6. Потужність передавачів:
- у метровому діапазоні – 2,5 Вт, а з блоком посилення потужності – 25 Вт;
- у дециметровому діапазоні – 1,5 Вт, а з блоком посилення потужності –
10 Вт.
У передавачах забезпечується безпошуковий і безпідстроєчний зв'язок.
7. Електроживлення станції:
- від промислової мережі 127/220 В, 50 Гц;
- від постійної напруги – 12 В.
Є свій бензоагрегат.
Джерелом постійної напруги є акумуляторні батареї 5КН-45К. Живлення
від акумуляторів виробляється при роботі станції в русі.
8. Час розгортання (згортання) станції командою 5 чол. не перевищує 45 хв.
Необхідна площадка розміром 18х25 м.
9. Антенна система забезпечує роботу станції в МВ і ДЦВ діапазонах як у
стаціонарному режимі, так і під час руху.
При роботі в стаціонарному режимі до складу кожного напівкомплекту
апаратури входять:
- антена метрового діапазону;
18
 - антена дециметрового діапазону;
- щогла.
При роботі станції в метровому діапазоні антена встановлюється на щоглу
висотою 14,5 м, а в дециметровому діапазоні – на щоглу висотою 16,5 м.
Дуплексний зв'язок під час руху автомобіля забезпечується в метровому
діапазоні на одну штирьову антену.
10. Апаратура Р-405М розміщається в кузові автомобіля ГАЗ-66-05.
3.2.3. Антенна система станції
Антени метрового діапазону хвиль.
1. Хрестоподібна антена. Являє собою дві антени типу «хвильовий канал»,
сполучені на загальній штанзі і розташовані перпендикулярно одна одній. Одна з
цих антен використовується для передачі, інша – для прийому. Хрестоподібна
конструкція приймальної та передавальної антен дозволяє розмістити їх на одній
загальній щоглі
2. Штирьова антена. Застосовується для роботи станції під час руху
автомобіля. Має кругове випромінювання в горизонтальній площині і являє
собою напівхвильовий вертикальний штир, довжиною 2,18 м. Одночасна робота
приймача і передавача на штирьову антену може здійснюватися тільки за
допомогою блоку розв'язки.
Антена дециметрового діапазону.
У ДЦХ діапазоні прийом і передача здійснюється на двохелементну Z-
образну антену з плоским рефлектором. Антена являє собою систему з двох
синфазноживлених Z-образних випромінювачів, розташованих перед плоским
рефлектором.
У комплект станції входить дві сталеві щогли і два піднімальних пристрої.
Повна висота кожної щогли 16,5 м.
Наявність блоку посилення потужності дозволяє розширити тактичні
можливості станції в різних умовах. З блоком посилення потужності можна
отримати більшу дальність на одному інтервалі, або поліпшити якість зв'язку на
даному інтервалі, або забезпечити задану дальність зв'язку при зниженій висоті
антени. Полегшується і вибір трас. У метровому діапазоні блок посилення
потужності має особливе значення при роботі в русі для збільшення дальності
зв'язку.
Станція може працювати в прикінцевому (при цьому забезпечується
одночасна робота по двом незалежним напрямкам), ретрансляційному і вузловому
режимах.
У вузловому режимі станція допускає відгалуження будь-якого каналу.
Крім того, кожний напівкомплект апаратури може бути переведений у режим
чергового прийому.

19
 3.3 Радіорелейна станція Р-415 НВ
3.3.1 Призначення
Радіостанція Р-415 призначена для організації малоканальних ліній зв'язку,
відгалуження каналів від магістральних ліній зв'язку і дистанційного управління
КХ і УКХ радіостанціями.
Апаратура радіостанції забезпечує безпошукове входження в зв'язок і
ведення зв'язку без ручного підстроювання як на стоянці, так і в русі.
3.3.2 Технічні дані
1. Діапазон частот – 80-119,95 МГц (1),
– 390-429,80 МГц (Д).
2. Кількість робочих частот – 800,
– 200.
3. Сітка частот – 50 кГц,
– 200 кГц.
4. Кількість фіксованих частот – 161,
– 75.
5. Режими роботи радіостанції в будь-якому діапазоні:
- режим одночасної роботи по двох телефонних і двох телеграфних
каналах (режим БУК);
- режими роботи по трьох оперативних телефонних і одному службовому
каналу з апаратурою каналоутворення П-303-6 (режим П-303-6), що у комплект
радіостанції не входить;
- режим передачі даних (режим АПД). АПД у комплект радіостанції не
входить;
- одноканальний режим (режим СИМПЛ), при якому забезпечується
симплексна робота з будь-якого телефонного каналу з підвищеною девіацією
частоти;
- режим чергового прийому (ДЕЖ. ПРИЕМ), при якому забезпечується
прийом виклику по будь-якому телефонному каналу;
- режим дистанційного управління КХ (УКХ) передавачами (режим
КАНАЛ ДУ);
- режими автоматичного контролю (КОНТР.):
передачі – режим КОНТР.;
передачі і прийому – режим КОНТР.;
прийом – без випромінювання в простір, при якому забезпечується
контроль справності апаратури;
- режим автоматичного настроювання прийомопередавачів
(НАСТРОЙКА), при якому забезпечується настроювання на будь-яку фіксовану
пару частот прийому і передачі за допомогою декадних перемикачів синтезатора
частот.
6. Дальність зв'язку:
На середньо пересіченій лісовій і степовій місцевостях при роботі на
спрямовані антени радіостанція забезпечує дальність зв'язку не менш 30 км у
будь-якому діапазоні.
20
 На відкритих трасах при прямій видимості між антенами упевнений
зв'язок може бути забезпечений на відстані до 50-70 км. Однак при цьому
завадозахищенність і вірогідність інформації не гарантується.
Максимальний інтервал зв'язку в русі при роботі на ненаправлені антени
складає 5-12 км.
7. Потужність передавача 1Б03 (діапазону 80-120 МГц) не менш 11 Вт,
передавача ДБ03 (діапазону 390-430 МГц) – не менш 6,5 Вт.
8. Чутливість приймача при відношенні сигнал/шум 35 дБ:
- у діапазоні 1 – 1КАН.ТЧ – 2,0 мкВ, 2КАН.ТЧ – 4,5 мкВ;
- у діапазоні Д – 1КАН.ТЧ – 4,5 мкВ, 2КАН.ТЧ – 4.5 мкВ.
9. Електроживлення радіостанції забезпечується від первинних джерел:
- постійного струму напругою 27 В;
- однофазної мережі перемінного струму напругою 220 В , частотою 50 Гц;
- трифазної мережі перемінного струму напругою 380 В, частотою 50 Гц.
Потужність споживана радіостанцією в залежності від джерел
електричного живлення складає не більш 180 Вт (при 27 В) і не більш 240 Вт
(при 220/380 В).
10. Маса апаратної стійки двохдіапазонного варіанту складає 115 кг,
однодіапазонного – 85 кг.
3.3.3 Типи антен і їх характеристика
Радіостанція має дві спрямовані (1Б11, ДБ11) і дві ненаправлені антени
(ДБ12, 1ДБ12).
Антена 1Б11 призначена для спрямованого випромінювання і спрямованого
прийому радіосигналів у діапазоні 80-120 МГц. Спрямована антена 1Б11 являє
собою логоперіодичну антену з числом вібраторів 8. Кріплення антени на щоглі
передбачає установку вертикальної або горизонтальної поляризації.
Антена ДБ11 призначена для спрямованого прийому радіосигналів у
діапазоні 390-430 МГц. Антена являє собою синфазні ґрати, що складаються з
двох -випромінювачів, плоского рефлектору і дільника потужності.
Антена ДБ12 призначена для ненаправленого випромінювання і
ненаправленого прийому радіосигналів у діапазоні 390-430 МГц. Антена
забезпечує роботу у русі.
Антена 1ДБ12 аналогічного призначення , але в діапазонах 1 і Д.
Обидві антени являють собою коаксіальні штирьові антени з
несиметричним живленням.
3.3.4 Принцип роботи
Взаємодію окремих блоків і вузлів радіостанції Р-415 показано на
структурній схемі (рис. 12).
Прийнятий антеною високочастотний (ВЧ) сигнал через вимірник минаючої
потужності (ВМП) і прийомне плече фільтру частотних розв'язок (ФЧР)
надходить у приймач, де підсилюється, перетворюється в сигнал групового
спектру і подається в БКУ. У БКУ в тракті прийому сигнал групового спектру
доводиться до необхідного рівня і подається в апаратуру ущільнення. Утворений
в апаратурі ущільнення груповий сигнал надходить через тракт передачі БКУ на

21
частотний модулятор СВЧ. Промодульований ВЧ сигнал збудника, посилений
передавачем (БПП), через передавальне плече ФЧР і ВМП подається в антену.
Керуючий пристрій АНФ у БКУ і виконавчі пристрої АНФ у БПП служать
для автоматизованого перестроювання ФЧР. Пристрій контролю БКУ призначено
для обробки сигналів контрольних датчиків і індикації наявності зв'язку в режимі
РОБОТА або справності вузлів апаратури в режимах КОНТР. (КОНТР.ПРМ,
КОНТР.ПРД).
Пульт переключення комутує ланцюги живлення, контролю й управління до
одного з двох блоків БПП у двохлітерній стійці. Для цього перемикач ДИАПАЗОН
(МГц) ставиться в положення робочого діапазону.
Навантаження призначене для створення еквіваленту антени в режимах
контролю і настроювання. Блок живлення містить у собі вторинні джерела
живлення.

4 Принцип тропосферного зв’язку

Тропосферна радіохвиля поширюється між точками земної поверхні по

траєкторії, що лежить у тропосфері. Енергія тропосферної радіохвилі коротше
100 см розсіюється на неоднорідностях тропосфери. При цьому частина енергії
попадає на прийомну антену РРС, розташованої за межами прямої видимості на
відстані 250 ...350 км. Ланцюжок таких РРС утворить тропосферну радіорелейну
лінію (ТРЛ) (рис. 13). На будь-якій РРС установлюють антени, приймально-
передавальну апаратуру й допоміжні пристрої (апаратуру телеобслуговування,
службового зв'язку, гарантованого електроживлення та ін.). Комплекс апаратури,
що забезпечує нормальну роботу РРЛ (або ТРЛ), називають радіорелейною
системою.

Рисунок 13 – Принцип роботи ТРЛС

Тропосферний радіозв'язок, дальній радіозв'язок, заснований на

використанні явища перевипромінювання електромагнітної енергії в электрично
неоднорідній тропосфері при розповсюдженні в ній радіохвиль; здійснюється в
діапазонах дециметрових і сантиметрових хвиль.
Електрична неоднорідність тропосфери (неоднорідність її діелектричної
проникності Е) обумовлена випадковими локальними змінами температури, тиску
й вологості повітря, а також регулярним зменшенням цих величин зі збільшенням
22
висоти. Перевипромінювання енергії відбувається в області перетинання діаграм
спрямованості передавальної й приймальної антен. Відстань між пунктами
передачі і прийому може досягати 1000 км. Однак на практиці звичайно
споруджують лінії радіорелейного зв'язку, у яких тропосферний радіозв'язок
використовують у всіх ланках лінії або тільки в деяких з них. Довжина таких ліній
досягає кількох тис. км.
Через малу інтенсивність тропосферних неоднорідностей (малих перепадів
середня потужність сигналу при тропосферному радіозв'язку дуже низька й
зменшується з відстанню R пропорційно 1/Rn, де n = 10-12). Постійно
відбуваються випадкові зміни рівня радіосигналу (його завмирання), викликані
просторовими й тимчасовими змінами Е.
Тому при тропосферному радіозв'язку необхідно використовувати передавачі
великої потужності (1-50 кВт), високочутливі приймачі, антени великих розмірів, а
також застосовувати спеціальні методи передачі, що дозволяють послабити вплив
завмирань сигналу: передачу й прийом того самого повідомлення на декількох
несучих частотах; прийом на просторово рознесені антени.
Енергетичні параметри сучасного приймально-передавального обладнання
дозволяють створювати до 120-240 телефонних каналів в одному високочастотному
стовбурі при R = 150-250 км і до 12 каналів при R = 800-1000 км.
Відомі випадки розповсюдження метрових хвиль на відстань у кілька тисяч
кілометрів. Причиною дальнього поширення УКВ метрового діапазону є
розсіювання на неоднорідностях іоносфери, обумовлених метеорною іонізацією
«іоносферними вітрами» і іншими явищами. Сутність самого явища розсіювання
електромагнітних хвиль від іоносферних неоднорідностей така ж, як і при
розсіюванні від вихрових неоднорідностей у тропосфері.
Такі іонізовані ділянки існують лише кілька секунд, а потім практично
зникають. Однак за причини того, що в атмосферу щохвилини попадає велика
кількість метеоритів, можна здійснити досить ефективний (переривчастий) у часі
зв'язок. За появою слідів метеоритів спостерігає спеціальна радіосистема з
невеликою випромінюваною потужністю. Як тільки підходящий слід виявлений,
включається потужний передавач і повідомлення «вистрелюються» із
застосуванням апаратури БД і СБД.

ВИСНОВОК

Під час проведення заняття були розглянуті питання, що пояснюють

принцип роботи та порядок використання радіорелейних станцій зв’язку.
Знання цих питань має велике значення при вивченні особливостей
організації радіорелейного зв’язку, а також при використанні цих засобів особами
бойового розрахунку КП (ПУ) і штабу авіаційної частини.

23