Репетиторський центр «Мега Мозок»

2021 рік
 Зміст
1. Таблиця квадратів
2. Таблиця степенів
3. Таблиця множення
4. Таблиця простих чисел
5. Одиниці вимірювання
6. Числові множини
7. Десятковий запис натуральних чисел
8. Подільність натуральних чисел
9. Ознаки подільності. НСК. НСД
10. Десяткові дроби
11. Звичайні дроби
12. Раціональні числа
13. Модуль числа
14. Степінь числа
15. Одночлени
16. Многочлени
17. Розкладання многочлена на множники
18. Раціональні вирази
19. Дії над дробово – раціональними виразами
20. Корені
21. Тригонометрія
22. Похідна та інтеграл
23. Логарифм
24. Рівняння
25. Нерівності
26. Системи рівнянь
27. Системи нерівностей
28. Функції
29. Прогресія
30. Комбінаторика та ймовірність
31. Задачі

2
02 =0 102 = 100 202 = 400 302 = 900
12 =1 112 = 121 212 = 441 312 = 961
22 =4 122 = 144 222 = 484 322 = 1024
32 =9 132 = 169 232 = 529 332 = 1089
42 = 16 142 = 196 242 = 576 342 = 1156
52 = 25 152 = 225 252 = 625 352 = 1225
62 = 36 162 = 256 262 = 676 362 = 1296
72 = 49 172 = 289 272 = 729 372 = 1369
82 = 64 182 = 324 282 = 784 382 = 1444
92 = 81 192 = 361 292 = 841 392 = 1521

402 = 1600 502 = 2500 602 = 3600 702 = 4900

412 = 1681 512 = 2601 612 = 3721 712 = 5041
422 = 1764 522 = 2704 622 = 3844 722 = 5184
432 = 1849 532 = 2809 632 = 3969 732 = 5329
442 = 1936 542 = 2916 642 = 4096 742 = 5476
452 = 2025 552 = 3025 652 = 4225 752 = 5625
462 = 2116 562 = 3136 662 = 4356 762 = 5776
472 = 2209 572 = 3249 672 = 4489 772 = 5929
482 = 2304 582 = 3364 682 = 4624 782 = 6084
492 = 2401 592 = 3481 692 = 4761 792 = 6241

802 = 6400 902 = 8100

812 = 6561 912 = 8281
822 = 6724 922 = 8464
832 = 6889 932 = 8649
842 = 7056 942 = 8836
852 = 7225 952 = 9025
862 = 7396 962 = 9216
872 = 7569 972 = 9409
882 = 7744 982 = 9604
892 = 7921 992 = 9801

3
20 = 1 30 = 1 40 = 1 50 = 1
21 = 2 31 = 3 41 = 4 51 = 5
22 = 4 32 = 9 42 = 16 52 = 25
23 = 8 33 = 27 43 = 64 53 = 125
24 = 16 34 = 81 44 = 256 54 = 625
25 = 32 35 = 243 45 = 1024 55 = 3125
26 = 64 36 = 729 46 = 4096 56 = 15625
27 = 128 37 = 2187 47 = 16384 57 = 78125
28 = 256 38 = 6561 48 = 65536 58 = 390625
29 = 512 39 = 19683 49 = 262144 59 = 1953125
210 = 1024 310 = 59049 410 = 1048576 510 = 9765625

60 = 1 70 = 1 80 = 1 90 = 1
61 = 6 71 = 7 81 = 8 91 = 9
62 = 36 72 = 49 82 = 64 92 = 81
63 = 216 73 = 343 83 = 512 93 = 729
64 = 1296 74 = 2401 84 = 4096 94 = 6561
65 = 7776 75 = 16807 85 = 32768 95 = 59049

4
2∙1=2 3∙1=3 4∙1=4 5∙1=5
2∙2=4 3∙ 2 = 6 4∙2=8 5 ∙ 2 = 10
2∙3=6 3∙3=9 4 ∙ 3 = 12 5 ∙ 3 = 15
2∙4=8 3 ∙ 4 = 12 4 ∙ 4 = 16 5 ∙ 4 = 20
2 ∙ 5 = 10 3 ∙ 5 = 15 4 ∙ 5 = 20 5 ∙ 5 = 25
2 ∙ 6 = 12 3 ∙ 6 = 18 4 ∙ 6 = 24 5 ∙ 6 = 30
2 ∙ 7 = 14 3 ∙ 7 = 21 4 ∙ 7 = 28 5 ∙ 7 = 35
2 ∙ 8 = 16 3 ∙ 8 = 24 4 ∙ 8 = 32 5 ∙ 8 = 40
2 ∙ 9 = 18 3 ∙ 9 = 27 4 ∙ 9 = 36 5 ∙ 9 = 45
2 ∙ 10 = 20 3 ∙ 10 = 30 4 ∙ 10 = 40 5 ∙ 10 = 50

6∙1=6 7∙1=7 8∙1=8 9∙1=9

6 ∙ 2 = 12 7 ∙ 2 = 14 8 ∙ 2 = 16 9 ∙ 2 = 18
6 ∙ 3 = 18 7 ∙ 3 = 21 8 ∙ 3 = 24 9 ∙ 3 = 27
6 ∙ 4 = 24 7 ∙ 4 = 28 8 ∙ 4 = 32 9 ∙ 4 = 36
6 ∙ 5 = 30 7 ∙ 5 = 35 8 ∙ 5 = 40 9 ∙ 5 = 45
6 ∙ 6 = 36 7 ∙ 6 = 42 8 ∙ 6 = 48 9 ∙ 6 = 54
6 ∙ 7 = 42 7 ∙ 7 = 49 8 ∙ 7 = 56 9 ∙ 7 = 63
6 ∙ 8 = 48 7 ∙ 8 = 56 8 ∙ 8 = 64 9 ∙ 8 = 72
6 ∙ 9 = 54 7 ∙ 9 = 63 8 ∙ 9 = 72 9 ∙ 9 = 81
6 ∙ 10 = 60 7 ∙ 10 = 70 8 ∙ 10 = 80 9 ∙ 10 = 90

5
 2 3 5 7 11 13 17 19
23 29 31 37 41 43 47 53
59 61 67 71 73 79 83 89
97 101 103 107 109 113 127 131
137 139 149 151 157 163 167 173
179 181 191 193 197 199 211 223
227 229 233 239 241 251 257 263
269 271 277 281 283 293 307 311
313 317 331 337 347 349 353 359
367 373 379 383 389 397 401 409
419 421 431 433 439 443 449 457
461 463 467 479 487 491 499 503
509 521 523 541 547 557 563 569
571 577 587 593 599 601 607 613
617 619 631 641 643 647 653 659
661 673 677 683 691 701 709 719
727 733 739 743 751 757 761 769
773 787 797 809 811 821 823 827
829 839 853 857 859 863 877 881
883 887 907 911 919 929 937 911
947 953 967 971 977 983 991 997

6
 Одиниці часу
1 хв = 60 с 1 доба = 24 год 1 вік = 100 років
1 год = 60 хв 1 рік = 12 місяців (або 365 або 366 діб)

Міри маси
1 г = 1 000 мг 1 ц = 100 кг
1 кг = 1000 г 1 т = 10 ц

÷1000 ÷1000 ÷100 ÷10

мг → г→ кг → ц→ т
×1000 ×1000 ×100 ×10
мг ← г← кг ← ц← т
Одиниці довжини
1см = 10 мм 1 м = 10 дм
1 км = 1 000 м
1 дм = 10 см 1 м = 100 см

÷10 ÷10 ÷10 ÷1000

мм → см → дм → м → км
×10 ×10 ×10 ×1000
мм ← см ← дм ← м ← км

7
 Одиниці площі
1 см2 = 100 мм2 1 дм2 = 10 000 мм2
1 дм2 = 100 см2 1 м2 = 10 000 см2
1 м2 = 100 дм2 1 а = 10 000 дм2
1 а = 100 м2 1 га = 10 000 м2
1 га = 100 а 1 км2 = 10 000 а

÷100 ÷100 ÷100 ÷100 ÷100 ÷100

мм2 → см2 → дм2 → м2 → а→ га → км2
×100 ×100 ×100 ×100 ×100 ×100
мм2 ← см2 ← дм2 ← м2 ← а← га ← км2
Одиниці об’єму
1 см3 = 1000 мм3
1 дм3 = 1000 см3
1 м3 = 1000 дм3
1 км3 = 1 000 000 000 м3
1 л = 1 дм3

÷1000 ÷1000 ÷1000 ÷1 000 000 000

мм3 → см3 → дм3 → м3 → км3
×1000 ×1000 ×1000 ×1 000 000 000
мм3 ← см3 ← дм3 ← м3 ← км3
8
ℕ (множина натуральних чисел) - числа, які ми
використовуємо для лічби: 1, 2, 3, ….123,……1234………

ℤ (множина цілих чисел) - натуральні, їм протилежні та

нуль: -3, -2, -1, 0, 1, 2…..

ℚ (множина раціональних чисел) – це натуральні, цілі та

1
дробові числа ; 0,8; 5; −9 …
3

ℐ (множина ірраціональних чисел) – це «невизначені»

числа: √3, √7, 𝜋 …

ℝ (множина дійсних чисел) – це об’єднання всіх

попередніх чисел.
9
 Число Розряд Клас

2 Сотні мільярдів
Клас
1 Десятки мільярдів
мільярдів
7 Одиниці мільярдів
0 Сотні мільйонів
Клас
2 Десятки мільйонів
мільйонів
5 Одиниці мільйонів
5 Сотні тисяч
Клас
4 Десятки тисяч
тисяч
3 Одиниці тисяч
6 Сотні
Клас
0 Десятки
одиниць
7 Одиниці

217 025 543 607 – двісті сімнадцять мільярдів двадцять

п’ять мільйонів п’ятсот сорок три тисячі шістсот сім

10
Дільник – це таке число, на яке задане число можна
поділити без остачі.

Кратне – це таке число, що ділиться на задане число

без остачі.

3
2 6 дільники

6
6 18 кратні
12

Просте число – це число, що має лише ДВА різних

дільники: одиницю і саме себе.

Складене число – це число, що має більше ніж два

дільники.

Взаємно прості числа – це числа, що не мають

спільних дільників окрім одиниці.

11
 На 2: остання цифра 0, 2, 4, 6 або 8.
На 3: сума чисел має ділитися на 3.
На 4: якщо останні дві цифри діляться на 4.
На 5: остання цифра 0 або 5.
На 6: має виконуватися ознака подільності на 2 і 3.
На 9: сума чисел має ділитися на 9.
На 10: остання цифра 0.

Парне число – це число, яке ділиться на 2.

Непарне число – це число, яке не ділиться на 2.

Подільність суми:
Якщо КОЖЕН доданок суми ділиться на число, то і вся
сума ділиться на число.
(72 + 99) ⋮ 9, оскільки 72: 9 і 99: 9

Подільність добутку:
Якщо ОДИН з множників ділиться на число, то і весь
добуток ділиться на число.
(39 ∙ 55 ∙ 136) ⋮ 5, оскільки 55: 5

12
НСК – найменше спільне кратне – найменше число,
яке ділиться на декілька заданих чисел без остачі.
1) Розкласти числа на прості множники.
2) Виписати УСІ множники у найбільшому
степені.

25 = 5 ∙ 5 = 52
15 = 5 ∙ 3
НСК(25; 15) = 52 ∙ 3 = 75

НСД – найбільший спільний дільник – найбільше

число, на яке можна розділити задані числа без
остачі.
1) Розкласти числа на прості множники.
2) Взяти лише СПІЛЬНІ множники у найменшому
степені.
238 = 2 ∙ 7 ∙ 17
420 = 2 ∙ 2 ∙ 5 ∙ 3 ∙ 7 = 22 ∙ 3 ∙ 5 ∙ 7
НСД(238; 420) = 2 ∙ 7 = 14

13
Десятковий дріб – це дріб зі знаменником 10, 100,
1000 і т.д.
8 2 1
5 = 5,8; 3 = 3,02; = 0,1
10 100 10
Записують цілу частину (якщо цілої частини
у дроба не має, то на місці цілої частини
записують 0);
Ставлять кому;
Записують чисельник дробу.
Кількість знаків після коми повинна дорівнювати
кількості нулів у знаменнику.
ціла дробова
частин частина
а
2 3, 7 0 5 4 9
десятитисячні
стотисячні
одиниці
десятки

тисячні
десяті
соті

14
 Десятковий дріб Звичайний дріб
Як читаємо так і записуємо.

У знаменнику записуємо стільки нулів, скільки знаків

після коми.
5 1
3,5 = 3 ; 0,001 =
10 1000
Порівняння десяткових дробів

Порівнюємо за розрядами: де більша ціла частина, те

число і більше; де більше десятих, те число і більше і
т.д.

85,09 > 67,99; 0,908 < 0,918; 0,05 > 0,0399

Округлення десяткових дробів

Знаходимо розряд, до якого потрібно округлити

Дивимося на цифру, яка стоїть після нього:
 Якщо це 0, 1, 2, 3, 4, то залишаємо наш розряд
незмінним
 Якщо це 5, 6, 7, 8, 9, то цифру нашого розряду
збільшуємо на одиницю
Та всі числа після нашого розряду відкидаємо (якщо
вони після коми) або замінюємо на нулі (якщо це
натуральне число)

15
 Дії над десятковими дробами

У стовпчик записуючи кому під комою

± Якщо кількість знаків після коми різна, то
дописуємо нулі, щоб кількість стала
однаковою

 Записати у стовпчик не зважаючи уваги на

кому;
 Виконати множення чисел;
×
 У відповіді починаючи з кінця, виділити
комою стільки знаків, скільки їх стоїть
після коми в обох множниках разом

 Записати у стовпчик;
 Звільнитися від коми в дільнику;
 В діленому перенести кому на стільки ж
знаків (або дописати при необхідності
нулі);
 Виконати ділення на натуральне число.
÷
Кому у відповіді ставимо тоді, коли
починаємо ділити числа, які стоять після
коми в діленому

До остачі можна зносити лише одне число,

якщо потрібно знести ще одне, то потрібно
у відповіді записати нуль!!!!!!!
16
Окремі випадки множення та ділення десяткових дробів

 На 10; 100; 1000 і т. д.

Треба перенести кому дробу праворуч на

кількість нулів

 На 0,1; 0,01; 0,001 і т. д.

Треба перенести кому дробу ліворуч на

кількість знаків після коми

 На 10; 100; 1000 і т. д.

Треба перенести кому дробу ліворуч на

кількість нулів

 На 0,1; 0,01; 0,001 і т. д.

Треба перенести кому дробу праворуч на

кількість знаків після коми

17
 Дріб показує яку частину від усього ми взяли.
чисельник − показує скільки шматочків взяли
знаменник − показує на скільки частин ми поділили
1 взяли одну частину
=
4 з чотирьох

Правильні та неправильні дроби

Неправильний – той, у
Правильний – той, у якого
якого чисельник більше
чисельник менше ніж
ніж знаменник або
знаменник
1 8 дорівнює знаменнику
; 14 35 8
5 9 ; ;
5 18 8

18
Перетворення неправильного дробу в мішане число

Для того щоб перевести неправильний дріб у мішане

число, потрібно поділити чисельник на знаменник з
остачею. Неповна частка – ціла частина, остача –
чисельник дробу, знаменник без зміни: 11: 6 =
1⏟ (ост. 5)
⏟
неповна частка остача

11 5
=1
6 6
Перетворення мішаного числа в неправильний дріб

Для того, щоб перетворити мішане число в

неправильний дріб, потрібно цілу частину
помножити на знаменник і додати чисельник.
4 3 ∙ 7 + 4 25
3 = = .
7 7 7

19
 Порівняння дробів

1. З двох дробів з однаковими знаменниками більший

той дріб, де більше чисельник
3 1
>
4 4

2. З двох дробів з однаковими чисельниками більший

той дріб, де менше знаменник
1 1
>
4 8

3. Якщо у дробів різні чисельники і знаменники, то

потрібно звести до спільного знаменника, а потім
порівнювати за першим правилом.
4. Правильний дріб завжди менше одиниці
5. Неправильний дріб завжди більше одиниці або
дорівнює одиниці.
6. Неправильний дріб більше ніж правильний.

20
 Звичайний дріб Десятковий дріб
Щоб перетворити звичайний дріб у десятковий
потрібно чисельник поділити на знаменник.
КОЛИ ЦЕ МОЖНА РОБИТИ:
Звичайний дріб можна перетворити у скінчений
десятковий дріб, якщо:
1) Цей дріб не скоротний;
2) Якщо розкласти знаменник на прості
множники, то серед них МОЖУТЬ бути
присутні лише числа 2 і 5.
1
= 0,5
2
Якщо ці умови не виконуються, то отримаємо в
результаті нескінчений періодичний дріб:
1
= 0,3333 … = 0, (3)
3
Нескінчений десятковий періодичний дріб
Щоб перетворити нескінчений періодичний дріб у
звичайний потрібно:
1) Від числа, що стоїть до другого періоду (253) відняти
число, що стоїть до першого періоду (25). Записати цю
різницю у чисельник дробу.
2) У знаменник записати стільки 9, скільки чисел у
періоді. Потім записати стільки 0, скільки чисел між
комою та першим періодом.
253 − 25 228 38
2,5(3) = = =
90 90 15
21
 Скорочення дробів
Скоротити дріб – означає поділити чисельник і
знаменник на одне й те саме число.
24 24: 6 4
= =
54 54: 6 9

Якщо у чисельнику і знаменнику стоять взаємно

прості числа, то дріб називають нескоротним.

Дії над звичайними дробами

 Звести до спільного знаменника;

±  Додати чисельники, а знаменник
залишити без зміни.

 Скоротити якщо це можливо;

×  Чисельник помножити на чисельник, а
знаменник на знаменник.

 Дріб № 2 перевернути, дію ділення

÷ замінити дією множення.
 Виконати множення дробів.

22
 Дії над мішаними числами

 Звести дробові частини до спільного

± знаменника;
 Додати цілі частини до цілих, а дробові до
дробових.

 Перетворити мішане число у

×, ÷ неправильний дріб;
 Виконати множення або ділення
звичайних дробів.

Для того, щоб від цілого числа відняти дріб,

потрібно у цілого числа зайняти одиницю і
представити її у вигляді дробу, у якого чисельник і
знаменник однакові числа (вибираємо число як
знаменник другого дробу).
3 7 3 4
1− = − =
7 7 7 7
5 9 5 4
3− =2 − =2
9 9 9 9
Займаємо у цілої частини:
2 3 5 2 3 7 3 4
3 − 1 = 2( + ) − 1 = 2 − 1 = 1
5 5 5 5 5 5 5 5

23
Для того, щоб обчислити два числа з різними
знаками, потрібно від більшого числа відняти менше
та поставити знак більшого числа.

Для того, щоб обчислити два числа з однаковими

знаками, потрібно їх додати та поставити спільний
знак.

24
Модуль числа – це відстань від заданої точки до
початку координат.

Модуль додатного числа дорівнює цьому ж числу.

Модуль від’ємного числа дорівнює числу,

протилежному до заданого.
𝑎, якщо 𝑎 ≥ 0
|𝑎| = {
−𝑎, якщо 𝑎 < 0

25
 𝑎 ∙ 𝑎 ∙ 𝑎…∙ 𝑎
⏟
𝑎𝑛 =
𝑛
Властивості степені:

𝑎0 = 1
𝑎𝑛 ∙ 𝑎𝑚 = 𝑎𝑛+𝑚
𝑎𝑛 : 𝑎𝑚 = 𝑎𝑛−𝑚
(𝑎𝑛 )𝑚 = 𝑎𝑛∙𝑚
(𝑎 ∙ 𝑏)𝑛 = 𝑎𝑛 ∙ 𝑏 𝑛
𝑎 𝑛 𝑎𝑛
(𝑏 ) = 𝑏 𝑛
1
𝑎−𝑛 =
𝑎𝑛
𝑎 −𝑛 𝑏 𝑛
(𝑏 ) =( )
𝑎
𝑛
𝑚
𝑎 𝑚 = √𝑎 𝑛

Стандартний вид числа:

Стандартний вигляд числа – це число, яке записане у

такому виді:
𝑎 ∙ 10𝑛 , де 𝑛 ∈ ℤ
1 ≤ 𝑎 < 10
𝑛 – порядок числа
Наприклад:
0,00124 = 1,24 ∙ 10−3
376000 = 3,76 ∙ 105
26
Вирази, які складаються лише з цифр, букв та їх
степенів і пов’язані між собою лише дією множення
називають одночленами.

5; 𝑥; 5𝑥; 5𝑥 2 𝑦 5 𝑧

Стандартний вид одночлена – це вираз, на першому

місці у якого стоїть число, а далі букви в алфавітному
порядку в своїх степенях. Одна буква може входити
лише один раз:

3𝑎5 𝑏 3 𝑐 ∙ (−5)𝑎4 𝑏 7 𝑐 3 = ⏟
⏟ −15𝑎9 𝑏10 𝑐 4
не є стандартним видом стандартний вид

Коефіцієнт одночлена – це число, яке стоїть попереду

букв у одночлена стандартного виду:
−𝟏𝟓𝑎9 𝑏10 𝑐 4
Степінь одночлена – це сума степенів усіх букв, що
входять до одночлена.

−15𝑚6 𝑛2 (6 + 2 = 8 степінь)

10𝑥 (перша степінь)

2 (нульова степінь)

27
 Многочлен – це сума декількох одночленів.

2𝑥 3 𝑦 + 4𝑥𝑦 5

Степінь многочлена – це найбільша степінь з усіх

його одночленів.

Розкриття дужок:

Якщо перед дужками стоїть знак «+», то знаки у

дужках зберігаються:
+(−𝑎3 + 𝑐 − 3𝑑 5 ) = −𝑎3 + 𝑐 − 3𝑑5
Якщо перед дужками стоїть знак «-», то знаки у
дужках змінюємо на протилежні:
−(−𝑎3 + 𝑐 − 3𝑑 5 ) = 𝑎3 − 𝑐 + 3𝑑 5
Якщо число множиться на дужки, то ми маємо
виконати множення цього числа окремо на кожне
число з дужок:

𝑎 ∙ (𝑏 + 𝑐) = 𝑎 ∙ 𝑏 + 𝑎 ∙ 𝑐
Якщо дві дужки множаться, то ми кожне число
першої дужки маємо помножити на кожне число
другої дужки:

(𝑎 + 𝑏) ∙ (𝑐 + 𝑘) = 𝑎 ∙ 𝑐 + 𝑎 ∙ 𝑘 + 𝑏 ∙ 𝑐 + 𝑏 ∙ 𝑘

28
1) Метод винесення спільного множника за дужки;
2) Метод групування;
3) Використання формул скороченого множення:
𝑎2 − 𝑏 2 = (𝑎 − 𝑏)(𝑎 + 𝑏)
𝑎2 ± 2𝑎𝑏 + 𝑏 2 = (𝑎 ± 𝑏)2
𝑎3 ± 𝑏 3 = (𝑎 ± 𝑏)(𝑎2 ∓ 𝑎𝑏 + 𝑏 2 )
4) Квадратний трьохчлен:
𝑎𝑥 2 + 𝑏𝑥 + 𝑐 = 𝑎(𝑥 − 𝑥1 )(𝑥 − 𝑥2 ), якщо 𝐷 > 0;
𝑎𝑥 2 + 𝑏𝑥 + 𝑐 = 𝑎(𝑥 − 𝑥1 )2 , якщо 𝐷 = 0.

29
 Раціональні вирази – це вирази, які містять змінну
(букву) і пов’язані діями додавання, віднімання,
множення, ділення або піднесення до цілого
степеня.

Види раціональних виразів:

Цілі раціональні вирази – це вирази, які не містять

ділення на змінну (букву):
2𝑥 3 4𝑥 + 𝑦
;
5 8−3
Дробові раціональні вирази – це вирази, які містять
ділення на змінну (букву):
2 3𝑥 2 + 𝑦
;
𝑦 5𝑥 + 𝑧

ОДЗ – область допустимих значень – це такі

значення, яких може набувати змінна (буква) у
виразі.

Допустимими значеннями для дробово-

раціонального виразу є ті значення, при яких
знаменник не дорівнює нулю.

30
  Розкласти чисельник і знаменник на
множники
 Скоротити
Наприклад:
скорочення
4𝑎 − 20 4(𝑎 − 5) 4(𝑎 − 5) 4
= = − = −
5𝑎 − 𝑎2 𝑎(5 − 𝑎) 𝑎(𝑎 − 5) 𝑎
3 2
6𝑎 𝑏 𝑎
=
24𝑎2 𝑏4 4𝑏 2
 Кожен знаменник розкласти на
множники;
 Записати спільний знаменник;
 Записати додаткові множники до
± кожного дробу;
 Додаткові множники помножити на
чисельник;
 Обчислити чисельник;
 Скоротити, якщо це можливо.
 Розкласти і чисельники і знаменники на
множники;
×  Скоротити якщо це можливо;
 Чисельник помножити на чисельник, а
знаменник на знаменник.
 Дріб № 2 перевернути, дію ділення
÷ замінити дією множення.
 Виконати множення дробів.
31
 𝑛
Корінь ( √ - знак радикал) – це математична операція,
яка добуває 𝑛 − ний степінь з числа.
Властивості коренів:
𝒏 – парне 𝒏 – не парне
1) Піднесення кореня до степеня, який співпадає з порядком кореня:
𝒏 𝒏 𝑛 𝑛
( √𝒂) = 𝒂, ( √𝑎) = 𝑎
𝒂≥𝟎
2) Піднесення кореня до степеня, який не співпадає з порядком кореня:
𝒏 𝒌 𝒏
( √𝒂) = √𝒂𝒌
3) Степінь під коренем співпадає з порядком кореня:
𝒏 𝑛
√𝒂𝒏 = |𝒂|, √𝑎 𝑛 = 𝑎
𝒂 − будь − яке число
4) Корінь з добутку:
𝒏 𝒏 𝒏 𝑛 𝑛 𝑛
√𝒂𝒃 = √|𝒂| ∙ √|𝒃|, √𝑎𝑏 = √𝑎 ∙ √𝑏
𝒂 і 𝒃 − числа одного знаку
5) Корінь з частки:
𝒏 𝑛
𝒏 𝒂 √|𝒂| 𝑛 𝑎 √𝑎
√𝒃 = 𝒏 , √𝑏 = 𝑛
√|𝒃| √𝑏
𝒂 і 𝒃 − числа одного знаку, 𝒃 ≠ 𝟎
6) Якщо ми добуваємо декілька коренів з одного числа, то порядки
коренів множаться:
𝒏 𝒌
√ √𝒂 = 𝒏∙𝒌√𝒂
7) Якщо степінь під коренем і порядок кореня мають спільні дільники,
то їх можна скоротити:
𝒏𝒑 𝒏
√𝒂𝒌𝒑 = √𝒂𝒌
8) Перетворення кореня у дробовий степінь:
𝒌
𝒏
√𝒂𝒌 = 𝒂𝒏
32
 1. ВИНЕСЕННЯ З-ПІД ЗНАКА КОРЕНЯ:

Степінь під коренем має співпадати або бути більшим

ніж показник кореня.

Щоб винести з-під кореня букву, потрібно її степінь

поділити на показник кореня. Якщо степінь під
коренем не ділиться націло на показник кореня, то
маємо степінь букви розкласти на зручні числа.
3
√𝑎6 = 𝑎2 {6: 3 = 2}
4 4 4
√𝑎15 = √𝑎12 ∙ 𝑎3 = 𝑎3 √𝑎3
Оскільки 15 не ділиться націло на 4, то ми розкладаємо степінь 15 як суму 12 і 3.
І потім 12 : 4 = 3, а 𝑎3 залишаємо під коренем, тому що її степінь менше ніж
показник кореня.

Якщо виносимо з-під кореня парного порядку, то

треба слідкувати за знаками: виносимо по модулю!
Якщо виносимо з-під кореня непарного порядку, то
за знаками не слідкуємо.

33
2. ВНЕСЕННЯ ПІД ЗНАК КОРЕНЯ:

Потрібно число, яке вносимо під корінь піднести до

степеня, який дорівнює показнику кореня:
4 4 4 4
2𝑥 3 √𝑥 = √(2𝑥 3 )4 ∙ 𝑥 = √16𝑥 12 ∙ 𝑥 = √16𝑥 13

Якщо вносимо від’ємне число під корінь парного

порядку, то мінус залишаємо перед коренем!

3. ЗВЕСТИ КОРЕНІ ДО ОДНОГО ПОРЯДКУ:

1) Знайти НСК обох показників;
2) Знайти додатковий множник до кожного кореня;
3) Піднести число під коренем до степеня, який
дорівнює додатковому множнику.
3 5
√𝑎 і √𝑎
1) Знаходимо найменше число, яке ділиться на 3
і 5 одночасно – це 15. Новий показник кореня
– 15.
2) Знаходимо додаткові множники до кожного
3
кореня: до √𝑎 – додатковий множник 5, а для
5
√𝑎 – додатковий множник 3.
3 15 5 15
3) Отримаємо: √𝑎 = √𝑎5 , √𝑎 = √𝑎3 .
34
 4. ПОРІВНЯННЯ КОРЕНІВ:
1) Внести все під корінь;
2) Якщо порядки коренів різні, то звести корені до
одного порядку;
3) Порівняти підкореневі вирази.
3
4√3 і 2√6
3
1) √48 і √48;
6 6
2) √110 592 і √2304;
6 6
3) √110 592 > √2304.

5. ЗВІЛЬНИТИСЯ ВІД ІРРАЦІОНАЛЬНОСТІ:

Звільнитися від ірраціональності – означає прибрати

корінь зі знаменника.
1 1 1
У знаменнику просто корінь: ;3 ; 5 .
√5 √𝑎 √𝑎2
1) Потрібно одночасно і чисельник і знаменник
помножити на корінь того ж порядку.
2) Число під коренем разом з заданим числом
мають утворювати степінь, який дорівнює
показнику кореня.

Наприклад:
1 1 1
;3 ; 5
√5 √𝑎 √𝑎2

35
 1 1 √5 √5 √5
1. = ∙ = = ;
√5 √5 √5 √52 5

3 3 3
1 √𝑎2 √𝑎2 √𝑎2
2. 3 ∙3 = 3 = ;
√𝑎 √𝑎2 √𝑎3 𝑎

5 5 5
1 √𝑎3 √𝑎3 √𝑎3
3. 5 ∙
2 5
= 5 = .
√𝑎 √𝑎3 √𝑎5 𝑎
У знаменнику сума або різниця, які містять корінь
1 1 1
другого порядку: ; ; .
√3+5 6−√2 √3−√2
1) Потрібно чисельник і знаменник помножити на
спряжену дужку (з протилежним знаком) якої не
вистачає до ФСМ: (𝑎 − 𝑏)(𝑎 + 𝑏).
2) У знаменнику використати ФСМ:
(𝑎 − 𝑏)(𝑎 + 𝑏) = 𝑎2 − 𝑏 2

Наприклад:
1 1 1
; ;
√3 + 5 6 − √2 √3 − √2

1 √3−5 √3−5 √3−5 √3−5

1. × = 2 = = ;
√3+5 √3−5 (√3) −52 3−25 −22

1 6+√2 6+√2 6+√2 6+√2

2. × 6+√2 = 2 = = ;
6−√2 62 −(√2) 36−2 34

1 √3+√2 √3+√2 √3+√2 √3+√2

3. × = 2 2 = = .
√3−√2 √3+√2 (√3) −(√2) 3−2 1

36
 У знаменнику сума або різниця, які містять корінь
1 1
третього порядку: 3 ; 3 3 .
√2+5 36−6 √2+ √4
1) Потрібно чисельник і знаменник помножити на
дужку якої не вистачає до ФСМ:
(𝑎 ± 𝑏)(𝑎2 ∓ 𝑎𝑏 + 𝑏 2 )
2) У знаменнику використати ФСМ:
(𝑎 ± 𝑏)(𝑎2 ∓ 𝑎𝑏 + 𝑏 2 ) = 𝑎3 ± 𝑏 3

Наприклад:
1 1
3 ; 3 3
√2 + 5 36 − 6√2 + √4
3 3 3 3 3 3
1 √4−5 √2+25 √4−5 √2+25 √4−5 √2+25
1. 3 ×3 3 = 3 = =
√2+5 √4−5 √2+25 3
( √2) +53 2+125
3 3
√4−5 √2+25
;
127

3 3 3 3
1 6+ √2 6+ √2 6+ √2 6+ √2
2. 3 3 × 3 = 3 = = .
36−6 √2+ √4 6+ √2 63 +( √2)
3 216+2 218

6. СКЛАДНЕ ВИНЕСЕННЯ З-ПІД КОРЕНЯ:

Використовуємо для виразів виду √27 + 10√2.
1) Потрібно виділити ФСМ: 𝑎2 + 2𝑎𝑏 + 𝑏 2 ;
2) Звернути вираз по формулі:
𝑎2 + 2𝑎𝑏 + 𝑏 2 = (𝑎 + 𝑏 )2
3) Винести вираз з-під кореня по модулю:
√(𝑎 + 𝑏 )2 = |𝑎 + 𝑏|

37
Наприклад:

√27 + 10√2

√27 + 10√2 = √25 + 10√2 + 2 =

2 2
⏟2 + ⏟
= √5 ⏟ = √(5 + √2)
2 ∙ 5 ∙ √2 + √2
𝑎2 2𝑎𝑏 𝑏2

= |5 + √2| = 5 + √2.

Зводимо всі корені до одного порядку, а потім

виконуємо дії за правилом дробово-раціональних
виразів.

38
39
40
1. ПЕРЕТВОРЕННЯ ГРАДУСІВ У РАДІАНИ ТА
РАДІАН У ГРАДУСИ:
𝜋 180
× ×
180 𝜋
°→ радіани радіани → °
1 рад ≈ 57°
2. ЗНАКИ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ ФУНКЦІЙ:

3. ПАРНІСТЬ ТА НЕПАРНІСТЬ:
cos(−𝛼) = cos 𝛼 – парна
sin(−𝛼) = − sin 𝛼
tg(−𝛼) = −tg 𝛼 } – непарна
ctg(−𝛼) = −ctg 𝛼
4. ПЕРІОД ФУНКЦІЇ:
2𝜋 2𝜋
𝑦 = sin 𝑘𝑥 ⇒ 𝑇 = ; 𝑦 = cos 𝑘𝑥 ⇒ 𝑇 = ;
𝑘 𝑘
𝜋 𝜋
𝑦 = tg 𝑘𝑥 ⇒ 𝑇 = ; 𝑦 = ctg 𝑘𝑥 ⇒ 𝑇 = .
|𝑘| |𝑘|
41
5. ОСНОВНІ ТРИГОНОМЕТРИЧНІ ВИРАЗИ:
2 2
1) sin2 𝛼 + cos 2 𝛼 = 1 ⇒ sin 2𝛼 = 1 − cos2 𝛼
cos 𝛼 = 1 − sin 𝛼
sin 𝛼
2) tg𝛼 =
cos 𝛼
cos 𝛼
3) ctg𝛼 =
sin 𝛼
1
tg𝛼 =
ctg𝛼
4) tg𝛼 ∙ ctg𝛼 = 1 ⇒ 1
ctg𝛼 =
tg𝛼
1 1
5) 1 + tg 2 𝛼 = ⇒ tg 2 𝛼 = −1
cos2 𝛼 cos2 𝛼
1 1
6) 1 + ctg 2 𝛼 = ⇒ ctg 2 𝛼 = −1
sin2 𝛼 sin2 𝛼

6. ФОРМУЛИ ДОДАВАННЯ:
1) sin(𝛼 + 𝛽) = sin 𝛼 cos 𝛽 + cos 𝛼 sin 𝛽
2) sin(𝛼 − 𝛽) = sin 𝛼 cos 𝛽 − cos 𝛼 sin 𝛽
3) cos(𝛼 + 𝛽) = cos 𝛼 cos 𝛽 − sin 𝛼 sin 𝛽
4) cos(𝛼 − 𝛽) = cos 𝛼 cos 𝛽 + sin 𝛼 sin 𝛽
tgα+tgβ
5) tg(𝛼 + 𝛽) =
1−tgα tgβ
tgα−tgβ
6) tg(𝛼 − 𝛽) =
1+tgα tgβ
ctgα ctgβ−1
7) ctg(𝛼 + 𝛽) =
𝑐tgα+ctgβ
ctgα ctgβ+1
8) ctg(𝛼 − 𝛽) =
𝑐tgβ−ctgα

42
7. ФОРМУЛИ ПОДВІЙНОГО АРГУМЕНТУ:
1) sin 2𝛼 = 2 sin 𝛼 cos 𝛼
2) cos 2𝛼 = cos 2 𝛼 − sin2 𝛼 =
= 2cos 2 𝛼 − 1 =
= 1 − 2sin2 𝛼
2tgα
3) tg2α =
1−tg2 𝛼

𝑐tg2 𝛼−1
4) ctg2α =
2𝑐tgα

8. ФОРМУЛИ ПОНИЖЕННЯ СТЕПЕНЯ:

1−cos 2𝛼
1) sin2 𝛼 =
2
1+cos 2𝛼
2) cos 2 𝛼 =
2
1−cos 𝛼
3) tg 2 𝛼 =
1+cos 𝛼
1+cos 𝛼
4) ctg 2 𝛼 =
1−cos 𝛼

9. ФОРМУЛИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ДОБУТКУ В

СУМУ:
1
1) sin 𝛼 cos 𝛽 = (sin(𝛼 + 𝛽) + sin(𝛼 − 𝛽))
2
1
2) cos 𝛼 cos 𝛽 = (cos(𝛼 + 𝛽) + cos(𝛼 − 𝛽))
2
1
3) sin 𝛼 sin 𝛽 = (cos(𝛼 − 𝛽) − cos(𝛼 + 𝛽))
2

43
10.ФОРМУЛИ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ТРИГОНОМЕТРИЧНІ
ФУНКЦІЇ ЧЕРЕЗ ТАНГЕНС ПОЛОВИННОГО КУТА:
2tgα
1) sin 2𝛼 = 2
1+tg 𝛼

1−tg2 𝛼
2) cos 2𝛼 =
1+tg2 𝛼
2tgα
3) tg 2α =
1−tg2 𝛼

1−tg2 𝛼
4) 𝑐tg 2α =
2tgα

11.ФОРМУЛИ ПЕРЕТВОРЕННЯ СУМИ ТА РІЗНИЦІ

ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ ФУНКЦІЙ У ДОБУТОК:
𝛼+𝛽 𝛼−𝛽
1) sin 𝛼 + sin 𝛽 = 2 sin cos
2 2
𝛼−𝛽 𝛼+𝛽
2) sin 𝛼 − sin 𝛽 = 2 sin cos
2 2
𝛼+𝛽 𝛼−𝛽
3) cos 𝛼 + cos 𝛽 = 2 cos cos
2 2
𝛼+𝛽 𝛼−𝛽
4) cos 𝛼 − cos 𝛽 = −2 sin sin
2 2
sin(𝛼+𝛽)
5) tgα + tgβ =
cos 𝛼 cos 𝛽
sin(𝛼−𝛽)
6) tgα − tgβ =
cos 𝛼 cos 𝛽
sin(𝛼+𝛽)
7) ctgα + ctgβ =
sin 𝛼 sin 𝛽
sin(𝛽−𝛼)
8) ctgα − ctgβ =
sin 𝛼 sin 𝛽

44
 12.ФОРМУЛИ ЗВЕДЕННЯ:

I. Визначаємо чверть та знак функції;

II. З’ясовуємо, потрібно змінити функцію
на протилежну чи ні.
так
Змінюємо:
𝜋 3𝜋
90° = ; 270° =
2 2
ні ні

Зберігаємо:

0° = 0; 180° = 𝜋; 360° = 2𝜋
так

45
 13. ПЕРЕТВОРЕННЯ СУМИ В ДОБУТОК ЗА
ДОПОМОГОЮ ДОПОМІЖНОГО КУТА:

𝑎 sin 𝛼 + 𝑏 cos 𝛼 = √𝑎2 + 𝑏 2 sin(𝛼 + 𝜑)

де
𝑏
sin 𝜑 =
√𝑎2 + 𝑏 2
𝑎
cos 𝜑 =
{ √𝑎2 + 𝑏 2
Наприклад:
3 sin 𝛼 + 5 cos 𝛼 = √9 + 25 sin(𝛼 + 𝜑) = √34 sin(𝛼 + 𝜑)
−1 ≤ sin(𝛼 + 𝜑) ≤ 1 | ∙ √34
−√34 ≤ √34 sin(𝛼 + 𝜑) ≤ √34
−√34 ≤ 3 sin 𝛼 + 5 cos 𝛼 ≤ √34
14.ФОРМУЛИ ПОТРІЙНОГО АРГУМЕНТУ:
1) sin 3𝛼 = 3 sin 𝛼 − 4sin3 𝛼
2) cos 3𝛼 = 4cos 3 𝛼 − 3 cos 𝛼
3tg α−tg3 α
3) tg 3α =
1−3tg2 α

3ctg α−ctg3 α
4) ctg 3α =
1−3ctg2 α
3 sin 𝛼−sin 3𝛼
5) sin3 𝛼 =
4
3 cos 𝛼+cos 3𝛼
6) cos 3 𝛼 =
4

46
 15.ОБЕРНЕНІ ТРИГОНОМЕТРИЧНІ ФУНКЦІЇ:
arcsin(−𝑥) = − arcsin 𝑥
sin(arcsin 𝑥) = 𝑥, −1 ≤ 𝑥 ≤ 1
𝜋 𝜋
arcsin(sin 𝑥) = 𝑥, − ≤ 𝑥 ≤
2 2
𝑥 √1 − 𝑥 2
arcsin 𝑥 = arccos √1 − 𝑥 2 = arctg = 𝑎𝑟𝑐𝑐𝑡𝑔
√1 − 𝑥 2 𝑥
arccos(−𝑥) = 𝜋 − arccos 𝑥
cos(arccos 𝑥) = 𝑥, −1 ≤ 𝑥 ≤ 1
arccos(cos 𝑥) = 𝑥, 0 ≤ 𝑥 ≤ 𝜋
√1 − 𝑥 2 𝑥
arccos 𝑥 = arcsin √1 − 𝑥 2 = arctg = 𝑎𝑟𝑐𝑐𝑡𝑔
𝑥 √1 − 𝑥 2
𝜋
arcsin 𝑥 + arccos 𝑥 = , −1 ≤ 𝑥 ≤ 1
2
arctg(−𝑥) = − arctg 𝑥
tg(arctg 𝑥) = 𝑥, −∞ < 𝑥 < ∞
𝜋 𝜋
arctg(tg 𝑥) = 𝑥, − ≤ 𝑥 ≤
2 2
𝑥 1 1
arctg 𝑥 = arcsin = arccos = 𝑎𝑟𝑐𝑐𝑡𝑔
√1 + 𝑥 2 √1 + 𝑥 2 𝑥
arcctg(−𝑥) = 𝜋 − arcctg 𝑥
ctg(arcctg 𝑥) = 𝑥, −∞ < 𝑥 < ∞
arcctg(ctg 𝑥) = 𝑥, 0 ≤ 𝑥 ≤ 𝜋
1 𝑥 1
arctg 𝑥 = arcsin = arccos = 𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔
√1 + 𝑥 2 √1 + 𝑥 2 𝑥
𝜋
arctg 𝑥 + arcctg 𝑥 = , −∞ < 𝑥 < ∞
2
47
48
 1) 𝐶 ′ = 0 – похідна від числа дорівнює нулю
2) 𝑥 ′ = 1
3) (𝑥 𝑛 )′ = 𝑛𝑥 𝑛−1
′ 1
4) (√𝑥) =
2 √𝑥

5) (sin 𝑥)′ = cos 𝑥

6) (cos 𝑥)′ = − sin 𝑥
1
7) (tg 𝑥)′ =
cos2 𝑥
1
8) (ctg 𝑥)′ = −
sin2 𝑥

9) (𝑒 𝑥 )′ = 𝑒 𝑥
10) (𝑎 𝑥 )′ = 𝑎 𝑥 ln 𝑎
1
11) (log 𝑎 𝑥)′ =
𝑥∙ln 𝑎
1
12) (ln 𝑥)′ =
𝑥
1
13) (lg 𝑥)′ = lg 𝑒
𝑥

49
 Похідна від суми та різниці:
(𝑢 ± 𝑣)′ = 𝑢′ ± 𝑣′
Похідна від добутку:
(𝑢 ∙ 𝑣)′ = 𝑢′ 𝑣 + 𝑣′𝑢
Похідна від частки:
𝑢 ′ 𝑢′ 𝑣 − 𝑣′𝑢
( ) =
𝑣 𝑣2
Похідна складеної функції:
′
(𝑓(𝑔(𝑥))) = 𝑓𝑔′ (𝑔) ∙ 𝑔𝑥′ (𝑥)

𝑣 = 𝑠′ - швидкість – це похідна від відстані

𝑎 = 𝑣′ - прискорення – це похідна від швидкості

50
Похідна функції у точці 𝑥0 – це кутовий коефіцієнт
дотичної або тангенс кута нахилу дотичної з додатнім
напрямком осі 𝑥.

𝑦 = 𝑓(𝑥0 ) + 𝑓′(𝑥0 )(𝑥 − 𝑥0 )

Умова паралельності двох прямих:

кутові коефіцієнти рівні 𝑘1 = 𝑘2

51
1. Знайти похідну.
2. Знайти критичні точки (𝑓 ′ (𝑥) = 0).
3. Обираємо тільки ті критичні точки, які належать до
заданого проміжку.
4. Знаходимо значення функції в обраних критичних
точках та на кінцях проміжку.
5. Записуємо найбільше та найменше значення
функції:
max 𝑓(𝑥) = ⋯ min 𝑓(𝑥) = ⋯
[𝑎;𝑏] [𝑎;𝑏]

max

min

52
1. ОДЗ.
2. Знайти похідну.
3. Знайти критичні точки (𝑓 ′ (𝑥) = 0).
4. Рисуємо промінь, зображуємо на ньому критичні
точки та ОДЗ.
5. Зверху визначаємо знак похідної на кожному
проміжку «+» або «-».
6. Знизу позначаємо стрілки вгору ↗ якщо проміжок
зі знаком «+», та вниз ↘ якщо проміжок за знаком
«-».

- + + - + 𝑓′
𝑥4 𝑥3 𝑥2 𝑥1
max 𝑓
min min
7. Записуємо проміжки монотонності:
Функція спадає (↘): 𝑥 ∈ ⋯
Функція зростає (↗): 𝑥 ∈ ⋯
8. Записуємо точки екстремуму:
𝑥𝑚𝑖𝑛 =↘↗ 𝑥𝑚𝑎𝑥 =↗↘
9. Записуємо екстремум функції:
𝑦𝑚𝑖𝑛 = ⋯ 𝑦𝑚𝑎𝑥 = ⋯

53
 𝒇 𝒇′
Функція 𝒇 приймає Похідна цієї функції у таких
максимум або мінімум точках дорівнює нулю 𝑓 ′ = 0
(критичні точки)
Функція 𝒇 – зростає Похідна функції 𝑓 ′ > 0
Функція 𝒇 – спадає Похідна функції 𝑓 ′ < 0

max

𝑓(𝑥)
Графік min
функції

𝑓′(𝑥)
Графік
похідної Критичні точки
функції
54
1. ОДЗ.
2. Дослідити на парність та непарність. Якщо це
тригонометрична функція, то знайти її період.
3. Знайти точки перетину з осями координат (якщо це
не складно).
4. Знайти похідну та критичні точки.
5. Дослідити на монотонність.
6. Знайти точки екстремуму та екстремуми функції.
7. Будуємо графік функції (якщо необхідно –
знаходимо координати додаткових точок).

𝑥0 – точка 𝑓′(𝑥0 ) = 0
максимуму
𝑓′(𝑥0 ) не існує
𝑥0 – точка 𝑓′(𝑥0 ) = 0
мінімуму
𝑓′(𝑥0 ) не існує

𝑥0 – точка 𝑓′(𝑥0 ) = 0
перегину

𝑓′(𝑥0 ) = 0

55
Функція 𝒇 Первісна 𝑭
𝟎 𝐶
𝒌 𝑘𝑥 + 𝐶
𝒙𝒏 𝑥 𝑛+1
+𝐶
𝑛+1
𝟏 2 √𝑥 + 𝐶
√𝒙
𝟏 ln|𝑥| + 𝐶
𝒙
𝐬𝐢𝐧 𝒙 − cos 𝑥 + 𝐶
𝐜𝐨𝐬 𝒙 sin 𝑥 + 𝐶
𝟏 −ctg 𝑥 + 𝐶
𝐬𝐢𝐧𝟐 𝒙
𝟏 tg 𝑥 + 𝐶
𝐜𝐨𝐬 𝟐 𝒙
𝒆𝒙 𝑒𝑥 + 𝐶
𝒂𝒙 𝑎𝑥
+𝐶
ln 𝑎
𝟏 arcsin 𝑥 + 𝐶
√𝟏 − 𝒙𝟐
𝟏 arctg 𝑥 + 𝐶
𝟏 + 𝒙𝟐

56
 ∫(𝑓(𝑥) ± 𝑔(𝑥))𝑑𝑥 = ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 ± ∫ 𝑔(𝑥) 𝑑𝑥
Числовий множник можна виносити за знак інтеграла:

∫ 𝐶 ∙ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 = 𝐶 ∙ ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥

Первісна складеної функції:

1
∫ 𝑓(𝑘𝑥 + 𝑏)𝑑𝑥 = 𝑘 ∙ 𝐹(𝑘𝑥 + 𝑏) + 𝐶
Заміна при складеній функції:
1−cos 2𝛼
1. sin2 𝛼 =
2
1+cos 2𝛼
2. cos 2 𝛼 =
2
1
3. tg 2 𝛼 = −1
cos2 𝛼
1
4. ctg 2 𝛼 = −1
sin2 𝛼
1
5. sin 𝛼 cos 𝛽 = (sin(𝛼 + 𝛽) + sin(𝛼 − 𝛽))
2
1
6. cos 𝛼 cos 𝛽 = (cos(𝛼 + 𝛽) + cos(𝛼 − 𝛽))
2
1
7. sin 𝛼 sin 𝛽 = (cos(𝛼 − 𝛽) − cos(𝛼 + 𝛽))
2

57
Формула Ньютона – Лейбніца для визначеного
інтегралу:
𝑏

∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 = 𝐹(𝑥)|𝑏𝑎 = 𝐹(𝑏) − 𝐹(𝑎)

𝑎

Визначений інтеграл на симетричному проміжку

[−𝑐; 𝑐] від непарної функції дорівнює нулю, а від
парної функції його можна замінити на інтеграл на
проміжку [0; 𝑐] та збільшити його у два рази:
с

∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 = 0, 𝑓(𝑥) − непарна функція

−с
с с

∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 = 2 ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥, 𝑓(𝑥) − парна функція

−с 0

Адитивна властивість визначеного інтеграла:

𝑏 𝑐 𝑏

∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 = ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 + ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 , 𝑐 ∈ [𝑎; 𝑏]

𝑎 𝑎 𝑐
Визначений інтеграл змінює свій знак при
перестановці меж інтегрування:
𝑏 𝑎

∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥 = − ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥
𝑎 𝑏

58
 𝑏

𝑆 = ∫ 𝑓(𝑥)𝑑𝑥
𝑎

𝑉 = 𝜋 ∫ 𝑓 2 (𝑥)𝑑𝑥
𝑎

59
60
 …потрібно …щоб
Показник отримати це
степені, піднести
число.
у яку… основу…
У ЯКУ СТЕПІНЬ ПОТРІБНО
ПІДНЕСТИ 𝒂 ЩОБ ОТРИМАТИ 𝒃?
𝑎>0
log 𝑎 𝑏 ⇒ {𝑎 ≠ 1 ОДЗ
𝑏>0
1) Основна логарифмічна тотожність: 𝑎log𝑎 𝑏 = 𝑏.
2) log 𝑎 1 = 0.
3) log 𝑎 𝑎 = 1.
4) log 𝑎 𝑏 𝑛 = 𝑛 log 𝑎 𝑏.
1
5) log 𝑎𝑚 𝑏 = log 𝑎 𝑏.
𝑚
𝑛 𝑛
6) log 𝑏 = log 𝑎 𝑏.
𝑎𝑚 𝑚
7) log 𝑎 𝑏 + log 𝑎 𝑐 = log 𝑎 (𝑏 ∙ 𝑐).
𝑏
8) log 𝑎 𝑏 − log 𝑎 𝑐 = log 𝑎 ( ).
𝑐
1
9) log 𝑎 𝑏 = ⇒ log 𝑎 𝑏 ∙ log 𝑏 𝑎 = 1.
log𝑏 𝑎
log𝑐 𝑏
10) Перехід до нової основи: log 𝑎 𝑏 = .
log𝑐 𝑎
11) 𝑎log𝑐 𝑏 = 𝑏 log𝑐 𝑎 .
12) log10 𝑏 = lg 𝑏 – десятковий логарифм.
13) log 𝑒 𝑏 = ln 𝑏 – натуральний логарифм.
61
62
 Лінійні рівняння (𝑥)
1. Звільнитися від знаменника, якщо він є.
2. Звільнитися від дужок, якщо вони є.
3. Перенести невідомі вліво, числа вправо.
𝑏
𝑥=, 𝑎 ≠ 0;
𝑎𝑥 = 𝑏 ⇒ { 𝑎
𝑥 ∈ ∅, 𝑎 = 0, 𝑏 ≠ 0;
𝑥 ∈ 𝑅, 𝑎 = 𝑏 = 0.

Квадратні рівняння (𝑥2 )

Не повні Повні
2 2
𝑎𝑥 + 𝑏𝑥 = 0 – 𝑎𝑥 + 𝑏𝑥 + 𝑐 = 0
присутні два 𝑥. Через дискримінант. Потрібно
Виносимо 𝑥 за дужки перенести все в ліво, щоб справа
та розв’язуємо залишився нуль.
рівняння окремо з 𝐷 = 𝑏 2 − 4𝑎𝑐
кожним множником. −𝑏 ± √𝐷
𝑥(𝑎𝑥 + 𝑏) = 0 𝐷 > 0: 𝑥1,2 =
2𝑎
𝑥 = 0 або 𝑎𝑥 + 𝑏 = 0 ⇒ −𝑏
𝐷 = 0: 𝑥 =
2𝑎
𝑎𝑥 2 + 𝑐 = 0 – є { 𝐷 < 0: 𝑥 ∈ ∅
тільки 𝑥 2 .
Розв’язуємо як Теорема Вієта – використовуємо
лінійні – невідомі коли потрібно знайти не самі
вліво, числа в право. корені, а їх суму або добуток!!!!!
𝑏 𝑐
𝑥1 + 𝑥2 = − 𝑥1 ∙ 𝑥2 =
𝑎 𝑎
63
 Біквадратні рівняння (𝑥 4 )
𝑥 4 + 3𝑥 2 + 5 = 0
 Вводимо заміну: 𝑡 = 𝑥 2 , 𝑡 2 = 𝑥 4 .
 Отримуємо: 𝑡 2 + 3𝑡 + 5 = 0.
 Розв’язуємо отримане квадратне рівняння.
 Повертаємося до заміни: 𝑥 2 = 𝑡1 , 𝑥 2 = 𝑡2 .
Рівняння виду (𝑥 − 𝑎)(𝑥 − 𝑏) … (𝑥 − 𝑧) = 0
Прирівнюємо кожну дужку окремо до нуля і розв’язуємо
кожне отримане рівняння окремо.
𝑥 − 𝑎 = 0; 𝑥 − 𝑏 = 0; … 𝑥 − 𝑧 = 0.
1
Дробово-раціональні рівняння (𝑥)
𝐴
I. =0
𝐵

Розв’язання:
𝐴=0 ОДЗ
𝐵≠0
𝐴 𝐶
II. =
𝐵 𝐷

Розв’язання:
𝐴∙𝐷 =𝐵∙𝐶 ОДЗ
𝐵≠0
𝐷≠0

64
 Модульні рівняння (|𝑥|)
|𝑓(𝑥)| = 𝑎, (𝑎 ≥ 0)

Розв’язання:
𝑓(𝑥) = 𝑎
[
𝑓(𝑥) = −𝑎
|𝑓(𝑥)| = 𝑔(𝑥)
Розв’язання:
𝑓(𝑥) = 𝑔(𝑥) ОДЗ
[
𝑓(𝑥) = −𝑔(𝑥) 𝑔(𝑥) ≥ 0
|𝑓(𝑥)| = |𝑔(𝑥)|
Розв’язання:
𝑓 2 (𝑥) = 𝑔2 (𝑥)
|𝑓(𝑥)| + |𝑔(𝑥)| + ⋯ = 𝑞(𝑥)
 Кожен модуль прирівнюємо до нуля.
 Зображуємо координатні промені.
 Розбиваємо знайденими точками на проміжки.
 Розв’язуємо рівняння на кожному проміжку окремо і
обов’язково перевіряємо чи належить знайдений
корінь розглянутому проміжку.

65
 Ірраціональні рівняння (√𝑥)

Парний степінь Непарний степінь

2𝑛 2𝑛+1
√𝑓(𝑥) = 𝑔(𝑥) √𝑓(𝑥) = 𝑔(𝑥)

ОДЗ: (
2𝑛+1
√𝑓(𝑥))
2𝑛+1
= (𝑔(𝑥))2𝑛+1
𝑓(𝑥) ≥ 0
{ 𝑓(𝑥) = (𝑔(𝑥))2𝑛+1
𝑔(𝑥) ≥ 0

Якщо ліва та права

частини додатні, то:
2𝑛 2𝑛
( √𝑓(𝑥)) = (𝑔(𝑥))2𝑛

𝑓(𝑥) = (𝑔(𝑥))2𝑛

66
 Показникові рівняння (𝑎 𝑥 )

𝑎𝑥 = 𝑏 (𝑏 > 0)

Методи розв’язання:

Зведення до однієї основи

𝑎 𝑓(𝑥) = 𝑎 𝑔(𝑥) ⇒ 𝑓(𝑥) = 𝑔(𝑥)
За означенням логарифма:
𝑥 = log 𝑎 𝑏
Винесення спільного множника за дужки
Заміна
Однорідність
𝐴𝑎 𝑥 + 𝐵𝑏 𝑥 = 0|: 𝑏 𝑥

𝐴𝑎2𝑥 + 𝐵𝑎 𝑥 𝑏 𝑥 + 𝐶𝑏 2𝑥 = 0|: 𝑏 2𝑥

Логарифмічні рівняння (log 𝑎 𝑏)

log 𝑎 𝑥 = 𝑏
Дописуємо до 𝑏 одиничний логарифм: ОДЗ:
log 𝑎 𝑥 = 𝑏 ∙ log 𝑎 𝑎 𝑎>0
Вносимо 𝑏 як степінь числа 𝑎: {𝑎 ≠ 1
log 𝑎 𝑥 = log 𝑎 𝑎𝑏 𝑏>0
Прирівнюємо числа логарифмів:
𝑥 = 𝑎𝑏
Методи розв’язання:
Зведення до однієї основи
Заміна
Логарифмування
67
 Тригонометричні рівняння (sin 𝑥)
Найпростіші тригонометричні рівняння:
 sin 𝑥 = 𝛼 (РОЗВЯЗУЄМО ЛИШЕ КОЛИ −1 ≤ 𝛼 ≤ 1)
𝑥 = (−1)𝑛 arcsin 𝛼 + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍
𝜋
1) sin 𝑥 = −1 ⇒ 𝑥 = − + 2𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
2
2) sin 𝑥 = 0 ⇒ 𝑥 = 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
𝜋
3) sin 𝑥 = 1 ⇒ 𝑥 = + 2𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍.
2
 cos 𝑥 = 𝛼 (РОЗВЯЗУЄМО ЛИШЕ КОЛИ −1 ≤ 𝛼 ≤ 1)
𝑥 = ± arccos 𝛼 + 2𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍
1) cos 𝑥 = −1 ⇒ 𝑥 = 𝜋 + 2𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
𝜋
2) cos 𝑥 = 0 ⇒ 𝑥 = + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
2
3) cos 𝑥 = 1 ⇒ 𝑥 = 2𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍.
 tg 𝑥 = 𝛼 (РОЗВЯЗУЄМО ЗАВЖДИ)
𝑥 = arctg 𝛼 + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍
𝜋
1) tg 𝑥 = −1 ⇒ 𝑥 = − + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
4
2) tg 𝑥 = 0 ⇒ 𝑥 = 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
𝜋
3) tg 𝑥 = 1 ⇒ 𝑥 = + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍.
4
 ctg 𝑥 = 𝛼 (РОЗВЯЗУЄМО ЗАВЖДИ)
𝑥 = arcctg 𝛼 + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍
3𝜋
1) ctg 𝑥 = −1 ⇒ 𝑥 = + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
4
𝜋
2) ctg 𝑥 = 0 ⇒ 𝑥 = + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍;
2
𝜋
3) ctg 𝑥 = 1 ⇒ 𝑥 = + 𝜋𝑛, 𝑛 ∈ 𝑍.
4

68
Алгоритм розв’язання:
1) Звести до одного аргументу (якщо це можливо)
2) Звести до однієї тригонометричної функції (якщо це
можливо)

3) Обрати метод розв’язання:

 Заміна;
 Використання формул додавання, потім
прирівняти кожен множник до нуля;
 Однорідні:
𝐴 sin 𝛼 + 𝐵 cos 𝛼 = 0|: cos 𝛼
𝐴sin2 𝛼 + 𝐵 sin 𝛼 cos 𝛼 + 𝐶cos 2 𝛼 = 0|:cos 2 𝛼
 Введення допоміжного кута:
𝑎 sin 𝛼 + 𝑏 cos 𝛼 = 𝑐|:√𝑎2 + 𝑏 2
𝑐 𝑎
sin(𝑥 + 𝜑) = , де 𝜑 =
√𝑎2 + 𝑏 2 √𝑎2 + 𝑏 2

69
70
 Строга нерівність:
 Знак: <
>
 Точка на промені:
 Дужки: ( )
Нестрога нерівність:
 Знак: ≤≥
 Точка на промені:
 Дужки: [ ]
Властивості:
1) Якщо 𝑎 > 𝑏, то 𝑏 < 𝑎.
2) Якщо 𝑎 > 𝑏 і 𝑏 > 𝑐, то 𝑎 > 𝑐.
3) Якщо до обох частин нерівності додати будь-яке
число, то знак нерівності не зміниться:
якщо 𝑎 > 𝑏, і 𝑐 – будь-яке число, то 𝑎 + 𝑐 > 𝑏 + 𝑐.
4) Якщо обидві частини нерівності помножити або
поділити на додатне число, то знак нерівності не
зміниться:
𝑎 𝑏
якщо 𝑎 > 𝑏, і 𝑐 > 0, то 𝑎𝑐 > 𝑏𝑐 і > .
𝑐 𝑐

71
5) Якщо обидві частини нерівності помножити або
поділити на від’ємне число, то знак нерівності
зміниться на протилежний:
𝑎 𝑏
якщо 𝑎 > 𝑏, і 𝑐 < 0, то 𝑎𝑐 < 𝑏𝑐 і < .
𝑐 𝑐
1 1
6) Якщо 𝑎 > 𝑏 > 0, то < .
𝑎 𝑏
1 1
7) Якщо 𝑎 < 𝑏 < 0, то > .
𝑎 𝑏

8) Якщо 𝑎 > 𝑏 > 0, то 𝑎𝑛 > 𝑏 𝑛 .

𝑛 𝑛
9) Якщо 𝑎 > 𝑏 > 0, то √𝑎 > √𝑏.

72
 6 < 𝑎 < 8; 10 < 𝑏 < 12.
𝑎 + 𝑏:
Додаємо у стовпчик:
6<𝑎<8
+10 < 𝑏 < 12
16 < 𝑎 + 𝑏 < 20
𝑎 − 𝑏:
1. Потрібно нерівність 𝑏 помножити на -1:
10 < 𝑏 < 12 | ∙ (−1)
−12 < −𝑏 < −10
2. Додаємо до нерівності 𝑎 нерівність – 𝑏 у
стовпчик:
+6−12<−𝑏<−10
<𝑎<8

−6 < 𝑎 − 𝑏 < −2
𝑎 ∙ 𝑏:
Множимо у стовпчик:
6<𝑎<8
×10 < 𝑏 < 12
60 < 𝑎 ∙ 𝑏 < 96

73
𝑎
:
𝑏
1
1. Потрібно оцінити нерівність :
𝑏
1 1 1
< <
12 𝑏 10
2. Виконати множення нерівності 𝑎 на нерівність
1
у стовпчик:
𝑏
×61< 𝑎1< 8 1
< <
12 𝑏 10
1 𝑎 4
< <
2 𝑏 5
1
3𝑎 − 𝑏:
2
1. Потрібно оцінити нерівність 3𝑎:
6<𝑎 <8|∙3
18 < 3𝑎 < 24
1
2. Потрібно оцінити нерівність − 𝑏:
2
1
10 < 𝑏 < 12 | ∙ (− )
2
1
−6 < − 𝑏 < −5
2
1
3. Додаємо нерівності 3𝑎 та − 𝑏:
2
18<3𝑎<24
+ 1
−6<− 𝑏<−5
2
1
12 < 3𝑎 − 𝑏 < 19
2

74
Метод різниці:
Потрібно розглянути різницю лівої та правої частини
 якщо 𝑎 > 𝑏, то потрібно довести, що
𝑎−𝑏 >0
 якщо 𝑎 < 𝑏, то потрібно довести, що
𝑎−𝑏 <0
Метод спрощення нерівності:
Виділяємо з лівої частини повний квадрат:
𝑎2 ± 2𝑎𝑏 + 𝑏 2 = (𝑎 ± 𝑏)2
щоб можна було очевидно оцінити вираз.
Використання формул Коші:
1) 𝑎 + 𝑏 ≥ 2√𝑎𝑏;
2) 𝑎2 + 𝑏 2 ≥ 2𝑎𝑏;
1
3) 𝑎 + ≥ 2;
𝑎

𝑎2 +𝑏2 𝑎+𝑏
4) √ ≥ ;
2 2
3
5) 𝑎2 + 𝑏 2 + 𝑐 2 ≥ 3√𝑎2 𝑏 2 𝑐 2 .

75
 Лінійні нерівності (𝑥)
 Звільнитися від знаменника, якщо він є.
 Звільнитися від дужок, якщо вони є.
 Перенести невідомі вліво, числа вправо:
<
𝑎𝑥 >≤ 𝑏
≥
 Якщо 𝑎 ≠ 0, то обидві частини нерівності ділимо
на число, яке стоїть перед 𝑥.

<
𝑏
𝑥 >≤
≥
𝑎
Якщо 𝑎 – від’ємне число, то змінюємо знак нерівності
на протилежний!!!

Якщо 𝑎 – додатнє число, знак нерівності не

змінюємо!!!

 Зображуємо промінь, відмічаємо точку і

замальовуємо у ту сторону, куди вказує «носик»
нерівності.
 У відповідь записуємо одержаний проміжок.

Якщо 𝑎 = 0 перевіряємо сенс написаного:

0 ∙ 𝑥 > 3 – це правда? Ні, тому 𝑥 ∈ ∅
0 ∙ 𝑥 < 3 – це правда? Так, тому 𝑥 ∈ 𝑅

76
 Квадратні нерівності (𝑥 2 )
Замінюємо нерівність на рівняння, щоб знайти 𝑥.
Ставимо знайдені 𝑥 на промені та малюємо параболу
вітками або вгору (𝑎 > 0) або вниз (𝑎 < 0).
Та розставляємо знаки: згори +, знизу –.
𝑎>0 𝑎<0
𝐷>0 + + +
- - -

𝐷=0 + + +
- - -

𝐷<0 + + +
- - -
Дивимося, який знак стояв в умові?
 Якщо > 0, то у відповідь записуємо проміжки зі
знаком +.
 Якщо < 0, то у відповідь записуємо проміжки зі
знаком –.

77
 1
Дробово-раціональні нерівності (𝑥)
РОЗВ’ЯЗУЄМО ТІЛЬКИ МЕТОДОМ ІНТЕРВАЛІВ!
Метод інтервалів:
1) Перенести все у ліву частину, щоб справа стояв нуль.
2) Розкласти ВСЕ на множники.
3) Переконатися, що 𝑥 на першому місці, якщо це не так,
то:
 (𝑎 + 𝑥) = (𝑥 + 𝑎)
 (𝑎 − 𝑥) = −(𝑥 − 𝑎)
4) Переконатися, що 𝑥 додатній. Якщо ні, то × (−1) та
змінити знак нерівності на протилежний.
5) Кожен множник прирівняти до нуля (знаменник не
дорівнює нулю).
6) На числовому промені відмічаємо отримані точки
(знаменник завжди виколотий).

78
7) Накреслити «змію» справа – зверху:
 якщо степінь дужок парна, то відштовхуємося:

 якщо степінь дужок непарна, то проходимо:

8) Зверху ставимо «+», знизу «–» та записуємо потрібну

відповідь:
 Якщо > 0, то проміжки з «+»;
 Якщо < 0, то проміжки з «–»;
 Якщо = 0, то ВКОЛОТІ точки.

Додатні вирази в нерівностях відкидаються, так як

вони не впливають на знак.

У методі інтервалів множник в модулі вважається як

парна степінь дужки, тобто змія від точки
відштовхується.

79
 Модульні нерівності (|𝑥|)
|𝑓(𝑥)| ≥ 𝑎 (сенс!)
𝑓(𝑥) ≥ 𝑎
[
𝑓(𝑥) ≤ −𝑎
|𝑓(𝑥)| ≤ 𝑎 (сенс!)
𝑓(𝑥) ≤ 𝑔(𝑥)
{
𝑓(𝑥) ≥ −𝑔(𝑥)
|𝑓(𝑥)| ≥ 𝑔(𝑥)
𝑓(𝑥) ≥ 𝑔(𝑥)
[
𝑓(𝑥) ≤ −𝑔(𝑥)
|𝑓(𝑥)| ≤ 𝑔(𝑥)
𝑓(𝑥) ≤ 𝑔(𝑥)
{
𝑓(𝑥) ≥ −𝑔(𝑥)
|𝑓(𝑥)| ≥ |𝑔(𝑥)|
𝑓 2 (𝑥) ≥ 𝑔2 (𝑥)
≥
|𝑓(𝑥)| + |𝑔(𝑥)| + ⋯ 𝑞(𝑥)
≤
 Кожен модуль прирівнюємо до нуля.
 Зображуємо координатні промені.
 Розбиваємо знайденими точками на проміжки.
 Розв’язуємо нерівність на кожному проміжку і
знаходимо перетин розв’язку та розглянутого
проміжку.
 У відповідь записуємо об’єднання усіх знайдених
розв’язків.

80
 Ірраціональні нерівності (√𝑥)

Парний степінь Непарний степінь

2𝑛
√𝑓(𝑥) ≥ 𝑔(𝑥) ≥
2𝑛+1 ≤
𝑔(𝑥) ≥ 0 √𝑓(𝑥) 𝑔(𝑥)
>
{ 𝑓(𝑥) ≥ 0 <
𝑓(𝑥) ≥ 𝑔2 (𝑥)
≥
≤
або 𝑓(𝑥) (𝑔(𝑥))2𝑛+1
>
𝑔(𝑥) < 0 <
{
𝑓(𝑥) ≥ 0
2𝑛
√𝑓(𝑥) ≤ 𝑔(𝑥)
𝑔(𝑥) ≥ 0
{ 𝑓(𝑥) ≥ 0
𝑓(𝑥) ≤ 𝑔2 (𝑥)

81
 Показникові нерівності (𝑎 𝑥 )
𝑎 𝑓(𝑥) ≤ 𝑎 𝑔(𝑥)

Якщо 𝑎 > 1, то 𝑓(𝑥) ≤ 𝑔(𝑥)

Знак нерівності ЗАЛИШАЄМО

Якщо 0 < 𝑎 < 1, то 𝑓(𝑥) ≥ 𝑔(𝑥)

Знак нерівності ЗМІНЮЄМО

Логарифмічні нерівності (log 𝑎 𝑏)

log 𝑎 𝑓(𝑥) ≥ log 𝑎 𝑔(𝑥)

Якщо 𝑎 > 1, то 𝑓(𝑥) ≥ 𝑔(𝑥) ОДЗ:

𝑔(𝑥) > 0
Знак нерівності ЗАЛИШАЄМО

Якщо 0 < 𝑎 < 1, то 𝑓(𝑥) ≤ 𝑔(𝑥) ОДЗ:

𝑓(𝑥) > 0
Знак нерівності ЗМІНЮЄМО

Щоб записати розв’язок логарифмічної нерівності

потрібно знайти перетин розв’язку з ОДЗ
(зображуємо їх на різних променях і знаходимо
перетин).

82
 Тригонометричні нерівності
1 √2
sin 𝑥 > sin 𝑥 ≤
2 2

3𝜋 √2 9𝜋
5𝜋 1 𝜋
4 2 4
6 2 6

𝜋 5𝜋 3𝜋 9𝜋
𝑥 ∈ ( + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍 𝑥 ∈ [ + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛൨ , 𝑛 ∈ 𝑍
6 6 4 4
√3 1
sin 𝑥 ≤ − sin 𝑥 ≥ −
2 2

√3 7𝜋 1 𝜋
− − −
2 𝜋 6 2 6
2𝜋
− −
3 3
2𝜋 𝜋 𝜋 7𝜋
𝑥 ∈ [− + 2𝜋𝑛; − + 2𝜋𝑛൨, 𝑥 ∈ [− + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛൨,
3 3 6 6
83
𝑛∈𝑍 𝑛∈𝑍
 1 √2
cos 𝑥 ≥ cos 𝑥 <
2 2
𝜋
𝜋
3
4

1 √2
2 2
7𝜋
𝜋 4
−
3
𝜋 𝜋 𝜋 7𝜋
𝑥 ∈ ቂ− + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛ቃ , 𝑛 ∈ 𝑍 𝑥 ∈ ( + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍
3 3 4 4

√3 √2
cos 𝑥 > − cos 𝑥 ≤ −
2 2

3𝜋
5𝜋 4
6
√3 √2
− −
2 2
5𝜋
− 5𝜋
6
4
5𝜋 5𝜋 3𝜋 5𝜋
𝑥 ∈ (− + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛), 𝑥 ∈ [ + 2𝜋𝑛; + 2𝜋𝑛൨,
6 6 4 4
𝑛∈𝑍 𝑛∈𝑍
84
 tg 𝑥 ≥ 1 tg 𝑥 < √3
𝜋 𝜋
𝜋
2 3
4

𝜋
−
2
𝜋 𝜋 𝜋 𝜋
𝑥 ∈ ቂ + 𝜋𝑛; + 𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍 𝑥 ∈ (− + 𝜋𝑛; + 𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍
4 2 2 3

1
tg 𝑥 > − tg 𝑥 ≤ −1
√3
𝜋
2

𝜋
− 𝜋
6 𝜋−
− 4
2
𝜋 𝜋 𝜋 𝜋
𝑥 ∈ (− + 𝜋𝑛; + 𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍 𝑥 ∈ (− + 𝜋𝑛; − + 𝜋𝑛ቃ , 𝑛 ∈ 𝑍
6 2 2 4
85
 1
ctg 𝑥 <
ctg 𝑥 ≥ √3 √3

𝜋 𝜋
6 3
𝜋
0

𝜋 𝜋
𝑥 ∈ (𝜋𝑛; + 𝜋𝑛ቃ , 𝑛 ∈ 𝑍 𝑥 ∈ ( + 𝜋𝑛; 𝜋 + 𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍
6 3

1
ctg 𝑥 > −1 ctg 𝑥 ≤ −
√3

3𝜋
2𝜋
4
0 𝜋 3

3𝜋 2𝜋
𝑥 ∈ (𝜋𝑛; + 𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍 𝑥∈[ + 𝜋𝑛; 𝜋 + 𝜋𝑛) , 𝑛 ∈ 𝑍
4 3

86
 Графічний метод:
1. Побудувати на одній системі координат
графіки рівнянь, що входять до системи;
2. Знайти точки перетину графіків;
3. Отримані точки і будуть розв’язками системи.
Метод підстановки: (зручно використовувати коли біля
букви не має числа)
1. Виразити букву з одного рівняння;
2. Підставити у друге рівняння замість цієї
букви вираз, який отримали на першому
кроці;
3. Розв’язати отримане рівняння;
4. Знайти іншу змінну;
5. Записати відповідь.

Наприклад:
виражаємо 𝑥
{𝑥 + 2𝑦 = 4 → 𝑥 = 4 − 2𝑦
3𝑥 − 4𝑦 = 2
3 ∙ (4 − 2𝑦) − 4𝑦 = 2
12 − 6𝑦 − 4𝑦 = 2
−10𝑦 = −10
𝑦=1
𝑥 = 4−2∙1= 2
Відповідь: (2; 1).
87
 Метод додавання: (використовуємо тоді, коли не зручно
застосувати метод підстановки)
1. Біля 𝑥 або біля 𝑦 потрібно зробити одне число
з різними знаками. Для цього знаходимо
спільне кратне чисел, які вже стоять біля
нашої змінної та множимо кожне рівняння на
додаткові множники;
2. Додати почленно ліву та праву частини
отриманих рівнянь;
3. Розв’язати отримане рівняння;
4. Підставити знайдене число у будь-яке
рівняння заданої системи, щоб знайти другу
змінну;
5. Записати відповідь.

Наприклад:
2𝑥 − 3𝑦 = 8, | ∙ 7
{
7𝑥 − 5𝑦 = −5. | ∙ (−2)
14𝑥 − 21𝑦 = 56,
+{
−14𝑥 + 10𝑦 = 10
−11𝑦 = 66
𝑦 = −6
2𝑥 − 3 ∙ (−6) = 8
2𝑥 = −10
𝑥 = −5
Відповідь: (−5; −6).

88
 Метод заміни:
7 2 3
+ = ,
2𝑥 + 𝑦 2𝑥 − 𝑦 5
3 1 2
+ = .
{2𝑥 + 𝑦 2𝑥 − 𝑦 5
1
=𝑎
2𝑥+𝑦
Введемо заміну: { 1
=𝑏
2𝑥−𝑦
3
7𝑎 + 2𝑏 =
5
Отримаємо: { 2
3𝑎 + 𝑏 =
5
Розв’яжемо цю систему методом додавання:
3
7𝑎 + 2𝑏 =
{ 5
2
3𝑎 + 𝑏 = | ∙ (−2)
5
3
7𝑎 + 2𝑏 =
+{ 5
4
−6𝑎 − 2𝑏 = −
5
1
𝑎=−
5
1 3
7 ∙ (− ) + 2𝑏 =
5 5
2𝑏 = 2
𝑏 = 1.

89
 1 1
=−
2𝑥+𝑦 5
Повертаємося до заміни: { 1
=1
2𝑥−𝑦

2𝑥 + 𝑦 = −5
+{
2𝑥 − 𝑦 = 1
4𝑥 = −4
𝑥 = −1

2 ∙ (−1) + 𝑦 = −5

𝑦 = −3

Відповідь: (−1; −3).

Однорідні системи:
( коли рівняння мають вигляд 𝐴𝑥 2 + 𝐵𝑥𝑦 + 𝐶𝑦 2 = 𝐷)
1. Якщо в системі з правої частини стоїть не 0, то
потрібно звести до одного числа з різними
знаками, а потім додати два рівняння, щоб з
правої частини отримати 0:

𝑥 2 − 3𝑥𝑦 + 𝑦 2 = −1 | ∙ 17
{ 2
2𝑥 + 5𝑥𝑦 − 𝑦 2 = 17

17𝑥 2 − 51𝑥𝑦 + 17𝑦 2 = −17

+{ 2
2𝑥 + 5𝑥𝑦 − 𝑦 2 = 17
19𝑥 2 − 46𝑥𝑦 + 16𝑦 2 = 0

90
 2. Отримане рівняння ділимо на квадрат однієї
зі змінних:

19𝑥 2 − 46𝑥𝑦 + 16𝑦 2 = 0 |: 𝑦 2

𝑥 2 𝑥
19 ( ) − 46 + 16 = 0
𝑦 𝑦
𝑥
3. Введемо заміну: = 𝑡.
𝑦
2
19𝑡 − 46𝑡 + 16 = 0
4. Знайдемо корені отриманого квадратного
8
рівняння: 𝑡1 = 2, 𝑡2 = .
19
5. Повернемося до заміни і використаємо будь-
яке рівняння заданої системи:
𝒙 𝒙 𝟖
=𝟐 =
𝒚 𝒚 𝟏𝟗
𝒙 = 𝟐𝒚 8
{ 𝟐 𝟐 𝑥 = 𝑦
𝒙 − 𝟑𝒙𝒚 + 𝒚 = −𝟏 { 19
Розв’яжемо методом 𝑥 2 − 3𝑥𝑦 + 𝑦 2 = −1
підстановки: Розв’яжемо методом
𝟐 𝟐 𝟐
𝟒𝒚 − 𝟔𝒚 + 𝒚 = −𝟏 підстановки:
𝒚𝟏 = 𝟏; 𝒚𝟐 = −𝟏 6 2 24 2
𝑦 − 𝑦 + 𝑦 2 = −1
𝒙𝟏 = 𝟐; 𝒙𝟐 = −𝟐. 361 19
361
𝑦2 =
31
19 19
𝑦3 = ; 𝑦4 = −
√31 √31
8 8
𝑥3 = ; 𝑥4 = − .
√31 √31

91
1. Розв’язуємо кожну нерівність окремо своїм
методом.
2. Зображуємо розв’язки нерівностей на окремих
променях.
3. Знаходимо перетин отриманих розв’язків.

92
93
 Функція – це залежність між двома змінними, при якій
кожному значенню змінної 𝒙 відповідає лише одне
значення змінної 𝒚.
𝒙 – незалежна змінна, аргумент.
𝒚 – залежна змінна, функція.

Схема дослідження функції:

1) Область визначення функції 𝐷(𝑓) – це множина

значень, яких набуває незалежна змінна 𝒙.

94
 Вид функції Обмеження для знаходження ОДЗ

𝒇(𝒙) 𝑔(𝑥) ≠ 0 Знаменник дробу не

𝒚=
𝒈(𝒙) дорівнює нулю
𝟐𝒌
𝒚 = √𝒇(𝒙) 𝑓(𝑥) ≥ 0 Під знаком кореня парного
степеня може стояти тільки
𝒌∈ℕ невід’ємний вираз

𝒇(𝒙) 𝑔(𝑥) > 0 Якщо корінь парного степеня

𝒚= 𝟐𝒌
√𝒈(𝒙) стоїть у знаменнику, то вираз
під коренем може набувати
лише додатних значень.

𝒚 = 𝐭𝐠 𝒇(𝒙) 𝜋 Під знаком тангенса може

𝑓(𝑥) ≠ + 𝜋𝑘, 𝑘 ∈ ℤ
2 стояти тільки вираз, не
𝜋
рівний 2 + 𝜋𝑘, 𝑘 ∈ ℤ

𝒚 = 𝐜𝐭𝐠 𝒇(𝒙) 𝑓(𝑥) ≠ 𝜋𝑘, 𝑘 ∈ ℤ Під знаком котангенса може

стояти тільки вираз, не
рівний 𝜋𝑘, 𝑘 ∈ ℤ

𝒚 = 𝐚𝐫𝐜𝐬𝐢𝐧 𝒇(𝒙) −1 ≤ 𝑓(𝑥) ≤ 1 Під знаком арксинуса та

арккосинуса може стояти
𝒚 = 𝐚𝐫𝐜𝐜𝐨𝐬 𝒇(𝒙) тільки вираз, модуль якого
менше або дорівнює одиниці.

𝒚 = 𝐥𝐨𝐠 𝒇(𝒙) 𝒈(𝒙) 𝑓(𝑥) > 0  В основі логарифма може

{𝑓(𝑥) ≠ 1 стояти тільки додатній
𝑔(𝑥) > 0 вираз, який не дорівнює
одиниці.
 Під знаком логарифма
може стояти тільки
додатній вираз.
95
 2) Область значень функції 𝐸(𝑓) – це множина
значень, яких набуває залежна змінна 𝒚.

Вид функції Область значень

𝒚 = 𝒂𝒙 𝑦 ∈ (0; +∞)
𝒚 = 𝐬𝐢𝐧 𝒙 𝑦 ∈ [−1; 1]
𝒚 = 𝐜𝐨𝐬 𝒙 𝑦 ∈ [−1; 1]
𝒚 = 𝐚𝐫𝐜𝐬𝐢𝐧 𝒙 𝜋 𝜋
𝑦 ∈ ቂ− ; ቃ
2 2
𝒚 = 𝐚𝐫𝐜𝐜𝐨𝐬 𝒙 𝑦 ∈ [0; 𝜋]
𝒚 = 𝐚𝐫𝐜𝐭𝐠 𝒙 𝜋 𝜋
𝑦 ∈ (− ; )
2 2
𝒚 = 𝐚𝐫𝐜𝐜𝐭𝐠 𝒙 𝑦 ∈ (0; 𝜋)

96
3) Нулі функції – це значення аргументу 𝒙, при якому
значення функції 𝒚 дорівнює нулю: 𝑓(𝑥) = 0.

4) Проміжки знакосталості – це проміжки, на яких

функція набуває або додатних або від’ємних
значень: 𝑓(𝑥) > 0 та 𝑓(𝑥) < 0.

97
5) Проміжки зростання (𝑓(𝑥) ↗) та спадання (𝑓(𝑥) ↘):

 𝑓 – зростаюча, якщо 𝑥1 > 𝑥2 і 𝑓(𝑥1 ) > 𝑓(𝑥2 );

 𝑓 – спадаюча, якщо 𝑥1 > 𝑥2 і 𝑓(𝑥1 ) < 𝑓(𝑥2 ).

6) Найбільше та найменше значення функції:

max 𝑓(𝑥) та min 𝑓(𝑥)
[𝑎;𝑏] [𝑎;𝑏]

98
7) Парність та непарність:
 𝑓 – парна, якщо 𝑓(𝑥) = 𝑓(−𝑥).
Графік парної функції симетричний відносно
осі 𝒚.
 𝑓 – непарна, якщо 𝑓(𝑥) = −𝑓(−𝑥).
Графік непарної функції симетричний
відносно початку координат.
 якщо попередні умови не виконуються, то
функція ні парна, ні непарна.

99
 1) Степеневі функції:

Парна Непарна

Ціла 𝑥 2, 𝑥 4 … 𝑥
додатна

𝑥 3, 𝑥 5 …

Ціла 1 −4 1 1 −3 1
𝑥 −2 = , 𝑥 = … 𝑥 −1 = ,𝑥 = 3…
від’ємна 𝑥2 𝑥4 𝑥 𝑥

100
 𝟎<𝜶<𝟏 𝜶>𝟏

Дробова 1 5 7 3 5 3
𝑥 2 = √𝑥, 𝑥 7 = √𝑥 5 … 𝑥 2 = √𝑥 3 , 𝑥 3 = √𝑥 5 …
додатна

Дробова 2 1 4 1 7 1 3 1
𝑥 −3 = , 𝑥 −5 = … 𝑥 −2 = , 𝑥 −2 = …
від’ємна 3
√𝑥 2
5
√𝑥 4 √𝑥 7 √𝑥 3

101
2) Тригонометричні функції:
𝑦 = sin 𝑥

𝑦 = cos 𝑥

102
𝑦 = tg 𝑥

𝑦 = ctg 𝑥

103
𝑦 = arcsin 𝑥

𝑦 = arccos 𝑥

104
𝑦 = arctg 𝑥

𝑦 = arcctg 𝑥

105
3) Показникові функції:

4) Логарифмічні функції:

106
1. Лінійна функція 𝑦 = 𝑘𝑥 + 𝑏 – потрібно дві точки.
𝑥 1 3
𝑦 2 4

𝑘
2. Обернена пропорційність 𝑦 = – потрібно взяти
𝑥
мінімум три додатних точки (+) і три від’ємних (–).
Всього мінімум має бути шість точок. Значення 𝑥
обираємо так, щоб 𝑘 зручно на нього ділилося.

𝑥 1 3 5 -1 -3 -5
𝑦 2 4 6 -2 -4 -6

3. 𝑦 = √𝑥 – обираємо 𝑥 таким, щоб він легко добувався

з-під кореня.
𝑥 0 1 4 9 16 25
𝑦 0 1 2 3 4 5

107
4. 𝑦 = 𝑎𝑥 2 + 𝑏𝑥 + 𝑐 – використовуємо схему:
1) Визначаємо напрям віток:
𝑎 > 0 – вітки вгору
𝑎 < 0 – вітки вниз
2) Знаходимо вершину параболи (𝑥0 ; 𝑦0 ):
𝑏
𝑥0 = −
2𝑎
Щоб знайти 𝑦0 , потрібно у вихідне
рівняння підставити значення 𝑥0
3) Знаходимо точки перетину з осями
координат:
З віссю 𝑥 потрібно взяти 𝑦 = 0;
З віссю 𝑦 потрібно взяти 𝑥 = 0.
4) За необхідністю знаходимо додаткові
точки для побудови.

108
1. 𝑦 = 𝑓(𝑥) ± 𝑎 – паралельно переносимо вгору (+)
або вниз (−).

2. 𝑦 = 𝑓(𝑥 ± 𝑎) – паралельно переносимо вліво (+)

або вправо (−).

109
3. 𝑦 = −𝑓(𝑥) – перевертаємо відносно осі 𝑥.

4. 𝑦 = 𝑓(−𝑥) – перевертаємо відносно осі 𝑦.

110
5. 𝑦 = 𝑘𝑓(𝑥) – абсцису (𝑥) залишаємо без зміни, а
ординату (𝑦) множимо на (𝑘).
(𝑥0 ; 𝑦0 ) → (𝑥0 ; 𝑘𝑦0 )

𝒚 = 𝟐𝒙𝟐
𝒚 = 𝒙𝟐

𝒚 = 𝒙𝟐 𝟏 𝟐
𝒚= 𝒙
𝟐

6. 𝑦 = 𝑓(𝑘𝑥) – ординату (𝑦) залишаємо без зміни, а

абсцису (𝑥) ділимо на (𝑘).
𝑥0
(𝑥0 ; 𝑦0 ) → ( ; 𝑦0 )
𝑘
𝒚 = √𝟐𝒙

𝒚 = √𝒙 𝒚 = √𝒙
𝒙
𝒚=√
𝟐

111
7. 𝑦 = |𝑓(𝑥)| – частину графіку, яка знаходиться
нижче осі 𝑥 прибираємо та відображаємо її
симетрично в гору.

8. 𝑦 = 𝑓(|𝑥|) – частину графіку, яка знаходиться

лівіше осі 𝑦 прибираємо, а частину графіка яка була
правіше осі 𝑦 відображаємо у ліво.

112
113
1. Різниця арифметичної прогресії:

𝒅 = 𝒂𝒏+𝟏 − 𝒂𝒏

2. 𝒏 –ий член арифметичної прогресії:

𝒂𝒏 = 𝒂𝟏 + 𝒅(𝒏 − 𝟏)

3. Сума 𝒏 членів арифметичної прогресії:

𝟐𝒂𝟏 + 𝒅(𝒏 − 𝟏) 𝒂𝟏 + 𝒂𝒏
𝑺𝒏 = ∙ 𝒏 або 𝑺𝒏 = ∙𝒏
𝟐 𝟐
4. Характеристична властивість арифметичної
прогресії:
𝒂𝒏−𝟏 + 𝒂𝒏+𝟏
𝒂𝒏 =
𝟐

114
1. Знаменник геометричної прогресії:

𝒃𝒏+𝟏
𝒒=
𝒃𝒏

2. 𝒏 –ий член геометричної прогресії:

𝒃𝒏 = 𝒃𝟏 ∙ 𝒒𝒏−𝟏

3. Сума 𝒏 членів геометричної прогресії:

𝒃𝟏 ∙ (𝟏 − 𝒒𝒏 ) 𝒃𝒏 𝒒 − 𝒃𝟏
𝑺𝒏 = або 𝑺𝒏 = , 𝒒≠𝟏
𝟏−𝒒 𝒒−𝟏

4. Характеристична властивість геометричної

прогресії:

𝒃𝒏 = √𝒃𝒏−𝟏 ∙ 𝒃𝒏+𝟏

5. Сума нескінченної геометричної прогресії:

𝒃𝟏
𝑺= , |𝒒| < 𝟏
𝟏−𝒒

115
116
 Якщо потрібно визначити скількома способами
можна щось зробити, то використовують формули
комбінаторики.

Властивості комбінацій:

1) 𝐶𝑛0 = 𝐶𝑛𝑛 = 1
2) 𝐶𝑛𝑘 = 𝐶𝑛𝑛−𝑘
𝑘+1
3) 𝐶𝑛+1 = 𝐶𝑛𝑘+1 + 𝐶𝑛𝑘
4) 𝐶𝑛0 + 𝐶𝑛1 + ⋯ + 𝐶𝑛𝑛 = 2𝑛

Алгоритм:

1. Якщо подій відбувається декілька, то спочатку

потрібно обчислити кількість способів окремо для
кожної події.
2. Потім з’ясувати як пов’язані ці події:
Має виконуватися і перша подія і друга –
тоді їхні значення потрібно помножити –
правило добутку.
Має виконуватися або перша подія або
друга – тоді їхні значення потрібно додати –
правило суми.

Обираємо формулу для обчислення кількості способів:

117
 Визначаємо кількість елементів множини (𝒏), з якої будемо
обирати (𝒌) елементів

Чи важливий порядок елементів?

ні так

Серед обраних елементів є

Обираємо всі 𝒏 елементів?
повторення?

ні так ні так

Комбінації Комбінації з повторенням Серед обраних елементів є Серед обраних елементів є

𝑛! (𝑛 + 𝑘 − 1)! повторення? повторення?
𝐶𝑛𝑘 = 𝑘
𝑘! ∙ (𝑛 − 𝑘)! 𝐶𝑛ҧ 𝑘 = 𝐶𝑛+𝑘−1 =
𝑘! ∙ (𝑛 − 1)!
ні так ні так

Розміщення Розміщення з Перестановки Перестановки з

𝑛! повторенням повторенням
𝐴𝑘𝑛 = 𝑃𝑛 = 𝑛! 𝑛!
(𝑛 − 𝑘)! 𝐴𝑘ҧ𝑛 = 𝑛𝑘 𝑃ത𝑛 (𝑘1 , … , 𝑘𝑙 ) =
𝑘1 ! … 𝑘𝑙 !

118
Схема розв’язання:
1) Знайти кількість всіх можливих результатів даного
випробування (𝑛).
2) Знайти кількість сприятливих результатів даного
випробування (𝑚).
3) Знаходимо ймовірність події поділивши кількість
сприятливих результатів на всі можливі результати:
𝑚
𝑃(𝐴) =
𝑛
Формула Бернуллі: ймовірність того, що в 𝑛
незалежних випробуваннях, у кожному з яких
ймовірність появи події дорівнює 𝑝, подія наступить
рівно 𝑘 разів, обчислюємо за формулою:

𝑝𝑛 (𝑘) = 𝐶𝑛𝑘 ∙ 𝑝𝑘 ∙ 𝑞 𝑛−𝑘

Геометрична ймовірність – це ймовірність попадання

точки в задану область (відрізок, частину площини,
частину об’єму тощо).
𝜇(𝐴)
𝑃(𝐴) =
𝜇(𝛺)
𝜇(𝐴) – це площа яка відповідає події 𝐴;
𝜇(𝛺) – це площа всієї області.

119
Об’єм вибірки – кількість елементів у вибірці.
1 2 2 5 5 5 5 7 8 10 10 10
⏟
12 елементів

Розмах вибірки – це різниця найбільшого та

найменшого елемента вибірки.
1 2 2 5 5 5 5 7 8 10 10 10
10 − 1 = 9
Медіана – це середнє значення вибірки. Для цього
потрібно виставити елементи вибірки у порядку
зростання і назвати елемент який стоїть посередині.
Якщо таких елементів два, то медіана це їх середнє
значення.
1 3 3 8 9 ⏟
⏟ 10 11 14 26
4 елементи 4 елементи

𝑀𝑒 = 9
9+10
=9,5
2
1 3 3 8 ⏞
⏟ 9 10 ⏟
11 14 26 27
4 елементи 4 елементи

𝑀𝑒 = 9,5

120
Мода – це значення, яке зустрічається у вибірці
найчастіше (наймодніше число).
1
⏟ 1 ⏟
2 2 2 ⏟
5 7 7 7 7 8
⏟ ⏟ 8
2 рази 3 рази 1 раз 4 рази 2 рази

𝑀𝑜 = 7
Середнє значення: додаємо всі елементи вибірки і
ділимо на їхню кількість.
1 2 2 5 5 5 5 7 8 10 10 24
1 + 2 + 2 + 5 + 5 + 5 + 5 + 7 + 8 + 10 + 10 + 24
=7
12
Середня швидкість: щоб знайти середню швидкість
потрібно весь шлях поділити на весь час.
𝑆весь 𝑆1 + ⋯ + 𝑆𝑛
𝑣сер = =
𝑡весь 𝑡1 + ⋯ + 𝑡𝑛

121
122
 S – шлях, відстань (км, м, см)

V – швидкість (км/год, м/хв, см/с)

t – час (год, хв, с)

𝑆 =𝑉∙𝑡

𝑆
𝑉 =𝑆÷𝑡 =
𝑡

𝑆
𝑡 =𝑆÷𝑉 =
𝑉
Види руху:

1) Рух двох об’єктів назустріч один одному

60 км/год 70 км/год

𝑉зближення = 𝑉1 + 𝑉2

123
 2) Рух з одного пункту в протилежних напрямках
100 км/год 70 км/год

𝑉віддалення = 𝑉1 + 𝑉2

3) Рух з одного пункту з відставанням

80 км/год

40 км/год

𝑉віддалення = 𝑉1 − 𝑉2

4) Рух в одному напрямі навздогін

60 км/год 40 км/год

𝑉зближення = 𝑉1 − 𝑉2

124
5) Рух за течією

𝑉власна
𝑉течії

𝑉за течією = 𝑉власна + 𝑉течії

6) Рух проти течії

𝑉власна
𝑉течії

𝑉проти течії = 𝑉власна − 𝑉течії

𝑉за течією + 𝑉проти течії

𝑉власна =
2

𝑉за течією − 𝑉проти течії

𝑉течії =
2

125
A – робота
Р – продуктивність
t – час

𝐴=𝑃∙𝑡

𝐴
𝑃=
𝑡

𝐴
𝑡=
𝑃

126
 Знаходження дробу від числа

Число потрібно помножити на дріб.

ЧАСТИНА (×)
3
Бананів - , ? кг
5

Всього 360 кг

3
360 ∙ = 216 (кг) − бананів
5

127
 Знаходження числа за його дробом

Число ділимо на дріб.

ВСЕ (÷)
3
Бананів – 216 кг – це
5

Всього ? кг

3
216: = 360 (кг) − всього
5

128
 1
Відсотком називають одну соту: = 1%
100

Відсотки Десятковий дріб

÷100
%→ десятковий
0,02 = 0,02 ∙ 100% = 2%

Десятковий дріб Відсотки

×100
десятковий → %
40% = 40%: 100% = 0,4

129
Знаходження відсотка від числа
1. Перетворити відсотки у десяткове число;
2. Виконати множення на отримане десяткове
число.

ЧАСТИНА
Бананів -30%, ? кг

Всього 360 кг

30% = 30%: 100% = 0,3

360 ∙ 0,3 = 108 (кг) − бананів

130
Знаходження числа за його відсотком
1. Перетворити відсотки у десяткове число;
2. Виконати ділення на отримане десяткове число

ВСЕ
Бананів – 108 кг – це 30%

Всього ? кг

30% = 30%: 100% = 0,3

108: 0,3 = 360 (кг) − всього

Формула простих відсотків – якщо вклад було

покладено на 𝑛 місяців:
𝑝𝑛
𝐴𝑛 = 𝐴0 (1 + )
100
Формула складних відсотків – якщо вклад було
покладено на 𝑛 років:
𝑝 𝑛
𝐴𝑛 = 𝐴0 (1 + )
100

131
Пряма пропорційність – при збільшенні однієї
величини інша величина також збільшується.

75 3
=
150 𝑥
Обернена пропорційність – при збільшенні однієї
величини інша величина навпаки зменшується.

60 𝑥
=
45 3

132
 Рівняння: Нерівності:
 Лінійні;  Лінійні;
Вирази:  Квадратні;  Квадратні;
 Числові;  Д-Р;  Д-Р;
 Раціональні;  Модульні;  Модульні;
 Модульні;  Ірраціональні;  Ірраціональні;
 Ірраціональні;  Тригонометричні;  Тригонометричні;
 Тригонометричні;  Показникові;  Показникові;
 Логарифмічні.  Логарифмічні.  Логарифмічні.

АЛГЕБРА

 Похідна; Задачі: Системи Функції:

 Інтеграл;  Дроби; рівнянь та  Степеневі
 Прогресія;  Пропорції; нерівностей  Тригонометричні
 Комбінаторика;  Відсотки;  Показникові
 Ймовірності.  Рух;  Логарифмічні
 Робота;
 Складання
рівнянь та
систем. 133
134