Professional Documents
Culture Documents
п р №4
п р №4
Епіграф:
"Я пишу тільки про те, що захоплює дух або смішить.
Діти знають, що я на їхньому боці".
Роальд Дал
Хід уроку
І. Організаційний етап.
У: Доброго ранку, шановні учні! Староста, скажіть будь ласка, хто
сьогодні відсутній.
Староста відповідає на питання
II. Мотиваційний момент. Вступне слово вчителя.
Питання вчителя: Чи коли-небудь ви бачили фільм-казку про “ Чарлі та
шоколадна фабрика”? Якщо ви не дивилися я дуже раджу вам подивитися
цей фільм.Там снімався відомий актор Голівуду — Джоні Деп, він він був
у ролі власника шоколадної фабрики, там дуже яскраво зображена
шоколадна фабрика, а актори мають незвичайні та яскраві костюми. Я
думаю, вам дуже сподобається цей фільм. Бажаю вам гарного перегляду.
Оголошення теми й мети уроку.
У: Отже, ми сьогодні будемо розглядати твочість Роальда Даля “ Чарлі та
шоколадна фабрика”. Це дуже цікаво для вас буде. Скажіть мені, як ви
розумієте епіграф,який я написала на дошці?
Напис на дошці є цитатою Роальда Даля. Біля дошки повішаний
портрет, та кадри з фільму “ Чарлі та шоколадна фабрика”.
Діти відповідають на питання, та виражають свою думку та діляться з
усим классом.
У: Мені дуже сподобалися ваші думки та враження. Ми йдемо далі.
Актуалізація опорних знань та умінь
Давайте згадаємо, що таке:
Повість ? (Повість — літературний прозовий твір середньої форми,
довший за оповідання, але коротший за роман, під відповідною
назвою поширений у слов'янських мовах та країнах.)
Казка?(Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний
твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю
фантастичних сил, який має повчальну мету.)
Повість-казка?(Повість-казка невеликий за обсягом прозовий твір, у
якому зображується одна подія з життя одного, або кількох
персонажів. жанр літератури, в якому фантастичні світи, події та
герої в той же час відображають особливості та правила світу
реального.)
Перевірка домашнього завдання
У: Зараз в нас перевірка домашнього завдання. Я вам задавала додому
поділитися на 2 группи та знайти цікаві факти про цього письменника та
список відомих створів.
Питання:
Чи був Роальд старанними учнем ?
Чи добре він навчався?
Якою була його перша профессія?
Чи був він відомою людиною в елітних колах?
Коли не будь Роальд мав якісь нагороди?
Чи Роальд колекціонував дорогі речі( картини, марки, монети і тд.)?
Роальд жив колись за кордоном або ж за містом?
Чи мав він домашніх тварин?
Які самі найвідоміші твори є у списка Роальда Даля?
(«Чарлі і шоколадна фабрика», «Джеймс і гігантський персик»,
«Матильда», «Відьми», «Докори» та «ВДВ (Великий Дружній Велетень)».
Учні намагються відповісти на питання, які вище вказані. Висловити свою
думку що до творів прочитаних ними.
У: Зараз розпочинаємо з біографії Роальда Даля
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Роальд Даль - британський письменник, автор романів, казок і новел, поет
і сценарист. Володар численних нагород і премій з літератури. Його
оповідання славляться несподіваними кінцівками, а дитячі книжки -
відсутністю сентиментальності та часто - чорним гумором. Вікіпедія
Дата і місце народження: 13 вересня 1916 р., Лландафф, Кардіфф, Велика
Британія
Дата і місце смерті: 23 листопада 1990 р., Оксфорд, Велика Британія
Батьки: Гаральд Даль, Софі Магдалена Даль
Роальда назвали на честь Роальда Амундсена, дослідника Північного
Полюса. Національного героя Норвегії. Норвезькою Роальд Дал
спілкувався вдома, зі своїми батьками та сестрами. Роальда охрестили у
Норвезькій Церкві міста Кардіфф, яку відвідували його батьки.
У 1920 році, коли Роальду було 4, від апендициту померла його семирічна
сестра Астрі. Через місяць, у віці 57 років, помер його батько від
пневмонії. Матір Роальда вирішила не повертатися у Норвегію до родичів,
а переїхати з Уельсу в Англію. Цим вона виконала волю покійного
чоловіка, який хотів, щоб діти навчалися в Англії.
Роальд навчався у декількох школах, а також у пансіоні для хлопчиків
Святого Петра. Однак там йому не подобалося. Він не бачився з ріднею,
тому писав додому щодня. Згодом Роальд навчався у Школі Рептон
графства Дербішир. Через певний час він написав новелу «Хлопець», де
прототипом до вигаданого персонажа Джефрі Фішера був його друг із цієї
школи на ім'я Майкл, який згодом став Архієпископом Кентерберійським.
Через цю посаду друга Роальд надалі сказав: «Ось чому я маю такі сумніви
на рахунок релігії і Бога взагалі».
Дал був дуже високим (його зріст був 1.98 м). Також він був чудовим
спортсменом, навіть капітаном шкільної команди. Грав у футбольній
команді. Згодом він захопився фотографією. Через деякий час він почав
працювати на шоколадній фабриці, що і послужило йому прототипом у
написанні повісті «Чарлі і шоколадна фабрика».
Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет.
Натомість, у 1934 році він пішов працювати в компанію «Шелл» (Shell-
мушля). В 20 років він поїхав у Танзанію.
Вплив війни на творчість
Під час Другої світової війни Роальд став льотчиком — винищувачем у
Найробі (Кенія). Далу дуже подобалося його вільне життя в Кенії,
особливо польоти. Він продовжував навчання техніці польотів у Іраку, за
50 миль від Багдаду. Після 6-ти місяців тренувань Дал отримав чин
Пілота-офіцера.
Згодом Дал був направлений у Єгипет. Під час одного з польотів над
пустелею він мало не загинув, дивом врятувавшись. Згодом це стало
темою повісті. Дал був врятований; його відвезли у лікарню в Александрії.
Лікар сказав, що Роальд ніколи не зможе літати. Однак вже через 5
місяців, у лютому 1941 року, Дал продовжив польоти на фронті.
Дал почав писати у 1942 році. Його першим твором, опублікованим у
«Вечірній суботній газеті» була повість «Шматок торта», що розповідала
про аварію в Єгипті. Згодом назву змінили на «Падіння у Лівії» (видавець
вважав таку назву набагато драматичнішою, хоча насправді Роальд не
падав). У 1943 році Дал опублікував повість «Ґремліни», за сюжетом якої
було поставлено відомий однойменний фільм (1984).
Життя після воєнного часу
Після війни Роальд Дал повністю присвятив себе творчості. Він писав
розповіді, повісті, п'єси — як для дорослих, так і для дітей. Його твори
здобули світову славу, про нього писали у найвідоміших виданнях того
часу.
Роальд одружився з американською акторкою (яка згодом отримала
«Оскар») Патріцією Ніл 2 липня 1953 року у Нью-Йорку. Їхній шлюб
тривав 30 років, у сім'ї народилося 5 дітей: Олівія (померла у семирічному
віці; через ускладнення, що дав кір), Тесса, Тео, Офелія та Люсі.
Вшанування пам’яті
В останні роки життя Дала побачили світ два автобіографічних романи —
«Хлопчик. Розповіді про дитинство» (1984) і «Польоти наодинці» (1986).
Роальд Дал помер 23 листопада 1990 році у віці 74 років вдома, в
Оксфорді від лейкозу (лейкемії), і був похований на цвинтарі церкви Св.
Петра і Св. Павла за обрядом вікінгів з улюбленими предметами —
більярдними киями, пляшкою бургундського, шоколадними цукерками,
олівцями. На його честь у Бакінгемширському Музеї відкрито Дитячу
Галерею Роальда Дала. На честь річниці від його дня народження 13
вересня офіційно визнано Днем Роальда Дала.
Список відомих творів Роаля Даля:
“Чарлі і шоколадна фабрика”
“Відьми”
“Фантастичний містер Лис”
“Джеймс і гігантський персик”
“Гігантський крокодил”
“ВДВ (Великий Дружній Велетень)”
The Twits
“Чарівні ліки Джорджа”
“Коняка Фокслі та інші дорослі оповідання”
Цікаві факти про фільм “Чарлі і шоколадна фабрика” :
На роль Віллі Вонки свого часу пробувалися Стів Мартін, Робін Вільямс,
Крістофер Вокен, Ніколас Кейдж, Майкл Кітон, Адам Сендлер і Джим
Керрі.
Ця картина стала для виконавця головної ролі Джонні Деппа другою
"шоколадною" за рахунком (2000 року на екрани був випущений
"Шоколад"). Сам Джонні зізнався, що не любить смак хорошого
шоколаду, йому більше до душі дешевий, на кшталт того, що
використовують для приготування великодніх зайчиків.
У режисери проекту мітив іменитий Мартін Скорсезе.
Лінза камери вартістю близько 540,000 доларів не була належним чином
закріплена під час спроби отримати кадр киплячого в чані шоколаду. У
результаті камера впала в чан і, зрозуміло, виявилася непридатною до
подальшого застосування.
Ця робота стала п'ятою за рахунком для тандему Тім Бертон - Джонні
Депп. Раніше на екрани вийшли "Едвард руки-ножиці", "Ед Вуд", "Сонна
лощина". А трохи пізніше за "Чарлі" в прокат вийде ще один проект під
назвою "Труп нареченої".
Сценарист Джон Аугуст жодного разу не дивився картину "Віллі Вонка і
Шоколадна Фабрика" (1971) до того, як до нього звернувся Тім Бертон із
проханням написати сценарій. До перегляду Джон приступив лише після
закінчення роботи над сюжетною лінією і був вкрай здивований тим, що
картина 1971 року виявилася набагато жорсткішою і злішою, ніж його
власний начерк, хоча фільм номінально вважається сімейним.
Джонні Депп був настільки захоплений грою юного Фредді Хаймора в
проекті "Чарівна країна" (2004), що зміг переконати Тіма Бертона взяти
його на роль Чарлі Бакета.
Слова до чотирьох із п'яти музичних номерів, представлених у картині,
написані автором оригінальної казки Роальдом Далем.
Актор Діп Рой зіграв усіх персонажів із бригади Умпа-Лумпа самотужки.
Йому довелося повторювати одні й ті самі рухи кілька сотень разів. На
честь видатної працездатності гонорар актора було збільшено до одного
мільйона доларів.
У сцені, коли Віллі згадує момент відкриття власної фабрики, герой
Джонні Деппа тримає в руках гігантські ножиці, віддалено нагадуючи
персонажа з картини "Едвард руки-ножиці", зіграного тим же Деппом.
Для сцени нападу білок було залучено і натреновано близько 40 особин.
Сцени, в якій Віллі Вонка згадує своє дитинство, не було в оригіналі.
Режисер Тім Бертон вставив її за власним бажанням, зачепивши тим
самим свої дитячі спогади.
Сценарист Скотт Френк написав одразу два варіанти сценарію, до того як
залишив проєкт. Згодом його замінив Джон Аугуст.
Близько 207 тисяч галонів бутафорського шоколаду було використано для
створення шоколадної річки, тоді як для створення шоколадного
водоспаду було задіяно 38,5 тисяч галонів.
Головним спонсором картини стала шоколадна корпорація Nestle, яка
надала для зйомок близько 1,850 плиток справжнього шоколаду. Водночас
було виготовлено 110 тисяч плиток бутафорського шоколаду, загорнутого
в оригінальну упаковку Nestle.
Льодяники на деревах, гігантські плантації рожевої цукрової тростини та
м'ятні цукерки є справжніми кондитерськими виробами.
Фрагмент з індійським принцом було вставлено, як данину поваги
індійському кіно, за наполяганням самого Бертона - пристрасного фаната
Боллівуду.
В епізоді з переміщенням плитки шоколаду "за допомогою телебачення"
на маленькому моніторі на стіні демонструють кадри з фільму "2001 рік:
Космічна одіссея", а згодом звучить головна тема з цього фільму. Та й
сама величезна плитка шоколаду нагадує таємничий моноліт із того ж
фільму.
Мерилін Менсон виявляв величезний інтерес до ролі Віллі Вонки.
На 28-й хвилині фільму в кадрі проїжджає автомобіль ВАЗ-2104 з правим
кермом.
Виразне читання
- Я так люблю мою шоколадну фабрику! - з почуттям сказав містер Вонка,
дивлячись униз.
Він зробив паузу і з найсерйознішим виразом обличчя повернувся до
хлопчика:
- А ти, Чарлі?
- Звичайно, люблю! - вигукнув той. - Це, напевно, найчудовіше місце на
всій землі!
- Мені дуже приємно чути це від тебе, - сказав містер Вонка. Він виглядав
серйозним, як ніколи.
- Так, - продовжував він, упритул дивлячись на Чарлі. - Мені справді дуже
приємно почути це саме від тебе, і я зараз скажу тобі чому.
Містер Вонка по-півнячому схилив голову набік, і в куточках його очей
заграла лукава усмішка.
- Бачиш, мій хлопчику, - заговорив він, - я вирішив віддати її всю тобі в
подарунок. Коли ти трохи підростеш і зможеш сам нею керувати, вся
фабрика стане твоєю.
Чарлі в подиві втупився на містера Вонка. Дідусь Джо розкрив було рота,
але не зміг вимовити ні слова.
- Це чиста правда, - широко посміхаючись сказав містер Вонка. - Я справді
віддаю її тобі. Сподіваюся, ти не проти?
- Віддаєте її йому? - задихнувся дідусь Джо. - Напевно, ви жартуєте!
- Я зовсім не жартую, сер. Навпаки, я цілком серйозний.
- Але... але... чому ви раптом вирішили віддати свою фабрику маленькому
Чарлі?
- Послухайте, - сказав містер Вонка. - Я вже немолода людина. Я набагато
старший, ніж ви думаєте, і не можу керувати фабрикою вічно. У мене
немає сім'ї і, природно, немає дітей. Хто візьме все це у свої руки, коли я
зовсім постарію? Повинен же хтось зробити це - хоча б заради
симпатимпасів! Зрозуміло, є тисячі дорослих і розумних людей, які
віддали б усе на світі, щоб отримати мою фабрику, але мені не потрібні
такі люди. Мені взагалі не потрібні дорослі. Доросла людина не слухатиме
мене - вона не в змозі вчитися. Вона захоче все робити по-своєму, а не так,
як потрібно мені. І тому я вирішив узяти дитину. Добру, сприйнятливу,
тямущу дитину, якій, поки я живий, я міг би передати всі найпотаємніші
секрети кондитерської справи.
- І для цього ви придумали Золоті Квитки? - вигукнув Чарлі.
- Абсолютно вірно! - сказав містер Вонка. - Я вирішив, що запрошу на
фабрику п'ятьох дітей, і той, хто мені сподобається більше за інших; стане
переможцем!
- Зачекайте, містере Вонка, - заїкаючись, промовив дідусь Джо, - виходить,
що ви цілком серйозно надумали віддати всю свою величезну фабрику
нашому маленькому Чарлі? Зрештою...
- Зараз не час сперечатися! - вигукнув містер Вонка. - Нам ще потрібно
захопити з собою батьків Чарлі й тих, хто захоче вирушити з ними.
Відсьогодні вони всі зможуть жити просто на фабриці! Вони
допомагатимуть мені керувати фабрикою, поки Чарлі не виросте і не
зможе робити це сам. Де ти живеш, Чарлі?
Чарлі крізь скляну підлогу подивився вниз на дахи будинків, вкриті
густим снігом.
- Он там, - сказав він, вказуючи пальцем. - Ось цей маленький будиночок
на краю міста. Найменший з усіх...
- Бачу! - закричав містер Вонка.
Він натиснув кілька кнопок, і ліфт кинувся прямо до будинку Чарлі.
- Боюся, мама не зможе поїхати з нами, - сумно сказав Чарлі.
- Але чому ж?
- Тому що вона не може кинути бабусю Джозефіну, бабусю Джорджину і
дідуся Джорджа.
- Але вони теж можуть поїхати з нами.
- Вони не можуть, - сказав Чарлі. - Вони зовсім старі й уже двадцять років
не встають із ліжка.
- Тоді ми їх візьмемо із собою разом із ліжком, - рішуче заявив містер
Вонка. - У нашому ліфті знайдеться місце і для ліжка.
- Ліжко не можна винести з дому, - сказав дідусь Джо. - Воно не
проходить у двері.
- Не будемо впадати у відчай! - вигукнув містер Вонка. - Немає нічого
неможливого! Ось побачите.
Ліфт уже висів над дахом маленького будиночка сім'ї Баккетів.
- Що ви хочете зробити? - закричав Чарлі.
- Я хочу опуститися вниз і взяти їх із собою, - відповів містер Вонка.
- Яким чином? - запитав дідусь Джо.
- Через дах, - спокійно відповів містер Вонка, натискаючи чергову кнопку.
- Ні! - закричав Чарлі.
- Зупиніться! - закричав дідусь Джо.
З неймовірним гуркотом ліфт ввалився крізь дах прямо в спальню, де
лежали на своєму ліжку бабуся Джозефіна, бабуся Джорджина і дідусь
Джо. На переляканих людей похилого віку, які вже подумали, що настав
кінець світу, дощем посипалися уламки дощок, шматки цегли, цементу та
черепиці, пил, бруд і купи павуків і тарганів із горища. Бабуся Джорджина
знепритомніла. Бабуся Джозефіна впустила свою вставну щелепу. Дідусь
Джордж забрався з головою під ковдру.
На шум із сусідньої кімнати прибігли містер і місіс Баккет.
- На допомогу! - кричала бабуся Джозефіна.
- Не бійся, люба дружино, - сказав дідусь Джо, виходячи з ліфта, - це
всього лише ми!
- Мамо! - закричав Чарлі, кидаючись в обійми місіс Баккет. - Послухай!
Ми переїжджаємо жити на фабрику містера Вонка й допомагатимемо
йому керувати фабрикою, а потім, коли я виросту, він віддасть її мені й...
- Що ти несеш? - запитала місіс Баккет.
- Подивися, що стало з нашим будинком! - вигукнув містер Баккет.
- Тепер це купа руїн!
- Дорогий сер! - заговорив містер Вонка, вискочивши вперед і дружньо
потискаючи руку містера Баккета. - Ви не уявляєте, як я щасливий
познайомитися з вами! Не варто турбуватися про ваш будинок.
Відсьогодні він вам більше не знадобиться!
- Хто цей ненормальний? - взвизгнула бабуся Джозефіна. - Він мало не
вбив нас усіх!
- Це, - вимовив дідусь Джо, - сам містер Віллі Вонка!
Чимало часу довелося витратити Чарлі й дідусеві Джо, щоб у подробицях
викласти, як вони провели цей день. Але навіть після всіх розповідей
домочадці, як один, навідріз відмовилися переїжджати на фабрику.
- Я хочу померти у своєму ліжку! - кричала бабуся Джозефіна.
- І я теж! - плакала бабуся Джорджина.
- Нікуди я не поїду! - заявив дідусь Джордж.
І тоді містер Вонка, Чарлі й дідусь Джо, не зважаючи на
протестувальницькі крики, вкотили в ліфт ліжко зі старими людьми і
слідом за ним заштовхнули містера й місіс Баккет. Потім вскочили туди
самі, і містер Вонка натиснув кнопку. Двері зачинилися, бабуся
Джорджина скрикнула, а ліфт, різко відірвавшись від підлоги, через дірку
в стелі кинувся у відкрите небо.
Чарлі видерся на ліжко до трьох заціпенілих від жаху старих і намагався,
як міг, заспокоїти їх.
- Не бійтеся, - говорив він. - Це зовсім не небезпечно! Скоро ми будемо в
найчудовішому місці на світі!
- А там знайдеться що-небудь поїсти? - запитала бабуся Джозефіна. - Я
просто вмираю від голоду! Та й усі інші теж!
- Що-небудь поїсти? - зі сміхом вигукнув Чарлі. - О, скоро ви самі все
побачите!
Перегляд епізоду з фільму “Чарлі і шоколадна фабрика”
Ви переглянули початок фільму і прочитали перший розділ. Які
розбіжності ви помітили?
Чи може перегляд фільму замінити текст?
V. Закріплення.
З яки твором ми розпочали знайомство на сьогоднішньому уроці?
Який жанр твору?
Хто є головним героєм повісті-казки Роальда Дала?
Перелічіть членів родини Бакетів.
Хто з родини мав роботу? Яку?
Чого найбільше хотілося Чарлі?
Як часто міг поласувати шоколадом Чарлі?
Домашнє завдання: Прочитати повість-казку «Чарлі і шоколадна
фабрика». Виписати основних персонажів.