Professional Documents
Culture Documents
Методична розробка
Методична розробка
Методична розробка
2015
1
Автор:
Риженко Марія Володимирівна – викладач світової та української
літератури, спеціаліст І категорії
Рецензент:
Ільєва Олена Петрівна – викладач української мови та літератури,
спеціаліст вищої категорії
Розроблено та схвалено
на засіданні циклової комісії
філологічних дисциплін
та фізичної культури
протокол № ____ від «______» 2015 року
Голова циклової комісії______Ільєва О.П.
2
Дисципліна Світова література
Міжпредметні зв’язки:
Всесвітня історія: І та ІІ світові війни.
Культурологія: Модернізм та авангардизм у мистецтві.
Філософія: Сучасна філософська думка.
3
Українська мова: Розвиток зв’язного мовлення.
Українська література: Микола Хвильовий. Життєвий і творчий шлях.
Забезпечення заняття
Наочні посібники:
Портрет Ф.Кафки;
Текст новели «Перевтілення»;
Ілюстрації до твору;
Комп’ютерна презентація заняття;
Фільм «Перевтілення».
Література:
1. Вовк Я. Жорстокий світ самотності. Оповідання Ф.Кафки “Перевтілення” //
Зарубіжна література – 2002. – № 4.- С.28-30.
2. Зикіна В.І. “Смерті не знає душа…”// Зарубіжна література – 2003. - № 10. –
С. 49 - 59.
3. Ковбасенко Л. Ф.Кафка: людина в цьому світі – самотня комаха. Конспект
уроку з вивчення оповідання “Перевтілення” // ВЛ –1998. – №8. –С. 57-58.
4. Набоков В. Франц Кафка // Всесвіт. – 1993. - № 3-4. – С. 152-163.
5. Ніколенко О. Духовні перевтілення героїв Ф.Кафки і М.Хвильового // ВЛ –
2002. – №2.- С. 23-30.
6. Пекарська Н.І. До Кафки – через Гоголя. Урок типологічних сходжень // ВЛ
– 2002. - № 9. – С.48-50.
7. Рыхло П. Целан и Кафка // Слово і текст. — Чернівці, 2005. - Вип.2. - С.34–
65.
8. Розман І.І. Новела Ф.Кафки “Перевтілення” крізь призму Овідієвих
“Метаморфоз” (Конспект уроку-зіставлення) // ВЛ - 2001. - № 10.- С.39-40.
9. Факторович Б.З., Штейнбук Ф.М., Бойко Л.Я. Франц Кафка “Перевтілення”:
матеріали до варіа-тивного вивчення // ВЛ – 1999. - № 7. – С.45-58.
10. Штейбук Ф.М. Вивчення зарубіжної літератури. 11 клас. – Харків:
Веста: Видавництво “Ранок”, 2003.
11. Ф.М. Штейн бук. Методика викладання зарубіжної літератури в школі:
Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007. – 316 с.
Хід заняття
4
I. Організаційний момент.
Перевірити наявність студентів на занятті.
Встановити психологічний контакт.
Мобілізувати студентів до праці, активізувати їх увагу, створити
робочу атмосферу.
Розпочати наше заняття хотілося б з уривка вірша «Настанови матері»
Людмили Опришко:
Любов'ю, сину, світ оцей творивсь.
Тільки любов'ю він спроможний жити,
Тож вчися й ти усіх і все любити
І не собі, Любові лиш корись.
Дійсно, потрібно жити заради, добра, любові. Саме тоді і світ наш зміниться.
II. Підготовка студентів до вивчення нового матеріалу.
1. Повідомлення теми, мети, плану заняття.
Методи: повідомлення
Сьогодні ми будемо говорити про незвичайну постать у світовій
літературі. Небагато є письменників, у творах яких власне життя й доля
відігравали б таку значну роль, як у Кафки. І не тому, що він такого прагнув, а
тому, що так склалося.
Незадовго до смерті, 1922 року, він записав у щоденнику, що бачить
найвище щастя в близькості до людей. Але це щастя залишалося для нього
недоступним. Усі спроби Кафки встановити справжній внутрішній контакт зі
світом і реальністю закінчувалися крахом. Мабуть тому він оцінював людину
надзвичайно трагічно і песимістично.
Тема заняття:
Трагедія самотності людини.
(Ф.Кафка. Новела «Перевтілення»)
Епіграфи до заняття
Тільки люди, яких уразила однакова
недуга, розуміють одне одного.
Думайте про ближнього і з любов’ю, тільки тоді
можна вирватися з лабіринту перевтілень.
Франц Кафка
План
1. Суперечність життя і творчості Ф.Кафки.
2. Новела «Перевтілення».
2.1 Жанр, тема, ідея та зміст твору;
2.2 Грегор Замза – людина чи комаха?
2.3 Проблематика твору.
3. Значення творчості митця.
5
Наше сьогоднішнє заняття – спроба дослідити світ автора, розібратися в
суперечливому стані героя новели «Перевтіленні», дослідити внутрішню
психологію Грегора Замзи та довести, що твір Ф.Кафки – це його суб’єктивне
світосприйняття (експресіонізм)
Поруч з цим перед нами наступні завдання:
дослідити ланцюжок: епоха – життя – творчість – сучасники.
розкрити філософсько-символічний зміст новели «Перевтілення».
шляхом аналізу тексту новели, визначити її художню своєрідність;
виявити виховний потенціал твору.
6
(Відповіді: 1. Модернізм. 2. Людину, людини, людиною. 3. Авангардизм. 4.
Декаданс, ранній модернізм, зрілий модернізм, неореалізм, неоромантизм,
школа «потоку свідомості». 5. Течії авангардизму. 6. Дадаїсти.7. «Потік
свідомості». 8.М.Пруст, Дж. Джойс, Ф. Кафка. 9. Елітарна. 10.
Неоромантизм. 11. Масова. 12. Експресіонізм.)
7
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
8
Робота в малих групах.
Яким же був життєвий і творчий шлях Ф.Кафки.
Працюючи з інформацією, давайте спробуємо дослідити: «У чому
полягає трагедія Ф. Кафки?»
Підсумок
Ф.Кафка страждав від самотності. Він невідрадний і безмежний песиміст.
Таким його зробило життя.
«Я – Кафка (чеською – галка ) – у мене не підрізані крила, вони відмерли.
Тепер для мене не існує ані висоти, ані далі», - писав про себе модерніст.
Художній світ Кафки і його біографія нерозривно пов’язані. Головною
темою його творів стала проблема людини, яка є самотньою, відчуженою,
нікому не потрібною у цьому світі, людини, яка не тільки не має
«дороговказаної нитки», але й не бажає її мати. «У мене немає інтересу до
літератури, - писав Кафка, - література – це я сам». Відтворивши себе самого
на сторінках художніх творів, Кафка віднайшов «больову точку» людства,
передбачив майбутні катастрофи від тоталітарного режиму. У його творчості є
різні стилі і напрямки: романтизм, реалізм, натуралізм, сюрреалізм,
авангардизм.
Складання грона
Умови, за яких відбувалось формування Ф. Кафки як особистості:
1. Проблеми у родині;
2. Проблеми у стосунках з людьми;
3. Проблеми шлюбу;
4. Почуття розірваності себе самого серед мов і культур;
5. «Взаємини» з роботою.
Узагальнення щодо світогляду Кафки
Який же світ в очах Кафки?
Світобачення Кафки — трагічне. Людина в цьому світі — самотня
комаха, якій нічого чекати від когось допомоги. Світ навколо цієї людини —
9
ворожий їй. Кафку вважають пророком XX століття, основоположником теми
абсурду в літературі, релігійним мислителем, твори якого слід розглядати в
категоріях святості, а не літератури. Давно увійшли до лексикону інтелігенції
вирази «кафкіанська ситуація», «кафкіанський абсурд», «кафкіанськй кошмар».
Франц Кафка постійно шукав гармонію між усіма цими світами , та його
особистий світ все більше поринав у прірву…
Яким же було його подвійне життя (робота з таблицею) (додаток 3)
10
конспектом, аналіз образів –персонажів,
повідомлення, «гронування», «Коло думок»,
перегляд уривка з фільму
Слово викладача
Видатний твір майстра – це твір, де йде мова про проблеми епохи,
відтворені типові аспекти формування і розвиток особистості не тільки у
певному історичному часі, а й виявлені загальнолюдські проблеми незалежно
від історичного часу.
Новела Ф. Кафки «Перевтілення» може служити своєрідним символом
його власної творчості і життя, його письменницького і життєвого світогляду. У
творі домінує думка про трагічне безсилля «маленької людини» перед життям,
про її приреченість на самотність і смерть. Автор працює над новелою з 6 на 7
грудня 1912 року. Робота багато разів уривалась різними сімейними та
службовими обставинами. Видається вона 1915 року.
Новела має автобіографічні джерела: Грегор згадує про невдале сватання
до касирки лавки капелюшків (Ф.Бауер носила екстравагантні капелюшки). У
колі літературних джерел твору називають «Метаморфози» Овідія та «Двійник»
Достоєвського. Ім’я героя було взяте з роману «Я» Вассермана, де діє Грегор
Замасса. Це не просто фантастика, це величезна метафора, у якій автор
підкреслює жахливість життя маленької людини. Все буденне – і в оточенні, і у
стосунках – призводить до того, що людина починає втрачати свої людські
риси, перетворюючись на потвору, на комаху.
Новела «Перевтілення» має ознаки різних літературних течій:
- Романтизму («нетиповий герой у типових умовах», фантастичне
перетворення);
- Реалізму (елементи правдивого відтворення дійсності);
- Модернізму (відкидання традиційних літературних форм);
- Сюрреалізму (відтворення свідомого і підсвідомого у химерному,
незвичайному сполученні);
- Екзистенціалізму (відчуття втрати сенсу буття, трагізму, показ особистості у
«граничній» ситуації).
Доповнення викладача:
Ця тема з давніх-давен актуальна в літературі, її зачіпали ще в античній
міфології. Римський поет Овідій у своїх «Метаморфозах» описав сюжети
різноманітних перетворень – перевтілень богів, героїв, звичайних людей і
тварин...
Мотив метаморфоз є і в російській літературі: М.Гоголь, Ф.Достоєвський,
М.Булгаков, які використовували його як оптимальне вираження свого «Я»
художника. Безліч і казкових перетворень героїв: Царівна-жаба, принц-лелека...
Ці метаморфози були щасливими.
11
Однак нікому до Кафки не спало на думку надати цьому прийому
абсурдності.
12
16. Чи може людина стати комахою? Який особливий художній засіб
використовує автор?
Доповнення викладача: Дійсно, метафору. Гротескний образ головного героя
– це образ-метафора, це пророцтво, передбачення того, що зробить з
людиною технократичне століття й негуманне суспільство. Це алегорія:
стан душі людини створює форму тіла і відповідно форма тіла людини
відображає стан душі людини).
Висновок
Існування людини, перетвореної на комаху, постає у новелі як розгорнута
метафора відчуженості людини, абсурдного покарання її за невідому провину,
трагічного знецінення людського життя. Перевтілення Грегора у комаху є
метафорою будь-якої біди, яка настає у абсурдному світі абсолютно нелогічно.
13
Розібратися у непростому світі Грегора, причин його перевтілення
допоможе його родина. Якою ж вона була?
Здається, що в родині панує мир, затишок, сімейна злагода. Теплих
стосунків між членами родини немає. Єдине, що їх єднає, - роздуми про
матеріальний добробут, гроші.
Що ви можите сказати про батька, матір та сетру Грегора?
Батько – налаштований вороже, роздратований виглядом сина, стає на
бік хазяїна фірми; чинить насильство, загрожуючи завдати смертельного удару
синові; ненависть; розлючений розправляється з сином, закидаючи його
яблуками.
Мати – налякана і відчуває до сина відразу, розгубленість – байдужість.
Сестра Грета – близька Грегорові. Але не цікавиться його життям.
Спочатку відчуває розгубленість, а потім роздратування і ненависть.
14
Характеристика образу Грегора Замзи.
Образ Грегора Замзи – складний та неоднозначний.
? Хто він – Ґреґор Замза?
Виріс у міщанській родині у Празі; працював, комівояжером, багато
їздив, пропонуючи зразки тканин клієнтам; щиро любив матір, сестру;
об'єктивно оцінював занадто суворого батька; він – молодий чоловік, але
водночас – доросла дитина; мріяв про свята, подарунки, не вмів ображатися,
здатен прийти на допомогу сестрі; коло спілкування обмежене; злиденність
духовного інтелекту: ілюстрований журнал та портрет, який висить на стіні
(дама в хутряному боа).
Спілкування Ґреґора з навколишнім світом нагадує замкнене коло. Ґреґор
не спілкується з іншими комівояжерами – не співпадає у часі, він тримається на
службі, щоб погасити батьків борг.
Що нагадує «Життєво коло Замзи».
Робота в групах
Завдання для групп: Розповісти про Г.Замзу, використовуючи
цитати із тексту.
1 група: Грегор у минулому:
- освіта, заняття, вподобання, інтереси, коло спілкування.
2 група: Грегор – син і брат:
- Ставлення Грегора до батьків, сестри
- Ставлення рідних до Грегора
3 група: Грегор на службі:
- соціальне становище, вид діяльності
- стосунки на службі з шефом, повіреним
- ставлення до служби.
15
- Чому автор зберігає розміри людського тіла героя після перевтілення?
Доповнення викладача: Величина тіла – величина душі. Пригніченість,
зневіра, відчай, зацькованість – це від комахи; розуміння близьких, любов до
них, спогади дитинства, юності – це від людини. Залишаючи Грегорові
розмір тіла людини, Кафка ніби дає шанс йому на повернення до колишнього
стану, яке могло б, напевне, статися завдяки любові й терпінню ближніх,
але не сталося. У жорстокому світі самотня людина-комаха приречена на
загибель.
- Що спонукає Грегора піти з життя?
- Що, на ваш погляд, найстрашніше у творі?
- Чи мав герой шанси на спасіння?
Висновки:
Очевидно, що Грегор почувається надто зацькованим, пригніченим і
самотнім, щоб почуватися щасливим. Життя його збіднене й безрадісне: навіть
у сім’ї, яка звично користується результатами його праці, Грегор не відчуває
справжнього тепла і затишку, всі надто звикли добре жити і збайдужіли один до
одного.
Отже, самотність і безрадісність існування перетворюють Грегора на
метушливу комаху, яка тільки існує, а не живе й радіє життю. Чи має це
бути при повноцінному людському бутті?
Суть іронії письменника: «Комаха» бореться за суто людські привілеї:
духовне життя, соціальний статус, власну гідність. Це надає комічної
тональності боротьбі. Але іронія поєднана з глибоким трагізмом у зображенні
людського існування.
16
Дискусія «Грегор Замза – комаха чи людина?»
Студенти діляться на два протилежні табори. (5 хв на обговорення в групах).
Підсумок
Отже, внутрішній світ Грегора – прагнення допомогти, бажання творити
добро, бути корисним, а оточуючий світ – уособлення зла, жорстокості. Грегор
«кричить» до нас: «не бійтесь страждань, бійтесь комфорту. Що вбиває
співчуття.» Грегор звертається до наших сердець, душ, благає, щоб ми почули,
поспівчували, допомогли.
17
уповільнений процес роз'єднання сім'ї, що прихований в підводних ходах його
багаторічного життя, спорудив стіну між найближчими у світі людьми - сином і
матір'ю з батьком, братом і сестрою. Але думка автора йде далі: в малому
відтворюється велике – процес відчуження людини, нездатність зрозуміти
іншого, подати йому руку порятунку. Тим самим " Перетворення" виявляється
твором на усі часи, адже відчуження не здолане і має тенденцію до
поглиблення, розростання.
18
8. «…Його творчість – не що інше, як колосальний, відчайдушний і
геніальний фрагмент, сколок із фрагментарного буття людства.»
Д.Затонський.
9. Секрет Кафки у фундаментальній двозначності. Він увесь час балансує
між природним і повсякденним, абсурдом і логікою. Ці коливання проходять
через усі його твори і надають їм звучання і значущості.
А.Камю
10. Відомий французький драматург ХХ ст. Ежен Йонеско писав: «Я
відкрив Кафку доволі пізно. Перше, що я прочитав (це було "Перевтілення”),
вразило мене… Я тільки відчував за всім цим щось жахливе, що може статися з
кожним із нас, хоч це й представлено в цілком ірреальній формі… я зрозумів,
що кожен із нас може стати чудовиськом, що в кожному з нас причаїлася така
можливість. Чудовисько здатне вилізти назовні в будь-який момент. І тоді з
нами відбудеться перевтілення. Інакше кажучи, чудовисько, що причаїлося
всередині нас, здатне перемогти. Адже людська юрба, цілі нації періодично
втрачають людську подобу: війни, повстання, погроми, різанина, колективні
злочини, диктатура, репресії. І це частина тих форм, у яких виявляється наша
потворність…»
Підсумок
Письменник показує відчуженість людей, їхню байдужість і душевну
черствість, відсутність щирості в стосунках навіть між найріднішими.
Геніальність Кафки: показав людям те, чого ми уникаємо, – факт
людської самотності. Нерозуміння, гіркий смак життя, неможливість взаємин з
сім’єю, сірий надокучливий дощ за вікном – ось таке життя «маленької
людини».
Особливості індивідуального стилю австрійського письменника –
модерніста: поєднання реальності та міфотворчості; підкреслено буденний,
беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття
«маленької людини».
Кафка вчить нас відчувати чужий біль навіть тоді, коли він ховається під
твердим панциром.
А я бажаю вам робити все, аби не бути і не стати комахою – завжди
залишатися Людиною.
19
гуманістичний пафос, оскільки ще на початкуXX століття відобразив драму
«маленької людини» нового часу і став на захист людяності.
Інтерактивний прийом
«Незакінчене речення».
Закінчіть речення:
- На сьогоднішньому занятті для мене відкриттям було те…
- На цьому занятті мені найбільше сподобалося…
- Я для себе зробив(ла) висновок, що життя…
- Я вважаю, що твір Кафки – це…
Прийом «Мікрофон»
А зараз кожен неперервним цитатним ланцюжком скаже по 1 слову про
Ф.Кафку, яке б найповніше його охарактеризувало як особистість.
Підсумок викладача
Австрійський письменник Ф. Кафка передбачив кризу гуманізму у XX ст.
У його творах — тривога за долю світу й цивілізації. Письменник уважав своїм
завданням висвітлювати у творах жорстокість й безглуздість світу. Він вірив у
торжество гуманізму, гармонії, усього сущого. Бути байдужим — великий гріх.
Ось як про це сказав Бруно Ясенський:
«Не бійся ворогів, у найгіршому випадку вони можуть тебе убити. Не
бійся друзів: у найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся
байдужих: вони не убивають і не зраджують, але тільки з їхньої
мовчазної згоди існують на Землі зрадництво і вбивство».
С. Островой висловив своє ставлення до життя так:
В жизни по-разному можно жить:
В горе можно и в радости.
Вовремя есть, вовремя пить,
Вовремя делать гадости.
А можно так: на расевете встать
И, помышляя о чуде,
Рукой обнаженной сонце достать
И подарить его людям.
Говорять, шо Бог є Любов, а совість — то голос Бога в душі людини.
Сучасне життя... Яке воно не просте. Часом нелегко обрати правильний
шлях, і тоді згадуєш слова Рейнхольда Нібура: «Боже, дай нам розважливість
спокійно прийняти те, що ми не можемо змінити; мужність, щоб змінити те, що
можемо; і мудрість, щоб відрізнити одне від іншого!»
20
V. Підведення підсумків.
Метод: рефлексія
Заключне слово викладача
Творами, що написані з величезним душевним болем за «маленьку
людину», Кафка начебто говорить: «Простягніть одне одному руку допомоги,
зрозумійте хворого, старого, немічного, того, з ким сталося лихо! Адже ми —
люди».
Наша країна переживає складний період, однак, на відміну від героїв
творів мистецтва про нас дбає держава. Турбота держави про кожного
громадянина – це пенсії, субсидії, оплата лікарняних, компенсації, стипендії.
Криза гуманізму – проблема й нашої країни.
Рефлексія
- Вам скоро розпочинати самостійне життя. Як зробити світ добрішим?
VІ. Оцінювання.
Додаток 1
Словникова робота
ФАНТАСМАГОРІЯ; ж. (гр., привид і говорю)
1. Світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за
допомогою оптичних приладів.
2. Примарне, фантастичне уявлення про що-небудь; фантазія, вигадка.
3. Химерні видіння, щось нереальне, що існує лише у мріях, в уяві, уві сні;
химерний образ.
Фантасмагория (представление) (от др.-греч. φάντασμα – призрак и
ἀγορεύω – публично выступаю) – жанр театрального представления в Европе
в XVIII – XIX веках, в котором при помощи «волшебного фонаря» на заднем
плане демонстрировались пугающие образы: скелеты, демоны, привидения.
ГРОТЕСК (фр. grotesque, буквально – причудливый; комичный; итал.
grottesco — причудливый, итал. grotta – грот, пещера) – вид художньої
образності, комічно або трагікомічно узагальнюючий і загострює життєві
відносини за допомогою химерного та контрастного поєднання реального та
фантастичного, правдоподібності та карикатури, гіперболи та алогізму.
МІФОТВОРЧІСТЬ – творче мислення письменника та продукт роботи,
що нагадує створення міфічної дійсності в уяві людини.
ЕКСПРЕСІОНІЗМ – (від франц. expression – вираження, виразність), це
художній метод, провідними емоціями якого є настрої жагу та відчаю,
очікування катастрофи, коли людині загрожує знищення у кровопролитних
21
війнах і під пресом капіталістичного виробництва. Літературно-мистецька
стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ
століття. Мав своїх прихильників в мистецтві Франції, Австрії, Польщі,
німецькомовної Швейцарії.
Основний творчий принцип експресіонізму – відображення
загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я»,
напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію
суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений
катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.
Визначальні риси експресіонізму:
зацікавленість глибинними психічними процесами;
заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та
виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і
всеохоплюючий пафос;
суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою;
бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві
при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина,
міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт).
Риси експресіонізму у творі:
Світ – зло; життя – кошмар; «маленька людина» - нещасна комаха
Експресіонізм:
світ - нагромадження людських страждань;
поєднання символів і знаків життя;
зображення внутрішнього стану Грегора – « маленької людини»;
відчай, песимізм, безвихідь.
ПЕРЕВТІЛЮВАТИСЯ – прибирати нового вигляду, образу;
перевтілюватися на кого-небудь іншого.
АБСУРД – безглуздість, фантастика.
АЛЬТРУЇЗМ – безкорисливе піклування про блага інших і готовність
жертвувати для інших особистими інтересами.
КОМІВОЯЖЕР – представник торгової фірми, який пропонує товари за
зразками.
Додаток 2
ФРАНЦ КАФКА
3 липня Народився в родині достойних і цілком забезпечених членів
1883 р. єврейської громади Праги.
1889- Кафку водить до початкової школи їхня кухарка. Потім він
1893рр. навчається у гімназії..
1901р. Закінчив гімназію .Кафка починає навчання юриспруденції у
Празі ( Празький університет Карлов) і Мюнхені.
Мови Пише німецькою, знає чеську, прекрасно говорить
французькою. Практично не володіє їдишем. Інтерес до
вивчення іврита виник тільки в кінці життя.
22
1906 Кафка здобуває звання доктора юриспруденції Керівником
роботи Кафки над дисертацією був професор Альфред Вебер).
Юнацькі твори, написані ним у цей період, здебільшого
втрачені. Взагалі родина не підтримувала захоплення юнака
літературою.
1907 – Написано “Опис однієї битви” і “Підготовку до сільського
весілля»
1908 Кафка починає працювати у бюро страхування праці. Тут він
пропрацював на скромних посадах до передчасного – через
хворобу – виходу на пенсію у 1922р.
1910 Починає писати свої щоденники і подорожні щоденники
(У 27років) (подорожі з Максом і Отто Бродом)
1912 Починає писати новели “Америка”, “Перетворення” і “Вирок”.
1913 “Спостереження” і “Скупий”, а також перший розділ “Америки”
вийшли книгою.
1914 Починає писати “Процес” і “Замок”.
1915 Отримує премію імені Теодора Фонтане.
3 червня Кафка їде до санаторію у Відні, де й помирає (ймовірно від
1924 виснаження).
Там він пише “Листи до батьків”, які знайдуть аж 1985 році.
“Я розбився об самого себе”. Франц Кафка.
“Лікарю, дайте мені смерть, інакше ви – вбивця”,-говорив
Франц Кафка незадовго до смерті .
Тіло перевезли до Праги.
Твори які побачили світ при житті поета :
"Споглядання”(1913),”Кочегар”(1913),”Перетворення”(1915),”Вирок”(1916),
”Сільський лікар”(1919),”Голодарь”(1924).
Основні твори були видані після смерті письменника. Серед них
"Процес”(1925),”Замок”(1926),”Америка”(1927).
23
деталей.
3. Ускладнена, затемнена символіка.
4. Інтонація точна, злагоджена. Мова зрозуміла
5. Виключення однозначної інтерпретації.
Додаток 3
Сторінками життя Ф. Кафки.
Франц Кафка (03 липня 1883 р. – 03 червня 1924 р. ) – австрійський
письменник, лауреат премії ім. Т. Фонтане, один із фундаторів модерністської
прози. Зовнішня його біографія була вкрай бідною на події.
Майбутній письменник народився 3 липня 1883 р. у Празі в
німецькомовній єврейській родині. Його батько, Герман Кафка, був
комерсантом, мав крамничку, деякий час йому належала також невелика
фабрика. Батько вибився «в люди» з бідніших шарів суспільства. Мати
походила з роду більш освіченого й забезпеченого. Серед її предків були люди
вчені, схильні до мрійництва та екзотичних витівок. Деякою мірою цю
схильність успадкував і Франц. Він мав трьох сестер, однак саме на нього, як на
єдиного сина, а отже – як на головного спадкоємця комерційної справи, батько
покладав особливі надії, прагнув, щоб син пішов у життя його стежкою.
Прага на той час належала до Австро-Угорської імперії. У цьому місті, що
розташувалося на перетині західноєвропейської та слов'янської культур,
німецькомовний єврей Ф. Кафка відчував своє нездоланне відчуження. «Як
єврей, – пояснював один з німецьких його біографів, – він не був своїм у
християнському світі. Як індиферентний єврей – бо ж таким Кафка був на
початку - він не був своїм і серед євреїв. Як людина, що хоч і говорила
німецькою, він не був своїм серед німців. Як богемець, він не був цілком
австрійцем...» Цікаво, що навіть прізвище письменника було закорінене в чужій
йому традиції: воно походило від чеського слова «kafka», що означає «галка».
Цей птах був зображений на конвертах фірми Германа Кафки, які його син
деякий час використовував для листування.
Від 1893 до 1901 р. Франц навчався у німецькій державній гімназії. Після її
закінчення вступив до Празького університету, де студіював юриспруденцію.
1906 р. він здобув звання доктора права, а за рік розпочав службу у системі
страхування, де працював багато років, залишаючись скромним чиновником
без будь-якого бажання зробити кар'єру. Службові обов'язки були для нього
обтяжливими, проте служби він не полишав. Значною мірою вона Кафку
влаштовувала: робота у конторі тривала тільки до обіду, отож решту часу він
віддавав письменницькій праці. Певно ж, друкуючись від 1909 p., а поготів
після отримання престижної премії (1915), він міг би зробити літературну
творчість своєю професією. Однак заробляти на життя пером Кафка у жодному
разі не хотів. А тому й тягнув безрадісну службу аж до пенсії, на яку
передчасно вийшов через сухоти, що звели його у могилу за місяць до сорок
першого дня народження.
24
Зовні непомітним було й особисте життя письменника. За винятком
кількох подорожей до різних міст Європи (Цюриха, Мілана, Парижа, Відня,
Венеції), а також останнього року, проведеного почасти у Берліні, Кафка
прожив відведені йому Долею роки у рідному місті.
Ось яким постає письменник у спогадах свого найближчого друга,
літератора М. Брода: «Абсолютна правдивість була однією з головних рис
характеру Кафки. Іншою його рисою була скрупульозна сумлінність... Вона
виявлялася у питаннях моралі, де він ніколи не залишав без уваги щонайменшої
тіні несправедливості... його сумлінність була... наслідком підвищеного почуття
відповідальності. Я пригадую один спільно проведений вечір, одразу ж після
того, як було опубліковано повідомлення про те, що Італія оголосила війну
Туреччині. Ми були у театрі, Франц здавався до краю стривоженим. У антракті
він раптом сказав: "Зараз італійські воєнні кораблі стоять у беззахисного
берега". І скорботно посміхнувся».
«Одного дня завітавши до мене по обіді (я жив тоді ще у батьків) і
розбудивши своїм приходом мого батька, який спав на канапі, він замість
вибачення дуже делікатно, немовби заспокоюючи, підняв руки і, потихеньку
просуваючись по кімнаті навшпиньки, сказав: "Будь ласка, вважайте, що ви
бачите мене у сні"».
«Разом з моєю подругою він якось зайшов до берлінського Акваріума. Там
він говорив рибам в освітлених скляних посудинах (пізніше подруга, глибоко
вражена, про це мені розповіла): "Тепер я можу спокійно дивитися на вас, я вас
більше не їм". Це був час, коли він став строгим вегетаріанцем».
0З червня 1924 р. письменник помер у санаторії Кірлінґ під Віднем. Тіло
перевезли до Праги, де було поховане 11 червня 1924 р. на Новому
Єврейському Кладовищі в загальній сімейній могилі.
У майстерні митця.
Ф. Кафка писав німецькою мовою, перебуваючи у центрі чеської культури.
Кафка мав посилений інтерес до жанру притчі. Притча – алегоричний твір з
чітко вираженою мораллю, з конкретним повчальним змістом. Щоправда, цей
жанр під його пером помітно змінився: сюжет став ще менш насиченим
подіями, зміст – ще темнішим, символіка – ще складнішою та
багатозначнішою; зникла й моральна повчальність, яка мала наставляти читача
на «шлях істинний». Новаторство Ф. Кафки яскраво розкривають притчі, в яких
авторській обробці піддаються так звані «вічні образи» Прометея, Одіссея,
Вавилонської вежі тощо. В одній з них, скажімо, Дон Кіхот зображується як
вигадка Санча Панси або, точніше кажучи, як його «чорт» («Правда про Санча
Пансу», 1917). А головне – притчі Кафки так само, як і його афоризми, містили
нову «премудрість». Зовні парадоксальна, забарвлена трагііронічними
інтонаціями, вона була квінтесенцією світосприймання людини доби початку
XX ст.
Чи не найпоказовішою з цієї точки зору є притча про залізничних пасажирів,
які потрапили в аварію у фантастичному тунелі, кінець і початок котрого
настільки віддалені від місця події, що складається враження повної безвиході
(«Залізничні пасажири» ). Притча була написана 1917 p., коли Європа
25
задихалася у згарищах Першої світової війни, здригалася від революцій царська
Росія і тріщала по всіх швах, готова ось-ось впасти, давня імперія Габсбурґів.
Звісно, перше, що спадає на думку у зв'язку з кафківською притчею, - це
момент віддзеркалення згаданих історичних катаклізмів. Одначе сюжет притчі,
безперечно, має дещо глибші смисли. Катастрофа в тунелі - це метафора
глухого кута, в який загнало себе людство доби краху гуманістичних цінностей
та історичного прогресу. Вона позначає собою стан духовного паралічу, коли
унеможливилися і мета загальнолюдського буття, і шлях до неї. Та й людство,
перетворене притчовою фантазією Кафки на залізничних пасажирів,
виявляється знеособленою юрбою (не випадково у творі використано
колективне «ми»), в котрій особистості з'єднані між собою поверховими,
нетривалими й спонтанними взаєминами. І світ, який спостерігають
постраждалі навколо себе, постає сумним тунелем, відрізаним від духовного
світла, наповненим уламками потяга, привидами, чудовиськами та
«калейдоскопічною» (себто безглуздою й замкненою у колі повторень) грою...
Мине майже тридцять років, і на уламках світу, зруйнованого Другою світовою
війною, людство переживе той самий стан, якого зазнали кафківські «залізничні
пасажири».
Центральним персонажем кафківського світу є «маленька людина» XX ст.,
яка перебуває під тиском влади. Щоправда, у Кафки ця людина виявляється ще
більш нікчемною, ще більш приниженою, ніж у реалістів XIX ст.
Саме такого Ніхто-героя читач зустрічає у новелі «Верхи на кадобі» (1917),
її герой, змучений злиднями й нестерпним холодом жебрак, вирушає до
вугляра, щоб випросити хоч би лопату найгіршого вугілля. Звісно, його
благання залишаються без відповіді. Здавалося б, читачеві пропонується
класична історія поразки «маленької людини» у зіткненні з тими, хто стоїть на
вищому соціальному щаблі. Однак у Кафки ця історія, набуваючи
фантастичного характеру, виходить за межі традиційної схеми.
Упродовж розвитку сюжету «дрібний калібр» героя скорочується до нуля. З
небажаним клієнтом поводяться як з «порожнім місцем»: дружина вугляра,
котра визирнула за двері, аби перевірити, чи не стоїть там хтось, удає, ніби
нікого не бачить. Утім герой і сам підтверджує, що позбавлений людської
вагомості, навіть ваги: досить зверхнього жесту господині, аби зрушене повітря
могло його, легшого за власний порожній кадібець чи снігову порошу,
підхопити й понести у холодний небесний простір.
Ця підкреслена «невагомість» є гротескним загостренням епохального
знецінення особистості, внаслідок котрого, власне, й сталися такі трагедії XX
ст., як Голодомор чи Освенцім. І холод, майстерно зображений у новелі, теж
прочитується в інакомовному ключі – як метафора світу, байдужого до людини,
що з відчаєм жебрака простягає руку за крихтами душевного тепла.
Всеохоплююче, загальнозначуще письменник поєднує з найдрібнішим,
приватним – точніше сказати, з тими подіями, що відбувалися у його власному
житті. Звідси - вирішальна роль автобіографічного начала у кафківській прозі.
Втім, не варто шукати у творах цього письменника безпосереднього
віддзеркалення певних ситуацій власного життя, зовні такого непомітного.
26
Йдеться про зашифрований у самобутній образності духовний досвід митця,
про його внутрішню біографію, що, на відміну від біографії зовнішньої, раз у
раз вибухала грандіозними у масштабах особистості трагедіями. Ці трагедії
розгорталися у площині взаємин Кафки з батьком, жінками та власною
творчістю.
Плодами літературної праці, що тривала близько двадцяти років, стали три
незавершених романи: «Зниклий безвісти» (інша назва – «Америка», був
розпочатий 1912 p.), «Процес» (1914 – 1915), «Замок» (1922); новели, притчі,
афоризми. Особливе місце у літературній спадщині Ф. Кафки посідають його
щоденники та листи, що балансують на межі документальної та художньої
прози. Лише незначна частина написаного побачила світ за життя автора:
два уривки з новели «Опис однієї боротьби» (1909), збірка «Споглядання»
(1913), перший розділ роману «Зниклий безвісти» (1913), новели «Вирок»
(1912), «Перевтілення» (1912), «У виправній колонії» (1919), збірка новел
«Сільський лікар» (1919); упродовж останнього року життя Кафка готував до
друку збірку «Голодомайстер». Солідні видавництва залюбки бралися за
публікацію його творів. Однак сам Кафка, постійно незадоволений тим, що
виходило з-під його пера, не хотів оприлюднювати сумнівні речі, а таких, на
його прискіпливий погляд, була більшість. У своєму заповіті він розпорядився
спалити значну частину рукописів. І тільки завдяки М. Броду, який розумів, що
йдеться про рукописи генія, а тому не лише ухилився від виконання останньої
волі друга, а й доклав багато зусиль для публікації його творів, ім'я Ф. Кафки
стало відомим широкому читацькому загалу.
Складні стосунки Ф. Кафки з батьком.
Батько письменника Герман Кафка належав до того типу людей з народу,
які, маючи міцне здоров'я, добрячий апетит до життя й честолюбне прагнення
«вибитися в люди», успішно завойовували краще, ніж передбачено їхнім
середовищем, місце під сонцем. Він подолав шлях від сина сільського різника
до празького комерсанта середньої руки – тобто спромігся, попри злидні та
щоденну боротьбу за фізичне виживання, власними руками створити капітал,
який дозволив йому вести свою справу, забезпечуючи добробут дружині й
дітям. Ці обставини, одначе, спричинилися до того, що з сильної та
волюнтаристської натури вигартувалася особистість з ознаками домашнього
тирана. Досвід власного успіху переконав Германа Кафку в тому, що обрана
ним життєва позиція є непогрішимо вірною, а властиві його характерові риси –
еталонними. Принаймні – для єдиного сина, в якому він волів бачити свого
спадкоємця. Проте син, який не був наділений ані батьківською енергією («Я –
худий, слабкий, вузькогрудий, – писав Франц батькові. – Ти – сильний,
великий, з широкими плечима»), ані його простодушним ставленням до життя,
сприймав таке виховання як деспотичне втручання в свою особистість і в міру
своїх слабких сил чинив йому опір. Цей опір, набуваючи різних форм,
розтягнувся на все життя письменника (батько його пережив). Разом з тим
батько був у його очах людиною не лише авторитарною, а й насправді
авторитетною; відтак прагнення протистояти його впливові поєднувалося у
душі сина зі щирим почуттям глибокої поваги й любові. Це засвідчує
27
славнозвісний кафківський «Лист батькові» (1919), що увійшов в історію
літератури як художньо-сповідальний документ одвічних драматичних взаємин
між старшим і молодшим і поколіннями у родині: змальований у ньому портрет
сімейного тирана доповнювався несподіваними вибухами щемливих синівських
почуттів і почуттям глибокої провини.
У цьому листі, який, до речі, не дійшов до батька, бо, за однією версією,
був знищений матір’ю, за іншою – залишився не відправленим, Франц згадував
дитячі роки, наповнені страхом перед жорстокістю, гнівом, несправедливістю
батька.
Наведемо кілька характерних цитат з цього листа: «І я – такий, який я є
(абстрагуючись від засад і впливів життя), – я результат Твого виховання і моєї
покірливості... Ти говорив: "Не заперечувати!" – і хотів у такий спосіб змусити
замовчати у мені неприємні Тобі сили опору, але Твій вплив був надто
сильним, а я був надто слухняним, я замовкав, ховався від Тебе і наважувався
поворушитися лише тоді, коли опинявся так далеко від Тебе, що Твоя
могутність не могла мене досягнути, принаймні безпосередньо... Однак Ти
знову поставав переді мною, і Тобі все знову здавалося "контра", хоча це було
лише природним наслідком Твоєї сили та моєї слабкості».
«Коли я починав робити щось таке, що Тобі не подобалось, і Ти
загрожував мені невдачею, благоговіння перед Твоєю думкою було таким
великим, що невдача, нехай навіть згодом, була неминучою. Я втрачав
впевненість у власних діях. Мене охоплювали вагання й сумніви. Чим старшим
я ставав, тим більше накопичувалося матеріалу, який Ти міг мені
продемонструвати як досвід моєї ницості, поволі ж виявлялося, що Ти певною
мірою правий. Я знову ж таки побоююся стверджувати, що став таким тільки
через Тебе; Ти лише підсилив те, що було в мені закладене, проте підсилив у
великій мірі, тому що влада Твоя наді мною була дуже велика...»
Не дивно, що батько у свідомості митця перетворився на уособлення
авторитарної влади з її байдужістю до особистості, тотальною присутністю й
абсурдністю дій. Взаємини з батьком стали одним з головних автобіографічних
джерел наскрізних у кафківській прозі мотивів суду, провини та покарання;
абсурдності та катастрофічності людського існування; таємничої всесильної
влади та приреченості бунту особистості проти ворожих сил.
Самотність навколо Кафки посилювалася, і навіть сестри не допомагали
йому вийти з неї. Стосунки з сім’єю були важкі, але Кафка був хворобливо
прив’язаний до рідного дому, переживаючи щемливі синівські почуття: «Я…
постійно стою перед своєю сім’єю і широко розмахую ножем, намагаючись
одночасно їх і поранити і захистити».
Жінки в житті Ф.Кафки.
Кілька разів Кафка намагався взяти шлюб. З першою своєю нареченою
берлінською дівчиною Феліцією Бауер він упродовж п'яти років заручався
навіть двічі. Однак щоразу після виснажливих вагань все ж таки відмовлявся
від планів на подружнє життя.
Однією з найвизначніших подій особистого життя Ф. Кафки була зустріч з
журналісткою і перекладачкою Міленою Єсенською (вона, до речі, стала
28
першою перекладачкою його творів чеською мовою). Ця жінка мала
непересічну вдачу (друзі порівнювали Мілену з героїнею стендалівського
роману «Червоне і чорне» Матильдою де ла Моль). Її Кафка по-справжньому
любив; та й вона, напевне, була єдиною жінкою, яка його добре розуміла. Саме
Мілені належить широко цитована у критичній літературі характеристика
письменника: «Для нього життя взагалі – щось зовсім інше, ніж для інших
людей, і передусім: гроші, біржа, валютний банк, друкарська машинка для
нього зовсім містичні речі... Для нього служба, зокрема й власна, – щось
настільки ж загадкове і чудне, як локомотив для дитини... Зрозуміло, ми всі
начебто пристосовані до життя, але лише тому, що нам одного разу вдалося
знайти спасіння у брехні, у засліпленості, у запалі, в оптимізмі, у непохитності
переконань – у будь-чому. А він ніколи не шукав рятівного захистку, ні в чому.
Він абсолютно нездатний збрехати, як нездатний напитися. У нього ніде немає
притулку і захистку. Він як голий з-поміж одягнутих...»
Утім, любовні стосунки з М. Єсенською, що їх письменник переживав з
величезною емоційною інтенсивністю, також не увінчалися шлюбом: Мілена
була заміжньою жінкою і, попри сильне почуття до Кафки, так і не наважилася
покинути свого чоловіка.
Неофіційною дружиною письменника наприкінці його життя стала 19-річна
Дора Дімант. Їхнє подружнє життя не мало важливого для Кафки офіційного
статусу: батько дівчини не дав свого дозволу на цей шлюб. Не зупинившись
перед конфліктом з родиною, вона оселилася разом з коханим у холодному й
голодному Берліні. Втім, разом їм судилося прожити лише близько року – того
самого, протягом якого тяжко хворий на сухоти Кафка повільно вмирав.
Молода жінка самовіддано доглядала його.
Додаток 4
Неоднозначність Ф.Кафки
Подвійне життя Франца Кафки
41 рік.
За національністю Навчався і писав німецькою мовою
єврей Культура
Німецька культура культуру свою почав вивчати тільки
наприкінці життя
Любив , поважав Батько І звинувачував його у всіх життєвих
батька, боготворив. негараздах
«Все, що не повۥязане Література У сімۥі захоплення літературою не
з літературою, я підтримувалося.
ненавиджу» «У мене немаєзахоплення
«Література – це літературою, я просто з неї
життя» складений»
Працює у конторі Люди Самотність – звичка
страховим агентом (з
людьми)
29
Безсоння,головний Плекає свою хворобу .
біль, туберкульоз, Фізичний стан «Вместо исцеления неврозов он
хворий шлунок, ищет в них самих целебную силу-
розхитана нервова силу познания», - Т.Адорно.
система ( бо під час безсоння може писати)
При рості 1,82 Важив 55 кг
Музика-дар, і «Відсутність у мене музичного
Оточений музикою. той, хто не відчуття призводить лише до того,
Друг (пізніше біограф) отримав його, що я не помічаю в ній
Макс Борд (Брод), мусить мужньо неперервності, хіба що помічаю її
диригував оркестром, переносити цю час від часу, але цей ефект рідко має
іноді писав музичні утрату музичну природу.»
твори
«Я тямлю в коханні точнісінько
так, як і в музиці»
30
Юлія розраховувати на квартиру, що
Вохрицек підібрали собі, зразу ж пішли
«напопятую»
Хоче відкритих Чешка, 23роки,заміжня, психічно
стосунків, прагне Мілена неурівноважена, кокаїністка,
одружитися з нею. Єсенська мотовка…
«Живий вогонь,якого Журналіст і літератор, перекладач
я ще ніколи не бачив» Кафки на чеську мову, людина
Він горів у цьому шаленої енергії, майбутня
вогні. комуністка, бієць опору, майбутня
жертва Равенсбрюка…Заміжня
(чоловік – банкір), і її влаштовує
ситуація, що склалася.
Вона живе у Вені.
Він живе у у Празі Коли Мілена направила свій вогонь
Листування давало на інші обۥєкти, Кафці залишилося
ілюзію життя тільки одне – пометри…
Ще встиг зробити Дора Дімант- Вона йому – то дитина, то – мати.
пропозицію польська Але не встиг одружитися.
єврейка
3 червня 1924р.«Лікарю, дайте мені смерть, інакше ви вбивця»
Сучасні дослідники творчості Кафки вважають, що трагічний світ у житті
Кафки був тільки у літературі, а справжнє життя письменника було зовсім
іншим. Можливо світло на життя Кафки пролють нові документи про життя
письменника, що стали відомими нині.
Невже щоденник – самий інтимний документ – бреше? Ризикну
припустити, що існувало 2 Кафки, і обидва істинні.
Один – реальний 2 світи боролися Другий – такий же реальний
парижанин (образ з між собою, та світ житель світу монстрів,
біографії, написаної монстрів 31оступово породжених його свідомістю і
Бродом) поглинув свого відображених у його
господаря ціляком творчості.
31
Додаток 5
Додаток 6
Картина «Крик» написана Мунком у 1893 році. Всього існує біля 50
варіантів полотна, що свідчить про особливий інтерес художника до теми
відчаю. Створюючи цю картину, Мунк уперше входить у світ страху і
самотності. На передньому плані у відчаї кричить людина. Її тіло ніби зводять
судоми, а обличчя своєю жовтизною і запалими очима, розплющеними в страху
перед невідомою нам загрозою, нагадує небіжчика.
Колорит картини найбільш точно передає психічний стан персонажа:
темна синь підхоплює цей крик і відлунює його в широкій затоці, що
розляглася до небес кривавими смугами. Химерний ритм хвилястих ліній надає
композиції динаміки, а атмосферу картини сповнює передчуттям страшної біди.
Крик часто розглядають як першу експресіоністську спробу митця.
Витікаючи із «внутрішнього пекла» художника, картина втілює
загальнолюдські страхи і Апокаліпсис – як їх апофеоз.
Додаток 7
НОВЕЛА «ПЕРЕВТІЛЕННЯ»
Жанр: психологічна новела
Художній напрям: екзистенціалізм, експресіонізм
Тема: Перевтілення головного героя – Грегора Замзи – на комаху ззовні, а у
душі він залишився людиною, яка мислить, страждає. Зображення трагічної
самотності людини у ворожому їй світі – основна тема експресіоністів
Ідея : засторога від жорстокості, бездушності, нетерпимості та байдужості.
Величина тіла — величина душі. Пригніченість, зневіра, відчай, зацькованість
— це від комахи; розуміння близьких, любов до них, спогади дитинства, юності — це
32
від людини. Залишаючи Грегорові розмір тіла людини, Кафка ніби дає шанс йому на
повернення до колишнього стану, яке могло б, напевне, статися завдяки любові й
терпінню ближніх, але не сталося. У жорстокому світі самотня людина-комаха
приречена на загибель
Художні деталі:
1. позолочена рамка на малюнку дами – фальш світу, що про нього мріє герой;
2. висока конторка, на якій сидить шеф, – символ влади та відстані між
начальником та підлеглим;
3. гігантська багатоніжка із кволими лапками – німий відчай зрадженого життя та
ін.
Грегор Замза
Події Риси характеру
· Комівояжер Грегор Замза з невідомих причин Працьовитий, сумлінний,
перетворився на комаху. Він сприйняв своє відповідальний, турбується
перевтілення покірно, мислить і відчуває, як людина про родину, має гідність,
й прагне це довести родичам. покірний, чутливий до
· Покірний Грегор-комаха збунтувався, коли з його прекрасного
кімнати почали виносити меблі. Він намагався
захистити власне право на людське існування й
гідність, але зазнав поразки.
· Почувши гру сестри на скрипці, Грегор покинув своє
сховище, щоб показати, що він зберіг здатність
відчувати музику, прекрасне. Але родина сприймає
його дії вороже
Проблематика:
Самотності, «доля маленької людини»
Відчуженості
Сім’ї, виховання
Батьки і діти
Людина і суспільство
Алегорія: стан душі людини створює форму тіла і відповідно форма тіла людини
відображає стан душі людини
Символіка новели
33
Сон – тимчасовий стан, що граничить із галюцинацією (хворобливою
фантазією); герой роздумує, чи це йому не сниться. Поступово сон
перетворюється в постійний хворобливий стан героя. Потім він відмовляється
від сну взагалі, щоб не згадувати про своє теперішнє становище, багато
рухається, щоб забутися без сну. В результаті герой відмовляється і від сну, і
від життя. Таким чином, сон у творі символзує зло, байдужість, нерозуміння,
відчай і самотність.
Вікно – це зв'язок із зовнішнім світом, світлом, сонцем. Але від погоди та
виду за вікном героєві робиться ще сумніше. Поступово вікно робиться тьмяне,
світла стає менше, Грегор майже нічого не може розгледіти за ним. Здається,
що «…вікно виходить на якусь пустку, де сіре небо зливається з сірою землею».
Вікно втрачає своє головне призначення – через нього не можна бачити світ і
вдихати свіже повітря. Воно символізує порожнечу, сірість, похмурість життя
героя, байдужість світу до людини.
Двері – це зв'язок між Грегором і сім'єю, бажання єднання і допомоги. Та
замість очікуваної допомоги герой отримує жах і огиду. «Двері замкнули ще
й на засув, і стало тихо». Протягом твору Грегор намагається заглянути у
шпарку у дверях, прагне єднання із сім'єю. Поступово двері стають увесь час
зачиненими, від'єднують Грегора від сім'ї, стають кордоном. Коли Грегор
занедужав, і двері відчинили, то вони вже приносять йому тільки страждання,
злість.
Символ комахи – символ мертвого, тваринного існування звичайної сірої
людини. Грегор Замза перетворюється на комаху – символ незахищеності,
слабкості, відокремленості від людей.
Додаток 8
Історія написання новели «Перевтілення»
У творчості Кафки присутні риси експресіонізму. Та про значний вплив
митця на розвиток літератури свідчить те, що аж три новітні мистецькі напрями
вважають його творчість своєю основою: експресіонізм, сюрреалізм та
екзистенціалізм. Тому сприймати і розуміти його твори потрібно як
модерністські з усіма їх визначальними рисами. Настрої песимізму, розладу із
дійсністю, які посилюються в роки Першої світової війни, незвичайні способи
зображення – зближують його творчість з модернізмом. Кафка поєднує реальне
і фантастичне – і це перетворює життя героїв у щось реально-абсурдне. Він
використовує гротеск, метафору, інакомовлення, символи, контрасти, щоб
підкреслити дисгармонію світу.
Особливе місце у творчому доробку Ф. Кафки посідає оповідання
«Перевтілення» (часто жанр цього твору визначають як новелу). Він написав її
в ніч з 6 на 7 грудня 1912 року, хоча працював над нею починаючи з17
листопада. Лише через два роки після створення «Перевтілення» Кафка
наважується опублікувати твір — він відсилає його в журнал «Нойє рундшау»,
але, незважаючи на позитивний відгук редактора, новела була відхилена.
34
Вперше її надрукували у жовтні 1915 року в журналі «Вайсе блеттер». Цього ж
року «Перевтілення» виходить окремою книжкою у видавництві «Курт Вольф».
Коли Кафка довідався, що на обкладинці ілюстратор хоче зобразити комаху, він
запротестував, говорячи, що її не можна зображати навіть здалеку.
Додаток 9
Грегор Замза
Грегор у минулому.
В дитинстві Грегор навчався в народному училищі (звичайній школі),
потім у торговому, реальному, згодом – військова служба в чині лейтенанта
(фото на стіні у вітальні, де Грегор весело всміхається, свідчить про те, що у ту
пору він був щасливим). Після армії з особливим запалом Грегор почав
працювати у фірмі – настільки вдало, що майже одразу з маленького
прикажчика зробився комівояжером і зумів навіть купити батькам квартиру,
яка була його гордістю.
Чи були в його житті розваги? Практично, ні, бо все його життя
крутилось навколо роботи, і робота поглинала все. Радості і розваги були
пов’язані теж з роботою: покласти на стіл сьогодні більшу суму, ніж у минулу
зарплату, побачити радість на обличчях рідних. Захоплення Грегора були
прості й примітивні: випилювання всяких дрібничок, читання газет і іноді
спілкування з двома-трьома приятелями. Особистого життя у Грегора не було.
Грегор – син і брат.
Грегор був прекрасним сином і братом, турботливим, люблячим. Коли
він, уже втративши людську подобу, згадує своє минуле життя, то з гордістю
усвідомлює, що зумів домогтися для своїх батьків і сестри такого життя і такої
( родина не просто проживає у прекрасній квартирі, а ніхто, крім Грегора, не
працює, однак сім’я почувається комфортно через допомогу прислуги ). Таким
чином, Грегор фактично повністю присвятив себе сім’ї, забувши про власні
потреби.Герой дуже любить свою матір, навіть голос її викликає у нього
хвилювання. Батька Грегор боїться, по відношенню до нього він вживає слова
«обов’язок, борг»: адже саме для погашення батьківського боргу так напружено
працює Грегор.
До сестри Грегор ставиться особливо трепетно, ніжно, мріючи через рік
назбирати грошей і відправити її навчання до консерваторії: він пишається її
грою на скрипці.
Грегор на службі.
Як службовець, комівояжер Грегор Замза дуже сумлінний, обов’язковий,
старанний,працьовитий. Саме йому довіряють серйозні доручення, через які
Грегор так рідко буває вдома.Однак Грегор відчуває прискіпливе, принизливе
ставлення свого шефа до себе і розуміє його несправедливість, адже інші
службовці фірми можуть дозволити собі байдикувати і їм ніхто зауважень не
робить, а Грегор нічого подібного собі ніколи не дозволяв, він навіть жодного
разу за п’ять років не був на лікарняному. Крім того, Грегор почувається
страшенно змученим постійними відрядженнями, що змушують його
35
підніматися о четвертій годині ранку, проводити весь час у дорозі.А тому
Грегор не любить своєї роботи і тримається на ній тільки заради відпрацювання
батьківського боргу.
Додаток 10
36
Додаток 11
37
5. У новелі "Перевтілення" перетворення людину на комаху- це:
а) безпідставне явище, фатальна несподіванка;
б) закономірність, спосіб самозахисту від зла;
в) прийом розкриття нікчемної сутності людини.
6. Сім'я Замз змальована як:
а) типова буржуазна сім'я;
б) модель нестабільного світу;
в) модель Австро-Угорської імперії.
7. Результатом перевтілення Грегора стало те, що:
а) він став гіршим, пробудилися його тваринні інстинкти;
б) поглибились і розвинулись кращі риси його особистості;
в) він залишився таким, як був.
8. Вплив перевтілення Грегора на його сім'ю полягав у:
а) зриванні з неї машкари благопристойності, людяності;
б) підтвердженні великої ролі родини в його житті;
в) руйнації родини, яка виживала завдяки його заробіткам.
9. Думка про смерть Грегора-комахи як кращий вихід із ситуації вперше
виникає в:
а) самого Грегора;
б) батька;
в) матері;
г) сестри.
10. Фантастика у творах Кафки:
а) має на меті соціальний аналіз, пояснює дійсність;
б) контрастує з реальністю, протиставляє їй ідеал;
в) с невід'ємною частиною абсурдної алогічної дійсності.
11.У творах Кафки зло виступає як:
а) соціальне явище;
б) властивість окремих людей;
в) філософська категорія, антитеза добру;
г) складова світобудови, її основа.
12. Зображення фантастичної події як чогось буденного свідчить про
належність оповідання до художньої системи:
а) сюрреалізму;
б) модернізму;
в) магічного реалізму.
Рецензія
на методичну розробку
38
«Трагедія самотності людини
(Ф. Кафка. Новела «Перевтілення»),
розроблену викладачем Риженко М.В.
Рецензент О.П.Ільєва
39