1) Робота зі словником

Встановіть значення термінів. Пройдіть тест.

Дати визначення: етика, цінність, мораль, моральність, арете, моральна автономія, моральна
культура, деонтологія, етична парадигма, егоїзм, індивідуалізм, моральний кодекс, прикладна
етика, теоретична етика, моральне кредо, моральний критерій, відповідальність, етичний
антропоцентризм, етикет, дескриптивна етика, репутація, калокагатія, конформізм, етос,
моральна дилема.

Е́тика (лат. ethica < дав.-гр. ήθική, утворене від грец. ήθος — «звичай»)[1] — наука, що вивчає
мораль. Філософська дисципліна, яка вивчає мораль, суспільні норми поведінки, звичаї.[2].

 Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи
суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого
вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який
підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських
цінностей охоплює теорія цінності.
 Цінність — властивість того чи іншого предмета, явища задовольняти потреби, бажання,
інтереси соціального суб'єкта (індивіда, групи людей суспільства)

Мора́ль (лат. moralitas) — система неофіційних уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку
людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським схваленням
чи осудом.

Арете (дав.-гр. ἀρετή — термін давньогрецької філософії, що означає «чесноту», «доблесть»,

«досконалість», «гідність» або «перевагу» будь-якого виду.

У своїй ранній появі в грецькій мові це поняття пов'язане з поняттям відповідності меті або функції,
позначаючи «зібраність, злагодженість, придатність»[1] будь-якої речі або істоти.

Стосовно людини поняття арете набуває значення «доблесті» й ширше — чесноти: моральної
якості, властивої достойній людині.

Моральна автономія - Це здатність раціональної людини бути здатною приймати свої

рішення, застосовуючи в собі закон об’єктивної моралі, але добровільно, самосвідомо,
автентично, самостійно і без міжособистісних або внутрішньоособистісних впливів чи
втручань.

моральну культуру можна визначити як спосіб засвоєння, передачі і

розвитку моральних цінностей. Із цього випливає, що моральна культура
суспільства існує в історії людства, по-перше, як сукупність (система)
моральних цінностей (правил, норм, принципів, ідеалів), цю
усвідомлюються на теоретичному та буденному рівнях.
Деонтоло́ гія (від грец. δέον — належне) — вчення про проблеми моралі і моральності,
[1]
розділ етики . Термін введений філософом утилітаристом Бентамом для позначення теорії
моральності як науки про мораль

Егої́зм (лат. ego — Я) — ціннісна орієнтація людини, етносу чи держави, що

характеризується переважанням в її життєдіяльності корисливих особистих інтересів і
потреб стосовно інтересів інших людей і соціальних груп[1].
Індивідуалі́зм (фр. individualisme) — це моральна позиція, політична філософія, ідеологія
чи соціальний світогляд, який підкреслює цінність особистості. Індивідуалісти сприяють
здійсненню своїх цілей та бажань, цінують незалежність та виступають за те, щоб інтереси
індивіда переважали державні чи соціальної групи, вони також проти зовнішнього
втручання у інтереси індивіда зі сторін інституцій таких як держава та суспільство.

Моральний кодекс - систематизована сукупність норм поведінки людей певної спільності.

Прикладна етика — напрям професійної етики, що вивчає практичні моральні проблеми

(наприклад: аборт, евтаназія, смертна кара, штучне запліднення, використання: атомної енергії,
біологічної зброї).

Теоретична етика - досліджує феномен моралі, зокрема її сутність, умови та

джерела походження, специфіку, структуру та функції; розробляє категоріально-
понятійний апарат та методологічні засади, котрі визначають архітектоніку теоретико-
етичного дослідження. Теоретична етика розглядає роль моралі у становленні людини
як такої, а також специфіку морального регулювання та взаємозв'язок моралі з
іншими нормативними системами, зокрема правом.

Відповідальність — загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме

ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних
завдань, норм і цінностей. Відповідальність означає усвідомлення суті та
значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку,
вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.
Відповідальність як така — не юридичний термін, а соціологічний.
Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До
нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Етикет - це зведення норм і правил поведінки, прийнятих у відповідній
спільності людей.
Дескриптивна етика - особлива галузь етичної науки, яка займається конкретно-соціологічним
та історичним аналізом моралі того чи іншого об-ва. Вона вивчає практикувані звичаї, звичаї,
традиції та інших. форми суспільної дисципліни, конкретний зміст здійснюваних у об-ве норм,
структуру моральної свідомості та соціальний зміст загальнопоширених уявлень про мораль.

Репута́ція (лат. reputatio — обдумую, споглядаю) або реноме́ (фр. renommée) є громадською
думкою про когось чи щось[1], соціальною оцінкою чи усталеними уявленнями про особу чи об'єкт,
що впливає на ставлення суспільства до цієї особи чи об'єкта

Калокагатія (дав.-гр. καλοκαγαθία, від дав.-гр. καλὸς καὶ ἀγαθός) — поняття давньогрецької
естетики, що виражає ідеальне єднання фізичної краси та духовної досконалості — як ідеал
виховання людини.

Конформíзм́ (від пізньо лат. conformis — «подібний», «схожий») — морально-політичний термін,

що означає пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне
визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами,
ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і
т. Д.

Етос (грец. εθος — звичай або грец. ηθος — вдача, характер, темперамент) — узагальнена
характеристика культури певної соціальної спільноти, яка виражена в системі її панівних цінностей і
норм поведінки
Моральна дилема - ситуація вибору, в якій будь-хто поставлений перед необхідністю
морального вибору між двома можливостями, при якій вибір будь-якої з них пов'язаний з
порушенням тих чи інших моральних розпоряджень У західній літературі під час обговорення
відповідної проблематики широко використовується гіпотетична проблема вагонетки.