Лабораторна №1: Проведення серцево-легеневої реанімації.

Штучне дихання. Непрямий масаж серця.

При проведенні серцево-легеневої реанімації (штучного дихання) необхідно

використовувати тканинні серветки для захисту рятувальника. 

Штучне дихання проводять способами: 

- «рот в рот»; 
- «рот в ніс». 

Перед легеневою реанімацією необхідно оглянути рот і ніс травмованої людини

на відсутність кров’яних тромбів, блювотних мас. 

Серцеву реанімацію не можна проводити при травмах грудної клітки. 

Якщо поранений знаходиться при ясному розумі, розмовляє, та у нього не

спостерігається розладу дихання, вплив на його дихальні шляхи не
потребується. Проте, продовжуйте спостерігати за диханням постраждалого,
оскільки його стан може погіршитись. Якщо поранений несвідомий або має
труднощі з диханням, виконайте серцево-легеневу реанімацію. 

Проводити СЛР слід за відсутності в пораненого несумісних із життям травм:

 відкритої рани голови з витіканням мозкової речовини; 

 відкритої рваної рани грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів
(легені, серце); 
 травматичних ампутацій кінцівок без зупинки кровотечі (накладання
джгута) в секторі обстрілу; 
 опіків ІІІ-IV ступенів (великі, напружені або розкриті пухирі з рідким чи
желеподібним вмістом насичено-жовтого (кров’янистого) кольору або
обвуглення) шкіри обличчя та більшої частини тулуба.
 
Проводити СЛР слід виключно за умови, коли це не заважає виконанню
тактичної задачі та відсутня небезпека для бійців, що надають допомогу. В
секторі обстрілу проводити СЛР заборонено. При проникаючих пораненнях
успіх при проведенні СЛР вкрай низький. 
 Порядок проведення реанімації поранених:

1. Перед початком штучного дихання проведіть прийом «нахил голови назад —

підйом підборіддя» або потрійний прийом (закинути голову постраждалого
назад, висунути нижню щелепу, відкрити рот). М’язи язика пораненого, який
перебуває у несвідомому стані можуть розслаблятися, приводячи до того, що
його язик заблокує дихальні шляхи, оскільки западе всередину та перекриє
просвіт трахеї (дихального горла). Використання прийому «нахил голови —
підйом підборіддя» або «потрійного прийому» для того, щоб підняти язик із
просвіту трахеї може призвести до відновлення самостійного дихання
пораненого. 

2. Перевірте дихання постраждалого, використовуючи методику «дивіться-

слухайте-відчувайте». Прикладіть вухо до роту та носу постраждалого, таким
чином, щоб ваше обличчя було направлене на його грудину, та одночасно
підтримуючи голову постраждалого, використовуючи прийом «нахил голови —
підйом підборіддя». Дивіться, як підіймається та опускається грудна клітка та
живіт пораненого. Слухайте звуки його дихання. Відчувайте його дихання на
вашому обличчі. 

3. Зробіть штучне дихання, якщо необхідно. Штучне дихання виконується

виходячи із розрахунку один штучний видих кожні п’ять секунд (не забувайте
затискати ніс для запобігання втрати повітря), якщо поранений не дихає. 
Перевірте пульс сонної артерії постраждалого після виконання 12 видихів. Якщо
поранений не дихає самостійно і пульс не спостерігається, займіться іншим
постраждалим. 
Якщо поранений не дихає самостійно, але у нього є пульс, продовжуйте робити
штучне дихання. Для цього бажано використовувати спеціальну маску із
клапаном для штучного дихання. Якщо у вас є мішок Амбу скористайтеся ним
для вентиляції легень. 

4. Вставте носоглотковий повітропровід, якщо необхідно: 

- якщо поранений непритомний і дихає самостійно, вставте носоглотковий
повітропровід (назофарингеальну трубку). 
- якщо притомний або непритомний поранений з обструкцією або з загрозою
обструкції дихальних шляхів (робить менше 2 вдихів кожні 15 секунд) – вставте
носоглотковий повітропровід (назофарингеальну трубку). Нормальне дихання у
непритомного пораненого може порушитися досить швидко, тому, за наявності
можливості, також вставте носоглотковий повітропровід такому пораненому. 

5. Дозвольте потерпілому у свідомості зайняти таке положення, при якому

найкращим чином будуть захищені дихальні шляхи, у тому числі положення
сидячи. 

6. Непритомного пораненого, у якого ви не виявили додаткових пошкоджень,

переведіть у стабільне положення на боці. Це дозволить крові, що
накопичилася, слизовим виділенням, блювотінню витікати через рот
постраждалого, а не блокувати його дихання. 

Алгоритм проведення штучного дихання

1. Серцево-легеневу реанімацію (СЛР) проводять відповідно до загальних

правил і розпочинають відразу після констатації відсутності дихання. 
2. Спочатку здійснюють 30 натискань на грудну клітку. 
3. Потім 2 вдихання в тіло пораненого. 
4. Глибина натискань на грудну клітку становить не менше 5 см, частота – не
менше 100 за хвилину. 
5. Змінювати бійця, що проводить натиснення на грудну клітку слід кожні 2 хв. 
6. Один штучний видих робіть кожні 5 секунд (при способі «рот в рот» необхідно
затискати ніс, при способі «рот в ніс» необхідно затискати рот). 
7. Після 12–14 вдихів перевірте пульс. За наявності пульсу, але відсутності ознак
дихання реанімацію потрібно продовжувати. 
8. Якщо ознак пульсу нема, реанімація припиняється. 

Алгоритм проведення непрямого масажу серця

1. Розташувати основу долоні так, щоб великий палець був спрямований на

підборіддя або живіт пораненого. Другу долоню розташувати зверху. 
2. Перемістити центр ваги на грудину пораненого й проводити непрямий масаж
серця прямими руками. 
3. Продавлювати грудну клітку не менше ніж на 3–5 см із частотою не рідше ніж
100 разів на хвилину. 
4. Кожне наступне натискання слід починати тільки після того, як грудна клітка
повернеться у вихідне положення. 
5. Оптимальне співвідношення натискань на грудну клітку та вдихів штучної
вентиляції легенів — 30 : 2, незалежно від кількості учасників реанімації. 
 Переведення в стабільне положення

Усіх непритомних поранених, в яких присутнє дихання після надання

домедичної допомоги у безпечному місці, необхідно перевести в так
зване «стабільне положення», в якому зменшується ризик непрохідності
дихальних шляхів через западання язика чи блювання. 

Поранений перебуває в Стабільному положенні до моменту транспортування у

медичний пункт.

Порядок переведення у стабільне положення: 

Крок 1 Руку пораненого, яка ближче до Вас, розташуйте вздовж його тулуба 
Крок 2 Іншу руку пораненого зігніть у ліктьовому суглобі та заведіть тильний бік
її долоні під його щоку, зігніть ногу пораненого, що далі від Вас, у колінному
суглобі під прямим кутом. 
Крок 3 Притискаючи долоню пораненого щільно до його щоки, використайте
зігнуту в коліні ногу як важіль і поверніть тіло пораненого на бік обличчям до
себе. 
Крок 4 Кінцевий вигляд пораненого, який перебуває у Стабільному положенні.