ЛАРИНГЕАЛЬНА МАСКА

Підготувала студентка
Красюк Аня Пм1-ден
 ПОКАЗАННЯ ДО ВИКОРИСТАННЯ
ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ МАСКИ

I. Апное, тяжка дихальна

недостатність або загроза
зупинки дихання, коли
виконання ендотрахеальної
інтубації не є можливим
II. Певні випадки планової
анестезії ЛМ корисні в
ситуаціях, коли вентиляція
мішком Амбу утруднена:
III. Пацієнти з тяжкою
деформацією обличчя
(травматичною або
природною), густою
бородою або іншими
факторами, що заважають
належному приляганню
маски.
 ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ МАСКИ
 Немає жодних медичних протипоказань для надання ШВЛ пацієнту; однак може бути
чинним юридичне протипоказання ((заповідальне) розпорядження пацієнта про
відмову від реанімації або специфічне попереднє розпорядження)
 Максимальна відстань між різцями при відкритті рота < 2 см (у цьому випадку
показано назотрахеальну інтубацію або хірургічне лікування дихальних шляхів)
 Повна обструкція верхніх дихальних шляхів (у разі показано хірургічне відновлення
прохідності дихальних шляхів)
 Перебування у свідомості або наявність блювотного рефлексу (пацієнти повинні
б у т и н е п р и т о м н і а б о о т р и м а т и   п р е п а р а т и д л я п о л е г ш е н н я і н т у б а ц і ї, н а п р и к л а д ,
седативні та паралізуючі засоби, до встановлення ларингеальної маски)
 Підвищений ризик регургітації: Тривала попередня вентиляція мішком Амбу в
анамнезі, ожиріння, термін вагітності > 10 тижнів, пацієнти, які не утримувалися
від їди або мають проблеми з верхніми відділами шлунково-кишкового тракту
(наприклад, попереднє хірургічне втручання, кровотеча, ігри діафрагми,
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, виразкова хвороба). У надзвичайних
ситуаціях використання ларингеальної маски може продовжуватися навіть за
наявності цих відносних протипоказань.
 Необхідність у вентиляції із забезпеченням високого тиску (більш щільне
прилягання ендотрахеальної трубки або спеціальна конструкція LMA з більш
щільним приляганням необхідні для пацієнтів із надмірним опором дихальних
шляхів у підгортаному просторі або легенях).
 УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ВСТАНОВЛЕННІ
ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ МАСКИ
ДО УСКЛАДНЕНЬ ВІДНОСЯТЬСЯ
 Блювання та аспірація
 Набряк язика внаслідок тривалого розміщення або занадто
сильне надування балона
 Травма зубів або м'яких тканин ротоглотки при введенні

Відповідна анатомія для ларингеальної маски

 Розташування вуха на одному рівні з яремною ямкою дозволяє відкрити верхні

дихальні шляхи та зафіксувати найкраще положення для огляду дихальних
шляхів, якщо необхідна ендотрахеальна інтубація.

 Ступінь підйому голови, яка найкраще вирівнює вухо і яремну ямку, може бути
різною (наприклад, відсутня у дітей з великими потилицями, збільшена у
пацієнтів з ожирінням).
 ПОЛОЖЕННЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ МАСКИ
 Оптимальним положенням пацієнта при установці LMA є положення
для інтубації.
 Оператор може стати в головній частині нош.
 Помічник може стояти збоку.
 Положення для інтубації застосовують тільки за відсутності травми
шийного відділу хребта:
 Розташуйте пацієнта на ношах у положенні лежачи на спині.
 Покладіть складені рушники або інші матеріали під голову, шию і
плечі, згинаючи шию і піднімаючи голову доти, доки зовнішній
слуховий прохід не лежатиме в тій же горизонтальній площині, що і
яремна ямка. Потім нахиліть голову так, щоб обличчя вирівнялося
на паралельній горизонтальній площині; ця друга площина буде
вищою за першу. Пацієнтам, які страждають на ожиріння, може
знадобитися кілька згорнутих рушників або спеціальний
підголовник, щоб підняти плечі і шию на достатню висоту
 ТЕХНІКА

  Відкрийте рот пацієнта пальцями однієї руки: схрещені великий

і вказівний пальці встановіть на зуби (у беззубого пацієнта — на
ясна) верхньої і нижньої щелепи, далі розкрийте рот.
 2. Ларингеальну маску тримайте в іншій руці, як перо, у місці
з’єднання маски з трубкою .
 3. Введіть маску до рота пацієнта і, опираючи її на тверде
піднебіння, проведіть вниз до глотки, направляючи вказівним
пальцем. Проведення маски по твердому піднебінню запобігає
згинанню її кінчика, а також певною мірою запобігає
зачепленню за язик. Проводьте маску вглиб глотки, доки не
відчуєте опір. Належним чином введена маска має повністю
знаходитися за язиком. Примітка: при використанні
ларингеальних масок жорсткої конструкції, як правило, не
потрібно вводити пальці до рота пацієнта. Маску просувають
донизу, тримаючи за її інший кінець.
 ТЕХНІКА

4. Заповніть манжету маски відповідною кількістю повітря (ця інформація

зазвичай надрукована на ларингеальній масці).
5. Переконайтесь у правильному положенні ларингеальної маски, аускультуючи
грудну клітку пацієнта. Додатково показаною є якісна або кількісна оцінка вмісту
СО2 у повітрі, яке видихається через трубку ларингеальної маски. Переконайтеся,
що трубка знаходиться на серединній лінії тіла пацієнта.
6. Перевірте, чи генерування високого тиску в дихальних шляхах не призводить до
витоку дихальної суміші навколо маски.
Якщо так, то додавання в манжету маски кількох додаткових мілілітрів повітря
може призупинити витік. Якщо витік
не усунуто, видаліть маску і,
після оксигенації пацієнта,
введіть маску на розмір більшу.
Дякую за увагу!!