Перикоронит

– запалення м’яких тканин, що оточують коронку нижнього третього моляру при його неповному або утрудненому ЛІКУВАННЯ

прорізуванні. Складає від 54% до 75% усіх ускладнень утрудненого прорізування нижнього третього моляру.

Етіологічним фактором є мікрофлора РП. Сприятливі умови для розвитку інфекції у зубо-ясеневому кармані та під При вибору тактики лікування утрудненого прорізування третього нижнього моляру та його ускладнень лікар
капюшоном слизової оболонки над коронкою зуба.
повинен враховувати ряд чинників: положення зуба, ступінь загрози розвитку ускладнень при хірургічному
Патогенез перикорониту складний. Один з механізмів розвитку перікорониту є хронічна травма слизової оболонки втручанні, можливості для прорізування зуба у правильному положенні.

над 38 та 48 зубом. Другій механізм – недостане місце у щелепі для прорізування зуба у правильному положенні.
Лікування гострого перікоронарита: При наявності достатнього місця в альвеолярному відростку НЩ для
Клінічна картина. Перикоронит може мати гострий та хронічний плин. Хворі на гострий перикороніт скаржаться на прорізування третього нижнього моляру ефективним є консервативне лікування. При гострому серозному або
біль в ділянці нижнього третього моляру, утруднене або неможливе жування, біль при ковтанні. Загальний стан катаральному перікоронариті здійснюють протизапальну терапію - промивання слизового капюшону,
задовільний, підвищення температури тіла незначне – до 37,2-37,5о С. Піднижньощелепні лімфатичні вузли антисептичні полоскання порожнини рота, протизапальна медикаментозна терапія. Для зняття больового
збільшені та болісні при пальпації. С початку відкривання рота вільне та мало болісне. Далі стає обмеженим та симптому та відтоку серозного ексудату здійснюють розтин капюшона, для полегшення прорізування зуба –
болісним – запальна контрактура І ступеню. Якщо запальні явища прогресують, тоді обмеження відкривання рота висічення капюшона. Визначити тактику лікування допомагає огляд ретромолярної ділянки та зовнішньо-ротове
збільшується (запальна контрактура ІІ ступеня), посилюється біль при ковтанні.
рентгенологічне дослідження кута, гілки та тіла НЩ (зовнішньо-ротова бокова рентгенограма НЩ, ОПТГ щелеп).

При огляді порожнини рота слизова оболонка гіперемована, набрякла як в ділянці інфільтрованого капюшона, так й Якщо третій нижній моляр знаходиться у вертикальному положенні, дистальний край його коронки не заходить за
в ділянці крило-щелепної складки та нижнього склепіння переддвер’я рота. Запалення може розповсюджуватися на передній край гілки щелепи та між ними є вільний проміжок від 0,5 до 1,0 см (позитивна ретромолярна диастема),
піднебінні дужки та слизову щоки. Зуб, що прорізується, може бути повністю прикритий капюшоном, при зміщенні тоді можливе повне прорізування зуба у правильному положенні. В цьому випадку перікоронарит лікують
якого визначаються бугри коронки. Може бути видні один або декілька бугрів коронки зуба, інші –
консервативними або консервативно-хірургічними методами.
прикриті слизовою оболонкою. При надавлюванні із під капюшона може виділяться серозна або гнійна рідина.
Обсяг консервативного лікування:
Обсяг консервативно хірургічного
-

Ступінь проявлення запальних явищ залежать від можливості відтоку ексудату: якщо є відтік через дефект - промивання підкапюшонного простору антисептиками;
лікування:

капюшона, тоді явища меш виразні, а коли відтік утруднений за рахунок рубцевих змін капюшону, тоді всі явища - введення під капюшон турунди з йодоформом або з антибіотиком;
- висічення капюшона П-подібним розтином
більш виразні. На перебіг перікорониту впливає положення зуба в альвеолярному відростку.
- пеницилин-новокаїновая блокада ретромолярної ділянки;
над третім нижнім моляром;

Гострий перікоронит переходить у хронічну стадію, коли запальні явища повністю не стихають, виникають - УВЧ, солюкс;
- ДТ капюшону.
К

загострення. При огляді виявляється синюшно-гіперемована, рубцево змінена, слабо болісна слизова оболонка над - анальгетики всередину;

коронкою неповністю прорізаного зуба, із під капюшона може виділятися скудний серозно-гнійний ексудат. Загальні - пластмасова капа, що роз’єднує прикус.
явища не виразні. ехніка виконання оперативного втручання при серозному перикоронариті

Класифікація положення нижнього третього моляру

Т

ета оперативного втручання: висічення ділянки слизової оболонки, що прикриває коронку зубу, який
1. вертикальне – ось зуба паралельна осі другого моляру;
М

прорізується.

2. медіально-косе – ось зуба нахилена до осі другого моляру;

Вимоги до лікаря: ікар розміщується з права і попереду від пацієнта. Пацієнт сидить в кріслі, а його підборіддя
3. дистально-косе – ось зуба нахилена до гілки нижньої щелепи;
Л

знаходиться на рівні ліктьового суглобу лікаря. Помічник лікаря відводить гачком Фарабефа або зуболікарським
4. горизонтальне – ось зуба перпендикулярна осі другого моляра;
дзеркалом щоку пацієнта зовні.

5. язикове – ось зуба відхилена в язиковий бік;

етодика виконання:

6. щічне – ось зуба відхилена в щічний бік. М

1. Після попередньо проведеного знеболювання лікар скальпелем здійснює два паралельних розтини слизової
Ретромолярний периостит
оболонки над зубом мудрості у проекції вестибулярної та оральної поверхні його коронки до ретромолярної
– гострий перікоронит або його загострення можуть перейти в ретромолярний периостит: в наслідок прогресування області. Відстань між розтинами має бути ширшою ніж коронкова частина зубу;

клінічних явищ запалення у ретромолярній ділянці розвивається запалення окістя. Утворюється субпериостальний 2. За допомогою розпатора лікар відшаровує слизовий клапоть біля його основи в ретромолярній ділянці;

абсцес, по периферії якого запалюються м’які тканини – крило-щелепна складка, передня піднебінна дужка, м’яке
3. ікар лівою рукою фіксує слизовий клапоть затискачем або хірургічним пінцетом та відсікає клапоть за
Л
піднебіння, слизова оболонка попереду гілки НЩ та перехідної складки до першого моляру НЩ. Однобічний біль у допомогою нижниць або скальпеля. Зафіксований клапоть лікар переміщує для ліпшого огляду рани;

горлі доповнює картину перикоронарної (зубної) ангіни.

4. алишки стінок капюшона лікар видаляє хірургічною ложкою або ножицями;

З “ ”
Через декілька днів утворюється перфорація капюшона та виділяється гній із під капюшона. Іноді ретромолярний 5. ікар здійснює гемостаз раневої поверхні за допомогою марлевого тампону, насиченого антисептиком, а іноді
Л
абсцес не вскривається біля третього нижнього моляру, а розповсюджується до рівня молярів або пре молярів та застосовує електрокоагуляцію раневої поверхні;

спорожнюється – утворюється нориця.

6. ікар накладає на післяопераційну ділянку йодоформну турунду.
Л
Ретромолярний абсцес може вскритися в ділянці щелепно-язикового жолобка, тоді створена нориця може
симулювати хронічне запалення піднижньощелепної слинної залози. Ретромолярний периостит може протікати Техніка виконання оперативного втручання при гнійному перикоронариті

гостро, а після вскриття – підгостро або хронічно. У фазі гострого запалення завжди є контрактура щелеп за М ета оперативного втручання: надати відтік гнійному ексудату та дренувати гнійний осередок під капюшоном
рахунок залучення до запалення жувального та медіального крилоподібного м’язів. Хворий слабшає від інтоксикації, слизової оболонки, що прикриває коронку зубу, який прорізується.

високої температури тіла.

М етодика проведення:

Перехід гострого ретромолярного периоститу у хронічну фазу запалення викликає розвиток хронічного 1. Після попередньо проведеного знеболювання лікар відводить гачком Фарабефа щоку пацієнта назовні;

кортикального остеомієліту щелепи.

2. ікар розміщує в правій руці гострокінцевий скальпель таким чином, щоб його лезо було направлене
Л

перпендикулярно до жувальної поверхні коронки третього великого кореневого зубу нижньої щелепи та
Ретромолярний остеомієліт
ретромолярної ямки, а не в бік щоки чи язика;

– розвиток ретромоляроного остеомієліту НЩ здійснюється в наслідок перікоронариту, запалення окістя 3. ікар здійснює розтин слизової оболонки над зубом, що прорізується, та розтин окістя до кістки у
Л

ретромолярної ділянки, як ускладнення періодонтиту третього нижнього моляру. В разі розвитку остеомієліту як ретромолярній ділянці через центр інфільтрату, починаючи від дистального відділу абсцесу до коронки зуба;

ускладнення перікоронариту розвивається найтяжча форма з формуванням секвестрів великих ділянок кістки, а у 4. Після проведеного розтину лікар розводить краї операційної рани за допомогою затискувача Мікулича для
разі розвитку остеомієліту як ускладнення периоститу та періодонтиту – перебігає повільно, в’яло, з утворенням евакуації гнійного ексудату;

невеликих кортикальних секвестрів.

5. Операційну рану лікар промиває розчином антисептика під струмом зі шприца з тупою голкою;

Клінічна картина. Розвиток гострої форми остеомієліту має бурхливі та тяжкі прояви інтоксикації, супроводжується 6. ирокою гладилкою або затискачем лікар відшаровує краї слизово окісного клаптю для ліпшого відтоку
Ш -

розвитком абсцесів та остеофлегмон прилеглих білящелепних ділянок. Тяжкий стан хворого погіршується гнійного ексудату

голодуванням, що пов’язане зі утрудненням та неможливістю прийому їжі – контрактура, біль при ковтанні, нудота, 7. За допомогою пінцета, або затискача та гладилки лікар вводить гумову смужку в операційну рану.
відсутність апетиту. Біль локалізується у всій половині НЩ та іррадіює у вухо, скроню, половину голови. Іноді Лікування гострого ретромолярного періоститу:

розвивається симптоматична невралгія трійчастого нерву, що пов’язане зі механічним стисканням та хімічним 1. внутрішньо-ротовий розтин слизової оболонки та окістя біля зуба, що повністю не прорізався, дренування
подразненням нижньощелепного нерву у каналі щелепи. Слизова оболонка щоки набрякла, випинає над молярами рани;

НЩ. Зуби та язик обкладені. Може приєднатися ангіна.

2. антибактеріальна терапія;

3. протизапальна терапія;

Флегмони та абсцеси
4. гіпосенсибілізуюча терапія;

Флегмони та абсцеси розвиваються у піднижньощелепній ділянці, ділянці дна порожнини рота, убмассетеріальному, 5. ФТ – УВЧ-терпія, теплі ротові ваночки з 2-3 дня після розтину.

крило-щелепному та навкологлотковому просторах та щелепно-язиковому жолобку, що пояснюється

Л

розташуванням клітковини біля ретромолярної ділянки. Лікування гострого ретромолярного остеомієліту передбачає вищезгадану схему лікування з обов’язковим
видаленням зуба, не зважаючи на положення зуба в щелепі.

При остеофлегмоні здійснюють позаротовий розтин тканин, що окаймляє кут НЩ, дренують рану,
антибакоетріальну, дезінтоксикаційну терапію.