Предмет: Хірургія

Спеціальність: Лікувальна справа

Практичне заняття № 4-5

Тема: Захворювання й ушкодження грудної клітки та органів грудної порожнини

Актуальність теми: встановлення діагнозу захворювань, має вирішальне значення для

правильного лікування хворих.
Навчальні цілі заняття:
Знати:
- методи обстеження грудної клітки;
- етіологію та основні клінічні ознаки перелому ребер та ключиці;
- види пневмотораксів їх етіологію та механізм виникнення;
- клінічні ознаки гемотораксу та емфіземи;
- основні клінічні ознаки гнійно-запальних захворювань плеври та легань;
- методи надання невідкладної допомоги при травмах грудної клітки, ушкодженнях
органів грудної порожнини;
- основні методи лікування захворювань та ушкоджень грудної клітки та органів грудної
порожнини;
- основні клінічні симптоми захворювань молочної залози.
Вміти:
- надати невідкладну допомогу при переломах ребер і ключиці;
- провести діагностику і надати невідкладну допомогу при пневмотораксах, гемотораксах
та емфіземі;
- надати невідкладну допомогу при гнійно-запальних захворюваннях плеври та легень; -
проводити обстеження молочної залози;
- здійснювати догляд за торакальними хворими.
Формування практичних вмінь та навичок:
1. Перша допомога при закритому ушкодженні грудної клітки.
2. Перша допомога при переломі ключиці та ребер.
3. Перша допомога при відкритому, закритому та напруженому пневмотораксі.
4. Профілактика гострого післяпологового лактаційного маститу.
5. Діагностика пухлин молочної залози.
6. Догляд за хворими з дренажами у плевральній прожнині.
Хід заняття Алгоритм № 1. Проведення невідкладної допомоги при закритому
ушкодженні грудної клітки А. При забої грудної клітки
Симптоми: локальний біль, що підсилюється при глибокому диханні, відставання
ушкодженої половини грудної клітки при диханні. У зоні забою можуть з'явитися
припухлість, крововилив. Послідовність дій:
1. Призначають анальгетики в таблетках.
2. Кладуть холод на місце травми.
3. Транспортують потерпілого в торакальне відділення в сидячому положенні.

1
Б. При здавленні грудної клітки
Симптоми: характерні крапкові крововиливи на шкірі обличчя, голови, шиї, слизовій
оболонці рота і на кон’юнктиві. Верхня половина тулуба стає набряклою, синюшною з
різкою границею (―декольте‖). Причина цих змін — зворотний плин крові у верхній
порожнистій вені. У зв'язку з крововиливами в сітківку очей і у внутрішнє вухо розвивається
тимчасова втрата зору і слуху.
Послідовність дій:
1. Звільняють потерпілого від здавлення.
2. Вводять наркотичні анальгетики й антигістамінні препарати.
3. Надають потерпілим напівсидяче положення.
4. Дають кисень.
5. Вводять серцево-судинні і дихальні засоби.
6. Транспортують потерпілого в торакальне відділення в напівсидячому положенні в
супроводі медичного працівника.
В. При гемотораксі
Симптоми гемотораксу — блідість шкірних покривів і слизових оболонок, холодний піт,
частий пульс, прогресивне падіння А/Т, задишка, утруднене дихання. При перкусії
визначають притуплення перкуторного звуку над кров'ю, що вилилася в плевральну
порожнину.
Послідовність дій:
1. Надають хворим напівсидяче положення.
2. Звільняють його від одягу, що утруднює дихання.
3. Вводять анальгетики (при відсутності ушкоджень органів черевної порожнини та
черепно-мозкової травми).
4. При відкритому гемопневмотораксі накладають оклюзійну пов'язку.
5. Кладуть холод на ушкоджену ділянку.
6. При кровотечі, яка продовжується, вводять коагулянти.
7. При необхідності вводять серцево-судинні препарати.
8. Дають кисень.
9. Негайно транспортують у торакальне відділення в напівсидячому положенні в супроводі
медичного працівника.
Г. При непритомному стані потерпілих
1. Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів.
2. З рота серветкою видаляють слиз, кров, блювотні маси, чужорідні тіла.
3. Хворого звільняють від одягу, який стискає тіло.
4. При необхідності виконують штучну вентиляцію легенів і закритий масаж серця.
5. Транспортують негайно у торакальне відділення в положенні сидячи або напівлежачи з
піднятою верхньою частиною тіла в супроводі медичного працівника.
Ѓ. При кровотечі з легень (кровохарканні)
Проявляється кашлем і кровохарканням, при яких виділяються червона кров у виді згустків,
мокротиння з прожилками крові, іноді у виді малинового желе, пінистого мокротиння.
Послідовність дій:
1. Хворим надають напівсидяче положення.
2. Створюють повний фізичний і психічний спокій.
3. Просять хворого стримувати кашель, дихати глибоко і не розмовляти.
2
4. Звільняють від одягу, що утруднює дихання.
5. На груди кладуть міхур з льодом, рушник, змочений холодною водою.
6. Викликають лікаря, по призначенню якого проводять гемостатичну терапію.
7. Хворого терміново транспортують у напівсидячому положенні в торакальне відділення.
Алгоритм № 2. Надання невідкладної допомоги при переломі ребер А. При
ізольованому переломі 1-2 ребер
Різкі болі при переломі ребра в основному виникають через зміщення відламків під час акту
дихання і тертя їх одне об друге, а також ушкодження париетальної плеври, що надзвичайно
багата чуттєвими нервовими закінченнями. Пальпаторно визначають локальну болючість і
крепітацію, а при переломі зі зміщенням — також деформацію ребер. Послідовність дій:
1. Призначають анальгетики в таблетках чи в ін'єкціях, антигістамінні препарати ( при
відсутності ушкоджень внутрішніх органів).
2. Кладуть холод на місце перелому.
3. Направляють потерпілого в травмпункт.
Б. При множинних переломах ребер
Послідовність
дій:
1. Вводять знеболюючі засоби
(наркотичні анальгетики), при відсутності
підозри на закриту травму органів
черевної порожнини та закриту черепно-
мозкову травму.
2. При можливості накладають черепицеподібну липкопластирну пов'язку
від грудини до хребта (у залежності від стану потерпілого), або накладають циркулярну
пов'язку на грудну клітку чи зав’язують грудну клітку хустиною, простирадлом.
3. Кладуть холод на ділянку переломів.
4. Дають кисень.
5. Транспортують потерпілого в тора кальне відділення в напівсидячому положенні чи
на спині з піднятим головним кінцем в супроводі медичного працівника.
Алгоритм № 3. Проведення міжреберної новокаїнової блокади
Матеріальне забезпечення: шприц з тонкою довгою голкою,
йодонат, 0,5 % розчин новокаїну, стерильні серветки, кульки,
корнцанг в потрійному розчині. Послідовність дій:
1. Обробляють операційне поле вздовж грудного відділу
хребта з пошкодженого боку.
2. Відступивши 4-5 см в бік від остистих відростків грудних
хребців на рівні пошкодження ребер тонкою голкою,
насадженою на шприц місткістю 10 мл, анестезують шкіру
(утворюють "лимонну шкірочку").
3. Після анестезії довшу голку проводять до нижнього краю
ребра потім її трохи відтягують і спрямовують вниз під ребро, просуваючи на 3-4 мм углиб.
4. Підтягують поршень циліндра і, впевнившись, що голка не потрапила ні в судину, ні в
плевральну порожнину (немає крові і повітря), вводять 15-20 мл розчину новокаїну.
5. Подібним чином проводять блокаду міжреберних нервів усіх пошкоджених ребер.
6. Для подовження знеболювального ефекту проводять спиртово-новокаїнову блокаду. З

3
 цією метою використовують не чистий новокаїн, а новокаїн зі спиртом (до 10 мл 0,5 %
розчину новокаїну додають 1-3 мл 96 % спирту).
7. Новокаїн можна вводити і в ділянку перелому - в місця найбільшої пальпаторної
болючості (при наявності підшкірної емфіземи - протипоказано).
8. При множинних переломах ребер показана шийна вагосимпатична новокаїнова
блокада (процедуру виконує лікар).
Алгоритм № 4. Надання невідкладної допомоги при переломі ключиці
Діагноз встановлюється на підставі деформації в ділянці ушкодженої ключиці, локальної
болючості, крепітації, порушень активних рухів у плечовому поясі. Послідовність дій:
1. Призначають анальгетики в таблетках чи в ін'єкціях, антигістамінні препарати.
2. Кладуть холод на місце перелому.
3. Проводять транспортну іммобілізацію ключиці і направляють потерпілого в травмпункт.
Транспортна іммобілізація при переломі ключиці 1).
Накладання косинкової пов'язки.
2). Накладання пов'язки Дезо.
3). Накладання торакобрахіальної пов'язки.
4). Накладання ватно-марлевих кілець.
5). Іммобілізація за допомогою палиці. Техніка накладання
торакобрахіальної пов'язки
Торакобрахіальна пов'язка -
це спрощена пов'язка Дезо.
При іммобілізації перелому
ключиці пов'язкою Дезо
може виникнути біль у
місці перелому, тому що
пов'язка проходить
через пошкоджене
надпліччя. Торакобрахіальна пов'язка не має цих недоліків.
Матеріальне забезпечення: 1-2 широких бинти, ножиці.
Послідовність дій:
1. Двома циркулярними турами прибинтовують плече на боці пошкодження до тулуба.
Ведуть бинт зі здорової підпахвової ділянки по спині, через хворе плече і по передній
поверхні грудної клітки в початкове положення. У подальшому може бути два варіанти
пов'язки: а) ведуть бинт зі здорової підпахвової ділянки по
спині косо вниз, попід нижньою третиною передпліччя по передній поверхні грудної клітки
косо вгору в підпахвову ділянку;
б) ведуть бинт зі здорової підпахвової ділянки по спині косо вниз, попід нижньою третиною
передпліччя, по передній поверхні грудної клітки на здорове надпліччя, по задній поверхні
грудної клітки косо вниз на хворе плече і по циркулярному турі в здорову підпахову
ділянку.
2. Чергуючи декілька разів циркулярні навколо грудної клітки і підтримуючі
передпліччя тури, закінчують пов'язку. Останній тур циркулярний.
3. Фіксація - зайвий бинт відсікають і прикріплюють шпилькою до пов'язки на передній
поверхні грудної клітки.

4
 Комбінація косинкової і бинтової пов'язок
1) з пошкодженого
боку декількома
циркулярними
бинтовими ходами
прибинтовують до тулуба
плече;
2) фіксують передпліччя на
боці пошкодження косинковою пов'язкою.
Накладання ватно-марлевих кілець
Оснащення: бинт або марля, вата, ножиці, голка з ниткою.
Послідовність дій:
1. На смужку широкого бинта (марлі) накладають шар вати.
2. Довгі кінці марлі разом із ватою зшивають (у вигляді трубки), а потім
зшивають і короткі кінці у кільце.
3. Внутрішній діаметр кільця повинен бути на 2-3 см більшим від об'єму
плечового суглоба потерпілого. 4. Готують два однакових кільця.
5. Кільця надягають на плечові суглоби і стягують ззаду за допомогою
бинта, смужки тканини, гумової трубки.
Тимчасова іммобілізація ключиці за допомогою палиці
1. Палицю просовують між спиною і зігнутими в ліктьових суглобах
руками, відведеними назад.
2. Кисті рук фіксують спереду живота за допомогою пояса.
Алгоритм № 5. Перша допомога при відкритому, закритому та напруженому
пневмотораксі А. При закритому пневмотораксі
СХЕМА ЗАКРИТОГО ПНЕВМОТОРАКСА
Закритий пневмоторакс виникає в тому випадку,
якщо в момент травми через рану грудної
стінки, що утворилася, чи з ушкодженої тканини
легені (закритий перелом ребер) у порожнину
плеври попадає деяка кількість повітря. Легеня
при цьому спадається частково, на 1/3— 1/4
обсягу . Отвір у грудній стінці тканині чи легені
незабаром закривається, і повітря більше не
надходить у порожнину плеври, пневмоторакс не наростає.
ВДИХ ВИДИХ Послідовність
дій:
1. Накладають асептичну пов'язку ( при зовнішньому закритому пневмотораксі).
2. Вводять анальгетики (при відсутності ушкоджень органів черевної порожнини та
черепно-мозкової травми), антигістамінні препарати.
3. Кладуть холод на ушкоджену ділянку грудної клітки.
4. Дають кисень.
5. Транспортують у торакальне відділення в напівсидячому положенні чи на спині з
піднятим головним кінцем у супроводі медичного працівника.

5
Б. При відкритому пневмотораксі СХЕМА ВІДКРИТОГО ПНЕВМОТОРАКСА
Потерпілі налякані, страждають від різкого
болю в рані і болісного кашлю, прагнуть
закрити зяючий дефект грудної стінки
рукою, приймають вимушене (сидяче)
положення. У загальній клінічній картині
чітко переважають розлади дихання.
Шкіра землисто-сірого
кольору, покрита холодним потом,
відзначаються різку задишка, частий пульс
слабкого наповнення, низький артеріальний тиск. Визначають пневмоторакс із
майже повним колапсом легені і
зсув середостіння в протилежну сторону. У більшості спостережень можна виявити і
гемоторакс, виражений в більшій чи меншій ступені.
вдих видих
Послідовність дій:
1. Накладають оклюзійну пов'язку (за допомогою
індивідуальною перев'язувального пакета, лейкопластиру,
клейонки, плівки).
2. Вводять знеболюючі (анальгетики), якщо немає ушкоджень
органів черевної порожнини чи черепномозкової травми,
антигістамінні препарати.
3. Кладуть холод на ушкоджену ділянку.
4. Дають кисень.
5. При необхідності вводять серцево-судинні препарати.
6. При кровотечі вводять коагулянти.
7. Транспортують потерпілих в торакальне відділення в напівсидячому положенні чи на
спині з піднятим головним кінцем у супроводі медичного працівника.

В. При клапанному пневмотораксі

Стан постраждалих за звичай важкий, шкірні покриви синюшні,
вени шиї набряклі. Під час огляду поряд з ознаками гіпоксії і
гемодинамічних розладів впадає в око різко виражена
наростаюча підшкірна емфізема грудної стінки, що часто
поширюється на шию, голову, кінцівки, живіт. Послідовність
дій:
1. Вводять анальгетики (при відсутності
ушкоджень органів черевної порожнини
і підозрі на закриту черепно-мозкову
травму) і антигістамінні препарати.
2. Роблять плевральну пункцію голкою
(голку ховають під пов'язку).
3. Проводять дренування
плевральної порожнини за Бюлау.

6
4. НАкладають оклюзійну пов'язку; кладуть холод на ушкоджену ділянку (при
зовнішньому клапанному пневмотораксі).
5. Дають кисень.
6. При необхідності вводять серцевосудинні препарати.
7. При кровотечі вводять коагулянти.
8. Транспортують потерпілого у
торакальне відділення в напівсидячому положенні чи на спині з піднятим головним кінцем
носилок у супроводі медичного працівника.
Алгоритм № 6.Накладання оклюзійної пов'язки А) З допомогою індивідуального
перев’язувального пакета
Показання: відкритий і клапанний пневмоторакс.
Послідовність дій:
1. Шкіру навколо рани обробляють
антисептиком.
2. Оозривають прогумовану оболонку пакета
через наявний на ній невеликий розріз.
3. Стерильною стороною прогумованої оболонки індивідуального перев'язного
пакета щільно закривають
рану грудної стінки.
4. Витягають пакет разом з
паперовою обгорткою.
5. Розкривають
складену
конвертиком паперову
оболонку. 6. Узявши
правою рукою за голівку
бинта, розвертають лівою
рукою подушечки, доторкаючись до тієї їхньої сторони, що прикріплена до бинта (1) (вона
звичайно позначена червоною чи чорною ниткою (3).
7. Сторонами, до яких не доторкалися руками, обидві подушечки пакета накладають на
прогумовану оболонку.
8. При наскрізному пораненні прогумовану оболонку розривають на дві частин і ними
попередньо закривають рани грудної клітки, після чого одну подушечку кладуть на
вхідний отвір, а іншу пересувають по бинту і поміщають на вихідний отвір.
9. Марлеві подушечки зміцнюють ходами бинта.
10. Бинт закріплюють шпилькою чи зав'язують.
Примітка
При відсутності прогумованої оболонки індивідуального перев'язного пакета для
накладення окклюзійної пов'язки можна використовувати також клейонку, целофан,
лейкопластир. Б) Накладання герметичної (оклюзійної) бинтової поп'язки:
1) шкіру навколо рани змазують антисептиком;
2) на рану накладають стерильну серветку (краще зі стерильним вазеліном);
3) поверх кладуть матеріал, що не пропускає повітря - церату, гуму, целофан;
4) поверх - грубий шар вати;

7
5) прикріплюють циркулярною або хрестоподібною бинтовою пов'язкою. В) Накладання
герметичної пов'язки з липкого пластиру:
1) шкіру навколо рани обробляють антисептиком; 2)
отвір заклеюють за допомогою широкого липкого
пластиру.
Аплікаційний метод:
1) шкіру навколо рани обробляють антисептиком;
2) до рани прикладають марлеві подушечки
індивідуального п рев'язувального пакета і
фіксують до грудної клітки тільк верхній край
цих подушечок (на 20-30 хв); нижній,
неприкріплений, край цієї пов'язки буде діяти як вихлопний клап (при вдиху
закривати отвір, при видиху - відкривати), при цьому плевральна порожнина буде
звільнятися від повітря.
3) через 20-30 хв фіксують до грудної клітки і нижню частину подушечок.
Алгоритм № 7. Проведення плевральної пункції (торакоцентезу)
Пункцію плеври роблять з діагностичною і лікувальною
(видалення рідкого вмісту із порожнини плеври) метою.
Показання: ексудативні і гнійні плеврити; гемоторакс та
пневмоторакс.
Матеріальне забезпечення: розчин йоду спиртовий або иодонат
спирт етиловий, стерильні марлеві кульки і серветки, шприц 20 мл,
шприц Жане, розчин новокаїну 0,5 %, голка з трубкою для пункції,
пробірки, посудина для рідини, липкий пластир, голки для ін'єкції,
корнцанг, гумові рукавички, кровоспинний затискач з надійним
замком.
Послідовність дій:
1. Руки миють із милом під проточною водою, обробляють
спиртом, одягають гумові рукавички.
2. Хворого роздягають до пояса. Перед процедурою пропонують спорожнити кишечник
і сечовий міхур.
3. Хворого садять на стілець лицем до спинки. Для розширення міжреберних проміжків
хворий піднімає руку на боці пункції і кладе її за голову.
4. Медсестра корнцангом (затискачем) бере
кульку, змочує її розчином йодонату і подає
лікареві, який обробляє операційне поле.
Аналогічно проводять маніпуляцію зі спиртом. 5.
Медсестра набирає в шприц 20 мл 0,5 % розчину
новокаїну, під'єднує голку і подає лікареві (лікар
проводить анестезію в місці пункції). При потребі
ще набирає і подає новокаїн.
6. Подає голку з гумовою
трубкою для пункції.Пункцію
роблять у найбільш низькій частині
плевральної порожнини нижче рівня
рідини, установленої фізикальним і
8
рентгенологічним дослідженнями. ( найчастіше лікар проводить пункцію по верхньому
краю ребра по задній аксилярній лінії у восьмому міжребер'ї).
7. Лівою рукою лікар фіксує шкіру, відтягаючи її по ребру донизу, а правою рукою
робить вкол голки з трубкою, перетисненої затискачем, безпосередньо над верхнім
краєм ребра. Голку проводить на глибину 3—4 см строго по верхньому краю ребра,
щоб не ушкодити міжреберний судинно-нервовий пучок.
8. Після проколу до гумової трубки під'єднує шприц Жане і рухом поршня до себе
відсмоктує рідину. Коли шприц наповнюється, медсестра накладає на трубку затискач
(з метою попередження потрапляння повітря в плевральну порожнину). Лікар
від'єднує шприц і виливає рідину в пробірки і в посудину, потім під'єднує шприц до
трубки знову, медсестра знімає затискач, і процедура потім триває до повного
звільнення плевральної порожнини від рідини.
9. Евакуювати рідину треба повільно в кількості не більш 1 л за 15 хв., щоб не
викликати зміщення середостіння.
10. У кінці в плевральну порожнину можна ввести ліки,
голку витягують, накладають стерильну марлеву
пов'язку. Медсестра проводить хворого в палату і
пропонує 2 год полежати в ліжку.
11. Протипоказання. Облітерація плевральної
порожнини.
12. Для ліквідації пневмотораксу плевральну пункцію
роблять у третьому-четвертому межребір’ї по
середньоключичній лінії, тому що повітря
скупчується у верхніх відділах плевральної
порожнини.
13. Якщо пункції недостатньо, роблять розріз-прокол (торакоцентез) грудної стінки для
введення дренажної
трубки за допомогою троакара для постійного дренування плевральної порожнини.
14. Для цього необхідні: шприц з 0,5% розчином новокаїну, троакар, силіконова трубка з
одноразових систем для переливання крові довжиною 20—25 см з багатьма бічними
отворами на кінці, скальпель, голкотримач, шкірна голка, шовк, 3 кровоспинних
затискачі, ножиці, серветки, кульки.
Алгоритм № 8.Профілактика гострого післяпологового лактаційного маститу
1. Попередження і ліквідація застою молока в молочній залозі. Проводять систематичне
відсмоктування молока, яке залишилось після годування дитини спеціальними
відсмоктувачами. Зціджувати руками молоко забороняють, оскільки це може привести
до інфікуваннямолочної залози і прогресування запального процесу.
2. Пацієнткам обмежують вживання рідини при появі ознак маститу.
3. Для попередження венозного застою, крім відсмоктування молока, необхідно провести
іммобілізацію молочної залози за допомогою пов'язки, косинки або бюстгальтера.
4. З метою запобігання інфекції систематично слідкують за станом сосків. Обмивають їх
теплою водою з милом, обтирають 60-70% спиртом, і витирають м'яким рушником.
5. Соски змащують нейтральним жиром, 1% розчином метиленової синьки або 0,2%
розчином діамантового зеленого для профілактики тріщин.
6. Своєчасно міняють натільну і ліжкову білизну.

9
 Алгоритм № 9. Діагностика пухлин молочної залози А.
Методика самообстеження молочних залоз.
1. Перед дзеркалом, опустивши руки вздовж тіла, необхідно оглянути молочні залози та
соски спереду і з боків, звертаючи увагу на будь-які зміни їх форми і стану шкіри.
2. Підняти обидві руки доверху і знову уважно оглянути молочні залози і соски.
3. Підняти ліву руку доверху, а пальцями правої руки обстежити всю ліву молочну залозу.
4. Таким же чином, але лівою рукою, обстежити праву молочну залозу, піднявши праву
руку.
5. Лягти на спину, підклавши під ліве плече подушку і закинувши ліву руку за голову.
Пальцями правої руки обстежити всю ліву молочну залозу, починаючії від периферії
залози до соска, притискаючи її до грудної клітки.
6. Таким же чином, але підклавши подушку під праве плече, лівою рукою обстежити праву
молочну залозу.
7. Перевірити ділянку між молочною залозою, підпахвинною впадиною і саму підпахвинну
впадину, спочатку піднявши руку вверх, а потім витягнувши її вздовж тіла справа і зліва.
8. Обережно стиснути соски правої і лівої молочних залоз і перевірити, чи немає з них
виділень.
9. В усіх випадках ущільнення в тканині молочної залози або в підпахвинній впадині; появі
виділень з сосків; зміни форми молочної залози; втягнень, зморщень або складчастості
шкіри молочної залози необхідно звернутися до лікаря — хірурга або онколога.
Б. Дослідження молочних залоз медпрацівником
І. Огляд молочних залоз проводиться в світлому приміщенні, жінка повинна бути
роздягненою до пояса.
1. Дослідження необхідно проводити в кількох положеннях хворої: стоячи з опущеними
руками; стоячи з піднятими за голову руками; нахиляючись уперед з піднятими руками;
лежачи на спині з підкладеним під лопатки валиком і лежачи на боці.
2. Звартають увагу на розмір, форму, стояння молочних залоз, їх симетричність, стан
шкіри, сосків, ареол.
3. Визначають судинний малюнок залоз, наявність втягнень, деформацій, виразок, для
огляду перехідної складки просять жінку почергово підняти молочні залози рукою. ІІ.
Пальпацію молочних залоз проводять також в положенні стоячи, лежачи на спині і
боці. Пальпують молочні залози кінчиками зігнутих і зімкнутих пальців, злегка
притискаючи молочну залозу до грудної клітки.
1. Не слід пальпувати молочну залозу між пальцями, оскільки через її часточкову будову
може виникати помилкове відчуття пухлини.
2. Великі молочні залози необхідно пальпувати двома руками, підвівши під залозу долоню.
Пальпувати необхідно обережно, оскільки травматизація пухлини може призвести до
прискорення її росту і метастазування.
3. Пальпацію проводять послідовно, від соска до периферії по радіусу залози.
4. Стискаючи сосок, визначають наявність виділень, їх характер, а витягуючи - його
рухомість.
5. При виявленні ущільнення необхідно взяти шкіру над ним у складку. При доброякісній
пухлині це вдається, а при злоякісній утворюється зморшка з втягнутою шкірою або
"лимонна шкірка".
ІІІ. Проводять пальпацію лімфатичних вузлів.

10
1. При обстеженні пахвових лімфовузлів хвора повинна розслабити руки і поставити їх собі
на талію або на плечі лікаря.
2. При пальпації надключичних лімфовузлів краще знаходитися позаду хворої,
порекомендувати їй злегка нагнути голову вперед і в сторону лікаря.
3. Визначають величину, консистенцію, рухомість, болючість лімфовузлів.
Алгоритм № 10. Догляд за хворими з дренажами у плевральній прожнині
1. Медична сестра повинна слідкувати, щоб дренаж був герметичним.
2. У разі появи симптомів колапсу легень необхідно негайно викликати лікаря, який
замінить дренаж і відкачає вміст плевральної порожнини, унаслідок чого легені
розправляються.
3. Якщо з дренажу виділилося більше ніж 50 мл свіжої крові, медична сестра також
повинна повідомити про це лікарю. 4. З 1-ї доби після операції медсестра має проводити
з хворим дихальну гімнастику.

Тестові завдання для контролю.

1. Чого не буває при ізольованому зовнішньому проникаючому пораненні
грудної клітки:
A. Гемоперитонеуму.
B. Гемотораксу.
C. Гемоперикарду.
D. Зовнішнього відкритого пневмотораксу.
E. Зовнішнього напруженого пневмотораксу.
2. Що характерно для зовнішнього клапанного (напруженого) пневмотораксу:
A. Емфізема м’яких тканин ділянки рани.
B. Балотування середостіння.
C. Здавлення легень протилежної сторони.
D. Зміщення середостіння в сторону стисненої легені.
E. Зміщення середостіння в протилежну сторону.
3. Що характерно для зовнішнього відкритого пневмотораксу:
A. Спадіння легені на стороні ушкодження.
B. Спадіння легені на неушкодженій стороні.
C. Балотування середостіння.
D. Зміщення середостіння в сторону враження.
E. Зміщення середостіння в протилежну сторону.
4. Середостіння при відкритому зовнішньому пневмотораксі при вдиху
зміщується в:
A. Сторону враження.
B. Протилежну сторону.

5. Середостіння при відкритому зовнішньому пневмотораксі при видиху зміщується в:

A. Сторону враження.
B. Протилежну сторону.

6. При відкритому зовнішньому пневмотораксі в диханні приймають участь легені:

11
 A. Обидві.
B. На стороні враження.
C. На протилежній стороні.

7. Легеня при відкритому зовнішньому пневмотораксі на стороні ушкодження при

вдиху:
A. Спадається.
B. Розширюється.

8. Легеня при відкритому зовнішньому пневмотораксі на стороні ушкодження при

видиху:
A. Спадається.
B. Розширюється.
9. Перша лікарська допомога при відкритому зовнішньому пневмотораксі:
A. Трубчатий дренаж плевральної порожнини.
B. Накладання оклюзійної пов’язки.
C. Накладання оклюзійної пов’язки і активне відсмоктування повітря.
10. Перша лікарська допомога при зовнішньому клапанному пневмотораксі:
A. Штучна вентиляція легень.
B. Оклюзійна пов’язка з одномоментним відсмоктуванням повітря.
C. Оклюзійна пов’язка з накладанням постійного дренажу.
11. Визначіть механізм утворення клапанного пневмотораксу:
A. Повітря входить і виходить із рани під час дихання
B. Повітря одноразово потрапляє до рани, не відходить під час дихання
C. Повітря потрапляє в рану під час дихання і не виходить з неї
D. Існує клапан, який не впускає повітря
E. Повітря потрапляє через ушкоджений бронх у плевральну порожнину, а
виходить через рану.
12. Якщо після накладання герметичної пов`язки на рану грудної клітки стан хворого
погіршився: з`явилась задишка, ціаноз губ, то можливо у хворого:
A. Напружений пневмоторакс.
B. Закритий пневмоторакс.
C. Пневмонія.
D. Гострий бронхіт.
E. Абсцесс легені.
13. Перша допомога при клапанному пневмотораксі.
A. Оклюзійна пов`язка.
B. Дренаж по Суботіну.
C. Протикашлеві препарати.
D. Плевральна пункція голкою Дюфо.
E. Введення наркотиків.
14. Як називається захворювання, у разі якого у плевральній порожнині є повітря:
A. Це не захворювання , а нормальний стан плевральної порожнини
B. Плеврит

12
 C. Пневмоплевроторакс
D. Пневмоторакс
E. Пневмопульмоторакс
15. Визначіть характерні клінічні ознаки відкритого пневмотораксу:
A. Важкий загальний стан хворого
B. Вимушене положення
C. Підшкірна емфізема
D. Виділення пухирців повітря і крові з рани з характерним звуком під час
дихання
E. Біль в грудях
16. Які заходи першої допомоги у разі закритого пневмотораксу:
A. Закритий пневмоторакс переводять у відкритий
B. Вводять протишокові препарати
C. Роблять первинну хірургічну обробку рани
D. Накладають оклюзійну пов’язку
E. Вводять краплинні засоби
17. Визначіть види пневмотораксів:
A. Відкритий
B. Закритий
C. Змішаний
D. Кульмоторакс
E. Клапанний
18. Що накладають на рану у разі оклюзійної пов’язки:
A. Стерильну серветку
B. Серветку з маззю
C. Серветку із сумішшю новокаїну з фурациліном
D. Церату або целофан
E. Ватно марлеву пов’язку
19. Яке ускладнення виникає у хворого з відкритим пневмотораксом:
A. Больовий шок
B. Плевропульмональний шок
C. Тотальний колапс легень
D. Клінічна смерть
E. Плеврит
20. Чому виникає ускладнення у хворого з відкритим пневмотораксом:
A. Через сильний біль під час поранення
B. Тому що грудна клітка наповнюється повітрям
C. Тому що відбувається маятникоподібні коливання органів грудної
клітки
D. Тому що попадає інфекція з повітрям
E. Відбувається рефлекторна зупинка серця в момент поранення

1. Ситуаційні задачі.

13
1. Робітник механічного цеху звернувся до пункту охорони здоров'я з приводу різкого
болю в грудях, сухого кашлю, загальної слабості, високої температури тіла. Хворий
розповідає, що протягом тижня його стан уранці поліпшувався, але наприкінці кожного дня
температура тіла сягала 39 °С, стан різко погіршився. Яка ваша тактика?
2. Хворий, 42 років, викликав швидку допомогу через різкий біль у грудях, загальну
слабість і підвищення температури тіла до 39,8 °С. Під час обстеження спостерігають
синюшність шкіри, задишку, відставання правої сторони грудної клітки під час акту
дихання. Під час перкусії легенів у ділянці нижньої частки правої легені виявляють
укорочення перкуторного звуку, під час аускультації — жорстке дихання. Яка ваша тактика?
До ФАП доставлено хворого з різким болем у грудях, кашлем з виділенням гнійного
мокротиння, підвищенням температури тіла до 38,5 °С, загальною слабістю. Із анамнезу
відомо, що 2 міс тому хворого було госпіталізовано з діагнозом «гострий абсцес правої
легені». Яка ваша тактика?
ІІ Ситуаційні задачі.
1. Вас викликали на місце пригоди, де в результаті бійки молодий чоловік,
отримав ножове поранення. Потерпілий лежить на землі, в його грудній клітці в
шостому міжребер’ї зліва по передньопідпахвинній лінії стирчить ніж. Свідомість
затьмарення, контакт практично неможливий. Зіниці вузькі. Пульс 120 уд. за 1 хв,
визначається тільки на крупних артеріях. АТ = 70/40 мм рт. ст. Дихання зліва різко
ослаблене. Як надати допомогу потерпілому ?
2. Потерпілий скаржиться на сильний біль в грудях, часті приступи кашлю,
кровохаркання, різку задишку. Справа у ділянці першого – п’ятого ребер кровоточива
піниста рана, через яку виходить і заходить повітря з присмоктуючим звуком. Назвіть
попередній діагноз ? Яку медичну допомогу необхідно надати ?
3. Будівельник впав з висоти на землю. Скаржиться на біль в правій половині
грудної клітки, що посилюється при глибокому вдиху і кашлі. Об-но: загальний стан
задовільний. Права половина грудної клітки відстає при диханні. При пальпації в
ділянці VІ- VІІ ребер справа по середньопідпахвенній лінії визначається гостра
локальна болісність і крепітація. При аускультації – зліва і справа везикулярне
дихання. Що з потерпілим ? Як надати першу медичну допомогу ?
4. Рядовий Н. Отримав кульове поранення правої половини грудної клітки. Стан
важкий. Скарги на біль в правій половині грудної клітки, утруднене дихання, при
кашлі виділяється кров. Обличчя і губи ціанотичні. На видиху в рані чути звук
присмоктування повітря. Число дихань 36 за 1 хв. Пульс 130 уд за 1 хв. АТ = 70/40 мм
рт. ст. Який діагноз у потерпілого ? Як надати першу допомогу ?
5. Юнак упав з гімнастичного снаряду. Скаржиться на біль в ділянці правої
ключиці, неможливість підняти праву руку. Загальний стан задовільний. Визначається
деформація в ділянці правої ключиці, гематоми. При пальпації там же болісність і
хрускіт. Що з потерпілим ? Як надати першу медичну допомогу ?
6. На вулиці під час бійки чоловік отримав ножове поранення грудної клітки
справа в підлопатковій ділянці. Під час огляду: дихання часте, на місці поранення під
час дихання піниться кров. Назвіть послідовність ваших дій під час надання
невідкладної допомоги.
7. Жінка впала з висоти 1,5 м і вдарилась об спинку стільця лівою половиною
грудної клітини. Скаржиться на біль у грудній клітці, який посилюється під час
глибокого дихання.
14
Під час огляду: шкіра бліда, ЧД — 20—22 за 1 хв. Помітне відставання лівої половини
грудної клітки під час дихання. Під час пальпації — різкий біль по ходу нижніх ребер зліва,
який посилюється під час кашлю, глибокого дихання. Який вид ушкодження у хворої? Чи
потрібно її госпіталізувати? Назвіть послідовність надання ПМД.
8. Через несправність станка робітник отримав поранення металевим предметом,
який вилетів з великою швидкістю. Під час огляду: потерпілий скаржиться на різкий
біль у грудній клітці, який посилюється з кожним вдихом. Слизові оболонки губ
синюшного кольору. На передній поверхні грудної клітки справа рана розміром 8х3
см з нерівними краями. Під час дихання чути булькаючі та шиплячі звуки. Під час
видиху з'являються бризки крові. Яке ушкодження у хворого? Чим воно небезпечне?
Назвіть обсяг і послідовність надання ПМД за життєвими показаннями.

Література

1. І.В.Роздольський. Посібник з хірургії.К.Здоров’я.2003 р

2. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія. – К.: Вища школа, 1992 р.
3. Кіт О.М. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002 р
4. Цытовская Л.В.Руководство к практическим занятиям по хирургии. – К.: Вища школа,
1988 р

15