Дисидентський рух

періоду «застій».
Українська Гельсінська
група. Самостійницька
течія дисидентів
підготували Кожевнікова Наталя та Руссол Крістіна 11 ІНФ

01
 Дисиденти
— громадяни СРСР, які
у 1960-х — на початку
1980-х років відкрито
піддавали сумніву й
критикували офіційну
комуністичну
ідеологію та політику.
02
Причини активізації:
криза системи, зневіра значної частини населення в комуністичних
ідеалах;
наступ неосталінізму, згортання демократичних процесів;
посилення тиску союзних органів на Україну:
зросійщення, зневага до української мови та культури.

03
 Вересень 1965 - перша хвиля арештів дисидентів в УPCP.
Авторитетні люди подали лист-петицію з протестом до ЦК КПРС
і ЦК КПУ проти протестів інакомислячих.
Петицію підписали Олег Антонов, Іван Драч, Ліна Костенко,
Платон Майборода, Сергій Параджанов.

04
 Форми переслідувань та
покарань:
залякування (спеціальні примусове «лікування» у
«бесіди» в КДБ, організація психіатричних клініках;
кампаній у пресі);
догани, заборона працювати
арешти й ув'язнення за за фахом, звільнення з роботи.
антирадянську пропаганду;

05
 Методи боротьби:
У 1965 під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків» із
критикою першої хвилі арештів дисидентів виступили
Іван Дзюба, Василь Стус, В‘ячеслав Чорновіл.

перший у СРСР
колективний
відкритий протест
у післясталінський
період
06
 1972 р. - друга хвиля арештів, «Великий погром», операція «Блок».
1975 р. - СРСР приєднався до Заключного акта Гельсінської
наради з питань безпеки та співробітництва в Європі.

заборона Андрій Сахаров у Москві створив Групу

переслідування сприяння виконанню Гельсінських угод.
громадян за
політичні 1976 р. у Києві створено українську
погляди громадську групу сприяння виконанню
Гельсінських угод —

УКРАЇНСЬКУ ГЕЛЬСІНСЬКУ ГРУПУ (УГГ)

(першу легальну правозахисну організацію в опозиційному русі України)
07
 Українська Гельсінська група
Засновник — Микола Руденко.
Мета: ознайомлення світової громадськості з фактами порушень
в Україні Загальної декларації прав людини (1948) та
Заключного акта Гельсінської наради (1976).
Учасники: В.Чорновіл,
Л.Лук‘яненко,
О.Бердник,
П.Григоренко,
І.Кандиба,
О.Тихий (загалом
36 осіб). 08
МИКОЛА РУДЕНКО
ветеран радянсько-німецької війни;
дисидент-правозахисник, засновник УГГ;
письменник, автор збірки
поезії про Голодомор;
засуджений до 7 років
таборів і 5 років заслання;
лауреат Національної премії
імені Тараса Шевченка (1993).
09
«Невільник той, хто
душу не зберіг і
став її двоногою
тюрмою.»
Микола Руденко, письменник-фантаст
// 1920-2004
10
Незважаючи на цілковиту законність діяльності УГГ, її членів
постійно переслідували, майже всі вони зазнали арешту.
У таборах загинули:

Юрій Литвин Валерій Олекса Тихий

Марченко 11
Дисидентський рух умовно поділяють на течії:
самостійницьку;
національно-культурницьку;
правозахисну; Самостійницька
релігійну. течія:
найрадикальніша;
найполітизованіша;

найбільш
переслідувана.
12
ЛЕВКО ЛУК‘ЯНЕНКО
засновник першої (нелегальної) дисидентської організації —
Української робітничо-селянської спілки (1959);
1961 р. засуджений до смертної кари,
але покарання замінено увʼязненням
на 15 років;
1976 р. учасник УГГ;
1977 р. засуджено за участь в УГГ, як
«особливо небезпечного рецидивіста»
на 10 років таборів і 5 років заслання.
дипломат, письменник, юрист. 13
«Той, хто каже, що
незалежність впала нам
з неба, не знає, що ми
діставали по 10 років
тюрми й заслання.»
Левко Лук‘яненко, борець за
незалежність України // 1928-2018
14
В‘ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ перша книга про
ситуацію в Україні,
1967 - самвидавська книга «Лихо з розуму»; яка потрапила за
кордон і
Самвидав привернула увагу
— видані поза цензурою (зокрема в СРСР) підпільні світової спільноти
листівки, брошури, книжки й періодичні видання.

1970 - автор і редактор у Львові

самвидавського журналу «Український вісник»
- першого позацензурного; на теми:
судові процеси й репресії; акції протесту;
факти наступу на українське слово та культуру;
становище політичних в‘язнів. 15
засновник Народного руху України (1989);
кілька разів увʼязнений: уперше 1967 р. на
3 роки за книгу «Лихо з розуму», удруге 1972 р.
на 6 років за журнал «Український вісник»;
співзасновник Української Гельсінської
групи (1976);
Народний депутат, кандидат на посаду
Президента України (1991);
Герой України (посмертно, 2000);
загинув за незʼясованих обставин
в автокатастрофі у 1999.
16
«Дай, Боже, нам любити
Україну понад усе
сьогодні, маючи, щоб
не довелося потім гірко
любити втративши.»
В‘ячеслав Чорновіл, активіст проти
зросійщення України // 1937-1999
17
Дякуємо за увагу!

18