Коротка згадка про життя св.

Антонія Падевського
Чудотворця

Св. Антоній Падевський народився у Португалії в місті Лісабон 15 серпня. Під опікою своїх
родичів, Антоній свої роки дитячі проводив в рідному місті. Науку брав від свято-любимих
сусідніх священників місцевого кафедрального костелу.
Маючи 15 років вступив до чину, що називався “Чин канавників регулярних” таки в
місцевому монастирі. Живучи в місті Коібрій проводив життя з великою любов’ю до Бога,
студіював святу науку, вивчаючи св. Письмо. В такому то часі привезли до монастиря тіла
перших п’яти мучеників чина св.Францішкан: св. Берада, Петра, Антона, Акурса та Адюта. Їх
замучили в м. Марокко. При тілах мучеників діялися різні чуда. Поява тіл мучеників
спричинила, що серце Антонія розгорілося великою любов’ю до Бога та великим бажанням
мучеництва, щоб і свою кров пролляти за науку Ісуса Христа. Також чин отців Каноників не
міг віддатися місійній праці голошенню Божого слова , проте Антоній випросив собі у Бога, в
заряді чина визволення, щоб йому позволили перейти до закону св. Францішка. В той час
йому було 23 роки, після того через кілька років Антоній удається на місію до Африки, щоб
там навернути дикі народи. Однак тяжка недуга примусила його вертати назад до Європи. В
часі повернення на морі повстала буря, та гнала корабель на свою вподобу. В кінці корабель
приплив до Італійської землі. Побувши деякий час на острові Сицилія, Антоній знайомиться з
отцем Францішком. Святим Патріярхом та засновником того чина. Тут Антоній жив у
пустельній печері св. Павла. Він жив у щирій молитві, в глибоких розважаннях, так проходило
життя святого. З тієї пустелі він виходив тільки щоб сповняти законні послуги та кухонні. Він
жив в глибокій покорі і невинності, не звертаючи на нікого уваги. Одного разу
гвардіян(монах) того монастиря удався до міста у рясі та забрав з собою Антонія для закупів
на кухню. Настоятель монастиря бажаючи справити духовний банкет законим братам того
монастиря, наказав одному славному провідникові-священикові,щоб в часі вечері виголосив
проповідь “ О Божій любові або о страстях Христових”. Однак отець проповідник відмовився
тому що не був готовий до голошення слова Божого. А скоро так каже отець гвардіян : “То ми
дамо те духовне слово святому і нехай нині скаже проповідь для братів той, що в нас
найменший і найнижчий в науках звичайний простий брат, монах той мізерний, що в кухні
нині начиння миє. Отець гвардіян дав приказ Антонієві виступити з промовою. З присутніх
ніхто не сподівався з звичайного, простого монаха. Послушний Антоній почувши приказ отця
гвардіяна, виступив так пориваючи, що всі оніміли. Він пояснював та викладав словами
старо-завітних пророків, ніби він сам був пророком. Всі отці, вченні в собі застановили.
Браття слухаючи пориваючих слів проповідника заливалися гарячими сльозами. Отці,
професори провіривши теологічні відомості Антонія, висвятили його на священика, а св.
Францішка іменував його професором теології для братів в Болонії, а пізніше в Падві.
Блискавкою рознеслася відомість про славного проповідника слова Божого по Франції,
Італії, Іспанії, а Господь, слова Його, підтверджував багатьма чудами. Під час ювілейних
Богослужінь в Римі св. Антоній щоденно говорив огненні, святі проповіді. Люди різних
національностей слухали його окружаючи проповідницю і кожний, хто слухав його
проповідь, чув її на своїй рідній мові. Антоній звичайно голосив проповідь по італійськи. Але
французи присягали, що чули по-французьки, німці говорили, що по-німецьки, а англійці
сперечались, що це по-англійськи. Словом, кожний чув проповідь Антонія на рідній мові. В
місті Падві, Антоній щоденно голосив промови тисячам слухачів. Після проповіді тисячі
народу йшли до св. Сповіді. Плачучі голосіння і жалі були від покаяння і навернення великих
грішників. Найбільше завзятті єретики навертались щиро, найбільші злодії віддавали крадені
речі їх власникам, та перепрошували їх. Св.Антоній мав дар бути на багатьох місцях
одночасно. Він був дво-особовим чоловіком . Одного разу, виголошуючи проповідь в катедрі
“Монжепеля”, пригадав, що на нього сьогодні припадає черга співати “Вірою” у своєму
костелі, Антоній відвів погляд, через довгий час стояв непорушно. В тому час він відспівував
«Вірую», а після від співання підніс голову, та дальше продовжував святу проповідь.

В місті Лісбона, дві родини , що жили близько до родини святого Антонія, цілий час
проводили між собою домашні незгоди. Одного разу, сусідній 10 річний хлопчик, проходячи
поблизу дому свого ворога був забитий. Вбивця хотів навести підозри на родичів святого
Антонія, взяв тіло вбитого і перекинув через паркан в їхній город. Через те було арештовано
батька св. Антонія. Не помогли ніякі пояснення. Вирок смерті випав на батька святого.
Антоній в той час проживав у Падві біля 400 миль від м. Лісбона. З Божого натхнення Антоній
взнав, що в родинному домі трапилося нещастя, та що його батька невинно засуджено на
смерть. Одержавши дозвіл вийти з монастиря, в одній хвилині ангел переніс його до
родинного м. Лісбона. Насамперед направився Антоній до судів, щоб вони забрали вирок на
батька . Але судді не згодилися. Тоді святий приказав судовим слугам йти на цвинтар і
відкопати могилу забитого і домовину з тілом принести до суду. Слуги виконали приказ, а
коли домовину з тілом принесли до суду, св. Антоній сказав відкрити домовину. Тоді він
запитав померлого: “Хлопче, скажи чи мій батько тебе забив? ” Тіло молодця на пів зігниле
порушилося, піднеслося і виразним, любим, тихим голосом відповіло: “Жоден з твоїх
домашніх не знають хто мене вбив.” Великий страх обняв всіх присутніх. А св. Антоній
перехрестив домовину і молодець став мертвим. Домовину знов забито цвяхами. Її віднесли
на цвинтар і знову похоронили. Судді звільнили батька святого з в’язниці, а Ангел знову
переніс його в Падву.

Св. Антоній кожного дня закривався в своїй кімнаті і св. Бонавентура все чув біля години
третьої по полудні, як св.Антоній з кимось говорив при замкнених дврях. Одного разу
поглянув через дірку від ключа і побачив, що св. Антоній клянчить під хрестом, а на його рука
лежить Дитятко Ісуса. Чують, як Ісус говорить: “ Зроблю тебе славним на цілій кулі земній, що
хто буде просити в ім’я Твоє вислухаю. ”

Св. Антоній жив 15 років вдома при родичах, 11 років в чині св. Францішка, всього прожив 36
років і помер. Мощі Його находяться в м. Падві. Як за життя там і по смерті його відбуваються
і сьогодні там діються незчисленні діла. Хто просив в Його Ім’я з вірою, Господь Бог дає
людям все, що вони просять.
Не повний один рік по його смерті, Його було проголошено святим, а через 32 роки по
смерті Антонія перенесено Його тіло до нового костелу, що вибудували на честь св. Антонія
в Падві . Св. Баневентура, генерал на той час закону св. Францішка, беручи участь в
Богослужіннях при перенесенні Його тіла, відкривши домовину побачили, що його кістки
вже були зсохли, а в устах язик був цілком здоровий, як знаряддя Духа Святого. Св.
Бонавентуа взяв у свої руки цілком свіжий язик святого і скроплюючи ревними сльозами
заспівав Антонію пісню “О Блаженний язику”. Цю пісні вірні почитателі іменні святого
Антонія Падевського відмовляють в різних потребах, клопотах своїх .Через то що вірні
одержують поміч і рятунок від іменні св. Антонія, за найвищу Богові честь і подяку, і слова:
“Нехай буде на нескінченні віки – вічні. Амінь’

Набожество дев’ять вівторків на честь св. Антонія Падевського

Улюбленим набожеством багатьох почитателів св. Антонія Падевського є дев’ятниця, що в

Його честь відправляють вірні. Назва його походить з апостольських часів, де вірні сходилися
у важких потребах свого життя, молитву і просьбу свою повірювали через 9 днів. Початок
дев’ять-віторкового набожества на честь св. Антонія Падевського є такий. В 1617 р. жила
одна пані з високого роду в Італії в м. Вононії, не мала вона дітей і через те багато терпіла
через свого чоловіка, котрий хотів мати потомство своєї крові. Жінка в сльозах просила
Господа Бога, Матір Божу та св. Антонія про благословення материнства, щоб себе і чоловіка
могла ощасливити. В тій то цілі вона відвідувала святі храми Божі, святі місця складаючи
великі жерти, поручаючись з покорою молитви побожних людей. Жінка давала щедрі
милостині бідним в просьбі, щоб вони молилися в її наміренні. Подобалася Господу Богу така
досвідчена і глибока покора й терпеливість побожної невісти. Вона в кінці дізналася, про
чуда, що їх Господь Бог робить за просьбами св. Антонія, тому вони обоє з вірою звернулися
з просьбою до його милосердя. Одного разу коли та жінка з побожністю і наміром молилася
перед вівтарем св. Антонія Падевського вернулася до своїх покоїв ослаблена внутрішньою
хворобою, лягла в ліжко і заснула. У сні їй з’явився св. Антоній, в такій самій постаті в якій
знаходиться він на вівтарі в костелі. Св. Антоній поручив невісті, щоб вона відправила через 9
вівторків набожество на пам’ятку дев’ятьох місяців, як Матінка Божа носила у лоні свого
сина. А через 9 вівторків щоб приступила до святої сповіді і щоби висповідалася з цілого
життя свого зі всіх своїх гріхів і кожний вівторок перенести в святому пості .
Послушна невіста тому об’явленню відразу все те сповнила, що св. Антоній їй поручив. В
додатку купила лампадку на вівтар святого, яке світило під час Служби Божої, яку вона
замовила. Маючи великого посередника перед Богом через рік після дев’яти-вівторкового
набожества вона була ощасливленою матір’ю дитини, що випросила за посередництвом св.
Антонія Падевського у Всевишнього Бога . Вістка про те чудо розійшлася по всій Італії де
дійшла до найтихіших сіл . Всюди люди почали відслужувати дев’яти-вівторкове набожество
на честь св.Антонія .
Кожний вівторок в тижні люди почали позначати і посвячувати в честь святого Антонія
Падевського .
Папа Лев ХII на день 13 червня 1967 р. вділив всім вірним християнам, хто є членом
товариства почитателя імені св. Антонія, якщо вони через 9 вівторків відадуться
розважанням і помоляться на честь святого, на кожний вівторок відпуст 100 днів , а повний
відпуст на останній дев’ятий вівторок під умовою, що вони в той день висповідаються і
приймуть св. Причастя , відвідають каплицю чи церкву та помоляться в наміренні св. Отця
5 Отче Наш…..
5 Богородице Діво
 Вівторок Перший 1

Отче Наш …. Богородице Діво … Вірую …Слава Отцю і

Сину …

Молитва в честь св. Антонія

Пестуне вдячний Ісусе малого, чудовий цвіте города райського, во всі віки і найдальші страни
св. Антонія будь благословенний окрасою своєю. Народи Ісусовим Іменним, люди грішні
призивають Тебе в кожній потребі. І ніхто в потребі не є погорджений, хто тільки надію має
до Тебе св. Антонію. Немічні, сліпі, німі, прокажені з радістю одержують здоров’я, як тільки
щиро просять Тебе. Хвороби тяжкі через Тебе уступають, незгоди переходять в єдність. В
колах в’язні ті що в розпачі старі і молоді всі поміч одержують. Речі страченні Ти людям
знаходиш, кривдників їм показуєш. Мерці встають на твій голос і душі виходять з огню
чистилище. Розпачливим і в горю Ти потіха. В Ім’я Ісуса Христа отче наш св. Антонію, випроси
нам ласки заслуг, милосердя для нас і опікуйся нами. Не опускай нас на землі, а особливо в
хвилині переходу з земного життя до вічності. Амінь

Розважання

Св. Антонію, як найсолодший наш лікар. Він лікар від тіла і від душі. Він стереже наше місто.
Найстрашнішим упадком кожного чоловіка є схильність до гріха. І кожний мусить вести
боротьбу через ціле своє життя від колиски аж до гробу, як також мусить остерігатися інших
нещасть. Це все є кара на людей, що спала на них за упадок наших народичів Адама і Єви.
Все, що нас оточує на світі є мов то в блуді і на дорозі вічної загибелі, якщо ми не будемо
оздоровлені. Багато є на світі людей, що зблудивши із причин своїх гріхів попадають в жаль,
дурійку , як говорить св. Письмо. Невдячний і шалений впадає в світі вічної смерті.
Прошу тебе св. Антонію, як лікарю оздорови заблудних в грісі і своєю опікою і
заступництвом, охороняй від нещасть.

9 Отче Наш…, 9 Богородице Діво ….,9 Слава Отцю …

Пісня св. Бонавентури

Блаженний язику.
Що Господа безнастанно славив Ти і других до словословія учив. Тепер явно показалося, які
великі є заслуги Твої перед Богом, що так украсив до високих призначень.
 Молитва

Молимося і просимо Тебе Господи, навідай нас в нашім домі, поблагослови нас всіх і за
молитвами св. Антонія створи, щоби вся зрада наших ворогів, як і всяке зло прогнане було
від нас. Тобі славу засилаємо Отче Наш і св. Духу …….. Амінь.

Молитва до св. Антонія Падевського

Гідний слави між святими. Падевський Антоніє, величаємо Ангельське Твоє життя.
Величаємо Херувимську Твою любов, як чудотворця, славу Твою голосимо правдивий
Ангельський любителю Дитятки Ісуса. В піснях Тебе прославляємо.

Приклад 1

В місті Сантарен . В другій половині XII століття жила одна пані, що мала вигадану хворобу.
Завжди думала, якби то собі відібрати життя, щоб покінчити з своїм життєвим терпінням. Їй
все здавалося, що Господь Бог каже, щоб вона покінчила своє життя самогубством.
Вона наскільки була щасливою, тому що з раннього дитинства вона мала гарячу
набожність до св. Антонія Падевського. Весь час зітхала вона тяжко під час своїх думок
говорячи : “ Тепер я вже нерозумна, роби зі мною, що хочеш св. Антоніє.” Люди чують
її слова, одні жаліли, другі сміялися. Вона таки постановила зробити собі смерть. І то в
самий день св. Антонія 13 червня. В день цей коли засвітало, бідна пані вирвалася з
дому, що ніхто не бачив однак, заки має відібрати собі життя, вона помолиться та
попрощається із своїм улюбленим патроном. Коли прийшла, то впала на коліна перед
вівтарем св. Антонія і почала ревно плакати. Заливаючись гіркими сльозами, додаючи:
“ Не можу більше терпіти, я завжди Тебе просила, але ти не маєш часу мною займатися.
Я від сьогодні не буду Тебе турбувати, тому що голос моєї душі мене кличе, щоб
покінчити з своїм життям .” Заливаючись при тому ревними, гарячими сльозами так і
заснула. В сні бачить, що до неї зближається св. Антоній Падевський з маленькою
карточкою в руках, а віддаючи цю карточку до її рук, так сказав: “ Носи при собі цю
карточку, станеш здоровою на душі і на тілі.” Пробудившись, вона побачила, що на її
грудях стоїть карточка, яку бачила у сні, що їй дав св. Антоній Падевський, здивована
пані почала дуже гаряче молитися і почула себе здоровою на тілі. І тепер чується зовсім
щасливою і здоровою.
Почала вона розповідати всім людям, що сталося, про те надзвичайне чудо і велике
щастя, що їй зробив св. Антоній Падевський. Мов блискавка, ця новина розійшлась по
людях. Всі люди оглядали чудесну карточку з написом на чужій мові . Ця новина, про те
чудо дійшла в двір короля Деонізія, який зажадав, щоб йому принесли тую карточку. Їй
забрали від пані наче насильно, для прилюдного почитання і умістити цю карточку, як
дорогоцінний скарб в катедрі, де різного віку хворі, каліки, через дотик до неї, чудової
карточки, діставали оздоровлення . Тим часом, пані власниця тієї карточки, почала
занепадати і знову до неї повернулася давня хвороба. В цьому горі вона звернулася до
монастиря св.Францішка, оповідаючи цю історію.
Отці зараз же зробили копію тієї карточки св. Антонія і приказали носити тій пані і ніколи
її не здіймала. Люди йдучи за тим прикладом, почали собі на шию накладати і носити
такі карточки з написами. Це показалося дуже хосенним. На карточках цих було, як це
зберігалося в старих книжках аж до сьогодні написані слова по-латинськи. По-
українськи так: Л.С.А.Т. (Лист Святого Антонія Падевського). А з другої сторони написано
також по-латинськи. По-українськи так : Ото Хрест Господній утікайте дияволи. Побідив
лев з покоління Юди, з роду Давида. Алілуя. Такі карточки, з такими написами може
кожний собі зробити і носити у хворобах чи нещастях і постійно.
Проте між почитателями св. Антонія, з цієї притчі вірні почали заготовляти, так звані
медалі. Св. Антоній одержав від Бога особливу ласку і силу над дияволами. За життя він
був знатаком всіх підшептів злого духа і над чортами мав велику перемогу. Цю саму
перемогу, Господь Бог дав йому і по смерті. І якщо хтось буває у великих спокусах і
прибігає до св.Антонія, то все дістає поміч. Особливо дуже допомагає проти спокус,
напастей, проти наглих випадів як: грім, вода, вогонь, нагла смерть, тому всьому є
медаль святого, який він сам поручив. Слова св. Антонія стали мов меч проти злих духів
і злих людей, особливо кровожадних, що бажають невинної крові . В різних сторонах
діються надзвичайні, несподівані навернення, оздоровлення і багато, багато інших
ласк, що їх подав сам св.Антоній, тим що носять на грудях його медалі . Хай ці слова
носять усі потребуючи помочі св. Антонія і Божої Ласки.

Просьба
Просимо Тебе св. Антоніє, лікарю наш, оздоровителю у грісі охорони нас своєю
опікою і своїм заступництвом від нещасть нам знаних, звичайних і надзвичайних .
Просимо Тебе, щоби Ти вважав на калік душевних і тілесних, щоби Ти наш лікарю
чудовий і патроне і годині нашої смерті оздорови нас на розумі і на душі щоб ми
могли спасти душі наші. Особливо просимо Тебе про нинішню ласку ………( тут треба
вказати про що просимо).

Літанія в кінці.

Все знаходиться в першому вівторку.

Вівторок другий 2
Отче Наш …, Богородице Діво…Вірую… Слава Отцю і
Сину…
Молитва в честь св.Антонія(перед першим розважанням)

Розважання

І бачив Я ангела, сходячого з неба і маючого ключ пропасти і великий ланцюг в руці
схопивши смоки старого вужа котрий є дияволом і зв’язав його і кинув з пропасти і
замкнув, і запичатав знак над ним, щоб він не зводив народовій. Тим сьогоднішнім
ангелом, але в нас є св. Антоній Падевський, що є в об’явленню св. Йоана. Робив то
Ангел для вірних синів католицької церкви, робить нам Антоній способом невидимим,
але способом помагаючим. Коли б ми точно чували над нашими життєвими
минаючими справами і глибоко і точно розважали над нами, провіряючи всі
перешкоди на дорозі нашого спасіння, тобі ми зауважили б багато диявольських
заставлених засобів на нас і то тому, де ми і ніколи не сподівалися де б нам навіть і в
голові не прийшло, що там може бути заставлена на нас чортова засідка. При добрім і
точнім розважанні, ми також могли б переконатися, як це на багатьох місцях праці,
без числа св. Антонія, щоб захоронити наші душі від засідок того пекельного диявола.
Та на землі є багато таких людей, що є певні і надто безпечні над спасінням своєї душі.
Вони є цілком спокійні в надах до гріха, а навіть в самих гріхах. Вони є перевертні і
всім затвердлі, вони легковажать собі диявольські засідки, наче вони мають рацію
слушності мов на них дияволом засідок не наставляє . А диявол є хитрий, він найде
спосіб , щоб незамітно спокусити до гріха. Він наперед підшіптує, що небезпека
відноситься до гріха. А малі гріхи переходять у злочин і то такі, що й сам диявол не
видумував би, що лихий чоловік потрафить вистроїти і то неначе з невинних
почувань. Чоловік призвичаївся з часом до злих думок, до небезпеки, до почувань, до
небезпек з малими прогріхами і в кінці стає вірним слугою диявола і навіть більше
робить того, що диявол вимагав б від нього. Він тоді сам себе потопить в пекельну
вічність.
О св. Антонію, Ти що взяв замкнув і запечатав старого вужа, щоб він не зводив людей,
охороняй нас від диявольських впливів, охороняй кожного нашого дня, помагай в
день і вночі і при смерті нашій, а ми за то будемо Тобі вдячні во віки вічні . Амінь

9 Отче Наш …,9 Богородице Діво…., 9 Слава Отцю і Сину…( Пісня , Молитва ,
дивитися в перший вівторок після розважання)

Приклад 2

В першій половині ХХ століття, жив собі у Варшаві при вулиці Мостовій колишній
урядовець, пенсіонер. Це була людина досить заможна. Дуже любив самотнє,
скромне життя. Був у нього приятель також самотній і того ж віку . Дружили вони з
давніх часів, не мали між собою ніяких таємниць. Одного разу, приятель зайшов до
свого товариша пенсіонера, але його в день не було і двері були не зачиненні.
Приятель зайшов у квартиру і надумав своєму товаришу зробити якусь несподівану
річ. Почав думати, щоб це такого зробити. Надумав взяти валізу з дорогоцінностями і
сховати в інше місце, та щоб цей скоро її не знайшов. Але нема де тут так її сховати, от
краще я заберу її додому, а колись поверну. Так помаленьку диявол вступив в того
чоловіка. От забрав валізку під пальто і вийшов. Ніхто його не замітив. Коли прийшов
до дому, то почав думати, що він має робити з тим маєтком пенсіонера. Навіщо я буду
повертати валізку з дорогоцінностями та запасами, та це ж мого приятеля. Все що тут
є, повинно бути нашою спільною власністю. Коли йому не вистачить до життя, то йому
буду давати. Так домовившись зі своєю совістю , він вирішив не повертати валізки.
На другий день він пішов відвідати свого приятеля. Але його дуже здивувало, що
пенсіонер не згадав про крадіжку. Зацікавлений, а ще більше неспокійний він запитав:
В тебе чогось тут не вистачає, оглядаючись на порожнє місце. Та нема – то нема,
спокійно відповів пенсіонер. “А де ж подівся твій куферок з грішми та всіма іншими
цінностями?” – запитав приятель. “Не знаю, хтось взяв” – відповідає той. Ти не шукав
його ? А тощо мені його шукати, то не є мій інтерес до того . До того є св. Антоній і я до
того цілком не мішаюся. А ти в це віриш, чи тебе ніхто ніколи в твоєму житті не
обікрав ? Ого скільки років але завжди ті самі злодії , що крали назад повертали, або
підкидали. Я вірю, що святий Антоній покерує моєю справою так, що мені сам злодій
мій куферок принесе. Приятель-злодій, аж зблід на ці слова пенсіонера, а по хвилі
спитав. А чи ти о тій кражі вже просив св. Антонія ? Аякже, - говорить пенсіонер. Я
дев’ять разів відмовляю “цвітку”(вервицю) , завтра дам на Службу Божу і свято вірю,
що валізка моя повернеться . А якщо валізка буде пуста? Не бійся, я вірю, що та нічого
не пропаде. Овва, я цілком пропав – думав приятель. Став і думає над справою. Як той
куферок повернути, а то зле буде, все вийде, що я злодій? І то ще під кінець мого
життя? А якщо я не відам то може статися щось страшне. Але не хочу вірити в те щоб
св. Антоній видав мене на посміховисько за мій поступок. Ах Господи змилосердься
надімною, оціни мою думку і не вияви публічно моєї крадіжки. Я зробив зле поповнив
тяжкий гріх. Я бачу, що диявол мене опутав і намовив до гріха, - такі думки
пересунилися через голову злодія. Він запитав пенсіонера в якій годині він йде на
Службу Божу. Той відповів, що о 9 годинні ранку. Ще пару хвилин посидів злодій і
пішов додому. По дорозі вступив до костела і дав на Службу Божу, також на 9 годинну
ранку, щоб відправлялася перед вівтарем св. Антоні і св. Йоана Непоума з тим
наміренням, думав собі, що обоє святі, як вмішаются в ту справу то вони зроблять так,
що валізка повернеться власникові без пораження його честі і не вийде, що він є
злодій . На другий день, рано він вибрався з дому на Службу Божу, а валізку поставив
на столі і сказав до святих - Антоніє і Йоане, я не зачиняю свої квартири, як це зробив
пенсіонер, так сьогодні зробіть, що те чого в мене не було, хай не буде в мене. Але не
виявляєте мене, щоб не зробити мене злодієм. Проказавши це залишив квартиру
незамкнену і пішов на Службу Божу. Ранком приятелі зустрілися в костелі і були на
двох Службах Божих, що відправлялися на обох престолах святих. В той час, коли
священники говорили “ Прийміте, Ядіте ….” Обізвалися маленькі дзвіночки двох
священиків, які йшли до великого вівтаря. Один з них в одежі братів менших, а другий
в довгій чорній рясі-реверенді, в рокіті і мантельці . Вони несли з роги валізку і
залишили у вхідних дверях та сказали до жебрака, що сидів там : Тут, ти убогий
вважай на той куферок. А коли з бічних вівтарів, де тепер відправляється Служби Божі,
будуть вертатися оті 2 чоловіки, вказавши рукою на них, то хай вони заберуть собі той
куферок. Сказавши те, ті два священники зникли. А жебрак не дуже тим цікавився , бо
йому не одні люди довіряли свої пакунки.
Коли відбулося “Освячення …” люди з похиленими головами не знали, що сталося.
Але пенсіонер від вівтаря св. Антонія Падевського бачив тих двох священників і то
точно. А по Службі Божій, коли вони виходили з костелу, то їх здержав жебрак і
сказав. Панове, заберіть собі свій куферок. Бо як на двох престолах відбулося
“Освячення …”, то двоє священників принеси його . Поручили мені глядіти його і
вказали мені на вас, щоби ви, як будете виходити, забрали собі . Пенсіонерові очі
наповнилися сльозами. Він мов остовпів з дива . А злодій розплакався, як маленька
дитина, бачачи наглядно чудо Боже, яке зробили двоє святих. Він пізнав свій упадок,
що став посміховиськом злого духа. Але через святу Сповідь очищений від гріха зі
сльозами щирого жалю, признався перед пенсіонером та виявив щиру правду. (Як
диявол може легко запровадити людську душу до пекла.)

Просьба …… ( після першого прикладу в 1 вівторку.)

Літанія в кінці .
 Вівторок третій 3
Отче Наш …. Богородице Діво …Вірую… Слава Отцю і
Сину
Молитва : (Перед першим розважанням).

Розважання

Хто хотів би описати всі чуда , що їх зробить св. Антоній , мусів би багато і багато томів
про те написати. Бо хто зможе почислити чудесні дива, дивні порятунки людей в
наглих випадках життя. Скільки є записано надзвичайних чудес , що діялися і до цього
часу діються при гробі св. Антонія , в Падві , де від його гробу тисячі паломників
повертаються в утвердженій вірі. Оздоровлені на душі і тілі і з великою любов’ю
почитають св. Антонія і дякують Йому. В XII- XIV ст., а тисячі паломників, богомольних з
чужих країв, що навідували гріб св. Антонія в місті Падві, діставали багато великих та
явних чудес за причиною св. Антонія. В той час навіть мало дбали про те, щоб
записати усі великі чуда, ніхто в ті часи тим не займався, ніхто також не дивувався
тими чудами, бо вони мов стали щоденними, так їх було багато тільки де-яке, і то одне
за сто чуд, хтось з побожних записував. Хто би міг почислити всіх тих людей
оздоровлених. Коли святий Антоній являвся в хмарах понад містом Падвою і всі хто
Його бачили, то всі хворі, хто тільки жив у місті відразу були оздоровлені.
І в нинішніх часах Антоній не перестає оздоровлювати людей. Справді не всіх і не
часто,а це з причини малої віру серед народу, що живе тепер в ХХ ст. через земні
людські серця , бо до побожності теперішні люди є остиглі й байдужі, а здоров’я своє
уживають тільки на образу Бога та на загальне згрішення. І то є причина, чому Бог
стримує усі ласки, хоч сам давав людям через перших Апостолів, кажучи : На немічні
руки класти будуть, і котрі будуть мати віру, будуть оздоровленні. Бувають і такі часи,
що Господь Бог карає людей хворобами, але проти Волі Божої. Ми ніколи не
нарікаймо, не грішімо. Проти його святих намірів. Говорить св. Письмо : «Щасливий і
блаженний є той чоловік, котрого Бог карає, а він Господньої кари ніколи не відкидає,
бо знає , що Бог зранить і Бог вилічить.» На правду ми маємо признати, що хто живе з
Господом, то завжди йому добре. Просімо св. Антонія щоб Він положив свої руки на
нас і оздоровив наші душі з гордості, лакомства нечистоти, помсти, з ненависті до
ближнього, а будемо щасливим . Амінь.
9 Отче Наш …. , Богородице Діво , Слава Отцю ….
Пісня… ,Молитва , Молитва ….

Приклад 3

В країні, що зветься Португалія, 13 червня є день урочистості. В той день по констелах

відправляється великі набожества. Весь народ спішить на ці літургії. Але є і такі, що не
шанують святочних днів, займаються тяжкою працею.
В місті Ельбрус, одна убога невіста через свою легкодушність не пошанувала день 13
червня, день св. Антонія. Вона взяла на плечі мішок збіжжя і понесла до млина. Люди
звертали їй увагу, ганьбили, але це їй не помогло. Раптом зірвалася буря і нещасну
жінку сильно кинуло лицем до землі. Вдарившись чолом об камінь, і притиснена
тягарем мішка, вона була забита на місці . Пройшло 48 годин її вже мали хоронити.
Зібралося багато народу, раптом вона піднялася з домовини . Люди з переляку почали
тікати. Та вона промовила, не бійтеся мене, не втікайте. Для свідоцтва Божої
Всемогутності присилає мене св. Антоній щоб я всім сказала, щоб ви не лякалися
мене, але щоб ви всі боялися Всемогутності Божої, Його величі і краси за зневаги
святих днів і його святих. Послухайте ви всі мене. Я порушила і не пошанувала дня
святого, а взялася до тяжкої праці. Я нераз думала, що треба працювати, щоб
заробити собі на кусок хліба і зневажала Божі заповіді, бунтувала на церковні заповіді.
Коли я несла мішок до млина мені дорогу заступив св. Антоній і доторкнувся до мене
великим пальцем, я впала і вмерла. Він взяв мою душу і запровадив на місце страшне,
де були такі самі як я, що в життю своєму зневажали святочні дні. Вони терплять там
страшні муки, що неможливо їх описати, ані сказати людським язиком. На кінець
сказав св. Антоній до мене: « Вертай душе, до тіла і розкажи, що слава Святих є
славою Божою. Хто почитає святих, тим самим віддає славу Божу .»
Невіста та жила ще довга роки до пізньої старости і шанувала і других навчала – дні
святих аж до смерті шанувати.

Просьба….
Літанія ….

Вівторок четвертий 4

Отче Наш …. Богородице Діво …. Вірую …. Слава Отцю і Сину…

Молитва перед першим розважанням

Розважання
Св. Антоній є патроном не винно ув’язнених людей. Він не тільки жилізні кайдани
розриває, але і ланцюги гріхів. Все і всьому віє св. Антоній допомогти. Св.Антоній лікує
хворих, вириває скривджених довжників із сітей злих ворогів. Боронить діви невинні
від засідок зводителів, а не свідому молодь від злих товариств і злих наклонів, і
хоронить від впливу страшних грішників. Чи в великому нещастю, чи в біді, чи в журбі,
хто взивав помочі св. Антонія то св. Антоній ніколи не відмовить. А якщо Святий його
не вислуховує, то нехай ця людина не засмучується, бо в життю людини може бути ще
гірша годинна, яка буде потребувати помочі. Тоді вже св. Антоній згадає про нього і
поспішить йому на поміч, щоб врятувати з безвихідного становище.
Отже, коли нас спіткає нещастя, чи якесь горе, то спішім по порятунок до св. Антонія.
А щоб ми завжди були вислухані, то треба бути без гріха, скинути окови диявола, а
тоді будьте вірні св. Антонієві, що він завжди у кожні просьбі прийде на поміч. Амінь.
9 Отче Наш…., Богородице Діво …., Слава Отцю і Сину .
Пісня …, Молитва …, Молитва .

Приклад 4

Один купець з Іспанії одержав велику ласку від св. Антонія Падевського. Св. Антоній
спас його корабель з його дорогоцінними товарами. В часі небезпеки зобов’язався
цей купець з вдячності за чудесний порятунок купити для св. Антонія дорогу лампу
перед вівтарем його за 3 тисячі 500 золота . Але був дуже зайнятий і відложив
обіцянку на пізніше. Пройшло пару років і він зовсім забув про обіцянку. В тому
самому місті жила вдова. Яка після смерті свого мужа розтратила все багатство на
розпусне життя. Залишилася в неї тільки одна дочка, якій було 16 років. Дівчина мала
велику набожність до св. Антонія. Розпусна мати застановила продати свою дочку в
дім розпусти, за високу ціну. Домом цим завідував багатий купець, який не виконав
свою обітницю, перед св. Антонієм. Розпусна мати вимагала в цього купця за свою
невинну дочку стільки грошей, щоб їй вистачило на 9 років розкішного життя.
Нещасна дівчина не мала нікого хто б її оборонив від тяжкого гріха і пекла. Вона
просила свою злу матір, цілувала їй руки й ноги але нічого не помогло. Мати сказала,
що вона взяла вже третю частину грошей, як завдаток. Бідна дочка благала маму, щоб
дозволила залишитися їй на волі ще 9 днів, заки піде на погибель душі і тіла. На гуляй
ще 9 днів, а сама пішла до шинку пити. А нещасна дочка біжить до костелу і падає на
коліна перед св. Антонієм і просить св. Антонія щоб зайнявся цією справою. Відмовила
дев’ятницю до св. Антонія, дев’ятого дня висповідалася, прийняла Святе Причастя,
немовби приготовлялася на смерть, в сильній вірі о помочі. Майже останній раз
глянула зі сльозами на фігурку св. Антонія і побачила, як чудесно-оживлений св.
Антоній витягнув до нею руку, подав їй карточку і сказав : « Нехай купець дасть тобі
стільки грошей, скільки заважить ця карточка .» підпис Антоній. На другій стороні був
адрес того купця, що тому кілька літ обіцяв великий дарунок св. Антонієві і до
сьогоднішнього дня не виконав.
Дівчина пішла за вказаним адресом. Коли вона відала карточку купцеві то він став
підсмішкуватися з дівчини . «Ого коли твій Св. Антоній так мало вимагає, що тільки
карточка заважить, то я охоче те зроблю. Кинув купець карточку на таріль ваги, а
таріль пішов вниз, мовби на нім стояв залізний тягар. Почав купець кидати монета з
монетою, а вага навіть не рушилася. Перейнятий якимось страхом і почав кидати
монети пригорщами. А коли вага вирівнялася, він висипав монети на стіл, перечислив
їх і від страху аж задрижав . Срібла і золота там було не більше не менше, тільки така
сума , за яку він обіцяв купити дорогоцінну лампу св. Антонієві. І зі страхом купець
відізвався до дівчини : « Чому ти мені не сказала, що цю карточку дав тобі св.
Антоній?» Але дівчина і далі покірно мовчала, лише тихенько плакала і плакала.
Відтак забрала гроші і вийшла з його ювелірного магазину. Коли вона переходила біля
костелу їй дорогу заступив не знайомий молодець і говорить : « Прошу вас, я до вас
маю поручення від св. Антонія Падевського. Я молився до нього девятницю, щоб він
знайшов мені добру жінку. Сьогодні на 9 день я щиро висповідався і прийняв Ісуса до
свого серця і щиро просив св. Антонія о помочі. Під час молитви, перед його вівтарем
я мовби заснув і почув голос св. Антонія, « як ти вийдеш з костела, стрінеш гарну
дівчину, яка буд вертатися від твого батька. Я поручаю тобі взяти її за жінку, забери її
до свого дому, також і її матір і виплачуй з тих грошей, що має дівчина.» Дівчина з
радістю подала молодцеві руку і обоє пішли подякувати св. Антонієві за всі чуда які він
для них зробив. Розпусна мати, прийшовши до дочки де жив купець, якому вона
хотіла запродати на погибель свою дочку, зразу змінила життя і купець за допомогою
св.Антонія став ревним хрестоносцем .
Обоє молодці прожили 38 років, дали 4 сини своїх на службу Богові, також справили
ласку св.Антонієві .

Просьба ….
Літанія …

Вівторок п’ятий 5
Отче Наш …., Богородице Діво…, Слава Отцю і
Сину…Молитва

Розважання

Все добре робив: глухим давав слух, сліпим зір. Про нього описує св. Євангеліст
такими словами: « Ісус Христос заки вступив до неба, залишив своїх учеників-
апостолів, щоб його заступали, пізніше для світу дав багато святих, котрі заступають
Апостолів. Також Ісус Христос постановив чудотворцям св. Антонія Падавського
Padova який оздоровляє всі немочні душі і тіла. Всі журби, недуги, каліцтва, повені,
землетруси, що дає Господь Бог він вміє замінити на рідість.
Ах Господь, як добре бути оздоровленим на тілі, розумі і душі. Народне прислів’я
каже: « Хворий залишений всіма, Богу миліший, як здоровий і багатий.» Отже,
потрібно нам більше, запобігати хворих душевним ніж тілесним. А скільки в нас є
таких людей, не відвертаймося вірних, а помагаймо їм чим можемо, а саме більше
молитвою, бо молитвою можна вилікувати і тіло і душу.
Спішім на поміч нашим ближнім, бо в них живе Христос, що зробите ближньому, то
зробите самому Христу. Св. Антоній має силу від Бога оздоровляти всі немочі людські.
Прибігаймо до нього, відкриймо перед ним наше серце. Довірмося Йому як
найдорожчому приятелеві, а Він все зробить для нас.
Нема такого гріха і немочі з котрого чоловік би міг повстати. Маючи за собою вірного
приятеля-помічника, яким є св.Антоній Падевський, великий чудотворець. Амінь.

9 Отче Наш …, Богородице Діво…,Слава Отцю і Сину..

Пісня…, Молитва …., Молитва..( Все як в перший день)

Приклад 5

В одному місті у 17 ст. жила одна родина в якої не було дітей. Побожні родичі
сильними та чужими молитвами просили св. Антонія, щоб він виділив їм ласку, щоб
Господь Бог поблагословив їх дитиною. Всемогучий Господь Бог вислухав покірну
молитву родичів і поблагословив їх потомством. На радість народилася дитина, але та
радість скоро скінчилася. Коли дитина підняла свої повіки, що вони зауважили, що в
дитини чисті білки, а зіниць нема. Великий сум огорнув їхні серця. Але батько зробив
обіт-приречення св. Антонія, що відбуде прощу(паломництво) до гробу св. Антонія до
міста Падви. Тоді чоловік і жінка вибралися в подорож з дитиною до гробу св. Антонія
в дусі покути, умиротворення, переблагання Господа Бога за свої гріхи, з цілого життя.
Там вони рішили відмовити девятницю до св. Антонія.
Першого дня дев’ятниці вони прийняли святу сповідь та святе Причастя. Другого дня
на очах у дитини показалися чорні крапочки і так вони зростали з кожним днем все
більше і більше. Най видатніші лікарі м. Падви спостерігали за надзвичайним чудом
Божим, за посередництвом св. Антонія. На дев’ятий день зіниці дійшли до повного
виду і дитина повністю побачила світ. Після закінчення дев’ятниці, вдячні родичі
зробили обітницю при гробі св. Антонія та жертвували дитину Господу Богу на службу.
Через 27 років цей хлопець став священником менших братів.
Так і ми у кожній хвилині нашого життя звертаймося з просьбами і одночасно
подяками до св. Антонія і все одержимо, що попросимо з вірою. Амінь.

Просьба…
Літанія…

Вівторок шостий 6
Отче Наш…, Богородице Діво…, Слава Отцю і Сину…, Вірую… ,
Молитва….

Розважання

Св. Антоній своїм вірним, що Його почитають, знаходять загублені речі. Не чувано,
щоби хто Його просив о помочі знайти загублені речі і не знайшов, бо Він зараз
спішить на поміч і чудесним способом людина віднаходить свою згубу, дякуючи св.
Антонієві о помочі. Є дуже багато таких випадків, що злодії повертають крадені речі
самі їм власникам. Св. Антоній вкладає багато труду для нас, що живемо на цій долині
сліз. Він веде вперту боротьбу з силами пекла. Він щоденно сходить з неба у
невидимій постаті, щоб тільки нам допомогти в наших терпіннях і немочах.
Св. Антоній є безмежно щасливий у небесних палатах і тішиться небесною радістю, він
би не зумів сходити на землю і так щоденно трудитися. Але він дуже любить своїх
почитателів і готовий без кінця їм допомагати.
Любім і ми Його взаємно, щиро молімся до нього і других навчаймо про Його доброту
милосердя і поміч. Ми свято віримо в те, що якщо раніше ми будемо Тебе любити, то
Ти заведеш нас до Небесних палат де будемо прославляти Тебе на віки. Амінь.

9 Отче Наш …, Богородице Діво …., Слава Отцю і Сину

Пісня…, Молитва …, Молитва .
 Приклад 6

Кожного просячого св. Антоній вислуховує, хто з любов’ю щиро Його просить. Але не
кожного одинаково вислуховує. Одних скоріше, других пізніше, а деяких частково. Ось
такий приклад.
В Сицилії в половині XVII ст. в місті Катано жив священник на ім’я Вернард. Був він
великим почитателем і любителем св. Антонія. Коли він, що просив, то все точно
отримав. Всі про це знали, що він має ласку від св. Антонія і говорили, що якщо комусь
щось потрібно від св. Атонія, то нехай йде на порятунок до о. Вернарда. Але о.
Вернард був зайнятий справами свого чину і тому часто посилав заступників до св.
Антонія. Одного дня приходить до нього одна пані і говорить : Отче Вернарде, з мого
приміщення пропала дорогоцінна шкатулка. Дуже прошу вас, помоліться за мене до
св. Антонія. « З охотою – відповів отець, але я дуже зайнятий і не маю часу піти до св.
Антонія і просити Його, тож нехай піде і попросить ваш маленький синочок, якому
було 5 років. О. Вернард, підійшов до дитини і каже : «Іди люба дитино разом з
батьком до костела, підійди до св. Антонія, піднеси свої рученята до Нього і скажи
Йому, що я, Вернард, просив щоб Він повернув шкатулку твоїй родині.» Дуже
задоволений від цих слів батько разом з сином пішов на вказане місце. Хлопчик
ввійшовши до костелу, до нього підійшов один монах з францішканів і став дитину по
дитячому питати: «Ти маленький чого потребуєш? З порученням я іду до св. Антонія
від о. Вернарда». Хлопчик те сказав, хотів пройти, але монах заступив йому дорогу і
каже: « Я знаю де ця шкатулка знаходиться, іди сам без батька на цю вулицю в дім, у
перші двері вони будуть відчинені. Ввійди в кімнату і з під стола забери шкатулку .
“Але я знаю цю татову шкатулку, вона є важка, я сам не підійму її -”сказала дитина .
Підіймеш одним пальцем- сказав монах.» Хлопчина пішов за вказаною адрес, де
знаходиться шкатулка. Вона була обв’язана шнурами і він взяв одним пальцем за
шнурок і з великою бадьорістю прибіг до о. Вернарда та оповів усю історію. Великий
подив був у о. Вернарда і батька. В цьому чуді вони пізнали св. Антонія, бо хлопчик
твердив, що в їхньому монастирі немає такого монаха, бо він точно усіх знає. Вони всі
разом зложили подяку св. Антонієві за чудесне повернення шкатулки.
Отці внесли то чудо до монастирської хроніки за, що най буде Богу слава, а святому
Антонію подяка. Амінь.

Просьба…
Літанія…

Вівторок сьомий 7

Отче Наш …, Богородице Діво …, Слава Отцю і Сину …, Вірую…

Молитва…
 Розважання
Застановімся над тим, що спонукає і є причиною того, що св. Антоній ходить по землі
видимий і не видимий спосіб, по статті. Що Його заставляє ходити по горах і водах,
коли кораблям грозить небезпека, а подорожнім смерть, і як дитина входить в судові
зали у в’язниці, з’являється при ліжках хворих. А все робить з любові до нас. Бажає
нам доброго, чесного життя і у вічності неба. А щоб ми не грішили, то стараймося
заховувати Заповіді Божі і годитися з Божою Волею. Не робім нікому кривди. Бо Бог
все бачить і знає. Поручаймося св. Антонієві у всі дні нашого життя. Амінь.

9 Отче Наш …, Богородице Діво …., Слава Отцю і Сину..

Пісня…, Молитва…Молитва.

Приклад 7

Жив в одній місцевості один власник маєтків. Він дуже любив користати з других, щоб
збагатитися. Одного разу коли був мокрий рік, і потрібно йому було позичити грошей,
але в своєму селі не знайшов допомоги, то звернувся на дальші села. Але і тут
надарма. Аж вертавшись додому, зустрів по дорозі чоловіка і розповів про свою
нужду. А що цей чоловік був дуже совісний, запросив його до хати і каже: А знаю
пане, що вам би отак ніхто не позичив грошей. Але я на своїй ковальській праці
заробив 300 крб. , щоб побудувати собі хату. То є цілий мій маєток. В поті чола я
працював на ті гроші. Можу вам з любові до Бога і ближнього, позичити вам ці гроші,
на пів року, без ніякого проценту, бо мені процент буде відавати Господь Бог. Взяв ті
гроші, вирахував і дав йому в руки, кажучи: через пів року щоб ви принесли їх назад
до мене. Подякував і каже: дайте папір і ручку, я вам напишу розписку. А навіщо мені
розписка, я вам вірю так, на вашу совість. « Хоч би при свідках ви давали мені гроші»,
не маючи наміру обдурювати коваля, що врятував його. « Мені свідків не треба-,
говорить коваль, а коли про це зайшла мова, то я тут маю тільки одного свідка.» І
показав на фігурку св. Антонія і сказав – Будь нам свідком, св. Антоніє, що я цьому
панові позичив 300 крб. Пан бачивши це, добродушно розсміявся і справа була
закінчена.
Минуло пів року, минув і рік, а пан і не думає гроші відавати, бо в його серце вступив
диявол і він вирішив не повертати гроші, користуючись нагодою, що ні розписки і
свідків не було. Пішов коваль сам до пана, а пан не маючи встиду сказав, що він в
нього ніяких грошей не позичав. А зрештою, говорить пан, покажи мені розписку чи
свідка. Коваль каже, а я за свідка взяв св. Антонія. А мене не цікавить твоя дурна
мова, най Він тобі свідчить. Геть забирайся з моєї хати, а то собаками тебе вижену.
Засумований коваль вдався до віта, але даремно, бо ні розписки, ні свідка нема.
Порадив віт його вдатися до суду. Подав коваль пана на суд. В зазначений день пішов
коваль до костела просити в св. Антонія , щоб допоміг відібрати гроші в пана . Після
раннього Богослужіння коваль пішов до суду, і оповів всю правду суддям, котрі час від
часу посмішкувалися, ніхто не заперечував панові який нагло відперся, що не знає ні
про які гроші, справа закінчилася, так, що коваля не оправдали. Побожний коваль
своє нещастя жертвував Богові.
Коли в залі не було вже нікого, тільки судді і один з них каже: Бідний коваль, жаль
мені його. От туман, сказав другий – як можна опертися на свідка виробленого з
дошки, і це сказавши поблід, бо перед ними стояв Законник в своїй одежі.
«Чого собі бажають Отець в нашому суді ?» - ввічливо сказав головний суддя.
« Я прибув як свідок покривдженого коваля, бо є правда, що коваль позичив 300 крб.
панові, взявши мене за свідка, тому то я свідчу за ним. »
Подеревіли пани-судді, бо крім тих нікого не було, а свідок як не заходив, так і не
виходив з суду дверима, як з’явився так і зник. Тоді суддя післав возного, щоб чим
скорше вибіг і завернув коваля і пана злодія. Через пару хвилин возний привів їх обох
до суду. Головний суддя розказав все як було, що сам св. Антоній прийшов до суду і
посвідчив правду. Так злодій відав ковалеві гроші, ще й присягнули стягнути з пана
300руб. на світло св. Антонієві. Задоволений, щасливий коваль радуючись дякуючи св.
Антонію за поміч пішов додому і всім оповів про чудо яке св. Антоній вчинив для
нього. Амінь.

Просьба ….
Літанія…

Вівторок восьмий 8
Отче Наш…, Богородице Діво…, Слава Отцю і Сину…, Вірую…
Молитва…..

Розважання
Людські потреби є непереможними, що відносяться до тіла і душі кожного чоловіка.
Терплять, бо не можуть запобігти кожному потребам дочасного життя. Часто буває,
що терплячі не мають потіхи, то хоч би найменшої. Є багато випадків, що діти убогих
терплять голод, а часом і вмирають з голоду. Цілий людський рід терпить на без
численні потреби. Одні не мають здоров’я, інші живуть в не достатках, а ще інші не
мають опіки. Одним словом, не має родини на світі, щоб їй нічого не бракувало.
Немає слів якими можна було б висказати чи описати всі ті потреби і не достатки, що
їх кожна людина має і зазнає. Це все сталося по причині першого гріха наших предків
Адама і Єви. Єва перша згрішила і побудила до гріха Адама. Через них терпить весь
рід людський .
Св. Антоній вболівав над тим ще в молодих літах. Він роздавав милостині бідним,
бажаючи хоч трохи допомогти їм, але яка людина смертна не може повністю цьому
запобігти. Про те Він просив любимця свого Ісуса Христа. Вже у VIII ст. Безперестанно
працює між народами якими подає допомогу. А як це трудне завдання на яке пішов
св. Антоній, то му що людські потреби множаться щодня, щогодини і св. Антоній
заспокоює їх та усуває перепони і злі нагоди. І будьмо певні, що св. Антоній поможе
нам у всіх наших душевних і тілесних потребах .
Отже, св. Антоній Падевський є нашим великим діячем і покровителем у нашому
туземному житті. Амінь.

9 Отче Наш …., Богородице Діво.. , Слава Отцю і Сину …

Пісня …, Молитва …,Молитва….
 Приклад 8

Був собі челядник Млинарський, мусів іти геть з роботи в одному селі і шукати собі
нової роботи. Шукати праці не легка річ, це може оцінити той, хто побував у такому
становищі. Бути в такому стані, то не раз буває гірше, якби сидіти у в’язниці. В пошуках
за працею потрібно дуже багато терпеливості і потрібно мати гроші в кишені. А що
можна сказати про людей, що не мають грошей. Таке ж то було з тим Чемедником.
Ходячи від села до села в пошуках праці у млинах, всі що мав заощадження в
подорожах проїв, став цілком без помочі, безпорадним чоловіком. І праці немає і
грошей нема, живи з чого хочеш, а ще в чужому краї, де нема ні знайомих, ні
приятелів. Але одного щастя було в нього, що цей млинар з дитячих літ мав велику і
щиру набожність до св. Антонія Падевського. Прийшовши до одної околиці, він думав
тут знайти працю для себе. Зайшов до одної сільської корчми, сказав дати собі добре
поїсти і пити до волі, хоч не мав в кишені ні копійки. Також заночував у тій корчмі. А
ранечком виходячи з неї, залишив свій пакуночок, і сказав, що йде залагодити свої
справи і вечором повернеться. Так минув один день, другий день, третій день, а
млинарчук ще не знайшов праці. На четвертий день питає корчмар млинарчука, чи
він вже влаштувався на роботу. Але млинарчук відповів, що тут не зміг влаштуватися
на роботу і мусить іти в іншу околицю, щоб там собі знайти працю. « Добре , - сказав
корчмар, ти в мене 4 дні перебуваєш, їж , п’єш і якщо хочете відходити, то хоч щось
залиш, поки принесеш гроші.» А млинарчук відповів, що нічого не має, лише оцей
пакуночок. Тільки дуже прошу, щоб ви мені не затратили його, бо то річ дуже дорога,
хоч вона коштує 10 грош, але я б не відав за 200 руб золотом. Жид дуже зацікавився
тим, що то таке може бути, що коштує 10 грош, а млинарчук не відав би за 200 руб
золотом. Цікаво споглядає жид на млинарчука, що почав розвивати свій покуночок. В
пакуночку була завернута книжечка про св. Антонія, а в них же ще був образок св.
Антонія. Млинарчук почав з переконанням говорити до жида, що хто має цей образок
у своєму домі, того ніхто ніколи не обкраде і не спідкає його ніяке нещастя. І ще сказав
до корчмаря : « Ось я лишаю тобі цей образок і коли зароблю гроші викуплю в тебе за
ту ціну, скільки я тобі винен. Корчмар з охотою пристав на це, бо якраз в тій околиці
появилися злодії, що обграбовували людей, а млинарчук пішов дальше шукати
роботи. Корчмар взяв образок св. Антонія і заховав в середину своєї скрині, де тримав
свої дорогоцінності. Замикаючи скриню на ключ промовив: « Тепер св. Антонію,
будеш пильнувати мою маєтку і то так довго, поки молодий млинар не викупить Тебе
з моєї скрині. Отже, добраніч св. Антоніє .» - то сказавши замкнув скриню на ключ.
Багато жид говорив з своєю жінкою, що наслухався в шинку, як католики цінять св.
Антонія Падевського.
Проминуло кілька тижнів. Однієї ночі жид проснувся і почув якийсь шум під вікном,
де стояли його скарби. Почувся людський шепіт. Корчмар з переляку на пів мертвий
почав прислуховуватися до розмови. Хтось сказав шепотом: « Пам’ятай, як тільки та
віра жидівська писне хоч слівце або хоче встати і кричати, то з разу штуркни його під
третє ребро так, щоб ані пискнув.» Іцько, чуючи ці слова, заллявся смертним потом ,
потішав себе св. Антонвєм. Двоє бандитів влізли через вікно і просто до скрині.
Отворили її підібраним ключем і підносять віко скрині. Раптом із скрині як вибухне
надзвичайна ясність, Іцько опритомнів, отворив очі і дивиться на то надзвичайне чудо,
а в душі шепоче собі: « О, св. Антоніє, аж тепер тобі вірю, врятуй життя моє,
недаремно всі Тебе так люблять і поважають.» А перелякані бандити помимо великої
світлості, все таки хотіли забрати мішок з грішми.
О, диво. Вони падають в зад, бо із скрині починає показуватися великий дорослий
чоловік, що грізно глядить на них. Бандити подумали, що то поліція довідалася про їх
секрет і тепер засіла на них. Отже, давай тікати через вікно. Як тільки вони покинули
кімнату, світло почало гаснути. Іцько зіскочив з ліжка, зачинив вікно і засвітив пару
свічок перед св. Антонієм, той розплакався перед святим так, що аж його жінка
почула, що спала в другій кімнаті. Вона підійшла до нього і питає, що сталося, а він все
плаче та молиться до св. Антонія, дякує Йому за те, що ще живий і що його не
обікрали. І про все почав оповідати своїй жінці. І вже обоє плакали, молилися до св.
Антонія і дякували Йому за той чудесний рятунок.
Пройшло декілька днів. Іцько, за мовою своїх кревних братів, хотів це чудо затаїти та
просив св. Антонія, щоб ніхто про це не довідався . Однак невдовзі поліція тих злодіїв
зловила при якісь крадіжці. В часі слідства злодії призналися, що багато крали, що
Іцько держить чудо в своїй скрині, бо як вони відкрили скриню, то звідти бухнула
ясність, а з тої ясності почав виходити дорослий чоловік, що хотів кинутися на них, а
вони зі страху повтікали. Іцько мусів в суді під присягою про все розказати. А рідня
Іцько за те, що він розказав правду, хотіла його вбити. Довелося йому довший час із
жінкою скриватися від жидів у одного католицького священика. А опісля прийняти
Христову віру, охрестилися та виїхали в Канаду, щоб там бути безпечними.
Вони ціле своє життя дякували св. Антонію за охорону свого життя, майна, а головне
за правдиву віру навернення. Амінь.

Просьба…, Літанія… .

Вівторок дев’ятий 9

Отче Наш … Богородице Діво … Слава Отцю і Сину … Вірую..

Молитва ….

Розважання

Просіть, та отримаєте (Йоан 15-24). Колись так сказав за свого життя на землі Ісус
Христос, а ті слова повні доброї надії. Їх повторював св. Вернард, пристосовуючи до св.
Антонія, що хто з людей щиро із молитвою і має сильну віру, то щоб не попросив у св.
Антонія, Він йому допоможе і ніколи не відкине його просьби. Це підтверджують
тисячі людей, що то є правда.
Вже ХХ ст. почалося, а віра і любов до нього не маліє, а розширяється і побільшується
між (людьми) народами різних націй. Правда можуть бути і винятки, що св. Антоній
когось не вислухав. А це буває тому, що це людина щиро не просила в молитві, або
грішно живе і не хоче поправлятися або просить речі, які можуть їй пошкодити або на
тілі, або на душі. Також може просить не витривало, без терпеливості. Може бути не
вислуханий той, хто щось просить із злим наміром, може хоче комусь помститися.
Отже, таких просьб св. Антоній вислухати не може. А не раз над людиною буває якась
тайна Божого провидіння і ще й тому він буває не вислуханий. А св. Антоній добре
знає, що для нас є корисне, а що шкідливе. Хоч він бажає, щоб ми жили в достатках і
не мали великих терпіннь, та тим більше бажає нам вічного щастя. І дає нам тільки те,
що не є шкідливе для нашої душі. Щасливий той чоловік, котрий щось просить у св.
Антонія, а він йому не дає тільки тому, щоб не поніс шкоди на душі і не втратив вічну
щасливість. Св. Антоній є наш найкращий добродій. Він збирає найкращі дари для
своїх почитателів у вічності. Ми не переставаймо Його просити з вірою і надією. Щиро
любім Його і повіримо Йому як найкращому нашому приятелеві, а Його вірність до нас
ніколи не зведе нас на манівці. Він вміє проводити кожного чоловіка до щасливості.
Сприймаймо від Бога як добро так і терпіння, бо то все нам вийде на користь, на
користь нашої душі, якщо не на землі, то у вічності. Любім Бога і не нарікаймо навіть
тоді, коли якесь лихо нас спіткає, а навпаки щиро дякуємо Богові за все, бо рятує нашу
душу. Не просім в Бога, щоб нам тут дуже добре жилося, на цій долині сліз, а краще
просім про щасливу вічність. Св. Письмо говорить: « Положи скарб твій у заповідях
Найвищого, а пожиточне буде, як золото. Бо що то є золото, воно не є твоє. Воно не
мов би на короткий час позичене тобі, а хоча би до домовини тобі зможена, то воно
не придасть тобі рятунку.» Краще просім св. Антонія, щоб був милосердний при нашій
смерті. А того він нам ніколи не відмовить і тоді ми зрозуміємо багато речей, що тепер
є закриті перед нашими очима.

9 Отче Наш…., Богородице Діво…, Слава Отцю і Сину…

Пісня…., Молитва …., Молитва….

Приклад 9

Дуже сумно і не приємною річчю є те що хтось в своєму житті має безперестанні

неприємності. Це значить терпіння, які спадають на людину одні за другими. Ці
безнастанні терпіння ломлять в людях і ослаблюють найсильніші характери.
Перед кількома роками жив один дуже справедливий чоловік. Він раннього дитинства
був вихований в побожності. З молодих років дбав про Божу славу. Був ревним
почитателем св. Антонія Падевського. Його працьовитість, знання, таланти наче
віщування йому світле майбутнє. Однак все те сталося цілком інакше. Першим його
нещастям було те, що він втратив ціле своє майно. Затим першим нещастям прийшло
друге - він втратив свою сім’ю, приятелів і навіть добре ім’я. Він був здібний артист –
художник. Він працював чесно, справедливо і всі сили вкладав у працю. Та раптом
його твори відкинули, всі дивилися на нього холодно і не приязно. Вбогість
притискала його на кожному кроці зі всіх сторін. В голоді і холоді далеко від
людського товариства, фальшиві товариші використовували його. Однак він не тратив
надії. Він надіявся на св. Антонія, на Його поміч, завжди приступав до св. Тайн, давав
милостині, стягався з посліднього і давав на Служби Божі. Був терпеливий і давав
добрий приклад іншим. На кінець він побачив, що артистом дальше працювати не має
смислу, бо заледве заробляє на щоденно хліб і покинув цю працю.
Влаштувався на працю ремісника, щоб можна було якось жити . Він став добрим
ремісником. Але за якийсь час і тут його спіткала недоля. З нього почали
підсмішкуватися, ні за що, зневажали його. Нарешті звинуватили, що він є спільником
тих, що підробляють фальшиві гроші .Це наче грім з ясного неба, упала на нього. Його
арештували, але не було доказів підтверджених і його звільнили з в’язниці. А тут його
спіткала тяжка хвороба, прикувала до ліжка, врешті дістав параліч. Пізніше осліп. І
якраз в цей час помер його найкращий приятель. Але він все зносив дуже терпеливо,
не дивлячись на те, що дуже терпів на душі і на тілі. Пролежав він на ліжку цілий рік в
болях і так помер. На другий день по його смерті прийшли гробарі, щоб похоронити.
Коли хотіли його класти в домовину, мертвий зірвався, піднявся і сказав: « Не відходи
ще, не відходи ще, не відходи ще.» Очі його дивилися в одне місце перед собою, лице
його ясніло надземною красою, ясністю, вдоволенням, щастям. Так перебував він
три хвилини в екстазі ( захопленні ). Під час захоплення сказав: « Не зближайтеся до
мене, слава небесна оточує мене, не дотикайтеся ногами того місця, бо тут стояв св.
Антоній, закличте священика до вмираючого.»
Люди зараз же закликали священника, який висповідав його і запричащав. Священник
своїми руками закрив очі померлому сказавши: « Іди приятелю до свого Приятеля
через свої терпіння ти є благословенний. Амінь.

Просьба …., Літанія …

В намірені святішого Отця : 5 Отче Наш ... 5 Богородице Діво

… 5 Слава Отцю і Сину ….

Літанія до св. Антонія

Кире Елейсон
Христе елейсон
Христе почуй нас
Отче з небес , Боже змилуйся над нами .
Сину відкупителю світу, Боже змилуся над нами.
Свята Марія, скарбе мудросте – молися за нами.
Свята Маріє, Божа родителько – молися за нами.
Св. Антоніє Падевський – молися за нами.
Св. Антоніє, з дитинства побожністю поручений – молися за нами.
Св. Антоніє, ревний почитателю св. Діви – молися за нами.
Св. Антоніє, за радою Христа йдучи – молися за нами.
Св. Антоніє, погорджуючи світом – молися за нами.
Св. Антоніє, гарячий в любові – молися за нами.
Св. Антоніє, витривалий умертвлених – молися за нами.
Св. Антоніє, високий в богомисельності – молися за нас.
Св. Антоніє, осторожний в мудрости – молися за нас.
Св. Антоніє, любуючий в убожестві – молися за нас.
Св. Антоніє, взоре чистоти – молися за нас.
Св. Антоніє, високою святістю – молися за нас.
Св. Антоніє, в покорі примірний – молися за нас.
Св. Антоніє, всіх чесної образе – молися за нас.
Св. Антоніє, всіх вчиних слава – молися за нас.
Св. Антоніє, насліднику святих – молися за нас.
Св. Антоніє, правдивий сину св. Францішка – молися за нас.
Св. Антоніє, даром мудрости обдарений – молися за нас.
Св. Антоніє, провіднику не спрацьований – молися за нас.
Св. Антоніє, скарбе Святого Письма – молися за нас.
Св. Антоніє, молотя на єретеків – молися за нас.
Св. Антоніє, світло нової італійської землі – молися за нас.
Св. Антоніє, страшний всім невірним – молися за нас.
Св. Антоніє, ревний гріхів неприятелю – молися за нас.
Св. Антоніє, наганячу дияволів – молися за нас.
Св. Антоніє, окрасо христової церкви – молися за нас.
Св. Антоніє, фляре Католицької церкви – молися за нас.
Св. Антоніє, потішителю навіжених – молися за нас.
Св. Антоніє, віддателю речей загублених – молися за нас.
Св. Антоніє, провіднику на воді – молися за нас.
Св. Антоніє, пророкам в ревності подібний – молися за нас.
Св. Антоніє, апостольським даром різними молитв зрівняний – молися за нас.
Св. Антоніє, мученику в бажаннях – молися за нас.
Св. Антоніє, причино до Бога завсіди готовий – молися за нас.
Св. Антоніє, патроне всіх досвідчених – молися за нас.
Св. Антоніє, оборонне увязнених – молися за нас.
Св. Антоніє,
Будь нам, Боже милостивий - прости нам Господи.
Будь нам ,Боже милостивий – вислухай нас Господи.
Від всього злого – хорони нас Господи.
Від сітей диявольських – хорони нас Господи.
Від повітря, голоду, огня і війни – хорони нас Господи.
Від смерті вічної – хорони нас Господи.
Через заслуги св. Антонія – спаси нас Господи.
Через найгарячішу любов – спаси нас Господи.
Через бажання його , навернення душ – спаси нас Господи.
Через гаряче бажання корони мученичної – спаси нас Господи.
Через неперевне його захоплення чистоти – спаси нас Господи.
Через неутомлені праці його – спаси нас Господи.
Через його дивне роблення чудів – спаси нас Господи.
А щоб за діяння св. Антонія серця наші огнем чистої любові запалити Ти зволив –
вислухай нас Господи.
А щоб Ти за діянням св. Антонія до правдивої покути випровадити нас зволив –
вислухай нас Господи.
А щоб Ти за діянням св. Антонія гріхи наші нам дарував дарувати зволив – вислухай
нас Господи.
А щоб Ти за діянням св. Антонія Церков приятельських висвободити нам зволив –
вислухай нас Господи.
А щоб Ти за діланням св. Антонія всі духовний стани у святій набожності утримати
зволив – вислухай нас Господи.
А щоб Ти за діянням св. Антонія душам в чистилищі ратунок дати зволив – вислухай
нас Господи.
Агнче Божий, що глядиш гріхи світа – вислухай нас Господи.
Агнче Божий, що глядиш гріхи світа – змилуйся над нами.
Христе, услиш нас.
Христе, вислухай нас.
Киріє елейсон.
Христе елейсон.
Киріє елейсон.
Священник: Молися за нами св. Антоніє.
Люди: Щоб ми стали гідними обітниць Господа Христа.
Священник: Господу помолімся.
Люди: Господи помилуй - 12 раз.
 Молитва

Найласкавіший Господи Ісусе Христе, що любимця св. Антонія своєю ісповідника чуда
виславляти не перестаєш, дозволь силою своєю дати нам через його святі заслуги ту
ласку, щоб ми були хоронені від припадків звичайних і надзвичайних, щоб життя наше
тут ми проводили у християнських чеснотах за поміччю св. Антонія Падевського, де
ім’я Його у твоїм Царстві є славними. Тоді всі сили враз із святими служать одному
Богу у Тройці Святій по нескінчені віки. Амінь.

Священник: Господи, вислухай молитви наші.

Люди: А голос наш най прийде до тебе .
Священник: А душі вірних християн умер………………………………………………….. Боже най
спочивають в покої. Амінь.

Вервиця до св. Антонія

Початок як у звичайній вервиці.

Десятка: На великих зернятках говоримо: Слава Отцю і Сину …., Отче Наш….
На малих зернятках 10 раз : Святий , святий Антоніє Падевський чудотворче! Повна
земля і море чудес твоїх, через любов Дитятка Ісуса, помилуй нас ( а на наступних
зернятках( десятці ) : порятуй нас . І так до кінця.)
Закінчуємо цілу вервицю молитвою . Під твою милість….

Молитва Матері

1) З доріг , які давно в житті обрані. Лише одна веде нас до Христа – цей шлях
молитва, що нас вчила мати, стежина ця терниста й не проста.

2) Моєї долі плутана дорога, Губилася вже у прірві небуття. Коли молитва матері до
Бога , мені вернула душу і життя.

3) Батьки мені часто говорили , лицем до Бога сину повернись, забуть вино(У) , не
трать даремно сили і будь таким ,як ми , щодня молися.

4) Але вино , компанія, розваги – мені були милішими завжди. Батьківських слів, не
брав я до уваги, цурався неба й церкви, як біди.

5) Молитися я просто не навидів. Про Бога чути навіть не хотів. А час пройшов на
сірих крилах злиднів, я не лічив одноманітних днів.

6) Я не забуду день один ніколи, цей день страшний , мій батько помирав , закривши
сльози мамині повіки, а я стояв і тяжко реготав.
7) Ну де твій Бог , чому не допоможе? Де твій зцілитель, чому ти не встаєш? Загнешся
ти , як всі на смертній ложі. І як усі в сирій землі згинеш.

8) Всміхнувся батько й промовив тихо: « Я ще живий , а ти давно мертвець. Та вже не

довго , кінчиться це лихо, і тебе до себе забере Творець.

9) По смерті батьковій молилась мати. За наші душі , батькову й мою. Ці сльози

мамині я буду пам’ятати до самого життя свого краю.

10) Але тоді ці сльози викликали, в мене злість і ненависть страшну. І от якось, як
нерви мої здали, я кинув дій й пішов в пітьму нічну.

11) І я пірнув в свободу просто з мосту. Тепер я вільний в душі й ділах. Я ще не знав
тоді життя – короста… Як легко можна заблудитися у гріхах.

12) Життя мене як тріску закрутило, у вирій суєти, гріха і зла. Я пив як всі, допоки були
сили. І на плечах трималась голова.

13) Вино це зло і джерело розпусти , не одного згубило вже давно. Життя для мене
стало наче пустиня. Я з джерела життя не пив, а пив вино.

14) В моїй душі розпуста так розквітла, що я немов сліпий в болото йшов, й не помічав,
що поруч було світло……………………………

15) Я чув себе як звірина в капкані, від розпачу, я мало не ревів. Так ось, якось у тім
жахливім стані. Краянина неждано я зустрів.

16) І я згадав село і батька й маму. Її печальні очі у сльозах. Налив собі я в склянку 200
грамів й спитав його з образою в словах.

17) Ну і що? Мене ще мама памятає, чи може вже на віки прокляла? Хотів навідатися ,
та часу все не маю. Завжди якісь затримують діла.

18) Твої діла я добре розумію . Не гірше ніж про це знаєш ти сам. Не вухом слухай, а
серцем, якщо вмієш. Чи може мати сина прокляла?

19) Коли ти втік , твоя матуся бідна, аж посивіла від горя і біди. І кожен день до пізна,
поки видно, все виглядала чи не вернешся ти.

20) До тебе руки мати простягала. Молилася за тебе знов і знов. В її очах надія не
вгасала, а в серці жила віра і любов.
21) Коли ж в очах не стало сил останніх, то решту сил черпала з серця дна. І
добровільним ланцюгом чекання, вона мене за тебе приняла.

22) Від слів його зірвалася хуртовина, що відділила світло від пітьми. Відкрилися очі –
жде мамуся мила. А я з чужими бабився ………………

23) Я обірвав розмову на пів слові. Лише коротке кинув: « Прощавай» . Не було більше
вести про що мову. Кричало серце « Швидше поспішай.»

24) Неначе молотом бив мене по скронях, коли я вскочив в поїзд на ходу. Я задихався
у теплому вагоні, що стріну вдома – радість чи біду?

25) І ось зупинка , станція знайома, веде дорога звідси до села .Колись по ночі мене
малого з дому, за руку мати в білий світ вела.

26) Тепер вертаюсь я мов божевільний чого же цей білий світ мене навчив. Я мав
свободу, гроші, вільний. Та долю я свою в вині втопив.

27) Дорога повз мовчазний цвинтар вела. Я пригадав, теж батько тут лежить. Я
відшукав закинуту могилу, спіткнувшись ту страшну, останню мить.

28) В гіркім риданні впав я на коліна. Поцілував холодний, мокрий Хрест. Прокинся
батьку, встань зі домовини. Ти був правий, прогнив мов труп я весь.

29) Але тепер тебе я запитаю. Повірите в останній раз мені, з минулого я на завжди
вертаю. Хай згине все , як у жахливім сні.

30) Спокутують турботою про маму. Тепер вона не знатиме біди. Поверну борг своїми
руками. …………………………………………..

31) І тут крізь сльози , я побачив раптом. Ще один хрест і свіжий горб землі. І зрозумів
з холодним в серці жахом , що вже ніхто не жде мене в селі.

32) Лиш синє небо свідком було, як я безсило на могилу впав, в якій навіки матінка
заснула. Я замість мами землю цілував.

33) « Моя єдина!» Що ж ти не дождалась, де порятунку я тепер знайду? Твоє життя

так рано обірвалось. Я ж сирота без тебе пропаду».

34) Раптом вітер подихом осіннім , приніс слова, що серцем я почув. В молитві синку
ти знайдеш спасіння. І я до неба руки простягнув.
35) З тих пір живу я з Господом Ісусом. І відчуваю мир в душі моїй. Хто би колись мене
повірить змусив, що це і є вершина моїх мрій.

36) Сторінки життя мого подерті. Молитва матері перемогла. В ній чудодійна сила
після смерти, бо ж з серця мати черпала слова.

37) І пам'ять цю, що наскрізь пропіка, не рушти навіть добрими руками. На серці
камінь ,ноша не легка. Але чи легше , коли серце камінь. Кінець.

Від с. Лілі з Зарваниці