Дорогі у Христі!

Одне з найвідоміших і найдавніших Євхаристійних чудес є

чудо, яке відбулося в м. Ланчано, Італії в середині VIII століття. Священик
монастиря святого Лонгина відправляв Св. Літургію. Його мучили сумніви щодо присутності
Христа під видами хліба й вина. Коли закінчив промовляти слова Освячення, хліб в його
руках раптом перетворвся на шматок тіла, а вино — у кров.
Кілька днів по тому монахи занепокоєно вдивлялися у явлене Євхаристійне Тіло. Сумнівів не
було, але ще день-два і зміни стануть незворотними. Майбутні прочани не зможуть навіть
уявити собі, як все виглядало спочатку. Поміркувавши, ченці вирішили: зберегти у первісній
формі для наступних поколінь. Задля цього причепили Тіло Господнє до цупкого матеріалу,
вкритого дорогим сукном. Хоча з часом всередині явленого Тіла утворилась дірка,  А кров у
чаші незабаром перетворилась на п'ять нерівних і неодноманітних згустків. Виявилось, що
один згусток важив стільки, скільки всі разом, тягар двох був рівний тягареві трьох, а вага
найменшого дорівнювала вазі найбільшого. 
Було зроблено спеціальний реліквіарій, в якому Тіло і Кров зберігаються до сьогодні.
Минали століття. Після василіян реліквією опікувались ченці-бенедиктинці, а згодом –
францисканці, які були змушені розібрати церкву після руйнувань, викликаних
землетрусами. Нову церкву, збудовану на цьому ж місці, назвали ім'ям засновника ордену
св. Франциска з Асижу.

Увесь той час Тіло і Кров перебували в Ланчано. Проте влітку 1565 року побережжя Адріатики
атакували турки. В небезпеці опинились не лише люди, а й святині. Отець Антоніо да Мастро
Рензо найбільше боявся, що реліквію Ланчано можуть вкрасти, або й гірше – зневажити.
Потай він акуратно спакував її, а ввечері разом з групою молоді втік з міста, узявши
дорогоцінний пакунок. Але через добу гурт втікачів опинився перед тією ж брамою, з якої
вийшов двадцять чотири години тому. Усі вони були вкрай здивовані і не розуміли, як таке
могло трапитись. Отець Антоніо лише розвів руками і сказав:

– Любі мої, не сприймайте це, як невдачу. Вочевидь така Божа воля. Мусимо залишатися у
місті і, якщо буде потрібно, захищати його та все, що у ньому, не шкодуючи свого життя.))))

За весь час існування цієї євхаристійної реліквії її неодноразово оглядали та навіть зважували.
Згадки про це збереглись у хроніках тих далеких віків. Проте найінформативніші дослідження
відбулися у ХХ столітті. 1970 року архієпископ Пацифіко Ператоні запропонував провести
наукові дослідження реліквії й після кількох місяців досліджень, науковці повідомили
результати. Вчені стверджували, що фрагмент Тіла є зрізом людського серця, на якому можна
розрізнити лівий і правий шлуночок. Тіло і Кров мають групу крові АВ. Це та ж група крові, яка
знайдена на Туринській Плащаниці. В Крові виявлено протеїни та типові елементи в такій
кількості та вигляді, в яких вони містяться у зразках лише свіжої крові. Незрозумілим є факт
чудової консервації реліквії, яка стільки віків перебувала під дією нищівних атмосферних та
біологічних чинників, адже вчені не виявили жодних слідів муміфікуючих речовин, які
застосовувались з подібною метою у різні часи. Остерігаючись звинувачень у підробці
результатів досліджень, професор Лінолі звернувся до ООН. У 1976 її представники-лікарі
провели незалежні дослідження, які ще раз підтвердили правдивість результатів італійських
лікарів-католиків.Відтоді чудо в Ланчано – беззаперечний і науково доведений факт, а для
християн світу – явний доказ присутності Господа у кожній Євхаристії.

За матеріалами архівного номера журналу “Сто талантів”

Ми віримо, що Ісус Христос воістину присутній у Євхаристії, хліб та вино після молитви
священика стають Його істинними Тілом та Кров’ю. Історія Церкви знає численні чудеса, які
підтверджують цю важливу істину нашої віри. Загалом це 130 подій, пов’язаних із Євхаристією,
які сталися у хвилини сумніву в істинній присутності Христа у Пресвятому Таїнстві, під час
спроб профанації, а також як винагорода за віру й любов.  

1) Чудо у Ланчано (VIII ст.) Першим євхаристійним чудом вважається переміна Гостії та вина у

шматочок людського тіла і кров, яка сталася у VIII ст. в монастирі Ланчано, в італійській
провінції К’єті над Адріатичним морем. У тамтешньому монастирі отців-василіан Кров
скипілася в п’ять грудочок, а Тіло залишилося без змін. Ретельне дослідження чудесної
Євхаристії було проведене 1970 року. Дослідники заявили, що Тіло є шматочком людського
серця, без будь-яких слідів консервації, а Кров відноситься до І групи (0).  

2) Корпорал із Больсени (ХІІІ ст.)   Священик, який мав сумніви щодо присутності Христа у

Пресвятій Євхаристії, служив Месу в італійському місті Орв’єто. Одразу після Консекрації
Гостія почала кровоточити, і краплі крові потрапили на корпорал (елемент літургійної білизни).
У той час в місті перебував Папа Римський, і священик пішов до нього, аби визнати свій гріх.    
Корпорал і сьогодні зберігається в Кафедральному соборі Орв’єто. Деякі історики, однак,
сумніваються в достовірності цієї історії, адже перші згадки про чудо з’явилися сто років по
тому, як воно сталося. Реліквію й досі оточують шаною численні вірні.   3) Євхаристійне чудо у
Сантаремі (Португалія, ХІІІ ст.)   Одна з мешканок Сантарема підозрювала свого чоловіка в
невірності та вирішила вдатися до послуг ворожки, аби цьому якось зарадити. Ворожка
сказала, що жінка має принести консекровану Гостію як плату за виконану роботу. Та
вирушила до церкви св. Стефана, прийняла Святе Причастя та замість того, щоб ковтнути,
загорнула Гостію в хустинку і рушила до виходу. Тієї ж миті Гостія почала кровоточити. Удома
жінка помістила її у скриньку, над якою уночі побачила дивне світло, а на ранок вона пішла до
храму та розповіла усе священикові. Гостія до сьогодні зберігається у місцевій святині.    
Після відповідного церковного розслідування та ствердження, що це справді чудо, цю церкву
було перейменовано у храм Святого Чуда. Закривавлену Гостію виставлено для споглядання.
4) Гостії з Сієни (ХVІІІ ст)   14 серпня 1730 року, коли вірні брали участь у святі з нагоди
надвечір’я урочистості Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, злодії увійшли до церкви
св. Франциска та викрали золотий киворій із кількома сотнями консекрованих Гостій. Через
два дні хтось помітив, що скринька для пожертв в одному з храмів переповнена чимось білим.
Священики відкрили її й побачили викрадені Гостії, брудні та в павутинні. Їх очистили,
наскільки це було можливо, помістили у новий киворій, повернули до церкви св. Франциска,
аби провести спеціальний покутний молебень та винагородити за зневагу, завдану
зловмисниками. Оскільки Гостії були брудними, священик вирішив їх не споживати. За деякий
час усі побачили, що Гостії жодним чином не псувалися, а навпаки — залишалися свіжими.
У такому стані вони зберігаються й до сьогодні.   5) Чудо із Чіраттаконама   28 квітня 2001 року
під час Євхаристійної адорації у парафії Пресвятої Богородиці, що у місті Чіраттаконамі (Індія)
на Гостії раптом з’явилося три червоних цятки. Священик розгубився й помістив її у
Дарохранительницю. Кілька днів по тому він витягнув Гостію і побачив, що на ній з’явилося ще
більше червоних цяток, які утворювали обличчя чоловіка. За матеріалами: СhurchРОР
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/06/154839

Десь у 700 році нашої ери Найсвятіша Облатка і п'ять згустків були покладені у
скарбничку із слонової кості. Протягом віків три різні ордени опікувалися ними. Спершу
церква св. Лонгина належала громаді ВасиліянЗгідно з історичними джерелами після
офіційного підтвердження цієї чудесної події, на пергаменті записали всі факти грецькою і
латинською мовами. Цей документ переховували монахи, закріпивши його між двома
таблицями. На початку XVI ст., коли монастир належав францисканцям, документ
показали двом монахам Чину св. Василія. Ймовірно, вони, соромлячись невірства свого
колишнього співбрата та бажаючи стерти його сліди в історії, покинули вночі монастир,
забравши з собою цей документ. Як брати-францисканці не намагалися його повернути,
"...їм так ніколи і не вдалося з'ясувати, куди зникли ці два втікачі".
Оригінальну скарбничку із слонової кості в 1713p. замінили новою монстранцією з золота,
в якій до сьогодні зберігаються ці реліквії.
У 1887 р. архиєпископ з Ланчано одержав від Папи Льва XIII дар відпусту на всі часи для
паломників, що відвідують церкву, в якій сталося чудо упродовж восьми днів перед
щорічним святом, що припадає на останню неділю жовтня.
В лютому 1574 року прелат Родрігес в супроводі гідних довіри свідків підтвердив, що
сумарна вага п'яти згустків крові дорівнювала вазі кожного зокрема. Цей факт було
засвідчено на мармуровій таблиці в 1636 p., що зберігається донині на стіні церкви. Але
під час чергових спроб дослідження крові, це незвичайне явище вже не повторилось.
Упродовж століть проводились різноманітні дослідження, але найбільш науковий
характер мало останнє, проведене в 1970 році.
Аналіз провів професор медицини Едуардо Лінолі. Йому асистував доктор Бартеллі.
Детальні обстеження виявили, що тіло було жовто-коричневого кольору, неоднорідне,
круглясте, грубше та поморщене по краях і дещо тонше в центрі, де тканина була
ушкоджена.
З грубішої частини взяли невеличкий зразок, щоб його ретельно обстежити в лабораторії
лікарні в Ареццо.
Під час досліджень згустків крові стверджено, що надзвичайна подія, пов'язана з їх вагою,
що востаннє спостерігалась в 1574 p., не відбувається. П'ять малих згустків мали
нерівномірну форму і були поморщені, тверді, жовто-каштанового кольору і з вигляду
нагадували крейду. З одного із згустків також взяли маленьку пробу, щоб провести
наукове дослідження.
Професор Лінолі оголосив результати своїх досліджень 4 березня 1971 року в присутності
багатьох шанованих церковників, а також громадських, судових і військовий властей,
експертів з медицини і численних громадян. Згодом висновки Лінолі проаналізував отець
Бруно Люціані і професор Урбано, директор міської лікарні в Ланчано і викладач
університету в Сієні. Копія детального рапорту разом з протоколом зустрічей і дискусій
зберігається в архіві монастиря. Нотаріально завірені копії тих же документів вислали
властям Католицької Церкви і керівникам орденів. Папа Павло VI прийняв примірник
цього документу під час приватної аудієнції.
Монстранція, що зберігала цю реліквію, упродовж довгого часу, знаходилась у бічному
вівтарі церкви св. Франциска. Тепер її поклали в кивот, поставлений над головним
кивотом вівтаря. Піднімаючись по розміщених ззаду сходах, віруючі можуть наблизитись
до відкритого з цього боку кивоту і поклонитись явно видимим в скарбниці Тілові і Крові,
і таким чином долучитися до незлічимої кількості віруючих, які могли споглядати це
велике чудо, що присутнє серед нас понад 1 200 років.
(Із книжки Джоана Кароля Круза "Євхаристійні чуда. Євхаристійні феномени в житті
святих)

4 ЄВХАРИСТІЙНІ ЧУДА, ЯКІ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ

НАУКОВИМ ПОЯСНЕННЯМ

 ЄВХАРИСТІЯ КРІЗЬ ІСТОРІЮ: ХРОНОЛОГІЯ (Ч. 3)

 ЄВХАРИСТІЯ КРІЗЬ ІСТОРІЮ: ХРОНОЛОГІЯ (Ч. 2)
 ЄВХАРИСТІЯ КРІЗЬ ІСТОРІЮ: ХРОНОЛОГІЯ (Ч. 1)
В той час як вигляд хліба і вина залишається, сутність – повністю змінюється
(Божою силою) в Тіло і Кров Христа. Це вчення Церкви базується на Писанні і
традиції та залишається незмінним по своїй суті ще від часів апостолів.

Однак, Церква визнає, що часом Бог втручається у більш видимий спосіб і може
змінити навіть вигляд хліба і вина в Його Тіло і Кров. Або ж Бог може в чудесний
спосіб зберегти освячену гостію незмінною впродовж довгого періоду часу, що не є
природно для хліба.

Хоча Церква не базує своє вчення на цих чудесах, а на Христовому слові, однак
коли Бог робить такі чудеса, зазвичай значно зростає віра у Євхаристійну
Присутність Ісуса Христа.

Ми пропонуємо до Вашої уваги історію чотирьох Євхаристійних чудес, яких

досліджували провідні науковці світу, і зрештою прийшли до висновку, що наука не
здатна пояснити ці чудесні явища.

1. Ланчано, Італія
 Ще у 8-му столітті один священик сумнівався в
реальній присутності Христа у Євхаристії. Одного дня під час Літургії, після
освячення, хліб і вино візуально перетворились на тіло і кров. У 1970-71 рр., а
потім у 1981 році було проведено наукове розслідування під проводом науковця
Одоардо Лінолі, професора анатомії і історії патологій, хімії та клінічної мікроскопії.
Йому допомагав професор Руджеро Бертеллі з Університету Сієни.

Вони прийшли до висновку, що тіло є серцевою тканиною, що містить артеріоли,

вени та нервові волокна. Група крові (як і в усіх інших підтверджених
Євхаристійних чудах) – IV (АВ). Згодом Вища рада ВООЗ призначила комісію
науковців, які повинні були перевірити висновки лікаря. Їхня праця тривала
впродовж 15 місяців, було проведено близько 500 досліджень, в

2. Легниця, Польща

У 2013 році єпископ Збігнєв Кєрніковські з Єпархії Легниці заявив:

«25 грудня 2013 року, під час уділення Святого Причастя, освячена гостія впала
на підлогу, потім її підняли і поклали у контейнер з водою (vasculum). Згодом
з’явились плями червоного кольору. Колишній єпископ Легниці, Стефан Ціхи,
призначив комісію, яка мала дослідити це явище. В лютому 2014 невеличкий
червоний фрагмент гостії відокремили і поставили на корпорал. Комісія
наказала взяти зразок для того, щоб провести ретельне дослідження у
відповідних дослідницьких інститутах».

Після дослідження Відділення судової медицини заявило:

«У гістопатологічному образі було виявлено тканини, що містили фрагменти

частин перехресних м’язів… Тканина має найбільшу схожість із серцевим м’язом
із змінами, що часто виникають під час агонії. Генетичні дослідження вказали на
людське походження тканини».

3. Буенос-Айрес, Аргентина

18 серпня 1996 року, коли о. Алехандро Пезет завершив Літургію в парафії Santa
Maria y Caballito Almagro, одна жінка повідомила, що на свічнику позаду храму
лежить осквернена освячена гостія. Отець Пезет поклав її в посудину з водою і
закрив у дарохранильниці.

Наступного дня священик відкрив дарохранильницю і побачив, що гостія

перетворилась на субстанцію з кров’ю. Про чудо повідомили кардиналу Хорхе
Бергольо (майбутньому Папі Франциску), котрий наказав провести дослідження
чуда після того, як закривавлена гостія не змінювала вигляд впродовж кількох
років.

5 жовтня 1999 року у присутності представників кардинала науковець др. Рікардо

Кастанон Гомес взяв зразок фрагменту і відправив у Нью-Йорк для аналізу.
«Одним із науковців, що проводили дослідження, був др. Фредерік Зубіґа, відомий
кардіолог і судово-патологоанатом. Він визначив, що субстанція була
справжнім тілом і кров’ю, що містили людські ДНК. Зубіґа засвідчив, що
«проаналізований матеріал є фрагментом серцевого м’язу, що знаходиться на
стінці лівого шлуночка, близько до клапана. Цей м’яз відповідальний за
скорочення серця. Слід нагадати, що лівий серцевий шлуночок качає кров до усіх
частин тіла. Серцевий м’яз перебуває в запальному стані і містить велику
кількість білих кров’яних клітин. Це вказує на те, що серце було живим в ту
мить, коли було взято зразок. Відповідно до моєї точки зору, серце було живим,
оскільки білі клітини вмирають за межами живого організму. Для продовження
життя їм потрібен живий організм. Тому, їх присутність вказує на те, що серце
було живим тоді, коли був взятий зразок. Що більше, ці білі клітини крові
проникли в тканину, що вказує на те, що серце було під великим стресом, наче
його власника сильно били в груди».

4. Тістла, Мексика

21 жовтня 2006 року, під час парафіяльних реколекцій, освячена гостія, яку якраз
мали роздавати, пролила червону субстанцію. Місцевий єпископ Алехо Савала
Кастро скликав теологічну комісію, яка мала б дослідити автентичність цього чуда.
В жовтні 2009 року він запросив др. Рікардо Кастанона Гомеса провести наукове
дослідження разом із командою науковців і перевірити чудесну природу явища.
Др. Гомес напередодні завершив розслідування чуда, що відбулось в Буенос-
Айресі.

Наукове дослідження, яке проводили з жовтня 2009 року по жовтень 2012 року,
видало таку заяву:

«Червона субстанція, над якою провели аналіз, відповідає крові, що містить

гемоглобін і ДНК людського походження.
Два дослідження, які видатні судмедексперти проводили різними методами,
показали, що субстанція походить зсередини, що виключає гіпотезу про те, що
хтось міг ввести її ззовні.

Група крові – IV, як і в досліджені гостії в Ланчано та Туринській Плащаниці.

Мікроскопічний аналіз збільшення та проникнення показав, що верхня частина
крові була згорнута від жовтня 2006 року. Більше того, в лютому 2010 року
нижні шари показали присутність свіжої крові.

Це явище не має природного пояснення».

Католицькою церквою офіційно підтверджено близько 130 євхаристійних див[4], причому

останнє з них відбулося в 1996 році. В 2000—2010-х роках зареєстровано кілька випадків, які
неможливо пояснити науковими методами. Наразі церковною владою проводиться збір
доказів, необхідних для їхнього підтвердження чи спростування.

обисто для мене, чудом є вже те, що кожного разу перед святим Причастям, священик
мовить «Святе є святим!» Церква називає святими усіх нас, зібраних у святому храмі.
«Святими» ще за життя! Очевидно, що всі ми є грішні, але у Святому Таїнстві Примирення
Господь нам прощає досконало наші гріхи, бо ж прагне, щоб ми досконало і зі святістю
могли Його примати у Пресвятій Євхаристії.

Можна ще дуже довго роздумувати над усіма аспектами Пресвятої Євхаристії, та й заледве
ми зможемо до кінця усвідомити всю її суть. Зрештою, цього не вимагає від нас Господь.
Єдине, що я старався донести цими роздумами, можливо, є те, що не чаша, не дискос, не
кивот є святим, але Святим є Той, хто у них чи на них є. На кожній Літургії ми отримуємо
Божу благодать приступити до Нього у Святих Таїнствах, щоби отримати всі ті ласки, про
які читали вище і навіть більше.

Вочевидь, не варто вигадувати велосипед, мандрувати цілим світом у пошуках Святого

Грааля чи іншої реліквії, теж стосується різного роду «об’явлень» Пресвятої Богородиці, які
ми всі так любимо. Христос вже показав нам, де є його Святий Грааль, а він там, - у тихому
та скромному храмі, до якого вірні приходять, як казав Папа Іван ХХІІІ, щоби «зачерпнути
води живої».

Знайшов я Святий Грааль чи ні – питання до кожного. Моя відповідь – так!  Адже

справжнє диво Грааля, вочевидь, полягає не в його знахідці, а в тому, що він весь час був
та залишається із нами, по наших храмах. Скарб - не чаша, а Той, хто є в ній, хто її освячує.
І я відчув радість, перебуваючи тієї неділі перед Святими Тайнами в часі Суплікації,  від
усвідомлення, що з кожним новим днем, Господь продовжує відкривати нам свою любов.
Слава Тобі, Сину Божий, що живиш нас плоттю і кров’ю Своєю, співаємо Тобі: Алилуя!