Жоден метод лікування не в змозі переважити принципи, на яких він ґрунтується, тому пошук принципів повинен бути для нас не менш важливим, ніж безпосередньо клінічна ситуація

"Жоден метод лікування не є кращим за принципи, на яких він
ґрунтується, і пошук принципів повинен хвилювати нас не менше, ніж

безпосередня клінічна ситуація" (с. 7)
(Зангвіл,1947, ст. 7)
Зміст
ЧАСТИНА 1
Теорія і принципи
1. Когнітивно-нейропсихологічний підхід: теорії
і моделі
2. Виявлення та характеристика порушень: принципи
та докази
ЧАСТИНА 2
Дефіцит і дослідження
3. Вступ до дослідження
4. Слухове осмислення вимовлених слів
5. Утворення розмовного слова
6. Письмове осмислення та читання
7. Утворення письмових слів
8. Розпізнавання об'єктів і зображень
ЧАСТИНА 3
Терапія
9. Введення в терапію
10. Терапія для слухового розуміння
11. Терапія вилучення та утворення слів
12. Терапія для читання
13. Терапія для письма
Епілог
Глосарій
Передмова
Цей том почав розвиватися в результаті діяльності мовних

терапевтів з Ньюкасл-апон-Тайн, Великобританія, які вже працювали
разом і досі зустрічаються, аби оцінювати нові розробки в сфері афазії,
вивчати нові інструменти оцінки та підходів, обмінюватися думками щодо
стратегій управління, заохочувати клінічних дослідників та взагалі
обмінюватися історіями про роботу з людьми з афазією. Спираючись на
надійну когнітивну нейропсихологічну традицію, кілька років тому ми
вирішили подолати розчарування, яке виникло через відсутність доступної
літератури в цій галузі для працюючих клініцистів, і спробувати об’єднати
що ми робили у своїй щоденній практиці. Цей проект приніс усім нам
користь, тому деяким здалося логічним поширити це й зробити ще більш
комплексним і доступним для ширшої групи клініцистів і студентів щодо
роботи з людьми з афазією. До Вашої уваги, список представників групи
Newcastle Aphasia Study, які зробили внесок у створення цієї книги:
Дженніфер Белл, Хелен Берд, Кірсті Бремлі, Фрауке Бюрк, Рос Емерсон,
Гілл Еверсон, Джейн Джайлз, Ліз Грін, Клер Хедінгтон, Роуз Хілтон, Фіона
Хіншелвуд, Ліза Герст, Девід Говард, Луїза Келлі, Енн-Марі Лаверті,
Люсі Скелтон, Сьюзан Стюарт, Джил Саммерсолл, Соня Тернер, Джулія
Вейд, Джанет Вебстер, Енн Вітворт і Шейла Вайт. Велика подяка цим
людям за їхні зусилля та підтримку, які дозволили цій книзі побачити світ ,
а також за їхній постійний ентузіазм щодо обговорення й оцінювання свого
досвіду щодо афазії, який пронизує наші жваві зустрічі. Крім того, хочу
подякувати Ліндсі Нікелс, яка невтомно читала та коментувала
попередні чернетки цього тому разом із Сью Франклін і Лізою Перкінс, які
також приділили свій час і надали мудрі поради щодо змін попередніх
ідей.
Енн Уітворт, Джанет Вебстер і Девід Говард

Вступ
У той час як когнітивний нейропсихологічний підхід широко

використовується у клініках Великобританії та інших країнах для оцінки
та лікування людей з афазією, є відносно мало опублікованої інформації,
доступної для логопедів, яка б досліджувала застосування цього підходу.
До невеликої кількості опублікованих досліджень, наприклад, належить
“the Psycholinguistic Assessments of Language Processing in Aphasia (Kay,
Lesser, & Coltheart, 1992) and the ADA Comprehension Battery (Franklin,
Turner, & Ellis, 1992). Хоча ці твори й використовуються у практиці, та
вони не належать до доступної літератури, тому допомога працюючим
клініцистам щодо вибору відповідного тесту, інтерпретації його
результатів є досить проблематичною. На нашу думку, це важливі кроки у
розробки терапії, які, як стверджують Хатфілд і Шевел (1983), є одночасно
раціональними і індивідуальними; раціональні у тому сенсі, що вони
базуються на зв’язному обліку порушених та неушкоджених процесів, а
індивідуальні, бо спрямовані на наслідки порушень для людини як окремої
особистості та окремого випадку.
Терапевтичне застосування когнітивної нейропсихології також
залишається важким для засвоєння. Хоча література про терапію для
людей, з афазією існує та розвивається, ці звіти про випадки представлені
в різних формах, які відрізняються доступністю для клініцистів і
прозорістю з точки зору використання теоретичних моделей.
Мета цієї книги - поєднати теорію та практику в рамках когнітивної
нейропсихологічної основи, представлення теоретичної літератури
і пов’язати це безпосередньо з доступними інструментами аналізу та
терапією техніки. Мета книги це не директивність;передбачається, що
вона надасть інформацію, яка допоможе клініцистам використовувати
когнітивні нейропсихологічні знання в оцінці та лікуванні людей з
афазією.
Оскільки надання послуг людям з афазією часто відбувається в контексті
систем охорони здоров’я, терміни «людина з афазією» та «клієнт»
використовуються в книзі як синоніми.
Людина з афазією та ширший клінічний контекст
Перш ніж приступити до нашого дослідження цього підходу, ми, як

клініцисти, хочемо констатувати очевидне. Дослідження та інтерпретація
порушень спілкування за допомогою цього підходу є лише одним з
аспектів цілісного підходу до роботи з людьми з афазією. Ми вважаємо, що
цей підхід слід використовувати лише в рамках загальної комунікаційної
системи, де людина з афазією є центральною, а її чи його особисті
обставини та партнери у спілкуванні є невід’ємною частиною всього
процесу. Важливість розгляду інших сфер, окрім недоліків, розгляду
людини з афазією як автономної людини, розгляду спілкування в контексті
та виходу за межі традиційних способів надання послуг вважаються
очевидними елементами будь-якого послідовного цілісного підходу до
роботи з людьми з афазією.
Тому ми не хочемо мати на увазі, що цей підхід слід використовувати
ізольовано від ширшого контексту обставин реального життя людини з
афазією, але ми віримо, що комплексний аналіз його або її системи
обробки мови часто формує необхідна і життєво важлива роль у розумінні
характеру труднощів, з якими стикається людина з афазією, а також у
скеруванні та інформуванні про подальше лікування.
Структура книги
Цей том поділено на три окремі, але пов’язані між собою частини.
Частина 1 викладає когнітивний нейропсихологічний підхід, який
використовується в рамках поточного лікування людей з афазією,
поміщаючи його в історичні та сучасні рамки.
Частина 2 надає робоче пояснення теоретичної моделі, окреслюючи
недоліки, які можуть виникнути внаслідок погіршення кожного етапу
моделі та обговорює оцінку для кожного етапу. Досліджуються сфери
розуміння усного та письмового слова, створення усного та письмового
слова та розпізнавання об’єктів. Розпізнавання об’єктів і зображень було
включено суворо поза межами сфери мови, оскільки багато оцінок
використовують матеріали з зображеннями; як наслідок, ці порушення
можуть вплинути на успішність під час оцінювання мови. У розділах
частини 2 ми прагнемо надати доступний посібник із використання
інструментів оцінки для виявлення основних порушень. Це
підтверджується короткими прикладами, що ілюструють різні моделі
порушення.
Частина 3 містить вибірковий огляд терапевтичної літератури з детальним
описом використаної терапії. Терапевтичні дослідження систематично
переглядалися, щоб надати інформацію про процедури, які
використовуються в кожному дослідженні, включаючи, наприклад,
завдання, матеріали та відгуки, надані клієнту, разом із короткою
інформацією про клієнта та результат терапії. Надається синтез
терапевтичної літератури для слухового розуміння, вимови, читання та
письма, узагальнюючи те, що було отримано на сьогоднішній день.
Переглянута тут література не є вичерпною, а обговорювані дослідження
не обов’язково є методологічно ідеальними, а також описані з урахуванням
точної теоретичної позиції авторів цього тому. Проте ми вважаємо, що
вони є репрезентативними для досліджень у цій галузі та дозволяють нам
пролити світло на корисність теоретичних моделей, які багато клініцистів і
дослідників застосовували для лікування афазії.
Частина 1
Теорія та принципи
Когнітивний нейропсихологічний підхід

Теорії та моделі
Історична перспектива
Когнітивна нейропсихологія вперше виникла як цілісна дисципліна в
1970-х роках як реакція на домінуючий на той час підхід у
нейропсихології. Цей попередній підхід до нейропсихології («класичний
підхід») мав на меті охарактеризувати продуктивність людей з афазією,
визначаючи їх за локалізацією ураження (див. Shallice, 1988, для
подальшого обговорення цього підходу). Мета полягала в тому, щоб
зрозуміти психологічні функції частин кори головного мозку, досліджуючи
моделі дефіциту, виявленого особами з ураженнями в цих областях, і
ідентифікувати синдроми, визначені в термінах дефіциту, який часто
виникає одночасно. За останні 20 років, принаймні у Великій Британії,
когнітивна нейропсихологія розширилась і стала домінуючим підходом у
нейропсихології. Частково це пояснюється тим, що нейропсихологія стала
основним джерелом доказів про природу нормальної обробки.Інша
причина полягає в тому, що успішна когнітивна нейропсихологія приділяє
справжню увагу наданню звітів про те, як поводяться окремі люди з
ураженням головного мозку, часто використовуючи складні
експериментальні методи для дослідження детермінантів їх
продуктивності.
Витоки когнітивної нейропсихології лежать у двох статтях Маршалла та
Ньюкомба (1966, 1973) про людей із розладами читання. Було дві критичні
особливості. По-перше, Маршалл і Ньюкомб зрозуміли, що окремі люди з
розладами читання можуть демонструвати якісно різні моделі порушень,
які були б приховані, якщо б ставилися до них як до групи.Вони описали
двох людей, які допустили семантичні помилки в читанні одного слова
(наприклад, NEPHEW → «cousin», CITY → «town»; труднощі, описані як
«глибока дислексія»), двох людей, які зробили помилки регуляризації
(наприклад, LISTEN → «liston» , ISLAND → «іzland»; «поверхнева
дислексія») і двоє людей, які припустилися головним чином візуальних
помилок (наприклад, EASEL → «aerial», PAMPER → «paper»; «зорова
дислексія»). Друга особливість полягала в тому, що природу проблем
індивіда можна було зрозуміти з точки зору моделі обробки інформації,
розробленої для врахування продуктивності звичайних людей, у даному
випадку моделі «подвійного маршруту» читання.Тут були очевидні три
суттєві риси когнітивної нейропсихології, які мали визначити підхід: (1)
усвідомлення того, що результативність індивіда, а не середнього
показника групи, є важливим доказом; (2) що характер помилок був
інформативним; і (3) що пояснення продуктивності індивідів повинні бути
викладені в термінах інформаційних моделей нормальної обробки мови, а
не в термінах уражень мозку. Підхід розвинувся від початкової уваги до
розладів читання, що охоплюють низку інших доменів. До них, у
нечіткому хронологічному порядку, відносяться розлади орфографії,
розлади пам’яті (включаючи як довготривалу, так і короткочасну пам’ять),
семантичні розлади, розлади пошуку слів, розлади розпізнавання об’єктів і
зображень, розлади розуміння слів, розлади дії, виконавчої діяльності,
розлади порушення обробки речень, обробки чисел і обчислень. Початкова
увага з точки зору людей, розлади яких досліджувалися, була зосереджена
на дорослих із набутими ураженнями головного мозку, як правило, після
інсульту, травми голови або, рідше, інфекцій головного мозку, таких як
енцефаліт, викликаний герпесом. Тепер фокус розширився, щоб охопити
розлади розвитку та ті розлади, які виявляються при прогресуючих
захворюваннях головного мозку, особливо деменції. Методи також
показали поступову зміну. У той час як ранні дослідження були
поглибленими дослідженнями окремих осіб, дедалі частіше
використовувалися плани серії випадків, коли досліджували серію людей з
використанням однакового набору завдань. Однак дані не аналізуються з
точки зору груп, а скоріше зосереджується на обліку моделей
продуктивності групи людей, які аналізуються окремо.Тут як відмінності,
так і схожість між окремими особами є відповідними доказами. Теоретичні
моделі також розвивалися. У той час як прямокутні та стрілочні моделі
когнітивної архітектури залишаються основним джерелом пояснювальних
концепцій, дедалі частіше використовують обчислювальні моделі, які
зазвичай обмежуються певними областями, такими як читання, пошук слів
або розуміння. Нарешті, відродився інтерес до локалізації когнітивних
функцій у мозку. Цьому сприяла розробка методів візуалізації, таких як
позитронно-емісійна томографія та функціональна магнітно-резонансна
томографія, які можна використовувати для вимірювання змін
регіонального кровотоку (що відображає місцеву синаптичну активність) у
мозку, коли люди займаються когнітивними завданнями. Ці методи
дозволили людям дослідити, як і де в мозку представлені модулі обробки
інформації (наприклад, Price, 2001; Price et al., 2003).
Когнітивна нейропсихологія як робоча теоретична модель

З відмовою від теорій, які встановлювали прямі зв’язки між локалізацією
уражень у мозку та характеристикою дефіциту мовлення та мови, модель
заміни спиралася на компоненти, задіяні в обробці інформації, і
взаємозв’язки між такими компонентами. Вони вперше були
проілюстровані у версії моделі логогена Мортона та Паттерсона (1980).
Мортон і Паттерсон (1980) переглянули та сформулювали попередні версії
моделі логогену (Мортон, 1969), щоб врахувати як типи помилок, так і
фактори, що впливають на продуктивність читання (наприклад, здатність
до зображення слова, частини мови) у людей з глибокою дислексією. Ця
модель була квінтесенцією діаграми обробки «таблиця і стрілка», яка
вказувала низку компонентних процесів (таблиць) і те, як вони
взаємопов’язані (стрілки). Модель, про яку йдеться в цій книзі,
проілюстрована на малюнку 1.1 і (приблизно) базується на адаптації
Паттерсона та Шевелла (1987) попередніх моделей логоген. Хоча модель
такого типу може здатися складною, кожен із цих компонентів видається
необхідним для обробки окремих слів. Як стверджували Колтхарт, Рестл,
Перрі, Ленгдон і Зіглер (2001): «Усі складності моделі мотивовані.Якщо
будь-яку таблицю чи стрілку буде видалено, в результаті отримаємо
систему, що зазнає невдачі принаймні в одному завданні обробки мови» (с.
211).
Якщо різні модулі та з’єднання (таблиця та стрілки) у цій моделі можуть
бути незалежно порушені, дуже велика кількість можливих шаблонів
продуктивності може стати результатом пошкодження. Враховуючи це,
однозначно не можна припустити, що будь-які дві людини обов’язково
матимуть однакову модель продуктивності. Отже, ідея про те, що афазію
можна згрупувати в обмежену кількість ідентифікованих і однорідних
«синдромів», обов’язково має бути невдалою. Це, звичайно, не означає, що
не буде подібності між діями різних людей з афазією; оскільки вони мають
пошкоджені ті самі компоненти, це саме те, що ми передбачили. Це також
не означає, що деякі комбінації симптомів не з’являються частіше, ніж
інші. Це просто означає, що неможливо згрупувати дані людей з афазією
разом, оскільки відмінності між окремими особами важливі (Shallice,
1988). Необхідним наслідком є аналіз даних окремих осіб.
Використання такого роду моделі для пояснення моделей поведінки людей
з афазією передбачає створення кількох припущень, детально описаних і
захищених, зокрема, Caramazza ( (1986), Шалісом (1988) і Колтхартом
(2001). Колхарт (2001) описує чотири припущення:
1 Функціональна модульність. Деякі, принаймні, компоненти когнітивної
системи є модульними, тобто вони працюють незалежно або відносно
незалежно від інших компонентів.
2 Анатомічна модульність. Деякі, принаймні, модулі когнітивної системи
локалізовані в різних частинах мозку. У результаті ураження головного
мозку можуть призвести до виборчого дефіциту обробки інформації, або
через руйнування тканини, відповідальної за певні модулі, або через їх
відключення. Функціональна модульність не обов’язково тягне за собою
анатомічну модульність.
3 Універсальність когнітивних систем. Це спрощене припущення полягає
в тому, що всі нормальні люди мають однакові когнітивні системи. Це
правдоподібне припущення, наприклад, для обробки мови, але воно явно
не застосовується в областях, з якими деякі люди не мають досвіду,
наприклад, музика. Зауважте, що тут не стверджується, що всі люди
матимуть однаковий досвід і можливості в усіх аспектах своєї когнітивної
системи, скоріше, що різні люди не мають радикально різних когнітивних
архітектур для тих самих процесів.
4 Субтрактивність. Результатом ураження головного мозку є руйнування,
пошкодження або погіршення одного або кількох компонентів нормальної
когнітивної системи. Пошкодження не призводить до нових систем
обробки інформації. З іншого боку, людина з ушкодженням мозку може
покладатися на різні джерела інформації для виконання завдання, але вони
використовують системи обробки, які були доступні до захворювання.
Наприклад, людина з серйозними порушеннями розпізнавання обличчя
(прозопагнозія) може почати покладатися на одяг або голос людини, щоб
впізнати її. Хоча звичайні люди не можуть покладатися на ці стратегії, щоб
розпізнати людей, вони можуть зробити це, коли це необхідно.
Такі моделі, як на малюнку 1.1, у такому вигляді радикально не визначені.
Діаграма нічого не говорить про те, як досягається обробка в таблицях.
Кожен з когнітивних модулів обов'язково матиме структуру і може містити
цілий набір складових процесів. Наприклад, на малюнку 1.1 є поле під
назвою «фонологічна збірка». Левелт, Рулофс і Мейер (1999) стверджують,
що існує ряд процесів, які можна розділити, залучених до фонологічної
збірки, включаючи окреме виділення як сегментної, так і метричної
структури.
Є докази того, що можуть бути окремі порушення цих компонентів
процесів (Nickels & Howard, 2000).
Практичне припущення полягає в тому, що будь-який із модулів на
діаграмі може бути втрачено або пошкоджено в результаті пошкоджень
кори. Людина з афазією може мати пошкодження одного або кількох
модулів або відображень між ними. Через функціональну архітектуру
мозку деякі моделі дефіциту будуть більш частими, ніж інші, але оскільки
ураження відрізняються як за своїм точним кортикальним розташуванням,
так і за перерізанням підкіркових волокон білої речовини, ідентичні моделі
дефіциту в будь-яких двох люди навряд чи. Однією з цілей оцінювання
може бути визначення того, які модулі та відображення (таблиці та
стрілки) пошкоджені, а які неушкоджені, що дасть стисле пояснення
моделі продуктивності для ряду завдань і матеріалів. У розділах 4–8 ми
описуємо, лише в загальних рисах, природу обробки в багатьох
компонентах моделі. Звичайно, ми усвідомлюємо, що ми не пропонуємо
повної або навіть точної моделі обробки мови навіть для окремих слів.
Наша фундаментальна претензія в контексті цієї книги набагато
скромніша. Це те, що модель на малюнку 1.1 забезпечує придатну для
використання робочу модель обробки мови. Він забезпечує рівень опису,
який можна використовувати для керування процесом оцінки, який може
визначити рівні зриву, а також інтактні та порушені процеси в людей з
афазією.
Конкуруючі моделі
Існує багато моделей обробки окремого тексту, які можна використовувати
і застосовували для пояснення шаблонів мовного розриву, а також
нормальної обробки. Багато з них стосуються конкретних завдань,
наприклад, пов’язаних із створенням розмовної мови (наприклад, Foygel &
Dell, 2000; Levelt et al., 1999; Rapp & Goldrick, 2000), розуміння усної мови
(наприклад, Marslen-Wilson, 1987) або семантичне представлення
(наприклад, Tyler, Moss, Durrant-Peatfield, & Levy, 2000). Оцінка таких
моделей виходить за межі того, чого прагне досягти ця книга. Однак,
незважаючи на те, що ці моделі намагаються надати детальний звіт про
уявлення та процеси, задіяні в конкретних завданнях, вони надають мало
інформації про те, як різні завдання пов’язані одне з одним. Наприклад,
модуль фонологічного складання в лексичній моделі на рисунку 1.1 є
звичайним процесом виведення, який спільно використовують
найменування зображень, читання слів і повторення слів.Порушення на
цьому рівні має призвести до якісно подібних моделей погіршення для всіх
трьох завдань (деякі кількісні відмінності можуть бути спричинені різним
характером вхідних даних для модуля). Це теорії та моделі 7, які можна
знайти у багатьох людей із фонологічним дефіцитом у продукуванні
мовлення (наприклад, Caplan, Vanier, & Baker, 1986; Franklin, Buerk, &
Howard, 2002).
Деякі моделі, однак, висвітлюють спільну природу процесів і спрямовані
на врахування моделей продуктивності в різних завданнях. У 1979 році,
керуючись шаблонами крос-модального повторення праймінгу, Мортон
переглянув оригінальну модель логогену 1969 року, яка мала єдиний
лексикон для розпізнавання усного слова, створення усного слова,
розпізнавання письмового слова та створення письмового слова, щоб
показати чотири окремі лексикони. на малюнку 1.1 (Morton, 1979a).Олпорт
і Фуннелл (1981) зазначили, що первинні дані Мортона лише спонукали до
поділу орфографічної та фонологічної лексики, і, виступаючи проти
необхідності поділу на вхідну та вихідну лексикони, припустили, що
єдиний фонологічний лексикон використовувався для обох розпізнавання
усних слів. і виробництво, а єдина орфографічна лексика
використовувалася для розпізнавання письмових слів і написання (див.
також Allport, 1985). Були дискусії щодо пояснювальної адекватності цього
пропозиція, зосереджена на ряді питань (див. Howard & Franklin, 1988;
Monsell, 1987). Наприклад, є люди з дефіцитом, очевидно, на лексичному
рівні в пошуку слів з непорушеним розпізнаванням тих самих слів у усній
формі (наприклад, Говард, 1995), і, навпаки, люди з лексичним рівнем
дефіциту в розпізнаванні усного слова з відносно непорушеним
розпізнаванням усне називання (Howard & Franklin, 1988). Ця дисоціація,
здається, передбачає окремі вхідні та вихідні фонологічні лексикони. З
іншого боку, є повідомлення про певні труднощі з читанням і написанням
окремих предметів, які можна найлегше охопити, запропонувавши
порушення загальної орфографічної лексики
(Behrmann & Bub, 1992).
Обчислювальна інтерактивна модель активації, яка також включає один
єдиний лексикон для розпізнавання та створення слів, була розроблена
Мартіном, Деллом та їхніми колегами (Martin, Dell, Saffran, & Schwartz,
1994; Schwartz, Dell, Martin, & Saffran, 1994). У початковій формі моделі
розуміння слів залежало від тих самих компонентів, що й у зворотному
процесі створення слів. Вони використовували це для моделювання
шаблону помилок у повторенні та називанні в одній людині, яка допустила
семантичні помилки в повторенні. Проте, коли Делл, Шварц, Мартін,
Сафран і Ганьйон (1997) спробували використати цю модель для
пояснення шаблону помилок у називанні імен і повтореннях у групі інших
людей з афазією, вони виявили, що ураження, які фіксуються, з
достатньою точністю , індивідуальні моделі помилок у називанні, як
правило, радикально недооцінюють їхню точність повторення.У поєднанні
з демонстраціями того, що модель у своїй неушкодженій формі була здатна
правильно зрозуміти лише дві третини слів, не могла повторювати неслова
та не могла пояснити зв’язок між точністю розуміння та продукуванням,
виявленим у людей з афазією (Нікелс & Howard, 1995b), Dell та ін. (1997)
відмовилися від цього як моделі розуміння та повторення. Навіть його
здатність пояснювати шаблони помилок, виявлені при називанні імен у
людей з афазією, була піддана сумніву (Ruml & Caramazza, 2000).
У результаті цих проблем поточна версія цієї моделі від Фойгеля і Делла
(2000) обмежує свої цілі лише врахуванням моделей помилок у
найменуванні зображень. Нарешті, нам потрібно розглянути «модель
трикутника», розроблену Макклелландом, Плаутом, Зайденбергом,
Паттерсоном та їхніми колегами (Плаут, Макклелланд, Зайденберг і
Паттерсон, 1996; Зайденберг і Макклелланд, 1989). Це обчислювальна
модель лексичної обробки, яка, подібно до моделі Олпорта та Фуннелла
(1981), має лише одну фонологічну систему, яка обслуговує як продукцію,
так і розуміння вимовлених слів, і єдину орфографічну систему як для
письмового введення, так і для виведення. Однак радикальним
нововведенням у цій моделі є відсутність лексичного представлення. Набір
одиниць у фонологічному просторі, наприклад, кодує будь-який можливий
фонологічний рядок, будь то слово чи не слово. Відображення від
фонології до семантики чи орфографії будуть вивчені, використовуючи
реальний словниковий запас слів. У процесі навчання ваги зв’язків між
одиницями введення та прихованими одиницями, а також зв’язками між
прихованими одиницями та орфографією та семантикою будуть
скориговані таким чином, щоб досягти правильного відображення для слів,
які використовуються для навчання моделі (див. Plaut et al., 1996, для
детального опису цієї моделі). Знання про відображення для окремих слів
не локалізовані в лексиконі, а розподілені по всіх вагах у всіх зв’язках між
доменами.
Модель трикутника розроблялася з часів Зайденберга та
Пропозиція McClellands (1989). У результаті є два особливо помітних
досягнення. Plaut і Shallice (1993) показали, що, принаймні з обмеженим
словниковим запасом, модель відображення від орфографії через
семантику до фонології може пояснити більшість особливостей, виявлених
у людей з глибокою дислексією. Плаут та ін. (1996) і Плаут (1999)
розробили модель прямого відображення від орфографії до фонології для
односкладових слів. З правильними представленнями як в орфографічній,
так і у фонологічній сферах ця модель досягла значного успіху в обліку
явища нормального читання та моделі дефіциту, які виявляються у людей з
поверхневою та фонологічною дислексією. Найбільш радикально модель
показує, що єдиний обчислювальний механізм, навчений лише на
реальному словнику слів, здатний генерувати правильну фонологію як для
неправильних слів (наприклад, YACHT, PINT), так і для неслів (наприклад,
THORK, SLINT).
Обчислювальні моделі такого роду представляють дуже цікавий новий
спосіб розуміння того, як можуть бути реалізовані відображення між
доменами. Однак важливо усвідомлювати, що можливості цих моделей
критично залежать від того, як закодовано представлення у вхідних і
вихідних областях, а також від особливостей архітектури моделі, таких як
кількість прихованих одиниць і те, як вони підключені. За моделями такого
типу, як правило, набагато легше вивчати відображення між областями, які
є здебільшого систематичними та узагальненими, як у відображенні від
орфографії до фонології (де, наприклад, літера M на вхідних даних майже
завжди стосується фонеми /m/ у вихід). Це пояснюється тим, що найлегше
вивчати відображення, де подібні вхідні дані призводять до подібних
вихідних даних (див. Plaut & Shallice, 1993). Там, де, наприклад, у
відображенні від орфографії до семантики, немає системності такого роду,
коннекціоністська модель вважає, що цьому важко навчитися, хоча,
зрештою, вона може досягти успіху. З іншого боку, діти надзвичайно
швидко засвоюють відображення нових слів та їхніх значень (Clark, 1993).
Ці моделі наразі мають обмежений обсяг. Обидві реалізовані
моделі мають лише прямі з’єднання (тобто вони використовують лише
однонаправлені з’єднання між рівнями), хоча всеосяжна модель
трикутника завжди використовує двонаправлені з’єднання між доменами.
Оскільки ми знаємо, що архітектура моделей є критично важливою для
того, як вони поводяться, ми не знаємо, чи клієнт, який міг б працювати як
з записом під диктовку, так і з читанням вголос, поводився б під час
читання так само, як існуюча модель, яка включає лише з'єднання в
одному напрямку.
Однією з проблем коннекціоністських моделей такого типу є те, що те, як
вони поводяться, залишається незрозумілим, поки їх не впровадять. З
огляду на те, що в існуючих моделях реалізовано лише читання вголос,
залишається незрозумілим, як вони можуть поширюватися на інші
завдання, такі як повторення слів і не слів, пошук вимовлених слів або
письмо. Одним із результатів є те, що вони не можуть у своїй нинішній
формі звернути увагу на цікаві асоціації та дисоціації між завданнями, які
легко вміщуються в межах лексичної моделі на малюнку 1.1. Прикладом
цього є той факт, що кожна людина, яка не вміє повторювати неслова,
також не може писати неслова під диктовку, але може досить добре читати
неслова (див. Howard & Franklin, 1988, для обговорення). Навпаки, є люди,
які можуть точно повторювати неслова та читати їх, але не можуть
написати їх під диктовку (Shallice, 1981). З цих причин, на поточному етапі
розвитку, корисність трикутної моделі для практикуючого клініциста в
керівній оцінці та виявленні основного дефіциту залишається обмеженою.
Виявлення та характеристика порушень

Принципи та докази
Як ми вже стверджували, когнітивна нейропсихологія базується на
припущенні, що в результаті ураження мовна система може бути
порушена, щоб створити ідентифіковані моделі порушення, які можна
інтерпретувати в термінах моделі обробки. Зараз це більше, ніж
припущення; за останні 25 років величезна кількість досліджень показала
корисність і продуктивність підходу. Мета оцінки як для дослідника, так і
для практикуючого клініциста полягає в тому, щоб визначити процеси, які
не порушені, і ті, які порушені, і показати, як вони взаємодіють, щоб
створити спостережувані моделі поведінки. Уміння оцінювати полягає у
виборі завдань та інтерпретації даних, які дозволять досягти цієї мети як
показово, так і економічно.
У пошуках доказів
Процес оцінки, який використовується для виявлення порушень, полягає в
формуванні та перевірці гіпотез; ці гіпотези зосереджені на перевірці
відносної цілісності конкретних компонентів моделі. При оцінці різних
рівнів поломки за допомогою цієї моделі зазвичай використовуються три
види доказів. Першим джерелом доказів є вплив різних змінних (таких як
довжина слова, образність тощо) на продуктивність. Це те, що Shallice
(1988) описує як «підхід до критичних змінних», який «прагне встановити
змінні, які впливають на ймовірність того, що завдання буде правильно
виконано клієнтом» (Nickels & Howard, 1995a, p. 1281). Другим джерелом
доказів є природа помилок, допущених у різних завданнях. У випадках,
коли завдання включають письмове та усне слівце, помилки допускаються
явно та можуть бути класифіковані. У завданнях на розуміння характер
можливих помилок обмежений дизайном завдання. Наприклад, під час
розмовного зіставлення слова з малюнком помилки в розпізнаванні слова
на лексичному або передлексичному рівні, які призводять до
неправильного розпізнавання слова як іншого фонологічно спорідненого
слова, не будуть виявлені, якщо стимули використовують лише семантично
пов’язані відволікаючі фактори. З іншого боку, вони можуть бути виявлені
під час зіставлення слова з малюнком за допомогою фонологічно
пов’язаних відволікаючих факторів або в завданні визначення вимовленого
слова.
Хоча помилки виявляються, їх інтерпретація не є обов’язковою
прямолінійний. Наприклад, майже всі клієнти, які допускають семантичні
помилки (наприклад, ДЯДЬКО → «племінник») при читанні одного слова
(«глибока дислексія») також допускають візуальні помилки (наприклад,
СКАНДАЛ → «сандал»). Очевидна інтерпретація цих візуальних помилок
полягає в тому, що є порушення в розпізнаванні літер або в лексиці
орфографічного введення. Але, як показав Паттерсон (1979), це пояснення
не може бути правильним (див. також Coltheart, 1980; Morton & Patterson,
1980) (див. парадокс SANDAL–SCANDAL–SMANDAL, проілюстрований
у вставці 2.1). Загалом, помилки певного типу вказують на те, що існує
порушення на рівні, на якому їх визначальна характеристика актуальна,
але, як показує цей приклад, це не обов’язково так. Зазвичай потрібні

додаткові докази впливу змінних і ефективності пов’язаних завдань
Третій спосіб дослідження основного порушення полягає в порівнянні
продуктивності завдань, які мають спільні компоненти обробки.
Наприклад, у випадку PW, описаному вище, нормальна продуктивність у
візуальному лексичному рішенні вимагає, принаймні, розпізнавання букв і
лексичного доступу. Це відкриття негайно усуває рахунок візуальних
помилок на лексичному чи прелексичному рівні. Припущення, що воно
відображає центральне порушення семантичних представлень абстрактних
слів, передбачає, що PW погано справиться з іншими завданнями, які не
включають візуальне розпізнавання слів, але це роблять включають
абстрактне значення слова. Це можна перевірити за допомогою
синонімічних суджень про вимовлені слова. І тут, як і передбачалося, PW
погано працює з абстрактними словами (Howard, 1985).
Таким чином, є три основні джерела доказів продуктивності людей з
афазією, які можна використовувати для визначення природи їхніх
основних порушень: (1) вплив критичних змінних, (2) характер помилок і
(3) конвергентні докази з різних завдань, які використовують спільні
компоненти обробки. Самі по собі докази жодного з них не є остаточними.
Разом, однак, вони можуть надати дуже вагомі докази, які дозволяють
клініцисту ідентифікувати порушені процеси. Для цього, звичайно,
критично важливою є специфікація взаємозв’язків між завданнями, яка
фіксується моделлю «таблиця та стрілка» на рисунку 1.1.
Критичні змінні, що впливають на продуктивність
Є багато факторів, якими можна маніпулювати, щоб надати інформацію в

процесі оцінювання. Ці змінні породжують шаблони помилок, з яких
можна зробити певні припущення. Тут ми просто перерахуємо деякі з
найбільш часто використовуваних змінних. Інші обговорюються там, де
вони є доречними, у розділах 2–6.
Частота слів
Оцінки частоти слів виходять із підрахунку кількості повторень окремих
слів. Найбільш часто використовуваним є підрахунок Кучери та Френсіса
(1967), заснований на мільйоні написаних слів американської англійської
мови 1960-х років. Зовсім недавно база даних CELEX надає доступ до
значно більшої кількості британської англійської, голландської та
німецької (Baayen, Piepenbrock, & Gulikers, 1995). Англійська мова
складається з 16,3 мільйона слів друкованих текстів і 1,6 мільйона слів
розмовних текстів, зібраних протягом 1980-х років. Цей набагато більший
корпус дає надійніші підрахунки частоти, ніж ті, які надали Кучера та
Френсіс. Під час перевірки частотних ефектів звичайним методом є
порівняння продуктивності набору високочастотних слів і набору
низькочастотних слів, зіставлення наборів для інших змінних, таких як
довжина, фонологічна складність, образність тощо. Використовуючи ці
набори, важливо пам’ятати, що терміни висока та низька частота є
відносними, а не абсолютними. У різних експериментах середня частота
набору високочастотних слів може варіюватися від 500 слів на мільйон
(wpm) до 30 слів на хвилину, а низькочастотних слів — від 50 до 1 wpm;
низькочастотне слово одного дослідника є іншим високочастотним словом
іншого дослідника. Це частково відображає завдання, яке
використовується тут. Хоча будь-яке високочастотне слово можна
використовувати для читання, існує дуже мало слів із частотою понад 200
слів за хвилину, які можна використовувати в завданні назви зображень.
Частота слів тісно пов’язана з віком оволодіння (тобто віком, у якому
слово, ймовірно, було розумно освоєно), і важко, хоча й неможливо,
змінювати ці фактори незалежно. Було стверджено, що очевидні ефекти
частоти слів насправді є ефектами віку опанування (Ellis & Morrison,
1998). Частота слів також дуже сильно пов’язана з рейтингом знайомства.
Це не дивно, оскільки знайомість оцінюється за тим, як часто слово
зустрічається або вживається.
Локус впливу частоти слів на точність у моделі після пошкодження не
зовсім зрозумілий. Майже в усіх завданнях зі звичайними людьми час
реакції на високочастотні слова коротший. Як правило, це пояснюється або
швидшим відображенням між представленнями для високочастотних слів
(наприклад, McCann & Besner, 1987; McCann, Besner, & Davelaar, 1988;
ефект у стрілках), або більш доступними лексичними представленнями
(наприклад, Morton, 1979b). ; тобто ефект у таблицях). У разі порушення
обробки частотний вплив на точність часто вважався лексичним рівнем
порушення (наприклад, Lesser & Milroy, 1993). Однак при семантичній
деменції, де основні труднощі, здається, виникають на семантичному рівні,
існують дуже суттєві частотні ефекти, що свідчить про те, що семантичні
уявлення, які відповідають низькочастотним словам, більш сприйнятливі
до пошкоджень (Lambon Ralph, Graham, Ellis і Hodges). , 1998). Цілком
ймовірно, що вплив частоти на точність у людей, які мають порушення
мови, може виникати на лексичному чи семантичному рівнях або у
відповідності між ними.
Образність
Коли людей просять оцінити слова за образотворчістю (наскільки легко це

слово викликає візуальний чи слуховий образ), деякі слова отримують
високі оцінки (наприклад, кіт, книга), а інші, більш абстрактні слова,
оцінюються як такі, що мають низьку образність (наприклад, щастя, ідея). .
Такі слова використовуються для визначення наявності ефекту
зображення. Зображуваність тісно пов’язана з конкретністю
(конкретно-абстрактним виміром), і справді, ці виміри може бути
неможливо розрізнити (хоча див. Marcel & Patterson, 1978, щоб
підтвердити, що зображуваність може бути визначальним фактором). Було
висловлено припущення, що ефект здатності до зображення може
відображати багатство семантичних репрезентацій з більш образними,
конкретними словами, які мають більше семантичних характеристик, ніж
менш образні, абстрактні слова (Plaut & Shallice, 1993). Інша припущення
полягає в тому, що слова з високою образотворчістю мають набагато
чіткіше визначені та послідовні значення, ніж слова з низькою
образотворчістю, які, як правило, мають значення, що залежать від їхнього
мовного контексту (Breedin, Saffran, & Coslett, 1994).
Існує домовленість про те, що ефекти зображення виникають на
семантичному рівні.
Дуже частою ознакою афазії є краща продуктивність зі словами, які добре
сприймаються, ніж зі словами, які погано сприймаються (Franklin, 1989).
Ефекти можуть виникати на семантичному рівні або в процесах введення
та виведення із семантики (Franklin, Howard, & Patterson, 1994, 1995;
Franklin, Turner, Lambon Ralph, Morris, & Bailey, 1996). Однак іноді
трапляються люди з афазією або прогресуючими розладами, які виявляють
зворотний ефект – тобто кращу продуктивність з абстрактними словами,
які мало зображаються, ніж з конкретними словами, які добре
зображаються (наприклад, Breedin et al., 1994; Marshall). , Chiat, Robson, &
Pring, 1996; Warrington, 1975, 1981). Це свідчить про те, що може існувати
частково незалежне представлення семантики для слів з високою та
низькою образністю.
Довжина слова
Довжина слів і не слів може бути різною (наприклад, одно-, дво-,

трискладові слова), з урахуванням інших змінних, таких як частота та
можливість зображення. Набори цих слів використовуються для
визначення наявності ефекту довжини, коли довші слова та/або неслова
повторюються або доступ до них менш точний.
Шукати коріння ефектів довжини непросто. Оскільки слова з більшою
кількістю складів мають більше фонем, ефект довжини зумовлений
кількістю складів чи кількістю фонем?
Очевидним тестом є використання слів, які відрізняються кількістю
складів, але зберігають незмінну кількість фонем, наприклад, порівняння
ефективності слів із чотирма фонемами зі словами з чотирьох фонем і двох
складів.
Однак ці слова відрізняються кількістю груп приголосних. Результатом є
те, що вплив довжини фонеми, довжини складу та кількості кластерів у
слові може бути дуже важко розпізнати. Базуючись на дев’яти особах, які
припустилися фонологічних помилок у продукуванні, Нікелс і Говард
(2004) представили дані, які свідчать про те, що кількість фонем є єдиним
важливим фактором. Навпаки, Романі та Калабрезе (1998) стверджують,
що фонологічна складність є визначальним фактором для людини в їх
дослідженні
З візуально представленими подразниками ситуація ще складніша. Хоча
загалом кількість літер у слові тісно пов’язана з кількістю фонем, цей
зв’язок набагато менш ніж ідеальний. Наприклад, ACHE має чотири
літери, але лише дві фонеми, тоді як FLAX, також із чотирма буквами, має
п’ять фонем. Подібним чином деякі односкладові та трискладові слова
мають однакову кількість букв (наприклад, ПРИНЦ і БАНАН). Як
наслідок, розрізнення між ефектами фонологічної та орфографічної
довжини може бути непростим.
Ці суперечки можуть бути менш важливими для клініциста; загалом,
краща продуктивність зі словами з меншою кількістю фонем свідчить про
проблему у фонологічному виведенні, швидше за все, у процесах
фонологічного складання. Рідкісні люди, які краще вимовляють довгі
слова, ніж короткі (Best, 1995; Lambon Ralph & Howard, 2000), важче
пояснити, але, швидше за все, це пояснюється труднощами доступу до
вихідної фонології (оскільки довші слова, з менше сусідів, вони більш
характерні у своїх фонологічних представленнях).
Про вплив довжини слова на розпізнавання вимовленого слова не часто
повідомлялося, можливо тому, що його рідко досліджували. Є вказівки на
те, що люди з порушеннями на рівні фонологічної вхідної лексики або в
доступі до семантики з лексикону краще розуміють довші слова (Franklin
et al., 1996; Howard & Franklin, 1988).
Ймовірно, це тому, що довші слова є більш характерними у фонологічному
просторі та активують менше подібних конкурентів під час процесу
лексичного доступу.
Регулярність слова
Регулярність слів передбачає порівняння ефективності зіставлених наборів

слів із передбачуваною або регулярною відповідністю між написанням і
звуком (наприклад, MINT, RAVE) і слів із менш передбачуваною
відповідністю між написанням і звуком (наприклад, PINT, HAVE). Ці слова
використовуються для визначення наявності ефекту регулярності при
читанні, коли звичайні слова читаються краще, ніж неправильні.
В англійській мові зв’язок між звуком і написанням набагато менш
передбачуваним, ніж зв’язок написання зі звуком. Наприклад, /pil/ можна
правильно писати як PEAL, PEEL або PELE (як у Pele Tower – формі
укріпленого пізньосередньовічного фермерського будинку, знайденого на
півночі Англії). Але кожне з них можна правдоподібно вимовляти лише як
/pil/. У той час як під час читання більшість односкладових слів є
регулярними у своїх орфографічних відповідностях (наприклад, WHALE,
CAUSE, FLAME), під час написання важко знайти багато слів (таких як
BANK, HILL, PANT), які можуть бути лише написані. одним способом.
Коли люди з афазією краще читають або пишуть звичайні слова, ніж
неправильні, це свідчить про те, що для виконання завдання вони
використовують сублексичні відповідності. Це означає, що механізми
лексичної обробки в якийсь момент порушуються.
Лексичність
Модель має системи обробки, які залежать від лексичного доступу;

наприклад, читання через лексикон орфографічного введення буде
можливим лише для справжніх слів, оскільки в цій системі представлено
лише знайомі, відомі слова. Неслова можна обробляти лише за допомогою
підпрограм, які включають загальні правила для відображення між
вхідними та вихідними доменами (наприклад, читання не слів вимагає
використання процесу «орфографічного перетворення у фонологічне»,
який може залежати від правил зв’язку графем із фонемами).
Справжні слова можуть бути оброблені тією ж процедурою; загалом це
призведе до правильної роботи, за винятком випадків, коли це винятки з
правил. Так, наприклад, усі реальні слова повторюватимуться правильно за
допомогою «фонологічного перетворення вводу-виводу», оскільки це
відображення є повністю послідовним і без винятків. Під час читання,
навпаки, будь-яке справжнє слово з винятковими зв’язками між
правописом і звуком (наприклад, HAVE, BEAR, PINT) буде неправильно
прочитано («регуляризоване»), коли його результат генерується
процедурою підлексичного перетворення. Порівняння продуктивності з
реальними словами та несловами
для довжини та фонологічної складності, отже, може надати корисну
інформацію про те, як виконується завдання. Ефект лексичності
спостерігається, коли продуктивність зі справжніми словами краща, ніж із
зіставленими несловами. З цього випливають два висновки: по-перше, що
є порушення в певний момент підлексичної процедури; по-друге, лексичні
процедури беруть участь у реальній обробці тексту. Краща продуктивність
з несловами, ніж зі справжніми словами, є набагато менш імовірним
результатом, але це може статися, наприклад, у «поверхневій дисграфії»
(Behrmann & Bub, 1992; Weekes, Davies, Parris, & Robinson, 2003). Це
означає, що в певний момент є порушення лексичної процедури, і, отже,
людина покладається на сублексичні процедури. Наприклад, під час
письма під диктовку особа, яка покладається на сублексичні процедури,
створюватиме правдоподібні (і, отже, правильні) варіанти написання
неслів. Справжні слова дуже часто буде написане неправильно, але
правдоподібно (наприклад, написання TRAIN як TRANE.
Граматичні категорії слова
Зазвичай вони включають іменники, дієслова, прикметники та службові
слова та використовуються для визначення наявності ефекту граматичного
класу. Існують систематичні відмінності в зображеності слів у різних
класах слів. Іменники, як правило, оцінюються як такі, що набагато краще
зображені, ніж дієслова; прикметники зазвичай знаходяться десь
посередині. Функціональні слова набагато менш образотворчі та набагато
частіше, ніж слова змісту. Також вони часто коротші. Питання про те, чи є
ефекти класу слів реальними чи їх можна звести до ефектів змішуючих
змінних, таких як можливість зображення, часто піднімалося. Олпорт і
Фаннелл (1981) показали, що відмінності між іменниками та дієсловами
при читанні можуть зникати, якщо контролювати образність слів.
Тривають суперечки щодо того, чи всі відмінності між іменниками та
дієсловами можна звести до відмінностей у здатності зображення
(наприклад, Berndt, Haendiges, Burton & Mitchum, 2002; Bird, Howard &
Franklin, 2000).
Через контраст між словами змісту та службовими словами ще важче
визначити, чи виявлені відмінності пов’язані зі змішуванням із
зображенням чи частотою. Безумовно, відмінності між словами змісту та
службовими словами можуть зникнути, якщо використовувати списки,
зіставлені за частотою та здатністю до зображення (Bird, Franklin, &
Howard, 2002; Howard & Franklin, 1988). Одна проблема полягає в тому, що
коли для цього використовуються відповідні списки, слова змісту (дуже
висока частота й дуже низька відображуваність для змістових слів) і
службові слова (дуже висока відображуваність і дуже низька частота для
службових слів) є нетиповими.
Характер помилок
На додаток до цих змінених шаблонів помилок, природа помилок є
додатковим джерелом інформації, яка може бути використана для пошуку
конвергентної інформації для ідентифікації неушкодженої та погіршеної
продуктивності обробки. У першому наближенні помилки вказують на те,
що існує порушення на рівні, на якому їх визначальна характеристика
актуальна. Семантичні помилки, наприклад, припускають, що основний
дефіцит лежить у семантичних представленнях або в процесі введення в
семантику чи виведення з неї. Подібним чином, фонологічні помилки у
продукуванні узгоджуються з порушенням на рівні фонологічної вихідної
лексики або на більш периферійних рівнях фонологічної продукції. Проте
природа помилок сама по собі ніколи не може бути переконливим доказом
рівня основного порушення. Ми вже підкреслювали в парадоксі
САНДАЛ-СКАНДАЛ-СМАНДАЛ, що у випадку PW, людини з глибокою
дислексією, зорові помилки при читанні не можна віднести до будь-яких
труднощів у розпізнаванні літер або слів.
Слід звернути увагу на кілька застережень. У багатьох завданнях на
розуміння можливість помилок обмежена використовуваними
відволікаючими факторами. Фонологічні або візуальні помилки в
розпізнаванні слів будуть помічені лише при використанні фонологічних
або візуальних відволікаючих засобів. Подібним чином, семантичні
помилки будуть допущені лише тоді, коли використовуються семантично
пов’язані відволікаючі фактори.Крім того, можливості виникнення цих
помилок безпосередньо залежать від кількості відволікаючих засобів, що
використовуються у відповідній області. Наприклад, при зіставленні слова
з малюнком рівень семантичних помилок буде дуже різним, якщо доступні
чотири семантично пов’язані дистрактори, ніж якщо присутній лише один
семантичний дистрактор. Частота семантичних помилок також може
відрізнятися, якщо використовується більш обмежений діапазон
відволікаючих факторів у верифікації «слово–картинка», коли оцінювана
особа має вирішити, чи є представлене слово назвою зображення,
порівнюючи представлене ім’я з усіма можливими іменами. У розумінні
можливість робити різноманітні помилки максимально зростає, коли
клієнта просять дати визначення представленого слова. Таким чином,
клініцист повинен ретельно обирати оцінки на основі гіпотез про
порушення у клієнта, а також інтерпретувати ефективність у контексті
вимог завдання.
У виробництві класифікувати відповіді відносно просто
(i) семантичні помилки, (ii) фонологічні помилки та (iii) непов’язані
помилки. Серед фонологічних і непов’язаних помилок можна розрізнити
реальні слова та несловесні відповіді. Однак жодна з цих класифікацій не
позбавлена проблем. Наприклад, наскільки близькою повинна бути
помилка, щоб назвати результат семантично пов’язаним? Оскільки не існує
незалежної метрики семантичної спорідненості, межа, по суті, є питанням
вибору. Мартін та ін. (1994) описують ВІДНОШЕННЯ → «у кожного є
своя думка» як семантичну помилку. Говард і Франклін (1988)
класифікують СОРОЧКА → «праска» як непов’язане.
Подібним чином, ступінь фонологічної спорідненості, необхідної для
класифікації помилки як фонологічної, радикально відрізняється між
дослідженнями. Прийнявши критерій, успадкований від Мортона та
Паттерсона (1980), Нікелс та Говард (1995b) визнають відповіді
фонологічно пов’язаними, якщо вони поділяють принаймні 50% своїх
фонем з метою приблизно в тому самому порядку. Мартін та ін. (1994)
прийняли набагато менш суворий критерій – тобто відповідь, яка має лише
одну фонему з метою (за винятком schwa), вважається фонологічно
пов’язаною! Те, як класифікувати помилки, значною мірою залежить від
судження. Немає правильних відповідей, які можна визначити заздалегідь.
Це одна з причин, чому, на нашу думку, помилки є лише одним із джерел
доказів рівня поломки. Переконливі висновки про неушкоджені та
порушені процеси для будь-якої окремої людини з афазією можна зробити
лише на основі збіжних доказів впливу критичних змінних і ефективності
виконання пов’язаних завдань разом із характером допущених помилок.
Важливо також усвідомити, що, як зазначив Катлер (1981), помилки є
детермінованими. Іншими словами, помилка може мати більше одного
джерела. Так, наприклад, семантичні помилки у створенні можуть
виникнути або коли семантика порушена, або коли лексична форма
цільового слова недоступна (Caramazza & Hillis, 1990).
Порівняння між завданнями
Порівняння ефективності виконання різних завдань, де ці різні завдання
мають спільні компоненти обробки інформації, є остаточним критичним
джерелом доказів для визначення місця порушення. Значна частина змісту
Розділів 4–8 присвячена способам проведення таких порівнянь. Існує
багато можливих способів, якими це можна зробити, і всі вони залежать
від аналізу завдання, який визначає процеси, необхідні для виконання
конкретного завдання. Нижче наведено корисні порівняння.
Порівняння різних модальностей
Порівняння одних і тих самих завдань на розуміння усного та письмового
слова часто використовується, щоб визначити, чи є труднощі, які виявляє
людина з афазією, на рівні, спільному для двох модальностей (коли
подібний рівень продуктивності, подібний розподіл помилок і подібні
ефекти психолінгвістичні змінні продуктивності повинні бути знайдені в
двох модальностях) або специфічні для однієї модальності. Подібні
порівняння можна зробити між розмовними і письмовими називаннями
(обидва обов’язково включає семантичну обробку), або між називанням,
читанням вголос і повторенням слів (усе включає фонологічне складання),
і, коли не читання слів і повторення значно погіршуються, ніж ті самі
завдання зі справжніми словами, доступ до фонологічних вихідний
лексикон.
Порівняння завдань, що охоплюють різні рівні в межах
модальності
Франклін (1989) показав, як набір завдань, які підключають доступ до
різних рівнів репрезентації, може бути використаний для визначення рівня
порушення слухового розуміння слів. Вона використовувала: (i) мінімальні
пари без слів, які вимагають доступу лише до результатів слухового
фонологічного аналізу; (ii) слухове лексичне рішення, яке вимагає доступу
до фонологічного вхідного лексикону; і (iii) завдання на розуміння слів,
включаючи зіставлення слова з малюнком і визначення синонімів
(вимагають доступу до семантики). Франклін стверджував, що якщо
модель, зображена на рисунку 1.1, є правильною на етапах, які вона
постулює щодо розуміння вимовленого слова, вони сформують ієрархію
так, що погіршення продуктивності на будь-якому рівні призведе до
погіршення всіх завдань, що виконують наступні рівні (див. таблицю 2.1). .
Це був шаблон, який вона знайшла (див. резюме клієнтів у розділі 4). Це
дослідження демонструє, як ретельне обмірковування завдань і рівнів
репрезентації, які вони використовують, може дозволити визначити рівні
порушення.
Таблиця 2.1 Зв’язок між рівнями порушення розуміння вимовленого слова
та моделями порушення у завданнях, що стосуються різних рівнів
залучених процесів (Franklin, 1989)
У створенні тексту завдання, які охоплюють різні рівні, не вимагаючи

обробки на наступних рівнях, важче визначити, хоча є деякі порівняння
такого роду, які можуть бути корисними. Наприклад, омофонні судження
щодо пар написаних слів (наприклад, SEW і SO звучать однаково?)
вимагають доступу до фонологічних репрезентацій без усного виведення.
Ефективність гомофонних суджень і погане усне читання відповідних слів
свідчить про те, що труднощі читання полягають у вихідних процесах
фонологічного складання або артикуляційного програмування. І навпаки,
якщо продуктивність обох порушена, це свідчить про те, що процес
читання порушений на якомусь ранньому рівні, спільному як для читання
вголос, так і для гомофонних суджень.
Порівняння різних завдань, які мають спільний рівень
обробки
Цей момент найкраще проілюструвати на прикладі. Перший приклад
можна побачити у випадку фонологічної збірки, де в моделі, зображеній на
рисунку 1.1, це процес, спільний для іменування зображень, повторення
слів і не слів, а також читання слів і не слів. Там, де є схожі моделі
порушення в усіх цих завданнях (наприклад, гірша продуктивність зі
словами з більшою довжиною фонем), подібні помилки (фонологічні
помилки, ідентифіковані в основному через пропуски фонем і
заміни) і подібних рівнів точності, є вагомі докази того, що дефіцит
людини знаходиться в процесах фонологічної збірки. Другий приклад
можна побачити в процесі підлексичного орфографічного перетворення у
фонологічне, необхідного для читання без слів. Цей процес також
необхідний для оцінки омофонів без слів (наприклад, рішення, що PHAIP і
FAPE є омофонами) і для фонологічного лексичного рішення (вирішення,
що KRAIT звучатиме як справжнє слово при вимові, а BRAIT – ні).
Подібні дефіцити в усіх трьох завданнях свідчать про дефіцит їх спільного
процесу підлексичного орфографічного перетворення у фонологічне.
Третій приклад очевидний, де, знову ж таки в моделі на малюнку 1.1,
семантична обробка необхідна для ряду процесів, включаючи усне та
письмове розуміння слів, усне та письмове називання зображень.
Загальний недолік у всіх цих завданнях зі схожими характеристиками
свідчить про порушення на семантичному рівні (Hillis, Rapp, Romani, &
Caramazza, 1990; Howard & Orchard-Lisle, 1984). Однак слід пам’ятати, що
під час порівняння вхідних і вихідних завдань (у цьому випадку розуміння
та іменування) продуктивність у завданнях на розуміння може
постраждати менше, оскільки можливість робити помилки обмежена
використовуваними відволікаючими факторами.
Примітки
1. Знайомство в психолінгвістичній базі даних MRC (Coltheart, 1981)
виводиться з суб’єктивної оцінки частоти вживання слова. У нормах
Снодграсса та Вандерварта (1980) це оцінка знайомства концепції. Це не те
саме.
2. Хоча ми вважаємо, що конвергенція доказів у цих сферах має
вирішальне значення для виявлення неушкоджених і порушених процесів,
деякі не погоджуються з цим. Наприклад, Делл та його колеги (Dell et al.,
1997; Foygel & Dell, 2000; Schwartz et al., 1994) пропонують модель, яка
має на меті врахувати модель помилок у найменуванні зображень, але
нічого не визначає про вплив психолінгвістичних змінних або виконання
завдань, відмінних від іменування зображень. Їхня модель нічого не
говорить про такі ефекти.
Частина 2
Дефіцити та оцінка
Вступ до аналізу
У наступних п’яти розділах розглядається модель у п’яти ключових

сферах: розуміння усного слова, створення усного слова, читання, письмо
та розпізнавання об’єктів і зображень. Кожна глава зосереджена на одній
області, встановлюючи модель, яка стосується цього аспекту системи
обробки мови та недоліків, які можуть виникнути внаслідок збою в цій
області. Потім проводиться оцінка для кожної сфери, визначаючи:
• фактори, які слід виключити з оцінки;

• загальні питання, пов'язані з типами слів і ефектами, які слід
спостерігати;
• індикатори погіршення для кожного модуля або процесу в домені;
• ключові сфери оцінювання;
• доступні методи та інструменти оцінки, що визначають типи відповідей;
• додаткові можливості оцінювання;
• інтерпретація отриманих даних;
• приклади тематичних досліджень з літератури, які ілюструють моделі
дефіциту.
Незважаючи на те, що кожна з цих областей надає клініцисту інформацію
для застосування під час оцінки, клініцист повинен бути стратегічним у
своєму підході до цього процесу.
Перевірка гіпотез і вибірковість тестів
Підхід до перевірки гіпотез повинен застосовуватися в процесі
оцінювання, що призведе до раціонального вибору оцінок. Метою підходу
до перевірки гіпотез є визначення основної причини або причин
порушення комунікаційних здібностей, тобто визначити, які компоненти
моделі порушені та як ці відносні порушення впливають одне на одного.
Клініцист має вибірково вирішувати, які оцінки використовувати, щоб
відрізнити ефективність (або відносну ефективність) завдань, які
виконують різні компоненти обробки.Таким чином, клініцист не буде
намагатися оцінити всі компоненти моделі з метою отримати повну
картину продуктивності, а буде прагнути визначити найбільш визначальні
оцінки для конкретного клієнта.
Спираючись на спостереження за спілкуванням
Встановлюючи початкові гіпотези, клініцист повинен брати до уваги
індивідуальну інформацію, отриману про клієнта під час початкового
розмовного контакту, таку як очевидні труднощі з розумінням запитань або
чіткі труднощі з лексичним пошуком, а також особистий звіт або звіт
опікуна. Слід також звернути увагу на спостереження за сенсорними
дефіцитами, наприклад із зором або слухом, оскільки вони можуть
вплинути на результати оцінювання.
Уточнення рівня оцінки
Незалежно від того, чи зосереджена увага на обробці вхідних чи вихідних
даних, перед оцінкою конкретних компонентів обробки та уточненням
рівня поломки слід розглянути весь маршрут. Розуміння усного слова слід
оцінювати, насамперед, за допомогою розуміння слова постукуванням
(наприклад, за допомогою завдання на відповідність усного слова та
малюнка). Якщо це не порушено, то процеси ідентифікації звуків
мовлення (що потребує слухового фонологічного аналізу) і розпізнавання
слів (за допомогою фонологічного вхідного лексикону) можна вважати
непорушеними. Якщо у клієнта виникають труднощі, необхідно
протестувати процеси компонентів, щоб встановити причини поломки.
Тобто, чи порушений слуховий фонологічний аналіз? Чи порушено
фонологічний вхідний лексикон? Або це через порушення на
семантичному рівні?
Подібним чином продукування розмовного слова слід спочатку оцінити в
завданні іменування, яке може оцінити весь вихідний маршрут. Тут від
клієнта вимагається спиратися на семантичні уявлення, лексичні уявлення,
процеси, пов’язані з фонологічним плануванням і складанням, а також
артикуляційне програмування.
Знову ж таки, якщо іменування вдалось, можна зробити припущення щодо
непорушеної природи процесів компонентів. Якщо виникають труднощі,
компонентні процеси можуть бути вибірково спрямовані на подальшу
оцінку. У завданні іменування аналіз типів помилок і критичних змінних,
що впливають на продуктивність, допоможе звузити гіпотези
Завдання, які вимагають більш точного налаштування рівня
функціонування, можуть бути обрані першими під час оцінки конкретного
компонента обробки. Наприклад, розрізнення мінімально контрастних пар
слів може використовуватися спочатку для оцінки навичок слухового
фонологічного аналізу людини, а не слів, які мають максимальні
контрасти. Якщо продуктивність низька, було б розумно перейти до
максимально контрастних слів, щоб визначити рівень, на якому
продуктивність руйнується. Проте, якби продуктивність була хорошою,
тоді можна припустити, що ефективність легшого завдання також буде
хорошою.
Подібним чином, при оцінці цілісності семантичної системи на основі
слухового введення завдання, яке потребує маніпулювання почутими
синонімами, було б більш обтяжливим, ніж вибір із вибору картинок у
відповідь на почуте слово. Успіх у першому означав би успіх у другому,
якщо клієнт не мав додаткових труднощів, пов’язаних із графічним
матеріалом. Однак, починаючи з такого завдання, як судження про
синоніми, потрібно збалансувати прогнозований успіх. Якщо у клієнта є
семантичні порушення, завдання зіставлення слова та зображення може
наразити його чи її на початкову невдачу (одночасно забезпечуючи
важливу базу ефективності); завдання на оцінку синонімів може бути
занадто високим рівнем, щоб починати оцінювання.
Кількість тестових завдань
Іншим фактором, який слід враховувати при виборі та проведенні
оцінювання, є кількість елементів, які використовуються для вимірювання
продуктивності. У міру уточнення процесу оцінювання для встановлення
діагнозу можна використовувати меншу кількість тестових завдань; однак
оцінювач повинен визнати, що здатність тесту виявити вплив змінної є
функцією кількості елементів у тесті (точніше, розмір ефекту, який,
ймовірно, буде виявлений, залежить від квадрата корінь з числа
предметів). Якщо важливо визначити, чи впливає змінна, слід
використовувати достатньо велику кількість елементів. Проте, як тільки
компонентні процеси ідентифікуються як порушені, оцінку слід проводити
з використанням достатньо великої кількості елементів, які дозволять
виявити будь-яку зміну (або її відсутність) від до і після терапії. Таким
чином, клініцист може провести різницю в оцінці для встановлення
діагнозу та оцінці для моніторингу змін після лікування.
Розуміння вимовлених слів на слух

Модель слухового розуміння вимовлених слів
На малюнку 4.1 показано процеси, пов’язані з розумінням слів на слух.
Існує три етапи, залучені в прослуховування значення: слуховий
фонологічний аналіз, фонологічний вхідний лексикон і семантична
система.
Фонологічне перетворення вводу-виводу також актуальне тут. Це пов’язує
слуховий фонологічний аналіз із фонологічним складанням. Оскільки цей
шлях обходить лексикони, він дозволяє повторювати не слова, а також
сприяє повторенню справжнього слова.
Дефіцити слухового розуміння вимовлених слів
Дефіцит слухового фонологічного аналізу називають «глухотою між

словами та звуками» (Franklin, 1989). Порушення на цьому рівні матиме
глибокий вплив на слухове розуміння, оскільки воно впливає на всі етапи
слухового вербального розуміння. Однак це не вплине на здатність
розрізняти невербальні звуки (наприклад, дзвоники) або здатність
зіставляти характерні звуки з зображенням.Оскільки доступ до
фонологічної вхідної лексики згодом ускладнюється, здатність
повторювати реальні слова зменшується (повторення справжніх слів
використовує цей шлях). Однак семантична інформація може сприяти
повторенню справжніх слів, надаючи семантичну підтримку. Оскільки
прямий шлях від фонологічного аналізу до фонологічного складання не
можна використовувати, повторення не слів також буде порушено.
Повторення як справжніх, так і не слів може сприяти читання по губам.
Коротші слова можуть бути складнішими для розуміння, ніж довші,
оскільки вони мають більше фонологічних сусідів, з якими їх можна
сплутати (Luce & Large, 2001; Luce, Pisoni, & Goldinger, 1990).
«Фонологічні сусіди» — це інші справжні слова, що відрізняються однією
фонемою. Наприклад, cat має таких сусідів, як hat, rat, sat, cap, cad, can, cot,
cut, kit.Трискладові слова мають набагато менше сусідів: crocodile не має
жодного, а в elephant їх всього два : elegant та element.
До семантики все ще можна отримати доступ через читання. Розуміння
може сприяти: (a) сповільнене мовлення; (b) читання з губ (яке забезпечує
візуальне джерело фонетичної інформації); і (c) контекст.
Дефіцит фонологічної вхідної лексики або доступу до неї називають

«глухістю словоформи» (Franklin, 1989). Оскільки доступ до лексикону
(або слухових форм слова) утруднений, рядок фонем не буде розпізнано як
справжнє слово. Справжні слова повторюватимуться так, ніби вони не
слова. Слова та неслова все ще можуть повторюватися прямим шляхом від
фонологічного аналізу до фонологічного складання.
Можуть бути присутніми частотні ефекти – тобто високочастотні слова
легше зрозуміти, ніж низькочастотні слова. Проте лексичний дефіцит
можливий без частотних ефектів у лексичному рішенні чи сприйнятті
слова на слух (Howard & Franklin, 1988), а частотні ефекти виникають не
лише внаслідок порушень на лексичному рівні (частотні ефекти також
відносять до семантичних дефіцитів, напр. Гаррард і Ходжес, 1999).
До семантики все ще можна отримати доступ через читання. На розуміння
прочитаного не впливає дефіцит фонологічної вхідної лексики. Існує
сильна залежність від контексту для сприяння розумінню. Розпізнавання
слів (як у лексичному рішенні, так і в назві до визначення) може бути
кращим для довших слів, які мають менше сусідів, ніж для коротких слів
(наприклад, Howard & Franklin, 1988).
Дефіцит доступу до семантичної системи з фонологічного вхідного

лексикону називають «слово, що означає глухоту» (Franklin, 1989).
Оскільки доступ до семантики порушений, слухове розуміння погане.
Розуміння може бути кращим для довших слів, ніж для коротших слів,
оскільки доступ до семантики підтримується більш чіткими уявленнями на
лексичному рівні (Franklin et al., 1996).
Рядок фонем розпізнається як слово, але не розуміється – тобто
ефективність лексичного рішення хороша. Слова і неслова все ще можуть
повторюватися.
До семантики все ще можна отримати доступ через читання. Знову ж таки,
розуміння прочитаного не пов’язане з дефіцитом доступу до семантики
фонологічного вхідного лексикону.
Розуміння як звукового, так і письмового способів введення

порушене. Усі модальності виводу також порушені (тобто усне та
письмове виробництво). Семантика зазвичай «деградує» (і частково
порушена), а не повністю недоступна або знищена.
Ефекти зображуваності, як правило, присутні – тобто слова, які дуже легко
представити (наприклад, кішка, книга), легше зрозуміти, ніж слова з
низьким рівнем зображуваності (наприклад, щастя, ідея). Зворотні ефекти
зображуваності з кращим розумінням абстрактних слів з низькою
зображуваністю, ніж конкретних слів з високою зображуваністю можуть
виникати, хоча й рідко.
Деякі люди з центральним семантичним дефіцитом можуть проявляти
ефекти категорії. Найбільш поширеним є більше порушення розуміння
слів, що стосуються категорій живої природи – тварин, рослин, фруктів і
овочів – ніж артефактів (об’єктів). Зустрічається і зворотна картина, хоча й
рідше.Вибіркове порушення для тварин з іншими категоріями живих разом
з відносно добре збереженими об'єктами; відносна збереженість назв, що
стосуються географічних об’єктів; особливі труднощі з назвами частин
тіла або власними іменами. Такі дефіцити здаються відносно рідкісними,
але навіть якщо вони виникають, їх можна не помітити. Люди з
неушкодженими концепціями об’єктів, але з порушенням лексичної
семантики, погано справлятимуться із завданнями, пов’язаними зі
словами, але можуть добре виконувати завдання на невербальну
семантику, наприклад, піраміди з трьома картинками та пальми (Howard &
Patterson, 1992; див. Nickels, 2001). , для обговорення)
Оцінки розуміння вимовлених слів на слух
Загальні зауваження щодо аналізу

Легкий дефіцит слухового розуміння не завжди виявляється під час
розмови через широке використання контексту. Тому спостереження за
взаємодією недостатньо, щоб виключити дефіцит слухового розуміння. Під
час оцінювання розуміння на слух корисною відправною точкою є тести,
які враховують весь процес (наприклад, зіставлення вимовленого слова та
зображення з різними відволікаючими факторами). Якщо продуктивність
погіршилася, дослідіть шаблон помилок і дозвольте цьому спрямувати
подальшу оцінку. Порушення периферичних процесів (слуховий
фонологічний аналіз і фонологічний вхідний лексикон) вплине на
подальшу обробку значення. Якщо показники зіставлення усного слова та
зображення зберігаються, але все ще є підозри на недоліки розуміння, тоді
буде рекомендовано оцінювати складніші завдання зі словами з меншою
образністю та частотою.
Важливо також відзначити, що розуміння прочитаного, усне і письмове
називання можуть бути незмінними за наявності порушеного слухового
розуміння, доки не порушена семантична система. Розбіжність між усним і
письмовим розумінням буде ключовим клінічним показником труднощів
слухового розуміння до рівня, на якому починає залучатися семантика.
Типи слів
Для оцінки слухового розуміння вимовлених слів корисні чотири типи
контрастів слів:
1. Слова з контрастною фонологією, наприклад, мінімальні пари (де одна

фонема у двох словах відрізняється лише однією відмінною ознакою,
наприклад, bat/ pat) і максимальні пари (де одна фонема має максимальну
кількість контрастних ознак у двох словах, наприклад, bat/ сів).
2. Неслова, відповідні за довжиною та фонологічною складністю
справжнім словам.
3. Довгі та короткі слова.
4. Слова з високою та низькою образністю
Аналіз ефективності цих змінних дозволяє зробити висновки про три
ефекти:
(a) Ефект лексичності при мінімальному розрізненні пар. Якщо неслова
розрізняються менш точно, ніж справжні слова еквівалентної складності,
це може означати погіршення слухового фонологічного аналізу.
Мінімальна дискримінація пар справжнього слова може бути підтверджена
інформацією на лексичному або семантичному рівні.
(b) Ефект зворотної довжини, коли довгі слова більш точні, ніж короткі. Це
може бути результатом лексичних порушень (Howard & Franklin, 1988) або
проблем із доступом до семантики (Franklin et al., 1996).
(c) Ефект зображуваності. Там, де є більш точне розуміння слів з більшою
образністю, ніж слів з низькою образністю, це свідчить про порушення
семантичної системи або доступу до неї.
Читання по губам може покращити доступ до фонетичної інформації і,
отже, може сприяти розумінню клієнтом.
Індикатори порушення
• Зменшена розрізненість між фонемами
Загальні зауваження щодо оцінювання
Наступні завдання можна виконувати з читанням по губах і без них, щоб
визначити, чи може візуальна інформація доповнювати слухову
інформацію
Основні сфери аналізу та доступні методи
Сфера аналізу Приклади Тип відповіді

доступних
інструментів
оцінювання
Слухове a) PALPA 1: Однакова/різна
розрізнення однакова/різна
неслівних дискримінація з
мінімальних пар використанням
мінімальних пар
без слів
c)Comprehension Однакова/різна
Battery ADA
P1 і P2b:
мінімальні пари
без слів
Слухове a)PALPA 2: Однакова/різна
розрізнення однакова/різна
мінімальних пар дискримінація за
реальних слів допомогою
мінімальних пар
слів
a)PALPA 3: Письмове
мінімальне виділення слів
розрізнення пар,
що потребує
вибору
написаного
слова
a) PALPA 4: Вибір малюнка

Мінімальна
дискримінація
пар, яка
потребує вибору
зображення
b)Comprehension Однакова/різна
Battery ADA
P3: Мінімальні
пари справжніх
слів
Слухове с) Максимальні Однакова/різна

розрізнення пари
максимальних
пар реальних
слів
а) Psycholinguistic Assessment of Language Processing in Aphasia (Kay et al.,
1992).
b) ADA Comprehension Battery (Franklin et al., 1992).
c) Maximal Pairs (Morris, Franklin, Ellis, Turner, & Bailey, 1996).
Додаткові варіанти оцінювання
Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Повторення неслів PALPA 8: Повторення: Повторення
не слова
ADA Comprehension Повторення

Battery R: повторення
неслів
Повторення слів PALPA 7: Повторення: Повторення
довжина складу
PALPA 9: Повторення: Повторення

зображення × частота

Battery L2:
Повторення слів
(довжина, образність і
частота)
Інтерпретація
✔ Хороше розрізнення слів і не слів означає, що слуховий фонологічний
аналіз не порушений.
✗ Зменшення розрізнення слів і не слів означає, що слуховий
фонологічний аналіз може бути порушений.
✗ Знижена дискримінація неслів відносно слів (ефект лексичності)
означає дефіцит слухового фонологічного аналізу з відносно непорушеною
лексичною та семантичною обробкою.
✗ Повторення неслів і слів також буде порушено, якщо буде задіяний
слуховий фонологічний аналіз. Виконання характеризується фонологічно
пов'язаними помилками.
✗ Зниження продуктивності в розрізненні мінімальних пар відносно
максимальних пар може вказувати на серйозність.
✗ Краща продуктивність при мінімальному розрізненні пар за допомогою
варіантів письмової відповіді (PALPA 3), ніж при використанні звукових
стимулів (PALPA 1 і 2), може вказувати на погіршення короткочасної
пам’яті.
• Знижена здатність розпізнавати слово як справжнє і відкидати неслово.
• Можливі частотні ефекти (високочастотні слова легше, ніж
низькочастотні).
Порушення слухового фонологічного аналізу погіршить ефективність
оцінки фонологічної вхідної лексики. Розгляд ефективності виконання,
наприклад, мінімальних парних завдань, які обговорювалися вище, буде
важливим для визначення внеску будь-якого порушення слухового
фонологічного аналізу в цілісність фонологічного вхідного лексикону.
Ключові області аналізу та доступний метод

Слухове лексичне PALPA 5: Слухове Так/ні
рішення лексичне рішення:
Зображуваність і
частота
ADA Comprehension Так/ні

Battery L1:
Лексичне рішення
Додаткові варіанти аналізу

Повторення справжніх PALPA 9: Зображення Повторення
слів, якщо неможливо та частотне
повторити неслова повторення
Battery L2: тест на
повторення слів
Ідентифікація PALPA 3: мінімальне Письмове виділення

вимовлених слів за розрізнення пар, що слів
допомогою потребує вибору
фонологічних написаного слова
відволікаючих
факторів (модальності PALPA 4: Мінімальна Вибір малюнка
письмових і графічних дискримінація пар, яка
відповідей) потребує вибору
зображення
ADA Comprehension Вибір малюнка
Battery S2: зіставлення
картинок усного слова
(фонологічні
відволікаючі фактори)
Графічна перевірка Тест прийняття рішень Так/ні
слів (фонологічні із зображенням слова
реальні слова та (Howard & Franklin,
несловесні 1988)
відволікаючі засоби)
✔ Хороша продуктивність у завданнях щодо лексичного визначення
означає, що фонологічний вхідний лексикон є недоторканим.
✗ Знижена ефективність виконання завдань з лексичного вирішення
означає порушення фонологічного вхідного лексикону.
✗ Знижена продуктивність у завданнях зіставлення зображень і завдань
перевірки зображень із вибором фонологічних відволікаючих факторів
може вказувати на погіршення фонологічного вхідного лексикону.
✗ Зниження продуктивності з низькочастотними словами порівняно з
високочастотними словами (частотний ефект) може свідчити про
порушення фонологічного вхідного лексикону, але не є обов’язковою
ознакою порушення на цьому рівні.
✗ Знижена продуктивність зі словами з низькою зображуваністю
порівняно зі словами з високою зображуваністю (ефект уявлення) може
означати, що треба звернути увагу на порушення семантичної системи.
• Здатність розпізнавати слово як справжнє, але не знати його значення.
• Хороший доступ до семантики через письмову модальність, але
погіршений через слухову модальність.
Порушення слухового фонологічного аналізу або фонологічної вхідної
лексики також вплине на доступ до семантики. Розгляд продуктивності
завдань, що оцінюють ці компоненти, буде важливим для визначення
будь-якого внеску, який порушення в них може мати на доступ до
семантики з фонологічного вхідного лексикону.

Перевірка семантичної Дивіться наступний
системи розділ
Порівняння PALPA 47 і 48: Усне та Вибір малюнку
письмового і письмове зіставлення
слухового розуміння між словом і
слів зображенням (із
семантичними
відволікаючими
факторами)
ADA Comprehension Вибір малюнку
Battery S2:
Зіставлення усного та
письмового слова та
малюнка (із
семантичними
.відволікаючими
факторами)

Повторення з Неформальний (як Повторення та усне
подальшим усним описано у Franklin et визначення проти
визначенням слів із al., 1996) розуміння прочитаного
порівнянням із та усного визначення
письмовим
семантичним
доступом
✔ Порівнянні слухові та письмові показники означають, що вхідні дані від
фонологічної вхідної лексики до семантики залишаються незмінними.
✗ Зниження слухової продуктивності порівняно з письмовою вказує на те,
що вхідні дані від фонологічної вхідної лексики до семантики порушені.
• Якщо семантичне порушення існує, людина матиме:
(a) порушення розуміння як слухового, так і письмового способу введені
мови та
(b) семантичні помилки як в усному, так і в письмовому виведенні мови
(але семантичні помилки також можуть вказувати на порушення на інших
рівнях).
• Ефекти зображення та уявлення предметів у всіх завданнях, що
вимагають семантичної обробки

Необхідно оцінити розуміння на слух і письмо, а також розмовну та
письмову продукцію, але враховувати вплив периферичних порушень у
кожній модальності.
Основні сфери оцінювання та доступні методи

Розуміння вимовлених PALPA 47: Зіставлення Вибір малюнку
слів – висока розмовного слова та
образність зображення
Battery S2: зіставлення
слів і зображень
Розуміння письмових PALPA 48: Зіставлення Вибір малюнку
слів – висока письмового слова та
образність зображення
Battery S2Wr:
зіставлення слів і
зображень
Розуміння вимовлених PALPA 49: Слухові Однакові/різні
слів – висока і низька синонімічні судження
образність
ADA Comprehension Однакові/різні
Battery S1:
відповідність
синонімів
Розуміння написаного PALPA 50: Аналіз Однакові/різні
– висока і низька письмових синонімів
образність
ADA Comprehension Однакові/різні
Battery S1Wr:
синонімів – письмова
версія
Порівняння різних PALPA 53: Назви Усне і письмове
модальностей малюнків / письмові називання,
назви / повторення / повторення, усне
усне читання / читання, письмо
написання по буквам
Семантична Pyramids and Palm Вибір малюнка,
асоціація/знання Trees виділення написаного
реального світу (ілюстрації та слова
письмові версії)
(Howard & Patterson,
1992)
PALPA 51: Семантична Письмове виділення
асоціація слова слів
Доступ до семантики, PALPA 52: Письмове виділення
де необхідно уникати Заставлення розмового слів
малюнків; порівняння слова з письмовим
з однією модальністю
(розуміння усного та
письмового слова)
Додаткові варіанти оцінювання

Аналізи, які контролюють можливости уявлення, досліджують
використання маршруту через семантичну систему. Ефекти зображення в
завданнях передбачають використання семантичного посередництва в цих
завданнях.

інструментів аналізу
Ефект уявлення в PALPA 9: Повторення: Повторення
інших модальностях зображення × частота
PALPA 25: Візуальне Письмове виділення
лексичне рішення: слів
зображення × частота
PALPA 31: Усне Усне читання
читання: образність ×
частота
Конвергентний і Звертатися до Chapey Різноманітний
дивергентний (1981)
змістові завдання,
напр.
Надання визначень і
іменування визначень
Надання вищої
категоріальної
інформації та
іменування з цієї
генеративної
іменування категорії
(тобто плавність
володіння категорією)
Завдання на
сортування/категориза
цію
Семантичні асоціації Семантичні зв'язки Вибір малюнку

(Bigland & Speake,
1992)
✔ Збереження продуктивності в усних і письмових завданнях зіставлення
малюнків і визначення синонімів передбачає непорушену семантичну
систему.
✗ Семантичні помилки в усних і письмових завданнях на встановлення
відповідності між малюнками разом із порушенням пошуку слів означають
семантичне порушення.
✗ Вибір віддалених семантичних помилок у завданнях зіставлення
малюнків передбачає більш серйозний семантичний дефіцит.
✗ Візуально подібні помилки можуть означати елемент візуального
сприйняття.
✗ Рівномірний розподіл помилок може означати або (а) брак уваги, або (б)
серйозні семантичні порушення.
✗ Помилки зі словами з низькою зображуваністю в усних і письмових
завданнях, але зі збереженням ефективності слів з високою
зображуваністю можуть означати семантичні порушення для елементів з
низькою зображуваністю.
5 Утворення розмовного слова
Модель створення розмовного слова
На малюнку 5.1 показано процеси, задіяні у створенні усного слова під час
іменування зображення/об’єкта. Є чотири основні етапи, пов’язані з
отриманням слів із семантичної системи (як у іменуванні зображень):
семантична система, фонологічний вихідний лексикон, фонологічна збірка
та артикуляційне програмування.
Додаткові процеси, задіяні під час повторення та читання слів вголос,
показані на малюнку 5.2.
Схема 5.1 Утворення розмовного слова.
Схема 5.2 Утворення розмовного слова разом з читанням та
повторенням.
Труднощі утворення розмовного слова
Утворення усних і письмових слів порушується разом із порушенням

розуміння як слухового, так і письмового. Семантика в такому випадку
зазвичай деградована, а не повністю недоступна або знищена.
Ефекти образотворчості, як правило, присутні – тобто слова, які є дуже
простими для уяви (наприклад, кішка, книга), легше створити, ніж слова з
низьким рівнем уявності (наприклад, щастя, ідея). Зворотні ефекти
образотворчості – краще створення абстрактних слів із малою образністю,
ніж конкретних слів з високою образністю – можуть виникати, хоча рідко.
Утворення вимовлених слів характеризується аномією як з невдачами, так і
із затримками у пошуку слів. Семантичні помилки виникають як в усному,
так і в письмовому називанні. За допомогою фонематичної підказки щодо
семантичної асоціації (фонематична помилка) клієнти з розладами
називання, що виникають через семантичне порушення, можуть створити
семантичну асоціацію (Howard & Orchard Lisle, 1984). Наприклад, коли
дається зображення лева та фонема /т/, вони утворюють слово «тигр».
Порушення на цьому рівні призводить до порушення відтворення слів під

час усного називання, але відтворення письмового слова може бути
незмінним. Розуміння усної та письмової мови також не порушено.
Утворення розмовних слів характеризується такими особливостями:
1 аномія (затримки та збої у пошуку слів);
2 відчуття «кінчика язика»;
3 обмови;
4 семантичні помилки (Caramazza & Hillis, 1989);
5 фонологічні помилки або створення фрагментів слів;
6 може бути присутнім частотний ефект;
7 якщо бере участь доступ до семантики, може бути присутнім ефект
уявлення.
Якщо проблема полягає в деградації репрезентацій у самому лексиконі,
можуть виникнути постійні труднощі у відновленні тих самих елементів
(Howard, 1995). Пошук може бути більш непослідовним, якщо проблема
полягає в доступі до лексикону з семантичної системи. У цьому випадку
відновлення слова під час повторення та/або читання вголос може бути
менш утрудненим, ніж під час називання (Kay & Ellis, 1987).
Порушення фонологічної збірки впливає на всі завдання мовлення

(називання, читання вголос і повторення). Розуміння та пошук письмового
слова не порушені.
Усне мовлення характеризується створенням фонологічних помилок і
неологізмів. Клієнти можуть створити conduite d’approche (повторні
спроби цільового слова, які часто призводять до ближчого наближення до
цільового слова).
Можуть бути присутніми ефекти довжини, коли коротші слова легше
створити, ніж довші.
Дефіцит артикуляційного програмування призводить до погіршення

виконання всіх розмовних завдань із появою диспраксичних (фонетичних)
помилок. Пошук письмового слова не порушений.
Труднощі артикуляції призводять до дизартрії.

Аналіз утворення розмовного слова
Оскільки дефіцит пошуку слів зазвичай очевидний у спонтанному

мовленні, спостереження за спонтанним результатом надасть важливу
першу можливість спостерігати моделі презентації. Під час оцінювання
промовистого слівця корисною відправною точкою є оцінювання
називання картинок. Тести, які контролюють різні контрасти (наприклад,
можливість зображення та частоту), можуть надати певну інформацію про
можливий рівень будь-якого порушення. Дослідження типів помилок і
реакції клієнта на семантичні та фонематичні ознаки надають додаткову
підтримку для діагностики. Нарешті, слід провести тести на розуміння та
інші тести на утворення усного слова (наприклад, читання вголос і
повторення).
Якщо вміння називати зображення не погіршується, але у спонтанному
мовленні є очевидні труднощі пошуку слів, подумайте про проведення
тестів пошуку слів, які не використовують стимули зображення
(наприклад, називання до визначення).
Конкретна оцінка дієслів тут не розглядається, оскільки ця книга
зосереджена на пошуку слів, а не на обробці речень. Хоча порівняння
пошуку дієслів з іншими категоріями слів часто є центральним для
визначення природи дефіциту, інтерпретація такої поведінки виходить за
рамки представленої тут теоретичної моделі.
Конкретна оцінка дієслів тут не розглядається, оскільки ця книга
зосереджена на пошуку слів, а не на обробці речень. Хоча порівняння
пошуку дієслів з іншими категоріями слів часто є центральним для
визначення природи дефіциту, інтерпретація такої поведінки виходить за
рамки представленої тут теоретичної моделі.
Типи слів
При оцінці усного утворення корисні три типи контрастів слів:

1. Слова з високою та низькою образністю.
2. Високо- та низькочастотні слова.
3. Слова, що відрізняються кількістю фонем/складів.
Аналіз ефективності цих трьох змінних дозволяє зробити висновки про
три ефекти:
(a) Ефект зображення. Якщо до слів із більшою образотворчістю доступ і
створення легше, ніж до слів із низькою образотворчістю, це може
означати порушення семантичної системи або виведення із семантичної
системи на фонологічний вихідний лексикон.
(b) Частотний ефект. Там, де більш часті слова доступні та виводяться
легше, ніж менш часті слова, це може означати порушення на рівні
фонологічного вихідного лексикону. Однак частотні ефекти є наслідком не
тільки порушень на лексичному рівні.2
(c) Ефект довжини. Якщо коротші слова доступні та створюються легше,
ніж довші, це може означати порушення процесів фонологічного
складання або артикуляції.
Типи помилок
Другим джерелом наявних доказів є природа помилок, допущених у
розмовному виголошенні. Їх можна класифікувати, наприклад, за такими
категоріями:
1. Затримка або неможливість отримати слово.
2. Семантичні помилки: відповіді, які семантично пов’язані з метою, напр.
ЦВЯХ → ‘гвинт’.
3. Фонологічні помилки: помилки, схожі на ціль у фонологічній формі.
Загальним критерієм фонологічної подібності є те, що принаймні 50%
фонем у стимулі зустрічаються у відповіді на помилку приблизно в тому
самому порядку, напр. ЦВЯХ → /цвяк/. Вони можуть бути як словами, так і
не словами.
4. Неологізми: несловесні відповіді, у яких недостатньо спільних фонем,
щоб класифікувати їх як фонологічні помилки.
5. Семантично пов’язані обмови – це відповіді, які вказують на доступ до
певної неушкодженої семантичної інформації за відсутності фонологічного
представлення, напр. ЦВЯХ → «ви стукаєте по дереву, аби забити це».
Ключові оцінки пошуку слів
Аналіз іменування Фактори, якими можна керувати

PALPA 53: Назви малюнків × усне Звичайні та неправильні слова,
читання, повторення та написання зібрані за частотою слів,
знайомістю, конкретністю, часом
придбання, довжиною літер і
кількістю складів
PALPA 54: назва зображення × Частоту слів можна змінювати, а
частота слів слова підібрати за кількістю
складів, літер і узгодженням назви
Бостонський тест імен (Каплан, Складність можна градувати
Гудглас і Вайнтрауб, 2001)
Тест градуйованого іменування Складність можна градувати
(McKenna & Warrington, 1983)
Картини Снодграсса (Снодграсс і Надається інформація про
Вандерварт, 1980) узгодження імен, знайомство та
візуальну складність
Тест іменування Нікеля (описано в Частота та довжина слів різна,
Nickels & Howard, 1994) високо- та низькочастотні слова
підібрані по довжині. Одно-, дво-
та трискладові слова, зібрані за
частотою
Додаткові аналізи пошуку слів
Вербальна плавність FAS (Spreen & Benton, 1977)

Від назви до визначення (як описано Chapey, 1981)
Примітка: наведені вище аналізи надають інформацію щодо аналізу
пошуку слів без стимулів зображення.
• Якщо існує семантичне порушення, людина матиме:
(a) порушення розуміння як слухового, так і письмового введення
модальності;
(b) семантичні помилки як в усній, так і в письмовій формі (але семантичні
помилки також можуть вказувати на порушення на інших рівнях).
• Ефекти зображення у всіх завданнях, що вимагають семантичної
обробки.
Необхідно оцінити усне та письмове утворення, слухове та письмове
розуміння, але враховувати вплив периферичних порушень у кожній
модальності.
Оцініть вплив семантичної підказки, фонематичної підказки та
фонематичної помилки.

Порівняння різних PALPA 53: Назви Усне і письмове
модальностей картинок × усне називання
читання, повторення
та письмове написання
(див. оцінювання
модальностей
введення в розділах 4 і
6)
Аналіз помилок Як зазначено вище Назви малюнків
іменування
Інтерпретація (для семантичної системи)

✔ Збережене пошук слів разом із непорушеним слуховим і письмовим
розумінням означає непорушену семантичну систему.
✗ Порушення семантичної системи мається на увазі, коли присутній
дефіцит усного називання за наявності неушкодженого повторення та
читання та порушення розуміння. Назви малюнків потребують
семантичної системи, тоді як повторення та усне читання не обов’язково
передбачають семантичне опосередкування.
✗ Порушення семантичної системи мається на увазі, коли подібні
помилки та серйозність помилок присутні в письмовому та усному
називанні.
✗ Назви характеризуються семантичними помилками разом із затримками
та збоями в пошуку слів, і клієнти можуть створювати семантичні помилки
у відповідь на фонематичні помилки.
Див. Вставку 4.4 у Розділі 4 з описом N. клієнта.
• Порушення пошуку слів, що характеризується:
(a) аномія із затримками та невдачами у пошуку слів;
(б) обмови;
(c) семантичні помилки;
(d) фонологічні помилки та/або фрагменти слів.
• Частотні ефекти (Caramazza & Hillis, 1989).
• Ефекти зображення можуть бути присутніми, якщо задіяний доступ до
семантики
• Порушення пошуку слів характеризується:
(a) аномія із затримками та невдачами у пошуку слів;
(б) обмови;
(c) семантичні помилки;
(d) фонологічні помилки та/або фрагменти слів.
• Частотні ефекти (Caramazza & Hillis, 1989).
• Ефекти зображення можуть бути присутніми, якщо задіяний доступ до
семантики
Оцініть і проаналізуйте відповіді на фонематичні сигнали.

Аналіз помилок PALPA 53: Назви Назви малюнка
іменування зображень
Частотний аналіз PALPA 54: назва Назви малюнка
іменування зображення × частота
слів

Повторення і читання PALPA: PALPA 53: Повторення і читання
слів вголос Назви малюнків × усне вголос
Реакція на Неформальний Spoken naming
фонематичні сигнали
✔ Збережене називання малюнків, усне читання та повторення слів
передбачає непорушений фонологічний вихідний лексикон.
✗ Порушений доступ до лексикону фонологічного виводу або порушення
фонологічної вихідної лексики передбачає затримки та невдачі у пошуку
слів (можливо, характеризуються ефектом частоти), обмови, семантичні та
фонологічні помилки та фрагменти слів.
✗ Порушення іменування зображень із кращим збереженням повторення
та читання вголос може свідчити про порушення доступу до
фонологічного вихідного лексикону, а не про порушення словоформ у
лексиконі. Зауважте, однак, що повторення та читання (принаймні для
звичайних слів) можна виконувати сублексично. Там, де повторення чи
читання не слів добре, краща продуктивність у повторенні чи читанні, ніж
називання, ймовірно, пояснюється використанням підлексичних процесів,
а не кращим доступом до лексичних представлень.
✗ Правильний пошук слів після фонематичної підказки свідчить про те,
що фонологічний вихідний лексикон є недоторканим і що доступ
утруднений.
Показники при оцінці

• Порушення називання, усного читання та повторення, що
характеризується:
(a) фонологічні помилки/неологізми в усіх вихідних завданнях;
(b) conduite d’approche, що призводить до послідовності фонологічних
помилок.
• Можливе створення обмовних слів у називанні.
• Ефекти тривалості в усіх завданнях, які вимагають голосового виведення.

Аналіз помилок PALPA 53: Назви Назва малюнку
іменування зображень
Вплив довжини складу PALPA 7: Повторення: Повторення
на повторення довжина складу
Підлексичне PALPA 8: Повторення: Повторення
фонологічне не слова
перетворення
вводу-виводу ADA R: Повторення Повторення
слів і неслів
✔ Збережене називання картинок або усне читання, або повторення слів і
не слів передбачає непорушене фонологічне складання.
✗ Порушення фонологічної збірки передбачає цільові фонологічні
помилки в усіх цільових завданнях.
✗ Знижена продуктивність із повторенням довших слів (і не слів)
порівняно з коротшими словами (і не словами) (ефект довжини)
передбачає порушення фонологічної збірки або подальших процесів.
✗ Якщо повторення не слів важче, ніж повторення слів, це означає, що
фонологічна збірка більше порушена, ніж лексикони, оскільки людина не
може покладатися на лексичну інформацію для виконання завдання. Це
також можна пояснити порушенням суб лексичне фонологічне
перетворення вводу-виводу
Примітки
1. Деякі версії цієї моделі також включають фонологічний вихідний буфер,

який утримує рядки фонем під час процесу фонологічної збірки. Також
припускають, що буфер фонологічного виведення відіграє важливу роль у
деяких завданнях короткочасної пам’яті. Є вагомі докази того, що процес
фонологічної збірки відрізняється від вихідного буфера (див., наприклад,
Howard & Nickels, у пресі; Vallar & Shallice, 1992). Порушення
короткочасної пам’яті не мають обов’язкового впливу на фонологічну
продукцію одного слова (Shallice & Warrington, 1977a). Оскільки процес
фонологічного складання явно необхідний для створення слів (Levelt et al.,
1999), і немає чітко встановленої потреби в буфері, ми назвали цей процес
«фонологічним складанням».
2. Частотні ефекти пояснювали семантичними дефіцитами (Hodges,
Patterson, Oxbury, & Funnell, 1992), відображенням семантики у
фонологічній лексиці (Barry, Morrison, & Ellis, 1997; McCann et al., 1988) та
фонологічний вихідний лексикон (Howard, 1995)
6 Письмове розуміння та читання
Модель читання
На малюнку 6.1 показано процеси розуміння та читання вголос (усне
читання) написаних слів. У читанні слів для визначення значення
(розуміння прочитаного) беруть участь три етапи: візуальний
орфографічний аналіз, орфографічна вхідна лексика та семантична
система.
Існує три способи читання слів вголос. Вони показані на малюнку 6.1. Три
шляхи читання вголос мають різну кількість компонентів із процесами, які
використовуються для розуміння прочитаного.
Рисунок 6.1 Розуміння та читання вголос (усне читання) написаних слів

Цей шлях передбачає читання слів вголос через доступ до їх значення. Він
передбачає:
(a) розпізнавання слова в лексиконі орфографічного введення;
(b) доступ до семантичного представлення слова; і
(c) пошук розмовної форми з фонологічного вихідного лексикону
Цей маршрут може обробляти лише справжні, знайомі слова, і на нього не
впливає регулярність орфографічного зв’язку. Він потрібен для усунення
неоднозначності гетерофонічних омографів (слів з однаковим написанням,
але різною вимовою), де семантичний контекст визначає, як звучить слово
Наприклад:
Учні дивились на атлас,
Він дивився на її сукню - то був чудовий атлас.
Підлексичний шлях (конверсія з орфографічного на фонологічний)
Читання вголос на рівні підслова, орфографічна та фонологічна
відповідність є «шляхом озвучування» або перекладом візуального аналізу
в акустичний код, який може бути ідентифікований системою
розпізнавання слів. Він передбачає:
(a) Графемічний аналіз (у межах візуального орфографічного аналізу).
Поділ літерного рядка на одиниці, які відповідають фонемам, напр. CH,
TH, EE, A_E тощо.
(b) Відповідності між графемою та фонемою. Деякі з них є простими
відповідниками між літерами чи графемами (групами літер) і звуками
(наприклад, B → /b/ або CH → /∫/), а деякі залежать від контексту
(наприклад, C → /s/, коли слідує E або I, інакше C → /k/).
(c) Фонологічна збірка. Змішування рядка фонем у слово.
Цей маршрут дозволяє читати не слова, до яких немає доступу в лексиконі.
Це також дозволяє точно читати звичайні слова. Для неправильних слів це
призведе до неправильної вимови, яка буде «регуляризацією» (наприклад,
вимова П’ЯТА для римування з «м’ятою»).
Прямий лексичний маршрут

Цей шлях передбачає читання вголос лексичним, але не семантичним
шляхом. Він передбачає:
(a) розпізнавання слова в лексиконі орфографічного введення; і
(b) отримання фонології з лексикону фонологічного виводу.
Оскільки в лексиконах представлено лише справжні, відомі слова, ця
процедура може обробляти лише справжні слова, незалежно від їхнього
співвідношення правопису та звуку. Слова можна розпізнавати та читати
вголос без знання семантики. Наприклад:
Щодо написаного слова ГІЄНА → «гієна». . . гієна . . . що
до біса, це таке?» (Schwartz, Saffran, & Marin, 1980, стор. 261).
Процедура, ймовірно, краще працює з більш знайомими словами, тому
можна виявити ефект частоти. Оскільки читання не є семантично
опосередкованим, такі змінні, як образність або конкретність слова, не
повинні впливати на продуктивність. Існують докази цього шляху від
пацієнтів з деменцією (Schwartz та ін., 1980). Зверніть увагу, що звичайні
справжні слова (наприклад, MINT) будуть правильно прочитані будь-яким
із цих трьох «маршрутів». Нестандартні слова (наприклад, PINT) будуть
правильно прочитані будь-яким лексичним шляхом, але будуть
«упорядковані» (до /pint/) під час читання підлексичним шляхом. Неслова,
які не мають лексичного представлення, можна прочитати лише за
допомогою підлексичного маршруту.
Дефіцити читання
Дефіцит розуміння прочитаного та читання вголос залежить від локалізації
порушення та можливості використання альтернативних шляхів. Як
правило, маршрути не скасовуються повністю, але деякі процедури
можуть працювати менш ефективно, ніж інші. Порушення читання
традиційно характеризують як периферичну або центральну дислексію.
Опис характерних особливостей основних типів міститься в таблиці 6.1.
Таблиця 6.2 порівнює особливості центральної дислексії.
Дефіцит візуального орфографічного аналізу призводить до помилок
візуального читання (як це видно у нехтуванні, концентрації уваги або
зоровій дислексії). Порушення візуального орфографічного аналізу також
може призвести до читання по буквах. Оскільки візуальний орфографічний
аналіз спільний для всіх аспектів читання, виникають помилки в розумінні
прочитаного та в усному читанні слів і не слів. Справжнє читання слів
часто, але не обов’язково, краще, ніж читання без слів.
Порушення доступу до лексикону орфографічного введення вплине на

розпізнавання та розуміння слів. Порушення призводить до зорових
помилок, характерних для зорової дислексії або читання по буквах.
Якщо орфографічне перетворення у фонологічне зберігається,
спостерігається модель читання, характерна для поверхневої дислексії.
Слова та неслова зчитуються сублексичним шляхом, що призводить до
точного читання неслів і регулярних слів і помилок регулярізації для
неправильних слів.
Таблиця 6.1 Характерні ознаки різних видів дислексії
Дефіцит орфографічної вхідної лексики призводить до погіршення
розуміння прочитаного та лексично опосередкованого читання вголос.
Таблиця 6.2 Контрастні моделі продуктивності при різних типах

центральної дислексії
Якщо орфографічне перетворення у фонологічне зберігається,
спостерігається модель читання, характерна для поверхневої дислексії.
Слова та неслова зчитуються сублексичним шляхом, що призводить до
точного читання неслів і регулярних слів і помилок регулярізації для
неправильних слів.
Дефіцит лексикону призводить до труднощів визначити, чи є рядок графем
справжнім словом чи ні. Лексичні рішення та розуміння можуть
відбуватися через фонологію, тому неправильні слова відхиляються
(наприклад, ЯХТА → «це не слово»), але псевдоомофони (наприклад,
BOAL JALE PHOCKS) приймаються та розуміються (як їхні відповідні
справжні слова). Значення справжніх омофонів слів (наприклад, ЛУК/ЛУГ
або ПОРОК/ПОРОГ) плутаються, коли значення отримується на основі
фонології.
Семантичний дефіцит призводить до порушення розуміння як слухових,
так і письмових слів, а також до труднощів у продукуванні усних і
письмових слів (див. семантичні порушення в розділі 4).
Порушення семантичної системи вплине на читання вголос через
семантично опосередкований шлях. Зазвичай присутні ефекти зображення.
Якщо орфографічне перетворення у фонологічне також порушено, то
читання вголос буде характерним або для глибокої, або для фонологічної
дислексії.
Порушення орфографічного перетворення у фонологічне призводить до

відсутності або поганого читання неслів і нових слів. Неслова часто
читаються як візуально подібні справжні слова. Перетворення
орфографічного у фонологічне порушується як при глибокій, так і при
фонологічній дислексії.
Аналіз щодо читання

При тестуванні читання важливо враховувати як розуміння прочитаного,
так і читання вголос. Щоб оцінити розуміння прочитаного, тест, який
розглядає весь процес (наприклад, зіставлення написаного слова з
малюнком), є корисною відправною точкою. Слід заохочувати клієнтів
читати слова мовчки. Якщо розуміння письмового слова погіршилося,
розгляньте схему допущених помилок. Порівняння читання вголос
звичайних і нерегулярних слів з різною здатністю до зображення та неслів
дозволяє клініцисту висунути гіпотезу, до якої міри три процедури читання
порушені та збережені. Однією з ускладнень є те, що зазвичай ці
підпрограми не скасовуються повністю, але деякі підпрограми можуть
працювати менш ефективно, ніж інші. Потім потрібно буде провести більш
детальну оцінку, щоб визначити, які конкретні процеси порушені.
Типи слів
Як перший крок до оцінювання читання вголос, перед Вами три типи
списків слів:
1. Неслова – тобто читання вголос односкладових неслів. В ідеалі вони
мають відповідати за довжиною та орфографічною складністю справжнім
словам.
2. Правильні та неправильні слова. Ці відповідні набори повинні включати
низькочастотні нерегулярні слова, оскільки це елементи, які, швидше за
все, викликають ефекти регулярності.
3. Слова з високою та низькою образністю.
Використання цих трьох наборів елементів дозволяє зробити висновки про
три ефекти:
(a) Ефект лексичності. Якщо неслова читаються менш точно, ніж справжні
слова еквівалентної складності, це означає порушення орфографічного
перетворення у фонологічне.
(b) Ефект регулярності. Якщо звичайні слова читаються точніше, ніж
неправильні, це означає, що лексичне читання порушено.
(c) Ефект зображення. Якщо слова з високою образністю читаються
точніше, ніж відповідні слова з низькою образністю, це означає порушення
на рівні семантичної системи з певним внеском семантично
опосередкованого шляху.
Другим доступним джерелом доказів є характер помилок, допущених у
читанні. Їх можна класифікувати за такими категоріями:
1. Семантичні помилки: відповіді, які семантично пов’язані з метою, але
слова не пов’язані візуально, напр. примат → ‘мавпа’.
2. Візуальні/фонологічні помилки: помилки, схожі на ціль у
орфографічну та/або фонологічну форму. Загальний критерій візуального
Подібність полягає в тому, що принаймні 50% фонем у стимулі
зустрічаються у відповідь на помилку приблизно в такому ж порядку (пор.
Morton and Patterson, 1980), напр. кущ - “кут”
3. Змішані візуальні/семантичні помилки: помилки, які як візуально, так і
семантично пов’язані зі стимулом, напр. стул → ‘стіл’.
4. Морфологічні помилки: відповіді, які мають принаймні спільну
кореневу морфему зі стимулом, але містять помилки в додаванні,
видаленні або заміні морфем. Ці помилки, як правило, найчастіше
виявляють із стимулами, які є морфологічно складними, напр. ЛЮБИЙ →
«люблячий».
5. Візуально-потім-семантичні помилки: помилки, у яких семантична
помилка здається слідом за візуальною помилкою.
6. Фонологічно вірогідні помилки: переважно «регуляризації», але також
включають відносно рідкісні «нерегулярності».
• Знижена здатність розпізнавати букви.
• Порушення розуміння прочитаного та читання вголос із зоровими
помилками.
• Ефекти довжини (коротші слова легше читати, ніж довші).
Порушення зорового орфографічного аналізу вплине на всі завдання
читання.

Розпізнавання PALPA 18: Вибір букв
письмових літер дзеркальний реверс
PALPA 19: зіставлення Вибір букв
великих і малих літер
PALPA 20: зіставлення Вибір букв

малих і великих літер
PALPA 21: Розрізнення Позначте як

літер: літери в словах і правильне/виправте
несловах
Слухове та письмове PALPA 23: Зіставлення Вибір букв
розпізнавання букв усних літер і
письмових букв
✔ Хороші результати розпізнавання літер, розрізнення та встановлення
відповідності означають, що візуальний орфографічний аналіз не
порушений.
✗ Порушення зорового орфографічного аналізу вказує на труднощі з
розпізнаванням літер і наявність зорових помилок при читанні слів і не
слів
Додаткові специфічні варіанти аналізу
(a) Нехтування дислексією

Виявлення помилок, Тест одного, кількох та Читання вслух
котрими нехтують багатьох тіл
(як описано в Patterson
& Wilson, 1990)
Тести на нехтування
словом
Зверніть увагу на Неформальний – Читання вслух

розподіл неправильно попросіть клієнта
прочитаних слів прочитати уривок і
звернути увагу на
просторовий розподіл
допущених помилок
Читання вголос
Тести на ігнорування
сторінок
(б) Читання по буквах

Називання та звучання PALPA 22: Називання/озвучення
букв Назви/звучання літер букв
Ефект затримки PALPA 29: Затримка Читання вслух
читання букви
• Знижена здатність розпізнавати рядок графем як справжнє слово та
відкидати неслова. Відмова від неправильних слів як неслів і прийняття
псевдоомофонів передбачає довіру до орфографічного перетворення у
фонологічне.
• Візуальні помилки.
• Частотні ефекти (високочастотні слова розпізнаються легше, ніж
низькочастотні).
• Ефекти регулярності (слова-винятки важче читати вголос, і виникають
помилки регулярізації, наприклад, “blewed” замість “blood”.)
• Омофонні помилки трапляються при письмовому розумінні (наприклад,
Захоронити → «покласти в землю»).
Порушення зорового орфографічного аналізу знизить ефективність тестів
на зорове лексичне рішення та письмове розуміння. Обмежений доступ до
лексикону орфографічного введення може призвести до зорової дислексії
або читанням літера за літерою. Порушення лексикону погіршить читання
вголос семантичним або прямим лексичним шляхом. Якщо порушення
орфографічної вхідної лексики супроводжується незмінним
орфографічним перетворенням у фонологічне, читання буде характерним
для поверхневої дислексії.
Основні сфери оцінювання та доступні методи

Письмове лексичне PALPA 24: Візуальне Письмове виділення
рішення – недопустимі лексичне рішення з слів
рядки «незаконними»
несловами
Письмове лексичне PALPA 25: Візуальне Письмове виділення
рішення – семантичне лексичне рішення: слів
залучення зображення × частота
Письмове лексичне ADA Comprehension Так/ні

рішення – Battery L1Wr:
закономірність Лексичне рішення
(письмова версія)
PALPA 27: Візуальне Письмове виділення

лексичне рішення: слів
правописно-звукова
регулярність
✔ Хороша успішність письмових лексичних завдань означає, що
орфоепічний вхідний лексикон є недоторканим.
✗ Зниження продуктивності письмових лексичних завдань означає
погіршення орфографічної вхідної лексики.
✗ Можуть спостерігатися різні моделі помилок залежно від того, чи може
клієнт отримати доступ до фонологічної інформації через орфографічне
перетворення у фонологічне. Додаткові параметри допоможуть перевірити,
чи цей маршрут неушкоджений. Якщо він неушкоджений, клієнт
демонструватиме ознаки поверхневої дислексії.

Читання неслів PALPA 36: Читання Читання вслух
неслів
Ефект PALPA 35: Читання вслух
орфографічно-звукової Правописно-звукова
регулярності регулярність і читання
Доступ до семантики з PALPA 38: Омофонні Усне

письмової форми визначення та визначення/читання
слова регулярність вголос
Доступ до вимови з PALPA 28: Омофонне Галочка
письмової форми рішення
слова
✔ Ефект регулярності в читанні та збережене читання неслів передбачає
відносно непорушене орфографічне перетворення у фонологічне.
✗ Якщо розуміння базується переважно на фонологічній формі, омофони
часто будуть неправильно зрозумілі. Якщо це відбувається лише зі
звичайними омофонами (наприклад, BERRY → покласти в землю), але не
з неправильними омофонами (наприклад, BURY → це не слово, /bjυər /),
це свідчить про те, що фонологія, на якій базується розуміння, переважно
суб- лексичне орфографічно-фонологічне перетворення. Однак там, де
омофонні помилки також часто трапляються з нерегулярними омофонами
(наприклад, BURY → росте на кущах, berry), фонологія іноді повинна
залежати від лексичного та несемантичного («прямий шлях»)
перекодування орфографії у фонологію.
• Написані слова розпізнаються як справжні, але їх важко зрозуміти.
• Хороший доступ до семантики через слухову модальність, але
погіршений доступ через письмову модальність.
Порушення візуального орфографічного аналізу або лексики
орфографічного введення також вплине на доступ до семантики.
Погіршення доступу до семантики орфографічної вхідної лексики вплине
на читання вголос через семантично опосередкований шлях, але як
звичайні, так і неправильні слова все ще можуть читатися через прямий
лексичний шлях.
Доступ до семантики з PALPA 38: Омофонні Усне
письмової форми визначення та визначення/читання
слова регулярність вголос
Порівняйте письмове і PALPA 47/48: Усне та Вибір малюнка
слухове розуміння слів письмове
слово-ілюстрація
ADA Comprehension Вибір малюнка

Battery: Spoken and
written word– picture
matching
✔ Порівнянне розуміння на слух і письмо зі збереженим розумінням
омофонів означає, що вхідні дані від орфографічної вхідної лексики до
семантики залишаються незмінними.
✗ Зниження письма порівняно з слухом означає, що введення в семантику
орфографічної вхідної лексики порушено.
✗ Омофонні помилки у визначенні омофонов можуть означати порушення
доступу орфографічної вхідної лексики до семантики, при цьому доступ
до семантики залежить від фонологічного коду. Якщо омофонні помилки
трапляються лише зі звичайними омофонами, цей фонологічний код
генерується за допомогою орфографічного перетворення у фонологічне.
Якщо омофонні помилки трапляються з нерегулярними омофонами, це
свідчить про те, що фонологія іноді походить лексично.
• Якщо є семантичне порушення, людина матиме:
(a) порушення розуміння як слухового, так і письмового введення та
(b) семантичні помилки як в усному, так і в письмовому виводі (але
семантичні помилки можуть також вказувати на порушення на інших
рівнях).
• Ефекти зображення у всіх завданнях, що вимагають семантичної
обробки.
Під час читання семантичний дефіцит впливає на розуміння прочитаного
та використання семантично опосередкованого шляху читання вголос.
Якщо орфографічне перетворення на фонологічне також порушується,
клієнт матиме ознаки або глибокої, або фонологічної дислексії. Різниця
між двома типами полягає в наявності чистих семантичних помилок при
глибокій дислексії.
Дивіться також оцінку семантичного дефіциту в Розділі 4.
Тип аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Порівняйте письмове і PALPA 47/48: Усне та Вибір малюнку
слухове розуміння слів письмове
Battery: розмовне та
письмове
Ефект зображення (і PALPA 31: Зображення Читання вслух
взаємодія з ефектом × читання частоти
частоти)
✔ Збережена ефективність усного та письмового розуміння та
продукування означає незмінну семантику.
✗ Порівнянні показники усного та письмового розуміння з вибором
семантичних відволікаючих факторів означають семантичний дефіцит.
✗ Помилки в елементах із низькою відображуваністю порівняно з
елементами з високою відображенням можуть означати центральну
семантичну проблему.
Тип аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Читання неслів PALPA 36: Читання Читання вслух
неслів
Граматичні класи PALPA 33: граматичне Читання вслух
читання
(контрольоване для
зображення)
Ефект морфологічної PALPA 34: Лексична Читання вслух
складності морфологія та читання
✔ Збережена здатність читати неслова передбачає незмінне орфографічне
перетворення на фонологічне.
✗ Знижена здатність читати неслова означає порушення орфографічного
перетворення у фонологічне.
✗ Знижена продуктивність у читанні вголос дієслів і службових слів
відносно іменників (ефекти граматичного класу) може означати
синтаксичні семантичні труднощі. Оскільки службові слова мають нижчу
зображуваність, підвищені труднощі з читанням також можуть бути
наслідком ефекту зображуваності.
✗ Ефекти морфологічної складності були виявлені при глибокій дислексії;
вони можуть мати семантичний характер (Funnell, 1987).
Ознаки порушення
- Читання неслів (тобто вимовляння незнайомих рядків літер) буде
ускладнене.
Орфографічно-фонологічне перетворення порушене як при глибокій, так і
при фонологічній дислексії.
Ключові сфери оцінки та доступні методи

Читання неслів PALPA 36: Несловесне Читання вслух
читання
✔ Збережена здатність читати не слова означає, що
орфографічно-фонологічні перетворення не порушені.
✗ Порушення орфографічно-фонологічного перетворення свідчить про
знижену здатність утворювати не-слова та нові слова.
7 Писемне словотворення
Модель писемного мовлення (правопис)

На рисунку 7.1 показано процеси, пов'язані з письмовим називанням
предметів/малюнків. Процеси, пов'язані з копіюванням написаних слів,
показано на рис.
7.2. У написанні слів для передачі значення беруть участь чотири етапи:
семантична система, лексика орфографічного виводу, буфер графемного
виводу та алографічна реалізація
Під час написання слів під диктовку можна скористатися трьома
способами. Вони проілюстровані на малюнку 7.3.
Семантико-лексичний шлях
Цей шлях передбачає написання зі зверненням до значення і є звичайним
механізмом правопису. Він передбачає: (а) активацію з семантичної
системи і (б) доступ до слова в лексиконі орфографічного виводу. Цей
шлях необхідний для правильного написання омофонів.
Суб-лексичний шлях (фонолого-графематичне перетворення)
Письмо за допомогою фонолого-графемного перетворення - це "шлях
озвучування". Він передбачає сегментацію слова на фонеми, а потім
переведення фонем у графеми. Цей шлях використовується для написання
під диктовку незнайомих слів і не-слів.
Прямий лексичний маршрут
Цей маршрут передбачає написання під диктовку за лексичним, а не
смисловим маршрутом. Він передбачає: (а) отримання фонології слова з
фонологічного вихідного словника та (б) активацію слова в
орфографічному вихідному словнику.
Оскільки в цих лексиконах представлені лише реальні, відомі слова, ця
програма може обробляти лише реальні слова, незалежно від їхньої
відповідності між звучанням і написанням.
Це призводить до того, що можна писати неправильні слова без
семантичних знань.
Рисунок 7.3 Письмо під диктовку
Дефекти писемного мовлення (орфографії)

Порушення писемного мовлення залежать від локалізації порушення і від
того, чи можуть бути використані чи можуть бути використані
альтернативні шляхи. Порушення письма традиційно традиційно
характеризуються як глибока дисграфія, поверхнева дисграфія та
фонологічної дисграфії. У таблиці 7.1 описано основні особливості
кожного з них.
Семантичний дефіцит призводить до погіршення розуміння як звукових,
так і письмових слів, а також до труднощів у створенні як усних, так і
письмових висловлювань (див. семантичні порушення в Розділі 4).
Порушення семантичної системи впливає на письмо з метою передачі
змісту та письмо під диктовку через семантично опосередкований шлях.
Зазвичай присутні ефекти візуалізації. Якщо порушено
фонолого-графематичне перетворення, то письмо буде характерним для
глибокої дисграфії.
Дефіцит доступу до лексики орфографічного виводу призводить до

порушення письма за семантико-лексичним маршрутом. Слова все ще
можуть бути написані за допомогою фонолого-графематичного
перетворення або прямого лексичного шляху. Розуміння усних і письмових
слів, а також усне мовлення при цьому зберігається. Якщо
фонолого-графемне перетворення також порушене, письмо буде
характерним для глибокої дисграфії
Порушення лексики орфографічного виводу призводить до порушення

письма за семантико-лексичним та прямим лексичним шляхом. Якщо
письмо шляхом фонолого-графематичного перетворення збережене, то
письмо буде характерним для поверхневої дисграфії. Може бути
очевидним частотний ефект у письмі.
Дефіцит лексики орфографічного виводу призводить до плутанини при
написанні омофонів
Порушення в буфері графемного виводу призводить до труднощів у

написанні слів і не-слів. Це впливає на письмове називання, письмо під
диктовку, затримку копіювання, друкування та усний правопис.
Оскільки буфер графемного виводу є постлексичним, на продуктивність не
повинні впливати лексичні або семантичні змінні (наприклад, частота слів,
образність, конкретність, граматичний клас). Орфографічні помилки
включають (а) додавання, (б) вилучення, (в) заміни та (г) перестановки
літер. Вплив довжини слова на орфографію буде присутній. Формування
літер не порушено.
Порушення алографічного сприйняття призводить до замін літер як у як у

словах, так і в несловах. Порушується все письмо, але усне мовлення
зберігається.
Перехід від графіки до моторики
Порушення призводить до порушення вибору рухів (Baxter & Warrington,
1986). Слова можуть бути написані усно. Типи помилок, присутніх у
написанні окремих літер, включають (а) заміни, (б) неповні літери та (в)
злиття двох літер. Здатність описувати форму літер зберігається.
Копіювання не порушене (тобто це не є апраксичним розладом). Можливі
вибіркові труднощі з написанням великих літер (Destreri та ін., 2000) або
малих літер (Patterson & Wing, 1989).
Порушення фонолого-графематичного перетворення призводить до
відсутності або поганого написання не-слів. Неслова часто пишуться як
схожі на справжні слова. Фонолого-орфографічне перетворення порушене
як при глибокій, так і при фонологічній дисграфії
Аналіз писемного мовлення

При оцінці письма корисною відправною точкою є письмове називання
різноманітних стимулів за допомогою картинок. Важливо звернути увагу
на те, наскільки клієнт відтворює слово усно перед письмовим
називанням. Розглянемо типи помилок, щоб сформувати гіпотезу про
рівень порушення. Підтвердити діагноз може допомогти написання під
диктовку правильних і неправильних слів різної образності, а також слів,
які не є словами. Якщо є підозра на порушення периферичних процесів
(буфер графемного виводу, алографічна реалізація або графічно-рухова
реалізація), порівняйте письмову роботу з копіюванням, усним правописом
і використанням дошки/плиток для письма або друкуванням на комп'ютері.
Оцінюючи орфографію, важливо визнати, що деякі пацієнти будуть
використовувати недомінантну руку, а також враховувати преморбідну
орфографічну спроможність.
Типи слів
Оцінюючи письмове відтворення слів, можна виокремити чотири типи
словесних стимулів:
1 Слова з високою та низькою образністю.
2 Високо- та низькочастотні слова.
3 Регулярні та нерегулярні слова. Ці набори повинні включати
низькочастотні нерегулярні слова, оскільки саме вони, найімовірніше,
викликають ефект регулярності.
4 Слова з різною довжиною складів, наприклад, одно-, дво-, трискладові
слова.
У кожному випадку важливо переконатися, що слова, які
використовуються, належать до дохворобливого словникового запасу
клієнта. Аналіз результатів за цими змінними дозволяє зробити висновки
про чотири ефекти:
(а) Ефект впізнаваності. Якщо слова з високою візуалізацією пишуться
більш
точніше, ніж відповідні слова з низькою візуалізацією, це може означати
порушення в семантичній системі.
(б) Ефект регулярності. Якщо правильні слова пишуться точніше, ніж
нерегулярні слова, це може означати порушення на рівні орфографічного
вихідної лексики або на рівні доступу до неї.
(в) Частотний ефект. Якщо високочастотні слова пишуться легше
ніж низькочастотні, це може означати порушення на рівні
лексики орфографічного виводу.
(d) Ефект довжини. Якщо короткі слова читаються легше, ніж довгі, це
може свідчити про порушення на рівні орфографічного виводу.
довші слова, це може означати порушення на рівні графемного
буфера виводу або на іншому постлексичному рівні.
Другим джерелом доказів є характер помилок, допущених у
письмовій продукції. Їх можна класифікувати, наприклад, на такі
категорії:
1 Додавання, наприклад, ТАБЛИЦЯ → ТАРБЛИЦЯ.
2 Вилучення, наприклад, ТАБЛИЦЯ → ТАЛИЦЯ.
3 Заміни, наприклад, ТАБЛИЦЯ → ТАПЛИЦЯ.
4 Перестановка літер, наприклад, ТАБЛИЦЯ →ТАЛБИЦЯ.
5 Неповні літери.
6 Злиття двох букв.
7 Морфологічні помилки (додавання, видалення або заміна афікса), напр.
ТАБЛИЦЯ→ ТАБЛИЦІ.
8 Семантичні помилки, наприклад, СТІЛ → СТІЛЕЦЬ.
9 Нормалізація/фонологічно правдоподібні помилки, напр.: TABLE →
TAYBULL.
Основні оцінки письмового найменування
Оцінка іменування Фактори управління

PALPA 53: Називання картинок × Регулярні та нерегулярні слова
усне читання, повторення та підібрані за частотою вживання,
письмове написання знайомістю, конкретністю, віком
засвоєння, довжиною літер та
кількістю складів
PALPA 54: Назви зображень × Частота слів варіювалася, а слова
частота слів підібрані за кількістю складів,
літер та узгодженням назв
Тест Нікельса на іменування Частота та довжина слів
(описаний в (Nickels & Howard, варіювалися, високочастотні та
1994) низькочастотні слова зіставлялися
за довжиною. Одно-, дво- та
трискладові слова, підібрані за
частотою
Див. оцінку в Розділі 4.

Індикатори порушень
- При семантичному порушенні людина матиме
(а) порушення розуміння як для слухової, так і для письмової
модальностей введення та (б) семантичні помилки як в усній, так і в
письмовій продукції (але семантичні помилки можуть також вказувати на
порушення на інших рівнях).
- Ефекти візуалізації у всіх завданнях, що вимагають семантичної обробки.
У письмі семантичні порушення впливають на передачу змісту та
використання семантико-лексичного шляху при письмі під диктовку. Якщо
фонолого-графемне перетворення також порушене, клієнт матиме ознаки
глибокої дисграфії. Для визначення наявності інших ознак доступні
додаткові варіанти оцінювання.
Ключові сфери аналізу та доступні методи

Аналіз помилок в PALPA 53: Називаємо Письмове іменування
іменуванні картинки × усне
Ефект візуалізації PALPA 40: Правопис Правопис під диктовку
під диктовку:
образність і
частотність
✔ Збережені показники розуміння та відтворення усного та писемного
мовлення свідчать про неушкоджену семантику.
✗Семантичні помилки в письмовому відтворенні, а також семантичні
помилки в розумінні та усному відтворенні вказують на порушення
семантичної системи.
✗Зниження продуктивності при написанні слів з низькою образністю
порівняно зі словами з високою образністю (ефект образності) свідчить
про порушення семантичної системи.

Ефект візуалізації PALPA 40: Правопис Правопис під диктовку
образність і
частотність
Ефект граматичних PALPA 42: Правопис Правопис під диктовку

класів під диктовку:
граматичний
клас × зображальність
Ефект морфологічної PALPA 43: Правопис Правопис під диктовку

складності під
диктовку:
морфологічні
закінчення
✗ Зниження продуктивності при написанні слів з низькою образністю
порівняно зі словами з високою образністю (ефект образності) означає
порушення семантичної системи або ускладнений доступ до лексики
орфографічного виводу.
✗ Зниження продуктивності написання дієслів і службових слів порівняно
з іменниками (ефект граматичного класу) може означати
синтаксично-семантичні труднощі. Оскільки такі слова, як службові слова,
є менш образними, більші труднощі в написанні також можуть бути
пов'язані з ефектом образності.
✗Ефекти морфологічної складності були виявлені при глибокій дисграфії
(Badecker, Hillis, & Caramazza, 1990)
- Семантичні помилки на письмі без семантичних помилок при читанні,
слуховому сприйнятті або називанні.
- Ефекти візуалізації.
Якщо доступ до лексики орфографічного виводу порушений разом із
порушенням фонолого-графематичного перетворення, письмо буде
характерним для глибокої дисграфії. Правильні та неправильні слова все
ще можуть бути написані за допомогою прямого лексичного шляху.
Ознаки порушень
- Вплив частоти на неправильні слова.
- Знижена здатність до написання омофонів.
Якщо лексика орфографічного виводу порушена, а
фонолого-графематичне перетворення збережене, письмо буде
характерним для поверхневої дисграфії.
Для визначення наявності ефекту регулярності з помилками регуляції при
відтворенні неправильних слів можуть бути використані додаткові
дослідження
Аналіз помилок в PALPA 53: Називання Письмове іменування
іменуванні зображень × усне
читання, повторення та
письмове написання
Ефект частоти PALPA 54: Називання Письмове іменування
зображень × частота
слів
PALPA 40: Правопис Правопис під диктовку
зображальність і
частота
Ефект регулярності PALPA 44: Правопис Правопис під диктовку
закономірність
Правопис омофонів PALPA 46: Правопис Правопис під диктовку
неоднозначні омофони
✔ Хороші показники в написанні низькочастотних, неправильних слів
передбачає неушкоджений орфографічний словниковий запас.
✗ Знижена продуктивність при написанні неправильних слів порівняно з
правильними (ефект регулярності) слів (ефект регулярності) означає
порушення на рівні орфографічного лексики зі збереженим
фонолого-графематичним перетворенням.
✗ Тенденція до регуляризації слів-винятків також може спостерігатися
при написанні омофонів омофонів, що свідчить про труднощі з
орфографічним виводом лексики.
✗ Зниження продуктивності під час написання низькочастотних слів
порівняно з високочастотними високочастотних слів (частотний ефект)
свідчить про порушення орфографічної лексики.
- Генералізовані орфографічні помилки (додавання, вилучення, віднімання
та перестановка літер як у словах, так і в несловах).
- Ефекти довжини.
Порушення буферу графемного виводу вплине на всі письмові завдання
Сфера аналізу Доступні приклади Тип відповіді
Ефект довжини ПАЛПА 39: Правопис Правопис під диктовку
до під диктовку:
довжина літери
Порівняння реальних PALPA 45: Правопис Правопис під диктовку
слів з несловами до під диктовку:
не-слова
Копіювання Неформальне негайне Копіювання
та відтерміноване
копіювання слів і
не-слів
✔ Збереження письмового називання, письмо під диктовку та копіювання
довгих і коротких слів і не-слів передбачає неушкоджений буфер
графемного виводу.
✗ Зниження продуктивності при написанні довгих слів порівняно з
короткими (ефект довжини) свідчить про порушення буферу графемного
виводу.
✗ Узагальнені орфографічні помилки під час написання та копіювання
слів і не-слів означають пошкодження буфера графічного виводу.
- Заміни букв як у словах, так і в несловах.
Сфера аналізу Доступні варіанти Тип відповіді
Порівняння усного та Неформальний - Усний та письмовий
письмового правопису будь-який тест на правопис
правопис
PALPA 39: Правопис Правопис під диктовку

під диктовку: довжина
літери
Правопис реальних PALPA 45: Правопис Правопис під диктовку
слів та неслів під диктовку: не-слова
✔ Порівнянний письмовий та усний правопис свідчить про неушкоджену
алографічну реалізацію.
✗ Зниження продуктивності письмового правопису порівняно з усним
свідчить про порушення алографічної реалізації.
✗Заміни букв як у реальних словах, так і в немовних свідчать про
порушення алографічної реалізації.
- Порушення рухів та написання окремих літер
Сфери аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Спонтанне написання Аналіз типу помилок Письмова
текстів орфографія/букви
Можливість Можливість Письмове копіювання
копіювання копіювання букв
✔ Правильне написання літер у завданнях на копіювання та письмо
передбачає неушкоджену графіко-моторну реалізацію.
✗Порушення рухів під час письма та копіювання літер, що призводить до
неправильного утворення літер, може свідчити про порушення
графіко-моторної реалізації.
- Написання не-слів буде утруднене.
Фонолого-графематичне перетворення порушене як при глибокій, так і при
фонологічній дисграфії.

Написання неслів PALPA 45: Правопис Правопис під диктовку
під диктовку: не-слова
✔ Збережена здатність писати не-слова означає, що
фонолого-графематичне перетворення не порушене.
✗Порушення фонолого-графематичного перетворення свідчить про
знижену здатність писати не-слова та нові слова під диктовку.
Примітка
1. Щоб врахувати наявність людей з кращим усним правописом, ніж
письмовим, було запропоновано створити окремі буфери для письмового
та усного правопису (Lesser, 1990; Pound, 1996). Незрозуміло, чи є така
модифікація моделі необхідною.
8 Розпізнавання об'єктів і зображень
Модель розпізнавання об'єктів і зображень

Розпізнавання об'єктів за візуальними даними (або за зображеннями, або за
реальними об'єктами) відбувається у декілька етапів. Наведена нижче
схема розвиває нашу базову модель, зображену на рисунку 1.1.
Зауважте, що об'єкти можна розпізнавати й іншими способами -
наприклад, на дотик (тактильний вхід) або на слух - принаймні для об'єктів
з характерними шумами. Зауважте також, що дефіцит розпізнавання
об'єктів, як правило, пов'язаний з ураженням таких ділянок, як потилична
та нижня скронева частки (які зазвичай забезпечуються задньою мозковою
артерією), які у людей з афазією внаслідок інсульту, як правило, інтактні
афазією внаслідок інсульту (який зазвичай слідує за ураженням на
території середньої мозкової артерії) (Farah, 1990; Riddoch & Humphreys,
2001). Впадає в око дефіцит сприйняття об'єктів є незвичним для цієї
популяції. Нижні скроневі частки, і зокрема, веретеноподібна звивина та
прилеглі до неї особливо скронева звивина та прилеглі до неї ділянки, є
важливими для розпізнавання обличчя (De Haan, 2001). В результаті В
результаті, порушення розпізнавання облич (просопагнозія) часто
зустрічається в у поєднанні з труднощами розпізнавання об'єктів.
Медіальна скронева частка, особливо гіпокамп і прилегла до нього кора,
важлива для епізодичної пам'яті (Паркін, 2001). Ці структури зазвичай
кровопостачаються задньою мозковою артерією, і, як наслідок, певний
ступінь амнезії (як ретроградної, так і антероградної) часто асоціюється з
труднощами розпізнавання об'єктів.
Недоліки розпізнавання об'єктів
Дефіцит може виникати в:

(а) Сприйняття форми.
(б) Сприйняття руху - акінетопія.
(в) Сприйняття кольору - ахромотопсія.
(г) Сприйняття глибини.
"Апперцептивні" зорові агнозії - це дефіцит сприйняття об'єктів, коли

елементарні зорові ознаки правильно виділяються зі стимулу. Труднощі
можуть полягати в сегментації зорового ряду та/або у зв'язуванні між
собою
ознак об'єктів. Розпізнавання зображень об'єктів з незвичних (не
прототипових) ракурсів, як правило, погане. Построчне копіювання
малюнка, як правило, можливе навіть тоді, коли він не розпізнається.
Розпізнавання об'єктів в інших сенсорних модальностях (наприклад, на
дотик, звук або запах) краще, ніж розпізнавання візуальних об'єктів.
“Асоціативна" агнозія може бути наслідком порушення структурних

описів. Люди з дефіцитом на цьому рівні добре виконують завдання на
перевірку периферійних зорових властивостей, включаючи незвичне
співставлення поглядів, але погано розпізнають об'єкти (розрізняють
об'єкти і не-об'єкти). Вони також, як правило, мають труднощі в інших
завданнях, що вимагають використання накопичених перцептивних знань,
включаючи малювання об'єктів за командою та відповіді на запитання про
форму об'єктів (наприклад, чи має леопард довгий хвіст?).
"Асоціативна" агнозія також може бути наслідком порушення предметних

уявлень. Завдання на прийняття рішення про об'єкт можуть виконуватися
добре, але люди з дефіцитом цього рівня мають труднощі з отриманням
концептуальної інформації про об'єкти з усіма модальностями введення.
Семантичні труднощі на цьому рівні можуть бути
категоріально-специфічними. Найчастішими категоріально-специфічними
розладами є порушення сприйняття "живих" предметів (тварин, рослин і
їжі) порівняно з артефактами або навпаки. Інші більш специфічні
концептуальні семантичні розлади (наприклад, тільки тварин)
зустрічаються рідше (Capitani, Laiacona, Mahon, & Caramazza, 2003).
Аналіз розпізнавання об'єктів
Оскільки серйозні порушення зорового сприйняття при постінсультній

афазії трапляються рідко, оптимальна стратегія полягає в тому, щоб
спочатку перевірити наявність хорошого доступу до об'єктних понять (див.
останній розділ нижче). Тільки якщо буде виявлено значні порушення,
варто дослідити більш ранні етапи обробки інформації.
- Труднощі з розпізнаванням візуально представлених стимулів (об'єктів,
малюнків) при відносно непорушному розпізнаванні об'єктів,
представлених за допомогою інших модальностей.
- Труднощі з розрізненням або зіставленням стимулів за формою,
розміром, кольором, просторовим розташуванням та/або рухом.

Сприйняття форми VOSP:1 Виявлення Так/ні
форми, скринінговий
тест
BORB:2 Тест 1: Малювання
копіювання
елементарних форм
Дискримінація за BORB: Тест 2: збіг Однакове/різне
довжиною довжини, завдання
Дискримінація за BORB: Тест 3: Однакове/різне
розміром завдання на
відповідність розміру
Орієнтаційна BORB: Тест 4: Однакове/різне
дискримінація Завдання на збіг
орієнтації
Просторова BORB: Тест 5: Однакове/різне

дискримінація Завдання на збіг
позиції з розривом
VOSP: Тест 5: Кількість

підрахунок точок
ВОСП: Тест 6: Вказівки
позиційна
дискримінація
VOSP: Тест 7: Кількість

розташування номера
1. The Visual Object and Space Perception Battery (Warrington & James,
1991). 2. Birmingham Object Recognition Battery (Riddoch & Humphreys,
1993)
✔ Збережене розпізнавання об'єктів означає неушкоджене сприйняття
форми.
✔ Збережена здатність називати або співвідносити кольори означає, що
розпізнавання кольорів не порушене.
✗Порушення розпізнавання візуально представлених об'єктів порівняно з
тактильним сприйняттям є необхідною умовою для порушення на цьому
рівні.
Зауважте, що погані показники копіювання форми можуть бути також
пов'язані з конструктивною дипраксією (порушенням малювання) або
занедбаністю зорового сприйняття.
малюнків) при відносно непорушному розпізнаванні об'єктів,
- Труднощі з сегментацією накладених малюнків об'єктів та/або з
розпізнаванням об'єктів з незвичного ракурсу.
Ключові сфери оцінки та доступні методи

Нормалізація виду VOSP: Тест 2: силуети Назвати чи описати
об’єкт
VOSP: Тест 4: Назвати чи описати
прогресивні силуети об’єкт
BORB: Тест 7: Вказати

мінімальна функція
завдання на перегляд
BORB: Тест 8: ракурс Вказати

завдання перегляду
Сегментація об'єктів та BORB: Тест 6: Назвати або зіставити

прив'язка функцій накладання завдання з
фігурами
✔Розпізнавання збережених об'єктів передбачає неушкоджене
прив'язування ознак, сегментацію об'єкта сегментацію об'єкта та
нормалізацію вигляду.
✗ Порушення розпізнавання візуально представлених об'єктів порівняно з
тактильним Порушення розпізнавання візуально представлених об'єктів
порівняно з тактильним представленням є необхідною умовою для
порушення на цьому рівні.
✗ Порушення розпізнавання незвичних видів і фігур, що перекриваються.
Індикатори порушень
картинок) при відносно непорушному розпізнаванні об'єктів,
- Труднощі у визначенні об'єкта та малюванні з пам'яті

Рішення щодо об'єкта BORB: Тест 10: Так/ні
рішення про об'єкт
Малювання по пам'яті BORB: Тест 9: Малювання
малювання по пам'яті
✔ Збережене розпізнавання об'єктів передбачає неушкоджені структурні
описи.
тактильним.
тактильним представленням є необхідною умовою для порушення на
цьому рівні.
✗Порушення розпізнавання об'єктів та малювання з пам'яті передбачає
порушення структурних описів.
- Погане відтворення концептуальних знань з будь-якої модальності
стимулів, навіть коли тестується виконання завдань, що не потребують
жодної (відкритої) мови. Порушення може бути
категоріально-специфічним.

Концепція об’єктів Піраміди та пальми: Вибір малюнка
Версія тільки для
малюнків (Howard &
Patterson, 1992)
БОРБ: Тест 12: Вибір малюнка

Завдання на
асоціативний збіг
BORB: Тест 11: Вибір малюнка

завдання на
елементів
Розлади, специфічні Тест на Іменування
для певної категорії категоріально-специфі або зіставлення слів із
чні назви (McKenna, зображенням
1998)
✔ Збережена здатність співвідносити та називати пов'язані поняття
передбачає неушкоджені об'єктні поняття.
✗Порушення співвіднесення понять (у різних модальностях) означає
труднощі з об'єктними поняттями (хоча вони можуть бути специфічними
для певної категорії).
Частина 3
Терапія
9 Вступ до терапії
Існує багато різних підходів до лікування афазії, що відображають

різноманітність точок зору як на природу порушень при афазії, так і
про цілі терапевтичного процесу (Howard & Hatfield, 1987).
Різноманітність також відображає велику різноманітність симптомів,
присутніх у окремих пацієнтів, різну тяжкість і вплив, який мовні
порушення мають як на самого пацієнта, так і на його партнерів по
спілкуванню. Терапевтичні підходи часто поділяють на дві основні групи
(Albert, Goodglass, Helm, Rubens, & Alexander, 1981; Seron, 1984), виходячи
з основної точки зору на те, що таке афазія і на що, відповідно, може бути
спрямована терапія. По-перше, вважається, що афазія відображає
порушення доступу до мови або пошкодження мовних процесів чи
репрезентацій. За допомогою терапії мовні функції можна відновити,
перевчити або перекваліфікувати. Другий підхід ґрунтується на
припущенні, що порушені процеси самі по собі є незворотними. Терапія
повинна спиратися на компенсаторні стратегії (інші мовні та комунікативні
навички), щоб взяти на себе ці порушені функції.
Як і в попередніх розділах цього тому, наше обговорення терапії
представлено з теоретичної точки зору когнітивної нейропсихології. Ця
точка зору полягає в тому, що мовні функції можна перенавчити або
відновити за допомогою цілеспрямованого втручання.
цілеспрямованого втручання, яке часто буде безпосередньо спрямоване на
порушені процеси. Заснована вона, як ми вже підкреслювали,
як ми вже підкреслювали, на аналізі як порушених, так і збережених
мовленнєвих функцій, цей підхід також забезпечує основу для розробки
терапевтичних підходів, зосереджених на розробці компенсаторних
стратегій, які спираються на збережені функції.
Цілісний контекст
В рамках комплексного втручання, що пропонується окремим пацієнтам з
афазією, терапія, мотивована когнітивним нейропсихологічним підходом,
може бути запропонована поряд з іншими терапевтичними підходами. Ми
згодні з тим, що "багатогранна природа афазії вимагає гнучкого,
інтегрованого підходу до терапії та підтримки" (Pound, Parr, Lindsay, &
Woolf, 2000). Терапія, спрямована безпосередньо на порушення, часто
повинна супроводжуватися терапією, спрямованою на розвиток загальної
комунікації та підтримку, щоб впоратися з психологічними наслідками
афазії для пацієнтів та їхніх опікунів (Brumfitt, 1993). Паунд та ін. (2000),
наприклад, описують терапію, спрямовану на допомогу пацієнтам
впоратися з втратою мови і впливом цієї недуги на їхнє повсякденне
життя. життя. Холланд (1982) описує методи сприяння функціональній
комунікації, а роботу з особами, які здійснюють догляд за пацієнтами з
афазією, описують, зокрема, Бут і Перкінс (1999), Бут і Свабі (1999) та
Лессер і Перкінс (1999). Ці підходи добре задокументовані в інших
джерелах і не будуть обговорюватися тут.
Ми вважаємо, що все лікування афазії повинно відображати індивідуальні

комунікативні потреби та бажання клієнта, а також його пріоритети в
лікуванні. Ці пріоритети часто включають терапію, спрямовану на
порушення в системі обробки мови, і когнітивна нейропсихологія надає
унікальну можливість виявити і вилікувати ці порушення. Безпосереднє
лікування порушення, однак, не означає, що терапія не має відношення до
реальних потреб людини з афазією або що вона сфокусована на
комунікації як такій. Кінцевою метою будь-якої когнітивної
нейропсихологічної терапії є використання комунікативних навичок у
повсякденному житті, і лікування, як і будь-який інший підхід, повинно
використовувати матеріали та теми, які є актуальними та прийнятними для
клієнта. Аналогічно, оцінка ефективності втручання повинна виходити за
рамки поліпшення в системі обробки мовлення, а й на вплив на реальну
комунікацію, а також на справжню та/або уявну користь від покращення
для людини з афазією.
Когнітивна нейропсихологічна перспектива
З моменту впровадження когнітивної нейропсихології в дослідження
мовного розладу при афазії точаться широкі дебати про її внесок у
визначення терапії. Зацікавлених читачів відсилаємо до дискусій в роботах
Говарда і Хатфілда (1987), Говарда і Паттерсона (1989), Карамазза (1989),
Бассо (1989), Вілсона і Паттерсона (1990), Хілліса (1993) і Лессера і
Мілроя (1993). З когнітивної нейропсихологічної точки зору, метою оцінки
є розуміння мовлення та мовного патерну клієнта з точки зору нормальної
системи обробки, що дозволяє розробити цілеспрямоване втручання для
конкретної людини. Оцінка повинна бути достатньо детальною, щоб
можна було визначити порушений процес або процеси, а також ті здібності
до обробки інформації, які залишаються інтактними. Аналіз поверхневих
симптомів не є достатнім для планування терапії, оскільки одні й ті ж
поверхневі симптоми можуть проявлятися по-різному (Howard & Patterson,
1989). Іноді, як підкреслюють Лессер і Мілрой (1993), пропонована терапія
може радикально не відрізнятися від традиційних методів і технік. Різниця
полягає в тому, що конкретні техніки, спрямовані на певний аспект розладу
клієнта, обираються на основі теоретичного розуміння основного
порушення
найбільш підходящим та ефективним підходом до терапії. Однак він,
однак, обмежує діапазон можливих методів лікування. Як зазначають
Basso і Marangolo (2000, ст. 228) чітко і лаконічно зазначають:
Найважливіший внесок когнітивної нейропсихології в терапію афазії
полягає в значному скороченні теоретично мотивованого вибору, який
залишається відкритим для терапевта. Чітко сформульовані та детальні
гіпотези про репрезентації та обробку когнітивних функцій дозволяють
відкинути всі ті стратегії лікування, які не є теоретично
обґрунтованими. Чим детальніша когнітивна модель, тим вужчий спектр
раціонально мотивованих методів лікування; натомість, чим менш
деталізована когнітивна модель, тим більша кількість теоретично
виправданих терапевтичних втручань.
Когнітивна сфера та механізми змін
Слід також визнати, що звичайна модель обробки мови сама по собі менш
корисна, ніж якщо вона супроводжується повністю розробленою теорією
когнітивної реабілітації (Hillis, 1993). Деякі дослідники визначили
необхідність розробки теорії терапії і запропонували сфери, які вона
повинна охоплювати (наприклад, Howard & Hatfield, 1987; Byng & Black,
1995). Як мінімум, Хілліс (Hillis, 1993) припустив, що нам потрібно:
(а) ретельний аналіз когнітивної системи клієнта до і після терапії та
ретельне вивчення того, які зміни відбулися;
(б) запропонований механізм того, як відбулися зміни; і
(c) краще розуміння того, які характеристики, як клієнта, так і його
неврологічних ушкоджень, пов'язані з результатом терапії.
Використання процедур оцінювання для аналізу когнітивної системи
клієнта
використання процедур оцінювання для аналізу когнітивної системи
клієнта висвітлено в попередніх розділах цього тому. Механізми змін
приділялося мало систематичної уваги на рівні визначення того, чому саме
виконання певного терапевтичного завдання призводить до конкретних
змін у мовній системі людини. мовленнєвої системи людини. На широкому
рівні можна класифікувати низку різних терапевтичних підходів. У таблиці
9.1 наведено один із можливих варіантів групування, який ґрунтується на
на основі систем, розроблених Говардом і Хетфілдом (1987) та Лессером і
Мілроєм (1993). та Мілроєм (1993).
Вони включають шість категорій терапевтичних підходів:
(1) реактивація, (2) перенавчання, (3) реорганізація мозку, (4)
когнітивно-релейні, (5) заміщення та (6) компенсаторні стратегії.
Подальший аналіз механізмів змін, що відбуваються при терапії афазії, був
зроблений Уітвортом (1994). У дослідженнях, описаних у наступних
розділах, переважно використовуються техніки, які належать до перших
чотирьох категорій; стратегії заміщення та компенсації, як правило,
передбачають втрату мовної функції, хоча, як зазначалося раніше, вони не
є несумісними. У деяких дослідженнях терапії використовується
комбінація терапевтичних завдань, які включають використання різних
стратегій.
Хоча ця система класифікує переконання, які мають терапевти щодо того,
як
терапевтів про те, як працює їхня терапія, ми хотіли б підкреслити, що в
більшості випадків існує мало або взагалі немає доказів того, що це
реальні механізми змін. Одним із прикладів є мелодико-інтонаційна
терапія, розроблена Альбертом, Спарксом і Хелмом (1973).
Цей терапевтичний підхід ґрунтується на обґрунтуванні використання
музичного мовлення, яке має на меті активізувати процеси в неушкодженій
правій півкулі. Цей підхід можна широко класифікувати як "реорганізацію
мозку". Однак нещодавні роботи з функціональної візуалізації мозку не
знайшли жодних доказів того, що він дійсно що це призводить до
формування мови правої півкулі (Белін та ін., 1996). Отримані дані
свідчать про те, що неушкоджені ділянки лівої півкулі відповідають за
покращення.
Третя сфера Хілліса - це зв'язок ефектів терапії з характеристиками
пацієнта. Тобто, чи є у нас теоретичне підґрунтя для розрізнення людей з
афазією, які отримають користь від лікувального підходу, і тих, хто не
отримає? Хоча це питання є надзвичайно важливим з клінічної точки зору
для терапевтів, які мають обрати найбільш ефективний підхід до
лікування, воно не отримало достатньої систематичної уваги (хоча див.
Nettleton and Lesser, 1991, для ранньої спроби в цьому напрямку). Говард
(2003) стверджує, що це питання може бути найбільш продуктивно
вирішене за допомогою підходу, заснованого на серії випадків, який
дозволяє більш детально вивчити природу поліпшення в залежності від
характеристик людей з афазією (див. приклад такого підходу в Best,
Herbert, Hickin, Osborne, & Howard, 2002, для прикладу).
Система оцінювання терапії: як розпізнати правильну терапію
Завданням логопедів та інших фахівців, які беруть участь у лікуванні
афазії які беруть участь у лікуванні афазії, полягає у визначенні методів,
які будуть ефективними для виправлення конкретних дефіцитів у
конкретних людей. Бінг і Блек (1995) виділяють низку важливих факторів,
які беруть участь у терапії, і підкреслюють, що в терапії і які
підкреслюють, що терапія - це не просто завдання і використовувані
матеріали, а поєднання психолінгвістичних концепцій, що передаються, та
взаємодії між терапевтом і клієнтом. Параметри, використані Бінгом і
Блеком (1995) для порівняння і протиставлення різних видів терапії, що
застосовуються до клієнтів з труднощами в обробці речень, складають
основу подальшого формату огляду. Вони можуть бути застосовані до
всього спектру терапевтичних втручань і включають в себе:
(а) фокус терапії, тобто мовленнєві порушення, над якими працюють;

(б) дизайн завдання, тобто спосіб введення завдання, характер стимулів,
взаємодія між терапевтом і клієнтом, а також тип зворотного
зв'язку/фасилітації, що надається; і
(c) гіпотетичний механізм змін
Ці параметри повинні забезпечувати достатню деталізацію терапії, щоб

можна було відтворити методику та охарактеризувати схожість і
відмінності між методами.
Існує ще одна проблема. В літературі широко задокументовано, що
що значне поліпшення показників само по собі не свідчить про те, що що
конкретна терапевтична методика є ефективною. Покращення, яке є
прямим і специфічним результатом терапії, слід відрізняти від спонтанного
одужання і неспецифічних ефектів лікування, зумовлених такими
факторами, як підтримка, соціальна підтримка, соціальна участь і
заохочення. Для розмежування цих причин було використано методологію
дослідження одного випадку використовується для розрізнення цих
причин поліпшення, що дозволяє зробити висновки про ефективність
лікування. зробити висновки про ефективність лікування. Всебічні огляди
використання і типів досліджень окремих випадків можна знайти в роботі
Howard (1986), Willmes (1990) та Franklin (1997). Основні
експериментальні схеми описані в Таблиці 9.2. Експериментальні плани
часто використовуються в комбінації один з одним. Якщо
експериментальний дизайн був заявлений або є прозорим, про це
повідомляється в оглядах. прозорий, про це повідомляється в оглядах.
Мета оглядів у наступних розділах - надати огляд терапевтичних методів,
доступних для лікування афазії, і дозволити терапевтам розглянути і
вибрати методи лікування, які можуть бути ефективними для їхніх
пацієнтів. Ми включили дослідження, які відповідають трьом основним
критеріям:
1. Клієнти були описані досить детально, щоб визначити порушені та
збережені процеси, що дозволило визначити ступінь схожості з
іншими клієнтами.
2. Терапія була описана досить детально, щоб її можна було
відтворити
3. Було використано адекватний експериментальний дизайн, що дозволило
визначити ефективність лікування.
Кількість досліджень, які беззаперечно відповідали цим критеріям, була
обмеженою.
Тому були включені дослідження, які відповідали більшості критеріїв, а
також застереження, зроблені в тих випадках, коли інформація була
недоступною або екстрапольованою.
Кожне дослідження було проаналізовано в однаковому форматі, шаблон
якого наведено в Таблиці 9.3. Це було зроблено для того, щоб полегшити
порівняння досліджень.
Ці огляди в жодному разі не є вичерпним звітом; це справді було б
амбітною метою, враховуючи зростаючу кількість амбітною метою,
враховуючи зростаючу кількість досліджень, про які повідомляється в
літературі. Замість цього, часто включаються лише репрезентативні
приклади, для ілюстрації певного типу терапії або висвітлення певної
варіації; особливо це стосується розділу, присвяченого неймінг-терапії, де
існує значна кількість досліджень. Були також зроблені спроби обмежити
огляди дослідженнями, які були опубліковані і, отже, широко доступні.
Хоча дисертації та матеріали симпозіумів, такі як ті, що збираються для
Британського товариства афазіології, є багатим джерелом матеріалу, їхня
обмежена доступність не дозволила нам детально розглянути їх тут.
Дослідження, розглянуті в розділах 10-13, підсумовані на початку кожного
з них у вигляді таблиці. Детальні огляди слідують в порядку згадування в
таблиці (номери сторінок повних оглядів також вказані в зведеній таблиці).
10 Терапія для слухового сприйняття
Короткий огляд досліджень слухового сприйняття
Лише обмежена кількість досліджень використовувала когнітивну

нейропсихологічну основу для оцінки та розуміння порушень слухового
сприйняття у людей з афазією. Так само мало досліджень ретельно
оцінювали будь-яку подальшу терапію з цими клієнтами. Розглянуті тут
дослідження перелічені в таблиці 10.1. Лише в одному дослідженні (Morris
та ін., 1996) була проведена сувора перевірка терапії, спрямованої на
порушення слухового фонологічного аналізу. У цьому дослідженні
представлено низку терапевтичних заходів і висловлено припущення, що
такий спектр може бути необхідним для підтримання мотивації клієнта.
Друге дослідження Gielewski (1989) також включено до цього розділу,
незважаючи на вужчий спектр використовуваних методик. Хоча в цьому
другому дослідженні ефективність не є строго доведеною, автор
використовує луріанівський підхід (Luria, 1970) у діагностиці, а отже,
дозволяє накласти діагноз на когнітивну нейропсихологічну модель,
використану в цій книжці.
Грейсон, Хілтон і Франклін (1997) наводять єдиний приклад оціненого
терапевтичного дослідження, спрямованого на фонологічну вхідну
лексику. Bastiaanse,
Nijober і Taconis (1993) також може бути спрямована на цю область, хоча
випадок, описаний у цьому дослідженні, стосується лише семантичної
системи.
Френсіс, Ріддок і Хамфріс (2001a) описують і порівнюють дві терапії, які
застосовували до клієнта, що мав проблеми з доступом до семантичної
системи з фонологічного вхідного лексикону. Bastiaanse та ін. (1993) і
Behrmann та Lieberthal (1989) розглядають семантичну систему з точки
зору вхідних даних. Існує кілька причин, чому існує недостатня кількість
досліджень терапії для розуміння усного мовлення. Перша полягає в тому,
що більшість людей з афазією демонструють значне відновлення
розуміння окремих слів протягом перших кількох місяців після початку
захворювання. Як наслідок, існує небагато хороших кандидатів для терапії,
спрямованої на цей на цьому рівні на хронічних стадіях. Терапія для людей
зі значними порушеннями розуміння слів, найімовірніше, буде доцільною
на ранніх стадіях, і важко розробити дослідження, які могли б переконливо
продемонструвати специфічні ефекти лікування в ранній період, коли
відбувається найбільше спонтанне відновлення. Дослідження Грейсона та
ін. (1997) є досить успішним винятком.
По-друге, терапія, як правило, спирається на неушкоджені системи для
підтримки лікування порушених процесів. Наприклад, при лікуванні
словотворення часто використовуються (відносно) неушкоджені вхідні
процеси, такі як розуміння слів і їх повторення, щоб полегшити вихід.
для полегшення процесу продукування слів. Хоча вхідні процеси можуть
сприяти продукуванню слів, продукування слів не може сприяти
розумінню. Більше того, більшість людей з серйозними труднощами у
розумінні слів мають ще більш серйозні труднощі у способах виведення,
оскільки вони, як правило, мають глобальну афазію. Як результат, зазвичай
мало людей з іншими неушкодженими здібностями, які могли б підтримати
розуміння усного мовлення.
Найперспективнішою можливістю є розуміння письмового тексту. Зовсім
не рідкість, що люди, які мають труднощі з розумінням усного мовлення,
краще розуміють написані слова, можливо, частково тому, що написані
слова набагато менш швидкоплинні. Френсіс та ін. (2001a) описують такий
підхід у випадку з N., клієнтом зі словом, що означає глухоту. Він розробив
стратегію візуалізації письмової форми слів, що дозволило йому отримати
доступ до значення і визначити слова, які до нього говорили. Оскільки
надмірність зазвичай сприяє розумінню усного мовлення, ще одна
можливість полягає в тому, щоб використовувати її в лікуванні порушень
розуміння. Наскільки нам відомо, не існує жодних терапевтичних
досліджень, які б використовували цю можливість.
ОЦІНЮВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження
Gielewski, E. J. (1989). Акустичний аналіз та слухове перенавчання при
корекції сенсорної афазії. В К. Код і Д. Мюллер (ред.), Терапія афазії (2-е
вид.). Лондон: Whurr Publishers.
Фокус терапії: Слуховий фонологічний аналіз (в літературі - акустична
агнозія).
Терапевтичний підхід: Реактивація.
Інформація про клієнта
Загальна інформація
Пацієнтка - 45-річна жінка, яка перенесла передозування наркотиків, що
призвело до важкої експресивної та рецептивної афазії лівої півкулі, що
спричинило тяжкий ступінь афазії.
Загальна картина мовних порушень і збереження мови
Дані обстеження були дуже обмеженими. Під час первинного тестування у
пацієнтки було виявлено порушення слухового та письмового розуміння
речень (не було надано інформації про розуміння на рівні фонем та слів,
хоча, судячи з опису терапії, дискримінація фонем вважалася порушеною).
Мова була переважно жаргонною, з труднощами при повторенні та
називанні.
Клієнтка могла писати окремі літери, але орфографічні навички були
слабкими.
Час після початку терапії
На момент початку терапії клієнтка пройшла 6 тижнів після початку
лікування.
Терапія
Мета
Покращити слухове розрізнення фонем у межах одного CVC-сегмента та в
межах довших послідовностей. Терапія складалася з одногодинного
щоденних занять тривалістю одна година і тривала протягом 5 місяців.
Перші 6 тижнів терапії описано. Описано прогрес під час терапії, але не
використано дизайн терапії для демонстрації ефективності.
Завдання 1. Вимовлене слово - 2. Візуальні списки

написане слів
зіставлення слів
Встановлення Зіставлення
відповідності між вимовленого слова до
вимовленими словами написаного слова в
та парами слів, список
поданих на письмі
разом з
артикулограмами
Матеріал Парні слова, які Письмові списки слів

відрізнялися однією CVC
фонемою або
словосполученням
Ієрархія Візуальні підказки Ієрархія для
(a) Заохочується візуальних підказок та
читання по губах акустичної і візуальної
(б) Читання по губах схожості, як у завданні
заборонено 1
Акустична та Довжина списку

візуальна схожість
Акустична та (a) Одне слово
візуальна схожість (b) Два слова
(в) Три слова
(а) Акустично та (г) Чотири слова
візуально
різні фонеми, Презентація
наприклад, p/s (a) Надання письмовий
(b) Акустично подібні, список
але (б) Без списку - клієнт
візуально різні повинен повторювати
фонеми, слова
наприклад, p/k
(c) Акустично і
візуально
схожі звуки,
наприклад, п/б
Позиція
(a) Початкове слово

(b) Слово медіальне
(c) Кінцеве слово
Зворотній зв’язок Не визначено Не визначено

щодо помилок
Зворотній зв’язок, Не визначено Не визначено

якщо все правильно
Поряд із завданнями на аудіювання використовувалися завдання на

підкріплення. Вони складалися з завдання на римування, що включали
читання та написання римованих слів та визначення неримованих слів, а
також прості завдання на співставлення вимовленого слова з малюнком зі
збільшенням кількості малюнків та збільшенням фонологічної та
семантичної схожості.
Результат
Повідомляється про початковий прогрес протягом перших 6 тижнів
терапії. Також наведені загальні враження від переоцінки через 3,5 місяці
після початку лікування.
Розрізнення фонем як приголосних, так і голосних покращилося на рівні
окремих сегментів. Слухове запам'ятовування було стабільним до трьох
сегментів, а запам'ятовування чотирьох сегментів не було досягнуто.
Відзначено покращення розуміння письмових та слухових речень.
Мовлення було вільним, але варіювалося в залежності від тривожності.
Орфографія була доброю, пацієнтка могла писати речення під диктовку.
Таким чином, було помічено покращення у виконанні слухових завдань, а
також з іншими завданнями, не пов'язаними зі слуховою терапією,
спостерігалося значне покращення.
Ніяких пояснень такому широкому відновленню не вдалося знайти.
Інші коментарі
Хоча автор не використовує когнітивну нейропсихологічну концепцію,
повідомляється, що терапія спрямована на слуховий фонологічний аналіз, і
стаття описує терапію досить детально, щоб її можна було повторити. На
жаль, обмеженість даних оцінки та переоцінки обмежує будь-які
твердження щодо ефективності терапії. Не надано жодної кількісної
інформації щодо покращення. Крім того, клієнт все ще перебував у періоді,
коли можна очікувати спонтанного одужання, і таке значне поліпшення
показників цілком може бути наслідком цього. Включення цього
дослідження, однак, підкреслює постійний клінічний успіх цього підходу і
є одним з небагатьох опублікованих терапевтичних досліджень,
спрямованих на цю сферу. Для оцінки терапії необхідні надійні
дослідження клінічної ефективності. Автори припускають, що таку
терапію потрібно проводити щодня, щоб побачити поліпшення.
Морріс, Дж., Франклін, С., Елліс, А. В., Тернер, Д. Е. та Бейлі, П. Дж.
(1996).Усунення дефіциту сприйняття мови у пацієнта з афазією.
Афазіологія, 10, 137-158.
Фокус терапії: Слуховий фонологічний аналіз (глухота звуків слова).
Дані про клієнта
N. був 73-річним чоловіком, пенсіонером, працівником заводу. У нього був
єдиний лівий інсульт, що призвів до глобальної афазії. Комп'ютерна
томографія показала ділянки низького ослаблення в обох півкулях,
особливо в лівих базальних гангліях.
Загальна картина мовних порушень та збереженості мови
Мовленнєва продукція N. обмежувалася випадковими окремими словами,
стереотипними стереотипними фразами та неологізмами. Він покладався
переважно на слова "так" і "ні" та невербальні методи спілкування.
Слухове сприйняття характеризувалося порушенням передфонетичної
слухової обробки, що проявлялося в погіршенні показників при
оцінюванні розрізнення пропусків, розрізнення частоти формант,
розрізнення частотної модуляції та висоти звуку. На фонематичному рівні
він мав порушення слухової дискримінації мінімальних пар та окремих
слів. Розуміння письмової мови також було порушене, хоча і в меншій мірі,
що підтверджує діагноз центрального семантичного порушення. Автори
припускають, що у N. були труднощі зі слуховим фонологічним аналізом
(звукова глухота) з додатковою центральною семантичною глухотою.
Час після початку лікування
На момент початку терапії N. був через рік після початку захворювання.
Терапія
Мета
Покращити фонологічну дискримінацію. Терапія складалася з 12 сеансів
протягом 6-тижневого періоду. Для вимірювання ефективності
використовувався багатофакторний дизайн дослідження з контрольним
завданням.
У таблиці на с. 122 наведено схему терапевтичної процедури
Результат
N. значно покращив свої результати у виконанні завдань на мінімальне та
максимальне розрізнення пар, а також у виконанні завдань на фонетичну
слухову дискримінацію. Спостерігалася тенденція до покращення
спостерігалася тенденція до покращення в тестах на слухове лексичне
рішення та слухове синонімічне судження. Значно покращився показник
повторення, але не покращився показник відтворення назв. У
контрольному завданні на письмове судження про синоніми контрольному
завданні на письмове визначення синонімів. N. показав значне покращення
здатності розрізняти звуки мови, що узагальнилося в завданнях на слухове
сприйняття. Таке покращення розрізнення також сприяло його
повторенню. Покращення було пов'язано з терапевтичною програмою. У
непов'язаних завданнях покращення не було відмічено. Не було надано
жодної інформації про те, чи збереглося це покращення після припинення
терапії, або про покращення функціонального розуміння.
Завдяки ретельній первинній оцінці та представленим даним повторної
оцінки, це дослідження дозволяє провести ретельну оцінку терапії з
клієнтом, про якого повідомляється в звіті. Воно обговорено досить
детально, щоб можна було повторити терапію. СП також описаний (з (з
більш детальним описом терапії) в роботі Morris and Franklin (1995).
Grayson, E., Hilton, R., & Franklin, S. E. (1997). Раннє втручання у випадку
жаргонної афазії: ефективність терапії розуміння мови. Європейський
Journal of Disorders of Communication, 32, 257-276
Фокус терапії: Фонологічна вхідна лексика та семантична система.
Завданн 1. Збіг 2.Розрізне 3. Усна 3. Усна 5. Слово 6.Однаков

я фонема - ння слово-кар письмове судження і чи різні
графема фонем тинка узгоджен Визначте, Однакові-
Зіставлен Однакові- відповідні ня слів чи слово різні
ня різні сть Відповідн відповідає судження
вимовлен судження Зіставлен ість малюнку про слова
их фонем про ня вимовлен
до фонеми вимовлен их слів до
письмови их слів до написани
х букв малюнків х
Матеріа C + /ə/ Пари C + CVC CVC CV або

л стимули /ə/ слова. слова. VC не
підібрані Дистракт Дистракт слова.
на вибір з ори ори Судити з
трьох фонологіч фонологіч того, чи
літер но но однакові
споріднен споріднен чи різні
і. і.
Відрізняю Відрізняю
ться ться
початкови початкови
м або м або
кінцевим кінцевим
приголос приголос
ним ним
Ієрархія Фонологі Презента Немає Немає Немає Немає

чна ція
схожість
(а) Три (а) За
відмінні допомого
риси ю
відрізняю читання
ться по губах
(б) Дві (б)
відмінні Вільний
риси голос
відрізняю (c)
ться Магнітоф
(c) Одна он
відмінна диктофон
риса
відрізняєт
ься ознака
відрізняєт
ься
Відгук Інформаці -//- -//- -//- -//- -//-

щодо я щодо
помилок точності
Повторює
ться зі
зниженим
рівнем
складност
і
Відгук, Інформа -//- -//- -//- -//- -//-

якщо ція щодо
все точності
правиль
но

N. був 50-річним чоловіком і працював директором з продажу. Він переніс
ГПМК, що призвело до щільної правої геміплегії та зорової агнозії. КТ
показало інфаркт у лівій скронево-тім'яній ділянці.
Загальна картина мовних порушень та збереженості мови N. з тяжкими
порушеннями слухового та письмового сприйняття на рівні окремих слів
та речень. Його мовлення характеризувалося англійським жаргоном та
неологізмами. Він не міг повторювати, читати вголос або писати.
Відтворення слів не покращувалося після пред'явлення семантичних або
фонематичних підказок. При тестуванні перед початком терапії N. було
значно порушене в мінімальній парній дискримінації, слуховому
лексичному розпізнаванні, співставленні картинок як вимовлених, так і
написаних слів, а також у загальній семантиці слів. У нього також було
порушено розуміння речень. Автори припустили, що ЛР мав порушення
прелексичної обробки (слухового фонологічного аналізу),
труднощі з доступом до лексичної форми у фонологічному вхідному
лексиконі та центральне семантичне порушення. Він також мав додатковий
синтаксичний дефіцит.
Лікування розпочато через 4 тижні після початку захворювання.
Терапія
Цілі
Терапія складалася з трьох етапів, кожен з яких відповідав окремій меті:
1. Покращення семантичної здатності N.
2. Продовження покращення семантичної здатності N. та покращення
слухового сприйняття.
3. Підвищення здатності N. обробляти до трьох ключових слів на рівні
речення терапії.
Перший етап терапії складався з одного годинного сеансу 5 днів на
тиждень протягом 4 тижнів. Друга фаза складалася з трьох 15-хвилинних
сеансів щотижня протягом 3 тижнів. Тривалість і частота третьої фази
терапії не були визначені. Для оцінки ефективності лікування
використовували перехресний дизайн, де ЛР повторно оцінювали після
кожної фази терапії.
Етап 1: семантична терапія

Завдання 1.Вимовлене/на 2. Категоризація 3. Зіставлення
писане слово до завдання написаного
предмета/ Сортування слова через
зіставлення з зображень за асоціації
малюнком категоріями Вибір асоціатів
Речення з зі списків слів
ключовим
словом в кінці.
Завдання
полягало у
виборі
відповідний
об'єкт або
малюнок
Матеріал Звичайні Зображення в Аркуш з 10 слів,

предмети, межах категорій. розділених на
зображення Використані два колонки
об'єктів та категорії не
відповідні вказано
написані слова
Ієрархія (a) Два варіанти (а) Дві віддалені Кількість
відповіді, категорії пунктів треба
ціль/непов'язани (б) Збільшення зменшити, якщо
й дистрактор семантична важко
(б) Якщо 80% спорідненість
правильних (в) Збільшення
відповідей, кількість груп
поступове (d) Написання
збільшення слів а
кількості також/замість
варіантів (до 6) малюнки
(в) Збільшення (e) Вербальна
зв'язку з ціллю презентація з
без
письмового/мал
юнка стимул
Відгуки щодо (а) Повторення (а) До уваги (а) Читання

помилок (б) Жест привертається слів
(в) Семантична вибір (b) Додатковий
інформація (b) Власне ім'я семантична
(d) Комбінація (c) Додаткова інформація
вище інформація (c) Жест
(d) Жест
(e) Письмова
інформація
(f) Комбінація
вищезазначеног
о
Відгуки, якщо а) Вербальне Візуальний Візуальний

все правильно підкріплення зворотній зворотній
(б) Повторення зв’язок - галочки зв’язок - галочки
ім'я або назви
(c) Візуальний
зворотній
зв'язок - галочки
Етап 2: слуховий тренінг та семантична терапія

Семантична складова терапії була такою ж, як і на першому етапі, але
кількість слів і картинок була збільшена.
Завдання 1. Словесне
слово-картинка
зіставлення з
римованою плівкою.
Вимовлене слово
підбирається до одного
з трьох малюнків.
Заохочується читання
по губах
Матеріал Намальовані від руки

картинки з трьох
римованих слів. П'ять
наборів малюнків
Ієрархія Немає Немає
Зворотній зв’язок (a) Зворотний зв'язок (a) Зворотний зв'язок

щодо помилок невірний невірний
(b) Повторення (b) Повторення
завдання завдання
(c) Повторення (c) Повторення
завдання до тих пір, завдання до тих пір,
поки не буде надано поки не буде надано
правильне зображення правильне зображення
Зворотній зв’язок, (а) Вербальне (а) Вербальне

якщо все правильно підкріплення підкріплення
(б) Візуальний (б) Візуальний
зворотний зв'язок - зворотний зв'язок -
галочки галочки
Етап 3: терапія речення
Завдання 1. Вибір трьох 2. Вимовлене речення -

іменованих об'єктів у співвіднесення з
послідовності картинкою
Клієнти повинні Знайдіть відповідність
вибрати відповідні до малюнків з діями
об'єкти з п'яти
запропонованих.
Заохочується читання
по губах
Матеріал Не пов'язані між Картинки з діями

собою об'єкти
Ієрархія (a) Збільшення Кількість ключових

кількості слів:
відволікаючих (а) два ключових слова
елементів (з 5 до 9) (б) Три ключові слова
(б) Початкова Кількість
жестикуляційна дистракторів:
підтримка (а) чотири картинки
(б) вісім картинок
Зворотній зв’язок, Не вказано Не вказано
Результат
Після першого етапу терапії N. продемонстрував значне покращення у
письмовому співставленні слів та малюнків. Після 2-го етапу терапії
значне покращення спостерігалось у мінімальному підборі пар та у
співставленні усного слова з малюнком, але подальшого покращення у
розумінні письмового тексту не відбулось. Розуміння речень на слух не
зазнало суттєвих змін після 1 або 2 фази терапії, але значно покращилося
після 3 фази.
Загалом, терапія призвела до значного покращення слухового розрізнення,
слухового та письмового розуміння окремих слів, а також слухового
розуміння речень. Характер покращення вказує на специфічні ефекти
лікування. Були відмічені деякі ознаки узагальнення, оскільки ефекти не
були специфічними для окремих предметів. Функціональне розуміння
також покращилося.
Мовлення N. також покращилося після терапії, зменшилася кількість
неологізмів і неадекватних відповідей. Хоча поліпшення вербальної
продуктивності не можна однозначно віднести до терапії (на відміну від
спонтанного відновлення), автори вважають, що поліпшення слухової та
семантичної обробки може лежати в основі поліпшення експресивної
комунікації N., і припускають, як це могло статися.
Автори припускають, що характер порушень, час початку терапії та
терапевтичний підхід були подібними до тих, про які повідомляв Jones
(1989). Це дослідження проводив зайнятий клініцист, який визнав, що
зіставлення даних базової оцінки до початку терапії було б корисним, але
складним, враховуючи важливість раннього втручання для клієнта. Однак
специфічні ефекти лікування після трьох фаз терапевтичної програми
дозволяють припустити, що поліпшення частково є наслідком терапії, а не
лише спонтанного одужання.
Френсіс, Д. Р., Ріддок, М. Дж. та Хамфріс, Г. В. (2001a). Когнітивна
реабілітація глухоти зі значенням слова. Афазіологія, 15, 749-766.
Фокус терапії: Доступ від фонологічної вхідної лексики до семантики
(глухота).
Терапевтичний підхід: Реактивація під час експліцитної слухової терапії.
Компенсація під час імпліцитної слухової терапії.
N. - 63-річний чоловік, уродженець Ямайки, який емігрував до Англії
молодим чоловіком. Він був водієм автобуса на пенсії, який із
задоволенням відвідував курси підвищення кваліфікації.
курси підвищення кваліфікації. Він переніс інфаркт мозку, який призвів до
інфаркту лівої тім'яної ділянки.
Загальна картина мовних порушень і збереженості мови
N. не розумів слів, якщо вони не були записані. Його
мовлення характеризувалося незначною аномалією та деякою
фонематичною жаргонафазією. Під час формального тестування він міг
співвідносити звуки навколишнього середовища з картинками, а також
співвідносити вимовлені та написані слова. Його судження про мінімальні
пари слів і не-слів були інтактними. У нього були незначні проблеми з
лексичними рішеннями як в усній, так і в письмовій формі, показники були
трохи за межами норми. У тесті "Піраміди і пальми" з трьома малюнками
він отримав результати в межах норми (Говард і Паттерсон, 1992). Він мав
труднощі з розумінням значення вимовлених слів, йому було важко
співвідносити вимовлені слова з малюнками, визначати вимовлені слова та
виконувати слухові судження про синоніми. Його слухове сприйняття
характеризувалося образністю та частотними ефектами. Його виконання
завдань, що оцінюють доступ до семантичної інформації з письмових слів,
було значно кращим, ніж слухове розуміння. Автори припустили, що у N.
була глухота до значення слова, зі збереженою ранньою слуховою
обробкою і лексичним доступом, але порушеним слуховим доступом до
значення, незважаючи на збережений орфографічний доступ до тієї ж
самої інформації. У правописі N. показав деякі характеристики
поверхневої дисграфії, з високою часткою фонологічних помилок і деякою
плутаниною омофонів. У нього не було виявлено ефекту регулярності,
оскільки він був здатний писати деякі нерегулярні слова. Таким чином,
його письмо відображає значну залежність від сублексичного способу
письма поряд з деяким використанням лексичного способу письма.
Час після початку
На момент проведення дослідження N. пройшло 4 роки після початку
захворювання.
Терапія
Мета
Покращити розуміння усного мовлення та порівняти ефективність
ефективність двох видів терапії: (а) імпліцитної слухової терапії та (б)
експліцитної слухової терапії. Імпліцитна слухова терапія спрямована на
слухове розуміння лише опосередковано, через мовчазне читання
написаних слів. Експліцитна терапія безпосередньо спрямована на
труднощі N. у доступі до семантичної інформації з вимовлених слів.
Терапія проводилася вдома з використанням робочих аркушів, які
заповнювалися 3-4 рази на тиждень. Кожен етап терапії тривав 2 тижні.
Для демонстрації ефективності був використаний перехресний дизайн,
орієнтований на конкретні пункти.
Терапія 1: Імпліцитна слухова Терапія 2: Експліцитна слухова

терапія терапія
Завдання 1. Читання 2.Письмовий 3.Читання та 4.Письмові та
визначення синонім прослуховуванн слухові
Мовчки Мовчки я синоніми
прочитайте прочитати Прочитайте Прослухайте
визначення, написане визначення і прочитайте
спробуйте слово і під час кожну тріаду
"зафіксувати доберіть до прослуховуванн слів і потім
значення нього я знайдіть
слова і схоже за записаної версії відповідність
потім запишіть значенням спробуйте словам в
слово вниз "зафіксувати інший
чотири рази. значення" слова, тріаді
думаючи а потім
про значення повторити слово
цього слова. чотири рази,
думаючи про
його значення
Матеріал 78 слів, які N. зміг визначити з 78 слів, які N. зміг визначити з

написаного слова, але не зміг з написаного слова, але не зміг з
вимовленого слова. Слова були вимовленого слова. Слова були
розділені на три однакові набори розділені на три однакові
по 26 слів: набори по 26 слів:
(a) Набір для терапії 1 (a) Набір для терапії 1
(б) Набір для терапії 2 (б) Набір для терапії 2
(в) Контрольний набір (в) Контрольний набір

Зворотній Не визначено Не визначено
зв’язок
щодо
помилок
Зворотній Не визначено Не визначено
зв’язок,
якщо все
правильно
Результат
До початку терапії базові показники у визначенні вимовлених слів були
стабільними з порівнянною точністю у трьох наборах слів. Наприкінці
терапії 1 (імпліцитна терапія) спостерігалося покращення у визначенні
пролікованих слів, але через 2 тижні спостерігалося значне зниження
продуктивності.
Після терапії 2 (явна терапія) спостерігалося покращення у визначенні
опрацьованих слів. Не було помічено жодних покращень у виконанні на
контрольному тесті після жодної з терапій не спостерігалося. Визначення
були засвоєні швидше під час терапії 1, ніж під час терапії 2. Коли набори
для лікування порівнювалися, не було виявлено суттєвої різниці в ступені
покращення відразу після терапії. Однак значна різниця була помічена
через 2 тижні після терапії, причому ефекти явної терапії є більш
стійкими. Обидві терапії призвели до конкретного покращення, не
поширюючись на необроблені слова.
Всупереч прогнозам авторів, явна слухова терапія не виявилася
ефективнішою за неявну терапію одразу після лікування. Стан N.
покращився після імпліцитної терапії, оскільки він прийняв
компенсаторну стратегію. Імпліцитна терапія включала повторне
написання слів, і таким чином його правопис покращився. Під час
базового тестування після терапії він зміг візуалізувати правильне
написання, що дозволило йому отримати доступ до значення слова в
письмовій формі. Експліцитна терапія, можливо, мала більш тривалий
ефект, оскільки вона безпосередньо покращила зв'язок між слуховим
сприйняттям слова та його значенням. Крім того, слухання слова разом з
його письмовою формою, можливо, дозволило N. візуалізувати письмову
форму, коли він чув слово ізольовано.Покращення, що спостерігаються,
ймовірно, пов'язані з терапією, оскільки N. пройшов тривалий час після
початку лікування, і його показники були стабільними до терапії.
Інформацію про оцінку N. можна знайти в Hall and Riddoch (1997).
Дослідження показує успішну розробку стратегії, яка компенсувала
труднощі N. у доступі до значення слів з усного мовлення, хоча це
означало, що ефективність імпліцитної терапії була низькою. слів, хоча це
означало, що ефективність імпліцитної терапії не можна було оцінити.
Також показано, що безпосереднє лікування порушення призвело до
покращення слухового сприйняття невеликого набору слів за дуже
короткий період терапії.
Берманн, М. та Ліберталь, Т. (1989). Категорійно-специфічне лікування
лексико-семантичного дефіциту: окремий випадок глобальної афазії.
Британський журнал розладів комунікації, 24, 281-299.
Фокус терапії: Семантична система (через слухове та письмове
розуміння).
N. - 57-річний чоловік, інженер, який переніс інфаркт головного мозку, що
призвів до густої геміплегії та глобальної афазії. Комп'ютерна томографія
показала інфаркт середнього мозку зліва, що охопив лобову, скроневу та
тім'яну частки, а також внутрішню капсулу.
Загальна картина мовних порушень та збереженості мовлення
При первинному обстеженні мова N. обмежувалася жаргоном. Він не міг
повторювати або читати слова вголос. Як слухове, так і зорове сприйняття
лексики було як слухове, так і зорове сприйняття лексики було порушене,
але продуктивність була вищою за норму. Розуміння письмового та усного
мовлення було порушене при виборі семантичних відволікаючих чинників.
Деяка здатність до обчислення широких семантичних репрезентацій була
збережена, але в завданнях, що вимагають доступу до більш детальних
семантичних репрезентацій (наприклад, судження про синоніми),
когнітивне сприйняття було порушене. У завданні на сортування за
категоріями здатність сортувати тварин була значно вищою за випадкову,
але продуктивність в інших категоріях не суттєво відрізнялася від того, що
можна було б очікувати на рівні випадковості. Вважалося, що N. має
семантичний дефіцит на рівні окремого слова.
Час від початку захворювання
На момент початку терапія N. тривала щонайменше 3 місяці від початку
Терапія
Мета
Покращити письмове та усне розуміння окремих слів за допомогою
реабілітації, орієнтованої на конкретні категорії. Терапія складалася з 15
годинних занять (по п'ять занять на кожну категорію) протягом 6 тижнів, а
також додаткових домашніх вправ. Для демонстрації ефективності терапії
використовувався дизайн дослідження з контрольним завданням.
Завдання 1. Пояснення 2. Презентація 3. Вибір 4.Відповідність
відмінних картини поряд картинки зі усного слова до
особливостей з письмовим / смислових письмового
усним ярликом підказок
Матеріал Зображення в Зображення в Зображення Зображення в
межах трьох межах трьох в межах межах трьох
категорій: категорій: трьох категорій:
транспорт, транспорт, категорій: транспорт,
меблі та меблі та транспорт, меблі та
частини тіла. частини тіла. меблі та частини тіла.
Відповідні Відповідні частини Відповідні
слова. слова. тіла. слова.
Відповідні
слова.
Ієрархія (a) Загальні (а) (а) Дистантні
(вищі ознаки) Дистантні смислові
(б) смислові дистрактори
Дистинктивні дистрактори (б) Близькі
ознаки (б) Близькі смислові
смислові дистрактори
дистрактори
Зворотній Не визначено Не визначено Не Не визначено

зв’язок щодо визначено
помилок
Зворотній Не визначено Не визначено Не Не визначено
зв’язок, визначено
якщо все
правильно
Домашні вправи включали письмове співставлення слів та малюнків, а

також використання словника для визначення семантичних особливостей
категорій та окремих предметів у межах цих категорій.
Результат
N. показав покращене сортування оброблених об'єктів за категоріями з
деяким узагальненням для необроблених об'єктів у межах оброблених
категорій транспорту та частин тіла. Деяке узагальнення було помічено для
необроблених категорій, але у двох з трьох категорій воно було незначним.
Значне узагальнення до однієї необробленої категорії вважалося
нерепрезентативним для продуктивності.
Показники покращилися при виконанні інших семантичних завдань, що
передбачають широку семантичну дискримінацію, але не було зафіксовано
покращення при виконанні вузькосемантичних суджень. Результати
виконання контрольного завдання (синтаксичне розуміння) залишилися
незмінними.
Таким чином, семантика N. покращилася для категорій, які проходили
лікування. Експериментальний дизайн дозволяє віднести зміни, що
відбулися після терапії, на рахунок терапії. Автори припустили, що N. зміг
використати нещодавно засвоєну семантичну інформацію для сортування
предметів за категоріями, і що він зміг перенести ці нові знання на
предмети, які мають спільну приналежність до класу і семантичні ознаки.
Також були відзначені деякі зміни в його широких семантичних знаннях і
здатності отримувати доступ до інформації вищого рівня.
Автори припускають, що ієрархічна, категорійно-специфічна семантична
терапія є корисною для виправлення семантичного дефіциту, оскільки вона
відображає нормальну організацію інформації.
Bastiaanse, R., Nijober, S., & Taconis, M. (1993). Програма слухового
сприйняття мови: опис і тематичне дослідження. Європейський журнал
розладів комунікації, 28, 415-433.
Фокус терапії: Семантична система (через слухове сприйняття). Програма
спрямована на доступ до лексики та семантики слухового сприйняття, але
у випадку, про який йдеться у цій статті, тренування проводилося лише на
семантичному рівні.
N. був 37-річним колишнім вчителем і носієм голландської мови.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав забій головного мозку
та лобно-тім'яний перелом черепа. З метою декомпресії гематоми в
тім'яно-скроневій ділянці лівої півкулі була проведена краніектомія, в
результаті якої у N. залишився правий геміпарез, гомонімна геміанопсія та
афазія.
У N. спостерігалося тяжке порушення слухового та письмового розуміння
окремих слів та речень. Помилки при виконанні завдань на слухове та
письмове розуміння були переважно семантичного характеру. Зокрема, N.
не зміг відтворити окремі слова в тесті на називання; відповіді
характеризувалися семантичним жаргоном та персевераціями. Спонтанне
мовлення було вільним і схематичним, без комунікативної цінності. У N.
діагностували афазію типу Верніке з вираженим семантичним дефіцитом.
Крім того, автори вважали, що N. мав труднощі з символічними
функціями, тому терапії на АЛКП передувала терапія візуальними діями
(Helm-Estabrooks, Fitzpatrick, & Barresi, 1982).
На момент початку терапії минуло 3 місяці після початку захворювання.
Терапія
Мета
Покращити слухове сприйняття окремих слів за допомогою Програми
слухового сприйняття мови (ALCP). ALCP - це ієрархічна програма з
форматом Base-10. Етапи повторюються до тих пір, поки клієнт виконує
безпомилково. Програма має три рівні:
1.Фонологічний рівень - елементи, пов'язані фонологічно (схожі голосні).

2.Семантичний рівень - елементи, пов'язані семантично.
3.Рівень доповнення - елементи, пов'язані фонологічно, через
лексико-морфологічну відповідність або через поєднання фонологічної та
семантичної відповідності.
Окрім завдань з АЛКП, виконувалися також завдання на асоціацію та
категоризацію, а також тренування розуміння письмових текстів. Частота
частота використання цих завдань та їхній точний характер не
повідомляється. A Для моніторингу ефективності використовувався дизайн
терапії з декількома базовими лініями.
Завдання Завдання на встановлення відповідності між

словом та малюнком
На вибір пропонується слово з чотирма
малюнками
Матеріал Високочастотні іменники з високою

впізнаваністю
Незв'язані дистрактори не мають жодного
відношення до ні з метою, ні з іншими
дистракторами
Семантично пов'язані дистрактори, пов'язані з
метою через узгодження або словосполучення
Ієрархія Семантичний зв'язок між чотирма блоками:

(a) Три непов'язані дистрактори
(б) Два непов'язаних дистрактори, один
пов'язаний дистрактор
(в) Один непов'язаний дистрактор, два пов'язані
дистрактори
(d) Три пов'язані між собою дистрактори
Довжина в кожному блоці:
(a) Багатоскладові слова
(б) односкладові слова
Зворотній зв’язок Обговорення концепції відволікаючого фактору

щодо помилок та протиставлення його цілі
Зворотній зв’язок, Поняття обговорюється за допомогою
якщо все правильно додаткових завдань, серед яких вказати на
об'єкт у кімнаті/на собі; виконати/імітувати
відповідний жест; дати опис;
намалювати/копіювати об'єкт; видати
відповідний звук; візуально представити слово;
або представити характеристики об'єкта.
Результат
N. завершив семантичний етап ALCP, досягнувши 100% успішного
виконання. Було зафіксовано значне покращення розуміння на слух
окремих слів, з деяким узагальненням на необроблені стимули в тесті на
співставлення вимовленого слова з малюнком. Також було зафіксовано
значне покращення в тестах на розуміння письмових окремих слів та
розуміння речень на слух. Спонтанне мовлення також значно
покращилося, незважаючи на те, що все ще спостерігаються проблеми з
пошуком слів. Параграматизм, хоча і залишився, але зменшився. Хоча N.
покращив реакцію на треновані стимули, автори припускають, що він все
ще може не мати доступу до повного значення цілі.
Покращення було зафіксовано в усіх аспектах розуміння та продукування.
Автори не вказують, яким чином терапія може пояснити таке покращення.
Однак автори стверджують, що покращення слухового сприйняття
окремих слів, порівняно з розумінням речень, свідчить про ефективну
терапію
Будь-які покращення, які були досягнуті завдяки терапії, ймовірно, були
наслідком виконання завдань в цілому, а не лише завдання на
співставлення вимовленого слова з малюнком; однак вони не описані
достатньо детально, щоб оцінити, як саме працювала терапія. Покращення
також могло бути наслідком спонтанного одужання, а не специфічного
впливу терапії. Однак терапія описана досить детально, щоб її можна було
відтворити і оцінити ефекти більш ретельно.
11 Терапія для пошуку слів та їх утворення
Короткий огляд досліджень іменування

На відміну від слухового сприйняття, існує багато досліджень терапії,
спрямованої на спрямованих на покращення пошуку слів. Дійсно,
дослідження, спрямовані на пошук слів, складають основну частину
терапевтичної літератури і стосуються цілого ряду питань, що знаходяться
в центрі когнітивної нейропсихології. Більшість досліджень зосереджені
на семантичній системі, фонологічному вихідному лексиконі (або доступі
до нього), або на їх поєднанні. до нього), або на комбінації цих
компонентів обробки, або в межах одного або окремих терапевтичних
завдань. Хоча в деяких дослідженнях зазначається, що терапія була
спрямована на доступ до фонологічного вихідного лексикону через
семантику, а не на сам лексикон, ці дослідження представлені тут разом.
Представлені тут роботи також включають невелику кількість досліджень,
які розглядали короткострокову фасилітацію продуктивності називання, а
не терапію як таку як таку (наприклад, Howard, Patterson, Franklin,
Orchard-Lisle, & Morton, 1985; Le Dorze, Boulay, Gaudreau, & Brassard,
1994). Ці дослідження були включені до огляду оскільки в них
використовуються завдання, які пізніше були розроблені для терапії. Крім
того Крім того, було висловлено припущення, що реакція клієнта на
завдання фасилітації може передбачити його реакцію на терапію (Hickin,
Best, Herbert, Howard, & Osborne, 2002). Розглянуті тут дослідження
перелічені в Таблиці 11.1
У цьому розділі слід провести важливу відмінність між терапією
спрямованою на лікування семантичних або фонологічних порушень, і
терапією, яка використовує семантичні або фонологічні лікувальні
завдання (докладніше про це див. Nickels, 2002b). Перший тип терапії
визначається основним дефіцитом обробки, який є фокусом терапії (тобто
семантичним або фонологічним), тоді як другий тип терапії спирається на
завдання, які використовують семантичні та фонологічні техніки. При
інтерпретації літератури важливо розглядати кожне дослідження з кожної з
цих двох точок зору. Тому дослідження, про які йдеться в цьому розділі,
були розподілені відповідно до основного дефіциту, на який спрямована
терапія, а також до сфери, на яку спрямована терапія (див. Таблицю 11.1).
Очевидно, що прямого зв'язку між цими двома аспектами не існує. У той
час як одні дослідження підкреслюють важливість лікування семантичних
порушень за допомогою семантичних завдань (наприклад, Nettleton &
Lesser, 1991), а інші використовують фонологічні завдання для подолання
фонологічного дефіциту (Miceli, Amitrano, Capasso, & Caramazza, 1996),
інші У цьому розділі слід провести важливу відмінність між терапією
яка спрямована на лікування семантичних або фонологічних порушень, і
терапією, яка використовує семантичні або фонологічні лікувальні
завдання (докладніше див. Nickels, 2002b, для всебічного обговорення).
Перший тип терапії визначається основним дефіцитом обробки, який є
фокусом терапії (тобто семантичним або фонологічним), тоді як другий
тип терапії спирається на завдання, які використовують семантичні та
фонологічні техніки. При інтерпретації літератури важливо розглядати
кожне дослідження з кожної з цих двох точок зору. Тому дослідження, про
які йдеться в цьому розділі, були розподілені відповідно до основного
дефіциту, на який спрямована терапія, а також до сфери, на яку спрямована
терапія (див. Таблицю 11.1). Очевидно, що між цими двома аспектами не
існує прямого зв'язку. У той час як деякі дослідження підкреслюють
важливість лікування семантичних порушень за допомогою семантичних
завдань (наприклад, Nettleton & Lesser, 1991), а інші використовують
фонологічні завдання для роботи з фонологічними дефектами (Miceli,
Amitrano, Capasso, & Caramazza, 1996), треті (наприклад, Howard та ін.,
1985) не уточнюють природу дефекту і використовують обидва типи
завдань. Nettleton і Lesser (1991), однак, інтерпретували відсутність
поліпшення після виконання семантичних завдань у клієнтів, чиї основні
порушення полягали в фонологічному кодуванні (тобто з фонологічним
складанням), як доказ того, що терапія може бути керованою моделлю -
тобто, семантичні порушення вимагали семантичних завдань, а
фонологічні порушення вимагали фонологічних завдань. Розмитість цих
меж призводить до певних труднощів у класифікації та інтерпретації
результатів багатьох видів терапії, спрямованих на на покращення
породження усного мовлення
Таблиця 11.1 Короткий огляд досліджень з неймінг-терапії, розглянутих

тут
Це ще більше заплутується через притаманну активізацію семантики при
роботі над фонологією, і навпаки. Хоча один процес може не бути
явною метою терапії, він все одно може активізуватися під час виконання
завдання; наприклад, значення слова може активізуватися під час
виконання завдання на повторення, особливо якщо повторення
здійснюється в присутності малюнка.
Іноді дослідження включають дуже схожі терапевтичні завдання (з дуже
схожими ефектами), але автори описують ці завдання як такі, що мають
дуже різні цілі.
Автори описують їх як такі, що мають дуже різні цілі. Говард (2000)
припустив, що загальні дані свідчать про те, що "семантична і
"фонологічна" терапії фактично не відрізняються: зміст завдань однаковий
- створення смислово-фонологічних пар, і одні й ті ж самі пацієнти
пацієнти отримують користь від обох/однієї з них
Лише в небагатьох дослідженнях робилися спроби з'ясувати вплив
конкретної терапії на клієнтів, коли автори не очікують, що терапія буде
ефективною, і цей шлях може бути досить просвітницьким (див. Nettleton
& Lesser, 1991).
Оскільки основна увага в цій книзі приділяється роботі зі словом, а не з
реченням, ми не розглядали дослідження терапії, де основна увага
приділяється саме відновленню дієслів. Це пов'язано з тим, що
відновлення дієслів зазвичай є частиною стратегії, спрямованої на
покращення формулювання та побудови речень. Читачеві пропонується
звернутися до випадків, описаних, наприклад, Мюрреєм і Карчером (2000)
або Raymer та Ellsworth (2002), які досліджували вплив терапії на пошук
дієслів. Як згадувалося раніше, інтерпретація наслідків досліджень,
присвячених відновленню дієслів вимагає обговорення моделей, які тут не
описані.
Зауваження більш загального характеру, хоча і не менш актуальне, полягає
в тому, що інтерпретація літератури дещо ускладнюється характером
представлених оціночних даних, особливо щодо цілісності семантичної
системи. Наприклад, хороше розуміння окремих слів з високою
образністю, наприклад, часто розглядається як демонстрація того, що
семантична система не порушена і що природа дефіциту є фонологічною.
Хоча це дійсно може бути так для певних людей, подальша поглиблена
оцінка семантики з використанням більш складних завдань або матеріалів
(наприклад, судження про синоніми або розуміння маловідтворюваних
слів) може виявити певні порушення семантики (для подальшого
обговорення див. обговорення див. Cole-Virtue & Nickels, 2004). З цього
випливає, що лікар повинен бути уважним до можливого основного
дефіциту, який відрізняється від того, про який повідомляється; одним з
рішень цієї проблеми може бути рекомендація, аби семантика
повідомлялася більш глибоко, ніж просто розуміння одного слова,
використовуючи зіставлення слова з зображенням.
Останнім пунктом в інтерпретації літератури є складність що вноситься
повідомленнями про кількох клієнтів в одній публікації, з різними
основними порушеннями, які стикаються з різними терапевтичними
методами і мають різні результати. Деякі дослідження такого роду були
включені в цей огляд, і були зроблені зусилля для інтерпретації результатів
у спосіб, що узгоджується зі звітами інших досліджень.
Незважаючи на вищезазначені застереження, є деякі загальні висновки, які
можна зробити з з безлічі терапевтичних досліджень, що стосуються
порушеного породження усного мовлення.
Дослідження, спрямовані на семантичну систему, які використовували
семантичні завдання, такі як семантичні ознаки або підказки, семантичні
судження, категоризація або зіставлення слів і зображень (наприклад,
Nettleton & Lesser, 1991), показали, що семантичні завдання можуть
покращити семантичний дефіцит. Дослідження, спрямовані на
фонологічний вихід лексики, або самої лексики, або доступу до неї з
семантики, використовували ширший спектр методів і зазвичай
забезпечували доступ до фонології шляхом створення вимовної форми
слова, а також, у деяких дослідженнях, спираючись на семантичну
систему. У першому випадку за допомогою таких методів, як називання за
фонематичними ознаками (напр., Nettleton&Lesser, 1991), повторення
Lesser, 1991), та читання і повторення (наприклад Miceli та ін., 1996).
Результати цих досліджень загалом показують, що виробництво форми
вимовленого слова в терапії клієнтом відіграє центральну роль у
збільшенні продукування усного мовлення. Для порівняння, фонологічній
збірці приділяється менше уваги. Франклін та ін. (2002) зосередили увагу
на слуховому фонологічному слуховий фонологічний аналіз і здатність
клієнта до самоконтролю усного мовлення для розвитку навичок
фонологічного складання. У більш ранньому дослідженні Cubelli, Foresti
та Consolini (1988) використовували низку завдань для покращення
фонематичного виробництва, включаючи маніпуляції з написаними
словами та складами, продукування поступово довші та складніші (як у
фонологічному, так і в синтаксичному плані) слова та речення.
Використання інших шляхів у системі обробки також демонструється
чітко в дослідженнях, де метою є усне називання, незалежно від того, чи є
воно первинною або вторинною метою. Ряд досліджень спирався на
орфографічну систему (напр. підказки лексичних репрезентацій у
фонологічному вихідному лексиконі через початкову графему [Nickels,
1992] та навчання п правилам орфографічно-фонологічного перетворення
(OPC) [De Partz, 1986]), кожне з яких має кінцеву мету покращення
розмовного мовлення. Ці дослідження описані в Розділі 12 оскільки вони
логічно пов'язані з іншими дослідженнями, присвяченими читанню, хоча
вони однаково стосуються і усного мовлення (інші приклади подібної
терапії див. у Bachy-Langedock & De Partz, 1989; Bastiaanse, Bosje, &
Franssen, 1996). Хілліс (Hillis, 1989) описує клієнта, терапія якого була
спрямована на покращення письмового та усного називання з
використанням подібного підходу (див. цю главу з перехресним
посиланням на Главу 12). Навіть якщо це не є основною метою терапії,
використання письмових матеріалів, де клієнт може спиратися на
орфографічні знання, часто вважається корисним під час роботи на
постсемантичному етапі.
Ключова тема, яка випливає з цієї літератури, полягає в тому, чи може
лікування призвести до специфічних ефектів для конкретного об'єкта чи до
узагальнення на неліковані об'єкти. У деяких дослідженнях, де
використовувалися або семантичні завдання, або дефіцит був
семантичного походження, повідомлялося про узагальнення на неліковані
об'єкти (наприклад, Boyle & Coelho, 1995; Hillis, 1989; Howard та ін., 1985)
(але див. Howard, 2000, для обговорення відсутності будь-яких
переконливих доказів для узагальнення). Там, де дефект вважається
пов'язаним з вихідною фонологією, узагальнення на необроблені
елементи, як правило, не відбувається (напр. Miceli та ін., 1996); один
виняток спостерігається у випадку з клієнтом MC (Nettleton & Lesser,
1991). Крім того, хоча багато досліджень показують статистично значущі
поліпшення в запам'ятовуванні назв, часто це поліпшення є досить
обмеженим (з точки зору кількості вивчених предметів). Таким чином, при
афазії виявляється, що це не просто здатність відтворювати відомі слова,
але й здатність заново впізнавати слова. Також може бути порушена
здатність до повторного вивчення слів. Через специфічний характер
покращення і невеликої кількості засвоєних слів, дуже важливо зосередити
увагу на відновлення слів, які є функціонально корисними для клієнта.

Неттлтон, Дж. та Лессер, Р. (1991). Терапія труднощів з називанням при
афазії: Застосування когнітивної нейропсихологічної моделі. Журнал
нейролінгвістики, 6, 139-157.
Фокус терапії: Семантична система та лексика фонологічного виходу.
Ціль терапії: Семантична/фонологічна.
У дослідження було включено шість пацієнтів. Всі вони перенесли ГПМК;
тільки N1 і N6 зробили КТ, обидва показали пошкодження лівої тім'яної
ділянки. N1 - 55-річний чоловік, який працював паркувальником на
автостоянці.N2 - 68-річний колишній робітник. N3 - 63-річна
домогосподарка. N4 - 57-річна домогосподарка. N5 - 72-річна жінка, яка
раніше була власницею пекарні. N6 - 74-річна жінка, яка працювала
медсестрою.
У N1 - вільна афазія; у N2 - вільна афазія з "порожнім мовленням" і
поганим слуховим сприйняттям. У N3 були серйозні труднощі з пошуком
слів. N4 була нерозбірливою та аграматичною. N5 мав проблеми з
розумінням на більш високому рівні, вільне мовлення та труднощі з
пошуком слів. N6 мав помірні труднощі з розумінням, вільним мовленням
та пошуком слів.
Клієнтів було віднесено до однієї з трьох груп на основі аналізу помилок у
Бостонському тесті називання (Goodglass, Kaplan, & Weintraub,
2001), їхніх результатів у зіставленні вимовленого слова з малюнком, а
також порівняння їхніх результатів у виконанні завдань на розуміння та
повторення. N1 та N2 вважалися клієнтами, що мають семантичні
порушення. Вони отримали бали нижче на співставлення картинок,
обираючи близькі за значенням семантичні дистрактори.
Вони могли отримати фонематичну підказку, щоб створити семантичний
асоціат цільового слова,яке вони потім сприймали як правильне.
Вважалося, що N3 та N4 мають порушення фонологічної лексики на
виході. Вони набрали бали в межах норми при співставленні картинок і
допускали помилки в обхідних словах при називанні. Їхні показники при
повторенні були еквівалентні показникам при виконанні завдань на
слухове сприйняття. Показники N5 і N6 також були в межах норми на
співставлення картинок. Вони допустили фонологічні помилки в
Бостонському тесті на називання і мали труднощі при повторенні. Вони
вважалися такими, що мають порушення на рівні фонологічного збірки
(яку Nettleton & Lesser називають фонологічним буфером).
Клієнти значно відрізнялися за часом після початку лікування. N2
становив 3 місяці, N1- 6 місяців, N5 - 8 місяців, N3 - 1 рік, N6 - 3 роки і N4
- 8 років після інсульту.
Терапія
Мета
Порівняти ефективність "модельно-мотивованої" терапії та
"модельно-неадекватної" терапії. N1 та N2 отримували відповідну
семантичну терапію, N3 і N4 отримували відповідну фонологічну терапію,
а N5 і N6 - невідповідну семантичну терапію. Терапія складалася з
годинних сеансів двічі на тиждень протягом 8 тижнів. Для порівняння
результатів лікування використовувався повторний дизайн терапії з
декількома базовими лініями.
a) Семантична терапія
Завдання Відповідність Судження "так" Категоризація

слів до чи "ні про Сортування
малюнків: фотографії зображень за
(а) За Висловлення категоріями
вимовленою суджень
назвою на основі
(б) За функцією (a) Категорії
(в) За інформації
написаною (б) Атрибутів
назвою
Матеріал Вибір лінійних Вибір лінійних Вибір лінійних

креслень креслень креслень
об'єктів з набору об'єктів з набору об'єктів з набору
50 оброблених 50 оброблених 50 оброблених
об'єктів об'єктів об'єктів
Ієрархія Підвищення Немає Немає
семантичної
спорідненості
Зовнішний Не визначено Не визначено Не визначено
відгук
б) Фонологічна терапія
Завдання Повторення Судження про Іменування з

назви риму прогресивними
зображення Визначити, чи фонематичними
римується сигналами
вимовлена назва
малюнка з
іншим словом
Матеріал Назви об'єктів з Вибір об'єкта Вибір об'єкта

набору 50 малюнки з малюнки з
оброблених набору з 50 набору з 50
об'єктів оброблених оброблених
елементів елементів
Ієрархія Немає Немає Немає

Зовнішній Не визначено Не визначено Не визначено
відгук
Результат
Після відповідної семантичної терапії N1 продемонстрував значне
покращення у називанні предметів, з якими працювали. Це покращення
зберігалося через 2 місяці після терапії. Значних змін щодо нелікованих
предметів не відбулося.
N1 показав незначну тенденцію до покращення з якісною зміною
в його помилках (більш тісно пов'язані семантичні асоціації після терапії).
Після відповідної фонологічної терапії і N2, і N3 показали значне
покращення в опрацьованих пунктах. N4 також продемонстрував
значний прогрес у називанні предметів, які не піддавалися лікуванню.
Після семантичної терапії, не пов'язаної з моделлю семантичної терапії, N5
і N6 не показали значного покращення ні в пролікованих і не пролікованих
предметів
Відповідна семантична та фонологічна терапія для чотирьох пацієнтів
призвела до покращення, хоча це покращення не було значним для N2.
Покращення, що спостерігалося, ймовірно, є наслідком терапії, оскільки
пацієнти вийшли з фази спонтанного одужання і демонстрували відносно
стабільний базовий рівень до терапії. Невідповідна семантична терапія для
пацієнтів, які, як вважалося, мали труднощі на рівні фонологічного
складання не призвела до покращення.
Це дослідження надає відповідні дані оцінки та описує терапію досить
детально, щоб її можна було відтворити. Автори припускають, що
результати цього дослідження свідчать про те, що клієнтів з труднощами
називання не слід розглядати як однорідну групу, але що терапія повинна
бути мотивована аналізом їхніх порушень. Дослідження припускає, що
семантична терапія не підходить для пацієнтів з труднощами
фонологічного складання, але не розглядає питання, чи має семантична
терапія цінність для пацієнтів з труднощами фонологічного виведення.
Говард, Д., Паттерсон, К. Е., Франклін, С., Орчард-Лісл, В. та Мортон, Дж.
(1985). Лікування дефіциту пошуку слів при афазії: порівняння двох
методів терапії. Brain, 108, 817–829.
Фокус терапії: Семантична система та/або фонологічна вихідна лексика
(локус не вказано).
Мішень терапії: Семантична/фонологічна.
У дослідженні взяли участь дванадцять пацієнтів. Всі пацієнти мали
специфічні проблеми з пошуком слів внаслідок набутої афазії, не мали
серйозних проблем із зором або зорової агнозії та були здатні повторювати
окремі слова.
За результатами Бостонського діагностичного обстеження афазії
(Goodglass, Kaplan, & Barresi, 2001) у шести пацієнтів було виявлено
афазію Брока, у чотирьох - легку провідникову афазію і у двох - аномальну
афазію.
Час після початку захворювання
Усім пацієнтам пройшло щонайменше 6 місяців після початку
захворювання і, як правило, кілька років після початку.
Терапія
Мета
Порівняти відносне покращення здатності називати предмети після
фонологічної та семантичної терапії. Кожен клієнт отримував фонологічну
та семантичну терапію з проміжком у 4 тижні між методами терапії. Шість
пацієнтів пройшли по два тижні лікування кожним методом поспіль і
шість - по одному тижню лікування кожним методом по одному тижню.
Терапія проводилася протягом чотирьох днів поспіль протягом двох тижнів
або одного тижня, залежно від того, до якої групи вони були віднесені
(наприклад, перша група отримувала терапію протягом 8 днів).
Тривалість терапевтичного сеансу
Тривалість сеансу терапії становила одну годину. Для моніторингу ефекту
терапії використовувався спеціальний дизайн лікування.
Завдання Семантична терапія Фонологічна терапія

1. Зіставлення слова з 1. Повторення назви
малюнком малюнку
2. Письмове 2. Спроба відтворити
співставлення слова з 3. Визначення того, чи
картинкою з римується слово з
семантичними іншим словом
дистракторами
3. Відповідь на
питання "так/ні
що вимагає від
пацієнта доступу до
значення назви,
наприклад: "Кіт - це
тварина?
Матеріал 300 лінійних 300 лінійних

малюнків, вибраних з малюнків, вибраних з
"Кембриджських" "Кембриджських"
фотографій фотографій
(серія А). (серія А).
Для кожного малюнка Для кожного малюнка
було підготовлено було підготовлено
наступне: наступне:
1. Аркуш із 1. Аркуш із
зображенням і трьома зображенням і трьома
семантично семантично
пов'язаними пов'язаними
дистрактори дистрактори
2. Картка з написаним 2. Картка з написаним
ім'ям досліджуваного ім'ям досліджуваного
3. Семантичне 3. Семантичне
судження для кожного судження для кожного
малюнка, наприклад, малюнка, наприклад,
"Чи є кіт твариною? "Чи є кіт твариною?
4.Другий набір різних 4. Другий набір різних
зображень тих самих зображень тих самих
300 об'єктів 300 об'єктів
(набір Б) (набір Б)

Зворотній відгук Не визначено Не визначено
Результат
Клієнтів оцінювали за назвами 80 тестових зображень за допомогою
щоденних попередніх тестів, а також називання всіх 300 картинок через
тиждень і 6 тижнів після завершення терапії.Всі 12 пацієнтів
продемонстрували значне покращення у назві зображень, порівняно з
контрольною групою під час щоденних попередніх тестів. Ця перевага
зростала в міру просування лікування. Не було суттєвої різниці між
семантичною та фонологічною терапією. Після терапії називання слів, що
лікувалися, значно покращилося порівняно з називанням контрольних слів.
Невелике, але статистично достовірне поліпшення спостерігалося у
пацієнтів як групи по обох наборах картинок А і Б. Вісім з 12 пацієнтів
показали значне поліпшення, одна клієнтка змогла назвати 40% картинок,
які вона не могла назвати раніше, всього через 4 години терапії, в той час
як у чотирьох з них не було ніяких змін. Семантична терапія призвела до
більшого поліпшення в називанні предметів, ніж фонологічна терапія.
Покращення не збереглося через 6 тижнів після терапії.
Це дослідження є фасилітаційним, оскільки під час сесій
використовувалися різні елементи. Воно показує, що навіть при
невеликому обсязі терапії (4-8 годин) можна досягти значного поліпшення
в називанні предметів. Покращення не було пов'язане з тривалістю терапії,
віком клієнта, часом після початку або типом афазії. Автори припускають,
що доступ до семантичної репрезентації здійснюється під час під час
семантичної терапії. Ця репрезентація є "праймованою" і легше
доступнішим для подальшого називання. Фонологічна терапія, однак, за
припущенням діє на рівні фонологічного вихідного лексикону, а її ефекти є
менш тривалими. Вважається, що ця різниця відображає властивості цих
двох рівнів лексичної репрезентації. Автори пропонують, що використання
хороших фасилітуючих завдань, таких як ті, що використовуються в
семантичній терапії, може виступати в якості "першого етапу" терапії, щоб
активізувати слова до того, як ці слова будуть використані на другому
терапії, яка максимізує їхню комунікативну цінність. Дані, отримані в
цьому дослідження повторно проаналізовані в роботі Говарда (2000).
Маршалл, Дж., Паунд, К., Вайт-Томсон, М. та Прінг, Т. (1990).
Використання завдань на встановлення відповідності між зображенням і
словом для сприяння пошуку слів у пацієнтів з афазією.
Фокус терапії: Семантика та доступ до лексики фонологічного виходу.
Терапевтичний підхід: Реактивація
У цьому дослідженні згадуються три клієнти. Також повідомляється про
ще одне групове дослідження за участю семи клієнтів, але воно тут не
обговорюється. N1 був 45-річним директором компанії, який мав єдину
ліву СМА. N2 - 76-річний державний службовець на пенсії, який також мав
єдину ліву ВСА. N3 - 76-річна жінка (попереднє місце роботи не вказано),
яка мала ліву СМА і додатковий емоційний дистрес який безуспішно
лікували антидепресантами.
N1 продемонстрував хороше функціональне розуміння. Розуміння
конкретних слів було збережено, але він мав певні труднощі з розумінням
слів з низьким ступенем візуалізації. Він був у межах норми при виконанні
тесту "Піраміди і пальми" з трьома картинками (Howard & Patterson, 1992).
Його мовлення характеризувалося помітною аномалією, особливо для
дієслів. Називаючи предмети, він давав багато нульових відповідей. Йому
допомагали фонематичні підказки, але але не можна було спонукати його
до семантичних помилок невідповідними підказками. Він міг точно читати
вголос слова як з високим, так і з низьким рівнем візуалізації.
Припускають, що він не міг отримати доступ до лексики фонологічного
виводу з семантики.
N2 продемонструвала функціональне розуміння в розмові та нерішуче,
неплинне мовлення з труднощами у пошуку слів. Вона робила помилки в
однослівних, слухових і письмових завданнях на розуміння (вибір
семантичних дистракторів) і була поза межами норми в завданнях
"Піраміди" і "Пальми". У завданні на називання предметів вона допускала
поєднання семантичних і фонологічних помилок.
Її читання вголос слів було досить добрим, але вона не могла читати
неслова. Ми припускаємо, що її труднощі з називанням були результатом
поєднання порушень семантики та обмеженого доступу до фонологічної
вихідної лексики.
У N3 була схожа модель поведінки, як і в N2. У неї було порушене
розуміння усного та письмового мовлення, а також труднощі з називанням.
Вона робила як семантичні, так і фонологічні помилки при називанні, і їй
допомагали фонематичні та графемні підказки. Її читання вголос не
оцінювалося. Припускається, що у N3 було первинне семантичне
порушення і труднощі з доступом до фонологічної вихідної лексики.
N1 - через 10 місяців після початку,N2 - через 3 місяці після початку і N3 -
через через 5 місяців після початку захворювання.
Терапія
Мета
Покращити здатність називати картинки через доступ до семантичної
інформації.
N1 отримували 3 години терапії протягом 2 тижнів, N2 - 5 годин протягом
4 тижнів (по 2½ години на кожному етапі), тоді як N3 - 3½ години
протягом 3 тижнів, які потім були продовжені ще на 3 тижні. Для
дослідження впливу терапії на досліджувані та контрольні предмети
використовувався дизайн терапії для конкретного предмета.
Терапія Завдання на семантичну відповідність

Прочитайте вголос 5 написаних слів (ціль + 4
семантично пов'язаних дистрактори) і виберіть одне,
яке відповідає малюнку
Матеріал Малюнки низькочастотних слів; письмова форма та

4 семантично пов'язаних дистракторів для кожного
клієнта
N1: 50 малюнків; 25 досліджуваних і 25 контрольних
(підібраних для однакової правильності)
N2: 100 малюнків; 50 оброблених у два послідовних
етапи по 25 слів; 50 контрольних
N3: 50 малюнків; 25 досліджуваних об'єктів і 25
контрольних (підібрані для однакової правильності).
Частота вища, ніж у інших клієнтів
Ієрархія Немає
Зовнішній відгук Не визначено
Результат
Відразу після терапії N1 показав значно краще називання оброблених
предметів, ніж необроблених. Ця тенденція збереглася і через 4 тижні. N2
також продемонстрував значну різницю між поліпшеннями на обох
оброблених наборах порівняно з показниками на необроблених предметах.
Однак менший приріст спостерігався на необроблених предметах. Не було
виявлено відмінностей між необробленими та обробленими предметами
для N3, хоча наприкінці другого періоду терапії спостерігалося значне
покращення для обох наборів.
Як N1 так і N2 досягли значних успіхів у лікуванні предметів після
семантичної терапії, незважаючи на різні основні дефіцити іменування, що
змусило авторів припустити, що на семантичну терапію реагують клієнти
як з інтактною, так і з порушеною семантичною системою. Автори
підкреслюють деяку невизначеність щодо початкового ступеня
семантичного залучення у випадку N2, виходячи з покращення, яке
спостерігається при подальшому тестуванні. У той час як N1 не показав
ніякого узагальнення на необроблені контрольні пункти, невеликі переваги
були присутні у випадку N2.
У N1 спостерігався менший приріст, ніж у N2 та N3; він не був
специфічним для лікування, але відображав значне загальне покращення.
Вважалося, що емоційний стан N3 впливав на її працездатність.
Це дослідження показує, що просте семантичне завдання може принести
користь клієнтам з різними основними порушеннями. Деяке узагальнення
ефектів терапії спостерігається в ефективності N2. Взаємозв'язок між
значними вимірюваними досягненнями після терапії та клінічною
цінністю або впливом на клієнта в більш узагальненому комунікативному
сенсі, обговорюється. Крім того, автори підкреслюють різницю між
дослідженнями, які мають на меті продемонструвати, що терапія сама по
собі працює і дослідження, які мають на меті оцінити методи, що
використовуються в терапії.
Прінг, Т., Гамільтон, А., Харвуд, А. та Макбрайд, Л. (1993). Узагальнення
іменування після завдань на відповідність між зображенням і словом:
тільки елементи, що з'являються в терапії, приносять користь. Афазіологія,
7, 383-394.
Фокус терапії: Семантична система та доступ до фонологічної вихідної
лексики.
У дослідженні взяли участь п'ять клієнтів. Усі вони перенесли ГПМК.
Інформація про вік, стать, трудовий стаж або специфічні неврологічні
дефіцити клієнтів не надається.
У всіх клієнтів були переважно проблеми з експресивним мовленням з
помітними труднощами з помітними труднощами у відтворенні слів і лише
незначними порушеннями у розумінні окремих слів, причому розуміння
слів з низькою образністю було більш порушеним, ніж слів з високою
образністю. Розуміння речень було функціональним у розмові. Всі вони
показали лише незначні порушення при читанні вголос слів з високим
ступенем візуалізації. Чотири пацієнти - N1, N2,N3 і N4 - мали афазію
типу Брока. У N1 і N4 спостерігалися труднощі з пошуком дієслів і
побудовою речень. N2 та D3 мали менш виражений лексичний та
граматичний дефіцит.
У N5. були серйозні труднощі з називанням предметів, і його описують як
такого, що має "відновлену дисфазію Верніке". Виконуючи завдання з
називання предметів, пацієнти допускали пропуски та обмовки, а також
деякі семантичні помилки.
Усім пацієнтам пройшло більше 2 років після початку лікування. N1 -
понад 12 років, N4 - понад 4 роки, а N2, N3 і N5 - від 2 до 3 років після
інсульту.
Терапія
Мета
Покращити називання за допомогою смислових завдань. Терапія
проводилася (зазвичай) щодня протягом 2 тижнів. Початкова сесія
проходила під наглядом, так само як і сесії, коли вводився новий набір
предметів. Всі інші сесії клієнт проводив без нагляду і записував відповіді
на аркуші стимулів. Завдання 1 використовувалося під час сесій під
керівництвом терапевта. Завдання 2 виконувалося самостійно. Для
вимірювання ефективності використовувався специфічний для кожного
завдання дизайн.
Терапія 1. Зіставлення слова з 2. Зіставлення

малюнком малюнка зі словом
Прочитайте вголос 4 Прочитайте вголос 3
слова (ціль + 3 слова та доберіть до
відволікаючі) і кожного слова
виберіть одне, яке відповідний малюнок
відповідає малюнку
Матеріал 72 чорно-білі лінійних Як у завданні 1.
малюнків у кожній з Кожного разу
трьох семантичних пред'являється шість
категорій; відповідні зображень (3 мішені та
письмові (надруковані) 3 дистрактори)
слова
Результат
У всіх пацієнтів після терапії спостерігалося значне поліпшення в об'єктах,
що лікувалися, і пов'язаних з ними дистракторів; при цьому об'єкти, що
лікувалися, покращилися значно більше, ніж пов'язані з ними
дистрактори.. Це дослідження демонструє, що називання предметів, які
використовуються в терапевтичних завданнях, покращилося, причому
значне покращення спостерігалося як одразу після терапії, так і при
повторному обстеженні через місяць.
Називання оброблених об'єктів покращилося значно більше, ніж усіх
інших об'єктів. Узагальнення на невидимі об'єкти не відбулося, незалежно
від того, чи були вони в тій самій семантичній області, чи не були пов'язані
між собою. Функціональні покращення не обговорювалися. Завдання в
цьому дослідженні поєднують фонологічну та семантичну обробку.
Автори припускають, що покращене називання предметів, які
використовуються як пов'язані дистрактори, є наслідком більшого ступеня
семантичної спорідненості між предметами, ніж у попередніх
дослідженнях. Автори припускають, що "використання семантичного
завдання, яке явно привертає увагу до спорідненості предметів, може ...
бути більш ефективним" (с. 393).
У цьому дослідженні брала участь лише невелика кількість клієнтів, які
були описані як нетипові кандидати на терапію з відносно легкими
проблемами. Не було чіткого рівня дефіциту для кожного клієнта.
Хілліс, А. Е., & Карамазза, А. (1994). Теорії лексичної обробки та
реабілітація лексичного дефіциту. В M. J. Riddoch & G. W. Humphreys
(Eds.),
Когнітивна нейропсихологія та когнітивна реабілітація. Лондон: Lawrence
Erlbaum Associates Ltd.
Фокус терапії: (1) семантична система; (2) орфографічно-фонологічнe
перетворення (OPC) і семантична система; (3) фонологічно-орфографічне
перетворення (POC) (3) фонолого-орфографічне перетворення (ФОП) (у
цій книзі - фонолого-графематичне перетворення).
Ціль терапії: (1) семантична/фонологічна; (2) фонологічна; (3)
орфографічна.
Терапевтичний підхід: Реактивація за допомогою KE, JJ та HW.
Когнітивно-релейні стратегії з HW, SJD та PM.
HW - 64-річна жінка, яка перенесла лівий тім'яний та потиличний інсульти.
SJD - 44-річна жінка з інфарктом лівої лобно-тім'яної ділянки.
PM - 50-річна ліворука жінка, кандидат наук, лівша. У неї був інсульт
лівого лобно-скронево-тім'яного і базальних гангліїв. КЕ - 51-річний
чоловік з вищою освітою з інфарктом лівої лобно-тім'яної ділянки. JJ -
67-річний керівник компанії на пенсії, інсульт скроневих і базальних
гангліїв лівої скроневої ділянки та базальних гангліїв. HW, SJD, KE та JJ
були правшами.
Діти з HW та SJD продукують вільне, граматично правильне мовлення з
деякими морфологічними помилками. Мова PM була граматично
правильною, але невпевненою та дещо нерозбірливою.HW, SJD та PM
мали нормальне розуміння окремих слів, але мали труднощі зі слуховим
сприйняттям синтаксично складних, семантично реверсивних
речень. У HW спостерігалися семантичні помилки при називанні та
усному читанні. Називання дієслів було порушено порівняно з
іменниками. У завданнях на називання вона добре реагувала на
фонематичні підказки. SJD допускала семантичні помилки в письмовому
називання іменників та під час письма під диктовку. Результати були
гіршими для дієслів, ніж для іменників, з семантичними та/або іменників,
з семантичними та/або морфологічними помилками. Вона також
пропускала або замінювала службові слова на письмі. PM робила
семантичні помилки як в усному, так і в письмовому завданнях. і
письмових завданнях, хоча в усному виконанні вона була більш точною.
Вона не могла прочитати або написати не-слова або будь-які предмети, які
вона не могла назвати. КЕ та JJ мали порушення розуміння окремих слів і
допускали семантичні помилки у виконанні всіх завдань. КЕ добре
реагувала на фонематичні фонематичні підказки. Для JJ усне читання та
письмо під диктовку були більш точними, ніж називання, що свідчить про
неушкоджені механізми орфографічного та фонологічного перетворення.
Ми б інтерпретували JJ та KE як такі, що мають семантичні труднощі, а
HW, SJD та PM - як такі, що мають труднощі з доступом до фонології.
Всі клієнти пройшли щонайменше 6 місяців після початку лікування. КЕ
був через 6 місяців, а JJ - через 9 місяців після інсульту. HW - 2,5, SJD - 4 і
PM - 2 роки після інсульту
Терапія
Цілі
1. Для HW - навчити правилам орфографічно-фонологічного перетворення
(ОФП) та активізувати предмети для називання. Пацієнтка отримала 12
занять з усного читання, щоб допомогти їй у пошуку дієслів, по 5 занять з
називання дій та предметів за допомогою неймінг-терапії А (див. нижче)
та 20 занять з неймінг-терапії Б.
2. Для SJD - навчити правилам фонолого-орфографічного перетворення
(ФОП) як стратегії самоконтролю для блокування семантичних помилок.
Вона отримала 12 сеансів з підказування ФОК і 43 сеанси з самоконтролю.
3. Для PM, щоб навчити правилам OPC та POC. Пацієнтка отримала 5
сеансів POC-терапії до того, як її було припинено. Потім вона отримала 12
сеансів терапії КПК.
4 Для КЕ та JJ, щоб збільшити активацію предметів для називання. КЕ
отримала по 5 сеансів на називання об'єктів та дій за допомогою
неймінг-терапії А. JJ отримала 20 сеансів неймінг-терапії Б.
Для вимірювання впливу втручання на виконання завдань на називання
використовувався дизайн з кількома базовими лініями поведінки.
втручання на виконання завдань на називання імен.
Терапія Викладання правил Викладання правил

OPC (SJD, PM) OPC (HW, PM)
Матеріал 30 фонем, розділених Три групи фонем
на три групи по 10
фонем.
Кожен набір
опрацьовується до 100
%-ї виконання
Ієрархія 1. Вкажіть на букву, Не вказано -

яка позначає звук припускається, що
/фонему/. подібно до з терапією
2. Придумайте слово, POC
яке починається з
/фонема/.
3. Слово, яке
починається на
/фонему/ - це (ключове
слово). Вкажи на
букву, на яку
починається перший
звук (ключове слово)
4. Напишіть (ключове
слово).
Вкажи на букву, яка
позначає звук
(ключове слово)
5. (Цільова буква)
пише перший звук
(ключове слово).
/Фонема/ є першим
звуком (ключове
слово). (Цільова буква)
вимовляє звук
/фонема/.
Вкажіть на (цільову
букву). Наприклад, "Б"
- це перший
звук "baby". /b/ це
перший звук у слові
"baby". "Б" вимовляє
звук /b/. Покажіть на
"Б
Терапія Усне читання Неймінг-терапія Неймінг-терапія

дієслів для A B
полегшення Усне читання та
усного Називання зіставлення слів
називання (HW) картинок за та малюнків (HW,
допомогою JJ).
ієрархії підказок Зіставлення слова
(HW, KE) з малюнком
передбачає
визначення
правильного
зображення з
набору з 40
Матеріал 40 картинок із Зображення 50 Набір з 40
зображенням предметів і 10 надрукованих слів
перехідних дій (предмети не і картинок до цих
дієслів, вказані). Коли 40 предметів
випадковим було досягнуто (предмети не
чином 100% виконання надаються),
розділених на завдання А, розподілених
два набори A та переходили до випадковим
B. завдання Б чином на два
Коли на наборі набори для
A було отримано кожної сесії: один
100% результат, для усного
було націлено на читання, а інший
набір B - для
встановлення
відповідності між
словом і
картинкою.
Ієрархія Немає Ієрархія Немає
підказок :
(a) кінець
речення
(b) початкова
фонема
(c) саме слово як
розмовна модель
При досягненні
90 відсотків
правильних
відповідей на
іменниках, набір
дієслів був
націлений таким
самим чином
Зворотній відгук Якщо ви не Якщо ви не

можете можете прочитати
прочитати слово,
слово, використайте
фонематична фонематичну
підказка або підказку.
моделювання При зіставленні
використовуєтьс слова з
я до тих пір, малюнком,предме
поки правильна ти які були
відповідь не спочатку
буде викликана неправильними,
треба виправити і
повторювати
після проміжних
елементів, доки
не буде отримано
правильної
відповіді.
Результат
Результати викладені тут послідовно відповідно до клієнта, включаючи
інформацію про поліпшення в різних завданнях і стимулах, функціональне
узагальнення та запропоновані механізми змін.
Клієнтк HW
HW не міг засвоїти процедури ОРС в достатній мірі, щоб допомогти
усному мовленню.
Продуктивність називання покращилася на пролікованих дієсловах (з 30%
до 90% правильних назв). У відповідь на неймінг-терапію А покращилися
(іменники з 50% до 80%, дієслова з 10% до 70%). Після неймінг терапії Б
усне читання покращило називання деяких предметів. Зіставлення слова з
малюнком не показало покращення. Що стосується узагальненого
поліпшення виконання завдань і стимулів, HW не змогла змішувати ті
фонеми, які вона могла перекласти (див. Nickels, 1992, для подібних
результатів). Називання дієслів покращилося, але не поширилося на
неліковані елементи. Після терапії А не було узагальнення на необроблені
предмети не відбулося. Після терапії Б це не перевірялося.
Якщо розглядати узагальнений вплив на повсякденне життя, то ті правила
OPC, які вивчили HW не викликали відновлення фонологічної форми (див.
Nickels, 1992). Це було зазначено для інших методів лікування.
Запропонований механізм змін для HW полягав у зниженні порогу
активації для досліджуваних дієслівних одиниць за рахунок збільшення
частоти продукування. При терапії A і B це, ймовірно, відбувалося так
само, як і при дієслівної терапії, знову ж таки, зниження порогу активації
фонологічних репрезентацій, оскільки помилки, згідно з гіпотезою,
виникають на рівні фонологічного виводу. Терапія зіставлення слова з
картинкою була визнана невдалою, оскільки помилки не були пов'язані з
дефіцитом семантичного рівня.
Клієнт SJD
SJD вивчила правила POC для цільових фонем. Вона покращила до 100%
переклад від фонеми до графеми. SJD продемонструвала узагальнений
ефект, який полягав у тому, що продуктивність зросла для всіх слів.
Функціонально, кількість і точність письмового відтворення дієслів у
розповіді покращилася (це відстежувалося на кожному занятті під час
виконання завдання на написання абзацу). Що стосується запропонованого
механізму терапії, здатність SJD перетворювати фонологію в орфографію
вважається "блокуванням" семантичних парадигм. Здатність
перетворювати фонологію у відповідні графеми може підказати доступ до
орфографічного репрезентації для виводу.
Клієнт PM
PM не зміг засвоїти правила POC, але терапія OPC була успішною. Перед
припиненням терапії рівень перекладу з фонеми на графему покращився
до 60%. Переклад від графеми до фонеми покращився з 20-30% до близько
90%. Пацієнтка покращила правопис лише спеціально навчених дієслів (з
використанням ієрархії підказок, яка не була встановлена). Навички
перетворення графем на фонеми дозволили ПМ перетворювати фонеми на
письмові слова, а отже, забезпечувати точне усне читання.
Усне читання 144 ненавчених елементів покращилося з 76% до 89%; однак
усне називання не покращилося. Жодних функціональних покращень не
спостерігалося. Її навички читання не полегшували називання, тому що
вона не могла відновити написання слів, які не могла назвати. Відсутність
успіху у пацієнтки в процедурах ПОК може бути пов'язана з
відмінностями в типі або тяжкості дефіциту, навіть хоча було припущено,
що він знаходиться в тому ж локусі, що і SJD. Успіх у покращенні читання
за допомогою процедур ПОК може бути пов'язаний з будь-яким із багатьох
процесів, що беруть участь у перетворенні, і припускається, що контраст з
відсутністю успіху в HW може бути пов'язаний з різницею в точному
компоненті, який уражається при дефіциті.
Клієнт КЕ
КЕ покращив усне називання всіх пролікованих предметів з 10% до 100%.
Покращення в називанні предметів поширилося на неліковані предмети в
межах тієї ж семантичної категорії. Покращення в усному називанні також
поширилося на письмове називання тих самих предметів і тих самих
семантичних категорій.
Функціональних покращень не виявлено. При КЕ підказка могла
забезпечити додаткову активацію цілі, зробивши її доступною для
подальшої обробки (це не пояснює узагальнення на інші об'єкти).
Клієнт JJ
Терапія усного читання не покращила здатність JJ. Однак, співставлення
слів та зображень покращилося. Як і у випадку з HW, зіставлення слів і
картинок у JJ призвело до кумулятивного полегшення називання; в
середньому одна-дві раніше неправильно названі картинки були названі
правильно під час сеансу після лікування. Узагальнення не тестували з JJ.
Як і у випадку з КЕ, функціональних поліпшень також не було виявлено.
Для JJ навчання розрізненню (або активація функцій, які розрізняють) між
спорідненими предметами було запропоновано механізм терапії, оскільки
помилки виникають на семантичному рівні. Усне читання не було
успішним, оскільки помилки виникають на фонологічно-вихідному рівні.
Це комплексне дослідження, в якому вивчалася ефективність різних
терапевтичних методик. Автори припускають, що якщо дефіцит є
семантичним, терапія зіставлення слів і картинок може допомогти, але не
тоді, коли дефіцит є лише на рівні фонологічного відтворення (зауважте,
що семантичні помилки не обов'язково пов'язані з семантичним
дефіцитом). Це суперечить багатьом дослідженням, які показали
покращення у відтворенні назв у пацієнтів з труднощами фонологічного
відтворення після виконання завдань на зіставлення слів і картинок та
інших семантичних завдань (наприклад, Marshall та ін., 1990; Le Dorze та
ін., 1994; див. обговорення в Nickels, 2002b). Пропоноване вдосконалення
дослідження може полягати в наступному:перевірка узагальнення на
необроблені елементи після зіставлення слів і зображень, терапія)
Хілліс, А. (1989). Ефективність та узагальнення лікування афазичних
помилок називання. Архіви фізичної медицини та реабілітації, 70, 632-636.
Фокус терапії: Фонологічний вихідний лексикон та орфографічний
вихідний лексика.
У цьому дослідженні описані два пацієнти, які називаються Пацієнт 1 і
Пацієнт 2.
Пацієнт 1 - 51-річний правша, який переніс тромбоемболічний інсульт.
Комп'ютерна томографія виявила інфаркт великої площі в лівій
лобно-тім'яній ділянці.
Пацієнтка 2 - 63-річна правша, яка звернулася до нас після другого
інсульту. Легка ГПМК у лівій потиличній ділянці, перенесена 3 роки тому,
не залишила жодних залишкових мовних чи мовленнєвих труднощів.
Другий інсульт стався у лівій потиличній ділянці у лівій тім'яній ділянці.
Пацієнтка 1 мала серйозні порушення розуміння; відповіді "так" / "ні" були
на рівні випадковості. Вербальне мовлення характеризувалося низькою
гучністю та персеверативними складами. Хоча його розуміння при читанні
також було серйозно порушено, але письмове співставлення слів та
зображень було відносно добрим (27/32 пунктів). Помилки були переважно
семантичними. Пацієнт 2 мав інтактне слухове та письмове розуміння при
наявності серйозних порушень усного мовлення.
Усне мовлення було вільним з низьким використанням слів за змістом.
Називання та повторення були глибоко порушені; помилки при повторенні
свідчили про семантичну семантичне залучення. Вона не могла назвати
предмети за визначенням, ані усно, ані письмово.
Базова оцінка називання імен показала, що обидва пацієнти припускалися
схожих семантичних помилок в усному називанні імен; пацієнт 1 також
припускався помилок у розумінні та письмовому відтворенні. Однорідна
картина семантичних помилок, що спостерігається у Пацієнтка 1
наштовхнула авторів на думку про унітарне порушення значення слова
(семантичної системи). Дефіцит специфічних вихідних даних у пацієнта 2
був розглянутий як такий, що припускають два окремі джерела помилок
для усного та письмового називання - тобто тобто, порушення (а) здатності
отримувати правильну фонологічну репрезентацію для усного називання
та (б) здатності утримувати письмову репрезентацію слова під час його
написання.
Пацієнту 1 на момент початку дослідження минуло 3 місяці від початку
захворювання, хоча оцінка мови відбулася через 7 тижнів після початку
захворювання. Пацієнтці 2 було 15 місяців після другого ГПМК.
Терапія
Мета
Покращити письмове та усне називання іменників та дієслів. Пацієнтка 1
проходила терапію по 1-2 години 5 днів на тиждень. Загальна кількість
тижнів не не повідомлялося. Обсяг і тривалість терапії пацієнта 2 не
повідомлялися.
Для оцінки ефективності терапії та узагальнення за елементами і методами
використовувався дизайн з множинними базовими лініями.
Терапія Письмове Усне іменування

найменування набору набору картинок
картинок
Клієнта просять Клієнта просять
написати назву назвати картинку;
картинки; надаються підказки,
надаються підказки, якщо не вдається
якщо клієнт не в змозі
Матеріал 50 чорно-білих 50 чорно-білих

лінійних малюнків лінійних малюнків
знайомих іменників та знайомих іменників та
дієслів. 10 іменників дієслів. 10 іменників
(стимульний набір 1) і (стимульний набір 1) і
10 дієслів (стимульний 10 дієслів (стимульний
набір 2), які клієнт не набір 2), які клієнт не
міг назвати (усно чи міг назвати (усно чи
письмово). Інші письмово). Інші
предмети предмети
використовувалися як використовувалися як
контрольні. Базові контрольні. Базові
показники за всіма показники за всіма
пунктами були пунктами були
отримані протягом отримані протягом
п'яти сеансів. Обидва п'яти сеансів. Обидва
завдання виконувалися завдання виконувалися
з набором 1 (іменники) з набором 1 (іменники)
до переходу до набору до переходу до набору
2 (дієслова), коли було 2 (дієслова), коли було
досягнуто 90% досягнуто 90%
точності у називанні точності у називанні
іменників в обох іменників в обох
модальностях модальностях
Ієрархія 1. Картинка-стимул 1. Картинка-стимул +
(незалежна письмова Як це називається?
назва) 2. Можеш написати це
2. Зашифрована слово? А тепер
анаграма та 2 прочитай його.
дистрактори 3. Що ти з ним робиш?
3. Зашифрована або Що він робить?
анаграма без 4. Надана функція
дистракторів 5.Надане письмове
4. Початкова буква слово
підказки 6. Словесне
5. Словесна назва завершення речення
(правильне написання 7. Початкова фонема
під диктовку)
6. Письмову назву
представлено коротко
(правильне
відтерміноване
відтворення)
Зворотній відгук щодо Пройдіть по ієрархії, Пройдіть по ієрархії,

помилок поки відповідь не буде поки відповідь не буде
успішною успішною
Зворотній відгук, якщо Якщо все правильно, Якщо правильно,
все правильно подайте попередню подайте попередню
репліку у зворотному репліку у зворотному
порядку. порядку.
Результат
У пацієнта 1 покращилося як усне, так і усне називання, з узагальненням в
обох модальностях до ненавчених іменників у тих самих семантичних
категоріях. Узагальнення від іменників до дієслів не відбулося. Дієслова,
які були опрацьовані пізніше, також показали покращення. Покращення
зберігалися протягом дев'яти сеансів після припинення терапії (тривалість
не вказана). У Пацієнта 2 покращення спостерігалося після письмової та
усної терапії, хоча це покращення було специфічним для тренованої
модальності - тобто одночасне покращення, яке спостерігалося у Пацієнта
1 після терапії письмовими назвами у другого пацієнта не було помітно.
Існували деякі незначні докази, які вказували на тенденцію до
генералізації до ненавчених стимулів лише в усному називанні. Не було
зроблено жодних коментарів щодо підтримка.
Хоча терапевтична програма мала позитивні результати для обох клієнтів,
автор підкреслює, що ідентичне лікування може покращити результати
різних клієнтів з різних причин. Вона припустила, що контрастні
результати, ймовірно, можна пояснити відмінностями в основних
дефіцитах пацієнтів. Вважається, що узагальнення у Пацієнта 1 пов'язане з
порушенням значення слів, тоді як відсутність узагальнення у Пацієнта 2
відображає порушення двох різних процесів.
Ієрархії підказок у дослідженні були розроблені шляхом спостереження за
типом стимулів, які іноді викликають правильну відповідь.
Bruce, C., & Howard, D. (1987). Комп'ютерна фонематична підказка:
ефективна допомога для називання при афазії. Британський журнал
розладів комунікації, 22, 191-201
Фокус терапії: Фонологічна лексика на виході.
Ціль терапії: Фонологічна.
Терапевтичний підхід: Компенсаційний.
У дослідженні взяли участь п'ятеро людей, які перенесли ураження кори
головного мозку.
Загальна картина мовних порушень і збереженості мовлення
Усі пацієнти не розмовляли вільно і мали афазію Брока та труднощі з
відтворенням слів. У них не було зорової агнозії або серйозних
артикуляційних труднощів, і вони могли повторювати окремі слова
конкретного змісту. Під час попереднього дослідження всі вони не змогли
назвати більше 50 малюнків, але змогли вказати початкову літеру значної
частини назв малюнків.
Трьом пацієнтам значно допомогли фонематичні підказки. Решта двоє
пацієнтів або називали предмети, коли їм показували початкову літеру, або
називали певною мірою після підказки. Інформації про здатність до
розуміння або передбачувану локалізацію порушень у пацієнтів не надано.
Всі клієнти пройшли більше 6 місяців після початку лікування.
Терапія
Мета
Оцінити вплив мікрокомп'ютера як допоміжного засобу для стратегії
підказок при називанні. Після попереднього тестування кожен клієнт
провів п'ять сесій з використанням мікрокомп'ютера з набором з 50
предметів, які були названі неправильно (набір A). Було складено ще один
набір предметів (набір Б), який не оцінювався і використовувався як
контрольний. Після завершення терапії всі предмети з обох наборів A і B
були представлені для називання на двох сесіях з інтервалом в один
тиждень. З кожним клієнтом використовувався специфічний дизайн
завдань (з допомогою і без допомоги).
Завдання Називання картинок з

комп'ютерною підказкою
Клієнт називає картинку, називає
першу літеру, а комп'ютер видає
фонему
Матеріал 150 малюнків з кембриджських

картинок, що починаються на
літери P C F S T B D M L. У наборі
A було 50 оброблених малюнків (у
поєднанні з ще 50-ма
наповнювачами), тоді як набір B
містив 50 необроблених (і
необроблених (і невидимих)
фотографій.
Ієрархія (a) Клієнти знаходили та натискали

початкову літеру на клавіатурі.
Асистент перетворював її на
фонему
(б) Клієнтам пропонували
повторити фонему і використати її
як підказку для для створення слів.
- На перших 3 сесіях пацієнти
повинні були користуватися
допомогою, навіть якщо вони
могли назвати спонтанно
- На останніх 2 заняттях пацієнти
зверталися за допомогою лише
тоді, коли не могли правильно
назвати слово за 5 секунд.
Зворотній відгук при помилках Якщо клієнт не міг дати назву
предмету, терапевт давав
фонематичну підказку
Зворотній відгук, якщо все Не визначено
правильно
Результат
Спостерігалися значні відмінності між клієнтами у їхній реакції на
терапію, з різним рівнем користі від лікування терапію, з різним рівнем
користі від допомоги, а також між побаченими словами. В цілому, в групі
спостерігався значний позитивний ефект від використання допомоги
порівняно з її невикористанням. Також було виявлено значний ефект від
лікування також було виявлено значний ефект лікування, який полягав у
тому, що кращі показники були зафіксовані для називання обробленої
множини A, ніж необробленого набору B. Ефекти допомоги були
узагальнені для наборів A і B. Ніяких значних змін у виконанні не було
відзначено через тиждень після тестування.
При індивідуальному розгляді були виявлені специфічні ефекти лікування
для кожного клієнта. Всі клієнти навчилися користуватися допоміжним
засобом; чотири клієнти значно краще називали імена за допомогою
допоміжного засобу порівняно з контрольним станом. У деяких випадках
клієнти покращили показники називання без використання допомоги.
Пацієнти також покращили свою здатність визначати початкові літери слів,
які вони не могли назвати. Таким чином, терапія з використанням
асистента мала різні ефекти, як на підвищення продуктивності називання
без сторонньої допомоги, так і на підвищення продуктивності називання
при використанні пристрою.
Було запропоновано, щоб машинна репліка діяла так само, як і репліка
терапевта, забезпечуючи додаткову активацію фонологічних словоформ у
лексиконі.
Хоча інформація про клієнтів у цьому дослідженні є менш повною, ніж в
інших дослідженнях, мета терапії була чіткою, і вона продемонструвала
очевидні переваги для деяких клієнтів. Більш ретельне вивчення
здібностей кожного клієнта до терапії може допомогти в обговоренні того,
чому клієнти по-різному реагували на такий підхід.
Le Dorze, G., Boulay, N., Gaudreau, J., & Brassard, C. (1994). The contrasting
ефекти семантичної та формально-семантичної техніки для фасилітації
іменування у випадку аномалії. Афазіологія, 8, 127-141.
Фокус терапії: Доступ до фонологічної вихідної лексики з семантичної
системи.
Ціль терапії: Семантична.
Підхід до терапії: Реактивація
Клієнт Р. Б., 56-річний чоловік, правша, мав негеморагічний поодинокий
ГПМК, підтверджений КТ, в ділянці лівої сонної артерії. До інциденту він
був поліцейським до інциденту. Він володів двома мовами: французькою
та англійською.
На момент дослідження Р. Б. мав помірно виражену афазію, тобто змішану
афазію. Мовлення характеризувалося синтаксично правильно
сформованими реченнями з серйозними труднощами у пошуку слів. Були
присутні незначні артикуляційні труднощі. При тестуванні мав помірно
виражені порушення називання картинок. Помилки переважно полягали у
відсутності відповідей та деяких семантичних помилках; фонологічні
помилки були відсутні. Повторення було добрим. Хороше слухове та
письмове розуміння окремих слів, хоча воно погіршувалося при читанні
речень. Усне читання мало незначні порушення. Письмо обмежувалося
копіюванням.
Терапію розпочали через 10 місяців після початку РБ
Терапія
Мета
Порівняти відносні ефекти семантичної техніки та формально-семантичної
техніки в лікуванні аномалій. Ці техніки обговорюються в роботі; ключова
відмінність між техніками полягає у використанні словоформи у
формально-семантичній техніці та використання дефініції (без
використання словоформи) у семантичній техніці. Терапія складалася з
трьох одногодинних терапевтичних сесій на тиждень, загалом 11 сеансів.
Терапевтичні сесії включали формально-семантичну та семантичну
техніки, які чергувалися на кожному стимулі. Під час кожного сеансу
називання предметів, з якими працювали на попередніх сеансах що були
опрацьовані на попередніх сесіях, перевірялося за допомогою тесту на
збереження. Об'єкти, з якими працювали під час сеансу, тестувалися до і
після терапії. Використовувався специфічний дизайн терапії, що
контрастує ефекти двох методів лікування використовувався
Завдання Формально-семантична Семантична терапія

терапія Семантична терапія Завдання, що передбачають
Завдання на смислове смислове розуміння. Форма
осмислення з представленням слова не подається
форми слова (а) Відповідність
(а) Усне зіставлення слова з вимовленого визначення до
малюнком малюнка
(б) Письмове співставлення (б) Зіставлення письмового
слова з малюнком визначення до малюнка
(в) Семантичне судження - (в) Семантичне судження
питання на кшталт "так/ні" завдання як у
формально-семантичній
терапії
Матеріал 225 фотографій, які були неправильно названі під час
неймінгу. 20 стимулів з цих картинок було намальовано на
кожній сесії.10 картинок оброблено за допомогою
семантичної техніки, 10 - за допомогою
формально-семантичного метода.
14 карток-стимулів для використання у завданнях на
встановлення відповідності між словами та визначеннями.
Кожна картка містила 6 малюнків:
(а) ціль
(б) 3 семантичні дистрактори
(в) 2 незв'язані між собою дистрактори
Зворотній Не визначено
відгук при
помилках
відгук, коли
все правильно
Результат
Називання значно покращилося для об'єктів, які пройшли
формально-семантичну формально-семантичною методикою одразу після
терапії, але це покращення не збереглося через 2-3 дні. Не відбулося
жодних змін у називанні об'єктів, які лікувалися за допомогою суто
семантичного методу. При формальному тестуванні на афазію не було
помітно жодних змін.Однак було зафіксовано покращення здатності РБ
передавати інформацію в завданнях на опис картинок.
Автори припускають, що формально-семантична терапія призвела до
покращення відразу після терапії, але ці покращення не збереглися
через 2-3 дні після терапії. Семантична терапія не призвела до значного
покращення. Таким чином, автори припускають, що презентація форми
слова має вирішальне значення для полегшення називання. Теоретичного
пояснення очевидному узагальненню на завдання опису картинок не
пропонується, але вони припускають, що семантична техніка, яка
передбачає використання визначень, могла забезпечити корисну модель
непрямої мови.
Це дослідження фасилітації, оскільки під час сесій використовувалися
різні предмети.
Формально-семантична терапія є реплікацією семантичної терапії Говарда
та його колег (1985).
Бойл, М., & Коельо, К. А. (1995). Застосування аналізу семантичних
особливостей як лікування афазичної дизномії. Американський журнал
патології мови та мовлення, 4, 94-98.
Фокус терапії: Фонологічна вихідна лексика (або доступ до неї).
ХВ - 57-річний чоловік, правша. Пенсіонер, працівник пошти, з середньою
освітою. Комп'ютерна томографія показала ішемічний інфаркт лівої
лобно-тім'яної.
У ХВ була афазія типу Брока з легким апраксичним компонентом.
Спонтанне мовлення характеризувалося частими паузами, несловесними
заповнювачами та незавершеними спробами побудови слів. Називання
предметів по картинці було порушено. У нього було збережене слухове
сприйняття окремих слів. Хоча не було вказано точного рівня розладу
клієнта, не повідомлялося про первинний дефіцит, пов'язаний із
семантичною системою.
На момент початку терапії ГВ становила 65 місяців від початку
Терапія
Мета
Покращити продуктивність називання. Терапія складалася з 3 годинних
занять на тиждень, загалом 16 занять протягом 7 тижнів (сім занять на
етапі 1, дев'ять занять на етапі 2). Між 1 і 2 етапами терапії була тижнева
перерва. Для оцінки ефективності терапії використовувався метод
повторних вимірювань з множинними вихідними даними для різних
завдань
Завдання Аналіз назв та семантичних

особливостей
Малюнок розміщується в центрі
діаграми семантичного аналізу, а клієнт
намагається дати назву малюнку.
Керована вербалізація семантичних
ознак (група, використання, дія,
властивості, місцезнаходження та
асоціації)
Матеріал 48 чорно-білих лінійних малюнків,

розділених на три групи:
1. Група лікування (34 малюнки). У 2/3
випадків клієнт не зміг назвати їх. Далі
група лікування була поділена на:
(a) Невелику кількість екзеплярів (7
малюнків)
(б) Велику кількість (решта 27
малюнків)
2. Контрольна група - 7 малюнків,
названих неправильно у 3/3 випадків
3. Легка група - 7 малюнків, названих
правильно у 3/3 випадків.
Малюнки легкої групи, які
використовуються для забезпечення
успіху в терапії
Ієрархія Етап 1. Умова: тренування одних і тих

самих 7 картинок на кожному занятті,
при цьому 7 легких картинок
чергуються для періодичного успіху
Етап 2. Багато зразків: 27 картинок,
рандомізованих на три набори по 9 і з 7
простими картинками, що чергуються в
кожному наборі
Зворотній відгук при 1 Клініцист надав семантичну

помилках характеристику усно та письмово
2 Якщо не може назвати малюнок після
всіх ознак, записаних на схемі, прохання
повторити назву малюнка та
переглянути всі ознаки
Зворотній відгук, якщо все 1 Клієнт орієнтується в діаграмі

правильно функцій, навіть коли ціль названа
Критерієм переходу між етапами 1 і 2 та завершення лікування був 100%

успіх протягом трьох послідовних сеансів.
Результат
Клієнт продемонстрував значне покращення в називанні стимулів завдання
(досягнувши 100% точності). Цей результат зберігався і через 2 місяці
після лікування. Ефективність називання також значно покращилася в
контрольній групі, яка не отримувала лікування.Не відбулося узагальнення
до зв'язного мовлення (за шкалою Ніколаса і Брукшира). Таким чином,
продуктивність називання значно покращилася як для оброблених, так і
для як для оброблених, так і для необроблених зображень. Автори
припускають, що це покращення є наслідком інтерналізації підказок у
семантичній таблиці ознак, що полегшує самопідказку і, таким чином, є
наслідком терапії. Стабільний базовий рівень був встановлений до початку
терапії, хоча не було повідомлено про контрольні завдання. ГП виникла
через тривалий час після початку терапії, тому поліпшення навряд чи було
наслідком спонтанного одужання.
Це дослідження містить обмежену кількість даних про пацієнта, що
ускладнює інтерпретацію. Оскільки дефіцит пошуку слів у ГК, ймовірно, є
постсемантичним, введення в семантичну систему цілком може активувати
доступ до фонологічної вихідної лексики. Автори припускають, що для
досягнення поліпшення на цьому рівні може знадобитися пряме лікування
пошуку слів у зв'язному мовленні. Вони також зазначили, що
функціональне покращення, яке видно за Індексом комунікативної
ефективності (Lomas та ін., 1989), може бути пов'язане або з бажанням
репортера (дочки пацієнта) покращитися і продовжити терапію, або з
невідповідністю між показниками зв'язного мовлення і функціональними
показниками. Узагальнення покращеного називання на неліковані
предмети також було виявлено Hillis (1989) та Howard та ін. (1985). Цей
терапевтичний підхід був відтворений Coelho, McHugh та Бойл (2000).
Лоуелл, С., Бісон, П. М., і Холланд, А. Л. (1995). Ефективність процедури
семантичної підказки на продуктивність іменування дорослих з афазією.
Американський журнал логопедичної патології, 4, 109-114.
Фокус терапії: Фонологічна вихідна лексика (або доступ до неї).
У цьому дослідженні розглядаються три пацієнти з афазією, що виникла
після єдиного лівого ХВГП. ВВ було 74 роки, BG - 76 років і SB - 66 років.
ВВ та SB - з афазією провідникового типу. У BG - аномічна афазія. У всіх
виявлені труднощі з називанням, незважаючи на збережене розуміння
окремих слів на слух і на письмі та відносно непорушене семантичне
сприйняття.
Усім пацієнтам на момент початку терапії пройшло щонайменше 9 місяців
після початку захворювання. BB - через 16 місяців після початку
лікування, BG - через 9 місяців після початку лікування та SB - через 30
місяців після початку лікування.
Терапія
Мета
Покращити називання предметів, які постійно називалися неправильно
протягом трьох базових обстежень до терапії. Терапія складалася з трьох
сесій на тиждень протягом 2 тижнів для списку 1, а потім еквівалентно для
списку 2. Використовувався множинний базовий та перехресний дизайн.
Завдання 1. Навчені елементи 2. Ненавчені елементи
Чотири самостійно Клієнта просять

згенеровані назвати малюнок
слова-підказки
зачитуються вголос
клієнтом і терапевтом.
Клієнта просять
назвати малюнок
Матеріал 36 чорно-білих лінійних малюнків названо

неправильно у трьох випадках
Три групи:
- 12 "навчених" - навчені об'єкти мали
письмові підказки
- 12 "ненавчених" семантично пов'язаних
- 12 "ненавчених" - не пов'язаних між собою
Групи були розділені на два списки для терапії
(по 6 у кожній групі).
18 пунктів у кожному списку показували 2-3
рази на кожній сесії

Зворотній відгук щодо Письмовий відгук з Письмовий відгук з
помилок трьох письмових трьох письмових
варіантів вибору та варіантів вибору та
клієнта просять клієнта просять
прочитати ціль вголос прочитати ціль вголос
Зворотній відгук, якщо Не визначено Не визначено
Тестування складалося з двох завдань: одне завдання для "вивченої" групи

предметів і одне завдання для "невивченої" групи предметів. Якщо було
надано кілька відповідей, зараховувалася найкраща відповідь. Правильною
вважалася відповідь з однією-двома фонологічними помилками, які можна
було розпізнати, з однією-двома фонологічними замінами. Критерієм
навченості було правильне називання 5/6 елементів у двох послідовних
сесіях із сумарною точністю > 50% у кожній з трьох сесій тренування.
Результат
Критерій було досягнуто в обох групах для обох наборів навчальних
елементів. Називання невивчених предметів також покращилося, але
тільки для тих предметів, які досліджувалися на кожному циклі.
Показники збереглися через тиждень після терапії.
Ефективність називання також покращилася для тестових завдань, які не
були відібрані для лікування.
SB не досягла критерію для вивчених предметів. Покращення в
продуктивності називання не було очевидним. Показники виконання
контрольного завдання, що передбачало створення морфології,
залишилися незмінними для всіх трьох пацієнтів. Ніяких інших інших
посттерапевтичних заходів не було зафіксовано.
Терапія призвела до покращення продуктивності називання в DB та BG.
Покращення, схоже, було наслідком терапії, оскільки до терапії стан
пацієнтів був стабільним, а під час виконання контрольного завдання не
було помічено жодних покращень.
Аналогічне покращення у відтворенні назв, яке спостерігалося у пацієнтів,
які не проходили навчання, свідчить про те, що покращення може бути
наслідком повторного впливу на них та використання письмового
зворотного зв'язку. Автори припускають, що покращення називання
предметів, які не були відібрані для "вивчених" або "невивчених" груп,
відображає інтерналізацію семантичної стратегії самопідказки. У SB не
було виявлено жодних покращень у називанні предметів. Автори
припускають, що така відсутність покращення може бути наслідком
більшого порушення семантичного/фонологічного доступу, а семантичної
активації, що забезпечується підказками, було недостатньо для подолання
дефіциту. SB також погано виконували невербальні когнітивні завдання
порівняно з BB та BG. Не було оцінено функціональних покращень або
перенесення на спонтанне мовлення.
Обмеженість даних первинного обстеження, про які повідомляється в
цьому дослідженні, означає, що точний діагноз порушень у трьох клієнтів
не може бути визначений. Автори припускають, що погані результати
виконання невербальних когнітивних завдань у SB можуть впливати на
відсутність покращення, яке спостерігається у цього клієнта, і що ці
когнітивні обмеження можуть перешкоджати використанню цієї стратегії.
Мічелі, Г., Амітрано, А., Капассо, Р. та Карамазза, А. (1996). Лікування
аномалії, спричиненої вихідним лексичним пошкодженням: аналіз двох
випадків. Мозок і мова, 52, 150-174.
Фокус терапії: Фонологічна вихідна лексика.
Ціль терапії: Фонологія.
Наводимо два випадки з практики. RBO - 38-річна жінка, правша, яка
страждала на розрив A-V мальформації лівої задньої сполучної артерії.
Після операції у пацієнтки розвинулась глобальна афазія, права геміплегія,
гіпестезія та геміанопсія. Комп'ютерна томографія показала велике
ураження глибоких і поверхневих структур лівої тім'яної і скроневої
часток. RBO працювала бортпровідницею. GMA - 60-річний чоловік,
правша, який переніс інсульт лівої півкулі, що призвів до афазії, але ніяких
рухових порушень не виявлено. КТ показало залучення лівої скроневої
скроневої частки. GMA мав ступені з математики та інженерії.
Загальна картина мовних порушень та збереженості
Розуміння ізольованих слів у RBO збережене з помірною
здатністю перетворювати слова та неслова (слухові та зорові уявлення) у
вербальні або письмові відповіді. Помилки були фонологічно або
візуально пов'язані з метою. Називання було сильно порушене і
характеризувалося переважно відсутністю відповіді. Спостерігалося
повільне, помірно дизартричне мовлення з ознаками складних
граматичних структур; граматичні судження були достовірними, але
розуміння зворотних речень було поганим. Також повідомлялося про легку
щелепно-лицьову диспраксію та знижену вербальну пам'ять. З GMA
спостерігалася схожа, але м'якша картина, ніж з RBO. Розуміння було
збережено на рівні окремих слів за наявності вільного граматично
складного мовлення. Називання картинок, однак, показало легке
порушення (100/120 елементів; іменники > дієслова) і характеризувалося
пропусками та обмовками, з нечастими фонологічними та семантичними
помилками. Несловесні завдання на перекодування показали відносну
збереженість.
Час після початку програми
RBO - через 18 місяців після початку програми. GMA спостерігався
приблизно через 12 місяців після початку програми.
Терапія
Мета
Посилити фонологічну репрезентацію та подальший доступ до неї через
багаторазове читання та повторення слова. Було використано специфічний
дизайн терапії, орієнтований на конкретний предмет
(а) Клієнт RBO
Було проведено два етапи терапії на основі двох наборів стимулів. Кожен
етап включав 5 годинних сеансів протягом 5 днів поспіль з перервою в 3
дні між двома етапами (загальний період приблизно 13 днів).
Завдання Етап 1: Читання Етап 2: Повторення

цільових пунктів цільових пунктів
Матеріал 90 фотографій, які Використаний набір 2
RBO не зміг назвати,
але зміг осягнути
(діапазон знайомства
та семантичні
категорій).
Випадковим чином
розподілені на три
набори по 30
елементів (Набір 1, 30
елементів для читання
для Етапу 1; Набір 2,
30 завдань для
повторення завдань
для Етапу 2; Набір 3,
30 необроблених
завдань).
Використаний набір 1
Ієрархія Представлений Цільове слово,

письмовий текст RBO вимовлене
попросили прочитати екзаменатор просить
вголос. Всі 30 пунктів повторити його
повторюються 10 разів
Зворотній відгук при Виправляється стільки Виправляється стільки
помилках разів, скільки разів, скільки
потрібно, доки не буде потрібно, доки не буде
не буде отримана не буде отримана
правильна відповідь правильна відповідь
Зворотній відгук, якщо Не визначено Не визначено
(б) Клієнт ГМО

Процедура лікування була подібною до тієї, що проводилася для RBO
Основні відмінності полягали в (а) меншій кількості пунктів (80 пунктів),
(б) включенні трьох етапів терапії та (в) збільшенні тривалості терапії на
кожному етапі до 7 днів поспіль з 7 днями перерви між етапами (загальний
період - приблизно 5 тижнів).
Завдання Етап 1: Читання з Етап 2: Читання Етап 3:

малюнком без малюнка Називання
малюнка
Матеріал 80 малюнків, які Використано Використано
ГМА не міг набір 2 набір 3
послідовно назвати
(не зміг виконати
мінімум 2/3 з
варіантів), але міг
зрозуміти (діапазон
знайомства та
семантичних
категорій).
Випадковим чином
розподілені на
чотири набори по 20
зображень (Набір 1,
20 зображень для
Етапу 1; Набір 2, 20
зображень для
зображень для
необроблених
зображень).
Комплект 1
використаний
Ієрархія Картинка-стимул і Представляється Представляється
відповідне письмове тільки письмове тільки
слово слово, а GMA зображення, а
пред'являються повинен GMA повинен
одночасно. GMA прочитати слово назвати його
повинен подивитися вголос вголос
на малюнок і
прочитати слово
вголос
Зворотній Виправляється Виправляється Коли GMA не

відгук при стільки разів, доки стільки разів, міг назвати
помилках відповідь не буде доки відповідь предмет,
правильна не буде давалася
правильна фонематична
підказка
(початковий
звук, початковий
склад, другий
склад і т.д.)
давалася
фонематична
підказка до тих
пір, поки не буде
отримано
правильну назву.
Зворотній Не визначено Не визначено Не визначено
відгук, якщо
все
правильно
Результат
Для RBO називання значно покращилося для предметів в обох наборах
стимулів, незалежно від способу пред'явлення стимулів (читання і
повторення). Точніше називали лише оброблені предмети. Узагальнення на
необроблені предмети не відбулося. Покращення зберігалося при
тестуванні через 3 тижні після закінчення лікування. Як і у випадку з RBO,
GMA значно покращив називання предметів у всіх трьох наборах
лікувальних стимулів. Точніше називалися лише предмети, що пройшли
лікування. Не було ніякого узагальнення на необроблені предмети, навіть
на семантично пов'язані з ними. Значне поліпшення зберігалося протягом
17-місячного періоду спостереження, хоча з часом спостерігалося
зниження точності відповідей.
Автори припускають, що проблеми з називанням картинок в обох
пацієнтів можуть бути пов'язані з вибірковим пошкодженням
фонологічного вихідного лексикону. Покращення можна очікувати там, де
вправи спираються на усне вимовляння слів. Таким чином, лексика
піддається корекції, але лише на індивідуальній основі. Не можна
очікувати, що відбудеться узагальнення. Автори припускають, що механізм
змін може бути пов'язаний з одним із наступних факторів:
(а) покращенням механізмів лексичного доступу;
(б) підвищенням рівня активації лексичних репрезентацій; або
(в) відновленням пошкоджених лексичних репрезентацій.
Автори підкреслюють невідомий, але критичний вплив інших параметрів
(наприклад, нейропсихологічних, психологічних та неврологічних
факторів) і наголошують на необхідності їх подальшого вивчення.
Говард, Д., та Гардінг, Д. (1998). Самостійний пошук слів жінкою з
афазією: чому працює дошка для письма. Афазіологія, 12, 399-420.
Фокус терапії: Фонологічна вихідна лексика через вхідну орфографію.
Терапевтичний підхід: Когнітивна естафета.
SD- 46-річна жінка. Вона перенесла ГПМК внаслідок інфаркту міокарда,
який призвів до афазії та правої геміплегії. Вона працювала і навчалася на
факультеті менеджменту, але на момент інсульту не працювала.
У SD було виявлено тяжке порушення називання, яке характеризувалося
помітним покращенням її здатності відновлювати імена, коли їй
показували алфавітну дошку. Характерними помилками при називанні
були пропуски або семантичні помилки. Деяке порушення розуміння
усного мовлення, пов'язане зі слуховим аналізом і розумінням складних
речень, але не було виявлено труднощів з розумінням письмового
мовлення (розуміння граматики письмового мовлення не оцінювалося). У
SD було порушення читання, що відповідає глибокій дислексії. Вона не
могла самостійно писати листи, але могла копіювати листи і вправно
користувалася друкарською машинкою. Коли її просили написати назви
предметів або написати слова під диктовку, вона не друкувала жодного з
них точно, але завжди могла написати правильну початкову літеру. Вона
могла надрукувати відповідну літеру, коли їй давали фонему, але не могла
назвати звуки для літер. Автори припускають, що у SD є порушення
відображення від семантики до лексики фонологічного виводу. SD могла
визначити першу літеру в словах, але не могла самостійно скласти літери,
тому автори припускають, що алфавітна дошка виступає в ролі стратегії
підказки.
На момент проведення дослідження SD становив 20 тижнів від початку
Терапія
Цілі
1. Покращити продуктивність називання за допомогою письмової підказки.
2. Оцінити вплив різних умов на продуктивність за допомогою підказки.
Робота з SD складалося з одного заняття, на якому була представлена
алфавітна дошка. Наступні сесії були спрямовані на визначення відносних
переваг різних підказок і систематичну оцінку того, як алфавітна дошка
допомагає в називанні.
Завдання (a) Надання алфавітної дошки

(b) Оцінювання діапазону підказок
- Додатковий час
- Використання алфавітної дошки
- Називання початкової літери цілі
- Називання початкової літери
- Надання фонематичної підказки
Матеріал Алфавітна дошка

Ієрархія Не застосовується
Зворотній відгук при помилках Не визначено в початковій терапії.
Перехід до наступного пункту в
оціночному дослідженні
Зворотній відгук, якщо все Не визначено
правильно
SD змогла назвати предмети, які раніше не називала, коли їй давали (а)

фонематичну підказку, (б) написану початкову літеру або (в) алфавітну
дошку (досягаючи точності 78-96%). Ці підказки були значно
ефективнішими ніж коли давали додатковий час або вимовляли назву
літери (14-23% правильних відповідей).
Здатність SD до самоконтролю автори пояснюють лексично
опосередкованим каскадом активації від вхідної орфографії до вихідної
фонології. Її підвищена продуктивність називання була можливою завдяки
збереженому знанню початкової літери слова. Відсутність користі від
вимовленої назви початкової початкової літери свідчить про те, що
письмова форма була дуже важливою. Успіх фонематичних підказок
пояснювався ймовірністю того, що цільове слово було близьким до
активації і могло бути, як і при наданні часткової орфографічної
інформації, активоване за допомогою часткової фонологічної інформації.
Це дослідження є одним із прикладів використання орфографії для пошуку
слів за підказкою; інші дослідження, які тут не обговорюються, включають
Bachy Langedock і De Partz (1989) та Bastiaanse та ін. (1996). У цьому
випадку когнітивно-нейропсихологічний підхід дає пояснення, чому та чи
інша техніка була корисною для клієнта. Він також підкреслює важливість
детальної оцінки результатів виконання клієнтом широкого спектру
завдань. Автори пояснюють значення цього дослідження для логогенної
моделі обробки інформації, постулюючи різні шляхи від візуального
вхідного лексикону до фонологічного вихідного лексикону або
семантичного лексикону як можливі способи пояснення патерну, що
спостерігається в SD.
Френсіс, Д. Р., Кларк, Н., і Хамфріс, Г. В. (2002). Іменування, викликане
розмовною мовою (CIN): лікування для досягнення узагальнення при
аномії?
MB - 78-річна жінка, яка звільнилася з роботи прибиральницею до того, як
у неї стався інфаркт лівої середньої мозкової артерії. КТ також показала
двосторонні аневризми внутрішніх сонних артерій. У неї була правобічна
геміплегія.
У перші місяці після ГПМК початкові труднощі з розумінням спонтанно
зникли, але залишилися специфічні проблеми з відтворенням імен. Вона
робила візуальні, семантичні та не пов'язані з ними помилки при називанні
імен.
Френсіс та ін. дійшли висновку про можливий легкий дефіцит візуального
розпізнавання за наявності більш серйозних труднощів з доступом до
фонологічної вихідної лексики. У неї було мало доказів спонтанної
нерозбірливої мови. Як частотні, так і категоріальні ефекти були присутні
На момент проведення дослідження МБ розвинувся через 2-3 місяці після
початку захворювання
Терапія
Мета
Використовувати обмовки як метод лікування (а не як стратегію) для
покращення доступу до іменування. Терапія складалася з 13
терапевтичних сесій протягом 4-тижневого періоду (3-4 сесії на тиждень).
Сеанси тривали приблизно 15-30 хвилин і проводилися, коли MB
перебувала на стаціонарному лікуванні. Використовувалася
багатофакторна терапія з перехресним впливом на поведінку.
Завдання Називання, індуковане бесідою (НІБ)

Клієнт намагається назвати кожну картинку.
Заохочується бесіда ("розмова навколо теми") доти,
доки не буде названо правильну відповідь.
Матеріал 20 чорно-білих малюнків (наполовину живі,

наполовину неживі, низькочастотні іменники). Всі
малюнки використані в кожній сесії
Зворотній відгук Клініцист вербально підкріплює інформацію,
надану клієнтом повторюючи те, що було сказано.
Фонологічні підказки можуть бути надаватися рідко.
Правильна назва не повинна називатися лікарем
Результат
Невелике, але значне поліпшення в усному називанні було виявлено на
нелікованих предметах (повторно оцінювалися тільки картинки, які не
були включені в терапію). Якісні зміни відбулися в типі помилок, які
допускала клієнтка. Незначне збільшення спостерігалося у
візуально-семантичних помилках, в той час як незв'язані помилки показали
значне зменшення після терапії. Циркулярні помилки не змінилися.
Результати контрольних тестів не змінилися, що свідчить про те, що
покращення було результатом терапії. Ефект від лікування зберігався при
тестуванні через 2½ тижні.
Френсіс та ін. припускають, що успіх MB після терапії був безпосередньо
пов'язаний з тим, що клієнтці доводилося "шукати" елементи у своєму
фонологічному лексиконі, а не з тим, що вона отримувала правильний
елемент за допомогою таких методами, як повторення або читання вголос.
Це призвело до посилення доступу до фонології з боку семантики, і цей
факт підкріплюється найбільшою зміною спостерігається з
низькочастотними словами, а не з високочастотними. Автори припускають,
що це може відбуватися через автори припускають, що це може
відбуватися через (а) "вправляння" порушеного зв'язку між неушкодженою
семантикою та неушкодженою фонологією, або (б) безпосереднього
покращення семантики за допомогою детальних описів, створених у
розмовній мові, що полегшує доступ до лексичної репрезентації. Вони
стверджують, що якби ненормативна лексика розвивалася лише як
компенсаторна стратегія, то більше після терапії можна було б
спостерігати більше ненормативної лексики, але цього не сталося.
Francis et al. наголошують на використанні методики, яка зазвичай
зарезервована для фази генералізації терапії, і припускають, що терапія з
використанням цього методу може уникнути предметної специфічності,
яка зазвичай асоціюється з покращенням дефіциту на рівні фонологічного
вихідного лексикону. Питання, пов'язані з клінічними також
обговорюються питання, пов'язані з клінічними дослідженнями в умовах
стаціонару.
Хікін, Д., Бест, В., Герберт, Р., Говард, Д. та Осборн, Ф. (2002).
Фонологічна терапія при труднощах пошуку слів: переоцінка. Афазіологія,
16, 981-999.
Фокус терапії: Доступ до фонології (лексики фонологічного виводу).
Ціль терапії: Фонологічна та орфографічна.
У дослідженні взяли участь вісім пацієнтів. Всі вони перенесли єдиний
інфаркт лівої півкулі.
Пацієнти мали різні ступені тяжкості та типи афазії. Пошук слів був
важливим компонентом їхньої афазії за відсутності серйозних труднощів з
розумінням, оральної або вербальної диспраксії.
Усім пацієнтам було від 2 до 8 років після початку захворювання.
Терапія
Мета
1. Покращити називання картинок за допомогою фонологічних та
орфографічних підказок
2. Дослідити вплив надання "вибору" підказок на успішність називання.
Хоча це дослідження складалося з трьох фаз (фаза оцінки, за якою
слідували дві фази лікування, кожна з яких тривала приблизно 8 тижнів), у
цій статті описано лише першої фази лікування. Сеанси лікування
проводилися один раз на тиждень протягом 8 тижнів і тривали від однієї
до півтори години. Використовувався повторний, багаторазовий дизайн
терапії; клієнтів оцінювали двічі до терапії та один раз після терапії
Завдання Називання картинок за Називання картинок за

допомогою фонологічної допомогою орфографічної
підказки підказки
Матеріал 100 слів (взятих з 200), розділених на два набори
набори по 50 слів, підібраних для базової точності
називання. 50 слів було використано для фонологічної
підказки та 50 слів для орфографічної підказки. 20
додаткових слів, обраних пацієнтом (з високим
функціональним впливом), були орфографічними
підказками. Всі 120 елементів пред'являлися один раз
за сеанс, або фонологічні слова з підказкою, а потім
орфографічні слова з підказкою, або навпаки.
Ієрархія Ієрархія реплік: Ієрархія реплік:

(a) Початкова фонема (а) Початкова графема
цільового слова (зі цільового слова та
звуком schwa) та незв'язаний з ним
незв'язаний дистрактор дистрактор
(б) Перший склад (b) Перший написаний
цільового слова та склад слова та
дистрактора слова-дистрактора
(c) Ціле слово і (c) Ціле слово, і
відволікаючий фактор. відволікаючий фактор
(d) Повторення слова (d) Повторення цільового
Кількість дистракторів слова
збільшено з одного Кількість дистракторів
(перші 2 сесії) до двох збільшено з одного (перші
(наступні сесії) до двох 2 сесії) до двох (наступні
(наступні 2 сесії) до сесії) сесії) до двох
трьох (останні 4 сесії (наступні 2 заняття) до
трьох (останнє 4 заняття)
Зворотній зв’язок Зверніться до ієрархії Зверніться до ієрархії поки

щодо помилок поки відповідь не буде відповідь не буде
успішною успішною
Зворотній зв’язок, Не визначено Не визначено
якщо все
правильно
Результат
У семи з восьми пацієнтів було виявлено значне покращення в усному
називанні початкових 200 предметів. П'ятеро з пацієнтів, які показали
загальне покращення, значно більше покращили називання предметів, які
пройшли лікування, ніж ті, які не пройшли лікування. З цих п'яти пацієнтів
один пацієнт значно покращив свої результати щодо нелікованих
предметів, що свідчить про певне узагальнення, тоді як інші чотири
пацієнти показали покращення щодо конкретних предметів. Двоє інших
пацієнтів, які покращили результати, не показали суттєвої різниці між
пролікованими та непролікованими пунктами, один з яких, можливо,
продемонстрував певні ефекти узагальнення.
Не було виявлено суттєвих відмінностей між результатами фонологічного
та орфографічного лікування для жодного учасника, хоча один учасник
продемонстрував незначну тенденцію до більшої користі від фонологічних
підказок. Семеро клієнтів продемонстрували певне покращення у
називанні самостійно обраних слів, причому зміни у трьох з них досягли
статистичної значущості. Індивідуальні реакції на терапію обговорюються
в світлі результатів дотерапевтичного обстеження.
Автори припускають, що ефективність різних підходів до підказок може
бути пов'язана з тим, що на кожному етапі від клієнта вимагається зробити
вибір. Це суперечить їхньому висновку про те, що в дослідженні
фасилітації не було ніякого ефекту від вибору підказки. Дизайн
дослідження, однак, не виключає, що це може бути пов'язано з
повторюваною практикою. Переваги фонологічної терапії, виявлені в
попередніх дослідженнях, підкріплюються цим дослідженням і
вважаються результатом активації "індивідуальних відображень від
семантики до фонологічних репрезентацій".
Автори обговорюють взаємозв'язок між фасилітацією та лікуванням на
прикладі восьми клієнтів на прикладі восьми клієнтів і показують, що
короткострокові переваги можуть передбачити відповідь на терапію.
Частина дослідження, присвячена фасилітації, описана в роботі Best et al.
(2002).
Нікельс, Л. А. (2002a). Покращення пошуку слів: практика робить (ближче
до) до досконалості? Афазіологія, 16, 1047-1060.
JAW був 60-річним чоловіком, який працював теслею до свого інсульту. КТ
показала інфаркт лівої середньої мозкової артерії.
Загальна картина мовних порушень та збережених функцій
У JAW була афазія, що характеризувалася порушенням називання
предметів. Слухове сприйняття було поганим, з порушенням, яке
вважалося присутнім на прелексичному рівні обробки. Семантична
обробка була в межах норми для слів з високою образністю, але була
порушена для абстрактних і малообразних слів. Виражений дефіцит
іменування демонстрував значні частотні ефекти та послідовні, але
незначні ефекти довжини. Вважається, що ці труднощі виникають через
дефіцит фонологічної обробки. Письмове називання також було поганим,
але вважалося, що це пов'язано з проблемами з буфером графемного
виводу. Враховуючи труднощі зі слуховою обробкою та фонологічним
виведенням труднощі зі слуховою обробкою та фонологічним виведенням,
повторення було поганим. Читання також було порушене, зокрема зокрема,
здатність читати з використанням орфографічно-фонологічного шляху
перетворення.
Через 12 місяців після початку захворювання на ЮРА пройшло більше 12
місяців.
Терапія
Цілі
1. Покращити називання картинок шляхом повторного пред'явлення одних
і тих же предметів-стимулів.
2. Визначити будь-які відмінності між трьома завданнями: (а) спроба
називання, (б) читання вголос і (в) відстрочене копіювання в поліпшенні
продуктивності називання.
Було проведено три фази лікування, кожна з яких відповідала шести
послідовним дням терапії та одному дню оцінки. Між кожним тижнем
терапії JAW був тижневий період без терапії.
Завдання Спроба Читання вголос Відстрочене

іменування Читання слів копіювання
Називання Прочитайте слово,
картинок перегорніть
сторінку і мовчки
напишіть назву
малюнка
Матеріал 102 картинки, 102 картинки, 102 картинки,

розділені на три розділені на три розділені на три
набори по 34 набори по 34 набори по 34
(набір для (набір для (набір для
називання, набір називання, набір називання, набір
для читання та для читання та для читання та
набір для набір для набір для
копіювання копіювання копіювання
(контрольний)) - (контрольний)) - (контрольний)) -
підібрані для підібрані для підібрані для
базової точності базової точності базової точності
усного усного усного називання
називання та називання та та приблизно за
приблизно за приблизно за довжиною і
довжиною і довжиною і частотою. Набори
частотою. частотою. для читання та
Набори для Набори для копіювання були
читання та читання та представлені у
копіювання були копіювання були вигляді письмових
представлені у представлені у слів
вигляді вигляді
письмових слів письмових слів
Зворотній відгук Немає Немає Немає
Результат
Значне покращення усного називання імен було виявлено після кожного з
трьох етапів лікування. Покращення було специфічним для окремих
предметів і зберігалося через 2 тижні після завершення останнього періоду
терапії. Письмове називання не зовсім покращилося після спроб
називання, але продемонструвало значне поліпшення після читання вголос
та відкладеного копіювання. Також протестовано на читання вголос, і було
виявлено, що воно реальне.
Нікельс стверджує, що поліпшення було пов'язано, по-перше, з
варіабельністю здібностей до називання; його непослідовність у називанні
зменшувалася, коли лексичний елемент активувався знову і знову.
По-друге, успішне називання слова призводило до "довготривалого
праймінгу подальшого пошуку" цього слова. Праймінг переходу від
семантики до фонології є спільним для кожного з цих завдань, хоча два
завдання - читання вголос і відстрочене копіювання - мають додаткову
перевагу: вони також забезпечують доступ до фонології через орфографію.
Це дослідження повідомляє про переваги, пов'язані з пошуком слів, навіть
коли слово намагаються знайти , але не називають його. У ньому також
повідомляється про успіх за відсутності будь-якого зворотного зв'язку чи
корекції. Нарешті, припускаємо, що практика є потужним компонентом
подальшого успіху у пошуку слів.
Це дослідження переосмислює висновки Говарда та його колег (1985) про
узагальнення успішності називання контрольних предметів, пов'язане з
практикою - тобто повторними можливостями назвати предмети.
Спенсер, К. А., Дойл, П. Д., МакНіл, М. Р., Вамбо, Д. Л., Парк, Г. і
Керролл, Б. (2000). Вивчення полегшуючих ефектів рими у пацієнта з
пошкодженням вихідного лексикону. Афазіологія, 14, 567-584.
Фокус терапії: Доступ до фонологічного та орфографічного виводу
лексики.
НР була 47-річною англомовною жінкою,правшею, носієм англійської
мови, з афазією після крововиливу в ліву тім'яну ділянку. Вона має
дворічну художню освіту.
У НР була провідникова афазія. У неї було відносно непорушене розуміння
окремих слів, але порушене розуміння речень. Називання, повторення та
усне читання були порушені з фонологічними помилками та неологізмами,
особливо зі збільшенням довжини слів. Вона не могла повторити або
прочитати неслова. НР не могла виконувати завдання на визначення рими
за малюнками, але краще виконувала завдання з написаними словами,
покладаючись на орфографічну схожість слів. Труднощі НР були
інтерпретовані як недостатній доступ до фонологічної інформації та
неправильне кодування фонологічних репрезентацій, отриманих з лексики.
Аналогічно, у письмовій мові були порушені письмове називання та
написання під диктовку слів і неслів, з помилками заміни, вставки та
видалення літер. Це було інтерпретовано як нездатність отримати доступ
до орфографічних репрезентацій та маніпулювати ними.
НР на момент початку терапії становила 12 місяців від початку
Терапія
Мета
Надати часткову фонологічну інформацію і таким чином покращити
доступ до фонологічного вихідного лексикону та орфографічного
вихідного лексикону.
NR отримував щоденну терапію, загалом 110 сеансів протягом 7 місяців.
Був використаний дизайн з декількома базовими лініями та специфічними
елементами.
Завдання Рифмотерапія семантичних категорій (РСК)

Називання з використанням систематичної ієрархії
підказок
1. Клієнту надають вищу семантичну категорію та
римоване слово і просять назвати ціль (наприклад,
"Назви чотириногу тварину, яка римується зі
словом “живіт”)
2. Римована пара повторюється клієнтом
3. Пред'являється письмове слово та прохання
скопіювати його
4. Слово знову вимовляється клієнтом усно
Матеріал Чотири списки по 17 пар римованих слів (кожен

список з 4 різних семантичних категорій -
чотириногі тварини, предмети побуту, столярні
інструменти, предмети одягу). Перший член
кожної пари подавав фонологічну підказку, а
другий був об'єктом для усного та письмового
називання 12 з кожного набору були об'єктом
лікування, а 5 - ні (контрольні об'єкти) (за
винятком інструментів, де не було контрольних
об'єктів)
Зворотній зв’язок 1. Фонематична підказка з 5-секундним часом
щодо помилок відповіді дозволено
2. Графемна підказка, час відповіді - 5 секунд
3. Терапевт промовляє пару "рима-ціль" і надає
письмове цільове слово. Клієнта просять вимовити
пару слів, скопіювати цільове слово і вимовити
пару слів ще раз
Зворотній зв’язок, 1. Після правильної вербальної відповіді, відповіді,

якщо все правильно підтвердженої терапевтом і повторення клієнтом
римованої пари ("кіт/ живіт")
2. Після правильної письмової відповіді клієнта
просять повторити пару слів ще раз
Ієрархія презентації та зворотного зв'язку чітко задокументована у статті у

вигляді діаграми.
Результати
Результати були проаналізовані з використанням як візуального огляду, так
і статистичної оцінки. НР продемонструвала значне покращення усного та
письмового називання предметів, що пройшли лікування, з подальшим
покращенням після припинення терапії та узагальненням на предмети, що
не пройшли лікування. Покращення було кращим, ніж можна було б
очікувати, якби відбувалося підтримання навичок. Покращення також
спостерігалося в називанні, несловесному повторенні та у відсотковому
співвідношенні правильних інформаційних одиниць у зв'язному мовленні
(індекс точних, релевантних та інформативних слів у зв'язному мовленні,
як описано в Nicholas and Brookshire, 1993).
У контрольному завданні, яке вимірювало розуміння речень на слух, не
було зафіксовано жодних змін.
У звичайній обробці активація семантичної системи після введення
фонологічної вхідної лексики призводить до активації відповідного
фонологічного вхідного лексикону. Пошкодження фонологічного
вихідного лексикону зменшує або запобігає цій активації. Автори
припустили, що покращенню доступу до цільових слів сприяло надання
рими, де активація фонологічної репрезентації римованого слова
поширювалася на інші записи у вихідному лексиконі зі схожими звуками.
Крім того, надаючи семантичну інформацію на початку кожного
терапевтичного завдання, окрім рими, також сприяло сильнішій активації
фонологічної та орфографічної репрезентації цільового слова. Патерн
затримки узагальнення автори пояснили як можливий результат
"гальмуванням пошуку" або "латеральним гальмуванням”.
Кількість контрольних об'єктів у цьому дослідженні (n = 5) була
невеликою, що ускладнює будь-яку інтерпретацію ефектів лікування на
нелікованих об'єктах.
Франклін, С., Бюрк, Ф. та Говард, Д. (2002). Загальне покращення
мовленнєвої продукції у суб'єкта з афазією відтворення звукопроведення.
Фокус терапії: Фонологічна збірка (фонологічне кодування).
Мета терапії: Збірка фонології.
Терапевтичний підхід: Реактивація через стратегію самоконтролю.
МБ - 83-річна пенсіонерка. Вона перенесла інфаркт лівої середньої
мозкової артерії.
МБ характеризувалася афазією репродуктивної провідності. Спонтанне
мовлення характеризувалося автоматичним продукуванням слів,
фонологічними помилками та неологізмами. У неї було збережено
розуміння окремих слів та слухове співставлення. Називання, повторення
та усне читання були порушені з фонологічними помилками, особливо у
довгих словах. Не було ніякого впливу частоти або зображуваності.
Пацієнтка робила неодноразові спроби підійти до потрібного слова
(conduite d'approche). Продукування не-слів було менш точним, ніж
реальне відтворення слів. Порушення мовлення у МБ було на рівні
фонологічного збірки, а саме проблема пошуку фонем під час
фонологічного кодування. Вона також мала порушення слухового
сприйняття рими та деякі труднощі з розумінням письмової мови на рівні
речень
На момент початку терапії МБ був приблизно через 6 місяців після початку
Терапія
Мета
Покращити навички перцептивної обробки та моніторингу мовлення як
стратегію для покращення виявлення та виправлення помилок у мовленні.
Припущенням була висунута гіпотеза, що мовленнєва продуктивність
покращиться як для оброблених, так і для як для оброблених, так і для
необроблених слів. Терапія складалася з 21 сеансу (7 сеансів у фазі 1, 14
сеансів у фазі 2). сеансів у фазі 1, 14 сеансів у фазі 2) тривалістю
приблизно 30-45 хвилин. Сеанси проводилися двічі на тиждень.
Використовувався дизайн терапії з декількома базовими лініями за
завданнями, матеріалами та часу.
Завдання Дискримінація фонем Самоконтроль
Сприйняття на слух Слухання усного мовлення та
вимовлених звуків/слів і міркування про
зіставлення їх з правильність/неправильність
письмовим матеріалом їх відтворення. Потім
визначити місцезнаходження
помилки в слові
Матеріал 65 слів з Тесту Нікелса взято по 20 слів на кожній

(набір відповідає сесії з обробленого набору з
необробленому набору з 65 слів
65 елементів)
Ієрархія (a) Вирішення питання (a) Зовнішній моніторинг
про те, чи є вимовлені (екзаменатор в автономному
слова довгими/короткими режимі) - терапевт вимовляє
(b) Співставлення фонем слово для МБ
усних та письмових слів (б) Непрямий моніторинг
(c) Визначення (офлайн) - на екрані
початкової фонеми з'являється картинка з назвою
(d) Визначення кінцевої слова і записується відповідь
фонеми (в) Прямий внутрішній
(e) Визначення моніторинг (on-line) - МБ
римування до слова називає картинку і одразу ж
просить оцінити роботу
Зворотній відгук Не визначено Після виявлення помилок -

при помилках створення правильної
відповіді
відгук,якщо все
правильно
Результат
Після Фази 1 відбулося значне покращення у сфері іменування. Подальше
значне покращення в називанні спостерігалося після фази 2. Покращення
зберігалося через 4 місяці після терапії. Не було суттєвої різниці між
обробленими та необробленими предметами. Після терапії спостерігалося
загальне зменшення conduite d'approche MB, а коли з'являлися множинні
відповіді, то вони частіше призводили до правильної продукції.
Терапія призвела до значного покращення в називанні як оброблених, так і
необроблених слів. Покращення також спостерігалося при повторенні та
читанні вголос як слів, так і неслів.
Спонтанне мовлення значно покращилося, що виражалося у значному
збільшенні кількості фонологічно правильних слів. МБ мала стабільну
продуктивність називання до початку терапії, і не було змін у
контрольному завданні на розуміння письмових речень, тому поліпшення
називання навряд чи пов'язане зі спонтанним відновленням.
Автори припускають, що терапія призвела до покращення здатності
виділяти фонеми під час фонологічного кодування. Припускають, що
покращення не було пов'язане з поліпшенням навичок самоконтролю.
За наявності ретельних початкових і повторних даних, це ґрунтовна оцінка
терапії. Терапія обговорюється досить детально для того, щоб повторити
дослідження, але не зрозуміло, який аспект терапії відповідальний за
спостережувані поліпшення.
12 Терапія за допомогою читання

Короткий огляд досліджень читання
Терапія читання є відносно новим напрямком у лікуванні афазії,
незважаючи на те, що саме дислексія дала початковий поштовх розвитку
когнітивної нейропсихології в 1960-х і 1970-х роках. Вплив літератури з
розвитку, ймовірно, спостерігається більше в читанні, ніж в інших сферах
обробки інформації. Розвиток нормальних навичок читання та лікування
дислексії, пов'язаної з розвитком, стали основою для низки досліджень,
про які йдеться в цьому розділі (і див. Chall, 1983; Frith, 1986; Gough, 1996;
Metsala & Ehri, 1998; Shankweiler & Liberman, 1989; Share & Stanovich,
1995).
Для багатьох лікарів, які працюють з людьми з афазією, порушення
читання та письма відійшли на другий план порівняно з більш помітними
(і, можливо, більш зрозумілими) і, можливо, краще зрозумілішими)
порушеннями слухового сприйняття та мовлення. Дослідження, про які
повідомляється в літературі, як правило, групуються навколо невеликої
кількості порушених процесів, а індивідуальні відмінності клієнтів
призводять до варіацій на одну і ту ж тему. Розглянуті тут дослідження
перелічені в таблиці 12.1.
Дослідження, спрямовані на візуальний орфографічний аналіз, як правило,
мали на меті покращити читання букв за буквою. Це часто передбачало
певну форму кінестетичного аналізу. Наприклад, Лотт, Фрідман і Лайнбо
(1994) вимагали від свого клієнта обводити літери на долоні, в той час як
Махер, Клейтон, Барретт, Шобер-Пітерсон і Роті (1998) заохочували своїх
клієнтів копіювати кожну літеру на будь-яку тверду доступну поверхню.
Інші стратегії, описані цими авторами, що включали, наприклад,
семантичні підказки, виявилися безуспішними. Махер та ін. (1998)
стверджують, що використання когнітивного нейропсихологічного підходу
саме по собі не диктує відповідної терапії, але ретельна оцінка, заснована
на цьому підході, дозволяє скласти повну картину порушених і
залишкових навичок клієнта і сприяє прийняттю будь-якого
терапевтичного рішення.
Клієнтка Грінвальда і Роті (1998), М.Р., також мала проблеми на
прелексичному рівні, але, на відміну від інших алексиків, описаних в
літературі, вона не могла використовувати стратегію "буква за буквою".
Виявлення збережених навичок - у цьому випадку вражаюча здатність
називати слово, коли його вимовляли вголос - було ключовим моментом у
визначенні ефективного підходу до лікування для визначення ефективного
підходу до лікування МР. Заглиблення в цю збережену навичку - як
вимовлялося слово після того, як воно було вимовлене вголос - дозволило
авторам висунути гіпотезу про те, де саме в системі обробки мови
знаходиться порушення, і як МР може реагувати на терапію. Навчання
поскладовому читанню все ще вважалося відповідним терапевтичним
підходом, але це рішення було безпосередньо пов'язане з оцінкою її
збережених навичок. Слід також зазначити, що цей підхід приніс значні
покращення, підкреслюючи потенціал для дуже сильно порушених
алексичних патернів, які можна змінити за допомогою індивідуалізованої
терапії.
Таблиця 12.1 Короткий огляд досліджень з терапії читанням, розглянутих
тут
Рівень порушення Терапевтичні роботи Терапевтичні завдання

Візуальний Greenwald and Rothi - Усне називання
орфографічний аналіз (1998) (ст. 190) написаних літер
Maher et al. (1998) (ст. - Стратегія

192) семантичного доступу
- Рухова стратегія
перехресного доступу
(кінестетичний вхід)
Орфографічна вхідна Coltheart and Byng - Читання

лексика (поверхнева (1989) (ст. 195) неправильних слів з
дислексія) використанням
картинно-символьної
мнемотехніки
Francis et al. (2001b) - Синхронне усне

(ст. 198) написання
неправильних слів
- Синхронне усне
написання
неправильних слів з
використанням
власного фонетичного
читання клієнта у
фразі з правильною
вимовою
Орфографічний Scott and Byng (1989) - Розуміння омофонів

вхідний лексикон та (ст. 202) за допомогою
доступ до семантики комп'ютерного
(поверхнева дислексія) завдання на
завершення речення.
Омофонічні та
орфографічно близькі
слова
Семантична система Byng (1988) (ст. 204) - Встановлення
відповідності між
малюнком та
написаним словом
завдання на абстрактні
слова.
- Словникова робота
для створення
синонімів до
абстрактних слів
Орфографічно-фоноло De Partz (1986) (ст. Усі дослідження на

гічна конверсія 206) основі de Partz (1986):
(фонологічна Nickels (1992) (ст. 209) - Генерація кодового
дислексія та/або Berndt and Mitchum слова для кожної
глибока дислексія) (1994) (ст. 212) літери
- Сегментація
початкової фонеми з
кодового слова
- Продукування
фонеми на
пред'явлення графеми
- Змішування фонем
Conway et al. (1998) - Фонологічна
(ст. 214) обізнаність за
допомогою Глибинної
слухової дискримінації
Kendall et al. (1998) - Вчення про "правило

(ст. 218) с" і правила "g
Francis et al. (2001b) - Розпізнавання букв

(ст. 198) - Зв'язування букв з
фонемами
- Змішування кластерів
приголосних
Friedman and Lott Відповідності між

(2002) (ст. 220) біграфами та
фонемами
Yampolsky and Waters - Відповідності між

(2002) (ст. 223) графемами та
фонемами
- Змішування фонем
- Фонологічний слух
за допомогою системи
читання Вільсона
Обмежена кількість досліджень розглядала лексику орфографічного

введення, і лише одне дослідження (Scott & Byng, 1989) розглядало доступ
до семантики з цієї лексики. Орієнтуванню на семантику за допомогою
письмового введення також приділялося мало уваги, хоча див. Byng (1988).
Дослідження, що зосереджуються на орфографічній вхідній лексиці,
піднімають деякі з тих самих питань узагальнення, що й у вихідній
фонології, де терапевтичні ефекти мають тенденцію бути специфічними
для певного елемента, якщо тільки інші процеси не залучені до процесу
змін.
У ряді досліджень повідомлялося про спроби відновити шлях
орфографічного перетворення у фонологічний, який порушений як при
глибокій, так і при фонологічній дислексії, шляхом повторного навчання
відповідності між графемами та фонемами. Перше дослідження, про яке
повідомив De Partz (1986), успішно навчило людину використовувати
правила відповідності між графемами і фонемами; SP, молодий пацієнт з
афазією типу Верніке, мав інтактні лексичні знання, які опосередковували
цей процес. Кілька інших досліджень повторили цей підхід і досягли
різного рівня успіху. Berndt і Mitchum (1994) повідомили про менший
успіх свого клієнта LR, літнього чоловіка з глобальною афазією, який
дещо покращився, але мав труднощі зі змішуванням комбінацій фонем,
довших за дві (наприклад, комбінацій CVC). Порушення короткочасної
пам'яті було названо можливою причиною цієї проблеми. Нікельс (1992)
повідомив про подібний низький рівень покращення у ТС, чоловіка
середнього віку з афазією типу Верніке, доки в протокол втручання не було
включено семантичний компонент, і читання не покращилося.
Змішування фонем також повідомлялося Нікельсом (1992) як
сферою труднощів для її клієнта, хоча тривалість інтервенції з ТС
була значно коротшою, ніж у попереднього клієнта де Парца. Фрідман і
Лотт (2002) спробували вирішити проблему змішування фонем, вимагаючи
від своїх пацієнтів, LR і KT, вивчати біграфи (наприклад, комбінацію ВС
або СВ), а не окремі графеми. Вони повідомили про більший успіх у
змішуванні.
Ті клієнти, для яких повідомлялося про вищі показники успіху при
використанні цього типу підходу, також отримували відповідно довший
період втручання, що піднімає питання практичності щодо надання
терапевтичних послуг. Існує також питання корисності цього підходу. Хоча
кількість графем (літер або груп літер, що позначають одну фонему,
наприклад, C, T, TH, EA) в англійській мові відносно обмежена, кількість
біграфів дуже велика. Якби існувало узагальнення на непідготовлені, але
споріднені біграфи - наприклад, знання того, що AT - це /æt/, а EM - це
/εm/, могло б допомогти клієнту визначати вимову клієнту виводити
вимову АМ - це не було б проблемою. Фрідман і Лотт (2002), однак, не
знайшли жодних доказів поліпшення біграфів, які не лікувалися.
Грінвальд і Роті (Greenwald and Rothi, 1998) підкреслюють важливість
зворотного зв'язку. Вони вважають, що МР не досягла б таких же успіхів,
якби вона була надана сама собі для практики називання літер; зворотний
зв'язок, як правильний, так і помилковий, був життєво важливим для зміни
поведінки. Цікаво, що вони також обговорюють потенціал зворотного
зв'язку, який може надаватися опікуном, другом або комп'ютерною
програмою, тим самим скорочуючи час, необхідний досвідченому
фахівцю, і потенційно роблячи довгострокові втручання більш
життєздатними.
Термінологія може відрізнятися в різних дослідженнях: в одних йдеться
про алексію, а в інших - про дислексію. Оскільки деякі автори
використовують терміни афазія та дисфазія як синоніми в літературі, а
інші вважають, що вони відрізняють часткову втрату мови від повної, це
також має місце в літературі з читання. У цій главі збережено терміни,
використані відповідними авторами, без жодних висновків щодо орієнтації
авторів. Це також стосується наступної глави, де йдеться про аграфію та
дисграфію.

Greenwald, M. L., & Rothi, L. J. G. (1998). Лексичний доступ через
називання літер у глибоко алексичного та аномічного пацієнта:
дослідження лікування. Журнал Міжнародного нейропсихологічного
товариства, 4, 595-607.
Фокус терапії: Візуальний орфографічний аналіз.
Терапевтичний підхід: Стратегія когнітивної естафети з використанням
буквеного читання.
Пацієнтка М.Р. - 72-річна працівниця офісу на пенсії, правша, яка не
повідомляла про труднощі з читанням. Вона перенесла лівий інсульт, що
призвів до тяжкої алексії з аграфією, правої гомонімічної геміанопсії,
аномалії, деякої апраксії та синдрому Гертмана. МРТ показало
пошкодження потиличної частки, яке поширилося на
скронево-тім'яно-потиличне з'єднання.
Мовленнєві показники МР відповідали аномальній афазії, що
характеризується вільним відтворенням, труднощами з лексичним
пошуком, збереженими повтореннями та відносно збереженим слуховим
сприйняттям. Її аномалія вважалася зумовлена як порушенням семантики,
так і доступу до фонології з боку семантики.
М.Р. не могла читати вголос слова або неслова, а також використовувати
стратегію "буква за буквою". Успішні спроби назвати літери та фонеми,
були, ймовірно, випадковими. Серйозні труднощі з називанням
контрастували з двома збереженими здібностями: (1) інтактною здатністю
називати слово, коли слово усно проговорювали до неї (100% успіху) і (2)
здатністю називати слово, коли (100% успіху) і (2) здатність називати звуки
навколишнього середовища (75% успіху).
Що стосується першої здатності, то вона успішно вимовляла як звичайні
слова, так і слова-винятки, а це свідчить про те, що її здатність кодувати
літери і мати доступ до фонології були інтактними через усно вимовлені
слова, і що її проблеми, пов'язані з порушенням здатності декодувати
графемні сигнали з письмової форми. Вона не могла виконувати будь-які
прелексичні або лексичні завдання при друкуванні.
На момент проведення дослідження тривалість МР становила 13 місяців
від початку захворювання.
Терапія
Мета
Навчити читати, використовуючи стратегію буквеного називання літер.
Лікування проводилося у два етапи. На обох етапах лікування проводилося
двічі на день, 5 днів на тиждень протягом 5 тижнів (2½ тижні для кожного
набору навчальних елементів). Сесія включала приблизно 15 хвилин
лікування та 5-15 хвилин дослідження поведінки. Для вивчення
ефективності терапії використовувався множинний дизайн базової лінії в
різних поведінкових моделях
Завдання Етап 1: Етап 2:

Називання літер Ідентифікація листа
Показати букву і Ідентифікація
запропонувати літери з великої
назвати вибірки
Матеріал Два набори по 8 Більший вибір літер

літер. Кожен
елемент тренується
чотири рази на
кожній сесії.
Порядок елементів
був рандомізований.
88% успіху критерій
протягом двох
послідовних сесій
або 24 сеансів до
переходу до набір 2
Ієрархія Немає Додаткова практика
з буквами, що були
названі неправильно
Зворотній відгук щодо Неправильна відповідь підтверджується, і
помилок клієнта просять провести пальцем по букві
один-два рази та спробувати назвати її ще
раз.
При другій помилці, лікар називає другу
літеру, обводить літеру та описує її форму.
Пацієнта просять простежити пальцем за
літерою і повторити її назву тричі
Зворотній відгук, якщо все Позитивна відповідь підтверджується, і

правильно клієнта просять простежити пальцем за
літерою, повторюючи назву літери тричі
Результат
Під час фази 1 називання першого набору літер значно покращилося
(хоча це не було стабільним від сеансу до сеансу). Після введення другого
набору літер продуктивність називання значно покращилася. Під час фази
2, коли обидва набори використовувалися разом, значне покращення
продовжилося для обох наборів літер. Не було помічено жодного
узагальнення в усному читанні слів для тих літер, які не вивчалися, або в
усному називанні арабських цифр чи письмових символів. Пацієнтка М.Р.
повідомила про деяке перенесення успіхів терапії на повсякденне життя,
коли вона змогла читати (або намагатися читати) функціональні знаки та
етикетки.
Покращення збереглося при тестуванні через тиждень після терапії. Через
6-12 місяців після терапії МР продемонструвала вищий рівень успішності
з великими літерами, ніж з малими, що є можливим впливом терапії, а
також покращенням здібностей до формування літер, знову ж таки,
можливо, завдяки відстеженню форми написаних літер протягом періоду
втручання.
Про МР також повідомляється в роботі Greenwald, Raymer, Richardson and
Rothi (1995), де в центрі уваги терапії знаходиться порушення називання.
Грінвальд і Роті підкреслюють важливість оцінки того, як усно
вимовляються слова, що є впливовим фактором у прийнятті рішення про
використання мовленнєвої системи в терапії, про яку йдеться в цій статті.
Maher, L. M., Clayton, M. C., Barrett, A. M., Schober-Peterson, D., & Rothi, L.
J. G. (1998). Реабілітація випадку чистої алексії: використання залишкових
здібностей. Журнал Міжнародного нейропсихологічного товариства, 4,
636-647.
Фокус терапії: Візуальний орфографічний аналіз.
Терапевтичний підхід: Реактивація (описана авторами як
"відновлювальна") з використанням стратегії семантичного доступу.
Когнітивно-релейний (описаний авторами як "замісний") з використанням
моторної стратегії перехресного підказування для відновлення доступу до
літер.
Пацієнтка В.Т. - 43-річна жінка-правша, яка перенесла ГПМК, що призвела
до алексії, щільної правої гомонімічної геміанопсії, дизартрії (описаної як
"плутанина" з артикуляцією) та деякої втрати пам'яті. МРТ показало
великий інфаркт потиличної ділянки лівої півкулі, на ділянці, що
кровопостачається задньою мозковою артерією, та деяке ураження
мозочка. Другий інфаркт мозку не призвів до подальших симптомів. В.Т.
мала вищу освіту. До інсульту ГПМК вона працювала хіміком і керівником
лабораторії
У ВТ спостерігалося тяжке порушення читання за наявності збереженого
писемного та усного мовлення. Дефіцит був виявлений на рівні
абстрактної ідентифікації літер, про що свідчило погане розпізнавання
літер і нездатність співвідносити літери і слова з різними шрифтами, за
наявності збереженої здатності сприймати літерні стимули. Вона мала
доступ до орфографічної лексики, про що свідчить її здатність
розпізнавати усно вимовлені реальні слова та неслова. Однак вона не
могла прочитати ці слова вголос, але могла це зробити, коли копіювала
потрібне слово на руці - тобто візуально обводила слова і супроводжувала
це рухами голови. Це свідчить про труднощі з переходом від зорового
стимулу до орфографічного лексичного запасу. Після того, як слово і
речення були промальовані на її руці, вона змогла отримати доступ до
семантичної системи без помилок. Письмо не було порушено. Одразу після
травми В.Т. успішно навчилася читати шрифтом Брайля на професійному
рівні, а згодом отримала мовленнєву та мовну терапію для лікування
дизартрії
ВТ проводили через 14 місяців після початку захворювання до початку
логопедичної терапії. Це дослідження розпочалося після виписки з цього
періоду терапії (тривалість не вказана).
Терапія
Цілі
1. Отримати семантичний доступ до слова через повторний вплив на
нього.
2. Прочитати слово за моторною підказкою (вдаючи, що копіює написане)
з кольоровим виділенням або без нього.
Терапія складалася з трьох етапів, кожен з яких включав різні завдання, які
проводилися послідовно. Перший етап терапії, спрямований на
семантичний доступ, проводився протягом шести сеансів; часовий
проміжок не зазначався. Другий етап (тобто моторне перехресне
запам'ятовування без розрізнення кольорів) проводився чотири рази на
тиждень протягом 4,5 тижнів, кожна сесія тривала одну годину. Третій етап
(тобто моторне перехресне пред'явлення сигналів з колірним інтервалом)
проводився шість разів на тиждень протягом 2 тижнів. Для моніторингу
ефективності використовувався дизайн контрольного завдання
Завдання 1. Стратегія 2. Моторно- 3. Інтервал між

неявного перехресна кольорами та
семантичного підказка моторним
доступу кроссингом
Зробіть Обведіть кожну Обведіть кожну

семантичне літеру слова на літеру слова на
судження про твердій поверхні твердій поверхні
письмове слово, та вимовте його та вимовте його
представлене якомога швидше якомога швидше
приблизно на 1
секунду
Матеріал Чотири категорії 100 речень з Речення з семи

10 написаних шести слів та восьми слів
слів. 20 слів на речень і 100 згруповані в
кожний речень з п'яти блоки по 10
сеанс лікування слів речень (від
з 2-5 спробами (за Yorkston & Yorkston &
для кожного Beukelman, Beukelman,
слова 1981). 1981).
Організовано у Пробіли між
блоки по 10 словами були
речення виділено
кольором

Зворотній відгук Негайний Надано відгук Надано відгук
вербальний про швидкість про швидкість
зворотній читання кожної читання кожної
зв'язок щодо відповіді відповіді
точності
надається для
50% елементів, з
відкладеним
усним
зворотним
зв'язком (в кінці
блоку завдань)
для решти 50%
Результат
Реакцію на лікування вимірювали за зміною швидкості читання, з деяким
візуальним контролем даних.
Після першого етапу терапії у ВТ не відбулося жодних покращень, він
продовжував робити семантичні висновки випадково. Після другої фази
швидкість читання збільшилася вдвічі - з приблизно 20 слів за хвилину
(с/хв) до 44,5 с/хв. З'явилася здатність до узагальнення речень, які не
піддавалися обробці. Після виконання третього завдання, що передбачало
розрізнення кольорів, не було помічено жодних додаткових покращень.
Швидкість читання шрифтом Брайля залишалася незмінною на всіх
етапах.
Таким чином, переваги лікування були очевидні після моторної стратегії,
але не після семантичної стратегії. Ці успіхи не були зумовлені просто
повторюваною практикою, або узагальненим ефектом практики, про що
свідчить послідовність її читання шрифтом Брайля. Автори описують цю
стратегію як стратегію "буква за буквою", але з моторним елементом, а не
з усним називанням. Швидкість читання залишалася повільнішою, ніж до
хвороби, але ВТ відновила здатність читати, якщо вона використовувала
моторну перехресну підказку і витрачала на це достатньо часу.
Махер та ін. детально обговорюють систему зорового аналізу, визначаючи
складові процеси та механізми, що лежать в основі різних дефіцитів, які
можуть лежати в основі чистої алексії. Стратегія моторної перехресної
підказки була розроблена на основі більш раннього дослідження Lott et al.
(1994), в якому терапія включала копіювання літер на долоню і надання
клієнту тактильної та тактильний та моторний зворотній зв'язок.
Coltheart, M., & Byng, S. (1989). Лікування поверхневої дислексії. В X.
Серон та Г. Делош (ред.), Когнітивні підходи в нейропсихологічній
реабілітації. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates.
Фокус терапії: Орфографічна вхідна лексика (поверхнева дислексія).
ЕЕ - 40-річний чоловік, лівша, працівник пошти, який впав зі сходів.
Комп'ютерна томографія показала обширний геморагічний забій правої
скроневої частки та велику субдуральну гематому, що поширюється через
ліву скроневу на ліву тім'яну частку. Виконано праву скронево-тім'яну
краніотомію та евакуацію гострої субдуральної гематоми і геморагічного
забою правої скроневої частки.
Мовлення ЕЕ характеризувалося труднощами з пошуком слів, при
хорошому слуховому сприйнятті окремих слів. Його читання
неправильних слів було значно порушене порівняно з читанням
правильних слів, хоча читання правильних слів було порушене певною
мірою. Читання правильних слів характеризувалося помилками
регуляризації. У завданні на співставлення омофонів ЕЕ продемонстрував
значний недолік щодо неправильних слів. Плутанина омофонів також була
присутня в розумінні прочитаного. Автори припустили, що патерн ЕЕ
відповідає поверхневій дислексії і відображає порушення на рівні
візуального розпізнавання слів (орфографічної вхідної лексики).
Терапію розпочали через 6 місяців після травми
Терапія
Мета
Покращити читання неправильних слів за допомогою тренування цілих
слів за допомогою тренування цілих слів. Терапія складалася з трьох
етапів, що відповідали трьом різним завданням. Терапія на першому етапі
тривала загалом 5 тижнів. Щотижня перевірялося читання слів без
мнемонічних засобів. Терапія проводилася вдома протягом 15 хвилин
щодня, 2 тижні зі словами групи 1 і 2 тижні зі словами групи 2. У фазі 2
терапія проводилася вдома протягом одного тижня. Ефективність була
повторно протестована відразу після терапії і знову через 4 тижні після
терапії. Тривалість третьої фази терапії не зазначалася. Для демонстрації
ефективності лікування використовувався множинний дизайн базової
терапії
Етап 1: Читання Етап 2: Читання Етап 3: Читання

неправильних слів слів
слів
Завдання Письмове слово Письмове слово Письмове слово
представлене представлене представлене
поряд із мнемонічним мнемонічним
зображенням символом символом
картинкою-
мнемонікою
Матеріал 24 слова що 54 слова, які EE 101 слово, яке
містять дві неправильно ЕЕ неправильно
голосні + 'ш прочитав під час прочитав під час
(наприклад попереднього попереднього
"каша"). Слова тестування. тестування.
розділені на дві Претест Попередній тест
групи по 12 складався з 485 складався з
найчастотніших наступних 388
слів у Kucˇera та слів за Кучерою
Francis (1967). та Френсісом
Мнемонічні (1967).
символи Мнемонічні
намальовані на символи,
словах намальовані на
експертом. словах
Слова розділені експертом.
на дві групи по Слова поділено
27. Тільки одна на дві групи.
група слів Тільки одна
оброблялася група слів
оброблена

Зворотній відгук Не визначено Не визначено Не визначено
Графік прогресу
ведеться щодня
Результат
Значне покращення в роботі зі словами відбулося після 1-го етапу терапії
програми. Деяке покращення нелікованих слів групи 2 спостерігалося
після лікування слів групи 1. Точні показники для обох груп слів
збереглися і через рік після лікування. Значне покращення відбулося після
2 і 3 фази терапії. На другій і третій фазах читання слів у ЕЕ було
стабільним до початку лікування, що дозволило авторам припустити, що
поліпшення не було пов'язане зі спонтанним відновленням. Відбулося
значне поліпшення читання слів, які пройшли лікування, і це поліпшення
зберігалося після лікування, з деяким поліпшенням читання слів, які не
пройшли лікування. Автори припускають, що цей неспецифічний ефект
лікування можна пояснити системою візуального розпізнавання слів на
основі розподілених репрезентацій, як припускали Хінтон, МакКлелланд і
Румельхарт (1986).
Coltheart і Byng детально обговорюють компоненти
предметно-специфічної моделі в порівнянні з підходом розподіленої
репрезентації, наголошуючи на літерному, словесному і семантичному
рівнях в останньому підході, і припускаючи, як підхід розподіленої
репрезентації може лежати в основі пояснення успішної терапії, про яку
йдеться в цій статті. Терапія ЕЕ також підсумована в роботі Nickels (1995)
Francis, D. R., Riddoch, M. J., & Humphreys, G. W. (2001b). Лікування
агностичної алексії, ускладненої додатковими порушеннями.
Нейропсихологічна реабілітація, 11, 113-145.
Фокус терапії: Орфографічно-фонологічне перетворення та орфографічна
вхідна лексика.
Терапевтичний підхід: Перенавчання.
МГМ - 19-річний чоловік, який отримав черепно-мозкову травму у віці 8
років. МРТ показало пошкодження потиличної, лобової та скроневої
часток (пошкодження скроневої частки більш виражене з правого боку).
До травми здатність до читання була без порушень. У МГМ були ознаки
амбідекстракції.
На момент проведення дослідження афазичні симптоми у МГМ зникли,
залишилася майже повна алексія, поєднана з серйозними порушеннями
зорового сприйняття, що не було пов'язано з низькою гостротою зору або
дефектами поля зору.
Була присутня виражена візуальна агнозія, про що свідчили його позитивні
показники при називанні реальних об'єктів, при тактильному введенні (на
відміну від візуального) і його реакція на вербальну інформацію, яка
спиралася на інформацію, відмінну від візуальної інформації. Також була
присутня глибока апперцептивна агнозія, погіршення запам'ятовування
слів і зниження вербальної пам'яті.
Читання характеризувалося обмеженою здатністю сприймати форму літер,
як візуально, так і за допомогою тактильних відчуттів, за наявності в
основному інтактних навичок фонологічної обробки (тобто використання
сублексичного способу читання). Хороша фонологічна обробка
проявляється у хорошій слуховій дискримінації не-слів, слухових
судженнях про риму та сегментації фонем.
На момент проведення дослідження МГМ пройшло 11 років після початку
Терапія
Мета
1. Навчити ідентифікації букв.
2. Повторення звуко-буквених відповідностей.
3. Усунути злиття у словах.
4. Навчити неправильним словам, використовуючи одночасне усне
написання з з фонетичним читанням клієнта.
Було проведено чотири окремі втручання; перші три були спрямовані на
орфографічного перетворення на фонеми, тоді як остання терапія була
спрямована на орфографічну вхідну лексику. Перша терапія проводилася
тричі на тиждень (4 години на тиждень) протягом 9 місяців. Другий етап
розпочався приблизно на півдорозі першої терапії, приблизно через 5
місяців. Третє втручання проводилося лише протягом одного сеансу.
Фінальна терапія була проводилася протягом 12 сеансів, які відбувалися
двічі на тиждень протягом 6 тижнів. Був використаний повторний
багатофакторний дизайн.
Терапії 1-3: Цілеспрямоване перетворення орфографії на фонеми
Завдання 1. Ідентифікація 2. Повторне 3. Змішування

літери навчання фонем на
Підсилюємо форму відповідності кінцевих
літер буква-звук приголосних
Асоціації кластерах
навчаються
за допомогою Визначте літери
ретрансляції. слова та
Клієнту сегментуйте
дозволяється: кінцеве
(a) Отримати сполучення
підказку приголосних
(b) Відтворити
звучання літери
Матеріал 20 високочастотних Шість букв, які Два списки слів:

літер. За кожну послідовно (а) 22 кінцевих
правильну літеру неправильно сполучення
необхідна: названі приголосних
(a) Літера з клієнтом. (оброблено)
відсутньою частиною Чотири літери з (б) 22 початкові
(б) Дзеркальне лексичною сполучення
відображення і друга естафетою приголосних
правильна буква (залишкові (контроль)
(c) Словесна знання слів,
мнемонічність пов'язаних з
літерою). Для
двох букв дано
словосполученн
я, що пов'язує
назву літери та
звук
Ієрархія (a) Посилення форми a) Вимовте літери

літер через: у слові та
(i) виправлення букв, змішайте їх, щоб
у яких відсутня утворилося слово
частина (b) Повторіть
(ii) словесного опису озвучене слово,
форми літер але пропустіть
(iii) розрізнення літер кінцеву
від дзеркального приголосну
зображення (c) Додайте
(iv) відтерміноване кінцеву
копіювання приголосну і
(б) Називання літер скажіть слово
за допомогою
мнемотехніки, що
включає візуальний
опис та фонематичну
підказку
Зворотній Не визначено Не визначено Не визначено

відгук
Методика 4: Цільова робота з орфографічною вхідною лексикою

Методи 1 і 2 проводяться одночасно.
Завдання Спосіб 1: Одночасне Спосіб 2: Одночасне

усне написання усне написання
неправильних слів неправильних слів з
(за Bryant & Bradley, використанням
1985) власного фонетичного
читання клієнта
(правильне слово і
неправильна вимова або
слово, поміщене в
римовану / алітераційну
фразу)
Матеріал 20 неправильних слів (високочастотних, часто
службових), розділених на два набори для двох
методів. Для другого методу було розроблено
римовану або алітераційну фразу, що містить
власне фонетичне прочитання слова та правильну
вимову клієнта, наприклад, якщо "be"
вимовляється як /bε/, то для протиставлення /bε/
та /bi/ може бути створена фраза "Ben BE good".
Ієрархія 1. Клієнт називає слово, Як і в попередньому
яке записується методі, але з
2. Клієнт називає слово використанням
3. Клієнт пише слово, римованої/аллітеративн
одночасно називаючи ої фрази.
кожну букву
4.Клієнт знову називає
слово а потім повторює
процедуру з тим самим
словом
Зворотній відгук при Не визначено

помилках
відгук,якщо все
правильно
Результат
Терапії 1-3
Після першого етапу називання літер MGM покращилося. Хоча цей етап
тривав 9 місяців, автори повідомили про помітне покращення вже через 5
місяців лікування: з майже нульового результату до 77-88% успіху.
Покращилися тільки проліковані елементи. Узагальнення спостерігалося
по всіх шрифтах. MGM також був здатний читати слова, що містили
літери, які пройшли лікування, використовуючи стратегію "буква за
буквою", незважаючи на те, що терапія не фокусувалася на словах. Через 6
тижнів другого етапу терапії МГМ вивчив перші чотири літери,
використовуючи естафетну стратегію, і продовжив вивчати дві літери до
кінця наступних 9 тижнів. Наприкінці перших 9 місяців МГМ читав
короткі слова та речення. Після лише одного сеансу третього етапу терапії
читання МГМ кінцевих кластерних слів зросло з 14% (41% з
самокорекцією) до 68% (91% з самокорекцією). Його здатність читати
неліковані слова (тобто початкові кластери)відразу, без самокорекції, також
значно покращилася (з 38% до 71%); однак, коли самокорекція була
врахована, загальний показник успішності з необробленими словами не
змінився. На цьому етапі патерн читання МГМ був характерним для
поверхневої дислексії коли слова читалися з проговорюванням кожної
літери
Терапія 4
Ті слова, які лікувалися другим методом, з використанням фрази, були
успішно засвоєні, тоді як ті слова, які використовували початковий метод,
не були засвоєні. Френсіс та ін. припускають, що успіх терапії був
зумовлений тим, що використовувані методи обходили основний дефіцит
(тобто порушення зорової обробки) і використовували інтактні здібності
(наприклад, навички фонологічної обробки). Вони також припускають, що
четверте втручання пов'язане з попередньою терапією - тобто, "словесний
опис форми літери був пов'язаний через риму або фонетичну схожість з її
назвою" (с.140). Це контрастує з іншими дослідженнями, в яких
використовувався підхід до цілого слова, а не фонетична стратегія. Вони
стверджують, що когнітивна нейропсихологічна оцінка безпосередньо
вплинула на вибір терапевтичних методів, незважаючи на те, що це
суперечить інтуїції.
Френсіс та ін. (2001) обговорюють вплив когнітивної нейропсихології на
втручання в розлади читання, піднімаючи багато питань, пов'язаних з тим,
чому і як працює терапія. Стратегії, знову ж таки, спираються на
літературу про набуття навичок читання.
Скотт, К. Дж. та Бінг, С. (1989). Комп'ютерна корекція розладу розуміння
омофонів при поверхневій дислексії. Афазіологія, 3, 301-320.
Фокус терапії: Орфографічна вхідна лексика та доступ від орфографічної
вхідної лексики до семантичної системи (поверхнева дислексія).
Я.Б. - 24-річна студентка-медсестра, яка отримала травму голови.
Комп'ютерна томографія показала інфаркт у лівій скроневій частці.
Загальна картина мовних порушень та збережених мовних функцій
Розуміння мови під час розмови було добрим, хоча деякі труднощі були
присутні в розумінні як усних складних команд, так і умовиводів. При
формальному тестуванні були помітні серйозні труднощі з пошуком слів,
що супроводжувалися деякими семантичними помилками. Читання було
повільним і важким, а читання окремих слів характеризувалося
підголосковою репетицією. Я.Б. змогла зрозуміти суть речень та абзаців.
Вона показала незначну тенденцію до кращого читання правильних слів
порівняно з неправильними. Помилковими реакціями були регулярні слова
та слова, які були візуально та фонологічно пов'язані з цільовим словом.
Пацієнтка могла читати неслова, якщо вони складалися з приголосних і
голосних, але зазнавала труднощів, коли в них були присутні диграфи
голосних. У завданні на співставлення омофонів Я.Б. також показала
незначну перевагу для звичайних слів. Коли її попросили визначити
омофони, вона була непослідовною і продемонструвала частотний ефект,
частіше даючи визначення для найбільш частотного омофона. Автори
припустили, що у Я.Б. був порушений доступ до орфографічної вхідної
лексики, з частковою дисоціацією орфографічної вхідної лексики від
семантичної системи і фонологічної вихідної лексики. Розуміння читання
відбувалося через фонологічну форму, а не через орфографічну. Письмо
характеризувалося труднощами пошуку слів та численними
орфографічними помилками
Під час тестування у JB були значні порушення в написанні неправильних
слів порівняно з правильними, хоча деякі неправильні форми вона все ж
таки знаходила. Помилкові відповіді були регуляризацією. Правопис
омофонів був порушений. Автори припускають частковий доступ до
орфографічної вихідної лексики, але часткову дисоціацію вихідної лексики
від семантичної системи і використання суб-лексичного шляху для
допомоги в написанні. Вони роблять висновок, що при ПМ
спостерігається багато ознак поверхневої дислексії та поверхневої
дисграфії.
Час після травми
Лікування розпочато через 8 місяців після травми.
Терапія
Мета
Покращити розуміння омофонів шляхом відновлення зв'язку між
орфографічною вхідною лексикою та семантичною системою. Терапія
складалася з 29 занять протягом 10 тижнів. Для демонстрації ефективності
терапії використовувався контрольний тест із завданнями.
Завдання Homotrain
Комп'ютер представив завдання на завершення
речення. Речення на екрані з пропущеним
омонімічним словом. Шість варіантів слів
подано нижче
Матеріал 136 речень, що містять 68 омофонних пар.

Вибір слів:
(а) Ціль
(б) Омофонна пара
(в) Псевдоомофон
(г) Три орфографічно подібні слова
Зворотній відгук щодо Візуальний зворотній зв'язок - слово червоним
помилок кольором
Негативна мелодія
Потрібно зробити ще один вибір
Зворотній відгук, Візуальний зворотній зв'язок - слово синім

якщо все правильно кольором
Коротка, весела мелодія
Речення відтворюється внизу екрана. Гомофон,
який потрібно ввести. Негативний шум при
натисканні невідповідних літер
Результат
Під час терапії відбулося поступове та значне покращення. Розуміння
речень з омофонами, що пройшли і не пройшли лікування, покращилося,
хоча показники були вищими для речень з омофонами. Значне покращення
спостерігалося у здатності давати визначення для пролікованих і не
пролікованих омофонів. Не було зафіксовано значного покращення у
здатності писати омофони або неслова під диктовку.
Лікування призвело до значного покращення розуміння омофонів.
Значного покращення у написанні слів не відбулося, що свідчить про те,
що покращення було наслідком лікування, а не спонтанного відновлення.
Автори припустили, що значне поліпшення в пролікованих елементах було
наслідком поліпшення конкретного елемента в орфографічній вхідній
лексиці. Покращення, яке спостерігалося з нелікованими омофонами,
вважалося наслідком загального покращення функціонування шляху
доступу від орфографічного вхідного лексикону до семантичної системи.
Узагальнення на необроблені елементи було очевидним лише за наявності
речення був присутній контекст речення. Відсутність покращення у
здатності писати навіть омофонів під диктовку вважалося наслідком того,
що слово, яке залишалося на екрані під час терапії, усуваючи необхідність
кодування слова в пам'яті.
Терапія JB також описана в роботі Nickels (1995). Скотт і Бінг
обговорюють свої висновки у зв'язку з дослідженням Берманна (Behrmann,
1987) про людину з поверхневою дисграфією, яке розглядається в Розділі
13.
Byng, S. (1988). Дефіцит обробки речень: теорія та терапія. Когнітивна
нейропсихологія, 5, 629-676.
Фокус терапії: Семантична система - письмове розуміння абстрактних
слів.
BRB - 41-річний чоловік, який переніс інфаркт лівої середньої мозкової
артерії. Він раніше працював бізнесменом.
Спочатку у БРБ була діагностована помірна та тяжка експресивна дисфазія
та легка рецептивна дисфазія, характерна для афазії Брока. Деякі
артикуляційні труднощі були присутні на кластерах приголосних та
багатоскладових словах. На момент дослідження БРБ мав проблеми з
відображенням тематичних ролей у зворотних та локативних реченнях
(також лікувалися), а також погано підбирав синоніми до абстрактних, але
не конкретних слів в усній та письмовій формі. Він не міг читати неслова,
але міг читати службові слова та слова з високою образністю, роблячи
зорові помилки при читанні слів з низькою образністю та низькочастотних
слів. Також було відмічено скорочення обсягу короткочасної пам'яті.
Вербальна продукція характеризувалася невеликою кількістю речень і
багатьма окремими словами, з низькою часткою закритих класів.
Цей етап терапії розпочався через 5-6 років після початку, через 6 місяців
після періоду терапії, спрямованої на картування тематичних зв'язків.
Терапія
Мета
Покращити розуміння абстрактних слів. Терапія була розпочата
терапевтом, а потім продовжена вдома. Терапія складалася з 4 тижнів
занять, по одному тижню на кожну фазу. Для моніторингу ефективності
цієї терапії та терапії з реченнями використовувався перехресний дизайн.
Завдання 1. Встановлення 2. Генерація синонімів

відповідності малюнок завдання: "словникова
- написане слово терапія
Написане слово
подається разом із 4 За допомогою
малюнками, що його словника перегляньте
супроводжують: всі різні значення для
цільове слово, кожного слова. БРБ
семантичний вигадав свій власний
дистрактор, 2 однослівний синонім
незв'язані між собою або синоніми для
дистрактори. Виберіть кожного елемента, щоб
малюнок, який найкраще
підходить до інкапсулювати
написаного слова діапазон значень
Матеріал 75 слів тесту Шалліса 75 слів, що

та МакГілла на розглядалися у
відповідність завданні на
картинка-слово встановлення
з конкретними та відповідності між
абстрактними словами, зображенням і словом
кожне з яких розділене
на три групи:
(i) правильні як у
слуховому, так і в
зоровому
претерапевтичному
тестуванні; (ii)
правильні в одній
модальності; (iii)
правильні в жодній з
модальностей. Кожна з
цих груп була
розділена на дві, щоб
забезпечити різні
пункти для фаз
лікування 1 і 2

Відгук BRB довелося Не визначено
перевіряти відповідь з
відповіддю
аркушу (відповіді
подавалися у вигляді
номер малюнка, щоб
щоб запобігти
зазубрюванню)
Результат
Показники виконання завдання на встановлення відповідності між
зображенням і словом зросли до 100% правильних відповідей.
Покращення було специфічним для елементів (оброблені елементи
покращилися, тоді як необроблені не покращилися) і специфічним для
завдань (продуктивність на тих самих елементах у судженнях про
синоніми не покращилася). Після виконання завдання на генерування
синонімів значно покращилися показники виконання завдання на
визначення синонімів. Покращення, знову ж таки, було специфічним для
завдання, але узагальненим для завдання на встановлення відповідності
між словами та малюнками з використанням тих самих предметів. Таким
чином, БРБ покращив розуміння абстрактних слів, що були написані на
папері. Автори припустили, що це покращення було наслідком
"відновлення" деяких лексичних одиниць, які були "втрачені". Однак це
поліпшення було специфічним для конкретного завдання (тобто розуміння
тих самих елементів із завдання на встановлення відповідності між
зображенням і словом не було продемонстровано в завданні на визначення
синонімів). Другий тип обробки (словниковий метод) забезпечував
багатший набір значень, ніж метод зіставлення картинок і слів. Таким
чином, словниковий метод дозволив БРБ засвоїти певний набір значень
слів, які він зміг узагальнити для виконання іншого завдання. Покращення
можна можна віднести до терапії, оскільки до лікування показники були
стабільними. Функціональні покращення не були зафіксовані
Дизайн цього дослідження був дуже надійним для забезпечення того, щоб
зміни були пов'язані з терапією, а також для вирішення питання підтримки
ефектів терапії.
Терапія з використанням БРБ також підсумована в роботі Byng і Coltheart
(1986).
De Partz, M.-P. (1986). Перевиховання пацієнта з глибокою дислексією:
обґрунтування методу та результати. Когнітивна нейропсихологія, 3,
149-177.
Фокус терапії: Орфографічно-фонологічна конверсія.
С.П. був 31-річним керівником з університетською освітою, лівшею. У
нього була велика внутрішньомозкова гематома в лівій тім'яно-скроневій
частці, яку видалили хірургічним шляхом. Він був носієм французької
мови, і лікування проходило цією мовою. До хвороби він читав
щонайменше 3 години на день.
Мовлення СП було вільним і характеризувалося аномаліями,
фонологічними та зрідка семантичними помилками. Він добре повторював
букви та склади, хоча деякі фонологічні труднощі були помітні при
повторенні слів. Слухове сприйняття окремих слів було загалом
нормальним, хоча він мав певні труднощі в певних семантичних полях
(наприклад, частини тіла).
Читання характеризувалося порушенням читання не-слів; змістові слова
читалися точніше, ніж службові, а іменники - краще, ніж дієслова. Читання
демонструвало ефект образності, але не впливало на тривалість, частоту
чи регулярність. У письмових тестах на зіставлення слова з малюнком і
тестах на вилучення непарних слів були виявлені семантичні, візуальні та
дериваційні помилки. Автори вважають, що патерн СП узгоджується з
глибокою дислексією.
Терапію розпочали через 3 місяці.
Терапія
Мета
Повторно навчити відповідності між графемами та фонемами. Терапія
складалася з трьох етапів. Етапи 1 і 2 включали 9 місяців інтенсивної
терапії. Етап 3 складався з додаткових 65 терапевтичних сесій, а загальний
період терапії становив приблизно один рік. Дизайн терапії з множинною
базовою лінією використовувався для вимірювання ефективності
Етап 1: Просте відтворення читання графем
Завдання 1. Згенерувати 2. Сегментація 3. Змішування

слово з окремих фонем фонем
літер Виділити Вимовляйте
Озвучування початкову літери та
букв фонему з коду змішуйте їх,
Буква алфавіту слова і щоб утворити
пов'язана з вимовити неслова, а потім
лексичним фонему слова
кодовим словом.
Сказати кодове
слово у
відповідь на
літеру
Матеріал Кодові слова Кодові слова як Написані слова.

згенеровані у 1. Прості 3- або
клієнтом 4-літерні
односкладові
неслова та
звичайні
справжні слова
Ієрархія Немає (a) Фонема, що Початкове

відтворюється за використання
допомогою не-слів, щоб
кодового слова запобігти
(б) Фонема використанню
вимовляється у семантичної
у відповідь на стратегії
літеру
Відгук Не створити Якщо фонема Не визначено
неправильно
вимовлена,
поверніться до
кодового слова
Етап 2: Відновлення читання складних графем

Терапія була спрямована на групи літер, які відповідали одній фонемі у
французькій мові або які мали незначну вимовну неоднозначність.
Кодовими словами на цьому етапі були слова, які були омофонами (або
близькими до омофонів), або слова, які містили цільові послідовності
літер. Етапи терапії були описані вище.
Етап 3: Вивчення графемних контекстуальних правил
Терапія включала в себе навчання клієнта застосуванню трьох графемних
контекстних правил. Аналіз помилок визначив три конкретні правила
перетворення, чутливі до контексту, які спричиняли більшість його
помилок. Клієнту пояснили кожне з цих правил і навчили застосовувати їх
при читанні вголос і виконанні завдань. Для запобігання використанню
семантичної стратегії використовувалися неслова та абстрактні слова
Результат
Наприкінці 1-го та 2-го етапів клієнт зміг перекодувати літери у відповідні
фонеми. Читання вголос значно покращилося, а розбіжність між словами
та несловами була усунена. Більшість помилок, що залишилися, були
наслідком неправильного застосування правил переходу від графеми до
фонеми. Після третього етапу терапії помилки при читанні вголос
зменшилися до 2%, а опрацювання листів та завдання на розуміння
прочитаного виконувалися без помилок. В результаті терапії пацієнт зміг
читати вголос, хоча і повільно. Автори припускають, що покращення
відбулося в результаті реорганізації порушеного процесу переходу від
графеми до фонеми шляхом використання збережених лексичних знань в
якості ретранслятора між графемами та їхньою вимовою.
Автор зазначає, що перенавчання орфографічних і фонологічних правил
дозволило правильно прочитати лише відносно невелику частину
французької лексики через численні орфографічні порушення у
французькій мові. Де Парц припускає, що цей пацієнт, схоже, одночасно
використовує комбінацію графемно-фонемних кодів і читання через
прямий доступ до значення.
Що стосується придатності пацієнта, то згаданий тут пацієнт вільно
володів мовою і був здатний повторювати. Це може обмежити
використання цієї терапії з клієнтами, які не володіють мовою. Пацієнт
також продемонстрував мнемонічну здатність запам'ятовувати різні
асоціації. Результати також були отримані після тривалої терапевтичної
роботи, яка вимагала високої мотивації та наявності ресурсів. Його
молодість, можливо, також сприяла підтримці мотивації. Реплікація цієї
терапевтичної процедури обговорюється в роботі Nickels (1992), а терапія
підсумована в роботі Nickels (1995).
Нікельс, Л. А. (1992). The autocue? Самогенеровані фонематичні підказки в
лікуванні розладу читання та називання. Когнітивна нейропсихологія, 9,
155-182.
Фокус терапії: Орфографічно-фонологічне перетворення для покращення
усного називання.
Терапевтичний підхід: Повторне вивчення правил
орфографічного-фонологічного перетворення. Стратегія когнітивної
естафети - читання вголос візуалізованого слова для покращення
мовленнєвого називання.
ТС був бізнесменом, правшею. У 43 роки він переніс інфаркт мозку зліва,
що призвело до глобальної афазії, правобічної слабкості та правобічних
сенсорних порушень. Комп'ютерна томографія показала значний інфаркт
лівої середньої мозкової артерії. Через п'ять місяців після початку
захворювання перцептивні, візуально-просторові та невербальні навички
сприйняття, візуально-просторового та невербального мислення вважалися
неушкодженими.
Мовлення ТС було вільним, з труднощами у пошуку слів. Він
використовував комбінацію усного мовлення, письма, малювання та
жестикуляції ключових слів для спілкування. Він міг писати деякі слова з
високою образністю. Його слухове сприйняття під час розмови було
функціональним, але під час тестування він робив помилки в розумінні
окремих слів і речень. Його письмове розуміння окремих слів і речень
також було порушене, але краще, ніж слухове. ТС не міг читати і писати
неслова. Його читання вголос характеризувалося семантичними
помилками і демонструвало ефект образності. Автор припускає, що у ТС
була глибока дислексія, з додатковими порушеннями суб-лексичного
способу письма і доступу до семантики з лексики слухового сприйняття.
16-18 місяців після початку терапії.
Терапія
Мета
Навчити встановлювати відповідність між графемами та фонемами для
покращення читання вголос. Оскільки письмове називання ТС
перевершувало його усне називання, ми сподівалися, що він зможе
використовувати "візуалізовані" письмові форми слів для генерування
усних форм. Терапія складалася з двох 15-30-хвилинних сесій на тиждень
протягом 10 тижнів. Були проведені деякі додаткові домашні вправи. Було
використано кілька базових схем терапії
Завдання 1. Згенерувати 2. Сегментація 3. Змішування

релейне слово фонем фонем
(або кодове
слово)
Виділіть Вимовляйте
Літера алфавіту, початкову букви та
пов'язана з фонему з змішуйте їх,
кодовою естафетних слів щоб утворити
фразою. Скажіть і вимовте неслова, а потім
слово у фонему слова
літеру
Матеріал Кодові слова, Кодові слова Написані слова.

згенеровані ТС. Прості 3- або
У 4-літерні
словах-ретрансл односкладові
яторах неслова та
найчастіше звичайні
зустрічалася справжні слова
буква у вимові
Ієрархія Немає (а) Фонема Спочатку не

вимовляється за слова;
допомогою введені слова
слова-ретрансля для зменшення
тора складності
(б) Фонема, що
вимовляється у
літеру
Відгук Не створити Не визначено Не визначено
ТС не міг змішувати фонеми, що вимагало зміни програми терапії. На

завершальному етапі терапії ТС повинен був мовчки асоціювати початкову
літеру цільового слова зі словом-ретранслятором, вимовляти початкову
фонему, а потім відтворювати цільове слово. Якщо ТС не міг вимовити
цільове слово, його заохочували подумати над значенням слова і озвучити
додаткові літери. На цьому етапі з ТС обговорювали, що він може
спробувати візуалізувати слова, а потім використовувати цю стратегію для
відтворення їх у мовленні.
Результат
Було виявлено значне покращення в читанні реальних слів. Усне називання
предметів також значно покращилося і наблизилося до письмового
називання. ТС залишався нездатним читати неслова, і не було ніякого
ефекту регулярності в читанні або називанні. Покращення в читанні
реальних слів зберігалося через 5 місяців після терапії.
Отже, читання вголос і вимовлене називання імен у ТС покращилося після
терапії.
Інших значних змін не було помічено. Покращення стану ТС вважалося
наслідком терапії. Однак, оскільки ТС залишався нездатним читати
неслова, і не було ефекту регулярності в читанні, ці покращення не можуть
бути наслідком використання графемно-фонемних відповідностей. Автор
припустив, що ТС візуалізував початкові літери і перетворював їх на
фонеми. Вони діяли як самогенеровані фонематичні підказки.
Хоча це дослідження спирається на терапевтичну процедуру, описану De
Partz (1986), розглянуту раніше, Нікельс підкреслює різні результати,
отримані для різних клієнтів. Клієнт, про якого розповідає Нікельс, не міг
змішувати фонеми, що, як видається, є фактором, який може передбачити
успіх, який спостерігався у пацієнта SP, про яку розповідає Де Парц (De
Partz, 1986). Тим не менш, лікування було успішним, показуючи, як подібні
терапевтичні протоколи впливають на різні процеси. Терапія ТС також
підсумована в роботі Nickels (1995).
Берндт, Р. С., та Мітчам, К. К. (1994). Підходи до реабілітації
"фонологічної збірки": розробка моделі нелексичного читання. In G.
Хамфріс та М. Дж. Ріддок (ред.), Когнітивна нейропсихологія та
когнітивна реабілітація. Лондон: Lawrence Erlbaum Associates.
Фокус терапії: Орфографічно-фонологічна конверсія.
ЛР - 50-річна викладачка університету, яка перенесла ГПМК, що призвело
до афазії, дислексії, дисграфії та дискалькулії.
Загальна картина мовних порушень Л.Р. характеризувалася поганим
слуховим сприйняттям, труднощами з іменуванням, повторенням і
побудовою речень у спонтанному мовленні. У неї були збережені
нелінгвістичні когнітивні здібності, але порушена безпосередня вербальна
пам'ять. При оцінці читання ЛР показала погане читання не по словах,
краще читання слів з високим ступенем візуалізації ніж слів з низькою
візуалізацією, але без ефекту регулярності. Семантичні помилки в читанні
були очевидними. Автори припустили, що патерн ЛР відповідає глибокій
дислексії. Оцінка компонентів фонологічної збірки до терапії показала
деякі проблеми в розборі графем, асоціації графем і фонем та змішуванні.
Незважаючи на здатність до розбору та змішування лексичних одиниць,
ЛР не виявив розуміння того, що вимовлені слова можуть бути
проаналізовані на звуки, що входять до їх складу.
9 років від початку захворювання.
Терапія
Мета
Покращити орфографічно-фонологічні асоціації, щоб обмежити процес
лексичного читання, зменшивши таким чином семантичні та візуальні
помилки читання. Терапія не має на меті заохочувати ЛР озвучувати кожне
слово. Ніяких подробиць щодо частоти або тривалості терапії для першого
та другого завдань не було надано. У третьому завданні було потрібно 17
годин, щоб досягти виробництва ізольованої фонеми у відповідь на
написану літеру. Для виконання останнього завдання було проведено
дванадцять сеансів терапії. Завдання 3 терапевтичної програми було
змодельовано за De Partz (1986). Для моніторингу ефективності терапії
використовувався множинний базовий для моніторингу ефективності
використовувався багатофакторний дизайн терапії.
Завдання 1. Фонологічна 2. 3.Графемно-ф 4. Змішування

сегментація Сегментаці онемні фонем
Виділення я за асоціації
звукових допомогою
сегментів. письмових
літер
Використання Вимовте Змішування
кольорових фонему у двох
маркерів для Точні відповідь на комбінацій
представлення деталі написану фонем
послідовності завдання не літеру
вказані
Матеріал Кольорові Написані 18
маркери слова приголосних
Комбінації до графем, 5
3 звуків голосних
Ієрархія 1. Дискретні Немає 1. Дивіться 1. C + V

сегменти літеру та комбінації
2. Змішані згенеруйте 2. V + C
сегменти кодове слово комбінації
2. Виділіть
перший звук з
кодового
слова
3. Навчіться
видавати звук
у відповідь на
літеру
Зворотній Не визначено Не Не визначено Не визначено

відгук при визначено
помилках
Зворотній Не визначено Не Не визначено Не визначено
відгук, визначено
якщо все
правильно
Результат
У завданні 1 ЛР добре виконувала завдання, коли складові фонеми
вимовлялися окремо. На етапі змішування завдання було припинено,
оскільки ЛР не сприймала ідею про те, що слова можуть бути розкладені
на складові. Незважаючи на це, після виконання завдання 1 звучання літер
у ЛР покращилося. Після використання письмових слів у завданні 2, Л. Р.
змогла без труднощів виділити початкові звуки з вимовлених слів. Після
виконання завдання 3 Л. Р. змогла відтворювати окремі фонеми у відповідь
на пред'явлену графему. Хоча вона змогла відтворити більше складових
звуків не-слів, вона не змогла відтворити всі три звукові сегменти через
свою нездатність до змішування. Після терапії змішування ЛР змогла
змішувати C + V, але вона відчувала підвищені труднощі з комбінаціями V
+ C. Час початку звучання голосу був характеристикою, яка часто
призводила до помилок. Покращення у змішуванні трифонемних
комбінацій не спостерігалося. Таким чином, після терапії не відбулося
значного покращення здатності ЛР читати неслова. Однак, спостерігалося
значне покращення у читанні слів, які добре піддаються візуалізації.
Незначне покращення було відмічено у читанні правильних слів з
відповідним зниженням у читанні неправильних слів. Кількість
семантичних помилок зменшилася, як і прогнозувалося, але збільшилася
кількість помилок з візуальною та/або фонологічною схожістю з об'єктом.
Терапія не призвела до покращення читання несловесних слів, але
призвела до покращення читання слів з високою візуалізацією. Автори
припустили, що Л.Р. намагалася використовувати підсвідому інформацію
для підтримки читання. Однак це мало більш складний вплив на її
читання, ніж передбачали автори. Обговорюється вплив на змішування
фонем дефіциту фонетичного контролю і короткочасної пам'яті.
Ця стаття відтворює процедуру терапії, описану в роботі De Partz (1986).
Автори детально описують процеси, що відбуваються при нелексичному
способі читання, та способи оцінки цих аспектів. Вони підкреслюють
необхідність оцінки дефіциту короткочасної пам'яті при розгляді цього
типу терапії.
Конвей, Т. В., Хейлман, П., Роті, Л. Д. Г., Александер, А. В., Адайр, Д.,
Кроссон, Б. А., та Хейлман, К. М. (1998). Лікування випадку фонологічної
алексії з аграфією за допомогою програми поглибленої слухової
дискримінації (ADD). Журнал Міжнародного нейропсихологічного
товариства, 4, 608-620.
Фокус терапії: Перетворення орфографії на фонеми.
Терапевтичний підхід: Реактивація нелексичного способу читання за
допомогою моторно-артикуляційного зворотного зв'язку.
ГК - 50-річний амбідекстрий чоловік, який до інфаркту мозку працював
системним аналітиком. МРТ показало інфаркт задніх двох третин
скроневої частки, а також частини нижньої тім'яної та потиличної часток.
Це призвело до афазії, алексії, аграфії, апраксії кінцівок та проблеми з
полем зору.
На момент дослідження картина афазії у ГК відповідала кондуктивній
афазії, при якій слухове сприйняття та лексичний пошук були в межах
норми, повторення було порушене, а фонологічні помилки, з
кондуктивним підходом, були очевидними у мовленні. Труднощі з
читанням також залишалися, оскільки читання було повільним і
спостерігався ефект лексичності (неслова були складнішими, ніж справжні
слова), але не було ефекту регулярності або семантичних помилок. Це
відповідає фонологічній дислексії, коли проблеми виникають через
порушення орфографічної та фонологічної конверсії. Орфографія була
порушена і також демонструвала ефекти лексичності.
15 місяців після початку захворювання.
Терапія
Мета
Покращити фонологічний слух, щоб збільшити доступ до суб-лексичного
шляху до читання та письма. Була прийнята програма поглибленої
слухової дискримінації (ADD) (Lindamood & Lindamood, 1975), як
викладено в посібнику. Послідовно було проведено чотири етапи. Перший
етап вимагав 15,75 годин лікування, другий етап - 12,25 годин, третій етап
- 22,2 години і заключний етап - ще 50,9 годин, що загалом становило
101,1 години. Для моніторингу ефектів лікування використовувався дизайн
множинної базової лінії в різних поведінкових моделях з багаторазовим
зондуванням.
Завдання 1. Тренінг з 2. Просте 3. Складне 4. Багатоскладові

усної несловесне тренування за тренування за
обізнаності тренування методом методом
Мультісенсор Повторення та “слово-неслов “слово-неслово”
ний тренінг ідентифікація о” Повторення та
фонем у Повторення ідентифікація
простих та фонем у
несловах ідентифікація багатоскладових
фонем у несловах та
складних тексті
несловах
Матеріал Лінійні Використання Як на етапі 2, Як і на етапі 2,
малюнки всіх матеріалів але з але з
рота та з етапу 1 використання використанням
артикуляторі Ланцюжки з 10 м неслів CCV, до 5-складових
в (малюнки нісенітних VCC, CVCC, стимулів,
рота); сегментів CCVC, уривків, суфіксів
фонеми, (наприклад, CCVCC, і та префіксів
графеми та /ip/, /ap/, /a/, простих
словесні /pap/) - V, VC, фонетичних
позначення CV, CVC правил.
для 11 груп Кольорові
приголосних дерев'яні блоки
та 4 груп Пластикові
голосних плитки з
Дзеркало графемами,
рукописними
написаннями,д
рукованими
словами
Ієрархія 1. Клієнт 1. Етап 1 1. Те ж 1.Те ж саме, що

дивиться на інтегрований саме,що стосується етапу
свій рот у 2. Клієнт стосується 2
дзеркало і повинен етапу 2 2. Додати
вимовляє повторити 2. Додати префікси та
фонему, не-слово фонетичні суфікси
визначаючи 3. правила
основні Послідовність
артикулятори зображень рота
, які в ній для позначення
задіяні, фонем у
наприклад, не-слові
язик, губи (використовуєт
2.Визначити ься ручне
наявність дзеркало)
голосу 4. Вводиться
(шумний чи друге нове
тихий) через не-слово, що
промацуванн відрізняється
я горла однією
3.Додається фонемою
словесний 5.Клієнт
ярлик повинен
4. Клієнта повторити
просять обидва
ідентифікуват варіанти,
и фонеми, натискаючи на
контрастні за кожну картинку
характеристи з ротом у
ками, послідовності
наприклад, за фонем для
голосом кожного слова.
5.Клієнту 6. Початкову
показують 3 послідовність
зображення зображень рота
рота і змінено, щоб
просять відобразити
вибрати різницю між 2
найбільш несловами
підходящий 7. При точності
для кожної 90-100%,
фонеми зображення
рота
замінюються на
блоки. Читання
та правопис
вводяться на
цьому етапі
Зворотній Не визначено Суворий підхід Див. етап 2 Див. етап 2

відгук до запитань,
при який
помилках використовуєть
ся для того,
щоб змусити
клієнта виявити
помилку
Зворотній Не визначено Не визначено Не визначено Не визначено
відгук,
якщо все
правильн
о
Результат
ГК покращив свій стан після всіх етапів лікування. Фонологічне
сприйняття односкладових слів покращилося, хоча через 2 місяці воно не
збереглося. Він показав значне покращення у визначенні змін фонем у
багатоскладових не-словах, яке збереглося. Читання не-слів покращилося і
збереглося, так само як і читання справжніх слів та інші навички читання,
такі як атака слів (нелексичне читання). Однак деякі навички повернулися
до рівня, який був до лікування (наприклад, розуміння уривків). Під час
подальшого спостереження ідентифікація слів продовжувала
покращуватися. Правопис значно покращився, і ця тенденція збереглася.
Правопис неправильних слів, що використовувався як контрольний
показник, не змінився за період дослідження. У цьому дослідженні
використовувався фонологічний підхід (тобто нелексичний), що призвело
до змін як у нелексичному, так і в лексичному читанні, а також у
правописі. Покращення в читанні реальних слів, можливо, було пов'язане з
досягненнями в навичках атаки на слова. Conway та ін. припускають, що
доказом того, що поліпшення безпосередньо пов'язане з терапією, є
характер змін на кожному етапі терапії. Хоча прямих доказів впливу
моторно-артикуляційних тренувань немає, автори вважають, що вони є
важливим компонентом їхнього підходу до терапії.
Conway та ін. визнають, що у ГК була легка фонологічна алексія, і не
припускають, що цей випадок є доказом успіху в помірних або важких
випадках. Автори рекомендують повторити це дослідження з більш
важкими випадками, ніж ГК, а також з іншими формами дислексії.
Kendall, D. L., McNeil, M. R., & Small, S. L. (1998). Лікування набутої
фонологічної дислексії на основі правил. Афазіологія, 12, 587-600.
Фокус терапії: Орфографічне-фонологічне перетворення.
ВТ була 42-річною медсестрою-анестезіологом-правшею. У віці 25 років у
неї влучила блискавка, що призвело до глобальної афазії.МРТ у віці 39
років показала ураження лівої середньої мозкової артерії, лівої
лобно-скроневої кори та лівих базальних гангліїв.
У ВТ були легкі порушення слухового сприйняття та мовлення; її
мовлення характеризувалося зниженим темпом і меншою
інформативністю. Розуміння читання було нижчим для абзаців, ніж для
окремих слів.
Більше помилок спостерігалося при читанні вголос, де вона пропускала
цілі слова і робила як морфологічні помилки (пропуск і додавання афіксів),
так і помилки з низькочастотними словами. Усне читання не-слів було
поганим. Повторення не-слів було вищим, але все ще порушеним. Кендалл
та ін. припускають, що при ВТ є порушення суб-лексичного шляху
читання (фонологічна дислексія).
Терапію розпочали через 18 років після захворювання
Терапія
Мета
Навчити двом із семи правил відповідності графем фонемам - правилу "c"
та правилу "g".
Протягом 6 тижнів було проведено шість занять, присвячених
використанню правила "s", а потім п'ять - правилу "g". Було проведено
обширне базове та підтримуюче зондування. Сесії тривали приблизно 2
години; перша година використовувалася для оцінки та зондування, в той
час як лікування проводилося протягом другої години. Поряд з
узагальнюючими дослідженнями використовувався дизайн з декількома
базовими лініями поведінки.
Завдання Вивчення правил "c-правило" та

"g-правило
Наводять кілька прикладів не-слів, де
застосовується кожне з правил, і
просять вимовити слово, а потім
записати його (після того, як приберуть
малюнок). Дається інструкція щодо
вимови
Матеріал 60 слів на 1 правило (чотири стани):

- 10 простих реальних слів (один склад,
висока конкретність, частотність,
образність і значущість)
- 20 простих не-слів
- 10 складних реальних слів (іменники
з 2-3 складів, низька конкретність,
низька образність)
- 20 складних реальних слів
Кожне слово пред'являлося тричі за
сесію (загалом 180 елементів за сесію)
Зворотній відгук при помилках Зворотний зв'язок щодо вербальної
відповіді:
1. Надано фонетичну підказку
2. Надано реальне слово (римоване
слово) ("це звучить як ...")
3. Повторення не-слова
Зворотній зв'язок щодо письмової
відповіді не вказано
Зворотній відгук,якщо все Не визначено

правильно
Результат
Після терапії за "правилом С" продуктивність WT зросла "понад базовий
рівень і варіативність за величиною та/або нахилом" за кожним з чотирьох
списків слів. Статистичних даних не було отримано. На цьому етапі
відбулося узагальнення "правила g". Це пояснювалося тим, що група WT
застосувала до "g-правила" стратегію, яка була отримана в результаті
вивчення "c-правила". Після опрацювання другого правила спостерігалося
подальше покращення, коли ще не було досягнуто граничної
продуктивності. Загальне покращення спостерігалося і в інших тестах.
Підтримка була присутня для обох правил. Kendall et al. припускають, що
ВТ неефективно використовувала свій суб-лексичний шлях і що лікування
було спрямоване на порушення використання правила "графема-фонема".
Після терапії Кендалл та ін. коментують, що незрозуміло, чи був дефіцит
пов'язаний з власне правилом та його ефективним застосуванням, чи з
дефіцитом розподілу ресурсів обробки, хоча вони припускають, що
перший варіант.
Відсутність статистичної інформації викликає певне занепокоєння щодо
надійності даних.
Фрідман, Р. Б. і Лотт, С. Н. (2002). Успішне змішування при лікуванні
фонологічного читання при глибокій дислексії. Афазіологія, 16, 355-372.
Терапевтичний підхід: Когнітивна естафетна стратегія вивчення нового
методу декодування слів.
Інформація про клієнтів
У цій роботі описано двох клієнтів.
ЛР був 40-річним чоловіком, який працював водієм автобуса і моделлю до
інфаркту міокарда. КТ показало інфаркт у лівій лобно-скроневій ділянці та
компресію бічного шлуночка.
КТ - 20-річна жінка-правша, яка перенесла ГПМК після автомобільної
аварії у віці 15 років. На той час вона закінчила 9 класів школи. КТ
показало інфаркт в ділянці лівої середньої мозкової артерії з деяким
подальшим фронтальним та латеральним ураженням.
У ЛР була легка та помірна неплинна афазія. На слух добре сприймав
окремі слова та чотириступеневі команди, але вище цього рівня
безуспішно. Мовленнєве відтворення було добрим лише для автоматичних
послідовностей і порушеним у всіх інших завданнях. Ефект довжини слова
спостерігався при повторенні. Усне читання було порушене на рівні
окремих слів та речень, хоча розуміння окремих слів було збережене.
Письмо також було порушене за межами коротких високочастотних слів.
Загалом, порушення читання у ЛР характеризувалося нездатністю читати
або писати не-слова, семантичними помилками, а також тенденцією до
порушення читання окремих частин мови та конкретизації, що свідчить
про глибоку дислексію.
У КТ також спостерігалася неплинна афазія, але вона була здатна будувати
довші фрази та речення. Слухове сприйняття було порушене лише для
складної інформації. Усне мовлення характеризувалося порушенням у
конфронтаційному називанні, а також семантичними та фонологічними
помилками при повторенні слів з трьох і більше складів. Усне читання
було порушене за всіма показниками, при цьому розуміння окремих слів
було збережене. Написання окремих слів було порушено. Як і у випадку з
ЛР, патерн читання КТ відповідав діагнозу глибокої дислексії, про що
свідчили семантичні помилки, тенденція до порушення читання окремих
частин мови, труднощі з читанням не-слів і тенденція до ефекту
конкретизації.
ЛР - 2 роки після початку захворювання, а КТ - через 5 років після початку
Терапія
Мета
Навчити співвідносити біграфи з фонемами. ЛР відвідала 355
терапевтичних сесій протягом 31 місяця. КТ відвідала 114 сеансів терапії
протягом 15-місячного періоду. Щотижня для обох клієнтів проводилося
три одногодинні сеанси. Для моніторингу ефективності використовувався
багатофакторний дизайн
Завдання Навчання співвіднесенню біграфа з
фонемою
Матеріал Три набори стимулів, кожен з яких містить
біграфи CV та VC для групи фонем та
набору навчальних слів. Усі біграфи були
поєднані зі словом-ретранслятором, яке
починалося з біграфа (наприклад, "Іт" з
"Італія"). Біграфи були записані на картках
з малюнком і написаною назвою слова на
зворотному боці картки. Слова були
написані на одній стороні картки, а біграфи
на зворотному боці
Ієрархія Навчання біграфам Тренувальні слова
1. Клієнт створює
1. Клієнт вивчає біграф C-V
релейне слово для 2. Клієнт створює
кожного біграфа V-C біграф
2. Клієнт видає лише 3. Клієнт об'єднує їх
цільові звуки, коли у слова, повторюючи
йому показують їх у швидкій
біграф 90% успіху послідовності
критерій для двох ("блендинг")
послідовних
пробних тестів
Зворотній відгук при Було застосовано Була застосована

помилках явну ієрархію явна підказка
підказок відповіді: відповіді
застосовано
(a) Показати ієрархію:
слово-реле та (a) Показати релейне
картинку слово та малюнок
(б) Підказка щодо (a) Показати біграфи
завершення речення (b) Нагадування про
(в) Завершення використання
речення плюс слова-еталона
візуальна (c) Нагадування про
артикуляційна повторення у
підказка швидкій
(г) Завершення послідовності
речення плюс (г) Біграфи та
фонематична слово, що
підказка "змішується",
(д) Слово моделюються
моделюється (е) Моделюється
(є) Цільовий звук слово
змодельований
Зворотній відгук, якщо все Не визначено Не визначено

правильно
Результат
І ЛР, і КТ вивчили біграфи; ЛР підвищив успішність з 0% до 95%, а КТ - з
6% до 97%. Узагальнення від навчених біграфів до ненавчених не
відбулося; це було очікуваним результатом. Однак перед введенням слів
спостерігалося узагальнення слів, що містили навчені біграфи. Після
введення слів успішність ЛР зросла з 1% до 82%, а КТ - з 8% до 84%.
Вплив на читання, включаючи функціональні види діяльності, був
зафіксований для ЛР; за самозвітом, поліпшення було відзначено в таких
видах діяльності, як частота читання, усне читання та розуміння газет і
книг. Також повідомлялося про "значне" покращення швидкості читання.
Ця інформація не була доступною для другого клієнта.
Хоча Фрідман і Лотт інтерпретують свої висновки стосовно дво- та
одномаршрутних моделей читання та основних порушень фонологічної
обробки, вони представляють механізм тренування біграфо-фонемних (або
біграфо-складових) відповідностей як "створення специфічних пар", які
запам'ятовуються і зберігаються окремо від лексичної інформації, а потім
активуються в режимі онлайн, коли це необхідно. Хоча це схоже на
відповідності графема-фонема, різниця полягає в легкості, з якою біграфи
можуть бути змішані при комбінуванні в словах. поєднуються у слова для
читання. Докази того, що діти більшої легкості у змішуванні складів
використовується для мотивації терапевтичного підходу. Зниження
коартикуляційних вимог при змішуванні складів і вимога лише видалити
паузу при змішуванні біграфів/складів є є причинами того, чому цей підхід
є простішою альтернативою змішуванню ряду ізольованих приголосних
Автори чітко заявляють, що їхній підхід не намагається перевчити
нормальні чи попередні процеси читання або виправити основні труднощі
фонологічної обробки. Натомість він пропонує "новий спосіб декодування
слів", який оминає порушені процеси.
Тривалість лікування, 335 та 114 сесій відповідно для двох клієнтів, була
надто великою, що може вплинути на надання послуг.
Ямпольський, С., & Уотерс, Г. (2002). Лікування усного читання одного
слова в особи з глибокою дислексією. Афазіологія, 16, 455-471.
Пацієнтка 23 роки, правша, перенесла ліву лобно-тім'яну краніотомію з
приводу розриву артеріовенозної мальформації. Значна втрата тканин
охопила лобну, тім'яну та скроневу частки. На момент розриву пацієнтка
нещодавно закінчила школу і любила читати.
У МО був непорушений зоровий аналіз і функціональний доступ до
семантичних репрезентацій, але порушене розуміння абстрактних і
похідних слів. Серйозні порушення були присутні при читанні вголос
окремих слів, і вона не могла застосувати правила орфографічного та
фонологічного перетворення, змішувати незнайомі рядки літер або читати
не-слова, що свідчить про порушення як лексичного, так і сублексичного
шляхів. Ефекти частотності та образності були присутні разом із
фонологічними та семантичними помилками. Ямпольський та Уотерс
класифікували МО як глибоку дислексію.
3 роки від початку захворювання
Терапія
Мета
Відновити здатність до сублексичного читання шляхом повторного
вивчення орфографічно-фонологічних відповідностей та змішування з
використанням реальних слів. Терапія проводилася тричі на тиждень
протягом 12 тижнів. Сеанси тривали 2 години. Було використано
багатофакторний дизайн, що охоплює різні види поведінки, із
застосуванням зондів для лікування.
Завдання Фонологічне усвідомлення та змішування, в

тому числі називання фонем, маніпуляції з
графемами/фонемами у словах та читання
вголос
Матеріал Схема читання Вільсона (12 рівнів
зростаючої складності на основі 6-ти
складових типів слів CVC)
Ієрархія Кожна сесія складається з чотирьох частин:
1. Клієнту показують картки з окремими
літерами і просять вимовити відповідну
фонему
2. Клієнту показують картки з окремими
літерами, які були складені у слова CVC, і
просять змішати звуки та вимовити слова,
вистукуючи кожен звук і проводячи пальцем
під кожною літерою під час вимовляння
слів. Після правильної відповіді, слова CVC
змінюються, змінюючи по одній фонемі за
раз.
3 Клієнту надаються картки з повним
написанням CVC-слова, і його просять
прочитати слова вголос, знову проводячи
пальцем під кожною фонемою під час
вимовляння слів.
4. Клієнт самостійно читає список з 12 слів,
використовуючи опрацьовані фонеми
Зворотній відгук при Лікар підказує клієнту, моделюючи

помилках правильну фонему за допомогою прикладом
слова (наприклад, /п/ у слові “підлога”)
Зворотній відгук, якщо все Не визначено. У завданнях зі словами лікар
правильно маніпулює фонемою, коли це доречно, щоб
змінити слово CVC
Результат
Точність усного читання досліджуваних слів зросла з початкового рівня
30% до 65-90%, що свідчить про те, що вони відновили навички
змішування слів з CVC. Це суперечить результатам інших досліджень
(наприклад, Matthews, 1991; Mitchum & Berndt, 1991; Nickels, 1992). Було
виявлено узагальнення на необроблені слова в рамках програми. Не було
виявлено покращень у контрольних завданнях, що свідчить про
покращення у виконанні конкретного завдання, або в інших мовних тестах,
що підтверджує покращення, пов'язане з терапією
Ямпольський і Вотерс стверджують, що узагальнення, яке спостерігається
в дослідженні, могло бути спричинене збігом приголосних у різних
завданнях. На відсутність узагальнення контрольних слів також може
вплинути той факт, що ці слова не були підібрані до досліджуваних
наборів. Крім того, оскільки в терапії використовувалися лише реальні
слова, можна стверджувати, що МО використовувала лише свій лексичний
шлях. Однак автори стверджують, що покращення читання без слів
свідчить про те, що МО використовувала нелексичний шлях. Також
повідомлялося про функціональний приріст у читанні повідомлялося.
МО також продемонструвала значне зменшення семантичних помилок при
читанні, що дозволило Ямпольському та Уотерсу стверджувати, що це
свідчить на користь "гіпотези сумації", яка пояснює процес пошуку слів
(Hillis & Caramazza, 1995), коли фонологічна (сублексична) та лексична
семантична інформація об'єднуються, щоб створити відповідь при читанні
вголос. Називання також показало незначне покращення, що свідчить про
те, що фонологічні переваги, пов'язані з використанням її системи GPC,
можливо, сприяли розмовному мовленню завдяки збільшенню
фонологічної інформації.
Ямпольський і Уотерс коментують супутню апраксію мовлення у МО,
припускаючи необхідність терапії в цій області, але також підкреслюючи
взаємозв'язок з будь-якими майбутніми поліпшеннями в здібностях усного
читання.
Примітки
1. c-правило: коли “c” стоїть безпосередньо перед “a”, “o” або “u”, воно
передається як /k/; в інших випадках - як /s/.
g-правило: коли “g” стоїть в кінці слова або безпосередньо перед “a”, “o”
чи “u”, воно вимовляється як /g/; в інших випадках - як /dз/.
2. Щоб вивчити звук "pat", потрібно вивчити біграфи "pa"-/pæ/ та “at"-/æt/.

Це контрастує з іншими підходами на основі графемно-фонемної
відповідності, де фонеми вивчаються ізольовано: 'p'-/pə/, 'a'-/æ/ і 't'-/tə/.
13 Терапія для письма
Короткий огляд досліджень з письма

Якщо терапія читанням не ввійшла в традиційну сферу реабілітації афазії,
то навчання письму - ще менше. Клінічні пріоритети, обмеженість
ресурсів і, можливо, навіть досвіду означають, що порушенням письма
приділяється менше уваги. Тим не менш, за останні два десятиліття в
літературі з'явилася низка досліджень, в яких було показано, що терапія
покращує навички письма. Дослідження, що розглядаються в цьому огляді,
перелічені в Таблиці 13.1
Терапія письма складається з двох основних підходів: по-перше, терапія,
спрямована на лексичний шлях письма, і, по-друге, терапія, спрямована на
суб-лексичний шлях письма. Рішення про те, який тип терапії
використовувати, ґрунтується на відносній збереженості/порушенні
кожного шляху, інших збережених здібностях та впливі, який виправлення
того чи іншого шляху матиме на правопис пацієнта. Наприклад, терапія,
яка повторно навчає відповідності між фонемами та графемами, має більш
сприятливий вплив на правильну мову, таку як італійська, ніж на
англійської - мови з дуже складним правописом. Терапія письмом була
була введена після відновлення розмовної мови (Luzzatti, Colombo,
Frustaci, & Vitolo, 2000) і для того, щоб надати клієнтам, які мають
мінімальний рівень мовлення альтернативним засобом спілкування
(Robson, Pring, Marshall, Morrison, & Chiat, 1998)
Терапія лексичного шляху складається з технік реактивації та
використання релейних стратегій. Методи реактивації (наприклад, Deloche,
Dordan, & Kremin, 1993; Rapp & Kane, 2002) передбачають навчання
клієнтів писати слова шляхом повторення практики. Слова копіюються або
пишуться під диктовку за допомогою різних підказок (наприклад, анаграм,
підказок на першу літеру). Терапія, як правило, призводить до навчання
конкретних елементів, при цьому спостерігається поліпшення в написанні
слів, які пройшли лікування, але не поліпшення в написанні слів, які не
пройшли лікування. Вважається, що покращення є результатом змін у
лексиці орфографічного виводу. На противагу цьому, у пацієнта з РСА
(Rapp & Kane, 2002), який мав додаткові порушення в буфері графемного
виводу, спостерігалося деяке узагальнення на неліковані слова (Rapp &
Kane, 2002). Вважалося, що це узагальнене поліпшення відображає зміни в
процесах у буфері, таких як швидкість сканування або швидкість
перетворення між буквами та їхньою письмовою формою
Таблиця 13.1 Короткий огляд досліджень з терапії письмового мовлення,
розглянутих тут
Рівень порушення Терапевтичні Терапевтичні завдання

дослідження
Семантична система Hatfield (1983) (ст. 230) Написання під диктовку
(глибока дисграфія) службових слів через
зв'язування з
омонімічним або
псевдоомонімічним за
змістом словом
Фонолого-граматичне Hatfield (1983) (ст. 230) -Вивчення правил
перетворення (глибока De Partz et al. (1992) правопису
дисграфія) (ст. 233)
Перетворення Luzzatti et al. (2000) - Фонологічна
фонології на графему (ст. 236) сегментація слів
(фонологічна - Навчання
дисграфія) фонемо-графематичній
відповідності для
окремих фонем та
складів
- Визначення
фонологічних контекстів,
де слова можуть бути
неправильними
Навчання правилам
Hillis and Caramazza орфографічно-фонологіч
(1994) (ст. 151) ної конверсії (OФК)
Навчання правилам
фонолого-орфографічної
конверсії (ФОК)
Доступ до Behrmann (1987) (ст. Навчання омофонів за

орфографічного 240) допомогою зв'язку з
виводу лексики картинками, що
(поверхнева відображають значення
дисграфія) Письмове співставлення
слова з малюнком з
подальшим написанням
слів
Орфографічна вихідна Hatfield (1983) (ст. 230) Написання під диктовку

лексика слів з різними
(поверхнева написаннями голосних.
дисграфія) Установіть зв'язок між
групою слів і ключовим
словом з таким самим
написанням
Hillis (1989) (ст.157) - Письмове іменування

використання ієрархії
підказок
De Partz et al. (1992) Написання слів з

(ст. 233) використанням
зображеного об'єкта, що
представляє значення,
яке подається поряд зі
словом/вбудоване в
слово
Deloche et al. (1993) Комп'ютерна терапія

(ст. 243) - Орфографічні підказки
для полегшення
написання слів
- Анаграма написання
імені
- Перший склад
Robson et al. (1998) (ст. Етап малюнкової терапії

245) - Наслідування
написання словоформи:
Визначення початкової
графеми
Сортування анаграм
Відстрочене копіювання
Терапія узагальнення
- Написання слів для
передачі інформації в
описі малюнка, списку
та комунікативних
завданнях
Терапія повідомлення
- Написання слів для
передачі складного
повідомлення у
відповідь на презентація
повсякденних проблем
Beeson (2002) (ст. 250) - Сортування анаграм з

подальшим повторним
копіюванням та
пригадуванням слова
- Багаторазове
копіювання з наступним
пригадуванням слова
- Написання оброблених
слів для передачі
інформації під час
розмови
Rapp and Kane (2002) - Письмо під диктовку -

(ст. 253) почути слово, повторити
його і спробувати
написати його по буквах
Графемний буфер Mortley et al. (2001) (ст. Комп'ютерна терапія для
виводу 255) полегшення письма за
допомогою правильного
усного правопису
- Написання слів під
диктовку шляхом
перекодування літер
- Використання словника
для пошуку слова після
написання перших літер
- Написання речень під
диктовку,
використовуючи
стратегію "буква за
буквою
- Адаптивний текстовий
процесор, який
забезпечує вибір слів із
заданими літерами
Rapp and Kane (2002) Письмо під диктовку -

(see p. 253) почути слово, повторити
його і спробувати
написати його по буквах
Для покращення лексичного правопису використовували різні стратегії

ретрансляції з різними моделями узагальнення. У дослідженні Хетфілда
(1983) клієнтів заохочували пов'язувати слова, які важко писати, зі
словами, які вони могли написати. Терапія призвела до конкретних
покращень. У дослідженні Берманна (Behrmann, 1987) правопис
неправильних слів покращився, якщо пов'язати написання слова з його
малюнком. Деяке узагальнення спостерігалося і в написанні інших слів,
що, можливо, пов'язано з підвищенням здатності виявляти помилки.
Клієнта MF (Mortley, Enderby, & Petheram, 2001) навчили використовувати
свій кращий усний правопис для покращення письмового правопису; ця
стратегія дозволила йому писати всі слова і речення.
Терапія сублексичного способу письма (De Partz, Seron, & Van
der Linden, 1992; Luzzatti та ін., 2000) полягає у навчанні
фонемо-графематичних відповідностей, які дозволяють писати всі
правильні слова. Потім пацієнтів навчають спеціальним правилам, щоб
вони могли писати деякі неправильні слова. У дослідженнях, спрямованих
як на сублексичні, так і на лексичні шляхи письма, покращення
відбувалося в результаті повторення завдань протягом тривалого періоду.
Як наслідок, пряма терапія часто доповнюється самостійною роботою або
роботою на комп'ютері. Коли письмо покращується при виконанні
обмежених завдань, існують певні докази того, що клієнтів потрібно
заохочувати до використання письма під час розмови (Beeson, 2002), і що
вони будуть використовувати письмо функціонально лише тоді, коли це
можна зробити швидко (Mortley та ін., 2001).
Хетфілд, Ф. (1983). Аспекти набутої дисграфії та наслідки для
перевиховання. В C. Code & D. J. Muller (Ред.). Терапія афазії. Лондон:
Edward Arnold.
Фокус терапії: Семантична система (глибока дисграфія) та орфографічна
лексика (поверхнева дисграфія).
Терапевтичний підхід: Стратегія когнітивної ретрансляції для
покращення доступу до слів у семантичній системі. Реактивація в межах
орфографічного вихідного лексики.
У дослідженні взяли участь чотири клієнти
ВВ був 43-річним чоловіком, оптовим продавцем продуктів харчування. У
нього було емболічне порушення мозкового кровообігу, що призвело до
правого геміпарезу. DE - 26-річний чоловік, помічник комірника у
фармацевтичній фірмі. У нього була травма шиї (оклюзія лівої внутрішньої
сонної артерії), що призвела до ушкодження лівої лобової та скроневої
ділянок і правого геміпарезу. PW - 72-річний чоловік, працівник місцевого
самоврядування. ГПМК призвів до правого геміпарезу, на КТ було
виявлено пошкодження лобової, тім'яної та скроневої часток. TP - 51-річна
жінка, старший рентгенолог, яка перенесла субарахноїдальний крововилив
у ліву скронево-потиличну ділянку. Це призвело до транзиторного
геміпарезу та постійної правої гомонімічної геміанопсії. Всі четверо
пацієнтів були досить до церебрального інциденту були досить вправними
орфографами.
BB, DE та PW протестували мовлення та читання за Броком, та виявилося,
що вони відпоівдають глибокій дислексії. У TP спостерігалася плавна
афазія з вираженою аномалією та порушенням розуміння. До дослідження
TP отримувала регулярну терапію з письма. При оцінці здатності писати
слова під диктовку, показники BB, PW та DE були кращими при написанні
слів змісту порівняно з функціональними словами, але вони не змогли
написати неслова. Їхнє написання правильних і неправильних слів суттєво
не відрізнялося. Вони допускали візуальні, семантичні та дериваційні
помилки на письмі. Автор припускає, що BB, DE і PW мали глибоку
дисграфію з важким порушенням сублексичного шляху написання
(перетворення фонеми в графему) і частковим збереженням
лексико-семантичного шляху. Письмо ТП було більш збереженим
порівняно з іншими клієнтами. Її написання правильних слів було кращим,
ніж написання неправильних, і вона могла писати не-слова. Роботу TP
характеризували орфографічно правдоподібні помилки, помилки омофонів
і написання букв за буквами.
Автор припускає, що у TP поверхнева дисграфія.
На момент початку терапії BB становив 2 роки, DE - 10 років, PW - 15
років і TP - 1 рік від початку захворювання.
Терапія
Цілі
1. Семантична система: покращити здатність писати функціональні слова,
пов'язуючи їх з гомофонними (або псевдогомофонними) словами за
змістом.
2. Орфографічна лексика: полегшити засвоєння складних складних правил
правопису та написання омофонів.
Інформації про частоту та інтенсивність терапії не надано. Сесії
супроводжувалися домашньою практикою, що складалася із завдань на
завершення речень. У статті обговорюється прогрес у виконанні
терапевтичного завдання, але не наводиться жодного конкретного
прикладу. для демонстрації ефективності не використано жодного
конкретного випадку
Завдання Семантична система Лексика

Написання під орфографічного
диктовку службових виводу
слів з використанням 1. Повторення правила
омонімічних слів за про подвоєння
змістом приголосних через
пояснення
2. Написання під
диктовку слів з
різними написаннями
голосних. Групування
слів, в яких голосні
пишуться однаково.
Групування слів,
пов'язаних з одним
ключовим словом, яке
було достовірно
написане клієнтом
Матеріал 7 локаційних Три групи слів, які

прийменників передбачають різні
6 допоміжних слів способи написання
5 займенників голосних. Наприклад,
Службові слова в парі /e/ як у словах pain та
з омофонічним за pane; /i/ як у словах
змістом meat та meet
словом-зв'язкою, яке
вибрав клієнт,
наприклад, "на" у парі
з “Десна”
Ієрархія (а) Асоціювання Сортування слів за

слова-зв'язки зі групами.
словом-ціллю Запам'ятовування
(б) Диктант ключового слова та
слова-зв'язки з опорою групи
на малюнок
в) Написання
слова-зв'язки
d) Диктант речення зі
службовим словом
e) Написання
службового слова під
словом-зв'язкою
f) Диктант речення для
написання службового
слова
Зворотній відгук при Не визначено Не визначено

помилках
Зворотній відгук,якщо Не визначено Не визначено
Результат
Після трьох занять BB, PW і DE - клієнти з глибокою дисграфією - змогли
використовувати попереднє написання слова-зв'язки для полегшення
правильного написання функціонального слова. Наприкінці терапевтичної
програми вони змогли використовувати стратегію мовчки, щоб полегшити
написання функціональних слів. Автор повідомив про деяке поліпшення в
здатності писати службові слова, але дані повторної оцінки було важко
інтерпретувати через пропуск деяких слів у тестах. Доступні дуже
обмежені дані повторної оцінки TP після терапії, спрямованої на
орфографічний вхідний лексикон.
Автор стверджує про задовільний результат терапії глибокої дисграфії з
деяким покращенням здатності писати функціональні слова. Однак важко
визначити успішність обох методів лікування через обмеженість даних
повторних обстежень. Необхідна додаткова інформація для оцінки
специфічних і неспецифічних ефектів лікування. Протокол лікування
глибинної дисграфії є достатньо детальним для того, щоб його можна було
відтворити, в той час як протокол лікування поверхневої дисграфії не
дозволяє його відтворення.
Де Парц, М.-П., Серон, X., та Ван дер Лінден, М. (1992). Перевиховання
поверхневої дисграфії за допомогою стратегії візуальних образів.
Когнітивна нейропсихологія, 9, 369-401.
Фокус терапії: Фонолого-графематичне перетворення (орфографічна
вихідна лексика).
Терапевтичний підхід: Повторне вивчення графемних контекстуальних
правил для покращення нелексичного способу написання слів. Стратегія
когнітивної естафети для покращення написання неправильних слів за
допомогою орфографічного вихідного лексикону.
LP був 24-річним студентом-правшею, який навчався на медбрата. Він
захворів на енцефаліт, який вимагав лобектомії лівої скроневої точки та
видалення нижньої лівої лобової частки. Операція призвела до правого
геміпарезу та легкої правопівкульної недостатності. ЛП мав когнітивні
труднощі, характерні для ураження лобової частки, а також порушення
зорової та вербальної пам'яті.
Л.П. продемонстрував хороше функціональне розуміння мови, хоча й
припускався деяких семантичних помилок у завданнях на розуміння
окремих слів. Його мовлення характеризувалося труднощами з пошуком
слів, ненормативною лексикою та семантичними помилками. Повторення
та автоматичне відтворення мовлення не порушені. Читання
характеризувалося відносно непорушним читанням неслів, без впливу
частоти, тривалості та регулярності читання слів. Однак у ЛП була
порушена здатність розуміти омофони, виявляти помилки регуляризації та
візуально визначати лексику. Автори припускають, що ЛП має
пресемантичний дефіцит читання в орфографічній вхідній лексиці, що
призводить до залежності від суб-лексичного шляху читання. Було
запропоновано, що доступ до значення здійснюється через доступ до
фонологічної форми та обробку через слуховий шлях.
Продуктивність письма характеризувалася відносно добре збереженим
написанням неслів. При написанні слів спостерігався помітний частотний
ефект, тенденція до покращення написання правильних слів порівняно з
неправильними та неоднозначними словами, а також погане написання
омофонів. Автори припускають, що в ЛП спостерігається поверхнева
дисграфія, зумовлена порушенням лексичного шляху письма при відносно
добре збереженому сублексичному шляху. Послідовність помилок у
написанні неправильних і неоднозначних слів, як вважають, відображає
втрату орфографічних уявлень, а не труднощі доступу до них.
Терапію розпочинали приблизно через 1 рік після початку захворювання.
Терапія
Цілі
1. Максимізувати використання нелексичного способу письма через
навчання контекстно-залежних графемних правил (Фаза 1).
2. Покращити написання неправильних та багатозначних слів,
використовуючи стратегію візуальних образів (Фаза 2).
Для дослідження ефективності терапії використовувався множинний
дизайн базової терапії. Терапія складалася з двох фаз.
Фаза 1 Перша фаза терапії складалася з трьох сеансів на тиждень
протягом 6 місяців.
Завдання Повторне викладання

контекстно-залежних граматичних
правил
Представлення та пояснення правил.

Використання правил у різних
письмових завданнях, наприклад,
написання під диктовку, завершення
речень і текстів
Матеріал П'ять правил, що часто вживаються у

французькій мові, відібрані для
тренування після аналізу помилок LP
Ієрархія Кожне правило вводиться і
практикується окремо, а потім
відпрацьовується разом
Зворотній відгук щодо Правило пояснено. Представлено
помилок правильну форму для читання та
правильно
Фаза 2
Терапія на етапі 2 складалася з чотирьох етапів, що відповідали різним
завданням. Під час 1-го етапу опрацювання образів проводилося тричі на
тиждень протягом 2 тижнів. Етапи 2 і 3 включали по три заняття на
тиждень протягом 3 місяців. Пригадування орфограм, вивчених на етапах
2 і 3, оцінювалося через 1 день, 4 дні та 15 днів після першого заняття.
Етап 4 також складався з 3 місяців терапії.
Завдання 1.Вивчення 2. Вивчення 3. Тренування 4. Перехід на

образів написання слів із самоуявлення спонтанне
Створення вбудованим Порівняння письмо
образів у зоровим образом ефектів Виявлення
відповідь на Написання слова із образів, вивчених
картинки і вбудованим створених слоів та їх
слова та зображенням терапевтом або похідних у
малювання/опи клієнтом спонтанному
с цих образів продукуванні
та
продукування
їх за
малюнками
Матеріал 240 слів, які раніше були неправильно написані ЛП

До кожного слова, яке було виправлено, було додано семантично
пов'язане з ним зображення, яке було вбудовано в ту частину слова,
яка була неправильно написана 120 слів, використаних на етапі
(завдання) 2: 60 виправлених слів, 60 необроблених слів. Групи були
підібрані за частотою 120 слів, використаних на етапі (завдання) 3: 30
необроблених, 30 із зображенням пацієнта, 30 із зображенням
терапевта, 30 вивчені за допомогою класичного дидактичного
вербального навчання.
Ієрархія a) Пряма (a) Копіювання Як у завданні 2 Немає

пряма слова з вбудованим
візуалізація - візуальним
формування зображенням
образу за (б) Відкладене
допомогою копіювання слова
візуального та зображення (10
супроводу сек)
(б) непряма (в) Створити слово
візуалізація - і зображення у
формують відповідь на
образ з назви вимовлене слово
об'єкта
Зворотній Немає Якщо слово Як у завданні 2 Не визначено

відгук при вироблено
помилках неправильно в (b)
або (c),
повернутися до
Зворотній Немає Не визначено Не визначено Не визначено
відгук,якщ
о все
правильно
Результат
Після фази 1 спостерігалося зменшення кількості помилок у словах, що
вимагають виучуваних правил. Також з'явилося кілька нових помилок як
наслідок неправильного застосування цих правил. Здатність ЛП писати
неправильні та неоднозначні слова після Етапу 1 не змінилася. Після
виконання завдань 2 і 3 фази 2, Л.П. став краще писати опрацьовані слова з
опорою на зорові образи.
Також відбулося деяке покращення в написанні необроблених слів.
Написання слів, опрацьованих за допомогою традиційного дидактичного
вербального методу навчання, не покращилося. Не було суттєвої різниці
між словами, які вивчалися з використанням зображень, створених
терапевтом, і тими, які вивчалися з використанням зображень, створених
пацієнтом. Ефективність була стабільною через рік після терапії. Обидві
фази терапії призвели до значного покращення здатності ЛП до письма,
що, на думку авторів, не було пов'язано зі спонтанним відновленням. До
терапії показники ЛП були стабільними. Фаза 1 не призвела до жодних
змін у здатності ЛП писати неправильні та неоднозначні слова.
Покращення у фазі 2 були значно більшими для слів, що пройшли
лікування, ніж для слів, що не пройшли лікування. нелікованих слів, а
після дидактичного вербального навчання не було помічено жодних
покращень. навчання. Покращення зберігалися і через рік після лікування.
оцінки, це дослідження дозволяє ретельно оцінити терапію, яка призвела
до значних і довготривалих успіхів.
Луццатті, К., Коломбо, К., Фрустачі, М. та Вітоло, Ф. (2000). Реабілітація
орфографії на рівні підрівня слів. Нейропсихологічна реабілітація, 10,
249-278.
Фокус терапії: Фонологічно-графематичне перетворення.
У дослідженні описано двох клієнтів.
РО був 48-річним чоловіком, у якого був абсцес мозку в лівій півкулі.
Він закінчив 8 класів школи і працював адміністратором.
DR - 33-річний чоловік, працював зубним техніком. У нього стався
крововилив у мозок внаслідок розриву аневризми лівої внутрішньої сонної
артерії.
У РО була афазія Брока. У нього був помірний дефіцит розуміння та
нерозгорнуте граматичне мовлення з труднощами пошуку слів. Його
читання було характерним для фонологічної дислексії. Він не міг акуратно
написати жодного слова і міг написати лише близько 60% окремих літер.
Автори припускають, що у Р.О. було порушення суб-лексичної рутини
письма. Він також мав додаткові труднощі з акустико-фонологічним
перетворенням. У DR також була виявлена афазія Брока з характерними
для фонологічної дислексії аграматичними порушеннями мовлення та
читання. При формальному оцінюванні його письма він давав близько 25%
правильних відповідей на звичайні слова, але мав особливі труднощі зі
словами, що вимагали складового перекладу або містили дзвінкі
приголосні чи носові звуки. Його написання неправильних слів було менш
точним, ніж написання правильних слів. Автори припускають, що DR має
змішані порушення письма, що включають як лексичні, так і нелексичні
шляхи, з найбільш точним написанням правильних слів з однією фонемою
на одну літеру відповідність
На момент проведення дослідження РО становив 3 роки 9 місяців, а ДР -
10 років після початку захворювання.
Терапія
Мета
Покращити фонологічну сегментацію та фонолого-графематичне
перетворення. Оскільки італійська мова є переважно регулярною мовою,
покращення перетворення фонем у графеми дозволило б точно писати
більшість слів. Після засвоєння правил звичайної конверсії, пацієнтів
навчили визначати фонологічні контексти, в яких можуть виникати
помилки. Письмо пацієнтів оцінювали до, через регулярні проміжки часу
під час і після терапії. Використовувався багаторазовий дизайн базової
терапії. Клієнти повинні були досягти 90% точних результатів на кожному
етапі терапії, перш ніж переходити до наступного етапу.
Завданн 1. 2. 3. 4. 5.
я Сегментація Написанн Сегментац Написанн Введення
слів на я окремих ія слів на я окремих складових
склади та фонем і склади та фонем і та
складів на слів під складів на слів під складних
звуки диктовку фони диктовку правил
(безперервні (безперерв (plosive (плюсован перетворе
звуки) ні фони) phones) і фони) ння
Представлен Клієнт Представл Учень Запровади
ня слів з отримує ення слів називає ти
продовження назву для літеру, а правила
м складів літери, а сегментац потім транскрип
для потім ії записує ції
полегшення записує складових
сегментації перетворе
нь та
фонем, що
пишуться
однією
літерою
Матеріа Слова, що Слова, що Слова, що Слова, що Слова, що
л містять містять містять містять містять
постійні постійний фонеми /p фонеми /p фонеми /k
приголосні приголосн b t d/ b t d/ g ʃ d kw ts
фонеми /f v s ий dz/
z r l m n/ та 5 фонеми /f
голосних vszrlm
n/ та 5
голосних
Ієрархія (а) (a) a) Немає Не
Сегментація Двоскладо Перетворе визначено
на склади ві слова та ння
- неслова зі фонеми на
Двоскладові структуро графему
слова з ю CV б) Склади
приголосним (б) Слова CV з
и, що з 3 складів пласивни
чергуються (c) Слова з м
- Слова з 3 і 4 складів початком
більше (г) Слова
складів зі збігом
- Неслова приголосн
(б) их
Сегментація (e) Слова з
за фонами подвоєни
- Слова зі ми
збільшенням приголосн
довжини ими
- Слова з
кластерами
- Слова з
подвоєними
приголосним
и
Зворотн Не Нагадати
ій визначено клієнту
відгук загальне
при слово, що
помилк містить
ах літеру
Зворотн Не Не Не Не Не
ій визначено визначено визначено визначено визначено
відгук,я
кщо все
правиль
но
Після 5-го етапу терапії пацієнти навчилися визначати фонологічні

контексти, в яких слова можуть бути неправильними, щоб вони могли
перевірити орфографію.
Результат
Обидва клієнти пройшли всі етапи програми, досягнувши 90% критерію
точності. Наприкінці терапії РО показав правильне використання один до
одного та складового перетворення фонем на графеми. Він зміг писати
90% правильних слів і 50% неправильних слів; його помилки при
написанні неправильних слів були помилками регуляризації. Успіхи були
відображені в його читання: покращилося читання службових слів,
абстрактних абстрактних іменників та не-слів. Спонтанне мовлення
залишилося без змін. Письмо було збережено через 18 місяців після
терапії. Наприкінці терапії, DR показав майже нормальну продуктивність
письма, роблячи помилки лише на словах з неоднозначним написанням.
Його письмові навички збереглися через 6 місяців після терапії.
Обидва пацієнти продемонстрували значні успіхи в письмі, які можна
віднести до терапії. Клієнти пройшли тривалий час після початку терапії і
показали поліпшення, які були характерні для фази терапії. Покращення
стосувалося написання всіх слів і зберігалося після закінчення терапії.
Немає інформації про те, чи використовували пацієнти свої нові навички
письма у повсякденному житті.
оцінки, це дослідження дає змогу ретельно оцінити терапію з клієнтами,
про яких повідомлялося в звіті. У дослідженні розглядається необхідність
лікування попередніх навичок фонологічної сегментації перед
безпосереднім навчанням фонолого-граматичним правилам. Результати
такої терапевтичної методики в англійській мові будуть більш обмеженими
Берманн, М. (1987). Обряди виправлення письма: виправлення омофонії та
набута дисграфія. Когнітивна нейропсихологія, 4, 365-384.
Фокус терапії: Доступ до лексики орфографічного виводу (поверхнева
дисграфія).
Пацієнтка CMM - 53-річна жінка із середньою освітою, яка перенесла
інфаркт середньої мозкової артерії в лівій скронево-тім'яній ділянці. У неї
не було геміплегії або геміанопсії. CMM володіла двома мовами -
англійською та африкаанс.
У CMM була виявлена афазія провідникової провідності. Вона мала
порушення повторення за наявності вільного вербального мовлення.
Розуміння речень було відносно збережене. Читання характеризувалося
інтактними лексичними рішеннями, добре збереженим читанням по
складах та еквівалентним читанням правильних і неправильних слів.
Письмо характеризувалося добре збереженим написанням не-слів та
правильних слів, але порушеним написанням неправильних слів та
омофонів. Написання неправильних слів супроводжувалося фонологічно
правдоподібними помилками. Ні образність, ні клас слів, ні їх довжина не
впливали на продуктивність письма та читання. Автори припускають, що у
СMM порушений лексичний шлях письма при добре збереженому
сублексичному шляху, і тому описують її як таку, що має набуту
поверхневу дисграфію.
Терапію розпочали через 10 місяців.
Терапія
Мета
Відновити лексико-орфографічний шлях через тренування омофонних пар.
Терапія складалася з щотижневих занять протягом 6 тижнів, з додатковою
домашньою практикою. Для дослідження ефективності терапії було
використано поєднання специфічних та контрольних завдань.
Завдання Написання парних омофонів
Написання парних омофонів з

графічним зображенням значення.
Значення, що використовується для
сприяння правильному написанню
Матеріал 50 омофонних пар, в яких один або

обидва омофони були написані
неправильно при оцінюванні. 8 пар
за сеанс
Ієрархія (а) Омофони, представлені за
допомогою графічного зображення
(б) Протиставлення письмових
форм
(в) Письмове зіставлення слова з
малюнком
(d) Написання омофонів з опорою
на малюнок
(д) Написання омофонів під
диктовку
Зворотній відгук при помилках Не визначено

правильно
Домашня практика складалася з завдань на добір слів до малюнків,

письмового називання омофонів до малюнків та завершення речень.
Результат
Було зафіксовано значне покращення у написанні омофонів.
Це покращення зберігалося і через 8 тижнів після терапії. У написанні
нелікованих омофонів значного покращення не відбулося, що свідчить про
відсутність узагальнення. Значне покращення також спостерігалося у
написанні неправильних слів.
Показники розуміння речень та розпізнавання цифр не змінилися.
не змінилися. Терапія призвела до покращення написання омофонів та
неправильних слів. Це було пов'язано з терапією, оскільки СММ не
перебувала в періоді спонтанного відновлення; стабільний базовий рівень
омофонного письма був очевидним до терапії, і жодних змін у виконанні
контрольних завдань не було зафіксовано.
Автори припустили, що специфічні поліпшення в написанні омофонів і
нелікованих неправильних слів були наслідком часткового відновлення
лексичного правопису і використання механізму візуального контролю,
який виявив орфографічні помилки.
Перелік омофонів, що використовуються в лікуванні, наведено в статті. Це
дослідження показує поліпшення деяких спостережуваних характеристик
поверхневої дисграфії.
Делош, Г., Дордан, М., та Кремінь, Г. (1993). Реабілітація
конфронтаційного називання при афазії: зв'язок між усною та письмовою
модальностями.
Фокус терапії: Доступ до лексики орфографічного виводу (поверхнева
дисграфія) з метою покращення усного називання.
Інформація про пацієнтів
У дослідженні було обстежено двох клієнтів.
РБ - 28-річна жінка, яка працювала секретарем до того, як у неї стався
крововилив у мозок внаслідок розриву аневризми лівої сильвієвої
біфуркації.
ГП - 50-річна жінка, правша, у якої стався крововилив у мозкову оболонку
внаслідок розриву аневризми лівої сильвієвої ділянки. Комп'ютерна
томографія показала гіподенсивність у задній частині острівця та
роландову зону, що поширюється на лобову ділянку.
РБ демонструє вільне, інформативне мовлення з періодичними
труднощами у пошуку слів труднощами з пошуком слів. Розуміння усного
та письмового мовлення було добре збережене, не було проблем також з
усним читанням та повторенням. Письмо під диктовку було порушене, з
помилками, характерними для поверхневої дисграфії. При оцінюванні
протиставлення називання, РБ набрала 79% правильних відповідей в
усному називанні, з помилками, переважно з помилками переважно у
вигляді вербальних парафазій, і 73% правильних відповідей у письмовому
відтворенні імен. Помилки в письмовому назві були переважно
морфолексичними помилками або правдоподібною транскрипцією
фонологічної форми. Автори припускають, що РБ виводила письмові
словоформи з транскрипції розмовної словоформи шляхом застосування
правил фонолого-графематичного перетворення.
У Г. П - афазія провідникової системи. Спонтанне мовлення
характеризувалося труднощами пошуку слів з фонематичними та
семантичними помилками, обмовками. Розуміння писемного мовлення
було збережене при наявності порушень слухового сприйняття. Усне
читання слів було збережене, тоді як порушення спостерігалися при
читанні не по складах. Повторення також було порушено.
При оцінці називання конфронтаційних імен, ГП набрала 42% правильних
відповідей у письмовій формі та 35% правильних відповідей в усній
формі. Як усне, так і письмове називання характеризувалося відсутністю
відповідей та семантичними і морфолексичними помилками. Автори
припускають, що усне називання може бути похідним від орфографічної
форми слова, оскільки ГП часто використовувала стратегію написання за
допомогою пальців.
Терапію розпочинали через 10 місяців після початку захворювання РБ та
через 12 років після початку захворювання ГП.
Терапія
Мета
Покращити письмове називання та відстежувати вплив на усне називання.
Терапія складалася з 25 занять протягом 6 тижнів. На кожному занятті було
представлено п'ять блоків по 16 завдань, по одному для кожного стану.
Умови змінювалися між блоками в кожній сесії. Повторний базовий дизайн
був використаний для моніторингу змін у називанні тричі до терапії,
одразу після терапії та через рік після неї.
Завдання Пред'явлення малюнка для письмового

називання
Пред'явлення малюнка на комп'ютері (з
різноманітними підказками) та підказками) і
типи відповідей клієнта
Матеріал 120 завдань з письмового називання були
розділені на дві групи:
80 завдань для терапії та 40 завдань для
контролю. Групи були підібрані за кількістю
правильних/неправильних відповідей
П'ять умов пред'явлення:
A. Підказка представлена на екрані поряд із
зображенням
Для РБ: Незакінчене речення як семантична
підказка
Для ГП: анаграма написаної назви
B. Підказка на екрані поряд із зображенням
Для РБ: анаграма написаного слова
Для ГП: Перший склад написаного слова
A′. Як А, але зі зворотним зв'язком (див. нижче)
B′. Як B, але зі зворотним зв'язком (див. нижче)
C. Без підказки
Ієрархія Не визначено
Зворотній відгук при В A′ і B′ при першій помилці було видано
помилках звукове попередження. При другій помилці на
екрані з'являється помилкова літера для
Зворотній відгук, Не визначено
Результат
РБ показала значне полегшення письмового називання з анаграмами
порівняно з тим, коли підказки не давали. З семантичними підказками
значного полегшення не відбулося. Загалом, спостерігалося значне
покращення в письмовому та усному називанні як досліджуваних, так і
контрольних предметів порівняно з дотерапією. Усне називання без
лікування покращилося значно більше, ніж письмове називання після
лікування. Письмове називання характеризувалося зменшенням
семантичних, морфологічних та омофонічних помилок. Покращення
зберігалося і через рік після терапії
ГП не виявила різниці між контрольними підказками, анаграмами та
підказками з першого складу. Загалом, значне покращення спостерігалося
в усному та письмовому називанні досліджуваних об'єктів. Також
спостерігалося значне покращення в письмовому називанні контрольних
предметів, але не відбулося узагальнення на усне називання нелікованих
предметів. Покращення зберігалися і через рік після лікування
Автори припускають, що поліпшення в усному називанні імен у РБ було
наслідком збільшення швидкості обробки і зменшення кількості
семантичних помилок. Вони також припустили, що терапія також
допомогла РБ заново навчитися перетворювати фонеми в графеми, що
призвело до поліпшень як в контрольній, так і в досліджуваній групах, і
що ці результати свідчать про те, що РБ використовував фонематичну
інформацію для підтримки письмового називання.
Покращення результатів ГП пояснювалося використанням
морфолексичних підказок для полегшення письмового називання. Не
розглянуто, як використання цих підказок сприяло покращенню написання
контрольних робіт. Автори припустили, що відсутність значного
поліпшення в усному називанні нелікованих предметів була наслідком
того, що ГП не змогла досягти порогу продуктивності в письмовому
називанні. Для обох пацієнтів поліпшення навряд чи було наслідком
спонтанного відновлення через стабільні базові показники до терапії та
час, що минув після її початку.
У письмовому називанні імен обох клієнтів були помічені зміни, які можна
віднести до терапії. Контрольні завдання в умовах презентації С писалися
на кожному сеансі, тому зміни в їх виконанні не обов'язково вказують на
використання стратегії.
Robson, J., Pring, T., Marshall, J., Morrison, S., & Chiat, S. (1998). Письмова
комунікація при недиференційованій жаргонній афазії: терапевтичне
дослідження. Міжнародний журнал мовних та комунікативних розладів,
33, 305-328.
Фокус терапії: Орфографічна вихідна лексика.
Пацієнтка РММ - 75-річна високоосвічена жінка, яка перенесла ліве
порушення мозкового кровообігу, що призвело до пошкодження лівої
скронево-тім'яної ділянки. У неї була початкова права геміплегія та права
гомонімічна геміанопсія.
Мова Р.М.М. була вільною, недиференційованою, з використанням
жаргонізмів. Вона мала мінімальну обізнаність щодо мовленнєвої
діяльності та не мала ознак самоконтролю. Слухове сприйняття було
відносно добре збережене. Писала зі значними зусиллями. зі значними
зусиллями, а часті спроби написання окремих слів свідчать про деякі
ознаки контролю за письмовим мовленням. Вона була здатна копіювати
окремі слова та сортувати анаграми. У завданні на відстрочене копіювання
вона показала значну значну перевагу у копіюванні слів порівняно з
несловами (особливо для довгих елементів). Автори дослідження автори
припустили, що це було наслідком того, що РMM має частковий доступ до
збереженої орфографічної інформації
Терапію розпочали через 18 місяців після початку захворювання.
Терапія
Мета
Сформувати невеликий словниковий запас письмових слів та перевести
його у до функціонального використання. Терапія складалася з трьох
етапів з наступними цілями.
- Етап 1: розширити доступ до збережених орфографічних репрезентацій.
- Етап 2: розвинути успіх, досягнутий на етапі 1, і заохотити
функціональне використання слів.
- Етап 3: дати можливість RMM асоціювати окремі написані слова зі
складними повідомленнями.
На кожному занятті завдання підбиралися залежно від успішності РММ.
Етап 1: малюнкова терапія

Цей етап терапії складався з чотирнадцяти 45-хвилинних сеансів протягом
5 тижнів.
Завдання 1. Поміркуйте над 2. Пошук лексичної

знаннями словоформ форми
Написання слів у
малюнки-стимули
Матеріал 74 слова у 6 семантичних категоріях. Слова були

об'єднані в пари за семантичним зв'язком. Пари
були розділені, в результаті чого було отримано
два набори по 37 слів
Набори були зіставлені за довжиною та
частотою. Один набір був оброблено, один набір
не оброблено
Ієрархія (а) Визначення (a) Сортування анаграм

початкової графеми за допомогою літерних
(б) Сортування плиток
картинок на ті, що (b) Відкладене
містять довгі/короткі копіювання
слова (c) Написання слів без
допомоги
Зворотній відгук при Не визначено Надання підказок, що

помилках допомагають
виробництву,
наприклад, перша
буква, кількість букв
Обговорення
неправильної форми
Представлення
правильної форми
Зворотній Не визначено Підкріплення

відгук,якщо все правильних відповідей
правильно
Етап 2: Терапія повторення та узагальнення

Цей етап терапії складався з п'ятнадцяти 45-хвилинних сесій. Три сесії
були присвячені повторенню Фази 1. Шість занять було присвячено терапії
генералізації. Шість сесій були розділені
Завдання 1. Терапія 2. Терапія повторення

узагальнення Завдання, як в Етапі 1
Використання
письмових слів у
різноманітні підказки.
Продукування
письмового слова
комунікативно
Матеріал 18 позицій з з 18 предметів у

обробленого набору на необроблених наборах
етапі 1 Семантична пара до
Завдання, які були елементів, які
виконані правильно пройшли
або без підказки, або з генералізаційну
підказкою на першу терапію
літеру
Ієрархія (а) Написання слів до a) Поміркувати над

пар малюнків знанням слів
(б) Складний опис б) Відновлення форм
малюнків слів
в) Написання слів за
словесним описом
г) написання слів до
розмовної репліки
д) Карта завдання -
вписати орієнтири
є) Список речей для
відпустки - написання
речей, які потрібно
спакувати
ж) Опис вихідного дня
Зворотній відгук при Надання підказок, як у Надання підказок, що

помилках фазі 1 допомагають
Комунікативні спроби виробленню,
посилені наприклад, перша
буква, кількість букв
неправильної
Зворотній відгук,якщо Підкріплення Підкріплення

все правильно правильних відповідей правильних відповідей
Етап 3: Етап комунікативної терапії з переглядом попередніх етапів

Цей етап складався з 30 сесій. П'ять сеансів було проведено з пунктами
набору А, 16 сеансів з пунктами набору В і дев'ять сеансів з пунктами
набору С пункти
Завдання 1. Реплікаційна терапія 2. Терапія
Завдання, як у фазі 1 повідомленнями
Передавайте
різноманітні поняття
та повідомлення за
допомогою окремих
письмових слів
Матеріал Набір А: 18 слів з Набір B: 18 нових слів,

терапії узагальнення у спочатку
фазі 2 опрацьованих за
Три набори нових слів допомогою
з 5 семантичних малюнкової терапії
категорій. Набори B і
C отримали
малюнкову терапію
Набір D
використовувався як
контрольний
Ієрархія a) Поміркуйте над (a) Підбір письмових

знанням слів синонімів та
(b) Пошук словоформ копіювання цільового
слова
(б) Вибір письмового
словосполучення та
копіювання цільового
слова
(в) Вибір цільового
слова із семантично
пов'язаних слів
(г) Письмове
називання малюнка у
повідомлення
(д) Виберіть написане
слово з двох
повідомлень і
скопіюйте цільове
слово
(є) Виберіть картинку з
двох повідомлень і
напишіть назву
(ж) Виділіть слово з
двох повідомлень і
напишіть його.
Зворотній відгук при Надання підказок, що Надання підказок, як у

помилках допомагають, фазі 1
наприклад, перша Комунікативні спроби
буква, кількість букв посилені
неправильної форми
Зворотній відгук,якщо Підкріплення Підкріплення
все правильно правильних відповідей правильних відповідей
Результат
Після фази 1 показник письмового називання картинок покращився з 0 до
14/74 правильних відповідей з додатковим набором елементів, які були
правильно названі після початкової літерної підказки. Була помічена
значна різниця між предметами, що пройшли та не пройшли лікування.
Через 6 тижнів після терапії спостерігалося зниження точності, але значне
поліпшення все ще було присутнім у порівнянні з показниками до терапії.
Не відбулося жодних змін у розумінні Р.М.М. її мовлення, а також у
функціональному використанні письма.
Після фази 2 Р.М. стала краще називати предмети, що пройшли лікування,
і цей процес відбувався швидше, ніж у фазі 1. Узагальнююча терапія
призвела до збільшення використання письмових слів, що було
продемонстровано за допомогою комунікативного завдання
опитувальника. Покращення було відмічено як щодо предметів, які
піддавалися терапії узагальненням, так і щодо тих, які піддавалися лише
малюнковій терапії.
РММ, як і раніше, неохоче використовував письмо поза терапевтичними
сесіями.
Як і на попередніх етапах, терапія призвела до покращення називання
картинок для предметів, що пройшли лікування, після 3-го етапу, з деяким
зниженням через 6 тижнів після терапії.
Після терапії повідомленнями здатність РММ написати слово, щоб
передати просте повідомлення, покращилася. Покращення спостерігалося
як у словах, які лікувалися за допомогою терапії повідомленнями, так і в
словах, які лікувалися тільки за допомогою малюнкової терапії. Друзі
повідомляли, що РММ використовував проліковані письмові слова в
повсякденному спілкуванні. РММ також намагався використовувати слова,
які не були опрацьовані в терапії, для спілкування.
Терапія призвела до специфічного покращення написання окремих слів.
Автори припустили, що це покращення було наслідком покращення
доступу до лексико-орфографічних репрезентацій слів. По мірі
прогресування терапії легкість доступу до цих репрезентацій
покращувалася. Функціональне використання письма не з'являлося без
спеціального цілеспрямованого лікування. Фаза 3, схоже, призвела до
функціонального письма, оскільки показала, що письмо можна
використовувати для передачі інформації, яка не була присутня в
оригінальному стимулі. Переваги терапії узагальненням і повідомленнями
не залежали від конкретного предмета, терапія призводила до комунікації
на функціональному рівні. Автори припустили, що функціональне
використання письма не було наслідком поліпшення самоконтролю РММ,
а відображало комунікативну цінність слів, з якими працювали.
У цьому комплексному дослідженні детально описано, як лікувати письмо
з метою покращення комунікативних здібностей клієнта з обмеженим
мовленням. Стимули, використані в терапевтичному дослідженні,
включені в роботу. Після конкретних покращень у написанні окремих слів,
було розпочато явний етап терапії, спрямований на заохочення
комунікативного терапії для заохочення комунікативного використання.
Бісон, П. М. (2002). Лікування набутих порушень письма: зміцнення
графемних уявлень. Афазіологія, 13, 767-785.
Фокус терапії: Орфографічний вихідний лексикон.
ST - 75-річний чоловік, який переніс обширний лівий
скронево-потилично-тім'яний інсульт після ендартеректомії лівої сонної
артерії. У нього був легкий правий геміпарез і права геміанопсія. Пацієнт
мав вищу освіту і працював інструментальником на пенсії в автомобільній
промисловості. ST був багатомовним, називаючи польську та їдиш своїми
рідними мовами. Пізніше він вивчив німецьку та англійську. До інсульту
досконало володів англійською протягом 40 років.
У СТ була афазія Верніке. Його спонтанне мовлення характеризувалося
плавними, стереотипними висловлюваннями, позбавленими смислового
наповнення. Мовлення доповнювалося використанням жестів та малюнків.
Він не міг назвати картинки, повторити або прочитати слова вголос.
Розуміння високочастотних іменників та простих команд було відносно
непорушним, але він мав помірні та серйозні труднощі з розумінням фраз
та складних речень. Він не міг писати слова ні при письмовому називанні,
ні при письмі під диктовку. Його письмове називання характеризувалося
вимовлянням першої літери. Під час письма під диктовку він переважно
писав фонологічно неправдоподібні неслова
Він міг точно копіювати слова, але з затримкою писав лише перші кілька
літер слова. Він також мав труднощі з перекодуванням літер у різні
регістри. Автор припускає, що порушення письма у ST було наслідком
значної деградації орфографічних репрезентацій в лексиці з додатковими
труднощами в буфері графемного виводу і з алографічним перетворенням.
Він не показав жодних доказів використання фонолого-графематичних
відповідностей на письмі.
На початку дослідження пройшло 4 роки після початку захворювання
Терапія
Мета
Покращити навички написання однослівного письма та максимально
використовувати письмо у повсякденному спілкуванні. Терапія складалася
з чотирьох етапів: два етапи терапії, що супроводжувалися домашніми
заняттями, та дві домашні програми. Фаза 1 складалася з десяти сеансів
двічі на тиждень, доповнених домашніми заняттями. Фаза 2 складалася з
домашніх завдань під керівництвом клініциста з обміном аркушами
щотижня. Етап 3 складався з восьми занять раз на тиждень, доповнених
домашніми завданнями. Етап 4 складався з 6 тижнів самостійного
виконання домашніх завдань. Для моніторингу прогресу у виконанні
завдань використовувався багатофакторний дизайн. Під час терапії ST
також відвідувала щотижневу групу з афазії.
Завдання 1. Анаграма та 2. Копіювання 3. Розмовне 4.Самостійн

обробка копій та комунікатив а домашня
(АОК) запам’ятовува не письмо програма
АОК ння АОК-терапія Клієнт
використовуєть Клініко-спрям для нових вибирає
ся в ована слів і слова з
терапевтичних домашня КСДП-терапі ілюстровано
сесіях. програма.(КС я для всіх го словника.
Розташуйте ДП) опрацьовани Слова, що
літери слова в Подивіться на х слів. повторюють
правильному малюнок, а Використанн ся
порядку, потім кілька я розмовний
скопіюйте разів обмінів, щоб
слово кілька скопіюйте спонукати до
разів, а потім слово. вживання
напишіть його Сторінки вивчені
по пам'яті. самоперевірк слова
Терапія може и для
використовуват запам'ятовува
ися в домашніх ння слів без
умовах режиму
Матеріал 12 іменників та 10 іменників 20 40

5 дієслів та 10 дієслів функційно самостійно
корисних обраних слів
слів
Ієрархія a) Анаграми з Немає Немає Немає
цільовими
літерами
(b) Анаграми з
цільовими
літерами і дві
фольги
Зворотні У Не визначено Як у Фазі 1 Не

й відгук завданні-анагра визначено
при мі терапевт
помилках розставляє
літери. При
помилках у
пригадуванні,
повернутися до
завдання на
анаграми
Зворотні Не визначено Не визначено Не Не
й відгук, визначено визначено
якщо все
правильн
о
Результат
Після Фази 1 ST досягнув критерію 80% для оброблених слів. Жодних
покращень у написанні ненавчених слів не спостерігалося. Після фази 2,
було помітно подальше покращення в написанні окремих слів, при цьому
він продовжував розвиток слів, вивчених на Фазі 1, та вивчення слів, що
використовувалися на Фазі 2. ST не використовував ці слова в розмові.
Після фази 3 ST продовжував відповідати критерію для вивчених слів. Під
час розмовних проб він міг надати деякі відповідні письмові слова.
Збільшилося використання письмових однослівних відповідей та деяких
багатослівних слів та деяких багатослівних відповідей також було
відмічено вдома та в групі з афазією. Після фази 4 ST зміг дати впізнавані
або правильні відповіді на половину самостійно обраних слів.
Загалом, лікування призвело до значного покращення навичок вимовляння
слів, що вивчалися. Покращення зберігалося протягом тривалого періоду і
призвело до використання письма в розмові після прагматичного тренінгу.
У написанні ненавчених слів або в усному вживанні як навчених, так і
ненавчених слів не спостерігалося жодних покращень. Терапія була
успішною, оскільки дозволила ST вивчити невелику кількість слів і
використовувати їх у спілкуванні. Автори припускають, що терапія
призвела до зміцнення орфографічних уявлень про вивчені слова.
Дослідження підкреслює важливість використання домашньої практики
поряд з терапією під керівництвом лікаря і після неї
Подібні терапевтичні процедури використовувалися з чотирма
додатковими клієнтами в подальшому дослідженні (Beeson, Rewega, Vail,
& Rapcsak, 2000). Дослідження показує потенціал самокерованих
терапевтичних вправ, які мінімізують участь клініциста.
Письмове мовлення клієнта покращилося після терапії, але не зрозуміло,
чи потрібен компонент анаграм (з огляду на покращення, які
спостерігалися у фазі 4). Дослідження підкреслює важливість
використання невеликої кількості слів у терапевтичному наборі.
Рапп, Б., & Кейн, А. (2002). Виправлення дефектів, що впливають на різні
компоненти процесу правопису. Афазіологія, 16, 439-454.
Фокус терапії: Лексика орфографічного виводу та буфер графемного
виводу.
Інформація про пацієнтів
У дослідженні описано двох клієнтів.
Пацієнтка М.М.Д. - правша, яка перенесла ГПМК у віці 65 років.
КТ-сканування показало ураження лівої тім'яної та скроневої ділянок.
Пацієнтка мала середню освіту і до виходу на пенсію працювала офісним
працівником. До захворювання вона була затятим читачем і добре володіла
орфографією.
РСБ був 58-річним чоловіком, правшею. У нього було порушення
мозкового кровообігу після заміни аортального клапана, що призвело до
пошкодження лівої передньої тім'яної ділянки. Він був кандидатом наук і
працював у галузі токсикологічних досліджень. Він володів англійською та
іспанською мовами і не мав жодних преморбідних труднощів з
правописом.
Обидва пацієнти продемонстрували збережене розуміння окремих слів і
добре розуміння в розмові. Вони мали легкі та помірні труднощі з
називанням імен. На письмі вони могли здійснювати перекодування між
регістрами, що свідчить про збережену здатність до відтворення форм
літер та їх написання. Як у ММД, так і у РСБ спостерігалися порушення
письма під диктовку. Письмо ММД характеризувалося частотним ефектом,
і вона робила високий відсоток (44%) фонологічно правдоподібних
помилок. Письмо РСБ характеризувалося ефектом довжини. Його помилки
були фонологічно неправдоподібними несловами, що включали
однобуквені вилучення та заміни. Автори припускають, що письмо ММД
ММД відображає порушення лексики орфографічного виводу, в той час як
у РСБ - на рівні графемного буфера.
На момент проведення дослідження в ММД пройшло 2,5 роки після
початку захворювання, а РСБ - 4 роки після початку дослідження.
Терапія
Мета
Покращити правопис окремих слів та відстежувати вплив лікування на
нелікованих слів. Лікування було припинено, коли пацієнти досягли
стабільного результату - менше 5% помилок. ММД отримав 25 сеансів
терапії (з перервою на півдорозі), а РСБ - 16 сеансів. Інформація про
частоту сеансів не була надана. Було застосовано специфічний для кожного
пункту дизайн лікування використовувався для протиставлення
поліпшення на тренованих словах (ті, хто отримував терапію), повторні
завдання (ті, що писалися на кожному сеансі без зворотного зв'язку) і
контрольних завдань.
Завдання Пишемо під диктовку
Почуйте слово, повторіть його та
спробуйте написати по буквах
Матеріал Один набір з 10 оброблених слів

порівнювався за
частотою/довжиною з двома
іншими наборами (повторюваними
та контрольними)
Зворотній відгук щодо помилок Терапевт показує правильне
написання слова, промовляючи
літери вголос. Клієнт вивчає слово,
а потім отримує ще один шанс
написати його правильно
Зворотній відгук,якщо все Показано правильне написання
правильно слова, при цьому терапевт
вимовляє літери вголос. Клієнт
вивчає слово
Результат
Для обох пацієнтів не було виявлено жодної різниці в частоті помилок у
трьох наборах слів і в двох базових рівнях до терапії. Після терапії М.М.Б.
показала більш точне написання пропрацьованих слів, про що свідчить
значне зменшення кількості літерних помилок. Її написання опрацьованих
слів було значно кращим, ніж написання повторюваних слів, хоча також
значно покращилося. У написанні контрольних слів змін не
спостерігалося. Під час подальшого спостереження (через 20 тижнів після
терапії) кількість помилок як для опрацьованих, так і для повторюваних
слів збільшилася, але все ще спостерігався значний ефект терапії для
опрацьованих слів. РСБ продемонстрував значне покращення у написанні
слів, що пройшли лікування, повторюваних і контрольних слів.
Покращення в написанні опрацьованих слів було значно більшим, ніж в
інших наборах. Під час подальшого спостереження рівень помилок у всіх
трьох наборах залишився незмінним.
Терапія призвела до значного покращення написання опрацьованих слів в
обох пацієнтів, але спостерігалися різні моделі узагальнення та підтримки.
У ММБ не спостерігалося узагальненого навчання, а досягнуті результати
не зберігалися під час подальшого спостереження. RSB продемонстрував
узагальнення до контрольних слів, а написання всіх слів збереглося на
посттерапевтичному рівні. Функціональні результати терапії не
обговорювалися. Автори припускають, що терапія ГПМ призвела до
посилення репрезентації слів у лексиконі.
Для РСБ автори припускають, що відбулося посилення орфографічної
репрезентації (що робить репрезентацію більш стійкою до пошкодження
буфера) і поліпшення процесу буферизації (наприклад, швидкість
сканування, швидкість перетворення літер у форму)
Інші зауваження
Кількість елементів у наборах слів невелика. Незважаючи на це, для
покращення написання опрацьованих слів знадобилося багато занять. Хоча
при повторному оцінюванні було виявлено значне покращення, оцінка
ефективності та вимірювання узагальнення була обмеженою через
невелику кількість елементів у досліджуваному, повторному та
контрольному наборах.
Mortley, J., Enderby, P., & Petheram, B. (2001). Використання комп'ютера
для покращення функціонального письма у пацієнта з важкою дисграфією.
Фокус терапії: Буфер графемного виводу.
Терапевтичний підхід: Когнітивна естафета.
М.Ф. був 67-річним чоловіком, державним службовцем на пенсії. У нього
був атеросклероз лівої верхньої аортальної артерії що призвело до
численних інфарктів
У МФ збережено слухове та письмове розуміння. Його спонтанне
мовлення характеризувалося проблемами з пошуком слів високого рівня.
Він мав серйозні труднощі з письмом і не міг користуватися словником або
текстовим процесором, щоб компенсувати ці труднощі. Під час
формального тестування він зміг виконати дзеркальне перевертання та
перехресне співставлення, але мав певні проблеми з називанням літер,
звучанням літер та співставленням вимовлених і написаних літер. Він не
міг писати під диктовку ні слова, ні неслова, а також не міг писати слова в
межах письмових назв. Його помилки складалися з випадкового набору
букв. Він усвідомлював свої помилки, але не міг їх виправити. Його усне
написання слів було кращим за письмове. Автори припускають, що М.Ф.
мав інтактні лексичні знання принаймні для коротких слів, але його
письмо може відображати багаторівневі порушення, що включають буфер
графемного виводу.
Час після початку терапії
На момент початку письмової терапії минуло 18 місяців після початку
лікування.
Терапія
Мета
Використовувати хорошу усну орфографію М.Ф., щоб допомогти йому в
письмовому написанні, заохочуючи його вимовляти слово, усно вимовляти
його букву за буквою, а потім писати його букву за буквою. Терапія
тривала 6 місяців з використанням комп'ютера для виконання завдань.
Участь терапевта була обмежена однією годиною на тиждень протягом
першого місяця, а потім одним сеансом кожні 2-3 тижні. Не було надано
жодної інформації щодо кількості часу, який МФ проводив за комп'ютером.
Використовувався дизайн контрольного завдання. Перед впровадженням
стратегії була проведена терапія, спрямована на розвиток необхідних
навичок: написання окремих букв під диктовку, підвищення усвідомлення
своєї здатності усно вимовляти слова та знання клавіатури комп'ютера
Завдання 1. Писати 2. Вступ до 3. Письмові 4.Функціональні

слова під під словника завдання на письмові
диктовку Почніть основі речень завдання
Послухайте писати Використання Використання
слово, слова, а стратегії для адаптивного
скажіть його потім написання текстового
по буквах використову речень процесора, який
вголос і йте словник, надає список
потім щоб знайти можливих слів
запишіть решту слова
кожну букву
Матеріал Різні слова Різні слова Різні речення

зростаючої зростаючої
довжини довжини
Ієрархія (a) Запишіть (а) Письмове (a)Визначення (a) Ведіть
слово з двох називання окремих слів щоденник
букв, яке картинок у реченні (б) Заохочуйте
вимовив (б) (б) Запишіть регулярне
терапевт Розв'язуванн речення, листування за
(б) Запишіть я визначень вимовлені допомогою
слова з трьох терапевтом комп'ютера
літер, які (в)
вимовляє Копіювання
терапевт речень на
(в) Запишіть комп'ютер
на (г) Написання
комп'ютері речень на
слова з комп'ютері
чотирьох для опису
літер складеної
(г) Запишіть картини
на
комп'ютері
слова з п'яти
літер
(д) Запишіть
слова з 6 або
більше букв
на комп'ютер
Зворотній Терапевт Не Не визначено Не визначено

відгук щодо називає визначено
помилок наступну
літеру або
комп'ютер
пропонує
літеру на
вибір
Зворотній Не Не Не визначено Не визначено
відгук,якщо визначено визначено
все
правильно
Результат
За період терапії МФ продемонстрував здатність писати окремі слова
зростаючої довжини, писати речення зростаючої довжини та
використовувати ці набуті навички письма у функціональних завданнях.
Він також навчився користуватися словником та адаптивним текстовим
процесором для написання довгих слів.
Під час повторного тестування за допомогою ручки та паперу він показав
значне покращення у виконанні всіх письмових завдань. У завданнях, не
пов'язаних з терапією (наприклад, на розрядність цифр, розуміння речень і
звучання букв), змін не було помічено. Через вісім тижнів після терапії
показники письмового правопису М.Ф. збереглися і продовжували
покращуватися. Лише після впровадження адаптивного текстового
процесора письмо стало достатньо швидким і легким, щоб приносити
функціональну користь. Впровадження терапевтичної стратегії, яка
заохочувала МП покладатися на його усний правопис, призвело до
значного поліпшення в написанні оброблених і не оброблених слів окремо,
речень і зв'язного письма. Покращення, ймовірно, було наслідком терапії,
оскільки при виконанні контрольних завдань не було виявлено жодних
змін
Терапевтичні завдання, використані в дослідженні, були подібні до тих, що
були описані в дослідженні Паунда (Pound, 1996). Комп'ютер уможливив
інтенсивну роботу з мінімальною участю терапевта, що призвело до
значних і вражаючих успіхів у розвитку навичок письма у клієнтів. У
статті обговорюється взаємозв'язок між усним і письмовим правописом.
Примітка
1. Хоча в дослідженні було обстежено двох клієнтів, тут обговорюється
лише один.
Епілог
На результат терапії впливають різні фактори; деякі з них - але не всі -

проілюстровані на Рисунку E.1. У цій книзі ми зосередилися лише на двох
з них. У частині 2 ми описали, як когнітивну нейропсихологічну модель
можна використовувати для визначення характеру порушень і збережених
здібностей до сприйняття окремих слів у людей з афазією. У частині 3 ми
описали різні види терапії, які довели свою ефективність у досить добре
спланованих дослідженнях, що використовують когнітивну
нейропсихологічну перспективу при розробці та оцінці терапії для
конкретних розладів. Ми не претендуємо на те, що це вичерпний огляд
літератури. Ми також не повідомляємо лише про досконалі схеми терапії.
Багато досліджень, які ми розглянули, не відповідали всім бажаним
критеріям. Висвітлення цих досліджень у літературі також неоднорідне.
Наприклад, існує багато досліджень терапії розладів пошуку слів, і, як ми
бачили, на сьогоднішній день існує справжнє розуміння того, як може
працювати терапія в цій сфері, і для яких рівнів дефіциту можуть бути
придатні ті чи інші підходи (Nickels, 2002b). На противагу цьому, існує
напрочуд мала кількість досліджень терапії труднощів розуміння мови -
можливо, як ми вже зазначали, тому, що такі труднощі не часто
розглядаються як найгірший аспект хронічної найбільш інвалідизуючим
аспектом хронічної афазії.
Хоча ми вважаємо, що дослідження, розглянуті в частині 3, надають
найкращу на сьогоднішній день доказову базу для розробки та розробки
терапії в клінічній практиці, немає ніяких гарантій, що описані нами
підходи до терапії є найкращими з можливих методів; з'являться нові
методи та нове розуміння. За останні 20 років наше розуміння афазичних
мовних порушень, специфічних терапевтичних методик і способів, за
допомогою яких вони працюють, незмірно покращилося; однак ці знання
все ще часто є нечіткими і фрагментарними. Але як лікарі, ми зобов'язані
робити все можливе з доступними нам знаннями. Бассо (2003) підкреслює:
"Все, що ми робимо, повинно бути зроблено найкращим чином, при
умові наявних знань. Чим більше знань ми маємо, тим краще ми повинні
працювати, ми не можемо чекати на остаточну істину, щоб діяти" (с. 263).
Як показано на Рисунку E.1, існує багато інших факторів, які можуть
вплинути на результат терапії. До них відносяться:
- Характер взаємодії між клієнтом і терапевтом під час лікування. Процес
терапії, зрештою, не може бути зведений до механічного перерахування,
він включає в себе тонкі і, ймовірно, важливі взаємодії на багатьох різних
рівнях (Byng & Black, 1995). Подібно до того, як терапевти надзвичайно
відрізняються за своїм "стилем", ми підозрюємо, що є терапевти, які краще
допомагають своїм пацієнтам, що часто підтверджується розповідями про
афазію та її терапію (див., наприклад, Hale, 2002).
- Скільки терапії - з точки зору загальної кількості годин або інтенсивності
лікування - отримав клієнт (наприклад, Bhogal, Teasell, & Speechley, 2003).
Як зазначав Сомервіль (Somerville, 1974), занадто багато досліджень
лікування включають терапію в "гомеопатичних дозах". Ми могли б
очікувати значного поліпшення лише за умови достатньої терапії, але
часто люди з афазією у Великій Британії та інших країнах отримують дуже
мало лікування (Enderby & Petheram, 2002; Katz та ін., 2000). Однак деякі
дослідження, розглянуті в частині 3, демонструють конкретні
цілеспрямовані поліпшення при відносно невеликому втручанні (з точки
зору часу терапевта), що дає певні підстави для оптимізму.
- Терапію можна "доставляти" різними способами: на індивідуальних
сесіях з кваліфікованим терапевтом, у групах, як домашню практику, за
допомогою комп'ютера, працюючи з другом, членом сім'ї або волонтером,
або дистанційно по телефону, або навіть, можливо, через Інтернет. Кожен з
цих способів має свої переваги та недоліки, але різноманітність методів, за
умови творчого підходу, дає змогу забезпечити людям з афазією достатній
обсяг лікування.
- Терапія, ймовірно, буде найбільш ефективною - і, безумовно, найбільш
корисною - якщо людина з афазією залучена як мотивований, активний
учасник, який прагне до цілей, що мають сенс у його реальному житті
(наприклад, Hillis, 1998). Як наслідок, терапія, як правило, повинна мати
"достовірність"; вона повинна здаватися спрямованою на досягнення
реальних життєвих цілей. Так, наприклад, хоча De Partz (1986) має рацію,
наголошуючи на тому, що відновлення графемно-фонемних
відповідностей для читання слід починати з не-слів, деякі люди з афазією
можуть відкинути такий підхід, оскільки їхня мета - навчитись читати
справжні слова.
- Неврологічні зміни в ранньому періоді спонтанного відновлення є
важливими факторами, що визначають результат. Ранній період афазії - це
час швидких і заплутаних змін, численних терапій і величезної соціальної
адаптації до зміненої соціальної ролі. Терапія в цей період може бути
організована дещо по-іншому, щоб спиратися на неврологічні зміни та
посилювати їх (Huber, Springer, & Willmes, 1993; Robey, 1998). Не
випадково більшість досліджень, розглянутих у Частині 3, були проведені з
клієнтами на післягострій стадії (за винятком Grayson та ін., 1997). На
практиці набагато легше продемонструвати конкретні ефекти терапії, коли
результати не затьмарені швидкими змінами в багатьох сферах, але це
також період, коли люди з афазією можуть бути готові докладати значних
зусиль для систематичної мовної терапії.
- Нелінгвістичні когнітивні здібності та порушення можуть бути
важливими детермінантами результатів терапії (Helm-Estabrooks, 2002). До
них потенційно належать семантична та епізодична пам'ять (Swinburn,
Porter, & Howard, 2004), здатність до невербального мислення (Bailey,
Powell, & Clark, 1981), увага (Lapointe & Erickson, 1991; Laures, Odell, &
Coe, 2003) і здатність до навчання (Ferguson, 1999; Fillingham, Hodgson,
Sage, & Lambon Ralph, 2003). Крім того, багато людей з афазією (що не
дивно) перебувають у депресії після інсульту (Huff, Ruhrmann, & Sitzer,
2001; Kauhanen та ін., 2000), і це може вплинути на їхню здатність
отримувати користь від лікування. Сучасні знання про вплив цих факторів
є фрагментарними (див. Basso, 2003), і їм, як це не дивно, не приділяється
належної уваги, але цілком ймовірно, що вони є важливими.
Очевидно, що на результати терапії впливають численні фактори, які
майже напевно взаємодіють між собою. Виокремити їх і визначити їхню
важливість буде складним процесом, але він необхідний для вибору
правильних (тобто оптимально ефективних для досягнення реальних
цілей) методів терапії для окремих людей з афазією, а також для прийняття
рішення про те, як повинні бути організовані послуги.
Залишаючи осторонь інші важливі фактори, що впливають на результати
терапії, ми вважаємо, що прийняття когнітивно-нейропсихологічного
підходу до лікування має ряд дуже важливих переваг. Першочергове
значення має те, що цей підхід, заснований на якісній оцінці, базується на
знанні сильних і слабких сторін клієнта з точки зору переробки. Це дає
терапевту конкретні знання, які дозволяють йому розробити терапію, що
спирається на сильні сторони і розвиває їх, а також вирішує (або уникає)
проблеми з процесами, що порушуються.
По-друге, розробка терапії для одного клієнта або для невеликої групи
клієнтів означає, що зміст і форма терапії повинні бути описані дуже
точно. Це означає, що зміст терапії, а також її цілі та передбачувані
механізми змін можуть бути перенесені в сферу дослідження. Це
кардинально відрізняється від широкомасштабних групових досліджень
терапії афазії, де з дуже гетерогенною групою людей з афазією
застосовуються різноманітні техніки (які ніколи не описуються детально,
тому що це неможливо). Проблема полягає в тому, що навіть якщо терапія
виявляється ефективною, ніхто інший не може використовувати таку ж
(ефективну) терапію, оскільки вона не описана в деталях (Howard, 1986).
Лише тоді, коли терапія описана, використовуючи термін Coltheart (1983),
"детально, як у кулінарній книзі", ми можемо спиратися на дослідження,
які показують, що терапія є ефективною.
Крім того, когнітивні нейропсихологічні дослідження незмінно, за
природою свого підходу, використовують цілеспрямовану терапію, щоб
викликати поліпшення в конкретних мовних функціях. В результаті,
показники результатів можуть оцінювати покращення тільки в тих
завданнях (або тільки в тих пунктах), де терапія повинна дати ефект; вони
можуть, як ми бачили, бути протиставлені завданням або пунктам, де
ефекту від лікування не очікується. В результаті терапія може бути піддана
"справедливому" тестуванню: чи призвела вона до поліпшення тільки в
тих завданнях (або пунктах) в яких очікувалося покращення?
Нарешті, ці дослідження дозволяють нам почати думати про те, чому
терапія працює - яким є основний механізм, що призводить до зміни
поведінки? У більшості випадків дослідження терапії чітко пояснюють,
чому саме терапевтичні завдання повинні призвести до очікуваних змін.
Набагато рідше можна знайти чіткі та конкретні докази того, що ці
механізми дійсно існують; навіть якщо терапія є ефективною, не завжди
зрозуміло, чи є вона ефективною саме з тих причин, які передбачаються.
Візьмемо один приклад: при порушеннях пошуку слів "семантична
терапія" розглядається як покращення семантичних репрезентацій, а
лексична/фонологічна терапія - як покращення доступу до лексичних
репрезентацій для виведення.
Це пояснюється тим, що вони відповідають виявленим у клієнтів
основним дефіцитам, і саме на них спрямована терапія. Однак Говард
(Howard, 2000) стверджує, що наявні дані підтверджують думку про те, що
обидва набори методів терапії, незважаючи на їх поверхневі відмінності,
ефективні з однієї причини: вони об'єднують семантичні та фонологічні
репрезентації слів і зміцнюють зв'язки між ними. Яка з цих точок зору є
правильною, неясно; важливо, однак, що прийняття когнітивної
нейропсихологічної перспективи уможливлює дискусії щодо таких питань.
З практичної точки зору, застосування когнітивного нейропсихологічного
підходу вимагає від терапевта чіткого усвідомлення двох речей. По-перше,
на основі результатів обстеження клініцист повинен визначити, чому
порушується виконання мовних завдань. По-друге, в процесі лікування
терапевт повинен чітко розуміти, чому виконання певного завдання має
призвести до змін. Коротше кажучи, це забезпечує терапевта теоретичною
і практичною основою для того, щоб відповідати заклику Шуелла,
Дженкінса і Хіменеса-Пабона (1964): "Професійного терапевта ніколи не
турбуватиме питання: "Навіщо ми це робимо?"" (с. 5). ' (p. 333). На
неврологічному рівні важливим питанням є те, як і чому терапія може
працювати (наприклад, Musso et al., 1999). Зараз зрозуміло, що поведінкові
та неврологічні зміни пов'язані між собою; функціональні зміни
відображаються на структурному рівні (Rijntjes & Weiller, 2002).
Дослідження візуалізації мозку при відновленні після афазії та ефектів
терапії тільки починаються. Наскільки нам відомо, на сьогоднішній день
немає результатів, які б обмежували або інформували практику терапії
афазії.
Ми вважаємо, що дослідження терапії афазії повинні розвиватися
впродовж наступних кількох років у двох напрямках. По-перше, необхідно
вдосконалювати та розвивати наші знання про те, як ефективність
конкретних методів терапії пов'язана з типом афазії у пацієнта. За останні
20 років ми досягли величезних успіхів у нашій здатності визначати рівні
розладу в межах мотивованих і теоретично обґрунтованих моделей
мовленнєвої обробки. Результатом є значно покращена здатність
ідентифікувати як порушені, так і неушкоджені процеси.
Тоді, як ми вирішуємо, який терапевтичний підхід застосувати до клієнта?
Є, грубо кажучи, два можливих підходи. Перший підхід полягає в тому,
щоб базувати рішення на певному теоретичному або логічному розумінні
того, як працює терапія і для кого вона підходить. Існує ряд прикладів
цього. Наприклад, Нікельс стверджує, що терапія "аутокей"
(самогенеровані фонематичні підказки для пошуку слів) підходить для
клієнтів, які (i) отримують користь від фонематичних підказок і (ii) знають
про початкову літеру слів, які вони не можуть відтворити в письмовій
формі. Аналогічно, Miceli, Armitrano, Capasso і Caramazza (1996)
вважають, що їхня "лексична терапія" підходить для пацієнтів з
постсемантичними порушеннями у пошуку слів.
Складність полягає в тому, що ці уявлення про те, як працюють конкретні
терапії, можуть виявитися хибними. Наприклад, Говард (Howard, 2000)
стверджує, що дані свідчать про те, що як "семантична", так і "лексична"
(або "фонологічна") терапії для пошуку слів можуть працювати однаково і
для одних і тих же типів клієнтів - по суті, поєднуючи значення з
фонологічними формами. Чи є цей аргумент правильним, на даний момент
не має значення. Справа в тому, що те, як працює терапія, можна визначити
лише емпірично, шляхом належної перевірки гіпотез. Зокрема, це вимагає
застосування терапії як до тих, для кого вона, як вважається, підходить, так
і до тих, для кого вона не підходить (як це намагалися зробити Nettleton і
Lesser, 1991).
Однак найпродуктивнішим підходом до цього, ймовірно, є проведення
досліджень, які порівнюють ступінь поліпшення стану різних типів
клієнтів при застосуванні одного виду лікування. Якщо застосувати підхід
серії випадків, то кожного учасника можна аналізувати як окремий
випадок, а потім використовувати тести на однорідність, щоб з'ясувати, чи
є значні відмінності між учасниками за розміром ефекту від лікування
(Howard, 2003). Якщо відмінності є, вони можуть бути пов'язані з формами
дефіциту (див., наприклад, Best et al., 2002). Крім того, нам потрібні
дослідження, які порівнюють ефективність різних методів лікування для
одного клієнта. Більшість досліджень, які ми проаналізували, розглядають
лише один підхід до лікування. Коли учасник демонструє поліпшення, це,
очевидно, приємний результат, але ми не знаємо, чи не був би інший підхід
більш ефективним. Тому дослідження такого роду можуть надати важливу
інформацію про оптимальні методи лікування.
Більше того, порівняння різних методів терапії може, у світлі знань про
основні дефіцити учасника, надати критично важливу інформацію про те,
як лікування впливає на його стан. На сьогоднішній день кілька
досліджень, які застосовували такий підхід (див., наприклад, Hickin та ін.,
2002; Hillis & Caramazza, 1994; Howard, 2000; Springer, Glindemann, Huber,
& Willmes, 1991) показали, що він може бути продуктивним
Ми вважаємо аксіомою, що метою всіх видів терапії людей з афазією є
покращення їхнього функціонування в реальному, соціальному світі, щоб
дати їм змогу впоратися з бар'єрами на шляху до участі та самореалізації.
У цьому сенсі методи терапії вбудовані в "соціальну модель" (Byng, Pound,
& Parr, 2000). Ці цілі часто можна найкраще досягти через покращення
мовних здібностей, і саме на це спрямовані дослідження в цій книзі. Не
існує протиріччя між функціональними, соціальними цілями і терапією,
спрямованою на зменшення порушень. У музиці людина практикує гами
не тому, що виступ складається з гри гамами, а тому, що це розвиває
навички, які призводять до кращого виконання. Те ж саме стосується і
терапії, орієнтованої на порушення.
Однак існує реальна проблема. Як гарантувати, що навички, отримані під
час терапії, вплинуть на реальне, повсякденне спілкування людини з
афазією? Чи дійсно тільки навички, отримані в "реальних життєвих
ситуаціях", призводять до реального покращення? Таке твердження іноді
зустрічається, але, наскільки нам відомо, немає жодних підтверджуючих
доказів. Багато терапій, описаних у цій книзі, особливо ті, що спрямовані
на пошук слів і правопис, мають специфічні ефекти (тобто покращуються
лише ті елементи, над якими працювали під час терапії). У цьому випадку
дуже важливо разом з клієнтом вибрати цільові елементи, щоб це були
слова, які, найімовірніше, будуть корисними у повсякденному спілкуванні.
Hillis (1998), наприклад, описує терапію з жінкою, яка повернулася на
роботу бібліотекарем, бо клієнтка і терапевт спеціально обирали для
терапії слова, які можуть бути корисними в її повсякденній роботі.
Як стверджує Бассо (Basso, 2003), ми, як терапевти, зобов'язані
використовувати найкращі наявні знання про афазію та терапію афазії в
нашому лікуванні людей з афазією. Як і Бассо, ми стверджуємо, що
найкраща існуюча база знань ґрунтується на нашому розумінні когнітивної
нейропсихології мови, і саме з цієї галузі ми взяли наші принципи. Як
писав Олівер Зангвілл (1947) майже 60 років тому: "Жоден метод
лікування не є кращим за принципи, на яких він ґрунтується, і пошук
принципів повинен хвилювати нас не менше, ніж безпосередня клінічна
ситуація" (с. 7)
Глосарій
Алографічна реалізація - просторове представлення літер у їхніх різних
алографічних формах (наприклад, у верхньому та нижньому регістрі)
Алографи - варіанти форми графеми (наприклад, "а" або "А")
Аномалії - затримки та збої в пошуку слів
Артикуляційне програмування - перетворення фонем на нервово-м'язові
команди
Слуховий фонологічний аналіз - ідентифікація звуків мови шляхом
аналізу послідовності почутих звуків
Стратегії реорганізації мозку - стратегії, спрямовані на заохочення
альтернативних частин мозку взяти на себе порушену мовну функцію
Нерозбірливе мовлення - помилкові відповіді, які вказують на доступ до
деякої неушкодженої семантичної інформації за відсутності фонологічної
репрезентації, наприклад, ЦВЯХ →
'ви вбиваєте його в дерево'
Стратегії когнітивної ретрансляції - стратегії, які шукають
альтернативний шлях або засоби виконання мовної функції, тобто
використовують неушкоджені компоненти мовної системи для досягнення
порушеної функції опосередкованими засобами.
Компенсаційні стратегії - стратегії, які намагаються максимізувати
використання збереженої мови та комунікативної поведінки, не
зосереджуючись на порушених функціях.
Conduite d'approche - повторювані фонологічні помилки, що виникають
під час вимовляння слів; повторні спроби часто призводять до більш
близького наближення до цільового слова. Часто виникає через труднощі з
фонологічним складанням.
КТ - комп'ютерна томографія (також відома як комп'ютерна аксіальна
томографія, або КТ) - складна радіографічна діагностична методика, яка
створює комп'ютерні зображення мозку (або тіла), що дає змогу виявити
ділянки пошкодження
ГПМК - порушення мозкового кровообігу, або інсульт, який виникає при
розриві або закупорці кровоносної судини в головному мозку. кровоносної
судини в головному мозку, що призводить до пошкодження навколишніх
тканин
Прямий лексичний шлях для читання - шлях, який передбачає читання
вголос за лексичним, а не семантичним маршрутом.
Буфер графемного виводу - сховище абстрактних графемних зображень
(тобто регістр не вказано)
Лексикон графемного виводу - зберігає написання знайомих слів або
письмових форм слів
Графічно-рухова реалізація - переклад алографів у рухові патерни
Омофони - слова з однаковою фонологією, але різним значенням
(наприклад, порог- порок, плод - плот)
Морфологічні помилки - помилкові відповіді, які мають спільну
принаймні кореневу морфему зі словом, що перевіряється, але мають
помилки у додаванні, вилученні або заміні префікса чи суфікса
префіксальних або суфіксальних морфем (наприклад, НЕРЕАЛЬНІСТЬ →
"реальний")
МРТ магнітно-резонансна томографія - це діагностичний метод, який
використовує магнітні поля та комп'ютерні технології для отримання
детальних зображень мозку (або тіла); він є більш детальним, ніж
комп'ютерна томографія
Неологізми - несловесні помилкові відповіді, які не мають достатньої
кількості фонем, щоб їх можна було класифікувати як фонологічні
помилки
Орфографічна вхідна лексика - сховище візуальних одиниць
розпізнавання слів; отримує доступ до письмових форм слів, розпізнаючи
слово як знайоме
Орфографічна вихідна лексика - сховище орфографічного написання
знайомих слів або написаних словоформ
Орфографічно-фонологічне перетворення (нелексичний шлях
читання) - читання вголос за допомогою орфографічно-фонологічних
відповідностей на рівні підслівників. Передбачає "озвучування" графем
Перетворення фонем у графеми (нелексичний шлях письма) - письмо
через сегментацію слова на фонеми, а потім переклад фонем у графеми
Фонологічна підказка - надання фонологічної підказки для полегшення
створення слова, або шляхом надання однієї фонеми (зазвичай початкової),
або поступово більшої кількості фонологічної інформації
Фонологічне складання - генерація метрично визначеного рядка фонем
для відтворення
Фонологічні помилки - помилкові відповіді, які за фонологічною формою
схожі на цільові. Загальним критерієм фонологічної подібності є те, що
принаймні 50% фонем у стимулі зустрічаються у відповіді приблизно в
однаковому порядку
Фонологічна вхідна лексика - сховище слухових одиниць розпізнавання
слів; доступ до слухових форм слів шляхом розпізнавання слова як
знайомого
Фонологічно правдоподібні помилки - помилки в читанні або письмі, які
є відповідним відтворенням фонології слова
Фонологічна вихідна лексика - запас розмовних словоформ; забезпечує
доступ до розмовних словоформ
Реактиваційні підходи - терапія, спрямована на реактивацію доступу до
порушеної мови та обробки
Підходи до повторного навчання - терапія, яка спрямована на повторне
навчання порушеної мови процедур або знань
Семантична підказка - надання семантичної інформації для полегшення
продукування слова
Семантичні помилки - помилкові відповіді, які семантично пов'язані з
метою (наприклад, цвях → 'гвинт')
Семантико-лексичний маршрут для читання - маршрут, пов'язаний із
читанням вголос слів через доступ до їхнього значення
Семантико-лексичний шлях для письма - шлях, пов'язаний з
написанням слів через доступ до їхнього значення
Семантична система - запас значень слів
Стратегії заміщення - стратегії, які заохочують прийняття зовнішнього
протеза для сприяння комунікації
Візуальні помилки - помилки читання, які схожі на ціль в орфографічній
формі
Візуальний орфографічний аналіз - ідентифікує літери та кодує
положення літер у слові. Може брати участь у розборі букв на графеми
Візуально-семантичні помилки - помилки, які візуально та семантично
пов'язані з завданням
Глухота словоформи - дефіцит фонологічної вхідної лексики
Глухота значення слова - дефіцит доступу до семантичної системи з
фонологічної вхідної лексики
Глухота звуків слова - дефіцит слухового фонологічного аналізу

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

"Жоден метод лікування не є кращим за принципи, на яких він

ґрунтується, і пошук принципів повинен хвилювати нас не менше, ніж

Цей том почав розвиватися в результаті діяльності мовних

Енн Уітворт, Джанет Вебстер і Девід Говард

У той час як когнітивний нейропсихологічний підхід широко

Людина з афазією та ширший клінічний контекст

Перш ніж приступити до нашого дослідження цього підходу, ми, як

Когнітивний нейропсихологічний підхід

Когнітивна нейропсихологія як робоча теоретична модель

Виявлення та характеристика порушень

але, як показує цей приклад, це не обов’язково так. Зазвичай потрібні

Критичні змінні, що впливають на продуктивність

Є багато факторів, якими можна маніпулювати, щоб надати інформацію в

Коли людей просять оцінити слова за образотворчістю (наскільки легко це

Довжина слів і не слів може бути різною (наприклад, одно-, дво-,

Регулярність слів передбачає порівняння ефективності зіставлених наборів

Модель має системи обробки, які залежать від лексичного доступу;

У створенні тексту завдання, які охоплюють різні рівні, не вимагаючи

У наступних п’яти розділах розглядається модель у п’яти ключових

• фактори, які слід виключити з оцінки;

Розуміння вимовлених слів на слух

Дефіцит слухового фонологічного аналізу називають «глухотою між

Дефіцит фонологічної вхідної лексики або доступу до неї називають

Дефіцит доступу до семантичної системи з фонологічного вхідного

Розуміння як звукового, так і письмового способів введення

Загальні зауваження щодо аналізу

1. Слова з контрастною фонологією, наприклад, мінімальні пари (де одна

Сфера аналізу Приклади Тип відповіді

a) PALPA 4: Вибір малюнка

Слухове с) Максимальні Однакова/різна

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

ADA Comprehension Повторення

PALPA 9: Повторення: Повторення

ADA Comprehension Повторення

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

ADA Comprehension Так/ні

Додаткові варіанти аналізу

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Ідентифікація PALPA 3: мінімальне Письмове виділення

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Додаткові варіанти аналізу

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Загальні зауваження щодо аналізу

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Додаткові варіанти оцінювання

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Семантичні асоціації Семантичні зв'язки Вибір малюнку

Модель створення розмовного слова

Труднощі утворення розмовного слова

Утворення усних і письмових слів порушується разом із порушенням

Порушення на цьому рівні призводить до порушення відтворення слів під

Порушення фонологічної збірки впливає на всі завдання мовлення

Дефіцит артикуляційного програмування призводить до погіршення

Труднощі артикуляції призводять до дизартрії.

Оскільки дефіцит пошуку слів зазвичай очевидний у спонтанному

При оцінці усного утворення корисні три типи контрастів слів:

Аналіз іменування Фактори, якими можна керувати

Додаткові аналізи пошуку слів

Вербальна плавність FAS (Spreen & Benton, 1977)

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Інтерпретація (для семантичної системи)

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Додаткові варіанти аналізу

Сфера аналізу Приклади доступних Тип відповіді

Показники при оцінці