Роман Іваничук

Роман «Орда»

Р.І. Іваничук (1929-2016)

Організатор товариства української мови ім. Шевченка , народного руху, спілки письменників
України

Народний депутат

Заслужений працівник культури України

Лауреат державної премії УССР ім. Шевченка, літературної премії Головка і Мазепи

Його творчість відзначена літературною премією Омельяна і Тетяни Онтоновичів

16 січня 2009 – звання героя України

ОРДА

 РОМАН-ХВАЛЕБНА ПІСНЯ
 Епіграф :

«і дана їм була влада на четвертій частині зеилі збивали мечем і голодом, і мором, і земними
звірятами… і люди зневажали Бога за покарання, бо кара його була дуже велика»

Іоанн Богослов
 XVIII ст.
 Руйнування столиці Батурина
 Батурин – Глухів – Київ – Полтава – Лебедин – Висока Могила – Скит Манявський –
Карпатські гори
 Гетьманування Мазепи – царювання Петра 1 – Радянський союз.
 Символіка:

Лебедиця – смвол чистоти , надія на відродження, чистота душі Епіфанія.

Країна Карликів – символ Радянського союзу (всі рівні)

Дорога – шлях до спасіння

Козак Мамай —- двійник, антипод Єпіфанія - символ непереможності

Символічний епізод з пляшкою (церковна чаша і бутель самогону) — хитання між вірою і невірою
українського народу, поневоленого карликами.

Чорні ключі від всенародної тюрми в руках Єпіфанія в кінці твору стають ключами від Храму.

Картина перетворення чорних ключів від всенародної тюрми на ключі від Храму — символ
Преображення і воскресіння особистості.
  Головні герої

Полковник Іван Ніс

Священик Епіфаній

Коханка Мазепи Мотря

Мати Мотрі Кочубеїха

Князь Меншиков (керує армією Петра 1 )

СЮЖЕТ

1 розділ

Мазепа зрадив цареві і підписав акт з’єднання зі Швецією. У якості помсти Петро 1 вирішив
спалити столицю Мазепи – Батурин і вбити його мешканців. Місто полихало огнищі. Таємну дорогу
до Батурина їм показав полковник Ніс. Дивлячись на це, Епіфаній втрачає тверезість розуму та
пам’яті, через це багато чого не пам’ятає. Він мешкається від думок або втікти, або довічно
носити клеймо зрадника. Ніс та Епіфаній вирішують піти разом. Князь Меншиков дарував життя
Мотрі та її матері. Було вирішено шукати Мазепу. Ніс наказав священику знайти його й вбити .

Цитата:

"Орда вже ревіла моторошним ревом... рубали шаблями й бойовими сокирами козацькі голови,
удари падали на спини й потилиці; жінки вибігали на мур і кидалися на вірну смерть у Сейм...
Ординці ревіли вже в Батурині — там лизнули насурмонене небо перші язики пожеж".

Дорікала мати доньку: " У всьому винна тільки ти!" "У чому я повинна, мамо? Що я любила
гетьмана і вірила в його рятівниче призначення на Україні? Що він мене любив?"

2 розділ

Була люта зима. У селі Ставки Е поросився до крайньої хати. Його прийняла молодиця. Вона його
помила й накормила. Потім положила його в ліжко й почала збуджувати. Вона йому подобалася,
але вона не збуджувала його. Через 1 годину, вона перестала й запитала чи святий він. Молодиця
– лярва. Вона відправила його до хати до бабусі Килини. Селу був потрібен священик, а бабця із
радістю привела його до церкви. Під час служби він замість молитв говорив тільки прокльони.
Його вигнали. Відправляється до Глухова. Хочу піти до царя просити вибачення. На майдані бачить
царя й решту полковників й поважних осіб. Е бачить їх із вовчими головами. Вони займалися
правосудством над священиком, який не хотів проклинати Мазепу. Ніс побачив е і запропонував
його на посаду. Піп не зміг його проклясти, увесь час кричав «армагеддон» й усі прийняли це як за
прокльон.
3 розділ

Е ходить від села до села, ні з ким не розмовляє. Теперь він йшов до Мазепи. За ним слідкували.
Побачив Мазепу з Карлом 12. Королю влучило в коліно, е винить себе у цьому. Увесь час
задивляється на лебедів. Сталася битва,у якій переміг Петро. Поранений Карло і хворий Мазепа
втікали, а за ними плентався Е. До покоїв Мазепи прийшов Е і просив пробачення. Мазепа
помирає. Пилип Орлик наказав йому накласти на себе руки бо вважав, що це піп винен у смерті
гетьмана. У монастирі ігумен каже не класти руки , а йти до річці Чугайці та знайти інше для себе
покарання. Порадив попу описувати свій гріх і вкласти в папір увесь тягар. Е придумав написати
про валькірію – лебідь. Він йде річкою й бачить шкуру лебедя і забирає її до себе. По свій кожух до
нього прийшла гола дівчина-либідь. Е чує вовче виття та йде на звук. Бачить полковника Носа з
тілом вовкулаки. Ніс був грубим та суровим, зголом, е зрозумів, що виття йде з його власного
горла. Лебедиця – Мотря.

4 розділ

Лебедиця відкрила очі Е на те, що просто записуючи свій гріх, він його не відпустить. Мотря
померла. Лебедиця – чистота його душі. Вона просить повернути їй кожушок аби вийти у свій
вимір часу. Обіцяє повернутися коли е очистить душу. Розказує про країну карликів. Вона улітає. Е
почав знову мандрувати світом за наказом чистоти його душі.

5 розділ

Карл помирає. Циганка наворожила йому коротке славне життя. Петро 1 помирає. Пилип Орлик\
Андрій Войнаровський. Е йде до Бендерів. Скоропадський розбиває Орлика у битві. В арії Орлика
не було коштів для зброї або навіть їжі. Е пішов до нього. Орлик попросив пробачення за свою
поведінку. Орлик дав йому закон. І наказав проповідувати за ними. Е вважав, що «Бог
прощає мені» Він забрів у село, де не було церкви. Люди пиячили, а ними керували карлики. Е
змусив людей піти до звалищ церкви аби послухати проповід. Але він почав зачитувати закони
Орлико і цого прогнали і побили. Е побачив 4 всадники апокаліпсиса і Антихриста, а потім
зрозумів, що це – полковник Меншиков. Вони разом поіхали до столиці третього Риму. Він
назначив Е своїм сповідником, жити він буде на Васильківському острові серед карликів.

7 розділ СЕРЕД КАРЛИКІВ

Меншиков привіз Е у країну карликів. Е тієї ж секунди осідлав карлик. Вони пішли д церки без
хреста. Там були купи піску, вони його збирали аби бути рекордсменами у видобуванні піску,
просто аби бути першими. Також хочуть заволодіти Малоросієй. Е відвідував політичний урок, де
розказували про великого магістра Тома, історію про створення їхньої раїни. Один з карликів
сказав Е, що з ним все буде добре до тип пір, поки при владі є Меншиков.
8 розділ

Йшли роки передування Е серед карликів. Карлики будують з піску та льоду замки, не зважаючи
на те, що з часом вони зникають,вони усі пишаються своїми творіннями. Єдине справжнє – кам’яні
ідоли магістра Тома. «Малоросія може бути щасливою тіьки в союзі з Майбутнім Раєм…». Йде
розмова з батуринкою жоною генерального осавула Гамалії про Мотрю. М змушували писати
листи до Туреччини, морили голодом, обпльовували її, але вона не втрачала самообладання.
Однієї ночі вона сиділа на площі і розмовляла з жоною Гамалії, а в ранці її все не було. Казали, що
вона обернулася на лебедя й полетіла геть. Відтоді карлики мріють вбити хоча б одного птаха. Е
підтвердив жоні, що Мотря тепер Лебедиця.

9 розділ

Одного дня карлик відвів Е до Меншикова, за наказом. М чекав на нього аби той відпустив йому
гріхи. Е відпускав та прощав йому. Меншиков говорить, що бажає стати гетьманом Малоросії.
«Це метода карлицька зрівнювати всіх до малості, до бідності… Ви такий страшний, що ви не
знаєте що таке гріх…» М відпускає його, але вважає, що чернець усе одно повернеться до
карликів, бо йому просто нікуди більше йти.

10 розділ

*Е побачив високу гору біля свого дому, перед горою текла річка Чугайка й лебедине озеро. Е
побачив лебединий кожушок і поклав його в ту саму діру у стіні, сподіваючись, що Лебедиця
шукатиме кожух і повернеться до нього. У двері постукали, але то була не лебедиця, а послушник.
Він запитав, чому час йде, а Е нічого не робить. Е відповів , що займається думками. Е розказую
про реінкарнацію його душі, і про те, що усі свої житті провів на Україні. Але враз послушник зник.
Лебедиця його запитує , чого він так намагається прискорити кінець своєї покути, та чому він
продовжує писати. Е каже, що хоче повернути народові минуле. Лебедиця каже, що померлих
люблять більше ніж живих.

Минуле – прожите, те, що ми знаємо точно

Теперішнє – потребує нас виживати, пристосовуватися до обставин

Майбутнє – надія, віра у світлий шлях.

« Ти видумав мене в образі Мотрі і я такою є, видумане стає справжнім» - Лебедиця.

Лебедиця взяла кожушок, обернулася на птицю і полетіла з Е до вершини гори. Вид з гори
відкривав усі краєвиди України. Лебедиця дає наказ : « Повертайся туди, де усе почалося, роби те,
що задумала совість, веди людей у хрестоносних похід до фортеці народного духу…» *

Е чує дзвін і прокидається. На нього збирається карлик Єрмолай. Карлик каже, що нашого царя
імператором наголошують.
11 розділ

Він вийшов зі свого маленького дому на набережній. Цар став імператором, але йому все одно
було не спокійно, адже він бажав знати де золото Мазепи. Імператор промовляє промову, та його
підтримують лише карлики. Він віддає приказ аби Е поїхав до Полуботка та вивідав де заховані
скарби. Е разом із карликом Єрмолаєм їдуть до в’язниці. Там він допитував Полуботка про те, що
сталося. А клоак вирішив самими розказати про скарби. Він сказав, що вони знаходяться на
Україні в могилі. Наступний день- день катування. Врешті-решт, Полуботок сказав, що скарби
заховані в Баяновій могилі, але навіть якщо її будуть шукати, то нічого не знайдуть. Мооже бути,
що тільки нащадки знайдуть її. Він просив, щоб його казнь була здійснена за допомогою вогню,
аби усі його гріхи були прощені.

12 розділ

Описується смерть ПП. Після кари Меншиков і цар довго мовчали, бо були шоковані. Єрмолай
кричав и вимагав, аби те саме катування було здійснено над Е, але Е був спокієн. Він вийшов
звідси і подався геть, минав села та містечка. Наступала весна. Він запитував самого себе хто
створив карликів. Минаючи вулицю він побачив свого вчителя з Києво-Могилянської академії
Тимофея Вегуна. Вчитель його спочатку не впізнав «Живий. Вийшов з Батурина живий!». Вчитель
запросив його до свого дому, щоб випити по чарці. Дім складався з двох кімнат: у першій стояв
стіл, а друга була засипана книжками. Е побіг до книг, почав їх гортати та прикладати до грудей.
Тимофей скаржився, що вся їхня професорська колонія заслана в Петербург і названі ученою
дружиною Петра 1. Вони випили по чарці та з’їли копченої риби. Тимофей хвилювався про те, що
більше не повернеться на Україну. «Ти ще молодий, вернешся на Україну, і помножиш своїм і
людським досвідом розуміння нашого призначення на землі.» Е розказав про карликів. Розказав
про те, що хвилюється за стан власного народу. Тимофій сказав, що це вершиться над нами суд, і
ми розплачуємося за свої гріхи. Е вирішив піти в колонію і готуватися до великого діла. Є зустрів
земляків – землекопів. Один з них підійшов до Е і запросив його до повстання., аби чернець дав
їм науку та розум. Е був проти цього, бо розумів, що зе призведе до смерті. Нікому бути писати
книги і вирощувати хліб. Е повернувся до Васильківського острова.

13 розділ

В липні почалися сильні дощі у столиці карликів. Вони боялися повені. Було вирішено будувати
піраміди з піску, але піску вистачило тільки на 4 піраміди. Мост, який з’єднував острів зі столицею,
був зламаний. Е порадив їм прокласти берег ручки камнями та піском. Вони працювали дуже
активно. До них дійшов слух, що цар дуже сильно захворів, а Меншиков збирається стати
гетьманом Малоросії. Було вирішено дати простим карликам більше прав і свобод. Усі стали
рівними. Через деякий час прості карлики стали рости, а обрані зменшуватися. Це призвело до
того, що великі перестали спілкуватися з маленькими. Їх колонія перетворилася на безконтрольну
банду. Високі признали свою історію дурницями, політичні заняття були скасовані. Згодом
відреклися і від образу магістра Тома. Вчинено акт вандалізму. Обрані карлики добралися до
другого кінця берега, Єрмолай побіг до Меншиковського палацу. Повернути карлики з берега на
південь і вела їх жона генерального осавуля Гамалії. Е зустрів сивого козака і розказав йому, що
знищив карликів, але той відмов, що Е знищив наслідок, а не причину. Причина ще живе. Карлики
поселилися у душах людей, усіх заражених треба вбити. Е радив не вбивати, а лікувати.

14 розділ ДОРОГА ДО ХРАМУ

Це сталося в Україні в Чернігові. Е входив у бір, немов к божий храм. Вийшов на галявину і побачив
жертвенний камінь, на якому сидів сивий старик. Старець запропонував помолитися Даждьбогові.
Е буз здивований, що в світі залишилися ще язичники. Старик живе вже 1000 років. Старик
розкритикував християнство. Україна вірить в будь-чийого бога, але не в власного. Він
перетворився на камінь у вигляді Даждьбога. Е вклонився йому і вирішив, що воздвигне храм, у
якому спаситель людства прийшов з Назарету, благословитиме дух Даждьбога в українську
святиню. Й пішов до Києва.

15 розділ

Е виходив на Ніжинський шлях до Києва. Він відчув, що хтось його наздоганяє. Побачив сивого
козака. Той сказав, що чернець наївний, бо мріє про мир коли війна ще не розпочалася. Моя
дорога пряма, твоя – терниста. Йди зводь храм, а я піду людей бунтувати. Е відчув чорний німий
привид Батурина. Він зупинився на розпутті між Глуховом, Києвом та Батурином. Почу дзвін
колокольні, та пішов на слух. Побачив людей, що слухали проповідь священика. Священик впізнав
Е. Е подався шляхом далі та почув вовче виття, впізнав полковника Носа. Він сказав, що цар
мертвий. Вовкулака сказав, що це перший день смерті народу, Е сказав, що це перший день
воскресіння народу. Вовк завив і здох.

16 розділ

Вчора я був свідком закладання каменя під нових храм. Він прямував до Високої могили, але
скільки б він не йшов, вона тільки віддалялася од нього. Е узрів село, яке ховалося серед
безкрайнього степу. Там керувала гармонія та злагода. Ураз люди побачили кінноту драгунів та
сховалися по своїх домівках. Е очікував, що люди підуть за зброєю, але вони обрали найкрасивішу
молодицю, прикрасили її та відправили її з дідом, що держав хліб, на дорогу аби привітати гостей
та запросити їх до хат. Але ротмістр грубо себе поводив, відмахнув рукою хліб та вдарив діда. Тут
з’явився сивий козак і наказав приступати до бою, але люди відказали, зазначивши, що хочуть
жити з москалями у мирі. Е пішов до Високої могили. На вершечку побачив силуети людей з
лопатами. То були обрані карлики, вони шукали золото. Його зустрів Єрмолай, голова
археологічної комісії при кабінеті Київського графа Голіцина. ГГ наказав вирубати по всій
Малоросії калину, аби вона не нагадувала мешканцям про Україну. Золота вони ще найшли, скоро
розпочнеться війна з турками , і тоді вони награбують стільки золота, скільки забажають.
Меншикова прокляли і заслали в Сибір.
17 розділ

Єрмолай почав розказувати Е про те, як віз Меншикова до Сибіру. У Твері на наказали здати
зброю, у Клині здерли ордени та розігнали усю прислугу. Мельгунов випитував про зв’язки зі
шведами і примусив підписати протокол про своє запроданство іноземній агентурі. Меншикову
виплатили останні 500 карбованців. Та поїхав на базар. Купив м’ясо, горілку, соки та пилу.
Меншиков придивлявся до сокири і розмовляв сам із собою. Потім побачив біля себе чоловіка,
якого не міг впізнати. Козак упрекнув його в тому, що М запер його в Петропавловській фортеці.
М впізнав Войнаровського. Враз Єрмолай почув страшенний звук, та зі страху перед
майбутньою зустріччю з Голіциним, закричав і побіг полем навмання. Е побачив сивого козака,
він представився козаком Мамаєм. Е сказав, що ПО просить козаків з Туреччини не поспішати
вертатися на Україну, бо зараз не час.

18 розділ

Дніпро. Е ступив на пором. Стукнувся ніс порому об берег. Один з людей доторкнувся до плеча Е
і указав рукою на згорілий пагорб напроти Успенського собору. Це спалище діло рук Петра1. Усе
згоріло з книжками та літописами. Чоловік вважав, що народ страждає через своїх правителів,
тому народи мають об’єднатися для подолання ворога. Е простить долю про вийшов з
колонади той, хто може покликати Антонія Простибога. Е був запрошений на лекцію до АП, він
слухав уважно. Лекція було про шлях божої істини. АП радив Е берегти свій народ од духовного
занепаду. Без релігії народ хаміє. Храм виходить з полум’я цілим і знову збирає біля себе
народ. Е шукає храм, де не буде проповідуватись насильство. «я іду шукати храм, де божим
знаряддям славлять, а не проклинають волю.