Літературний паспорт

НАЗВА - «Пам’яті тридцяти»

АВТОР - Павло Тичина
1. Літературний напрям: модернізм, експресіонізм
2. Літературний рід: лірика
3. Жанр твору: вірш - реквієм
4. Вид лірики: громадянська
5. Провідний мотив твору: самопожертва молодих патріотів заради Батьківщини, утвердження
патріотизму і гуманізму, засудження зради, жорстокості і терору.
6. Художні засоби:
⁃ символи:
• Сонце, вітер– символи життя, величі духу , оновлення;
• Дніпро – символ України, козацької волі, нездоланності, слави;
• Аскольдова могила - символ героїзму та жертовності українців у боротьбі за свободу;
• Кривава дорога — нещасливе майбутнє;
• Каїн (братовбивець) – символ підлої зради, кровопролиття
⁃ епітети: «…українців, славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий
край»;
⁃ метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в Новім Заповіті»;-
⁃ риторичні питання : «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?» ;
⁃ риторичні оклики: «на Аскольдовій могилі український цвіт!», «Боже, покарай!»;
⁃ метонімія «зрадника рука»;
⁃ антитеза: «Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка…». — «Вмерли в Новім Заповіті… На
Аскольдовій могилі Поховали їх».
⁃ рефрен: «На Аскольдовій могилі».

7. Особливості:
Павло Григорович Тичина написав свою поезію «Пам’яті тридцяти» у 1918 році. Вірш був
надрукований у газеті "Нова Рада" в березні того ж року. Автор присвятив його студентам
Університету імені Святого Володимира (нині це Київський національний університет ім. Т.
Шевченка), новоствореного Українського Народного Університету, а також гімназистам
київських гімназій, які під час бою під Крутами (неподалік Ніжина) у січні 1918 р. потрапили в
полон до більшовиків. Після страшних знущань їх стратили. Молодих героїв поховали на
Аскольдовій могилі в Києві. Десятиріччями історія загибелі молоді замовчувалася. Лише у 2006
році на місці бою встановлено пам’ятник.

8. Особисте сприйняття твору.

Як же болісно було читати цей вірш! Це велике лихо! Тридцять молодих захисників
України, майже моїх ровестників, згубив ворог у ті далекі роки. Їх вже немає і ніколи не буде ,
іхнє майбутнє знищено. Вони загинули, захищаючи незалежність рідної країни.
Це дуже емоційний вірш! Двадцять коротких рядків, а як актуально вони звучать сьогодні
для мене і для всіх українців. На жаль, трагічні моменти історії повторюються. Наші воїни теж
виявляють героїзм, теж ведуть боротьбу з російською агресією за нашу незалежність.
Цю поезію я сприймаю як заклик любити та захищати свій «коханий край» — рідну
Україну.