МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

“Затверджено”
на методичній нараді кафедри
фармакології

Завідувач кафедри
професор Г.В.Зайченко
__________________________
( підпис)
« »________ 2021 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТА ДЛЯ РОБОТИ НА ЗАНЯТТІ

Навчальна дисципліна Фармакологія

Модуль №2 Фармакологія засобів, що впливають на функцію
виконавчих органів та систем. Фармакологія
хіміотерапевтичних лікарських засобів. Антидоти.
Змістовий модуль 7 Хіміотерапевтичні лікарські засоби

Тема заняття Антисептики та синтетичні протимікробні лікарські

засоби
Курс 3-й
Факультет Медичний, Медико-психологічний

Київ 2021
1. Актуальність теми:

Причиною інфекційних захворювань можуть бути як ендогенні так і екзогенні мікроорганізми,

що потрапляють в нього з навколишнього середовища. Асептика і антисептика (від грец. А -
заперечення, anti - проти, sepsis - гниття) – один з найбільш широко поширених і доступних
методів профілактики і лікування місцевих інфекційних процесів і сепсису з використанням
антисептичних і дезінфікуючих лікарських засобів є невід'ємною частиною сучасної медицини.
Неухильне зростання чисельності місцевих інфекцій за рахунок широкого поширення
внутрішньолікарняних локальних ендогенних інфекцій та розповсюдженість
антібіоткорезістентності мікроорганізмів призвели до підвищення інтересу до антисептиків та
збільшенню масштабів їх застосування у всіх клінічних областях. Сучасні антисептичні лікарські
засоби мають різну ступінь активності, неоднакові спектри антимікробної дії, токсичність і, як
наслідок, широку сферу застосування. Знання властивостей і особливостей антисептичних і
дезінфікуючих лікарських засобів необхідно для їх правильного вибору і ефективного
застосування відповідно до поставленої мети.
Протимікробні хіміотерапевтичні засоби згубно діють на мікроорганізми і посідають важливе
місце в лікуванні інфекційних захворювань. Сульфаніламіди, похідні нітрофуранів, хінолінів,
імідазолів та інш. призначають при багатьох видах інфекцій. Тому, знання фармакологічних
особливостей цих засобів, принципів і умов їх раціонального застосування, а також чітких схем
дозування, необхідні лікарям різного профілю.

2. Навчальні цілі:

Знати як
 Класифікувати антисептичні, дезінфікуючі та синтетичні протимікробні лікарські засоби за
основними групами, пояснювати особливості механізмів іх дії.
 Проаналізувати фармакологічну характеристику основних груп лікарських препаратів,
встановлювати їх групову належність.
 Визначати показання до застосування антисептичних, дезінфікуючих та синтетичних
протимікробних лікарських засобів відповідно до спектру їхньої протимікробної активності.
 Виписати рецепти та провести фармакотерапевтичний аналіз антисептичних, дезінфікуючих
та синтетичних протимікробних лікарських засобів.
 Інтерпретувати показання до застосування антисептичних, дезінфікуючих та синтетичних
протимікробних лікарських засобів відповідно до знань фармакодинаміки.
 Оцінювати співвідношення користь/ризик при застосуванні основних груп препаратів.
 Винести судження про можливість виникнення побічних ефектів при застосуванні
антисептичних, дезінфікуючих та синтетичних протимікробних лікарських засобів з метою їх
запобігання.
 Створювати алгоритм допомоги пацієнтам при отруєннях солями металів, галогенів,
кислотами, лугами, фенолами та альдегідами. Розуміти можливість застосування лікарських
засобів у кожному конкретному випадку.

Вміти:
 Виписати та проаналізувати рецепти на антисептичні, синтетичні протимікробні, протимікозні
лікарські засоби та антибіотики.

3. Базовий рівень підготовки

Назви попередніх
Отримані навики
дисциплін
1. Латинська мова Розділ “Фармакологічна термінологія та рецептура”
Володіти навичками виписування рецептів.
2. Мікробіологія Підбирати необхідний препарат, виходячи з особливостей будови
бактерій.

4. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ.

4.1. ПЕРЕЛІК ПРЕПАРАТІВ, ЯКІ ПОВИНЕН ЗАСВОЇТИ СТУДЕНТ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗАНЯТТЯ:

назва форма випуску спосіб використання

Окисники
Розчин перекису д\зовнішнього застосування;
водню розведений офіц. р-н 3%; д\полоскання 1 ст.л. на 200 мл води;
Solutio Hydrogenii
peroxyda diluta
Калію перманганат порошок; д\промивань та полоскань;
Kalii permanganas 0,01 (0,1; 0,5; 2;
5)% р-ни;
Бензоил пероксид
Галогеновмісні сполуки
Хлорамін порошок; 0,5 д\дезінфекції рук;
Сhloraminum (2,5)% р-ни;
Розчин йоду амп. 5% 1 мл; д\обробки шкіри;
спиртовий флак. 10 (15) мл;
Solutio Iodum
spirituosae
Йоддицерин офіц. р-н 25 мл; д\обробки шкіри;
Ioddicerinum
Кислоти і луги
Кислота борна порошок; 2 (4)% р- д\полоскання\змащування шкіри;
Acidum boricum ни; 5 (10) % мазь;
Кислота саліцилова 1 (2) % кератопластична дія;
Acidum salicylicum порошок; 1 (10) % 3 (10)% кератолітична дія;
мазь, паста,
присипка;
азелаиновая
натрия тетраборат
Нітрофурани
Нітрофурал Таб. По 0,02; 1 таб. розчинити в 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або
Nitrofuralum краплі вушні, р-н води дистильованої і використовувати для полоскання
(фурацилін) 0.066 % по 20 мл горла, обробки ран, пролежнів, тощо.
у флак.; 8 – 10 крапель розчину наносять на ватний тампон або
мазь 0.2 % по 25 г турунду і вводять у зовнішній слуховий прохід 2 рази на
день
Фуразолідон табл. 0,05 (0,1) г; всередину: 0,1 г 2 р\д;
Furasolidonum 1 (2)% водний,
спиртовий р-н;
Солі важких металів
Жовта ртутна мазь
Unguentum офіц. мазь 20%; очна мазь;
Hydrargyri oxydi
flavum
Срібла нітрат Argenti 1 (2; 0,05) % р-н очні краплі;
nitras
Міді сульфат Cupri порошок; 0,25(1)% очні крапл; 1% для обробки шкіри;
sulfas р-н
Цинку сульфат Zinci 0,25 (0,5) % р-н; очні краплі;
sulfas
Барвники
Діамантовий
зелений флак. 15 (20) мл; для обробки шкіри;
Viride nitens
Етакридину лактат
Aethacridini lactas мазь 3 (0,1) % для обробки шкіри;
спиртовий р-н;
Метиленовий синій амп. 1% 20 мл; вводити по 50 мл;
Methylenum р-н 1% 50 мл; для обробки шкіри;
coeruleum
Детергенти
Церигель Cerigelum флак. 400 мл; для обробки шкіри;
Етоній р-н 0,02 (1) %; для обробки шкіри;
Aethonium мазь 0,5 (2)%; для пломбування каналів зуба;
паста 7%;
Хлоргексидин р-н 0,05% 100 мл; для полоскання рота;
Chlorhexidinum
Антисептики аліфатичного ряду
Етиловий спирт 70 – 96% р-н для обробки шкіри та інструментів;
Spiritus aethylicus

№ Назва препарату Форма випуску Спосіб застосування

СИНТЕТИЧНІ ПРОТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ
Сульфаніламідні препарати
Сульфацил натрію 20 % і 30 % очні краплі у Закрапувати по 2–3 краплі 5–6 разів на день в
Sulfacуlum natrium флаконах по 5 або 10 мл, кон’юнктивальний мішок ураженого ока. Для
по 1 мл у тюбиках- профілактики бленореї
крапельницях у новонароджених закапувати по 2 краплі в
обидва ока одразу після народження
і по 2 краплі через 2 год
Ко-тримоксазол Таб. для дорослих по По 2 таблетки по 480 мг
Co-trimoxazolum 0,48 г (480 мг – таб. для 2 рази на добу
(Бісептол) дорослих); 0,96 г
(960 мг – таб. форте) і
0,12 г (120 мг – таб. для
дітей)
Похідні нітрофуранів
Ніфуроксазид Таб., капс. по 0,1; 0,2 г Дорослі та діти віком від 15 років: по 200 мг (2
Суспензія по 90 мл: 5 мл таблетки по 100 мг) 4 рази на добу.
містять 220 мг Суспензія: діти віком від 2 років - по 5 мл 3
ніфуроксазиду (220 мг/5 рази на добу, дорослі - по 5 мл 4 рази на
мл) по 100 мл (200 мг/5 добу.
 мл)
Нітрофурантоїн Таблетки, по 0,1 г Всередину дорослим та дітям віком від 12
Nitrofurantoinum років − 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів,
(Фурадонін) одразу після їди, запиваючи великою
кількістю води
Похідні оксихінолінів
Нітроксолін Таб. в оболонці по 0,05 г По 2 таб. 4 рази на добу до їди
Nitroxolinum
Похідні хінолонів (ФТОРХІНОЛОНІВ)
Ципрофлоксацин Табл. по 0,25; 0,5 г. По 1–2 таб. 2 рази на добу. У вену 2 рази на
Ciprofloxacinum Флакони по 100, 200 мл добу
0,2 % розчину
Левофлоксацин Табл. по 0,25; 0,5; 0,75 г. По 1–2 таб. 2–3 рази на добу залежно від
Levofloxacinum Флакони по 100 мл 0,5 % тяжкості захворювання. У вену 1–2 рази на
розчину добу
Моксифлоксацин Таб. в оболонці по 0,4 г. По 1 таб. 1 раз на день при будь-яких
Moxifloxacinum Флакони по 250 мл 0,16 інфекціях.
% розчину (містять 400 Внутрішньовенно у вигляді безперервної
мг) інфузії тривалістю не менше 60 хв 1 раз на
добу
Похідні імідазолу
Метронідазол Таблетки по 0,2; 0,25; 0,4; Всередину по 0,25 г 2 рази на день протягом
Metronidazolum 0,5 г 7–10 днів, іноді перші 3–4 дні призначають по
Супозиторії і таблетки 0,25 г 3 рази на день (курсова доза – 5 г).
вагінальні по 0,5 г Вагінально по 0,5 г 1 раз на добу 6 днів.
Ампули по 10 мл 0,5 % Внутрішньовенно по 100 мл 0,5 % розчину
розчину повільно протягом 20–30 хв. На шкіру 2 рази
Флакони по 20 і 100 мл на день
0,5 % розчину
Крем в тубах 1 % по 15 г
Оксазолідинони
Лінезолід Таб., вкриті оболонкою, По 1 таб. 2 рази на добу
Linezolidum по 0,6 г

ПЕРЕЛІК КЛАСИФІКАЦІЙ, ЯКІ ПОВИНЕН ЗАСВОЇТИ СТУДЕНТ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗАНЯТТЯ:

Антисептичні лікарські засоби – лікарські препарати, що застосовуються для знищення

мікроорганізмів на зовнішніх оболонках макроорганізму (шкіра, слизові оболонки, порожнини,
рани).
Дезінфікуючі лікарські засоби – лікарські препарати, що використовуються для знищення
мікроорганізмів у навколишньому середовищі (обробка інструментарію, предметів догляду за
хворими, білизни та ін.).
Провести чітку межу між антисептиками і дезінфікуючими засобами достатньо складно.
Різниця між антисептичними і дезінфікуючими засобами полягає в способах їх застосування. В
іншому, між цими речовинами немає принципових відмінностей. Багато препаратів у відповідних
концентраціях можуть застосовуватися і як антисептичні, і як дезінфікуючі засоби.

Загальна характеристика антисептичних і дезинфікуючих лікарських засобів.

1. Механізм протимікробної дії різних препаратів може бути пов'язаний з
 денатурацією білка,
 порушенням проникності плазматичної мембрани,
  гальмуванням важливих для життєдіяльності мікроорганізмів ферментів (частіше
зустрічається при низьких концентраціях антисептиків).
2. Виявляють активність щодо більшості видів мікроорганізмів, найпростіших і грибів, що
знаходяться на різних стадіях розвитку, що свідчить про малу вибірковості дії цих
речовин на мікрофлору та широкий спектр дії.
3. Характер дії бактерицидний • •
4. Звикання до даних препаратів практично не розвивається
5. Більшість антисептиків і дезінфікуючих речовин мають високу токсичність для людини і
тому вони застосовуються місцево

Слід зазначити, що речовини, які використовуються для асептики і антисептики, повинні

максимально відповідати наступним вимогам: ефективності щодо збудника і безпеки для тканин
людського організму.

Механізм місцевої дії антисептичних засобів обумовлений їх здатністю реагувати з

білками тканин. В результаті такої взаємодії білки денатурують і утворюються альбумінати.
 В'яжуча дія розвивається при частковій денатурації білків тільки в самих
поверхневих шарах тканин, в результаті чого утворюється плівка, тканини
ущільнюються, запалення зменшується.
 Подразнююча дія розвивається при більш глибокому проникненні речовин, що
призводить до подразнення нервових закінчень.
 Припікаюча дія розвивається в результаті денатурації білків значної маси тканин
у разі некрозу тканин.
 Кератолітична дія розвивається в результаті розм'якшення, розчинення і
відторгнення рогового шару епідермісу, волосся і нігтів
 Кератопластична дія відновлення порушеного рогового шару епідермісу є
наслідком подразнюючої та протизапальної дії лікарських засобів, що призводить
до активації фагоцитарної функції ретикулоендотеліальної системи, зменшення
ексудації, нормалізації проникності і тонусу судин, стимуляції неспецифічного
імунітету.

Залежно від властивостей речовин і способів їх використання антисептичні засоби

поділяють на:
 хімічні;
 біологічні (бактеріофаги, препарати з живих мікробів-конкурентів)

Хімічні антисептичні і дезінфікуючі засоби поділяються на наступні групи:

1. Галогени і сполуки, що містять галогени;
2. Окислювачі;
3. Кислоти і луги;
4. Спирти і альдегіди;
5. Солі металів;
6. Феноли і споріднені сполуки;
7. Барвники;
8. Детергенти (четвертинні амонієві сполуки з поверхневою активністю);
9. Похідні нітрофурану;
10. Препарати рослинного походження;
11. Антибіотики для зовнішнього застосування;
12. Препарати різних хімічних груп.

У водних розчинах препарати хлору утворюють хлорноватистую кислоту (НСlО),

подальші перетворення якої залежать від рН середовища:
  У кислому і нейтральному середовищі хлорноватиста кислота розпадається із
звільненням атомарного хлору (СІˉ), який взаємодіє з білками мікробної клітини,
заміщує атом водню біля атома азоту в аміногрупах білкових молекул, що
викликає денатурацію білка.
 У лужному середовищі хлорноватиста кислота дисоціює з утворенням
гіпохлоритного іона (СlОˉ), який виявляє властивості окислювача (окиснення
компонентів мікроорганізмів).

Препарати, що містять хлор, мають активність щодо грамнегативних і грампозитивних

мікроорганізмів, дерматофітів, мікобактерій туберкульозу, вірусів, спор.
Позитивним у дії препаратів є властивість зберігати активність в широкому діапазоні рН,
що дає можливість використовувати їх при різній лужності природної води.

Серед препаратів йоду антибактеріальну активність мають лікарські засоби, що містять

молекулярний йод, який заміщує атоми водню біля атома азоту в аміногрупах білкових молекул,
що викликає денатурацію білка та загибель мікроорганізмів.
Фармакологічні ефекти препартів йоду:
 Антисептичний
 Подразнюючий
 Припікаючий
 Відхаркувальний (неорганічні препарати йоду)
 Протисклеротичний (покращує ліпідний обмін)
 Антитиреоідний
 Антиінфільтративний
Препарати, що містять йод виявляють виражену бактерицидну, туберкулоцидну,
фунгіцидну, вірулоцідну, спороцидну дію і застосувуються в основному в якості антисептиків і
дуже обмежено - для дезінфекції окремих об'єктів. Насьогодні серед препаратів йоду найбільш
широко використовуються йодофори - комплекси йоду і носія, що представляє собою
високомолекулярну сполуку і ПАР. (полівінілпіролідон і сульфонат). Серед переваг йодофорів,
порівняно з спиртовими розчинами йоду, треба зазначити розчинність у воді (проникають у
тканини), більша тривалість дії, відсутність подразнюючої дії (можливість наносити на слизові
оболонки і рани) та забарвлення на місці застосування.

До окисників належать речовини, які, розкладаючись, виділяють молекулярний або

атомарний кисень, що окислює компоненти мікробної клітини, зокрема, окислює і денатурує
білки, викликаючи загибель мікроорганізмів. Речовини, що виділяють атомарний кисень, мають
більш високу антисептичну активність.
Широко застосовується для дезінфекції, стерилізації та передстерилізаційного очищення
об'єктів перекис водню. Препарат відповідає багатьом вимогам: не пахне, швидко розкладається
у зовнішньому середовищі на нетоксичні продукти (молекулярний кисень і воду), не викликає
алергізації, але разом з тим малостабільний, має виражену місцеву і резорбтивну дію, має
низьку (порівняно з іншими засобами) бактерицидну активність. З метою зниження токсичності,
підвищення антимікробної активності і стабільності на основі перекису водню створюються
композиційні препарати. Бензоїл пероксид застосовується для лікування вугрових висипань.
Активний відносно грампозитивних бактерій (Staphylococcus epidermidis), гальмує розвиток
анаеробних мікроорганізмів (Propionibacterium acnes). Володіє відбілюючим ефектом, викликає
сухість і подразнення шкіри.
Калію перманганат має виражену протимікробну, дезодоруючу (за рахунок відщеплення
атомарного кисню) і в'яжучу (утворення у розчинах високої концентрації діоксиду марганцю) дії..
Ефект знижується в присутності органічних речовин. Тривалість дії мінімальна. Розчини калію
перманганату (0,02–0,1 %) використовують для комплексного лікування отруєнь алкалоїдами
опію, препаратами фосфору (промивання шлунка). Калію перманганат неефективний при
отруєнні кокаїном, атропіном, барбітуратами.

Механізм антимікробної дії препаратів групи кислот і лугів пов'язаний зі змінами рН

середовища, що призводить до денатурації білка протоплазми мікробної клітини.
Кислоти мають бактеріостатичну та фунгістатичну дію (грамнегативні та в меншій мірі
грампозитивні бактерії і грибки). Мікобактерії, спори і віруси стійкі до кислот. Неорганічні кислоти
проявляють більш виражену дію порівняно з органічними, оскільки легко дисоціюють.
Взаємодіючи з білками шкіри та слизових оболонок, кислоти утворюють щільні, нерозчинні
альбумінати, і в залежності від концентрації призводять до подразнюючої, протизапальної,
кератолітичної і кератопластичної дій, що обумовлює їх широке зстосування в дерматологічній та
косметологічній практиці.
Саліцилова кислота має слабку протимікробну активність. Властивості викликати
подразнюючу, кератопластичну (в низьких концентраціях) і кератолитичну (у високих
концентраціях) дії шроко застосовують у косметологічній практиці. .Препарати азелаїнової
кислоти широко застосовують для лікування акне, що обумовлено бактеріостатичною активністю
препаратів по відношенню до P. acnes і S. epidermidis, здатністю знижувати вироблення жирних
кислот, які сприяють виникненню акне, та депігментуючим ефектом.
Високу антимікробну активність і широкий спектр антимікробної дії виявляють препарати
з групи надкислот. На основі надуксусной кислоти відомі вофастеріл і перстеріл (вміст діючої
речовини 40% і 20% відповідно). Ці препарати рекомендовані для дезінфекції виробів медичного
призначення зі скла, металу, текстилю, гуми, гігієнічної та хірургічної обробки рук.
Протимікробна дія сполук з лужними властивостями клінічно не доведена. Традиційно
препарати цієї групи (тетраборат натрію, натрію гідрокарбонат) застосовують при грибкових
ураженнях, хоча фунгіцидною або фунгістатичною дією вони не володіють. Проте сполуки з
лужними властивостями порушують процеси прикріплення до слизових оболонок міцелію грибка
і гальмують його розмноження. Препарати мають очищувальну (розплавлення муцину) та
пом’якшувальну дію. Зміщення реакції запального ексудату в лужний бік сприяє його
розчиненню, зменшенню набряку та інших проявів запальної реакції.

Альдегіди призводять до зневоднення (зневоднювання) мікробної клітини,

викликаютьтим денатурацію білка і загибель мікроорганізмів.
З групи альдегідів в практиці використовують дві речовини (формальдегід) і глутаровий
альдегід. Для альдегідів характерні бактерицидна, віруліцидна, фунгіцидна і спороцидна дію, що
дозволяє віднести їх до дезінфектантів високого рівня. Розчин формальдегіду виявляє значну
протимікробну (вегетативні форми і спори), в’яжучу, дубильну дію, зменшує пітливість шкіри
(забираючи воду з поверхневих шарів клітин призводить до ущільнення і висихання шкіри і
потових залоз).
Більшість спиртів виявляють антисептичні властивості. В медичній практиці застосовують
етиловий (етанол), ізопропіловий, бензиловий спирти. Спирти використовуються в якості
консервантів і розчинників, що підсилюють протимікробну дію, в інших антисептиках. Перевагами
спиртів є дуже швидка бактерицидна, фунгіцидна, туберулоцидна і віруліцидна дії (спори і пріони
не чутливі до спиртів). Недоліками є короткочасність (близько 2 хв) ефекту, а також
подразнююча і припікаюча дії

Механізм антимікробної дії солей металів в малих концентраціях пов'язаний з

блокуванням сульфгідрильних груп ферментів, необхідних для життєдіяльності мікроорганізмів.
У високих концентраціях солі металів мають виражену місцеву дію. Залежно від характеру
металу і кислотного залишку, від концентрації солі, ступеня її дисоціації і розчинності місцева дія
цих речовин може бути в'яжучою, подразнюючою або припікаючою.
За силою протимікробної і місцевого дії важкі метали можуть бути розташовані в такому
порядку: Hg, Ag, Cu, Zn, Bi, Pb.
 У медичній практиці застосовуються препарати ртуті, срібла, міді і цинку.
Останніми роками використання солей металів було суворо обмежено в зв'язку з не
високим коефіцієнтом користь/ризик. Речовини цієї групи неприпустимо застосовувати разом з
галогенвмісними засобами та детергентами.

Похідні фенолу застосовують в медичній практиці як антисептики, консерванти і

дезінфікуючі засоби. Механізм їх дії заснований на денатурації білків. Препарати виявляють
фунгіцидну і бактерицидну дію на грампозитивні і грамнегативні штами з мінімальним впливом на
бактеріальні спори і відсутністю впливу на мікобактерії, віруси і пріони. Дія фенольних сполук
повільна, але тривала, зменшується в присутності органічних речовин. Феноли можуть викликати
місцеву подразнюючу і резорбтивну (нейротоксичну) дії . До речовин даної групи відносяться:
кислота карболова (використовується тільки для дезінфекції); резорцинол (антисептичний,
кератопластичний, кератолітичний та припікаючий ефекти), іхтіол (продукт перегонки сланців, що
виявляє протимікробну, протизапальну, знеболюючу, кератопластичну дію) , полікрезулен
(бактерицидний, фунгіцидний, протипротозойний, в'яжучий, припікаючий, кератолітичний,
гемостатичний ефекти), амілметакрезол (входить до складу «Стрепсілс», виявляє
протимікробну, протигрибкову та протизапальну дії), тимол (входить до складу «Септолете»,
виявляє протимікробну, протигрибкову, противірусну, протизапальну та дезодоруючу дії),
триклозан (антибактеріальний, протигрибковий, антиспірохетозний ефекти).

Група барвників не однорідна за хімічною будовою і механізмом протимікробної дії.

Механізм дії
 похідних трифенілметану (розчин діамантового зеленого) та фенотіазину
(метиленовий синій) заснований на здатності даних барвників утворювати
малорозчинні комплексні сполуки з мукополисахаридами і білками бактеріальної
клітини, що призводить до порушення проникності плазматичної мембрани і загибелі
мікроорганізмів.
 похідних акридину (етакридину лактат) залежить від концентрації: у високих
концентраціях коагулює білки, в низьких - пригнічує деякі ферменти мікроорганізмів.
Завдяки таким механізму дії, обмеженому спектру дії (переважно на грампозитивні
бактерії) та незначній токсичності для людини група барвників посідає проміжне місце між
антисептичними і хіміотерапевтичними засобами. У білковому середовищі (гній, кров)
протимікробна активність барвників значно знижується.

Антисептики групи детергентів мають виражену поверхневу активністю. Препарати

поділяються на аніонні і катіонні детергенти, останні проявляють більшу антисептичну
активність. Протимікробний ефект поверхневоактивних сполук обумовлений їх здатністю
знижувати:
 поверхневий натяг на межі поділу фаз (середа - оболонка мікробної клітини), що
приводить до порушення транспорту іонів і речовин, необхідних для життєдіяльності
мікробної клітини, через плазматичні мембрани, в наслідок відбувається вихід у
навколишнє середовище біологічно активних речовин клітини – “осмотичний шок” і
загибель мікробної клітини.
 активність ряду ферментних систем мікробної клітини.
Детергенти мають виражену бактерицидну дію відносно грампозитивних і
грамнегативних, аеробних і анаеробних бактерій у вигляді монокультур і мікробних асоціацій,
включаючи госпітальні штами з полірезистентністю до антибіотиків, фунгіцидний та вірулицидний
ефекти.
При додаванні цих речовин в воду вони змінюють її поверхневий натяг і тим самим
сприяють очищенню шкіри і різних предметів від жиру, мікроорганізмів, тобто виявляють миючий
ефект.
 Антисептики з групи похідних нітрофурану характеризуються високою протимікробною
активністю та відносно малою токсичністю, їх застосовують як антисептики і хіміотерапевтичні
засоби. Найбільш застосовуваний як антисептик нітрофурал (фурацилін) має протимікробні,
протигрибкові, антипротозойні властивості.
Механізм дії: пов’язаний з відновленням нітрогрупи в аміногрупу, порушенням синтезу
білка, ензимних систем, окисно-відновних процесів (утворення ацетил-КоА з піровиноградної
кислоти), клітинного дихання збудників.

СИНТЕТИЧНІ ПРОТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ РІЗНОЇ ХІМІЧНОЇ СТРУКТУРИ

ХІНОЛОНИ
(за хімічною будовою хінолони є похідними карбонових кислот)
1. Хінолони І покоління – нефторовані хінолони:
 налідиксова кислота (неграм);
 оксолінієва кислота (грамурин);
 піпемідова кислота (палін, піпемідин);
2. Хінолони ІІ покоління (фторовані хінолони або фторхінолони І покоління):
 норфлоксацин (ютибід);
 ципрофлоксацин (цифран, ципринол);
 офлоксацин (флоксан);
 пефлоксацин (абактал);
 ломефлоксацин (окацин, ломадей);
3. Хінолони ІІІ покоління (або фторхінолони ІІ покоління, “респіраторні” фторхінолони,
антипневмококові фторхінолони):
 левофлоксацин (таванік, лефлоцин);
 спарфлоксацин (спарфло).
4. Хінолони ІV покоління (або фторхінолони ІІІ покоління, “респіраторні” фторхінолони, які
додатково впливають на анаеробні бактерії):
 моксифлоксацин (авелокс);
 геміфлоксацин (фактив, гемікс);
 гатифлоксацин (тебрис).

ПОХІДНІ 8-ОКСИХІНОЛІНИ
 нітроксолін

ПОХІДНІ ІМІДАЗОЛУ
(За хімічною структурою є похідними нітроімідазолів і нітротіазолів).
 метронідазол (метрогіл, трихопол);
 тинідазол (фазижин);
 орнідазол (тиберал);
 амінітрозол.

ОКСАЗОЛІДИНОНИ
- лінезолід

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Загальна характеристика антисептичних та дезінфікуючих лікарських засобів.

2. Фармакологічна класифікація антисептичних та дезінфікуючих лікарських засобів.
 3. Фармакологічна характеристика антисептиків групи окисників (механізми дії, показання до
застосування, побічні реакції, протипоказання).
4. Фармакологічна характеристика антисептиків групи сполук хлору та йоду (механізми дії,
показання до застосування, побічні реакції, протипоказання).
5. Фармакологічна характеристика антисептиків групи килот і лугів (механізми дії, показання
до застосування, побічні реакції, протипоказання).
6. Фармакологічна характеристика антисептиків групи солей металів (механізми дії, показання
до застосування, побічні реакції, протипоказання).
7. Фармакологічна характеристика антисептиків групи барвників (механізми дії, показання до
застосування, побічні реакції, протипоказання).
8. Фармакологічна характеристика антисептиків групи альдегідів та спиртів (механізми дії,
показання до застосування, побічні реакції, протипоказання).
9. Фармакологічна характеристика антисептиків сполук ароматичного ряду (механізми дії,
показання до застосування, побічні реакції, протипоказання).
10. Фармакологічна характеристика антисептиків групи детергентів (механізми дії, показання до
застосування, побічні реакції, протипоказання).
11. Фармакологічна характеристика антисептиків, похідних нітрофурану (механізми дії,
показання до застосування, побічні реакції, протипоказання).
12. Фармакологічна характеристика синтетичних протимікробних засобів (механізми дії,
класифікація, показання до застосування, побічні реакції, протипоказання).
13. .Клінічна картина гострого отруєння солями металів, формальдегідом, фенолом. Заходи
допомоги.
14. Фармакологічна характеристика представників групи.

4.3.Практичні завдання, які виконуються при підготовці до заняття:

4.3.1. Виписати рецепти:

1.Розчин йоду у флаконах
2.Хлоргексидин у флаконах та супозиторіях
3.Мірамістин у водному розчині у флаконах та в очних краплях
4.Перекис водню у флаконах
5.Калію перманганат
6.Ципрофлоксацин в таблетках та в очних краплях
7.Левофлоксацин у таблетках та в ампулах
8.Ніфуроксазид у таблетках та в суспензії
9.Ко-тримоксазол в таблетках

2. Надати фармакологічну характеристику лікарським препаратам у форматі

«фармакологічного ланцюжка»: групова належність → основні фармакологічні ефекти
→ показання до призначення (заповнити таблицю).

№ Препарат Фармакологічна Механізм Фармакологічний Показання до

п/п група дії ефект призначення
1. Розчин йоду
2. Хлоргексидин
3. Мірамістин
4. Перекис водню
5. Калію перманганат
6. Ципрофлоксацин
 7. Левофлоксацин
8. Ніфуроксазид
9. Ко-тримоксазол
10. Офлоксацин
11. Лінезолід
12. Біклотимол

5. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

5.1. Ознайомитися із препаратами учбової колекції по темі, визначити їх приналежність до

фармакологічної групи і показання до використання.

5.2. Обгрунтувати вибір препарата, його лікарську форму, дозування, концентрацію, шлях
введення і виписати рецепт:
1. Препарати для обробки рук хірурга.
2. Похідне нітрофурану для лікування гнійних ран, дизентерії.
3. Дезінфікуючі засоби ароматичного ряду для обробки приміщень і предметів
догляду за хворими.
4. Препарати – детергенти.
5. Антисептики з групи солей важких металів.
6. Засоби, що застосовуються при отруєнні солями важких металів.
7. Засоби для обробки операційного поля.
8. Засоби з групи окисників для полоскання порожнини рота.
9. Галогенсодержащіх сполук для дезінфекції білизни.
10. Препарат з групи барвників для лікування піодермії.
11. Засіб з групи окисників для обробки ран..

5.3. Узагальнити основні механізми дії препаратів(заповнити таблицю).

№ Фармакологічна Препарати Механізм дії

п/ група
п
1 Окисники
2 Препарати хлору
3. Препарати йоду
4. Детергенти
5. Барвники
6. Спирти
7. Солі металів
8. Фторхінолони
9. Нітрофурани
 10. Сульфаніламіди

6. Матеріали для самоконтролю:

6.1. Задачі для самоконтролю
1. Клінічні ознаки отруєння залежать від шляху введення. Вдихання парів речовини призводить до
розвитку психомоторного збудження, сльозотечі, кашлю, задишки, бронхолярингиту та токсичної
пневмонії. Симптоми отруєння при прийомі per os: печія і біль у роті, за грудиною і в надчеревній
ділянці. Блювання з кров’ю, спрага. Ціаноз, непритомність, кома. Ознаки уражень нирок та печінки
(олігурія, анурія, гематурія, жовтяниця).
Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
2. Симптоми отруєння: глибокі некротичні зміни слизової оболонки ротової порожнини, глотки,
стравоходу, шлунка. Різкі болі в животі, утруднення при ковтанні, блювота, пронос. Можлива
перфорація шлунка з подальшим перитонітом. Больовий шок. Явища алкалозу.
Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
3. Симптоми отруєння: опік слизових оболонок ротової порожнини, глотки, стравоходу і шлунку. Різкі
болі в епігастральній ділянці, блювання з кров'ю, іноді пронос. Больовий шок. Спазм і набряк гортані.
Набряк легенів. Явища ацидозу. Гемоліз, гематурія, альбумінурія, анурія. Токсичний гепатит.
Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
4. Отруєння розвивається внаслідок прийому всередину великої кількості рідини. Симптоми
отруєння: після стадії ейфорії – сон та глибока кома. Можливі галюцинації, марення, судоми.
Характерний специфічний запах з рота. Гіперемія обличчя, зниження температури тіла, пульс
частий, слабкого наповнення, пригнічення серцевої діяльності. Блювання, ларингоспазм. Дихання
сповільнене, можлива зупинка дихання, головним чином в результаті механічної асфіксії (аспірація
блювотних масс).
Визначити, яка речовина викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

6.2. Тести для самоконтролю:

А. Антисептики.
ПЕРЕКИС ВОДНЮ
Перекис водню – антисептик групи окиснювачі; механізм дії: 1) виділення атомарного кисню
(окиснення); 2) виділення молекулярного кисню (кровозупинний, очищення рани); ф\ефект:
бактерицидний, кровозупинний; протимікробний; бактерицидна дія; показання: носова кровотеча,
для обробки рани та очищення від згустків.

1.Для обробки кореневого каналу при пульпіті лікар-стоматолог застосував антисептичний

лікарський засіб. Застосований препарат має властивості окислювача. Препарат промиває рану,
очищує її від згустків крові, проявляє протимікробну дію. Назвіть препарат.
A. Перекис водню.
B. Розчин калію перманганату.
C. Розчин фурациліну.
D. Розчин діамантового зеленого.
E. Розчин хлораміну.
2.Для обробки кореневого каналу при пульпіті лікар-стоматолог застосував антисептичний
лікарський засіб. Застосований препарат має властивості окислювача. Препарат при промиванні
очищує рани від згустків крові, проявляє протимікробну дію. Назвіть препарат.
A. Перекис водню.
B. Розчин йоду.
C. Хлоргексидин.
D. Хлорамін.
E. Спирт етиловий.
3.Лікар-стоматолог для лікування гіпертрофічного гінгівіту використав 5% розчин антисептичного
препарату у вигляді ін‘єкцій в основу сосочка. Препарат проявляє протимікробний вплив і
відноситься до групи окислювачів. Назвіть препарат.
A. Перекис водню.
B. Розчин йоду.
C. Хлоргексидин.
D. Хлорамін.
E. Спирт етиловий.
4.Медсестра за призначенням лікаря промила рану 3% розчином водню пероксиду. При цьому
утворилося багато піни. На питання пацієнта про механізм дії даного явища медсестра не змогла
дати вичерпну відповідь і звернулася за порадою до лікаря. Визначте правильну відповідь.
A. Утворення молекулярного кисню внаслідок ферментативного руйнування каталазою.
B. Утворення атомарного кисню при взаємодії пероксиду водню з тканинами організму.
C. Взаємодія пероксиду водню з фібринолізином з виділенням молекулярного кисню.
D. Дія пероксиду водню на тканини організму з виділенням атомарного кисню.
E. Зв’язуюча дія пероксиду водню.
5.Після екстракції зуба у хворого виникла кровотеча. Який препарат з групи антисептиків необхідно
використати в цьому випадку?
A. Перекис водню.
B. Діамантовий зелений.
C. Перманганат калію.
D. Розчин йоду спиртовий.
E. Етакридину лактат.
6.Хворому для промивання ран застосували антисептик, механізм дії якого пов’язаний з утворенням
атомарного та молекулярного кисню. Назвіть цей препарат.
A. Перекис водню.
B. Срібла нітрат.
C. Фурацилін.
D. Етоній.
E. Калію перманганат.
7.Для промивання гнійної рани застосували антисептик, який механічно очистив рану за рахунок
піни, що утворилася. Препарат має дезодоруючу та відбілюючу дію. Який це засіб?
A. Перекис водню.
B. Діамантовий зелений.
C. Розчин йоду спиртовий.
D. Етакридину лактат.
E. Калію перманганат.
КАЛІЮ ПЕРМАНГАНАТ
Калію перманганат - антисептик групи окиснювачі; механізм дії: виділення атомарного кисню
(окиснення); бактеріоцидна дія; ф\ефект: бактеріоцидний; показання: харчові отруєння, інтоксикація
алкалоїдами (промивання шлунку).

8.Для промивання шлунку хворому з харчовим отруєнням застосували антисептик з групи окисників,
в’яжуча активність якого пов’язана з утворенням оксиду марганцю. Який це препарат?
A. Калію перманганат.
B. Етакридину лактат.
C. Фурацилін.
D. Срібла нітрат.
E. Діамантовий зелений.
9.При отруєнні морфіном хворому для інактивації алкалоїду застосували для промивання шлунка
антисептик із групи окисників. Яким препаратом промивали шлунок?
A. Калію перманганат.
B. Танін.
C. Хлоргексидину біглюконат.
D. Фурацилін.
E. Хлорамін.
10.До реанімаційного відділення надійшов хворий з ознаками гострого отруєння морфіном. Який
засіб необхідно використати у даному випадку для промивання шлунку?
A. Калію перманганат.
B. Розчин натрію хлориду.
C. Борна кислота.
D. Натрію гідрокарбонат.
E. Фурацилін.
РОЗЧИН ЙОДУ СПИРТОВИЙ
Розчин йоду спиртовий – антисептик з групи галогенів; механізм дії: витіснення водню та заміщення
його йодом, що призводить до виділення атомарного кисню (окиснення) та утворення води; ф\ефект:
протимікробний; показання: міозит, обробка операційного поля.

11.Для лікування міозиту хвора декілька днів поспіль змазувала шкіру спиртовим розчином
препарату з групи антисептиків. Стан пацієнтки покращився, але з’явилися висипи на шкірі, зуд та
нежить. Яким препаратом лікувалась хвора?
A. Розчин йоду спиртовий.
B. Розчин калію перманганату.
C. Розчин фурациліну.
D. Розчин діамантового зеленого.
E. Розчин хлораміну.
12.Для обробки операційного поля лікар застосував 5% спиртовий розчин йоду. Який механізм
антисептичної дії цього препарату?
A. Механізм дії обумовлений властивістю зневоднювати тканини і викликати денатурацію білка.
B. Денатурація білків внаслідок взаємодії з SH-групами.
C. Утворення альбумінатів.
D. Інгібуюча дія на ферменти (дегідрогенази).
E. Взаємодія з аміногрупами білкових молекул мікроорганізмів.
13.Хворому для обробки шкіри при гнійному фурункульозі призначили антисептичний препарат з
групи галогенів. При неконтрольованому застосуванні антисептика у хворого розвинулась
ідіосинкразія на препарат, виникла гіперемія, висипання на шкірі і слизових. Назвіть цей препарат.
A. Розчин йоду спиртовий.
B. Розчин водню пероксиду.
C. Розчин спирту етиловоготу.
D. Розчин формальдегіду.
E. Розчин фурациліну.
14.Чоловік, працюючи на заводі, отримав дрібні пошкодження рук. Який антисептичний препарат з
групи галогенів потрібно застосувати для знезараження подряпини рук?
A. Розчин йоду.
B. Дібазол.
C. Канаміцин.
D. Діпиридамол.
E. Пірензепін.
ХЛОРГЕКСИДИНУ БІГЛЮКОНАТ
Хлоргекседину біглюконат - антисептик з групи галогенів з поверхнево-активними властивостями;
механізм дії: витіснення водню та заміщення його хлором, що призводить до виділення атомарного
кисню (окиснення) та утворення води; ф\ефект: протимікробний; показання: обробка рук хірурга,
катаральний гінгівіт.

15.Для дезінфекції рани хірург застосував лікарський засіб із групи галогенів з поверхнево-активними
властивостями. Назвати цей препарат.
A. Хлоргексидину біглюконат.
B. Розчин діамантового зеленого.
C. Відвар кори дуба.
D. Розчин метиленового синього.
E. Розчин цинку сульфату.
16.При катаральному гінгівіті лікар стоматолог призначив галогенвмісний антисептик. Обрати
препарат
A. Хлоргексидину біглюконат.
B. Галаскорбін.
C. Спирт саліциловий.
D. Розчин аміаку.
E. Калію гліцерофосфат.
17.Відмітити концентрацію спирту етилового, яка застосовується для обробки рук хірурга?
A. 70 %.
B. 15 %.
C. 40 %.
D. 96 %.
E. 60 %.
СИНТЕТИЧНІ ПРОТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ
Ципрофлоксацин – протимікробний препарат синтетичної природи, що має широкий
спектр дії; механізм - інгібіруання ДНК-гірази; ефект-протимікробний; показання –
хвороби сечостатевої системи, гонорея.

Хворому 30 років із урогенітальною інфекцією призначений протимікробний препарат

синтетичної природи, що має широкий спектр дії. Провідним у механізмі дії препарату є
інгібіруання ДНК-гірази. Визначити препарат.
A. *Ципрофлоксацин
B. Сульфален
C. Бактрим
D. Рифампіцин
E. Левоміцетин

Хворому з інфекцією сечостатевої системи призначен препарат із групи синтетичних

протимікробних засобів широкого спекту дії. Провідним у механізмі дії препарата є пригнічення
суб’єдиниці А ДНК-гірази бактерій. Визначити групу протимікробних препаратів.
A. *Похідні фторхінолонів
B. Сульфаніламіди
C. Похідні нітрофурану
D. Похідні нафтиридіну
E. Похідні хінолону

Для лiкування бронхiту дитинi 8-ми рокiв необхiдно призначити антибактерiальний засiб. Який з
вказаних препаратiв з групи фторхiнолонiв ПРОТИПОКАЗАНИЙ в цьому вiцi?
A. *Ципрофлоксацин
B. Ампiцилiн
C. Амоксицилiн
D. Сульфадиметоксин
 E. Ампiокс

За даними бактеріоскопії мазку з уретри у хворого виявлено гонорею. Враховуючи, що

препаратами вибору для лікування гонореї є фторхінолони, хворому необхідно призначити:
A. *Ципрофлоксицин
B. Фуразолідон
C. Фторурацил
D. Уросульфан
E. Цефазолін

Хворому необхідно призначити хіміотерапевтичне засіб з широким спектром дії з групи

фторхінолонів. Вкажіть цей препарат:
A. * Ципрофлоксацин
B. Амоксицилін
C. Карбеніцилін
D. Азлоцилін
E. Хіноксідін

Метронідазол – протипротозойний, похідне нітроімідазолів, антихелікобактерний

препарат з протипротозойною активністю.; механізм - нітрогрупа препарату
перетворюється в гідроксиламін, який порушує конформацію ДНК з подальшим
порушенням реплікації і транскрипції РНК; ефект-протипротозойний; протимікробний;
показання: амебна дизентерія, системний амебіаз, лямбліоз, трихомоноз; побічна дія:
розвиток тетурамоподібного ефекту.

Хворий 30 років звернувся до лікаря зі скаргами на пронос і болі в животі, підвищення температури
тіла. Напередодні випив води з відкритої водойми. Встановлено діагноз: амебна дизентерія. Який
препарат, похідне нітроімідазолів, застосувати для лікування цього захворювання.
A. *Метронідазол.
B. Фуразолідон.
C. Левоміцетин.
D. Біцилін-1.
E. Еметина гідрохлорид.
Хвора звернулась до лікаря зі скаргами на неприємні відчуття в епігастрії, нудоту, зниження
апетиту. При дослідженні дуоденального вмісту виявлено лямблії. Який препарат слід
призначити?
A. *Метронідазол
B. Хінгамін
C. Рифампіцин
D. Ізоніазид
E. Ацикловір
При лікуванні трихомонозу метронідазолом лікар попередив про недопустимість одночасного
прийому етилового спирту. Вкажіть чому.
A. *Можливий розвиток тетурамоподібного ефекту
B. Пригнічує дію метронідазолу
C. Сприяє розвитку фізичної залежності
D. Сприяє інтенсивному розвитку найпростіших
E. Викликає пролонгацію ейфорійного алкогольного стану
Етіотропна терапія при виразковій хворобі шлунка передбачає застосування
антихелікобактерного препарату з протипротозойною активністю. Назвіть препарат:
A. *Метронідазол
B. Хілак форте
C. Лактулоза
D. Сукралфат
E. Рені
У чоловіка 52 років діагностовано системний амебіаз з ураженням кишечника, печінки, легень. Призначте
препарат, який є ефективним при різній локалізація інфекційного процесу.
A. *Метронідазол.
B. Хініофон.
C. Тетрациклін.
D. Хінгамін.
E. Ентеросептол.
Хворий при проходженні курсу лікування метронідазолом вжив невелику кількість алкоголю, внаслідок чого
розвинулось тяжке отруєння. Поясніть причину отруєння:
A. *Накопичення ацетальальдегіду
B. Алергічна реакція
C. Невралгічні розлади
D. Серцево-судинна недостатність
E. Порушення функції нирок
Жінці 37 років встановили діагноз трихомонадоз. Для лікування призначили препарат з наступним механізм дії
- нітрогрупа препарату перетворюється в гідроксиламін, який порушує конформацію ДНК з подальшим
порушенням реплікації і транскрипції РНК. Який це препарат?
A. *Метронідазол
B. Нафтамон
C. Мономіцин
D. Празиквантел
E. Дитразину цитрат

Лікар-стоматолог для лікування гінгівіту призначив пацієнту препарат з протипротозойною та

антибактеріальною діями, який може викликати відразу до алкоголю. Вкажіть препарат, який призначив лікар:
A. *Метронідазол
B. Тетрациклін
C. Левоміцетин
D. Лінкоміцину гідрохлорид
E. Цефтріаксон

У пацієнтки діагностовано виразкову хворобу шлунка. Який з перерахованих препаратів, похідне

нітроімідазолів, необхідно призначити для підсилення ерадикації Helicobacter pylori?
A. *Метронідазол
B. Мебендазол
C. Піперазину адипінат
D. Аміноакрихін
Е. Фенасал

Сульфаніламідні препарати
Для лікування деяких інфекційних захворювань, викликаних бактеріями, застосовуються сульфаніламідні
препарати що блокують синтез фактора росту бактерій. Назвіть механізм їх дії:
A. *Є антивітамінами параамінобензойної кислоти
B. Інгібують всмоктування фолієвої кислоти
C. Є алостеричними інгібіторами ферментів
D. Беруть участь в окисно-відновних процесах
Е. Є алостеричними ферментами

Література:
СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фармакологія: підручник для студ.мед.ф-тів / Чекман І.С., Горчакова Н.О., Казак Л.І. [та ін.]; за
ред.. проф.. І.С. Чекмана. – Вид.4-тє. – Вінниця: Нова Книга, 2017. – 784 с.
2. Чекман І.С., Бобирьов В.М., Кресюн В.Й. Фармакологія. Підручник для студентів стомат.
факультетів вищ. мед. мед. закл. – Вінниця: Нова книга, 2019. – 462 с.
3. Компендиум 2021 – лекарственные препараты. Код доступу : https://compendium.com.ua/atc/R/
4. RX-index® – довідник еквівалентності лікарських засобів. Спеціалізоване медичне видання для
фахівців / за ред. І.А. Зупанця, В.П. Черниха 3-е доповнене та перероб. - Київ : Фармацевт
Практик, 2019. – 848 с.
5. Фармакология / Под ред. Р.Н. Аляутдина. – 5-е изд. перероб. и доп. – М.: ГЭОТАР, 2018. – 1104
с.
6. Харкевич, Д. А. Фармакология: учеб. пособие для студентов мед. вузов / Д. А. Харкевич. – 12-е
изд., испр. и доп. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2017. – 760 с.
7. Katzung B. G. Basic and clinical pharmacology / B. G. Katzung, S. B. Masters, A. J. Trevor. – [14th
ed.]. – The McGraw-Hill Companies, Inc., 2018. – 1250 p.
8. Pharmacology / [M. A. Clark, R. Finkel, J. A. Rey et al.]. – [7th ed.]. – Baltimore : Lippincott Williams &
Wilkins, 2018. – 638 p.
9. Rang and Dale’s Pharmacology / [H. P. Rang, J. M. Ritter, R. J. Flower et al.]. – [9th ed.]. – Elsevier
Ltd., 2019. – 808 p.
10. Color atlas of pharmacology, 5th edition, revised and expanded / Heinz Luellmann, Klaus Mohr, Lutz
Hein, Detlef Bieger [et al.]; 174 color plates by Juergen Wirth. // New York; Thieme Stuttgart. – 2017. –
p. 416.