Українське сучасне письменство є явищем різнобарвним та складним, проте

художній процес відбувається дуже динамічно. І таким чином особливо

потужно і владно заявляє про себе у кінці ХХ століття жіночий голос, який
проголошує фемінізацію людської культури, з якої на довгий час були
викреслені жіночі цінності та права. У свої часи питання фемінізму ще
почали підіймати такі авторки як Ольга Кобилянська, Наталія Кобринська або
Леся Українка. Зараз же можна сказати, що феномен жіночого авторства
сьогодні найяскравіше представляє Оксана Забужко. З появою її роману
«Польові дослідження з українського сексу» змінилися соціально-політичні
обставини, культура, спосіб мислення і нове покоління українських
письменниць поіншому сприймає дійсність. Роман О. Забужко скандалізував
так скажемо «пристойне товариство», яке звикло до літературних
стереотипів. Адже твір був одразу задуманий як провокація. І тому
бездоганно виконав свою місію - підірвав, зрушив традиційні норми й
поняття. Цей новаторський твір авторки ознаменував собою початок
наступної ери в українській літературі, а саме так, що О. Забужко вийшла
поза межі стереотипів та кинула своєрідний виклик. Один із критиків назвав
«Польові дослідження…» «біблією українського фемінізму». О.Забужко у
різних інтерв'ю казала, що вона любить фемінізм за його культурну критику,
зокрема за аналіз літератури – з точки зору ґендерних стереотипів. Вона
наголошувала дівчатам на те, щоб вони не приймали на віру все, що їм
кажуть, і не забували, що усі жіночі образи у класичних творах великої
літератури написані мужчинами, які мали лише конкретне бачення жінки.
Вона казала думати про те, якими дівчата самі себе хочуть бачити, а не про
те, як сподобатися дяді – навіть якщо цей дядя – Толстой чи Франко.