Analysis of Chemical Reactions

1
АНАЛІЗ КАТІОНІВ
2.1 Принципи класифікації катіонів
Якісно виявляти іони можна за допомогою порційного і систематичного методів аналізу.

Принцип порційного методу полягає в тому, що іони одного елемента виявляють характерними
реакціями в присутності всіх інших іонів. У складніших випадках спочатку відділяють
конкретний іон від тих, які заважають його виявленню. Використовуючи цей метод аналізу,
звичайно не дотримуються певної послідовності у виявленні окремих іонів. Систематичний
метод аналізу передбачає виділення іонів не поодинці, а цілими групами, на підставі однакової
їх реакції на дію деяких реагентів, які називають груповими реагентами. Потім у межах кожної
з цих груп виділяють окремі іони певними характерними реакціями.
Груповими реагентами є реагенти, які відповідають таким вимогам:
1) осаджують іони кількісно (концентрація іону в розчині не повинна перевищувати 10 -6
М);
2) одержаний за їхньою допомогою осад легко розчиняється у кислотах (для того, щоб
можна було продовжувати аналіз);
3) надлишок доданого реагенту не заважає виявленню іонів, які залишаються у розчині.
Є декілька схем класифікації катіонів на аналітичні групи. В основі сульфідного методу
аналізу катіонів є різна розчинність карбонатів і сульфідів металів залежно від рН середовища,
то всі катіони поділяють на такі п’ять аналітичних груп:
перша група – катіони K+, Na+, NH4+, Mg2+, які не мають групового реагенту;
друга група – катіони Ca2+, Sr2+, Ba2+, які утворюють з (NH4)2CO3 в присутності амонійної
буферної суміші (рН 9) нерозчинні у воді карбонати;
третя група – катіони Al3+, Cr3+, Mn2+, Fe2+, Fe3+, Co2+, Ni2+, Zn2+. Розчин сульфіду амонію є
груповим реагентом, дією якого на нейтральний або слабколужний розчин осаджують
сульфіди NiS, CoS, FeS, Fe2S3, MnS, ZnS і гідроксиди Cr(OH) 3, Al(OH)3 (гідроксиди
утворюються як продукти гідролізу відповідних сульфідів);
четверта група – іони Hg2+, Cu2+, Bi3+, Cd2+, Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V), які
осаджують з кислих розчинів сірководнем у вигляді сульфідів;
п’ята група – катіони Ag+, Hg22+, Pb2+, Cu+, які, взаємодіючи з HCl утворюють нерозчинні у
воді хлориди.
Сульфідний метод має суттєві недоліки. Деякі сульфіди легко окиснюються до сульфатів,
що приводить до випадання в осад кальцію, стронцію і барію сульфатів, унаслідок чого їх не
можна виділити. Значна токсичність H 2S потребує обережності під час роботи з ним. Тому
сьогодні щораз частіше використовують інші методи аналізу, зокрема кислотно-лужний та
аміачно-фосфатний.
В основі кислотно-лужного методу є різна розчинність хлоридів і сульфатів металів, а
також відмінності у властивостях їхніх гідроксидів. У цьому методі катіони поділяють на такі
шість аналітичних груп:
перша група –катіони Ag+, Pb2+, Hg22+, які утворюють малорозчинні хлориди;
друга група – катіони Ba2+, Sr2+, Ca2+, Pb2+, які утворюють мало-розчинні сульфати;
третя група – іони Al3+, Cr3+, Zn2+, Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), які утворюють амфотерні
гідроксиди, а тому залишаються в розчині внаслідок дії надлишку NaOH і H2O2;
четверта група – іони Mg2+, Mn2+, Fe2+, Fe3+, Bi3+, Sb(III), Sb(V), які утворюють гідроксиди,
що не розчиняються в надлишку аміаку;
п’ята група – катіони Cu2+, Cd2+, Hg2+, Ni2+, Co2+, які утворюють гідроксиди, розчинні в
надлишку водного розчину аміаку ;
шоста група – катіони K+, Na+, NH4+, які не мають групового реагенту.
В основу лабораторного практикуму покладено амонійно-фосфатний метод аналізу, який
детально описуємо у наступних розділах.
2
1. Аміачно-фосфатний метод аналізу катіонів

Цей метод грунтується на використанні різної розчинності фосфатів у воді, кислотах
(сильних і слабких), лугах і водному розчині аміаку. Іони поділяють на такі п’ять аналітичних
груп:
перша група –катіони K+, Na+, NH4+, фосфати яких розчинні у воді. Ця група катіонів не
має групового реагенту;
друга група – катіони, які осаджуються у вигляді малорозчинних фосфатів із
концентрованого водного аміачного розчину (при рН 9-10) дією групового реагенту натрій або
амоній гідрогенфосфату ((NH4)2HPO4). Катіони другої аналітичної групи поділяють на дві
підгрупи:
перша – двозарядні іони Ba2+, Ca2+, Sr2+, Mg2+, Mn2+, Fe2+, фосфати яких добре розчинні у
2М розчині ацетатної кислоти, друга – тризарядні іони Fe3+, Al3+, Cr3+, Bi3+, фосфати яких
нерозчинні у 2М розчині ацетатної кислоти, але розчинні в мінеральних кислотах;
третя група – катіони Cu2+, Cd2+, Hg2+, Co2+, Ni2+, Zn2+, фосфати яких розчинні у водному
розчині аміаку й утворюють аміакати;
четверта група – іони Sn(II), Sn(IV), Sb(III), Sb(V), As(III), As(V). Іони стануму і стибію
під час нагрівання з HNO3 утворюють нерозчинні метастанатну і метастибіатну кислоти.
Сполуки арсену (III) при цьому окиснюються в арсенатну кислоту, яка за даних умов повністю
адсорбується метастанатною кислотою;
п’ята група – іони Ag+, Hg22+, Pb2+, які осаджуються хлоридною кислотою у вигляді
малорозчинних хлоридів.
1.1. ПЕРША АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

(K+, Na+, NH4+)
Майже усі солі калію, натрію та амонію добре розчинні у воді. Тому катіони K +, Na+, NH4+
не мають загального реагенту, здатного одночасно осадити їх у вигляді нерозчинних у воді
сполук. Цим перша група катіонів відрізняється від усіх інших груп.
Усі солі катіонів першої групи безбарвні, а їхні сполуки можуть забарвитися, лише
з’єднуючись із забарвленими аніонами (наприклад, CrO 42-, Cr2O72-, MnO4- тощо). Солі калію і
натрію стійкі під час нагрівання і прожарювання; солі амонію за таких умов легко
розкладаються, особливо це стосується солей летких кислот (HCl, HNO3, H2CO3, тощо.).
1.1.1. Характерні реакції іонів К+
Натрій гексанітрокобальтат (ІІІ) Na3[Co(NO2)6]. Ця комплексна сполука у нейтральному
або ацетатнокислому середовищі утворює з іонами К+ важкорозчинний жовтий кристалічний
осад подвійної солі K2Na[Co(NO2)6]:
2K+ +Na3[Co(NO2)6] = K2Na[Co(NO2)6]¯ + 2Na+.
Луги заважають перебігу реакції, тому що розкладають реагент, у результаті чого
виділяється темно-бурий осад Со(ОН)3:
[Co(NO2)6]3- + 3OH- = Co(OH)3¯ + 6NO2-.
Якщо є сильні кислоти, комплексний аніон теж розкладається:
[Co(NO2)6]3- + 6H+ = Co3+ + 6HNO2.
Слід пам’ятати, що Na3[Co(NO2)6] розкладається під час зберігання, причому буре
забарвлення змінюється на рожеве (колір іонів Со 2+), і такий реагент є непридатний для
виявлення іонів К+.
3
Іони NH4+ заважають виявленню іонів К+, оскільки Na3[Co(NO2)6] утворюють осад,
подібний за кольором на осад, що утворюється за наявності калію.
Виконання реакції. До краплі досліджуваного розчину (рН 5-7) додають 2-3 краплі розчину
Na3[Co(NO2)6]. Якщо реакція розчину є кислою, то необхідно додати натрій ацетат для
зв’язування іоні Н+. Якщо є іони К+, то утворюється жовтий осад.
Мікрокристалоскопічна реакція. Іони К+ із реагентом Na2PbCu(NO2)6 утворюють чорні
кристали кубічної форми:
2K+ + [PbCu(NO2)6]2- = K2[PbCu(NO2)6]¯.
Реакція повинна перебігати в нейтральному середовищі; її проведенню заважають іони
+
NH4 .
Виконання реакції. Краплю досліджуваного розчину наносять на предметне скло і
випаровують на водяній бані. Після охолодження до сухого залишку додають краплю реактиву.
Якщо є іони К+, то утворюються чітко виражені кристали кубічної форми чорного або
коричневого кольору.
Реакція забарвлення полум’я. Солі калію забарвлюють полум’я у блідо-фіолетовий
колір.
Виконання реакції. Платинову або ніхромову дротинку змочують розчином НСl і прожарюють
у полум’ї, доки не зникне забарвлення. Цю операцію виконують кілька разів, щоб дротинка
стала чистою (не забарвлювала безбарвного полум’я). Чисту розжарену дротинку занурюють у
досліджувану речовину і поміщають у полум’я. Якщо є іони калію, то полум’я забарвлюється у
блідо-фіолетовий колір.
1.1.2 Характерні реакції іонів Na+

Мікрокристалоскопічна реакція з цинк-ураніл-ацетатом Zn(UO2)3×(CH3COO)8. Іони Na+ у
нейтральному або ацетатнокислому середовищі з Zn(UO 2)3×(CH3COO)8 утворюють світло-жовті
кристали октаедричної або тетраедричної форми:
Na+ + Zn(UO2)3×(CH3COO)8 + CH3COO- + 9H2O = NaZn(UO2)3×(CH3COO)9×9H2O¯.
Цією реакцією можна виявити іони Na + за наявності великого надлишку іонів K +, NH4+,
Mg , Ca2+, Sr2+, Mn2+, Ba2+, Al3+, Cr3+, Fe3+, Zn2+, Co2+, Ni2+, Cd2+, Bi3+, Cu2+, Pb2+, Hg2+.
2+
Перебігу реакції заважають іони Ag+, Hg22+, Sb(III), PO43-, AsO43-.

Виконання реакції. Краплину досліджуваного розчину на предметному склі обережно
випаровують насухо. Після охолодження на скло, поряд з сухим залишком, наносять краплину
розчину реактиву і скляною паличкою перемішують його з сухим залишком. Якщо є іони Na +,
то утворюються світло-жовті кристали у формі октаедрів або тетраедрів.
Реакція забарвлення полум’я. Леткі солі натрію забарвлюють полум’я пальника у
жовтий колір.
Виконання реакції. Див.1.1.1.
1.1.3. Характерні реакції іонів NH4+

Їдкі луги (NaOH або KOH) під час нагрівання з розчинами солей амонію виділяють аміак:
NH4+ + OH- = NH3 + H2O.
Аміак, що виділяється, виявляють за запахом або хімічними реакціями. Змочений водою
фенолфталеїновий папірець, піднесений до пробірки, у якій перебігає реакція, червоніє,
оскільки аміак розчиняється у воді і розчин має лужну реакцію.
Виконання реакції. У тиглик (або пробірку) поміщають 3-5 крапель досліджуваного і стільки ж
крапель їдкого лугу. Зверху на тиглик (або пробірку) кладуть предметне скло зі змоченим
4
фенолфталеїновим папірцем і суміш підігрівають. Слід стежити, щоб бризки розчину не

потрапляли на папір. Якщо є іони амонію, то фенолфталеїновий папірець червоніє.
Калій тетрайодомеркурат (ІІ) K2[HgJ4] у KOH (реактив Неслера) з іонами NH4+ утворює
червоно-бурий осад дийодо-m-амідодимеркурій (ІІ) іодид NH2Hg2J3:
NH4+ + 2[HgJ4]2- + 2OH- = [NH2Hg2J2]J¯+ 5I- + 2H2O.
Інші катіони першої аналітичної групи не заважають виявленню іонів NH 4+ реактивом
Неслера. Однак цю реакцію можна виконувати, якщо у розчині нема катіонів, що з лугами
утворюють нерозчинні у воді гідроксиди або реагують із J –-іоном. Проведенню реакції
заважають такі іони, як Fe3+, Bi3+, Cu2+, Cd2+, Ag+, Pb2+, As(V) та ін.
Реакція чутлива. Її виконують з метою виявлення дуже малих кількостей ("слідів") солей
амонію або аміаку. Тоді розчин забарвлюється у жовтий колір.
Виконання реакції. До 1–2 крапель досліджуваного розчину додають стільки ж реактиву
Неслера. Якщо є NH4+-іони, то залежно від їхньої концентрації утворюється червоно-бурий
осад або розчин забарвлюється у жовтий колір.
Термічний розклад солей амонію. Амонійні солі летких кислот під час нагрівання
розкладаються повністю:
(NH4)2CO3 = 2NH3 + CO2 + H2O;
NH4Cl = NH3 + HCl.
Солі, утворені нелеткими кислотами, розкладаються тільки частково:
(NH4)2SO4 = NH3 + NH4HSO4.
Окремі солі амонію і нелетких кислот розкладаються під час нагрівання за такими
реакціями:
(NH4)3PO4 = 3NH3 + H3PO4;
H3PO4 = HPO3 + H2O;
2Mg NH4PO4 = Mg2P2O7 + 2NH3 + H2O.
Виконання реакції. Фарфорову чашку або тигель із досліджуваною рідиною ставлять на піщану
баню і, обережно нагріваючи, випаровують розчин. Одержаний залишок повільно прожарюють
і після охолодження розчиняють у декількох краплинах дистильованої води. В окремій порції
розчину перевіряють повноту видалення солей амонію реактивом Неслера.
Кип’ятіння розчинів солей амонію з лугами або з натрій карбонатом. Під дією їдких
лугів, карбонатів калію або натрію солі амонію розкладаються із виділенням газоподібного
аміаку. Нагрівання прискорює цю реакцію:
2NH4Cl + Na2CO3 = 2NH3 + 2NaCl + H2O + CO2.
1.1.4. Систематичний хід аналізу суміші катіонів першої аналітичної групи

У частині досліджуваного розчину реакціями з NaOH або реактивом Неслера виявляють
іони NH4+. Якщо немає NH4+-іонів, то у двох окремих порціях виявляють іони К+ та Na+.
Якщо NH4+-іони є, то у фарфоровий тигель наливають десять крапель досліджуваного
розчину і випаровують його досуха, а потім залишок прожарюють до повного видалення солей
амонію. До сухого залишку додають декілька крапель дистильованої води і в окремих порціях
одержаного розчину виявляють іони К+ та Na+.
5
1.2. ДРУГА АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

(Ba2+, Ca2+, Sr2+, Mg2+, Mn2+, Fe2+,
Fe3+, Cr3+, Al3+, Bi3+)
Груповим реагентом другої аналітичної групи катіонів є гідрогенфосфати лужних металів

або амонію ((NH4)2HPO4). Під дією групового реагенту на катіони другої аналітичної групи за
наявності водного розчину NH3 (рН~10) утворюються середні солі Ba3(PO4)2, Ca3(PO4)2,
Sr3(PO4)2, Fe3(PO4)2, FePO4, AlPO4, CrPO4, BiPO4. Іони Mg2+ та Mn2+ утворюють подвійні солі
MgNH4PO4, MnNH4PO4:
3Ba2+ + HPO42- + 2NH3 = Ba3(PO4)2¯ + 2NH4+;
Mg2+ + HPO42- + NH3 = MgNH4PO4¯;
Cr3+ + HPO42- + NH3 = CrPO4¯ + NH4+.
За розчинністю фосфатів в ацетатній кислоті катіони другої аналітичної групи поділяють
на дві підгрупи. Фосфати першої підгрупи (двозарядні катіони Ba 2+, Ca2+, Sr2+, Mg2+, Mn2+, Fe2+)
розчинні в ацетатній кислоті, а фосфати другої (тризарядні катіони Fe 3+, Al3+, Cr3+, Bi3+)
нерозчинні. Розчинення фосфатів у СН3СООН супроводжується утворенням іонів HPO42- та
Т
H2POт4-. Це тпояснюється тим, що константа
т протолізу
т СН 3СООН ( K a =1,8×10–5) значно більша
K K K K
від a, 2 і a, 3 фосфатної кислоти ( a, 2 = 6,2×10–8, a, 3 = 4,7×10–13):
Ba3(PO4)2¯+ 4CH3COOH = Ba(H2PO4)2 + 2Ba(CH3COO)2;
2MnNH4PO4¯+ 4CH3COOH = Mn(H2PO4)2 + Mn(CH3COO)2 + 2CH3COONH4.
Усі фосфати катіонів другої аналітичної групи розчинні у сильних мінеральних кислотах
(HCl, HNO3):
Ba3(PO4)2¯ + 6H+ = 2H3PO4 + 3Ba2+;
FePO4¯ + 3H+ = H3PO4 + Fe3+.
Алюміній фосфат та хрому фосфат також розчинні в надлишку їдких лугів:
AlPO4¯ + 4NaOH = Na[Al(OH)4] + Na3PO4.
Хром фосфат легко взаємодіє із сильними окисниками за наявності лугів; при цьому іон
Cr3+ окиснюється в СrO42–:
2CrPO4¯ + 3H2O2 + 10NaOH = 2Na2CrO4 + 2Na3PO4 + 8H2O.
Більшість сполук катіонів другої аналітичної групи безбарвні і малорозчинні у воді.
1.2.1. Загальні реакції катіонів другої аналітичної групи

Гідрогенфосфати лужних металів і амонію взаємодіють з катіонами другої аналітичної
групи так, як це описано вище.
Виконання реакції. До 2-3 крапель розчину солей перелічених вище катіонів додають стільки ж
2 М розчину аміаку і 4-5 крапель розчину (NH4)2HPO4. При цьому осаджуються фосфати
відповідних катіонів. Потрібно звертати увагу на колір одержаних осадів. Кожен з осадів
розділяють на три частини і досліджують їх взаємодію з НСl, СН 3СООН та лугом. Усі фосфати
катіонів обох підгруп легко розчиняються у хлоридній кислоті, а фосфати катіонів першої
підгрупи також у 2 М СН3СООН. Хром та алюміній фосфати розчинні в лугах.
Їдкі луги (КОН або NaOH) утворюють білі аморфні осади гідроксидів магнію, мангану,
алюмінію і бісмуту, зелені – гідроксидів феруму (ІІ) та хрому (ІІІ), червоно-бурий –
феруму (ІІІ):
Mg2+ + 2OH- = Mg(OH)2¯.
6
Осади гідроксидів розчинні в кислотах, а Al(OH) 3 та Cr(OH)3 також у надлишку лугів,

утворюючи відповідно алюмінати та хроміти:
Cr(OH)3 + 3OH- = [Cr(OH)6]3-.
Хроміти зеленого кольору, на відміну від алюмінатів, розкладаються під час кип’ятіння:
[Cr(OH)6]3- ® Cr(OH)3¯ + 3OH–.
Виконання реакції. До розчину солей катіонів другої аналітичної групи (крім Ba 2+, Ca2+)
додають декілька крапель лугу до випадання осаду. Одержані осади гідроксидів ділять на дві
частини. До однієї частини додають 1-2 краплі 2 М розчину мінеральної кислоти, до іншої –
стільки ж 2 М розчину NaOH. Спостерігають, що відбувається з осадом.
Карбонати (NH4)2CO3, Na2CO3 і K2CO3 утворюють із розчинними солями барію,
стронцію, мангану, феруму (ІІ) карбонати:
Ba2+ + CO32- = BaCO3¯.
Солі магнію, бісмуту і феруму (ІІІ) під час кип’ятіння з карбонатами утворюють білі осади
(MgOH)2CO3, Ві(OH)CO3 та бурий осад Fe(OH)CO3:
2Mg2+ + CO32- + 2H2O = (MgOH)2CO3¯ + 2H+.
Солі алюмінію і хрому утворюють осади Al(OH)3 , Cr(OH)3:
Al3+ + 3CO32- + 3H2O = Al(OH)3¯ + 3HCO3-.
Сульфатна кислота і розчинні у воді сульфати з солями барію, кальцію утворюють білі
осади сульфатів (BaSO4, CaSO4), які нерозчинні в розведених кислотах. Осадження CaSO 4 є
неповне, оскільки CaSO4 більш розчинний у воді. Інші катіони другої аналітичної групи
сульфатною кислотою і сульфатами не осаджуються.
1.2.2. Характерні реакції іонів Ba2+

Калій хромат або біхромат утворюють з іонами Ва2+ жовтий кристалічний осад барію
хромату, нерозчинний в ацетатній кислоті, але розчинний у мінеральних кислотах:
Ba2+ + CrO42- = BaCrO4¯;
2Ba + Cr2O72- + H2O = 2BaCrO4¯ + 2H+.
2+
Утворення барій хромату з іоном біхромату зумовлене тим, що в розчині, крім іонів
Cr2O72-, є іони CrO42-, які виникають у результаті гідролізу. Як видно з рівняння, у процесі
реакції утворюються іони H+, які розчиняють осад BaCrO4, і тому ця реакція не перебігає до
кінця. Щоб досягти повноти осадження барію, до розчину додають CH 3COONa. При цьому
іони H+ зв’язуються з іонами CH3COO-, утворюючи ацетатну кислоту, в якій BaCrO 4 не
розчиняється.
Розглянута реакція є характерною для іонів Ba2+, і її застосовують не тільки для виявлення
барію, але і для відокремлення його від іонів Sr2+ та Ca2+.
Виконання реакції. До 3-5 крапель досліджуваного розчину додають стільки ж K 2Cr2O7 і
старанно перемішують. Потім доливають 2 М CH3COONa, щоб оранжевий колір розчину (над
осадом) змінився на жовтий. Якщо є барій, випадає жовтий осад.
Амоній карбонат осаджує з нейтральних або лужних розчинів солей барію білий
аморфний осад BaCO3, який під час нагрівання переходить у кристалічний:
Ba2+ + CO32- = BaCO3¯.
Карбонат барію розчиняється в ацетатній та мінеральних (крім H2SO4) кислотах.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі (NH4)2CO3.
Якщо є іони Ba2+, то утворюється білий осад.
7
Сульфатна кислота (розведена) і розчинні сульфати осаджують з розчинів солей барію

білий дрібнокристалічний осад BaSO4:
Ba2+ + SO42- = BaSO4¯.
Ця реакція є дуже чутливою, проте виявленню іонів Ba 2+ заважають іони Sr2+ та Ca2+, тому
що вони також осаджуються у вигляді сульфатів. Сульфат барію, як важкорозчинна сіль
сильної кислоти, не розчиняється у розведених кислотах і лугах. Він помітно розчиняється у
концентрованій сульфатній кислоті, у результаті чого утворюється барій гідрогенсульфат
Ba(HSO4)2. Барій сульфат переводять у розчин, нагріваючи його з насиченим розчином Na 2CO3.
При цьому утворюється BaCO3, який потім розчиняють у кислоті:
BaSO4 + Na2CO3 = BaCO3¯ + Na2SO4.
Оскільки BaCO3, що утворюється у процесі реакції, ліпше розчиняється у воді ніж BaSO 4,
то реакцію можна довести до кінця, тільки багаторазово обробляючи BaSO 4 розчином Na2CO3.
Тому після нагрівання рідину зливають з осаду, доливають розчин Na 2CO3 і знову нагрівають.
Цю операцію повторюють кілька разів.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі H 2SO4. Якщо є
іони Ba2+, то утворюється білий осад BaSO4.
1.2.3. Характерні реакції іонів Ca2+

Амоній оксалат утворює з іонами Ca2+ білий кристалічний осад кальцію оксалату:
Ca2+ + C2O42- = CaC2O4¯.
Осад CaC2O4 розчиняється в мінеральних кислотах, але не розчиняється в ацетатній
кислоті. Виявленню іонів Ca2+ заважають іони Ba2+ і Sr2+, які утворюють з (NH4)2C2O4 аналогічні
осади. Реакцію виконують при рН~3.0-3.5.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі ацетатної
кислоти, декілька крапель амоній оксалату і нагрівають. Якщо є іони Ca 2+, то випадає білий
осад.
Мікрокристалоскопічна реакція. Сульфатна кислота, взаємодіючи з розчинними солями
кальцію, утворює характерні білі кристали гіпсу CaSO 4×2H2O. Цією реакцією можна виявити
іони Ca2+ за наявності іонів Ba2+.
Виконання реакції. На предметному склі до краплини розчину солі кальцію додають краплину
1 М розчину H2SO4 і повільно випаровують. Якщо є іони Ca 2+, то утворюються характерні
пучки кристалів гіпсу CaSO4×2H2O.
Амоній карбонат (NH4)2CO3 осаджує іони Ca2+ у вигляді білого аморфного осаду кальцію
карбонату CaCO3; під час нагрівання він стає кристалічним.
Ca2+ + CO32- = CaCO3¯.
Кальцій карбонат розчинний в ацетатній та мінеральних кислотах.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі (NH4)2CO3.
Якщо є іони Ca2+, то утворюється білий осад CaCO3.
Сульфатна кислота і сульфати лужних металів осаджують іони Ca2+ тільки з
концентрованих розчинів солей кальцію, утворюючи білий осад CaSO4:
Ca2+ + SO42- = CaSO4¯.
Осад кальцію сульфату легше розчиняється у кислотах, ніж осади BaSO 4 і SrSO4. Він також
розчиняється у надлишку (NH4)2SO4, утворюючи комплексну сполуку:
CaSO4 + (NH4)2SO4 = (NH4)2[Ca(SO4)2].
8
1.2.4. Характерні реакції іонів Mg2+

Магнезон І (п-нітробензол-азо-резорцин) у лужному середовищі забарвлений у червоно-
фіолетовий колір. За наявності гідроксиду магнію утворюється адсорбована сполука, яка
забарвлює розчин у темно-синій колір. Іони лужних і лужноземельних металів реакції не
заважають, їй перешкоджають лише іони Mn2+, Ni2+, Co2+, Cd2+.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі лужного
розчину реактиву. Залежно від кількості магнію у досліджуваному розчині утворюється синій
осад або розчин стає синім.
Натрій або амоній гідрогенфосфат з іонами Mg2+, якщо є водний розчин аміаку і NH4Cl,
утворює білий кристалічний осад MgNH4PO4×6H2O:
Mg2+ + HPO42- + NH3 + 6H2O = MgNH4PO4×6H2O¯.
Сіль амонію додають для того, щоб не випав осад Mg(OH) 2. Реакції заважають іони Ba2+,
2+
Ca та інших важких металів.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 2 М HCl і 1-2
краплі Na2HPO4. Після цього додають краплями 2 М водний розчин NH3, помішуючи суміш у
пробірці після додавання кожної краплі. Спочатку аміак нейтралізує кислоту, утворюючи
NH4Cl. Коли нейтралізація закінчиться, починає випадати характерний кристалічний осад
MgNH4PO4×6H2O. Аміак необхідно додавати до слабколужної реакції (рН~9-10). З розведених
розчинів осад випадає швидше, якщо потерти внутрішні стінки пробірки скляною паличкою.
1.2.5. Характерні реакції іонів Mn2+

Реакції окиснення мангану(ІІ) у вищі ступені мають велике значення для виявлення і
відокремлення Мангану від інших елементів, а також для його кількісного визначення. Іони
Mn2+ можна окиснити дією різних окисників у кислому і лужному середовищі. Розглянемо
найважливіші реакції окиснення іонів Mn2+.
Амоній персульфат (NH4)2S2O8 за наявності каталізатора (іони Ag+) окиснює іони Mn2+ у
MnO4-. Розчин при цьому забарвлюється у малиново-фіолетовий колір:
2Mn2+ + 5S2O82- + 8H2O = 2MnO4- + 10SO42- + 16H+.
Виконання реакції. У пробірку поміщають 2-3 кристалики (NH 4)2S2O8 (або 1 мл 10% розчину),
додають 0,5 мл 2 М розчину HNO3 і 2-3 краплі 0,1 М розчину AgNO3. Суміш нагрівають (не
кип’ятять). У гарячий розчин занурюють скляну паличку, змочену досліджуваним розчином, і
продовжують нагрівати пробірку (до 50°С) протягом 1-2 хв. Якщо є Манган, то розчин
забарвлюється у малиново-фіолетовий колір. Якщо Мангану багато, а персульфату недостатньо
і нагрівання сильне, то може випасти бурий осад MnO(OH) 2. Не слід додавати багато AgNO3,
тому що утворюється пероксид аргентуму, який забарвлює розчин у жовтий колір.
Натрій бісмутат у розчині нітратної кислоти окиснює іони Mn2+ до MnO4- за рівнянням:
2Mn2+ + 5BiO3- + 14H+ = 2MnO4- + 5Bi3+ + 7H2O.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 3-4 краплі концентрованої
HNO3 і трохи порошку NaBiO3. Суміш перемішують і центрифугують. Якщо є іони Mn 2+, то
розчин над осадом забарвлюється в малиново-фіолетовий колір.
Бромна або хлорна вода, пероксид водню в лужному середовищі окиснюють іони Mn2+ у
MnO(OH)2 (або MnO2×2H2O) – осад бурого кольору:
Mn2+ + Br2 + 4OH- = MnO(OH)2¯ + 2Br- + H2O.
Виконання реакції. До однієї краплі досліджуваного розчину додають 5-7 крапель лужного
розчину бромної води. Суміш перемішують і нагрівають. Якщо є іони Mn 2+, то випадає бурий
осад.
9
10
1.2.6. Характерні реакції іонів Fe2+

Калій гексаціаноферат (ІІІ) K3[Fe(CN)6] утворює з іонами Fe2+ синій осад Fe3[Fe(CN)6]2,
так звану турнбулеву синь:
3Fe2+ + 2[Fe(CN)6]3- = Fe3[Fe(CN)6]2¯.
Осад Fe3[Fe(CN)6]2 не розчиняється у кислотах, але розкладається в лугах, у результаті
чого утворюється Fe(OH)2.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають стільки ж крапель калію
гексаціаноферату (ІІІ). Якщо є Fe 2+, то утворюється темно-синій осад (реакцію проводять при
рН~3).
1.2.7. Характерні реакції іонів Fe3+

Калій гексаціаноферат (ІІ) K4[Fe(CN)6] утворює з іонами Fe3+ темно-синій осад
Fe4[Fe(CN)6]3, так звану берлінську блакить:
4Fe3+ + 3[Fe(CN)6]4- = Fe4[Fe(CN)6]3¯.
Осад Fe4[Fe(CN)6]3 не розчиняється у розведених мінеральних кислотах; луги розкладають
Fe4[Fe(CN)6]3, утворюючи Fe(OH)3:
Fe4[Fe(CN)6]3 + 12KOH = 4Fe(OH)3¯ + 3K4[Fe(CN)6].
Перебігу реакції заважають іони (фосфат-, оксалат-, фторид- тощо), які утворюють з Fe 3+
комплексні сполуки.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі K 4[Fe(CN)6]. За
наявності іонів Fe3+ утворюється осад "берлінської блакиті" синього кольору. Якщо іонів Fe 3+
мало, то осад не випадає, а розчин забарвлюється в синій колір. Цією реакцією можна виявити
Fe3+-іони у суміші катіонів усіх інших аналітичних груп. Її можна виконати крапельним
способом. На смужку фільтрувального паперу наносять по одній краплі досліджуваного
розчину та 2 М розчину HCl і розчину K4[Fe(CN)6]. Якщо є іони Fe3+, то утворюється синя
пляма.
Калій або амоній тіоціанат (KSCN або NH 4SCN) з іонами Fe3+ утворює низку
забарвлених у червоний колір розчинних комплексних сполук: [FeSCN] 2+, [Fe(SCN)2]+,
[Fe(SCN)3] , [Fe(SCN)4]-, тощо. Чутливість реакції виявлення іонів Fe 3+ за допомогою тіоціанату
збільшується у процесі екстракції продукту реакції органічним розчинником, наприклад,
ефіром, бутиловим та ізобутиловим спиртами.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі HNO 3 і 2-3
краплі калію або амонію тіоціанату. За наявності іонів Fe 3+ з’являється червоне забарвлення.
Реакцію можна виконати крапельним способом. На смужку фільтрувального паперу наносять
по одній краплі досліджуваного розчину та розведеної HCl і 2-3 краплі розчину тіоціанату.
Якщо є іони Fe3+, то на папері утворюється червона пляма.
1.2.8. Характерні реакції іонів Cr3+

Хром (ІІІ) у лужному середовищі окиснюється до CrO42-, а в кислому – до Cr2O72-. Іони Cr3+
до Cr2O72- окиснюються лише сильними окиснювачами (H2O2, Na2O2, KMnO4, Cl2, Br2,
(NH4)2S2O8, та ін.)
Хром(ІІІ) у лужному середовищі окиснюється найчастіше, взаємодіючи з H2O2, хлорною
або бромною водою. У лужному середовищі хром (ІІІ) є у вигляді іона тетрагідроксохроміту
(ІІІ). Таку реакцію можна описати рівнянням:
2[Cr(OH)4]- + 3Br2 + 8OH- = 2CrO42- + 6Br- + 8H2O.
11
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 3-4 краплі 2 М розчину
NaOH, 2-3 краплі бромної (хлорної) води або 3% розчину пероксиду водню і нагрівають на
водяній бані до зміни зеленого забарвлення розчину на жовте. Наявність іонів CrO 42-
перевіряють реакцією утворення пероксихроматної кислоти H2CrO6.
Хром (ІІІ) у кислому середовищі окиснюють за допомогою KMnO4, (NH4)2S2O8 та
багатьох інших сильних окисників:
2Cr3+ + 2MnO4- + 5H2O = Cr2O72- + MnO(OH)2¯ + 6H+.
Реакція відбувається у випадку нагрівання і супроводжується утворенням бурого осаду
MnO(OH)2.
H2SO4 або HNO3, 10-15 крапель KMnO4 і нагрівають. Якщо є хром, то розчин забарвлюється в
оранжевий колір. Частину розчину після охолодження досліджують на виявлення іона Cr 2O72-,
за допомогою реакції утворення пероксихроматної кислоти.
Утворення пероксихроматної кислоти. У процесі дії H2O2 на підкислений розчин
хромату або біхромату утворюється пероксихроматна кислота H 2CrO6, у результаті чого розчин
забарвлюється в насичений синій колір:
Cr2O72- + 4H2O2 + 2H+ = H2CrO6 + 3H2O.
У водному розчині пероксихроматна кислота дуже нестійка (вона розкладається з
утворенням Cr3+), тому до розчину додають органічний розчинник (аміловий спирт або
диетиловий ефір), який екстрагує H2Cr2O6.
Виконання реакції. До 2-3 крапель розчину, одержаного за реакціями окиснення хрому (ІІІ),
додають 1 М H2SO4 до кислої реакції, 0,5 мл амілового спирту і 4-5 крапель H 2O2. Якщо є іони
хрому, то верхній шар розчину забарвлюється у темно-синій колір. Комбінуючи цю реакцію з
будь-якою реакцією окиснення Cr3+ до Cr2O72-, можна використати її для порційного виявлення
іонів хрому за наявності всіх інших катіонів.
1.2.9. Характерні реакції іонів Al3+

Алізарин S (натрієва сіль 1,2-діоксі-антрахінон-3-сульфокислоти) з іонами Al 3+ в
слабкокислому середовищі утворює комплексну сполуку червоного кольору
AlOH[C14H6O3(OH)]2, яка не розчиняється в ацетатній кислоті. Вона називається алюмінієвим
лаком. Іони Fe3+, Bi3+, Cu2+ та деякі інші заважають реакції, бо утворюють аналогічні забарвлені
сполуки.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 2 М водний розчин аміаку
до лужної реакції (якщо випадає осад, то його відокремлюють центрифугуванням). До
прозорого розчину додають 2-4 краплі розчину алізарину (з’являється фіолетове забарвлення) і
окремими краплями 2 М розчин CH3COOH (поки зникне фіолетове забарвлення). За наявності
іонів алюмінію залежно від їхньої концентрації випадає червоний осад або розчин
забарвлюється у червоний колір.
Реакцію можна виконати крапельним способом. Для цього на смужку фільтрувального
паперу наносять краплю розчину K4[Fe(CN)6], а в її центр краплю досліджуваного розчину.
Сторонні іони осаджуються у вигляді гексаціанофератів і залишаються у центрі плями, а іони
Al3+, по капілярах переміщаються на периферію. Після цього пляму обробляють парами аміаку,
тримаючи папір над отвором склянки з розчином аміаку, і змочують розчином алізарину.
Потім пляму знову обробляють парами аміаку, папір висушують, а пляму змочують 2 М
розчином CH3COOH. Якщо є іони Al3+, то з’являється рожеве кільце.
Алюмінон (амонійна сіль ауринтрикарбонової кислоти) з іонами Al 3+ утворює комплексну
сполуку червоного кольору.
12
Виконання реакції. До кількох крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 2 М

розчину CH3COOH, 3-5 крапель розчину алюмінону і суміш нагрівають. Потім додають водний
розчин NH3 до утворення слабколужної реакції (до появи запаху аміаку) і 2-3 краплі 1 М
розчину Na2CO3. Якщо є іони алюмінію, то випадає червоний осад або розчин забарвлюється у
червоний колір.
1.2.10. Систематичний хід аналізу катіонів першої та другої аналітичних груп

Попередні випробування. Аналізуючи досліджуваний об’єкт, слід звернути увагу на його
зовнішній вигляд (колір, рідина, рідина з осадом, тверда речовина) та підібрати відповідний
розчинник. Такими розчинниками можуть бути вода або мінеральні кислоти.
Необхідно виявити спочатку іони NH4+, тому що у процесі аналізу вводять солі амонію.
Іони NH4+ виявляють дією їдких лугів.
Іони Fe2+ потрібно виявити до осадження катіонів другої групи амонієм гідрогенфосфатом,
тому що перед осадженням іони Fe2+ окиснюються концентрованою HNO3. Окиснення Fe2+ в
Fe3+ необхідне, оскільки ферум (ІІ) фосфат розчинний у CH 3COOH. Іони Fe2+ виявляють дією
K3[Fe(CN)6]. Якщо вони є, то утворюється синій осад.
Іони Fe3+ виявляють за допомогою K4[Fe(CN)6] або NH4SCN. У першому випадку
утворюється синій осад берлінської блакиті, у другому з’являється криваво-червоне
забарвлення тіоціанатних комплексів Феруму.
Іони Mn2+ у розчині виявляють, окиснюючи його NaBiO3 у кислому середовищі.
Іони Cr3+ виявляють, окиснюючи його KMnO4 у кислому середовищі.
Коли у розчині немає іонів Mn2+, можна виявити іони Mg2+ за допомогою магнезону І.
Іони Cr3+ виявляють, окиснюючи його в кислому середовищі KMnO 4, з наступним
виявленням пероксихроматної кислоти.
Виявлення катіонів другої групи. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2
краплі 2 М розчину аміаку і 3-4 краплі розчину (NH4)2HPO4. Утворення осаду свідчить про
наявність катіонів другої аналітичної групи.
Хід аналізу катіонів першої та другої аналітичних груп.
Якщо в попередніх пробах виявлені іони Fe 2+, то до 10-15 крапель досліджуваного розчину
додають 2-3 краплі концентрованої HNO3 і суміш нагрівають. При цьому іони Fe 2+
окиснюються до Fe3+:
3Fe2+ + 4H+ + NO3- = 3Fe3+ + NO + 2H2O.
Якщо у досліджуваному розчині іони Fe2+ не виявлені, то цю операцію не виконують.
Розчин 1
K+, Na+, NH4+, Ba2+, Ca2+, Mg2+,
Mn2+, Fe3+, Al3+, Cr3+, аніони.
Осадження катіонів другої аналітичної групи. Якщо у попередніх дослідах іони Fe 3+ не
виявлені, а виявлені іони Cr3+, то для ліпшого їх осадження додають 3-5 крапель розчину FeCl 3.
Після цього до досліджуваного розчину додають краплями, помішуючи, концентрований
розчин аміаку (до рН ~9–10 або до появи каламуті, яка не зникає, коли розчин помішувати) і
подвійний об’єм 1 М розчину (NH4)2HPO4. Всі катіони другої аналітичної групи переходять в
осад 1, який центрифугують і перевіряють повноту осадження. Для цього до прозорого розчину
додають декілька крапель групового реагенту. Якщо спостерігається помутніння розчину, то
додають ще до 5 крапель групового реагенту. Осад з розчином добре перемішують і знову
центрифугують.
Осад 1 Розчин 2
Ba3(PO4)2, Ca3(PO4)2, K , Na , NH4+, HPO42-, аніони.
+ +
MnNH4PO4, MgNH4PO4,
FePO4, AlPO4, CrPO4.
13
Розчин 2 поміщають у чисту пробірку, а осад 1 промивають 1-2 рази водою. Промивні
води виливають.
Розчин 2 аналізують (див.1.1.4.).
Розділення фосфатів другої аналітичної групи. Осад 1 обробляють, нагріваючи, 2 М
розчином ацетатної кислоти. Фосфати тризарядних катіонів і частково Ba 3(PO4)2, MnNH4PO4
(останній у випадку недостатнього нагрівання) залишаються в осаді; інші катіони переходять у
розчин 3.
FePO4, AlPO4, CrPO4, Ba , Ca , Mn2+, Mg2+, H2PO4-,
2+ 2+
Ba3(PO4)2, MnNH4PO4. аніони.

Осад 2 обробляють5-7 краплями 2 М HNO3; при цьому усі фосфати розчиняться і
перейдуть у розчин 4.
Розчин 4
Ba2+, Mn2+, Fe3+, Cr3+, Al3+.
Аналіз розчину 4. Відокремлення та виявлення іонів Ba2+. До 1-2 крапель розчину додають
H2SO4. Якщо є іони Ba2+, то утворюється білий, нерозчинний у кислотах (HCl, HNO 3) осад 3.
Тоді до розчину 4 додають 5-6 крапель 1 М H2SO4. Осад відокремлюють від розчину
центрифугуванням і не аналізують.
BaSO4 Mn2+, Fe3+, Al3+, Cr3+, SO42-,
(не аналізують). аніони.
Відокремлення Al3+ і Cr3+ від Mn2+ та Fe3+. До розчину 5 додають 3-5 крапель H2O2 і
краплями 2 М розчин NaOH до утворення сильнолужної реакції. При цьому в розчині 6
залишаються тетрагідроксоалюмінат- і хромат- іони ([Al(OH) 4]-, CrO42-), тоді як ферум (ІІІ) та
манган (IV) осаджуються у вигляді Fe(OH)3 та MnO(OH)2.
Fe(OH)3, MnO(OH)2 AlO2-, CrO42-, Na+, аніони.
(не аналізують)
Якщо розчин 6 забарвлений у жовтий колір, то це свідчить про наявність іонів CrO 42-. З
окремою порцією слід виконати реакцію утворення пероксихроматної кислоти.
До другої частини розчину 6 додають краплями H2SO4 до рН 2-3 і виявляють іони Al 3+
крапельним способом реакцією з алізарином.
Аналіз розчину 3 (Ba2+, Ca2+, Mg2+, Mn2+). В окремій порції розчину 3 виявляють іони Ba2+
за допомогою розчину K2Cr2O7. Якщо є іони Ba2+, то їх відокремлюють від інших катіонів.
Відокремлення іонів Ba2+. Натрій ацетатом доводять кислотність розчину 3 до 4-5, додають
K2Cr2O7 до забарвлення рідини над осадом в оранжевий колір (надлишок Cr 2O72-). Розчин добре
перемішують, підігрівають протягом 1-2 хв; осад BaCrO4 відокремлюють центрифугуванням і
викидають.
BaCrO4. Mg2+, Mn2+, Ca2+, Cr2O72-, аніони.
Відокремлення Mg2+, Mn2+, Ca2+, від Cr2O72-. До розчину 7 додають твердий Na2CO3 до
лужної реакції (рН<10) і нагрівають на водяній бані протягом 2-3 хв; осад 6 карбонатів і
фосфатів відокремлюють центрифугуванням і промивають .
Фосфати і карбонати CrO42- , Na+
Mg2+, Mn2+, і Ca2+ . (не аналізують).
Осад 6 розчиняють в 2 М ацетатній кислоті.
14
Розчин 9
Mg , Mn2+, Ca2+, аніони.
2+
Виявлення іонів Mg2+. Іони Mn2+ заважають виявленню іонів Mg2+ з магнезоном І, тому
іони Mn2+ відокремлюють від Mg2+ та Ca2+ дією (NH4)2S2O8. Для цього до 3-4 крапель розчину 9
додають надлишок (NH4)2S2O8 і дві краплі 2 М розчину H2SO4. Розчин кип’ятять протягом 5-7
хвилин. Осад 7 відокремлюють і не аналізують, а в розчині 10 виявляють іони Mg2+ за
допомогою магнезону І.
MnO(OH)2, CaSO4 Mg (Ca2+), SO42-, аніони.
2+
( не аналізують).
Відокремлення Ca2+ від Mg2+. До решти розчину 9 додають стільки ж розчину амоній
оксалату. Одержаний осад відокремлюють центрифугуванням.
CaC2O4. [Mg(C2O4)2]2-, [Mn(C2O4)2]2-,
(не аналізують). NH4+, аніони.
Випадання осаду свідчить про наявність іонів Ca 2+, які ще можна виявити
мікрокристалоскопічною реакцією (утворення кристалів гіпсу), розчинивши осад 8 у 2 М HCl.
1.3. ТРЕТЯ АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

(Cu2+, Zn2+, Ni2+, Co2+, Hg2+, Cd2+)
Груповим реагентом на катіони третьої аналітичної групи є водний розчин аміаку, який
осаджує їх у вигляді гідроксидів, основних солей та амідосполук. Ці сполуки розчиняються в
надлишку водного розчину NH3 з утворенням розчинних аміакатів. Фосфати катіонів третьої
групи також розчинні в надлишку водного розчину NH 3, тоді як фосфати катіонів другої
аналітичної групи в його надлишку нерозчинні. Більшість сполук катіонів третьої групи
(сульфіди, карбонати, фосфати, силікати та інші) малорозчинні у воді і багато з них забарвлені
(сполуки Купруму, Ніколу, Кобальту).
Зважаючи на те, що для лабораторних занять час обмежений, ми пропонуємо студентам
для аналізу лише деякі іони третьої аналітичної групи, а саме Cu2+, Zn2+ та Hg2+.
1.3.1. Загальні реакції катіонів третьої аналітичної групи

Гідрогенфосфати лужних металів і амонію утворюють білі кристалічні осади цинку і
меркурію(ІІ) гідрогенфосфатів або фосфатів, голубий - купруму. Наприклад:
Cu2+ + HPO42- = CuHPO4¯.
Осади гідрогенфосфатів і фосфатів катіонів третьої аналітичної групи розчинні в ацетатній
та мінеральних кислотах:
2CuHPO4 + 2CH3COOH = Cu(H2PO4)2 + Cu(CH3COO)2;
Ni3(PO4)2 + 6HCl = 2H3PO4+3NiCl2.
Усі фосфати катіонів третьої аналітичної групи розчинні у водному розчині аміаку:
Zn3(PO4)2 + 12NH3 = 3[Zn(NH3)4]2+ + 2PO43-.
Гідрогенфосфати і фосфати міді та цинку розчинні в надлишку їдких лугів:
CuHPO4 + 5NaOH = Na2[Cu(OH)4] + Na3PO4 + H2O;
Zn3(PO4)2 + 12NaOH = 3Na2[Zn(OH)4] + 2Na3PO4.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину того чи іншого катіона третьої
аналітичної групи додають стільки ж амоній гідрогенфосфату. Необхідно звернути увагу на
15
колір утворених осадів. Розчинність фосфатів катіонів третьої аналітичної групи випробовують
у хлоридній, ацетатній кислотах, водному розчині аміаку та лугах.
Водний розчин аміаку осаджує катіони третьої аналітичної групи у вигляді гідроксидів
або основних солей (гідроксосолей), які розчиняються у надлишку водного розчину аміаку з
утворенням аміачних комплексів:
Cu2++2OH-=Cu(OH)2¯;
Cu(OH)2 + 4NH3 = [Cu(NH3)4]2+ + 2OH-.
Дією кислот аміакати руйнуються:
[Cu(NH3)4]2+ + 4H+ = Cu2+ + 4NH4+.
Виконання реакції. У пробірку поміщають 2-3 краплі розчину відповідної солі і повільно
додають краплями водний розчин аміаку, спостерігаючи за утворенням осаду. Перемішують,
додають надлишок реактиву, ще раз перемішують, спостерігають утворення амікату.
Їдкі луги осаджують катіони третьої аналітичної групи у вигляді гідроксидів Cu(OH) 2,
Zn(OH)2, Hg(OH)2, причому Hg(OH)2 нестійкий і розкладається з виділенням HgO:
Hg(OH)2 = HgO¯ + H2O.
Цинку гідроксид має амфотерні властивості і тому розчиняється у надлишку лугу з
утворенням тетрагідроксоцинкатів:
Zn(OH)2¯ + 2OH- = [Zn(OН)4]2-.
У концентрованих лугах частково розчинний Cu(OH) 2 з утворенням гідроксокупратів.
Реакції виконуються так, як у попередньому досліді.
1.3.2. Характерні реакції іонів Cu2+

Водний розчин аміаку, доданий у надлишку, утворює з іонами Cu2+ комплексну сполуку
інтенсивно-синього кольору:
Cu2+ + 4NH3 = [Cu(NH3)4]2+.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають краплями водний розчин
аміаку, поки не випаде зеленувато-голубий осад основної солі, який розчиняється у надлишку
реагенту. Якщо є Cu2+, то розчин забарвлюється у волошково-синій колір.
Калій гексаціаноферат (ІІ) K4[Fe(CN)6] при рН<7 утворює коричнево-червоний осад
Cu2[Fe(CN)6]:
2Cu2+ + [Fe(CN)6]4- = Cu2[Fe(CN)6]¯.
Осад розчинний у водному розчині NH3 і нерозчинний у розведених кислотах;
розкладається лугами, у результаті чого утворюється блакитний осад купруму гідроксиду.
Реакції заважають іони Fe3+.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі K4[Fe(CN)6].
Якщо є іони Cu2+, утворюється коричнево-червоний осад Cu2[Fe(CN)6].
Натрій тіосульфат Na2S2O3 з іонами Cu2+ у кислому середовищі при нагріванні утворює
чорний осад Cu2S:
2Cu2+ + 3S2O32- + H2O = Cu2S¯ + S4O62- + SO42- + 2H+.
Реакції заважають іони Hg2+.
Виконання реакції. До 10-15 крапель досліджуваного розчину додають 1 М розчин H2SO4 до
рН 2 і 2-3 кристалики натрію тіосульфату. Суміш нагрівають до початку кипіння. Якщо є іони
Cu2+, утворюється чорний осад Cu2S.
16
1.3.3. Характерні реакції іонів Zn2+

Амоній тетрароданомеркурат (NH4)2[Hg(SCN)4] з іонами Zn2+ утворює білий
кристалічний осад:
Zn2+ + [Hg(SCN)4]2- = Zn[Hg(SCN)4]¯.
Реакцію виконують у кислому середовищі. Концентрація кислоти (ліпше H 2SO4) не
повинна перевищувати 1 М. Реакції заважають іони Fe2+, які утворюють з реактивом осад
зеленого кольору. Якщо є іони Fe 3+, можуть утворюватися осади фіолетового кольору. Крім
того, колір осаду маскується утворенням інтенсивно забарвленого Fe(SCN)3.
Виконання реакції. У пробірку поміщають 2-3 краплі досліджуваного розчину, підкислюють
сульфатною кислотою (одна крапля 1 М розчину) і додають 2-3 краплі амонію
тетрароданомеркурату. Випадає білий кристалічний осад.
Дитизон (дифенілтіокарбазон) у розчині чотирихлористого вуглецю (або хлороформу) з
іонами Zn2+ утворює внутрішньокомплексну сполуку яскраво-червоного кольору.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1 мл ацетатної буферної
суміші з рН 5 і 1-2 мл 10% розчину дитизону в CCl 4 (або CHCl3). Якщо є іони Zn2+, то шар
органічного розчинника забарвлюється у червоний колір. Заважають реакції іони Ag +, Bi3+, Pb2+,
Cu2+. Щоб уникнути впливу цих іонів, перед уведенням дитизону додають 4-5 крапель 0,5 М
розчину натрій тіосульфату для зв’язування їх в комплекси.
1.3.4. Характерні реакції іонів Hg2+

Металічна мідь відновлює іони Hg2+ до металу:
Hg2+ + Сu = Cu2+ + Hg¯.
Виконання реакції. На поверхню мідної пластинки, очищену нітратною кислотою, наносять
краплю досліджуваного розчину. Через деякий час розчин з пластинки змивають водою, а
пластинку протирають м’якою тканиною або фільтрувальним папером. Поверхня пластинки
вкривається тонким шаром ртуті і стає блискучую.
Олова (ІІ) хлорид SnCl2 спочатку відновлює меркурій (ІІ) хлорид до меркурію (І) хлориду
Hg2Cl2 (каломелі) білого осаду, що не розчиняється у воді. Якщо додавати SnCl 2, то осад
поступово сіріє внаслідок відновлення меркурію (І) до металічного. Реакції відбуваються за
рівняннями:
2HgCl2 + SnCl2 = Hg2Cl2¯ + SnCl4;
Hg2Cl2 + SnCl2 = 2Hg¯ + SnCl4.
Реакцію проводять у кислому середовищі. Заважають реакції іони Ag +, Pb2+, Hg22+, які
утворюють з іонами Cl- малорозчинні осади.
Виконання реакції. Краплі 2-3 досліджуваного розчину підкислюють краплею хлоридної
кислоти і додають 3-4 краплі свіжовиготовленого розчину SnCl 2. Утворюється білий осад
Hg2Cl2, який швидко темніє внаслідок виділення металічної ртуті.
Натрій тіосульфат у процесі нагрівання з солями меркурію(ІІ) в кислому середовищі
(рН 2) утворює осад чорного кольору HgS. Який розчинний у ''царській горілці'', в суміші HCl +
H2O2 або HCl+ KI:
HgCl2 + 3Na2S2O3 + 2HCl = HgS¯ + 2S¯ + Na2SO4 + 4NaCl +
+ 2SO2 + H2O.
Реакції заважають іони Ag+, Cu2+, Pb2+.
H2SO4 і декілька кристалів Na2S2O3. Суміш перемішують і нагрівають майже до кипіння.
Випадає чорний осад HgS.
17
1.3.5. Систематичний хід аналізу суміші катіонів третьої аналітичної групи (Cu 2+,
Zn2+, Hg2+)
Відокремлення іонів Cu2+ і Hg2+. У центрифужну пробірку відбирають 15-20 крапель
розчину суміші катіонів третьої аналітичної групи, підкислюють 1 М розчином H2SO4 до рН 2,
додають 2-3 мл 1 М розчину Na2S2O3, перемішують і нагрівають до кипіння.
HgS, Cu2S, S. Іони Zn2+, продукти розкладу та
окиснення тіосульфату, аніони.
Осад 1 відокремлюють від розчину, промивають гарячою дистильованою водою,
переносять у тигель, обробляють у витяжній шафі 3 М розчином HNO3, і нагрівають. У розчин
2 переходять іони Cu2+, а в осаді 2 залишається сульфід меркурію.
HgS, S. Cu2+, NO3-.
Розчин 2 відокремлюють від осаду і виявляють іони Cu2+ проводячи реакцію з водним
розчином NH3 або з K4[Fe(CN)6].
Осад 2 промивають гарячою водою й обробляють 2 М розчином HCl та декількома
краплями 3% розчину H2O2. Меркурій сульфід розчиняється з утворенням Hg[HgCl 4]. Розчин
продовжують нагрівати до повного розкладу надлишку H 2O2, охолоджують і перевіряють
наявність Hg2+ дією SnCl2 або металічної міді.
Аналіз розчину 1. Іони Zn2+ виявляють реакцією з (NH4)2[Hg(SCN)4]; утворення білого
кристалічного осаду свідчить про наявність іонів Zn2+.
1.4. П’ЯТА АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

(Ag+, Hg22+, Pb2+)
Груповим реагентом п’ятої аналітичної групи катіонів є розведений розчин хлоридної
кислоти, яка осаджує ці іони у вигляді хлоридів AgCl, Hg 2Cl2, PbCl2. Більшість сполук катіонів
п’ятої групи безбарвні і малорозчинні у воді. Забарвленими є сполуки, утворені забарвленими
аніонами. Катіони цієї групи схильні до утворення комплексних сполук типу [Ag(NH 3)2]+,
[AgI4]3-, [PbI4]2-, [AgCl3]2-, [Ag(CN)2]- та інших; вони легко вступають у реакції окиснення-
відновлення.
1.4.1. Загальні реакції катіонів п’ятої аналітичної групи

Лужних металів і амонію гідрогенфосфати утворюють білі кристалічні осади аргентуму,
плюмбуму і меркурію(І) гідрогенфосфатів:
Ag+ + HPO42- = Ag2HPO4¯;
3Pb2+ + 2HPO42- + 2OH- = Pb3(PO4)2¯ + 2H2O.
Фосфати і гідрогенфосфати катіонів п’ятої групи розчинні в ацетатній та нітратній
кислотах; у водному розчині аміаку розчиняються аргентуму фосфати і гідрогенфосфати:
Ag3PO4 + 2CH3COOH = 2CH3COOAg + AgH2PO4;
PbHPO4 + 2HNO3 = H3PO4 + Pb(NO3)2;
Ag2HPO4 + 5NH3 = 2[Ag(NH3)2]+ + NH4+ + PO43-.
Плюмбум фосфат та гідрогенфосфат розчинні в надлишку їдкого лугу:
Pb3(PO4)2 + 18NaOH = 3Na4[Pb(OH)6] + 2Na3PO4.
Меркурій (І) гідрогенфосфат і фосфат під дією водного розчину NH 3 утворюють чорний
осад (HgNH2)3PO4×3Hg:
(Hg2)3(PO4)2 + 6NH3 = (HgNH2)3PO4¯ + 3Hg¯ + PO43- + 3NH4+.
18
Виконання реакції. До 2-3 крапель розчинів солей аргентуму, плюмбуму і меркурію(І) додають
3-4 краплі розчину фосфату лужного металу. У цьому випадку випадають осади відповідних
фосфатів, які розділяють на декілька частин, після чого випробовують на розчинність у
перелічених реагентах.
Розведена хлоридна кислота осаджує катіони Ag+, Hg22+, Pb2+ у вигляді білих
малорозчинних осадів AgCl, Hg2Cl2, та PbCl2 відповідно. Аргентум хлорид розчинний у
водному розчині аміаку і амоній карбонаті з утворенням комплексних іонів складу
[Ag(NH3)2]+. Характерною особливістю PbCl2 є його розчинність у гарячій воді. Плюмбум й
аргентум хлориди розчинні в надлишку концентрованої HCl з утворенням комплексних іонів
[AgCl2]-, [PbCl3]-, [PbCl4]2-.
Виконання реакції. У три пробірки відбирають по 2-3 краплі розчинів солей відповідних іонів,
додають по 2-3 краплі 2 М розчину HCl і перемішують. Осади в кожній пробірці розділяють на
три частини і вивчають їх вплив на водний розчин NH3, концентровану HCl і гарячу воду.
Їдкі луги з катіонами п’ятої групи утворюють малорозчинні осади гідроксидів і оксидів
Pb(OH)2, AgOH, Ag2O, Hg2O:
2Ag+ + 2OH- = 2AgOH¯;
2AgOH¯ = 2Ag2O¯ + H2O.
Плюмбум гідроксид розчинний у надлишку лугу з утворенням іонів [Pb(OH)6]4-:
Pb(OH)2¯ + 4OH- = [Pb(OH)6]4-.
Виконання реакції. До 2-3 крапель розчинів солей плюмбуму, аргентуму, меркурію додають
краплями розчин лугу і спостерігають за забарвленням осадів, що утворюються в результаті
реакцій. У пробірці, де є розчин солі плюмбуму, утворюється білий осад, у пробірці з розчином
солей аргентуму і меркурію (І) - чорні. Якщо є надлишок лугу, осад Pb(OH) 2 розчиняється з
утворенням іонів гексагідоксоплюмбатів, а осади аргентуму і меркурію (І) в надлишку лугу не
розчинні.
1.4.2. Характерні реакції іонів Ag+

Хлоридна кислота утворює з іонами Ag+ білий осад AgCl:
Ag+ + Cl- = AgCl¯.
Аргентум хлорид під впливом світла розкладається і при цьому виділяється
дрібнодисперсне металічне срібло й осад чорніє.
Концентрована HCl не повністю осаджує іон Ag +, тому що утворює з ним розчинний
комплексний іон [AgCl2]-:
AgCl¯ + Cl- = [AgCl2]-.
Аргентум хлорид розчиняється у водному розчині аміаку і знову випадає в осад, якщо
підкислювати цей розчин нітратною кислотою:
AgCl¯ + 2NH3 = [Ag(NH3)2]Cl;
[Ag(NH3)2]Cl + 2HNO3 = AgCl¯ + 2NH4NO3.
За цією реакцією можна виявляти іони аргентуму у складній суміші катіонів. Реакцію
осадження аргентум хлориду виконують у кислих розчинах при рН<7; при рН>7 утворюється
Ag2O. Реакції заважають іони Hg22+, Pb2+ і ін.
HСl. Якщо є іони Ag+, випадає білий осад, який розділяють на дві частини і випробовують його
розчинність у HNO3 і водному розчині аміаку. До одержаного розчину, що містить комплексні
19
іони аргентуму, додають краплю фенолфталеїну і концентровану HNO 3 (до зникнення

рожевого забарвлення) і ще 1-2 краплі надлишку. Випадає білий осад AgCl.
Калій йодид утворює з іонами Ag+ жовтий осад AgJ:
Ag+ + J- = AgJ¯.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі розчину калій
йодиду. За наявності іонів Ag+ випадає жовтий
Т осад аргентум йодиду, нерозчинний у H 2SO4 і
HNO3. На відміну від аргентум
Т хлориду (
K S , AgCl =1,78×10-10), аргентум йодид не розчиняється у
K
водному розчині NH3 ( S , AgJ =8,3×10 ).
-17
1.4.3. Характерні реакції іонів Hg22+

Розведена HСl утворює з іонами Hg22+ осад білого кольору:
Hg22+ + 2Сl- = Hg2Cl2¯.
Осад Hg2Cl2, як і AgCl, розчинний у надлишку HСl з утворенням комплексної сполуки, але,
на відміну від AgCl він не розчиняється, а чорніє внаслідок дії водного розчину NH 3. У цьому
випадку утворюється нетривка комплексна сполука меркурію (І) [NH 2Hg2]Cl, яка розкладається
з виділенням металічної ртуті:
Hg2Cl2¯ + NH3 = [NH2Hg2]Cl + Cl- + H+;
[NH2Hg2]Cl = [NH2Hg]Cl + Hg¯.
Сполуки [NH2Hg2]Cl та [NH2Hg]Cl – осади білого кольору, які чорніють унаслідок
розкладу з утворенням металічної ртуті.
Виконання реакції. До 2-3 крапель розчину солі меркурію (І) додають 2-3 краплі HCl . Випадає
білий осад Hg2Cl2. Піпеткою відбирають рідину з осаду, і до осаду додають декілька крапель
концентрованого водного розчину аміаку; осад чорніє.
Відновлення іонів Hg22+ до металічної ртуті оловом (ІІ) хлориду:
Hg22+ + 2Cl- = Hg2Cl2¯;
Hg2Cl2 + Sn2+ Û 2Hg¯ +SnIV + 2Cl-.
Виконання реакції. До краплі досліджуваного розчину додають 2-3 краплі SnCl 2. Якщо є Hg22+,
утворюється білий осад Hg2Cl2, який при додаванні надлишку SnCl2 чорніє внаслідок
відновлення іонів Hg22+ до металічної ртуті.
Відновлення іонів Hg22+ до металічної ртуті металічною міддю:
Hg22+ + Cu = Cu2+ + 2Hg¯.
Виконання реакції. Реакцію проводять так, як і для іонів Hg2+ (див. 1.3.4.)
1.4.4. Характерні реакції іонів Pb2+

Хлоридна кислота HСl (розведена) утворює з іонами Pb2+ осад білого кольору PbCl2:
Pb2+ + 2Cl- = PbCl2¯.
Осад PbCl2, як і осади AgCl і Hg2Cl2, розчиняється у концентрованій HСl і концентрованих
розчинах хлоридів лужних металів з утворенням хлоридних комплексів. На відміну від осадів
AgCl і Hg2Cl2, осад PbCl2 не розчиняється і не змінює кольору внаслідок дії водного розчину
NH3. Характерною особливістю PbCl2 є розчинність його у гарячій воді. Цим користуються для
відокремлення PbCl2 від AgCl і Hg2Cl2.
Виконання реакції. До краплі досліджуваного розчину додають 1-2 краплі 2 М HСl. Якщо є
іони Pb2+, випадає білий осад PbCl2. Якщо до осаду додати декілька крапель (6-8) води і нагріти
на водяній бані, то він розчиняється, а у випадку охолодження знову випадає у вигляді
кристалів голкоподібної форми.
20
Калій йодид утворює з іонами Pb2+ жовтий осад PbJ2:

Pb2+ + 2J- = PbJ2¯.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі KJ. Випадає
жовтий осад. До одержаного осаду додають декілька крапель води, 3-4 краплі 2 М розчину
CH3COOH і нагрівають. Осад розчиняється, але коли занурити в холодну воду PbJ 2 знову
випадає в осад у вигляді блискучих золотих кристалів.
Калій хромат і біхромат утворюють малорозчинний у воді осад плюмбум хромату
жовтого кольору:
Pb2+ + CrO42- = PbCrO4¯;
2Pb2+ + Cr2O72- + H2O = 2PbCrO4¯ + 2H+.
Осад PbCrO4 нерозчинний у CH3COOH, водному розчині аміаку, але розчинний у лугах:
PbCrO4¯ + 6OH- = [Pb(OH)6]4- + CrO42- .
Реакції заважають іони Ag+, Hg22+, Ba2+.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають декілька крапель 2 М
СН3СООН і 2-3 краплі калій хромату або біхромату. Якщо є іони Pb 2+, випадає жовтий осад,
який добре розчиняється в лугах, на відміну від осаду BaCrO4.
1.4.5. Систематичний хід аналізу суміші катіонів п’ятої аналітичної групи

Осадження хлоридів катіонів п’ятої групи. У центрифужну пробірку поміщають 10-15
крапель досліджуваного розчину, нейтралізують його водним розчином NH 3 і доливають таку
ж кількість 1-2 М розчину HCl.
AgCl, PbCl2, Hg2Cl2. Не досліджують.
Відокремлення PbCl2. До осаду 1 додають 0,5-1,0 мл дистильованої води, нагрівають на
водяній киплячій бані, помішуючи скляною паличкою. Гарячий осад центрифугують. Хлорид
плюмбуму переходить у розчин, який збирають в іншу пробірку.
AgCl, Hg2Cl2. Pb2+, Cl-.
Виявлення іонів Pb2+. Якщо достатньо іонів плюмбуму, то після охолодження у розчині 2 в
утворюються кристали PbCl2. Якщо кристали не випали, то іони Pb2+ виявляють характерними
реакціями.
Відокремлення AgCl. Осад 2 обробляють 5-6 краплями 6 М розчину NH3. За наявності
Hg(I) утворюється чорний осад 3.
NH2HgCl + Hg. [Ag(NH3)2]+, Cl–.
Виявлення іонів Ag+. До розчину 3 додають HNO3 до кислої реакції. Якщо є іони Ag+,
випадає білий осад AgCl.
Наявність чорного осаду 3 свідчить, що у досліджуваному розчині є іони Hg 22+. Для
перевірки цього осад 3 обробляють "царською горілкою", видаляють надлишок кислоти
випаровуванням і виявляють іони Hg22+ характерними реакціями.
21
2. АНАЛІЗ АНІОНІВ
2.1. КЛАСИФІКАЦІЯ АНІОНІВ
На відміну від катіонів, які аналізують систематичним або порційний методами, для
виявлення аніонів використовують переважно окремі (порційний) реакції. Розділяють аніони
лише тоді, коли виявленню одного з них заважає інший. Аніони, як і катіони, поділяють на
групи, але цей поділ використовують лише для того, щоб за допомогою групового реагенту
зробити висновок: чи варто далі виконувати реакції для виявлення кожного з іонів тієї чи іншої
групи.
Поділ аніонів на групи грунтується на різній розчинності солей барію та аргентуму. Всі
аніони, які ми розглядаємо, поділяють на три групи:
перша – аніони SO42-, CO32-, PO43-, SiO32-, F- та інші, солі барію яких погано розчинні у
воді, але розчинні у розведених кислотах;
друга – Cl-, Br-, I-, S2-, SCN- та інші, солі аргентуму яких погано розчинні у воді й
розведеній нітратній кислоті;
третя – аніони NO3-, NO2-, CH3COO- та інші, які не утворюють важкорозчинних солей з
іонами барію та аргентуму. Ці аніони не мають групового реагенту.
2.2. ПЕРША ГРУПА АНІОНІВ

2.2.1. Характерні реакції іонів SO42-
Барій хлорид, взаємодіючи з сульфат-іонами, утворює білий кристалічний осад, який
майже не розчиняється у воді й кислотах:
SO42- + Ba2+ = BaSO4¯.
BaCl2. Якщо є іони SO42-, випадає білий осад.
2.2.2.Характерні реакції іонів CO32-

Барій хлорид осаджує об’ємистий білий осад барій карбонату, який розчинний у
розведених мінеральних кислотах і у ацетатній кислоті:
CO32- + Ba2+ = BaCO3¯;
BaCO3¯ + 2H+ = Ba2+ + CO2 + H2O.
Реакція розчинення BaCO3 у кислотах перебігає із виділенням газу, що також є її
характерною ознакою. Якщо вуглекислий газ пропустити крізь баритову воду (розчин
Ba(OH)2), утворюється білий осад барію карбонату:
Ba(OH)2 + CO2 = BaCO3¯ + H2O.
Під час подальшого пропускання CO2 осад, який утворився, розчиняється, тому що
утворюється розчинний барій гідрогенкарбонат:
BaCO3¯ + CO2 + H2O = Ba(HCO3)2.
Виконання реакції. До 5-6 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі розчину BaCl 2.
Якщо є іони CO32-, випадає білий осад. Рідину з осаду відбирають піпеткою, а до осаду
додають декілька крапель 2 М HCl. Якщо осад розчиняється з виділенням бульбашок газу, то
це свідчить про наявність BaCO3. Якщо пробірку закрити корком з газовивідною трубкою, яку
занурюють у другу пробірку з баритовою водою, то з’являється білий осад. Під час подальшого
пропускання вуглекислого газу, осад, який утворився, розчиняється.
22
Мінеральні кислоти (розведені повільно, концентровані енергійніше), а також ацетатна

кислота, виділяють вуглекислий газ:
CaCO3 + 2HCl = CaCl2 + CO2 + H2O.
Виконання реакції. У пробірку відбирають декілька крапель досліджуваного розчину, який
підкислюють розчином HCl. Наявність СО2 перевіряють реакцією з баритовою водою. Реакції
заважає сульфіт-іон.
2.2.3. Характерні реакції іонів PO43-

Барій хлорид з нейтральних розчинів осаджує білий осад барію гідрогенфосфату:
Ba2+ + HPO42- = BaHPO4¯.
Осад розчиняється в мінеральних і ацетній кислотах. З лужних розчинів виділяється білий
осад середньої солі барію фосфату:
3Ba2+ + 2PO43- = Ba3(PO4)2¯.
Осад розчиняється в ацетатній і мінеральних кислотах.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 краплі водного
розчину NH3 і стільки ж крапель BaCl 2. Якщо є іони PO43-, випадає білий осад. Рідину з осаду
відбирають піпеткою, а до осаду додають 3-5 крапель 2 М HCl. Якщо осад розчиняється без
виділення газу, то це свідчить, що у вихідному розчині є іони PO43-.
Молібденова рідина (суміш амоній молібдату, амоній нітрату і нітратної кислоти)
осаджує жовтий кристалічний осад амоній фосформолібдату:
H3PO4 + 12(NH4)2MoO4 + 21HNO3 = (NH4)3PO4×12MoO3¯ +
+ 21NH4NO3 + 12H2O.
Осад, що утворився, розчинний у лугах.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 8-10 крапель молібденової
рідини і суміш легко підігрівають (до 40-60°С). Випадання через деякий час жовтого осаду
свідчить, що є іони PO43-.
2.2.4. Характерні реакції іонів SiO32-

Барій хлорид осаджує білий осад барію силікату:
Na2SiO3 + BaCl2 = BaSiO3¯ + 2NaCl.
Цей осад розкладається кислотами, у результаті чого утворюється драглистий осад силікатних
кислот.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі BaCl 2. Якщо є
іони SiO32-, випадає білий осад. Унаслідок дії кислот утворюється драглистий осад, який
складається із суміші силікатних кислот.
Розведені кислоти виділяють з концентрованих розчинів силікатів об’ємистий драглистий
осад силікатних кислот, який унаслідок повільного додавання мінеральної кислоти повністю
застигає і не виливається з пробірки. Під час швидкого додавання мінеральних кислот до
розведених розчинів силікатів силікатні кислоти утворюють колоїдний розчин, які не
випадають в осад тривалий час:
nSiO32- + 2mH+ Þ nSiO2×mH2O¯.
Виконання реакції. До 2-5 крапель досліджуваного розчину повільно додають 3-4 краплі 2 М
розчину HCl. За наявності значної кількості іонів SiO32- випадає білий драглистий осад.
2.3. ДРУГА АНАЛІТИЧНА ГРУПА АНІОНІВ

23
До другої групи аніонів належать іони, що утворюють з іонами аргентуму солі, які погано
розчиняються у воді й нітратній кислоті. Тому груповим реагентом на них є аргентум нітрат у
середовищі нітратної кислоти.
2.3.1. Характерні реакції іонів Cl-

Аргентум нітрат осаджує білий осад AgCl, який не розчиняється в розведених кислотах,
але добре розчиняється у водному розчині NH3, утворюючи комплексну сполуку – аміакат
аргентуму, що добре розчиняється у воді:
Ag+ + Cl- = AgCl¯;
AgCl¯ + 2NH3 = [Ag(NH3)2]+ + Cl-.
Інші властивості AgCl описуємо, розглядаючи характерні реакції на іони Ag+.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 6 М нітратної
кислоти і 1-2 краплі AgNO3. Випадання білого осаду, розчинного у водному розчині NH 3 або
12% розчині (NH4)2CO3, свідчить про наявність Cl-. Для підтвердження, що є іони хлориду, на
одержаний аміачний комплекс аргентуму діють нітратною кислотою. Випадання осаду AgCl
підтверджує наявність іонів Cl-.
2.3.2. Характерні реакції іонів Br-

Аргентум нітрат з Br--іонами утворює світло-жовтий осад AgBr:
Br- + Ag+ = AgBr¯.
Осад нерозчинний у мінеральних кислотах, але розчинний у 25% водному розчині аміаку.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 2 М розчин HNO3 і 2-3
краплі розчину AgNO3. Якщо є Br--іони, утворюється світло-жовтий осад.
Реакція окиснення. Іони Br- у кислому середовищі окиснюються хлорною водою до
брому, який забарвлює шар органічного розчинника (бензол) у жовтий колір:
2Br- + Cl2 = Br2 + 2Cl-.
Виконання реакції. До 3-4 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі розчину H 2SO4,
0,5 мл бензолу і 2-3 краплі хлорної води. Пробірку енергійно струшують; якщо є іони Br -, шар
бензолу забарвлюється в жовтий колір.
2.3.3. Характерні реакції іонів J–

Аргентум нітрат утворює з іонами J–, жовтий осад AgJ, нерозчинний в HNO3, та у
водному розчині аміаку (на відміну від AgCl та AgBr):
Ag+ +J- = AgJ¯.
Осад AgJ взаємодіє з порошком металічного цинку за наявності води або 1 М H2SO4:
2AgJ + Zn = Zn2+ + 2J- + 2Ag¯.
Виконання реакції. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 6 М HNO3 і 1-2
краплі AgNO3. Випадання жовтого осаду, який не розчиняється у водному розчині NH 3,
свідчить про наявність іонів J-. Пробу на взаємодію осаду AgJ з порошком металічного цинку
роблять за наявності води або 1 М H2SO4.
Реакція окиснення. Хлорна (бромна) вода окиснює іони J– в кислому середовищі до J2:
2J- + Cl2 = J2 + 2Cl-.
Йод розчинний в органічних розчинниках і забарвлює їх у червоно-фіолетовий колір.
24
H2SO4 і краплями додають хлорну (або бромну) воду, весь час помішуючи вміст пробірки
паличкою. Якщо є J2, шар бензолу забарвлюється у червоно-фіолетовий колір.
2.3.4. Характерні реакції іонів S2-

Аргентум нітрат утворює чорний осад аргентум сульфіду:
2Ag+ + S2- = Ag2S¯.
Осад Ag2S майже не розчиняється в розведеній HNO3 на холоді, але добре розчиняється у ній
під час нагрівання.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають стільки ж крапель AgNO 3.
Якщо є іони S2-, утворюється чорний осад.
Натрій нітропрусид (Na2[Fe(CN)5(NO)]) з іонами S2- при рН>7 утворює комплексну
сполуку Na4[Fe(CN)5NOS] червоно-фіолетового кольору.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають краплю NaOH і 1-2 краплі
натрію нітропрусиду. Якщо є іони S2-, утворюється червоно-фіолетове забарвлення.
Кислоти, наприклад, розведені H2SO4 і HCl, розкладають сульфіди з утворенням
газоподібного H2S:
Na2S + H2SO4 = Na2SO4 + H2S.
Виділення H2S можна виявити за запахом тухлих яєць, про це також свідчить почорнілий
папірець, змочений розчином Pb(CH3COO)2 або Na4[Pb(OH)6]:
H2S + Pb(CH3COO)2 = PbS¯ + 2CH3COOH;
H2S + Na4[Pb(OH)6] = PbS¯ + 4NaOH + Н2О.
Виконання реакції. У тиглик поміщають декілька крапель досліджуваного розчину сульфіду і
1 М розчинів H2SO4 або HCl. Зверху кладуть предметне скло із папером, змоченим розчином
солі плюмбуму. Якщо є іони S2-, папір чорніє.
2.4. ТРЕТЯ АНАЛІТИЧНА ГРУПА АНІОНІВ

До аніонів третьої групи належать іони нітрату NO3-, нітриту NO2-, ацетату CH3COO- та ін.
2.4.1. Характерні реакції іонів NO3-

Дифеніламін (C6H5)2NH у сильнокислому середовищі взаємодіє з нітрат-іонами (та
іншими окисниками), утворюючи сполуку синього кольору, яка під час дальшого окиснення
переходить у безбарвну сполуку.
Виконання реакції. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 4-5 крапель розчину
дифеніламіну в концентрованій сульфатній кислоті. Якщо є NO 3-, з’являється темно-синє
забарвлення.
Алюміній, магній, цинк у лужному розчині відновлюють нітрат-іони до аміаку:
NO3- + 4Zn + 7OH- = NH3 + 4[Zn(OH)4]2–.
Заважає реакції іон NH4+, а також аніони, які містять азот (NO2-, SCN- та інші).
Виконання реакції. У тигель до 3-4 крапель досліджуваного розчину додають 1-2 кусочки
металічного алюмінію або цинку і надлишок NaOH. За наявності NO 3- утворюється
газоподібний аміак, який забарвлює змочений фенолфталеїновий папірець у рожевий колір.
2.4.2. Характерні реакції іонів NO2-

Калій йодид у кислому середовищі окиснюється нітритами до вільного йоду:
25
2NO2- + 2J- + 4H+ = J2 + 2NO + 2H2O.

Йод, який виділився, забарвлює крохмаль у синій колір.
Виконання реакції. На фільтрувальний папір, просочений крохмалем, наносять краплю
досліджуваного розчину, 1-2 краплі ацетатної кислоти і краплю йодиду калію. Якщо є NO 2--
іони, утворюється синя пляма.
Калій перманганат у кислому середовищі окиснює нітрит до нітрату:
5NO2- + 2MnO4- + 6H+ = 5NO3- + 2Mn2+ + 3H2O.
Виконання реакції. Краплю розчину калій перманганату поміщають у пробірку, додають 2-3
краплі H2SO4, нагрівають до появи пари і додають краплями досліджуваний розчин. Якщо є
NO2--іони, малинове забарвлення MnO4--іонів зникає.
2.4.3. Характерні реакції іонів CH3COO-

Розведена H2SO4 виділяє ацетатну кислоту, яку легко розпізнають за запахом.
Концентрована H2SO4 також виділяє ацетатну кислоту з її солей. Якщо до розчину додати
невелику кількість спирту і суміш нагріти, то утвориться етилацетатний ефір, який розпізнають
за характерним фруктовим запахом:
2CH3COONa + H2SO4 = Na2SO4 + 2CH3COOH;
CH3COOH + C2H5OH = CH3COOC2H5 + H2O.
Якщо замінити етиловий спирт аміловим (C 5H11OH), то утвориться амілацетатний ефір
(CH3COOC5H11) з приємним запахом груш.
Виконання реакції. До 3-4 крапель досліджуваного розчину додають 3-4 краплі концентрованої
H2SO4 і декілька крапель спирту; суміш нагрівають 1-2 хв на водяній бані. Якщо є CH 3COO--
іони, суміш матиме приємний запах.
Ферум (ІІІ) хлорид з нейтральними розчинами ацетатів утворює основний ферум ацетат,
що має темно-червоний колір і випадає в осад під час нагрівання. Розчин повинен бути
нейтральним і не містити аніони, які осаджують Fe3+ іони (CO32-, SO32-, PO43- та ін.).
Виконання реакції. До досліджуваного розчину додають декілька крапель FeCl 3. Розчин
забарвлюється у темно-червоний колір. Якщо розводити розчин водою і нагрівати, випадає
осад.
2.5. АНАЛІЗ СУМІШІ АНІОНІВ ПЕРШОЇ-ТРЕТЬОЇ АНАЛІТИЧНИХ ГРУП

Для аніонів, як звичайно, використовують не систематичний метод аналізу, а розділяють їх
на групи для того, щоб можна було, провівши попередні досліди, переконатись, наявна чи ні та
чи інша група аніонів. Після цього за допомогою окремих реакцій виявляють усі аніони цієї
групи.
Крім групових реагентів, є ряд проб, які треба виконати на початку аналізу суміші аніонів,
щоб зробити висновок про наявність або відсутність тих чи інших аніонів.
Досліджуваний розчин, у якому виявляють аніони, повинен, як звичайно, містити солі
лужних металів та NH4+, бо катіони важких металів, утворюючи з багатьма аніонами
малорозчинні у воді сполуки, заважають виявленню аніонів.
2.5.1. Визначення реакції досліджуваного розчину

Залежно від реакції розчину можна зробити висновок про те, наявні чи ні багато іонів.
Якщо реакція досліджуваного розчину кисла, то в ньому не можуть бути леткі й малостійкі
аніони (CO32-, S2-, NO2-). Якщо реакція досліджуваного розчину лужна, то в розчині можуть
бути всі ці аніони та інші.
2.5.2. Виявлення аніонів летких кислот

26
Якщо реакція розчину лужна, то в ньому можуть бути аніони летких кислот. Для їх
виявлення у пробірку поміщають кілька крапель досліджуваного, 0,5 мл 1 М розчину H2SO4 і
суміш старанно перемішують. Коли немає ніяких змін, розчин підігрівають. Виділення газу
свідчить про наявність одного або кількох іонів. За запахом і кольором газів, які виділяються,
виявляють окремі аніони: а) запах тухлих яєць (H 2S) свідчить про наявність S2--іонів; б) бурий
колір газу (NO2) свідчить про те, що є нітрит-іони; в) виділення газу без кольору і запаху (СО 2)
свідчить, що є карбонат-іон. Якщо гази не виділяються, то це свідчить про те, що усіх
перелічених аніонів нема.
2.5.3. Відновлення аніонів-відновників

До 2-5 крапель досліджуваного розчину додають 1 М розчину H2SO4 до нейтральної
реакції і 0,5 мл її надлишку. Потім додають краплинами 0,02 М розчин KMnO4. Знебарвлення
розчину свідчить про наявність аніонів-відновників (S 2-, NO2-). Якщо додана краплина KMnO4
не знебарвлюється (без підігрівання) і під час підігрівання, то це свідчить про те, що аніонів-
відновників нема.
2.5.4. Виявлення аніонів першої групи

До 2-3 крапель досліджуваного розчину (рН»7-9, кислі розчини нейтралізують Ba(OH)2)
додають 2-3 краплі розчину BaCl2. Утворення білого осаду свідчить про наявність аніонів
першої групи.
Виявлення іонів SO42- і CO32-. До одержаного у попередній пробі осаду додають
надлишок 2 М HCl. Якщо осад нерозчинний у HCl, то це свідчить про наявність SO 42-;
розчинення осаду унаслідок дії HCl, що супроводжується виділенням бульбашок газу, свідчить
про наявність CO32-. Виділення СО2 можна підтвердити реакцією з баритовою водою. Якщо є
два аніони, можна спостерігати розчинення лише частини осаду з виділенням газу.
Виявлення іонів PO43- і SiO32-. Аніони PO43- і SiO32- виявляють в окремих порціях
досліджуваного розчину характерними реакціями: аніон PO 43- – реакцією з молібденовою
рідиною, SiO32- – дією розведених кислот.
2.5.5. Виявлення аніонів другої групи

До 3-5 крапель досліджуваного розчину додають розчин аргентум нітрату і спостерігають
за утворенням осаду. Якщо утворився чорний осад, то це свідчить про наявність сульфід-іонів.
У цю ж пробірку додають нітратну кислоту; якщо осад не розчиняється, це означає, що в
досліджуваному розчині є аніони другої групи.
Видалення S2--іона. Якщо в розчині є сульфід-іони, то проводять другу спробу: 3-5
крапель досліджуваного розчину підкислюють нітратною кислотою і трохи підігрівають, щоб
виділився сірководень. Потім додають AgNO3 до повного осадження аніонів другої групи.
Після цього виконують реакції на окремі іони, як описано для реакції на Br - та J–-іони.
2.5.6. Виявлення аніонів третьої групи

Виявлення іонів NO2-. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають до кислої реакції
1 М розчин H2SO4 і 1-2 краплі розведеного розчину KMnO 4. Знебарвлення розчину KMnO4
свідчить про наявність NO2--іона. Якщо є іони NO2-, то їх слід вилучати; для цього розчин
обережно підігрівають із твердим NH4Cl або (NH4)2SO4:
NH4+ + NO2- = N2 + 2H2O.
Виявлення іонів NO3-. Після повного вилучення NO2--іонів NO3--іони у розчині

виявляють за допомогою дифеніламіну.
27
3. АНАЛІЗ НЕВІДОМОЇ РЕЧОВИНИ
Невідома речовина, яку необхідно проаналізувати, може бути розчином, розчином з

осадом або у твердому стані. Перед початком аналізу вивчають характерні властивості
досліджуваного зразка: колір, запах, агрегатний стан. Якщо у досліджуваній речовині є сині
кристали, це дає змогу передбачити наявність солей Купруму, рожеві кристали – солей
Мангану. Після візуального дослідження зразок готують до аналізу. Якщо досліджувана
речовина тверда, то її старанно подрібнюють, у такому вигляді вона ліпше розчиняється і, крім
того, одержуємо однорідний зразок. Це має велике значення у процесі аналізу
напівмікрометодом, коли досліджують невелику кількість речовини. Підготовлений до аналізу
зразок розділяють на три частини: одну з них використовують для аналізу катіонів, другу –
аніонів, третю – для попередніх випробувань і частково для перевірки результатів аналізу. Ні в
якому випадку для напівмікрометоду не можна брати багато зразка, бо цей метод розрахований
на роботу з малими кількостями речовини. Надто малу кількість зразка також не можна
аналізувати, оскільки тоді деякі іони можна не виявити. Враховуючи це для систематичного
аналізу, беруть близько 0,02–0,03 г речовини і, якщо вона розчинилась, доводять об’єм розчину
до 2-3 мл.
3.1. РОЗЧИНЕННЯ РЕЧОВИНИ

Окремими пробами з невеликими кількостями речовини підбирають відповідний
розчинник, розчиняють зразок і аналізують. Підбір розчинника починають із випробування на
розчинність у воді, кислотах: HCl, HNO3 та їхній суміші (царській горілці).
Переведення в розчин і аналіз речовин, розчинних у воді. Невелику кількість
досліджуваної речовини( за об’ємом дорівнює приблизно сірниковій голівці) розчиняють,
помішуючи, у 15-20 краплях дистильваної води. Якщо потрібно, розчин нагрівають на водяній
бані протягом 2-3 хв. Якщо речовина розчиняється у воді повністю, беруть ~0,03 г речовини,
розчиняють у 25-30 краплях води і аналізують розчин (див. 3.2.).
Якщо речовина частково розчинна у воді, у багатьох випадках доцільно розчин
аналізувати окремо від осаду. Осад переводять у розчин; тоді аналіз стає простішим і дає
надійніші результати (при збільшенні кількості іонів у досліджуваному розчині є імовірність,
що вони будуть заважати виявленню один одного, і тим вірогідніші похибки в аналізі).
Переведення в розчин і аналіз речовин, нерозчинних у воді, але розчинних у кислотах. На
невелику кількість речовини у пробірці діють 2 М розчином HCl. Спостерігають, чи не
виділяються гази (CO2, H2S, NO2). Ці спостереження необхідно враховувати, аналізуючи
аніони.
Якщо речовина на холоді не розчиняється, то розчин нагрівають. Якщо речовина частково
розчинна, замінюють розведену кислоту на концентровану. Незалежно від результатів
попереднього випробування іншу частину речовини нагрівають із 6 М розчином HNO3. Якщо ж
речовина не розчиняється ні в розчині HCl, ні в HNO 3, досліджують, як вона реагує на суміш
цих кислот (царську горілку) у випадку нагрівання. Якщо речовина розчинна і в HCl, і в HNO 3,
то перевагу надають HNO3, оскільки нітрати не такі леткі, як хлориди, і видаляючи надлишок
кислоти випаровуванням, менш імовірно втратити яку-небудь складову частину.
Вибравши кислоту-розчинник, 20-30 мг речовини кладуть у тигель та додають 25-30
крапель цієї кислоти. Розчин кип’ятять і обережно, запобігаючи прожарюванню, випаровують
до сухого стану (тяга!). Потім у тигель додають 25-30 крапель води, помішують для
прискорення розчинення і переносять вміст тигля у пробірку. Розчин аналізують на катіони.
Переведення у розчин речовин, нерозчинних у кислотах. До таких речовин належать
сульфати лужноземельних металів та Плюмбуму, галогеніди Аргентуму, деякі природні або
утворені внаслідок прожарювання осадів оксиди – Al 2O3, Cr2O3, Fe2O3, TiO2, SnO2, SiO2 та інші,
а також силікати, хромистий залізняк Fe(CrO2)2 .тощо.
28
Якщо в суміші є сульфати, то їх переводять у карбонати нагріванням з концентрованим

розчином Na2CO3 або сплавлянням із сумішшю Na2CO3+K2CO3. Сульфати плюмбуму
відокремлюють від сульфатів лужноземельних металів дією 30% розчину амоній ацетату.
Галогеніди аргентуму відновлюють металічним цинком за наявності H2SO4 під час нагрівання:
2AgJ + Zn ® 2Ag¯ + Zn2+ + 2J-.
Осад металічного Аргентуму розчиняють нагріванням у 6 М розчині HNO3.
Діоксид Силіцію і силікати сплавляють з 6-разовим надлишком суміші безводних калію та
натрію карбонатів. Розплав охолоджують, додають концентровану HCl і випаровують досуха.
Сухий залишок розчиняють у 2 М HCl і відфільтровують нерозчинну H2SiO3. В отриманому
розчині виявляють катіони. Осад, що не розчиняється, є силікатною кислотою. Нерозчинні
оксиди Алюмінію, Феруму і Титану сплавляють з калій піросульфатом:
K2S2O7 = K2SO4 + SO3;
Al2O3 + 3SO3 = Al2(SO4)3.
Сплав охолоджують і розчиняють у гарячій воді, а потім виявляють катіони Алюмінію,
Феруму і Титану.
Досліджуваний об’єкт – розчин з осадом. Якщо розчин містить осад, його відокремлюють і
досліджують на розчинність у кислотах. Розчин, який одержують унаслідок дії кислот, або
приєднують (після видалення надлишку кислоти випаровуванням і додаванням води) до
основного розчину і аналізують, або обидва розчини аналізують окремо.
3.2. ВИЯВЛЕННЯ КАТІОНІВ

3.2.1. Попередні випробування
Аналізуючи досліджуваний об’єкт, слід звернути увагу на його колір. Забарвлення розчину
свідчить про можливу наявність таких іонів, як Fe 3+, Cr3+, Cu2+ та ін. Спочатку виявляють
катіони, які вводяться в розчин (NH4+, Na+), а також катіони, що ускладнюють хід аналізу (Fe 2+,
Fe3+, Cr3+). Бажано виконати ряд спроб методом дробного аналізу на наявність деяких катіонів
(Mn2+, Hg2+). Після цього приступають до систематичного аналізу.
3.2.2. Систематичний хід аналізу катіонів

Якщо попередньо були виявлені іони Fe2+, то додають кілька крапель концентрованої
HNO3 і розчин нагрівають для окиснення Fe2+ у Fe3+.
Осадження хлоридів катіонів п’ятої групи. У центрифужну пробірку додають 10-15
крапель досліджуваного розчину, нейтралізують водним розчином NH 3 (1:1), додають таку ж
кількість 2 М розчину HCl і осад відокремлюють центрифугуванням.
AgCl, PbCl2, Hg2Cl2. Катіони першої-третьої груп
сліди Pb2+-іонів, аніони.
Осад 1 аналізують (див.1.4.5).
Осадження фосфатів другої групи. У зв’язку з тим, що, відділяючи катіони п’ятої
аналітичної групи, не вдається повністю осадити іони Pb 2+ і частина їх залишається в розчині 1,
необхідно внести деякі зміни в схему розділення іонів другої аналітичної групи (див.1.2.10).
До розчину 1 додають надлишок 25% розчину аміаку і 2 М розчину (NH4)2HPO4 до повного
осадження фосфатів. Якщо в попередніх пробах іони Fe 3+ не виявлені, а наявні іони Cr3+, то для
повного осадження іонів Cr3+ необхідно додати кілька крапель розчину FeCl3.
Осад катіонів другої аналітичної групи відокремлюють ценьтрифугуванням.
29
Ba3(PO4)2, Ca3(PO4)2, Pb3(PO4)2, [Hg(NH3)4]2+, [Cu(NH3)4]2+,

AlPO4, CrPO4, FePO4, MgNH4PO4, [Zn(NH3)4]2+, K+, Na+, NH4+,
MnNH4PO4. Аніони.
Розділення фосфатів другої групи на підгрупи. Осад 2 розчиняють, нагріваючи в 2 М
CH3COOH. В осаді залишаються фосфати другої підгрупи (AlPO 4, FePO4, CrPO4), у розчин
переходять катіони першої підгрупи і сліди іонів Pb2+.
AlPO4, FePO4, CrPO4. Pb , Ba2+, Ca2+, Mg2+, Mn2+,
2+
аніони.
Осадження іонів Ba2+ і Pb2+. До розчину 3 додають 1 М розчин K2Cr2O7.
BaCrO4, PbCrO4. Ca , Mg2+, Mn2+, Cr2O72-
2+
та інші аніони.
Осад 3 та розчин 4 аналізують так, як катіони другої аналітичної групи (див.1.2.10).
Відокремлення іонів Pb2+ від BaCrO4. Осад 4 обробляють 6 М розчином NaOH, при
цьому PbCrO4 розчиняється з утворенням Na4[Pb(OH)6], a BaCrO4 залишається в осаді.
BaCrO4. [Pb(OH)6]4-, Na+, CrO42-,
не досліджують.
Осад 5 розчиняють у 2 М HCl і в одержаному розчині визначають наявність іонів Ba 2+
характерними реакціями (див 1.2.2).
Руйнування аміачних комплексів катіонів третьої групи. Розчин 2 підкислюють 1 М
розчином H2SO4 до рН £ 2.
Розчин 6
Cu2+, Zn2+, Hg2+, K+, Na+,NH4+, аніони.
Відокремлення катіонів третьої групи від катіонів першої. Відокремлення катіонів
першої групи пов’язане з введенням у розчин катіонів Na + або K+. Тому розділяють
досліджуваний розчинна дві частини: в першу частину вводять реагент, що містить іони Na +
(Na2CO3), і визначають іони K+; в іншу – реагент, що містить іони K +(K2CO3), і визначають іони
Na+.
Розчин 6 розділяють на дві частини. До однієї додають під час нагрівання надлишок 1 М
розчину Na2CO3 (рН»8-9), нагріваючи розчин до повного видалення NH 3 (проба з реактивом
Неслера чи з фенолфталеїновим папірцем, змоченим водою).
(CuOH)2CO3, (ZnOH)2CO3, K , Na+, аніони.
+
(HgOH)2CO3.
Аналогічно додають до другої порції розчину 6 при нагріванні 1 М розчин K2CO3 до
повного видалення NH3.
(CuOH)2CO3, (ZnOH)2CO3, K+, Na+, аніони.
(HgOH)2CO3.
Виявлення катіонів K+ і Na+. Розчин 7 підкислюють 2 М CH3COOH до рН»5-7 і
виявляють в ньому іони K+ характерними реакціями (див. 1.1.1). Розчин 8 підкислюють як і
розчин 7 і визначають іони Na+ (див. 1.1.2).
30
Аналіз катіонів третьої групи. Осади 6 і 7 розчиняють в 1 М H2SO4 при слабкому

нагріванні, одержані розчини об’єднують.
Розчин 9
Cu2+, Zn2+, Hg2+.
Розчин 9 аналізують (див. 1.3.5).
3.3 ВИЯВЛЕННЯ АНІОНІВ

Наявність або відсутність деяких аніонів можна визначити, знаючи, які катіони є в
досліджуваній речовині. Наприклад, якщо попередньо виявлені катіони, які утворюють з
іонами CO32-, PO43- важкорозчинні осади, а досліджувана речовина розчинна у воді, то цих
аніонів нема. Якщо в зразку є іон Ba 2+, а речовина розчинна у воді або розведених кислотах, то
нема іона SO42-. Якщо в розчиненій у воді і в розведених кислотах речовині виявлено іони Ag +,
то немає аніонів другої групи. Після попередніх висновків про відсутність у досліджуваному
розчині окремих аніонів визначають інші.
Спочатку видаляють з розчину катіони важких металів (катіони другої, третьої груп), які
заважають виявленню аніонів. Видалення цих катіонів досягають кип'ятінням досліджуваної
речовини з розчином Na2CO3. При цьому аніони, що належать до складу досліджуваної
речовини, переходять у розчин у вигляді відповідних солей натрію; катіони важких металів
залишаються в осаді у вигляді середніх або основних карбонатів, а деякі із них у вигляді
гідроксидів, наприклад:
Ba(NO3)2 + Na2CO3 = BaCO3¯ + 2NaNO3;
2CuSO4 + 2Na2CO3 + H2O = (CuOH)2CO3¯ + 2Na2SO4 + CO2;
2AlCl3 + 3Na2CO3 + 3H2O = 2Al(OH)3¯ + 6NaCl + 3CO2.
Одержаний розчин називають "содовою витяжкою". Йогго використовують для виявлення
аніонів після доведення рН до 7 додаванням ацетатної кислоти.
Суху речовину (~0,1 г) змішують у тиглі з 0,4 г безводного Na 2CO3, додають 50-60 краплин
дистильованої води і нагрівають, перемішуючи скляною паличкою. Доводять рідину до
кипіння і повільно кип'ятять 5 хв, додаючи краплями воду, залежно від випаровування рідини.
Потім її переносять у центрифужну пробірку і центрифугують. Розчин відокремлюють від
осаду, додають ацетатну кислоту (до рН ~ 7) і використовують для аналізу.
Попередньо виявляють в окремій частині досліджуваної речовини CO 32- дією кислот (див.
характерні реакції аніона CO32-). Якщо в результаті аналізу катіонів виявили, що досліджувана
речовина містить лише катіони першої групи, то готувати содову витяжку не потрібно. У
цьому випадку розчиняють 0,1 г речовини в 2-3 мл дистильованої води й одержаний розчин
використовують для аналізу аніонів (див. 2.5).
Контрольні запитання
1. Які реакції називаються специфічними? Наведіть приклади.
2. Які реакції називаються вибірковими (селективними)? Наведіть приклади
3. Як поділяються методи аналізу за кількістю взятої проби?
4. Назвіть найважливіші класифікації катіонів.
5. На чому базується аміачно-фосфатна класифікація катіонів?
6. Який катіон заважає виявленню іонів К+? Складіть схему аналізу катіонів першої групи.
7. Що таке групові реагенти? Які вимоги ставляться до них?
8. Які реакції використовуються в якісному аналізі? Наведіть приклади.
31
9. Які катіони відносяться до другої аналітичної групи?

10. На чому базується поділ катіонів другої групи на підгрупи.
11. Які катіони відносяться до третьої групи? Відповідь обгрунтуйте.
12. Приведіть схему аналізу катіонів третьої групи.
13. На яких властивостях базується відокремлення цинку від інших катіонів? Напишіть
рівняння реакції.
14. Які катіони відносяться до п’ятої групи? Складіть схему аналізу цих катіонів.
15. Приведіть схему поділу аніонів на групи.
16. Назвіть найважливіші етапи аналізу невідомої речовини.

Analysis of Chemical Reactions

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Analysis of Chemical Reactions

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1

2.1 Принципи класифікації катіонів

Якісно виявляти іони можна за допомогою порційного і систематичного методів аналізу.

1. Аміачно-фосфатний метод аналізу катіонів

1.1. ПЕРША АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

1.1.2 Характерні реакції іонів Na+

Перебігу реакції заважають іони Ag+, Hg22+, Sb(III), PO43-, AsO43-.

1.1.3. Характерні реакції іонів NH4+

фенолфталеїновим папірцем і суміш підігрівають. Слід стежити, щоб бризки розчину не

1.1.4. Систематичний хід аналізу суміші катіонів першої аналітичної групи

1.2. ДРУГА АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

Груповим реагентом другої аналітичної групи катіонів є гідрогенфосфати лужних металів

1.2.1. Загальні реакції катіонів другої аналітичної групи

Осади гідроксидів розчинні в кислотах, а Al(OH) 3 та Cr(OH)3 також у надлишку лугів,

1.2.2. Характерні реакції іонів Ba2+

Сульфатна кислота (розведена) і розчинні сульфати осаджують з розчинів солей барію

1.2.3. Характерні реакції іонів Ca2+

1.2.4. Характерні реакції іонів Mg2+

1.2.5. Характерні реакції іонів Mn2+

1.2.6. Характерні реакції іонів Fe2+

1.2.7. Характерні реакції іонів Fe3+

1.2.8. Характерні реакції іонів Cr3+

1.2.9. Характерні реакції іонів Al3+

Виконання реакції. До кількох крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 2 М

1.2.10. Систематичний хід аналізу катіонів першої та другої аналітичних груп

Ba3(PO4)2, MnNH4PO4. аніони.

1.3. ТРЕТЯ АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

1.3.1. Загальні реакції катіонів третьої аналітичної групи

1.3.2. Характерні реакції іонів Cu2+

1.3.3. Характерні реакції іонів Zn2+

1.3.4. Характерні реакції іонів Hg2+

1.4. П’ЯТА АНАЛІТИЧНА ГРУПА КАТІОНІВ

1.4.1. Загальні реакції катіонів п’ятої аналітичної групи

1.4.2. Характерні реакції іонів Ag+

іони аргентуму, додають краплю фенолфталеїну і концентровану HNO 3 (до зникнення

1.4.3. Характерні реакції іонів Hg22+

1.4.4. Характерні реакції іонів Pb2+

Калій йодид утворює з іонами Pb2+ жовтий осад PbJ2:

1.4.5. Систематичний хід аналізу суміші катіонів п’ятої аналітичної групи

2.2. ПЕРША ГРУПА АНІОНІВ

2.2.2.Характерні реакції іонів CO32-

Мінеральні кислоти (розведені повільно, концентровані енергійніше), а також ацетатна

2.2.3. Характерні реакції іонів PO43-

2.2.4. Характерні реакції іонів SiO32-

2.3. ДРУГА АНАЛІТИЧНА ГРУПА АНІОНІВ

2.3.1. Характерні реакції іонів Cl-

2.3.2. Характерні реакції іонів Br-

2.3.3. Характерні реакції іонів J–

2.3.4. Характерні реакції іонів S2-

2.4. ТРЕТЯ АНАЛІТИЧНА ГРУПА АНІОНІВ

2.4.1. Характерні реакції іонів NO3-

2.4.2. Характерні реакції іонів NO2-

2NO2- + 2J- + 4H+ = J2 + 2NO + 2H2O.

2.4.3. Характерні реакції іонів CH3COO-

2.5. АНАЛІЗ СУМІШІ АНІОНІВ ПЕРШОЇ-ТРЕТЬОЇ АНАЛІТИЧНИХ ГРУП

2.5.1. Визначення реакції досліджуваного розчину

2.5.2. Виявлення аніонів летких кислот

2.5.3. Відновлення аніонів-відновників

2.5.4. Виявлення аніонів першої групи

2.5.5. Виявлення аніонів другої групи

2.5.6. Виявлення аніонів третьої групи

Виявлення іонів NO3-. Після повного вилучення NO2--іонів NO3--іони у розчині

3. АНАЛІЗ НЕВІДОМОЇ РЕЧОВИНИ