Тема № 6

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАТІОНІВ ЧЕТВЕРТОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ.

ДІЯ ГРУПОВОГО РЕАГЕНТУ НА КАТІОНИ ЧЕТВЕРТОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ,
УМОВИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ.
ХАРАКТЕРНІ РЕАКЦІЇ КАТІОНІВ ЧЕТВЕРТОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ.
АНАЛІЗ СУМІШІ КАТІОНІВ ЧЕТВЕРТОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ

Лабораторна робота

Актуальність теми: Вміння використовувати хіміко-аналітичні властивості катіонів

четвертої аналітичної групи для їх ідентифікації та розділення дає можливість застосовувати
отримані навики при вивченні фармацевтичного, фітохімічного та хіміко-токсикологічного
аналізу.
Катіони четвертої аналітичної групи входять до складу багатьох лікарських
препаратів: цинку сульфату, цинку оксиду, основного ацетату алюмінію, гідроксиду
алюмінію, галуну, арсеніту натрію, арсенату натрію, оксиду арсену(III) та ін.
Мета заняття: на основі знань про основні хіміко-аналітичні властивості катіонів
четвертої аналітичної групи та, використовуючи прийоми напівмікрометоду аналізу, навчити
студентів:
– виконувати якісні реакції на катіони алюмінію, хрому, цинку, арсену(III, V) та
стануму(II, IV);
– вивчити основні хіміко-аналітичні властивості катіонів четвертої аналітичної групи;
– проводити аналіз суміші катіонів систематичним методом;
– оформляти результати дослідів у вигляді протоколу.
Навчальні цілі: Студенти повинні вміти:
– виконувати характерні реакції на катіони четвертої аналітичної групи (пробіркові,
крапельні, "сухим" методом);
– використовувати явище амфотерності, гідролізу, комплексоутворення, окислення та
відновлення для виявлення цих катіонів;
– провести аналіз розчину, який вміщує суміш катіонів четвертої аналітичної групи;
– робити правильні висновки з результатів аналізу і оформляти їх у вигляді протоколу.
Міжпредметна інтеграція: при підготовці до заняття студентам необхідно знати
хімічні властивості елементів алюмінію, цинку, хрому, арсену та стануму (курс неорганічної
хімії), а також вивчити теоретичні питання гідролізу, амфотерності, розрахунку pH
середовища, які вивчаються у курсі загальної хімії та аналітичної хімії.

Загальна характеристика катіонів четвертої аналітичної групи

За кислотно-основною класифікацією катіони алюмінію Al3+, цинку Zn2+, хрому(ІІІ)

Cr3+, арсену(ІІІ, V) As3+ ,As5+і станум(ІІ, ІV)Sn2+ ,Sn4+ становлять четверту групу катіонів
(групу амфолітів), груповим реагентом якої є надлишок лугу NaOH. Під дією надлишку
групового реагенту всі катіони четвертої групи утворюють розчинні у воді солі, а катіони V
та VI аналітичних груп залишаються в осаді . В цій групі катіон хрому (ІІІ) має смарагдово-
зелене забарвлення, всі інші катіони безбарвні. За систематичним ходом аналізу
відокремлення катіонів цієї групи проводять в присутності пероксиду водню при нагріванні і
тому катіони хрому, стануму і арсену з нижчими ступенями окислення переходять у катіони
з вищими ступенями окислення. Всі катіони IV аналітичної групи реагують з амонію
гідроксидом, натрію сульфідом, їх солі гідролізують. Легко гідролізують солі стануму і тому
у водному розчині вони будуть в осаді продуктів гідролізу. Як загальні реакції IV
аналітичної групи можна виділити:
1.Дія натрію гідроксиду При додаванні 2н. NaOH по краплях до досліджуваного
розчину солей спочатку утворюються білі аморфні осади, крім Cr(OH)3 – зелений осад, які
розчиняються в надлишку реактиву утворюючи безбарвні розчини:
 Al(OH)3 ↓ -- Na3[Al(OH)6] — NaAlO2
↓Zn(OH)2 -- Na2[Zn(OH)4] — Na2ZnO2
↓Cr(OH)3 -- Na [Cr(OH)4] — NaCrO2 зелений розчин
↓Sn(OH)2 -- Na2[Sn(OH)4] — Na2SnO2
↓Sn(OH)4 -- Na2[Sn(OH)6] — Na2SnO3
As – неметал і тому не утворює осадів гідроксидів, а солі Na3AsO3 і Na3AsO4 розчинні
у воді.

2.Дія амонію гідроксиду Всі катіони, крім As (III,V) утворюють осади гідроксидів при дії
NH4OH, а у надлишку реактиву розчиняються гідроксиди цинку та хрому, утворюючи
комплекси аміакатів [Zn(NH3)4](OH)2 , [Cr(NH3)6](OH)3.

3.Дія натрію сульфіду При дії Na2S в нейтральному середовищі утворюються осади
Al(OH)3-білий, Cr(OH)3-зелений, ZnS – білий. В сильно кислому середовищі утворюються
осади SnS – коричневий, SnS2 – жовтий, As2S3, As2S5 - жовті.

4. Гідроліз солей Катіони алюмінію, цинку, хрому, стануму утворюють слабкі основи і тому
їх солі гідролізують. Легко гідролізують солі стануму. Тому їх розчини готують у
концентрованій хлоридній кислоті. При додаванні води утворюються осади гідроксидів
стануму(ІІ, ІV). В сильно лужному середовищі після додавання NH4Cl до насичення і
кип'ятіння суміші гідролізують солі алюмінію та стануму, що використовується в аналізі цієї
групи для відокремлення цих катіонів.
Інші реакції носять характер селективних і специфічних для катіонів цієї групи.

При виконанні аналізу необхідно звернути увагу на те, що всі солі арсену
(миш'яку) і стануму є отруйними і вимагають особливої обережності при роботі з ними.

Реакції виявлення катіонів алюмінію:

1. Дія натрію чи калію гідроксиду. Гідроксиди лужних металів з іонами алюмінію

утворюють білий осад алюмінію гідроксиду, розчинний у надлишку реагенту:

Al2(SO4)3 + 6NaOH = ↓2Al(OH)3 + 3Na2SO4

Al(OH)3 + 3NaOH = Na3[Al(OH)6]
Na3[Al(OH)6] = NaAlO2 + 2H2O + 2NaOH
У присутності флуорид-, оксалат- і тартрат-іонів алюмінію гідроксид не осаджується,
оскільки утворюються комплексні сполуки з цими аніонами.

2. Дія амонію гідроксиду. Розчин аміаку осаджує із водних розчинів солей алюмінію у
нейтральному середовищі білий аморфний осад Al(OH)3, нерозчинний у надлишку
реагенту:
Al2(SO4)3 + 6NН4OH = ↓2Al(OH)3 + 3(NН4)2SO4

3. Гідроліз солей алюмінію (ДФУ). У присутності надлишку NH4Cl при нагріванні алюмінат
гідролізує з утворенням осаду Al(OH)3:
AlCl3 + 4 NaOH = NaAlO2 + 3 NaCl + 2 H2O
NaAlO2 + H2O + NH4Cl = ↓Al(OH)3 + NН3 + NaCl

Реакцію гідролізу у присутності NH4Cl використовують для відділення і виявлення іонів

алюмінію у присутності іонів цинку(ІІ), феруму(ІІІ), хрому(ІІІ), феруму(ІІ), мангану(ІІ) та
інших катіонів, додаючи до розчину надлишок натрію гідроксиду. При цьому гідроксиди,
нерозчинні у NaOH, випадають у осад, а у розчин переходять алюмінати, хроміти,
 цинкати. При нагріванні розчину відбувається гідроліз хромiтів і цинкатів з утворенням
осадів гідроксидів. Додаючи до фільтрату NH 4Cl і нагріваючи розчин, отримують осад
Al(OH)3, утворення якого свідчить про присутність у розчині катіонів Al+3. При цьому
можуть переходити в осад гідроксиди Sn2+ ,Sn4+.
Виконання реакції. Близько 15 мг випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води.
Потім додають краплями розчин натрію гідроксиду розведений; утворюється
гелеподібний білий осад, який розчиняється при додаванні надлишку розчину натрію
гідроксиду розведеного. До одержаного розчину додають кристалічний амонію хлорид до
насичення і суміш нагрівають до кипіння. Знову утворюється гелеподібний білий осад.

4. Дія кобальту нітрату (утворення тенарової сині) . Кобальту нітрат при прожарюванні з
солями алюмінію утворює кобальту алюмінат синього кольору, який називають
“тенаровою синню”:
2Al2(SO4)3 + 2Co(NO3)2 = 2Co(AlO2)2 + 4NО2 + O2 + 6SO3

Для проведення реакції використовують розведені розчини солей кобальту. Реакцію

проводять у тиглі або платиновій петлі, прожарюючи сіль алюмінію, змочену розчином
солі кобальту, або на фільтрувальному папері, після спалювання якого утворюється попіл
синього кольору.

5. Дія 8-оксихіноліну (оксину). 8-оксихінолін з алюмінієм при pH 4,5–10 утворює

внутрішньокомплексну сполуку жовтого кольору:

Оксихінолят алюмінію малорозчинний у воді, добре екстрагується органічними

розчинниками. Екстракти інтенсивно флуоресціюють зеленим кольором.
Межа виявлення – 0,008 мкг алюмінію. Заважають іони кальцію(ІІ), магнію(ІІ),
стронцію(ІІ), барію(ІІ), цинку(ІІ), кадмію(ІІ), стануму(ІІ). Алюміній можна відділити від
більшості катіонів екстракцією його оксихіноляту при pH 9 у присутності відповідних
маскуючих речовин (винна кислота, калію ціанід, водню пероксид та ін.).

6. Дія алізарину. Алізариновий червоний S з іонами алюмінію у лужному середовищі,

створеному NH4OH, утворює осад яскраво-червоного кольору (алюмінієвий лак):
Al2(SO4)3 + 6NН4OH = ↓2Al(OH)3 + 3(NН4)2SO4
 Вважають, що осад є адсорбційною сполукою алюмінію гідроксиду і алізарину. Реакцію
виявлення алюмінію можна виконувати у пробірці і крапельним способом. При
виконанні реакції крапельним способом межа виявлення – 0,15 мкг алюмінію. Іони Zn(II),
стануму(ІІ), феруму(ІІІ), хрому(ІІІ), мангану(ІІ) заважають виявленню алюмінію,
оскільки утворюють забарвлені алізаринові лаки. Для їхнього маскування
використовують K4[Fe(CN)6], з яким іони, що заважають, утворюють нерозчинні у воді
гексаціаноферати.

Реакції виявлення катіонів цинку:

1. Дія натрію чи калію гідроксиду. Гідроксиди лужних металів осаджують з водних

розчинів осад Zn(OH)2 білого кольору, розчинний у надлишку реагенту з утворенням
цинкатів:
ZnCl2 + 2NaOH = ↓Zn (OH)2 + 2NaCl
Zn (OH)2 + 2NaOH = Na2ZnO2 + 2H2O

2. Дія амонію гідроксиду. Розчин амонію гідроксиду осаджує білий осад Zn(OH) 2, який
розчиняється у надлишку реагенту з утворенням комплексної сполуки гідроксиду
тетраамінцинку:
ZnCl2 + 2NH4OH = ↓Zn(OH)2 + 2NH4Cl
Zn(OH)2 + 4NH3 = [Zn(NH3)4](OH)2

3. Дія калію гексаціаноферату(II) (ДФУ). При взаємодії солей цинку з калію

гексаціанофератом(ІІ) утворюється білий осад K2Zn3[Fe(CN)6]2, нерозчинний у розведеній
хлоридній кислоті:

3 ZnCl2 + 2K4[Fe(CN)6] = ↓K2Zn3[Fe(CN)6]2 + 6KCl

Осад утворюється у вигляді характерних кристалів – хрестів та дендритів.

Межа виявлення – 0,2 мкг цинку (рН 7). Заважають іони кадмію(ІІ), кобальту(ІІ),
купруму(ІІ) і феруму(ІІ).
Виконання реакції. До 2 мл розчину, що містить випробовувану субстанцію у
кількості, еквівалентній 5-20 мг цинк-іона (Zn 2+), додають 0,5 мл розчину калію
гексаціаноферату(ІІ); утворюється білий осад, нерозчинний у кислоті хлоридній
розведеній.

4. Дія натрію сульфіду (ДФУ). Натрію сульфід осаджує з водних розчинів солей цинку
білий осад ZnS, нерозчинний у оцтовій кислоті і розчинний у розведеній HCl:

ZnCl2 + Na2S = ↓ZnS + 2NaCl

ZnS + 2HCl = ZnCl2 + H2S

Виконання реакції. 0,1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 5 мл води. До

одержаного розчину додають 0,2 мл розчину натрію гідроксиду концентрованого;
 утворюється білий осад. Потім додають ще 2 мл розчину натрію гідроксиду
концентрованого; осад розчиняється. До одержаного розчину додають 10 мл розчину
амонію хлориду; розчин залишається прозорим. До розчину додають 0,1 мл розчину
натрію сульфіду; утворюється білий пластівчастий осад.

5. Дія кобальту нітрату (утворення „Зелені Рінмана”).

Виконання реакції. На клаптик фільтрувального паперу наносять 2 краплі солі цинку, 2
краплі солі кобальту нітрату і підсушують. Після спалювання клаптика фільтрувального
паперу отримують золу, забарвлену у зелений колір кобальту цинкатом („Зелень Рінмана”):

Zn(NO3)2 + Co(NO3)2 = CoZnO2 + 4NО2 + O2

6. Дія амонію тетрароданомеркуріату. Амонію тетрароданомеркуріат утворює з солями
цинку у слабко кислому середовищі білий кристалічний осад Zn[Hg(SCN)4]:

ZnCl2 + (NH4)2[Hg(SCN)4] = ↓Zn[Hg(SCN)4] + 2NH4Cl

Осад розчиняється у сильних кислотах і розкладається лугами з утворенням жовтого

осаду HgO. Межа виявлення – 30 мкг цинку. У присутності іонів купруму(ІІ)
утворюються ізоморфні кристали фіолетового кольору:

CuSO4 +ZnCl2 + (NH4)2[Hg(SCN)4] = ↓Zn[Hg(SCN)4]×Cu[Hg(SCN)4] + 2NH4Cl + (NH4)2SO4

У присутності кобальту(ІІ) утворюються ізоморфні кристали від голубого до синього

кольору залежно від концентрації іонів кобальту:

Co(NO3)2 +ZnCl2 + (NH4)2[Hg(SCN)4] = ↓Zn[Hg(SCN)4]×Co[Hg(SCN)4] + 2NH4Cl + 2NH4NO3

Необхідно мати на увазі, що іони кобальту(ІІ) і купруму(ІІ) при високих концентраціях

утворюють з (NH4)2[Hg(SCN)4] осади синього і трав’янисто-зеленого кольору відповідно.
Заважають реакції великі кількості нікелю і феруму(ІІ, ІІІ) через утворення забарвлених
осадів, а також іони стануму(ІІ), які відновлюють іони меркурію(ІІ) до іонів меркурію(І) з
утворенням осаду Hg2Cl2.

7. Дія дитизону. Дитизон утворює з іонами цинку внутрішньокомплексну сполуку, добре

розчинну у органічних розчинниках. Ця сполука на відміну від дитизонатів інших
катіонів у лужному середовищі забарвлює не тільки органічну, але й водну фазу у
червоний колір:
Межа виявлення – 1 мкг цинку. Заважають іони аргентуму(І), меркурію(ІІ), плюмбуму(ІІ),
купруму(ІІ), кадмію(ІІ), кобальту(ІІ), нікелю(ІІ), бісмуту(ІІІ). Їх маскують тіосульфатом,
ціанідом або осаджують у вигляді сульфідів.
 Реакції виявлення катіонів хрому(III):

1. Дія натрію чи калію гідроксиду. Гідроксиди лужних металів осаджують Cr(OH)3

зеленого кольору, розчинний у надлишку реагенту внаслідок його амфотерних
властивостей:
Cr2(SO4)3 + 6NaOH = ↓2Cr(OH)3 + 3Na2SO4
Cr(OH)3 + NaOH = NaCrO2 + 2H2O
Утворюється розчин зеленого кольору.

Дія амонію гідроксиду. Розчини амонію гідроксиду осаджують зелений осад Cr(OH)3,
частково розчинний у надлишку реагенту з утворенням гексаамінхром(ІІІ) гідроксиду
Cr2(SO4)3 + 6NH4OH = ↓2Cr(OH)3 + 3(NH4) 2SO4
Cr(OH)3 + 6NH4OH = [Cr(NH3)6](OH)3 + 6H2O

2. Дія натрію гідроксиду та водню пероксиду . Під дією H2O2 при нагріванні в лужному
середовищі хром(ІІІ) переходить у хром(VI) з утворенням хроматів жовтого кольору:

2NaCrO2 + 3H2O2 +2NaOH = 2Na2CrO4 + 4H2O

3. Дія окисників. Під дією окисників (KMnO4, Cl2, (NH4)2S2O8) у кислому середовищі
утворюються дихромати і розчин змінює зелене забарвлення на оранжеве:

Cr2(SO4)3 + 3(NH4)2S2O8 + 7Н2O = Н2Cr2O7 + 3(NH4)2SO4 + 6Н2SO4

4. Реакція утворення надхромової кислоти. Під дією на утворений дихромат-іон H2O2

утворюється пероксид хрому CrO5 (або надхромова кислота Н2CrO6).
Виконання реакції. У пробірку вносять 5 крапель розчину солі хрому(ІІІ), 1 мл 4н.
розчину натрію гідроксиду, 4 краплі 6 % Н2О2 і суміш нагрівають до переходу
забарвлення з зеленого у жовте. Суміш охолоджують під проточною водою до кімнатної
температури, додають ще 4 краплі 6 % Н2О2, 1 мл бутилового спирту і в останню чергу
6н. Н2SO4 до сильно кислої реакції, суміш інтенсивно збовтують. Шар органічного
розчинника забарвлюється в синій колір.

Cr2(SO4)3 + 8NaOH = 2NaCrO2 + 3Na2SO4 + 4H2O

2NaCrO2 + 3H2O2 + 2NaOH = 2Na2CrO4 + 4H2O
2Na2CrO4 + H2SO4 = Na2Cr2O7 + Na2SO4 + H2O
Н2SO4 + Na2Cr2O7 + 4H2O2 = 2H2CrO6 + Na2SO4 + 3H2O.

До реакційної суміші можна додати суміш ізоамілового спирту з діетиловим ефіром

(замість бутанолу) і збовтати, то верхній шар забарвлюється у синій колір внаслідок
переходу у спирто-ефірний шар пероксиду хрому (надхромової кислоти).

Реакції виявлення катіонів стануму(II):

1. Дія натрію чи калію гідроксиду. Гідроксиди лужних металів осаджують з розчинів солей
стануму(ІІ) білий осад Sn(OH)2, розчинний у надлишку лугу та кислотах:

SnCl2 + 2NaOH = ↓Sn(OH)2 + 2NaCl

Sn(OH)2 + 2NaОН = Na2SnO2 + 2Н2О
Sn(OH)2 + 2НCl = SnCl2 + 2H2O

При взаємодії з водню пероксидом натрію станіт переходить у натрію станат:

 Na2SnO2 + Н2О2 = Na2SnO3 + Н2О

2. Дія амонію гідроксиду. Амонію гідроксид утворює з іонами Sn+2 осад Sn(OH)2,
нерозчинний у надлишку реагенту:

SnCl2 + 2NН4OH = ↓Sn(OH)2 + 2NН4Cl

3. Дія сірководню. Сірководнева вода або амонію сульфід осаджує із розчинів солей
стануму(ІІ) темно-коричневий осад стануму сульфіду SnS:

SnCl2 + H2S = ↓SnS + 2HCl

Осад SnS нерозчинний у лугах і у надлишку натрію сульфіду, проте легко розчиняється у
концентрованій нітратній кислоті та амонію полісульфіді з утворенням тіосолей:

SnS + (NH4)2S2 = SnS2 + (NH4)2S

SnS2 + (NH4)2S2 = (NH4)2SnS3 + S

4. Дія солей вісмуту(III) та меркурію(ІІ) в лужному середовищі . Солі стануму(ІІ), будучи

відновниками, легко вступають у реакції окислення-відновлення. Найхарактернішими
окислювально-відновними реакціями для них є відновлення солей вісмуту(ІІІ) і
меркурію(ІІ) у лужному середовищі. При цьому спочатку отримують станіт, який вступає
в реакцію як відновник і в результаті реакцій утворюються чорні осади елементних
меркурію і вісмуту:
SnСl2 + 4NaОН = Na2SnO2 + 2Н2О + 2NaCl
Na2SnO2 + НgCl2 + 2NaOH = Na2SnO3 + ↓Нg + 2NaCl + H2O
3Na2SnO2 + 2Bi(NO3)3 + 6NaOH = 3Na2SnO3 + ↓2Bi + 6NaNO3 + 3H2O
Виконання реакції. В пробірку вносять 5 крапель солі стануму(ІІ) хлориду, 1 мл 4н.
натрію гідроксиду та 1-2 краплі розчину бісмуту(ІІІ) нітрату або меркурію(ІІ) нітрату.

Реакції виявлення катіонів стануму(IV).

1. Дія натрію та амонію гідроксидів. Гідроксиди виділяють білий осад H2[Sn(OH)6], який
має амфотерні властивості:

H2[SnCl6] + 6NaОН = ↓H2[Sn(OH)6] + 6NaCl

Осад розчинний у надлишку лугу:

H2[Sn(OH)6] + 2NaОН = Na2[Sn(OH)6] + 2Н2O

У кислотах осад розчиняється з утворенням комплексних солей:

H2[Sn(OH)6] + 6НCl = H2[SnCl6] + 6Н2O

2. Дія сірководню. З сірководнем солі стануму(ІV) утворюють жовтий осад SnS2:

H2[SnCl6] + 2H2S = ↓SnS2 + 6HCl

Осад розчинний у концентрованій HCl:

SnS2 + 6HCl = H2[SnCl6] + 2H2S

На відміну від Sn+2 осад SnS2 розчинний у розчині (NH4)2S:

 SnS2 + (NH4)2S = (NH4)2SnS3

3. Проба з металічним ферумом. На відміну від Sn+2, Sn+4 не відновлює іони вісмуту та
меркурію, проте в кислому середовищі відновлюється залізом до Sn+2:

H2[SnCl6] + Fe = FeCl2 + SnCl2 + 2HCl

Утворення катіонів Sn+2 підтверджують реакцією віднолення бісмуту або гідраргіруму.

4. Дія купферону. Купферон (амонійна сіль N-нітрозофенілгідроксиламіну) з іонами

стануму(ІV) утворює важкорозчинну сполуку жовтого кольору:

Реакції виявлення катіонів арсену (ІІІ) і арсену (V)

1. Дія гіпофосфіту (ДФУ). Натрію гіпофосфіт у кислому середовищі відновлює сполуки

арсену(ІІІ) і арсену(V) до вільного арсену, який утворює осад бурого кольору або
забарвлює розчин у бурий колір:

NaH2PO2 + HCl = NaCl + H3PO2

As2O3 + 3H3PO2 = ↓2As + 3H3PO3
As2O5 + 5H3PO2 = ↓2As + 5H3PO3

Виконання реакції. 5 мл випробовуваного розчину нагрівають на водяній бані з рівним

об’ємом реактиву гіпофосфіту; утворюється коричневий осад.

2. Дія натрію гідроксиду та водню пероксиду. У лужному середовищі під дією водню
пероксиду As+3 переходить у As+5:
AsCl3 + 6 NaOH = Na3AsO3 + 3 NaCl + 3 H2O
Na3AsO3 + H2O2 = Na3AsO4 + H2O
AsCl5 + 8 NaOH = Na3AsO4 + 5 NaCl + 4 H2O

3. Дія сульфідів (ДФУ). Сульфіди у сильнокислому середовищі із солями арсену утворюють

осади As2S3 та As2S5 жовтого кольору:
 2Na3AsO3 + 3H2S + 6HCl = ↓As2S3 + 6NaCl + 6H2O
2Na3AsO4 + 5H2S + 6HCl = ↓As2S5 + 6NaCl + 8H2O

Арсену сульфід розчинний у розчинах натрію гідроксиду, натрію сульфіду, амонію

полісульфіду, амонію карбонату, аміаку, концентрованій нітратній кислоті і нерозчинний
у кислоті хлоридній концентрованій:

As2S3 + 6NaOH = Na3AsS3 + Na3AsO3 + 3H2O

As2S5 + 6NaOH = Na3AsS4 + Na3AsO3S + 3H2O
As2S3 + 3Na2S = 2Na3AsS3
As2S5 + 3Na2S = 2Na3AsS4
As2S3 + 3(NH4)2S2 = 2(NH4)3AsS4 + S
As2S5 + 3(NH4)2S2 = 2(NH4)3AsS4 + 3S

As2S3 + 3(NH4)2CO3 = (NH4)3AsS3 + (NH4)3AsO3 + 3CO2

As2S5 + 3(NH4)2CO3 = (NH4)3AsS4 + (NH4)3AsO3S + 3CO2
Виконання реакції. До 0,3 мл розчину, що містить близько 30 мг арсеніт-іону (AsO 3-3) або
арсенату (AsO4-3) додають 0,5 мл кислоти хлоридної розведеної і 0,1 мл розчину натрію
сульфіду; утворюється жовтий осад.

4. Реакція Гутцайта. Дуже малі кількості арсену (< 0,1 мг) добре виявляються у вигляді
арсину AsH3, який отримують відновленням сполук арсену цинком у кислому
середовищі:

2Na3AsO3 + 6Zn + 9H2SO4 = ↑2AsH3 + 6ZnSO4 + 3Na2SO4 + 6H2O

2Na3AsO4 + 8Zn + 11H2SO4 = ↑2AsH3 + 8ZnSO4 + 3Na2SO4 + 8H2O
Арсин – безбарвний токсичний газ з запахом часнику.

Виконання реакції. В пробірку вносять гранулу металічного цинку, 1 мл 2н. сульфатної

кислоти, 5 крапель розчину солі арсену, пробірку накривають клаптиком
фільтрувального паперу на який наносять 2 краплі розчину аргентуму нітрату. Через 2-3
хвилини утворений за представленою вище реакцією арсин утворює з AgNO 3 комплексну
сполуку жовтого кольору, яка розкладається під дією вологи до металічного аргентуму,
який утворює темно-коричневу пляму на папері:
AsH3 + 6AgNO3 = [AsAg6(NO3)3] + 3HNO3
[AsAg6(NO3)3] + 3H2O = H3AsO3 + ↓6Ag + 3HNO3

5. Інші реакції виявлення арсину:

–За реакцією Зангер-Блека для виявлення AsH3, подібно як в реакції Гутцайта,

використовують фільтрувальний папір, змочений розчином HgCl 2 або HgBr2. При
взаємодії з парами арсину з'являється на папері жовто-коричневе забарвлення внаслідок
утворення сполуки As(HgCl)3 або As(HgBr)3:

AsH3 + 3HgCl 2 = As(HgCl)3 + 3HCl

–За реакцією Буго-Тілє присутність AsH3 можна також виявити при його пропусканні
через трубку з кристалічним йодом. При цьому утворюється йодид арсену червоного
кольору
AsH3 + 3І2 = AsІ3 + 3HІ

- За реакцією Марша утворений безбарвний арсин AsH3 розкладається при нагріванні в

трубці Марша з утворенням вільного арсену, який осаджується у вигляді чорного нальоту:
 2 AsH3 = 2 As + 3 H2

Щоб розрізнити катіони арсену (ІІІ) і арсену (V) виконують реакції:

6. Дія аргентуму нітрату. У нейтральному середовищі аргентуму нітрат з аніоном AsO 3-3
утворює осад жовтого кольору Ag3AsO3, а з аніоном AsO4-3 – коричневий осад:
Na3AsO3 + 3AgNO3 = ↓Ag3AsO3 + 3NaNO3
Na3AsO4 + 3AgNO3 = ↓Ag3AsO4 + 3NaNO3
Осади розчинні у розчині азотної та оцтової кислот, а також у розчині амонію гідроксиду.

7. Дія розчину йоду. У слабко лужному середовищі під впливом вільного йоду іони AsO 3-3
окислюються до AsO4-3 знебарвлюючи при цьому розчин йоду:

Na3AsO3 + I2 + 2NaHCO3 = Na3AsO4 + 2NaI + 2CO2 + H2O

8.Дія калію йодиду. Калію йодид у кислому середовищі відновлює AsO 4-3 до AsO3-3, при
цьому з’являється буре забарвлення вільного йоду:

Na3AsO4 + 2КI + 2HCl = Na3AsO3 + I2 + 2KCl + H2O

9.Дія магнезіальної суміші (ДФУ). Магнезіальна суміш з арсенат-іонами утворює білий

кристалічний осад MgNH4AsO4, розчинний у хлоридній кислоті:

Na2HAsO4 + MgCl2 + NH4OH = ↓MgNH4AsO4 + 2NaCl + H2O

Методика. До 0,3 мл розчину, що містить випробовувану субстанцію у кількості,

еквівалентній близько 1 мг арсенат-іона (AsO 4-3), додають по 1 мл розчину 100 г/л амонію
хлориду, розчину аміаку і розчину 100 г/л магнію хлориду; утворюється білий
кристалічний осад, розчинний у кислоті хлоридній розведеній (відмінність від арсенітів).
10.Дія молібденової рідини. У кислому середовищі молібдат амонію з арсенат-іонами
утворюється жовтий осад:

12(NH4)2MoO4 + (NH4)3AsO4 + 24HNO3 = ↓(NH4)3AsO4·12MoO3 + 24NH4NO3 + 12H2O

Систематичний хід аналізу суміші катіонів четвертої аналітичної групи

1. Органолептичний аналіз. Якщо досліджуваний розчин має синьо-зелене

забарвлення, це свідчить про присутність у розчині солей хрому(ІІІ).Наявність білого осаду
може вказувати на наявність солей стануму (ІІ та ІV).
2. Попередні проби.
Проба з груповим реактивом: до 0,5 мл розчину додають по краплях 2н. розчин
натрію гідроксиду і спостерігають що утворений осад розчиняється в надлишку реактиву.
Реакція утворення надхромових кислот дозволяє виявити катіони хрому
безпосередньо у досліджуваній суміші.
Для виявлення солей арсену у окремій пробі досліджуваної суміші проводять реакцію
Гутцайта. Якщо ця реакція позитивна, виконують реакціїї для виявлення ступеня окислення
сполук арсену.
Для виявлення стануму(ІІ) виконують реакцію відновлення бісмуту або гідраргіруму.
3.Систематичний хід аналізу.
Якщо у досліджуваній суміші є осад , його відокремлюють і досліджують на наявність
катіонів стануму.
Осад розчиняють у 2 мл 4н.NaOH . До 0,5 мл одержаного розчину додають 1-2 краплі
розчину Ві(ОН)3 або Hg(NO3)2 . Якщо утворюється чорний осад відновленої ртуті або
бісмуту, значить є катіони Sn(II). До 0,5 мл лужного розчину додають 2н.HCl до сильно
кислої реакції і 2-3 краплі розчину Na2S . Поява жовтого осаду SnS2 свідчить про
наявність катіонів Sn(IV).
У пробірку поміщають 3-4 мл досліджуваного розчину, додають 7-10 крапель 6 %
розчину водню пероксиду, а потім додають 4 М розчин натрію гідроксиду до повного
розчинення гідроксидів, які випали в осад, і суміш кип’ятять до припинення виділення
бульбашок газу (видаляють надлишок Н2О2).
Отриманий розчин 1 вміщує катіони четвертої аналітичної групи у вищому ступені
окислення (алюмінат-, хромат-, цинкат-, арсенат-, станат- іони).
До розчину 1 додають кристалічний хлорид амонію до насичення, вміст пробірки
нагрівають до кипіння. В осад 1 випадають гідроксиди алюмінію та стануму(IV), які
відокремлюють центрифугуванням від розчину 2 (в розчині 2 містяться хромат-, арсенат- та
цинкат- іони).
Осад 1 розчиняють в 1 М розчині хлоридної кислоти і розділяють на дві частини. У
одній частині виявляють катіони алюмінію, а у іншій – катіони стануму.
Розчин 2 підкислюють 2 М розчином ацетатної кислоти (до кислої реакції за
універсальним індикатором). Надлишок кислоти усувають нагріванням. До одержаного
розчину додають насичений розчин натрію карбонату до початку осадження іонів цинку і
суміш нагрівають до повного видалення аміаку. При цьому випадає білий осад 2 основного
карбонату цинку, який відділяють центрифугуванням від розчину 3 (розчин 3 містить
хромат- та арсенат-іони).
Осад 2 розчиняють у 2 М розчині ацетатної кислоти і виявляють у цьому розчині
катіони цинку.
Розчин 3 ділять на дві частини. У одній частині виявляють хромат-іони, а у іншій –
арсенат-іони.

Схема систематичного ходу аналізу суміші катіонів четвертої аналітичної групи

1. Осад у досліджуваній суміші відокремлюють центрифугуванням і досліджують на
наявність катіонів Sn2+ і Sn4+.
 2. До досліджуваного розчину додають розчин NaOH та H 2O2 і нагрівають.
Обробляють NH4Cl.
3. Осад 1: Al(OH)3, Sn(OH)4. Розчиняють в HCl та визначають Al+3 та Sn+4 за
допомогою характерних реакцій: Al+3 – з алізарином; Sn+4 – з солями Bi+3 в
лужному середовищі (після відновлення до Sn+2).
4. Розчин 2: CrO4-2, AsO4-3, ZnO2–2. Нейтралізують CH3COOH, додають розчин
Na2CO3 і центрифугують.
5. Осад 2: (ZnOH)2CO3. Розчиняють у CH3COOH і визначають Zn+2 з дитизоном чи з
натрію сульфідом.
6. Розчин 3: CrO4-2, AsO4-3. Визначають за допомогою характерних реакцій: CrO4-2 –
утворення надхромових кислот; AsO4-3 – за реакціями з магнезіальною або з
молібденовою рідиною.

Питання для самостійної підготовки студентів до заняття

1. Чи можна використати для відділення катіонів четвертої аналітичної групи гідроксид

амонію?
2. Чи обов’язково при проведенні систематичного аналізу суміші катіонів четвертої
аналітичної групи застосовувати пероксид водню?
3. Чи можна катіони четвертої аналітичної групи виявляти у лужному середовищі?
4. Амфотерні сполуки. Використання явища амфотерності в аналізі катіонів четвертої
аналітичної групи.
5. Використання процесів гідролізу в аналізі катіонів четвертої аналітичної групи.
6. Які характерні реакції можна використати для виявлення катіонів четвертої аналітичної
групи у попередніх пробах?
7. Чому катіони хрому та алюмінію не утворюють осадів сульфідів при взаємодії із
сірководнем?
8. Які технічні прийоми слід використовувати для підвищення чутливості та
відтворюваності реакції утворення надхромових кислот?
9. Дайте порівняльну оцінку авторським реакціям виявлення арсену (миш’яку).
10. Напишіть реакції, які дозволяють розрізнити катіони четвертої аналітичної групи з
різним ступенем окислення.