Тема № 10

КЛАСИФІКАЦІЇ АНІОНІВ. ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ АНІОНІВ.

ГРУПОВІ РЕАГЕНТИ В АНАЛІЗІ АНІОНІВ ТА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ,
УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ.
ХАРАКТЕРНІ РЕАКЦІЇ АНІОНІВ ПЕРШОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ,
УМОВИ ЇХ ВИКОНАННЯ.
ВИЯВЛЕННЯ АНІОНІВ У СУМІШАХ

Лабораторна робота

Актуальність теми: Вміння виконувати хімічні реакції виявлення аніонів

неорганічних та органічних кислот є обов’язковим елементом для вивчення курсу
кількісного аналізу, фармацевтичного, фітохімічного та хіміко-токсикологічного аналізу, для
комплексної підготовки хіміка-аналітика.
Мета: Базуючись на хіміко-аналітичних властивостях аніонів і, володіючи
прийомами напівмікрометоду аналізу, навчити студентів:
 проводити ідентифікацію аніонів неорганічного та органічного походження за
допомогою хімічних реакцій;
 правильно обгрунтовувати отримані результати аналізу;
 оформляти результати аналізу у вигляді протоколу.
Навчальні цілі: Студенти повинні вміти:
– виконувати якісні реакції на аніони: SO 4-2, SO3-2, CO3-2, PO4-3, S2O3-2, C2O4-2, B4O7-2, BO2-,
AsO3-3, AsO4-3, F-, CrO4-2, Cr2O7-2;
– правильно вибирати найбільш характерні реакції для виявлення окремих аніонів;
– вивчити дію групових реагентів на певні групи аніонів;
– виявляти аніони у сумішах систематичним і дробним методами аналізу;
– працювати з отруйними речовинами;
– робити правильні висновки з результатів аналізу і оформляти їх у вигляді протоколів.
Міжпредметна інтеграція: Студенти повинні знати фізичні та хімічні властивості
солей досліджуваних аніонів (біонеорганічна хімія), теорії, що лежать в основі процесів у
гетерогенних системах (фізична та колоїдна хімія). Отримані при вивченні даної теми вміння
і навики є базовими для вивчення фармацевтичної хімії, токсикологічної хімії,
фармакогнозії.

Класифікація аніонів

Аніони утворюються у основному p-елементами і деякими d-елементами (хром,

манган). Висока здатність до утворення аніонів властива p-елементам, розташованим у
правому верхньому куті таблиці Д.І.Менделєєва. Через те, що p-елементи мають змінний
ступінь окислення, вони здатні утворювати різноманітні кислоти і сила кислот зростає зі
збільшенням ступеня окислення елемента.
За окислювально-відновними властивостями аніони ділять на аніони-окисники, в яких
елемент має вищий ступінь окислення (нітрат-аніон), аніони-відновники з нижчим ступенем
окислення (хлориди, броміди, йодиди) і нейтральні аніони, які не проявляють ні
окислювальних, ні відновних властивостей (карбонат-, сульфат-, фосфат-аніони).
Окислювально-відновні властивості деяких аніонів можуть мінятись (сульфіт-, нітрит-
аніони) залежно від умов проведення реакції.
Аналітична класифікація аніонів основана на реакціях утворення нерозчинних у воді
осадів солей барію та аргентуму. За цією класифікацією всі аніони поділяють на три групи:
перша група аніонів – нерозчинні у воді солі барію: сульфат-, сульфіт, карбонат-, фосфат-,
тіосульфат-, оксалат-, тетраборат-, йодат-, арсенат-, арсеніт-, флуорид-, тартрат- C4H4O6 2-,
цитрат-іони;
1
 друга група аніонів – нерозчинні у воді і азотній кислоті солі аргентуму: хлориди,
броміди, йодиди, тіоціанати, ціаніди, бензоати; третя група аніонів – солі барію і аргентуму
розчинні у воді, групового реагенту немає: нітрат-, нітрит-, ацетат-, перманганат-, бромат-,
перхлорат-, саліцилат-аніон.
Аніони 1 аналітичної групи : SO4-2, SO3-2, S2O3-2, CO3-2, C2O4-2, B4O7-2, BO2-, CrO4-2, Cr2O7-2 AsO3-
3
, AsO4-3, PO4-3 ,F-; C4H4O6 2-
Вони утворюють осади з ВаCl2 або Ba(NO3)2 які є груповими реактивами цієї групи. Осади
розчиняються у розчинах мінеральних кислот HCl , HNO3, крім BaSO4.

Аніони 2 аналітичної групи : Cl-, Br-, I-,S 2-, CN- , SCN- утворюють осади з AgNO3, які не
розчинні в нітратній кислоті.

Аніони 3 аналітичної групи: нітрат- NO3-, нітрит- NO2-, ацетат- CH3COO-, перманганат-
MnO4- не утворюють осадів ні з солями барію, ні з солями аргентуму. Ця група не має
групового реактиву

Більшість аніонів виявляють дробним методом, тому групові реагенти

використовують тільки для виявлення груп аніонів, що позбавляє від необхідності у випадку
негативної реакції з груповими реагентами шукати у розчині аніони даної групи.

Реакції аніонів першої аналітичної групи

До першої аналітичної групи відносяться сульфат-, сульфіт-, карбонат-, фосфат-,

оксалат-, тіосульфат-, тетраборат-, арсеніт-, арсенат-, флуорид-, тартрат-, цитрат-, хромат-,
дихромат-, силікат- аніони, які утворюють осади з хлоридом барію, розчинні у мінеральних
кислотах, за винятком сульфату барію. Ці аніони осаджуються груповим реагентом у
нейтральному або слабко лужному середовищі.

Реакції виявлення сульфат-іонів:

1. Дія барію хлориду (ДФУ). З солями барію сульфати утворюють нерозчинний у кислотах і
лугах осад BaSO4 білого кольору:

Na2SO4 + BaCl2 = ↓BaSO4 + 2NaCl

Тому для виявлення сульфатів до досліджуваного розчину додають розчин солі барію і
концентровану соляну або азотну кислоту. Чутливість реакції підвищується при додаванні
краплі розчину KMnO4 – осад BaSO4 забарвлюється у фіолетовий колір.
Виконання реакції. Близько 45 мг випробовуваної субстанції розчиняють у 5 мл води.
До одержаного розчину або до 5 мл досліджуваного розчину додають 1 мл кислоти
хлоридної розведеної і 1 мл розчину барію хлориду; утворюється білий осад.
До суспензії, одержаної в результаті реакції, описаної вище, додають 0,1 мл 0,05 М
розчину йоду; жовте забарвлення йоду не зникає (відмінність від сульфітів і дитіонітів),
але знебарвлюється при додаванні краплинами розчину стануму хлориду (відмінність від
йодатів). Суміш кип’ятять; осад не знебарвлюється (відмінність від селенатів і
вольфраматів).

2. Дія плюмбуму ацетату. Солі плюмбуму осаджують з розчинів сульфатів білий осад
PbSO4, розчинний при нагріванні у лугах і розчині амонію ацетату:

2
 Pb(CH3COO)2 + Na2SO4 = ↓PbSO4 + 2CH3COONa
PbSO4 + 4NaOH = Na2PbO2 + Na2SO4 + 2H2O
PbSO4 + 2CH3COONH4 = Pb(CH3COO)2 + (NH4)2SO4

Реакції виявлення сульфіт-іонів:

1. Дія барію хлориду. З солями барію сульфіти утворюють білий осад BaSO3 розчинний у
кислотах:
Na2SO3 + BaCl2 = ↓BaSO3 + 2NaCl
BaSO3 +2НCl = BaCl2 + ↑SO2 + H2O

2. Дія хлоридної кислоти. Мінеральні кислоти розкладають розчинні та нерозчинні

сульфіти з утворенням SO2, який має відновні властивості і тому знебарвлює розчини I 2 та
KMnO4:
Na2SO3 + 2НCl = 2NaCl + ↑SO2 + H2O
SO2 + I2 + 2H2O = H2SO4 + 2HI
5SO2 + 2KMnO4 + 2H2O = 2MnSO4 + 2H2SO4 + K2SO4

Виконання реакції. До 2 мл розчину, що містить 10-30 мг сульфіт-іону (SO 3–2), додають

2 мл кислоти хлоридної розведеної і струшують; поступово виділяється сірчистий газ, що
виявляється за характерним запахом.

3. Дія розчину йоду (ДФУ). Сульфіт-іон внаслідок відновних властивостей обезбарвлює

розчин йоду:
Na2SO3 + I2 + H2O = Na2SO4 + 2HI

Виконання реакції. До зазначеного у окремій статті розчину, що містить сульфіт-іон

(SO3–2), додають 0,1 мл 0,05 М розчину йоду; реактив знебарвлюється. Виявленню
сульфіт-іонів заважають тіосульфат- та сульфід-іони.

4. Дія натрію нітропрусиду. Натрію нітропрусид Na2[Fe(CN)5NO] забарвлює нейтральні

розчини сульфітів у рожево-червоний колір. При додаванні надлишку розчину ZnSO4
забарвлення стає інтенсивнішим. Якщо ж додати ще краплю розчину K4[Fe(CN)6], то
утворюється червоний осад:
Na2SO3 + Na2[Fe(CN)5NO] + ZnSO4 + K4[Fe(CN)6] = K2SO4 +
+ Na4[Fe(CN)5SO3NO] × K2Zn[Fe(CN)6]

5. Дія фуксину. Сульфіти мають властивість відновлювати барвники (фуксин, малахітовий

зелений). Присутність сульфітів встановлюється за зникненням забарвлення барвника.
Фуксин при цьому утворює фуксинсірчисту кислоту – безбарвну сіль N-сульфінової
кислоти n-фуксинлейкосульфокислоти (при pH 3–6):

3
 Реакції заважають сульфід- та нітрит-іони.

Реакції виявлення тіосульфат-іонів:

1. Дія солей барію. Барію хлорид, доданий у надлишку, утворює з тіосульфат-аніоном білий
осад BaS2O3:
Na2S2O3 + BaCl2 = ↓BaS2O3 + 2NaCl

Оскільки барію тіосульфат легко утворює пересичені розчини, при виконанні реакції слід
потерти стінки пробірки скляною паличкою.

2. Дія мінеральних кислот. При взаємодії з кислотами виділяється тіосульфатна кислота

Н2S2O3, яка розкладається на воду діоксид сірки і сірку. Сірка випадає у осад і розчин стає
каламутним:
Na2S2O3 + 2НCl = 2NaCl + ↑SO2 + ↓S + H2O

3. Дія окисників (йоду, калію перманганату). Тіосульфати є сильними відновниками і

слабкими окисниками. Розчин йоду при додаванні до розчину натрію тіосульфату
обезбарвлюється; при цьому тіосульфат окислюється до тетратіонату, а йод відновлюється
до йодид-іону:
2Na2S2O3 + I2 = Na2S4O6 + 2NaI

Калію перманганат обезбарвлюється тіосульфат-іоном; при цьому тіосульфат-іон

окислюється до сульфат-іону:

5Na2S2O3 + 8KMnO4 + 7H2SO4 = 8MnSO4 + 5Na2SO4 + 4K2SO4 + 7H2O

4
4. Дія аргентуму нітрату. Аргентуму нітрат утворює з тіосульфат-іонами білий осад
Ag2S2O3, який поступово переходить у Ag 2S; осад швидко жовтіє, буріє і стає чорним
(процес прискорюється при нагріванні):

Na2S2O3 + 2AgNO3 = ↓Ag2S2O3 + 2NaNO3

Ag2S2O3 + H2O = ↓Ag2S + H2SO4
Чорний осад Ag2S розчиняється при нагріванні у розведеній азотній кислоті:

3Ag2S + 8HNO3 = 6AgNO3 + 2NO + 3S + 4H2O

5. Дія феруму(III) хлориду. Феруму(ІІІ) хлорид з тіосульфат-іонами утворює спочатку

розчинний тіосульфат тривалентного феруму і розчин забарвлюється у темно-фіолетовий
колір. Через деякий час розчин обезбарвлюється внаслідок відновлення феруму(ІІІ) до
феруму(ІІ), а тіосульфат окислюється до тетратіонату:
FeCl3 + 2Na2S2O3 = Na [Fe (S2O3)2] + 3NaCl фіолетовий розчин

2FeCl3+ 2Na2S2O3 = 2FeCl2 + Na2S4O6 + 2NaCl

Реакції виявлення карбонат-іонів:

1. Дія барію хлориду. З солями барію карбонати утворюють білий осад BaСO 3, розчинний у
кислотах:
Na2СO3 + BaCl2 = ↓BaСO3 + 2NaCl
BaСO3 + 2НCl = BaCl2 + ↑СO2 + H2O

2. Дія мінеральних кислот (ДФУ) . Кислоти, в тому числі і оцтова, розкладають карбонати з
виділенням СО2:
Na2СO3 + 2НCl = 2NaCl + ↑СO2 + H2O

Вуглекислий газ виявляють за помутнінням вапняної або баритової води, тобто насичених
водних розчинів Ca(OH)2 і Ba(OH)2:

Ca(OH)2 + СO2 = ↓CaСO3 + H2O

Реакції заважають сульфіти, які під дією кислот утворюють SO 2, який з вапняною та
баритовою водою утворюють осади. Тому перед виявленням карбонат-іонів доцільно
окислити сульфіт- до сульфат-іонів додаванням водню пероксиду.
Виконання реакції. 0,1 г випробовуваної субстанції поміщають у пробірку і
суспендують у 2 мл води. До одержаної суспензії або до 2 мл суспензії, зазначеної у
окремій статті, додають 3 мл кислоти оцтової розведеної. Пробірку відразу закривають
притертим корком із скляною трубкою, двічі вигнутою під прямим кутом; спостерігається
бурхливе виділення бульбашок газу без кольору і запаху. Пробірку обережно нагрівають і
пропускають газ, що виділяється, крізь 5 мл розчину барію гідроксиду; утворюється білий
осад, що розчиняється при додаванні надлишку кислоти хлоридної.

3. Дія аргентуму нітрату. Аргентуму нітрат утворює з карбонат-іонами білий осад Ag 2СO3,
розчинний у кислотах (крім HCl):

Na2CO3 + 2AgNO3 = ↓Ag2CO3 + 2NaNO3

4. Дія магнію сульфату (ДФУ). Магнію сульфат утворює у розчинах карбонатів білий осад
MgCO3:
5
 Na2CO3 + MgSO4 = ↓MgCO3 + Na2SO4
Осад розчинний у кислотах.
Виконання реакції. 0,2 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води. До
одержаного розчину додають 0,5 мл насиченого розчину магнію сульфату; утворюється
білий осад (відмінність від гідрокарбонатів, розчини яких утворюють осад лише при
кип’ятінні суміші).

5. Відмінність від гідрокарбонатів. 0,2 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл

води. До одержаного розчину додають 0,05 мл розчину фенолфталеїну; з’являється
рожево-малинове забарвлення. Розчини гідрокарбонатів при цьому залишаються
безбарвними.

Реакції виявлення фосфат-іонів:

1. Дія барію хлориду. Барію хлорид у присутності лугів або NH 4OH утворює з розчином
Na2HPO4 осад Ba3(PO4)2, який розчиняється у кислотах (крім H2SO4):

3BaCl2 + 4Na2HPO4 = ↓Ba3(PO4)2 + 6NaCl + 2H2O+2 NaH2PO4

2. Дія аргентуму нітрату (ДФУ). У лужному середовищі аргентуму нітрат з аніоном РO4–3
утворює осад жовтого кольору Ag3РO4:

Na3РO4 + 3AgNO3 = ↓Ag3РO4 + 3NaNO3

Осад розчинний у розчині азотної кислоти, а також у розчині амонію гідроксиду.
Виконання реакції. До 5 мл досліджуваного розчину, якщо необхідно –
нейтралізованого, додають 5 мл розчину аргентуму нітрату; утворюється жовтий осад,
колір якого не змінюється при кип’ятінні і який розчиняється при додаванні розчину
аміаку.

3. Дія магнезіальної суміші. Магнезіальна суміш з фосфат-іонами утворює білий

кристалічний осад MgNH4РO4, розчинний у хлоридній кислоті:

Na2HРO4 + MgCl2 + NH4OH = ↓MgNH4РO4 + 2NaCl + H2O

4. Дія молібденової рідини. У кислому середовищі молібдат амонію з фосфат-іонами

утворює жовтий кристалічний осад, розчинний у надлишку реагенту:

12(NH4)2MoO4 + (NH4)3РO4 + 24HNO3 = ↓(NH4)3РO4·12MoO3 + 24NH4NO3 + 12H2O

5. Дія молібденованадієвого реактиву (ДФУ). До 1 мл досліджуваного розчину додають 2

мл молібденованадієвого реактиву і перемішують; з’являється жовте забарвлення.
6. Дія тіоцианату феруму (ІІІ) До 1 мл досліджуваного розчину додають 3 краплі
тіоцианату феруму і зникає червоне забарвлення:
Fe(SCN)3 + 2 Na2HPO4 = Na3[Fe (PO4)2] + NaSCN + 2 HSCN

Реакції виявлення оксалат-іонів: C2O42-

Структурна формула оксалатної (щавлевої) кислоти:

1. Дія барію хлориду. Оксалат-іони з іонами барію утворює білий кристалічний осад барію
оксалату:
6
 (NH4)2C2O4 + BaCl2 = ↓BaC2O4 + 2NH4Cl

Осад розчинний у киплячій оцтовій кислоті (на відміну від кальцію оксалату) і у розчинах
сильних кислот з утворенням щавлевої кислоти.

2. Дія кальцію хлориду. Кальцію хлорид з оксалатами утворює білий дрібнокристалічний

осад кальцію оксалату, розчинний у мінеральних кислотах і нерозчинний у оцтовій
кислоті:
(NH4)2C2O4 + СaCl2 = ↓СaC2O4 + 2NH4Cl

3. Дія калію перманганату. Калію перманганат у кислому середовищі з оксалат-іонами при

нагріванні обезбарвлюється внаслідок відновлення до Mn+2:

5(NH4)2C2O4 + 2KMnO4 + 8H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 10CO2 + 5(NH4)2SO4 + 8H2O

Реакція часто використовується у кількісному аналізі.

Реакції виявлення борат- (BO2-) і тетраборат (B4O72-)-іонів:

1. Дія барію хлориду. Барію хлорид з розчином Na2B4O7 утворює білий осад барію
метаборату Ba(BO2)2 розчинний у кислотах:

BaCl2 + Na2B4O7 + 3H2O = ↓Ba(BO2)2 + 2H3BO3 + 2NaCl

2. Дія аргентуму нітрату. Аргентуму нітрат утворює білий осад AgBO2, розчинний у
азотній кислоті та амонію гідроксиді:

2AgNO3 + Na2B4O7 + 3H2O = ↓2AgBO2 + 2H3BO3 + 2NaNO3

3. Проба на полум’я. Леткі сполуки бору (H3BO3, BF3, ефіри H3BO3) забарвлюють полум’я
пальника у зелений колір. Під впливом кислоти та етанолу (або метанолу) на сухий
натрію борат концентрованої сульфатної утворюється борноетиловий (борнометиловий)
ефір, який надає полум’ю характерного зеленого забарвлення:

H3BO3 + 3СH3OH = B(OCH3)3 + 3H2O

Межа виявлення – 7,6 мкг бору. Ця проба дозволяє виявити борат-іони у присутності всіх
аніонів.

Реакції виявлення флуорид-іонів:

1. Дія барію хлориду. Барію хлорид з флуорид-аніонами утворює об’ємний білий осад BaF 2,
розчинний у надлишку мінеральних кислот та розчинах солей амонію:

BaCl2 + 2NaF = ↓BaF2 + 2NaCl

2. Дія кальцію хлориду. Кальцію хлорид утворює білий осад СaF2, який важко розчиняється
у мінеральних кислотах і не розчиняється у оцтовій кислоті:

СaCl2 + 2NaF = ↓СaF2 + 2NaCl

7
3. Реакція з феруму тіоціанатом. Флуорид-іони можуть бути виявленими реакцією
руйнування (обезбарвлення) феруму (ІІІ) тіоціанату червоного кольору внаслідок
утворення стійкої безбарвної комплексної сполуки [FeF6]3–:

FeCl3 + 3NaCNS = Fe(CNS)3 + 3NaCl

Fe(CNS)3 + 6NaF(нас.) = Na3[FeF6] + 3NaCSN

Реакції виявлення хромат- і дихромат-іонів:

1. Дія барію хлориду, аргентуму нітрату та плюмбуму ацетату . Хромат-аніони

утворюють важкорозчинні осади жовтого кольору з іонами барію(ІІ) і плюмбуму(ІІ), та
цеглясто-червоного кольору з іонами аргентуму(І), які не розчиняються у оцтовій кислоті:

Na2CrO4 + BaCl2 = ↓BaCrO4 + 2NaCl

Na2CrO4 + Pb(NO3)2 = ↓PbCrO4 + 2NaNO3
Na2CrO4 + AgNO3 = ↓Ag2CrO4 + 2NaNO3

Барію хромат розчинний у хлоридній кислоті, плюмбуму хромат розчинний у азотній

кислоті та лугах, аргентуму хромат розчинний у азотній кислоті та розчині амонію
гідроксиду.

2. Реакція утворення надхромової кислоти. Під дією водню пероксиду на кислий розчин
дихромат-іонів утворюється пероксид хрому CrO5 (або надхромова кислота Н2CrO6):

Н2Cr2O7 + 4H2O2 = 2CrO5 + 5H2O.

Якщо до реакційної суміші додати суміш ізоамілового спирту з діетиловим ефіром і

збовтати, то верхній шар забарвлюється у синій колір внаслідок переходу у спирто-
ефірний шар пероксиду хрому (надхромової кислоти).

3. Дія калію йодиду в кислому середовищі . Йодиди окисляються дихромат-іонами у

кислому середовищі до вільного йоду, внаслідок чого розчин забарвлюється у буро-
коричневий колір:

K2Cr2O7 + 6KI + 7H2SO4 = Cr2(SO4)3 + 3I2 + 4K2SO4 + 7H2O

Реакції виявлення тартрат іонів (C4H4O62-)

Структурна формула тартратної кислоти:

H2C4H4O6

1. Дія феруму(ІІ) сульфату та водню пероксиду (ДФУ) . Феруму(ІІІ) гідроксид з тартратами

утворює комплексні сполуки синього забарвлення.
Виконання реакції. Близько 15 мг випробовуваної субстанції розчиняють у 5 мл води.
До одержаного розчину або до 5 мл досліджуваного розчину додають 0,05 мл розчину
феруму(ІІ) сульфату і 0,05 мл розчину водню пероксиду розведеного; з’являється
нестійке жовте забарвлення. Після знебарвлення розчину до нього додають краплями
розчин натрію гідроксиду розведений; з’являється інтенсивне синє забарвлення.

8
2. Дія резорцину у кислому середовищі (ДФУ) . Кристали солі тартратної кислоти з
резорцином або пірогалолом і концентрованою сульфатною кислотою при нагріванні на
водяному нагрівнику дають фіолетовий продукт конденсації (резорцину) пірогалолу з
гліколевим альдегідом, який утворюється з тартратної кислоти під дією сульфатної
кислоти:

Виконання реакції. До 0,1 мл розчину, що містить випробовувану субстанцію у

кількості, еквівалентній близько 15 мг/мл кислоти винної, або до 0,1 мл досліджуваного
розчину додають 0,1 мл розчину 100 г/л калію броміду, 0,1 мл розчину 20 г/л резорцину,
3 мл кислоти сульфатної і нагрівають на водяній бані від 5 хв. до 10 хв.; з’являється
темно-синє забарвлення. Розчин охолоджують і виливають у воду; забарвлення розчину
змінюється на червоне.

3. Дія аргентуму нітрату (ДФУ). Аргентуму нітрат з татртат-іонами утворює середню сіль
аргентуму тартрат жовтого кольору:

Na2C4H4O6 + 2AgNO3  Ag2C4H4O6 + 2NaNO3

Виконання реакції. До 5 мл досліджуваного розчину якщо необхідно,

нейтралізованого, додають 5 мл розчину аргентуму нітрату; утворюється жовтий осад,
колір якого не змінюється при кип’ятінні і який розчиняється при додаванні розчину
аміаку.

4. Дія молібденованадієвого реактиву (ДФУ). При додаванні до розчину тартратів

молібденованадієвого реактиву з’являється жовте забарвлення.
Виконання реакції. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 мл
молібденованадієвого реактиву і перемішують; з’являється жовте забарвлення.
Приготування реактиву. У стакані місткістю 150 мл змішують розтерті на порошок
4 г амонію молібдату і 0,1 г амонію ванадату, додають 70 мл води і перемішують скляною
паличкою до розчинення. Через кілька хвилин має утворитися прозорий розчин, до якого
додають 20 мл кислоти азотної і доводять об’єм розчину водою до 100 мл.

5. Дія калію хлориду. При взаємодії з кристалами калію хлориду у присутності спирту
етилового із концентрованих розчинів тартратів виділяється білий кристалічний осад
калію гідротартрату:

NaHС4Н4О6 + KCl  KНC4H4O6 + NaCl

Випадіння осаду прискорюється при охолодженні і потиранні стінок пробірки скляною

паличкою.

Реакції виявлення цитрат іонів:C6H5O73-

Структурна формула цитратної кислоти:

9
 H3C6H5O7

1. Дія кальцію хлориду (ДФУ). Кальцію хлорид з солями лимонної кислоти у розчинах
утворює розчинний у кислотах білий осад кальцію цитрату:

Na2HС6Н5О7 + CaCl2  CaHC6H5O7 + 2NaCl

Виконання реакції. До 1 мл нейтрального розчину, що містить випробовувану

субстанцію в кількості, еквівалентній 2-10 мг цитрат-іона, додають 1 мл розчину 200 г/л
кальцію хлориду; розчин залишається прозорим; при кип’ятінні розчину утворюється
білий осад, розчинний у кислоті хлоридній розведеній.

2. Дія оцтового ангідриду (ДФУ). Оцтовий ангідрид і цитрати при нагріванні з

концентрованою сульфатною кислотою утворюють ацетилцитрат червоного кольору з
характерним запахом:

Виконання реакції. До кількості субстанції, еквівалентній 1-2 мг цитрат-іона,

додають 0,5 мл ангідриду оцтового і нагрівають; через 20-30 с з’являється червоне
забарвлення.

3. Дія калію перманганату, натрію нітропрусиду і кислоти сульфамінової (ДФУ) .

Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну близько 50 мг кислоти лимонної,
розчиняють у 5 мл води. До одержаного розчину або до 5 мл досліджуваного розчину
додають 0,5 мл кислоти сульфатної і 1 мл розчину калію перманганату. Розчин
нагрівають до знебарвлення, додають 0,5 мл розчину 100 г/л натрію нітропрусиду в
кислоті сульфатній розведеній, 4 г кислоти сульфамінової. До суміші додають розчин
аміаку концентрований до лужної реакції середовища, додаючи його краплями до
повного розчинення кислоти сульфамінової. Додавання надлишку розчину аміаку
концентрованого призводить до появи фіолетового забарвлення, яке переходить у
фіолетово-синє.

Реакції виявлення арсеніт- та арсенат-іонів

(див. Реакції виявлення арсену(ІІІ) та арсену(V).

Аналіз сумішей аніонів першої групи

Виявлення аніонів найчастіше проводиться в окремих порціях розчину без будь-якої

послідовності. Тільки в окремих випадках застосовуються реакції розділення. Найбільш
доцільним є почати аналіз з попередніх випробовувань для встановлення наявності чи
відсутності у досліджуваному розчині деяких аніонів, і тим спростити аналіз.
10
 1. Органолептичний аналіз (колір, запах, pH розчину, осад). В кислому розчині аніони
летких і нестійких кислот (СO3-2, S2O3-2, SO3-2) не можуть існувати.
2. Попередні випробування проводяться в окремих порціях розчину, для чого
щоразу береться по 0,5 мл досліджуваного розчину.
Дія барію хлориду з перевіркою розчинності осаду у 2 М розчині хлоридної кислоти.
Негативний результат цієї реакції на аніони I аналітичної групи ще не свідчить про
відсутність флуорид-, тетраборат і тіосульфат-іонів, оскільки вони осаджуються із
концентрованих розчинів. Ці іони відкривають реакціями, які є характерними для них.
Дія окисників (йоду, перманганату калію) – виявлення аніонів-відновників (оксалат-,
арсеніт-, тіосульфат-, сульфіт-іони).
Дія відновників (калію йодиду) – виявлення аніонів-окисників (хромат-, дихромат-,
арсенат-іони).
Дія мінеральної кислоти (2 М розчин хлоридної кислоти) - виділення газу свідчить
про наявність карбонат-, сульфіт- і тіосульфат-іонів.
Реакція Гутцайта – виявлення арсеніт- та арсенат-іонів.
Реакція утворення надхромових кислот – виявлення хромат- і дихромат-іонів.
Вибір подальшої схеми аналізу аніонів залежить від складу суміші аніонів, виявлених
попередніми пробами. Більшість аніонів виявляють у суміші за допомогою специфічних
реакцій, без будь-якої послідовності (див. реакції на першу групу аніонів).
Аніони першої аналітичної групи можна розділити на окремі підгрупи,
використовуючи різну розчинність осадів.
3. Аналіз суміші арсеніт-, арсенат- і фосфат-іонів. До 3 мл досліджуваного розчину
додають розчин аміаку до pH 8-10 і магнезіальну суміш до повного осадження арсенат- і
фосфат-іонів (осад 1). У розчині 1 залишаються арсеніт-іони, які виявляють характерними
реакціями. Для цього розчин 1 нейтралізують розведеною нітратною кислотою і виявляють в
окремих порціях цього розчину відповідний аніон реакціями з нітратом аргентуму та з
перманганатом калію.
Осад 1 розчиняють у хлоридній кислоті, нагрівають до 70 С і додають розчин
сульфіду натрію. При цьому в осад випадає сульфід арсену(V), який відокремлюють
центрифугуванням, а потім перевіряють його розчинність (у 2 М HNO3, NaOH, (NH4)2S).
У розчині 2 виявляють фосфат-іон характерними реакціями (з молібденовою
рідиною).

Питання для самопідготовки студентів до заняття

1. Принцип класифікації аніонів на аналітичні групи.

2. Чим пояснюється наявність декількох класифікацій аніонів на аналітичні групи? У чому їх
недоліки?
3. Загальна характеристика аніонів першої аналітичної групи, застосування їх солей в
медичній практиці.
4. Чим відрізняється аналіз аніонів від аналізу катіонів? Яку роль відіграють групові
реагенти?
5. Залежність хіміко-аналітичних властивостей аніонів від електронної будови елементів, що
є в складі аніонів.
6. Які аніони першої аналітичної групи не можуть бути присутні у сильно кислих розчинах і
чому?
7. Які аніони першої аналітичної групи проявляють відновні властивості? За допомогою
яких реакцій можна доказати цю властивість?
8. Які аніони проявляють окислювальні властивості? Вказати реакції, які підтверджують цю
властивість.

11
9. Особливість дії групового реагенту на аніони першої аналітичної групи. Розчинність
осадів.
10. Якими реакціями можна виявити SO4-2, SO3-2, S2O3-2 в суміші?
11. Як проводиться відкриття аніонів летких кислот?

12