Міністерство освіти та науки України

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет медичних технологій, діагностики та реабілітації
Кафедра загальної медицини з курсом фізичної терапії

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр»
за спеціальністю 223 / 224 Назва
ОПП / ОНП «Назва»

на тему: КЛІНІЧНИЙ АНАЛІЗ СЕЧІ ПРИ

ПРОТЕЇНУРІЯХ ТА ЗАХВОРЮВАННЯХ КОТРІ
ВИКЛИКАНІ ПОРУШЕННЯМ БІЛКОВОГО ОБМІНУ

Виконав(ла):
студент(ка) групи РД(РМ)-20м-1
“_” січня 20 р. __________________ /ПРІЗВИЩЕ Ім’я/
(підпис)

Керівник:
к.м.н., доцент __________________ /ПРІЗВИЩЕ Ім’я/
(підпис)

Допускається до захисту:
зав.кафедри загальної медицини
з курсом фізичної терапії, д.б.н.,
професор Тетяна ШЕВЧЕНКО
“_” січня 20 р.

м. Дніпро, 2024
РЕФЕРАТ
 2

Магістерська робота: 61__ с., _8 рис., 1___ табл., __57__ джерел.

Об’єктом дослідження є дані літератури про захворювання нирок при
протеїнуріях.
Мета роботи: описати клінічний аналіз сечі при протеїнуріях та
захворюваннях котрі викликані порушенням білкового обміну
Методика та методи дослідження: систематизований огляд, літературний
огляд із різних джерел інформації. Наукова новизна. Вивчення результатів раніше
виконаних досліджень.
Одержані висновки та їх новизна: Аналіз клінічних статей щодо
ефективності методів визначення білка в сечі показав, що найефективнішим
методом є використанні проби із сульфосаліциловою кислотою. Особливо
важливо відзначити успішність тесту із сульфосаліциловою кислотою у
виявленні прееклампсії у вагітних жінок. Цей метод дозволяє провести швидку
діагностику та покращити прогноз цієї хвороби.
Визначення вмісту протеїну в сечі за допомогою чутливого та економічно
вигідного тесту для ранньої ідентифікації тубулоінтерстиціальної протеїнурії
стає необхідною частиною своєчасної діагностики пацієнтів із хронічною
хворобою нирок. Оцінка співвідношення протеїну до креатиніну у
випадковому зразку виявляється важливою в клінічній діагностиці та корелює
з добовим виділенням протеїну, що робить її рекомендованим методом оцінки
протеїну в сечі. Ефективність тесту сульфосаліцилової кислоти 25%, який
підтверджено дослідженням AGRG Jinadasa, LASM Srimantha, демонструє
його клінічну значущість.
Результати дослідження можуть бути застосовані при розробці ефективних
стратегій діагностики та лікування захворювань нирок, пов'язаних з протеїнуріями та
порушенням білкового обміну.
Перелік ключових слів: ПРОТЕЇНУРІЇ, АНАЛІЗ СЕЧІ, БІЛКОВИЙ ОБМІН,
ГОСТРА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ.
 3

RESUME

The graduation research of the 6 year student, ________________________Oles

Honchar Dnipro National University, faculty of Medical Technologies of diagnostics and
rehabilitation, department of
__________________________________________________________________
Deals with__ Analysis of clinical articles on the effectiveness of methods for
determining protein in urine showed that the most effective method is the use of a sample
with sulfosalicylic acid. It is especially important to note the success of the sulfosalicylic
acid test in detecting preeclampsia in pregnant women. This method makes it possible to
make a quick diagnosis and improve the prognosis of this disease.
Determination of protein content in urine using a sensitive and cost-effective test for
early identification of tubulointerstitial proteinuria is becoming a necessary part of timely
diagnosis of patients with chronic kidney disease. Estimation of the ratio of protein to
creatinine in a random sample is important in clinical diagnosis and correlates with daily
protein excretion, making it the recommended method for estimating urinary protein. The
effectiveness of the sulfosalicylic acid 25% test, which has been confirmed by AGRG
Jinadasa, LASM Srimantha, demonstrates its clinical relevance.
The work is interesting for The results of the study can be used in the development of
effective strategies for the diagnosis and treatment of kidney diseases associated with
proteinuria and protein metabolism disorders.
Bibliography __57___, pages __62___, tables ___1__, ill. __8____.
Key words: PROTEINURIA, URINALYSIS, PROTEIN METABOLISM, ACUTE
RENAL FAILURE.
 4

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................6
РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ДАНИХ СУЧАСНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ЩОДО
ПРОТЕЇНУРІЇ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК ВИКЛИКАНИХ ПОРУШЕННЯМ
БІЛКОВОГО ОБМІНУ........................................................................................................8
1.1. Поняття процесу протеїнурії.......................................................................................8
1.2. Поширеність захворювання в Україні та за кордоном...........................................14
1.3. Патогенетичні особливості процесів та формування протеїнурії.........................19
Висновки до першого розділу..........................................................................................28
РОЗДІЛ ІІ. Літературні джерела, ступінь доказовості...................................................30
Висновки до другого розділу...........................................................................................42
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ...............44
Висновки до третього розділу..........................................................................................51
ВИСНОВКИ.......................................................................................................................54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................................56
 5

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ГНН - гостра ниркова недостатність

AПФ - ангіотензин-перетворювальний фермент
ЦД – цукровий діабет
ATI - антиген-залежне запалення
ХХН – хронічна хвороба нирок
ШКФ - швидкість клубочкової фільтрації
 6

ВСТУП

Актуальність. Протеїнурія вважається одним із найбільш детально вивчених

факторів, що збільшують ризик прогресування ниркової патології. По мірі
наростання рівня протеїнурії спостерігається збільшення ймовірності розвитку та
зростання швидкості прогресування ниркової недостатності. Автори В.В.
Артьоменко, Г.С. Манасова, Л.І. Берлінська, Н.В. Кузьмін досліджували вплив
протеїнурії на прогресування ниркової недостатності у пацієнтів із різними
хворобами нирок, підтверджено, що протеїнурія є самостійним фактором ризику для
розвитку ниркової недостатності (В.В. Артьоменко, Г.С. Манасова, Л.І. Берлінська,
Н.В. Кузьмін, 2018). Зокрема, протеїнурія розглядаються як фактор, що підвищує
ризик виникнення серцево-судинних ускладнень. [1]
В останні десятиліття було проведено значну кількість досліджень,
присвячених вивченню клінічного значення протеїнурією, методів її виявлення та
кількісного визначення, а також лікувальних стратегій для протидії цьому
патологічному стану. Особливо актуальним є пошук маркерів, що надійно
характеризують порушення взаємовідносин між серцем і нирками, а також динаміку
цих відносин при застосуванні відповідних методів лікування. Інтерес до проблеми
протеїнурією пояснюється тим, що її вважають однією з ранніх негативних
прогностичних ознак і факторів ризику для розвитку уражень органів-мішеней при
різноманітних захворюваннях, таких як захворювання нирок, серцево-судинні
захворювання, цукровий діабет. [2]
Метою дослідження є описати клінічний аналіз сечі при протеїнуріях та
захворюваннях котрі викликані порушенням білкового обміну.
Завдання теоретичного дослідження:
1. Провести аналіз літератури за темою дослідження.
2. Описати патогенетичні особливості процесів та формування протеїнурії
3. Провести аналіз клінічних статей, у яких проводять огляд
ефективності сечі при використанні проби із сульфосаліциловою кислотою.
 7

Об'єктом дослідження були дані літератури про захворювання нирок при

протеїнуріях.
Предмет дослідження є методи лабораторної діагностики протеїнурій за
данними літературних джерел.
Методи дослідження: систематизований огляд, літературний огляд із різних
джерел інформації. Наукова новизна. Вивчення результатів раніше виконаних
досліджень.
 8

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ДАНИХ СУЧАСНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ

ДЖЕРЕЛ ЩОДО ПРОТЕЇНУРІЇ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК
ВИКЛИКАНИХ ПОРУШЕННЯМ БІЛКОВОГО ОБМІНУ

1.1. Поняття процесу протеїнурії

Протеїнурія вважається одним з найбільше вивчених чинників ризику розвитку

прогресуючої ниркової патології. Зі збільшенням рівня протеїнурії зростає
ймовірність виникнення та швидкості прогресування ниркової недостатності.
Актуальність висувається щодо пошуку точних маркерів, які можуть достовірно
вказувати на порушення кардіоренальних взаємовідносин та їх динаміку при
застосуванні відповідних методів лікування. Інтерес до проблеми протеїнурії
пояснюється тим, що її розглядають як один із ранніх негативних прогностичних
ознак і факторів ризику ураження органів-мішеней при поширених захворюваннях
нирок, серцево-судинних захворюваннях, цукровому діабеті і т. д.
Автори А. Красій, О. Кучменко визначили, що у вагітних жінок протеїнурія та
мікроальбумінурія можуть виступати важливими показниками [3]. Обидва стани
свідчать про вміст білку та альбуміну в сечі, що може вказувати на ураження нирок
або процеси, які впливають на їхню функцію. Причинами протеїнурії у вагітних
можуть бути різноманітні фактори. Однією з найпоширеніших причин є
прееклампсія, серйозний стан, що може розвиватися після 20-го тижня вагітності і
супроводжується підвищеним артеріальним тиском та ураженням органів, зокрема
нирок. Інші можливі причини протеїнурії у вагітних включають інфекції сечових
шляхів, захворювання нирок перед початком вагітності або загострення наявних
ниркових захворювань під час вагітності. [3]
Сеча є результатом життєдіяльності організму, формується та виводиться
сечовивідною системою. Ця біологічна рідина містить кінцеві продукти обміну
речовин, а також різноманітні органічні та неорганічні речовини. Утворення сечі
відбувається в нирках [3].
 9

Нирки парні органи бобоподібної форми, обтягнуті капсулою для амортизації

та шаром жиру, що захищає їх від зміщення, охолодження та механічного
пошкодження. В нирці відрізняють два шари: зовнішній - кірковий, та внутрішній -
мозковий, який становить основну масу органа. Основною структурно-
функціональною одиницею є нефрон, що розташований в кірковому шарі.
Функціонуючи неодночасно, нефрони адаптують свою діяльність до потреб
організму.
Нефрон складається з ниркового тільця та системи ниркових канальців, при
цьому в нирковому тільці розрізняють судинний клубочок і капсулу .
Капіляри клубочка виходять від аферентної артеріоли та об'єднуються в
еферентну артеріолу, яка подальше гілкується у капіляри, що живлять систему
канальців. Капсула клубочка складається з двох листків: внутрішнього, який
прилягає до капілярної сітки клубочка, та зовнішнього, що переходить у стінку
канальців. Між цими листками існує порожнина, яка переходить у просвіт
канальців.
Канальці нефронів розділені на чотири частини: проксимальна (головна), петля
нефрона, дистальна та збірна ниркова трубочка, яка переходить в сосочкову
протоку. Остання відкривається у верхній частині ниркової піраміди в порожнину
ниркової чашки та впадає в ниркові миски, де сеча збирається перед виходом в
сечовід.

Важливо зауважити, що наявність білка в сечі не завжди означає його ниркове

походження. Протеїнурія є ключовим симптомом захворювань нирок, але також
може вказувати на патологічний стан організму загалом. Підвищення рівня
протеїнурії може бути обумовлене такими чинниками, як ураження базальної
мембрани та підоцитів, недостатність канальцевої реабсорбції, фільтрація
патологічних білків, або збільшена секреція білків епітелієм нирок та інших органів.
При наявності вираженої лейкоцитурії та, особливо, гематурії, позитивна
реакція на білок у сечі може бути обумовлена розпадом клітинних елементів при
 10

тривалому стоянні сечі. У такому випадку протеїнурія, яка перевищує 0,3 г на добу,
вважається патологічною.

Рис. 1.1. Протеїнурія/мікроальбумінурія та підвищення ризику розвитку по-

дій. [4]
Автори В. М. Лісовий, І. М. Антонян, Н. М. Андон’єва визначили, що фонова
гіпертензія та протеїнурія є суттєвими факторами ризику, пов'язаними з вагітністю,
проте їх вплив на різні ризики неоднаковий [5]. Ризик виникнення вад розвитку у
новонароджених порівняно із загальною популяцією залишається на звичайному
рівні, за винятком спадкових захворювань, таких як рефлюкс-нефропатія,
полікістозна хвороба нирок або вроджені аномалії нирок і сечових шляхів. Частота
передчасних пологів і народження дітей з гіпотрофією фактично пов'язана з
початковим етапом хронічної ниркової недостатності і збільшується зі зростанням
важкості порушень функції нирок. [5]
Отже, виявлено, що протеїнурія вагітних є значущим індикатором, який може
свідчити про відхилення у роботі нирок та високий ризик ускладнень під час
вагітності.
За механізмом розвитку протеїнурія буває гломерулярною, канальцевою та «від
переповнення» (рис. 1.2). [6]
 11

Канальцева протеїнурія виникає внаслідок обмеження канальцевої реабсорбції

білка, спричиненого розвитком тубулопатії. Клітини проксимальних канальців
відповідають за захоплення та обробку білкових молекул. При гострому або
загостренні хронічного тубулоінтерстиціального нефриту білок, який фільтрується в
клубочках, не може бути адекватно захоплений канальцевим епітелієм, що
призводить до збільшення його концентрації в сечі. Також може відбуватися
збільшення синтезу уромодуліну. Канальцева протеїнурія, як правило, не є
вираженою і зазвичай не перевищує 500 мг на добу. [7]
Протеїнурія від переповнення виникає внаслідок підвищення концентрації в
крові низькомолекулярного білка, яке легко фільтрується в клубочках. Цей стан
спостерігається при амілоїдозі, мієломі Бенс-Джонса та у випадках гемолізу та
міолізу (краш-син-дром, синдром позиційного здавлення.) .[8]
Виділяють кілька типів протеїнурії:
1. Преренальна протеїнурія
2. Ренальна протеїнурія
3. Постренальна протеїнурія.

Рис. 1.2. Класифікація протеїнурії за механізмом виникнення [6]

 12

Автори А.І. Гоженко, А.В. Хамініч визначили, що протеїнурія є ключовим

показником ниркових порушень, і її головною характеристикою є обсяг виділеного
білка [9]. У більшості випадків цей показник визначає ступінь ураження нефронів,
прогресію патологічного процесу в нирках, прогноз захворювання та час до
розвитку ниркової недостатності. Таким чином, клінічне значення протеїнурії є
значущим і полягає вчасному виявленні та ефективному лікуванні цього стану.
Діагноз протеїнурії встановлюється при наявності білка в сечі більше 50 мг у
добовому випуску у дітей та понад 150 мг у дорослих. [9]
Автори А.В. Кравчук, Л.В. Романів визначили, що протеїнурія виступає
важливим показником ниркової патології, оскільки вона визначає ступінь
пошкодження нефрону, хронізацію процесу в нирках, а також прогноз
нефрологічного захворювання та термін розвитку ниркової недостатності [10].
Виділення білка з сечею є не лише нефротоксичним фактором, але й маркером
майбутнього прогресування захворювань нирок, що вимагають медикаментозної
корекції. Клінічне значення протеїнурії є значущим і полягає вчасному виявленні та
адекватному лікуванні цього стану. [10]
Ступінь протеїнурії зазвичай віддзеркалює тяжкість ураження сечової системи.
Проте, при хронічних пошкодженнях нирок у термінальній фазі нефросклерозу
вміст білка в сечі часто може бути низьким. Різко виражена протеїнурія
спостерігається при гострому і хронічному гломерулонефриті, системному
червоному вовчаку, амілоїдозі нирок, тромбозі ниркової вени. Класифікують
протеїнурію на мінімальну (добова екскреція білка до 1,0 г), помірну (1,0–3,0 г) і
велику (масивну, нефротичну) протеїнурію (при добовій екскреції білка понад 3,0 г
у дорослих і понад 2,5 г у дітей). [11]
Автори О.М. Горленко, А.В. Ленченко, А.І. Томей визначили, що у клінічній
практиці виокремлюють два види протеїнурії - інтермітуючу і персистуючу [12].
Інтермітуюча протеїнурія включає в себе: а) функціональну; б) ідіопатичну; в)
ортостатичну. [12]
Функціональна протеїнурія виникає у зв'язку з різноманітними станами, такими
як лихоманка, значне фізичне або білкове навантаження, застійна серцева
 13

недостатність, переохолодження, психоемоційний стрес та інші стани з підвищеною

активністю нирок. Вплив цих факторів призводить до збільшеної проникності
гломерулярних капілярів і розвитку функціональної протеїнурії. Протеїнурія, яка
виникає внаслідок інтенсивних фізичних навантажень, переважно обумовлена
канальцевим компонентом. Функціональна протеїнурія, як правило, має
мінімальний або, рідше, помірний рівень, і зникає після припинення впливу
фактора, що її викликав. [13]
Ідіопатична протеїнурія спостерігається у деяких здорових дітей та молодих
дорослих. Це вважається функціональною протеїнурією з мінімальними рівнями
білка, іноді помірними, з нормальним осадом сечі. Ідіопатична протеїнурія може
мати спадковий характер у вигляді синдрому тонкої базальної мембрани. [14]
Ортостатична протеїнурія виявляється тим, що білок з'являється в сечі після
перебування особи у вертикальному положенні. Це явище спостерігається
переважно у підлітків і пов'язане із гемодинамічними механізмами. У
горизонтальному положенні людини добова екскреція білка з сечею не перевищує
10-30 мг, а при вертикальному положенні вона може сягати 1,0-1,5 г/доб. [15]
До персистуючої протеїнурії відносять:
а) Ренальну (клубочкову, канальцеву, змішану).
б) Супраренальну (протеїнурія переповнення).
в) Інфраренальну (секреторну). [16]
Персистуюча (постійна) протеїнурія характеризується виділенням білка із
сечею незалежно від фізичної активності хворого, його положення та стану у
гемодинаміці.
Ренальна протеїнурія:
Клубочкова протеїнурія виникає внаслідок порушення проникності
гломерулярного фільтра для білків плазми. Це поділяється на селективну та
неселективну протеїнурію, в залежності від розподілу білкових фракцій у сечі.
Селективна протеїнурія характеризується втратою альбуміну та схожих фракцій, що
пов'язано з порушенням функціонального електростатичного бар’єра. Неселективна
протеїнурія включає альбумін та значну кількість високомолекулярних глобулінів,
 14

що пов'язано з порушенням селективності гломерулярного бар’єра. Клубочкова

протеїнурія спостерігається при гломерулонефритах, ниркових васкулітах,
діабетичній нефропатії, амілоїдозі нирок та інших ниркових захворюваннях. [17]
Канальцева протеїнурія виникає внаслідок порушення процесів реабсорбції
білків ультрафільтрату та характеризується високим вмістом низькомолекулярних
протеїнів, таких як E2-мікроглобулін та лізоцим. Ця протеїнурія спостерігається при
спадкових тубулопатіях, інтерстиціальних нефритах, гострому ураженні нирок,
токсичному ураженні канальцевого апарату солями важких металів і різними
лікарськими препаратами. Ізольована канальцева протеїнурія не перевищує 1,0 г/доб
і може бути виявлена методами, які дозволяють виявити передальбумінову фракцію
або визначити вміст специфічних білків у сечі. [18]
Змішана протеїнурія виникає за участю гломерулярних і тубулярних механізмів
та спостерігається при гломерулонефритах, діабетичній нефропатії, пієло-нефритах,
амілоїдозі нирок тощо.
Супраренальна протеїнурія:
Протеїнурія переповнення виникає при мієломній хворобі, хворобі
Вальденстрема, злоякісних лімфомах, коли в плазмі крові накопичуються
низькомолекулярні парапротеїни, що легко фільтруються через неушкоджений
клубочковий бар’єр. Добова екскреція білка при цьому може сягати 0,5–2 г і більше.
[19]
Інфраренальна (секреторна) протеїнурія:
Цей вид протеїнурії зумовлений підвищеною секрецією різних білків клітинами
канальцевого епітелію, а також слизової оболонки та залоз сечостатевих органів.
Секреторна протеїнурія, зазвичай, не перевищує 1,0 г/доб.

1.2. Поширеність захворювання в Україні та за кордоном

Автори В.А. Огнєв, О.В. Орел визначили, що найвищі рівні поширеності

становили такі ускладнення: анемії, хвороби сечостатевої системи, хвороби системи
кровообігу, набряки, протеїнурія, гіпертензія [20]. За рівнем поширеності перше
 15

місце посідають анемії, друге – хво-роби сечостатевої системи, третє – хвороби

системи кровообігу, четверте – набряки, протеїнурія, гіпертензія. [20]

Рис. 1.3. Динаміка показників поширеності деяких захворювань, які викликали

ускладнення вагітності,за 2017–2021рр. по Україні на 100 жінок, які закінчили
вагітність. [20]
Поширеність ускладнень вагітності, пов'язаних із захворюваннями сечостатевої
системи, системою кровообігу, набряками, протеїнурією та гіпертензією,
залишається практично на одному рівні і не виявляє тенденції до зменшення.
Найвищий рівень зафіксовано у 2019 році – 14,5, а найнижчий у 2020 – 13,8 на 100
вагітних, які завершили вагітність. Аналізуючи поширеність інфекцій сечостатевої
системи, які ускладнюють вагітність, зафіксовано певне зростання з 14,0 у 2017 році
до 14,2 у 2021 році на 100 вагітних, які завершили вагітність.
Автор І.І. Дельва визначила, що погіршення швидкості клубочкової фільтрації є
незалежним чинником ризику виникнення цереброваскулярної патології [21].
Встановлено незалежний зв'язок між протеїнурією та ймовірністю інсульту.
Хронічне захворювання нирок пов'язане із клінічною тяжкістю інсультів та
ступенем вираженості постінсультних наслідків. Наявні достовірні асоціації між
хронічним захворюванням нирок та вираженістю нейровізуалізаційних ознак
церебральної мікроангіопатії. [21]
 16

Також спостерігається незалежний зв'язок між протеїнурією та ризиком

інсульту. У мета-аналізі, який враховував результати 10 когортних досліджень і
включав більше 140 тисяч учасників, присутність протеїнурії пов'язувалася із
збільшенням ймовірності інсульту на 71%. Ця залежність залишалася достовірною
навіть після коригування на інші фактори ризику інсульту. В іншому мета-аналізі
було встановлено, що пацієнти з макроальбумінурією мали значно вищий ризик
інсульту у порівнянні з тими, у кого спостерігалася мікроальбумінурія. [22]
Припускається, що прискорені механізми атерогенезу при хронічній хворобі
нирок (ХЗН) пов'язані з хронічним прозапальним станом, уремічними токсинами та
вторинною дисліпідемією. Дисліпідемія при ХЗН має складну природу. Втрата білку
через протеїнурію призводить до активації 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА-
редуктази та порушення транспортних процесів ліпопротеїнів, що призводить до
зростання рівнів тригліцеридів, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності та
зменшення рівнів ліпопротеїдів високої щільності в сироватці крові. Цей явище
особливо виражене у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу, де всі показники
ліпідограми прогресивно погіршуються зі зростанням альбумінурії. Крім того,
втрата ферменту лецитинхолестерин ацилтрансферази з сечею призводить до
низького рівня ліпопротеїдів високої щільності. [23]
Автори С.П. Фоміна, Н.О. Пічкур визначили, що протеїнурія є одним із
факторів, пов'язаних із прогресуючою втратою функції нирок у випадках хронічної
хвороби нирок [24]. У ході дослідження ефективності агалсидази-β у третій фазі у
пацієнтів з класичною хворобою Фарбі та рівнем протеїнурії менше 1.0 г/доба було
зафіксовано стабілізацію функції нирок протягом 5 років спостереження. Навпаки,
серед пацієнтів із класичною хворобою Фарбі та протеїнурією більше 1.0 г/доба,
пов'язаною із фіброзом за даними первинної нефробіопсії, спостерігалася
формування рубців у більш ніж половині клубочків, що супроводжувалося
прогресуючою втратою функції нирок, часто до п'ятої стадії хронічної хвороби
нирок. Ці висновки підтверджені результатами 10-річного спостереження.
Важливими факторами, які пов'язані з прогресуючою втратою функції нирок, є вік
пацієнта на початку ферментозамісної терапії та середнє співвідношення протеїн-
 17

креатинін в сечі менше 0.5 г/г (<0.5 г/доба, <50 мг/ммоль) протягом спостереження.
У пацієнтів з неконтрольованою протеїнурією або уповільненою швидкістю
клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1.73 м2, призначення лише
ферментозамісної терапії не запобігало подальшому погіршенню функції нирок. [24]
Недавно було відзначено ситуації, де спостерігалося збільшення втрати
подоцитів разом із сечею ще до виявлення клінічно підтвердженої протеїнурії.
Автори О.В. Курята, І.П. Гарміш визначили, що субклінічний гіпотиреоз може
бути розглядений як додатковий фактор, який впливає на перебіг хронічної хвороби
нирок та артеріальної гіпертензії шляхом погіршення стану ендотеліальної функції
та збільшення рівня добової протеїнурії [25]. Використання комбінованого
антигіпертензивного препарату, що включає валсартан у дозі 160 мг та амлодипін у
дозі 5 мг, у хворих з коморбідною патологією (хронічна хвороба нирок в поєднанні
із субклінічним гіпотиреозом), сприяло досягненню цільових значень артеріального
тиску, поліпшенню ендотеліальної функції та зниженню рівня добової протеїнурії.
[25]
Автори MMB Mohamed, JCQ Velez визначили, що кількісна оцінка протеїнурії
важлива тим, що великий ступінь протеїнурії визначено як проява гломерулярних
захворювань, а гломерулярні захворювання часто вимагають медичного впливу,
який може суттєво відрізнятися від того, що рекомендовано для негломерулярних
захворювань нирок. Крім того, протеїнурія пов'язана з великим ризиком для
прогресуєючого протеїнурічного хронічного захворювання нирок та
використовується для відстеження реакції на терапію. Співвідношення
протеїн:креатинін у взірцях сечі за один раз корелює добре з вимірюванням
сечового білка за 24 години, коли вірно інтерпретовано, враховуючи різні швидкості
виведення креатиніну. [26]
Люди, інфіковані SARS-CoV-2, розвивають гостру респіраторну хворобу, яка в
наслідок викликає ряд патологічних механізмів, що можуть призвести до розвитку
ГНН. Протеїнурію низького рівня можна спостерігати при COVID-19 в разі
субклінічної форми ГНН, тобто без підвищення концентрації сечовини в сироватці.
Найпоширенішим типом ГНН при COVID-19 є ATI. В разі ATI також можна
 18

виявити протеїнурію низького рівня, ймовірно, в результаті ураження порожнини

ближнього спірального каналу, коли відокремлені та відторгнуті клітини каналу не
можуть знову поглинати фільтрований білок, який зазвичай відновлюється через
апікальний ендоцитичний апарат. Схильні особи африканського походження, які є
носіями високоризикового генотипу APOL1, можуть отримати колапс
гломерулопатії при інфікуванні COVID-19 і представляти протеїнурію невротичного
діапазону та ГНН. Загальний запальний відгук пов'язаний із збільшенням
проникності гломерула. Інші гострі гломерулярні ураження можуть виникати у
пацієнтів з COVID-19 (наприклад, тромботична мікроангіопатія). Попередній ХНН
може призводити до виявлення протеїнурії у пацієнта з COVID-19, і магнітуда
протеїнурії в таких випадках може бути будь-якого ступеня, стабільною чи гіршою,
ніж її базове значення. [27]
Автори В.Д. Москалюк, М.О. Андрущак визначили, що нирки виконують
важливу метаболічну функцію та є об'єктом впливу вірусу SARS-CoV-2. Останнім
часом звертається все більше уваги на зв'язок між COVID-19 та розвитком гострого
ураження нирок. З ретроспективних досліджень у різних країнах було виявлено, що
ниркова недостатність часто виявляється у пацієнтів з COVID-19 і може бути
основною причиною поліорганної недостатності та смерті. [28]
Важливо відзначити, що до групи ризику належать пацієнти з попереднім
ураженням нирок до госпіталізації. Частота ураження нирок серед пацієнтів з
COVID-19 може варіюватися від 1% до 13%. Розвиток гострого ураження нирок є
предиктором високого ризику госпітальної смерті. Етіологія ураження нирок у
пацієнтів з COVID-19 ймовірно є багатофакторною. По-перше, новий коронавірус
може прямо впливати на тканину нирок цитопатичним шляхом. Це підтверджується
виявленням фрагментів РНК коронавірусу в крові та сечі. Зокрема, встановлено, що
новий коронавірус використовує рецептор ангіотензин-перетворювального
ферменту 2 (AПФ2) як шлях входу в клітину, що ідентичний рецептору SARS-CoV.
Таким чином, захворювання нирок може бути викликане проникненням
коронавірусу в клітини нирки через AПФ2-залежний механізм. [29]
 19

По-друге, відкладення імунних комплексів вірусного антигену у самих клітинах

нирок може впливати на їхню функцію. Також слід враховувати непрямий вплив на
ниркову тканину, зумовлений гіпоксією, шоком і рабдоміолізом, які можуть
виникати через відкладення імунних комплексів або вірус-індукованих імунних
реакцій та цитокінів. Лікування хворих на COVID-19 може сприяти усуненню цих
негативних наслідків для нирок. [30]
Таким чином, протеїнурія є відзначеною особливістю COVID-19. Хоча вона
виявляється досить часто, відзначена частота може бути переоцінена через значні
відмінності у частоті та способі оцінювання. Протеїнурія у випадках COVID-19 без
АКІ часто є тимчасовою і має невизначені долгострокові наслідки. Оскільки
більшість випадків CoV-AKI спричинені формою ATI, яка може призводити до
порушення тубулярної реабсорбції відфільтрованих білків, очікується, що в такому
середовищі буде спостерігатися протеїнурія низького рівня, і в багатьох з цих
випадків очікується, що протеїнурія буде тимчасовою.

1.3. Патогенетичні особливості процесів та формування

протеїнурії.

Протеїнурія є визначальним симптомом захворювань нирок. Тому вимірювання

вмісту білка в сечі відіграє ключову роль у будь-якому діагностичному обстеженні
захворювань нирок. У багатьох випадках аналіз протеїнурії обмежується
вимірюванням загального вмісту білка, враховуючи, що дуже високі рівні
протеїнурії (нефротична протеїнурія) є характерними для гломерулярних
захворювань. Проте протеїнурія може також вказувати на порушення зворотного
всмоктування тубулярного білка або навіть бути фізіологічною. [31]
Автор A. Bökenkamp розглянув фізіологію обробки білка нирками та надав
вказівки з більш вдосконаленого аналізу протеїнурії з розрізненням альбуміну,
білків малої молекулярної маси та імуноглобулінів. Ці неінвазивні тести доступні в
більшості рутинних клінічних лабораторій і можуть керувати лікарем у
 20

діагностичному процесі перед замовленням більш дорогих (молекулярно-генетичні

тести) та/або інвазивних (біопсія нирок) діагностики. [32]
Окрім серумного креатиніну, артеріального тиску та аналізу сечі, вимірювання
виділення білка сечею відіграє ключову роль у визначенні та класифікації
захворювань нирок. Навіть невеликі кількості протеїнурії, тобто мікроальбумінурія,
пов'язані з несприятливими наслідками, тому вони включені в ступені хронічної
ниркової недостатності. Оскільки непошкоджений гломерулярний фільтр практично
не пропускає великі білки, протеїнурія є визначальною для гломерулярних
захворювань. Проте значна протеїнурія може також виявитися при
тубулоінтерстиціальних захворюваннях, що може становити діагностичний вик—
лик. [33]
У нормальних умовах сеча майже вільна від білка (тобто протеїнурія < 4
мг/м²/год або співвідношення протеїн-креатиніну < 180 мг/г (20 мг/ммоль)). Однак
існують три ситуації, коли протеїнурія може бути фізіологічною: (І) ортостатична
протеїнурія, (ІІ) лихоманкова протеїнурія, та (ІІІ) протеїнурія під час фізичного
навантаження. У всіх цих випадках протеїнурія є тимчасовою, тому повинна бути
відсутньою при тестуванні на сечу, зібраній безпосередньо після пробудження, після
відновлення від лихоманкового стану або після завершення фізичного
навантаження, відповідно. [34]
Вода та малі розчини до розміру інуліну (5 кДа) можуть вільно пройти через
гломерулярний фільтр. Для більших молекул проникнення обернено пропорційно
величині молекули. Таким чином, білки з низькою молекулярною масою з масою
молекули від 10 до 20 кДа, такі як α1-мікроглобулін, β-2 мікроглобулін, цистатин С,
білок, зв'язаний з ретинолом, і багато інших макромолекул, включаючи гормони та
цитокіни, також проходять гломерулярний фільтр в значних кількостях. Однак
кінцева сеча містить незначні кількості білків з низькою молекулярною масою. Це
через інтенсивну реабсорбцію білків у канальці нирки за участю рецепторно-
медійної багатолігандної ендоцитозу з включенням мегаліну та кубуліну.
Реабсорбовані білки з низькою молекулярною масою розщеплюються при низькому
 21

рН в лізосомах канальця нирки і не потрапляють в кровообіг в недійсному стані

(рис. 1.4).

Рис. 1.4. Поглинання та внутрішньоклітинна обробка низькомолекулярних

білків у проксимальному канальці.
Мегалін присутній на клітині поверхні у великій кількості. Коли
низькомолекулярні білки зв’язуються з мегаліном, цей «вантаж» інтерналізується в
ранню ендосому. Ендосома підкислюється дією Н+ АТФаза в концерт з хлоридним
каналом 5. При низькому рН вантаж дисоціює від мегаліну і проходить через пізню
ендосому і далі до лізосоми, де вона знаходиться деградували. Мегалін повертається
з рання ендосома назад до поверхні клітини, де вона знаходиться доступні для
інтерналізації більше вантажує. [35]
Автор A. Bökenkamp визначив, що патологічна протеїнурія може виникнути
внаслідок двох основних механізмів (або комбінації обох): (І) збільшеної
проникливості гломерулярного бар'єру для білка або (ІІ) порушеної реабсорбції
білка в ближньому канальці. Хоча існує зв'язок між нефротичною протеїнурією та
гломерулярним захворюванням, існує значна перекриття з негломерулярними
захворюваннями, які також можуть викликати велику протеїнурію та альбумінурію.
Вимірювання білків у сечі
 22

Перший етап перевірки протеїнурії - за допомогою смужок для сечі. Цей

колориметричний метод ґрунтується на зміні рН в присутності аніонних білків,
таких як альбумін та трансферрин, тоді як інші білки мають набагато меншу
афінітет до протонів. Таким чином, межі виявлення значно відрізняються для різних
білків: 150 мг/л для альбуміну, 200 мг/л для трансферрину, 500 мг/л для IgG, 600
мг/л для β2-мікроглобуліну та більше 1000 мг/л для легких ланцюгів
імуноглобулінів. Смужки для сечі мають хорошу чутливість як засіб скринінгу для
макроальбумінурії (співвідношення альбумін-креатинін > 30 мг/ммоль), однак
специфічність обмежена. Важливо мати на увазі, що смужка вимірює концентрацію
білка в сечі, і діурез (анти-) тому сильно впливає на чутливість і специфічність цього
тесту. [36]
У більшості клінічних лабораторій загальний білок вимірюється за допомогою
колориметричного методу біурету або турбідиметричного методу та відноситься до
креатиніну сечі для корекції концентрації сечі при використанні зразків сечі "на
льоту". Білки сечі можуть бути розрізнені за допомогою гель-електрофорезу SDS-
PAGE та хроматографії швидких білків, що відрізняє гломерулярну та тубулярну
протеїнурію. Однак в повсякденній практиці використовується вибір маркерних
білків для класифікації протеїнурії. Недавно в дослідницьких умовах був
впроваджений аналіз протеому сечі на основі мас-спектрометрії. [37]
Для досягнення високої чутливості ("мікроальбумінурія") концентрації
альбуміну в сечі вимірюють імунотурбідиметрією або нефелометрією за допомогою
антитіл проти альбуміну. Цей метод також використовується для вимірювання
ЛМБ-білків, таких як α1-мікроглобулін, β2-мікроглобулін, білок, зв'язаний з
ретинолом (RBP) та цистатин С. [38]
Автор A. Bökenkamp зазначив, що концентрація білка в сечі сильно впливає на
(анти-)діурез. Тому протеїнурія визначається або в сечі за визначений час, або
нормалізується до концентрації креатиніну в сечі як замінника маркера
(анти-)діурезу. Перший метод ускладнюється неточністю збору сечі, тоді як другий
передбачає нормальну продукцію креатиніну. Умови зі збільшеною (наприклад, в
бодібілдингу, прийомі креатиніну) або зменшеною продукцією (наприклад,
 23

нейром'язовим захворюванням, втратою маси м'язів) призведуть до фальшиво

зменшених або збільшених співвідношень відповідно.
З погляду анатомії, протеїнурія може бути екстраренальною (ортостатичною),
яка викликана фізичними навантаженнями або лихоманкою, і не перевищує 500
мг/добу у дорослих, або ренальною, де переважає ураження структур нефрону
(гломерулярна, тубулярна або змішана). За рівнем екскреції білка протеїнурію
розділяють на мікропротеїнурію (до 1 г/добу, а при цукровому діабеті - до 300
мг/добу), протеїнурію середнього ступеня (1-2,5 г/добу) і макропротеїнурію
(нефротичну - понад 2,5 г/добу). [39]
Мікроальбумінурія важлива як показник ураження нирок, оскільки виділення
білка з сечею також є нефротоксином, що вказує на майбутнє прогресування
ниркового захворювання і потребує медикаментозної корекції.
Перший бар'єр для проникнення білка в сечу - це базальна мембрана, яка діє як
"молекулярне" сито, пропускаючи лише низькомолекулярні білки (зокрема
альбуміни і трансферин). Важливо також враховувати негативний заряд стінок
гломерулярних капілярів, маючи на увазі, що білкам з негативним зарядом
ускладнено пройти через цей капілярний фільтр. Гемодинамічні чинники також
впливають на проникнення білка, оскільки збільшення швидкості кровотоку
створює умови для підвищення проникливості для білка. [40]
При цьому важливо враховувати, що обща площа капілярів клубочків є
значною і порівнянна з поверхнею тіла. У випадку, коли проникливість клубочкових
капілярів на 20-50 разів вища, ніж у капілярів інших тканин, у клубочках
відбувається ультрафільтрація, і до 75 г білка потрапляє в первинну сечу за добу (з
урахуванням утворення до 180 мл клубочкового фільтрату за добу). Проте в
подальшому відбувається зворотний процес реабсорбції води та основних складових
в канальцях. Майже усе білок, який потрапив у первинну сечу, поглиблюється в
проксимальних канальцях. Цей процес відбувається за механізмом піноцитозу, тому
в кінцеву сечу потрапляють лише залишки білка, які не піддалися цьому процесу
поглиблення. Отже, ушкодження проксимальних канальців виступає як основний
 24

патогенетичний механізм пошкодження нирок, що призводить до подальшого

зменшення транспорту натрію, осмотично активних речовин, фосфатів і води. [41]
Отже, як було вказано, протеїнурія може мати клубочковий та канальцевий
характер, і її розміри також визначаються швидкістю клубочкової фільтрації. Проте,
слід зауважити, що інтенсивність клубочкової фільтрації може змінюватися за умов
функціональних навантажень, тому дослідження протеїнурії в стані спокою можуть
не виявляти втрати білка і не надавати можливість оцінити функціональні здатності
нефрону з транспорту білка та ступеня його ураження.
Автори А.І. Гоженко, А.В. Хамініч визначили, що протеїнурія завжди
супроводжується змінами у структурі ниркових клубочків, проте їх виявлення
можливе лише за допомогою спеціальних методів морфологічного дослідження, а не
за допомогою світлової мікроскопії. Наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом 2
типу, зі збільшенням екскреції білка, електронна мікроскопія виявляє значне
збільшення товщини гломерулярної базальної мембрани та об'єму мезангіоцитів.
Збільшення товщини базальної мембрани асоціюється з підвищеною сироватковою
концентрацією маркерів гострої фази, таких як С-реактивне білко, сироватковий
амілоїд А (SAA), інтерлейкін-6 і фібриноген. [42]
В наш час визнається, що існує взаємозв'язок між протеїнурією та погіршенням
фільтраційної функції нирок. Найпереконливіші докази для цього взаємозв'язку
були отримані у ході обширних перспективних досліджень, що включали хворих на
артеріальну гіпертензію (АГ) та/або цукровий діабет 2 типу (ЦД2). За результатами
дослідження NORDIL, в якому брали участь 10881 пацієнтів з АГ, підтверджено
відносно дійсний та незалежний зв'язок між протеїнурією та зниженням швидкості
клубочкової фільтрації, яку оцінювали за допомогою Cockroft-Gault та MDRD.
Пацієнти з проявами ураження нирок, такими як альбумінурія та зниження
розрахункової клубочкової фільтрації, значно частіше досягали первинної кінцевої
точки (фатальні та нефатальні гострі інфаркти міокарда, мозкові інсульти, серцево-
судинна смерть). [43]
Проте залишається невивченим зв'язок між змінами клубочкової фільтрації та
рівнем протеїнурії у здорових та пацієнтів з хворобами нирок при різних
 25

фізіологічних режимах роботи нирок, таких як добовий та індукований діурез

(водний або водно-сольовий). Однак флуктуації фільтрації та реабсорбції у таких
пацієнтів можуть служити важливим джерелом інформації про функціональний стан
нирок. [44]
Автори MMB Mohamed, JCQ Velez описали механізм протеїнурії з COVID-19
Протеїнурія є відображенням порушення проникливості бар'єра гломерулярної
мембрани або порушеного зворотного всмоктування епітеліальними клітинами
ближніх канальців. У фізіологічних умовах всі білки низької молекулярної маси
(наприклад, α1-мікроглобулін, β2-мікроглобулін) та частина білків середньої
молекулярної маси, головним чином альбумін, перетинають гломерулярний бар'єр і
повністю всмоктуються епітеліальними клітинами проксимальних трубочок. В
контексті COVID-19 розрив стінки гломерулярного капіляру може відбуватися при
COVAN, тоді як порушення зворотного всмоктування в процесі ATI також є
ймовірним (рис. 1.5). [45]
 26

Рис. 1.5. Патогенез протеїнурії при COVID-19 (MMB Mohamed, JCQ Velez) [45]
Докази порушеного оброблення нирковими трубочками білка при ATI:
застосовний до CoV-AKI
Всмоктування фільтрованого білка відбувається переважно в частині convoluta,
в сегментах S1 і S2 проксимального каналу, і в меншій мірі в частині recta (пізні
сегменти S2 і S3). Епітеліальні клітини цих сегментів містять обширний апікальний
 27

ендоцитозний апарат, який відповідає за рецепторно-медійний ендоцитоз білків. В

цьому апараті є два окремих рецептори з різним ступенем афінності до альбуміну,
мегалін (низька афінність) і кубулін (висока афінність), розташовані в областях з
покриттям клатратів, де вони зв'язують альбумін. Після ендоцитозу альбумін може
бути спрямований в ендоцитозні мішки для трансцитозу через шлях відновлення,
або до лізосом для розщеплення. [46]
На шляху відновлення до 400–500 г/день альбуміну повертається до
васкулярного простору без розщеплення. Крім того, ендосоми, що містять
відокремлені білки, зливаються з лізосомами, де білки гідролізуються, а отримані
амінокислоти повертаються до кровообігу або виділяються в сечовий простір. В
результаті імунологічного аналізу для альбуміну залежить від того, чи є білки цілі
чи в зламах, оскільки лише цілі білки вимірюються цим аналізом, а 90–95% сечового
альбуміну розбивається на зламки. При ATI структурні та функціональні зміни в
епітеліальних клітинах проксимальних трубочок залежать від важкості та тривалості
ушкодження. [47]
Глибока і тривала ATI, пов'язана з відокремленням епітеліальних клітин
ниркових трубочок від базальної мембрани, відторгненням клітин у трубочковий
просвіт та затемненням і втратою межі в щілинних епітелях, призведе до
пошкодження апікального ендоцитозного апарату, що призведе до протеїнурії. ATI
може недооцінювати протеїнурію, оскільки вона призводить до фрагментації і / або
окислення фільтрованого альбуміну, який не буде виявлений стандартним
імунологічним аналізом. [48]
Автори Н. Степанова, В. Дріянська визначили, що велика протеїнурія (> 500
мг/24 год) є доказаним індикатором пошкодження гломерул та основним фактором
ризику швидкої прогресії хронічної хвороби нирок та серцево-судинної
захворюваності та смертності. Крім того, протеїнурія є найбільш поширеним
клінічним проявом у пацієнтів із вторинною нефропатією оксалату (до 69%). Наразі
вже доведено, що так само, як у гломерулярних захворюваннях, уроки подоцитів та
канальців беруть участь у шляху протеїнурії, індукованому оксалатом. [49]
 28

Висновки до першого розділу

Аналіз літератури вказує на те, що протеїнурія розглядається як один із
найбільш вивчених чинників ризику для прогресуючої ниркової патології. Зі
збільшенням рівня протеїнурії збільшується ймовірність виникнення та швидкості
прогресування ниркової недостатності. Актуальність дослідження визначається
необхідністю пошуку точних маркерів, які надійно вказують на порушення
кардіоренальних взаємовідносин та динаміку цих відносин при застосуванні
відповідних методів лікування.
Важливо зауважити, що присутність білка в сечі не завжди свідчить про його
ниркове походження. Протеїнурія виступає як ключовий симптом захворювань
нирок, але також може вказувати на патологічний стан організму загалом.
Збільшення рівня протеїнурії може бути обумовлене факторами, такими як
ураження базальної мембрани та підоцитів, недостатність канальцевої реабсорбції,
фільтрація патологічних білків, або підвищена секреція білків епітелієм нирок та
інших органів.
Протеїнурія від переповнення виникає внаслідок збільшення концентрації в
крові низькомолекулярного білка, яке легко фільтрується в клубочках. Цей стан
може спостерігатися при амілоїдозі, мієломі Бенс-Джонса та в разі гемолізу та
міолізу (краш-синдром, синдром позиційного здавлення).
Щодо поширеності ускладнень, таких як анемії, хвороби сечостатевої системи,
хвороби системи кровообігу, набряки, протеїнурія та гіпертензія, вони займають
різні позиції за рівнем поширеності. Поширеність ускладнень вагітності, пов'язаних
із захворюваннями сечостатевої системи, системою кровообігу, набряками,
протеїнурією та гіпертензією, залишається практично на одному рівні, не показуючи
тенденції до зменшення.
Зазначається, що протеїнурія є характерною рисою COVID-19. Навіть якщо
вона виявляється достатньо часто, її частота може бути переоцінена через великі
відмінності у методиках оцінювання та частоті. Протеїнурія в разі COVID-19 без
виникнення ниркової недостатності часто є тимчасовою і не має чітко визначених
наслідків. У випадках, коли COVID-19 призводить до ниркової недостатності, що
 29

зумовлена антиген-залежним запаленням (ATI), може виникнути порушення

тубулярної реабсорбції відфільтрованих білків, що, в свою чергу, може спричинити
протеїнурію низького рівня. Більшість таких випадків очікують тимчасового
характеру.
Таким чином, протеїнурія є суттєвим симптомом захворювань нирок, і
визначення вмісту білка в сечі відіграє ключову роль у діагностиці цих захворювань.
Однак важливо враховувати, що протеїнурія може мати як клубочковий, так і
канальцевий характер, і інтенсивність клубочкової фільтрації може змінюватися в
залежності від функціональних навантажень, що може ускладнити її діагноз у стані
спокою.
 30

РОЗДІЛ ІІ. Літературні джерела, ступінь доказовості

Дослідження базується на аналізі клінічних статей, у яких проводять огляд
ефективності сечі при використанні проби із сульфосаліциловою кислотою.
Матеріалами дослідження є огляд статей в яких проводяться клінічний
аналіз у сечі проба із сульфосаліциловою кислотою.
Методиками визначення преренальної, ренальної та постренальної
протеїнурії визначення білка в сечі є використання проб з кипінням, азотною
та сульфосаліциловою кислотами.
1. Проба кип’ ятінням
Для цієї проби, до прозорої сечі слабкокислої реакції, додають кілька
крапель 10%-ного розчину оцтової кислоти та нагрівають до кипіння
(виконуючи 2–3 паралельні проби для точності результату). У разі наявності
білка в сечі він звертається та випадає в осад. Залежно від кількості білка
утворюється опалесценція рідини, помутніння, випадання пластівців чи
утворення згустків. При відсутності помутніння необхідно контролювати,
додаючи насичений розчин натрію хлориду до гарячої прозорої сечі;
внаявності білка відразу виникає характерне помутніння. Чутливість проби
становить 0,001 г/л або 0,001 ‰.
2. Проба з азотною кислотою
На дно пробірки вносять 1–2 мл 5%-ного розчину азотної кислоти,
приготованого на 20–30%-ному розчині натрію хлориду. До цього додають 1–2
мл підкисленої та профільтрованої сечі. За наявності білка утворюється біле
кільце на межі рідин. Якщо білка 0,033 г/л, кільце з'являється через 2,5–3
хвилини. Чутливість проби 0,033 г/л (0,033 ‰). У відсутності білка в сечі і
правильному нашаруванні виникає темне кольорове кільце.
3. Проба із сульфосаліциловою кислотою
До пробірки з 2–3 мл підкисленої та профільтрованої сечі додають по
краплі 20%-ного розчину сульфосаліцилової кислоти. При наявності білка
 31

кожна крапля кислоти викликає помутніння у сечі. Під впливом

сульфосаліцилової кислоти в осад випадають не лише білок, але й альбумози.
Чутливість проби становить 0,015 г/л (0,015 ‰).
4. Проба з калієм залізосинєродистим
У пробірку наливають 10 мл підкисленої сечі та додають краплі 5%-ного
розчину калію залізосинєродистого. При наявності білка в сечі від кожної
краплі утворюється виражений осад у вигляді пластівців.
Кількісне визначення білка в сечі проводять лише після виявлення
позитивних результатів якісних проб.
5. Визначення білка в сечі із 3%-овою сульфосаліциловою кислотою
Принцип методу полягає в тому, що інтенсивність помутніння при
осадженні білка сульфосаліциловою кислотою є пропорційною його
концентрації.
Для виконання визначення необхідно мати наступне обладнання:
фотоелектроколориметр (КФК-2, КФК-3), пробірки, піпетки об'ємом 1 і 2 мл.
Необхідні реактиви включають: 1) 3%-ний розчин сульфосаліцилової
кислоти; 2) стандартний розчин альбуміну (концентрація 5 мг/мл).
Хід визначення полягає в наступному: у пробірку додають 0,5 мл
профільтрованої сечі та 1,5 мл розчину сульфосаліцилової кислоти, після чого
змішують. Через 5 хвилин вимірюють екстинкцію проби при довжині хвилі
590–650 нм (з використанням оранжевого або червоного світлофільтра) в
порівнянні з контрольною пробою у кюветі товщиною робочого шару 5 мм.
Контроль готують також, замість розчину сульфосаліцилової кислоти
використовуючи ізотонічний розчин NaCl.
Розрахунок вмісту білка здійснюється на основі калібрувального графіка,
який будується за допомогою розведень концентрованого розчину альбуміну
(5 мг/мл).
Таблиця 1 - Розведення розчину альбуміну
 32

Кінцева
№ Альбумін (5 Ізотонічний
концентрація
п/п мг/мл) розчин NaCl
білка, мг/мл
1 0,05 4,95 0,05
2 0,1 4,9 0,1
3 0,2 4,8 0,2
4 0,5 4,5 0,5
5 1,0 4,0 1,0
Кожен з отриманих розчинів обробляють як і дослідні (0,5 мл розчину
альбуміну + 1,5 мл розчину сульфосаліцилової кислоти). Екстинцію
вимірюють і будують калібрувальний графік залежності екстинції від
концентрації білка. Лінійна залежність зберігається до 1 мг/мл. За більшої
концентрації білка в сечі пробу необхідно розвести і провести повторне
визначення, врахувавши кратність розведення сечі.
6. Метод з азотною кислотою (Робертса-Стольникова)
Принцип методу базується на тому, що при пробі з азотною кислотою біле
кільце на межі її з сечею з’являється між 2,5 і 3 хвилинами за наявності 0,033
г/л білка. Якщо кільце утворюється раніше, то білка в такій сечі більше 0,033
г/л, і тому сечу розбавляють до тих пір, поки кільце не буде утворюватись у
зазначений термін (між 2,5 і 3 хв інтервалом).
Хід визначення полягає в тому, що спочатку виконують пробу з азотною
кислотою і нативною сечею. Якщо вміст білка в сечі перевищує 0,033 г/л, то
біле кільце на межі двох рідин утворюється відразу. Тоді сечу розбавляють
дистильованою водою у ряді розведень, і з кожним виконують пробу з
азотною кислотою. В розведенні, де кільце з’явиться між 2,5 і 3 хв, вміст білка
визначається множенням 0,033 г/л на кратність розведення сечі. Наприклад,
якщо кільце з’явилося в розведенні сечі у 200 разів, то вміст білка становить
0,033 г/л × 200 = 6,6 г/л сечі.
7. Експрес-метод визначення білка в сечі діагностичними смужками
Цей метод здійснюється за допомогою діагностичних смужок, таких як
АльбуФАН, Penta-Phan (Ла-Хема, Чехія). Принцип ґрунтується на зміні
 33

кольору кислотно-основного індикатора під впливом білків. Діагностичну

смужку потрібно опустити в свіжу сечу і порівняти її забарвлення з
відповідною кольоровою шкалою на тубусі. Результат виражається в г білка на
1 л сечі.
Постренальна протеїнурія розвивається при захворюваннях сечового
міхура, уретри та уролітіазі, але кількість білка в сечі при цьому не перевищує
1 г/л.
Ренальна протеїнурія відрізняється від постренальної більшим умістом
білка в сечі, наявністю циліндрів та інших симптомів ураження нирок. Іноді
спостерігається одночасне ураження нирок і сечовивідних шляхів.
Преренальна протеїнурія спостерігається у випадках мієльної хвороби,
хронічного лімфолейкозу, вірусного криoglobulinemic вазкуліту, гемолітичної
анемії, ферментативних дефектах еритроцитів та рабдоміолізу.
Методологія огляду складається з:
- огляд клінічних досліджень визначення білка в сечі із
сульфосаліциловою кислотою
- особливості методу визначення білка в сечі із сульфосаліциловою
кислотою.

1. Огляд клінічних досліджень

У роботі Ю.Є. Роговий, О. І. Арійчук встановили, що при розвитку
нефролітіазу з розміром конкремента від 0,6 до 1,0 см у верхній чашці
спостерігалася динаміка змін у функціонуванні нирок. Ці зміни проявлялися у
виникненні ретенційної азотемії, протеїнурії, гіпонатріємії, гальмуванні
дистальної реабсорбції іонів натрію, збільшенні екскреції кислот, що
титруються, іонів водню, аміаку, амонійного коефіцієнта.
Знайдені зміни у функції нирок свідчать про "приховане" ушкодження
проксимального відділу нефрона, дисфункцію дистального канальця та
 34

створення передумов для подальшого прогресування сечокам'яної хвороби за

рахунок значного закислення сечі.
Сечокам'яна хвороба, яка є найбільш поширеним урологічним
захворюванням, характеризується частими ранніми рецидивами та набуває
соціального характеру. Дані хворі становлять від 30% до 45% від усіх
урологічних хворих, а в Європі це захворювання виявляється у 2% населення.
Патофізіологічний аналіз функціонального стану нирок у пацієнтів із
нефролітіазом при наявності ниркових каменів розміром від 0,6 до 1,0 см у
верхній чашці має великий інтерес. Ці хворі можуть бути піддані подальшому
лікуванню за допомогою дистанційної ударно-хвильової літотрипсії апаратом
літотриптора DUET MAGNA (Dyrex). Важливо враховувати, що цей метод,
окрім корегувального впливу, може також викликати погіршення
функціонального стану нирок. Проте наявність ниркових каменів розміром від
0,6 до 1,0 см у верхній чашці може значно вплинути на функціональний стан
нирок, зокрема на головний енергозалежний процес – реабсорбцію іонів
натрію.
Для визначення білка використовувався метод із сульфосаліциловою
кислотою. Показники екскреції цих речовин з сечею обчислювали. Швидкість
клубочкової фільтрації (Сcr) визначали за кліренсом ендогенного креатиніну,
використовуючи формулу: Сcr = UcrּV/Pcr, де Ucr і Pcr – концентрація
креатиніну в сечі і плазмі крові відповідно. Відносну реабсорбцію води (RH2O
%) оцінювали за формулою: RH2O % = (Ccr - V)/Сcrּ100%. Абсолютну
реабсорбцію іонів натрію (RFNa+) розраховували за формулою: RFNa+ =
СcrּPNa+ - VּUNa+.
У ході дослідження автори Ю.Є. Роговий, О. І. Арійчук встановили, що
при наявності розміру конкремента від 0,6 до 1,0 см у верхній чашці, розвиток
нефролітіазу супроводжується змінами у функції нирок, що виявляються
протеїнурією. Виявлені зміни у функції нирок свідчать про наявність
 35

"прихованого" ушкодження проксимального відділу нефрона, дисфункцію

дистального канальця та створення передумов для подальшого прогресування
сечокам'яної хвороби через значне зміщення параметрів сечі в бік ацидозу.
У роботі Н.Б. Швець встановила, що ураження нирок у пацієнтів із
артеріальною гіпертензіє сьогодні розглядається як ключовий
передбачувальник кардіоваскулярної патології. Визнано, що існує пряма
залежність між частотою інфаркту міокарда, випадками нестабільної
стенокардії і інсультів від швидкості клубочкової фільтрації та рівня
протеїнурії. Отже, головною метою лікування пацієнтів з артеріальною
гіпертензією є максимальне зниження протеїнурії та збереження функції
нирок.
Кількість білка в сечі визначали за допомогою реакції з
сульфосаліциловою кислотою. Швидкість клубочкової фільтрації
обчислювали за кліренсом ендогенного креатиніну за формулою Реберга-
Тареєва. У ході дослідження було виявлено значуще зниження рівня
протеїнурії внаслідок комплексного лікування з включенням ω-3-
поліненасичених жирних кислот, що може бути пояснено не лише його
гіполіпідемічною, але й мембраностабілізуючою дією. Зменшення протеїнурії
представляє значущий клінічний ефект цього препарату, оскільки це може
сповільнити прогресування як хронічної хвороби нирок, так і ускладнень
артеріальної гіпертензії.
У роботі А.І. Гоженко, А.В. Кравчук, Л.В. Романів, В.М.Сірман
встановили, що протеїнурія є важливим критерієм ниркової патології, оскільки
у основної частини нефрологічних хворих визначає ступінь пошкодження
нефрону, хронізацію процесу у нирках, прогноз нефрологічного захворювання
та термін розвитку ниркової недостатності. Тому, клінічне значення
протеїнурії надзвичайно вагоме, та полягає у своєчасному виявленні та
адекватному лікуванні протеїнурії. Метою дослідження було визначення та
 36

порівняння рівнів протеїнурії у пацієнтів з цукровим діабетом в умовах

добового та індукованого сольового діурезу. Крім того, метою було виявлення
обох видів протеїнурії: справжньої та компенсованої (прихованої), остання з
яких не виявляється загальноклінічним аналізом сечі.
У більшості хворих на цукровий діабет із протеїнурією та ознаками
хронічної ниркової недостатності водно-сольове навантаження призводить до
зростання швидкості клубочкової фільтрації, що свідчить про активацію
функціонального ниркового резерву. Одночасно спостерігається збільшення
протеїнурії, що свідчить про її залежність від рівня фільтрації і, в свою чергу,
може призвести до додаткового ушкодження нефронів. Враховуючи це,
виникає необхідність визначення причин зростання протеїнурії.
Важливо визначити, чи втрачає кожний діючий нефрон більше білка,
оскільки на нього навантажується через фільтрацію і виникає перевищення
"порогу реабсорбції". Розрахунок питомої протеїнурії на одиницю клубочкової
фільтрації чи екскреції креатиніну може надати відповіді, визначити загальні
втрати білка нирками та оцінити ступінь пошкодження кожного окремого
нефрона. Це розширює можливості визначення ступеня пошкодження
нефронів та надає більш детальну характеристику втрат білка через нирки.
Автори AGRG Jinadasa, LASM Srimantha визначали, що протеїнурія є
важливим прогностичним маркером у діагностиці та управлінні
захворюваннями нирок. Метод сульфосаліцилової кислоти - це простий,
економічний, квалітативний тест, широко використовуваний для оцінки
протеїнурії. Метою їх дослідження було оптимізувати тест сульфосаліцилової
кислоти як кількісний інструмент для визначення протеїнурії на нижчих
рівнях екскреції, що полегшить скринінг та ранню діагностику порушень
нирок за допомогою співвідношення протеїну до креатиніну. Дослідження
було проведено у двох етапах. У фазі І оптимальний відсоток
сульфосаліцилової кислоти для виявлення протеїнурії низького ступеня був
 37

вибраний шляхом порівняння ефективності методів сульфосаліцилової

кислоти з вмістом 3%, 6% та 25% у ручному спектрофотометричному аналізі.
У фазі ІІ клінічну застосованість оптимізованого методу оцінювали за
допомогою збережених зразків сечі пацієнтів із хронічною хворобою нирок,
які оцінювалися за вмістом білка в сечі методом пірогалолового червоного в
терціарній лікувальній лікарні в Шрі-Ланці. Оптимізоване співвідношення
протеїну до креатиніну за методом сульфосаліцилової кислоти з вмістом 25%
порівнювалося з пірогалолового червоного, співвідношення протеїну до
креатиніну та співвідношенням альбуміну до креатиніну. Оцінювали
чутливість, специфічність, ступінь угоди, кореляцію та діагностичну точність.
Турбідиметричний аналіз за допомогою сульфосаліцилової кислоти з вмістом
25% був лінійним в діапазоні 3–50 мг/дл і мав найвищу аналітичну чутливість.
Тест показав чутливість на рівні 86,5% та специфічність на рівні 96,5%, а
ступінь угоди на рівні 5 мг/дл з методом пірогалолового червоного.
Оптимальний поріг для співвідношення протеїну до креатиніну за методом
сульфосаліцилової кислоти з вмістом 25% в аналізі характеристик роботи
приймального оператора був 166 мг/г. Коефіцієнт кореляції Спірмена для
співвідношення протеїну до креатиніну за методом сульфосаліцилової кислоти
з вмістом 25% в порівнянні з співвідношенням альбуміну до креатиніну
становив r = 0,823, p < 0,0001, і для співвідношення протеїну до креатиніну за
методом сульфосаліцилової кислоти.
Автори Залюбовська О.І., Зленко В.В., Тюпка Т.І., Яворська О.М. провели
порівняльний аналіз класичних та автоматизованих методів клінічного аналізу
сечі з метою визначення переваг використання сучасних аналізаторів у
лабораторійній практиці. У ході дослідження всі об'єкти були піддані аналізу
як за традиційними методами, так і за допомогою автоматичних аналізаторів
сечі, таких як "LAURA Smart" та "Dirui H-100". Класичні методи включали
 38

якісний визначення білка в сечі за методом Геллера і кількісний метод з

використанням методу Брандберга-Робертса-Стольнікова.
При проведенні загального аналізу сечі виявлено, що добова протеїнурія
найчастіше коливається в межах 0,033–1 г/л і рідше досягає 2–3 г/л. За
використанням автоматизованих методів аналізу на аналізаторах "LAURA
Smart" та "Dirui H-100" у трьох пацієнтів із нефротичною формою кількість
білка складала 1 г/л, а у шести пацієнтів – 0,66 г/л. Щодо латентної форми, у
12 пацієнтів отримані такі результати: у трьох пацієнтів – 0,5 г/л, у трьох – 0,4
г/л, у двох – 0,33 г/л, у двох – 0,3 г/л, у одного – білок не визначено (присутні
тільки циліндри, лейкоцити та змінені еритроцити), а у одного – не визначено
жодних елементів.
При аналізі отриманих результатів варто відзначити, що ці дані є
найточнішими, що аналіз виконується швидко, і його результати дозволяють
точно визначити походження гематурії, включаючи ступінь змінених
еритроцитів.
Автор М.Л. Андруощук визначила частоту виявлення та фактори, що
передують розвитку хронічної хвороби нирок у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.
Діагноз хронічної хвороби нирок (ХХН) встановлювався на підставі виявлення
альбумінурії або протеїнурії, а також зниження швидкості клубочкової
фільтрації (ШКФ) протягом тривалого періоду, а саме 3 місяців чи більше.
Для скринінгу альбумінурії/протеїнурії використовувалися сечові смужки
(AutionSticks2EA), а результати тестів розглядалися як орієнтовні. У випадку
виявлення протеїнурії та наявності t 1+ у скринінговому тесті, що відповідає
градації 30 мг/л, проводили повторні аналізи сечі, визначаючи кількість білка
за допомогою спектрофотометра МІКРОЛАБ-600 та реагентів „ЮНІ-ТЕСТ-
БМ”. Інтервал між аналізами коливався від 3 діб до одного тижня.
Необхідно підкреслити, що виявлено достовірний зв'язок між високим
рівнем вірусного навантаження та ураженням нирок, особливо в групі
 39

пацієнтів, яку складали в основному афроамериканці з підтвердженим

діагнозом ВІЛ-асоційованої нефропатії. Результати дослідження також
вказують на те, що у пацієнтів із визначеними предикторами пошкодження
нирок, важкість протеїнурії та порушення функції нирок не були пов'язані з
стадією ВІЛ-інфекції. Зазначено, що ШКФ та рівень білка в сечі значимо не
відрізнялися у хворих із хронічними вірусними гепатитами порівняно з тими, у
кого цих захворювань не було (р < 0,05).
Автори SAF Macedo, EC Rossel, SBF Tapia, JJ Agüero визначали, що 3%
сульфосаліцилова кислота, яка застосовується до сечі вагітних жінок,
спрямована на виявлення протеїнурії шляхом ступеня хмарності, що виникає
від денатурації білків. Відсутність білка в сечі вважається від'ємною, вона стає
позитивною на хрест (+), якщо сеча хмарна і не зерниста з менше ніж 50 мг
білка в сечі, хмарність з гранулами на два хрести (++) з більшою протеїнурією
200 мг, значна хмарність і аглютинація на три хрести (+++) з протеїнурією 500
мг та густа хмара з великими гранулами і аглютинацією, яка може затвердіти
на чотири хрести (++++) з протеїнурією понад 500 мг.
Висока концентрація лужної сечі (щільність >1030) може показувати
хибні позитивні результати, впливаючи на чутливість; а дуже розведена сеча
(щільність <1010) може змінювати специфічність, спричиняючи хибні від'ємні
результати.
Для обробки зразків із сечі вагітних жінок збирали сечу протягом 24
годин.
У пробірці вимірювали 5 мл сечі та додають 3 краплі 3%
сульфосаліцилової кислоти. Зміна кольору демонструється на чорному фоні і
інтерпретується так: прозора (без протеїнурії), хмарна (присутня протеїнурія),
густа хмара з великими гранулами та аглютинацією, що може затвердіти
більше 500 мг. Визначає масивну протеїнурію чотирьох хрестами (++++),
 40

ступінь хмарності пропорційний концентрації білка згідно з кількістю хрестів

(рис. 2.1).

Рис. 2.1. Класифікація каламутності. Різні ступені каламутності

оцінюються хрестиками, коливаються від одного до 4 хрестиків, коли сеча
реагує з сульфосаліцилова кислота (SAF Macedo, EC Rossel, SBF Tapia, JJ
Agüero)
Метою дослідження SAF Macedo, EC Rossel, SBF Tapia, JJ Agüero було
визначити ефективність 3% сульфосаліцилової кислоти, її чутливість та
специфічність в сечі вагітних жінок. Тест визначає чутливість, коли виявляє
хворобу, це полягає в ймовірності правильної класифікації хворого, тобто у
тому, що результат позитивний для хворої особи. Хибні позитиви виявлені,
коли вагітні жінки не мали хвороби, і результати були позитивними; хибні
від'ємні, коли вони мали хворобу, а результати тесту були від'ємними.
Підтвердження чи відхилення від тесту визначає його корисність.
Також тест встановлює позитивне передбачене значення, який є
ймовірністю виявлення істинних позитивів серед загальної кількості
позитивних тестів, і негативне передбачене значення, яке є ймовірністю
виявлення негативних тестів серед загальної кількості від'ємних тестів.
 41

Альтернативою є використання 3% сульфосаліцилової кислоти на

першому рівні допомоги через її легкість застосування, низьку вартість та
негайну діагностику, у різних ступенях хмарності, до досягнення протеїнів
≥300 мг, аглютинації в два хрести. в умовах, що денатуруються цим аніонним
реагентом, спільно з артеріальною гіпертензією та набряками, це дає нам
діагноз прееклампсії, воно може зростати протягом вагітності та з розвитком
тижнів вагітності. Якщо воно продовжується, це призводить до порушень
нирок, набряків і прогресує до хронічної ниркової недостатності чи еклампсії.
Прееклампсія описується як важкий змінний мультисистемний синдром,
властивий вагітності, який характеризується зменшенням системної перфузії,
спричиненим вазоспазмом і активацією систем згортання, з наявністю
систолічного тиск ≥140 мм рт.ст. і/або діастолічного тиск ≥90 мм рт.ст.
протягом 6 годин принаймні двох випадках, пов'язаних з протеїнурією ≥300 мг
з 20 тижнів вагітності.

2. Метод визначення білка в сечі із 20 %-ною сульфосаліциловою

кислотою
Метод сульфосаліцилової кислоти є неінвазивним, економічно
ефективним турбідиметричним тестом, який зазвичай використовується для
напівкількісної оцінки протеїнурії до 500 мг/дл у клінічних лабораторіях.
Додавання сульфосаліцилової кислоти до підкисленого розчину білка
призводить до денатурації білків з наступним осадженням.
Вміст білка можна оцінити напівкількісно за допомогою шкали
оцінювання або кількісно шляхом вимірювання помутніння. Його здавна
використовували для кількісної оцінки загального білка в сечі та
спинномозковій рідині до впровадження методів зв’язування барвників, таких
як пірогалол червоний.
 42

Принцип методу. Інтенсивність помутніння при осадженні білка

сульфосаліциловою кислотою пропорційна його концентрації.
Обладнання. Фотоелектроколориметр (КФК-2, КФК-3), пробірки, піпетки
на 1 і 2 мл.
Реактиви: 1) 20 %-ний розчин сульфосаліцилової кислоти; 2) стандартний
розчин альбуміну (5 мг/мл).
Хід визначення.
Проба з 20 % сульфосаліциловою кислотою: ця проба є найбільш
чутливою якісною пробою на білок (чутливість 0,015 г/л). Дослідження
проводять в двох пробірках – дослідній і контрольній. Сеча повинна бути
прозорою і мати кислу реакцію, тому мутну сечу фільтрують, а лужну –
підкислюють ацетатною кислотою.
У дві хімічні пробірки: «Д» – дослід і «К» – контроль наливають 3 – 4 мл
сечі. У дослідну пробірку додають 4 – 5 крапель 20% сульфосаліцилової
кислоти та добре перемішують. Дві пробірки розглядають на чорному фоні.
При наявності білка в сечі виникає помутніння в дослідній пробірці.

Висновки до другого розділу

Метод сульфосаліцилової кислоти є ефективним турбідиметричним

тестом, який зазвичай використовується для напівкількісної оцінки протеїнурії
до 500 мг/дл у клінічних лабораторіях. Дослідження, проведене Ю.Є. Роговим
та О. І. Арійчук, включало аналіз білка за допомогою методу із
сульфосаліциловою кислотою при утворенні ниркових каменів розміром 0,6–
1,0 см у верхній чашечці. Також автор Швець Н.Б. використала метод із
сульфосаліциловою кислотою для аналізу білка. Під впливом проведеного
лікування виявлено зменшення рівня ліпопротеїдів дуже низької щільності та
тригліцеридів, а також зниження протеїнурії у пацієнтів з есенціальною
 43

артеріальною гіпертензією в поєднанні з остеоартрозом. У тих, хто отримав

вказане лікування, виявлені позитивні результати як у короткостроковій
перспективі (гіполіпідемічний ефект), так і покращені віддалені ефекти
(сповільнення прогресування хронічної хвороби нирок). Дослідження авторів
AGRG Jinadasa, LASM Srimantha спрямоване на оптимізацію тесту
сульфосаліцилової кислоти як кількісного інструменту для визначення
протеїнурії на нижчих рівнях екскреції з метою полегшення скринінгу та
ранньої діагностики порушень нирок. У своїй роботі автори SAF Macedo, EC
Rossel, SBF Tapia, JJ Agüero визначили, що 3% сульфосаліцилова кислота, яка
застосовується до сечі вагітних жінок, спрямована на виявлення протеїнурії
шляхом ступеня хмарності, що виникає від денатурації білків.
 44

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

В оглядовій статті Ю.Є. Роговий, О. І. Арійчук, були отримані дані , які

свідчать, що розвиток нефролітіазу при наявності ниркових каменів розміром
0,6–1,0 см у верхній чашечці характеризується відсутністю змін у розмірах
сечовиділення, концентрації іонів калію та їх екскреції, а також
концентраційного індексу ендогенного креатиніну (рис. 3.1). Спостерігається
збільшення концентрації креатиніну у сечі, його екскреції та ретенційна
азотемія, що вказує на підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові.
Клубочкова фільтрація залишається незмінною, але виявляється протеїнурія.
0.432
екскреція білка, мг/100 мл Ccr 0.061

0.302
екскреція білка, г/2 год 4,72 м2 0.023

0.214
Концентрація білка в сечі, г/л 0.021

Клубочкова фільтрація, мл/хв 4,72 м2 97.17

63.27

Концентраційний індекс ендогенного креатиніну, од. 12.09

6.93

Концентрація креатиніну в плазмі крові, мкмоль/л 95.4

81.2
1.078
екскреція креатиніну, ммоль/2 год • 1,72 м2 0.556

1.09
Концентрація креатиніну в сечі, ммоль/л 0.526

екскреція іонів калію, ммоль/2 год • 1,72 м2 17.9

19.42

Концентрація іонів калію у сечі, ммоль/л 15.65

16.85
1.12
Діурез, л/2 год • 1,72 м2 1.09

0 20 40 60 80 100 120

Верхня чашечка (n=10) Контроль (n=10)

Рис. 3.1. Показники дослідження функції нирок Ю.Є. Роговий, О. І.

Арійчук
Проведений аналіз показує, що у хворих на нефролітіаз при наявності
ниркових каменів розміром 0,6-1,0 см у верхній чашечці спостерігається
значущі відмінності в показниках функції нирок порівняно з контрольною
групою.
 45

Концентрація креатиніну в сечі збільшилася з 0,526±0,1312 ммоль/л до

1,09±0,190 ммоль/л (p<0,02).
Екскреція креатиніну за 2 години на 1,72 м2 збільшилася з 0,556±0,1530
ммоль/2 год • 1,72 м2 до 1,078±0,0892 ммоль/2 год • 1,72 м2 (p<0,01).
Концентрація креатиніну в плазмі крові зросла з 81,2±6,52 мкмоль/л до
95,4±2,96 мкмоль/л (p<0,05).
Концентраційний індекс ендогенного креатиніну збільшився з 6,93±1,870
до 12,09±2,506 одиниць.
Клубочкова фільтрація збільшилася з 63,27±19,188 мл/хв • 4,72 м2 до
97,17±11,327 мл/хв • 4,72 м2.
Концентрація білка в сечі збільшилася з 0,021±0,0015 г/л до 0,214±0,0832
г/л (p<0,05).
Екскреція білка за 2 години на 4,72 м2 зросла з 0,023±0,0028 г/2 год до
0,302±0,1199 г/2 год (p<0,02).
Екскреція білка в мг/100 мл Ccr збільшилася з 0,061±0,0126 до
0,432±0,1738 (p<0,05).
Отримані дані дослідження Ю.Є. Роговий, О. І. Арійчук вказують на
значущі відмінності у показниках функції нирок у хворих на нефролітіаз з
наявністю ниркових каменів розміром 0,6-1,0 см у верхній чашечці порівняно з
контрольною групою. Ці відмінності свідчать про певні порушення у
функціонуванні нирок при наявності каменів.
Креатинін у сечі: Концентрація креатиніну в сечі зростає, вказуючи на
збільшену ниркову токсичність та можливий порушений обмін речовин.
Екскреція креатиніну: Збільшена екскреція креатиніну за дві години
свідчить про збільшену ниркову фільтрацію та можливу гіперфільтрацію
нирок.
Креатинін у плазмі крові: Збільшення концентрації креатиніну у плазмі
крові може бути індикатором порушень функції фільтрації та екскреції нирок.
 46

Концентраційний індекс ендогенного креатиніну: Зростання цього індексу

може свідчити про збільшену ниркову резорбцію та розвиток дисфункції.
Клубочкова фільтрація: Збільшення цього показника свідчить про
підвищену функцію фільтрації нирок, що може бути пов'язано з
компенсаторною реакцією на патологічні зміни.
Білок в сечі: Значуще збільшення концентрації білка в сечі вказує на
можливу пошкоджену фільтраційну бар'єрну функцію нирок.
Екскреція білка: Збільшена екскреція білка за дві години та у мг/100 мл
Ccr свідчить про порушену фільтрацію білка та можливу ниркову дисфункцію.
Ці показники разом свідчать про комплексні зміни у функції нирок при
нефролітіазі з каменями у верхній чашечці, що може вказувати на важливі
аспекти патологічного процесу та впливати на обрання стратегії лікування.
Отже, аналіз дослідження вказує на важливі порушення у функції нирок у
хворих на нефролітіаз з наявністю ниркових каменів розміром 0,6-1,0 см у
верхній чашечці. Збільшення концентрації креатиніну в сечі, екскреції
креатиніну та концентрації креатиніну в плазмі крові, разом із змінами в
клубочковій фільтрації та екскреції білка, свідчать про порушення
фільтраційної та екскреційної функції нирок. Такі зміни можуть бути пов'язані
з нирковою токсичністю та можливим ураженням ниркового паренхіму.
Загальний аналіз показує, що нефролітіаз у верхній чашечці може
впливати на різні аспекти ниркової функції, включаючи роботу клубочків,
резорбцію та екскрецію різних речовин. Ці дані можуть бути корисні для
розуміння механізмів розвитку нефролітіазу та розробки ефективних методів
лікування.

В оглядовій статті Швець Н.Б. «Зміна показників ліпідного обміну та

функціонального стану нирок у хворих на артеріальну гіпертензію та
остеоартроз під впливом комплексного лікування» здійснено інтегроване
 47

наукове дослідження осіб, які страждають від артеріальної гіпертензії та

остеоартрозу, з використанням а-3-поліненасичених жирних кислот у процесі
лікування. Вміст білка в сечі визначали за допомогою реакції з
сульфосаліциловою кислотою.
Оглядовий аналіз показує наступні результати щодо функції нирок у
хворих на артеріальну гіпертензію:
Протеїнурія: До лікування (фаза I) виявлено значуще збільшення
протеїнурії порівняно зі здоровими особами (фаза 0). Після лікування в групі
(фаза II) спостерігається статистично значуще зменшення протеїнурії
порівняно з фазою до лікування (фаза I).
Вміст креатиніну в сечі: До лікування виявлено статистично значуще
збільшення вмісту креатиніну в сечі у фазі I порівняно зі здоровими особами.
Після лікування в групі (фаза II) спостерігається статистично значуще
зменшення вмісту креатиніну в сечі порівняно з фазою до лікування (фаза I).
Діурез та швидкість клубочкової фільтрації: Невеликі зміни в діурезі та
швидкості клубочкової фільтрації між фазами лікування не є статистично
значущими.
Канальцева реабсорбція: Зміни в канальцевій реабсорбції не є статистично
значущими між групами та фазами лікування.
рН сечі: Після лікування виявлено статистично значущий зріст рН сечі в
групі (фаза II) порівняно з фазою до лікування (фаза I).
Узагальнюючи, проведене лікування виявило певні позитивні ефекти,
зокрема зменшення протеїнурії та вмісту креатиніну в сечі, а також зріст рН
сечі. Тим не менше, деякі параметри, такі як діурез та швидкість клубочкової
фільтрації, залишаються без статистично значущих відмінностей.
 48

5.724
рН сечі 5.73
6.03
5.4
98.83
Канальцева реабсорбція, % 98.78
98.8
99
69.4
Швидкість клубочкової фільтрації, мл/хв 88.4
67.43
112.9
0.89
Діурез, мл/хв. 00.92
0.94
8.53
Вміст креатиніну в сечі, ммоль/л 10.13
7.52
11.81
0.092
Протеїнурія, г/добу 0.152
0.178
0.014
0 20 40 60 80 100 120

Основна група після лікування, (ІІ) n=50 Група порівняння після лікування n=50
До лікування n=100 (І) Здорові n=22 (0)

Рис. 3.2. Показники функції нирок у хворих на артеріальну гіпертензію

Аналіз рис. 3.2 показує, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензіє виявлено
певні порушення у функції нирок перед початком лікування. Протеїнурія та вміст
креатиніну в сечі значущо вищі порівняно із здоровою групою.
Після введення лікування спостерігається позитивна динаміка. Протеїнурія
значущо зменшується, свідчачи про поліпшення функції фільтрації нирок. Вміст
креатиніну в сечі також знижується, що може свідчити про полегшення ниркового
токсичного навантаження.
Щодо діурезу та швидкості клубочкової фільтрації, зміни не досягли
статистичної значущості. Канальцева реабсорбція також залишається стабільною
між фазами лікування.
Цікавим аспектом є зростання рН сечі після лікування, що може бути
індикатором покращення обміну речовин та стану ниркових тканин.
Узагальнюючи, лікування виявляє деяку ефективність у покращенні функції
нирок у хворих на артеріальну гіпертензію, але окремі параметри залишаються без
статистично значущих змін.
Отже, в результататі проведеного аналізу можна визначити, що хворі на
артеріальну гіпертензію до лікування мають певні порушення у функції нирок, такі
як підвищена протеїнурія та збільшений вміст креатиніну в сечі. Однак після
 49

застосування терапії відзначається статистично значуще зниження цих показників,

що може свідчити про позитивний вплив лікування на функцію нирок.
Деякі параметри, такі як діурез та швидкість клубочкової фільтрації,
залишаються без змін після лікування. Канальцева реабсорбція також не
відзначається статистично значущими відмінностями між групами.
Цікавим аспектом є зростання рН сечі після лікування, що може свідчити про
покращення обміну речовин та стану ниркових тканин.
Узагальнюючи, хоча лікування суттєво поліпшує деякі аспекти функції нирок у
хворих на артеріальну гіпертензію, деякі показники залишаються незмінними,
вказуючи на можливу потребу в подальшій корекції терапії або вивченні інших
аспектів впливу на ниркову функцію.
У клінічному дослідженні AGRG Jinadasa, LASM Srimantha класичний
квалітативний тест сульфосаліцилової кислоти 25% для вимірювання протеїну в
сечі був оптимізований як економічно вигідний, клінічно застосовний та чутливий
тест за допомогою визначення протеїн-креатинін-відношення для кількісного
визначення протеїнів на нижчих рівнях екскреції. Визначення протеїну та
креатиніну виконувалися методами сульфосаліцилової кислоти 25% та Джаффе,
відповідно, за допомогою спектрофотометричного аналізу. Альбумін вимірювався
методом імунотурбідиметрії на напівавтоматичній системі BTS 350. Вимірювані
значення креатиніну проводились за методом сульфосаліцилової кислоти 25% та
співвідношенням альбуміну до креатиніну.
Тест сульфосаліцилової кислоти 25% може бути клінічно застосованим як
скринінговий тест для ранньої діагностики протеїнурії (як альбуміну, так і
неальбуміну) завдяки його підвищеній чутливості на низьких рівнях виділення
протеїну. Тубулоінтерстиціальні захворювання нирок в основному призводять до
неальбумінурії, яка не виявляється за допомогою співвідношенням альбуміну до
креатиніну. Це стосується, наприклад, пацієнтів із хронічною хворобою нирок,
де переважає тубулоінтерстиціальна пошкодження.
 50

Рання діагностика хвороби є важливою для забезпечення кращих результатів

для пацієнтів. Таким чином, чутливий та економічно вигідний тест для ранньої
ідентифікації тубулоінтерстиціальної протеїнурії є невартісним при ранній
діагностиці пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Новіші біомаркерні аналізи,
молекулярні маркери та гістопатологічні тести, хоча й виявилися більш чутливими
та специфічними для точної діагностики пацієнтів із хронічною хворобою нирок
складні технології, дорогі реагенти, компетентні кадри та інвазивні методи забору
обмежили їх використання в популяційному скринінгу.
Змінений тест співвідношення протеїну до креатиніну за методом
сульфосаліцилової кислоти 25% є простим та економічно вигідним методом для
ідентифікації протеїнурії низького рівня, яка з'являється на ранніх етапах
тубулоінтерстиціальних захворювань. Тест легко застосовується в програмах
популяційного скринінгу для виявлення протеїнурії низького рівня хронічних
хвороб нирок. Однак вимірювання концентрації протеїну в сечі само по собі не має
клінічної значущості. Таким чином, оцінка співвідношення протеїну до
креатиніну в випадковому зразку є важливою в клінічній діагностиці. Крім того,
співвідношення протеїну до креатиніну високо корелює з добовим виділенням
протеїну, яке є рекомендованим методом оцінки протеїну в сечі. Тест
сульфосаліцилової кислоти 25% у дослідженні AGRG Jinadasa, LASM Srimantha
був підтверджений та його клінічна застосовність була оцінена.
Обмеження цього методу включають необхідність свіжих зразків сечі; тест не
реагує на зразки сечі, які були збережені в холодильнику. Поточне дослідження
проводилося методом ручного спектрофотометричного аналізу. Застосовність тесту
на напівавтоматичних або автоматизованих системах з мінімальним обсягом зразків
слід оцінити для його застосування в популяційному скринінгу. Тест потребує
подальшої оцінки як скринінговий тест серед регіонів, де поширений хронічні
хвороби нирок, та регіонів без його поширення, щоб докладніше визначити його
клінічну застосовність.
 51

Дослідження SAF Macedo, EC Rossel, SBF Tapia, JJ Agüero показало, що

коли взято 5 мл сечі вагітної жінки, результат тесту був позитивний на
прееклампсію, що свідчить про здатність кислотного тесту виявляти хворобу.
Вагітні жінки, які пройшли тест на сульфосаліцилову кислоту, діагностувалися
незалежно від кількості вагітностей, оскільки це фактори ризику розвитку
прееклампсії. Однак чим швидше здійснюється її діагностика та перехід, тим
кращий її прогноз.
Позитивні результати в сечі вагітної жінки протягом 24 годин свідчать про те,
що цей реактив може точно виявляти прееклампсію через свою низьку вартість та
застосовність. Його слід використовувати в усіх медичних установах порівняно з
дорогими тестами в клініках та приватних лабораторіях, такими як тести на
альбумін/креатинін або креатиніновий індекс, оскільки не всі вагітні жінки можуть
дозволити собі їх через погані економічні умови.
Таким чином, сульфосаліцилова кислота підтвердила наявність протеїнурії в
сечі протягом 24 годин з рівнем значущості 0,000, утворюючи осад з трьома
хрестами (значна хмарність та аглютинація) та чотирма хрестами (густа хмара з
великою згущеною гранульованою масою) в вагітних жінок, у яких встановлено
діагноз прееклампсії, із чутливістю 78,3%, специфічністю 47,4%, позитивним
передбачуваним значенням 47,4% та негативним передбачуваним значенням 21,7%.

Висновки до третього розділу.

На основі проведеного клінічного аналізу можна зробити висновок, що

дослідження вказує на суттєві порушення у функції нирок у пацієнтів із
нефролітіазом та наявністю ниркових каменів розміром 0,6-1,0 см у верхній
чашечці. Підвищення рівня креатиніну у сечі, екскреція креатиніну та концентрація
креатиніну в плазмі крові, разом із змінами у клубочковій фільтрації та екскреції
білка, свідчать про порушення фільтраційної та екскреційної функції нирок,
можливо пов'язані з нирковою токсичністю та ураженням ниркового паренхіму.
 52

Загальний аналіз дозволяє припустити, що нефролітіаз у верхній чашечці може

впливати на різні аспекти ниркової функції, включаючи роботу клубочків,
резорбцію та екскрецію різних речовин. Ці дані є важливими для розуміння
механізмів розвитку нефролітіазу та розробки ефективних методів лікування.
У випадку пацієнтів з артеріальною гіпертензією попередньо до лікування
спостерігаються певні порушення у функції нирок, такі як підвищена протеїнурія та
збільшений вміст креатиніну у сечі. Проте, застосування терапії призводить до
статистично значущого зниження цих показників, що може свідчити про
позитивний вплив лікування на функцію нирок. Деякі параметри, такі як діурез та
швидкість клубочкової фільтрації, залишаються без змін після лікування, і
канальцева реабсорбція не відзначається статистично значущими відмінностями між
групами. Важливим фактором є також зростання рН сечі після лікування, що може
свідчити про покращення обміну речовин та стану ниркових тканин. Узагальнюючи,
хоча лікування значно покращує деякі аспекти функції нирок у хворих на
артеріальну гіпертензію, деякі показники залишаються сталими, що вказує на
можливу необхідність подальшої корекції терапії або дослідження інших аспектів
впливу на ниркову функцію.
Визначення вмісту протеїну в сечі за допомогою чутливого та економічно
вигідного тесту для ранньої ідентифікації тубулоінтерстиціальної протеїнурії є
невід'ємною частиною вчасної діагностики пацієнтів із хронічною хворобою нирок.
Оцінка співвідношення протеїну до креатиніну у випадковому зразку є важливою в
клінічній діагностиці та корелює з добовим виділенням протеїну, що є
рекомендованим методом оцінки протеїну в сечі. Тест сульфосаліцилової кислоти
25%, який був підтверджений у дослідженні AGRG Jinadasa, LASM Srimantha,
продемонстрував свою клінічну ефективність.
Дослідження SAF Macedo, EC Rossel, SBF Tapia, JJ Agüero продемонструвало,
що тест із сульфосаліциловою кислотою при використанні 5 мл сечі вагітної жінки
має високу чутливість та специфічність для виявлення прееклампсії. Це свідчить про
ефективність тесту у діагностиці цієї хвороби, незалежно від кількості вагітностей у
жінок, оскільки це є фактором ризику для прееклампсії. Швидка діагностика та
 53

перехід можуть позитивно впливати на прогноз хвороби, особливо у регіоні Puno,

який є п'ятим за кількістю випадків материнської смертності в Перу.
Таким чином, сульфосаліцилова кислота виявилася ефективним методом
підтвердження наявності протеїнурії в сечі протягом 24 годин у вагітних жінок із
діагнозом прееклампсії, що має значення на рівні 0,000. Тест продемонстрував
формування осаду з трьома хрестами (велика хмарність та аглютинація) та чотирма
хрестами (густа хмара з великою згущеною гранульованою масою). Його чутливість
становить 78,3%, специфічність - 47,4%, позитивне передбачене значення - 47,4%, а
негативне передбачене значення - 21,7%.
 54

ВИСНОВКИ

1. Протеїнурія один із найбільш вивчених чинників ризику для прогресуючої

ниркової патології. Зі збільшенням рівня протеїнурії збільшується ймовірність
виникнення та швидкості прогресування ниркової недостатності.Провели клінічний
аналіз сечі при протеїнуріях та захворюваннях котрі викликані порушенням
білкового обміну. Протеїнурія виступає як ключовий симптом захворювань нирок,
але також може вказувати на патологічний стан організму загалом. Збільшення
рівня протеїнурії може бути обумовлене факторами, такими як ураження базальної
мембрани та підоцитів, недостатність канальцевої реабсорбції, фільтрація
патологічних білків, або підвищена секреція білків епітелієм нирок та інших
органів.
2. Протеїнурія є значущим показником захворювань нирок, і визначення рівня
білка в сечі відіграє важливу роль у виявленні порушень ниркової функції.
Патологічна протеїнурія може виникнути в результаті двох основних механізмів або
їх поєднання: (І) збільшеної проникливості гломерулярного бар'єру для білка та (ІІ)
порушеної реабсорбції білка в проксимальному канальці. Отже, протеїнурія є
суттєвим симптомом захворювань нирок, і визначення рівня білка в сечі відіграє
ключову роль у діагностиці цих станів. Однак важливо враховувати, що протеїнурія
може мати як клубочковий, так і канальцевий характер, і інтенсивність клубочкової
фільтрації може змінюватися в залежності від функціонального навантаження, що
може ускладнити її діагноз у стані спокою.
3. Аналіз клінічних статей щодо ефективності методів визначення
білка в сечі показав, що найефективнішим методом є використанні проби із
сульфосаліциловою кислотою показав, що використання тесту із
сульфосаліциловою кислотою виявилося ефективним, наприклад для виявлення
прееклампсії у вагітних жінок, дозволяючи швидку діагностику та покращення
прогнозу цієї хвороби. Визначення вмісту протеїну в сечі за допомогою чутливого
та економічно вигідного тесту для ранньої ідентифікації тубулоінтерстиціальної
 55

протеїнурії є невід'ємною частиною вчасної діагностики пацієнтів із хронічною

хворобою нирок. Оцінка співвідношення протеїну до креатиніну у випадковому
зразку є важливою в клінічній діагностиці та корелює з добовим виділенням
протеїну, що є рекомендованим методом оцінки протеїну в сечі. Тест
сульфосаліцилової кислоти 25%, який був підтверджений у дослідженні AGRG
Jinadasa, LASM Srimantha, продемонстрував свою клінічну ефективність.
 56

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Артьоменко В.В., Манасова Г.С., Берлінська Л.І., Кузьмін Н.В. Сучасні

аспекти етіології та патогенезу прееклампсії з позиції синдрому внутрішньочеревної
гіпертензії. Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. Випуск 2
(42) 2018. С. 20-24
2. Печеряга С.В., Ряшко К.С. Патогенетичні аспекти розвитку прееклампсії //
Proceedings the 4th International scientific and practical conference “Science and
technology: problems, prospects and innovations”, January 18-20, 2023. С.358-364.
3. Красій А., Кучменко О. Динаміка показників протеїнурії та
мікроальбумінурії у вагітних на різних строкаї гестації. Редакційна колегія, 2023.С.
169-172
4. Ніколаєва О.В., Шевченко О.М., Павлова О.О. Патофізіологія нирок : метод.
вказ. з дисципліни "Патологічна фізіологія" для студентів-бакалаврів (спеціальність
"Сестринська справа") /упоряд. О. В. Ніколаєва, О. М. Шевченко, О. О. Павлова та
ін. – Харків : ХНМУ, 2016. 16 с.
5. Лісовий В.М., Андон'єва Н.М., Лісова Г.В., Гуц О.А. Нефротичний синдром:
методичні вказівки для студентів та лікарів-інтернів. Харків : ХНМУ, 2018. 24 с.
6. Кришталь М. В., Гоженко А. І., Сірман В. М. Патофізіологія нирок : навч.
посіб. / М. В. Кришталь, А. І. Гоженко, В. М. Сірман. Одеса : Фенікс, 2020. 144 с.
7. Wong A.C., Li X., Lau S.K., Woo P.C. Global epidemiology of bat coronaviruses.
Viruses, 2019. 11 (2), С. 174.
8. Ren L.L., Wang Y.M., Wu Z.Q., Xiang Z.C., Guo L., Xu T.. Identification of a
novel coronavirus causing severe pneumonia in human: a descriptive study. Chinese
Medical Journal, 2020, 133 (9), С. 1015-1024.
9. Гоженко А.І., Хамініч А.В. Клінічна патофізіологія протеїнурії. Загальна
патологія та патологічна фізіологія, 2010. Т. 5, № 3. С. 9-16
 57

10. Кравчук А.В., Романів Л.В. Визначення протеїнурії у хворих на цукровий

діабет при індукованому дійрезі. Украiнський журнал нефрологii та дiалiзу, 2012 С.
21-22.
11. Бачурін Г.В., Коломоєць Ю.С Діагностично-прогностична роль цитокінів,
інтерлейкінів та біомаркерів раннього пошкодження нирок у хворих на сечакамяну
хворобу. Український науково-практичний журнал урологів, андрологів та
нефрологів. 2019. С. 237-242.
12. Горленко О.М., Ленченко А.В., Томей А.І. Анатомо-фізіологічні
особливості, методики дослідження, основні захворювання сечовидільної системи у
дітей. 2023. С. 15-20.
13. Візір В.А., Деміденко О.В., Приходько І.Б., Гончаров О.В. Основи
діагностики, лікування та профілактики основних хвороб сечостатевої системи.
Запоріжжя: ЗДМУ, 2019. 119 с.
14. Shemesh O., Golbetz H., Kriss J.P., Myers B.D. Limitations of creatinine as a
filtration marker in glomerulopathic patients. Kidney international, 2019, 28 (5), С. 830-
838.
15. Triscott J.A., Dobbs B.M., McKay R.M., Babenko O., Triscott E. Prevalence and
Types of Anemia and Associations with Functional Decline in Geriatric Inpatients / J.A.
Triscott, B.M. Dobbs, R.M. McKay, O. Babenko, E. Triscott // J Frailty Aging. – 2015. – 4
(1). – P. 7-12.
16. O'Farrill-Santoscoy F., O'Farrill-Cadena M., Fragoso-Morales L.E. Evaluación
del tratamiento a mujeres embarazadas con anemia ferropénica [Evaluation of treatment of
iron deficiency anemia in pregnancy] / F. O'Farrill-Santoscoy, M. O'Farrill-Cadena, L.E.
FragosoMorales // Ginecol Obstet Mex. 2013. 81 (7). P. 377-381
17. Kucukgoz Gulec, U., Sucu, M., Ozgunen, F. T., Buyukkurt, S., Guzel, A. B.,
Paydas, S., Spot Urine Protein-to-Creatinine Ratio to Predict the Magnitude of 24- Hour
Total Proteinuria in Preeclampsia of Varying Severity, Journal of Obstetrics &
Gynaecology Canada: JOGC, 2017, 21, Р. 21.
18. Kalafat E, Thilaganathan B. Cardiovascular origins of preeclampsia. Curr Opin
Obstet Gynecol. 2017,29(6). Р.383-389.
 58

19. Таран О.І. Скринінг деяких захворювань нирок // Новини медицини и

фармації. 2016. № 7(580). С. 29-32.
20. Огнєв В.А., Орел О.В. Деякі показники ускладнень вагітності по
Харківській області порівняно з показниками по Україні. Україна. Здоров'я нації,
2023 № 3 (73) С. 113-117
21. Дельва І.І. Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія.
Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник. 2022. Том 22, Випуск 1 (77). С.
175-180
22. Бабій Н.В., Юзько О.М. Патогенетичні особливості контролю за
перебігом переклампсії у вагітних та її вплив на серцево-судинну систему (огляд
літератури). Клінічна та експериментальна патологія. 2022. Т.21, № 2 (80). С. 50-57.
23. Amin S. V., Illipilla S., Hebbar S., Rai L., Kumar P., Pai M. V., Quantifying
Proteinuria in Hypertensive Disorders of Pregnancy, International Journal of
Hypertension, 2014, Р. 94-98.
24. Фоміна С.П., Пічкур Н.О. Скринінг, діагностика та менеджмент пацієнтів з
хворобою Фабрі: заключення дискусійної конференції Хвороба нирок. Український
журнал нефрології та діалізу №2 (58) 2018 С. 49-61.
25. Курята О.В., Гарміш І.П. Рівень протеїнурії та стан ендотеліальної функції
судин у хворих на хронічну хворобу нирок у поєднанні із субклінічним
гіпотиреозом під впливом. Медичні перспективи, 2018 18/ Том XXIІI / 2 ч. 1 С. 19-24
26. Mohamed MMB, Velez JCQ Proteinuria in COVID-19. Clinical kidney journal,
2021. С. 49-61.
27. Ronco C., Reis T., Husain-Syed F. Management of acute kidney injury in patients
with COVID-19. The Lancet Respiratory Medicine, 2020, 8 (7), С. 738-742.
28. Москалюк В.Д., Андрущак М.О. Клініко-лабораторні особливості ураження
нирок у хворих на COVID-19. Інфекційні хвороби, 2022 1(107). С. 18-23
29. Batlle D., Soler M.J., Sparks M.A., Hiremath S., South A.M., Welling P.A.,
Swaminathan S. Acute kidney injury in COVID-19: emerging evidence of a distinct
pathophysiology. Journal of the American Society of Nephrology, 2020, 31 (7), с. 1380-
1383.
 59

30. Hirsch J.S., Ng J.H., Ross D.W., Sharma P., Shah H.H., Barnett R.L., Northwell
COVID-19 Research Consortium. Acute kidney injury in patients hospitalized with
COVID-19. Kidney International, 2020, 98 (1), С. 209-218
31. Auger Nathalie, Fraser, William D., Schnitzer, Mireille, Leduc, Line,
HealyProfitos, Jessica, Paradis, Gilles, Recurrent preeclampsia and subsequent
cardiovascular risk, Heart (British Cardiac Society), 2017, 103, Р. 235-243
32. Bökenkamp A. Proteinuria—take a closer look! Pediatric Nephrology, 2020.
Springer Р. 533-541.
33. Москалюк В.Д., Андрущак М.О., Соколенко М.О. Клініко-лабораторні
особливості ураження нирок у хворих на Соvid-19. Інфекційні хвороби. 2022. 1(107).
С. 18-23
34. Bhatti, S., Cordina, M., Penna, L., Sherwood, R., Dew, T., Kametas, N. A., The
effect of ethnicity on the performance of protein- creatinine ratio in the prediction of
significant proteinuria in pregnancies at risk of or with established hypertension: an
implementation audit and cost implications, Acta Obstetricia et Gynecologica
Scandinavica, 2018, 97, Р. 598-607.
35. Bokslag, Anouk, Teunissen, Pim W., Franssen, Constantijn, van Kesteren,
Floortje, Kamp, Otto, Ganzevoort, Wessel, Paulus, Walter J., de Groot, Christianne J. M.,
Effect of earlyonset preeclampsia on cardiovascular risk in the fifth decade of life,
American Journal of Obstetrics and Gynecology, 2017, 216, 523. Р.150-153.
36. Elia EG, Robb AO, Hemming K, Price MJ, Riley RD, French-Constant A,
Denison FC, Kilby MD, Morris RK, Stock SJ. Is the first urinary albumin/creatinine ratio
(ACR) in women with suspected preeclampsia a prognostic factor for maternal and
neonatal adverse outcome? A retrospective cohort study. Acta Obstet Gynecol Scand.
2017 May;96(5). Р. 580-588.
37. Fox A, McHugh S, Browne J, Kenny LC, Fitzgerald A, Khashan AS, et al.
Estimating the cost of preeclampsia in the healthcare system: cross- sectional study using
data from SCOPE study (Screening for Pregnancy End Points). Hypertension. 2017, 70(6).
Р.1243-1249.
 60

38. Giannakou K, Evangelou E, Papatheodorou SI. Genetic and non-genetic risk

factors for pre-eclampsia: umbrella review of systematic reviews and meta-analyses of
observational studies. Ultrasound Obstet Gynecol. 2018;51(6). Р.720-730.
39. Nilgün Tekkeşin, Asena Ayar. Maternal urinary NGAL levels for diagnosis of
preeclampsia in pregnant woman: a protential diagnostic biomarker // Nobel Med. 2015.
Vol. 11(3). Р. 37-41.
40. Nisar, N., Akhtar, N., Dars, S., Diagnostic accuracy of spot urine protein-
creatinine ratio in women with preeclapmsia, Medical Forum Monthly, 2017. 28, Р. 6-10.
41. Perry H, Khalil A, Thilaganathan B. Preeclampsia and the cardiovascular system:
an update. Trends Cardiovasc Med.2018, 28(8). Р.505-513.
42. Гоженко А.І., Хамініч А.В. Клінічна патофізіологія протеїнурії. Загальна
патологія та патологічна фізіологія, 2010. Т. 5, № 3. С. 9-16
43. Loboda, O. M., Dudar, I. O., Miuntal, O. M., Alekseeva, V. V., Krot, V. F..
ANTIOXIDANTS IN TREATMENT OF PATIENTS WITH CHRONIC KIDNEY
DISEASE STAGES II-III. Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, 2017, (1(33),
27-31.
44. Rosenstock J.L, Pommier M., Stoffels G., Patel S. Prevalence of proteinuria and
albuminuria in an obese population and associated risk factors. Frontiers in. 2018. Р. 47-
58.
45. Muner M B Mohamed, Juan Carlos Q Velez. Proteinuria in COVID-19 . Clinical
Kidney Journal, Volume 14, Issue Supplement_1, March 2021, Pages Р. 40–i47,
https://doi.org/10.1093/ckj/sfab036
46. Лісовий В. М., Андон’єва Н. М., Гуц О. А. Особливості уражень нирок у
жінок. Урологія, андрологія, нефрологія – досягнення, проблеми, шляхи вирішення :
матеріали ювілейної науково-практичної конференції з міжнародною участю,
Харків, 24-25 травня 2018 р. Харків, 2018. С. 84‒86
47. Mazur, T., Demikhova, N., Rudenko, T., Yurchenko, A., Yezhova, O., Bokova,
S., Demikhov, A. Chronic inflammation and progression of chronic kidney disease in
patients with type 2 diabetes. Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, 2021, (4(72),
36-43. https://doi.org/10.31450/ukrjnd.4(72).2021.05
 61

48. Лактіонова , О., Коляда , К., Фоменко , Р., Лахно, О. Додаткові

патофізіологічні шляхи розвитку та прогресування діабетичної нефропатії. Grail of
Science, 2022, (16), 518–522. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.17.06.2022.085
49. Степанова Н, Снісар Л, Лебідь Л, Дріянська В Взаємозв'язок між
протеїнурією, оксаловою кислотою сироватки та запаленням у пацієнтів з
гломерулонефритом: попереднє дослідження. Український журнал нефрології та
діалізу №3 (71) 2021 3(71). С.19-27
50. Колесник М.О., Степанова Н.М., Снісар Л.М., Лебідь Л.О., Непомнящий
В.М., Савченко С.М. Сечова кислота та ризик порушення функції нирок у хворих на
гломерулонефрит з нефротичним синдромом: попередні результати поточного
одноцентрового проспективного дослідження, Український журнал нефрології та
діалізу, 2020. №1 (65). С. 29-36.
51. Роговий Ю. Є. Патофізіологічний аналіз змін функції нирок при
утворенні ниркових каменів розміром 0,6–1,0 см верхньої чашечки / Ю. Є.
Роговий, О. І. Арійчук // Вісник наукових досліджень. - 2016. - № 2. - С. 51-53.
- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vndt_2016_2_15
52. Швець Н.Б. Зміна показників ліпідного обміну та функціонального
стану нирок у хворих на артеріальну гіпертензію та остеоартроз під впливом
комплексного лікування. Клінічна та експериментальна патологія. Том ХІV,
№3(53), 2015. С. 172-176
53. Ambulugala Gamage Rajika Greshamali Jinadasa, Lanka Acharige Shalka
Madushan Srimantha, Indika Deepani Siriwardhana, Kalani Buddika Gunawardana,
and Anoja Priyadarshani Attanayake. Optimization of 25% Sulfosalicylic Acid
Protein-to-Creatinine Ratio for Screening of Low-Grade Proteinuria. International
Journal of Analytical Chemistry, 2021. Р. 1-9.
54. SAF Macedo, EC Rossel, SBF Tapia, JJ Agüero. Sulfosalicylic acid to
detect proteins in urine of pregnant women. MethodsX, 2023.
 62

55. Gozhenko, A. I., Kravchuk, A. V., Romaniv, L. V., & Sirman, V. M.

Clinical Pathophysiology of Proteinuria in Diabetics. Journal Of Health Sciences,
2013, 3(10), 635-648.
56. Залюбовська О. І., Зленко В. В., Тюпка Т. І., Яворська О. М. Переваги
використання автоматичних аналізаторів осаду сечі для діагностики
хронічного гломерулонефриту / О. І. Залюбовська, В. В. Зленко, Т. І. Тюпка, О.
М. Яворська // Бюллетень XVI чтений им. В. В. Подвысоцкого (18–19 мая 2017
г.). – Одесса : УкрНИИ медицины транспорта, 2017. Т. 1. С. 131–133.
57. MJ, K. J., Gutman, R. A., Garosi, G., Mancianti, N., Corciulo, R., La Milia,
V.. Нефрология и диализ, 2010, 12, С. 101-105.