Самостійна робота

Уманський державний педагогічний університет
Факультет професійної та технологічної освіти

Кафедра професійної освіти та технологій за профілями
ОБЛІК, КАЛЬКУЛЯЦІЯ ТА ЗВІТНІСТЬ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань,

визначених для самостійної роботи
Спеціальність: 6.010104 Професійна освіта. Харчові технології
Умань 2015
Облік, калькуляція та звітність на підприємствах харчової промисловості.
Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної
роботи студентів . Спеціальність: 6.010104 Професійна освіта. Харчові технології
Укладачи: к. т. н., викладач кафедри По та ТП Побережець В.І.та викладач Джога О.В.
Пояснювальна записка
Навчальним планом зі спеціальності 6.010104 Професійна освіта. Харчові технології

затвердженим 27.08.2015 р., з дисципліни "Облік, калькуляція та звітність на підприємствах
харчової прмисловості " передбачено для самостійної роботи студентів 54 години.
Завдання для самостійної роботи студентів розроблено відповідно до навчальної програми.
Мета методичних рекомендацій - допомогти студентам самостійно опрацювати навчальний
матеріал, розвивати уміння самоосвіти та самоконтролю, набувати навичок роботи з
літературою.
Самостійна робота складається з вивчення теоретичного матеріалу і виконання практичних
завдань.
Працювати над засвоєнням матеріалу необхідно в такій послідовності:
• ознайомитися з питаннями самостійної роботи та методичними рекомендаціями до
них;
• підібрати відповідну літературу;
. вивчити матеріал і скласти конспект;
• відповісти на запитання для самоперевірки;
• виконати практичне завдання.
Самостійну роботу слід виконувати в окремому зошиті.
Навчальний матеріал, передбачений для самостійного вивчення, виноситься на підсумковий
контроль знань разом із матеріалом, вивченим під час аудиторних занять.
Тематичний план
№ Назва розділу і теми Питання самостійної Усього
теми роботи годин
1 Загальна характеристика 1. Закон України «Про бухгалтерський 6
бухгалтерського обліку облік та фінансову звітність в Україні»
2. Предмет і метод бухгалтерського
обліку
2 Бухгалтерський баланс 1. Бухгалтерський баланс, його зміст і 8
побудова.
2. Вплив господарських операцій на
зміни у балансі.
3. Значення бухгалтерського балансу.
4. Характеристика статей балансу
5. Терміни, що використовуються в
Положенні П(С)БО 2 "Баланс".
3 Система рахунків 1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх 6
бухгалтерського обліку та зміст і побудова.
подвійний запис 2. Рахунки активні і пасивні, їх
характеристика.
3. Подвійний запис, його сутність і
значення.
4. Поняття про синтетичні й
аналітичні рахунки, їх характеристика
та взаємозв’язок між ними.
5. Узагальнення даних поточного
бухгалтерського обліку.
6. Оборотні відомості за рахунками
синтетичного й аналітичного обліку.
4 Первинне спостереження та 1. Зберігання документів. 4
документація, облікові 2. Організація документообороту.
регістри 3. Поняття та роль облікових регістрів.
4. Правила ведення облікових регістрів,
способи виправлення помилок в
облікових регістрах.
5 Облік необоротних активів 1. Визначення основних понять 6
відповідно до П(С)БО № 7 «Основні
засоби»
2. Визначення основних понять
відповідно до П(С)БО № 8
«Нематеріальні активи».
3. Документальне оформлення
операцій із руху нематеріальних
активів.
4. Нарахування зносу нематеріальних
активів.
6 Облік запасів 1. Поняття запасів та їх значення згідно 2
П (с) БО 9 «Запаси».
2. Визначення й оцінка запасів.
3. Облік малоцінних і
швидкозношуваних предметів.
4. Поняття і класифікація МШП згідно
з вимогами.
5. Звітність матеріально –
відповідальних осіб.
6. Порядок проведення та
документальне оформлення
інвентаризації продуктів, товарів і тари
на підприємствах ресторанного
господарства.
7. Визначення результатів
інвентаризації.
7 Облік коштів, розрахунків та 1. Інвентаризація каси. 6
інших активів 2. Поняття грошових коштів у дорозі та
контроль за їх надходженням.
3. Характеристика основних форм
безготівкових розрахунків.
8 Облік власного капіталу і 1. Поняття власного капіталу. 4

забезпечення зобов’язань 2. Види капіталу та їх характеристика.
3. Облік статутного та пайового
капіталу.
9 Облік зобов’язань 1.Основні терміни П(С)БО 11 8
"Зобов'язання".
2. Класифікація зобов’язань.
3.Облік розрахунків з
постачальниками.
4. Облік розрахунків з оплати праці.
5.Облік розрахунків з іншими
кредиторами.
10 Облік витрат, доходів та 1. Визначення основних понять 4

фінансових результатів відповідно до П(С)БО № 16 «Витрати».
підприємства. Фінансова 2. Основні вимоги до визначення
звітність. складу і оцінки доходів згідно з П (С)
БО №15 «Дохід».
3. Порядок використання прибутку
4.Характеристика П(С) БО № 1
«Загальні вимоги до фінансової
звітності».
5. П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові
результати»
Разом 54
Тема 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку
План самостійної роботи
Питання 1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні".
Питання 2. Предмет і методи бухгалтерського обліку.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання 1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні".
Література: 1.
Слід зазначити, що слово принцип означає вихідне положення будь-якої теорії, науки, що
визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. На відміну від вихідних
положень природничих наук, принципи бухгалтерського обліку розробляються людьми і
можуть не діяти в разі зміни економічної ситуації.
Принцип бухгалтерського обліку - це правило, яким слід керуватися при вимірюванні,
оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій
звітності.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"
бухгалтерський облік в Україні грунтується на таких основних принципах:
1) обачності;
2) повного висвітлення;
3) автономності;
4) послідовності;
5) безперервності;
6) нарахування та відповідності доходів і витрат;
7) превалювання сутності над формою;
8) історичної (фактичної) собівартості;
9) єдиного грошового вимірника;
10) періодичності.
Потрібно з'ясувати суть кожного принципу бухгалтерського обліку.
Обачність - це принцип, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в
бухгалтерському обліку, мають запобігати недооцінці зобов'язань та витрат і завищенню
оцінки активів і доходів підприємства.
Повне висвітлення - це принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю
інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних
вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Автономність - це принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як
юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та
зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.
Послідовність - це принцип, який вимагає постійного (із року в рік) застосування
підприємством обраної облікової політики.
Безперервність - це принцип, який передбачає, що оцінку активів та зобов'язань
підприємства здійснюють, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі,
тобто підприємство не збирається ліквідуватися та істотно скорочувати свою діяльність.
Нарахування та відповідність доходів і витрат - це принцип, який означає, що для
визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного
періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати
відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати
грошових коштів.
Превалювання сутності над формою - це принцип, коли операції обліковують відповідно
до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Історична (фактична) собівартість - це принцип, відповідно до якого пріоритетною є
оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання.
Єдиний грошовий вимірник - це принцип вимірювання та узагальнення всіх
господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.
Підприємства України ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у
грошовій одиниці України - гривні.
Періодичність - це принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на
певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Звітним періодом для складання
фінансової звітності є календарний рік, а проміжну звітність складають щоквартально
наростаючим підсумком з початку звітного року.
Отже, принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, які в Україні закріплено
законодавчо, є важливоює важливою складовою методології бухгалтерського обліку і базою
для створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової
звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси
користувачів.
Питання 2. Предмет і методи бухгалтерського обліку.
Метод бухгалтерського обліку - це система способів, то забезпечують суцільне, безперервне і

взаємопов'язане відображення і узагальнення у грошовій оцінці об'єктів обліку для контролю за
збереженням господарських засобів і забезпечення інформацією, необхідною для управління.
Таким чином, основними способами (елементами) методу бухгалтерського обліку є:
1) документація;
2) інвентаризація;
3) оцінка;
4) калькуляція;
5) система рахунків;
6) подвійний запис;
7) баланс;
8) фінансова звітність.
При цьому, окремі елементи методу не виступають самостійно, ізольовано від інших, а навпаки, тісно
взаємопов'язані між собою і становлять метод бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності.
Запитання для самоперевірки
1. Що таке принцип бухгалтерського обліку?

2. Яким законодавчим документом визначено основні принципи
бухгалтерського обліку?
3. Перелічіть основні облікові принципи згідно із чинним законодавством
України?
4. Що передбачає принцип безперервності?
5. Яка оцінка активів має бути пріоритетною відповідно до принципів
бухгалтерського обліку?
6. На підставі якого облікового принципу активи та зобов'язання
власників підприємства не повинні відображатися в його фінансовій
звітності?
7. Коли, згідно з принципом нарахування та відповідності, доходи і
витрати мають відображатися в бухгалтерському обліку?
8. Що означає принцип послідовності?
9. На підставі якого облікового принципу необхідно запобігати
заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню активів та
доходів?
Тема 2. Бухгалтерський баланс

Питання 1. Бухгалтерський баланс, його зміст і побудова.
Питання 2. Вплив господарських операцій на зміни у балансі.
Питання 3. Значення бухгалтерського балансу.
Питання 4. Характеристика статей балансу
Питання 5.Терміни, що використовуються в Положенні П(С)БО 2 "Баланс".
Література: 2.2.
Питання 1. Бухгалтерський баланс, його зміст і побудова.
Слово «збалансувати» означає наблизити або зробити рівними прибуткову й видаткову

частини. І тільки бухгалтерські баланси зберігають рівняння двох частин. З економічної
точки зору баланс – це система взаємопов’язаних показників, які характеризують: по-
перше активи ( те чим володіє підприємство) і по-друге пасиви ( зобов’язання і капітал).
Термін «актив»- використовується для позначення частини Балансу, де відображено
ресурси. Термін «пасиви» - назва правої частини Балансу, де відображено зобов’язання
капіталу.
Визначення Балансу та вимоги до нього наведено в П(С)БО1 «Загальні вимоги до
фінансової звітності». Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на
певну дату його активи, зобов’язання, власний капітал.
А (активи)= З (зобов’язання) + К (капітал)
Активи –це ресурси контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання

яких як очікується проведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і
погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства,
що втілюють у собі економічну вигоду.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування
зобов’язань. Власний капітал буде більшим, якщо зобов’язань менше.
Форму балансу, зміст його статей визначено П(С)БО 2 «Баланс». Згідно цього баланс
складається за формою № 1, а для суб’єктів малого підприємництва форму спрощеного
балансу визначено П(С)БО 25 і він має значно менше показників. Мета складання балансу –
надання користувачам повної, правдивої і реальної інформації про фінансовий стан
підприємства на певну дату.
Структура балансу – це таблиця встановленої форми: ліва частина - Активи
підприємства; права частина – Пасиви (капітал і зобов’язання).
Активи і Пасиви в балансі об’єднуються в розділи за їх економічним змістом. Кожний
розділ складається із статей. Стаття – це елемент фінансової звітності, який відповідає
критеріям, встановленим П(С)БО 1. Стаття може бути одноелементною і багатоелементною.
Кожній статті привласнюється код рядка (3 знаки), який є незмінний. Інформація за кожною
статтею наводиться на початок і кінець звітного періоду. У балансі статті Активу
розташовуються зверху вниз, починаючи з менш ліквідних.
Ліквідність – це спроможність активів перетворюватись в готівку за певний час. Статті
Пасиву розміщують зверху вниз за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення
боргів. Тобто, спочатку розташовують статті, які потребують найбільше часу для їх
погашення.
Інформація в балансі повинна бути суттєва і повністю розкрита. В Активі балансу ресурси
згруповані в ІІІ розділи, а Пасиви – в V , що відповідає їх значенню й економічному змісту.
Питання 2. Вплив господарських операцій на зміни в балансі
Процеси здійснення господарської діяльності складаються з окремих господарських

операцій. Під їх впливом відбуваються різноманітні зміни у активах, зобов’язаннях та
власному капіталі підприємства та їхніх структурах.
Залежно від характеру цього впливу господарські операції поділяються на 4 типи.
Для їх розгляду використаємо такі умовні позначення:
А — актив балансу,
П — пасив балансу,
Z — загальна сума змін.
І тип.
Приклад:
на поточний рахунок Магазину «Продукти» надійшли гроші від покупців в сумі 10 000,00
грн.
Результат:
сума коштів на поточному рахунку збільшилася на 10 000,00 грн; заборгованість покупців
зменшилась на 10 000,00 грн.
А+ Z – Z = П.
Зміни відбуваються лише в структурі активу балансу (одна стаття збільшується, друга
— зменшується), загальна сума активу залишається без змін.
ІІ тип.
Приклад:
через відсутність вільних коштів зобов’язання (борг) перед постачальником за отримані
товари (кредиторська заборгованість) в сумі 50 000,00 грн була оплачена за рахунок кредиту
банку.
Результат:
поточні зобов’язання перед банком збільшилися на 50 000,00 грн; кредиторська
заборгованість перед постачальником зменшилась на 50 000,00 грн.
А = П + Z – Z.
Зміни відбуваються лише в структурі пасиву балансу (одна стаття збільшується, друга
— зменшується), загальна сума пасиву залишається без змін.
ІІІ тип.
Приклад:
підприємство придбало основні засоби — автомобіль на суму 80 000,00 грн, але гроші за
нього ще не сплатило.
Результат:
основні засоби збільшилися на 80 000,00 грн; заборгованість перед продавцем автомобіля
збільшилася на 80 000,00 грн. На цю ж суму збільшилась і валюта балансу.
А + Z = П + Z.
Відбулося збільшення статей активу і пасиву балансу.
ІV тип.
Приклад:
з поточного рахунка у банку погашена заборгованість перед бюджетом з податку на
прибуток в сумі 1000,00 грн.
Результат:
грошові кошти на поточному рахунку зменшилися на 1000,00 грн, заборгованість перед
бюджетом зменшилася на 1000,00 грн. На цю ж суму зменшилась і валюта балансу.
А – Z = П – Z.
Відбулося зменшення статей активу і пасиву балансу.
Висновок:
 кожна операція змінює не менше ніж дві статті балансу;
 при будь-якому типі операцій рівність загального підсумку активу та пасиву не
порушується.
Питання 3. Значення бухгалтерського балансу
Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки

фінансового стану підприємства.
Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки,
ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для
економіки підприємства.
Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг
інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними
оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів;
оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних
показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники
отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств,
правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності
використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню
підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі
планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих
навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.
На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу
підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз
фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.
Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:
1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку
показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості
власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності.
При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як
наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки,
прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і
позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.
2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел
надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:
• широта ринків збуту продукції;
• репутація організації;
• ступінь виконання виробничого плану;
рівень ефективності використання ресурсів організації.
Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації,
поданої в балансі:
Баланс - це підбірка моментних даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому
фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій.
Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не
відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому
принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює
реальну оцінку майна в цілому
Питання 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначає зміст і

форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього П(С)БО
застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм
власності (крім банків і бюджетних установ).
Потрібно усвідомити, що метою складання балансу є надання користувачам повної,
правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У
балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок
активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
П(С)БО 2 "Баланс" має такі розділи:
• загальні положення;
• визнання статей балансу;
• зміст статей балансу.
Необхідно ознайомитися зі змістом П(С)БО 2 "Баланс" і дати визначення термінів, що
використовуються в ньому.
Питання 5. Терміни, що використовуються в цьому П(С)БО, мають таке значення:

1) активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій,
використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у
майбутньому;
2) власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов'язань;
3) довгострокові зобов'язання - це всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями;
4) пов'язані сторони - це підприємства, стосунки між якими обумовлюють можливість
однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових
і оперативних рішень іншою стороною;
5) зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій
і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють
у собі економічні вигоди;
6) еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові
інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються
незначним ризиком зміни вартості;
7) фінансові інвестиції - це активи, що утримуються підприємством з метою
збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших
вигод для інвестора;
8) поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного
циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з
дати балансу;
9) необоротні активи - це всі активи, що не є оборотними;
10) оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у
використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом
операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу;
11) операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення
діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і
послуг.
1. Що визначає П(С)БО 2 "Баланс"?

2. Яка мета складання балансу?
3. Охарактеризуйте зміст П(С)БО 2 "Баланс".
4. Укажіть загальні вимоги до визнання статей балансу на основі П(С)БО
2 "Баланс".
5. Що означає термін "активи"?
6. У чому суть довгострокових і поточних зобов'язань?
7. Що таке власний капітал?
8. Які активи відносять до оборотних і необоротних?
9. Що розуміють під фінансовими інвестиціями?
Тема 3. Система рахунків бухгалтерського обліку та подвійний
запис
Питання 1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст і побудова.

Питання 2. Рахунки активні і пасивні, їх характеристика.
Питання 3. Подвійний запис, його сутність і значення.
Питання 4.Поняття про синтетичні й аналітичні рахунки, їх характеристика та
взаємозв’язок між ними.
Питання 5. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.
Питання 6. Оборотні відомості за рахунками синтетичного й аналітичного обліку.
Література: 4; 6.
Питання 1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст і побудова.
Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування

за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку
залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.
Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і
зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У
міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка.
Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум
операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на
рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду.
Питання 2. Рахунки активні і пасивні, їх характеристика.
Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки,

що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що
відображують облік джерел формування активів, називають пасивними. При обчисленні
кінцевого сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:
— в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі збільшення реєструють за дебетом
рахунка, а всі зменшення — за кредитом;
— в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення
показуються за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом (рис.2.1).
СТРУКТУРА АКТИВНОГО РАХУНКА
Д-т активний рахунок К-т
Сальдо — початковий залишок
Збільшення «+» Зменшення «–»
Сальдо — кінцевий залишок
СТРУКТУРА ПАСИВНОГО РАХУНКА
Д-т пасивний рахунок К-т
Сальдо — початковий залишок
Зменшення «–» Збільшення «+»
Сальдо — кінцевий залишок
Рис.2.1. Схема активного і пасивного рахунків.
Враховуючи це, періодично, після узагальнення даних за дебетом і кредитом рахунків,
визначається кінцеве сальдо. В активних рахунках його визначають за таким алгоритмом: до
початкового дебетового сальдо додають оборот за дебетом рахунка і віднімають оборот за
кредитом рахунка. У пасивних рахунках до кредитового сальдо додають кредитовий оборот і
віднімають оборот за дебетом рахунка.
Питання 3. Подвійний запис, його сутність і значення.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й
рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської
операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.
Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна
з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це
важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.
Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом
другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.
Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й
основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний
взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що
скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди
дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.
Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається
кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції
рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.
Для прикладу наведемо декілька операцій і їх бухгалтерське проведення.
Операція 1.
У касу підприємства надійшли кошти з банку на суму 100 000 грн.
Цю операцію буде відображено так спочатку на схемі, а потім у вигляді формули
(алгоритму):
Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у
формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати
підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю
взаємопов'язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є
творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської
операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.
Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні
бухгалтерські проводки.
Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується,
а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки
два рахунки. Розглянута в нашому прикладі бухгалтерська проводка — проста.
Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок
дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки — один
кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.
Операція 2.
З каси підприємства видано заробітну плату в сумі 25 000 грн, у підзвіт на відрядження —
350 грн, на оплату канцелярських витрат — 50 грн.
Бухгалтерська проводка за даною операцією буде такою:
К-т "Каса" 25 400
Д-т "Розрахунки за оплати праці" 25 000
Д-т "Розрахунки з підзвітними особами" 350
Д-т "Адміністративні витрати" 50
У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису,
оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і
кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку
можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського
обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш
наочними.
Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації
бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план
виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з
метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і
типові кореспонденції рахунків. їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до
плану рахунків.
Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності,
а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому
бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.
Хронологічний запис — це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх
виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим
відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків.
Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських
операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на
рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають
збігатися з їх оборотами.
Хронологічний запис ще називають хронологічним обліком може здійснюватися за такою
формою (табл.).
Таблиця. Журнал реєстрації операцій за______________ 20_ р.
№ і дата Короткий зміст господарської операції Сума,грн. Проводка

та підстава Д-т К-т
1 03.07.10 Надійшло в касу з поточного рахунка
за чеком ІН № 213755 10 000 30 31
У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані

у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на
бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком.
У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування
господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються,
систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення
господарських операцій на наведених вище рахунках "Каса", "Розрахунки з постачальниками
і підрядниками" тощо.
У практиці облікової роботи за певних форм бухгалтерського обліку хронологічний і
систематичний облік ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Застосовують і
комбінований спосіб записів господарських операцій шляхом поєднання хронологічного і
систематичного записів, зокрема в таких облікових регістрах, як Журнал-Головна, журнали-
ордери тощо.
Відображення господарських операцій за синтетичними та аналітичними рахунками — це
поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди характеризує наявність та стан
господарських засобів і їх джерел формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для
поточного відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають
на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо
записують: на активних рахунках — за дебетом, на пасивних рахунках — за кредитом.
Протягом місяця з журналу реєстрації господарських операцій зроблені кореспонденції
рахунків (бухгалтерські проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та
аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та аналітичним рахунком
вираховують обороти за дебетом і кредитом і виводять кінцеве сальдо (залишок на кінець
місяця).
Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних
відомостей, які складають окремо за синтетичними й аналітичними рахунками.
Поточне узагальнення змін, що відбуваються у складі господарських засобів і їх джерел,
здійснюють за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості є способом,
узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємозв'язку
між балансом, і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових
записів.
Оборотні відомості складають як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. У них
відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки (сальдо) на початок і
кінець звітного періоду (місяця).
Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатографної таблиці
за контокорентною формою, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове
сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць за дебетом і кредитом, а також кінцеве
сальдо за дебетом або кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують
підсумки.
Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках, рознесені всі
кореспонденції за рахунками (бухгалтерські проводки), підраховані обороти та виведені
кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній відомості мають місце три пари рівностей.
Рівність підсумків першої пари граф зумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу,
який є підставою для запису на синтетичних рахунках початкового сальдо.
Рівність підсумків другої пари граф зумовлена подвійним записом операцій, згідно з якими
кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається за дебетом і кредитом
різних рахунків.
Рівність підсумків третьої пари граф зумовлена двома попередніми рівностями: якщо
початкові залишки (сальдо) на синтетичних рахунках рівні між собою (баланс початковий), а
також рівні суми оборотів за дебетом і кредитом (оборотний баланс), то і залишки (сальдо)
на кінець звітного періоду в підсумку мають бути рівні між собою (кінцевий баланс).
Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах або при
складанні оборотної відомості.
Повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють шляхом порівняння
підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості з підсумками Журналу
реєстрації за звітний період. При повному відображенні всіх господарських операцій
підсумок Журналу реєстрації (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за
дебетом і кредитом оборотної відомості (систематичний облік).
Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання
бухгалтерського балансу і заповнення форми фінансової звітності. Крім того, оборотна
відомість є важливим джерелом інформації для оцінювання й економічного аналізу руху
активів і пасивів підприємства.
Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних
поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових
записів і характеристики руху засобів та їхніх джерел за звітний період.

1. Що представляє собою оборотна відомість?
2. Який порядок складання оборотної відомості?
3. Для чого призначенні і яким чином складаються оборотні відомості по аналітичним
рахункам?
4. Як перевірити чи правильно складена оборотна відомість?
Тема 4. Первинне спостереження та документація, облікові
регістри.
Питання 1. Зберігання документів.

Питання 2. Організація документообороту.
Питання 3. Поняття та роль облікових регістрів.
Питання 4. Правила ведення облікових регістрів, способи виправлення помилок в них.
Література: 1; 3.1.
Питання 2. Організація документообороту.
Документи з моменту їх складання або одержання від інших підприємств і організацій до

передачі в архів на зберігання проходять певний шлях.
Документооборотом називається рух документів в процесі їх оперативного використання і
бухгалтерського опрацювання з моменту складання або одержання від інших підприємств і
організацій до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.
Для забезпечення рівномірного руху документів без затримок і накопичень на окремих
місцях розробляють графік документообороту, в якому виконується кожною ланкою,
вказуються конкретні виконавці, відповідальні за дотримання встановленого порядку і
строків оформлення та опрацювання документів.
Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт по
складанню, перевірці і опрацюванню документів, які виконуються кожним підрозділом
підприємства. Кожному виконавцю видається виписка з графіка, в якій наводиться перелік
документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, строки їх подання і
підрозділи, в які передаються ці документи.
Документооборот і графік документообороту на кожному підприємстві розробляється
головним бухгалтером і затверджується керівником. Чітка система документообороту
прискорює оформлення і проходження документів, підвищує відповідальність працівників
всіх рівнів, що мають справу з документами, за своєчасність їх складання, використання й
опрацювання.
Питання 3. Поняття та роль облікових регістрів
Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді

відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм. Вони призначені для
накопичування, групування інформації з первинних документів.
В облікових регістрах всі сторінки мають бути прошиті і пронумеровані. На останній
сторінці вказується кількість пронумерованих сторінок, ставляться підпис керівника
підприємства, головного бухгалтера і печатка.
Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки документів за формою і
змістом.
Обов'язковим для всіх підприємств, установ та організацій є ведення Головної книги,
дані до якої переносяться з облікових регістрів.
Облікові регістри класифікують за ознаками:
1. За зовнішнім виглядом:
- Бухгалтерські книги – зброшуровані аркуші паперу спеціально розграфлені, в яких
відображаються дані про майно, грошові кошти, ТМЦ і господарські процеси за
синтетичними і аналітичними рахунками. Прикладом бухгалтерської книги є Головна книга.
Тут інформація про всі синтетичні рахунки за рік;
- Картки – таблиці спеціальної форми і стандартних розмірів, виготовлені на цупкому папері
і призначені для реєстрації ТМЦ. Прикладом є інвентарні картки основних засобів, складські
картки ТМЦ. При відкритті карток їх реєструють в спеціальному журналі, де їм дають
порядковий номер. Ці картки передають МВО під розписку. Картки застосовують для
синтетичного і аналітичного обліку ТМЦ;
- Окремі відомості – окремі таблиці різного формату спеціально розграфлені (журнали,
ордери, журнали-ордери, відомості) і використовуються для ведення синтетичного і
аналітичного обліку.
Після закінчення звітного періоду і складання балансу книги, картки та окремі відомості
закривають шляхом підрахунку підсумків по кожному рахунку та запису залишку.
2. За видами бухгалтерських записів:
- Хронологічні – реєстри, в яких записи здійснюються в хронологічній послідовності;
- Систематичні – відображаються у певній послідовності з певним групуванням однорідних
за економічним змістом операцій;
- Комбіновані – записи роблять одночасно за хронологічним та систематичним порядком.
3. За обсягом змісту:
- Синтетичні – облік по синтетичних рахунках в грошовому вимірнику;
- Аналітичні – облік по аналітичних рахунках по всіх трьох вимірниках;
4. За побудовою:
- односторонні – записи про господарську операцію здійснюються або за Д т або за Кт
рахунка;
- двосторонні – складаються з двох частин: в першій частині відображаються дебетові
обороти, в другій – кредитові;
- Багатографні – реєстри, де одна з граф поділена на кілька граф;
- Шахові – побудовані за принципом шахматної дошки. Записи роблять в клітинці, що
знаходиться на перетині стовпика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і
кредитовому обороту на відповідних рахунка.
Питання 4. Правила ведення облікових регістрів, виправлення помилок в них.
Порядок запису господарських операцій в обліковому регістрі регламентується

Положенням "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку". Всі
господарські операції в облікові регістри записують після перевірки документів. Записи
робляться чорнилом темного кольору. Записи повинні бути чіткі і зрозумілі. Підчистки,
виправлення, пропуски, приписки – не допускаються. Виправлення помилок в обліковому
регістрі здійснюється такими способами:
- При виправленні помилок за місяць до складання меморіального ордеру, помилка
виправляється на загальних підставах (коректурним способом);
- При виявленні помилки після складання меморіального ордеру, виправлення в облікових
регістрах здійснюється:
Способом "Червоного сторно"
Дт 28 "Товари" Кт 63 "Розрахунки з постачальниками" ∑ = 1000,00грн.
Дт 28 "Товари" Кт 63 "Розрахунки з постачальниками" ∑ = 200,00 грн.
Способом додаткової проводки
Дт 30 "Каса" Кт 31 "Поточний рахунок" ∑ = 300,00 грн.
Дт 30 "Каса" Кт 31 "Поточний рахунок" ∑ = 2700,00 грн.
1. Які вимоги ставляться до змісту та структури документів?

2. Назвіть вимоги до оформлення документів.
3. Хто несе відповідальність за достовірність даних, що містяться в документі?
4. Коли мають складатися первинні документи?
5. Чи допускаються виправлення в первинних документах?
6. У чому полягають суть і значення уніфікації та стандартизації документів?
Тема 5. Облік необоротних активів
Питання 1. Визначення основних понять відповідно до П (с) БО 7 "Основні засоби".

Питання 2. Визначення основних понять згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".
Питання 3. Документальне оформлення господарських операцій з руху
нематеріальних активів.
Питання 4. Нарахування зносу нематеріальних активів.
Питання 1. Визначення основних понять відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби".
Література: 2.6; 7.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні

засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні
активи визначає П(С)БО 7 "Основні засоби".
Згідно з п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", необхідно самостійно вивчити такі терміни:
• основні засоби;
• об'єкт основних засобів;
• група основних засобів;
• строк корисного використання (експлуатації);
• оцінка основних засобів:
а) первісна вартість;
б) переоцінена вартість;
в) вартість, що амортизується;
г) ліквідаційна вартість;
ґ) чиста вартість реалізації необоротного активу.
Структура П(С)БО № 7 «Основні засоби».
1. Загальні положення ( п.1-4) – визначення термінів.
2. Визнання та оцінка основних засобів (п.1- 15) – порядок визнання основних засобів, їх
класифікація.
3. Переоцінка основних засобів (п.16-21) – порядок оцінки і дооцінки основних засобів.
4. Амортизація основних засобів (п. 22- 30) – порядок нарахування амортизації основних
засобів.
5. Зменшення корисності основних засобів ( п.31-32) – відображення в обліку втрат від
зменшення корисності основних засобів.
6. Вибуття основних засобів ( п. 3 -35) – шляхи вибуття основних засобів.
7. Розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності ( п. 36-
37 ) – перелік інформації про основні засоби, що наводяться у примітках.
У доповнення даного питання студентам слід знати, що таке справедлива вартість і
залишкова (балансова) вартість.
Справедлива вартість (згідно з п. 4 П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств") - це сума, за
якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між
обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх
зносу.
Також відповідно до п. 4 П(С)БО 7 потрібно дати визначення таких термінів:
• амортизація;
• знос основних засобів.
Питання 2. Визначення основних понять згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні

активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи визначає П(С)БО 8
"Нематеріальні активи".
Слід ознайомитися зі структурою та змістом П(С)БО 8"Нематеріальні активи".
Відповідно до п. 4 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" слід дати такі визначення:
. нематеріальний актив;
• група нематеріальних активів;
• незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
• накопичена амортизація нематеріальних активів;
• дослідження;
• розробка;
• активний ринок.
Питання 3. Документальне оформлення господарських операцій з руху

нематеріальних активів
Обов’язковою ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми відносно
будь – якого об’єкту що приймається на облік, про те, повинні бути документи, які
підтверджують існування самого об’єкту, та права підприємства на його використання:
Документування операцій з нематеріальними активами
Вид нематеріального активу Документ
Право користування землею Оформлення відповідно до встановленого
законодавством порядку документація, що
підтверджує право підприємства на
земельну ділянку
Право на вихід, корисні моделі, промислові Патенти на ліцензійні договори
зразки
Ноу - хау Повний вербальний або винахідний опис
Право на торговий знак Свідоцтво про договір уступки,
зареєстрований належним чином
Геологічна та інша інформація про надра Геологічні звіти, карти та інші матеріали
Авторські права Юридично оформлений та такий, що набрав
чинності, договір з юридичною особою –
продавцем авторських прав
Питання 4. Нарахування зносу нематеріальних активів.

Амортизація нематеріального активу нараховується протягом строку корисного
використання, але не більше 20 – ти років за методом самостійно обраним підприємством
виходячи з умови отримання майбутніх економічних вигод. Про те, якщо такі умови
визначити не можливо, то використовують прямолінійний метод, порядок застосування
методів амортизації визначається згідно з П (с) БО 7 «Основні засоби».
Нарахування амортизації нематеріальних активів супроводжується бухгалтерськими
проводками аналогічними як при нарахуванні амортизації основних засобів (кредит рахунку
133).
1.Що визначає П(С)БО 7 «Основні засоби»?

2.Укажіть структуру П(С)БО «Основні засоби»?
3. Дайте визначення поняття «основні засоби».
4. Що розуміють під строком корисного використання?
5. Які види оцінки основних засобів визначає П(С)БО 7 "Основні засоби"?
6. У чому полягає суть амортизації та зносу основних засобів?
7. Дайте визначення нематеріального активу.
8. У чому полягає різниця між дослідженням і розробкою?
9. Який період часу накопичується амортизація нематеріальних активів?
10. Дайте визначення поняття.
11. За яким документом зараховується нематеріальний актив на баланс підприємства?
12. Яким документом оформляють списання нематеріального активу в результаті
неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання?
Виконайте завдання: Оформіть документально таку операцію:

• зарахування на баланс комп’ютерну програму «1С-Склад» вартістю 4000,00 грн. за
актом приймання-передачі № 2 від 10 січня 20_ р.
комісією в складі: - голова – Тарасенко В.А. (директор);
члени комісії: Долганов Р.А. (програміст); Лаврик М.І. (бухгалтер).
Інші реквізити вкажіть самостійно.
Тема 6. Облік запасів
Питання 1. Поняття запасів та їх значення згідно П (с) БО 9 «Запаси».

Питання 2. Визначення й оцінка запасів.
Питання 3. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів.
Питання 4. Поняття і класифікація МШП згідно з вимогами.
Питання 5. Звітність матеріально – відповідальних осіб.
Питання 6. Порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації
продуктів, товарів і тари на підприємствах ресторанного господарства.
Питання 7. Визначення результатів інвентаризації.
Питання 1. Поняття запасів відповідно до П(С)БО 9 «Запаси».
Облік запасів на підприємствах та в організаціях (далі - підприємства) всіх форм власності

(крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку № 9 "Запаси", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. № 246.
Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство
отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може
бути достовірно визначена.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в
подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види,
сорти, марки, типорозміри тощо.
Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто
систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому
кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а
також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів
вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам
пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів
іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку
наявності, надходження і витрачання запасів.
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів застосовуються підприємствами,
організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм
власності (крім банків та бюджетних установ). Ними встановлюється порядок визнання та
оцінки запасів, документального оформлення операцій руху запасів, облік і контроль
наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві, бухгалтерського обліку
запасів, особливості обліку тари тощо.
Запаси — активи підприємства, які:
 утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;
 перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту
виробництва;
 утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та
надання послуг, а також управління підприємством.
У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.
Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на
підприємство.
Питання 2. Визначення й оцінка запасів.
Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства,

пов’язаних із придбанням. До них включаються:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за
вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються
підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів
(фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма
видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування
ризиків транспортування запасів);
- інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до
стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі
матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на
доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).
Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як
справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації
підприємства і відображена в його установчих документах.
Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка
складалася на момент надходження.
Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює
балансовій вартості переданих запасів. При цьому, якщо балансова вартість переданих
запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива
вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.
Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює
справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів
чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства,
визнається собівартість їх виробництва.
Не всі витрати підприємства, пов’язані з надходженням запасів, включаються у первісну
вартість.
Так, не включаються до первісної вартості:
- понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;
- проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з
придбанням і доставкою запасів.
Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були
здійснені.
Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси
зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як
балансова вартість використовується чиста вартість реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної
діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю
втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у
позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати,
належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й
доходу звітного періоду.
Для ведення бухгалтерського обліку запаси класифікують на такі групи:
 сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні
цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг,
обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
 незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей,
вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на
підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на
виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано
доходу;
 готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і
відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим
нормативно-правовим актом;
 товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються
підприємством з метою подальшого продажу;
 молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.
Облік товарів і тари в торговельних підприємствах ведеться на рахунку 28 «Товари»
за субрахунками:
281 «Товари на складі»,
282 «Товари в торгівлі»,
283 «Товари на комісії»,
284 «Тара під товарами»
285 «Торгова націнках.
На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік наявності і руху товарних запасів, що
знаходяться на оптових та розподільчих складах, базах, овочесховищах, морозильниках та ін.
На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік наявності і руху товарів, що
знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (універмагах, універсамах, магазинах, у
буфетах підприємств громадського харчування та ін.).
Рис. Рахунки класу 2 «Запаси».

Субрахунок 283 «Товари на комісії» призначений для обліку товарів, переданих на комісію
за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають
перехід права власності на цей товар до оплати їх вартості.
На субрахунку 284 «Тара під товарами» торговельні підприємства ведуть облік наявності і
руху порожньої тари під товарами як покупної, так і власного виробництва, крім інвентарної
тари, що служить для виробничих і господарських потреб (облік якої ведеться на рахунку II
«Інші необоротні матеріальні активи» або 20 «Виробничі запаси»).
Субрахунок 285 «Торгова націнка» торговельні та постачальницько-збутові підприємства
використовують у тому випадку, коли облік товарів на субрахунках 281 «Товари на складі»
або 282 «Товари в торгівлі» ведеться за продажними цінами.
Товари в закладах ресторанного господарства обліковуються за продажними цінами,
тому різниця між їх вартістю за покупними і продажними цінами (яка утворюється за
рахунок торгової націнки на товари) відображається на пасивному субрахунку 285 «Торгова
націнка».
Відповідно до наказу Мінфіну України «Зміни і доповнення до положень (стандартів)
бухгалтерського обліку» від 14.06.2000 № 131 торговельні підприємства витрати по
придбанню (заготівлі) товарів відображають на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні
витрати», витрати по збуту товарів, а також управлінню діяльністю — відповідно на
рахунках 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут».
Питання 3 Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

В обліку МШП відображають за фактичною собівартістю (ціною придбання,
включаючи затрати, пов’язані з доставкою їх на підприємство).
Облік МШП на складах ведеться за їх номенклатурними номерами в порядку,
аналогічному обліку матеріалів на складі. При оприбуткуванні МШП бухгалтерія складає
групувальні відомості, а також веде сортову оборотну відомість аналітичного обліку.
Передача МШП зі складу в експлуатацію оформлюється актом передачі МШП в
експлуатацію.
З метою збереження МШП, які знаходяться в експлуатації, керівник повинен належним
чином організувати контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному
вираженні.
Відпуск інструментів в експлуатацію здійснюється на підставі вимог цехів або фізичних
осіб. Бухгалтерія ці вимоги вносить до групувальних відомостей з метою синтетичного
обліку.
Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію,
виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією
оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними
особами протягом строку їх фактичного використання.
Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами
предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи з потреб підприємства.
З метою забезпечення збереження даних предметів в експлуатації на підприємствах
повинен бути організований належний контроль за рухом МШП, зокрема, оперативний і
кількісний облік.
Відповідним чином повинен бути організований аналітичний облік МШП, які повернуті на
склад з експлуатації.
Облік МШП здійснюється на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.
По дебету рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” відображається
надходження МШП на підприємство. Записи по кредиту рахунку 22 “Малоцінні та
швидкозношувані предмети” відображають вибуття МШП.
Бухгалтерські проведення з обліку МШП:
1. надходження:
Дебет рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”
Кредит рахунків 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” – оприбуткування
МШП, що надійшли від постачальника;
372 “Розрахунки з підзвітними особами” – оприбуткування МШП, придбаних підзвітною
особою за грошові кошти;
23 “Виробництво” – оприбуткування МШП власного виробництва;
30 “Каса” – придбання МШП за готівку;
46 “Неоплачений капітал” – оприбуткування МШП, внесених до статутного капіталу тощо.
2. вибуття:
Дебет рахунків 423 “Дооцінка активів” – проведення суми уцінки МШП;
39 “Витрати майбутніх періодів” – списання вартості МШП на підготовку та освоєння
виробництва;
23 “Виробництво” – витрачено МШП для виробництва продукції;
91 “Загальновиробничі витрати”,
92 “Адміністративні витрати”,
93 “Витрати на збут” – списано МШП на інші потреби тощо.
Кредит рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.
Малоцінні та швидкозношувані предмети інвентаризують за місцями їх знаходження та
особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться. В процесі інвентаризації
встановлюється правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних і
швидкозношуваних предметів.
При проведенні інвентаризації комісія повинна з’ясувати:
 чи закріплені малоцінні і швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі та в

експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;
 чи здійснюється маркування спецодягу, спецвзуття, застережних пристроїв,
виробничого і господарського інвентаря, столового посуду і приналежностей до
передачі їх в експлуатацію;
 як організовано облік малоцінних і швидкозношуваних предметів в місцях їх
експлуатації.
Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи
малоцінні та швидкозношувані предмети заносяться за найменуваннями у відповідності з
номенклатурою, прийнятою в бухгалтерському обліку. В описах зазначається їх первісна
вартість.
На малоцінні та швидкозношувані предмети, видані в індивідуальне користування,
наприклад, спецодяг, спецвзуття тощо, допускається складання групових інвентаризаційних
описів із зазначенням осіб, яким видані такі предмети. Обов’язковою умовою при цьому є
ведення особистих карток на такі предмети і наявність в інвентаризаційному описі підписів
осіб, які отримали ці предмети.
По малоцінних та швидкозношуваних предметах, які обліковуються в оперативному
порядку, описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих предметів у
матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю оперативного обліку.
Виявлена при цьому недостача предметів оформлюється актом.
Малоцінні та швидкозношувані предмети, які стали непридатними, але ще не списані, в
інвентаризаційному описі не відображаються. На них складається акт із зазначенням часу
експлуатації, причин непридатності, можливості використання цих предметів у
господарських цілях.
Питання 4. Поняття та класифікація МШП
До оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які

використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу,
якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення,
спеціальний одяг та ін.).
4 Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з
однієї з наступних ситуацій:
 якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу
необоротних активів і амортизують;
 якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 “Запаси”, вони
обліковуються у складі запасів;
 якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються
витратами звітного періоду.
Питання 5 Документальне оформлення господарських операцій з руху МШП .

Правильна організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне
складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад і
відпуску їх в експлуатацію.
Форми первинних документів, які застосовуються для обліку руху МШП:
 МШ-1 Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів
(пристроїв) Використовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на
тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного
обмінного фонду
 МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
Використовується для обліку МШП, які були видані під розписку працівнику для
тривалого користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП
 МШ-3 Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)
Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування
або ремонт
 МШ-4 Акт на вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів
Застосовується для обліку зіпсованих і втрачених МШП
 МШ-5 Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні
Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали
непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за
принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів
вибуття
 МШ-6 Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів
Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які
видаються працівникам підприємства для індивідуального користування
 МШ-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття, запобіжних
засобів Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам
підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для
обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію,
ремонт та зберігання
 МШ-8 Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів
Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і
непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу,
спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних
та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю
Існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та
швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б
відповідала масштабам підприємства, його організаційно-структурній формі та об’єктивним
умовам функціонування.
Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних
документів постачальників: рахунок-фактур, накладних, видаткових накладних,
товаротранспортних накладних.
Питання 5. Звітність матеріально-відповідальних осіб.
Комірник у встановлені строки складає товарний звіт у двох примірниках. До першого

додають усі прибуткові і видаткові документи і здають до бухгалтерії щодня або раз в три
дні. Другий залишається у комірника. Звіт підписує головний бухгалтер і затверджує
керівник. Звіти після перевірки в бухгалтерії служать підставою для відображення операцій з
надходження товарів в облікових регістрах.
Щоденно завідувач виробництва складає звіт про рух продуктів і тари по кухні у двох
примірниках. Перший разом з прибутковими і видатковими документами здає до бухгалтерії,
другий залишається у матеріально-відповідальної особи. До звіту додають план-меню і один
примірник меню.
Буфетник складає за 3 дні товарно-грошовий звіт у 2-х примірниках. Перший разом з
прибутковими і видатковими документами здається в бухгалтерію, другий залишається у
буфетника. Зворотня сторона звіту являється звітом по тарі.
Роботу кондитерських цехів регламентують щоденним плановим завданням з випуску

товарів у натуральному вираженні. Для цього завідувач кондитерським цехом складає у 3-х
примірниках наряд-замовлення на виготовлення кондитерських та інших виробів: перший у
себе, другий у бухгалтерію, третій для розрахунку заробітної плати працівникам
кондитерського цеху. Його затверджує керівник.
Наряд-замовлення є основою для:
- встановлення виробничого завдання на виготовлення кондитерських виробів;
- складання розрахунку необхідної кількості сировини відповідно до замовлення;
- контролю за випуском з виробництва готових виробів у кількості та асортименті
згідно з замовленням;
- розрахунку заробітної плати кондитерам;
- відпуску сировини з комори.
Щоденно матеріально-відповідальна особа складає звіт про рух готових виробів у
кондитерських та інших цехах, і додавши до нього всі прибуткові і видаткові документи,
подають до бухгалтерії. Залишків незавершеного виробництва у кондитерських цехах немає.
Можливі залишки допоміжної сировини (барвників, есенцій), які у звіті зазначають за
видами після підбиття підсумку за готовими виробами.
Загальний залишок товарів і сировини у кондитерському цеху повинен відповідати сумі
залишків готових виробів, зафіксованій і звіті.
У цехах напівфабрикатів матеріально-відповідальні особи для контролю за відповідністю
виходу напівфабрикатів кількості м’яса і риби складають акт на розбирання м’яса (риби),
який взаємопов’язаний з документами на його оприбуткування. До акту додають документи
на передачу напівфабрикатів до комори або на кухню. Акт затверджує керівник.
Матеріально-відповідальна особа складає звіт про рух сировини і здає його до бухгалтерії
на опрацювання.
Питання 6. Порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації

продуктів, товарів і тари на підприємствах ресторанного господарства.
Інвентаризація — це засіб бухгалтерського обліку товарів, продуктів, тари і грошових

коштів закладу ресторанного господарства, що забезпечує відповідність облікових даних до
їх фактичної наявності. Інвентаризація проводиться шляхом перепису, зважування,
вимірювання, підрахунку всіх залишків готівки, товарів, продуктів і тари у натурі та
зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.
На сьогодні основним документом, що регулює порядок проведення і документальне
оформлення результатів інвентаризації ТМЦ на підприємствах торгівлі, є:
1. Інструкція № 69 про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-
матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків від 11.08.99 (із змінами і
доповненнями від 05.12.97 і 28.05.2000).
2. Постанова № 116 KM України "Про затвердження порядку визначення розміру збитків
від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей" від 22.01.96.
Інвентаризацію проводить постійно діюча робоча комісія, створена наказом керівника.
Склад комісії – не менше 3-х осіб: представник адміністрації, бухгалтер і матеріально-
відповідальна особа. Інвентаризація проводиться на підставі наказу про проведення
інвентаризації. Матеріально-відповідальна особа до початку інвентаризації подає розписку,
що не оприбутковані товарно-матеріальні цінності на відповідальності у неї відсутні. Комісія
проводить інвентаризацію і складає при цьому інвентаризаційні описи в 2-х екземплярах. В
описи записують назву кожного товару, одиницю виміру і фактичну кількість. Кожна
сторінка опису підписується всіма членами комісії, на кожній сторінці є прописом кількість
порядкових номерів і прописом кількість товарів.
Питання 7. Визначення результатів інвентаризації.
Комісія визначає попередній результат інвентаризації. Описи здають в бухгалтерію. Там

проставляють ціну кожного товару і визначають загальну суму. Бухгалтер складає
звіряльну відомість, де послідовно виконуються такі розрахункові процедури:
здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці; здійснюється
розрахунок природної нестачі; визначаються кінцеві результати інвентаризації.
Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця у вартості має бути
віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.
Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений тільки по
товарно-матеріальних цінностях одного і того ж найменування і в такій же кількості за
умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той же період, що підлягав перевірці, та в
однієї й тієї ж матеріально відповідальної особи.
Звіряльну відомість затверджує керівник. Якщо є відхилення фактичної наявності від
облікової, то матеріально-відповідальна особа пише пояснення. Результати інвентаризації
можуть бути такі:
1. Надлишки цінностей підлягають оприбуткуванню із збільшенням доходу підприємства.
2. Втрати цінностей у межах норм природних втрат списують за розпорядженням
керівника на собівартість реалізованих товарів. Норми природних втрат можуть
застосовуватися тільки в разі виявлення фактичних недостач і після зарахування недостачі
цінностей при пересортуванні.
3. Втрати цінностей поверх норм природних втрат відносять на встановлених винних
осіб, які повинні відшкодовувати втрати, належну до відшкодування суму зараховують до
складу дебіторської заборгованості і включають в дохід звітного періоду. При цьому втрати і
недостачі відносять на винних осіб за цінами, в яких обчислюють розмір збитку від
розкрадання, недостач цінностей згідно з Порядком № 116 Законом України "Про
визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації крадіжками
(псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних коштовностей і
валютних цінностей", затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 №
218.
Недостача товарів у межах встановлених норм природних втрат списується з матеріально-
відповідальної особи за цінами оприбуткування . Віднесення товарних втрат на витрати обігу
проводяться за купівельними цінами. Суми збитку в межах установлених норм не
відносяться до початкової вартості запасів і списуються як операційні витрати.
На виявлені при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково
складаються акти на списання, бій та псування, в яких вказуються причини, ступінь і
характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.
Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова,
потребує ремонту тощо). На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією
складається акт на списання із зазначенням причин псування.
Порядок і техніка проведення інвентаризації у коморах та буфетах такі ж як і на
підприємствах роздрібної торгівлі
Проведення інвентаризації на кухні або в цеху закладів ресторанного господарства
має свої особливості.
- інвентаризація кухні починається з перевірки залишків необроблених продуктів, а
потім – напівфабрикатів і готових страв;
- якщо є напівфабрикати, що не пройшли повного циклу технологічного оброблення, та
готових страв, не реалізованих споживачам, здійснюється перевірка повноти
використання необроблених продуктів на виконання цих операцій.
Комісія на підставі даних про фактичну наявність напівфабрикатів комісія складає
розрахунок напівфабрикатів, що не пройшли повного циклу технологічного
оброблення, в необроблені продукти, згідно Збірника рецептур розділ «Розрахунок
витрат сировини, виходу напівфабрикатів і готових виробів».
Наприклад, залишок картоплі очищеної – 225кг. Норма втрат для холодного
оброблення з 01.09. по 01.01. – 25%. Маса необробленої картоплі: 25% - Х кг
75% - 225 кг. Х = 25% * 225 кг/75% = 75 кг.
225 + 75 = 300 кг – маса необробленої картоплі.
- У разі наявності залишків напівфабрикатів, за рецептурою яких вкладено різні види
сировини, кількість необроблених продуктів визначається за кожним їх видом.
Наприклад, для виготовлення котлет необхідно на одну порцію масою 50 г: м’яса –
34г, сала – 4,5г, хліба – 7г, цибулі – 1г, сухарів – 2г.
Наявність котлетної маси – 120 кг. Кількість порцій напівфабрикату – 2400 шт (120кг
/ 50г).
Розрахунок: м'ясо 34 * 2400 = 81,6 кг,
сало 4,5 * 2400 = 10,8 кг,
хліб 7 * 2400 = 16,8 кг,
цибуля 1 * 2400 = 2,4 кг,
сухарі 2 * 2400 = 4,8 кг.
Інвентаризація кулінарних і кондитерських виробів здійснюється щомісячно.
Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей:
1. Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено:
Дебет субрахунка № 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"
Кредит субрахунка № 282 "Товари"
2. Списується нестача, зарахована по пересортиці:
Дебет субрахунка № 282 "Товари"
Кредит субрахунка № 282 "Товари".
3. Відноситься за рахунок матеріально відповідальних осіб різниця у вартості матеріалів,
зарахованих по пересортуванні:
Дебет рахунка № 375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"
4. Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з включенням суми до валових доходів):
Дебет субрахунка № 282 "Товари"
Кредит субрахунка № 746 "Дохід від безкоштовно отриманих активів".
5. Сума нестач у межах норм природного убутку:
Дебет рахунка № 903 "Собівартість реалізованих товарів"
6. Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно із списанням
цінностей на витрати балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий
рахунок № 07 "Списані активи".
7. Нестачі, віднесені за рахунок матеріально відповідальної особи:
Дебет субрахунка № 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"
Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід".
8. Різниця між розрахунковими та .обліковими цінами (відповідно до постанови Кабміну
України № 116 від 22.01.96 р. "Порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання,
знищення (порчі) матеріальних цінностей"):
Дебет субрахунка № 375 "Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків"
Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід".
9. На суму нарахованого ПДВ:
Дебет субрахунка № 375 "Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків"
Кредит субрахунка № 641 "Розрахунки за податками".
10. Погашення різниці між ринковими та обліковими цінами як готівкою, так і "за
рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи (одноразово або частинами
відповідно до рішення інвентаризаційної комісії адміністрації підприємства або рішення
народного суду, наприклад, по 20% щомісячно до остаточного погашення заборгованості):
Дебет рахунка № 31 "Каса"
Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках"
Дебет рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"
Кредит субрахунка № 375 "Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків".
11. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до бюджету:
Дебет рахунка № 71 "Інший операційний дохід"
Кредит субрахунка № 641 "Розрахунки за податками".
12. Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими цінами;
штрафних санкцій:
Дебет рахунка № 641 "Розрахунки за податками"
Кредит рахунка № 311 "Рахунки в банках".
13. Штрафи від 8 до 15 і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:
Дебет рахунків № 301, 311, 661
Кредит рахунка № 641 "Розрахунки за податками".
14. Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ:
Дебет рахунка № 641 "Розрахунки за податками"
Кредит субрахунка № 311 "Поточні рахунки в національній валюті”.
1. Дайте визначення запасів.

2. Чому підприємство не може обійтися без запасів?
3. Назвіть критерії визнання запасів активом.
4. Як класифікують запаси для цілей бухгалтерського обліку?
5. Які витрати включаються до первісної вартості запасів, що придбані за плату?
6. Назвіть методи оцінки вибуття запасів.
Виконайте завдання №1
Визначте первісну вартість придбаних товарів за такими даними:
• вартість товарів за документом постачальника -1200,00 грн., у тому числі ПДВ –
200,00 гри;
• вартість маркетингових досліджень ринку з метою виявлення оптимальної ціни
покупки – 480,00 грн., у тому числі ПДВ – 80,00грн;
• транспортні витрати на перевезення товарів – 420,00 грн., у тому числі ПДВ – 84,00
грн.
Розрахувати ціну продажу на товари по бару «Полонез», якщо торгова націнка складає
120% від первісної вартості товару.
Умова:
№ Назва товару Одиниця Кількість Ціна з ПДВ
п/п виміру
1 Шоколад «Корона», 0,100 шт 12 8,00
2 Цукерки шоколаді «Шарм» кг 2 56,00
3 Вода солодка в асортименті шт 20 2,80
Визначте результати інвентаризації товарів у кафе «Колосок» Уманського районного
споживчого товариства на підставі такої інформації: -
- за даними бухгалтерського обліку товарів повинно бути на суму 118 295,20 грн.;
- тари – 1200,00 грн.;
встановлена фактична наявність:
а) готівки (нездана виручка) на суму 1525,95 грн.;
б) товарів на суму 115635,20 грн.;
в) сума природного убутку склала 598,64 грн.;
г) тари на суму 1220,00 грн.
Тема 7. Облік коштів, розрахунків та інших активів
Питання 1. Інвентаризація каси

Питання 2. Поняття грошових коштів у дорозі та контроль за їх надходженням.
Питання 3. Характеристика основних форм безготівкових розрахунків.
Питання 1. Інвентаризація каси.
Інвентаризація каси проводиться з метою звірки готівки з даними обліку, які відображені у
касовій книзі (як залишок на кінець дня) та контролю за збереженням готівкових коштів на
підприємстві. Інвентаризація проводиться 1 раз на квартал;або у випадках порушення
фінансової дисципліни з боку касира чи при заміні касира.
Згідно з Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-
матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом
Мінфіну від 11.08.94 р. № 69, інвентаризацію на підприємстві проводять у встановлені
строки на підставі наказу керівника. До початку інвентаризації у матеріально відповідальної
особи (далі — МВО) береться розписка.
Комісія у затвердженому наказом складі починає інвентаризацію каси з покупюрного
перерахування готівкових коштів з записом останніх номерів прибуткового та видаткового
касових ордерів. Якщо на підприємстві застосовується РРО, то звіряється сума наявної
готівки із сумою, зазначеною у звіті РРО (у РК та КОРО) тощо. Комісія перевіряє
оприбуткування та списання грошових коштів і оформлення та правильне ведення касової
книги.
Інвентаризацію бланків суворої звітності комісія починає з перевірки цінних паперів (акції,
облігації, ощадні сертифікати, приватизаційні папери тощо) за окремими емітентами із
зазначенням назви, серії, номера, номінальної та балансової вартості і термінів їх погашення.
Якщо підприємство передало цінні папери на зберігання банку, то їх інвентаризація полягає
у звірянні залишків, відображених на відповідних рахунках, з даними виписок банку. Комісія
перевіряє оформлення цінних паперів та реальність їх відображення в балансі підприємства,
проводить перевірку руху бланків суворої звітності, ведення журналу реєстрації, а також
правильність і своєчасність оформлення актів на списання бланків суворої звітності.
Результати інвентаризації (у т.ч. виявлення нестачі чи надлишку цінностей і грошових
коштів у касі) заповнюються в акті про результати інвентаризації наявних коштів та
Інвентаризаційному описі цінностей і бланків суворої звітності.
Акт складають у двох примірниках: перший — для бухгалтерії, а другий — для МВО.
Інколи, у разі зміни МВО, для іншої МВО, яка приймає цінності, виписується третій
примірник. Акт обов’язково підписується членами інвентаризаційної комісії та МВО із
зазначенням результатів інвентаризації — суми нестачі або надлишку. Якщо є відхилення, то
МВО пише пояснення. Акт затверджує керівник і визначає рішення.
Готівка, яка зберігається в касі, але не підтверджена касовими документами, вважається
надлишком, який оприбутковується у касі та зараховується в дохід підприємства. Сума
нестачі стягується з винної особи.
Відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку:
1. Д-т 375 «Розрахунки з відшкодування матеріальних збитків»
К-т 301 «Каса» - списана нестача грошових коштів на матеріально відповідальну
особу.
2. Д-т 661 «Розрахунки з оплати праці»
К-т 375 «Розрахунки з відшкодування матеріальних збитків» - суму нестачі
(відшкодування) утримано із заробітної плати матеріально відповідальної особи.
3. Д-т 301 «Каса»
К-т 375 «Розрахунки з відшкодування матеріальних збитків» - матеріально-
відповідальна особа внесла суму нестачі у касу.
4. Д-т 301 «Каса»
К-т 74 «Інший дохід» - оприбуткування надлишку у касу і внесення в дохід
підприємства.
Питання 2. Поняття грошових коштів у дорозі та контроль за їх

надходженням.
Організація та облік готівкового обороту регламентується Положенням про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління
Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.
Грошові кошти в дорозі – це такі кошти, по яких не збігаються в часі (в датах) момент їх
здачі та момент зарахування на поточні рахунки в банку.
До коштів, що вважаються коштами в дорозі, належать:
- виручка, одержана підприємствами за послуги, реалізовану продукцію і виконані
роботи і внесена до банку, відділення Ощадбанку, каси поштового відділення зв'язку
для зарахування на розрахунковий рахунок;
- грошові кошти, внесені у вечірню касу банку або передані інкасатору.
Якщо грошові кошти здають інкасаторам банку, то заповнюють супровідну відомість, яка
містить 3 документи: відомість, копія відомості і квитанція. Відомість разом з готівкою
запечатується в сумці і віддається інкасатору, на копії ставиться печать інкасатора і вона
залишається у здавача коштів, квитанція передається в банк і залишається в касі банку.
Керівник підприємства повинен надавати касирові охорону при транспортуванні грошових
коштів і цінностей з установи банку і до установи банку при здачі коштів.
Питання 3. Характеристика основних форм безготівкових розрахунків
Література: "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"; 4.
У процесі господарської діяльності у підприємства виникають розрахунки за товарно-

матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. Підприємство самостійно обирає
форми розрахунків з постачальниками та покупцями і зазначає їх в укладених договорах.
В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією "Про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті". Найчастіше застосовуються такі форми
безготівкових розрахунків:
• платіжні доручення;
• платіжні вимоги-доручення;
• розрахункові чеки;
• акредитиви.
Необхідно охарактеризувати ці форми безготівкових розрахунків.
Питання 3. Облік розрахунків за відшкодування завданих збитків.
Література: 3.2; 3.3; 8, с. 251, 252; 9, с. 422 - 427.
Слід зазначити, що забезпечення збереження власності підприємства є одним із важливих

завдань облікового апарату. Воно досягається шляхом належної організації обліку, контролю
та старанного відбору кадрів матеріально відповідальних осіб. Також своєчасне та якісне
проведення інвентаризації забезпечує виявлення всіх порушень і перешкоджає збільшенню
нестач і втрат.
Матеріально відповідальні особи несуть матеріальну відповідальність за ввірені їм
цінності.
Матеріальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, що полягає
в обов'язку працівників відшкодовувати у встановлених законом межах майнову шкоду,
заподіяну з їхньої вини підприємству, в якому вони працюють.
Законодавством передбачено два види матеріальної відповідальності працівників за
завдану шкоду:
а) повна;
б) обмежена.
Повна матеріальна відповідальність поділяється на індивідуальну та колективну
(бригадну).
Із матеріально відповідальними особами підприємства адміністрація укладає договір про
повну матеріальну відповідальність. Згідно з даним договором ця особа зобов'язана
відшкодувати підприємству завдані збитки (матеріальну шкоду).
Матеріальна шкода є результатом господарських порушень.
Під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи немайнових благ, що
охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому
вимірнику.
До матеріальної шкоди на підприємствах ресторанного господарства відносять:
• нестачі товарів понад норми природного убутку;
• нестачі тари;
• повне або часткове псування товарів, страв.
Розмір матеріальної (шкоди) відповідальності за результатами інвентаризації визначається
адміністрацією підприємства.
Встановлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності товарів з даними
бухгалтерського обліку регулюють у такому порядку:
а) втрата товарів (їх нестача) у межах норм природного убутку за рішенням керівника
списується на витрати підприємства;
б) понаднормові нестачі, а також витрати від псування, бою, лому, крадіжок товарів
відносяться на винних осіб.
Розмір збитків визначається згідно з Порядком визначення розміру (шкоди) збитків від
розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116.
Для торговельних підприємств формула визначення розміру збитків має такий вигляд:
Р3(Ш) = (ІБв -А)х Іімф + ПДВ + Азб) х 2, де
Р3(ш) - розмір збитків (шкоди);
Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі (псування)
матеріальних цінностей (у грн);
А - амортизаційні відрахування (у грн) -> - в торгівлі по товарах не застосовується;
Іінф ~ загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі визначених Держкомстатом
України індексів інфляції;
ПДВ - розмір податку на додану вартість (у грн);
А3б - розмір акцизного збору (у гри).
За результатами проведеної інвентаризації запасів на торговельних підприємствах
бухгалтер оформляє порівняльну відомість відповідної форми. Вона є підставою для
відображення суми (розміру) завданих збитків.
Наслідки перевірки зіпсованих товарів комісія оформляє актом на псування, де по кожному
товару вказує: його назву, ґатунок, кількість, ціну, суму, характеристику дефекту
заактованих цінностей, причини псування, можливість використання.
Матеріально відповідальна особа в письмовій формі дає комісії пояснення про причини
виникнення втрат від псування цінностей.
Далі необхідно охарактеризувати такі субрахунки:
947 "Нестачі і втрати від псування цінностей";
375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків".
Аналітичний облік з відшкодування завданих матеріальних збитків здійснюють окремо за
кожною винною особою.
1. Яку матеріальну шкоду може спричинити підприємству матеріально-відповідальна

особа?
2. В якому розмірі матеріально відповідальна особа відшкодовує нестачу товарів?
3. Згідно з яким законодавчим документом визначають розмір збитків, причинених
матеріально відповідальною особою?
4. На підставі якого документа визначають розмір збитків від псування товарів?
5. Дайте характеристику субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих
збитків".
6. Чому передбачається ведення двох книг за субрахунком 375?
7. Якими нормативним документом регламентується порядок проведення
безготівкових розрахунків?
8. Що являє собою платіжне доручення?
9. Який порядок розрахунків платіжними вимогами-дорученнями?
10. Що таке розрахунковий чек?
11. Який акредитив є найбільш надійним?
12. Дайте визначення поняття «грошові кошти в дорозі»?
13. Поясніть правила передачі коштів інкасатору?
14. Коли кошти надійдуть на рахунок підприємства?
15. Яким документом оформляється передача коштів інкасатору?
Виконайте завдання:
Визначте розмір збитку і суму, яку буде відшкодовувати матеріально- відповідальна особа,
якщо:
- сума нестачі товарів (балансова вартість) – 1000,00 грн.;
- індекс інфляції - 1,1;
- ставка ПДВ - 20%;
- коефіцієнт - 2.
Тема 8. Облік власного капіталу і забезпечення зобов'язань
Питання 1. Поняття власного капіталу.

Питання 2. Види капіталу, та їх характеристика.
Питання 3. Облік статутного та пайового капіталу.
Питання 1. Поняття власного капіталу.
Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства

його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і
являє собою вартість майна підприємства.
Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та
фінансових ресурсів.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує
залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги
кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного
капіталу і боргових зобов’язань.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов'язань.
Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи
реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства
(фірми).
Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-
якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників діяльності
Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може
лише за умови збереження свого капіталу.
Утворюється власний капітал двома шляхами:
– внесенням власниками або засновниками підприємства грошових коштів та інших активів;
– накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.
За формами власний капітал поділяється на дві категорії:
– інвестований (вкладений або сплачений капітал);
– нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною
(оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути
поділений за джерелами утворення.
Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між
акціонерами.
Власний капітал за рівнем відповідальності поділяється на:
– Статутний капітал (зареєстрований), сума якого визначається в установчих документах і
підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць.
– Додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний
капітал та нерозподілений прибуток.
Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал – це первісне джерело
інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу
Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством,
його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал
– це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників
(учасників) до капіталу підприємства.
Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним
капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу.
Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок
прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток.
Питання 2. Види капіталу та їх характеристика.
Елементами власного капіталу є:

– Статутний капітал;
– Пайовий капітал;
– Додатковий капітал;
– Резервний капітал;
– Вилучений капітал;
– Неоплачений капітал,
– Нерозподілені прибутки (непокриті збитки;
– Цільові надходження;
– Забезпечення майбутніх витрат;
– Страхові резерви.
1.Статутний капітал підприємства – це вартісний вираз основних і оборотних засобів,
якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах,
зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу
можуть відбуватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його
зареєстрував.
Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) – це сумарний
внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.
Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних
засобів), за рахунок цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів –
права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на
інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, включаючи валюту.
Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і
вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 “Статутний капітал”, на практиці
виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи
зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази
підприємства (його розбудові, придбанні основних засобів), якщо це відбувалось за рахунок
прибутку підприємства, необхідно адекватно збільшити статутний капітал. Так само він
збільшується при прийманні нових засновників.
Зменшення статутного фонду підприємства може бути внаслідок знищення майна, особливо
основних засобів, внаслідок стихійного лиха чи з інших причин.
У будь-якому випадку повинні бути внесенні зміни до статуту підприємства.
Питання 3. Облік статутного та пайового капіталу.
Облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 «Статутний капітал». За кредитом

рахунку відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення
(вилучення).
Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником,
учасником, акціонером тощо.
Початкова величина статутного капіталу дорівнює вартості майна (основних засобів,
матеріалів, сировини, товарів, нематеріальних активів) та коштів підприємства. Наступні
внески, які повинні внести засновники підприємства, відображають як зобов'язання
учасників.
1.Тому на основі протоколу зборів учасників, де зафіксована сума статутного капіталу та
часток кожного з учасників, що підлягають до внесення, складають кореспонденцію
рахунків:
Дебет 46 “Неоплачений капітал”.
Кредит 40 “Статутний капітал”.
2.Фактичне внесення коштів засновниками:
Дебет 301 «Каса» або 311 «Поточний рахунок в банку».
Кредит 46 «Неоплачений капітал».
3.Внесок до статутного капіталу у вигляді основних засобів:
Дебет 10 «Основні засоби»
Кредит 46 «Неоплачений капітал».
При цьому важливою є реальна оцінка вкладу учасників при внесені ними основних засобів
чи товарно-матеріальних цінностей, оскільки нерідко трапляються випадки завищення їхньої
вартості. Доказами реальної вартості майна, яке вносять засновники підприємства, можуть
бути чеки, накладні, які засвідчують придбання. Якщо ж вони вносять раніше придбані
матеріали чи основні засоби, а теперішня їх вартість неспівставна внаслідок впливу інфляції
за останні роки, доказом можуть бути довідки постачальників про ціни на аналогічні види
майна, або ж його експертна оцінка.
Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств,
передбачена установчими документами.
Дані про “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними
підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного
капіталу формується у вигляді пайових внесків.
Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які
надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства.
Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обов'язкових пайових внесків,
виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають
обов'язкові пайові внески ари вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації
підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових
зобов'язань підприємства та його фінансового стану.
Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних засобів підприємств, на
яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки
власників тощо) призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”.
Отже, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно
розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.
Аналітичний облік за рахунком 41 “Пайовий капітал” ведуть за видами капіталу.
Тема 9. Облік зобов'язань
Питання 1. Основні терміни П(С)БО 11 "Зобов'язання".

Питання 2. Класифікація зобов’язань.
Питання 3. Облік розрахунків з постачальниками.
Питання 4. Облік розрахунків з оплати праці.
Питання 5. Облік розрахунків з іншими кредиторами.
Питання 1. Основні терміни П(С)БО 11 "Зобов'язання". Класифікація

зобов’язань.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" визначає

методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її
розкриття у фінансовій звітності.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:
довгострокові;
поточні;
забезпечення;
непередбачені зобов'язання;
доходи майбутніх періодів.
Питання 2. Класифікація зобов’язань.

До довгострокових зобов'язань належать:
- довгострокові кредити банків;
- інші довгострокові фінансові зобов'язання;
- відстрочені податкові зобов'язання;
- інші довгострокові зобов'язання.
Зобов'язання (Liabilities) – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих
подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що
втілюють економічні вигоди.
Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових
коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого
авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у
корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.
Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад:
постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У
цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим
(зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з
вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх
економічних вигод.
Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат.
Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати
зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів,
заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань
разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до
звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо
нарахованих відсотків.
Зобов'язання - це вимоги, які пред'являються на активи підприємства кредиторами, або
іншими словами, нерегульована заборгованість підприємства.
Існує два види зобов'язань:
 поточні (короткотермінові) зобов'язання з термінами погашення, як правило, менше
одного року – рахунки кредиторів, короткотермінові
позики, частина довготермінової позики, термін оплати якої настає в даному звітному
періоді, податок на прибуток;
 довготермінові зобов'язання з термінами погашення більше одного року після дати
складання балансу, включаючи середньо- і довготермінові позики (звичайно
забезпечені облігаціями) та кредити постачальників.
Питання 3. Облік розрахунків з постачальниками.
Література: 3.2; 3.3; 4, с. 351, 353 - 364; 8, с. 687, 688, 697,698,830-835.
Заборгованість перед постачальниками це є поточні зобов’язання або кредиторська

заборгованість. Товарно-матеріальні цінності надходять від постачальників згідно умов
договорів на поставку. Облік договорів та їх виконання ведеться відділом постачання або
окремою особою за призначенням керівника. Для цього відкривається книга (журнал) обліку
вантажів, що надійшли.
При надходженні товарів і тари від постачальників повинні бути супроводжувальні
документи: накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні,
сертифікати якості та інші. Якщо цінності від постачальника надійшли без товарно-
супроводжувальних документів, то має місце невідфактурована поставка. Ці запаси
оприбутковуються на основі акта приймання, але спочатку треба перевірити, чи не є вони
попередньо оплаченими.
Якщо поставка не відповідає умовам договору, отримувач може відмовитися від цих
цінностей. У такому разі їх обліковують на позабалансовому рахунку 02 "Активи на
відповідальному зберіганні" і зберігають до отримання вказівок від постачальника, куди
відвантажити цінності.
Для бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками передбачений
рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». За кредитом цього рахунка
обліковується виникнення зобов’язання перед постачальниками і підрядчиками за одержані
від них матеріальні цінності, виконані роботи чи надані послуги; а за дебетом — погашення
заборгованості перерахуванням із поточного рахунка чи готівкою з каси.
Аналітичний облік розрахунків організується щодо кожної юридичної чи фізичної особи,
що є постачальником чи підрядчиком. Аналітичні рахунки об’єднуються в субрахунки:
631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».
Бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з постачальниками розглянемо на прикладі.
Приклад. Згідно з договором отримувач товару (платник) - кафе «Вікінг» отримав від
постачальника Бази «Люкс» товари вартістю 3000,00 грн.,
в тому числі ПДВ — 500,00 грн. База «Люкс» виписала рахунок на отримання товару.
Магазин суму за товар оплатив через банк наперед.
1. Оплачено постачальникам за товар згідно виставленого рахунка:
Д-т 631 «Розрахунки з постачальниками»
К-т 311 «Поточний рахунок в банку» - на суму 3000,00 грн.
2. Товари без ПДВ надійшли від постачальника згідно накладної по довіреності:
Д-т 282 «Товари в роздрібній торгівлі»
К-т 631 «Розрахунки з постачальниками» на суму товару 2500,00 грн.
3. Відображено сума ПДВ, що надійшла разом з товаром від постачальників згідно
податкової накладної (2500,00 * 20%):
Д-т 641 «Розрахунки за податками і платежами» субрахунок «Податок на додану
вартість»
К-т 631 «Розрахунки з постачальниками» на суму ПДВ - 500,00 грн.
4.Якщо при отриманні запасів від постачальника виявлено нестачу, складають акт про
нестачу (або комерційний акт, якщо нестача на залізниці) і суму нестачі відображають
записом:
Д-т 374 "Розрахунки за претензіями"
К-т 631 «Розрахунки з постачальниками».
Питання 4. Облік розрахунків з оплати праці.
Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода,
обчислена в грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним
орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір такої винагороди залежить від
складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів
його праці.
За структурою заробітна плата ділиться на:
- основну – згідно встановлених норм праці (норм виробітку, часу, обслуговування,
посадових обов’язків) та у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для
робітників та посадових окладів для службовців.
- додаткова – доплати і надбавки за працю понад установлені норми, за трудові успіхи,
за особливі умови праці; премії.
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати за підсумками роботи за
рік, компенсації і виплати, які не передбачені законодавством.
Основу організації оплати праці становлять: тарифні системи, системи преміювання,
контрактна система, система трудових договорів і державні нормативні акти.
Тарифною системою встановлюється рівень оплати праці за одиницю робочого часу
залежно від кваліфікації (розряду робітника і розряду роботи) і умов праці.
Преміальними системами встановлюються показники і рівень премій. Контракти — це
письмові договори підприємства з працюючим, яким також встановлюється обсяг, якість
роботи, строк виконання та рівень оплати. Укладаються контракти, як правило, на тривалий
час. Трудовий договір — це теж письмова угода підприємства з працюючим, що носить
разовий характер.
Державними нормативними актами встановлюється мінімальний рівень зарплати, оплату за
невідпрацьований час, а також види та розміри утримань із заробітної плати.
Функції з обліку чисельності і складу працюючих на великих підприємствах виконує відділ
кадрів або інспектор по кадрах, а в разі відсутності їх на малих підприємствах — будь-який
працівник, призначений наказом керівника.
Функціями по обліку кадрів є: документальне оформлення зарахування на роботу,
переміщення, надання відпустки та звільнення, а також облік наявності і руху працюючих та
надання відповідних даних для звітності.
Підставою для зарахування на роботу служить наказ керівника, що оформляються на
підставі заяви, поданої бажаючим працювати на вакантній посаді чи вільному робочому
місці.
Для зарахованого на роботу заводиться особова картка з обліку персоналу і
оформляється трудова книжка (виписується нова, якщо робітник чи службовець розпочинає
трудову діяльність, або ж робиться запис про зарахування в подану трудову книжку).
Трудові книжки зберігаються на підприємстві по основному місцю роботи.
Переміщенням вважається переведення на іншу роботу або присвоєння вищого
кваліфікаційного розряду. Оформляється наказом керівника, а при присвоєнні вищого
кваліфікаційного розряду до наказу додається рішення кваліфікаційної комісії. Дані про
переміщення записуються до трудової книжки із затвердженням круглою печаткою
Наказом керівника оформляється також надання відпустки і звільнення, згідно поданої
заяви на відпустку або на звільнення. Протягом однієї доби після оформлення наказу на
звільнення трудова книжка повертається працівникові, а бухгалтерія здійснює повний
розрахунок заробітної плати на протязі трьох днів.
Залежно від системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та
врегульованих взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні
документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна
плата працюючим.
Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку
робочого часу, який є іменним списком працюючих, до якого щоденно записуються дані про
відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для
нарахування зарплати в разі погодинної оплати.
Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать
різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.
Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві,
на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони
індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі.
Маршрутні листи використовуються для оформлення затрат праці на поточних
виробництвах.
Рапорти або відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з
одноманітним характером праці.
У разі відхилень від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на
іншому, ніж передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або
відомості на доплату.
Якщо працівник відпрацював більше встановленого нормативу або працював у святкові
дні, то йому оплачується робота в подвійному розмірі його заробітної плати. Також
працівникам додатково оплачують нічні години.
Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за
особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що
виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахунково-платіжні
відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці,
а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці. Заробітна плата
нараховується один раз в місяць, а виплачується 2 рази в місяць: як аванс до 20 числа місяця
у розмірі не менше 55% заробітної плати і як кінцевий розрахунок до 7 числа місяця,
слідуючого за звітним. Працівники можуть працювати неповний робочий день, якщо вони
подали заяву про дане.
Працівники можуть піти у відпустку без збереження заробітної плати терміном на 14
календарних днів 1 раз в рік згідно поданої заяви.
Синтетичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з
оплати праці», який має два субрахунки:
661 «Розрахунки за заробітною платою»
662 «Розрахунки з депонентами».
За дебетом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за
утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонованні. По кредиту рахунка 661 –
нарахування заробітної плати.
За письмовими заявами із заробітної плати бухгалтерія може здійснити вирахування на
оплату індивідуальних позик, оформлених через підприємство, по добровільному
страхуванню, за товари, продані в кредит, аліменти.
Також бухгалтер розраховує суму відпускних, якщо працівник іде у відпустку. Відпускні
нараховуються і виплачуються перед відпусткою. Мінімальний термін відпустки 24
календарні дні.
Наприклад, маркетолог Панасенко І.В. іде у відпустку з 05 березня 2001р. за минулий
календарний рік на 24 календарні дні. Її заробітна плата за останні 12 місяців (з 01.03.2010
по 28.02.2011) становить 26523,89 грн. В році 365 днів, з них 10 загальнодержавних свят.
26523,89/ (365-10) = 74,73 грн. - середньоденна заробітна плата.
24 * 74,73 = 1793,52 грн. - сума нарахованих відпускних маркетологу. Ця сума за мінусом
утримань буде виплачена на початку березня.
Ще бухгалтер згідно правильно оформленого і завіреного листа тимчасової втрати
непрацездатності нараховує суму допомоги, виходячи з кількості років страхового стажу.
Якщо стаж роботи:
- до 5 років сума допомоги складає 60% заробітної плати (за мінусом відпускних сум);
- від 5 до 8 років – 80%;
- від 8 років – 100%;
- по вагітності і пологам – 100%.
Перші п’ять днів хвороби оплачуються підприємством, всі інші – за рахунок Фонду
соціального страхування тимчасової втрати працездатності. Підприємство після нарахування
допомоги подає до ФССТВП заяву-розрахунок для фінансування матеріального забезпечення
застрахованим особам. Потім відкривається в банку спеціальний рахунок для отримання
коштів від фонду. Коли гроші отримуються на рахунок, їх виплачують працівникові.
Наприклад, офіціант Червоненко Т.Ю. хворіла з 10 по 23 лютого 2011р. По графіку виходу
на роботу вона повинна була працювати так: через день по 10 годин. Робочий час почався з
01 лютого. До роботи приступила 25 лютого.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 2 2 2 2 2 2 2 2
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Її заробітна плата за останні 6 місяців роботи ( з 01.08.2010 по 31.01.2011р) становила

7586,48 грн., з них 942,35 грн. - відпускні. За 6 місяців відпрацьовано 101 день. Стаж роботи
7 років і 8 місяців.
7586,48 – 942,35 = 6644,13 грн.
6644,013/ 101 = 65,78 грн. - середньоденна заробітна плата
65,78 * 80% = 52,62 грн. сума допомоги за 1 день хвороби.
52,62 / 8 год. = 6,58 грн. за 1 годину.
Кількість днів хвороби:
- за рахунок підприємства – з 10.02 по 14.02 – 2 дні * 10 год. = 20 год.* 6,58 = 131,60
грн.
- за рахунок ФССТВП – з 15ю02 по 23. 02 – 5 днів * 10 год. = 50 год. * 6,58 = 329,00 грн.
Загальна сума допомоги буде складати 131,60 + 329 = 460,60 грн. Після проведення всіх
утримань із суми допомоги і коли розрахована сума надійде від ФССТВП, то допомога буде
виплачена працівникові.
Різниця в сумі нарахованої зарплати і утриманнями всіх видів належить виплаті готівкою з
каси або через банкомат або платіжні картки.
Для одержання готівки на зарплату до банку подаються такі документи: грошовий чек і
платіжні доручення на перерахування нарахувань на зарплату до ПФУ і утримань (ПДФО І
ПФУ).
Протягом трьох повних робочих днів здійснюється виплата зарплати готівкою з каси згідно
платіжної відомості. Після цього платіжні відомості закриваються.
Проти прізвищ працюючих, котрі не одержали зарплату, ставиться штамп або пишеться від
руки «депоновано». Прізвища і суми депонентів переносяться до окремої відомості або
книги. Депонована зарплата видається за першою вимогою працюючого.
Сума депонованої зарплати наступного дня здається в банк на поточний рахунок.
Аналітичний облік розрахунків з працюючими з заробітної плати організується за
особовими рахунками працюючих, видами оплат і утримань.
Основні бухгалтерські проведення:
1.Нарахована заробітна плата продавцям:
Д-т 93 «Витрати на збут»
К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»
2.Нарахована заробітна плата адміністративному персоналу:
Д-т 92 «Адміністративні витрати»
К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою».
3.Проведено утримання із заробітної плати працівників:
- до бюджету – податок з доходів фізичних осіб:
Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»
К-т 641 «Розрахунки за податками і платежами» субрахунок «Податок з доходів
фізичних осіб» - до Пенсійного фонду:
К-т 651 «Розрахунки за Пенсійним фондом».
4.Виплачена заробітна плата з каси підприємства:
К-т 301 «Каса».
5.Перерахована заробітна плата на банківські платіжні картки кожного працівника:
К-т 311 «Поточний рахунок в банку».
6.Утримано із заробітної плати суми нестачі за згодою винної особи і за рішення керівника:
К-т 375 «Розрахунки з відшкодування матеріальних збитків.
7.Депонована неотримана заробітна плата:
Д-т 661 «Розрахунки за заробітної платою»
К-т 662 «Розрахунки з депонентами».
Облік нарахувань та утримань із заробітної плати.
Для соціального забезпечення працюючих створено Державний Пенсійний страховий фонд
України.
Облік нарахувань та утримань із заробітної плати.
Для соціального забезпечення працюючих створено Державний Пенсійний страховий фонд
України.
Єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду зобов'язані сплачувати усі
підприємства, організації і установи, які використовують найману працю (у тому числі з
іноземними інвестиціями), громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю,
заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, та адвокати.
Для підприємств, закладів і організацій усіх форм власності запроваджено в залежності від
виду діяльності тарифи на фонд оплати праці по єдиному соціальному внеску до Пенсійного
фонду по групі ризику згідно Закону України «Про єдиний пенсійний внесок» утримання із
заробітної плати кожного працівника складає – 3,6%.
Нарахування на заробітну плату інвалідів складає 8,41%, утримання – 3,6%; працюючим по
договорам – 34,7%, утримання – 2,6%; нарахування на допомогу по тимчасовій
непрацездатності – 33,2%, утримання – 2%.
Перерахування єдиного внеску відбувається 2 рази на місяць: перед виплатою авансу на
заробітну плату і перед виплатою кінцевого розрахунку.
Щомісячно до 20 числа місяця, слідуючого за звітним, до органів Пенсійного фонду
подається розрахунок єдиного соціального внеску в загальній сумі і детально по кожному
працівнику.
Облік зобов’язань за Пенсійним фондом ведеться на рахунку 651 «Розрахунки із
Пенсійним фондом».
1.При утриманні єдиного соціального внеску із заробітної плати:
2.Нарахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду із фонду оплати праці:
Д-т 93 «Витрати на збут»
3.Перераховано внески до ПФУ:
Д-т 651 «Розрахунки за Пенсійним фондом»
К-т 311 «Поточний рахунок в банку»
Слідуючим видом утримання із заробітної плати є податок з доходів фізичних осіб в
розмірі 15%.
Платниками податку з доходів фізичних осіб є всі громадяни України, які отримують
доходи — як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Об'єктом оподаткування є загальний дохід за місяць (рік), одержаний з різних джерел як на
території України, так і за її межами.
До оподатковуваного доходу відносять доходи:
- у вигляді заробітної плати згідно трудового договору;
- суми винагород і виплат згідно умов цивільно-правового договору;
- від продажу об’єктів майнових і немайнових прав;
- від надання майна в лізинг (оренду, суборенду);
- у вигляді дивідентів, виграшів, призів, процентів;
- як інвестиційний прибуток;
- у вигляді вартості отриманого майна;
- сума неповернутих підзвітних коштів;
- у вигляді неустойки (штраф, пеня);
- як додаткове благо.
Оподатковуваний дохід зменшується на суму нарахованого єдиного соціального внеску
(3,6%) і податкової соціальної пільги (470,50 грн., якщо дохід не перевищує 1320,00 грн. в
2011 році).
Розмір ставки податку – 15%, якщо дохід перевищує 10-ти кратний розмір мінімальної
заробітної плати – 17% (в 2011р. мін зарплата 941,00 грн., з 01.04. – 960,00 грн.)
Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за
місцем основної праці, зобов'язані до 1 квітня наступного за звітним періодом року подати
до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу,
одержаного як за основним, так і за неосновним місцем праці.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати зазначених доходів,
зобов'язані не пізніше як через 20 днів перерахувати суми прибутку і здати до податкових
органів до 20 числа місяця, слідуючим за звітним, податкову декларацію про нараховані і
виплачені суми доходів та суми утриманого з них податку за формою № 1-ДФ «Податкова
декларація про суму виплаченого доходу і утриманого податку не за місцем основної праці, в
тому числі за сумісництвом та цивільно-правовими угодами».
Синтетичний облік податку ведеться на рахунку 641 «Розрахунки за податками та
платежами» субрахунок «Податок з доходів фізичних осіб».
1.Проведено утримання із заробітної плати кожного працівника ПДФО:
Дебет рахунка 661 «Розрахунки по заробітній платі»;
Кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками та платежами» субрахунок
«Податок з доходів фізичних осіб».
2.Перераховано податок до бюджету:
Дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками та платежами» субрахунок
«Податок з доходів фізичних осіб»;
Кредит рахунка 311 – «Поточний рахунок в банку».
Наприклад. Заробітна плата по Кафе «Вікінг» за лютий місяць 2011 року:
Основні показники Офіціант Головний кухар
Заробітна плата:
Згідно окладу 2600,00
За відпрацьований час 575,40
Відпускні 1793,52
Допомога з тимчасової непрацездатності 460,60
Премія 50,00 250,00
1. Разом нараховано: 1086,00 4643,52
Утримання із заробітної плати:
Пенсійний фонд (3,6%) 22,51 167,17
Пенсійний фонд (2%) 9,21
Податкова соціальна пільга (470,50 грн.) є немає
Податок з доходів (15%) 87,57 671,45
Аванс (видача на руки частково наперед) 1000,00
2. Разом утримано: 119,29 1838,62
3. До видачі на руки 966,71 2804,90
1086,00 + 4643,52 = 5729,52 грн. – фонд заробітної плати за лютий місяць.

Нарахування на ФОП:
- До ПФУ в розмірі 33,2% - 460,60 * 33,2% = 152,92 грн.
- До ПФУ в розмірі 36,72% згідно групи ризику № 12 для ТП «Зоря» - 5729,52 – 460,60
= 5268,92 * 36,72% = 1934,75 грн.
Питання 5. Облік розрахунків з іншими кредиторами.
Податки - це обов'язкові платежі до відповідного бюджету, що утримуються з платників

податку відповідно до Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010р.).
Збори – це обов’язкові платежі до відповідного бюджету, що утримуються з платників
зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів становить податкову
систему України.
Загальнодержавні податки та збори:
- Податок на прибуток;
- Податок на доходи фізичних осіб;
- Податок на додану вартість;
- Акцизний збір;
- Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
- Екологічний податок;
- Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитне транспортування
природного газу та аміаку територією України;
- Плата за користування надрами;
- Плата за землю;
- Збір за користування радіочастотним ресурсом України;
- Збір за спеціальне використання води;
- Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
- Фіксований сільськогосподарський податок;
- Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
- Мито;
- Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів
усіх форм власності;
- Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію,
крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
Місцеві податки та збори:
- Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- Єдиний податок;
- Збір за запровадження деяких видів підприємницької діяльності;
- Збір за місця для паркування транспортних засобів;
- Туристичний збір.
У податковій системі України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу
частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об'єкта оподаткування,
ставки податку на прибуток, порядку нарахування, термінів сплати регламентуються
розділом III Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування є прибуток, визначений шляхом зменшення доходу звітного
періоду на суму собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та інших витрат.
До доходу підприємств, що враховується при обчислені об’єкта оподаткування,
включаються:
- доходи від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
- інші доходи (дивіденди; доходи від операцій оренди/лізингу; суми поворотної
фінансової допомоги; вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг; суми
акцизного податку, сплаченого покупцями; дохід від реалізації необоротних і
оборотних активів).
До доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування, відносяться:
- сума попередньої оплати та авансів;
- суми податку на додану вартість;
- основна сума отриманих кредитів, позик.
Витрати, що враховуються при обчислені об’єкта оподаткування,:
- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
- інші витрати (суми податків та зборів, відсотки за користування кредитом, благодійні
внески).
За даними обліку визначається прибуток підприємства (різниця між даними за рахунками
сьомого класу «Доходи» і девятого класу «Витрати»). Порядок обліку доходів і витрат
підприємства базується на принципах нарахування, відповідності та обережності.
З метою правильного нарахування податку на прибуток чітко визначена дата отримання
доходу і дата понесення витрат.
Податок на прибуток сплачується до бюджету не пізніше 8 числа місяця, наступного за
звітним кварталом, з поданням не пізніше 8 числа місяця до податкового органу декларації
про прибуток за звітний квартал з розрахунками наростаючим підсумком з початку звітного
фінансового року.
Бухгалтерський облік податку на прибуток ведеться на рахунку 981 «Податки на
прибуток», а визначається за даними рахунку 79 «Фінансові результати».
1.Сума податку з прибутку відображається на рахунках:
Д-т 79 «Фінансові результати»
К-т 981 «Податок на прибуток».
2.На суму податку, що належить сплатити до бюджету:
Д-т 981 «Податок на прибуток»
К-т 641 «Розрахунки за податками і платежами», субрахунок «Податок на
прибуток»
3.Перераховано до бюджету суму податку з прибутку:
Д-т 641 «Розрахунки за податками і платежами», субрахунок «Податок на
прибуток»
К-т 311«Рахунки в банках».
Податок з доходів фізичних осіб ми розглянули в попередньому питанні.
Основне місце в податковій системі належить податку на додану вартість (ПДВ), по
якому виникає необхідність вести облік податкового кредиту (зобов’язання бюджету перед
підприємством) і податкового зобов’язання (зобов’язання підприємства перед бюджетом).
Податковий кредит оплачується постачальникам матеріалів, послуг та іншим кредиторам і
зменшує величину зобов’язання перед бюджетом. Податкове зобов’язання — це загальна
сума податку, що нараховується до бюджету і сплачується підприємству покупцями за
відвантажену готову продукцію і замовниками за виконані роботи. Таким чином, до
бюджету сплачується різниця в сумі податкового зобов’язання та податкового кредиту.
Наприклад, від постачальників отримали товари в сумі 12000,00 грн., в тому числі ПДВ –
2000,00 грн. (податковий кредит) На товари нарахували торгову націнку в сумі 2600,00 грн.
Продажна вартість товарів уже становить 12000 + 2600 = 14600,00 грн. На цю суму
товари продали покупцям. Вираховуємо суму ПДВ на з проданих товарів: 14600 / 6 = 2433,33
грн. (податкове зобов’язання). Різницю між зобов’язанням і кредитом потрібно сплатити
до бюджету: 2433,33 – 2000 = 433,33 грн. – цю суму сплатити до бюджету до 20 числа
місяця, слідуючого за звітним.
Платниками податку на додану вартість є суб'єкти підприємницької діяльності, що

перебувають на території України, а також об'єднання та іноземні юридичні особи і
громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на
території України.
Об'єктами оподаткування є обіг з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Синтетичний облік розрахунків підприємства з бюджетом за всіма видами платежів, а
також санкцій за порушення податкового законодавства, які також вносяться в дохід
бюджету ведеться на рахунку 6411 «Розрахунки за податками» субрахунок «Податок на
додану вартість». За кредитом цього рахунка відображається зобов’язання перед бюджетом
при нарахуванні платежів, а за дебетом — погашення зобов’язань та зменшення на суму
податкового кредиту.
Ставка податку складає 20 % від суми об'єкта оподаткування (з 01.01.2014р. – 17%).
Суми сплати до бюджету податку на додану вартість формуються таким чином.
1.Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними цінами їм
нараховується 20% податкового кредиту.
додану вартість»
К-т 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».
2. Із сумою сплати надходить підприємству і податкове зобов’язання за ПДВ. На суму ПДВ
зменшується дохід підприємства і виникає зобов’язання перед бюджетом:
Д-т 70 «Доходи від реалізації»
К-т 641 «Розрахунки за податками і платежами», субрахунок «Податок на додану
вартість».
3.Бюджету при цьому сплачується різниця в сумі податкового кредиту і податкового
зобов’язання:
додану вартість»
К-т 311 «Рахунки в банках».
За ПДВ передбачено низку пільг, але у зв'язку з тим, що їх перелік постійно переглядається
Кабінетом Міністрів України та Головною державною податковою адміністрацією України,
та розглядати їх не будемо.
1. Що означає поняття поточні зобов'язання?

2. В якому П(С)БО наводиться класифікація поточних зобов'язань?
3. Який клас рахунків призначений для обліку поточних зобов'язань?
4. Чому рахунки обліку зобов'язань пасивні по відношенню до балансу?
5. В яких випадках підприємство отримує короткострокову позику в банку?
6. Розрахунки за якими видами податків обліковують на субрахунку 641?
Тема 10. Облік витрат, доходів та фінансових результатів
підприємства. Фінансова звітність.
Питання 1. Визначення основних понять відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

Визнання та склад витрат.
Питання 2. Формування та облік доходів. Класифікація доходів.
Питання 3. Порядок формування і обліку фінансових результатів
підприємств ресторанного господарства.
Питання 4. Порядок використання прибутку.
Питання 5. Склад, призначення фінансової звітності та порядок її складання.
Питання 1. Визначення основних понять відповідно до П(С)БО 16 "Витрати".

Визнання та склад витрат
Література: 2.11; 2.8; 4.
Відповідно до П(С)БО витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття

активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за
винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати
підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 "Витрати".
П(С)БО 16 "Витрати" має таку структуру:
• загальні положення;
• визнання витрат;
• склад витрат;
• розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності.
Необхідно дати визначення термінів відповідно до П(С)БО 16 "Витрати":
• елемент витрат;
• нормальна потужність;
• об'єкт витрат;
• прямі витрати.
Під час вивчення цього питання слід з'ясувати умови ви-знання витрат, а також які
зменшення активів або збільшення зобов'язань не визнаються витратами.
Потрібно ознайомитись зі складом витрат, пов'язаних з операційною діяльністю
підприємства, за такими напрямами:
• собівартість реалізованих товарів (продукції, робіт, послуг);
• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні витрати.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
• матеріальні затрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.
Слід вивчити склад кожного економічного елементу витрат.
Питання 2. Формування й облік доходів.

Підприємства ресторанного господарства всі витрати на реалізацію готової продукції і
товарів та обслуговування покупців відшкодовують за рахунок доходів. Загальна сума
доходів, що отримується підприємством у результаті комерційної діяльності, називається
валовим доходом підприємства.
Валовий доход підприємств торгівлі складається з доходів:
- від виробничої діяльності;
- від торговельної діяльності,
- доходів від позареалізаційних операцій,
- торговельні надбавки до вільної відпускної ціни;
- інші доходи;
- інших і доходів, що не плануються;
- доходи від додаткових послуг.
Дохід - це виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, гонорарів, відсотків,
дивідендів.
Ці доходи повинні забезпечити не тільки відшкодування витрат обігу, обов'язкових
відрахувань, але й отримання необхідного прибутку.
Найважливішим джерелом валових доходів є доходи від виробничо-торговельної (тобто
основної) діяльності, що складаються з суми реалізованих торговельних націнок .
Доходи від позареалізаційних операцій включають: доход, отриманий від пайової участі
у створенні та діяльності спільних підприємств на території України та за її межами; суму
дивідендів, отриманих від акцій та цінних паперів; доходи від здачі в оренду основних
фондів; доходи від переоцінки товарів (крім переоцінки, що проводиться згідно з рішенням
уряду); доходи від надання комерційного кредиту; сума заниженого прибутку (доходу), що
виявлена податковою інспекцією під час перевірки річного звіту та деякі інші.
До інших доходів можна віднести: доходи від підсобних господарств, від реалізації
обладнання, за операції з тарою, виручка від продажу іноземної валюти та ін.
Доходи, що не плануються свідчать про своєчасне використання підприємствами права на
заявления претензій до постачальників і добре поставлену комерційну роботу. До цих
доходів належать отримані штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов
договорів постачання, несвоєчасну оплату рахунків, а також сума торговельних надбавок від
реалізації лишків товарів, що виявлені під час інвентаризації та ін.
На тих підприємствах, де недбало поставлено облік, слабка фінансова дисципліна, не на
належному рівні економічна й організаційна діяльність виникають незаплановані втрати. До
незапланованих витрат і втрат, що відшкодовуються за рахунок доходів, належать збитки
від списання боргів за закінченням строків давності, за недостачами, дебіторською
заборгованістю, розтратами, сплачені штрафи, пені й неустойки, втрати товарно-
матеріальних цінностей понад норму природних втрат, збитки від операцій з тарою,
некомпенсовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних
екстремальними ситуаціями.
Для обліку доходів використовують такі рахунки:
- рахунок 70 «Доходи від реалізації». Він - пасивний.
По дебету відображаються списання в порядку закриття кредитових оборотів на рахунок 79
«Фінансові результати» ; по кредиту рахунка 70 - доходи від реалізації продукції, товарів,
робіт і послуг на виробництво даної продукції, робіт, послуг, яке оформляється довідкою.
- рахунок 71 «Інший операційний дохід»
- рахунок 72 «Доход від участі в капіталі»
- рахунок 73 «Інші фінансові доходи»
- рахунок 74 «Інші доходи»
- рахунок 75 «Надзвичайні доходи»
- рахунок 76 «Страхові платежі».
Облік товарів і продуктів у торгівлі ведеться за продажними цінами, тобто за цінами, за
якими вони реалізуються.
Інформація про доходи та її розкриття у фінансовій звітності дана у П(с)БО 15 «Дохід» та
П(с)БО 3 „Звіт про фінансові результати". Дохід відображається в обліку в момент його
виникнення.
Питання 3. Поняття фінансових результатів, порядок їх формування та

використання.
Фінансовий результат визначається як різниця між виручкою готової продукції і товарів,

за вирахуванням непрямих податків і зборів, інших відрахувань та витрат підприємства,
пов'язаних реалізацією товарів і готової продукції.
Фінансові результати - це прибуток або збиток.
Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують витрати, а збиток - це перевищення
суми витрат над сумою доходів.
Облік фінансових результатів ведеться на рахунку 79 „Фінансові результати".
За кредитом рахунка 79 відображається дохід від реалізації, інші доходи, а за дебетом
- витрати підприємства і сума податку на прибуток.
Для визначення фінансового результату звітного періоду зіставляють доходи звітного
періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Є два види доходу:
• Валовий
• Чистий - це валовий дохід за мінусом суми ПДВ, акцизу, мито, торгових
знижок.
Основні бухгалтерські проведення:
1.Відображено дохід від продажу товарів за готівку:
Дебет рахунка 301 «Фінансові результати»
Кредит рахунка 702 «Дохід від реалізації товарів».
2. Відображено дохід від продажу товарів покупцям :
Кредит рахунка 702 «Дохід від реалізації товарів».
3.Списано суму доходу на фінансовий результат:
Дебет рахунка 702 «Дохід від реалізації товарів»
Кредит рахунка 791 «Фінансові результати».
4.Списано витрати на фінансовий результат:
Кредит рахунка 902 «Собівартість реалізації товарів».
5.Нараховано податок на прибуток:
Кредит рахунка 981 «Податок на прибуток».
6.Після цього запису за даними рахунка 79 «Фінансові результати» визначають чистий
фінансовий результат:
- прибутки
Кредит рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
- збитки
Дебет рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»
Кредит рахунка 791 «Фінансові результати»
Отже, чистий прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від
звичайної діяльності до оподаткування і сумою податку на прибуток.
Облік використання прибутку та покриття збитків
Фінансові результати від усіх видів діяльності (основної діяльності, фінансових операцій,
надзвичайних подій), як зазначалося раніше наприкінці звітного періоду списуються на
фінансово-результатний рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», який
ведеться за субрахунками:
441 «Прибуток нерозподілений»,
442 «Непокриті збитки»,
443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».
Згідно із законодавством одержаний підприємством прибуток на субрахунку 441 «Прибуток
нерозподілений» відображається наростаючим підсумком з початку року і до кінця року
показується нерозподіленим.
Використання одержаного прибутку протягом року відображається так:
Дебет субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»
Кредит рахунків: 40 «Статутний капітал» (на суму прибутку, використаного
на збільшення статутного капіталу);
43 «Резервний капітал» (на суму прибутку, використаного
на створення або поповнення резервного капіталу);
67 «Розрахунки з учасниками» (на суму дивідендів, нарахованих
акціонерам за простими і привілейованими акціями, а також нарахованої належної суми
прибутку учасникам, які вибувають).
Субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» — активний; виконує
функцію регулювального контрарного рахунка по відношенню до пасивного субрахунка 441
«Прибуток нерозподілений». Ведення цього субрахунка забезпечує інформацію на будь-яку
звітну дату про суму одержаного з початку року прибутку (за даними субрахунка 441), суму
використаного прибутку (за даними субрахунка 443) і суму невикористаного прибутку, що
залишилася на звітну дату в господарському обороті підприємства (як різниця між
залишками зазначених субрахунків).
При складанні річного звіту сума використаного прибутку списується на зменшення
нерозподіленого прибутку:
Дебет субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений»
Кредит субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».
Збитки підприємства, облік яких ведеться на активному субрахунку 442 «Непокриті
збитки», за рішенням керівника (власника) підприємства списуються за рахунок
нерозподіленого прибутку або резервного капіталу, що в бухгалтерському обліку
відображається записом:
Дебету рахунків: 441 «Прибуток нерозподілений» або
43 «Резервний капітал» (залежно від джерела покриття
збитків підприємства)
Кредит субрахунка 442 «Непокриті збитки».
Наприклад, заклад ресторанного господарства одержав виручку від реалізації готової
продукції за рік в сумі 250 000,00 грн., виручку за продаж закупних товарів – 180 000,00 грн.,
дохід від продажу автомобіля становить – 25 000,00 грн., дохід від здачі приміщення в
оренду – 72 000,00 грн.
Витрати на збут за рік становлять – 65 000,00 грн., адміністративні витрати – 44 000,00
грн., витрати на придбання продуктів і товарів з ПДВ – 289 000,00 грн., фінансові витрати
(сплата відсотків за користування кредитом) – 15 000,00 грн., інші операційні витрати –
14 000,00 грн., втрати і нестачі – 9 000,00 грн.
Валовий дохід: 250000 + 180000 + 25000 +72000 = 527000 грн.
Валові витрати: 65000 + 44000 + 289000 + 15000 + 14000 + 9000 = 436000
Для визначення чистого доходу потрібно відмінусувати непрямі податки:
1. Податок на додану вартість:
527000 : 6 = 87 833,33 грн. – сума ПДВ
527000 – 87 833,33 = 439 166,67 грн. – дохід без ПДВ
2. Витрати:
289 000 : 6 = 48 166,67 грн. – сума ПДВ;
289 000 – 48 166,67 = 240 833,33 грн. - сума витрат без ПДВ.
Визначаємо прибуток або збиток до оподаткування (тобто фінансовий результат):
439 166,67 – 387 433,33 = 51 333,34 грн.
Розмір податку на прибуток становить 25%:
51 333,34 * 255 = 12 833,35 грн.
Чистий прибуток для підприємства становить:
439 166,67 – 387 433,33 – 12 833,35 = 38 899,99 грн. – дана сума, якою підприємство може
самостійно розпоряджатися згідно статуту чи колективного договору.
Питання 4. Порядок використання прибутку
Література: 2.3; 3.2; 3.3; 4, с. 403 - 405; 8, с. 736 - 738; 9, с. 550.
Відомо, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності

підприємства є прибуток. Порядок використання прибутку визначає власник (власники)
підприємства або уповноважений ними орган згідно зі статутом підприємства.
За рахунок прибутку, в першу чергу, по встановлених нормативах здійснюються
розрахунки з бюджетом. Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства
після сплати податків державі, спрямовується на виплату дивідендів учасникам
підприємства, а також на:
• формування резервного капіталу;
• покращання матеріально-технічної бази підприємства, виробничий розвиток;
• соціально-культурний розвиток;
• інші цілі.
Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) поточного та минулих років, а також
використаного в поточному році прибутку ведеться на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки
(непокриті збитки)".
Необхідно охарактеризувати рахунок 44, зміст записів за дебетом і кредитом, а також
звернути особливу увагу на порядок записів на субрахунку 443 "Прибуток, використаний у
звітному періоді". Слід ознайомитись із основними бухгалтерськими проводками
формування та використання нерозподіленого прибутку.
Питання 5. Склад, призначення фінансової звітності та порядок її складання.
Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність

підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного
обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням
звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.
Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників
поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний
період.
Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання
фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними
Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують
грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання
користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої
інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємств.
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна
містити дані про:
- підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження,
короткий опис діяльності; назва органу управління, якому
підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та
ін.);
- дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий
звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то
причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;
- валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від
валюти , в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити
причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з
однієї валюти в іншу;
- облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності,
методів обліку щодо окремих статей звітності);
- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями
(стандартами).
Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх зацікавлених
користувачів інформації.
П(с)БО 1 " Вимоги до фінансової звітності " встановлені такі вимоги до її якості:
- Дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива
і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають
достатні знання та зацікавленні у сприйнятті цієї інформації;
- Достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути
достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення
користувачів звітності;
- Порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам
порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних
підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і
його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті
необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який
дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;
- Доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію,
яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити
минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати і хні оцінки, зроблені у
минулому.
Склад фінансової звітності.
3вітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.
Річна фінансова бухгалтерська звітність підприємств включає:
- Баланс підприємства ( форма №1);
- Звіт про фінансові результати (форма №2);
- Звіт про рух грошових коштів (форма №3);
- Звіт про власний капітал (форма №4);
- Примітки до річної фінансової звітності.
Квартальна звітність складається з Балансу і Звіту про фінансові результати.
Вся звітність складається зростаючим підсумком з початку року. Заповнюються форми
звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком.
Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії,
представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про
власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність.
Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм
власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності
проводиться значна підготовча робота.
Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку
господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові
записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити
стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а
також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити
витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість
випущеної з виробництва та реалізованої продукції ( робіт, послуг); визначити і списати
фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операції;
списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.
Після цього перевіряють правильність облікових записей взаємно звіряють дані
синтетичного й анілатичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених
помилок (якщо вони мали місце).
Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію
господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і
відображають її результати в обліку.
Баланс являється найголовнішою формою бухгалтерського обліку. Він складається на
основі оборотної відомості за місяць, квартал та рік. Дані в балансі приводять на дві дати: на
початок і на кінець періоду. Суб’єкти малого бізнесу складають фінансовий звіт – це баланс,
але із меншою кількістю показників. У балансі відображаються всі господарські засоби і
джерела їх утворення, згруповані у відповідні статті двох частин балансу: Активу і Пасиву.
Підсумки Активу і Пасиву повинні бути рівними між собою. Це валюта балансу. Другою
головною формою є Звіт про фінансові результати. Цей звіт складають за квартал і за рік. У
звіті відображаються такі показники:
- всі доходи окремо по кожному виду окремою стрічкою;
- всі витрати окремо по кожному виду окремою стрічкою;
- фінансовий результат.
1. Для чого призначено П(С)БО 16 "Витрати"?

2. Дайте визначення елемента витрат.
3. Які господарські операції не визнаються витратами?
4. Як визначити собівартість реалізованих товарів?
5. Які витрати включаються до витрат на збут?
6. Які витрати включаються до адміністративних витрат?
7. Як групуються витрати операційної діяльності за економічними елементами?
8. Дайте визначення прибутку відповідно до П(С)БО З "Звіт про фінансові
результати".
9. Як використовується прибуток на підприємстві?
10. На якому рахунку ведуть облік нерозподіленого прибутку?
11. Як обліковується прибуток, використаний у звітному періоді?

Самостійна робота

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Самостійна робота

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Уманський державний педагогічний університет

Факультет професійної та технологічної освіти

ОБЛІК, КАЛЬКУЛЯЦІЯ ТА ЗВІТНІСТЬ

Методичні рекомендації та конспективний виклад питань,

Спеціальність: 6.010104 Професійна освіта. Харчові технології

Навчальним планом зі спеціальності 6.010104 Професійна освіта. Харчові технології

8 Облік власного капіталу і 1. Поняття власного капіталу. 4

10 Облік витрат, доходів та 1. Визначення основних понять 4

Питання 1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову

Питання 1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову

Питання 2. Предмет і методи бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку - це система способів, то забезпечують суцільне, безперервне і

Запитання для самоперевірки

1. Що таке принцип бухгалтерського обліку?

План самостійної роботи

Питання 1. Бухгалтерський баланс, його зміст і побудова.

Слово «збалансувати» означає наблизити або зробити рівними прибуткову й видаткову

Активи –це ресурси контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання

Процеси здійснення господарської діяльності складаються з окремих господарських

Питання 3. Значення бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки

Питання 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначає зміст і

Питання 5. Терміни, що використовуються в цьому П(С)БО, мають таке значення:

Запитання для самоперевірки

1. Що визначає П(С)БО 2 "Баланс"?

План самостійної роботи

Питання 1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст і побудова.

Питання 1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст і побудова.

Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування

Питання 2. Рахунки активні і пасивні, їх характеристика.

Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки,

Питання 3. Подвійний запис, його сутність і значення.

Таблиця. Журнал реєстрації операцій за______________ 20_ р.

№ і дата Короткий зміст господарської операції Сума,грн. Проводка

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані

Запитання для самоперевірки

Питання 1. Зберігання документів.

Питання 2. Організація документообороту.

Документи з моменту їх складання або одержання від інших підприємств і організацій до

Питання 3. Поняття та роль облікових регістрів

Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді

Питання 4. Правила ведення облікових регістрів, виправлення помилок в них.

Порядок запису господарських операцій в обліковому регістрі регламентується

1. Які вимоги ставляться до змісту та структури документів?

План самостійної роботи

Питання 1. Визначення основних понять відповідно до П (с) БО 7 "Основні засоби".

Питання 1. Визначення основних понять відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби".

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні

Питання 3. Документальне оформлення господарських операцій з руху

Питання 4. Нарахування зносу нематеріальних активів.

Запитання для самоперевірки

1.Що визначає П(С)БО 7 «Основні засоби»?

Виконайте завдання: Оформіть документально таку операцію:

План самостійної роботи

Питання 1. Поняття запасів та їх значення згідно П (с) БО 9 «Запаси».

Питання 1. Поняття запасів відповідно до П(С)БО 9 «Запаси».

Облік запасів на підприємствах та в організаціях (далі - підприємства) всіх форм власності

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства,

Рис. Рахунки класу 2 «Запаси».

Питання 3 Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

 чи закріплені малоцінні і швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі та в

Питання 4. Поняття та класифікація МШП

До оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які