Міністерство освіти та науки України

Херсонська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №57 з поглибленим

вивченням іноземних мов Херсонської міської ради

“Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист,

евакуація населення з небезпечних районів”

Реферат з предмета: “Захист України”

Класс: 11-А
Виконала: Трофімова Вікторія
Викладач: Лисенко Дмитро

Херсон-2023
 ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Укриття населення в захисних спорудах......................................4
1.1 Типи укриттів для захисту населеня.....................................................4
1.2 Правила та порядок заповнення захисних споруд людьми, які
укриваються.............................................................................................7
РОЗДІЛ 2. Медичний, радіаційний та хімічний захист населення..............8
2.1 Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення...............................................................................8
2.2 Радіаційний і хімічний захист населення і територій
передбачає......................................................................................................9
РОЗДІЛ 3. Евакуація населення з небезпечних районів..............................11
3.1 Види евакуації, утворення регіональних, місцевих та об’єктових
органів з евакуації.......................................................................................11
3.2 Організація проведення евакуаційних
заходів...........................................................................................................12
ВИСНОВКИ..........................................................................................................14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.......................15

2
 ВСТУП
Актуальність обраної теми: тема має безпосереднє відношення до
забезпечення безпеки та захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій,
таких як природні катастрофи, техногенні аварії, терористичні загрози, чи
воєнні конфлікти.
Мета дослідження: виходячи з актуальності ми визначили конкретну ціль
дослідження:
- Проаналізувати захист для населення.
Об’єкт дослідження: системи укриття та сховища, медичний захист та
система надання допомоги, радіаційний та хімічний захист, планування та
організація евакуації.
Предмет дослідження: Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний
та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.
Методи дослідження. Критичний аналіз джерельної та наукової літератури.
Структура роботи: робота складається з трьох розділів, кожен розділ має по
два підрозділів. В кінці реферату описуються висновки, список використаних
джерел та літератури.

3
 РОЗДІЛ 1.
УКРИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ: ТИПИ,
СХОВИЩА, ПРАВИЛА ПЕРЕБУВАННЯ

1.1 Типи укриттів для захисту населеня

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій

(катастроф) і стихійних лих, а також від ура-жальної дії зброї масового
знищення і звичайних засобів ураження та впливу другорядних чинників
ядерного вибуху.

До захисних споруд належать: 1) сховище — це споруди, конструкції та

спеціальне обладнання яких забезпечують їхню герметичність та
автономність життєзабезпечення у режимі використання за призначенням
впродовж певного часу (48 годин). Зазначені захисні споруди будувалися для
укриття працівників найбільш важливих підприємств військово-
промислового комплексу на випадок застосування зброї масового ураження,
насамперед – ядерної зброї. 2) протирадіаційне укриття — негерметична
споруда для захисту людей, у якій створюються умови, що виключають
вплив на них іонізуючого опромінення в разі радіоактивного забруднення
місцевості; 3) швидкоспоруджувана захисна споруда ЦЗ — захисна споруда,
яку зводять із спеціальних конструкцій максимально швидко для захисту
людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від небезпечних факторів, що виникають внаслідок

надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий
період також використовуються споруди подвійного призначення та
найпростіші укриття.

Сховища споруджують у місцях найбільшого скупчення людей. Люди

можуть перебувати в сховищах протягом тривалого часу; навіть у завалених
сховищах безпечно протягом кількох діб. Надійність захисту в сховищах
досягається завдяки підвищеній міцності огороджувальних конструкцій, а
4
також завдяки санітарно-гігієнічних умовам, що забезпечують нормальну
життєдіяльність людей. Найпоширеніші вбудовані сховища, які, зазвичай,
розміщені в підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих,
громадських чи житлових будівель. Можливе також будівництво сховищ як
окремо розташованих споруд. За місткістю сховища поділяються на малі (до
150 осіб), середні (150–450 осіб) і великі (понад 450 осіб).

Сховище має зазвичай не менше двох входів, розташованих протилежно.

Кожен вхід обладнаний захисними герметичними зовнішніми та внутрішніми
дверима, між ними — тамбур. У вбудованому сховищі, крім того, має бути
аварійний вихід. Системи енерговодопостачання, опалювання та каналізації
сховищ пов’язані з відповідними зовнішніми мережами.

На випадок їх ушкодження в сховищі мають бути переносні

електроліхтарі, резервуари для зберігання аварійного запасу води, а також
місткості для збирання нечистот. Опалювання надходить від загальної
опалювальної мережі. Крім того, у приміщеннях сховища повинні бути
комплект засобів для ведення розвідки (прилади радіаційної та хімічної
розвідки, дозиметричні прилади), захисний одяг, засоби для гасіння пожежі,
аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас
продовольства і води на дві й більше доби на кожну людину.

Протирадіаційні укриття (ПРУ). Ступінь радіоактивного забруднення

місцевості, який виникає після аварії на АЕС або наземного вибуху ядерного
боєприпасу, різко знижується протягом кількох перших діб і поступово
доходить до безпечних для людини значень. У цей час люди, щоб уникнути
ураження, мають перебувати в протирадіаційних укриттях (ПРУ) —
негерметичних захисних спорудах, де рівень радіації значно нижчий, ніж на
відкритій місцевості. Захисні властивості ПРУ оцінюють коефіцієнтом
захисту, який показує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості
на висоті 1 м вищий від рівня радіації в укритті. Протирадіаційними
укриттями вважають підвальні приміщення будівель і споруд.
5
 Підвали в дерев’яних будинках послаблюють радіацію у 7–12 разів, у
кам’яних будівлях — у 200–300 разів, а середня частина підвалу кам’яної
будівлі на кілька поверхів — у 500–1000 разів. У сільській місцевості
використовують під ПРУ погреби (льохи), що перебувають в особистому
користуванні [1].

1.2 Правила та порядок заповнення захисних споруд людьми, які

укриваються

Заповнення захисних споруд проводиться за сигналами оповіщення

цивільного захисту. Для швидкого заповнення захисної споруди особи, що
укриваються, повинні заздалегідь вивчити маршрути руху. Напрямок руху до
захисних споруд від місць масового перебування людей місцева влада
(керівництво об’єкту господарювання) повинна зазначити покажчиками
маршруту руху, вивішеними чи намальованими на видимих місцях.

У нічний час написи, покажчики і входи мають бути освітлені або

дубльовані світловими покажчиками. Особи, що укриваються, повинні
прибувати у захисну споруду із засобами індивідуального захисту та
дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці (якщо вони не
закладені у захисній споруді) та мати при собі найнеобхідніші речі.
Забороняється приносити у захисну споруду легкозаймисті речовини або
речовини, що мають сильний запах, а також громіздкі речі, приводити
тварин. Заповнювати захисні споруди необхідно організовано, без паніки.
Осіб, що прибули з дітьми, розміщують в окремому відсіку чи у місці,
спеціально відведеному для них. Дітей, людей похилого віку і людей із
поганим самопочуттям розміщують у медичній кімнаті або біля
огороджувальних конструкцій і ближче до повітроводів. Розміщення
здійснюється, як правило, за виробничим або територіальним принципами

6
(цех, бригада, будинок), місця розміщення таких груп позначають
табличками відповідного змісту.

Особи, що укриваються, під час перебування у захисній споруді

повинні виконувати усі вказівки командира і особового складу формування,
що стосуються перебування у споруді, надавати їм необхідну допомогу.

Закриття захисно-герметичних та герметичних дверей сховищ і

зовнішніх дверей ПРУ виконується за командою начальника ЦЗ (керівника)
об’єкта або, не чекаючи його команди, після заповнення усієї місткості
захисної споруди, командиром формування з її обслуговування. За наявності
тамбур-шлюзів заповнення може продовжуватись методом шлюзування і
після їх закриття.

У захисній споруді забороняється палити, шуміти, запалювати без

дозволу гасові лампи, свічки, не слід ходити по приміщеннях без особливої
потреби, необхідно дотримуватись дисципліни, якнайменше рухатися. Слід
організувати позмінний відпочинок людей на місцях, обладнаних для
лежання. Для повноцінного відпочинку можна тримати у захисній споруді
або брати з собою легкі підстилки і невеликі подушки з поролону, губчатої
гуми або іншого синтетичного матеріалу.

Оповіщення осіб, що укриваються, про обстановку поза захисною

спорудою і про сигнали та команди здійснюється командиром групи (ланки)
з обслуговування захисної споруди або безпосередньо по радіотрансляційній
мережі. Вихід із захисної споруди здійснюється за командою “Відбій” (після
уточнення обстановки у районі захисної споруди, а також у випадках
вимушеної евакуації у порядку, який установлюється командиром групи
(ланки) з обслуговування захисної споруди) [2].

Час перебування населення в захисних спорудах визначають штаби ЦЗ

об’єктів господарського комплексу. Вони встановлюють, крім того, порядок
дій і правила поведінки населення під час виходу зі сховищ і укриттів [1].

7
 РОЗДІЛ 2.
МЕДИЧНИЙ, РАДІАЦІЙНИЙ ТА ХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

2.1 забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення включає:

1) надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних

ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання
аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж,
проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога
населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою
здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування
та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2) планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я

незалежно від форми власності;

3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне

проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої

сировини, питної води та джерелами водопостачання;

5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

6) утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості

додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення
додаткових закладів охорони здоров’я;

7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

8) підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної

медичної допомоги;

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам

дотримання особистої гігієни;
8
10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я
населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та
наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення
інфекційних захворювань;

11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища,

санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні

надзвичайної ситуації;

13) здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення,

залежно від ситуації, що склалася.
Для проведення медико-психологічної реабілітації осіб, зазначених у пункті
1 частини першої цієї статті, при санаторно-курортних закладах незалежно
від форми власності утворюються центри медико-психологічної реабілітації.
Перелік санаторно-курортних закладів, в яких утворюються центри медико-
психологічної реабілітації, затверджується спільним актом центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту
[3].

2.2 Радіаційний і хімічний захист населення і територій передбачає

Радіаційний і хімічний захист населення і територій це комплекс заходів

цивільного захисту, спрямованих на запобігання або послаблення дії
іонізуючого випромінення, небезпечних зхімічних речовин та отруйних
речовин.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:

1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

9
2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів колективного захисту;

5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та

хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-
рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами
цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та
інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і
хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах
небезпечного забруднення;

6) йодне блокування щитовидної залози осіб, які залучаються до ліквідації

радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення,
яке потрапляє в зони можливого радіоактивного забруднення;

7) надання населенню можливості придбання в особисте користування

засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного
контролю;

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу,

майна, транспорту, будівель, доріг та окремих ділянок місцевості;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо

оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що

склалася.

Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення

покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту [3].

10
 РОЗДІЛ 3.

ЕВАКУАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ З НЕБЕЗПЕЧНИХ РАЙОНІВ

3.1 Види евакуації, утворення регіональних, місцевих та об’єктових

органів з евакуації

Евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної

ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його
життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо
виникає загроза їх пошкодження або знищення; Масштаби евакуації залежать
від величини поширення ураження чи загрози надзвичайної ситуації.
Успішність проведення евакуації залежить від підготовленості керівництва
об'єктів, населених пунктів, адміністративних територій, керівників держави,
населення, сил і засобів.

Розрізняють такі види евакуації: загальна евакуація — будівля або

населений пункт звільняються повністю; часткова евакуація — звільняється
частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району; при
частковій евакуації необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і
збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може
перерости в загальну евакуацію; негайна евакуація є терміновим заходом,
якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може
виникнути в обмежений відрізок часу; кожний з названих видів евакуації під
впливом обстановки, що змінюється, може перерости в негайну евакуацію;
тимчасова евакуація — проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій
загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

Евакуація населення з небезпечних районів і зон (крім зон карантину)

проводиться у разі загрози життю та здоров'ю людей. Евакуації підлягає все
населення району, якому загрожує небезпека.

11
 Рішення про проведення евакуації приймають:

1) на державному рівні - Кабінет Міністрів України;

2) на регіональному рівні - Рада міністрів;

3) на місцевому рівні - районні, районні, відповідні органи місцевого

самоврядування;

4) на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання [4].

3.2 Організація проведення евакуаційних заходів

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що

знаходяться у районах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного
радіоактивного забруднення, хімічного ураження, стихійного лиха, аварій і
катастроф.

Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації,

підготовку зон і районів розміщення для нормальної життєдіяльності
евакуйованого населення; підготовку всіх видів транспорту; створення
необхідних структур і органів управління на період евакуації; проведення
комплексу заходів для охорони громадського порядку і підтримання
організованості серед населення. Проведенням евакуаційних заходів
займаються органи управління цивільного захисту, керівники домоуправлінь
і житлово-експлуатаційних органів, а також міські й районні евакуаційні
комісії.
Основним документом, який визначає обсяг, зміст, термін проведення
евакуації населення, є план цивільного захисту з розділом про захист
населення. На основі плану евакуації у містах, районах і на об'єктах
народного господарства (підприємствах, організаціях і навчальних закладах)
створюються евакуаційні

12
комісії, а у сільській місцевості — евакоприймальні комісії.
Міські евакуаційні комісії створюють збірні евакуаційні пункти (ЗЕП).
Кожному ЗБП присвоюється державний реєстраційний номер. Розміщуються
ЗБП у громадських будівлях — школах, будинках культури та ін. пункти
збирають населення, проводять реєстрацію його, організують посадку людей
на транспорт або формують піші колони і відправляють їх у заміську зону,
район евакуації.

Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також

для забезпечення його всім необхідним створюються приймальні комісії і
приймальні евакуаційні пункти сільських районів. Приймальні евакуаційні
комісії проводять свою роботу разом зі штабами і службами управліннями
цивільного захисту. До складу приймальної евакуаційної комісії села чи
сільськогосподарського об'єкта входять відповідальні працівники державної
адміністрації, представники торгівлі, громадського харчування, освіти,
медичних, побутових та інших організацій. Приймальна евакуаційна комісія
району, села, об'єкта встановлює зв'язок з евакуаційною комісією і уточнює
питання прийому і розміщення населення, графік руху ешелонів і
автомобільних колон, чисельність людей.

Для прийому населення, що прибуває, влаштовують приймальні

евакуаційні пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах та інших
громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйованого
населення. На ПЕП зустрічають евакуйованих, розподіляють за населеними
пунктами, надають першу медичну допомогу, розселяють людей [4].

13
 ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтверджує важливість глибокого розуміння та

підготовки до захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій. Концепції
укриття у сховищах, медичного, радіаційного та хімічного захисту, а також
стратегії евакуації з небезпечних районів є невід'ємною складовою
планування та виконання заходів в умовах кризових ситуацій.

Важливо підкреслити, що розвиток та вдосконалення систем безпеки

населення вимагає постійного оновлення та вдосконалення стратегій,
оскільки загрози непередбачені та постійно змінюються. Важливим аспектом
є співпраця між різними секторами суспільства та підготовка населення до
дій в екстрених ситуаціях.

Правильне планування, належна підготовка, реалізація планів дій та

вдосконалення існуючих систем захисту є ключовими елементами для
забезпечення безпеки та захисту населення у найрізноманітніших
надзвичайних ситуаціях.

14
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. «Захист Вітчизни» А.А. Гудима, К.О.Пашко, І.М.Герасимов, М.М.Фука,

Ю.П.Щирба. – Тернопіль: Астон, 2019

2. https://sosnitsa-rada.gov.ua/news/informatsiya-schodo-organizatsii-ukrittya-u-
zahisnih-sporudah-tsivilnogo-zahistu-ta-pravil-zanyattya-takih-sporud-i-
perebuvannya-u-nih--2022-02-24

3. https://uahistory.co/pidruchniki/gydima-national-defense-11-class-2019-
standard-level/28.php

4. Конспект лекції Національного університету цивільного захисту України

15