Український державний центр радіочастот

Центр "Укрчастотнагляд"

В.С. Ступак, С.О. Долматов

ОСНОВИ
РАДІОЧАСТОТНОГО КОНТРОЛЮ

ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК

За редакцією
доктора технічних наук В.Ф. Олійника

Київ 2004
УДК 621.396:621.391 (075.8)
ББК 32.845

Рецензент доктор технічних наук професор І.І.Зима

Ступак В.С., Долматов С.О.

Основи радіочастотного контролю: Практичний посібник / За редакцією
доктора технічних наук Олійника В.Ф. Київ, 2004. - 231 арк.: іл.

I8ВN 966-96313-3-5

У доступній формі розглянуті основні фактори, які впливають на

електромагнітну обстановку, викладені принципи й проблеми організації
проведення ефірного радіочастотного контролю, що визначають ефективність
регулювання у сфері використання радіочастотного ресурсу, вимоги до засобів
І обладнання радіочастотного контролю та принципи організації їх експлуатації
й обслуговування. Аналізуються основні методи проведення радюконтрольних
вимірювань. Наведені переліки нормативно-правових актів України й чинних
вітчизняних та зарубіжних нормативних документів, що регламентують
регулювання й нагляд за використанням радіочастотного ресурсу, та
визначають технічні характеристики сучасних засобів радіозв'язку.
Розрахована на фахівців, які займаються вирішенням адміністративних і
технічних питань радіочастотного моніторингу та нагляду за мережами
радіозв'язку, операторів радіочастотного контролю, може бути корисною
студентам вищих навчальних закладів, слухачам закладів підвищення
кваліфікації та всім, хто цікавиться питаннями радіочастотного контролю і
сучасного радіозв'язку.

ББК 32.845

© Ступак В.С., Долматов С.О., 2004

© Український державний центр радіочастот, 2004

2
I8ВN 966-96313-3-5
ВСТУП
Одним із найважливіших державних питань, яке багато в чому визначає
перспективи розвитку в країні нових технологій радіозв'язку і, як результат,
перспективи її входження до світового Інформаційного простору, являється
вдосконалення системи регулювання у сфері використання радіочастотного
ресурсу. Постійно зростаюча необхідність в радіочастотному спектрі та
збільшення кількості діючих засобів радіозв'язку висувають до операторів
зв'язку та підрозділів інспектування й нагляду за мережами радіозв'язку
підвищені вимоги щодо раціонального використання радіочастотного ресурсу
країни та забезпечення електромагнітної сумісності. В той же час трапляються
випадки, коли при плануванні використання радіочастотного спектра ретельно
підібрані та погоджені частоти на практиці виявляються ураженими
радіозаводами, оскільки теоретичні розрахунки не завжди можуть оцінити
повну електромагнітну обстановку в конкретному місці. Це призводить до
необхідності проведення додаткових робіт по радіочастотному моніторингу, у
виконанні яких значна роль відводиться ефірному радіочастотному контролю,
що служить важливим інструментом для прийняття раціональних рішень при
призначенні радіочастот для нових засобів радіозв'язку, підвищення
ефективності використання радіочастотного ресурсу та забезпечення умов для
нормальної роботи ліцензійних засобів радіозв'язку.
Ідея написання цієї книги виникла в результаті зіткнення з труднощами
отримання інформації при вирішенні задач, пов'язаних із проведенням ефірного
радіочастотного контролю, необхідності висвітлення цілого ряду питань при
цьому й обмеженої кількості вітчизняних публікацій, присвячених
регулюванню у сфері використання радіочастотного ресурсу та
радіочастотному моніторингу. Крім цього, результати аналізу публікацій по
технічному та ефірному радіочастотному контролю свідчать про:
- недостатній обсяг довідкових даних щодо радіочастотного контролю,
необхідних для практичного застосування;
- розрізненість опублікованої інформації;
- в деякій мірі, суперечливість опублікованих методик контролю;
- недоступність публікацій унаслідок незначних тиражів.
Автори, зробивши спробу узагальнити наявну інформацію, яка безпосередньо
чи побічно пов'язана з ефірним радіочастотним контролем, усвідомлюють, що в
повному обсязі охопити всі аспекти та проблеми радіочастотного контролю не
вдасться, оскільки неможливо володіти вичерпними відомостями щодо всіх
освітлюваних питань, тому дане видання повинне розглядатися як перший
досвід в Україні в цьому напрямку. Головна його мета - розглянути основні
питання, пов'язані з організацією та проведенням радіочастотного контролю в
Україні, ознайомити читача з технічними вимогами до засобів і обладнання
радіочастотного контролю та принципами організації їх експлуатації та
обслуговування, сучасними методами радіочастотного контролю, вітчизняними
й зарубіжними технічними засобами контролю найважливіших параметрів
3
радіовипромінювань та аналізом і практичним використанням їх результатів. У
книзі також наведені переліки нормативно-правових актів України й чинних
вітчизняних та зарубіжних нормативних документів, що регламентують
регулювання й нагляд за використанням радіочастотного ресурсу, та
визначають технічні характеристики сучасних засобів радіозв'язку. Автори
надіються, що книга буде сприяти кращому розумінню тих проблем, із якими
зіштовхуються оператори радіочастотного контролю та інженерно-технічні
працівники при організації та проведенні радіочастотного моніторингу, а також
ефективнішому прийняттю рішень, які б дозволили забезпечити надійне й
продуктивне регулювання у сфері використання радіочастотного ресурсу, і,
дякуючи набутим знанням, допоможе читачам уже самостійно знайти в інших
джерелах інформації відповіді на не відображені в книзі питання та відсутні
відомості.
Автори висловлюють глибоку вдячність рецензенту доктору технічних
наук професору Наукового центру ВПС і ППО при Харківському військовому
університеті Зимі І.І. за слушні зауваження, начальнику служби
радіомоніторингу Центру "Укрчастотнагляд" кандидату технічних наук
Бородієнку М.М. за підтримку та сприяння роботі над книгою, начальнику
служби науково-технічного забезпечення системи управління радіочастотним
ресурсом Центру "Укрчастотнагляд" Корсаку В.Ф. та провідному інженеру
відділу радіочастотного контролю Центру "Укрчастотнагляд" Ярошенку Є.І. за
цінні пропозиції щодо вдосконалення викладу матеріалу.
Книга розрахована на фахівців, які займаються вирішенням
адміністративних і технічних питань радіочастотного моніторингу та нагляду
за мережами радіозв'язку, операторів радіочастотного контролю, може бути
корисною студентам вищих навчальних закладів, слухачам закладів
підвищення кваліфікації та всім, хто цікавиться питаннями радіочастотного
контролю і сучасного радіозв'язку.
Автори не виключають можливу наявність у книзі неточностей чи
невідповідностей і будуть вдячні всім, хто надішле відгуки, зауваження та
пропозиції щодо поліпшення змісту і структури першого видання книги на
адресу: 03179, м. Київ, пр. Перемоги, 15 км, Центр "Укрчастотнагляд", е-mail:
Valery.Stupak@ucrf.gov.ua.

4
 Розділ 1
РОЛЬ І МІСЦЕ РАДІОЧАСТОТНОГО КОНТРОЛЮ ПРИ
РЕГУЛЮВАННІ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ РАДІОЧАСТОТНОГО
РЕСУРСУ

1.1 Освоєння радіочастотного спектра та його використання для зв'язку

Електромагнітне випромінювання визначається як "форма коливань

електричної та магнітної енергії, здатної поширюватися в просторі без
допомоги фізичних з'єднань". Уся сукупність частот в межах від 0,03 Гц до
3000 ГГц утворює електромагнітний спектр, а електромагнітні коливання
частоти яких знаходяться в межах від 3 кГц до 3000 ГГц, складають
радіочастотний спектр (РЧС), який є одним із найважливіших природних
ресурсів і на засаді якого організується радіозв'язок.
Електромагнітний спектр умовно розбитий на діапазони частот, кожен і:
яких відповідає смузі частот від 0,3*10N до 3*10N Гц, де N-номер діапазону (N =
-1,0, ... 12), причому до РЧС, згідно Регламенту радіозв'язку, віднесені
діапазони частот з 4 по 12 включно. Класифікація діапазону часто"
електромагнітних коливань наведена в таблиці 1.1, де умовне позначенні
діапазонів частот дане українською та англійською мовами, а верхня межа
діапазону частот указана включно [1].

Таблиця 1.1. Класифікація діапазону частот електромагнітних коливань

Номер Найменування діапазону Умовне Діапазон частот Найменування

діапа- (частотне) позначення (довжина хвиль) діапазону (метричне)
зону N (частотне)
4 Дуже низькі частоти ДНЧ(VLF) 3 ... 30 кГц Міріаметрові хвилі
(100... 10км)
5 Низькі частоти НЧ(LF) ЗО ... 300 кГц Кілометрові хвилі
(10... 1км)
6 Середні частоти СЧ(MF) 300 ... 3000 кГц Гектометрові хвилі
(1000 ... 100 м)
7 Високі частоти ВЧ(НF) 3 ... 30 МГц Декаметрові хвилі
(100... 10м)
8 Дуже високі частоти ДВЧ(VНF) 30 ... 300 МГц Метрові хвилі
(10... їм)
9 Ультрависокі частоти УВЧ (UHF) 300 ... 3000 МГц Дециметрові хвилі
(10 ... 1 дм)
10 Надвисокі частоти НВЧ (SHF) 3 ... 30 ГГц Сантиметрові хвилі
(10 ... 1 см)
11 Вельми високі частоти ВВЧ (ЕНF) 30 ... 300 ГГц Міліметрові хвилі
(10... 1мм)
12 Гіпервисокі частоти ГВЧ 300 ... 3000 ГГц Дециміліметрові
(1 ... 0,1 мм) хвилі

5
 Основними особливостями РЧС є те, що він, по-перше, являється
специфічним природним ресурсом всесвітнього значення і не визнає ні
адміністративних, ні державних кордонів, по-друге, не розтрачується ні за яких
умов використання. Смуга спектра частот, яку при роботі займає якийсь
радіоелектронний засіб (РЕЗ), після закінчення його роботи може бути
використана іншим РЕЗ, розміщеним у тому ж місці. В той же час, вказану
смугу частот може використовувати й третій РЕЗ за умови його належного
територіального рознесення та забезпечення такого рівня ненавмисних
радіозавад, який би не призводив до неприпустимо низької якості роботи двох
інших РЕЗ. Яскравим прикладом такої роботи є стільниковий рухомий зв'язок,
при якому шляхом вибору певної потужності базових станцій та відповідно до
зон їх обслуговування забезпечується можливість використання однієї частоти
уже в прилеглих зонах на відстані, що лише в декілька разів більша радіуса
зони обслуговування. Тому одна і та ж частота може багаторазово
повторюватися по всій земній кулі, а близько сотні радіочастотних каналів при
цьому забезпечують зв'язок багатьом мільйонам абонентів. Ефективний зв'язок
та гігантський техніко-економічний ефект у даному випадку забезпечуються
належним частотно-територіальним плануванням РЕЗ, яке базується на
чинниках частоти, простору й часу.
У XX столітті спостерігалося колосальне зростання кількості діючих
радіостанцій, про що свідчать наступні цифри: до 1927 р. у світі (США і
Європа) діяло більше 500 радіомовних станцій, до 1947 р. у діапазоні до 20
МГц в Міжнародному реєстрі частот було зареєстровано вже 45 тисяч
радіостанцій цивільного призначення, а до 1984 р. у смузі 87,5 - 108 МГц в
діапазоні дуже високих частот працювали 53 тисячі станцій з частотною
модуляцією (ЧМ). В липні 2002 р. кількість користувачів мобільного зв'язку
досягла 1,027 млрд., із них тільки на мережу глобальної системи рухомого
зв'язку стандарту GSM приходилося 747,5 млн. користувачів, причому їх
кількість постійно збільшується і за прогнозами аналітиків Yankee Group
(США) в 2006 р. тільки в США користувачами цієї мережі буде половина 200-
мільйоннної армії абонентів [2]. Нині діапазон до 20 ГГц дуже перевантажений
діючими РЕЗ, тому активно освоюється діапазон частот до 60 ГГц, а для
розробки супутникових систем передачі інформації високої щільності на
Всесвітній конференції по радіозв'язку, яка проходила в Женеві у червні 2003
р., виділені частоти уже в діапазоні 80 ГГц.
Розмістити в певному частотному діапазоні більшу кількість РЕЗ можна
шляхом раціонального розподілу радіочастот. Збільшення кількості
радіоканалів у діапазонах метрових та дециметрових хвиль можна досягти
шляхом зменшення рознесення частот між сусідніми радіоканалами. Так,
наприклад, в діапазоні метрових хвиль рознесення між радіоканалами в 50-х
роках складало 100 кГц, потім воно зменшилося до 50 кГц, а пізніше до 25 кГц.
Зараз багато РЕЗ у діапазоні частот до 500 МГц працюють із рознесенням
частот 12,5 кГц. Однак мінімальне значення рознесення по частоті РЕЗ, робота
яких взаємно впливає один на одного, не може бути зроблене меншим ширини
6
смуги радіочастот РЕЗ, необхідної для передавання повідомлень із заданою
якістю, внаслідок чого ємність частотного діапазону остаточно визначається
цими смугами (або спектрами) випромінювань.
Постійне зростання інтенсивності використання РЧС та його
перевантаження при цьому завжди супроводжувалися необхідністю вирішення
надзвичайно гострих проблем позбавлення взаємних завад між РЕЗ. Це
вимагало розробки процедур проведення міжнародної координації всіх систем
зв'язку, прийняття міжнародних стандартів на параметри засобів зв'язку,
розробки методів контролю діючих систем і методів частотного планування
мереж радіозв'язку та радіомовлення, а також розширення діапазону
використовуваного РЧС.
Оскільки проблема ефективного використання РЧС носить міжнародний
характер і є турботою всього міжнародного співтовариства, то ще в 1903 р.
Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ) був прийнятий перший Регламент
радіозв'язку, який містив правила проведення зв'язку та міжнародну Таблицю
розподілу смуг частот для існуючої на той час всього однієї морської рухомої
служби. Цей Регламент уточнювався в 1906, 1912 і 1920 роках, а в 1927 р. був
прийнятий новий Регламент радіозв'язку, згідно якого були введені нові
радіослужби: радіомовлення, повітряна рухома та фіксована, до якої
відносилися РЕЗ, які забезпечували передачу повідомлень між двома
фіксованими пунктами на земній поверхні. В Таблиці розподілу смуг частот
верхня границя використовуваної смуги частот була розширена з 10 кГц до 60
МГц, а в 1937 р. вона була встановлена на рівні 200 МГц.
В роки другої світової війни широке застосування отримала техніка
надвисоких частот, тому до 1945 р. були освоєні діапазони частот до 10 і навіть
ЗО ГГц. В цей час роботи міжнародного регулювання у сфері використання
РЧС тимчасово були призупинені, та вже в 1947 р. на всесвітній
радіоконференції, яку проводив МСЕ, була прийнята нова Таблиця розподілу
смуг частот, що регламентувала використання смуг частот різними службами
до 10,5 ГГц.
Новий етап розвитку РЕЗ почався в 1957 р. після запуску в СРСР першого
штучного супутника Землі. Появилися супутникові служби: радіомовлення,
фіксована, космічних досліджень тощо. Тому на всесвітній радіоконференції в
1959 р. виділяються смуги частот для супутникових служб, Таблиця розподілу
смуг частот розширюється до 40 ГГц, а на всесвітніх радіоконференціях у 1971
і 1979 роках приймаються рішення про розширення Таблиці розподілу смуг
частот спочатку до 275, а потім до 400 ГГц [3].
Нині в Таблиці розподілу смуг частот значиться близько 40 різних служб
радіозв'язку, конкретні визначення яких наведені в Регламенті радіозв'язку.
Згідно Регламенту радіозв'язку під терміном "служба радіозв'язку" (в технічній
літературі також використовується скорочений термін "радіослужба") мається
на увазі служба, яка здійснює передавання, випромінювання та/чи приймання
радіохвиль для певних цілей електрозв'язку. В останні роки для ряду
радіослужб усе частіше виділяються їх окремі застосування. Так, наприклад, в
7
межах сухопутної рухомої служби розрізняються такі призначення, як
стільниковий, пейджинговий, транкінговий радіозв'язок тощо.
У відповідності з Регламентом радіозв'язку при розгляді питань
використання РЧС вживають наступні спеціальні терміни:
- розподіл (смуги частот), коли мова йде про радіослужби;
- виділення (радіочастоти або радіочастотного каналу), коли частота або
частотний канал надаються зонам або країнам;
- присвоєння (радіочастоти або радіочастотного каналу), коли дозвіл на
використання частоти або радіочастотного каналу отримує конкретний РЕЗ.
РЧС у межах діапазонів, які нині використовуються, повністю
розподілений. При цьому враховані особливості поширення радіохвиль, які
обумовлені як частотним діапазоном, так і географічним розміщенням РЕЗ.
У відповідності з Регламентом радіозв'язку земна куля поділена на три
райони: до 1-го району віднесені Європа, Африка, Монголія, частина Азії
(Аравійський півострів, Туреччина, частина Ірану) та держави, що входили до
складу СРСР; 2-й район включає до себе Північну та Південну Америку й
Гренландію; до 3-го району входять Австралія, Океанія та частина Азії за
винятком держав, які входять до 1-го району. В кожному з цих районів
установлений свій розподіл частот і такі смуги частот називаються
розподіленими на всесвітній основі. Хоча по багатьох позиціях розподіл частот
у різних районах збігається, існують і розбіжності. Тому відповідні смуги
частот називаються розподіленими на регіональній основі. Особливості
розподілу смуг частот в окремих країнах або групах країн наведені в Примітках
до міжнародної Таблиці розподілу смуг частот, які є її невід'ємною частиною.
Міжнародна Таблиця розподілу смуг частот визначає схему використання
радіочастот лише в частині радіослужб. Деталі цієї схеми стосовно розподілу та
умов використання частот власними радіослужбами, особливості їх
застосування кожна держава уточняє самостійно і розробляє свою національну
Таблицю розподілу смуг частот.
Оскільки певний розподіл смуг частот для кожної країни та їх значне
завантаження накладає суттєві обмеження у використанні РЧС, то доцільно
також вести мову про радіочастотний ресурс (РЧР) країни - ту частину РЧС,
яка придатна для передавання та/чи приймання електромагнітної енергії, і від
використання якої залежить розвиток радіозв'язку, нових інформаційних та
радіотехнологій у країні, її обороноздатність та успішне вирішення питань
інтеграції у світове співтовариство.
Нині використання РЧР ведеться в умовах триваючого інтенсивного росту
завантажень діапазонів частот, який можна пояснити наступними основними
причинами:
- введення нових систем рухомого радіозв'язку з часовим та просторовим
розподілом частот між користувачами;
- збільшення кількості стаціонарних та мобільних радіостанцій і
передавачів із фіксованим розподілом частот;
- навмисне чи ненавмисне використання неліцензійних РЕЗ та радіо-
8
випромінювальних пристроїв (РВП);
- відхилення параметрів радіостанцій від заданих;
- зростання кількості радіозавад промислового походження.
Усі ці причини призвели до того, що у великих промислових центрах
зовсім ще недавно практично вільний ефір виявився перенасиченим, процес
збільшення його завантаження продовжується, а РЧР обмежується, тому з
метою більш ефективного використання РЧР, починаючи з 1997 р., у світі
відбувається поступовий перехід від аналогового до цифрового звукового
мовлення, а з 1998 р. - від аналогового до цифрового телевізійного мовлення.
При цьому передбачається, починаючи з 2008 р., планомірне виведення з
експлуатації ЧМ - передавачів та передавачів аналогового мовлення й
розширення сфери дії цифрового звукового та телевізійного мовлення [4].

1.2 Основні принципи регулювання у сфері використання РЧР

Зрозуміло, що безпрецедентно високі темпи розвитку та глобалізація

радіозв'язку рано, чи пізно призведуть до суттєвої нестачі наявного РЧР, тому
ефективне та раціональне його використання можливе лише при проведенні
всіма країнами світу погодженої технічної політики і вимагає добре
налагодженої системи регулювання в сфері використання РЧР у межах кожної
держави.
Регулювання у сфері використання РЧР - це сукупність узгоджених
юридичних, адміністративних, наукових і технічних процедур, необхідних для
забезпечення ефективної роботи обладнання й служб радіозв'язку без створення
недопустимих радіозавад [5].
Юридичні аспекти регулювання у сфері використання РЧР полягають у
формуванні законодавчих (нормативних) засад, що регламентують
використання РЧР і діяльність органів управління та регулювання.
Адміністративні - у створенні процедур, що регулюють взаємовідносини
користувачів РЧР і органів управління та регулювання в процесі використання
РЕЗ.
Наукові - у розробці методології виділення смуг (номіналів) радіочастот,
стандартів на параметри електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ та РВП.
Технічні - у здійсненні єдиної технічної політики: створення єдиних
методик та програм для аналізу ЕМС РЕЗ та РВП, стандартизації параметрів
РЕЗ і РВП, сертифікації засобів зв'язку та обладнання радіочастотного
контролю [6].
Мета регулювання - максимально підвищити ефективність використання
РЧР і звести рівень радіозавад до мінімально можливого [7].
Регулювання у сфері використання РЧР базується на законодавчо-
нормативних актах і міжнародних угодах, які забезпечують розвиток засобів
зв'язку у відповідності з державними пріоритетами і гарантують, що робота
обладнання різних служб радіозв'язку не буде супроводжуватися
недопустимими радіозаводами між обладнанням як у межах однієї
9
радіослужби, так і між різними радіослужбами.
Регулювання у сфері використання РЧР включає [7, 8]:
- визначення довгострокової політики й планування використання РЧР
шляхом вдосконалення існуючих та розвитку й впровадження нових засобів
зв'язку;
- частотно-територіальне планування, координацію та присвоєння
радіочастот засобам і мережам зв'язку, що вводяться в експлуатацію;
- ліцензування та сертифікацію РЕЗ;
- облік використання РЧС;
- розробку технічних стандартів і нормативних документів;
- підтримку технічних засобів радіоконтролю;
- інспекцію засобів зв'язку на місцях їх експлуатації;
- контроль за використанням спектра.
Одним із суттєвих важелів, що впливають на ефективність використання
РЧР і забезпечують надходження коштів для вдосконалення системи
регулювання у сфері використання РЧР та системи радіочастотного контролю,
є економічні заходи, мета яких - стимулювати споживачів РЧР до більш
раціонального використання спектра та хоча б частково компенсувати затрати
на регулювання у сфері використання РЧР.
Основні економічні заходи включають [9]:
- плату користувачів РЧР за забезпечення каналів, вільних від радіозавад,
та гарантію якісного зв'язку;
- плату за підбір та присвоєння радіочастоти й надання ліцензії (дозволу)
на її використання;
- плату за сертифікацію засобів зв'язку по ЕМС;
- штрафні санкції за порушення правил ведення радіозв'язку та
недотримання параметрів РЕЗ.
Системи регулювання у сфері використання РЧР різних країн мають певні
відмінності, зумовлені особливостями внутрішньодержавного характеру.
Наприклад, у США питання використання спектрального ресурсу в урядових та
неурядових цілях вирішуються окремо двома самостійними органами:
Федеральною комісією зв'язку (FСС) і Національною адміністрацією зв'язку та
інформації (NТІА). У Німеччині вищим органом, який регулює використання
РЧР, є Комітет по управлінню радіозв'язком та поштою. У Великобританії
органом, відповідальним за регулювання у сфері використання спектра в
цивільному секторі, є Агентство радіозв'язку, а Міністерство оборони
Великобританії розглядає питання, пов'язані з використанням спектра РЕЗ
військового застосування. У Франції визначення політики використання РЧР і
розподілу радіочастот є прерогативою Національного агентства по
радіочастотах. У Російській Федерації регулюванням у сфері використання РЧР
займаються служба державного нагляду за зв'язком, радіочастотні органи
Міністерства оборони Росії та Федеральне агентство урядового зв'язку при
Президентові Росії, крім того, вирішенням задач, пов'язаних із використанням
спектрального ресурсу та вдосконалення нормативної бази, займаються також
10
Державна комісія по радіочастотах та Головний радіочастотний центр при
Міністерстві Російської Федерації по зв'язку та інформатизації [8].
Водночас національним системам регулювання у сфері використання РЧР
властиві й деякі спільні риси.
Так, у багатьох країнах політика розподілу смуг радіочастот регулюється
між цивільними і військовими службами на рівні відповідального державного
органу, а питання використання самих частот вирішуються самостійними
органами, що входять до цивільної та військової гілок державного управління.
Різні радіослужби, що використовують РЧР для задоволення державних
потреб (урядовий зв'язок, національна оборона, державна безпека, охорона
державного кордону, правоохоронна діяльність тощо), мають переваги щодо
частотного забезпечення порівняно з іншими користувачами.
Ефективне регулювання у сфері використання спектрального ресурсу
забезпечується за рахунок ведення постійного обліку та банків даних,
необхідних для забезпечення процесів регулювання, широкого впровадження
засобів автоматизації, створення державної системи радіонагляду та
радіочастотного моніторингу1 з необхідним технічним оснащенням.
Існує достатньо повна правова база, у тому числі для забезпечення
широкого впровадження економічних методів регулювання.
Створюються відкриті системи інформації щодо радіочастот, які викори-
стовуються (або не використовуються) для об'єктивного інформування всіх
заінтересованих потенційних користувачів РЧР.
Застосовуються нові методи управління, у тому числі автоматизований, із
метою ефективного регулювання використання РЧР у загальноекономічному
плані, зокрема, шляхом введення поняття "економічної цінності частоти", а
також обґрунтованого застосування в практиці регулювання у сфері викорис-
тання РЧР традиційного адміністративного, консультаційного та ринкового
методів за умови більш широкого використання аукціонного продажу частот
недержавним користувачам.
Підтримується ефективна конкуренція між потенційними користувачами
спектрального ресурсу для оптимального його використання та впровадження
різноманітних нововведень у сфері послуг радіозв'язку.
Нині, за швидко змінюваних на національному й міжнародному рівнях
умов регулювання у сфері використання РЧР, деякі країни провели важливі
реформи у справі національного розподілу радіочастот, удосконалення методів
та структур системи регулювання у сфері використання РЧР.

1
Моніторинг - безперервне стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному
результату [10].
11
 1.3 Призначення та мета радіочастотного контролю

В той же час, навіть найсучасніші адміністративно-технічні заходи по

плануванню та регулюванню у сфері використання РЧР не зможуть
забезпечити його раціональне використання та отримати максимальний
економічний ефект при цьому без створення сучасної державної системи
радіочастотного моніторингу - "очей і вух системи регулювання у сфері
використання спектрального ресурсу "[11].
Роль і місце радіочастотного моніторингу у сфері використання РЧР
визначається перш за все двома аспектами:
- перший пов'язаний з підвищенням ефективності використання РЧР і
обумовлений тим, що планування використання й присвоєння радіочастот
базується на розрахункових методах, в які для забезпечення відповідних
гарантій по ЕМС закладають значні резерви спектра, що практично не
використовуються, тому система радіомоніторингу повинна забезпечити
оперативне виявлення резервів радіочастот і підвищення ефективності
використання РЧР,
- другий аспект пов'язаний з тим, що найдосконаліші методи оцінки ЕМС,
на засадах яких приймаються рішення щодо присвоєння радіочастот, не
дозволяють в повній мірі врахувати всю багатогранність та специфіку реальної
електромагнітної обстановки, що призводить до виникнення
важкопрогнозованих завадових ситуацій [12].
Загальна задача радіочастотного моніторингу - підтримка процесу
регулювання й планування у сфері використання РЧР - вирішується шляхом
[13]:
- вирішення випадків виникнення небажаних електромагнітних завад на
місцевому, регіональному чи глобальному рівні з метою забезпечення
сумісного функціонування радіостанцій та радіослужб, зниження затрат на їх
розгортання й експлуатацію, отримання економічного ефекту за рахунок
покращення доступу до вільного від завад РЧР;
- забезпечення допустимого рівня завад телебаченню та радіомовленню в
мережах загального користування (населенням);
- надання інформації щодо реального використання (завантаження)
окремих каналів і смуг частот у цілому;
- контролю технічних і експлуатаційних характеристик РЕЗ та РВП;
- виявлення та ідентифікації незаконно діючих передавачів, встановлення
відповідності виявлених випромінювань зареєстрованим РЕЗ;
- підтримки програм радіочастотного моніторингу, організованих МСЕ.
Складовою частиною функцій радіочастотного моніторингу при вирішенні
задач по забезпеченню державного нагляду за використанням спектрального
ресурсу є технічний та ефірний радіочастотний контроль, який призначений
для підвищення ефективності регулювання у сфері використання РЧР.
Основною метою радіочастотного контролю є виявлення джерел
радіовипромінювання (ДРВ), аналіз параметрів та характеристик їх
12
електромагнітних випромінювань, отримання даних щодо електромагнітної
обстановки, необхідних для вирішення задач регулювання у сфері
використання РЧР і забезпечення контролю за додержанням діючих норм
радіовипромінювань.
Конкретні цілі радіочастотного контролю, що визначені Рекомендаціями
МСЕ-Р SМ.1050-1, наступні:
а) забезпечення, необхідних для вирішення задач по регулюванню у сфері
використання РЧР, наступних даних та інформації щодо:
- реальної зайнятості смуг частот електромагнітними випромінюваннями в
зіставленні з дозволеним або запланованим завантаженням;
- відповідності параметрів сигналів, що передаються, вимогам ліцензій;
- ведення та перевірки реєстрації частот;
- виявлення, розпізнавання й визначення місцезнаходження джерел
несанкціонованих радіовипромінювань та радіозавад;
б) сприяння у вирішенні проблем ЕМС при введенні в експлуатацію нових
радіосистем, присвоєнні робочих радіочастот і укладенні частотних планів
шляхом контролю меж зон обслуговування, параметрів РЕЗ і виявлення джерел
радіозавад конкретним радіосистемам;
в) сприяння в забезпеченні допустимого рівня радіозавад при прийманні
населенням програм телебачення й радіомовлення;
г) забезпечення інформацією, яка пов'язана з вирішенням конкретних задач
за звертаннями користувачів РЧР, а також для програм міжнародного
радіочастотного моніторингу.
При радіочастотному контролі, згідно Рекомендацій МСЕ-Р SМ.1050-1,
вирішуються задачі:
а) вимірювання параметрів і характеристик радіовипромінювань, які
включають:
- частоту випромінювання;
- ширину смуги частот, реально зайнятої сигналом;
- рівні побічних і позасмугових випромінювань;
- девіацію частоти випромінювання;
- рівні піднесівних частот;
- рівні оточуючих шумів, для вирішення питань щодо додаткового
використання РЧС, наприклад, шляхом застосування широкосмугових
сигналів;
- спеціальні характеристики сигналів для конкретного виду радіослужби,
наприклад, телебачення, широкосмугових супутникових передач тощо;
- напруженість поля та густину потоку потужності для:
- вивчення й підтвердження прийнятих моделей поширення
радіохвиль і алгоритмів присвоєння радіочастот;
- підтвердження результатів розрахунків відношення рівнів
сигнал/завада;
- перевірки критеріїв спільного використання частот різними
радіослужбами;
13
 - перевірки результатів аналізу можливого виникнення радіозавад;
- оцінки зон обслуговування РЕЗ;
б) визначення:
- зайнятості смуг частот для перевірки прийнятих правил розподілу й
присвоєння радіочастот та можливості повторного використання цих смуг;
- класу випромінювання для оцінки параметрів модуляції;
- відповідності присвоєним значенням радіочастоти випромінювання
ширини смуги радіочастот, реально зайнятої сигналом, девіації частоти
випромінювання, рівнів піднесівних частот;
в) проведення аналізу параметрів та характеристик радіовипромінювань з
метою:
- ідентифікації джерел недопустимих радіозавад;
- перевірки відповідності ідентифікаційних сигналів (позивних)
національним і міжнародним регламентам ідентифікації сигналів;
- ідентифікації незареєстрованних РЕЗ;
- пеленгації чи визначення місця розташування джерела недопустимої
завади або радіопередавача, що працює з порушеннями національних І
міжнародних стандартів і регламенту;
г) участь у міжнародному радіочастотному моніторингу для виключення
взаємних радіозавад між РЕЗ і радіозавад у смугах частот, відведених для
подачі сигналів біди та забезпечення безпеки руху;
д) надання звітів за результатами радіочастотного контролю для вирішення
питань, пов'язаних із розробкою стандартів та нормативних документів па
параметри та характеристики радіовипромінювань;
е) проведення періодичних інспекційних перевірок засобів зв'язку на їх
відповідність технічним, робочим і регламентним умовам, встановленим для
регулювання у сфері використання РЧР;
є) виявлення проблемних питань для їх додаткових чи більш інтенсивних
досліджень;
ж) розробка пропозицій, рекомендацій і процедур по виключенню
радіозавад.
Ефективність радіочастотного контролю визначається:
- досконалістю технічних засобів і обладнання радіочастотного контролю
та рівнем їх використання;
- застосовуваними методиками вимірювань;
- функціональним програмним та методичним забезпеченням;
- рівнем кваліфікації персоналу;
- організацією взаємодії регіональних станцій радіочастотного контролю з
центром та між собою;
- організацією постановки задач радіочастотного контролю.
Аналіз світової практики організації та планування радіочастотного
контролю свідчить, що, незважаючи на досить корисні рекомендації МСЕ,
єдиної концепції радіочастотного контролю не існує, оскільки ці рекомендації
не визначають конкретні критерії його побудови, тому в кожній країні питання
14
організації, планування та практичної реалізації радіочастотного контролю
вирішуються по-своєму.

1.4 Регулювання у сфері використання РЧР в Україні

та його особливості

Метою формування державної системи регулювання у сфері використання

РЧР є ефективне і раціональне використання спектрального ресурсу, що
повинне сприяти впровадженню передових технологій у галузі радіо - та
супутникового зв'язку, телебачення і радіомовлення, а також перерозподілу та
освоєнню нових смуг радіочастот, переозброєнню військових користувачів на
нові типи РЕЗ з одночасним забезпеченням обороноздатності країни, державної
безпеки, охорони правопорядку та інформаційного суверенітету України.
Основними засадами регулювання у сфері використання РЧР України,
визначеними статтею 4 Закону України "Про радіочастотний ресурс України",
є:
- забезпечення й захист інтересів, прав та свобод громадян у процесі
використання РЧР;
- забезпечення й захист інтересів та безпеки держави;
- законодавче й нормативно-правове регулювання суспільних відносин у
процесі використання РЧР;
- регулювання використання РЧР, яке здійснюється шляхом розподілу,
виділення, ліцензування і присвоєння радіочастот;
- використання РЧР на дозвільній та платній засадах;
- організація та забезпечення діяльності єдиної державної системи
радіочастотного моніторингу;
- здійснення заходів щодо запобігання та недопущення перевищення
встановлених рівнів електромагнітного впливу на навколишнє природне
середовище й здоров'я людини.
Згідно статей 5 та 6 цього Закону органом управління (регулювання) у
галузі зв'язку, розподілу та використання РЧР в Україні є центральний орган
виконавчої влади зі спеціальним статусом - Адміністрація зв'язку та
радіочастот України, яка підпорядкована Кабінету Міністрів України і
повноваження якої покладені на Державний комітет зв'язку та інформатизації
України.
Адміністрація зв'язку та радіочастот України з метою регулювання у сфері
використання РЧР:
- здійснює проведення державної політики у сфері використання РЧР
України, розподіл, виділення, ліцензування використання і присвоєння
радіочастот;
- координує і контролює діяльність Українського державного центру
радіочастот (Центру "Укрчастотнагляд");
- розробляє проекти нормативно-правових актів, концепцій, програм із
15
питань розподілу, виділення, ліцензування використання та присвоєння
радіочастот, а також готує пропозиції щодо їх вдосконалення;
- розробляє і в установленому порядку затверджує Національну таблицю
розподілу смуг радіочастот України;
- затверджує порядок розроблення, модернізації, виробництва, реалізації,
придбання, продажу, використання, забезпечення ЕМС в Україні та ввезення з-
за кордону в Україну РЕЗ та РВП;
- розробляє відповідно до вимог Закону України "Про систему
оподаткування" ставки зборів за використання РЧР України і платежів за
видачу ліцензій на використання радіочастот;
- затверджує науково обґрунтовані тарифи на роботи (послуги) щодо
присвоєння радіочастот, позивних сигналів, оформлення відповідних дозволів
на виготовлення, реалізацію (продаж), використання РЕЗ на території України,
ввезення їх з-за кордону, державного нагляду за їх роботою га забезпечення
ЕМС;
- узгоджує тематичні плани науково-дослідних і дослідно-
конструкторських робіт щодо розподілу, виділення, ліцензування використання
і присвоєння радіочастот, забезпечення ЕМС РЕЗ і РВП, а також обґрунтовує
доцільність проведення і фінансування цих робіт;
- подає пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет
України в частині фінансування заходів щодо підвищення ефективності
використання РЧР України, розподілу, виділення і присвоєння радіочастот, їх
міжнародно-правового захисту, забезпечення ЕМС РЕЗ і РВП, а також
функціонування системи радіочастотного моніторингу;
- представляє Україну в МСЕ та в інших міжнародних організаціях з
питань використання РЧР, в установленому порядку організовує реалізацію їх
відповідних рішень та бере участь в розробленні відповідних проектів
міжнародних договорів України;
- встановлює стандарти щодо використання РЧР України;
- з урахуванням інтересів України, організовує діяльність щодо зближення
розподілу смуг радіочастот, визначеного Національною таблицею розподілу
смуг радіочастот України, з розподілом смуг радіочастот, рекомендованим
МСЕ;
- організовує діяльність щодо розширення смуг радіочастот для загального
використання, в тому числі шляхом конверсії та перерозподілу РЧР України.
Контроль за розподілом та використанням РЧР для потреб телебачення і
радіомовлення, а також за дотриманням встановленого порядку використання
каналів мовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і
радіомовлення.
До сфери управління Адміністрації зв'язку та радіочастот України
належить спеціально уповноважений радіочастотний орган - Центр "Укр-
частотнагляд", який:
- присвоює радіочастоти, позивні сигнали;
- видає дозволи на розроблення, модернізацію, виробництво, придбання,
16
реалізацію, продаж, використання РЕЗ і РВП на території України, а також на
ввезення їх з-за кордону спеціальним та загальним користувачам;
- здійснює радіочастотний моніторинг, облік та державний нагляд за
використанням РЧР України загальними та частково спеціальними
користувачами;
- вживає необхідні заходи для усунення радіозавад;
- в установленому порядку бере участь у роботі МСЕ та інших
міжнародних організацій з питань використання РЧР, включаючи здійснення
міжнародно-правового захисту й координації радіочастотних присвоєнь;
- бере участь у підготовці проектів законів та інших нормативно-правових
актів, а також у проведенні наукових і експериментальних досліджень з питань
використання РЧР України;
- розробляє план використання РЧР України і затверджує його в
Адміністрації зв'язку та радіочастот України.
Крім цього, Центр "Укрчастотнагляд" також здійснює керівництво та
організацію діяльності 24 відокремлених регіональних філій щодо:
- забезпечення державного нагляду за додержанням установленого порядку
розроблення, модернізації, виробництва, придбання, реалізації, продажу,
використання РЕЗ і РВП на території України, а також ввезення їх з-за кордону;
- виконання робіт із радіочастотного моніторингу, обліку та державного
нагляду за використанням РЧР України спеціальними та загальними
користувачами.
Контроль за розподілом та використанням РЧР для потреб спеціальних
користувачів здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України у
відповідності з Законом України "Про радіочастотний ресурс України".
Пріоритет у використанні РЧР надається користувачам, які забезпечують
потреби окремих центральних органів державної влади, національної оборони,
державної безпеки, охорони державного кордону, правоохоронної діяльності й
захисту населення, безпеки польотів у повітряному просторі, попередження
надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків.
Використання РЧР в Україні ґрунтується на таких економічних засадах:
- здійснення платного використання РЧР України, за винятком спеціальних
користувачів, визначених "Переліком спеціальних користувачів
радіочастотного ресурсу України";
- стягнення збору за використання РЧР України з метою формування
джерела коштів на фінансування заходів щодо ефективного його використання;
- зарахування до Державного бюджету коштів, що надходять від
користувачів РЧР України у вигляді щомісячних зборів за використання РЧР та
одноразових платежів за видачу ліцензій на використання радіочастот;
- оплата Центру "Укрчастотнагляд" проведення робіт, пов'язаних із
радіочастотними присвоєннями, міжнародно-правовим захистом РЧР,
забезпеченням ЕМС РЕЗ та РВП і державним наглядом за використанням РЧР
України на підставі діючих тарифів, встановлених відповідно до
антимонопольного законодавства;
17
 - виділення Адміністрації зв'язку та радіочастот України з Державного
бюджету видатків у розмірі не менше ЗО відсотків зарахованих коштів від
платежів і зборів за використання РЧР України з метою забезпечення
фінансування заходів щодо ефективного використання РЧР України,
здійснення державного регулювання у сфері його використання, проведення
конверсії та перерозподілу смуг радіочастот у межах Національної таблиці
розподілу смуг радіочастот України, впровадження та утримання системи
радіочастотного моніторингу.
В Україні розподіл смуг радіочастот визначається Національною таблицею
розподілу смуг радіочастот України, яка є нормативно-правовим актом, що
регламентує використання частот радіослужбами.
Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України складається з
трьох граф:
- у першій графі визначається розподіл смуг частот між радіослужбами і
даються примітки, рекомендовані Регламентом радіозв'язку МСЕ, зміст яких
викладений наприкінці Таблиці;
- у другій графі визначається розподіл смуг частот між радіослужбами в
Україні і даються примітки до нього, зміст яких викладений наприкінці
Таблиці;
- у третій графі визначаються смуги радіочастот в Україні загального
використання, що призначені для переважного використання РЕЗ загального
призначення, та спеціального використання, що призначені для використання
РЕЗ спеціального призначення.
Невід'ємною частиною структури регулювання у сфері використання РЧР є
державний нагляд за використанням РЧР з метою:
- вирішення завдань дотримання законодавства, інтересів та безпеки
держави і громадян України;
- забезпечення ЕМС РЕЗ та РВП будь-якого призначення;
- здійснення контролю за дотриманням встановленого порядку
використання РЧР і експлуатації РЕЗ, норм радіовипромінювання і
допустимих індустрійних завад прийманню радіосигналів та запобігання
правопорушенням у цій сфері.
Для ефективного використання РЧР Україна також встановлює як
двосторонні, так і багатосторонні зв'язки з іноземними державами з
урахуванням власних інтересів та можливостей.
Згідно статті 27 Закону України "Про радіочастотний ресурс України"
міжнародно-правовий захист РЕЗ і РВП України, інтересів держави та
користувачів РЧР здійснюється:
- за участю у роботі МСЕ, регіональних та інших міжнародних організацій
з питань регулювання у сфері використання РЧР;
- укладанням двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних угод із
регулювання у сфері використання РЧР;
- міжнародною координацією присвоєнь радіочастот РЕЗ України та інших
країн;
18
 - реєстрацією у МСЕ присвоєнь радіочастот РЕЗ України.
Організаційні засади, порядок проведення міжнародної координації
радіочастотних присвоєнь та міжнародно-правовий захист радіочастотних
присвоєнь в Україні визначаються "Положенням про порядок здійснення
міжнародної координації радіочастотних присвоєнь в Україні".
Реалізація міжнародно-правових заходів щодо регулювання у сфері
використання РЧР покладається на Адміністрацію зв'язку та радіочастот
України, яка залучає для цього інші центральні органи виконавчої влади та
Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення.
В Україні смуги радіочастот переважного використання для потреб
національної оборони, державної безпеки, охорони правопорядку становлять до
30 відсотків освоєного РЧР, а решта належить до смуг спільного використання
РЕЗ цивільного та військового призначення. Смуги частот для переважного
використання РЕЗ цивільного призначення в Національній таблиці розподілу
радіочастот не передбачені, тоді як у країнах Європи на такі смуги припадає до
15 - 20 відсотків технологічно освоєного діапазону частот від 300 кГц до 50
ГГц.
Такий розподіл РЧР обмежує виділення смуг частот для РЕЗ цивільного
використання і стримує розвиток важливих сучасних систем та засобів
радіозв'язку народногосподарського призначення, поширених в інших країнах
(систем рухомого радіозв'язку загального користування, наземного та
супутникового телебачення і радіомовлення тощо).
Особливості міжнародної політики колишнього СРСР зумовили значні
розбіжності національного розподілу радіочастот з вимогами міжнародного
Регламенту радіозв'язку. В результаті чого ця обставина ускладнила освоєння
та придбання передових західних технологій радіозв'язку і закупівлю сучасного
обладнання, гальмує утворення нових радіослужб, послаблює позицію України
в питаннях використання РЧР па міжнародному рівні та стримує розвиток
вітчизняної промисловості в галузі виробництва конкурентоспроможних видів
радіообладнання, яке відповідає світовому рівню.
Одна з основних причин неефективного використання спектрального
ресурсу у країні - неповнота й недосконалість нормативно-правової бази, що
регламентує регулювання й нагляд за використанням РЧР Поряд із новими
актами законодавства України діють міждержавні і, поки що, нормативні
документи колишнього СРСР (Додатки А і Б), а у разі відсутності певних
національних стандартів застосовуються відповідні міжнародні та європейські
нормативні документи і рекомендації (Додатки В і Г). Оскільки міжнародні
стандарти відображають найкращий досвід промисловості, дослідників та
споживачів у всьому світі, відповідають загальним потребам у багатьох країнах
і є одним із дієвих засобів усунення технічних перешкод у торгівлі, то в останні
роки в Україні проводиться інтенсивна робота по прийняттю міжнародних
стандартів як національних у відповідності з правилами та настановами,
розробленими Міжнародною організацією зі стандартизації (ІSО) та
Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС).
19
 Недостатньо ефективне використання РЧР зумовлене також наявністю
значного парку застарілих РЕЗ та порушеннями правил їх експлуатації (у
деяких відомствах 30-40 відсотків РЕЗ не відповідають вимогам діючих норм
щодо ширини смуги радіочастот та позасмугових випромінювань
радіопередавачів). В зв'язку з цим Державним комітетом зв'язку та
інформатизації України встановлений перелік стандартів та норм, яким повинні
відповідати РЕЗ, що призначені для використання на території України
(Додаток Д).
Крім цього, поза обліком ще знаходиться чимало РЕЗ. Не проведена також
повна інвентаризація радіочастотних присвоєнь і РЕЗ. Певною мірою, це є
наслідком недосконалої системи контролю за використанням спектрального
ресурсу та випромінюваннями РЕЗ у процесі їх експлуатації. Завдання
постійного контролю за завантаженням РЧР, ефективністю його використання,
оперативністю виявлення та усунення радіозавад (за будь-якої відомчої
приналежності РЕЗ) потрібно розв'язувати на засадах загальнодержавного
контролю.
Через недосконалість норм частотно-територіального рознесення РЕЗ, які
є основою практично усіх розрахунків при виділенні смуг частот та присвоєнні
робочих радіочастот, ця проблема поглиблюється.
Комп'ютеризація діяльності у сфері використання РЧР здійснюється дуже
повільно, що ускладнює:
- обмін інформацією між органами регулювання та органами нагляду за
додержанням установленого порядку використання РЧР;
- процедуру перспективного та поточного планування використання
спектрального ресурсу;
- процедуру присвоєння радіочастот і оперативного аналізу даних
радіочастотного контролю.
Такі важливі елементи як ведення баз даних та інформаційне забезпечення
усіх процесів регулювання перебувають у стадії створення. В зв'язку з цим
відсутня повна інформація щодо реального використання смуг радіочастот,
виділених користувачам, як у цілому в державі, так і в окремих її регіонах.
Ефективність використання РЧР в Україні обмежена також тим, що
економічні механізми при виділенні та присвоєнні радіочастот є
недосконалими, до того ж, існуючий порядок використання радіочастот не
заохочує до вивільнення спектра для нових користувачів.
Відсутність державної системи радіочастотного моніторингу України,
основними завданнями якої є розроблення обґрунтованих рекомендацій
(пропозицій) для прийняття управлінських рішень, пов'язаних із розподілом
смуг радіочастот, виділенням смут радіочастот, присвоєнням радіочастот,
обліком і наглядом у сфері використання РЧР, забезпеченням ЕМС,
міжнародно-правовим захистом, призводить до неефективного використання
РЧР і створює умови для несанкціонованого використання РЕЗ. Причому сама
Концепція створення державної системи радіочастотного моніторингу України,
на даний час, перебуває на початковій стадії розробки.
20
 Останніми роками в Україні прийнято чимало рішень, спрямованих на
підвищення ефективності використання РЧР шляхом упровадження нових
нормативно-правових актів і перспективних систем радіозв'язку, телебачення
та радіомовлення, наприклад, систем мобільного радіозв'язку. Одним із цих
рішень є прийняття Закону України "Про телекомунікації", деякі статті якого
вступлять у дію, починаючи з 2004 року. Проте в цілому стан використання
РЧР в Україні ще не відповідає сучасним вимогам та новим технологіям.

21
 Розділ 2
ПРОБЛЕМА ЕМС РЕЗ

Зростання кількості РЕЗ, високочастотних генераторів для промислових,

наукових та медичних цілей, електротехнічних засобів, випромінювання
радіохвиль в яких не передбачене їх конструкцією і яке створює індустрійні
радіозавади, розширення сфери застосування РЕЗ зумовили поступове
насичення РЧС електромагнітними полями штучного походження і разом з
ДРВ природного походження визвали проблему ЕМС РЕЗ і РВП, яка нині стала
однією з головних проблем при їх проектуванні та експлуатації.
ЕМС- це здатність РЕЗ і РВП одночасно функціонувати з обумовленою
якістю в реальних умовах експлуатації з урахуванням впливу на них
ненавмисних радіозавад без створення недопустимих радіозавад іншим РЕЗ і
РВП, а сукупність електромагнітних полів у певній частині простору, смуги
частот та інтервалу часу, що впливають на якість функціонування РЕЗ і РВП,
становлять собою електромагнітну обстановку в ній області

2.1 Причини і шляхи виникнення електромагнітних завад

Електромагнітні випромінювання будь-якого радіопередавача зосереджені

як у смузі його робочої частоти (основне випромінювання), так і за межами цієї
смути (неосновне випромінювання). І основне, і неосновне випромінювання
при використанні, наприклад, направлених антен можуть поширюватися як у
головній пелюстці діаграми направленості, так у бокових, і в задній. Не
зважаючи на те, що підсилення сучасних направлених антен по головній
пелюстці досягає 50 дБ, рівні задньої та бокових пелюсток їх діаграми
направленості залишаються досить високими (від мінус 20 до мінус 40 дБ),
внаслідок чого, наприклад, потужні радіолокаційні станції можуть
випромінювати по задній та бокових пелюстках потужності, що сягають 1 кВт і
більше [14]. Причому, і в головній, і в бокових пелюстках випромінюються
електромагнітні хвилі як з робочою поляризацією, так і з поляризацією,
параметри якої відмінні від робочої. В зв'язку з цим у приймальній антені і в
трактах радіоприймального пристрою (РПП) для виділення електромагнітних
коливань робочого радіоканалу необхідно застосовувати різні типи селекції -
частотну, просторову, поляризаційну тощо.
Умовний розподіл випромінюваної та синтез прийнятої потужності по
частотних і просторових каналах та по поляризації наведений на рис. 2.1. Ліві
гілки верхньої діаграми, що зображені у виді прямокутників, характеризують
потужність, направлену відповідно в робочу смугу частот та в головну
пелюстку діаграми направленості антени і випромінювану у виді
електромагнітних хвиль з робочою поляризацією. Праві гілки відповідають
випромінюванням неосновних каналів. Канали приймання сигналів, із
відповідними типами селекції, зображені у виді аналогічної нижньої діаграми
синтезу потужності. Канали, по яких випромінюється й приймається сигнал із
22
необхідною поляризацією в заданій смузі частот у секторі головної пелюстки
діаграми направленості антени, заштриховані, всі інші канали (не
заштриховані) характеризують неосновне випромінювання передавача [15].
Нижня частина діаграми пояснює появу побічних каналів приймання,
спричинених недостатньою селекцією сигналів, що приймаються. Так,
внаслідок недостатньої поляризаційної селекції, разом із прийманням
електромагнітних хвиль з робочими параметрами поляризації (ліві гілки
діаграми), приймаються і хвилі з параметрами поляризації, відмінними від
робочих (праві гілки). Приймання сигналів головною пелюсткою діаграми
направленості антени показане лівими гілками просторової селекції.
Приймання задньою й боковими пелюстками - правими. Аналогічне
позначення каналів і при частотній селекції. Кількість видів селекції може бути
збільшене так само, як і при розподілі випромінюваної потужності по каналах,

Рис. 2.1. Діаграма умовного розподілу

випромінюваної та синтезу прийнятої потужності

при цьому, застосування селекції по будь-якій новій ознаці веде до збільшення

кількості каналів приймання у два рази. Так само, як і у верхній частині
діаграми, штрихуванням відзначений канал приймання корисного сигналу, не
заштриховані канали приймання - неосновні.
Кількість ознак m, за якими здійснюється розподіл каналів
випромінюваної потужності, і ознак n, за якими проводиться селекція в РПП,
визначають загальну кількість лінійних каналів проникнення до приймального
тракту корисного сигналу й сигналів, що заважають прийманню (ненавмисних
23
радіозавад). В загальному випадку це число дорівнює 2 m+n. У той же час, при k
джерелах електромагнітної енергії, що формують електромагнітну ситуацію на
вході одного радіоприймача, кількість каналів проникнення сигналів і
ненавмисних завад до його приймального тракту прогресивно збільшується й
стає рівним уже k*2 m+n. Наприклад, для випадку, зображеного на діаграмі, де
m=n=3 і k=1, кількість каналів, по яких випромінювання РЕЗ, що заважає
нормальному прийманню сигналів, може проникати в приймач, дорівнює 64,
при k=2 їх кількість збільшується до 128, при k=3 - до 192, тобто, поява кожної
додаткової ознаки призводить до подвоєння кількості каналів проникнення.
Збільшення кількості видів розподілу та селекції супроводжуються не тільки
збільшенням числа каналів проникнення сигналів і радіозавад, а і зменшенням
потужності, що поступає по кожному з цих каналів. Поліпшення якості хоча б
одного з видів селекції або усунення хоча б одного поділу каналів, як видно з
наведеної діаграми суттєво покращує умови приймання корисного сигналу і
збільшує достовірність прийнятої інформації.
Електромагнітна ситуація також залежить і від випромінювань, які
супроводжують основне випромінювання радіопередавача і проявляються
завдяки нелінійним властивостям вольт-амперних характеристик його окремих
елементів, що додатково ускладнює реальну електромагнітну обстановку в
місці прийому.
Таким чином, щоб домогтися ЕМС при забезпеченні спільної роботи
якомога більшої кількості РЕЗ у тому ж радіочастотному просторі, необхідно
підвищити електромагнітну ефективність РЕЗ, тобто поліпшити ті чи інші
параметри випромінювання та/або прийому. В ідеальному випадку,
поліпшуючи ці параметри РЕЗ і доводячи їх до досконалості, а також
забезпечуючи оптимальність "упаковування" РЕЗ у радіочастотному просторі,
можна отримати його максимальну місткість. За таких ідеальних умов
передавальні РЕЗ випромінюють тільки необхідні сигнали в необхідній смузі
частот і з мінімальною потужністю тільки в задану точку, а приймальні РЕЗ
здійснюють приймання сигналів тільки із заданого напрямку на частоті
настроювання. Ці умови є найкращим способом використання РЧР,
забезпечуючи його максимальну ефективність. Завади прийманню
радіосигналів

24
 2.2 Завади прийманню радіосигналів

2.2.1 Завади штучного походження

Суттєвий внесок у формування електромагнітної обстановки вносять

різного роду завади - електромагнітні випромінювання, які перешкоджають
нормальному прийманню та/чи передаванню радіосигналів. Вони бувають
штучного та природного походження, їх класифікація наведена відповідно на
рис. 2.2 та 2.3 [16].

Рис. 2.2. Класифікація завад штучного походження

Хоча під час проведення аналізу ЕМС потрібно враховувати всі можливі
види завад, пошук джерел завад штучного походження має першорядне
значення, тому що ці джерела, якщо вони виявлені, завжди можна усунути за
допомогою технічних або організаційних заходів з забезпечення ЕМС, оскільки
джерелами завад штучного походження являються пристрої, створені
людиною.
За характером впливу завади штучного походження поділяються на
ненавмисні та організовані (в даному виданні не розглядаються).
У свою чергу, ненавмисні завади за місцем їх походження поділяються на:
- міжсистемні, що діють між РЕЗ різних радіосистем;
- такі, що діють усередині систем, наприклад, в окремих трактах та/чи
блоках одного і того ж РЕЗ;
- індустрійні, що зобов'язані своїм походженням електричним та
електронним пристроям, які не містять високочастотні тракти.

25
 Міжсистемні завади поділяються на:
- обумовлені основним випромінюванням РЕЗ призначеним для передачі
сигналів і функціонування якого вчиняє шкідливий вплив на даний РЕЗ;
- небажане випромінювання, яке виникає в РЕЗ за межами необхідної
смуги частот.
Якщо поява міжсистемних завад пов'язана з випромінюванням,
поширенням та прийманням електромагнітних хвиль, то системні завади
наводяться всередині РЕЗ найрізноманітнішими шляхами, в тому числі через
оточуючий простір за допомогою електромагнітних хвиль.
Системні завади поділяються на:
- паразитні наводки, що обумовлені основним видом електромагнітних
коливань в окремих вузлах радіосистеми,
- завади, які виникають під впливом власного випромінювання РЕЗ;
- контактні завади;
- завади, обумовлені перехідними процесами в трактах РЕЗ та
самозбудженням їх окремих вузлів.
Паразитні наводки - це електромагнітні коливання, які появляються в
будь-яких частинах радіосистеми за рахунок зв'язків по електричних колах з
Іншими частинами цієї системи і не передбачені ні принципом дії, ні схемою,
ні конструкцією.
Завади, обумовлені власним випромінюванням РЕЗ, поступають на вхід
радіоприймача і в окремі його пристрої через оточуючий простір. Вони
відрізняються від міжсистемних завад більш сильними зв'язками між
передавальною антеною та приймачами завад, а від паразитних тим, що шлях
зв'язку, по якому передається ця завада, включає до себе оточуючий простір та
приймальну чи передавальну антену.
Контактні завади створюються внаслідок випромінювання
струмопровідних контактів при дії на них електромагнітного поля. Найчастіше
виникають при дії електромагнітного поля на контакти зі змінним опором РПП,
що рухаються в ближній зоні цього поля, їх рівень та характер залежать від
потужності та частотного спектра електромагнітного поля. Особливість цих
завад - це те, що їх джерелами служать пасивні елементи. Механізмами
утворення контактних завад є:
- нелінійна залежність магнітної індукції від зміни напруженості
зовнішнього магнітного поля, яка характерна для матеріалів на основі заліза;
- нелінійні властивості напівпровідникових переходів, утворених
оксидованими поверхнями та металевими контактами.
Контактні завади необхідно враховувати особливо при розміщенні РЕЗ та
РВП на рухомих об'єктах.
Перехідні процесії викликають появу специфічних завад у багатьох колах
РЕЗ, що обумовлено дуже широким спектром їх коливань, внаслідок чого росте
кількість можливих шляхів передачі окремих складових спектра.
Завади, обумовлені самозбудженням, виникають внаслідок мимовільної
генерації електромагнітних коливань електричними колами, які не призначені
26
для цих цілей. Паразитне збудження порушує функціонування
радіоелектронних вузлів, в яких воно виникає, і може стати джерелом наводок
для інших блоків та пристроїв.
Індустрійні завади - це електромагнітні явища, спектральні складові яких
знаходяться в смузі радіочастот, а джерелами є електричні й електронні
пристрої різного призначення. Вони поширюються у відкритому просторі і по
дротах та погіршують роботу обладнання й каналів передавання радіосистеми.
У відповідності з ГОСТ 16842 їх джерела поділяються на 11 груп:
- електропристрої побутового, комунального та іншого призначення, які
експлуатуються в житлових приміщеннях або підключаються до їх
електромереж (пилососи, холодильники, електропраски, кухонні плити. швейні
електромашини, електроінструменти, ліфти, касові апарати тощо);
- наземний міський та залізничний електротранспорт (трамваї, тролейбуси,
електровози, тягові підстанції тощо);
- системи запалювання двигунів внутрішнього згоряння (автомобілів,
мотоциклів, моторних човнів, бензинових пилок, газонокосарок тощо);
- високочастотні установки промислового, наукового, медичного та
побутового призначення.
- лінії електропередач та електричні підстанції;
- світильники з газорозрядними (люмінесцентними) лампами;
- електричні пристрої, що живляться від промислових енергосистем і
експлуатуються за межами житлових приміщень;
- пристрої дротового зв'язку;
- телевізійні та радіомовні приймачі;
- електричні пристрої та обладнання, які експлуатуються разом із
службовими РПП;
- обладнання обчислювальної техніки та інформатики.
Амплітудні, частотні, часові та просторові характеристики
електромагнітного поля індустрійних завад в значній мірі визначаються їх
джерелом. Випромінювані радіозавади характеризуються напруженістю
електричного чи магнітного поля або поверхневою густиною потужності (на
частотах понад 1 ГГц).
Діючи на РЕЗ, індустрійні завади можуть збільшити рівень шумового
радіовипромінювання та ширину смуги частот випромінювання, спотворити
сигнал, що передається, тощо. Найбільший вплив на електромагнітну
обстановку вчиняють групи індустрійних завад, що вказані на рис. 2.2.
Системи запалювання двигунів внутрішнього згоряння генерують майже
періодичні імпульсні сигнали складної форми. Цей вид завад особливо
суттєвий на територіях шириною до 80 м, прилеглих до шляхів з інтенсивним
автомобільним рухом, причому напруженість їх електромагнітного поля різко
зменшується на частотах понад 1 ГГц, а максимум знаходиться на частотах
близько 30 МГц. Середнє значення напруженості поля випромінювань від
групи автомобілів складає близько 10 дБмкВ/м [16, 17].
Завади від ліній електропередач являють собою випадкові імпульси з
27
більшою тривалістю і меншою частотою, ніж імпульси систем запалювання.
Причиною їх походження є електричні розряди і високочастотні перехідні
процеси. Максимальної інтенсивності рівень цих завад досягає при
метеорологічних опадах і високій відносній вологості повітря. В сухих районах
Інтенсивність завад росте у зв'язку з ростом турбулентності потоків повітря і
підвищеною сонячною радіацією. Завади поширюються вздовж лінії
електропередачі, а їх спектр знаходиться в межах від міріаметрового діапазону
(ДНЧ) до метрового (ДВЧ). Рівень напруженості електромагнітного поля завад
від ліній електропередач змінюється в межах від 40 до 160 дБмкВ/м і залежить
від рівня напруги в лінії та відстані від неї, спадаючи обернено пропорційно
квадрату відстані [17].
Завади від зварювальних апаратів та промислових нагрівальних пристроїв
можуть маги високу інтенсивність, їх спектр частот займає гектометрові (СЧ)
та декаметрові (ВЧ) діапазони, причому частоти гармонік, які генерують деякі
зварювальні апарати, можуть досягати 1 ГГц. Найбільшої інтенсивності
електромагнітне поле завад створюється в межах частот 750 кГц, 3 і 20 МГц.
Напруженість поля радіозавад на відстані 300 м від джерела завади сягає 20
дБмкВ/м, причому їх рівень обернено пропорційний відстані від джерела до
місця спостереження в ступені 3/2 [17].
Завади від електротранспорту виникають при порушенні контакту між
струмопровідними дротами і знімачами струму. Спектр завад міського
електротранспорту досягає 30 МГц, а електропотягів зосереджується в
діапазоні ДВЧ.
До інших джерел індустрійних завад відносяться різноманітні
електромеханічні пристрої, які в процесі своєї роботи збуджують
електромагнітні поля, в результаті чого велика кількість електротехнічних
установок у містах та промислових центрах створює досить високий рівень
індустрійних завад. Характерною особливістю цих електромагнітних полів є те,
що їх інтенсивність зменшується з подвоєнням відстані до джерела не на 6 дБ,
що властиво для поля випромінювання антени, а приблизно на 16 дБ [16].
На поширення хвиль від джерел радіозавад суттєво впливає рельєф земної
поверхні, характер рослинності, наявність на шляху поширення сторонніх
предметів тощо.

2.2.2 Завади природного походження

До завад природного походження відносяться електромагнітні завади,

джерелами яких являються природні фізичні явища.
Внутрішні шуми - це електромагнітні коливання, виникнення яких
обумовлено будовою речовини, фізичною сутністю електричних струмів
електронних приладів, якістю та чистотою матеріалів, що застосовуються при
виготовленні елементів електронних схем та електронних приладів. Шуми
являють собою послідовність дуже коротких імпульсів, що повторюються
хаотично й у великій кількості. Джерелами внутрішніх шумів являються всі
28
елементи РЕЗ. Одним із джерел внутрішніх шумів є тепловий рух електронів, а
завади, які виникають при цьому, називаються тепловим шумом.
Тепловий шум виникає у всіх елементах, які мають активний опір,
внаслідок теплового хаотичного руху вільних електронів усередині цих
елементів. Характеризується постійною густиною шумової напруги в дуже
широкому частотному діапазоні (від нуля до міліметрових хвиль), суттєво
залежить від температури.

Рис. 2.3. Класифікація завад природного походження

Дробовий шум виникає в електронних лампах та напівпровідникових

приладах І обумовлений флуктуаціями відносно деякого середнього значення
струму, що протікає через них. Ці флуктуації пов'язані з дискретною природою
електричного струму та випадковим характером емісії електронів (або дірок).
Спектральна густина дробового шуму постійна в широкому частотному
діапазоні.
Шуми поверхневого ефекту проявляються в різних електронних
пристроях, їх загальною характерною властивістю є обернено пропорційна
залежність густини розподілу потужності від частоти f тому ці шуми часто
називають низькочастотними. Фізична природа цих шумів дуже різноманітна,
так, наприклад, в електронних лампах виникнення поверхневих шумів (флікер-
шумів або шумів мерехтіння катода) обумовлене змінами фізико-хімічного
29
стану матеріалу катода. Оскільки при цьому змінюється емісійна здатність
окремих ділянок катода, то нестабільність емісії призводить до
низькочастотних флуктуацій струму. На частотах близько десятка Гц флікер-
шуми переважають на декілька порядків дробові шуми, але на частотах понад 1
кГц уже дробові шуми переважають флікер-шуми. В напівпровідникових
приладах поверхневі шуми помітні до частот 1-10 кГц. У композиційних
резисторах та вугільних мікрофонах ці шуми виникають через недосконалість
контактів між окремими сплавленими між собою частками матеріалу, а в
різного роду перемикачах, контакторах та реле - внаслідок контактних з'єднань
з різних матеріалів, тому ці шуми також називають контактними.
Шуми струморозподілу виникають в електронних приладах та лампах
унаслідок хаотичних змін траєкторій електронів і викликаних цим флуктуацій
коефіцієнтів струморозподілу.
Шуми вторинної емісії обумовлені випадковим характером виходу
вторинних електронів з електродів, їх амплітуда розподілена по нормальному
закону, а спектральна густина не залежить від частоти.
Імпульсний шум пов'язаний з виробничими дефектами напівпровідникових
приладів та інтегральних схем і представляє собою неперіодичні імпульси
тривалістю від декількох мікросекунд до секунд, середня швидкість повторення
яких коливається від одного імпульсу за хвилину до декількох сотень імпульсів
за секунду. Амплітуда імпульсів для конкретного напівпровідникового
пристрою стабільна і набагато перевищує амплітуду теплових шумів. Густина
розподілу потужності пропорційна 1/f2. Імпульсний шум усувається
покращенням технології виробництва.
Шуми генерації та рекомбінації носіїв спостерігаються в
напівпровідникових приладах, є широкосмуговими і обумовлені флуктуацією
концентрації носіїв, пов'язаних із статистичним характером їх генерації та
рекомбінації.
Джерела неземних шумів, як випливає з їх назви, знаходяться за межами
Землі та її атмосфери.
Радіовипромінювання Сонця - найбільш інтенсивний шум. Розрізняють дві
компоненти цього шуму: теплове радіовипромінювання спокійного Сонця та
нетеплове спорадичне. Перша компонента - теплове радіовипромінювання
іонізованої атмосфери Сонця є джерелом радіохвиль міліметрового,
сантиметрового, дециметрового та метрового діапазонів. Воно є основним у
періоди мінімуму сонячної активності. Нетеплове спорадичне проявляється
шляхом раптового збільшення інтенсивності (сплесків) радіовипромінювання й
охоплює практично весь РЧС, починаючи від сантиметрових хвиль.
Радіовипромінювання Місяця носять тепловий характер і охоплюють в
основному діапазони сантиметрових та міліметрових хвиль.
Космічне радіовипромінювання поділяється на розподілене та
радіовипромінювання дискретних джерел. Розподілене радіовипромінювання
спостерігається з усіх точок небесної сфери. З дискретних джерел вирізняють
джерела теплового радіовипромінювання, найбільш інтенсивними з яких є
30
туманності Омеги та Оріону, та нетеплового радіовипромінювання залишків
спалахів понад нових зірок та радіогалактик, які також є потужними ДРВ, і
найбільш інтенсивними з яких є радіогалактики Лебідь-А та Діва-А.
Наприклад, у метровому діапазоні хвиль радіогалактика Лебідь-А створює
майже такий потік енергії, як і Сонце, хоча віддалена від Землі в 3*1013 рази
далі.
Внесок космічного шуму може бути суттєвим у частині шумів, що
приймаються антенами РЕЗ, які розміщені в районах із низьким рівнем шумів,
наприклад, у високих широтах. Як видно з рис. 2.4 [7], на більшості частот
космічний шум зазвичай маскується іншими джерелами, але в деяких випадках
він може етапі суттєвим, особливо, якщо головна пелюстка діаграми
направленості приймальної антени зорієнтована в напрямку джерела цього
шуму.

Рис. 2.4. Типовий усереднений рівень шуму в смузі частот 6 кГц:

А - стаціонарний атмосферний шум вночі; В - полуденний
стаціонарний атмосферний шум; С - шуми від систем
запалювання двигунів внутрішнього згоряння у великому
місті; D - космічний шум; Е - шум типового
радіоприймача; F- тепловий шум

Радіовипромінювання планет Сонячної системи близьке за характером до

теплового і займає міліметровий та сантиметровий діапазони.
Атмосферні завади своїм походженням зобов'язані фізичним явищам, які
відбуваються в земній атмосфері.
Грозові розряди відбуваються між хмарами та землею під дією статичних
високих напруг, які досягають мільйонів вольт, внаслідок чого струм
електричного розряду може досягати декількох сотень тисяч ампер і
створювати інтенсивні електромагнітні поля. Тривалість розряду знаходиться в
межах τ = (0,1-0,3) мс. Амплітуда спектральних складових імпульсу із
збільшенням частоти спадає. Найбільше значення амплітуди відповідає частоті
f = 1/τ, яка знаходиться в межах від 3 до 10 кГц. Для місцевих гроз
інтенсивність завади падає з ростом частоти. Основним джерелом завад цього
типу являються тропічні грози екваторіальних Америки й Африки та району
31
Зондських островів. Радіохвилі, що виникають в процесі гроз, поширюються на
значні відстані. На частотах, більш високих, ніж максимальна частота
радіохвилі, яка відбивається від іоносфери, джерелами завад є місцеві грози.
Тому атмосферний шум вважають вузькосмуговим і залежним від географічних
координат пункту прийому. В різних регіонах земної кулі в будь-який момент
відбувається близько двох тисяч гроз, що обумовлює квазістаціонарний
характер завад від грозових розрядів. Рівень грозових шумів повільно
змінюється протягом доби та року. Для прогнозу рівня завад користуються
спеціальними картами, на які нанесені медіанні рівні завад на частоті 1 МГц
для чотирьох пір року та шести добових Інтервалів часу.
Статичні розряди виникають при накопиченні електричних зарядів під
час метеорологічних опадів та при електризації приймальних антен. Ці завади
широкосмугові, залежать від особливостей конструкції приймальної антени та
умов її роботи, їх інтенсивність пропорційна силі вітру І найчастіше вони
виникають в РПП літальних апаратів.
Радіовипромінювання атмосфери найбільш відчутні в діапазоні метрових
та більш коротких хвиль. Джерелами електромагнітного випромінювання
атмосфери є молекули кисню та водяної пари. Атмосферні шуми у діапазоні від
10 до 20 ГГц переважають над космічними.
Теплове випромінювання Землі за характером походження близьке до
теплового випромінювання атмосфери.
Наступна група завад природного походження пов'язана з поширенням
радіохвиль. Їх дія проявляється в коливаннях (затуханнях) рівня сигналу, що
приймається, та його спотворенні.
Затухання, що обумовлені відбиттям та розсіюванням радіохвиль,
відбуваються внаслідок інтерференції хвиль у місці їх приймання.
При відбитті радіохвиль від об'єктів, положення яких змінюється з часом
або змінюються їх електричні параметри та конфігурація, спостерігається так
звана дискретна флуктуаційна багатопроменевість. В місці приймання
напруженість поля визначається шляхом інтерференції деякої (порівняно
невеликої) кількості радіохвиль, що приходять різними шляхами. Внаслідок
нестабільності умов відбиття змінюється кількість радіохвиль, що приходять, а
також їх фазові та амплітудні співвідношення, в результаті електромагнітне
поле в місці приймання зазнає більш-менш глибоких коливань амплітуди
напруженості поля. Радіозавади цього типу інтенсивно проявляються в
діапазонах гектометрових та декаметрових хвиль. Наприклад, в
гектометровому діапазоні напруженість поля сигналу змінюється в десятки
разів, а тривалість затухань досягає десятків секунд. На хвилях коротших 10 м
завади, викликані відбиттям радіохвиль, спостерігаються в районах з
інтенсивним рухом транспорту. Поширення радіохвиль, внаслідок їх відбиття,
багатьма траєкторіями, призводить до додаткових завад та спотворень сигналів.
Через відмінність довжин шляхів поширення радіохвиль один сигнал може
настільки запізнюватися по відношенню до другого, що виникають повторення
сигналів, які порушують роботу фототелеграфних та радіотелеграфних систем.
32
 При розсіюванні радіохвиль спостерігається дифузійна
багатопроменевість. Типовим прикладом завад такого типу є затухання сигналу
в каналах зв'язку, що використовують розсіювання радіохвиль
неоднорідностями тропосфери або іоносфери. Зміна напруженості поля в місці
приймання при тропосферному поширенні радіохвиль має нестаціонарний
характер, а при іоносферному розсіюванні спостерігається швидка флуктуація
сигналу.
Крім затухань, виникають спотворення сигналів, які обумовлені
неодночасністю приходу радіохвиль. При цьому спостерігаються флуктуації
групового часу запізнення та амплітудно-частотні спотворення.
Завади, обумовлені флуктуаціями поглинання радіохвиль, виявляються у
виді завмирань. Причинами флуктуацій поглинання радіохвиль є зміни
інтенсивності метеорологічних опадів уздовж шляху їх поширення, коливання
коефіцієнта поглинання при зміні стану різних шарів атмосфери, флуктуації
довжини шляху поширення радіохвиль в поглинальних шарах тощо.
Обертання площини поляризації відбувається при поширенні радіохвиль в
іоносфері внаслідок ефекту Фарадея. Оскільки електронна концентрація
іоносфери на шляху поширення радіохвиль безперервно змінюється, то в міст
приймання радіохвиля має випадкові поляризаційні характеристики, тому
використання лінійно-поляризованих антен спричинює поляризаційну
неузгодженість і рівень сигналу коливається.
У тропосфері внаслідок різноманітних причин метеорологічного характеру
відбувається зміна вертикального градієнта діелектричної проникності, що
призводить до зміни умов рефракції радіохвиль, при цьому також змінюються
траєкторії променів. Якщо радіохвилі в пункт приймання попадають,
поширюючись поблизу якихось перешкод, то девіація траєкторії викликає
зміну рівня напруженості поля. Повільні завмирання сигналу, що обумовлені
дифракційним ослабленням унаслідок зміни траєкторії променю, досягають 20-
30 дБ і тривають від кількох десятків хвилин до декількох годин. Більш
швидкими є завмирання, що обумовлені інтерференцією між прямим і відбитим
від поверхні Землі променями, їх тривалість не перевищує декількох десятків
хвилин.
Спотворення сигналів за рахунок ефекту Доплера спостерігаються в лініях
радіозв'язку, що використовують розсіювання радіохвиль на неоднорідностях
іоносфери або ретрансляцію на штучних супутниках Землі. У зв'язку зі
швидким переміщенням супутника або турбулентних неоднорідностей в
іоносфері відбувається зміна частоти сигналу внаслідок ефекту Доплера -
доплерівський зсув частоти. Максимальний зсув на частоті 50 МГц може
скласти 6 кГц. При проведенні радіозв'язку через штучні супутники
допплерівський зсув частоти змінюється закономірно і може враховуватися
завчасно.

33
 2.3 Вплив випромінювань РЕЗ на формування
електромагнітної обстановки

2.3.1 Основні характеристики електромагнітних випромінювань РЕЗ

Раціональне використання РЧР суттєво залежить від технічних

характеристик РЕЗ, оскільки наявність в його тракті нелінійних елементів
призводить до того, що основне випромінювання, яке несе корисну
Інформацію, буде супроводжуватися додатковими небажаними
випромінюваннями, що погіршують електромагнітну обстановки в місці
приймання. Виявлення конкретних причин появи того, чи Іншого виду
небажаних випромінювань, способів їх усунення або зменшення та кількісної
оцінки є однією із задач, які визначають умови забезпечення ЕМС РЕЗ та РВП.
До найважливіших характеристик, які впливають на забезпечення ЕМС,
відносять: потужність і частоту випромінювання РЕЗ, ширину смуги частот
радіовипромінювання, вид модуляції тощо.
Згідно Регламенту радіозв'язку розрізняють пікову і середню потужності
та потужність несівної. Для забезпечення ЕМС потужність, що випромінюється
антеною РЕЗ, не повинна перевищувати значення, необхідного для
забезпечення надійного радіозв'язку. Тому вводять поняття ефективно
випромінюваної потужності - потужності, яка підводиться до фідера антенної
системи нормально працюючим передавачем, помноженої на коефіцієнт
підсилення антени в даному напрямку.
На підставі Регламенту радіозв'язку здійснюється планування частот, у
відповідності з яким провадиться їх виділення і присвоєння різним
радіослужбам.
Виділений діапазон радіочастот - це інтервал частот, виділений для однієї
чи декількох радіослужб згідно з міжнародним чи національним регламентом.
Присвоєна радіочастота - це частота, що відповідає середині присвоєної
радіостанції смуги радіочастот.
Частота, яку можна легко пізнати та виміряти в даному випромінюванні, є
характерною частотою.
Частота, яка займає по відношенню до присвоєної частоти фіксоване і
точно визначене положення, називається відносною частотою. У виділеній
смузі частот може розміщатися одна або декілька відносних частот.
Допустимим відхиленням радіочастоти називається максимально
допустиме відхилення середньої частоти смуги частот, яку займає
випромінювання, від присвоєної частоти або характерної
частоти випромінювання від відносної частоти.
Займана смуга частот радіовипромінювання визначається смугою частот,
за границями якої випромінюється не більше ніж задана частина β загальної
потужності РБЗ. При цьому в займаній смузі частот зосереджено (100 - β) %
всієї потужності, що випромінюється антеною РЕЗ, а за верхньою та нижньою
34
границями зосереджено по 0,5 β % потужності (рис. 2.5, а). Вважають, що β =
1% від загальної потужності випромінювання, але в залежності від виду
випромінювання значення β можуть бути і іншими [1].
Необхідною смугою частот певного класу радіовипромінювання
називається мінімальна смуга частот, необхідна для передавання
повідомлень із необхідною швидкістю та заданою якістю за певних
умов. Числові значення необхідної смуги частот радіопередавальних
пристроїв визначають за формулами, наведеними в ГОСТ30318.

Рис. 2.5. Типи випромінювань:

а - досконале;
б - вузьке;
в - недосконале

Походження понять займаної та необхідної смуг частот пов'язані з

дослідженнями, які показали, що коли із спектра радіосигналу на виході
модулятора передавача вирізати частотні складові, які знаходяться за межами
необхідної смуги частот, то якість інформації, що передається, при певних
обмеженнях на значення β, практично не погіршиться.
Присвоєна смуга радіочастот - це смуга частот, у границях якої
радіостанції дозволено випромінювання. Ширина присвоєної смуги частот
дорівнює ширині необхідної смуги частот плюс подвоєне абсолютне значення
відхилення частоти, що допускається, а для космічних станцій - плюс
35
подвоєний максимальний доплерівський зсув частоти відносно будь-якої точки
земної поверхні.
Ширина займаної смуги частот являється фактичною смугою, зайнятою
радіовипромінюванням, а ширина необхідної смуги є теоретичною, якій
повинна відповідати фактична смуга частот певного класу
радіовипромінювання В залежності від співвідношення між шириною займаної
смуги радіочастот та шириною необхідної смуги у відповідності з
Рекомендаціями МСЕ-Р SМ.328-10 розрізняють три види випромінювань:
досконале, недосконале та вузьке. На рис. 2.5 випромінювання в необхідній
смузі частот відзначені вертикальним штрихуванням, а в займаній смузі -
горизонтальним. Випромінювання досконале, якщо займана та необхідна смуги
радіочастот для даного класу випромінювання збігаються (рис. 2.5, а). Якщо
ширина займаної смуги радіочастот переважає ширину необхідної, то
випромінювання є недосконалим (рис. 2.5, в). У випадку, коли ширина займаної
смуги радіочастот менша ширини необхідної, то випромінювання займає вужчу
смугу частот, ніж досконале (рис. 2.5, б). Нині термін "досконале
випромінювання" діючими стандартами та іншими нормативними документами
не регламентований, тому в технічній літературі зустрічаються його синоніми -
оптимальне випромінювання або узгоджене випромінювання.
У більшості випадків радіовипромінювання РЕЗ та РВП є недосконалими,
що негативно позначається на вирішенні проблем, пов'язаних із необхідністю
забезпечення ЕМС. У випадку вузьких випромінювань ЕМС РЕЗ покращується,
але в цьому випадку можливі втрати інформації через спотворення
повідомлень, що передаються, та зниження швидкості передачі. Для
покращення умов ЕМС необхідно приймати заходи по зменшенню ширини
необхідної смуги радіочастот, наприклад, вибором відповідного класу
випромінювань, виду модуляції, оптимізації якості та швидкості повідомлень,
що передаються, тощо. Очевидно, що радіочастотний контроль смуги частот
РЕЗ або РВП можна провести шляхом вимірювання ширини займаної смуги
частот і подальшого її порівняння з шириною необхідної смуги частот класу
випромінювання, що контролюється.
Суттєвим чинником при вирішенні питань, пов'язаних із необхідністю
забезпечення ЕМС, являється стабільність радіочастоти радіопередавальних
пристроїв - параметр, який характеризує відхилення несівної частоти
випромінюваного сигналу від відносної частоти, що викликане дією різних
дестабілізуючих чинників. Вплив цих чинників проявляється у відмінності
займаної смуги частот від присвоєної. Мірою нестабільності частоти є її
допустиме відхилення.
Допустиме відхилення частоти - це максимально допустиме відхилення
середньої частоти смуги частот радіовипромінювання від присвоєної
радіочастоти або характерної частоти радіовипромінювання від відносної
радіочастоти. Основними міркуваннями, з точки зору ефективного
використання РЧР, є те, що утрата частотного спектра через нестабільність
частоти повинна складати незначну частину ширини необхідної смуги частот,
36
що використовується для зв'язку. Перевищення відхилення радіочастоти
допустимого рівня також призводить до появи ненавмисних завад, що
ускладнюють роботу інших радіослужб. В Україні допустимі відхилення
частоти радіопередавальних пристроїв усіх категорій та призначень в діапазоні
частот від 9 кГц до 40 ГГц регламентуються ГОСТ 30338, у якому наведена
таблиця допустимих значень відхилення частоти для радіопередавальних
пристроїв різноманітних типів у залежності від робочої смуги частот.
Загальновідомо, що радіовипромінювання РЕЗ по частотному діапазон)
нерівномірні І можуть бути як у межах ширини необхідної смуги радіочастот,
так і за її межами в прилеглих смугах частот. В загальному спектрі
радіовипромінювань РЕЗ основне випромінювання супроводжується
небажаними випромінюваннями на гармоніках та субгармоніках,
випромінюваннями на комбінаційних частотах, крім цього спостерігаються
також інтермодуляційні, шумові та паразитні випромінювання. Приклад
загального спектру радіовипромінювань РЕЗ наведений на рис. 2.6 [15], а їх
структурний склад - на рис. 2.7 [16].

37
 2.3.2 Основні випромінювання РЕЗ

Основні випромінювання РЕЗ - це радіовипромінювання, що знаходяться

в межах необхідної смуги ВН радіочастот. На них припадає основна частка
випромінюваної енергії, тому вони являються найбільш важливою складовою
частиною групового сигналу, який визначає електромагнітну обстановку в
місці спостереження.
Основне випромінювання характеризується наступними параметрами:
- несівна частота;
- відхилення частоти;
- ширина необхідної смуги частот;
- потужність;
- поверхнева густина потоку потужності (для бортових передавачів
супутників);
- тип та параметри модуляції;
- ослаблення несівного коливання та заглушення неробочої бокової смуги
для односмугових радіопередавальних пристроїв.
Вихідна потужність РЕЗ, що поступає в антенно-передавальний тракт, є
одним із найважливіших його параметрів. Відомості про потужність основного
випромінювання РЕЗ наводяться в технічній документації.
Вона може характеризуватися різними значеннями - потужністю несівної,
середньою, піковою, імпульсною.

Рис. 2.7. Структурний склад радіовипромінювань РЕЗ

Потужність несівної визначається в режимі безперервного

випромінювання при відсутності модуляції.
Середня потужність - це вихідна потужність, усереднена за час, що
перевищує період найменшої частоти модуляції сигналу.
38
 Пікова потужність відповідає максимальній амплітуді радіосигналу.
Імпульсна потужність визначається як середнє значення потужності
протягом тривалості імпульсу сигналу.
При оцінюванні ЕМС необхідно враховувати, що випромінена РЕЗ
потужність пов'язана з коефіцієнтом підсилювання антени Ga. З цією метою
використовують поняття ефективної випромінюваної потужності, яка
дорівнює добутку потужності радіочастотного сигналу, що підводиться до
антени, на коефіцієнт підсилювання цієї антени в певному напрямку, у разі,
якщо еталонна антена являє собою напівхвильовий симетричний вібратор без
втрат, розташований у просторі таким чином, що зазначений напрямок лежить
у площині, в якій його коефіцієнт підсилювання постійний. Оскільки
еталонною антеною, відносно якої визначається коефіцієнт підсилювання
антени, можуть бути ізотропна антена, напівхвильовий вібратор, короткий
лінійний провідник, довжина якого менша чверті довжини хвилі
радіочастотного сигналу, то розрізняють коефіцієнти підсилювання: ізотропний
Gai, відносно диполя Gaд і відносно вертикальної антени Gaв. У відповідності з
цим розрізняють поняття ефективної ізотропно випромінюваної потужності,
ефективної випромінюваної потужності і ефективної монопольне
випромінюваної потужності [18].

2.3.3 Побічні випромінювання РЕЗ

Всі випромінювання РЕЗ за межами необхідної смути В„ відносять до

небажаних. Шляхи поширення небажаних радіовипромінювань різноманітні:
через антенно-фідерний тракт, кабелі, з'єднувачі та монтажні дроти, по колах
електроживлення, через вентиляційні отвори в кожухах радіообладнання тощо.
Причини, які викликають появу небажаних випромінювань, різні. Деякі їх
складові частини обумовлені процесом модуляції випромінюваного сигналу,
інші - нелінійними ефектами в окремих каскадах РЕЗ.
Згідно визначенню, даному в Регламенті радіозв'язку, випромінювання на
частоті або частотах, розміщених за межами ширини необхідної смуги частот,
рівень якого може бути понижений без будь-яких втрат для відповідної
передачі повідомлень називають побічними випромінюваннями. До побічних
випромінювань відносять випромінювання на гармоніках, паразитні
випромінювання, продукти інтермодуляції та частотних перетворень [1].
Побічні випромінювання РЕЗ найбільш "розтягнуті" по частотному
діапазону і від їх рівня та кількості в значній мірі залежить забезпечення ЕМС
(див. рис. 2.6 та 2.8). В основі їх появи лежать нелінійні процеси, що виникають
в окремих вузлах РЕЗ, по елементах яких протікає струм високої частоти,
наприклад, у трактах формування високочастотних сигналів та в антенно-
фідерних трактах РВП, але вони не пов'язані з процесом модуляції несівних
коливань. Частотний склад компонентів цього виду випромінювань подібний,
та механізм утворення різний. Інтенсивність побічних радіовипромінювань
залежить від діапазону частот, типу й режиму генераторних та підсилюючих
39
пристроїв тощо. Рівень побічних випромінювань зазвичай виражають відносно
основного випромінювання у децибелах і вважають нормально
розподіленою величиною, при цьому нормується тільки верхня межа рівнів.
Побічні випромінювання характеризуються наступними параметрами:
- потужність;
- поверхнева густина потоку потужності;
- спектральна густина потужності;
- смуга частот на рівні мінус X дБ відносно максимуму основного
випромінювання.

Рис. 2.8. Частотні параметри побічних радіовипромінювань [17]

Для забезпечення ЕМС РЕЗ та РВП усі служби, що використовують

радіопередавальні пристрої різного призначення, повинні обмежувати
випромінювану ними потужність до мінімуму, який необхідний для
нормального функціонування. Вид зв'язку та клас випромінювань потрібно
вибирати таким чином, щоб забезпечити якомога менший рівень завад, що
супроводжують основне випромінювання. При цьому необхідно прагнути до
максимально можливого звуження ширини займаної смуги частот. Побічні
випромінювання, що супроводжують передане повідомлення, являються одним
із найбільш суттєвих чинників, що визначають ЕМС, тому їх рівні нормуються
відповідними нормативними документами та спеціальними рекомендаціями.
Граничні рівні побічних випромінювань для передавачів на основних частотах
в діапазоні від 9 кГц до 17,3 ГГц наведені в Рекомендації МСЕ-Р SМ.329-10, в
Україні норми на рівні побічних випромінювань РВП цивільного призначення -
в діапазоні від 9 кГц до 17,7 ГГц регламентуються Нормами 18-85.
Випромінювання на гармоніках - побічні випромінювання на частотах, які
в ціле число раз перевищують частоти основного випромінювання. Виникають
у випадках, коли сигнал піддається нелінійним перетворюванням, наприклад, в
каскадах, що працюють із відсічкою струму, що призводить до суттєвої зміни
спектрального складу вихідного сигналу порівняно зі спектральним складом
вхідного сигналу. В залежності від виду вольт-амперної характеристики
нелінійного елемента на його виході можуть появлятися тільки парні, непарні
40
або парні та непарні гармоніки разом. Суттєво зменшити рівень паразитних
гармонік, що присутні у вихідному випромінювані РЕЗ, можна шляхом
застосування фільтрів нижніх частот (ФНЧ) безпосередньо перед антеною,
фільтрації сигналу проміжними й антенними контурами та екранування
елементів передавача.
Випромінювання на субгармоніках - побічні випромінювання на частотах,
які в ціле число раз менші частоти основного випромінювання. Виникають у
випадках, коли основне випромінювання РЕЗ формується з низькочастотних
коливань, що стабілізовані кварцом, шляхом їх перетворення помножувачами
частоти. При цьому субгармоніки РЕЗ являються вищими гармоніками частоти
опорного генератора. Кількість субгармонік у вихідному випромінювані РЕЗ
росте з ростом кількості помножувачів частоти. Оскільки помножувачі частоти
є елементами нелінійними, то коливання на їх виході виявляються
промодульованими субгармоніками по амплітуді, частоті й фазі.
Комбінаційні випромінювання - побічні випромінювання, які виникають в
результаті взаємодії частот, що беруть участь у формуванні корисного сигналу,
та їх гармонік. Формування коливань несівної частоти шляхом нелінійного
перетворення двох допоміжних коливань із частотами f1 і f2 супроводжується
появою випромінювань із комбінаційними частотами типу

f k  mf1  nf 2 (2.1)
де m, n =0, ±1, ±2, ….
Ці випромінювання найчастіше зустрічаються внаслідок формування сітки
частот, наприклад, передавачів декаметрового й метрового діапазонів, що
призначені для радіозв'язку без пошуку та підстроювання частоти. Відомі різні
методи побудови сітки частот передавачів, але при реалізації будь-якого з них
формуючий пристрій обов'язково містить нелінійний елемент із двома входами
та смуго-пропускний фільтр. Через недосконалість смугових фільтрів
комбінаційні складові частоти непередбаченого порядку попадають в їх смугу
пропускання і, в кінцевому випадку, напруга комбінаційних частот разом з
основним сигналом поступає в антенно-фідерний тракт і випромінюється в
простір, створюючи радіозавади. Рівень комбінаційних складових залежить від
їх порядку коливань р: чим він вищий, тим нижчий рівень амплітуди. Тому при
проектуванні РЕЗ співвідношення між вихідними частотами, що піддаються
перетворенню, вибирають таким чином, щоб у смугу пропускання смугових
фільтрів не попадали комбінаційні складові з порядком р ≤ (5 - 7), та
використовують вузькосмугові фільтри зі смугою (2 - 5) % відносно несівної
частоти на рівні 3 дБ і (10-20) % на рівні 60 дБ [16].
Інтермодуляційні випромінювання - це побічні випромінювання, що
виникають в результаті дії на нелінійні елементи високочастотного тракту РЕЗ
коливань власного генератора та зовнішнього електромагнітного поля, їх поява
можлива в тому випадку, коли декілька передавачів працюють на одну
широкосмугову антену або коли їх антени знаходяться безпосередньо одна біля
одної настільки близько, що між ними утворюються непередбачені їх
41
конструкцією електромагнітні зв'язки. Цей вид побічних випромінювань
характерний для передавачів радіопередавальних центрів, а також для
передавачів рухомих об'єктів, оскільки їх антени розміщені на обмеженій
площині і між ними існує зв'язок, достатній для збудження коливань. При
одночасній роботі декількох РЕЗ високочастотні коливання з частотою f1
одного з них через антенно-фідерний тракт або іншими шляхами впливають на
нелінійні елементи інших передавачів, якими можуть служити як вихідні
каскади радіопередавальних пристроїв, так і контакти з'єднувачів антенного
тракту, змінюючи при цьому їх параметри. В результаті чого в другому
передавачеві, який був підданий впливу зі сторони першого передавача, окрім
основної частоти f2 утворюються складові зі спектром завадових частот mf1+nf2,
де m, n = 0, ±1, ±2, ... . Очевидно, що при цьому для РПП, настроєного на
частоту f0 = | mf1 + nf2 |, створюються завади, які ускладнюють або роблять
неможливим його нормальне функціонування. Небажана інтермодуляційна
складова сигналу може викликати завади, якщо вона має частоту рівну чи
близьку частоті настроювання РПП або будь-яку іншу частоту, на якій РПП
сприйнятливий до завад, наприклад, таку як проміжна частота (ПЧ)
супергетеродинного приймача.
Інтермодуляційні складові другого порядку можуть існувати тоді, коли два
сигнали, які заважають, мають такі частоти, що їх сума чи різниця дорівнює
частоті сприйнятливості РПП до завад.
Інтермодуляційні складові третього порядку можуть виникати тоді, коли
різниця між однією завадовою частотою і подвоєною другою попадає в смугу
частот пропускання РПП. Вони також можуть появлятися тоді, коли один
сигнал, що заважає, знаходиться поблизу частоти настроювання, наприклад в
сусідньому каналі. Інтермодуляційні складові третього порядку можуть також
утворюватися за рахунок комбінації трьох сигналів завади. При цьому більш
низькому порядку інтермодуляції відповідає більш високий рівень
інтермодуляційного сигналу.
Порядок інтермодуляційних складових визначається із наступних
співвідношень [7].
Для двох сигналів, що заважають:

3-й порядок: 2 f1 – f2 = f0 ± ∆ f (2.2)

5-й порядок: 3 f1 – 2 f2 = f0 ± ∆ f (2.3)
7-й порядок: 4 f1 – 3 f2 = f0 ± ∆ f (2.4)

Для трьох сигналів, що заважають:

3-й порядок: 2 f1 – f2 + f3 = f0 ± ∆ f (2.5)

5-й порядок: 2 f1 – 2 f2 + f3 = f0 ± ∆ f (2.6)
3 f1 – f2 - f3 = f0 ± ∆ f (2.7)
7-й порядок: 2 f1 – 3 f2 + 2 f3 = f0 ± ∆ f (2.8)
3 f1 – 3 f2 + f3 = f0 ± ∆ f (2.9)
42
 4 f1 – 2 f2 + f3 = f0 ± ∆ f (2.10)

де f1 f2 f3 - частоти сигналів, що беруть участь в утворенні

інтермодуляційних завад;
f0 - частота настроювання РПП;
∆ f - ширина смуги ПЧ радіоприймача.
Рівень інтермодуляційних випромінювань визначається як потужністю
взаємодіючих коливань, так і ступенем зв'язку між передавачами. При
одночасній роботі двох РЕЗ найбільш небезпечними являються
інтермодуляційні складові третього та п'ятого порядків, оскільки їх значення
знаходяться на частотах, досить близьких до спектра частот основного сигналу,
тому рівні цих випромінювань неможливо знизити шляхом фільтрування. Для
п'яти одночасно працюючих РЕЗ, що зазнають взаємного впливу, кількість
небезпечних інтермодуляційних складових дорівнює 20, для десяти РЕЗ - 240,
для двадцяти РЕЗ - 2280, тому їх врахування при вирішенні задач ЕМС
особливо важливе для локальних об'єктів із великою насиченістю РЕЗ [16].
Небажані випромінювання на гармоніках та інтермодуляційні складові
можуть також створюватися внаслідок нелінійності контактів у антенних та
інших металевих конструкціях, розміщених поряд із передавачами, наприклад,
на переходах "метал-метал" в антенах, їх фідерах та щоглах. Деякі нелінійні
елементи створюються за рахунок неминучого застосування різних металів та
їх корозії (особливо на берегових РЕЗ або в зонах атмосферного забруднення),
тому ретельне виконання всіх з'єднань у металевих конструкціях та антенно-
фідерних системах (АФС) являється єдиним способом запобігти цьому
небажаному ефекту.
Паразитні випромінювання - побічні випромінювання, що виникають
внаслідок самозбудження РЕЗ через паразитні зв'язки в генераторних та
підсилювальних каскадах. Паразитні складові, що присутні у випромінюваннях
РЕЗ, як правило, не зв'язані з процесом формування корисного сигналу, тому не
залежать ні від несівної або характерної частоти випромінювання, ні від частот,
що отримуються в процесі утворення несівної чи характерної частоти, і
являються більш високочастотними. Причина їх появи - наявність в
електронних схемах паразитних активних, індуктивних та ємнісних елементів,
які важко врахувати при проектуванні і які утворюють коливальні системи та
кола зворотних зв'язків. За певних умов у схемах що містять паразитні
резонансні системи, можуть виникнути самозбудження на вищих частотах. При
цьому, наприклад, в РЕЗ гектометрового діапазону, утворюються паразитні
високочастотні коливання, що відповідають метровому та дециметровому
діапазонам хвиль.
Загальних правил чи методів усунення цих коливань немає, оскільки вони
не зв'язані з нормальною роботою РЕЗ, і кожен випадок їх появи необхідно
розглядати окремо, але у будь-якому випадку, для усунення чи зменшення
випромінювань на паразитних частотах, перш за все, необхідно виявити
джерело паразитних коливань і шляхом зміни монтажу або введенням
43
додаткових реактивностей, наприклад, феритових кілець на провідники,
порушити умови самозбудження РЕЗ на цих частотах.

2.3.4 Позасмугові випромінювання РЕЗ

Згідно визначення, даному в Регламенті радіозв'язку, позасмуговими

випромінюваннями називаються всі небажані радіовипромінювання на частоті
або в смугах частот, які безпосередньо примикають до необхідної смуги
радіочастот, і є результатом процесу модуляції, але не включають до себе
побічних випромінювань. Уточнення щодо побічних випромінювань
підкреслює різницю між позасмуговими та побічними випромінюваннями, яка
полягає в наступному: якщо із випромінювання вирізати позасмугові
випромінювання, то це призведе до погіршення якості інформації, що
передається.
Позасмугові випромінювання обумовлені використанням сигналів із
більшою шириною спектра, ніж це необхідно для виконання радіопередавачем
своїх цільових функцій (наприклад, імпульсів із надзвичайно крутими
фронтами), нелінійністю, амплітудною та фазовою характеристиками тракту,
застосуванням модулюючих сигналів Із надмірною амплітудою га наступним її
обмеженням, квантуванням сигналів тощо. В результаті в спектрі
випромінюваних радіосигналів з'являються складові, що знаходяться за межами
необхідної смуги частот В„ і невиправдано розширюють смугу частот (рис. 2.6
та 2.8), створюючи при цьому завади РЕЗ, що працюють на сусідніх каналах.
Позасмугові випромінювання присутні практично у РВП усіх типів і
характеризуються тими ж параметрами, що і побічні.
На характер позасмугових випромінювань в основному впливають: форма
модулюючих сигналів, нелінійність модуляційної характеристики,
перемодуляція, обмеження амплітуди сигналу.
Форма модулюючого сигналу може бути довільною, та найширший спектр
радіосигналу має імпульс прямокутної форми. Ширина радіочастотного
спектра імпульсів інших форм вужча, наприклад, при переході на імпульси
косинусоїдальної форми вона зменшується в 8 раз [16].
Нелінійність модуляційної характеристики призводить до появи гармонік
складових модулюючої напруги та складових із частотами, що визначаються
комбінаціями частот модулюючої напруги. Це веде до розширення спектра
модульованого сигналу й збільшення позасмугових випромінювань. Тому для
покращення ЕМС бажано використовувати якомога лінійнішу модуляційну
характеристику. Проте забезпечення лінійності модуляційної характеристики
веде до погіршення енергетичних показників генератора й зниження його
коефіцієнта корисної дії, тому в багатьох випадках модуляційні характеристики
передавачів мають значну нелінійність. Це, в першу чергу, відноситься до
мобільних передавачів, які характеризуються жорсткими обмеженнями щодо їх
маси та габаритів. Тому вимоги ЕМС у цьому випадку можуть бути виконані
лише шляхом часткового погіршення енергетичних характеристик передавачів
44
[15].
Рис. 2.9. Основне (ОВ) та позасмугові
випромінювання РЕЗ:
Вн - ширина необхідної смуги частот;
Вк - ширина контрольної смуги частот;
Вх - ширина смуги частот на рівні мінус X дБ;
Вз - ширина займаної смуги частот
Спектр позасмугових випромінювань
суттєво залежить від режиму роботи
радіопередавального пристрою, тобто від
перемодуляції та амплітудного обмеження
сигналу. Застосування цих режимів збільшує
завадозахищеність і підвищує розбірливість
мовних сигналів, але супроводжується значним
розширенням спектра позасмугових
випромінювань. Обвідна спектральної густини
потужності позасмугового випромінювання
являє собою спадну функцію від значення розстроювання відносно присвоєної
частоти, причому, чим більша швидкість її спадання, тим кращий показник
ЕМС радіопередавального пристрою. Для оцінки швидкості спадання
інтенсивності позасмугового випромінювання РВП використовується ширина
смуги частот Вх на рівні мінус X дБ відносно основного випромінювання, яка
практично являється його характеристикою ЕМС. За нижній рівень потужності
позасмугового випромінювання приймають потужність, виміряну при Х =-60дБ
(рис. 2.9) [18].
При проведенні контролю та нормування позасмугового випромінювання,
а також для оцінки частотного рознесення РЕЗ використовується поняття
контрольної смуги частот Вк, ширина якої визначається на рівні X = - 30 дБ
відносно заданого (вихідного) рівня 0 дБ і перевищення якої недопустиме.
Значення займаної смуги частот В3 визначається як смуга частот, у межах
якої зосереджено (100 - β ) % всієї потужності випромінювання на присвоєній
частоті. При цьому вклад позасмугових випромінювань РВП, що працює в
сусідньому частотному каналі з даним РВП, не буде перевищувати 0,5 %
потужності корисного сигналу в основному каналі прийому.
Вимоги до ширини необхідної смуги радіочастот Вн та позасмугових
випромінювань, норми щодо контрольної смуги частот Вк та значення величин
Xі та Вхі у залежності від виду модуляції й класу випромінювання визначаються
ГОСТ 30318 (для ДРВ, які працюють в діапазонах частот від 10 кГц до 37,5
ГГц) та Нормами 19-86 (для ДРВ, які працюють в діапазонах частот понад 37,5
ГГц).
Позасмугові випромінювання не використовуються для передавання
корисної інформації і являються лише джерелами взаємних завад. Боротьбу з
ними ведуть за допомогою фільтрації сигналу в РПП та в місцях їх виникнення
- в радіопередавальних пристроях. Ефективним способом зменшення рівня й
45
ширини спектра позасмугових випромінювань є правильний вибір виду
модуляції та форми маніпуляційних сигналів.
До позасмугових випромінювань відносять і шумові випромінювання РЕЗ.
Відомо, що усі елементи вузлів радіопередавальних пристроїв
характеризуються певним рівнем внутрішніх шумів, які неможливо усунути. Ці
шуми модулюють несівні коливання і випромінюються в простір разом з
основним сигналом. Спектр шумового випромінювання надзвичайно широкий і
спостерігається як у межах смуги частот основного випромінювання, так і за
його межами. Але рівень потужності шумових випромінювань значно нижчий
(на 60 - 80 дБ) рівня потужності основного випромінювання, тому в просторі,
електромагнітна обстановка якого визначається незначною кількістю
випромінювань РЕЗ, шумові випромінювання можна не враховувати. Однак із
збільшенням кількості РЕЗ, які приймають участь у формуванні
електромагнітної обстановки в місці спостереження, сумарний рівень шумових
випромінювань може проявитися як завада радіоприйому. Наприклад, в
діапазоні частот від 225 до 440 МГц взаємні радіозавади розподіляються
наступним чином: шумові - 31,2 % загальної кількості взаємних завад,
інтермодуляційні при дії двох і трьох завадових радіовипромінювань - 26,8 %,
по сусідньому каналу - 25,5 %, на побічних каналах прийому - 14,4 %, від
комбінаційних радіовипромінювань - 2,1 % [15].
Основним параметром, що характеризує шумові випромінювання є
потужність, виражена відносно потужності основного радіовипромінювання.
Для деяких радіослужб рівень таких випромінювань нормується, наприклад,
для морської рухомої служби, нормовані також шумові параметри телевізійних
передавальних пристроїв та синтезаторів частот радіомовних передавачів.
Для зменшення шумових випромінювань використовують фільтри,
особливо в перших каскадах радіопередавачів, застосовують радіоелементи з
низьким рівнем шумів та приймають спеціальні конструкторські рішення.

2.4 Вплив завад на якість приймання радіосигналів

Крім корисного сигналу на вхід РЕЗ, який працює в умовах реальної

електромагнітної обстановки, поступають і перешкоджаючі (завадові)
радіовипромінювання, потужність яких порівняна з потужністю корисного
сигналу, або перевищує її. При оцінюванні впливу ненавмисної
електромагнітної завади на РЕЗ використовується поняття сприйнятливості, під
якою розуміють нездатність РЕЗ працювати без погіршення показників якості
унаслідок дії на нього завад по антенному входу та/або різних колах -
електроживлення, заземлення, управління, комутації тощо, а також через
екрани і технологічні отвори. Аналогічно, здатність РЕЗ функціонувати без
зниження показників якості при дії на нього ненавмисної електромагнітної
завади характеризує його несприйнятливість, а максимально допустимий рівень
завади, при якому він працює із заданою якістю, характеризує норму
сприйнятливості.
46
 Сприйнятливість РПП до радіозавад та сторонніх радіовипромінювань
суттєво залежить від каналів їх проникнення. Тому необхідно розрізняти вплив
завад по основному та неосновному каналах прийому. Основний канал
прийому займає відрізок частот, який знаходиться в межах смуги пропускання і
призначений для проходження корисного сигналу на вихід РПП. Неосновні
канали, по яких радіозавада при певних умовах може проникнути на вихід
РПП, знаходяться за межами основного каналу і поділяються на побічні і
позасмугові. Для побічних каналів номінальна частота при фіксованому
настроюванні РПП має постійне значення. До них відносяться канали на
проміжній, дзеркальній та комбінаційній частотах, тобто ті, які виникають
унаслідок нелінійності процесу перетворення частоти, наприклад, властивого
гетеродину. Оскільки селективні властивості реального приймача залежать від
співвідношення рівнів сигналу та завади на його вході і погіршуються при
збільшенні потужності завади, то перешкоджаючий вплив може потрапити в
смугу пропускання РПП, наприклад, супергетеродинного, і далі поступити на
вхід його перетворювача частоти. В результаті цього можливе утворення
напруги ПЧ як комбінації гармонік перешкоджаючого сигналу та гармонік
гетеродина і, як наслідок, поява відповідного комбінаційного каналу прийому,
що відноситься до побічних каналів, РПП характеризується найбільшою
сприйнятливістю до таких завад, які змішуючись з напругою гетеродина, здатні
утворювати напругу ПЧ або попадати в смугу пропускання фільтра ПЧ ∆fПЧ.
При цьому комбінації гармонік завади з частотою fз і гармонік гетеродина з
частотою fг утворюють комбінації типу

mf3 + nf2 = fПЧ ± 0,5 * ∆ f ПЧ (2.11)

де m, n = ±1, ±2,... [16].
Номінальна частота позасмутових каналів при фіксованому настроюванні
РПП може приймати різні значення залежно від частоти радіозавад. До
позасмугових каналів відносяться канали, обумовлені нелінійністю вольт-
амперних характеристик електронних елементів окремих каскадів, які
утворюють тракт підсилення високочастотних (ВЧ) сигналів та перетворення
частоти. Ця нелінійність проявляється тим більше, чим більший рівень вхідного
сигналу. Нелінійні властивості ВЧ тракту РПП стають особливо помітними,
коли на вхід нелінійного елемента одночасно діють два і більше сигналів, за
умови, що один із них (корисний сигнал), значно слабший сигналів завад. В
результаті виникають специфічні нелінійні ефекти - блокування РПП завадою,
перехресні та інтермодуляційні спотворення і вторинна модуляція сигналів.
Блокування РПП завадою - це зміна рівня сигналу або відношення
сигнал/шум на виході РПП при дії радіозавади, частота якої не співпадає з
частотами основного та побічних каналів прийому. Рівень сигналів і завад на
вході приймачів у діапазоні частот до 100 МГц досягає одиниць і навіть
десятків вольт [16]. Тому завади значного рівня, що знаходяться поза смугою
пропускання РПП, через недосконалість його селективних кіл все ж
проникають на входи окремих його вузлів, наприклад, на вхід підсилювача ВЧ
47
або перетворювача частоти. При цьому зменшується коефіцієнт передачі
приймального тракту, що утруднює або робить неможливим обробку корисного
сигналу.
При ефекті блокування розрізняють два механізми, які впливають на
відношення сигнал/шум. Перший з них пов'язаний з блокуванням тракту
підсилення по ВЧ. У цьому випадку потужний перешкоджаючий сигнал знижує
підсилення ВЧ тракту приймача і призводить до зменшення рівня корисного
сигналу на його виході. Другий механізм має місце при блокуванні змішувача і
призводить до збільшення рівня шуму в тракті ПЧ, що в результаті також
понижує відношення сигнал/шум на виході РПП і погіршує якість його роботи
Смугу частот, в якій спостерігається явище блокування, називають смугою
блокування, її значення залежить від потужності перешкоджаючого сигналу та
сприйнятливості приймача до сигналів блокування. Для зменшення ефекту
блокування РПП радіозавадою необхідно поліпшувати якість селективних кіл
перед нелінійними елементами, які можуть знаходитися під впливом слабого
сигналу і сильної завади. Ефект блокування не спостерігається, якщо відсутні
нелінійності третього і більш високого порядків
Перехресні спотворення - це зміна спектрального складу сигналу на виході
приймача внаслідок дії на його вхід модульованого завадового сигналу, частота
якого не співпадає з частотами основного та побічного каналів прийому. Цей
вид спотворень проявляється у виді модуляції слабого сигналу по закону
обвідної сильної завади, несівна частота якої знаходиться за межами смуги
пропускання РПП. При цьому в спектрі вихідного сигналу утворюються бокові
складові, які визначаються частотою модуляції завади. Цей вид спотворень
відомий як явище перехресної модуляції.
Перехресні спотворення виникають у каскаді попереднього підсилення та
в перетворювачі частоти внаслідок дії на них корисного та модульованого
завадового сигналу з частотою, близькою до смуги частот основного каналу
приймання сигналів, і є наслідком нелінійності амплітудних характеристик цих
трактів. При значних рівнях перешкоджаючого сигналу комплексні коефіцієнти
передачі окремих каскадів РПП виявляються залежними від амплітуди
посилюваних сигналів. Зміна модуля коефіцієнта передачі в такт з модуляцією
завадового сигналу призводить до перехресної амплітудної модуляції, а зміна
його фази - до кутової. Хоча в приймачі можуть виникнути обидва види
перехресної модуляції, перешкоджаючий вплив має лише та, яка відповідає
виду модуляції корисного сигналу. Тому в приймачах AM сигналів потрібно
рахуватися лише з амплітудною перехресною модуляцією, а в РПП сигналів з
кутовою модуляцією враховувати кутову перехресну модуляцію. В приймачах
сигналів з однією боковою смугою частот перешкоджаючу дію можуть
спричиняти обидва види перехресної модуляції. Завади, які виникають
внаслідок перехресних спотворень, найбільш поширені в діапазоні частот до
100 МГц [16].
Перехресні спотворення не виникають, якщо виконується одна із
наступних умов: відсутній корисний сигнал, завада немодульована, відсутні
48
нелінійності третього і більш високого порядку.
Інтермодуляція в РПП - це виникнення завад на його виході при дії на вхід
двох або більше перешкоджаючих сигналів, частоти яких не співпадають з
частотами основного та побічного каналів прийому. В результаті взаємодії
напруг цих сигналів на нелінійних елементах ВЧ підсилювача та змішувача на
їх виходах можуть утворюватися комбінаційні складові, частоти яких
співпадають з частотою настроювання основного каналу прийому чи з
частотою одного із побічних каналів, наприклад, каналу ПЧ або дзеркального.

Інтермодуляційна частота є лінійною комбінацією перешкоджаючих

частот

fi = │ m 1 f 1 +...+ m k f k │, (2.12)
де fi - інтермодуляційна частота;
m1,..., mk - цілі додатні або від'ємні числа, деякі з них (але не одночасно)
можуть бути нулями;
f1,... ,fk - частоти перешкоджаючих сигналів [8].

Порядком інтермодуляції називають суму виду

N=│ m1 │ +... + │ mk│ (2.13)

49
 Якщо припустити, що завадові частоти f1 та f2 знаходяться поза смугою
пропускання РПП, який настроєний на частоту fн, то в результаті взаємодії
завад на нелінійному елементі на його виході утворяться інтермодуляційні
складові другого порядку

f1 ± f2 = fH (2.14)

та третього порядку

2 f1 - f2 = fH (2.15)
2 f2 - f1 = fH, (2.16)
які співпадають з частотою настроювання РПП (рис. 2.10) [17].

Інтермодуляційні частоти зазвичай виникають у високочастотних каскадах

підсилення приймача або в його першому змішувачеві. Імовірність їх
виникнення у більш віддалених від входу РПП каскадах невисока. Причиною
утворення інтермодуляційних частот є недостатня вибірність попереднього
селектора (рис. 2.10 б, в) та нелінійність амплітудних характеристик каскадів
підсилення ВЧ і змішувача. Недосконалість селективності вхідних кіл у РПП
призводить до того, що з усіх можливих порядків інтермодуляції найбільш
небезпечними є двосигнальні продукти інтермодуляції непарного порядку (3-
го, 5-го тощо) і деякі трьохсигнальні продукти інтермодуляції (зазвичай 3-го
порядку). При цьому більш низькому порядку інтермодуляції відповідає більш
високий рівень інтсрмодуляційного сигналу, тому сприйнятливість РПП до
завад зменшується із збільшенням порядку інтермодуляції.

50
 Розділ З

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ РАДІОЧАСТОТНОГО КОНТРОЛЮ

3.1 Основні задачі технічних засобів радіочастотного контролю та

функціональні вимоги до них

Для вирішення задач радіочастотного контролю, вказаних у розділі 1,

використовуються стаціонарні засоби радіоконтролю (радіоконтрольні пункти -
далі РКП) та рухомі засоби радіоконтролю (мобільні РКП), за допомогою яких
проводять ефірний радіочастотний контроль використання РЧР. Особливістю
цього контролю є те, що він проводиться в специфічних умовах, оскільки всі
вимірювання в його процесі ведуться з реальними сигналами при наявності
всіляких радіозавад, що значно ускладнює саму процедуру контролю. Тому для
отримання достовірних результатів вимірювання обладнання РКП мусить мати
певні технічні характеристики, які дозволяли б коректно проводити
вимірювання в цих умовах. Саме технічні задачі, які необхідно вирішити за
допомогою радіоконтрольного обладнання, визначають його функціональні та
технічні характеристики, а вимоги до якості їх вирішення визначають числові
значення параметрів цих характеристик і обмеження по точності на них. При
цьому бажано проводити розробку технічних вимог до обладнання в цілому. На
жаль, нині в Україні стандарти чи технічні вимоги до обладнання засобів
радіочастотного контролю відсутні. В чинних документах МСЕ сформульовані
лише вимоги до окремих складових частин радіоконтрольних комплексів,
таких як, наприклад, РПП та АС, та вимоги до точності вимірювань низки
параметрів радіовипромінювань. Причому ці вимоги носять рекомендаційний
характер, а сам комплекс обладнання засобів радіоконтролю як одне ціле в цих
документах не розглядається, тому безпосередній зв'язок між задачами
радіочастотного контролю та вимогами до параметрів обладнання відсутній.
Застосування технічних засобів радіочастотного контролю в стаціонарних
та рухомих РКП дозволяє здійснювати контроль за використанням РЧР і
проводити вимірювання параметрів електромагнітного випромінювання
протягом мінімально можливого проміжку часу. В зв'язку з цим визначають
наступні основні задачі РКП [7]:
1) систематичний контроль і вимірювання параметрів та характеристик
РЕЗ і ДРВ;
2) проведення вимірювань, пов'язаних із радіозавадами, з метою:
- ідентифікації випромінювань, які створюють заваду;
- визначення причин завад;
- надання пропозицій та організації заходів щодо усунення завад:
3) ідентифікація передавачів та визначення класу їх випромінювання
шляхом пеленгування й аналізу сигналів;
4) виявлення незаконно діючих передавачів та надання пропозицій щодо
51
припинення їх діяльності;
5) проведення вимірювань і реєстрація їх результатів при вивченні умов
поширення радіохвиль.
Між задачами стаціонарних і мобільних РКП не існує принципових
відмінностей, хоча деякі роботи внаслідок їх характерних особливостей
зазвичай проводяться лише стаціонарними РКП, наприклад:
1) вивчення зайнятості РЧС протягом тривалого часу з метою:
- визначення інтенсивності використання смуг частот і радіоканалів;
- встановлення певних вимог щодо використання нових частот та ліній
зв'язку;
- покращення роботи діючих ліній зв'язку;
- участі в системі міжнародного контролю;
2) довготривалі вимірювання для виконання планів по вивченню умов
поширення радіохвиль.
Для вирішення вказаних задач засоби радіочастотного контролю повинні
мати відповідне обладнання, яке включає АФС, високочастотні підсилювачі та
комутатори, вимірювальні та радіопеленгаторні приймачі, засоби
вимірювальної техніки (аналізатори спектра, генератори частоти, генератори
каліброваних сигналів, синтезатори частоти тощо), ПЕОМ з відповідним
програмним забезпеченням та засоби зв'язку. Крім цього, для проведення
певними РКП регулярних перевірок і вимірювання параметрів телевізійних
сигналів, вони також повинні мати відеомонітори, осцилографи та
відеоаналізатори телевізійних сигналів.
Управління обладнанням радіочастотного контролю можливе в ручному,
автоматичному та автоматизованому режимах.
У ручному режимі роботи всі операції, пов'язані з вирішенням задач
радіочастотного контролю, виконуються оператором, при цьому
припускається, що вони можуть бути виконані точніше, ніж в інших режимах
(особливо в частині проведення вимірювань параметрів та ідентифікації
сигналів).
В автоматичному режимі робота засобів радіоконтролю проводиться без
особистої участі оператора. Цей режим, як і ручний, може мати для вирішення
задач радіочастотного контролю обмежене застосування, наприклад, на не
обслуговуваних РКП, що запрограмовані на вирішення певних задач.
В автоматизованому режимі всі операції виконуються автоматично і
втручання оператора допускається лише з метою зупинки проведення
контролю або зміни шляху вирішення якоїсь задачі. Автоматизація управління
обладнанням радіочастотного контролю базується на використанні сучасних
засобів обчислювальної техніки та наукових методів. Цей режим є найкращим
для обслуговуваних постів радіоконтролю.
Щодо складу та виконання основних функцій для типового РКП
встановлюють наступні вимоги [19]:
1) наявність не менше двох РПП з метою одночасного роздільного
вирішення задач контролю завантаження РЧС і вимірювання параметрів ДРВ
52
на окремих частотах, а також для пошуку джерел радіозавад;
2) використання сучасних засобів вимірювальної техніки для отримання
оцінок параметрів радіосигналів із необхідною точністю;
3) наявність не менше 2-х АФС виявлення та АФС пеленгування і їх
антенно-комутаційних пристроїв;
4) управління роботою обладнанням РКП за допомогою ПЕОМ та
використання її як засобу відображення інформації;
5) наявність засобів збереження звукової та відеоінформації й засобів
реєстрації результатів радіочастотного контролю;
6) наявність сучасного програмного забезпечення, що дозволяє реалізувати
автоматизоване вирішення задач радіочастотного контролю та проведення
вимірювань;
7) можливість сполучення РКП із ПП або із системою пеленгування
(наприклад, поєднання роботи стаціонарного поста радіоконтролю з мобільним
комплексом радіоконтролю та пеленгування);
8) можливість обміну інформацією з іншими РКП та службами. З
урахуванням указаних вимог на рис. 3.1 наведена укрупнена типова структурна
схема РКП, що відповідає Рекомендаціям МСЕ [7].

Рис. 3.1. Укрупнена типова структурна схема РКП

Оскільки вирішення деяких задач ефірного радіочастотного контролю

пов'язані з виконанням операцій, що є спільними при рішенні інших задач,
наприклад, вимірювання деяких параметрів радіовипромінювань при їх
ідентифікації, то обладнання повинне допускати можливість переривання
виконання ним конкретної задачі для того, щоб узяти участь у виконанні
53
інших, більш необхідних, на думку оператора, функціях. Після їх завершення
програмне забезпечення засобів радіочастотного контролю повинне
забезпечувати повернення роботи обладнання до продовження вирішення
перерваної задачі з місця, в якому відбулось переривання. Бажано також, щоб
засоби радіочастотного контролю мали можливість паралельного вирішення
декількох задач. В той же час, при вирішенні певних задач, наприклад, при
визначенні місцезнаходження ДРВ, необхідна синхронна робота РКП з іншими
радіоконтрольними комплексами, тобто робота в мережі радіочастотного
контролю, що дозволяє проводити дистанційне управління процесом.
Результати вирішення всіх задач по радіочастотному контролю обов'язково
повинні бути оброблені і задокументовані.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна встановити наступні
загальні вимоги до обладнання засобів радіочастотного контролю:
1) обладнання повинне бути автоматизованим;
2) обладнання у всіх режимах роботи повинне допускати можливість:
- ручного управління;
- одночасного вирішення декількох задач;
- послідовного вирішення задач;
- роботу в мережі радіочастотного контролю;
- обробку та документування результатів роботи (рис. 3.2).
Ці вимоги є максимально можливими і відносяться до обладнання
стаціонарних обслуговуваних засобів радіочастотного контролю.
Функціональні вимоги до обладнання інших засобів радіочастотного контролю
можуть відрізнятися від наведених і визначатися задачами, які вони повинні
вирішувати.
Ефективність роботи технічних засобів радіочастотного контролю суттєво
підвищується, якщо РКП та ПП об'єднані в одну мережу з центром управління,
обладнані засобами зв'язку та мають можливість дистанційного управління. З
метою забезпечення виконання більш складних функцій радіочастотного
контролю організація мережі стає необхідною вимогою при створенні сучасних
систем радіоконтролю. Для роботи обладнання засобів радіочастотного
контролю в режимі дистанційного управління або в мережі повинен бути
визначений ряд параметрів і вимог до них, таких як, наприклад:
- архітектура мережі (кільцева, радіальна, загальна шина);
- інтерфейс спряження;
- вид інформації, що буде передаватися (дані, музика тощо).
Крім цього необхідно також визначити вимоги до засобів зв'язку (тип лінії
зв'язку, швидкість та якість передачі тощо).
Аналіз задач радіочастотного контролю дозволяє звести роботу технічних
засобів радіоконтролю по їх вирішенню до наступних основних режимів [8]:
1) контроль за використанням (завантаженням) РЧС;
2) контроль та вимірювання параметрів радіовипромінювань;
3) ідентифікація сигналів ДРВ;
4) пошук та ідентифікація джерел радіозавад.
54
 3.2 Особливості роботи технічних засобів радіочастотного контролю

3.2.1 Режим контролю за використанням (завантаженням) РЧС

Однією із планових задач радіомоніторингу є контроль за зайнятістю

виділеного частотно-територіального ресурсу з метою надання адміністрації,
що займається регулюванням у сфері використання РЧР, інформації щодо
реального використання (завантаження) окремих радіоканалів і смуг частот, в
цілому. Ця задача вирішується технічними засобами радіочастотного контролю
шляхом проведення спостережень за зайнятістю РЧС на РКП у різних
географічних точках регіону, причому, кожен регіональний стаціонарний РКП
оцінює зайнятість РЧС у своїй зоні електромагнітної доступності
радіовипромінювань працюючих РЕЗ. Якщо зона електромагнітної доступності
стаціонарних засобів радіочастотного контролю не покриває весь регіон, то
контроль за завантаженістю радіочастотних каналів у місцях електромагнітної
недоступності здійснюється наземними рухомими РКП, що дозволяє отримати
загальну картину використання (завантаження) РЧС на всій підконтрольній
території. Основна вимога до технічних засобів радіочастотного контролю в
цьому режимі роботи - забезпечення збору та обробки інформації.
Процедура контролю за використанням РЧР включає:
- послідовний перегляд радіоканалів (смуг частот);
- вимірювання рівнів радіовипромінювань в каналі (смузі частот);
- встановлення факту наявності чи відсутності радіосигналу в каналі (смузі
частот);
- порівняння параметрів виявлених радіовипромінювань з інформацією
бази даних;
- визначення відсотка зайнятості (відсотка часу, протягом якого
спостерігається сигнал у контрольованому каналі, від загального часу
спостереження за цим каналом).
У відповідності з Рекомендацією МСЕ-Р SM. 182-4 контроль за
використанням РЧР повинен проводитися у мінімальному діапазоні частот від
2 МГц до 2,7 ГГц, а бажаним є діапазон контролю від 9 кГц до 10 ГГц і більше.
При цьому рекомендується проводити вимірювання наступних характеристик
радіосигналів:
- несівна частота;
- ширина займаної смуги частот;
- напруженість поля сигналу.
Указаний контроль дозволяє виявляти радіовипромінювання в
радіоканалах (смугах частот), які за інформацією бази даних повинні бути
вільними, набирати статистику щодо інтенсивності використання радіоканалів
ліцензованими РЕЗ та статистику про рівні електромагнітних випромінювань у
вільних каналах (смугах частот). Результати контролю можуть бути
використані для перевірки прийнятих правил розподілу та присвоєння
55
радіочастот, визначення можливості повторного використання виділених смуг
частот, а також для виявлення несанкціонованих радіовипромінювань.
У даному режимі нормуються наступні характеристики обладнання [8]:
- швидкість перегляду (сканування) радіоканалів;
- крок сканування при безперервному перегляді певної смуги частот;
- похибка вимірювання рівня радіовипромінювань в каналі;
- динамічний діапазон вимірюваних рівнів.
Крім цього, вирішення задачі контролю за використанням РЧР накладає
певні вимоги до програмного забезпечення обладнання засобів радіочастотного
контролю, а саме, забезпечення можливості:
- використання інформації щодо ліцензованих передавачів, яка міститься в
базі даних;
- накопичення інформації за результатами вимірювань параметрів
випромінювань у радіоканалах;
- статистичної обробки результатів вимірювань для отримання додаткової
інформації про спектральну густину випромінювань у каналі (смузі частот) та
характеристики їх розподілів.
Необхідно відмітити, що рішення щодо зайнятості смуги частот
радіосигналом приймається на підставі результату порівняння рівня
випромінювань, що спостерігаються в каналі, з певним порогом. Рівень цього
порога в залежності від умов вимірювань може бути різним. Наприклад, при
контролі РЕЗ сухопутної рухомої служби рівень порога може бути
встановлений таким, щоб фіксувалася лише робота базових станцій, або таким,
щоб реєструвалися лише сигнали, рівні яких створюють небезпечні завади для
інших РЕЗ, що використовують даний канал. У будь-якому випадку поріг
повинен бути регульованим, а відбір сигналів, які його перевищують, повинен
проводитися автоматично із збереженням у пам'яті ПЕОМ виміряних значень.
Підходи щодо вимірювань зайнятості спектра залежать від діапазонів
частот, що контролюються. Оскільки спектр частот до 30 МГц, дякуючи
іоносферним відбиттям радіосигналів, використовується для далекого зв'язку,
то розподіл сигналів у цьому діапазоні має випадковий характер, а РЧС у
діапазоні понад 30 МГц піддається плануванню, яке застосовується практично
в усіх країнах світу. Тому основною метою при визначенні зайнятості РЧС у
діапазоні до 30 МГц є сприяння процесу присвоєння окремих частот та
усунення завад на цих частотах. Контроль зайнятості в смугах частот понад 30
МГц здійснюється з метою планування частот та ліцензування РЕЗ, а також для
оцінювання рівня використання спектра.

3.2.2 Режим контролю і вимірювання параметрів радіовипромінювань

Контроль параметрів радіовипромінювань нерозривно пов'язаний із

процесом їх вимірювань, оскільки зробити висновки щодо результатів
контролю можна лише після порівняння виміряних значень параметрів із
плановими або нормованими.
56
 Підконтрольні параметри можна поділити на дві групи:
1) загальні параметри, які характеризують використання РЕЗ;
2) спеціальні параметри, які визначають якість передачі. До загальних
параметрів відносяться:
- несівна (або центральна частота) радіовипромінювання;
- ширина займаної смуги частот радіовипромінювання;
- рівень прийнятого сигналу (напруженість поля).
До спеціальних параметрів відносяться швидкість передачі інформації,
наприклад, для телеграфних сигналів, та параметри модуляції:
- глибина модуляції (для AM сигналів);
- девіація частоти (для ЧМ сигналів);
- девіація фази (для ФМ сигналів);
- рознесення частот (для частотної телеграфії).
Результати вимірювань за обома групами параметрів можуть
використовуватися також при ідентифікації сигналів ДРВ.
Методики проведення вимірювань параметрів радіовипромінювань та їх
результати повинні відповідати наступним Рекомендаціям МСЕ та
рекомендаціям, викладеним у звітах Міжнародного консультативного комітету
по радіо MCE (MKKP):
- МСЕ-Р SM.377-3 та звіту МККР 272-5 у частині вимірювань частоти;
- МСЕ-Р SM.378-6 та звіту МККР 273-7 у частині вимірювань
напруженості поля та густини потоку потужності;
- МСЕ-Р SM.443-2 у частині вимірювань ширини смуги частот;
- звіту МККР 277-3 у частині вимірювань параметрів модуляції.
Оскільки вимірювання параметрів випромінювання на РКП повинне
проводитися в реальних умовах поширення радіохвиль, то все ще існують
невирішені проблеми, такі як флуктуація величин, що вимірюються, вплив на
результати вимірювання завад і шумів, вибір постійної часу засобів
вимірювальної техніки і т.д. Тому єдиний універсальний метод вимірювань
досі не розроблений.

3.2.3 Режим ідентифікації сигналів ДРВ

Ідентифікація сигналів ДРВ є однією з найбільш складних задач

радіочастотного контролю внаслідок, по-перше, нечастого випромінювання
позивних сигналів, по-друге, використання скорочених або незареєстрованих
позивних сигналів, і в значній мірі - труднощів обробки радіосигналів, при
передачі яких використовуються складні методи кодування, модуляції та
ущільнення інформації.
Метою задачі ідентифікації сигналів ДРВ є встановлення відповідності
того, що в контрольованій смузі частот працює саме той передавач, який там
повинен працювати, і що параметри його випромінювань відповідають тим, що
йому були назначені. Результатом вирішення задачі є виявлення неліцензійних
передавачів та РЕЗ, що порушують Регламент радіозв'язку.
57
 Передавач експлуатується відповідним чином, якщо виконуються наступні
умови [8]:
1) ідентифікаційний сигнал відповідає сигналу, що назначений передавачу
саме цього каналу;
2) загальні параметри інформаційних сигналів відповідають вказаним у
ліцензії на передавач;
3) клас сигналу відповідає вказаному в ліцензії;
4) параметри модуляції відповідають приписаним передавачу даного
радіоканалу;
5) пеленг на радіопередавач відповідає пеленгу того передавача, якому
виділений канал, що контролюється (для стаціонарних РЕЗ);
6) місцезнаходження передавача відповідає вказаному в ліцензії.
Специфічними операціями, які повинне виконувати обладнання засобів
радіочастотного контролю в даному режимі роботи, є:
- виявлення, аналіз та ідентифікація сигналів;
- встановлення класу випромінювання й аналіз (декодування)
інформаційних сигналів;
- пеленгування і визначення місцезнаходження ДРВ.
З метою фіксації передавачів, які потрібно ідентифікувати, РКП повинен
мати електронне обладнання для:
- прийому сигналів з декількома видами модуляції: AM, безперервного
випромінювання, односмугової модуляції, частотної маніпуляції та ЧМ;
- запису та вимірювання параметрів радіосигналів у відповідності з
Рекомендаціями, викладеними у звіті МККР 978-1 (у частині ідентифікації
ДРВ) та у звіті МККР 372-6 (у частині визначення місцезнаходження ДРВ).
Для визначення місцезнаходження невідомих ДРВ бажано мати мережу не
менше, ніж із трьох ПП або РКП, що обладнані направленими антенами для
визначення напрямку на ДРВ.

3.2.4 Режим пошуку та ідентифікації джерел радіозавад

Виявлення джерел радіозавад та усунення причин їх виникнення є однією

з основних задач радіочастотного контролю. Серйозну проблему являють
завади, що виникають на нелінійних елементах у трактах формування сигналу в
передавачі, в каналі поширення та в тракті РПП. До таких завад відносять
комбінаційні, інтермодуляційні, а також завади, що викликають перехресну
модуляцію й блокування в приймальному пристрої. Для того щоб знати, яким
чином можна усунути радіозаваду, необхідно визначити частоту сигналу РВП,
який бере участь в утворенні завади, механізм її утворення, а також установити
місцезнаходження самого джерела радіозавади.
При вирішенні проблем радіозавад, що створюються санкціонованими
РЕЗ, корисними є вимірювання, що пов'язані з контролем використання РЧР.
При їх проведенні можуть бути виявлені несанкціоновані радіопередавачі, які
створюють завади, або більш складні радіовипромінювання, що виникають у
58
результаті роботи декількох передавачів, ненавмисні побічні випромінювання
тощо. Хоча для вирішення проблем деяких типів завад можуть знадобитися
різноманітні комбінації вимірювань РЧС і подальшого технічного аналізу, саме
вимірювання спектра часто грає ключову роль у цьому процесі. Для визначення
сигналів розпізнавання передавачів, які створюють завади, доцільно також
проводити слуховий контроль.
Якщо джерелами радіозавад являються несанкціоновані передавачі, то у
зв'язку з цим часто існує тісний зв'язок між здатністю вирішувати проблеми
завад і здатністю виявляти та розпізнавати несанкціоновані передавачі.
Основною проблемою, пов'язаною з виявленням несанкціонованих передавачів,
є те, що досить часто важко відрізнити їх сигнали від сигналів санкціонованих
передавачів, особливо в перевантажених смугах частот, де несанкціоновані
передавачі використовують ті ж частоти, що і санкціоновані. Виявлення
сигналів несанкціонованих передавачів на частотах, на яких, за скаргами
користувачів санкціонованих РЕЗ, є завади або на яких згідно даних щодо
присвоєння частот користувачі із санкціонованими присвоєннями частот
відсутні, може здійснюватися також із допомогою слухового контролю.
Мета задачі пошуку та ідентифікації джерел радіозавад - забезпечення
нормальної роботи ліцензованих РЕЗ та перевірка правильності прийнятих
правил розподілу і присвоєння частот. Вирішення цієї задачі дозволить
відповісти на питання, чи завада є результатом порушення Регламенту
радіозв'язку по використанню РЧР, чи результатом невірної процедури
призначення частоти певному РЕЗ.
Радіопеленгація та слуховий контроль, які проводяться на стаціонарних та
мобільних станціях радіоконтролю, є основними засобами для розпізнавання та
визначення місцезнаходження джерел радіозавад після їх виявлення, хоча
методи рішення цих задач трудомісткі і не завжди дозволяють досягти бажаних
результатів [7].
Для ефективної ідентифікації можливих джерел радіозавад необхідне
виконання наступних умов:
- всі ДРВ, що беруть участь в утворенні завад, повинні працювати;
- всі ДРВ, що беруть участь в утворенні завад, повинні створювати
високий рівень сигналу на приймальній антені;
- модуляція всіх передавачів повинна бути чутою одночасно. Тому
головною задачею при вирішенні проблем радіозавад є знаходження
частоти ДРВ, що створює завади.
Для того щоб знайти джерело радіозавад, необхідно [8]:
1) виявити заваду в РПП, як правило, в присутності корисного сигналу;
2) визначити її походження, тобто впевнитися, що радіозавада поступає
через антену з оточуючого простору, а не виникає безпосередньо в РПП,
наприклад, як результат інтермодуляції;
3) визначити основну частоту випромінювання радіозавади;
4) визначити клас випромінювання радіозавади та місцезнаходження її
джерела.
59
 Ця процедура пошуку дозволяє встановити радіозавади, що створюються
як передавачами, що мають ліцензію на роботу, так і неліцензійними РВП.
Для рішення даної задачі можуть використовуватися методи, які
застосовуються при вирішенні задачі ідентифікації сигналів ДРВ. Трудність
пошуку та ідентифікації джерел радіозавад полягає в тому, що вони
проводяться в присутності корисного сигналу.
Зараз з'являється обладнання радіочастотного контролю, оснащене
спеціальними пристроями обробки та аналізу прийнятих сигналів, які
дозволяють виявляти присутність завади на фоні корисного сигналу та
ідентифікувати її. Одним із досить ефективних методів ідентифікації радіозавад
є кореляційний, розроблений у "Проблемній лабораторії по радіоконтролю й
ЕМС" Санкт-Петербурзького Державного університету телекомунікацій ім.
Бонч-Бруєвича та реалізований у радіоконтрольному обладнанні "ИРГА" [20].
Структурна схема його реалізації наведена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Структурна схема

кореляційного ідентифікатора джерел радіозавад

Під час пошуку джерела радіозавади РПП 1, який використовують для

аналізу, настроюють на уражену завадою частоту f1, а пошуковий РПП 2
автоматично перестроюється на частоти станцій, які можуть бути
потенційними джерелами радіозавад. Ці частоти попередньо розраховуються за
допомогою математичної моделі на основі інформації з бази даних РЕЗ. Якщо
база даних РЕЗ або інформація про джерело завади в ній відсутні, то РПП 2
здійснює покрокове перестроювання частоти в смузі частот, що аналізується.
Корелятор реєструє статистичну залежність між сукупним сигналом (сумішшю
корисного сигналу й завади на виході демодулятора 1) U1(t) і опорним
сигналом U2(t) з виходу демодулятора 2. Наявність статистичної залежності
між сигналами U1(t) і U2(t) дає підставу припустити, що частота f2 бере участь в
утворенні радіозавади, і перейти до етапу вияснення механізму її утворення. На
відміну від функціональної залежності кореляція виникає тоді, коли залежність
однієї з ознак від іншої ускладнюється наявністю випадкових чинників.
60
 Приклад використання радіоконтрольного обладнання "ИРГА" в режимі
пошуку джерел радіозавад наведений на рис. 3.4. На екрані дисплею пристрою
обробки інформації відображені результати пошуку. Стовпчики й числа,
вказані над ними й унизу, являють собою поля, в яких наведені основні
результати роботи обладнання. Кожне поле відповідає певній частоті, на яку в
процесі функціонування обладнання (пошуку) настроюються РПП IC-R8500.
Значення частот, вказані під стовпчиками. Крайній лівий стовпчик відповідає
частоті настроювання РПП 1 на радіочастоту, на якій присутня завада (в
даному випадку 93,225 МГц), по його осі ординат відкладені значення рівня
сигналу в децибелах відносно мікровольта. Всі інші широкі стовпчики
(зеленого кольору) вказують на поточні рівні сигналів на вході приймача, що
ймовірно беруть участь в утворенні завади і по яких відбувається сканування
РПП 2. Висота вузького стовпчика синього кольору показує ступінь кореляції
функції модуляції сигналу на даній частоті завади, що поступає на РПП 1.
Абсолютне значення коефіцієнта кореляції виводиться першим значенням над
стовпчиком, друге значення над стовпчиком відповідає кількості числових
відліків сигналу з виходів демодуляторів приймачів, використаних для
обчислення коефіцієнта кореляції, які проводяться лише тоді, коли рівні
сигналів, що поступають на входи РПП, перевищують певне значення порога у
вихідних даних. Ці значення порогів указані двома горизонтальними лініями.
Нижня лінія відповідає граничному значенню коефіцієнта кореляції,
перевищення якого вказує на наявність кореляційної залежності. Для
наведеного прикладу коефіцієнт кореляції на частоті 105 МГц перевищує
верхнє граничне значення, що дорівнює 0,05, про що також інформує червона
мітка над стовпчиком. Жовті мітки над стовпчиками інших контрольованих
частот інформують про те, що процедура кореляційного аналізу завершена з
коефіцієнтом кореляції меншим граничного значення. Максимальне значення
числових відліків сигналу задається рівним 50 або 75.
Наявність в обладнанні "ИРГА" електронної бази даних діючих РЕЗ і
відповідного програмного забезпечення дозволяє проводити вибірку частот
діючих РЕЗ, які можуть потенційно брати участь у механізмі утворення завади.
Вибірки частот, що використовуються як вихідні дані для пошуку джерел
завад, можна коригувати - видаляти або добавляти нові частоти для пошуку
радіовипромінювань, що беруть участь у формуванні завади. Частоти РЕЗ, що є
у базі даних, на рис. 3.4 відмічені коричневими горизонтальними мітками під
стовпчиками над значеннями частот настроювання скануючого РПП 2.
За результатами пошуку оператор радіочастотного контролю повинен
зробити певні висновки та дії, наприклад, у даному випадку наступні:
1 В утворенні завади на частоті 93,225 МГц бере участь випромінювання
передавача, що працює на частоті 105 МГц.
2. Припускаючи, що завада має інтермодуляційний характер (найбільш
імовірна інтермодуляційна завада третього порядку), оператор звертається до
бази даних для того, щоб автоматично отримати значення частот передавачів,
які також можуть брати участь в утворенні завади.
61
 3. Далі оператор проводить аналіз отриманих частот, почергово
настроюючи РПП 2 на них.
4. Після уточнення частот, що беруть участь в утворенні завади, оператор,
звернувшись знову до бази даних, визначає місцезнаходження передавачів, які
на них працюють. Якщо АФС цих передавачів знаходяться на одній щоглі, то
велика ймовірність, що це є причиною інтермодуляції.
Кореляційним методом можна виявляти радіозавади при всіх видах
модуляції сигналів, за винятком ФМ сигналів, та ідентифікувати частоти
випромінювань, що беруть участь в утворенні завад із такими ефектами як
інтермодуляція в передавачі або в приймачі, побічні випромінювання
передавача і побічні канали прийому, блокування і перехресна модуляція в
приймачі, контактні завади в тракті поширення сигналу.
Даний метод має високу чутливість, що дозволяє проводити
радіочастотний контроль по ефіру рівнів неосновних каналів випромінювань
радіопередавачів у штатному режимі їх функціонування на достатньо
віддалених відстанях. При цьому автоматично ідентифікується механізм
утворення радіозавади. Цифрові методи обробки результатів контролю
дозволяють реалізувати алгоритм кореляційного аналізу, адаптований до
специфіки ефірного радіоконтролю, із використанням бази даних діючих РЕЗ.

3.3 Загальні вимоги до інформаційного та програмного забезпечення

технічних засобів радіочастотного контролю

Інформаційне забезпечення технічних засобів радіочастотного контролю

містить бази даних та методичне забезпечення, що повинне включати
рекомендації по роботі оператора при виконанні задач радіоконтролю.
РКП повинні мати базу даних частотних присвоєнь регіону, що
контролюється, і базу даних результатів вимірювань. База даних частотних
присвоєнь повинна містити інформацію про параметри РЕЗ та їх
місцезнаходження, про їх власників і термін дії ліцензії на роботу всіх РЕЗ
цивільного призначення регіону.
База даних результатів вимірювань для кожної передачі, що
контролюється, повинна містити:
- дату, час початку і закінчення спостереження;
- дату і час проведення передачі протягом терміну спостереження;
- клас випромінювання, що контролювалося;
- параметри сигналу (частота, рівень та/або напруженість поля, ширина
смуги частот випромінювання тощо);
- сигнали ідентифікації передавача.
Програмне забезпечення повинне забезпечувати функціонування
обладнання засобів радіочастотного контролю і реалізацію таких функцій [8]:
- управління обладнанням, що входить до складу засобів радіочастотного
контролю (РПП, АЦП, антенні комутатори, поворотні пристрої тощо);
- контроль зайнятості діапазонів частот із вимірюваннями параметрів
62
сигналу на вибраних частотах та оцінка рівня їх завантаженості;
- визначення зайнятості РЧС та вимірювання частоти і ширини смуги
частот, рівня і напруженості поля сигналу, параметрів модуляції;
- спектральний аналіз випромінювань;
- ідентифікація радіосигналів (розпізнавання кодів і декодування в
реальному масштабі часу, виявлення побічних випромінювань тощо);
- ведення бази даних за результатами вимірювань та робота з іншими
базами даних засобів радіочастотного контролю;
- запис та збереження радіосигналів і виміряних параметрів, їх
багаторазове відтворення з можливістю наступної обробки та відображення на
дисплеї ПЕОМ;
- відображення і друк виміряних та збережених у пам'яті даних, побудова
графіків із використанням цих даних для оцінки результатів контролю;
- калібрування вимірювальних РПП;
- передача даних і команд управління.
При цьому, взаємодія між оператором та обладнанням засобів
радіочастотного контролю повинна бути зручною, а інтерфейс користувача
повинен забезпечувати введення інформації (вихідних даних) за допомогою
меню, піктограм та заповнення шаблонів.
Програмне забезпечення повинне також забезпечувати можливість роботи
технічних засобів радіочастотного контролю в різноманітних режимах
управління та експлуатації:
- управління в автономному режимі;
- дистанційне управління та роботу в мережі (діалоговий режим та/або
виконання запрограмованих завдань);
- змішане управління (суміщення, наприклад, автономного та
дистанційного режимів управління);
- спільне використання засобів пеленгації системою визначення
місцезнаходження ДРВ та оператором радіочастотного контролю;
- робота в режимі тільки прийому сигналів ДРВ;
- робота в режимі тільки радіопеленгування.
Крім цього, програмне забезпечення технічних засобів радіочастотного
контролю обов'язково повинне забезпечувати:
- експлуатацію обладнання згідно його технічної документації, а також
автоматичну самодіагностику і контроль працездатності;
- можливість багатовіконного режиму роботи при вирішенні задач
радіочастотного контролю;
- режими пакетного прийому і передачі інформації;
- картографічні засоби для відображення власного місцезнаходження РКП,
пеленгів та розрахованого місцезнаходження ДРВ;
- можливість збереження результатів контролю та вимірювань при
перериванні процесу виконання задачі радіочастотного контролю і подальшого
запису даних при поновленні виконання цієї задачі, а також збереження
інформації при перериванні електроживлення ПЕОМ;
63
 - можливість його подальшого розширення та нарощування.
В програмному забезпеченні технічних засобів радіочастотного контролю
повинні використовуватися термінологія і формати даних у відповідності з
Рекомендаціями МСЕ по збереженню і обміну даними про частотні присвоєння
та результати радіоконтролю в електронному виді.
Більш детальні вимоги до програмного забезпечення встановлюються в
технічних умовах на конкретні технічні засоби радіочастотного контролю і
зазначаються в експлуатаційній документації.

3.4 Сучасні вітчизняні технічні засоби радіочастотного контролю

Типовим і найбільш поширеним в Україні представником мобільного

комплексу, призначеного для проведення ефірного радіочастотного контролю,
є мобільна станція радіомоніторингу РМ-1300М-1М виробництва
Харківського підприємства "Спец" ХСВД-2 "Спецвузавтоматика", структурна
схема якої наведена на рис. 3.5 [21].

При роботі системи виявлення та технічного аналізу ДРВ радіосигнал від

відповідної АФС виявлення поступає на РПП, далі вихідний аналоговий сигнал
із ПЧ 10,7 МГц та 455 кГц перетворюється аналого-цифровим перетворювачем
(АЦП) сигнального процесора АСВМ-12/40 у цифрову форму і оброблюється
ПЕОМ. Крім цього, АЦП сигнального процесора АСВМ-12/40 при
пеленгуванні амплітудним методом використовується для аналого-цифрового
перетворення сигналу ПЧ приймача 10,7 кГц у смугах пеленгування 300, 500,
1000, 3000 та 5000 МГц і ПЧ 455 кГц у смугах пеленгування 30, 110 та 220 кГц.
64
 При роботі системи пеленгування та визначення місцезнаходження ДРВ
радіосигнал від відповідної АФС пеленгування поступає на РПП, далі вихідний
сигнал частотного детектора РПП перетворюється АЦП сигнального процесора
Е-330 у цифрову форму й оброблюється ПЕОМ. Крім цього, процесора Е-330 у
цифрову форму й оброблюється ПЕОМ. Крім цього, сигнальний процесор Е-
330 використовується для управління електронним комутатором АФС
пеленгування (на рис. 3.5 не показаний). Станція забезпечує виконання таких
функцій:
- контроль завантаження РЧС та визначення ступеню використання частот;
- розпізнавання радіосигналів та ідентифікацію ДРВ (у ручному режимі);
- пошук та ідентифікацію джерел радіозавад (у ручному режимі);
- декодування сигналів із DTMF;
- моніторинг стільникових мереж GSM, TDMA та СDМА;
- пеленгування ДРВ, розрахунок координат їх місцезнаходження в
діапазонах частот від 25 до 1000 МГц та від 1 до 2,6 ГГц;
- розрахунок координат ДРВ із використанням методу визначення
місцезнаходження джерел сигналів по напруженості поля в діапазоні частот від
0,1 до 2600 МГц;
- відтворення на цифровій карті місцевості місцезнаходження ДРВ та
зберігання в архіві значень їх координат;
- виявлення ДРВ у діапазонах частот від 0,1 до 2600 МГц;
- контроль та вимірювання параметрів радіовипромінювань у діапазоні
частот від 20 до 2600 МГц;
- оцінка параметрів сигналів у діапазоні частот від 0,1 до 20 МГц;
- оцінка випромінюваної потужності ДРВ за даними ефірних вимірювань;
- вимірювання потужності радіовипромінювань (до 1000 Вт) у ВЧ трактах
у діапазоні частот від 45 до 600 МГц;
- слуховий контроль радіоканалів та запис інформації на жорсткий диск
ПЕОМ;
- ведення архіву даних виявлених частот, повідомлень, спектрів;
- статистична обробка значень параметрів сигналів;
- ведення журналу ефірного радіоконтролю;
- можливість спільної роботи з автоматизованим робочим місцем збору та
обробки даних ефірного радіоконтролю PC-157 та імпорту даних із його
облікової бази даних;
- локальний та дистанційний (із допомогою радіоканалу) режими роботи та
управління.
Система виявлення та технічного аналізу забезпечує наступні параметри
станції:
- швидкість сканування в смузі частот 5 МГц із сигнальним процесором
АСВМ 12/40 не менше 15 МГц/с;
- крок перестроювання частоти - від 100 Гц до 100 МГц;
- похибка вимірювання напруженості поля сигналу в інтервалі рівнів від 10
до 90 дБ/мкВ - не більше 9 дБ;
65
 - абсолютна похибка вимірювання частоти немодульованого сигналу
методом спектральної густини потужності та в режимі "Частотомір" наведена в
таблиці 3.1;

Таблиця 3.1. Абсолютна похибка вимірювання частоти

Абсолютна похибка, Гц
Діапазон частот сигналу, МГц метод спектральної густини режим
потужності "Частотомір"
від 20 до 500 включно ± 260 (325) ±25(70)

від 500 до 1 000 включно ± 265 (400) ±35(170)

± 290 (600) ±60(410)

від 1000 до 2600

Примітка. В дужках указані значення абсолютної похибки вимірювання

частоти сигналу без застосування генератора опорної частоти.

- час однократного вимірювання частоти вхідного сигналу в

автоматичному режимі при фіксованому значенні атенюатора 10 дБ методом
спектральної густини потужності та в режимі "Частотомір" наведений у таблиці
3.2;
- абсолютна похибка вимірювання (на рівні мінус 12 дБ) ширини смуги
частот сигналу, модульованого по частоті гармонійним сигналом із
коефіцієнтом гармонік не більше 1 % : для смуги, що знаходиться u діапазоні
від 5 до 25 кГц, - не більше ± 1 кГц і для смуги, що знаходиться в діапазоні від
25 до 300 кГц, - не більше ± 5 кГц;
- смуга огляду та роздільна здатність по частоті при вимірюванні ширини
смуги частот наведена в таблиці 3.2.
Станція має чутливість по антенному входу не більше 0,6 мкВ у смузі
частот від 20 до 1000 МГц та не більше мінус 107 дБ/мВт у смузі частот від 1
до 2,6 ГГц і забезпечує в діапазоні рівнів вхідного сигналу від 10 до 90 дБ/мкВ
похибку вимірювання рівня сигналу не більше ±3 дБ.
У станції застосовується квазідоплерівський метод пеленгування і
забезпечується визначення місцезнаходження ДРВ при пеленгуванні в
діапазоні частот від 25 до 1000 МГц або в діапазоні частот від 0,1 до 2600 МГц
(при роботі по напруженості поля) при наступних параметрах:
- час однократного пеленгування не більше 1 с;
- середньоквадратична інструментальна похибка пеленгування не більше
5°;
- середньоквадратична похибка визначення місцезнаходження ДРВ, які
випромінюють AM, ЧМ, ФМ сигнали з вертикальною поляризацією при
ширині смуги частот радіовипромінювання не більше 220 кГц та розташовані
на відстані до 3000 м, не більше 300 м.

66
 Таблиця 3.2. Параметри вимірювання частоти сигналу
Час вимірювання, с, не більше
Смуга огляду, Роздільна здатність,
метод спектральної густини
кГц Гц режим "Частотомір"
потужності

25 10 1 1
50 10 3 3
100 10 4 4
200 20 7 7
300 20 11 11
600 25 20 -
1000 25 30 -
2000 100 45 -
4000 100 90 -
8000 100 150 -

Картографічна система станції має у своєму складі цифрову растрову

карту чотирьох масштабів і відображає:
- власне місцезнаходження станції та напрямок її руху;
- миттєві пеленги;
- кругову гістограму розподілу пеленгів;
- розраховане положення точки перетинання пеленгів;
- імовірне місцезнаходження ДРВ.
В умовах великого міста або при наявності завад та багаторазових
відбиттів радіосигналів кругова гістограма розподілу пеленгів дозволяє
операторові радіочастотного контролю прийняти кваліфіковане рішення щодо
вибору пеленга. Наприклад, при наявності декількох максимумів гістограми,
що викликані одночасною роботою кількох ДРВ або відбиттям радіосигналів, є
можливість одночасного визначення декількох Імовірних точок
місцезнаходження об'єкта, що пеленгується.
Власне місцезнаходження станції визначається при найгірших умовах
експлуатації з точністю не більше 100 м за допомогою шестиканального РПП
GPS фірми Trimble Navigation (США), виносна антена якого встановлена під
радіопрозорим ковпаком АФС пеленгування.
Термостабільний генератор опорної частоти ГОЧ-10 генерує частоту 10
МГц із похибкою встановлення її номінального значення не гірше ±1*10-8,
температурною нестабільністю частоти в діапазоні температур від мінус 10 до
+50 °С не гірше ±1*10-8 та довготривалою нестабільністю частоти не гірше
±1*10-7 за рік.
67
 Конструктивно мобільна станція розміщена на базі мікроавтобуса:
антенно-фідерне обладнання - на даху (рис. 3.6), інші пристрої та обладнання -
безпосередньо в салоні. Електронні складові частини станції (за винятком
ПЕОМ, вузлів електроживлення та АФС) скомпоновані у переносному
конструктивно закінченому пристрої (рис. 3.7), який встановлюється на столі
оператора радіочастотного контролю.
Електроживлення станції на стоянці чи в процесі руху автотранспортного
засобу забезпечується від його бортової мережі електроживлення або від
1
автономної акумуляторної батареї з напругою (13,8 ) B , а в стаціонарних
 2,3
умовах експлуатації від зовнішньої однофазної мережі змінного струму з
 22
частотою (50 ± 1) Гц і напругою (220 )В .
 33
Станція призначена для експлуатації в діапазоні температур від 5 до 35° С,
а її АФС - від мінус 50 до 50° С.
Крім потужних стаціонарних та мобільних комплексів для вирішення
задач з пеленгування та визначення місцезнаходження несанкціонованих ДРВ
успішно застосовуються різні види переносного обладнання ручного
пеленгування. Серед вітчизняних радіопеленгаторів у діапазоні частот від 1
МГц до 2 ГГц використовуються переносні радіопеленгатори НП-1 та НП-4/1,3
(рис. 3.8) виробництва ТОВ "Адалін" м. Севастополь [22].

Рис. 3.8. Радіопеленгатор НП-4/1,3

Радіопеленгатори НП-1 та НП-4/1,3 мають у своєму складі доопрацьовані

РПП AR-3000A (НП-1) та IC-R10 (НП-4/1,3), три змінні антенні модулі з
діаграмою направленості (ДН) у виді кардіоїди і відповідно робочими
діапазонами частот 1-150 МГц, 150 - 500 МГц та 500 - 1300 МГц (НП-4/1,3) або
500 - 2040 МГц (НП-1), кожен із яких (у залежності від необхідної смуги частот
контролю) може бути встановлений у тримач, головні телефони та зарядний
пристрій. РПП радіопеленгатора НП-4/1,3 кріпиться на тримачеві, на якому
також знаходяться стрілочний індикатор і органи управління. Електроживлення
РПП здійснюється від штатної акумуляторної батареї, а інших складових
частин радіопеленгатора - від автономної акумуляторної батареї з номінальною
напругою 12 В для НП-1 та 9 В для НП-4/1,3. Час безперервної роботи від
68
автономної акумуляторної батареї становить не менше 10 годин для НП-1 і 8
годин для НП-4/1,3. Складові частини радіопеленгатора НП-4/1,3
розміщуються в спеціальному портфелі.
Напрямок на ДРВ визначається по рівню його радіосигналу, який
контролюється оператором візуально по відхиленню стрілки індикатора та по
тональності звуку в головних телефонах. Рівень вхідного сигналу можна
послабити атенюатором у межах від 0 до 40 дБ із кроком 4 дБ. У темну пору
доби, при необхідності, шкала індикатора може підсвічуватися.
Найсучаснішим вітчизняним стаціонарним засобом радіочастотного
контролю нині є багатофункціональний пост радіомоніторингу РМ-2500
виробництва Харківського підприємства "Спец" ХСВД-2 "Спецвуз-
автоматика", структурна схема базового варіанту виконання якого наведена на
рис. 3.9.
Багатофункціональний пост радіомоніторингу РМ-2500 дозволяє
вирішувати наступні задачі [23]:
- виявлення ДРВ у діапазоні частот від 0,1 до 2600 МГц;
- вимірювання параметрів радіосигналів у діапазоні частот від 20 до 2600
МГц;
- вимірювання напруженості поля радіосигналів з інструментальною
похибкою не гірше 5 дБ;
- пеленгування ДРВ квазідоплерівським методом у діапазоні частот від 30
до 1000 МГц з інструментальною похибкою не більше 2° при тривалості
одноразового пеленгування не більше 1 с;
- розрахунок координат ДРВ при сумісній роботі з іншими постами. При
цьому проводиться:
- ведення архіву виявлених частот, повідомлень, спектрів;
- статистична обробка параметрів радіосигналів;
- створення часових динамічних панорам (рис. 3.10);
- перегляд даних архівів;
- ведення журналу ефірного радіоконтролю;
- формування та друк звітів.
Пост радіомоніторингу РМ-2500 може спільно працювати з
автоматизованим робочим місцем обробки та управління PC-157 за наявності
однієї з наступних мереж зв'язку:
- радіоканал;
- локальна обчислювальна мережа на базі протоколу TCP/IP;
- мережа телефонного зв'язку.
Зовнішній вигляд багатофункціонального поста радіомоніторингу РМ-
2500 (без АФС) наведений на рис. 3.11.

69
 Рис. 3.9. Структурна схема багатофункціонального поста радіомоніторингу
РМ-2500

Для вирішення задач радіомоніторингу в стаціонарних умовах на не

обслуговуваних РКП Харківським підприємством "Спец" ХСВД-2
"Спецвузавтоматика" розроблений автоматизований вимірювальний комплекс
АИК-С, структурна схема якого наведена на рис. 3.12.
Автоматизований вимірювальний комплекс АИК-С дозволяє виконувати
[24]:
- виявлення ДРВ у діапазоні частот від 0,1 до 2600 МГц;
- вимірювання параметрів радіовипромінювань (в тому числі, радіозавад) у
діапазоні частот від 20 до 2600 МГц;
- вимірювання напруженості поля радіосигналів;
- синхронне пеленгування ДРВ у діапазоні частот від 30 до 1000 МГц з
інструментальною похибкою не більше 2° при кількості радіопеленгаторів до
10;
- проведення статистичної обробки результатів вимірювань параметрів
радіовипромінювань;
- формування часових динамічних панорам;
70
 - ідентифікація ДРВ;
- дистанційне управління роботою і обмін інформацією з автоматизованим
робочим місцем обробки та управління PC-157 за наявності однієї з наступних
мереж зв'язку: радіоканал, локальна обчислювальна мережа на базі протоколу
TCP/IP, канал стандарту IE 802.11 або мережа телефонного зв'язку.

Рис. 3.12. Структурна схема автоматизованого вимірювального комплексу

АИК-С

При проведенні вимірювань параметрів радіовипромінювань

автоматизований вимірювальний комплекс АИК-С забезпечує наступні основні
параметри:
- динамічний діапазон вхідних радіосигналів - не менше 80 дБ;
- чутливість на вході РПП у режимі виявлення в діапазоні частот від 20 до
1000 МГц - не більше 0,6 мкВ і у діапазоні від 1 до 2,6 ГГц - не більше мінус
71
107 дБ/мВт;
- похибка вимірювання рівня контрольованого радіосигналу - не більше ±3
дБ;
- похибка вимірювання рівня контрольованого радіосигналу по полю - не
більше ± 9 дБ;
- абсолютна похибка вимірювання частоти (з генератором опорної
частоти) немодульованого сигналу наведена в таблиці 3.3;
- роздільна здатність при вимірюванні частоти - 10 Гц;
- абсолютна похибка вимірювання ширини смуги частот радіосигналу
модульованого по частоті гармонійним сигналом з коефіцієнтом гармонік не
більше 1 %: для смуги, що знаходиться в діапазоні від 5 до 25 кГц, - не більше
± 1 кГц і для смуги, що знаходиться в діапазоні від 25 до 300 кГц, - не більше ±
5 кГц;
- роздільна здатність при вимірюванні ширини смуги частот - 100 Гц.

Таблиця 3.3. Абсолютна похибка вимірювання частоти

Абсолютна похибка, Гц
Діапазон частот, МГц
режим метод спектральної
"Частотомір" густини потужності

від 20 до 500 включно ±25 ±260

від 500 до 1000 включно ±35 ±265

від 1000 до 2600 ±60 ±290

Конструктивно комплекс виконаний у виді автономного блоку УПО-701,

до якого підключаються АФС з атенюатором та модем сигналів телефонної
мережі. Його електроживлення забезпечується від зовнішньої однофазної
 22
мережі змінного струму з частотою (50 ± 1) Гц і напругою (220 ) В через
 33
пристрій безперебійного живлення, який дозволяє при зникненні напруги в
електромережі підтримувати працездатність комплексу не менше 5 хв.
Потужність споживання не перевищує 300 Вт, вага блоку - до 35 кг.
Комплекс призначений для цілодобової експлуатації в автономному
режимі в діапазоні температур від 5 до 35° С, а її АФС - від мінус 50 до 50° С.
Як було зазначено раніше мобільна станція радіомоніторингу РМ-1300М-
1М, багатофункціональний пост радіомоніторингу РМ-2500 та
автоматизований вимірювальний комплекс АИК-С за наявності мереж і засобів
зв'язку мають можливість спільної роботи з автоматизованим робочим місцем
збору та обробки даних ефірного радіоконтролю PC-157 виробництва
Харківського підприємства "Спец" ХСВД-2 "Спецвузавтоматика".
Автоматизоване робоче місце збору та обробки даних ефірного
радіоконтролю РС-157 призначене для роботи у складі регіональної системи
72
радіомоніторингу в якості автоматизованого робочого місця оператора
радіочастотного контролю і керування автоматизованими вимірювальними
комплексами радіочастотного контролю, що входять до складу системи, та
обробки інформації, яка надходить від них [25].
Автоматизоване робоче місце збору та обробки даних ефірного
радіоконтролю РС-157 забезпечує виконання наступних основних функцій:
- формування та видача завдань з радіочастотного контролю;
- збір, аналіз, облік та збереження інформації за результатами
радіочастотного контролю;
- автоматизована обробка одержаних даних;
- відображення інформації та результатів розрахунків на цифровій карті (в
таблицях та у вигляді панорам);
- автоматизоване введення та оновлення облікових даних
частотоприсвоєнь РЕЗ;
- порівняння одержаних даних з обліковими даними РЕЗ;
- проведення розрахунків електромагнітної обстановки і зон покриття ДРВ
з урахуванням рельєфу місцевості в діапазоні частот від 30 до 3000 МГц;
- оцінка рівня потужності, випроміненої ДРВ;
- робота з базами даних;
- автоматизоване введення даних ліцензування РЕЗ;
- розрахунок координат ДРВ при проведенні синхронного пеленгування та
відображення на цифровій карті місцевості отриманих пеленгів і координат
ДРВ;
- прийом звукових сигналів у реальному масштабі часу з одного із
комплексів радіочастотного контролю;
- складання, оформлення та надання звітної інформації за результатами
роботи.
Двоканальний стаціонарний комплекс радіомоніторингу "Ліана-2Н"
виробництва Миколаївського науково-технічного центру Академії наук
прикладної радіоелектроніки забезпечує пеленгування ДРВ одночасно зі
скануванням по діапазону та вимірюванням параметрів сигналів у діапазоні
частот від 30 МГц до 3 ГГц. При пеленгуванні сигналів забезпечується
інструментальна похибка не більше 3° при мінімальній тривалості сигналу, що
пеленгується, 500 мкс.
Своєрідною відмінністю комплексу від інших відомих технічних засобів
радіочастотного контролю є наявність двох каналів АЦП й обробки даних,
кожен із яких можна підключити до окремого РПП, забезпечивши паралельну
роботу обох каналів і можливість одночасного порівняння характеристик та
параметрів радіовипромінювань. У складі комплексу можуть застосовуватися
як РПП ІС-8500 та AR-5000, так і двоканальний РПП Д302Е власної розробки.
Використання останнього суттєво поліпшує технічні характеристики
комплексу, а саме: смуга одночасної обробки сигналів збільшується з 8 до 20
МГц, швидкість сканування по частоті підвищується зі 100 МГц/с до 6 ГГц/с,
динамічний діапазон - з 55 до 70 дБ.
73
 Також характерною особливістю комплексу можна вважати паралельний
спектральний аналіз сигналів у широкій (до 10 МГц) та у вузькій (до 360 кГц)
смугах. При Цьому досягається роздільна здатність по частоті відповідно до 10
кГц у широкій та одиниць Гц у вузькій смугах [26].
Короткохвильовий радіопеленгатор РП1/30-01, виробництва ТОВ
"Адалін" м. Севастополь, призначений для роботи у складі мобільної станції
радіочастотного контролю і забезпечує пеленгування ДРВ у діапазоні частот
від 1 до 30 МГц в автономному режимі (приводним методом із відображенням
пеленга на власному індикаторі) або в дистанційному режимі під управлінням
ПЕОМ [22].
Радіопеленгатор має наступні основні технічні характеристики:
- інструментальна похибка - не більше 5°;
- пеленгування AM, ЧМ та немодульованих сигналів у смугах частот
(фільтрів) 3 кГц, 6 кГц, 15 кГц, 30 кГц, 110 кГц, 220 кГц;
- чутливість - не більше 40 мкВ/м;
- мінімальний час пеленгування в залежності від смуги ПЧ РПП - від 5 до
40 мс.
Електроживлення радіопеленгатора забезпечується від автономної
акумуляторної батареї з напругою 13,8±2 В або від бортової електромережі
автотранспортного засобу, споживаний струм - не більше 6 А.
Конструктивно радіопеленгатор виконаний у виді АС із комутаційним
пристроєм, що розміщуються на даху автотранспортного засобу, та
переносного блоку, який установлюється на столі оператора радіочастотного
контролю в салоні автомобіля і до складу якого входять:
- ПЕОМ типу Notebook;
- РПП AR-5000;
- пристрій обчислення та індикації пеленга;
- РПП GPS;
- пристрій електроживлення.

3.5 Сучасні зарубіжні технічні засоби радіочастотного контролю

У Російській Федерації технічні засоби радіочастотного контролю

розробляються та виробляються в Москві ( ЗАТ "Иркос", фірма "Навигатор"),
Ярославлі (НТП ЯР), Владивостоці (фірма "Нивелир") та у Санкт-Петербурзі
(НДІ "Вектор", Військовий університет зв'язку, "Проблемна лабораторія по
радіоконтролю й ЕМС" Державного університету телекомунікацій ім. Бонч-
Бруєвича).
Особливо широкою номенклатурою технічних засобів радіочастотного
контролю вирізняється ЗАТ "Иркос". Найбільш поширеними з них є [27]:
1. Комплекси радіоконтролю III та IV поколінь АРК-МК4 (мобільний
з виносною антеною) та АРК-СК1 (стаціонарний), які мають наступні
характеристики:
- проведення панорамного аналізу в діапазонах частот від 20 МГц до 2
74
ГГц, від 20 МГц до 3 ГГц та від 2 до 6 ГГц (умови поставки для останнього
діапазону обумовлюються окремо);
- динамічний діапазон у широкосмуговому тракті не менше 70 дБ;
- швидкість огляду не менше 150 МГц/с (III покоління) та 1,5 ГГц (IV
покоління) при роздільній здатності по частоті 7 кГц;
- швидкий пошук несанкціонованих ДРВ із можливістю використання баз
даних;
- одноканальне пеленгування ДРВ кореляційне - інтерферометричним
методом із довільною шириною спектра сигналів у діапазонах частот від 25
МГц до 2 ГГц, від 25 МГц до 3 ГГц та від 25 МГц до 6 ГГц (умови поставки
обумовлюються окремо) з інструментальною похибкою 0,5°- 3° при чутливості
3-25 мкВ/м;
- багатоканальне пеленгування зі швидкістю огляду пеленгаційної
панорами 10 МГц/с (III покоління) та 200 МГц/с (IV покоління);
- запис інформації на жорсткий диск із її наступним відтворенням та
автоматизованою обробкою результатів;
- проведення технічного аналізу шляхом обробки цифрових радіосигналів
у реальному масштабі часу та записаних раніше, вимірювання параметрів
радіовипромінювань, встановлення виду модуляції;
- контроль радіотелефонних каналів із записом службових сигналів та
сигналів мовлення на жорсткий диск і наступного їх відтворення.
2.Багатостанційні системи радіоконтролю та визначення
місцезнаходження РЕЗ (стаціонарні АРК-ПОМ1 - на основі АРК-СК1 та
мобільні АРК-ПОМ2 - на основі АРК-МК4), що дозволяють проводити
швидкий пошук несанкціонованих ДРВ із можливістю використання баз даних,
синхронне пеленгування ДРВ, реєстрацію службової інформації та даних
пеленгування від периферійних комплексів, відображення цифрової карти
району обстеження на екрані ПЕОМ із зазначенням поточного
місцезнаходження запеленгованого ДРВ у реальному масштабі часу.
3. Мобільні комплекси радіоконтролю III та IV поколінь АРК-МК1М,
які мають наступні характеристики:
- проведення панорамного аналізу в діапазоні частот від 20 до 3000 МГц;
- динамічний діапазон сигналів не менше 70 дБ;
- швидкість огляду не менше 120 МГц/с (III покоління) та 1,5 ГГц/с (IV
покоління) при роздільній здатності по частоті 7 кГц;
- швидкий пошук несанкціонованих ДРВ;
- одноканальне та багатоканальне пеленгування ДРВ кореляційне -
інтерферометричним методом із довільною шириною спектра сигналів у
діапазоні частот від 25 МГц до 2 ГГц з інструментальною похибкою 2° - 5°;
- відображення напрямку на ДРВ та власного місцезнаходження на
цифровій карті;
- запис інформації на жорсткий диск із її наступним відтворенням та
автоматизованою обробкою результатів;
- технічний аналіз цифрових радіосигналів;
75
 - контроль радіотелефонних каналів.
4. Переносне обладнання ручного пеленгування ІІІ покоління АРК-
РПЗ дозволяє проводити:
- прийом радіосигналів у діапазоні частот від 10 кГц до 6 ГГц та їх
пеленгування в діапазоні від 1,5 МГц до 6 ГГц при чутливості не гірше 30
мкВ/м;
- панорамний аналіз у смугах 0,5 МГц та 2 МГц із швидкістю 20 МГц/с
при чутливості (1-3) мкВ/м;
- електроживлення від однофазної мережі змінного струму, автономних
акумуляторів та від бортової мережі автомобіля.
На даний час у Російській Федерації одними з найбільш сучасних є
багатофункціональні мобільні комплекси радіоконтролю й пеленгування АРК-
МК та АРК-МК7, що призначені для проведення радіочастотного контролю,
пеленгування та визначення місцезнаходження ДРВ, вимірювання параметрів
їх радіовипромінювань і запису радіосигналів [28].
Комплекси працюють у наступних режимах: "Панорама", "Спектр",
"Сканування", "Пеленгування", "Запис", "Технічний аналіз", "Вимірювання",
"Відтворення", "Визначення місцезнаходження" і при цьому забезпечують
виконання наступних функцій:
- панорамний аналіз сигналів у всьому робочому діапазоні або на заданих
смугах частот;
- одноканальне пеленгування ДРВ;
- багатоканальне пеленгування ДРВ у всьому робочому діапазоні або на
заданих смугах частот;
- відображення в реальному часі результатів швидкого панорамного
спектрального аналізу та пеленгування радіосигналів;
- оперативну передачу даних по мережі на картографічну систему;
- запис файлів накопиченого радіочастотного спектра та частотне -
часового завантаження смуги частот;
- прослуховування та запис на жорсткий диск аналогових та цифрових
радіосигналів;
- автоматизований пошук активних радіосигналів і збереження переліку
знайдених частот у базі даних;
- формування звітів із результатами сканування;
- використання спектральної "лінзи" із змінюваною частотною роздільною
здатністю;
- вимірювання частоти для сигналів із типовими видами модуляції;
- вимірювання ширини займаної смуги частот та рознесення її
спектральних складових;
- оцінка напруженості поля ДРВ із вертикальною поляризацією (за
наявності каліброваних антен) на стоянці та під час руху;
- запис у файл значень напруженості поля та географічних координат,
отриманих від навігаційного РПП, розрахунок та відображення на цифровій
карті зон покриття систем радіозв'язку.
76
 Метод пеленгування ДРВ - кореляційно - інтерферометричний.
Основні технічні характеристики комплексів наведеш в таблиці 3.4.
До складу комплексів входять: антенна система (АС) із двоканальним
цифровим РПП третього чи четвертого покоління, блоки АЦП та
демодуляторів, ПЕОМ із функціональним програмним забезпеченням, блок
живлення з акумулятором та зарядним пристроєм. Крім цього, вони можуть
мати додаткове обладнання: апаратуру запису радіосигналів та технічного
аналізу, конвертери, апаратуру навігації та картографії, багатоярусну АС на
виносній щоглі.
В режимі "Сканування" реєструються пеленг ДРВ, спектрограма сигналу,
демодульований сигнал (AM, NFM, WFM, USB, LSB). Швидкість перемикання
каналів - 30 кан/с.
Мобільний комплекс радіоконтролю й пеленгування АРК-МК7
відрізняється від АРК-МК тим, що він може працювати як автономно, так і під
управлінням ПЕОМ, забезпечуючи при цьому розширені функції (панорамний
аналіз, сканування тощо).

Таблиця 3.4. Основні технічні характеристики мобільних комплексів

Функ-
Параметр АРК-МК АРК-МК7
ція

Робочий діапазон, МГц

- базовий комплект 20 – 3000 25- 1300
- з додатковим обладнанням 0,01 - 6000
Швидкість в усьому робочому
Пано- діапазоні
рамний - ІІІ покоління, МГц/с 120- 140 50
аналіз - IV покоління, ГГц/с 1,2- 1,4
Роздільна здатність по частоті, кГц 7 7

Динамічний діапазон в
широкосмуговому тракті, дБ 70 60

Чутливість, мкВ 1 -2 1 -2
АС АС АС АС
на даху на щоглі на даху на щоглі

Робочий діапазон, МГц

- базовий комплект 25 - 2000 25 - 2000 25- 1300 25- 1300
- з додатковим обладнанням 1,5-3000 1,5-3000 25 - 2000 25 - 2000
Швидкість багатоканального
Пелен- пеленгування, МГц/с – –
гуван- - III покоління 10 10
ня - IV покоління 200 200
Ширина спектра сигналу, що довільна довільна довільна довільна
пеленгується

Чутливість для АС, мкВ/м 3-30 2-25 5-30 5-25

Інструментальна похибка в діапазоні 2° -5" 0,5° - 3° 3°-5° 2° -4°

77
 Смуга аналізу, кГц –
Техніч- -III покоління 2000, 250, 15
ний -IV покоління 5000, 250, 15
аналіз Роздільна здатність по частоті, Гц _
1000, 100, 20

Багатофункціональний автоматизований пост радіоконтролю

"ИРГА", який розроблений в 1994-95 pp. та виготовляється у "Проблемній
лабораторії по радіоконтролю й ЕМС" Санкт-Петербурзького Державного
університету телекомунікацій ім. Бонч-Бруєвича, нині є найбільш поширений,
відпрацьований та апробований у Російській Федерації і призначений для
вирішення задач радіочастотного контролю в регіонах. Крім пошуку джерел
радіозавад, також забезпечує [29]:
1) контроль діапазону частот від 100 кГц до 2 ГГц (без конвертера) та від
100 кГц до 3,6 ГГц (при використанні конвертера);
2) контроль фіксованих частот.

При цьому проводиться:

- аналіз спектра та вимірювання параметрів сигналів у смутах частот 0,5
кГц, 2,4 кГц, 8 кГц, 17 кГц, 70 кГц, 150 кГц, 280 кГц із розрізнювальною
здатністю по частоті від 1 Гц до 1 кГц;
- побудова поточного спектра із заданим числом накопичувань або з
накопичуваннями до їх зупинки оператором;
- побудова спектра тільки за наявності сигналу;
- спостереження амплітудної обвідної та миттєвих змін частоти з часом;
- запис звукових фрагментів радіоперехоплень у стандартному форматі
цифрового запису звуку;
- прийом телеграфних повідомлень та вимірювання швидкості передачі;
- управління поворотним пристроєм направленої антени;
- робота з базою даних та/чи пеленгатором;
- управління роботою конвертера та антенного комутатора.
Обладнанням автоматизованого поста радіоконтролю "ИРГА" при
проведенні радіочастотного контролю вимірюються наступні параметри
радіовипромінювань:
- частота немодульованих коливань із похибкою не більше 2,5*10-7 (із
блоком опорних частот) або не більше 2,5*10-6(без блока опорних частот);
- частота модульованих коливань із похибкою не більше 5*10-7 (із блоком
опорних частот) або не більше 10 % (без блока опорних частот);
- ширина займаної смуги частот із похибкою не більше 10 %;
- рівень сигналу на вході РПП із похибкою не більше 2 дБ;
- напруженість поля з похибкою не більше 6 дБ (за наявності каліброваних
антен);
- коефіцієнт взаємної кореляції з похибкою не більше 10 %.
ПЕОМ під управлінням програмного забезпечення "Radio Scope"
забезпечує одночасну роботу двох, як правило, однотипних РПП із
паралельним вирішенням задачі контролю завантаження РЧС, вимірювання
78
параметрів радіовипромінювань і запису/відтворення звукових сигналів. При
наявності пеленгатора вказане програмне забезпечення дозволяє визначити
напрямок на ДРВ і відобразити необхідну інформацію на цифровій карті. В
якості РПП у базовому варіанті застосовуються радіоприймачі IC-R8500, але
вимірювальна установка може комплектуватися й іншими РПП, наприклад, IC-
R7100, AR-3000A, AR-5000 та Р-399. Випробувана також модифікація, де в
якості вимірювального РПП використовується IC-R9000, а в якості скануючого
- IC-R8500 [19].

Мобільний комплекс пеленгації та моніторингу радіочастотного

спектра SCORPIO 715 розроблений і виготовляється в США фірмою
Technology for Communications International (TCI), має два варіанти виконання:
для військових та цивільних потреб. Активно використовується в США і в
країнах НАТО. У своєму складі має вимірювальне, пеленгаторне та
обчислювальне обладнання, АФС, РПП ДВЧ/УВЧ діапазонів і ВЧ діапазону,
засоби зв'язку та визначення власного місцезнаходження, щоглу з
підйомником, 4 акумуляторні батареї автономного електроживлення і систему
безперебійного електроживлення, розподільчий силовий щит та кондиціонер.
Комплекс розміщений на базі джипу "Форд": АФС - на металевій платформі на
даху, інші пристрої та обладнання - безпосередньо в салоні.
SCORPIO 715 може одночасно проводити:
1) пеленгування та вимірювання параметрів ДРВ із наступним аналізом
результатів щодо їх відповідності нормам, визначеним Рекомендаціями МСЕ;
2) пеленгування та вимірювання параметрів широкосмугових сигналів, в
тому числі CDMA (IS-95), із наступним аналізом отриманих даних. Обладнання
комплексу дозволяє проводити вимірювання:
1) параметрів сигналів:
- частоти з точністю згідно Рекомендацій МСЕ-Р SM.377-3 та роздільною
здатністю 0,1 Гц;
- напруженості поля (у дБмкВ/м) на вході вимірювального приймача в
діапазоні до 30 МГц (до 20 МГц - із додатковими пристроями) з точністю ±2 дБ
і в діапазоні від 30 МГц до 3 ГГц із точністю ±3 дБ;
2) амплітуди та ширини смуги частот за критерієм X дБ на рівнях мінус 6
дБ та мінус 12 дБ із точністю по амплітуді ±1 дБ та по частоті ±10%;
3) параметрів модуляції:
- девіації частоти (для сигналів FM) до 150 кГц із точністю 2 кГц + 3% від
зчитаного значення при відношенні сигнал/шум не менше 40 дБ;
- глибини модуляції (для сигналів AM) до 99% із точністю 3% при
відношенні сигнал/шум не менше 40 дБ;
- девіації фази (для сигналів РМ) до 8 радіан із роздільною здатністю 0,1
радіан та точністю 0,1 + 3% від зчитаного значення при відношенні сигнал/шум
не менше 40 дБ.
Комплекс може проводити контроль зайнятості спектра частот у діапазоні
від 20 МГц до 3 ГГц безпосередньо та в діапазонах від 300 кГц до 30 МГц і
79
понад 3 ГГц - із додатковими пристроями. Кількість сканувань за хвилину
залежить від частотного діапазону та смуги частот і лежить у межах від 6 до
6000. Роздільна здатність по смузі частот коливається в діапазоні від 10 Гц до
25кГц.
Пеленгування ДРВ проводиться методом кореляційної інтерферометрії для
сигналів з усіма видами модуляції в діапазоні частот від 20 МГц до 3 ГГц
безпосередньо та в діапазонах від 0,3 до 30 МГц - із додатковими пристроями.
Роздільна здатність настроювання на частоту пеленгування - 1 Гц,
середньоквадратична похибка пеленгування - 2°, похибка методу пеленгування
- 0,1°, поляризація сигналів - вертикальна, смуга частот фільтра ПЧ лежить в
діапазоні від 1 кГц до 10 МГц. Визначення місця розташування ДРВ у
короткохвильовому діапазоні можливе при їх віддаленості до 800 км із
точністю до 5% відстані.
РПП ВЧ діапазону моделі 8400 HF/DF, який виконує функції додаткового
пристрою, має наступні характеристики:
- діапазон частот від 0,3 до 30 МГц;
- роздільна здатність настроювання по частоті - 1 Гц;
- похибка настроювання по частоті - 0,1 Гц (при блокуванні GPS);
- швидкість настроювання - 1 мс (типове значення) та 5 мс (максимальне
значення);
- номінальне значення хвильового опору антенного входу - 50 Ом;
- попередня селекція - 7 смугових субоктавих фільтрів;
- точка перетину 2-го порядку - не менше 75 дБмВт;
- точка перетину 3-го порядку - не менше 30 дБмВт;
- рівень шумів (на частотах понад 2 МГц) - не більше 15 дБ;
- фазовий шум гетеродина в смузі 100 кГц (на частотах понад 2 МГц) -
мінус 120 дБс/Гц;
- смуга ПЧ - обирана в діапазоні від 0,1 до 25 кГц (за наявності
спеціального процесора 8067 DSP);
- селективність (на рівнях 60 та 6 дБ) - 1,5:1 (за наявності сигнального
процесора 8067 DSP);
- види сигналів детектування - AM, CW, LSB, USB (АЗЕ, А1А тощо, за
наявності сигнального процесора 8067 DSP);
- діапазон автоматичного регулювання підсилення (АРП) - 120 дБ.
Приймач ДВЧ/УВЧ діапазону моделі 8085 VHF/UHF має наступні
характеристики:
- діапазон частот від 20 МГц до 3 ГГц;
- роздільна здатність настроювання по частоті - 1 Гц;
- похибка настроювання по частоті - 2 Гц (при блокуванні GPS);
- швидкість настроювання - 1 мс із кроком 10 МГц:
- номінальне значення хвильового опору антенного входу - 50 Ом;
- попередня селекція - 11 смугових субоктавих фільтрів;
- точка перетину 2-го порядку - не менше 50 дБмВт (типове значення -70
дБмВт);
80
 - точка перетину 3-го порядку - не менше 18 дБмВт (при відсутності
попереднього підсилення);
- рівень шумів - не більше 9 дБ (за наявності попереднього підсилення);
- фазовий шум гетеродина в смузі 100 кГц (на частотах понад 2 МГц) -
мінус 105 дБс/Гц;
- смуга ПЧ - обирана в діапазоні від 1 кГц до 10 МГц (за наявності
сигнального процесора 8067 DSP);
- селективність (на рівнях 60 та 6 дБ) - 2:1 або краще (1,5:1 за наявності
сигнального процесора 8067 DSP);
- види сигналів детектування - AM, CW, SSB, FM;
- діапазон АРП - 120 дБ (за наявності сигнального процесора 8067 DSP);
- наявність аудіовиходу з підсилювачем та гучномовцями.
До складу комплексу також входить генератор еталонної частоти 10 МГц
із відхиленням частоти за добу не більше ±5*10-10.
Комплекс забезпечує можливість роботи з цифровою картою місцевості
формату Shahe Files, на якій також відображається його власне
місцезнаходження.
Обладнання комплексу дозволяє підключення інших пристроїв за
допомогою інтерфейсів RS-232C та 10/100 Base T.
При роботі комплексу використовуються АС ВЧ діапазону моделі 7235 та
УВЧ діапазону моделі 641М.
АС моделі 641М складається з дев'ятиелементної пеленгаторної антени та
комутатора антенних елементів із широким динамічним діапазоном,
розміщеної над ними вимірювальної антени, а також широкосмугових
попередніх підсилювачів та пристрою самодіагностики, які в цілому являють
єдину конструкцію (рис. 3.13), захищену радіопрозорим ковпаком. АС
установлена на телескопічній щоглі і за допомогою підйомника з вакуумним
приводом, що працює від компресора, може підніматися на висоту до 8 м (рис.
3.14) і, при необхідності, освітлюватися ліхтарем, що знаходиться на даху
автомобіля, рух якого під час підйому АС та знаходженні її в піднятому стані
блокується.
АС моделі 641М має наступні характеристики:
- діапазон частот - від 20 МГц до 3 ГГц;
- два виходи (пеленгаторної та вимірювальної антен) із з'єднувачами типу
N, що мають хвильовий опір 50 Ом;
- габаритні розміри - висота 0,7 м, діаметр 1,3 м;
- вага-37кг;
- робоча температура повітря - від мінус 20 до 45 °С;
- стійкість до дії вітру зі швидкістю до 180 км/год при відсутності
обледеніння.
Чутливість АС моделі 641М та комплексу при роботі з нею в залежності
від частоти наведена в таблиці 3.5.

81
 Таблиця 3.5. Чутливість АС моделі 641М та комплексу SCORPIO 715

Частота, МГц 20 40 100 200 500 103 2*103 3*103

Чутливість. дБмкВ/м,
не більше:
-АС - - -36 - -27 -20 - 14 -9
- комплексу - 17 -22 -29 -33 -26 - 17 - 12 -8

Обладнання електроживлення комплексу забезпечує:

- живлення від зовнішньої однофазної мережі змінного струму з
номінальною напругою 220 В і частотою (50 - 60) Гц;
- автономне безперервне живлення обладнання комплексу впродовж не
менше 4 годин при відсутності напруги в бортовій мережі (з використанням
акумуляторних батарей та системи безперебійного живлення);
- роботу комплексу від бортової мережі автотранспортного засобу на
стоянці і в процесі його руху;
- підтримку необхідних кліматичних умов для праці оператора і роботи
обладнання.
В цілому комплекс SCORPIO 715 дозволяє сканувати діапазон робочих
частот із швидкістю 50 МГц/с (у військовому варіанті - 500 МГц/с) з
Одночасним визначенням пеленга виявлених сигналів. Визначення незаконно
Діючих радіопередавачів здійснюється автоматично шляхом порівняння
отриманих результатів із даними, що зберігаються в базі даних. На проведення
повного комплексу вимірювань у середньому затрачується близько 2 хвилин на
одне ДРВ [30].

82
 Розділ 4
ПЕЛЕНГУВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ДРВ

4.1 Принципи та методи визначення місцезнаходження ДРВ за допомогою

радіопеленгації

У зв'язку з інтенсивним розвитком РЕЗ та систем, передача інформації в

яких здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль у просторі, все
більше підвищується актуальність задачі виявлення та ідентифікації ДРВ, яка
вирішується по відношенню до сигналів із невідомими параметрами.
Ідентифікація невідомого ДРВ може бути полегшеною, якщо є можливість
встановити його місцезнаходження за допомогою радіопеленгації-процесу
визначення напрямку (пеленгу) на ДРВ із використанням характеристик
поширення радіохвиль.
При проведенні радіочастотного контролю радіопеленгація стає
необхідною для:
- визначення місцезнаходження ДРВ або несанкціонованого РЕЗ;
- визначення місцезнаходження РЕЗ або РВП, який заважає нормальній
роботі іншим РЕЗ, і не може бути ідентифікований іншими засобами;
- визначення місцезнаходження джерел радіозавад штучного походження,
таких як, наприклад, електропристрої, пошкоджені ізолятори на
високовольтних лініях електропередач тощо;
- ідентифікації як відомих, так і невідомих РЕЗ [7].
Особливу актуальність в останні роки набуває ще одна галузь
застосування радіопеленгації - виявлення та пеленгація сигналів із розширеним
спектром частот. Удосконалення сучасних засобів і систем радіозв'язку з метою
підвищення завадозахищеності та захисту інформації, що передається,
здійснюється шляхом використання сигналів із розширеним спектром частот,
до яких відносяться, наприклад, сигнали з адаптивним та програмним
перестроюванням робочої частоти. При цьому ефект захисту широкосмугових
ліній радіозв'язку досягається псевдовипадковістю параметрів (несівної
частоти, фази) сигналів радіозв'язку з часом. В цих умовах найбільш
інформативною та стійкою ознакою, що дозволяє виявити та ідентифікувати
широкосмуговий сигнал, є напрямок на його джерело.
Радіопеленгація базується на властивостях поширення радіохвиль по
найкоротшому шляху з певною швидкістю і на принципах направленого
радіоприйому. Якщо ДРВ знаходиться на поверхні Землі в точці Б (рис. 4.1, а) і
для спрощення припустити, що поширення радіохвиль завжди відбувається
вздовж дуги великого кола, яка з'єднує ДРВ і місце прийому
радіовипромінювань (точка А), то за умови застосування відповідного
приймального обладнання, що вказує напрямок на джерело сигналу, можна
отримати пеленг цього джерела - кут в між північним напрямком меридіана і
напрямком від спостерігача на ДРВ.
Пристрої, що визначають азимут приходу радіохвилі в точку її прийому
83
відносно опорного напрямку називаються радіопеленгаторами. Радіопеленг
відраховується від північного напрямку меридіана за годинниковою стрілкою
від 0 до 360°. В найпростішому випадку радіопеленгатор складається з АФС,
РПП та пристрою обробки і визначення пеленга. При цьому радіопеленгація
здійснюється шляхом обертання діаграми направленості пеленгаторної антени
до отримання на виході РПП певного значення рівня сигналу ДРВ, що
пеленгується. Якщо АФС пеленгатора попередньо орієнтована відносно
північного напрямку меридіана, то пеленг визначається по куту повороту
діаграми направленості антени від її початкового положення.

Рис. 4.1. Визначення: а - пеленга на ДРВ одним радіопеленгатором; б -

місцезнаходження ДРВ двома радіопеленгаторами

За допомогою одного радіопеленгатора можна визначити тільки пеленг і,

значить, азимут на ДРВ. Для визначення місцезнаходження ДРВ, що
пеленгується, необхідно мати мінімум два радіопеленгатори, рознесені на
достатню відстань один від одного (рис. 4.1, б). Місцезнаходження
працюючого ДРВ визначається точкою перетину ліній пеленгів від обох
радіопеленгаторів, що знаходяться в точках А і В, шляхом вимірювання кутів
ӨА і ӨВ.
Очевидно, що для ефективного пеленгування ДРВ, необхідне виконання
наступних умов [31]:
- енергія (потужність) сигналу, що надходить на вхід вимірювального
РПП, повинна бути достатньою для виявлення й вимірювання параметрів із
Заданими показниками якості;
- вимірювальний РПП повинен забезпечувати приймання сигналу на його
посівній частоті;
- антена РПП повинна забезпечувати приймання сигналу відповідної
поляризації та напрямку;
- РПП повинен забезпечувати приймання сигналу відповідних режимів
випромінювання (імпульсний, безперервний тощо).
Для цілей пеленгування найважливішими є два аспекти [7]:
- достовірне зображення істинного напрямку;
- зображення дуги кола великого радіуса, що проходить через місце
84
пеленгування, прямою лінією.
При цьому найчастіше застосовують класичний тріангуляційний
(кутомірний) метод оцінювання просторових координат ДРВ. Оскільки
конкретне місцезнаходження ДРВ невідоме, то для якомога точнішого його
визначення необхідно виміряти пеленги кількома рознесеними
радіопеленгаційними постами (ПП) і на одному з них провести обчислення
координат. При цьому, крім стаціонарних ПП, доцільно застосовувати хоча б
один мобільний ПП, розміщений на транспортному засобі, що дозволить
оперативно вести пошук ДРВ або уточнити його місцезнаходження. Антени
стаціонарних пеленгаторів розміщують, як правило, на дахах висотних
будинків таким чином, щоб вони знаходилися вище інших будинків і щоб
охопити район, що контролюється. Мінімальна кількість пеленгаторів для
визначення місцезнаходження ДРВ - два, однак необхідна - не менше трьох. В
цьому випадку при визначенні місцезнаходження ДРВ утворюється трикутник і
при відомій якості пеленгів можна розрахувати положення найбільш вірогідної
точки, яка приймається за оцінку місцезнаходження ДРВ.
Спрощений приклад вимірювання пеленгів кількома рознесеними ПП
наведений на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Вимірювання пеленгів рознесеними ПП

Безсумнівними перевагами цього методу є [32]:

- відсутність потреби точної часової синхронізації кожного із ПП з іншими
ПП;
- невеликий обсяг інформації, що передається від ПП до місця, де
відбувається визначення координат (наприклад, стаціонарного ПП);
- підвищена живучість - система зберігає повну працездатність при
зменшенні кількості ПП до трьох, а часткову - до двох.
Основні недоліки методу пов'язані з недоліками радіопеленгаторів:
- залежність похибки обчислення координат від взаємного розміщення ПП
і ДРВ;
- відносно висока вартість антенних радіопеленгаторів, особливо для
широкодіапазонних із коефіцієнтом перекриття по частоті більше 10;
85
 - вплив на точність пеленгування виду модуляції та ширини спектра частот
ДРВ (особливо для квазідоплерівських пеленгаторів).
Практично пеленгаційну "зарубку", тобто точку перетину ліній пеленгів,
можна отримати:
- при синхронній роботі трьох і більше стаціонарних ПП;
- при роботі одного мобільного ПП;
- з допомогою переносного радіопеленгатора;
- комбінованими методами, наприклад, при синхронній роботі
стаціонарного та мобільного ПП тощо.
Тріангуляційний метод визначення місцезнаходження ДРВ в основному
використовується в діапазоні частот від 30 до 3000 МГц, а для підвищення його
точності спільно з ним можливе поєднання різницево-далекомірного
(гіперболічного) методу оцінювання просторових координат ДРВ.
При визначенні місцезнаходження ДРВ різницево-далекомірним методом
його координати обчислюються на основі виміряних значень різниць затримок
у поширенні радіохвиль від ДРВ до різних постів спостереження. Метод
заснований на аналізі в системі єдиного часу різниці фаз обвідної сигналу, що
приймається не менше, ніж у трьох рознесених ПП. При цьому
використовується той випадок, коли для ДВЧ-УВЧ діапазонів період зміни
обвідної сумірний і частіше всього перевищує відстань від ДРВ до пунктів
спостереження. Для кожних двох пунктів завжди існує лінія (геометричне
місце точок отриманих значень різниці фаз обвідних), що проходить через ДРВ.
Ця лінія являє собою гіперболу з фокусами в точках розміщення постів
спостереження, тому цей метод визначення місцезнаходження ДРВ також
називають гіперболічним. Очевидно, що вказана система на основі двох постів
спостережень практично непрацездатна. Для трьох постів це вже буде три лінії,
але і в даному випадку не завжди можна визначити місцезнаходження ДРВ,
оскільки при певних умовах розміщення ДРВ і постів спостереження можливі
два і більше рішення системи гіперболічних рівнянь (див. рис. 4.3, точки А і Б).
Лише введення четвертого поста спостереження (гіпербола 1-4) дозволяє
знайти єдине рішення (точка А).
Для систем, в основу роботи яких покладений цей метод, характерна
незалежність результатів вимірювань від типу антен, що використовуються, і
від виду поляризації хвиль. Найкращі результати дає використання
ненаправлених антен. Ця властивість методу є його головною перевагою перед
тріангуляційним.
Основними недоліками різницево-далекомірного методу є [32]:
- неможливість визначення місцезнаходження джерела немодульованого
(монохроматичного) коливання (експериментальне встановлено, що
визначення місцезнаходження вузькосмугових ДРВ при співвідношенні
частоти дискретизації до ширини спектра менше 0,1 край утруднене);
- точність визначення місцезнаходження ДРВ залежить від його модуляції
(найкращі результати досягаються для джерел із гостроконечною та швидко
спадаючою автокореляційною функцією модулюючого сигналу);
86
 - необхідність точної синхронізації роботи всіх пунктів спостереження, що
суттєво ускладнює обладнання;
- значний обсяг інформації, яку необхідно передавати від постів
спостереження до місця визначення координат;
- необхідність швидкого обміну інформацією між постами спостереження.
В діапазоні ВЧ (1-30 МГц) застосовується також метод визначення
місцезнаходження одиночним радіопеленгатором (метод SSL), який дозволяє
встановити географічне місцезнаходження ДРВ одним радіопеленгатором
шляхом використання принципу кореляційної інтерферометрії. При цьому
використовують особливості іоносфери, яка розміщена на висоті 80 км і більше
від земної поверхні та насичена зарядженими частками - електронами та

Рис. 4.3. Система визначення координат при

різницево-далекомірному методі

позитивними іонами, що виникають внаслідок розпаду (іонізації) нейтральних

молекул повітря, викликаного насамперед ультрафіолетовим та рентгенівським
випромінюваннями Сонця, внаслідок чого верхня частина атмосфери стає
електропровідною і відбиває електромагнітні хвилі певної частоти.
Принцип роботи методу базується на тому, що дійсне проходження ВЧ
хвиль може бути змодельоване, виходячи з припущення, що їх відбиття від
іоносфери відбувається ніби від простого горизонтального дзеркала,
розміщеного на певній висоті h, тільки один раз. Система обробки даних,
отриманих за допомогою радіопеленгації (азимут  , кут ∆ місця приходу
сигналу), враховуючи іоносферні прогнози, дозволяє оцінити відстань D від
радіопеленгатора до ДРВ (рис. 4.4). Цей метод, в залежності від частоти та
умов поширення радіохвиль, добре працює на відстанях до 2500 км і його
доцільно використовувати у випадку визначення місцезнаходження ДРВ, коли
за географічними або часовими умовами чи по доступності до джерела
тріангуляційний метод застосований бути не може [7].
87
 Рис. 4.4. Принцип визначення місцезнаходження ДРВ одиночним
радіопеленгатором

Основним недоліком методу SSL є те, що він базується на припущенні,

ніби сигнал відбивається від іоносфери лише один раз (один стрибок), а
оскільки значення висот h іоносфери не можуть бути однозначними внаслідок
того, що густина іонів ніколи не буває стабільною і залежить від сезону, часу
доби, циклічних змін сонячної активності, географічної широти та інших
чинників, то можливі відбиття сигналу від шарів, які знаходяться на різних
висотах, що призводить до отримання декількох різних відстаней до ДРВ. З цієї
причини похибка пеленгів збільшується з висотою h і ростом кількості
відбиттів, а також із зменшенням відстані до ДРВ.
Перспективність використання цього методу викладена в Рекомендації
МСЕ-Р SM.854 і полягає в тому, що техніка, яка використовується в цих
системах, придатна для створення густої мережі радіомоніторингу в ВЧ-
діапазоні [33].
Визначення місцезнаходження ДРВ базується на алгоритмі розрахунку
його координат за значеннями результатів вимірювання пеленгів декількома
(N) ПП, координати місцезнаходження яких (Xn, Yn), n = 1, 2, ... , N вважаються
відомими. Для виконання функцій управління необхідний також пост
управління і спеціальний пост картографування, задачами якого є розрахунок
місцезнаходження ДРВ, відображення на карті пеленгів, виявлених ДРВ та
іншої супутньої інформації, а також ведення статистики. Розміщення постів
може бути довільним, але звичайним є розміщення поста управління, одного із
ПП та поста картографування в одному місці, що спрощує зв'язок між ними та
знижує витрати на засоби зв'язку. В той же час інші стаціонарні ПП, що
розміщені на віддаленні від центрального ПП, доцільно організовувати так,
щоб вони мали змогу працювати і під дистанційним управлінням із
центрального поста і автономно під безпосереднім управлінням операторів.
За результатами спостережень кожен ПП формує оцінку напрямку
приходу плоскої радіохвилі від ДРВ - пеленг  n    ;  Розроблений цілий ряд
88
методик вирішення задачі визначення місцезнаходження ДРВ на основі аналізу
виміряних пеленгів  n в прямокутній декартовій системі координат. При
ньому ігнорування радіуса кривизни Землі призводить до похибки визначення
географічних координат, що не перевищує 1 м, за умови, що найбільша
відстань між ПП та ДРВ сягає 50 км [32].
В якості найпростішого алгоритму визначення координат ДРВ
використовують оцінювання середнього значення координат точок перетину
пеленгів. Указаний принцип визначення місцезнаходження ДРВ трьома ПП
(N=3) схематично наведений на рис. 4.5.

Рис. 4.5. Принцип визначення координат ДРВ трьома ПП

Координати точки перетину пеленгів ПП і та ПП j Aij можуть бути

знайдені з наступних виразів
Х a  (d j sin  i  d i sin  j ) / sin( i   j ), (4.1)

Ya  (d j cos i  d i cos j ) / sin( i   j ), (4.2)

де d i  X i cos i  Yi sin  i і d j  X j cos j  Y j sin  j

При малих похибках пеленгування всі лінії пеленгів будуть перетинатися
між собою й утворювати N*(N - 1) /2 точок перетину Аij, але у випадку, коли
ДРВ знаходиться недалеко біля лінії, що з'єднує два ПП, даний алгоритм
призводить до суттєвих відхилень оцінки координат від їх істинних значень.
Тому при синтезі алгоритмів оцінки місцезнаходження ДРВ необхідно
враховувати взаємне геометричне розміщення ПП. В якості такої оцінки в
радіонавігації широко застосовується евристична оцінка за критерієм
89
найменших квадратів відстаней до ліній виміряних пеленгів. Принцип дії
даного алгоритму зображений на рис. 4.5. Величини r1, r2, r3 являють собою
перпендикуляри, опущені з точки ймовірного місцезнаходження ДРВ на лінії
N
пеленгів. Точка, в якій сума квадратів r
i 1
n
2
, мінімальна, і буде знайденим
місцем знаходження ДРВ. Очевидно, що для системи визначення
місцезнаходження ДРВ трьома ПП найменша похибка буде в тому випадку,
коли лінії пеленгів, що пересікаються, утворять правильний трикутник.
До недоліків алгоритму оцінки за критерієм найменших квадратів слід
віднести те, що він не враховує рівновіддаленість ПП від ДРВ, а також
можливу різну точність пеленгів. Наявність завмирань при поширенні
радіосигналів також може суттєво позначитися на точності пеленгування.
При територіальне - розподіленій системі пеленгування підвищити
точність визначення місцезнаходження ДРВ дозволяє наявність хоча б одного
мобільного ПП. Однією з особливостей застосування мобільного ПП є
необхідність визначення координат власного місцезнаходження та курсового
кута. Ця задача вирішується з допомогою різного роду навігаційних систем,
серед яких найбільш поширеною є система, що базується на глобальній
супутниковій навігаційній системі NAVSTAR GPS. В цьому випадку кожен
мобільний ПП обладнується GPS приймачем. Точність вимірювання координат
залежить від застосованого обладнання, особливості рельєфу місцевості і
складає від 5 до 30 м (без диференціальної корекції). Задача визначення
курсового кута мобільних ПП при малих та нульових швидкостях є
складнішою, оскільки вимагає наявності хоча б двох GPS приймачів. В
сучасних мобільних ПП точність вимірювання курсового кута залежить від
довжини базової лінії і складає 1-2° при відстанях між антенами GPS приймачів
1 м [32].
Одним із найважливіших чинників, що впливають на ефективність
територіальне - розподіленої системи пеленгування, є організація зв'язку між
ПП. Нині найбільш зручними для організації обміну інформації в
автоматизованій системі є локальні обчислювальні мережі, в яких фізичними
носіями інформації можуть бути дротові лінії, коаксіальні кабелі, радіоканали,
оптоволоконні кабелі, причому прикладне програмне забезпечення, що
призначене для передачі інформації по цих мережах, не залежить від вибраного
носія Інформації і може бути налаштоване для роботи з будь-яким із них.
Для визначення місцезнаходження ДРВ за даними пеленгування необхідно
мати цифрову карту, на яку повинні бути нанесені пеленги, отримані кожним
ПП, та вказане їх власне місцезнаходження. У випадку використання в складі
системи визначення місцезнаходження ДРВ мобільних ПП необхідно постійно
враховувати та відображувати на карті навігаційну інформацію, що динамічно
змінюється, тобто дані про місцезнаходження та азимути мобільних ПП. Тому
ці карти разом із даними GPS є важливим засобом визначення
місцезнаходження та курсових кутів мобільних ПП.
Щоб отримати вірні результати, вказаний на карті кут повинен відповідати
90
такому ж кутові на місцевості. Для гарантування виконання цієї вимоги
необхідно враховувати пов'язані з використанням карт проблеми, наприклад,
різні типи картографічних проекцій та їх характеристики, що мають
відношення до призначення даної карти. Проблема заключається в тому, щоб
якомога точніше відобразити сферичну поверхню Землі на площині, оскільки
не Існує способів перетворення сферичної поверхні в плоску без спотворень
Відображення місцезнаходження ДРВ на місцевості реалізується на базі
картографічної системи, до якої пред'являються наступні основні вимоги [32]:
- можливість використання як растрових так і векторних карт, що
пов'язано з незначним розвитком ринку векторних карт на даний час;
- необхідність мінімальних ресурсів для роботи, включаючи оперативну
пам'ять комп'ютера та швидкість обробки Інформації на ньому, що обумовлено
необхідністю роботи системи на одному комп'ютері з декількома
картографічними додатками, що інтенсивно використовують пам'ять та
обчислювальний ресурс;
- швидкодія в процесі зміни масштабу або "прокручування" карти, що
необхідно при роботі з клавіатури;
- наявність засобів розробки та поширення картографічних додатків;
- незалежність карти місцевості та даних користувача;
- наявність відкритого інтерфейсу доступу з боку зовнішніх програм для
забезпечення можливості розширення обсягу інформації та паралельного
виведення результатів роботи декількох програм.
Картографічна система повинна забезпечувати відображення [8]:
- місцезнаходження антен радіопередавачів (розміщених в обумовленому
регіоні, передавачів певного типу, передавачів, що працюють у заданому
діапазоні частот, незареєстрованих ДРВ тощо);
- безпосередньо на карті інформації щодо вибраного радіопередавача: його
технічні параметри, результати радіочастотного контролю, терміни планових
перевірок тощо;
- розміщення РКП (в тому числі динамічне відображення поточного
положення мобільних постів) та зон дії вибраних РКП;
- процесу радіопеленгування та/або його результатів із прокладанням
пеленгів на карті;
- зон або джерел індустрійних завад із зазначенням їх параметрів;
- даних ЕМС за результатом роботи зовнішніх програм.
До складу картографічної системи повинна входити спеціалізована база
даних, яка дозволяє зберігати і в подальшому використовувати інформацію про
пеленги та виявлені ДРВ із їх основними характеристиками: частотою, часом
виявлення або отримання пеленга, смуги займаних частот тощо.

4.2 Помилки пеленгування ДРВ

Якість пеленгів в залежності від умов пеленгування і діапазону частот

сигналів ДРВ (до 30 МГц та понад 30 МГц) у відповідності з Рекомендацією
91
МСЕ-Р SM.1269 поділяється на чотири класи: А, В, С і D (таблиця 4.1). Згідно
даних таблиці 4.1 пеленг відноситься до класу А і вважається добрим, якщо при
його оцінюванні задовольняються всі умови перелічені в стовпцеві А,
аналогічно - для пеленгів В і С. пеленг класу D може лише дати уяву про
сектор, в якому знаходиться ДРВ. В сучасних радіопеленгаторах показник
якості пеленга визначається автоматично.

Таблиця 4.1. Класифікація якості пеленгів

Клас якості пеленга

Характеристики
пеленгування А В С
D
(добрий) (задовільний) (прийнятний)
Помилка визначення ±2° ±5° ±10° понад ±10°
пеленгів (±1°) (±2°) (±5°) (понад ± 5°)
дуже добрий ледве
Рівень сигналу досить добрий слабкий
або добрий помітний
Наявність завад незначні слабкі сильні
дуже
сильні
Коливання значень до З° від 3° до 5° від 5° до 10° понад
пеленгів (до 1°) (від 1 ° до 3°) (від 3° до 5°) 10° (5°)
Тривалість
достатня коротка дуже коротка недостатня
спостережень

Примітки.
1. В дужках наведені дані для сигналів із частотами понад 30 МГц.
2. Імовірність того, що похибки визначення пеленгів перевищують
зазначені - не більше 5 %.
В реальних умовах пеленгування ДРВ можливість отримання якісних
пеленгів суттєво ускладнюється внаслідок [34]:
- складної завадової обстановки, яка характеризується розширенням
діапазону РЧС сигналу, зменшенням частотного інтервалу між виділеними
смутами частот (каналами), високим завантаженням та інтенсивністю роботи
РЕЗ;
- різних умов поширення радіохвиль у різних частотних діапазонах, що
призводить до суттєвих відмінностей структур електромагнітних полів
радіосигналів за поляризаційними та часовими параметрами, часто невідомими;
- необхідності широкого сканування (огляду) в горизонтальній (у межах 2π
радіан) та вертикальній (до 0,5π радіан) площинах;
- великої кількості джерел спотворення електромагнітних хвиль ДРВ, що
пеленгуються;
- великого (більше 120 дБ) динамічного діапазону радіосигналів.
Основними чинниками, які суттєво впливають на точність пеленгування
ДРВ, є [7]:
- похибки, що обумовлені обладнанням радіопеленгатора чи методом
пеленгування;
92
 - місцезнаходження радіопеленгатора;
- особливості поширення радіохвиль;
- суб'єктивні помилки.
Похибка, що обумовлена обладнанням радіопеленгатора чи методом
пеленгування - інструментальна (апаратурна) похибка - це похибка відліку
пеленга в умовах наближених до ідеальних (при відсутності відбиття сигналу,
впливу рельєфу земної поверхні, радіозавад, спотворень поляризації тощо) і за
умови приймання сигналу заданої поляризації та отримання відліку пеленга за
заданий (робочий) час пеленгування при заданому рівні сигналу в місці
розміщення радіопеленгатора. Вона викликана недосконалістю І неточністю
регулювання самого радіопеленгатора, а також неточністю виготовлення та
регулювання його складових частин.
Інструментальна похибка - це потенційна точність радіопеленгатора, що
визначається як середньоквадратична помилка пеленгування в усьому
робочому діапазоні частот та діапазоні кутів приходу сигналу (азимутів) за
формулою
N 1

 (a i  a i* ) 2 (4.3)
 i 0

N
де аi – пеленг (i = 0, 1,2, ... , N- 1);
аi* - істинний азимут;
N - кількість азимутів, використаних при розрахунках.
В основному інструментальна похибка є систематичною помилкою, яка
може бути врахована шляхом внесення відповідних поправок до результатів
пеленгування, але в ній може бути випадкова складова, що визначається,
наприклад, методом обробки інформації, дискретністю відліків тощо. На
відміну від систематичних похибок для випадкових помилок характерною
особливістю є те, що вони виникають під впливом багатьох незалежних
чинників, дія яких при переході від одного вимірювання до іншого змінюється,
тому не можуть бути враховані внесенням якихось поправок до результатів
пеленгування. Інші похибки радіопеленгаторів, що обумовлені дією
середовища поширення радіохвиль (наприклад, іоносфери), шумів (наприклад,
унаслідок низького відношення сигнал/шум у певному міст) до
інструментальної похибки не включаються. Інструментальна похибка може
бути зменшена калібруванням обладнання по частоті та куту приходу сигналу.
Похибки, обумовлені місцезнаходженням радіопеленгатора (його АС),
викликаються вторинними електромагнітними полями, які появляються
внаслідок нерівностей рельєфу місцевості або особливостей ландшафту
поблизу радіопеленгатора, і призводять до суттєвого спотворення фронту хвилі
електромагнітного поля. Вони залежать від напрямку па ДРВ та частоти його
радіовипромінювання і можуть розглядатися як змінні похибки.
У мобільних радіопеленгаторах, в яких АС розміщена на даху
автотранспортного засобу, в результаті вторинного випромінювання при
відбитті радіохвиль від металевих корпусних частин автомобіля ДН АС
93
спотворюється, що призводить до збільшення помилок пеленгування, які на
окремих азимутах можуть сягати від 15° до 20°. Вплив корпусу
автотранспортного засобу на помилки пеленгування теоретично може бути
врахований при вирішенні задачі визначення напрямку на ДРВ з урахуванням
дифракції електромагнітних хвиль, що приймаються антеною, але в реальних
умовах автомобіль і оточуючі його об'єкти мають складну форму взаємозв'язку,
тому теоретичне рішення задачі дифракції приводить до дуже громіздких
розрахунків. Крім цього, розрахунки не завжди дають вірні результати,
оскільки інколи просто неможливо врахувати всі індивідуальні особливості
електропровідних властивостей автомобіля, наприклад, розміри і точну форму
його вікон, дверей, особливості поверхні даху тощо. Ситуація ще більше
ускладнюється, коли на автотранспортному засобі є елементи, що можуть
викликати резонансні ефекти, наприклад, кронштейни кріплення АС,
вентиляційні люки, антени систем зв'язку. Похибки пеленгування на частотах
резонансу можуть перевищувати 30°, тому в умовах сильного впливу на
результати пеленгування корпусу більш прийнятними виявляються методи, що
базуються на використанні експериментальних даних, отриманих для
конкретної АС на конкретному автотранспортному засобі. Якщо при
вимірюваннях виявляються резонансні ефекти, то проводиться пошук і, по
можливості, усунення причин, що їх викликають, наприклад, шляхом
створення гальванічних зв'язків резонуючого елемента із шасі автомобіля [28].
Похибки, обумовлені особливістю поширення радіохвиль, виникають у
зв'язку з неоднорідністю умов поширення, що може призвести до бокових
відхилень напрямку поширення радіохвиль відносно напрямку дуги великого
кола між ДРВ та радіопеленгатором. Крім цього, неоднорідність умов
поширення радіохвиль також призводить до поляризаційних похибок, які у
випадку іоносферного поширення можуть бути неоднаковими в різні моменти
часу. Указані чинники призводять до спотворення електромагнітного поля,
тому на практиці особливо важливою є поведінка радіопеленгатора в реальних
умовах роботи.
Незалежно від методу пеленгування, кожен радіопеленгатор отримує
інформацію про напрямок на ДРВ по рівню електромагнітного поля, яке
прийнято вважати однорідним за умови не спотвореного поширення
радіохвиль. Однак у цьому ідеальному випадку, який фактично навряд чи
можливий, хвильові фронти є плоскими, тобто лінії з рівними фазами та
рівними амплітудами являють собою прямі паралельні лінії.
На шляху поширення електромагнітні хвилі відбиваються від перешкод і
піддаються дифракції від їх країв. У ВЧ діапазоні можливий також
багатопроменевий прийом через особливі, головним чином, залежні від
частоти, умови поширення. В результаті появляються завади і початковий
плоский фронт хвилі спотворюється. Різноманітні спотворення викликаються
також певними співвідношеннями амплітуд, фаз, кількості взаємно
інтерферуючих хвиль та відмінністю кутів їх приходу.
Значення частини фронту хвилі, яку може сприймати антена, залежить від
94
розміру D її апертури (бази). Напрямок на ДРВ, визначений з допомогою РПП,
завжди являється лінією, що перпендикулярна усередненій частині фронту
хвилі. В залежності від розмірів апертури антени відносно просторового
періоду нерівномірності фази спотвореного поля, в такому полі можуть бути
отримані найрізноманітніші результати (див. рис. 4.6). Тому для приведення до
мінімуму похибок від спотворення поля рекомендують вибирати антени РПП із
більшими відносно довжини хвилі λ розмірами. Широкоапертурні
радіопеленгаторні антени характеризуються відношенням D/λ > 1, а
вузькоапертурні - відношенням D/λ < 0,5. Проміжні співвідношення
відносяться до середньоапертурних антен [7].

Рис. 4.6. Приймання радіохвиль широкоапертурною та вузькоапертурною

антенами

Зміни напрямку поширення радіохвиль внаслідок неоднорідності умов їх

поширення можуть бути повільними або швидкими, тому неможливо бути
впевненим у точності пеленга, якщо спостереження обмежуються тривалістю
на протязі декількох хвилин, оскільки в даному випадку не враховується вплив
повільних змін у напрямку поширення. Для врахування дії цього змінного
чинника, необхідно збільшити тривалість спостережень до декількох годин,
при цьому для підвищення точності немає сенсу проводити більше десяти
вимірювань підряд, але їх необхідно повторювати з інтервалами в одну годину і
більше.
Суб'єктивні помилки - це помилки операторів радіочастотного контролю,
виключаючи випадкові, які обумовлені неточністю відліку пеленга оператором,
а також тим, що, проводячи пеленгування та вимірювання параметрів по
одному і тому ж ДРВ, оператори схильні брати близькі одні до других цифри.
Ця тенденція більш помітна при роботі в ручному режимі пеленгації, ніж в
автоматичному. Суб'єктивні помилки залежать від чутливості
радіопеленгатора, напруженості поля ДРВ, що пеленгується, досвіду та
95
індивідуальних здібностей оператора. Найбільшого значення вони досягають
при пеленгуванні в тяжких умовах. Підвищення точності пеленгування за
рахунок зменшення суб'єктивних помилок досягається шляхом проведення
багаторазового пеленгування.
Ще одна причина похибки пеленгів може бути віднесена до додаткової
складової, пов'язаної з точністю установки оператором опорного рівня
(істинної півночі), що особливо важливо для мобільних та переносних
радіопеленгаторів [7].
При експлуатації радіопеленгатора всі похибки пеленгування, за винятком
інструментальної, пов'язані з реальними умовами його роботи. При
експлуатаційних випробуваннях радіопеленгаторів помилка пеленгування
визначається лише розміщенням пеленгатора та каналом зв'язку, тобто для
стаціонарного радіопеленгатора експлуатаційна похибка - це практично
інструментальна похибка плюс похибка за рахунок дії когерентних завад, що
виникають внаслідок додаткового відбиття сигналу під впливом оточуючого
його середовища, в результаті чого багаторазово відбитий сигнал приходить з
напрямку, відмінного від дійсного напрямку на ДРВ. Для мобільного
радіопеленгатора в експлуатаційну похибку автоматично буде включена також
похибка, викликана часовими змінами в каналі зв'язку внаслідок руху
автотранспортного засобу та впливу оточуючих рухомих об'єктів. Зрозуміло,
що експлуатаційна похибка завжди гірша за інструментальну, тому в процесі
експлуатації радіопеленгаторів завжди потрібно по можливості приймати
заходи по зменшенню впливів зовнішніх чинників, що понижують точність
пеленгації.
Ситуації, коли виникає когерентна завада при різноманітних варіантах
розміщення ДРВ і радіопеленгатора та нових каналах зв'язку, що появляються
при цьому, не піддаються точній імовірній оцінці, тому реальна експлуатаційна
похибка пеленгування об'єктивно може бути визначена лише статистичними
методами за умови проведення спеціальних експлуатаційних випробувань і є
визначальною характеристикою пеленгатора.
Інколи експлуатаційну похибку радіопеленгатора визначають лише по тих
ситуаціях, які дають помилку пеленга в межах деякого припустимого значення
й окремо визначається відсоток (або ймовірність) ситуації, коли пеленг
перевищує це припустиме значення. Такі пеленги називають недостовірними і
ймовірність їх отримання є важливою характеристикою радіопеленгатора.
Зазвичай, ці пеленги не враховуються при визначенні місцезнаходження ДРВ,
але якщо ймовірність отримання їх досить висока (наприклад, більше 10 %), то
необхідно мати таку надлишкову кількість радіопеленгаторів, щоб при
виключенні хоча б одного з них залишилося ще три пеленгатори для
визначення місцезнаходження ДРВ.
У випадку, якщо експлуатаційні випробування не були проведені або
значення експлуатаційної похибки пеленгування невідомі, то вони можуть бути
наближено оцінені по типових ситуаціях з урахуванням імовірності виникнення
ситуації, за якої можливе отримання недостовірних пеленгів.
96
 При дії на радіопеленгатор двох сигналів, основного і, наприклад,
радіозавади, показання пеленга для основного сигналу можуть змінюватися.
Здатність радіопеленгатора зберігати у відомих межах свою точність при
наявності завади називається його завадозахищеністю.
Завадозахищеність радіопеленгатора характеризує напруженість поля
радіозавади, яка викликає помилку, що не перевищує припустиме значення.
Очевидно, що чим вища напруженість поля завади в даному випадку, тим
краща завадозахищеність. Напруженість поля завади, що характеризує
завадозахищеність, залежить від напруженості поля радіосигналу, рівня
розстроювання по частоті завади відносно сигналу і від просторового кута між
напрямками на джерела сигналу та завади. Напруженість поля завади, як
правило, задається відносно напруженості поля сигналу в децибелах.
Особливо ускладнюється пеленгування в умовах міста через наявність
когерентних завад, викликаних відсутністю прямої видимості між ДРВ і
пеленгатором та багаторазовим відбиттям сигналів, і завад в сполученому
каналі, викликаних роботою двох ДРВ на близьких частотах, які одночасно
приймає пеленгатор. Стійкість певного типу радіопеленгатора до таких завад і
визначає якість вирішення задачі визначення місцезнаходження ДРВ.
Ймовірності отримання недостовірних пеленгів різними типами
радіопеленгаторів визначають на основі аналізу результатів конкретних умов їх
експлуатації. При цьому, виділяють дві основні групи типових умов
експлуатації:
- найбільш наближена до ідеальної - антени пеленгатора знаходяться над
дахами найвищих будівель, рельєф місцевості плоский, забудова наближена до
рівномірної;
- суттєво вирізняється від ідеальної - поблизу антен пеленгатора є об'єкти
чи предмети, від яких відбиваються радіосигнали, або висота, на якій
знаходяться антени пеленгатора, не перевищує середню висоту забудови, або
має місце суттєво нерівномірна забудова та порізаний рельєф місцевості.
Для експлуатації різних типів радіопеленгаторів в цих ситуаціях
орієнтовна оцінка відсотка отримання недостовірних пеленгів наведена в
таблиці 4.2 [35].

Таблиця 4.2. Орієнтовні значення відсотків отримання недостовірних пеленгів

в залежності від умов експлуатації

Тип радіопеленгатора
Умови експлуатації Квазідоплерівський Інтерферометри 3 формуванням
вузької ДН
Близькі до ідеальних
5 ... 7 % 3 ... 5 % 1 ... 2 %
Суттєво відмінні від
ідеальних 15... 20% 10... 15% 3 ... 5 %

97
 Очевидно, що в умовах експлуатації, наближених до ідеальних, де всі типи
радіопеленгаторів дають близьку достовірність пеленга (малий, хоч і дещо
різний відсоток недостовірних пеленгів), можна вибирати більш прості, і, як
правило, більш дешеві типи радіопеленгаторів. Для складних умов
пеленгування доцільно орієнтуватися на більш завадозахищені типи
радіопеленгаторів - інтерферометри або на пеленгатори з формуванням вузької
ДН.
При виборі методу пеленгації та типу радіопеленгатора доцільно:
1) мати якомога більший обсяг інформації щодо характеристик та
параметрів радіопеленгаторів;
2) врахувати, що радіопеленгатор повинен забезпечувати пеленгування
всієї номенклатури радіосигналів, для роботи з якими він буде
використовуватися, тобто як вузькосмугових, так і широкосмугових сигналів,
при цьому, необхідно звертати увагу на показники якості сигналів при дії
радіозавад, а не лише на співвідношення сигнал/завада (сигнал/шум);
3) провести оцінку умов використання радіопеленгатора в регіоні
(можливість розміщення антен, рівень забудови, рельєф місцевості тощо);
4) за умов експлуатації, близьких до ідеальних, орієнтуватися на більш
дешеві радіопеленгатори при сумірних значеннях основних параметрів, при
цьому необхідно мати на увазі, що для покращення якості визначення
місцезнаходження ДРВ, можливо доведеться збільшити кількість
радіопеленгаторів для виключення недостовірних пеленгів.
Характеристики радіопеленгаторів визначаються не тільки їх параметрами,
характерними для певного типу радіопеленгатора, а і конкретним його
виконанням. При виборі радіопеленгатора необхідно враховувати наступні
характеристики [35]:
- метод пеленгування (принцип дії та детальна характеристика
особливостей його реалізації);
- діапазон частот (розбивка на піддіапазони);
- чутливість (мінімальний рівень сигналу в місці розміщення антен, при
якому реалізується інструментальна точність протягом робочого часу
пеленгування) та значення чутливості по діапазону частот (графічна залежність
або детальна таблиця);
- поляризація сигналів (повинні бути вказані кути місця, за яких
зберігається точність пеленгування);
- інструментальна (апаратурна) точність пеленгування (значення
середньоквадратичної похибки в градусах);
- робочий час пеленгування (час, протягом якого реалізується
інструментальна похибка пеленгування);
- мінімальний час пеленгування з пониженням Інструментальної точності
пеленгування (час, протягом якого може бути отриманий відлік пеленга),
- точність пеленгування при наявності когерентної завади (для одного
відбитого радіосигналу (радіозавади) та для багаторазово відбитих сигналів);
- точність пеленгування при наявності завади в сполученому каналі
98
(наявність двох сигналів на різних частотах в тракті ПЧ РПП);
- точність пеленгування модульованих сигналів (вузькосмугових AM та
ЧМ сигналів, широкосмугових ЧМ сигналів тощо);
- динамічний діапазон;
- показник якості пеленга (опис показника та кількісні характеристики);
- вимоги до розміщення антен (повинні бути детально обумовлені вимоги,
за яких виключається або мінімізується вплив місця розміщення антен на
точність пеленгування та інші параметри радіопеленгатора);
- відомості про експлуатаційні характеристики та випробування (в тому
числі повинна бути вказана експлуатаційна точність пеленгування та кількість
недостовірних пеленгів при проведенні офіційних експлуатаційних
випробувань);
- додаткові відомості про радіопеленгатор (наприклад, наявність режиму
автоматичного пеленгування та можливості пеленгування в певних смугах
частот, завадозахищеність тощо);
- конструктивні та інші характеристики (розміри та склад антен, наявність
щогли та грозозахисту, умови електроживлення та експлуатації, маса, габаритні
розміри тощо);
- вартість та умови поставки.

4.3 Основні типи радіопеленгаторів, що застосовуються при

радіочастотному контролі та визначенні місцезнаходження ДРВ

При проведенні радіоконтролю та визначенні місцезнаходження ДРВ

найчастіше застосовуються радіопеленгатори, основні типи яких наведені на
рис. 4.7 [7, 8].
Амплітудні радіопеленгатори з використанням слабонаправлених
антен є досить поширеними, їх АС складається з розміщених по колу певної
кількості антенних елементів (наприклад, восьми), кожен з яких має ДН,
зображену на рис. 4.8. Антенний комутатор (АК) послідовно підключає виходи
антенних елементів до входу РПП з частотою комутації Fk. Амплітуда сигналу
фіксується пристроєм обробки визначення пеленга. При цьому застосовуються
наступні варіанти обробки результатів при отриманні відліку пеленга:
- виділення із отриманих відліків першої гармоніки f1 і порівняння її фази з
фазою частоти комутації Fk;
- обчислення координати "центра ваги" ДН за отриманими відліками;
- порівняння дискретних відліків ДН з еталонними для даної частоти і
визначення максимуму за методом найменших квадратів.
З наведених методів найбільш ефективний, при відповідній реалізації,
метод еталонів, найпростіший - перший варіант, достатньо ефективний та
простий - по "центру ваги".
В якості антенних елементів використовуються пари рамок, пари
фазованих вібраторів, положення щілин у стінках хвилеводу щілинної антени
тощо Зрозуміло, що чим більша кількість антенних елементів, тим меншою
99
може бути ширина ДН, щоправда, цей параметр визначається також
габаритними розмірами АС, значенням нижньої частоти сигналу та типом
антенних елементів.
Основні переваги радіопеленгаторів такого типу - це простота реалізації та
достатня швидкодія.
Основні недоліки:
- жорсткі вимоги до ідентичності антенних елементів, що суттєво впливає
на точність пеленгування;
- слабка направленість ДН і, як наслідок, поганий захист від когерентної
радіозавади і завади в сполученому каналі.
Радіопеленгатори такого типу особливо часто використовуються на
автотранспортних засобах для роботи у верхній частині УКХ діапазону.

Рис. 4.7. Загальна класифікація радіопеленгаторів

Амплітудні радіопеленгатори типу Едкок (Adcock) та Н-Едкок

базуються на двох рознесених на відстань не більшу половини довжини хвилі
пеленгаторних парах - вертикальних і протифазно ввімкнених вібраторах.
Вертикально поляризований сигнал, що приходить з напрямку φ, наводить в
такій парі електрорушійну силу Е, пропорційну sin φ. При використанні двох
пеленгаторних пар, розміщених під кутом не більше 90°, напрямок на ДРВ
визначається співвідношенням
sin  sin  E1
  arctg , причому  , (4.4)
cos  cos  E 2
де Е1, Е2 - амплітуди електрорушійної сили відповідних пеленгаторних
100
пар.
Принцип побудови двоканального амплітудного радіопеленгатора Н-
Едкок наведений на рис. 4.9.
В радіопеленгаторі використовується двоканальний РПП із спільним
гетеродином, причому радіоприймальні тракти приймача повинні мати
ідентичні комплексні коефіцієнти передачі та фазові зсуви. При зміні кута
приходу сигналу на 180° фази сигналів Е1 та Е2 змінюються на 90°, що
використовується для визначення напрямку на ДРВ, наприклад, шляхом
застосування ненаправленої антени і її почергового підключення до одного з
радіоприймальних каналів з подальшою обробкою результатів вимірювання,
визначення та індикації пеленга.

Рис. 4.8. Амплітудний радіопеленгатор з перемиканням елементів АС:

а- приклад розміщення елементів АС; б - структурна схема
радіопеленгатора; в - типова ДН окремого антенного елемента

Основні переваги радіопеленгаторів типу Н-Едкок:

- простота реалізації АС;
- достатня швидкодія;
- можливість підвищення точності пеленгування шляхом збільшення
кількості пеленгаторних пар.
Основні недоліки:
- необхідність вирівнювання комплексних коефіцієнтів передачі та
фазових зсувів радіоприймальних трактів;
- відсутність селективності по азимуту і відповідно захищеності від дії
101
когерентних завад та завад у сполученому каналі;
- наявність похибок внаслідок неідентичності пеленгаторних пар.

Рис. 4.9. Принцип побудови

двоканального амплітудного радіопеленгатора типу Н-Едкок

Амплітудні радіопеленгатори з формуванням вузької ДН та

механічним обертанням антени застосовуються в основному на частотах
понад 200 МГц. В якості антени в них найчастіше використовують антенні
решітки або антени з досить вузьким робочим діапазоном частот.
Переваги:
- простота конструкції;
- стійкість по відношенню до когерентної радіозавади і завади в
сполученому каналі.
Недоліки:
- значні габаритні розміри в нижній частині УКХ діапазону;
- обмеження в швидкодії та в можливості приймання сигналів на частотах
понад (400 - 600) МГц внаслідок механічного обертання антени.
Амплітудні радіопеленгатори з формуванням вузької ДН та
комутуючою електронною решіткою системи Вулленвебера (Wullenweber) -
це системи з вимірюванням амплітуди в одиночному каналі з електронним
скануванням ДН антени. Зазвичай ці системи використовують дуже велику
кількість антен, зібраних в кругову решітку. Одночасне комбінування груп
антен та застосування ліній затримки дозволяє сфокусувати ДН АС в
потрібному напрямку. Вимірювання проводяться не по одній, а одночасно по
декількох суміжних антенних решітках.
Застосовуються також радіопеленгаторні системи з широкою апертурою,
які використовують великі антенні решітки, зібрані в концентричні кругові
секції, які в свою чергу з'єднуються таким чином, щоб сформувати керовану
ДН АС (вузький промінь при фазному підсумовуванні каналів та нульовий
прийом при протифазному підсумовуванні каналів). Часто в центрі секцій для
підвищення ефективності встановлюють циліндричний рефлектор.
Радіопеленгатори системи Вулленвебера мають високу вартість і традиційно
використовуються у ВЧ діапазоні на стаціонарних ПП.
При скануванні АС пеленг визначається кутом, що відповідає
мінімальному або максимальному значенню рівня сигналу (в залежності від
типу антени).
102
 Переваги:
- вузька ДН і відповідно висока захищеність від когерентних радіозавад та
завад в сполученому каналі;
- висока швидкодія;
- висока чутливість за рахунок формування вузької ДН. Недоліки:
- складність конструкції;
- обмежена швидкодія при роботі з сигналами тривалістю не більше
одиниць мікросекунд.
Класичні фазові радіопеленгатори використовують механічний рух по
колу вертикального вібратора і порівняння фази сигналу на ньому з фазою
сигналу, що приходить на нерухомий вібратор, який розміщений в центрі кола.
Максимум різниці фаз відповідає напрямку приходу сигналу. В сучасних
радіопеленгаторах замість механічного руху по колу вертикального вібратора
застосовують дискретне перемикання розміщених по колу антенних елементів.
Крім вказаної АС до складу радіопеленгатора такого типу входять
двоканальний РПП із спільним гетеродином, обмежувач амплітуди сигналу
(для виключення впливу амплітудної модуляції), суматор (або пристрій
віднімання) сигналів з обох РПП, фазовий детектор і пристрій обробки та
індикації пеленга.
Переваги:
- простота АС;
- досить простий алгоритм обробки сигналів при отриманні відліку
пеленга;
- відсутність впливу наявної амплітудної модуляції.
Основним недоліком є низька захищеність від дії когерентних радіозавад
та завад в сполученому каналі внаслідок застосування ненаправлених антен.
Доплерівські радіопеленгатори базуються на використанні викликаної
ефектом Доплера фазової модуляції, яка виникає при русі по колу приймальної
антени. Суть ефекту Доплера заключається в тому, що відносне (взаємне)
переміщення приймача і передавача призводить до зміни фази (а отже, і
частоти) коливань, що приймаються, в результаті чого їх частота стає
відмінною від частоти випромінених коливань [36].
Якщо ненаправлена в горизонтальній площині приймальна антена
(наприклад, вертикальний вібратор) обертається з кутовою частотою Ω по колу
радіусом R в полі, створеному віддаленим передавачем електромагнітних
коливань з частотою ω, то обумовлений рухом антени приріст фази
електрорушійної сили, що в ній наводиться, від'ємний в проміжки часу, коли
антена віддаляється від ДРВ, або додатній, коли антена наближається до ДРВ, і
дорівнює нулю в моменти, коли напрямок руху антени перпендикулярний
напрямку поширення хвилі. В першому випадку проекція вектора швидкості
руху антени на лінію АО збігається з напрямком поширення радіохвилі (рис.
4.10).

103
 Рис. 4.10. Процес зміни фази коливань
в радіопеленгаторі з використанням ефекту Доплера

Якщо фазу електрорушійної сили, що наводиться в антені, розміщеній у

центрі кола (точка О), прийняти за початкову і рівну
φ0 = ω * t, (4.5)
то для антени, яка рухається по колу з центром у точці О, миттєве значення
фази наведеної електрорушійної сили буде відрізнятися від φ0 на величину
2
 R cos(t   ) (4.6)

де α - азимут на ДРВ;
λ - довжина хвилі електромагнітних коливань;
Ωt - поточне значення пеленга обертової антени радіопеленгатора.
При цьому миттєве значення електрорушійної сили у антені дорівнює
 2 
e  E sin t  R cos(t   ) , (4.7)
  
тобто електрорушійна сила у антені радіопеленгатора модульована по фазі
частотою Ω, причому фаза модульованого коливання відповідає азимуту на
ДРВ, що пеленгується.
Максимальне значення відхилення фази (відносно φ0), яке відбувається
при обертанні антени, характеризується індексом фазової модуляції
2
  R (4.8)

Якщо прийняті коливання підсилити і подати на фазовий детектор, то при
малих значеннях відношення R/λ на виході детектора можна отримати
коливання модулюючої частоти Ω, фаза яких відповідає азимуту а на ДРВ, що
пеленгується, тобто
u c  U c cos(t   ) (4.9)
Таким чином, при русі антени радіопеленгатора відносно ДРВ, сигнали
якого пеленгуються, виникає доплерівський зсув частоти, при цьому монополь,
що рухається по колу, приймає сигнали ДРВ з доплерівським зсувом частоти
104
пропорційним куту приходу сигналу та швидкості обертання приймальної
антени. Пеленг сигналу дотичний до кола, яке при русі описує антена, в точці,
де знаходиться максимальний доплерівський зсув. Швидкість обертання при
використанні прямого доплерівського методу на частотах до УВЧ діапазону
зазвичай не має значення, тому був розроблений метод електронного
перемикання великої кількості елементів антени для імітації обертання антени
при нерухомій круговій антенній решітці, відомий під назвою
квазідоплерівського.
Квазідоплерівські радіопеленгатори використовують нерухомі,
розміщені по колу, антенні елементи (зазвичай вібратори) з їх почерговою
попарною комутацією і протифазним підсумовуванням сигналів. Практично -
це фазові радіопеленгатори, у яких антенні пари (наприклад, Н-Едкок)
перемикаються з певною частотою таким чином, що імітується їх обертання з
частотою Ω. Далі результуючі сигнали антенних пар приймаються РПП,
обмежуються, обробляються частотним детектором (ЧД), а потім фаза
отриманого коливання порівнюється з фазою частоти обертання і визначається
пеленг на ДРВ.
Структурна схема такого радіопеленгатора наведена на рис. 4.11.

.. Суматор РПП ЧД ФД і визначення

.
АС Комутатор пеленга

Fком

Рис. 4.11. Структурна схема квазідоплерівського радіопеленгатора

Переваги:
- простота реалізації АС та конструкції самого радіопеленгатора;
- стійкість по відношенню до амплітудної модуляції.
Недолік спільний для всіх фазових радіопеленгаторів, а саме - низька
захищеність від дії когерентних радіозавад та завад в сполученому каналі.
Квазідоплерівські радіопеленгатори досить поширені, застосовуються на
стаціонарних та мобільних ПП. Для забезпечення більш широкого охоплення
РЧС в них часто використовують активні антени та антенні елементи
невеликих розмірів, що дозволяє зменшити габаритні розміри
радіопеленгаторів і застосовувати їх в якості переносних.
Принцип дії фазових інтерферометричних радіопеленгаторів оснований на
використанні двох радіоприймальних каналів зі спільним гетеродином, до яких
підключені дві незалежні АС - ненаправлена опорна та АС, яка часто може
бути виконана у вигляді антенної решітки з розміщених по колу антенних
елементів, що послідовно підключаються до одного з радіоприймальних
каналів, і порівнянні фази сигналу цієї АС з фазою сигналу опорної АС (рис.
4.12). В пристрої обробки і визначення пеленга провадиться аналого-цифрове
перетворення результатів вимірювання двох прийнятих сигналів, оцінка їх
105
фазової затримки і визначення за рівнем цієї затримки кута приходу сигналу.

Рис. 4.12. Структурна схема фазового інтерферометричного радіопеленгатора

В амплітудно-фазових інтерферометричних радіопеленгаторах

пеленгування ДРВ проводиться шляхом вимірюванням методом кореляційної
інтерферометрії комплексних напруг сигналів (амплітуди і фази) для кожної
антени одночасно, їх подальшої обробки й оцінювання лінії пеленга. Як і
фазовий метод, метод кореляційної інтерферометрії базується на вимірюванні
різниці часу приходу електромагнітної хвилі до двох рознесених антен. Але на
відміну від фазового методу тут різниця часу приходу радіохвилі визначається
не шляхом вимірювання співвідношення фаз сигналів, прийнятих обома
антенами, а шляхом вимірювання значень функції взаємної кореляції сигналів
цих антен.
Функція взаємної кореляції, що характеризує ступінь статистичного
взаємозв'язку (ступінь імовірності) між прийнятими сигналами, визначається за
допомогою корелятора, основними складовими частинами якого є пристрій
множення миттєвих значень напруги двох сигналів та, підключений до його
виходу, інтегратор, який усереднює отримане значення напруги.
Якщо між сигналами, що діють на входи корелятора є повний
статистичний зв'язок, то в процесі зміни миттєвих значень напруги обох
сигналів їх полярність буде співпадати, в результаті чого вихідна напруга
інтегратора буде максимальною. Якщо функція взаємної кореляції дорівнює
нулю (тобто статистичний зв'язок між сигналами відсутній), то з однаковою
ймовірністю миттєві значення напруги обох сигналів будуть мати або
одинакові, або протилежні знаки. Унаслідок цього миттєві значення напруги на
виході пристрою множення будуть з однаковою імовірністю додатними або
від'ємними, тому усереднена інтегратором за тривалий проміжок часу вихідна
напруга буде близькою до нуля.
Найпростіший кореляційний радіопеленгатор складається з рознесених
антен А1 та А2 із певною базою D, двоканального РПП, лінії затримки, час
затримки якої можна регулювати, корелятора та пристрою обробки й
визначення пеленга (рис. 4.13). Сигнали з виходів обох РПП поступають на
входи корелятора, причому, один - безпосередньо, а другий - через лінію
затримки. Пеленгування проводиться за максимумом напруги на виході
корелятора, який виникає тоді, коли взаємна кореляція між вихідними
напругами РПП 1 та РПП 2 максимальна, наприклад, у випадку коли лінія А1 -
А2 антенної бази D перпендикулярна напрямку на ДРВ, що пеленгується, і його
сигнали досягають обох антен одночасно.
106
 Рис. 4.13. Структурна схема кореляційного радіопеленгатора

Якщо лінія антенної бази не перпендикулярна напрямку на ДРВ, то

вихідний сигнал корелятора буде максимальним тоді, коли різниця Δt часу
поширення сигналів від ДРВ до обох антен компенсується часом лінії
затримки. Таким чином, за результатом визначення часу Δt, шляхом
регулювання вручну або автоматично часу лінії затримки по максимальному
рівню напруги на виході корелятора, можна обчислити кут  в між напрямком
на ДРВ і напрямком антенної бази D із наступного виразу
c  t
cos  (4.10)
D
де c - швидкість світла у вакуумі (с = 3*108 м/с).
Статистичний зв'язок між власними шумами обох РПП відсутній, тому
рівень напруги шумів на виході корелятора наближається до нуля, що, в свою
чергу, визначає високу чутливість кореляційного радіопеленгатора. Суттєвого
підвищення чутливості й точності пеленгування можна досягнути шляхом
збільшення антенного рознесення D, що практично можна реалізувати лише зі
стаціонарними антенами [36].
Кореляційні інтерферометри нині є найперспективнішими серед найбільш
відповідальних радіопеленгаційних систем, що визначається їх наступними
суттєвими перевагами перед радіопеленгаторами інших типів.
Це [8, 34]:
- якісне пеленгування практично будь-яких видів радіосигналів, в тому
числі широкосмугових зі складними видами модуляції;
- можливість обробки та розрізнення одночасно двох або декількох
сигналів в одному частотному каналі, причому як когерентних (при
багатопроменевому прийманні випромінювання одного і того ж ДРВ), так і
некогерентних (при прийманні радіосигналів від декількох ДРВ, спектри яких
перекриваються);
- наявність ефективних методів зменшення інструментальних похибок, що
обумовлені взаємним впливом антенних елементів і місцевих умов, які можуть
враховуватися для будь-яких типів антенних решіток;
- відсутність обмежень на конфігурацію антенних решіток
107
радіопеленгатора, що дозволяє застосовувати складні решітки з широкою
зоною однозначного пеленгування і високою розрізнювальною здатністю як в
горизонтальній, так і у вертикальній площинах;
- більша, ніж у фазових радіопеленгаторів, завадозахищеність по
відношенню до когерентних радіозавад і завад у сполученому каналі.
Крім перерахованих переваг, кореляційні інтерферометри допускають
широке застосування методів цифрової обробки сигналів на всіх стадіях
визначення пеленга.
Основні недоліки інтерферометрів:
- складність реалізації, що викликана двоканальним прийманням сигналів,
внаслідок чого виникає необхідність розробки спеціальних широкосмугових
двоканальних РПП або доробки існуючих;
- необхідність забезпечення ідентичності комплексних коефіцієнтів
передачі радіоприймальних каналів;
- неповний, порівняно з амплітудними радіопеленгаторами з вузькою ДН,
захист від когерентних радіозавад і завад у сполученому каналі (деякі варіанти
інтерферометричних радіопеленгаторів, наприклад, фазові, захисту від такої
різновидності завад не мають).
Кожен метод радіопеленгування має свої слабкі та сильні сторони.
Найпростіші методи можуть бути недостатньо точними або мати проблеми
поляризаційних похибок, але вони прийнятні для застосування в деяких
рухомих службах або при необхідності мінімальних матеріальних затрат.
Найбільш передові методи, що базуються на застосуванні ПЕОМ, можуть
забезпечити виключно точні результати, а також мобільність. Крім цього,
виробники радіопеленгаторних систем нині можуть запропонувати
найрізноманітніші технічні рішення в залежності від цілей радіопеленгації.

4.4 Наземні рухомі засоби радіочастотного контролю та пеленгування

4.4.1 Особливості застосування наземних рухомих РКП

Незважаючи на суттєві обмеження в габаритах і споживаній потужності

обладнання наземних рухомих комплексів радіочастотного контролю та
пеленгування, вони можуть бути цілком придатними для проведення всіх видів
вимірювань, що зазвичай виконуються стаціонарними РКП. Основна функція
мобільного РКП - проведення всіх операцій з контролю характеристик та
параметрів радіовипромінювань, які утруднено виконати стаціонарними РКП із
різних причин, наприклад, через перевантаженість спектра або у випадку, коли
контрольоване ДРВ знаходиться за межами зони покриття стаціонарного РКП.
Це, в певній мірі, відноситься до всіх операцій з радіочастотного контролю, що
виконуються на частотах понад 30 МГц, де мала потужність передавачів,
висока направленість антен та особливості поширення радіохвиль роблять
неможливими ефективне проведення вимірювань стаціонарними РКП. Зараз
рухомі комплекси радіочастотного контролю та пеленгування стають все більш
108
важливими при проведенні вимірювань у радіомовленні (за межами
доступності стаціонарних РКП) та в рухомих мережах зв'язку, таких як,
наприклад, стільникові радіомережі.
Основними задачами наземних рухомих комплексів радіочастотного
контролю та пеленгування є [7]:
1) вимірювання напруженості поля і параметрів якості сигналу;
2) визначення місцезнаходження й розпізнавання ДРВ;
3) контроль характеристик РЕЗ;
4) аналіз радіозавад.
Оскільки на частотах понад 30 МГц рівень напруженості поля в значній
мірі залежить від умов рельєфу місцевості, то її вимірювання стаціонарними
РКП часто буває неефективним. Отже, мобільні РКП ідеально підходять для
проведення таких вимірювань, оскільки вони можуть усереднювати результати,
отримані в близько розміщених точках прийому радіосигналів. Крім
радіочастотного контролю аналогових мереж радіозв'язку, за допомогою
мобільних РКП також проводяться роботи в цифрових мережах, де недостатньо
вимірювати тільки рівень напруженості поля, оскільки повинні також
враховуватися та вимірюватися спеціальні параметри якості сигналу, такі як,
наприклад, коефіцієнт помилок.
Невелика потужність РЕЗ, які використовуються в рухомій службі, і умови
роботи, що постійно змінюються, суттєво утруднюють проведення контролю за
їх радіовипромінюваннями стаціонарними РКП, тому такі операції значно
легше виконувати за допомогою мобільних РКП, які завжди можна розмістити
поблизу передавача контрольованого РЕЗ. Коли задачею радіочастотного
контролю є збір даних щодо інтенсивності місцевого графіка, то сам характер
досліджень передбачає, що вони повинні здійснюватися на місці за допомогою
мобільних РКП.
Промислові електромагнітні шуми, наприклад, від потужних
електродвигунів, можуть створювати проблеми радіозавад радіомовним та
іншим приймачам навіть в ДВЧ/УВЧ діапазонах. Провести аналіз таких завад,
дія яких обмежена невеликою зоною, можна також лише за допомогою
мобільних РКП.

4.4.2 Визначення місцезнаходження ДРВ

наземними рухомими РКП

По мірі зростання використання РЧР стає все важче точно визначати

місцезнаходження джерел радіозавад або інших невідомих ДРВ стаціонарними
РКП, а незначна тривалість радіопередач тільки збільшує цю проблему.
Особливо тяжко визначити за допомогою стаціонарних ПП місцезнаходження
невідомих ДРВ у щільно забудованих міських зонах. В таких випадках можуть
використовуватися рухомі РКП і портативне обладнання радіопеленгування. В
цьому випадку радіопеленгатор встановлюють на будь-який транспортний
засіб, що має для цього все необхідне обладнання, джерела електроживлення та
109
можливість розміщення антен. Рухомими засобами пеленгації також є
переносні радіопеленгатори, які можуть в деяких випадках установлюватися та

110
111
112
113
114
115
розгортатися в певному місці перед проведенням вимірювань. Використання
рухомих радіопеленгаторів дозволяє застосувати меншу кількість стаціонарних
ПП.
Основною перевагою мобільних ПП порівняно із стаціонарними є
можливість проведення радіопеленгування в процесі руху транспортного
засобу, що дозволяє шляхом повторення вимірювання пеленгів, наприклад,
двома мобільними ПП, обладнаними відповідними засобами радіозв'язку,
досить швидко визначити координати місцезнаходження джерела радіозавад
або невідомого ДРВ.
Мобільні радіопеленгатори найчастіше застосовуються для визначення
місцезнаходження ДРВ в наступних випадках:
- при завершенні задачі визначення місцезнаходження ДРВ у випадку
низької точності оцінки його місцезнаходження, отриманої з допомогою
стаціонарних ПП;
- при відсутності стаціонарних радіопеленгаторів або наявності тільки
одного стаціонарного ПП.
Розрізняють два основні методи пеленгування мобільними
радіопеленгаторами [7]:
- метод відсторонення (послідовних "зарубок");
- приводний метод.
Метод відсторонення (послідовних "зарубок") полягає в переміщенні
радіопеленгатора по території навколо місця можливого знаходження ДРВ,
отриманні декількох окремих пеленгів із вибраних точок, які знаходяться на
певній відстані від ДРВ і залежать від точності радіопеленгатора, особливостей
місцевості, де проводиться пеленгування, та інших умов, і вирішенні
тріангуляційної задачі аналогічно, як у випадку з рознесеними ПП (рис. 4.2).
Цей метод ще називають квазістаціонарним.
При пеленгуванні зазначеним методом доцільно, щоб радіопеленгатор
знаходився на домінуючій висоті і подалі від джерел систематичних завад:
високих будівель, ліній електропередач, трамвайних та залізничних колій,
металевих огорож тощо.
Достоїнства методу:
- можливість використання виносної антени на щоглі, яка має більшу
чутливість і точність пеленгування порівняно з антеною, розміщеною на даху
автотранспортного засобу;
- наочність отриманих результатів;
- можливість роботи на значній відстані від ДРВ.
Недоліки методу:
- схильність результатів вимірювань у вибраних точках до завад, що
створюються навколишніми об'єктами;
- суттєві витрати часу на проведення пеленгування.
Для роботи по цьому методу мобільний радіопеленгатор повинен мати
високу інструментальну похибку пеленгування і по можливості бути
захищеним від когерентних завад. З метою ефективного застосування методу
116
доцільно заздалегідь виконати пошук позицій, придатних для пеленгування
ДРВ у заданому районі, і відпрацювати маршрут швидкого переміщення
радіопеленгатора від однієї позиції до іншої.
Приводний метод пеленгування базується на русі радіопеленгатора в
напрямку приходу радіохвилі (в напрямку пеленга) з наступним усередненням
пеленгів, які в процесі руху можуть змінюватися з різних причин. Із
зменшенням відстані до ДРВ збільшується амплітуда радіосигналу, який
пеленгується, що служить додатковою ознакою руху радіопеленгатора у
вірному напрямку. При цьому використовується рухоме обладнання
мінімальної складності та середньої точності. Вплив завад, що створюються
навколишніми об'єктами в даному випадку, менший, оскільки значення
похибок усереднюються на довгій лінійній базі.
Вирішення задачі визначення місцезнаходження ДРВ з допомогою
мобільних радіопеленгаторів вимагає значно більших затрат часу, ніж при
використанні високоточних стаціонарних радіопеленгаторів. Робота по
зазначених методах досить тривала і для вирішення задачі визначення
місцезнаходження ДРВ в межах великого міста вимагає від 1 до 3 год.
Загальний час пошуку залежить від умов пеленгування, типу та якості
радіопеленгаторів і може бути зменшений в 1,5 - 2 рази за умови застосування
більш точного та завадозахищеного радіопеленгатора.
Визначення місцезнаходження ДРВ на основі пеленгів, отриманих від
наземних рухомих станцій контролю, практично може бути утруднене через
можливі спотворення напруженості поля за рахунок відбиттів сигналу цього
ДРВ в іоносфері або через вплив перешкод поблизу радіопеленгаторного
обладнання. Особливо ускладнюється задача визначення місцезнаходження
ДРВ в умовах великого міста, оскільки в даному випадку електромагнітне поле,
що приймається радіопеленгатором, завжди є сумарним результатом багатьох
випадкових компонентів, обумовлених відбиттям від нерівностей рельєфу,
будівель, споруд, побудованих із різних матеріалів, ліній електропередач,
автомобілів тощо, а також дифракції. Оскільки ці компоненти мають випадкові
рівні амплітуди і фази, то сумарне поле також буде змінюватися. Становище
погіршується також тим, що в більшості випадків в умовах міста між антеною
ДРВ, що пеленгується, та антеною радіопеленгатора відсутня пряма видимість.
Істинні пеленги можна отримати лише в тому випадку, якщо поширення
радіовипромінювання здійснюється переважно земними хвилями, оскільки
відбиті радіохвилі піддані втратам до 6 дБ відносно земних хвиль.
Точність пеленга, отримана у випадку прийому сигналів земної хвилі з
незначними відбиттями, складає близько ± 2°. Для інших практичних умов
пеленгування може бути досягнута точність ± 5°, яку можна підвищиш, якщо
обчислювати середнє значення пеленгів. З метою отримання якомога точніших
результатів пеленгування радіопеленгаторне обладнання пошите бути ретельно
відкаліброване разом з власними антенами та з іншим обладнанням, що
встановлене на даху транспортного засобу. Для періодичної перевірки
характеристик системи можна використовувати контрольні пеленги на відомі
117
передавачі.
Рухомі станції радіочастотного контролю мають перевагу перед
стаціонарними РКП, оскільки практично завжди можна вибрати таке місце
мобільної станції, при якому буде відсутній вплив перешкод, а місцеві відбиття
радіосигналів будуть мінімальними. Крім цього, рухомі станції контролю, на
відміну від стаціонарних, з метою зведення значень похибок до мінімальних,
завжди можуть поступово рухатися па транспортному засобі в напрямку до
ДРВ. Але рухома станція порівняно зі стаціонарною має один суттєвий недолік,
а саме - недостатність місця для розміщення на ній гостронаправленої антени,
яка дуже корисна для виключення дії відбитих хвиль. Тому, враховуючи брак
місця для розміщення габаритних антен та незручність роботи з ними в русі,
використовують багатоелементні антенні решітки з малим розкриттям [7].
У діапазоні ДВЧ/УВЧ дуже корисним є застосування телескопічних щогл,
керованих із транспортного засобу, що дозволяє підняти антену вище
перешкод, розміщених біля місця проведення радіочастотного контролю чи
пеленгування, і виконати вимірювання на різних висотах з антеною,
орієнтованою в потрібних напрямках (рис. 3.14).
Конструкція наземних мобільних комплексів радіочастотного контролю та
пеленгування визначається особливостями та специфікою задач, які вони
повинні вирішувати. Якщо мобільний комплекс призначений для контролю
параметрів сигналів і визначення місцезнаходження ДРВ, то до його складу
повинні входити наступні основні системи [21]:
1) виявлення та технічного аналізу РЧС сигналу ДРВ;
2) пеленгування та визначення місцезнаходження ДРВ;
3) визначення власного місцезнаходження;
4) зв'язку та передачі даних;
5) автоматичної обробки даних (ПЕОМ із функціональним програмним
забезпеченням).
Радіопеленгаторне обладнання повинне забезпечувати візуальне
відтворення пеленгів на ДРВ на екрані дисплею (рис. 4.14). Такий дисплей
може бути або частиною пеленгаторного обладнання, або входити до складу
ПЕОМ, якщо радіопеленгатор нею обладнаний. Причому бажано інформацію
надавати в більш зрозумілому графічному вигляді, ніж просто в цифровому.
Обладнання повинне відображати на екрані дисплею азимут у залежності від:
- інтенсивності сигналу;
- частоти;
- часу пеленгування.
Корисним також є відтворення на екрані спектра частот сигналу ДРВ.

4.5 Системи визначення власного місцезнаходження

Важлива особливість роботи наземних рухомих комплексів

радіочастотного контролю та пеленгування полягає в тому, що зоною їх
діяльності є як окремі міські регіони й квартали, так і достатньо великі
118
території, охоплення яких засобами стаціонарних РКП або неможливе, або
вимагає невиправданих матеріальних затрат. Зрозуміло, що вирішення задач по
виявленню нових ДРВ повинне супроводжуватися їх прив'язкою до місцевості,
що досягається або виведенням мобільного комплексу на ДРВ приводним
методом, або занесенням до бази даних інформації щодо місцезнаходження й
сукупності параметрів сигналів виявленого ДРВ. Тому однією з вимог, які
пред'являються до мобільного комплексу, є необхідність визначення власного
місцезнаходження та курсового кута. Ця задача вирішується за допомогою
різноманітних навігаційних систем, наприклад, магнітних, інерціальних або
космічних. Нині найбільш поширеним варіантом навігаційного обладнання є
навігаційні РПП супутникових систем США NAVSTAR (Navigation System with
Time and Ranging - навігаційна система з вимірюванням часу та відстані) та
Російської ГЛОНАСС (ГЛОбальна НАвігаційна Супутникова Система), які
безперервно за будь - яких погодних умов надають користувачам, що мають
відповідне обладнання на поверхні Землі або біля неї, високоточні дані щодо
місцезнаходження, швидкості та часу. Це системи далекомірного типу, що
обчислюють координати наземного навігаційного приймача за результатами
вимірювань відстаней до штучних супутників Землі, миттєві координати яких
вважаються відомими. На відміну від наземних далекомірних систем, у яких
сигнал проходить відстань, що вимірюється, двічі - у прямому та зворотному
напрямках, супутникові системи використовують одноразове проходження
сигналу вздовж траси. Комерційне застосування супутникової системи
NAVSTAR з 1995 р. визначило її нову абревіатуру - GPS (Global Positioning
System - глобальна система визначення місцезнаходження). Основні параметри
систем наведені в таблиці 4.3 [7, 37].

Таблиця 4.3. Основні параметри систем NAVSTAR GPS та ГЛОНАСС

Параметри NAVSTAR GPS ГЛОНАСС

Кількість супутників у повністю
21+3 запасних 21+3 запасних
діючій системі
Тривалість передачі альманаху 12,5 хв 2,5 хв
Обсяг альманаху (для одного
152 біт 149 біт
супутника)
Число орбітальних площин 6 3
Кількість супутників в одній
4 8
площині
Нахил орбіт 55° 64,8°
Висота орбіт 20180 км 19130 км
Період обертання супутників 11 год 58 хв 11 год 15 хв
Метод поділу сигналів
Кодовий Частотний
супутників
Смуга частот діапазону L1 1 575,42 ±1, 023МГц (1602,56- 1615,5)
119
 ±0,511 МГц
(1246,44- 1256,5)
Смуга частот діапазону L2 1 227,6 ± 1,023МГц
±0,511 МГц
Число елементів коду 1023 511
Тактова частота коду 1,023 МГц 0,511 МГц
Рівень взаємних завад між
мінус 2 1 дБ мінус 48 дБ
двома сусідніми каналами
Період повторення синхрокоду 6с 2с
Число символів у синхрокоді 8 30
Метод доступу в радіоканалі СDМА FDMA
Термін служби супутника 7,5 років 3 роки

Системи визначення власного місцезнаходження складаються із трьох

секторів: космічного, управління й контролю та сектору користувача (рис.
4.15).

СС - станція спостереження; ЦУ - центр управління та контролю;

СЗ - станція завантаження інформації на супутники

Рис. 4.15. Загальна структура систем NAVSTAR GPS та ГЛОНАСС

Космічний сектор становить група штучних супутників Землі, яку часто

називають "сузір'ям" або "орбітальним угрупуванням". Повне сузір'я
складається із 24 супутників, їх основні параметри наведені в таблиці 4.3.
Сектор управління й контролю включає наземні станції спостереження,
центр управління та контролю і три станції завантаження інформації на
супутники. Центр управління та контролю знаходиться в штаті Колорадо
(США) і має у своєму складі службу точного часу, обчислювальний комплекс
та засоби передачі даних на станцію завантаження інформації на супутники.
Станції спостереження розміщені порівняно рівномірно по земній поверхні
поблизу екватора, що створює сприятливі умови для спостереження за
120
супутниками, і визначають ефемериди (елементи орбіти) космічних апаратів,
обчислюють їх координати, прогнозують місцезнаходження супутників у
майбутньому (на декілька витків уперед), стежать за відповідністю часу на
космічних апаратах загальносистемному часові, передають на супутники дані
щодо стану атмосфери, який суттєво впливає на швидкість поширення
радіосигналів. Необхідна інформація передається на супутники станціями
завантаження і потім транслюється на навігаційні приймачі користувачів.
Центр управління здійснює збір результатів вимірювань, виконаних
супутниками, проводить моніторинг їх стану і, при необхідності, може
коригувати положення космічних апаратів на орбіті з допомогою запасів
палива, що на них знаходиться, а також проводити заміну несправних
супутників резервними. Крім цього, по отриманому від центру управління
найточнішого поточного значення загальносистемного часу в кожному
супутнику, при необхідності, може бути внесене відповідне коригування в
роботу власного бортового годинника.
Сектор користувача - це супутникові навігаційні РПП та обладнання
обробки результатів вимірювань (наприклад, ПЕОМ), яке має у своєму складі
цифрову топографічну карту. При обробці прийнятих сигналів визначаються
радіонавігаційні параметри (псевдовідстань та приріст псевдовідстані або
псевдошвидкість) і на їх базі - координати та складові швидкості в геодезичній
системі координат, за якими відразу ж указується місцезнаходження та
напрямок руху користувача на карті. Дякуючи тому, що приймальні пристрої
працюють у пасивному режимі, допускається одночасна робота необмеженої
кількості користувачів.
Сигнали супутника у виді псевдовипадкових кодів випромінюються на
двох несівних частотах L1 і L2. При цьому використовують два види кодів: один
- для "грубих", другий - для "точних" вимірювань, їх періоди повторення
(тривалість коду) відрізняються. Так у системі GPS грубий код, що називається
С/А-кодом (від слів Coarse Acquisition - легко знайдений, загальнодоступний),
повторюється кожну мілісекунду, а інтервал точного коду, названого Р-кодом
(Precision - точний), складає 266,4 доби, причому його загальна тривалість
розбита на тижневі відрізки, тобто цей код у кожному супутнику змінюється
щотижня. Якщо С/А-код доступний усім користувачам, то Р-код споконвічне
був вибірковим і призначався тільки для користувачів, які мали санкціонований
доступ (в основному для військових армії США).
У системі ГЛОНАСС ситуація з кодами аналогічна і має відмінність лише
в назвах: грубий код називається СТ-кодом (стандартної точності), точний -
ВТ-кодом (високої точності). Але у використанні кодів системи мають суттєві
відмінності: в системі GPS як С/А-код, так і Р-код різні для кожного супутника
при однакових несівних частотах L1 і L2, у ГЛОНАСС, навпаки, коди СТ і ВТ
усіх космічних апаратів одинакові, але їх несівні частоти відрізняються.
Іншими словами, в NAVSTAR GPS застосований кодовий, а в ГЛОНАСС -
частотний поділ сигналів супутників.
Грубим кодом фазово маніпулюється несівна частота L1, а точним кодом -
121
обидві несівні LI і L2. В супутниковий сигнал також входить навігаційне
повідомлення, що містить мітки часу, дані про ефемериди супутника, різні
поправочні величини, альманах (збірник даних про місцезнаходження та стан
космічного апарата). Частота повторення навігаційного сигналу - 50 Гц.
Сучасні супутникові навігаційні РПП можуть працювати у двох основних
режимах: кодових (навігаційних) та фазових (геодезичних) вимірювань. Кодові
вимірювання називають також абсолютними, оскільки вони дозволяють
безпосередньо визначити координати пунктів X, Y, Z у геоцентричній (тобто з
початком у центрі мас Землі) прямокутній системі координат. При цих
вимірюваннях визначається час поширення ФМ сигналу від супутника до
приймача, що включає також затримку сигналу в атмосфері та відносну
поправку годинника. Фазові вимірювання виконуються з двома РПП і являють
собою відносні вимірювання, при яких визначаються не самі координати
навігаційних приймачів, а різниці їх однойменних координат. Режим фазових
вимірювань називають геодезичним, оскільки він забезпечує значно вищу
точність, ніж навігаційний режим (на сантиметровому, а в окремих випадках і
на міліметровому рівні). В цьому випадку вимірюється не час поширення
сигналу від космічного апарату до РПП, а зсув фаз коливань несівної частоти за
цей час.
В дещо спрощеному виді навігаційні системи працюють наступним чином.
Передавач супутника періодично випромінює сигнали, що містять часову
мітку, в якій "записаний" момент її виходу з космічного апарата, визначений
годинником супутника. Навігаційний приймач "зчитує" часову мітку і фіксує
момент її приходу по своєму годиннику. Різниця між моментами виходу мітки
часу із супутника й приходу її на антену навігаційного приймача являє собою
час запізнення сигналу.
Оскільки швидкість поширення радіохвиль с постійна, то знаючи час
запізнення сигналу τ, можна обчислити псевдовідстань між космічним
апаратом і приймачем за відомою формулою
Р = с * τ. (4.11)
Якщо супутник послав сигнал у момент часу τo, а на приймач цей сигнал
прийшов у момент часу τo + τ, то очевидно, що для точного визначення
значення τ на супутнику і в приймачі повинні бути годинники, строго
синхронізовані один з одним. В реальних умовах повної синхронності досягти
практично неможливо, оскільки на борту супутника встановлений цезієвий
еталон частоти (а значить, і часу) із відносною нестабільністю 10-12 – 10-13 і
вартістю близько $100 тис., який, крім цього, має значні габарити. Зрозуміло,
що встановити в кожному навігаційному приймачеві (тим більше в поширених
нині портативних РПП) подібні еталонні пристрої ні з економічної, ні з
технічної точки зору неможливо, тому вони мають звичайний кварцовий
годинник із нестабільністю близько 10-8, в результаті чого при вимірюваннях
появляється невідома величина Δτ - різниця показань годинників супутника і
приймача, яка спотворює результат визначення відстані.
Псевдовідстань пов'язана з геометричною відстанню р співвідношенням
122
 P = p + c Δ tаmм + c Δ t, (4.12)
де Δ tаmм - затримка сигналу в атмосфері, яка завжди може бути визначена з
певною точністю.
В цьому співвідношенні невідомими являються значення р і Δt, але
геометрична відстань між космічним апаратом і навігаційним РПП може бути
вираженою через їх координати, а оскільки координати супутника відомі із
навігаційних повідомлень, то р містить три невідомі координати приймача X, Y,
Z і у рівнянні для Р фактично містяться чотири невідомих величини -X, Y, Z і
Δt. Виконавши одночасно (для збереження постійного значення Δt)
вимірювання сигналів чотирьох супутників, отримують систему чотирьох
рівнянь з чотирма невідомими, розв’язавши яку, знаходять шукані координати
навігаційного РПП.
Таким чином, зрозуміло, що супутників повинно бути багато, а саме
стільки, щоб у будь - якій точці земної кулі і в будь - який час доби об'єкт,
місцезнаходження якого потрібно визначити, мав можливість прийняти
сигнали не менше чотирьох супутників. Крім цього, необхідно також
враховувати, що в реальних умовах експлуатації навігаційного обладнання
слабий сигнал із супутника може ще більше ослаблюватися і навіть зникати,
якщо його приймання відбувається в гористій місцевості або на вулицях міст із
вузькими вулицями чи високими будівлями, тому для забезпечення високої
точності визначення власного місцезнаходження бажано, щоб навігаційний
РПП мав можливість приймати сигнали якомога більшої кількості супутників.
Американська супутникова система NAVSTAR GPS спочатку призначалася
в основному для військових і частково для цивільних цілей, для яких точність
визначення власного місцезнаходження спеціально обмежувалася значенням 20
- 30 м. Крім цього, з центру управління можна було ввести особливий режим
вибіркового доступу SA (Selective Availability), який шляхом штучно внесеної
додаткової похибки в сигнали супутника погіршував точність визначення
власного місцезнаходження ще в декілька разів із метою зменшення точності
роботи цивільних GPS приймачів, зате для військових цілей спеціально
зашифрований Р-код (так званий Y-код) дозволяв визначити місцезнаходження
об'єкта з точністю до сантиметрів.
На відміну від системи NAVSTAR GPS у російській системі ГЛОНАСС
ніколи не застосовувався режим навмисного погіршення результатів
вимірювань і вона забезпечувала за деякими даними для військових цілей
точність 4 - 10 м, а для цивільних - до 100 м. Сьогодні космічна група
ГЛОНАСС переживає не кращі часи - на орбіті залишилося в робочому стані
лише вісім космічних апаратів (замість запланованих 24), що не дозволяє
користувачам безперервно отримувати навігаційні послуги, оскільки їх
доступність досягає лише 36 % (у NAVSTAR GPS - 97%), тому зараз
найбільшого поширення отримали наземні навігаційні приймачі системи
NAVSTAR GPS, тим більше, що з 1 травня 2000 р. США відмінили режим
вибіркового доступу, тобто тепер доступ до Р-коду мають практично всі
користувачі. Починаючи з цього часу, звичайними GPS приймачами стало
123
можливим визначати координати з точністю до декількох метрів. Враховуючи
особливу важливість супутникової навігаційної системи, у Росії в серпні 2001р.
була прийнята федеральна цільова програма - "Глобальна навігаційна
програма", згідно з якою передбачається до 2008 р. заповнення орбітального
угрупування до штатного режиму (24 супутники).
На жаль, застосування сигналів навігаційних супутникових систем у
наземній навігації внаслідок малої довжини хвилі радіосигналу (λ = 20 см) має
два суттєвих недоліки:
- слабу доступність радіосигналів на досить пересічених, гористих та
урбанізованих територіях;
- значні локальні спотворення радіосигналів при їх прийомі поблизу
металевих та залізобетонних конструкцій унаслідок багатопроменевості траси
поширення.
Точність кодових вимірювань можна значно покращити застосуванням
диференційного методу з використанням двох РПП, один із яких (базовий)
установлюється на пункті з відомими координатами і безперервно працює з Р-
кодом. Виміряні ним псевдовідстані порівнюються з обчисленими за
координатами. Отримані різниці, або диференційні поправки, передають на
рухомий навігаційний РПП для коригування результатів вимірювань. Цей
метод дозволяє отримати точність визначення координат до декількох
дециметрів [38].
Задача визначення курсового кута мобільного комплексу при малих або
нульових швидкостях є безсумнівно більш складною, оскільки потребує
наявності хоча б двох GPS приймачів. Крім цього, навіть у режимі
диференційної корекції точність вимірювання координат не перевищує 0,5 м,
що сумірно з розмірами автотранспортного засобу. Тому, якщо визначати
курсовий кут автомобіля, використовуючи обчислені координати двох GPS
антен, встановлених на його корпусі, помилки вимірювання кута будуть
неприпустимо великими. Якщо ж використовуються GPS приймачі, що здатні
вимірювати фазу несівної навігаційного сигналу при прямому проходженні
сигналу від супутників до антен, то точність визначення координат однієї
антени відносно іншої буде складати декілька міліметрів. Значить, при відстані
між антенами GPS приймачів, що дорівнює 1 м, точність вимірювання
курсового кута буде складати 1 - 2° [28].
Відомо, що країни Європейського Союзу бажають мати свою навігаційну
систему, яку без їх відома не можна було б відключити або погіршити її
параметри. Тому, бажання позбавитися від монополії США на ринкові
навігаційних послуг призвело до того, що вони разом з Європейським
космічним агентством у травні 2002 р. підписали угоду про розробку проекту
Galileo, згідно з яким планується, створення й запуск близько 30 космічних
апаратів, 27 з яких - основні й 3 резервні, на три навколоземні орбіти висотою
23616 км кожна, що дозволить добре приймати радіонавігаційні сигнали навіть
на широтах, близьких до полюсів Землі. Передбачається, що точність
визначення місцезнаходження в системі Galileo буде досягати кількох метрів,
124
причому навігація виявиться можливою і в приміщеннях. Європейська система
буде випромінювати десять видів радіосигналу в діапазонах частот 1164- 1215,
1260-1300 та 1559-1591 МГц. Основною відмінністю Galileo від систем
NAVSTAR GPS і ГЛОНАСС, що управляються військовими відомствами США
та Росії, полягає у її виключно цивільному призначенні. При цьому шість
радіосигналів будуть застосовуватися безплатно для широкого кола споживачів
(РПП у переносних терміналах, на приватному транспорті), два радіосигнали
будуть використовуватися на комерційних засадах для обладнання компаній -
перевізників, авіакомпаній, а два останні знайдуть застосування в різних
спецслужбах (правоохоронної діяльності та захисту населення, попередження
надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків тощо). Перший супутник Galileo
планується запустити у 2004 p., a повне розгортання системи виконати до
2008р. Передбачається, що Європейська система Galileo буде суміщатися та
взаємодіяти з NAVSTAR GPS, що дозволить збільшити точність і надійність
даних, оскільки можна буде використати сигнали більшої кількості супутників.
Крім цього, разом із модернізованою системою GPS ця система повинна
утворити перспективну Глобальну навігаційну супутникову систему [37, 39].

125
 Розділ 5
ОБЛАДНАННЯ ЗАСОБІВ РАДІОЧАСТОТНОГО КОНТРОЛЮ

5.1 Загальні функціональні та технічні вимоги до обладнання засобів

радіочастотного контролю

5.1.1 Режим контролю за використанням (завантаженням) РЧС

У даному режимі обладнання засобів радіочастотного контролю повинне

забезпечувати побудову за результатами спостереження у реальному масштабі
часу панорами РЧС як у координатах рівень - частота, так і в координатах
рівень - частота - час для заданих смуг частот і списків частот (радіоканалів).
При цьому повинна бути забезпечена можливість багаторазового сканування
смуги частот за часом і частотою. Кількість скапувань повинна визначатися
оператором радіочастотного контролю.
На панорамі (діаграмі рівнів) сканування смуг частот або списку частот
повинні бути вказані наступні дані:
- найменування задачі (завдання) із зазначенням контрольованих смуг або
фіксованих частот;
- кількість виконаних повних сканувань смуг частот спектра (список
фіксованих частот);
- час початку та тривалість вирішення задачі радіоконтролю.
При проведенні радіочастотного контролю повинна бути передбачена
можливість отримання оператором інформації про наявність зареєстрованих і
незареєстрованих ДРВ, а також конкретних числових значень рівнів сигналів
(максимального, поточного, середнього) на частотах, зазначених оператором.
Рівень порогу сигналу на вході вимірювального РПП, перевищення якого
реєструється як зайнятість каналу, повинен мати можливість регулювання з
мінімальним кроком не більше 1 дБ. При цьому, у відповідності з
Рекомендацією МСЕ-Р SM. 182-4 та рекомендаціями, викладеними у звіті
МККР 668-3, обладнання засобів радіочастотного контролю повинне мати
можливість вимірювання параметрів радіовипромінювань без порушення
роботи в режимі контролю за використанням РЧР.
Обладнання повинне визначати ступінь зайнятості РЧС по радіоканалах
або частотах, а також по напрямку на певне ДРВ (за наявності направленої
обертової антени або радіопеленгатора). Крім цього, повинна бути передбачена
можливість ручної зупинки на необхідній частоті, результати спостереження за
завантаженням РЧС при цьому повинні бути збережені.
При послідовному перегляді завантаження смуги (списку) частот
обладнання згідно Рекомендацій МСЕ-Р повинне забезпечувати:
- динамічний діапазон рівнів реєстрованих сигналів - не менше 120 дБ;
- мінімальний дозвільний інтервал (роздільну здатність) по частоті - від 1
до 300 Гц ;
- мінімальну кількість сканувань (швидкість перегляду радіоканалів) - не
126
метис 50 каналів за с.
Примітка. Роздільна здатність по частоті (згідно визначення Рекомендації
МСЕ-Р SM. 182-4) - це найменша різниця частоти між двома різними несівними
f1 та f2 одного рівня, які можуть спостерігатися окремо на екрані дисплея, з
різницею 3 дБ між максимальними рівнями випромінювань та мінімальним
рівнем між ними (рис. 5.1).
При панорамному перегляді завантаження смуги
частот обладнання згідно Рекомендацій МСЕ-Р повинне
забезпечувати:
- максимальну смугу миттєвого відтворення
спектра сигналу - не менше 300 кГц;
- мінімальну роздільну здатність по частоті - від 1
до 300 Гц. Обладнання повинне також забезпечувати
можливість:
- спостереження панорами спектра сигналу (списку
фіксованих частот) з будь-яким фільтром ПЧ
вимірювального РПП;
- введення вихідних даних радіочастотного контролю і внесення, при
необхідності, змін до них, потрібних при проведенні спостережень та реєстрації
завантаження смуг частот або фіксованих частот, як з клавіатури ПЕОМ, так і з
файлів завдань (вихідні дані можуть включати до себе найменування завдання,
список смуг з указівкою числового значення початкової та кінцевої частот
та/чи список фіксованих частот, крок сканування при контролі смуг частот,
смугу пропускання РПП, поріг реєстрації сигналу, дані про час виконання
завдання);
- збереження вихідних даних і результатів радіочастотного контролю;
- обробку результатів контролю з визначенням відсотка завантаження по
каналах або частотах та наведенням результатів оцінювання середнього і
максимального рівнів радіосигналів на частотах, що контролювалися, а також
представлення інформації в зручному та зрозумілому для оператора виді.

5.1.2 Режим контролю і вимірювання параметрів радіовипромінювань

У даному режимі обладнання засобів радіочастотного контролю повинне

забезпечувати визначення виду модуляції та вимірювання загальних і
спеціальних параметрів сигналів, вказаних у підрозділі 3.2.2, як в
автоматичному, так і в ручному режимі.
Вимоги до основних технічних характеристик обладнання в режимі
контролю та вимірювання параметрів радіовипромінювань згідно Рекомендацій
МСЕ-Р наведені у таблиці 5.1.

127
 Таблиця 5.1. Вимоги до технічних характеристик обладнання

Характеристика, одиниця вимірювання Значення параметра

Рівні сигналу та напруженості поля

Межі вимірювання рівня радіосигналу, дБмкВ 5- 120

Похибка вимірювання рівня немодульованого сигналу, дБ, не більше ±1,5
Максимальна похибка вимірювання напруженості поля, дБ, не
більше
- в діапазоні частот до 30 МГц ±2
- в діапазоні частот понад 30 МГц ±3
Ширина смуги частот
Межі вимірювання ширини смуги частот, кГц до 300
Похибка вимірювання ширини смуги частот (на рівні мінус 30 дБ
та/або для р = 1 %) і спектрів з крутизною схилів не менше 12
дБ/октаву, %, не більше 5
Параметри модуляції
Межі вимірювання коефіцієнта AM (при частоті модуляції 20 Гц - 100
1 –99
кГц), %
Похибка вимірювання коефіцієнта AM, %, не більше 3
Межі вимірювання девіації частоти, кГц 0-150
Похибка вимірювання девіації частоти (при Δf<10кГц, відношенні 300 Гц + 3 % від
сигнал/шум ≥40дБ і частоті модуляції ≤10кГц), не більше виміряного значення
Похибка вимірювання девіації частоти (при Δf <150кГц, відношенні 5 кГц + 3 % від
сигнал/шум ≥40дБ і частоті модуляції ≤120 кГц), не більше виміряного значення
Межі вимірювання девіації фази, рад 0-8
0,5 рад + 3 % від
Похибка вимірювання девіації фази (при модуляції 10 кГц), не більше
виміряного значення
Межі вимірювання рознесення піднесівних частот, кГц 0- 10

Межі вимірювання швидкості передачі при телеграфії, бод 0-1200

Наведені в таблиці 5.1 характеристики повинні забезпечуватися при

значеннях рівнів радіосигналів на вході вимірювального РПП не менших:
- при вимірюваннях ширини смуги частот - 40 дБмкВ (100 мкВ);
- при вимірюваннях параметрів аналогової модуляції радіосигналу -20
дБмкВ(10 мкВ);
- при вимірюваннях параметрів частотної телеграфії - 20 дБмкВ (10 мкВ).
Для забезпечення при вимірюванні рівня напруженості поля параметрів,
вказаних в таблиці 5.1, обладнання повинне мати можливість власного
автоматичного або напівавтоматичного калібрування і введення даних
калібрування АФС. Похибка калібрування антен повинна бути не більше 1 дБ.
Обладнання засобів радіочастотного контролю, яке використовується для
вимірювань напруженості поля, повинне забезпечувати:
128
 - отримання результатів пропорційних середньоквадратичному значенню
напруженості поля сигналу;
- високу стабільність результатів (можливість проведення багаторазових
вимірювань протягом тривалого часу без повторного калібрування);
- високу точність (результати вимірювань, проведених в постійному за
рівнем полі, наприклад, незалежно двома операторами радіочастотного
контролю, повинні бути однаковими);
- широкий динамічний діапазон (від одиниць мкВ/м до одиниць В/м).
Точність вимірювань частоти, яку в даному режимі повинні забезпечувати
засоби радіочастотного контролю, регламентована Рекомендацією МСЕ-Р
SM.377-3 і наведена у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2. Вимоги до точності вимірювання частоти

Смуга частот, в якій проводяться вимірювання Допустима похибка вимірювання

Для станцій (крім радіомовлення), що працюють в ±5*10-6
смузі частот від 9 кГц до 4 МГц (якщо це значення дорівнює або менше
± 1 Гц, то приймається ± 1 Гц)
Для станцій радіомовлення, що працюють в смузі
частот від 9 кГц до 4 МГц ±1 Гц

Для станцій, що працюють в смузі частот від 4 до

±1 Гц
29,7 МГц
Для станцій (крім телебачення), що працюють в
смузі частот від 29,7 МГц до 2,45 ГГц ±0,5*1 0-6

Для станцій телебачення, що працюють в смузі

частот від 47 до 960 МГц ±50Гц

Для станцій, що працюють в смузі частот від 2,45

±5*10-6
до 10,5 ГГц
Для станцій, що працюють в смузі частот від 10,5
± 10*10-6
до 40 ГГц

Наведені в таблиці 5.2 вимоги вказані для станцій міжнародного

радіоконтролю, тому їх обладнання для радіочастотного контролю та методики
вимірювань частоти повинні бути такими, щоб ці вимірювання були виконані з
точністю не гіршою, зазначеної в таблиці, але разом з тим Рекомендація МСЕ-Р
SM.377-3 не заперечує можливість застосування національних вимог до
точності вимірювання частоти, відмінної від зазначеної. В зв'язку з цим,
наприклад, у Російській Федерації, прийнято, що похибка вимірювання
обладнанням станцій радіоконтролю частоти контрольованих радіосигналів
при їх рівні на вході РПП не менше 20 дБмкВ (10 мкВ) повинна бути не
більшою визначеної за формулою
σ = f * G, (5.1)
де f - частота немодульованих сигналів;
G - нестабільність частоти гетеродина [40].
129
 Серед вимірювальних РПП, які застосовуються для радіоконтролю,
наприклад, частоти радіовипромінювання, найдосконалішими вважаються такі,
у яких внутрішні частоти синтезуються й отримуються від внутрішнього або
зовнішнього генератора еталонної частоти. Щоб отримати достовірні
результати вимірювань, ці РПП повинні мати [7]:
- високу вхідну чутливість;
- широкий частотний та динамічний діапазони;
- значне заглушення сигналів частоти дзеркального каналу;
- низьку перехресну модуляцію і малі інтермодуляційні спотворення;
- відповідні вхідні фільтри для захисту частотного діапазону, в якому
ведуться вимірювання, від сторонніх радіовипромінювань та радіозавад;
- АРП з широким діапазоном дії.
Оскільки робота більшості пристроїв для вимірювання частоти базується
на її порівнянні з певною стандартною частотою, то точність останньої суттєво
впливає на загальну точність вимірювань. Тому однією з основних складових
частин обладнання для вимірювання частоти є стандарт частоти, за допомогою
якого можуть бути отримані еталонні частоти або еталонні інтервали часу. З
цією метою може бути використаний звичайний генератор з дільником або
помножувачем частоти, синтезатор частоти або генератор гармонік для
визначених частот. Обладнання для вимірювання частоти, укомплектоване
відповідним синтезатором, має стабільність близько 1*10-9 за кілька годин або
1*10-8 за кілька діб. При комплектуванні засобів вимірювання частоти
високоточними кварцовими генераторами стабільність вимірювання частоти
стає не гірше 1*10-9 за декілька діб, а при застосуванні атомних стандартів
частоти - не гірше 1*10-11.
Загалом генератори сигналів, які використовуються при вимірюваннях
частоти, повинні мати наступні властивості [7]:
- частота повинна синтезуватися із еталонної частоти;
- похибка внутрішнього еталона частоти повинна бути не більше 1*10-7 як
для самої частоти, так і частот, отриманих внаслідок множення або ділення
основної частоти;
- мінімальний крок перестроювання частоти не повинен перевищувати
1Гц;
- частотний діапазон повинен охоплювати смугу контрольованих частот
включно до 1 ГГц (для більш високих частот можуть використовуватися
гармоніки, отримані на виході помножувача частоти);
- гармоніки основного сигналу повинні бути заглушені не менше, ніж на
30 дБ;
- всі сигнали сторонніх (побічних) частот повиті: бути заглушені не
менше, ніж на 80 дБ;
- рівень вихідної напруги на навантаженні 50 Ом повинен регулюватися в
межах від 1 мкВ до 1 В.
Бажано, щоб обладнання засобів радіочастотного контролю, яке
використовується для вимірювання частоти, було забезпечене кварцовими
130
еталонами При цьому потрібно мати на увазі, що частота на виході каскаду
кварцової стабілізації залежить від температури оточуючого середовища і рівня
напруги електроживлення. Навіть після тривалого прогрівання обладнання
вихідна частота сучасних кварцових генераторів постійно змінюється в межах
від 10-11 до 10-8. Для висококласних еталонних генераторів межі зміни частоти
повинні бути від 10-11 до 10-10, а межі зміни частоти на протязі доби після
попереднього безперервного прогрівання обладнання протягом декількох
тижнів - від 10-10 до 10-9. Тому значення частоти каскадів кварцової стабілізації
вимірювального приладу потрібно якомога частіше порівнювати, наприклад, з
частотою атомного еталону, стабільність якої довготривала, або проводити
періодичні регулювання цих каскадів по еталонній частоті.
Оскільки атомні еталони частоти та їх експлуатація досить дорогі, то
використання атомних еталонів доцільне лише у випадках особливо точних
вимірювань частоти, наприклад, не гірше 10-11. Як правило, в якості опорного
сигналу для засобів вимірювання частоти на РКП достатньо мати стабільний
кварцовий генератор із термостатом та можливістю постійного управління від
передавача сигналів еталонної частоти (точного часу) або регулярного
калібрування (хоча б один раз на місяць). Крім цього, у засобах вимірювальної
техніки з високою точністю вимірювання частоти автономний кварцовим
генератор або його термостат повинні бути постійно задіяними з тим, щоб
уникнути небажаних ефектів, пов'язаних із процесом прогрівання та перервами
в інтенсивності старіння.
Такий кварцовий генератор повинен мати [7]:
- максимальний коефіцієнт старіння 10-9 на протязі доби;
- залежність частоти від добових флуктуацій умов оточуючого середовища
(температури, вологості, атмосферного тиску, вібрації тощо) не гірше 10-9.
Для калібрування кварцових генераторів можуть використовуватися
несівні частоти передавачів сигналів еталонних частот і точного часу, які
наведені у Рекомендаціях МСЕ-Р TF.768-3. При цьому, порівняння частот із
сигналами цих передавачів доцільно проводити тільки на стаціонарних РКП, а
на мобільних - лише під час стоянки, щоб уникнути впливу на частоту ефекту
Доплера (доплсрівського зсуву частоти). Пристрої кварцової стабілізації
частоти з періодом інтеграції декілька діб дозволяють виконувати регулювання
кварцового генератора з точністю близько ±1*10-10 по сигналах передавача
еталонних частот і точного часу, який може знаходитися на відстані декількох
тисяч кілометрів. Тривалий період інтеграції необхідний для згладжування
добових фазових зсувів сигналів еталонної частоти, які мають різні знаки для
денного та нічного періодів доби, і обумовлені різними умовами поширення
радіохвиль у просторі по тракту передачі. При цьому припускається, що зміни
фазових зсувів частоти, які відбуваються при змінах денних та пічних періодів,
компенсуються.
Останнім часом для управління кварцовими генераторами рекомендують
використовувати сигнали еталонної частоти навігаційної системи GPS.
Оскільки на борту супутників встановлені цезієві еталони частоти (а значить, і
131
часу), які синхронізуються із центру управління та контролю, то цілком
реально досягти похибки вимірювання часу значно менше 1 мкс за добу, яка
відповідає похибці вимірювання частоти 10-11, що більш, ніж достатньо для
цілей радіоконтролю. Для регулярного підстроювання частоти кварцового
генератора або його калібрування вказаним методом потрібно застосувати
приймач GPS з вихідними сигналами еталонної частоти або точного часу [7].
Генератори сигналів повинні бути калібровані також і по рівню вихідної
напруги, причому калібрування повинне бути виконане якомога точніше.
Оскільки вимоги до точності параметрів генераторів сигналів, які
використовуються при радіочастотному контролі, стають все більш
жорсткими, то вони повинні мати максимально можливу точність і
стабільність.

5.1.3 Режими ідентифікації сигналів ДРВ, пошуку та ідентифікації джерел

радіозавад

Для виконання обумовлених у підрозділах 3.2.3 і 3.2.4 операцій

радіочастотного контролю обладнання засобів радіоконтролю повинне
забезпечувати можливість ідентифікації радіосигналів оператором:
- на слух;
- за допомогою аналізатора спектра;
- за допомогою спеціального обладнання для декодування та/або аналізу
прийнятих сигналів, функції якого може виконувати, наприклад, ПЕОМ
шляхом цифрової обробки вихідних сигналів вимірювального РПП.
Обладнання засобів радіоконтролю повинне забезпечувати візуальне
представлення спектра радіовипромінювання на робочій частоті сигналу, що
контролюється, та можливість як автоматичного, так і напівавтоматичного
вимірювання параметрів цього випромінювання. При візуальному аналізі
спектрів радіосигналів, наприклад, за допомогою аналізатора спектра,
визначальними є наступні параметри:
- максимальна ширина спектра;
- роздільна здатність по частоті;
- роздільна здатність по рівню.
Обладнання повинне забезпечувати:
- визначення напрямку на ДРВ (в тому числі, джерело радіозавади),
наприклад, за допомогою направленої обертової антени;
- можливість визначення місцезнаходження ДРВ (в тому числі, джерела
радіозавади);
- ідентифікацію побічних радіовипромінювань;
- запис РЧС випромінювань, які необхідно ідентифікувати.

132
 5.2 РПП засобів радіочастотного контролю
5.2.1 Особливості побудови та роботи типового вимірювального РПП

Вимірювальні РПП, наряду з АФС, є базовими серед обладнання засобів

радіоконтролю, оскільки саме вони фактично визначають їх функціональні
можливості та технічні характеристики. Ці РПП суттєво відрізняються від
звичайних радіоприймачів у нашому традиційному розумінні, які призначені
для відтворення повідомлень і головну роль в яких грають чутливість та
швидкодія. Вимірювальний РПП призначений для вибору необхідного
радіосигналу з усього спектра сигналів, прийнятого його антеною, і
відтворення на виході інформації, що передається цим радіосигналом. Крім
цього, з його допомогою проводять технічний аналіз сигналів під час
виконання контролю за використанням РЧР. Оскільки при цьому необхідно
проводити вимірювання параметрів радіочастотних випромінювань, наприклад,
рівень та частоту несівної, то він повинен мати високу точність. Враховуючи
те, що деякі сигнали, наприклад, радіозавади, часто мають яскраво виражений
широкосмуговий характер, то виставляються також досить високі вимоги і до
його інтермодуляційної характеристики.
Вимірювальні РПП мають наступні відмітні особливості:
- коефіцієнт шуму 10-16 дБ;
- можливість калібрування за допомогою вбудованого калібрувального
пристрою;
- наявність каліброваних атенюаторів у трактах ВЧ та ПЧ;
- можливість перестроювання каскадів попередньої селекції;
- можливість регулювання ширини смуги пропускання тракту ПЧ;
- наявність вимірювальних та НЧ демодуляторів;
- забезпечення індикації пікових та середніх значень сигналів із їх оцінкою
у відповідності з Рекомендаціями МСЕ.
Спрощена структурна схема типового вимірювального РПП наведена на
рис. 5.2 [41].
Загальновідомо, що ідеальний вимірювальний прилад, який практично
виготовити неможливо, характеризується тим, що показує істинне значення
вимірюваної фізичної величини. Показання ж реального вимірювального
приладу завжди має відмінність від істинного значення величини, що
вимірюється, на значення, яке знаходиться в межах узгоджених найбільших
похибок. Найбільші допустимі похибки для засобів вимірювальної техніки
встановлені відповідними стандартами та міжнародними угодами. Так,
наприклад, Рекомендацією МСЕ-Р SM.378-6 визначено, що максимальне
значення похибки вимірювання напруженості поля на РКП в діапазоні частот
до 30 МГц повинне бути не більшим ± 2 дБ. Очевидно, що це значення похибки
поширюється не тільки на прилади, якими безпосередньо вимірюється
напруженість поля, а і на обладнання, яке застосовується при цьому, в тому
числі, і на вимірювальні РПП.
На перший погляд здається, що досягти межі вказаної похибки при
133
вимірюваннях напруженості поля у зазначеному діапазоні частот досить легко,
але ретельний аналіз процесу вимірювань показує, що надійне забезпечення
цього значення потребує значних затрат. Відомо, що вимірювання
напруженості поля в найпростішому випадку можна провести за допомогою
вимірювального приймача та підключеної до його входу антени. Таким чином,
якщо знехтувати втратами в узгоджувальних колах, то вказана похибка
повинна включати до себе допустиму похибку коефіцієнта перетворення
антени і допустиму похибку вимірювання та індикації напруги самого
вимірювального РПП. Формування точно відомого (каліброваного) значення
напруженості поля є технічно досить складною задачею, тому межі похибки
навіть 1 дБ для коефіцієнта перетворення антени практично реалізувати досить
важко. Навіть якщо припустити, що така точність досягнута, то на похибку
результатів вимірювань РПП залишається також 1 дБ. Причому, це значення
повинне зберігатися в динамічному діапазоні вимірюваних рівнів сигналу
понад 100 дБ з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища,
наприклад, при коливаннях робочих температур у межах від мінус 10 до 40 °С.
Тому вимірювальний РПП повинен бути обладнаний власним калібрувальним
пристроєм, основою якого є калібрувальний генератор із незмінними часовими
та температурними параметрами вихідного сигналу (за рівнем та частотою).
Калібрування рівня сигналу виконується при певній чутливості РПП, яка
встановлюється каліброваним ВЧ атенюатором. Чутливість приймача - це його
здатність приймати слабкі сигнали, яка характеризується електрорушійною
силою високої частоти на вході РПП, при якій забезпечується сигнал на його
виході з фіксованим співвідношенням сигнал/шум. В реальних умовах роботи
чутливість приймача обмежується шумом його вхідних каскадів та частково
підсилювача ВЧ (на рис. 5.2 не показаний) і змішувача. Чутливість також
можна виразити через коефіцієнт шуму (див., наприклад, таблицю 5.3),
значення якого повинне бути якомога меншим. Співвідношення між
чутливістю та коефіцієнтом шуму одного й того ж РПП пов'язана зі смугою
пропускання приймача. Чутливість приймача або коефіцієнт шуму є одним із
найважливіших параметрів його якості. Необхідно відмітити, що РПП із дуже
високою чутливістю буде мати погані інтермодуляційні характеристики
оскільки при підключенні до нього антени до його власних шумів добавляться
шуми природного та штучного походження, випромінювання
радіоелектронного обладнання і РЕЗ [7].

134
 У процесі проведення калібрування вимірювального РПП його вхідні
каскади відключаються від вхідного (антенного) з'єднувача і підключаються до
виходу калібрувального генератора. Калібрувальний пристрій аналізує задане й
дійсне значення коефіцієнта підсилення РПП з урахуванням тривалості
перехідних процесів у його каскадах (особливо в детекторі ПЧ) і корегує
коефіцієнти їх підсилення. В сучасних вимірювальних РПП з управлінням від
мікропроцесора існує декілька програм калібрування, які враховують не тільки
зміну коефіцієнта підсилення приймача, значення якого може коливатися
протягом відносно короткого часу, а й вплив параметрів РПП, які з часом
змінюються досить повільно, наприклад, внаслідок впливу старіння
конструктивних елементів (резисторів, конденсаторів тощо) на характеристики
настроювання фільтрів та блоків селекції ПЧ тощо. Крім цього, за допомогою
калібрувального пристрою також проводиться автоматичне калібрування
амплітудно-частотної характеристики РПП.
Для забезпечення високої точності вимірювання широкосмугових сигналів
шляхом зменшення енергії імпульсу, а значить і його пікового рівня, на вході
змішувача призначений попередній селектор.
Відношення амплітуд імпульсів до і після попередньої селекції дорівнює
відношенню відповідних значень їх ширини спектрів:

U1 / U2 = B1 / B2, (5.2)

де U1- амплітуда імпульсу до попередньої селекції;

U2 - амплітуда Імпульсу після попередньої селекції,
В1 - ширина спектра імпульсу до попередньої селекції;
B2 - ширина спектра імпульсу після попередньої селекції
135
 або 20 log U1/U2 = 20 log B1 / B2. (5.3)

Таким чином, якщо вдасться звузити спектр імпульсу від 1 ГГц до 10 МГц,
то його пікова напруга складе одну соту від рівня вхідної напруги, що
відповідає розвантаженню змішувача на 40 дБ [42]. Приклад дії попередньої
селекції на форму та спектр імпульсного сигналу наведений на рис. 5.3.
Наявність попереднього селектора є однією з головних відмінностей
вимірювальних РПП від аналізаторів спектра, які також можуть
застосовуватися при проведенні радіочастотного контролю, оскільки
забезпечують миттєве графічне відображення спектра сигналу, що
контролюється, але відсутність попередньої селекції сигналів до першого
змішувача утруднює або робить практично неможливим правильне
вимірювання ним широкосмугових завад, оскільки призводить до нелінійних
перетворювань сигналу у вхідних каскадах та їх перевантажень. Аналізатори
спектра мають великий набір селективних фільтрів, але крутизна схилів
характеристик цих фільтрів недостатня. Відношення смуг пропускання
(селективність) на рівні від 60 до 6 дБ для аналізатора спектра, як правило,
складає 14:1, а для цілей радіочастотного контролю це відношення повинне
бути не більше 2:1 [43].
Задача змішувача та гетеродина полягає в перетворенні частоти корисного
сигналу fc у деяку частоту f, зв'язану із частотою сигналу гетеродина fг
наступним співвідношенням:
f = fc ± fг (5.4)
В якості гетеродина найчастіше використовують синтезатор частот,
оскільки його частота має високу стабільність, може бути точно виміряною і
легко змінюється оператором.

Рис. 5.3. Приклад дії попередньої селекції на форму та спектр імпульсу:

а - форма імпульсу до попередньої селекції; б - форма імпульсу після
попередньої селекції; в - спектр імпульсу до попередньої селекції; г - спектр
імпульсу після попередньої селекції
136
 Суттєве значення для радіочастотного контролю має наявність у складі
вимірювального РПП НЧ демодулятора, що дозволяє оператору за допомогою
вбудованого гучномовця чи головних телефонів контролювати на слух сигнали
для того, щоб мати уяву про їх характер (свист, тріск, гул, щиглики тощо), що
особливо важливо при ідентифікації джерел радіозавад, а також у випадку,
коли на об'єкт вимірювань впливають сторонні джерела завад, що може
привести до спотворень результатів вимірювань параметрів його
радіовипромінювань. Крім цього, оскільки рівень звуку пропорційний рівню
завади, то слуховий контроль можна використовувати для знаходження
спектральних максимумів завади.
Поява високошвидкісних дешевих мікропроцесорів і мікросхем цифрової
обробки сигналів, у тому числі АЦП та цифро-аналогового перетворення
(ЦАП) із великим динамічним діапазоном, призвела до можливості суттєвого
вдосконалення технічних характеристик РПП, пов'язаних із перетворенням
частоти, фільтрацією й модуляцією сигналів, що, в свою чергу, спричинило
значне покращення параметрів вибірності, стабільності та АРП. Крім цього,
можливість мікропроцесорного управління роботою РПП призвела також до
появи нових функцій, відсутніх в аналогових приймачах, таких як, наприклад,
адаптивне заглушення завад та підвищення розбірливості мови, які особливо
важливі при сортуванні та ідентифікації певних сигналів у складній
електромагнітній обстановці. Технічні характеристики цих приймачів, дякуючи
застосуванню цифрової техніки та супутнього програмного забезпечення,
несуттєво змінюються з часом та під впливом факторів зовнішнього
середовища й коливань рівня напруги електроживлення. Ці РПП мають
підвищену гнучкість щодо експлуатаційних характеристик, оскільки ті їх
функції, що базуються на цифровій обробці сигналів, наприклад, робота з
додатковими смугами ПЧ та новими видами демодуляції, можуть бути
отримані шляхом внесення змін у програмне забезпечення замість заміни
дорогих конструктивних вузлів. За допомогою цифрової обробки сигналів
можна синтезувати фільтри для забезпечення виключно крутих коефіцієнтів
форми і в той же час абсолютно лінійних фазових характеристик у необхідній
смузі частот. Ця обробка знижує до мінімуму спотворення сигналу, які
зазвичай вносяться аналоговими фільтрами. Вона також забезпечує можливість
створення вузькосмугових (до 50 Гц) фільтрів, що дозволяє безпосередньо
вимірювати побічні компоненти несівної частоти передавача, наприклад, фон
змінного струму його блоку електроживлення.
Основними елементами цифрового РПП є пристрій перетворення сигналу
ВЧ у ПЧ, АЦП, блок обробки цифрового сигналу та ЦАП, функціональний
взаємозв'язок яких наведений на рис. 5.4. Перетворення аналогового ВЧ
сигналу в цифрову форму є першим основним ступенем обробки сигналу в
цифровому приймачі, при цьому також проводиться його попередня селекція та
підсилення сигналу ПЧ.

137
 Рис. 5.4. Основні функціональні елементи цифрового РПП:
1 - пристрій перетворення сигналу ВЧ у ПЧ; 2 - АЦП; 3 - блок обробки
цифрового сигналу; 4 - ЦАП

Цифровий сигнал ПЧ використовується в блоці обробки цифрового сигналу для

виконання таких функцій, як фільтрація, демодуляція, декодування, точне
настроювання тощо. Результуючий вихідний сигнал придатний для подальшої
обробки, наприклад, для індикації або реєстрації. ЦАП перетворює
низькочастотну складову цифрового сигналу в аналоговий НЧ сигнал для його
контролю оператором або подальшої обробки.

5.2.2 Вимоги до технічних характеристик РПП

До робочих характеристик РПП, які призначені для експлуатації у складі

засобів радіочастотного контролю, пред'являються досить жорсткі вимоги, що
пов'язано з необхідністю:
- не тільки перекривати одним РПП досить широкий діапазон частот, що
контролюються, а й виконувати різноманітні вимірювання;
- вимірювати параметри радіосигналів із великим динамічним діапазоном
їх рівнів;
- вимірювати параметри різноманітних класів радіосигналів;
- забезпечувати високу точність вимірювань;
- забезпечувати автоматизацію процесу вимірювань.
До цих вимог відносяться [8]:
- висока чутливість;
- широкий діапазон частот прийому (від 10 кГц до 30 МГц для РПП
діапазону ВЧ та від 30 МГц до 2,7 ГГц для РПП діапазонів ДВЧ/УВЧ);
- великий динамічний діапазон по основному каналу прийому і нелінійних
ефектах (точка перетину інтермодуляції 3-го порядку повинна бути не менше
10 дБмВт);
- ефективне заглушення побічних каналів прийому (не гірше 80 дБ для
каналів дзеркальної та ПЧ);
- великий набір фільтрів ПЧ, для забезпечення можливості прийому
сигналів із різною шириною спектра радіовипромінювань;
- набір детекторів для детектування сигналів, наприклад, з амплітудною й
138
частотною модуляцією та маніпуляцією;
- низький рівень фазового шуму гетеродина;
- висока стабільність частоти гетеродина;
- можливість роботи під управлінням ПЕОМ;
- можливість дистанційного управління роботою по стандартних
інтерфейсах IEEE-488, RS-232C або RS-485;
- висока стійкість параметрів до впливу факторів зовнішнього середовища
та коливань рівня напруги електроживлення.
Вимірювання параметрів радіовипромінювань безпосередньо самим РПП
не є обов'язковою умовою, хоча якщо така можливість передбачена його
конструкцією, то це є однією з головних позитивних якостей приймача,
незважаючи на збільшення вартості самого РПП. Для роботи у складі засобів
радіочастотного контролю РПП повинен також мати виходи сигналів (ПЧ, НЧ
тощо), наявність яких дозволяє в комплексі з використанням зовнішніх
високостабільних опорних генераторів і АЦП та додаткового калібрування
трактів за частотою й рівнем суттєво покращити основні технічні
характеристики засобів радіочастотного контролю, що, у свою чергу, дає
можливість якісно вирішувати задачі контролю та вимірювань параметрів
радіовипромінювань, що покладені на РКП.
Останні досягнення в галузях зв'язку, обчислювальної техніки та
радіотехнологій дозволили розробити та впровадити у виробництво цілу низку
вимірювальних РПП, роботою яких можна управляти зовні, і, поєднуючи їх з
іншим необхідним обладнанням, що розширює можливості РПП, формувати
системи радіочастотного контролю з управлінням від ПЕОМ.
Типові характеристики та параметри рекомендовані МСЕ для РПП, що
використовуються в складі засобів радіоконтролю, наведені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3. Типові технічні характеристики РПП рекомендовані МСЕ

Характеристика Діапазон НЧ/СЧ/ВЧ Діапазон ДВЧ/УВЧ

1 2 3
Діапазон частот від 9 кГц до 30 МГц від 20 до 3000 МГц
Крок перестроювання по частоті, Гц,
1 10
не більше
10 -7 з використанням
-6
Похибка настроювання, не більше 10 зовнішнього еталонного
сигналу
Тривалість настроювання синтезатора,
10 5
мс, не більше
Антенний вхід:
- номінальне значення вхідного
опору, Ом; 50 50
- КСХ, не більше 3 2,5
139
Попередня селекція встановлення субоктавних встановлення
фільтрів субоктавних фільтрів
Точка перетину, дБм, не менше:
- 2-го порядку 60 (понад 3 МГц) 40
- 3-го порядку 20 (понад 3 МГц) 10
Коефіцієнт шуму, дБ, не більше 15 (понад 2 МГц) 12
Фазовий шум гетеродина, дБс/Гц, не мінус 120 мінус 100
більше (при зсуві на 10 кГц) (при зсуві на 1 0 кГц)
Заглушення завад на ПЧ, дБ, не менше 80 80
Заглушення завад від дзеркального
80 80
каналу, дБ, не менше
Ширина смуги пропускання ПЧ (на внутрішні або зовнішні внутрішні або зовнішні
рівні мінус 6 дБ) фільтри, фільтри,
в основному цифрові, від в основному цифрові, від
0,1 до 10 кГц 0,1 до 300 кГц
Селективність на рівні від 60 до 6 дБ,
відношення смуг частот, не більше 2:1 2:1
Режими детектування,
AM, CW, SSB AM, FM, CW, SSB
не менше
Діапазон дії АРП,
120 120
дБ, не менше
Наявність виходу сигналу ПЧ Цифровий цифровий
Робочий діапазон температур, °С від 0 до 45 від 0 до 45
Відносна вологість повітря, %, не
95 без конденсації 95 без конденсації
більше

Основні технічні характеристики РПП, які нині використовуються в

засобах радіочастотного контролю, а також можуть бути використані у
майбутньому, наведені в таблицях 5.4 – 5.6 [8, 26, 44], а зовнішній вигляд
деяких із них – на рис. 5.5 – 5.7.

Рис. 5.5. Зовнішній вигляд РПП AR-5000 та AR-3000A

140
 Таблиця 5.4 Основні технічні характеристики сучасних зарубіжних РПП

Характеристика Тип РПП та його виробник

Р-399А AR-3000A AR-5000 DSI-1550
(Росія) AOR (Японія) AOR (Японія) DSI (США)
Діапазон частот від 1 МГц від 10Гц до 1
Від 100 кГц від 10 кГц
до ГГц (до 18 ГГц з
до 2,036 ГГц до 2,6 ГГц
31,999МГц конвертором)
Мінімальний крок
0,1 (<250кГц)
перестроювання по
1 50 1 1(0,25... 15 МГц)
частоті, Гц, не
10 (> 15МГц )
більше
Нестабільність
частоти опорного
брак даних брак даних брак даних 5 * 10-8
генератора, не
більше за добу
Чутливість, мкВ, не AM 0,63...4,46
F≤10
менше (Коефіцієнт (40 кГц - 2,6 ГГц)
(типове
шуму F, дБ) FM 0,36... 0,56
значення)
брак даних брак даних (ВПЧ=15кГц)
SSB/CW
F≤7
0,3 ...1,25
(до 10 МГц)
(40 кГц - 2 6 ГГц)
Заглушення завади 90, типове значення
ПЧ, дБ, менше брак даних брак даних брак даних
100
Заглушення
сигналів дзер- 90, типове значення
брак даних брак даних брак даних
кальної частоти, дБ, 100
не менше
Ширина смуги
0,3; 1,0;
пропускання ПЧ (на
3,0; 4,0; 2,4 - 180 3 - 220 0,2 - 20
рівні мінус 6 дБ),
6,0; 10,0
кГц
Вихідний сигнал 0,455 0,455 21,4
брак даних
ПЧ, МГц 10,7 10,7 1450
Види модуляції AM, FM, РМ,
ТЛГ, ТЛГФ, AM, FM, CW, LSB,
CW, LSB, USB, ISB, AM, FM, CW
ТЛФ, ОБП USB
IQ

141
 Таблиця 5.5 Основні технічні характеристики сучасних РПП фірми ІСОМ (Японія)

Характеристика Тип РПП

IC-R9000L IC-R8500 IC-R7100 IC-PCR1000
Діапазон частот від 100 кГц від 100 кГц від 100кГц від 10 кГц
до 1999,8 МГц до 2 ГГц до 2 ГГц до 1,3 ГГц
Крок перестрою- 10 Гц, 100 Гц
10 Гц 100 Гц 1 Гц
вання по частоті і т.д. до 100 кГц
Нестабільність режим FM 10-6
±25 Гц до 30 МГц ±100Гц до 30 ±3 * 10-6
частоти опорного (0,025 - 1 ГГц)
та ±0,25 * 10 -6 МГц та 3 * 10-6 на частоті
генератора, не 10-5
понад 30 МГц понад 30 МГц 1,3 ГГц
більше за добу (1,24- 1,3 ГГц)
Чутливість, мкВ, AM 2,5 ....13
AM 1,0 ...5,6
не менше FM ≤ 0,5 AM ≤ 16 AM 1,0…2,5
FM 0,5...1,4
AMW ≤ 3,2 FM ≤ 0,35 FM 0,32...1
WFM 1,4...5,6
WFM 1,4…2,0 WFM ≤ 1 ,0 SSB/CW
SSB, CW, FSK
SSB/CW SSB ≤ 0,2 0,2...0,56
0,16...1,0
0,32...2,0
Заглушення завали 60 на частотах до
ПЧ, дБ, не менше 30 МГц та
брак даних 50 брак даних
50
понад 30 МГц
Заглушення 50 (типове
сигналів значення) на
дзеркальної частотах до 1 ГГц
брак даних брак даних брак даних
частоти, дБ, та в смузі частот
не менше від
1,24 до 1,3 ГГц
Ширина смуги
пропускання ПЧ (на 2,8; 6; 15;
2,4 - 150 2,2 - 150 2,4 - 150
рівні мінус 6 дБ), 50; 230
кГц
Вихідний сигнал
10,7 10,7 10,7 брак даних
ПЧ, МГц
Види модуляції AM, FM, AM, AMW, AM, FM,
AM, FM, WFM,
WFM, CW, FM, WFM, WFM, CW,
SSB, CW, FSK
LSB, USB SSB, FMN LSB, USB

Рис 5.6 Зовнішній вигляд РПП IC-R8500

142
 Таблиця 5.6. Основні технічні характеристики сучасних РПП фірми Rohde & Schwarz
(Німеччина)

Тип РПП
Характеристика
FSET 22 ESMB ЕВ200 ESN/ESVN
Діапазон частот від 20 МГц від 20 МГц від 9кГц
до 3 ГГц до 3 ГГц до 1 ГГц
від 100 Гц до 22 ГГц
(розширення (розширення (розширення до
від 9 кГц) від 10 кГц) 2,05 ГГц)
Мінімальний крок
перестроювання по
0,1 1 1 10
частоті, Гц, не
більше
Нестабільність 3 * 10-6
частоти опорного або 10-7
2,5 * 10-7 1 * 10-6 1,5 * 10-6
генератора, не з опцією
більше за добу ESS-B1
Попередня селекція ФВЧ, ФНЧ, СФ ФВЧ, ФНЧ ФВЧ, ФНЧ брак даних
Коефіцієнт шуму, 4 (1-40 МГц)
12;
дБ, не більше 7 (40 МГц - 2 ГГц) 12
10,5
8 (2 -4 ГГц) (типове 7
(типове
10 (4 -15 ГГц) значення)
значення)
12 (15 -22 ГГц)
Заглушення завади 90; 70;
ПЧ, дБ, не менше 70 100 (типове 80 (типове 90 (до 1,9 ГГц)
значення) значення)
Заглушення
90; 70;
сигналів дзер-
80 100 (типове 80 (типове брак даних
кальної частоти, дБ,
значення) значення)
не менше
Ширина смуги (1Гц-1кГц) – 1; 1,2; 3; 3,15;
пропускання ПЧ (на цифрові фільтри, 0,15-300 0,15-150 7; 9,5; 15;
рівні мінус 6 дБ) (2 кГц - 500 МГц) - кГц кГц 17; 90; 120;
аналогові фільтри 250; 330 кГц
Вихідний сигнал
21,4 10,7 10,7 10,7
ПЧ, МГц
Види модуляції BPSK, QPSK, AM, FM,
O-QPSK, FSK, РМ, CW, AM, FM, AM, FM,
DQPSK, FM, PM, AM, LSB, USB, ISB, CW, LSB, SSB,
л/4-QPSK, 8PSK, Pulse, USB (LSB, USB)
16QAM IQ
Діапазон дії АРП, 100
дБ, не менше 120 брак даних брак даних
без інтермодуляції

143
 5.3 Особливості використання АФС при радіочастотному контролі

В залежності від частотного діапазону для вимірювання параметрів

радіовипромінювань використовують - різноманітні методи та засоби а сам
РЧС, в якому проводиться радіочастотний контроль, умовно поділяють на три
діапазони: частоти до 30 МГц, частоти в діапазоні від 30 до 1000 МГц частота
понад 1 ГГц [7].
Такий поділ обумовлений наступними причинами:
- особливостями поширення електромагнітних хвиль у різних діапазонах;
- відмінністю методів радіочастотного контролю та технічних засобів які
для цього використовуються;
- специфікою використання РЧС, його завантаженістю та особливостями
роботи засобів зв'язку в обумовлених діапазонах.
Найбільш суттєві відмінності в обладнанні радіочастотного контролю за
діапазонами хвиль спостерігаються в АФС.
Основними особливостями з точки зору використання АФС с наступні.
1. Робота в дуже широкому діапазоні частот. Нині найактуальнішим
особливо для міських РКП, є діапазон частот від 30 до 1000 МГц причому його
верхня межа постійно зростає й останнім часом виникає необхідність
радіочастотного контролю вже на частотах до 4 ГГц. Таким чином
радіоконтрольне обладнання РКП повинне забезпечувати прийом радіосигналів
та роботу за умови 100-кратного перекриття частот.
2. Необхідність забезпечення встановлених МСЕ метрологічних
характеристик при вимірюванні рівнів сигналів, що контролюються, в тому
числі, і при вимірюванні напруженості поля.
3. Багатофункціональний характер робіт через необхідність одночасного
виконання таких задач, як: контроль завантаження діапазону частот
вимірювання параметрів сигналів, прослуховування та/чи запис
демодульованих сигналів тощо.
Діапазон частот від 30 МГц до 3 - 4 ГГц нині перекрити однією антеною
неможливо, а використання декількох антен або АС разом із щоглами та
елементами кріплення, розміщених на майданчику з обмеженими розмірами як
правило, призводить до їх сильного взаємного впливу що може неприйнятно
спотворити характеристики антен, які найчастіше сертифікуються в
ізольованих умовах. Похибка вимірювань, яка виникає при Цьому, може
суттєво перевищити рівень, рекомендований МСЕ для засобів вимірювальної
техніки РКП.
Необхідно відмітити, що при цьому також можуть виникнути спотворення
діаграм направленості антен, які неодмінно призведуть до некоректного
вирішення таких задач, як:
- контроль рівня завад у місці встановлення АС;
- використання результатів вимірювань при оцінюванні зони покриття
діючих та проектованих РЕЗ;
- оцінювання реального співвідношення сигнал/завада для діючих засобів
144
та систем зв'язку в місці встановлення антен;
- контроль рівня побічних випромінювань радіопередавальних пристроїв,
як в абсолютних, так і у відносних одиницях;
- контроль рівня випроміненої потужності рухомих засобів зв'язку.
Спотворення метрологічних характеристик антени призводить також до
додаткових обмежень та похибок при спектральних вимірюваннях і оцінюванні
частотно-часового завантаження діапазонів.
Тому для забезпечення необхідних метрологічних характеристик доцільно
застосовувати максимально широкосмугові антени, оскільки в цьому випадку
буде потрібна їх мінімальна кількість.
Одним із шляхів забезпечення компактного розміщення антен при
мінімальному спотворенні їх азимутних діаграм направленості є встановлення
однієї антени над іншою. Як приклад оптимального розміщення ненаправлених
та направлених широкосмугових антен можна навести АС AU900A4 фірми
ROHDE & SCHWARZ (рис. 5.8), антени якої встановлені на одній щоглі і
забезпечують прийом сигналів у частотному діапазоні від 10 кГц до 3 ГГц.
Потрібні для роботи в певній смузі частот антени вибираються дистанційним
ВЧ комутатором, напрямок на ДРВ установлюється поворотними пристроями.
Основні технічні характеристики антен, що входять до складу AC AU900A4,
наведені на рис. 5.9 [44].

Рис. 5.9. Основні технічні характеристики антен у складі AC AU900A4

(значком * позначені активні антени)

Для проведення радіочастотного контролю в діапазоні частот до 30 МГц

рекомендують мати наступний набір АС:
- АС ненаправленого прийому (із діаграмою направленості в
горизонтальній площині близькою до кругової) вертикально поляризованих
хвиль у діапазоні частот від 2 до 30 МГц;
- АС, що забезпечує ненаправлений прийом вертикально поляризованих
хвиль у секторах по всіх азимутах у діапазоні коротких хвиль. Ця система являє
собою стаціонарну конструкцію, кожний сектор якої в точці контролю
вибраний з урахуванням оптимального прийому сигналу при його великому
145
підсилюванні. В даному випадку вимогам щодо діапазону частот та підсилення
може відповідати одна зіркоподібна антена із шістьома логоперіодичними
площинами випромінювачів, кожна з яких має ширину діаграми за рівнем
половинної потужності 60°, і які розміщені з інтервалами 60° навколо
центральної опорної щогли (висотою до 60 м);
- АС, що забезпечує вузьконаправлений прийом горизонтально
поляризованих коливань по всіх азимутах у діапазоні коротких хвиль. Ця
система може складатися з решітки навантажених на обох кінцях комутуючих
або двонаправлених ромбічних антен. Для покриття всіх секторів потрібно
шість двонаправлених комутуючих ромбічних антен, рознесених на кут 30°.
Якщо при виборі та встановленні АС існують певні проблеми, викликані,
наприклад, браком простору чи площі або економічними чинниками, то у
крайньому випадку, можна обмежитися однією ненаправленою системою
активних антен, яка забезпечує можливість прийому сигналів у діапазоні від 9
кГц до 30 МГц як із вертикальною, так і з горизонтальною поляризацією.
У діапазоні частот до 30 МГц (довжина хвилі λ > 10 м) антени, що
застосовуються при проведенні радіочастотного контролю зазвичай мають
незначні порівняно з довжиною хвилі розміри (0,1 λ). При цьому найчастіше
використовується рамкова антена з одного чи декількох екранованих витків
діаметром близько 0,6 м або вертикальна стрижнева антена, довжина якої
невелика порівняно з чвертю довжини хвилі. Ці антени можуть бути або
пасивними або активними. Перевагою стрижневої антени є її ненаправленість,
що забезпечує приймання нею радіохвиль з усіх напрямків. На цих частотах на
напруженість електричної й магнітної складових поля та кут поляризації
впливають рельєф земної поверхні та характер рослинності, наявність у зоні
вимірювань дротів, будівель, металевих та залізобетонних конструкцій, що
суттєво позначається на результатах вимірювань. Тому для підвищення
точності вимірювань напруженості поля застосовують екрановані від
електричного поля рамкові антени, на які прилеглі об'єкти впливають значно
менше, ніж на стрижневі антени.
При проведенні радіочастотного контролю в діапазоні частот від 30 до
1000 МГц у межах великого міста з передмістям необхідно мати дві (з
вертикальною та горизонтальною поляризацією) ненаправлені АС загального
призначення із середнім коефіцієнтом підсилення в межах від 10 до 20 дБ.
Також потрібна одна логоперіодична кросполяризована (вертикально й
горизонтально) АС із великим коефіцієнтом підсилення й можливістю її
обертання навколо щогли, на якій вона встановлена.
У цьому діапазоні частот антени, що використовуються, практично мають
розміри сумірні з довжиною хвилі. При вимірюваннях напруженості поля на
фіксованій частоті в діапазоні частот від 30 до 1000 МГц найчастіше
використовують напівхвильовий резонансний симетричний вібратор (диполь),
який підключається до вимірювального приладу за допомогою
узгоджувального трансформатора та коаксіальної фідерної лінії. Така антена
відрізняється від рамкової та короткої стрижневої більшою ефективністю,
146
оскільки має низький опір втрат відносно опору випромінювання. У верхній
частині цього діапазону частот використовуються також широкосмугові
направлені антени логоперіодичного та конічно-логоспірального типу.
У діапазоні понад 1 ГГц площа розкриву (апертура) симетричного
вібратора стає дуже малою для забезпечення необхідної чутливості, тому на
цих частотах зазвичай застосовуються антени, які збирають енергію на
розкривах, що набагато перевищують довжину хвилі, наприклад, рупорні
антени або дзеркальні (рефлекторні) антени, які мають великий коефіцієнт
підсилення і характеризуються високою ефективністю та направленістю.
Відбивачі дзеркальних антен у цьому діапазоні мають форму параболоїда
обертання з діаметром дзеркала від 0,9 до 10 м. Ці антени встановлюються на
регульованих за положенням платформах із дуже високою точністю
позиціювання, що обумовлено винятково вузькою головною пелюсткою
діаграми направленості антени на високих частотах. Дзеркальні антени
зазвичай використовують для НВЧ діапазону (від 3 до 30 ГГц). Для діапазону
УВЧ (від 0,3 до 3 ГГц) радіочастотний контроль можна здійснювати за
допомогою обертової АС, що складається з направлених антенних решіток із
розширеною смугою частот.
Антени для діапазонів частот понад 1 ГГц повинні розміщатися таким
чином, щоб гарантувалась пряма оптична видимість ДРВ, наприклад, на
висотних будинках. Приймальні пристрої бажано встановлювати поблизу
антени для зменшення утрат у фідері. Через винятково вузький промінь антени
необхідно, щоб платформа або щогла, на якій знаходиться АФС, та її основа
були стійкими до дії вітру з великою швидкістю.

147
 Розділ 6
РАДІОЧАСТОТНИЙ КОНТРОЛЬ ПАРАМЕТРІВ
РАДІОВИПРОМІНЮВАНЬ

6.1 Радіочастотний контроль частоти

В останні роки, у зв'язку з постійним зростанням інтенсивності

використання РЧР та його перевантаженням, переходом багатьох РЕЗ на
роботу з рознесенням частот між сусідніми радіоканалами 12,5 кГц і
необхідності, при цьому, вирішення надзвичайно гострих проблем позбавлення
взаємних завад між РЕЗ, з'явилася нагальна необхідність суттєво підвищити
точність радіочастотного контролю за частотою радіовипромінювань Оскільки
нормативні значення на параметри РЕЗ із кожним роком стають жорсткішими,
то в усіх країнах світу станції радіоконтролю проводять регулярні вимірювання
частоти радіовипромінювань з метою визначення стабільності й відхилення
частот радіопередавачів, а також, щоб упевнитися в тому, що значення цих
параметрів не перевищують нормативні і відповідають основній вимозі
міжнародного Регламенту радіозв'язку щодо допустимого відхилення частоти
випромінювання передавачів РЕЗ всіх призначень, яка сформульована
наступним чином: відхилення середньої частоти смуги частот випромінювання
від присвоєної частоти (або характерної частоти від відносної частоти) не
повинні перевищувати нормованого значення.
В Україні контроль за частотою радіовипромінювання РЕЗ проводиться
при технічному та ефірному радіочастотному контролі з метою перевірки
виконання нормативних вимог щодо допустимих відхилень частоти
передавачів, виражених у мільйонних долях (±N*10-6 ) або в герцах (N1). При
цьому відхилення робочої частоти передавачів усіх категорій і призначень не
повинні перевищувати значень, обумовлених ГОСТ 30338 та іншими чинними
в Україні нормативними документами, а також Рекомендацією МСЕ-Р SM.1045
і технічними умовами на контрольовані РЕЗ.
Згідно вимог ГОСТ 30338 контроль допустимих відхилень частоти
передавачів потрібно проводити з урахуванням дії на РЕЗ усіх дестабілізуючих
факторів (кліматичних, коливань рівня напруги й частоти електроживлення
тощо), при цьому вимірювання частоти необхідно виконати не менше 10 разів
підряд і визначити за їх результатами середнє арифметичне значення Δf різниці
між виміряними fi (і = 1, 2, ... , n) і присвоєним (номінальним) fн значеннями
частоти по формулі
1 n 
f   
n  i 1
fi  f n 

(6.1)
При цьому, передавач, частота якого контролювалася, відповідає вимогам
щодо допустимого відхилення частоти, якщо
f
N (6.2)
fH
або
148
 f  N1 (6.3)
Основні принципи й методи вимірювання при технічному радіочастотному
контролі частоти РЕЗ та її відхилення від номінального значення, а також
вимоги до засобів вимірювальної техніки та обладнання наведені в ГОСТ
30338. При цьому вимірювання проводять безпосередньо на виході передавача,
як правило, в режимі без модуляції несівної частоти, наприклад, за допомогою
підключеного до вихідних кіл передавача через елемент зв'язку електронно-
лічильного частотоміра.
У більшості випадків радіочастотний контроль частоти
радіовипромінювання РЕЗ проводиться на РКП на значній відстані від РЕЗ
шляхом оцінки відхилення немодульованої несівної частоти передавача від
присвоєної частоти за результатами вимірювання середньої або характерної
частоти модульованого радіовипромінювання в штатному режимі роботи
передавача. Для ефірного радіочастотного контролю методи вимірювань, що
наведені в ГОСТ 30338, не придатні.

6.1.1 Основні принципи й методи вимірювання частоти

та її відхилення при ефірному радіочастотному контролі

В останні десятиліття суттєвих змін у методах вимірювання частоти не

відбулося, хоча, дякуючи використанню стандартів частоти, комп'ютеризації
процесів радіочастотного контролю й застосуванню при цьому ефективних
методів цифрової обробки радіосигналів у часовій або частотній областях із
наступним математичним аналізом їх частотних спектрів, вдалося суттєво
підвищити точність і швидкість вимірювань, а також спростити апаратну
частину засобів радіочастотного контролю.
Практично всі вимірювання частоти, що виконуються на РКП, є
дистанційними і проводяться нині автоматизованими методами. Основними
складовими частинами такої автоматизованої системи є цифровий
вимірювальний РПП із синтезатором частоти, частотомір та процесор, причому
функції частотоміра можуть виконуватися програмне ПЕОМ, до складу якої
входить вказаний процесор. Процесор виконує функції керування роботою
РПП і самої ПЕОМ та проводить математичну обробку результатів вимірювань.
Отримавши вихідні дані параметрів радіочастотного контролю, процесор за
допомогою синтезатора частоти настроює РПП на контрольовану частоту
шляхом перемикання його вхідних фільтрів і встановлення певного значення
частоти пропускання. Якщо синтезатор управляється стандартною частотою, то
центри смуг пропускання трактів ВЧ і ПЧ приймача визначаються досить
точно. Враховуючи те, що у всіх вимірювальних РПП частота його вхідного
сигналу перетворюється в певне значення ПЧ, то за виміряним значенням ПЧ
завжди можна визначити значення вхідної частоти. Усі подальші операції по
проведенню вимірювань частоти або її відхилень від нормативного
(номінального) значення проводяться програмне ПЕОМ. При цьому процесор
послідовно досить швидко настроює РПП на велику кількість заздалегідь
149
запрограмованих значень частот для їх прийому. При виявленні радіосигналу
на якомусь каналі РПП фіксує свою подальшу роботу на певній смузі частот і
під управлінням процесора проводить вимірювання частоти цього радіосигналу
або її відхилення. У випадку виявлення неприпустимого відхилення частоти
передавача оператор радіочастотного контролю завжди може призупинити
цикл швидкісного сканування для того, щоб прослухати сигнали
контрольованого ДРВ з метою його ідентифікації шляхом визначення позивних
або назви радіостанції. При необхідності, виміряні значення частоти або її
відхилення, а також інші параметри РЕЗ можуть бути занесені в постійну
пам'ять ПЕОМ разом із часом та датою проведення радіочастотного контролю.
У процесі подальшої програмної обробки даних вимірювань при наявності
відповідної бази даних РЕЗ та ДРВ за результатами радіочастотного контролю
може бути встановлене місцезнаходження контрольованого передавача.
Оскільки вся система управляється ПЕОМ, то можна досить просто
здійснювати контроль за різними ділянками спектра частот шляхом
настроювання РПП на будь-яку частоту в межах частотного діапазону, що ним
приймається.
Відомо багато способів вимірювання частоти, які можуть бути використані
при проведенні радіочастотного контролю РЕЗ на РКП, але у вітчизняних
засобах ефірного контролю параметрів радіовипромінювань найбільшого
застосування здобули наступні, рекомендовані МСЕ:
1) з використанням лічильника і наступною програмною обробкою
результатів вимірювань;
2) шляхом аналізу РЧС методом спектральної густини потужності з
використанням швидкого перетворення Фур'є і наступною програмною
обробкою результатів вимірювань.
Апаратно-програмний спосіб вимірювання частоти з використанням
лічильника проводиться шляхом підрахунку кількості імпульсів або переходів
амплітуди напруги сигналу через нульовий рівень, які формуються із сигналу
ПЧ (10,7 МГц або 455 кГц) РПП за певний інтервал часу, наприклад, за 1 с.
Інтервал, що визначає час проведення вимірювань, формується
високостабільними імпульсами генератора опорної частоти. При цьому цикл
роботи лічильника (інтервал дискретизації) визначається сумою двох інтервалів
часу

Т = Т1 + Т2 (6.4)

де Т1 - інтервал проведення вимірювань (підрахунку кількості імпульсів);

Т2 - інтервал запису показань лічильника в програмний регістр ПЕОМ.
Тривалість часу запису показань лічильника в програмний регістр ПЕОМ
визначається її процесором і сягає значень 30 - 50 мс, але в окремих випадках,
коли процесор паралельно із записом показань виконує інші операції, може
бути і більшим.
У даному випадку частота високочастотного коливання вимірюється
150
аналогічно тому, як це проводиться електронно-лічильним частотоміром, при
цьому, визначені подальші значення відхилення частоти від номінального
значення будуть мінімальними за умови застосування в процесі проведення
вимірювань накопичень та усереднень за частотою. Перевагою методу є висока
точність вимірювання частоти, а недоліком те, що ширина спектра
радіосигналу при проведенні вимірювань обмежується максимальною
шириною смуги РПП, яка, наприклад, для приймача AR-5000 складає 220 кГц.
Відхилення частоти радіосигналу від номінального значення можна
визначити безпосередньо за допомогою лічильника іншим методом.
Радіочастота, яка приймається РПП і відхилення якої необхідно виміряти,
перетворюється за допомогою синтезатора частоти в ПЧ, наприклад, 10,7 МГц.
Оскільки синтезатор керується стабільним кварцовим генератором опорної
частоти, то абсолютне значення відхилення частоти сигналу на рівні ПЧ
відповідає відхиленню на рівні радіочастоти. Перед початком кожного
вимірювання на лічильнику, який з'єднаний з каскадом ПЧ, попередньо
встановлюється частота 10,7 МГц. Потім, під час проведення вимірювань
частоти радіосигналу, лічильник реєструє в режимі зворотного відліку кількість
імпульсів, що появилися протягом певного інтервалу. При цьому можливі
наступні випадки:
1) вимірювана частота сигналу точно відповідає номінальному значенню,
тому в момент завершення інтервалу вимірювань показання лічильника
сягають нуля;
2) вимірювана частота сигналу нижча від номінального значення, тому в
момент завершення інтервалу вимірювань показання лічильника не досягнуть
нуля, а дадуть певний додатній залишок, який після зміни знака буде
відповідати від'ємному значенню відхилення частоти;
3) вимірювана частота сигналу вища від номінального значення, тому
показання лічильника сягають нуля до закінчення інтервалу вимірювань, що
призводить до переводу лічильника в режим подальшого прямого відліку
кількості імпульсів і підрахований їх залишок у момент завершення періоду
вимірювань буде відповідати значенню відхилення частоти з додатнім знаком.
Цей метод дозволяє досягти високої точності вимірювань і застосовується
для вимірювань частоти AM та ЧМ сигналів. Недоліком методу є деякі
обмеження, що накладаються при вимірюваннях частоти ЧМ сигналів на певні
несприятливі комбінації з високою девіацією частоти, низькою частотою
модуляції та малим інтервалом вимірювань [7].
Вимірювання частоти шляхом аналізу РЧС контрольованого сигналу
методом спектральної густини потужності здійснюється програмним
визначенням характерних частот f1 і f2 радіовипромінювання сигналу за
формою його спектра і подальшого обчислення із використанням швидкого
перетворення Фур'є центральної частоти спектра f0. Оскільки обвідна РЧС
більшості сигналів має форму дзвону, то центральна частота обчислюється як
центр симетрії частини спектра між характерними частотами з урахуванням
вагових коефіцієнтів, тобто як лінія поділу РЧС, при якій забезпечується
151
рівність S1 = S2 (рис. 6.1). Очевидно, що застосування цього методу досить
ефективне для симетричних спектрів вузькосмугових сигналів.
Система вимірювання частоти шляхом аналізу РЧС методом спектральної
густини потужності з використанням швидкого
перетворення Фур'є має наступні переваги:
- простота реалізації;
- можливість одночасного вимірювання
частоти й ширини спектра сигналу в широкій
смузі частот;
- досить висока роздільна здатність по
частоті й точність;
- просте регулювання й настроювання на
контрольовані смуги частоти (із клавіатури
ПЕОМ);
- висока гнучкість, що дозволяє
пристосовувати систему для роботи в різних
смугах частот.
Основний недолік методу - це суттєва залежність виміряного значення
частоти сигналу від рівня симетрії його спектра. Будь-які спотворення
радіосигналу при передачі чи прийомі призводять до асиметрії його РЧС, і як
наслідок - до збільшення похибок вимірювань.
Описані методи, дякуючи комп'ютеризації процесів вимірювань та
незначній кількості апаратних складових частин, мають високу надійність і
дозволяють:
- зберігати результати вимірювань та дані щодо РЧС сигналів у цифровому
виді;
- легко проводити регулювання системи;
- терміново передавати всі дані контролю по лініях зв'язку для їх
подальшої обробки та/чи аналізу.
Ці методи вимірювань реалізовані у мобільній станції радіомоніторингу
РМ-1300М-1М, структурна схема якої, що пояснює зазначені принципи
вимірювання частоти та її відхилення від номінального значення, наведена на
рис. 6.2. Усі вимірювання частоти радіовипромінювань у смугах частот від 3
кГц до 220 кГц проводяться в основному апаратно-програмним методом із
застосуванням лічильника і наступної програмної обробки результатів
вимірювань ПЕОМ, при цьому використовується сигнал ПЧ 455 кГц і
досягається точність вимірювання частоти 0,1 Гц при дискретності 10 Гц. Для
смуг частот від 300 кГц до 5 МГц застосовується метод спектральної густини
потужності з використанням швидкого перетворення Фур'є і сигналу ПЧ 10,7
МГц.
У реальних умовах роботи оператор радіочастотного контролю перед
визначенням відхилення частоти радіосигналу від номінальної повинен
проаналізувати форму його РЧС і при наявності чітко вираженої центральної

152
 Рис. 6.2. Структурна схема мобільної станції радіомоніторингу
РМ-1300М-1М в частині вимірювання частоти

частоти (рис. 6.3) провести її вимірювання апаратно-програмним методом із

використанням лічильника. Якщо ж обвідна РЧС має таку форму, що
центральна частота виражена не чітко (рис. 6.1), то на визначеному оператором
рівні мінус X дБ відносно рівня випромінювання, прийнятого за 0 дБ,
установлюються характерні частоти спектра цього сигналу, на яких із спектра
"вирізується" його частина, подальшим аналізом якої визначається центральна
частота, як центр симетрії цієї частини спектра, виходячи із забезпечення
рівності S1 = S2. При цьому даний метод дозволяє також одночасно проводити
визначення ширини спектра радіосигналу Bx, наприклад, контрольної смуги
частот за умови визначення центральної частоти шляхом аналізу РЧС на рівні
мінус 30 дБ.

Рис. 6.3. Приклад РЧС сигналу із чітко вираженою центральною частотою

6.1.2 Похибки вимірювання частот та її відхилення

Як і при вимірюваннях будь-яких фізичних величин, при вимірюванні

частоти або її відхилення від нормативного значення бувають похибки. Кожен
із згаданих методів вимірювання частоти радіовипромінювання має свої
переваги та недоліки, які визначаються також точністю вимірювань і впливом
153
похибок на їх результати.
Застосування електронно-лічильного частотоміра доцільне при
вимірюванні середньої частоти модульованого радіовипромінювання
безперервного за часом (без пауз на інтервалі відліку), наприклад, передавачів
звукового ЧМ мовлення. Очевидно, що якщо лічильник буде підраховувати
кількість переходів амплітуди напруги сигналу ПЧ через нульовий рівень за
відомий інтервал часу, то його показання будуть змінюватися від одного
вимірювання до іншого. Ці зміни можна розглядати як методичну похибку
вимірювання ЧМ сигналу методом прямого відліку.
Методичну похибку вимірювань частоти ЧМ сигналу, яка являє собою
абсолютне відхилення середньої частоти сигналу Δf від значення f0, можна
визначити, якщо провести інтегрування за інтервал часу Т1 вираз, що визначає
модульований синусоїдальним сигналом із частотою F ЧМ сигнал, миттєва
частота якого дорівнює

f  f 0  D sin( 2FT1   ) , (6.5)

де D - девіація частоти, що відповідає амплітуді модулюючого сигналу;

φ - початкова фаза модулюючого сигналу відносно початку часу відліку.
За результатами інтегрування виразу (6.5) методична похибка
вимірювань частоти ЧМ сигналу визначається за наступною формулою [8]:

D
f  cos  cos2FT1   , (6.6)
2FT1

Аналіз цього виразу дозволяє зробити наступні висновки:

а) похибка буде відсутня при вимірюванні частоти ЧМ сигналів із
частотою модуляції, період якої кратний інтервалу вимірювання Т1, тобто
k
F (6.7)
T1
де k - ціле число;
б) похибка буде максимальною при вимірюваннях сигналів із частотою
модуляції рівною
(k  0,5)
F , (6.8)
T1
при φ = 0 або π;
в) максимальне значення похибки у даному випадку буде становити
D
f max   . (6.9)
FT1
З виразу (6.9) випливає, що максимальне значення похибки буде тим
більшим, чим менша частота модуляції, наприклад, у випадку вимірювань
частоти сигналу звукового мовлення при F = 30 Гц максимальна похибка
вимірювання середнього (наприклад, за 1 с) значення ЧМ сигналу з девіацією D
= ± 50 кГц не буде перевищувати значень ± 500 Гц, а для ЧМ сигналу телефонії
154
при F = 400 Гц і D = ± 5 кГц - значень ± 4 Гц.
Аналогічні висновки можна зробити і для похибок, що виникають при
вимірюваннях ЧМ сигналів модульованих не гармонійним, а випадковим
сигналом, тобто в будь-якому випадку максимальне значення методичної
похибки внаслідок модуляції контрольованого радіосигналу буде визначатися
низькочастотними складовими спектра модулюючого сигналу.
Якщо радіовипромінювання має імпульсну природу (з тривалістю менше
часу усереднення) чи його поява в ефірі носить епізодичний характер, то
показання частотоміра можуть мати методичні похибки, які обумовлені
відсутністю сигналу на вході його лічильника чи впливом шумів у паузі. Це
цілком можливо при контролі радіовипромінювань передавачів, наприклад,
базових станцій системи GSM, систем персонального радіовиклику (пейджерів)
та їм подібних. Характерні частоти таких випромінювань доцільно вимірювати
шляхом аналізу РЧС методом спектральної густини потужності з
використанням швидкого перетворення Фур'є.
Рівні методичних похибок вимірювання частоти, що обумовлені наявністю
завад та/або модуляції радіосигналу, можуть контролюватися оператором
радіочастотного контролю і, при необхідності, бути зменшені до прийнятних
значень шляхом раціонального вибору часу усереднення результатів
вимірювань.
Крім цього, для апаратно-програмного способу вимірювання частоти з
використанням лічильника властиві інструментальні похибки, основою яких є
дві складові частини [8]:
а) похибка квантування (або похибка підрахунку кількості імпульсів ± 1
імпульс);
б) похибка формування еталонного інтервалу часу вимірювань.
Максимально допустиме значення відносної похибки лічильника, що
визначаються цими складовими частинами, дорівнює
 1 
 макс    0  , (6.10)
 f xT1 
де δ0 - похибка опорного генератора;
fх - виміряне значення частоти;
Т1 - інтервал проведення вимірювань (підрахунку кількості імпульсів).
Похибка квантування (другий доданок формули) є похибкою
систематичною, оскільки при проведенні повторних вимірювань однієї і тої ж
величини за незмінних умов вимірювань вона залишається постійною. Вплив
цієї похибки на результати вимірювань частоти понад 30 МГц не суттєвий і на
цих частотах її можна ігнорувати.
На точність вимірювань частоти при проведенні радіочастотного
контролю суттєво впливає похибка опорного генератора, яка безпосередньо
визначає точність формування еталонного інтервалу часу вимірювань, і має
наступні складові:
а) похибка заводської установки частоти;
б) похибка внаслідок старіння кварцового резонатора;
155
 в) похибка внаслідок випадкових змін частоти опорного генератора.
Похибка установки частоти при виготовленні вимірювального приладу є
похибкою систематичною, оскільки завжди постійна за значенням та знаком
при всіх повторних вимірюваннях і виключити її з результату вимірювання
практично неможливо.
Похибка, яка пов'язана із старінням кварцового резонатора, також є
похибкою систематичною, але такою, що прогресує з часом, її значення
відрізняється для різних екземплярів резонаторів одного типу і знаходиться в
межах від ± 1 * 10-10 до ± 5 * 10-10 за добу. Саме ця складова частина похибки
опорного генератора і визначає в основному точність вимірювань частоти.
Середнє квадратичне значення похибки, яка викликана випадковими
змінами частоти опорного генератора, зазвичай складає ± 5*10-10 за 1 с або
±2*10-10 за 10 с.
Складову частину похибки вимірювання частоти радіосигналу, яка
викликана наявністю похибки опорного генератора, внаслідок її
систематичного характеру зменшити шляхом програмного усереднення
показань неможливо.
Оскільки похибки вимірювань частоти або її відхилення, цілком ймовірно
будуть різними для різних класів радіовипромінювань, то вони повинні бути
визначені для кожного класу.
При проведенні вимірювань трапляються одноразові відхилення
результатів від середнього значення, які перевищують у декілька разів середнє
квадратичне значення випадкової похибки одноразового вимірювання. Такі
похибки відносять до грубих, їх причиною можуть бути порушення умов
проведення вимірювань, поява імпульсної завади, короткочасні збої в роботі
обладнання, помилки оператора тощо. При виявленні грубої похибки
безпосередньо в процесі вимірювань або при появі підозри, що даний результат
вимірювань параметра пов'язаний з грубою похибкою, потрібно повторити
процес вимірювань цього параметра для даного РЕЗ. При виявленні
одноразової похибки внаслідок аналізу отриманих даних можна це значення не
приймати до уваги. Найкращим засобом підвищення достовірності результатів
вимірювань при наявності грубих похибок є збільшення частоти отримання
значень параметрів, що контролюються, та проведення повторних вимірювань.

6.1.3 Рекомендації щодо визначення відхилення частоти від нормативного

значення

Для забезпечення високої точності вимірювань частоти або її відхилення

від нормативного значення вони повинні проводитися в оптимальних умовах
прийому контрольованого сигналу з тим, щоб не вносити в результати
вимірювань додаткові похибки, викликані завмираннями сигналу або
сторонніми радіовипромінюваннями, в тому числі, радіозавадами.
Перед проведенням радіочастотного контролю певного РЕЗ необхідно:
- впевнитися у відсутності зовнішніх радіозавад на контрольованих
156
частотах, для чого потрібно деякий час контролювати на слух сигнали цього
РЕЗ та спостерігати на дисплеї ПЕОМ (при наявності такої можливості) за
формою обвідної спектра радіовипромінювання з метою визначення характеру
змін форми обвідної спектра та миттєвої частоти сигналу;
- за результатами спостережень провести аналіз рівнів сигналу та його
складових частин спектра в реальному масштабі часу на відсутність сторонніх
радіовипромінювань;
- визначити початок проміжку часу, протягом якого доцільно вимірювати
частоту передавача або її відхилення.
У процесі вимірювань, з метою своєчасного виявлення радіозавад та інших
сторонніх радіовипромінювань, які можуть суттєво вплинути на результати
вимірювань або порушити умови проведення вимірювань, необхідно:
- проводити слуховий контроль за стабільністю режиму роботи
контрольованого РЕЗ;
- спостерігати за формою обвідної РЧС сигналу передавача і характером
змін форми обвідної спектра та миттєвої частоти сигналу (наприклад, при
проведенні вимірювань на мобільній станції радіомоніторингу РМ-1300М-1М -
на дисплеї ПЕОМ у вікні "Спектр");
- постійно контролювати зміни частоти радіосигналу та аналізувати їх
характер.
При появі імпульсних завад і порушенні нормальних умов проведення
вимірювань на осцилограмах обвідної сигналу миттєвої частоти можуть бути
помічені стрибки та сполохи амплітудних складових спектра, в цьому випадку
вимірювання необхідно повторити.
У випадку виявлення відхилення частоти більшого за допустиме, яке
обумовлене, наприклад, випадковою складовою похибки, потрібно,
дочекавшись часу, після якого зміна частоти стане меншою допустимої межі,
зберегти результати вимірювань для їх наступного аналізу.
Для того щоб оцінити стабільність отриманих даних і вибрати серед них
найбільш достовірні значення необхідно повторити процедуру вимірювання
частоти контрольованого РЕЗ не менше 3 раз протягом однієї робочої зміни.
Якщо в процесі проведення радіочастотного контролю РЕЗ виявлено, що
значення відхилення частоти його передавача перевищує допустиме або
близьке до нього, то необхідно негайно встановити його причину. Якщо
встановлено, що це відхилення частоти викликане похибками вимірювань через
наявність сторонніх радіовипромінювань, які оператор радіочастотного
контролю не зміг виявити в процесі проведення вимірювань, то потрібно
повторити вимірювання і виконати їх більш ретельно. Якщо ж завищене
значення відхилення частоти не пов'язане з похибками вимірювань або
впливом радіозавад, тоді необхідно терміново провести детальні вимірювання
інших параметрів радіовипромінювання контрольованого РЕЗ (таких як,
наприклад, ширини контрольної смуги частот радіовипромінювання, рівнів
позасмугових випромінювань, девіації частоти тощо), тому що цілком можлива
залежність відхилення значення частоти радіовипромінювання від
157
ненормативного відхилення хоча б одного із цих параметрів.
Оскільки найбільш імовірною причиною відхилення значення частоти
контрольованого РЕЗ від нормативного можуть бути радіозавади, які появилися
під час проведення радіочастотного контролю і своєчасно не були виявлені
оператором, що і призвело до збільшення похибки вимірювань, то для
встановлення наявності впливу на результати вимірювань сторонніх
радіовипромінювань корисно проводити одночасні вимірювання частоти
даного РЕЗ на різних (територіальне рознесених) РКП і порівнювати їх
результати. Якщо виявиться, що відхилення частоти проявляється тільки в
результатах вимірювань, отриманих на одному РКП, тоді з великою
ймовірністю можна стверджувати, що це відхилення обумовлене впливом
радіозавад або інших сторонніх радіовипромінювань.
З метою усунення впливу на результати вимірювань радіозавад і
підвищення точності вимірювань доцільно радіочастотний контроль РЕЗ
виконувати при якомога більшому відношенні сигнал/завада, для чого бажано:
- проводити вимірювання частоти з використанням направлених антен, які,
дякуючи вузькій діаграмі направленості в азимутальній площині, мають
підвищену завадозахищеність від сторонніх радіовипромінювань;
- вимірювати частоту радіовипромінювання безпосередньо біля
передавача, який контролюється, використовуючи при цьому мобільний РКП.
При проведенні радіочастотного контролю доцільно регулярно проглядати
архівні дані раніше виконаних вимірювань частот радіовипромінювань цих РЕЗ
і їх відхилень від нормативних значень та аналізувати результати цих
вимірювань з метою:
- визначення характеру змін відхилень частоти передавачів із часом (за
результатами порівнянь значення виміряної частоти під час проведення
останнього радіочастотного контролю з даними, отриманими на етапі вводу
передавача в експлуатацію, під час інспекційних перевірок або раніше
проведених радіоконтрольних вимірювань);
- виявлення грубих похибок вимірювань частоти, які раніше не були
встановлені, наприклад, значних відхилень частоти для однієї з дат контролю;
- виявлення інструментальних похибок, що проявляються як синхронні
зміни частоти для всіх РЕЗ, які контролювалися протягом однієї дати
Якщо в процесі вимірювань та аналізу їх результатів з'ясується, що
значення відхилення частоти контрольованого РЕЗ перевищує нормативне чи
має тенденцію до збільшення, то необхідно зменшити інтервал між повторними
вимірюваннями частоти цього РЕЗ або провести його позачергову інспекцію із
збільшенням тривалості контролю.
При вимірюваннях на РКП частоти ЧМ радіовипромінювань у звичайному
штатному режимі роботи передавача завжди будуть мати місце методичні
похибки, які носять випадковий характер і особливо проявляються при
передачі внаслідок впливу на випромінювання реального сигналу модуляції та
шуму. Вони можуть бути зменшені шляхом усереднення результатів
вимірювання. Час усереднення необхідно вибирати на основі компромісу між
158
затратами часу на вимірювання і необхідною їх точністю. Для зменшення
методичної похибки вимірювання частоти ЧМ сигналів до значень ±(5-10) Гц
обладнання засобів радіочастотного контролю повинне забезпечувати
можливість усереднення показань лічильника (частотоміра) на інтервалі
вимірювань 30-50 с. З метою мінімізації цієї похибки, вимірювання частоти
радіовипромінювання передавачів станцій звукового ЧМ мовлення доцільно
проводити при передачі музичного фрагмента, оскільки при цьому усереднення
проводиться більш ефективно, ніж при передачі мови диктора. Ця складова
похибки практично відсутня в результатах вимірювань, проведених у паузах
між передачами програм, наприклад, перед передачею сигналів точного часу.
При проведенні вимірювань частоти ЧМ сигналів, наприклад, передавачів
ДВЧ ЧМ мовлення та звукового супроводу телебачення, передавачів
персонального радіовиклику (пейджерів) та їм подібних, смуга частот аналізу
повинна включати всі значні складові РЧС сигналу, який контролюється. При
цьому необхідно також враховувати можливість появи похибок, обумовлених
ефектами багатопроменевості при поширенні радіовипромінювання. Такі
ефекти можуть проявлятися навіть при невеликих відстанях між РКП, де
проводяться вимірювання, і контрольованим РЕЗ, наприклад, внаслідок
відбивання сигналів РЕЗ від металевих дахів і щогл. У результаті цього, в
сигналі, який приймається, можуть виникнути биття частот низькочастотного
характеру, що призведе до появи значних похибок вимірювань частоти, які
мають нестаціонарний характер. Кардинальний шлях позбавлення таких
похибок - це застосування при вимірюваннях направлених антен.
При проведенні радіочастотного контролю частоти AM сигналів з явно
виділеною несівною частотою, наприклад, передавачів AM телефонії, каналів
зображення телебачення тощо, ширину смуги частот аналізу можна вибирати
достатньо малою з метою послаблення впливу радіозавад на роботу вхідних
каскадів частотоміра.
При вимірюванні частоти AM сигналів з коефіцієнтом модуляції близьким
до 100% або сигналів з імпульсним чи епізодичним характером
випромінювання, наприклад, передавачів системи GSM або систем
персонального радіовиклику, на показання частотоміра можуть впливати його
методичні похибки, які обумовлені відсутністю сигналу на вході і впливом
шумів під час паузи. В таких випадках доцільно вимірювати частоту
випромінювання шляхом аналізу його РЧС методом спектральної густини
потужності з використанням швидкого перетворення Фур'є і наступною
програмною обробкою результатів вимірювань. Цей метод доцільно також
застосовувати:
- для наближеної оцінки середньої частоти спектра радіовипромінювання
при малому відношенні сигнал/шум;
- для оцінки характерних частот складного радіовипромінювання.

159
 6.2 Вимірювання ширини займаної смуги частот

Основними нормативними документами, які регламентують проведення

радіочастотного контролю ширини займаної смуги частот на РКП, є
Рекомендація MCE-P SM.443-2, ГОСТ 30318-95 “Совместимость технических
средств электромагнитная. Требования к ширине полосы радиочастот и
внеполосным излучениям радиопередатчиков. Методы измерений и контроля.”
та “Нормы 19-86 ГКРЧ. Общесоюзные нормы на ширину полосы радиочастот и
внеполосные излучения радиопередатчиков гражданского назначения”. У
відповідності з цими документами радіочастотний контроль смуги частот РЕЗ
або РВП необхідно здійснювати шляхом проведення оцінки ширини його
займаної смуги частот і порівнювання її значення із значенням ширини
необхідної смуги частот для класу випромінювання, яке контролюється.
Згідно визначення ширини необхідної смуги частот радіовипромінювання
випливає, що вона є розрахунковою величиною, яка в значній мірі залежіть від
параметрів не тільки самого випромінювання, але і РПП у сукупності з
декодером кінцевого пристрою розшифровки сигналу. Однак, ширина
нео6хідної смуги частот ніяк не проявляється на спектрі радіосигналу, тому
принципово не може бути виміряна шляхом спектрального аналізу цього
радіосигналу. Вимоги до ширини необхідної смуги частот для багатьох класів
радіовипромінювання сформульовані як у Рекомендаціях МСЕ-Р SM.853-1,
SM.1138 та інших, так і в чинних національних стандартах випромінювань для
цифрових та імпульсних систем передачі. При цьому числові значення ширини
необхідної смуги частот визначаються за формулами, наведеними у ГОСТ
30318 та в міжнародному Регламенті радіозв’язку, в залежності від параметрів
модуляції певного типу передавача, значення яких указуються в технічних
умовах на цей передавач.
Якщо виміряні значення ширини смуги частот не перевищують
нормативного значення ширини необхідної смуги частот для даного РЕЗ, то
можна вважати, що параметри випромінювання передавача відповідають
нормативним вимогам щодо ширини займаної смуги частот (рис. 2.5). Такий
висновок рівнозначний твердженню, що і ширина контрольної смуги частот
передавача не перевищує нормативного значення.
Нині існують два основні підходи щодо оцінки ширини займаної смуги
частот радіовипромінювання:
- пряма оцінка ширини смуги частот шляхом її безпосереднього
вимірювання;
- побічна (непряма) оцінка ширини смуги частот.
Безпосереднє вимірювання ширини займаної смуги частот найчастіше
проводять за критерієм відношення потужностей (енергетичний критерій) або
за критерієм X дБ ("рівневий" критерій). З позиції ефективності використання
РЧС енергетичний критерій оцінки ширини смуги частот, яка фактично зайнята
радіовипромінюванням, не має ніяких переваг перед "рівневим". Численні
вимірювання та дослідження доказали неефективність орієнтації на
160
нормування й контроль ширини займаної смуги частот, визначеної тільки за
енергетичним критерієм, оскільки ширину займаної смуги частот часто
практично неможливо безпосередньо зафіксувати на спектрі випромінювання
через те, що вимірювання завжди піддані значним похибкам унаслідок шумів,
радіозавад тощо. Крім цього, на результати вимірювань суттєво впливають
значні інструментальні похибки, які досить важко усунути. Разом з тим
відмінності у результатах вимірювань із використанням цих методів складають
близько 5-7 %, що є прийнятним для їх практичного застосування [45].
Побічна оцінка ширини займаної смуги частот радіовипромінювання
базується на її визначенні за результатами вимірювань параметрів
радіовипромінювань, залежних від ширини цієї смуги частот.

6.2.1 Метод вимірювань ширини займаної смуги частот за критерієм

відношення потужностей

У відповідності з визначенням ширини займаної смуги частот (див. розділ

2) її оцінку необхідно проводити за результатами вимірювань спектральної
густини потужності радіовипромінювання.

Рис. 6.4. Визначення ширини займаної смуги частот випромінювання

На рис. 6.4 наведений енергетичний спектр - частотна залежність

спектральної густини потужності радіовипромінювання, що контролюється,
при відсутності радіозавад. Потужності випромінювань, що відповідають
заштрихованим частинам спектра, при визначенні ширини займаної смуги
частот, повинні складати 0,5·β % від повної потужності випромінювання.
Згідно Рекомендацій МСЕ-Р SM.328-10 визначення ширини займаної смуги
частот за даним методом проводиться шляхом обчислення відношення всієї
(повної) потужності радіовипромінювання до потужності поза цією смугою,
визначеної граничними частотами f1 і f2, різниця яких і визначає ширину
займаної смуги.
Для знаходження значень частот f1 і f2 необхідно розв'язати систему
рівнянь:

161
  
0 S ( f )  df  P 
f1 

0 S ( f )  df  P   / 2  (6.11)



 S ( f )  df  P   / 2 
f2 

Зрозуміло, що в реальних умовах оцінки ширини займаної смуги частот

випромінювання інтегрування його енергетичного спектра не може
проводитися по всій осі частот (від 0 до ∞), а повинне бути обмежене певними
границями fH та fB для усунення впливу на результати вимірювання великої
кількості сторонніх випромінювань, в тому числі, радіозавад та шумів. Тому
перед виконанням розрахунків необхідно в системі рівнянь (6.11) визначити
межі інтегрування, при яких забезпечується найбільша точність вимірювання.
З практичної точки зору межі інтегрування енергетичного спектра
випромінювання, що підлягає контролю, повинні бути вибрані, виходячи з
наступних суперечливих умов:
- для того щоб уникнути заниження оцінки ширини займаної смуги частот
через обмеження області інтегрування, ці межі повинні бути достатньо
широкими;
- для того щоб уникнути завищення оцінки ширини займаної смуги частот
через вплив можливих наявних сторонніх випромінювань та шумів, ці межі
повинні бути обмеженими.
Для контролю можливої похибки вимірювань, пов'язаної з обмеженням
області інтегрування, в зазначеній методиці використовується ітераційна*)
процедура вибору оптимальних меж інтегрування спектра, яка заключається в
дому, що при вимірюваннях проводять поступове зменшення області
інтегрування, яке спочатку не призводить до змін результатів обчислень
ширини займаної смуги частот, а після досягнення оптимальних границь
інтегрування, подальше зменшення області інтегрування призводить до
заниження оцінки ширини займаної смуги. Таким чином, шляхом послідовних
наближень можна визначити область інтегрування з межами близькими до
оптимальних (мінімально необхідними). Але в реальних умовах проведення
вимірювань така ситуація не завжди можлива і залежить від рівня
радіовипромінювання, що контролюється. Якщо шляхом ітерацій не вдається
встановити оптимальну область інтегрування, то це значить, що відношення
сигнал/завада недостатнє для надійної оцінки ширини займаної смуги частот.
Необхідно відмітити, що в загальному випадку при проведенні радіочастотного
контролю випромінювань на значних відстанях від РЕЗ, коли позасмугові
випромінювання маскуються завадами й шумом, цей метод застосувати
неможливо, але якщо визначення ширини займаної смуги частот, може бути
виконане шляхом вимірювань, виконаних поряд із передавачем, то точність їх
162
результатів значно вища, ніж при визначенні ширини смуги частот нього
передавача іншими методами.
Нині строго регламентованих правил або оптимального алгоритму вибору
границь інтегрування не має, але існують рекомендації, враховуючи які можна
забезпечити мінімальні похибки вимірювань [7]:
а) спектральна густина потужності повинна бути визначена у смузі частот,
що перевищує очікувану ширину займаної смуги частот, причому,
нерівномірність амплітудно-частотної характеристики аналізатора спектра не
повинна суттєво впливати на результат інтегрування і в області спектра
випромінювання, що підлягає контролю, не повинна перевищувати ± 0,5 дБ;
б) смуга частот, по якій проводиться інтегрування, не повинна містити в
собі сторонніх випромінювань, оскільки в даному випадку буде виміряна
смуга, яку займають декілька випромінювань;
в) необхідно виключити інтегрування по частотах, на яких спектральна
густина потужності випромінювання, що контролюється, стає порівняною зі
спектральною густиною шумів і фону приймача.
Перша рекомендація задає вимоги до автоматизованого радіоконтрольного
обладнання, яке використовується при вимірюванні ширини займаної смуги
частот. Виконання другої рекомендації забезпечує оператор радіочастотного
контролю при вимірюванні ширини займаної смуги частот
радіовипромінювання й використанні запропонованої процедури вибору
оптимальних меж інтегрування спектра. Виконання третьої рекомендації також
забезпечує оператор, при цьому, перед проведенням розрахунків за формулами
(6.11) необхідно прийняти за нуль всі значення вихідної спектральної густини
потужності сигналу, які перевищують рівень фонових завад не більше, ніж на Y
дБ. Вважається, що для більшості сигналів значення Y = 6 дБ забезпечує хороші
результати. Однак практичне виконання цієї рекомендації утруднене, оскільки
при цьому необхідно мати оцінку відношення сигнал/завада для кожної
складової спектральної потужності, а детальне врахування впливу
співвідношень рівнів спектральних потужностей випромінювань і радіозавад на
точність вимірювань ширини смуги частот представляє складну задачу.
Даний метод вимірювань ширини займаної смуги частот РЕЗ та ДРВ
використовується в радіоконтрольному обладнанні "ИРГА".

_______________
Ітерація*) - результат багаторазового повторення якоїсь математичної
операції. Лежить в основі методу послідовних наближень - одного з методів
рішення рівнянь або системи рівнянь [46].

163
 6.2.2 Методи вимірювань ширини займаної смуги частот
за критерієм X дБ

В реальних умовах проведення на РКП вимірювань ширини смуги частот

радіовипромінювань, коли існують невирішені досі такі проблеми, як,
наприклад, флуктуації виміряних значень, вплив шуму і радіозавад на
результати вимірювань, вибір швидкості відгуку засобів вимірювальної техніки
тощо, все ще не визначений єдиний метод вимірювань. Тому у зв'язку з
необхідністю встановлення єдиної оцінки значень ширини смуги частот
радіовипромінювань, отриманих на різних станціях радіочастотного контролю,
та з метою надання можливості порівнювати ці результати в Рекомендації
МСЕ-Р SM.443-2 пропонується, щоб РКП тимчасово застосовували для оцінки
ширини смуги частот метод її вимірювань за критерієм X дБ, який базується на
вимірюванні ширини смуги на рівнях 6 та 26 дБ. Виміряна при цьому ширина
смуги частот радіовипромінювання називається шириною смуги частот на рівні
X дБ.
За визначенням ДСТУ 3254 "Ширина смуги частот радіовипромінювання
на рівні X дБ - це ширина смуги частот, за межами якої будь-яка спектральна
складова має послаблення на X дБ і більше відносно рівня випромінювання,
прийнятого за 0 дБ".
Дякуючи введенню цього терміну, тимчасово був установлений єдиний
метод контролю, але в той же час було рекомендовано кожній країні
продовжувати вивчення питань щодо встановлення офіційного методу
контролю ширини смуги частот.
У відповідності до вимог діючих нормативних документів в Україні
результати вимірювань ширини смуги частот радіовипромінювання певного
РВП використовують для її перевірки на відповідність ширині контрольної
смуги частот цього РВП.
За визначенням ДСТУ 3254 "Контрольна смуга радіочастот - це смуга
частот, за верхньою та нижньою границями якої будь-яка спектральна
складова має послаблення на 30 дБ і більше відносно рівня випромінювання,
прийнятого за 0 дБ".
В Україні у відповідності з вимогами ГОСТ 30318 ширина смуги
радіочастот нормується на рівні мінус 30 дБ відносно заданого (вихідного)
рівня 0 дБ. Значення ширини контрольної смуги частот певного класу
радіовипромінювань визначають згідно формул, наведених в ГОСТ 30318, які
також встановлюють відповідність між значеннями ширини контрольної та
необхідної смуг частот (коефіцієнт γ на рис. 6.5). Найчастіше значення норми
контрольної смуги дорівнює або на 10 - 20 % більше ширини необхідної смуги
частот (рис. 2.9). Потрібно відмітити, що відповідність між значеннями ширини
контрольної та необхідної смуг частот виконується лише для випробувальних
сигналів, визначених для кожного класу випромінювання, а також за умови
встановлення нульового рівня відліку у відповідності з діючими нормативами.
Поняття контрольної смуги частот було введене з метою спрощення
164
використання аналізаторів спектра при встановленні відповідності між
шириною займаної та шириною необхідної смуг частот.
Не дивлячись на те, що вимірювання ширини контрольної смуги частот у
відповідності з діючими нормативними документами повинне проводитися з
використанням випробувальних сигналів та попереднього встановлення
заданого (вихідного) рівня 0 дБ, що для більшості класів випромінювань
погребує управління режимами роботи РВП, оцінювання контрольної смуги
частот при вирішенні задач дистанційного (ефірного) радіочастотного
контролю штатної роботи передавачів має широке застосування. При цьому
виходять із того, що згідно вимог ГОСТ 30318, при штатній роботі РВП
значення його ширини контрольної смуги частот, не повинне перевищувати
нормативне значення більше, ніж на 20 %. Основна складність практичної
реалізації ефірного радіочастотного контролю смуги частот
радіовипромінювання при штатній роботі передавача полягає у встановленні
заданого (вихідного) рівня 0 дБ, відносно якого проводять відлік
вимірювального рівня X дБ, і який представляє собою пікове значення обвідної
випромінювання, яке інколи досить тяжко піддається визначенню, наприклад,
при вимірюваннях ширини смуги частотно-модульованих радіовипромінювань
внаслідок зменшення амплітуди несівної при модуляції.
ГОСТ 30318 у залежності від класу радіовипромінювання регламентує
різні варіанти встановлення нульового рівня:
- для випромінювань класів A1AAN, A1BBN, A2AAN, H2BBN, J2BBN,
F1BCN, G1BCN, F3EGN, F1C, F3C, F7BDX, FID, FIE, F2B, F7E, F7B, F8B, GIB,
G1E, GIF, G1W, G2B, G2D, G7D, G7E, G7F, G7W - за рівнем немодульованої
(неманіпульованої) несівної частоти (рис. 6.5, а);
- для випромінювань класів А3С та R3C - за рівнем немодульованої
(неманіпульованої) піднесівної частоти (рис. 6.5, а);
- для випромінювань класів P0NAN, K1B, Q1B - за рівнем максимальної
(пікової) складової спектра сигналу, що контролюється;
- для випромінювань класів A3EJN, A3EGN, R3EGN, R3EJN, B8EJN,
H3EJN, J3EJN, R7BCF, J7BCF, B9WWX, F3EJN, F8EJF, F8WWN, D7W - за
максимальним рівнем обвідної спектра в межах бічної смуги частот, причому
рівень несівної або її залишок не враховується (рис. 6.5, б).

165
 а б
Рис. 6.5. Приклади встановлення вихідного рівня:
а - нульовий рівень більше максимального значення спектра сигналу;
б - нульовий рівень менше максимального значення спектра сигналу

Нині не існує однозначного методу встановлення вихідного рівня.

Найпростіше нульовий рівень встановити відповідно до рівня максимальної
складової спектра сигналу, що контролюється, наприклад, для імпульсних
сигналів, що відповідають класам радіовипромінювань P0NAN, К1B, Q1B.
Аналізуючи спектральну картину сигналу, можна також установлювати
вихідний рівень для класів випромінювань, для яких нульовий рівень
відповідає максимальному рівню обвідної спектра в межах бічної смуги частот
без врахування рівня несівної частоти або її залишку (рис. 6.5, б). При цьому
цілком можливе маскування несівної частоти, що утруднює встановлення
вихідного рівня. Для випромінювань класу A3EGN у даному випадку ГОСТ
30318 допускає встановлення нульового рівня таким чином, щоб на рівні мінус
10 дБ ширина смуги частот випромінювання була рівною 4 кГц, що в певній
мірі спрощує процес проведення вимірювань.
Найскладніше при штатній роботі радіопередавальних пристроїв
установити нульове значення по рівню немодульованої несівної або піднесівної
частоти. Для цих найбільш поширених радіовипромінювань (27 класів)
рекомендується застосовувати метод заміщення, який базується на тому, що
випромінювання даних класів дозволяють при штатній роботі передавача
визначати рівень немодульованої несівної частоти.
Метод заміщення проводиться двома етапами: на першому етапі
визначається рівень немодульованої несівної, на другому етапі па аналізатор
спектра подається гармонійний сигнал із рівнем, виміряним на першому етапі, і
проводиться калібрування аналізатора за максимальним значенням спектра.
Після встановлення нульового рівня проводяться вимірювання ширини
контрольної смуги частот і, при необхідності, позасмугових випромінювань. У
випадку використання аналізатора спектра з логарифмічним детектором відлік
166
значень ширини контрольної смуги частот та позасмугових випромінювань
проводять безпосередньо по шкалі аналізатора спектра на відповідних рівнях
частотного інтервалу між крайніми спектральними складовими, що
перевищують цей рівень. ГОСТ 30318 рекомендує проводити вимірювання
вказаним методом лише аналізаторами спектра, у яких похибка вимірювань по
логарифмічній шкалі не перевищує 2 дБ.
Практична реалізація вимірювання ширини смуги частот за вказаною
методикою залежить від класу радіовипромінювання. Для AM сигналів
телеграфних класів випромінювань та імпульсно-модульованих випромінювань
при штатній роботі передавача амплітуда немодульованої несівної частоти
відповідає піковому значенню амплітуди. У цьому випадку для проведення
вимірювань можна використати вольтметр із піковим детектором або
осцилограф.
При використанні методу заміщення необхідно мати на увазі, що
встановлення нульового рівня та самі спектральні вимірювання ширини смуги
частот повинні проводитися:
- лише у випадку стабільних сигналів, тобто коли відсутні завмирання
сигналу протягом всього терміну вимірювання в місці проведення
радіочастотного контролю;
- при одних і тих же умовах та параметрах аналізатора спектра: смуги
пропускання фільтра, швидкості сканування, постійних часу тощо.
Якщо ширина смуги частот радіовипромінювання, яку вимірюють,
виходить за межі шкали аналізатора спектра, що потребує збільшення смуги
огляду, то після її зміни і проведення вимірювань необхідно повторити
калібрування аналізатора по рівню немодульованої несівної, після чого
повторити весь процес вимірювань.
Вимірювання ширини займаної смуги частот за критерієм X дБ проводять,
в основному, двома методами спектрального аналізу:
1) послідовного (з використанням одного смуго-пропускного фільтра);
2) паралельного (з використанням декількох смуго-пропускних фільтрів).
Методом послідовного спектрального аналізу проводиться пряме
вимірювання ширини займаної смуги частот сигналу на рівні X дБ шляхом
проведення повного аналізу його спектра за допомогою скануючого
вузькосмугового фільтра, настроєного на певну фіксовану частоту. При цьому
окремі складові частотного спектра сигналу, що контролюється, співпадають з
частотою фільтра при її послідовній зміні. Перестроювання частоти фільтра
проводиться в автоматичному або в ручному режимі. В якості такого фільтра
може бути застосований, наприклад, аналізатор спектра.
При послідовному аналізі спектра сигналу ширина смуги частот на рівні X
дБ розглядається як сукупність дискретних складових сигналу, рівні яких
послаблені менше ніж на 30 дБ відносно пікового рівня випромінювання. Така
процедура, зазвичай, не забезпечує точного вимірювання ширини займаної
смуги частот сигналу відповідно до її визначення, наведеного в Регламенті
радіозв'язку. Наприклад, цілком можливо, що певне радіовипромінювання буде
167
створювати багато низькорівневих складових частот з обох сторін основного
випромінювання, внаслідок чого сума їх потужностей на кожній стороні може
скласти набагато більше 0,5 % загальної середньої потужності, хоча ні одна з
цих дискретних складових не перевищить рівня мінус 30 дБ. В такому випадку
ширина займаної смуги частот сигналу, яка визначена методом вимірювання
відношення потужностей при проведенні технічного радіочастотного контролю
безпосередньо на передавачі, буде, цілком ймовірно, дещо перевищувати
ширину смуги частот па рівні X дБ, яка виміряна цим методом на відстані.
Головний недолік аналізаторів спектра, які використовують одиночний
фільтр для сканування всієї контрольованої смуги частот, - це невідповідність
між високою роздільною здатністю та великими швидкостями сканування,
особливо в процесі контролю смуги частот значної ширини. Висока швидкість
сканування в даному випадку необхідна для отримання достовірного
відображення проміжних складових частотного спектра сигналу, але при
зростанні швидкості сканування роздільна здатність погіршується, так що
значимі складові радіовипромінювання будуть відображатися неточно, що в
цілому погіршує точність вимірювань ширини смуги частот.
Метод паралельного аналізу спектра частот базується на розділенні
контрольованої смуги частот на певну кількість вузьких смуг, для кожної з
яких передбачений свій смуго-пропускний фільтр. При цьому, виходи цих
фільтрів або підключені постійно кожен до свого вимірювального приладу, або
автоматично послідовно підключаються до входу одного вимірювального
приладу. Даний метод особливо доцільно застосовувати при контролі
неперіодичних радіосигналів, таких, як, наприклад, радіотелефонні
випромінювання, але при цьому необхідно мати на увазі, що його практична
реалізація надзвичайно складна.
В останні роки, дякуючи досягненням обчислювальної техніки та
комп'ютеризації процесів радіочастотного контролю, застосовують більш
ефективний математичний аналіз частотних спектрів сигналів, наприклад, за
допомогою швидкого перетворення Фур'є.
Методи вимірювань ширини займаної смуги частот за критерієм X дБ
використовуються у вітчизняних засобах радіоконтролю: в мобільній станції
радіомоніторингу РМ-1300М-1 та в багатофункціональному посту
радіомоніторингу РМ-2500.

6.2.3 Побічні методи вимірювання ширини смуги частот

Ці методи базуються на залежності ширини займаної смуги частот від

інших параметрів радіовипромінювань, таких як, наприклад, рівня затухання
спектра поза смугою частот, середньоквадратичного значення девіації частоти
сигналу, часу наростання імпульсу, тощо. В деяких випадках, наприклад, при
наявності шумів та радіозавад ці параметри часто можуть бути виміряні з
більшою точністю, ніж ширина самої смуги.
Метод, заснований на вимірюванні крутості спаду позасмугового спектра,
168
базується на обчисленні рівнів спектральної густини потужності на межах
займаної смуги частот за відомим значенням β/2 (у відсотках) та виміряним
значенням крутості спаду спектра поза смугою частот (при відомому законі
зміни спектральної густини потужності за межами смугового спектра), з
наступним вимірюванням ширини смуги на цих рівнях. У більшості випадків
поблизу межі займаної смуги частот спектральна густина потужності
фактичного випромінювання спадає майже лінійно (в децибелах на одиницю
частоти). На базі цієї характеристики ширину займаної смуги частот можна
визначити за допомогою вимірювання крутості спаду обвідної спектра (кута
нахилу обвідної) і подальшого обчислення рівня спектра на певній частоті.
Перевага цього методу заключається в тому, що при відомому розподілі
спектра та виміряному кутові нахилу обвідної спектра ширина смуги частот
може бути визначена навіть за наявності суттєвого рівня шумів та радіозавад.
Для телеграфних класів радіовипромінювань, у яких ширина займаної
смуги частот строго залежить від відносного часу наростання імпульсного
сигналу (відношення часу наростання сигналу до тривалості імпульсу на рівні
половини амплітуди цього сигналу), застосовується метод визначення ширини
смуги частот радіовипромінювання на основі встановлення відносного часу
наростання імпульсу. Даний метод базується на вимірюванні відносного часу
наростання найкоротшого за тривалістю імпульсу відомими методами з
наступним розрахунком ширини займаної смуги частот радіосигналу.
Метод із застосуванням середньоквадратичного значення девіації частоти
сигналу використовується для визначення ширини займаної смуги частот ЧМ
радіосигналів. Він базується на залежності ширини займаної смуги частот
одноканального радіотелефонного ЧМ випромінювання від
середньоквадратичної девіації частоти сигналу. Метод відрізняється
простотою, оскільки не потребує спеціального вимірювального обладнання, але
його результати не відрізняються високою точністю.

6.2.4 Рекомендації щодо проведення вимірювань та аналізу їх результатів

В реальних умовах вимірювань ширини займаної смуги частот РЕЗ чи

ДРВ, які найчастіше проводяться на значній відстані від стаціонарних РКП,
завжди виникають певні проблеми, що заключаються в наступному [7]:
- радіовипромінювання, що контролюється, як правило, мас низький рівень
напруженості поля і його потрібно виділити із безлічі різноманітних сторонніх
випромінювань;
- існує ймовірність, що виміряне значення параметра може суттєво
відрізнятися від реального значення внаслідок впливу завад, які виникають при
поширенні радіохвиль;
- існує ймовірність, що на результати вимірювань можуть вплинути ефірні
радіозавади і шуми;
- постійна часу (інерційність) засобів вимірювання й контролю повинна
бути якомога меншою для забезпечення можливості безперервної реєстрації
169
швидких змін у смузі частот радіовипромінювання, що вимірюється.
Проводити вимірювання ширини займаної смуги частот визначеного класу
радіовипромінювання бажано на інтервалах часу, коли це випромінювання
займає найширшу смугу. У принципі, оцінка ширини займаної смуги частот
залежить від характеру сигналу, що передається. Наприклад, вимірювання
ширини займаної смуги частот передавачів станцій звукового ЧМ мовлення
доцільно проводити під час передачі музичного фрагмента (бажано
симфонічного оркестру), оскільки при цьому вони, як правило, здебільшого
використовують максимально допустиму девіацію частоти і найширший спектр
модулюючого сигналу.
Отримані в результаті вимірювань значення ширини займаної смуги
частот РЕЗ потрібно порівняти зі значенням ширини необхідної смуги частот,
яка визначена класом радіовипромінювання, що контролюється. Якщо
виявлено, що хоча б одне з отриманих значень ширини займаної смуги частот
перевищує значення ширини необхідної смуги частот, то потрібно запланувати
проведення подальшого детального радіочастотного контролю параметрів
цього РЕЗ. При цьому, в першу чергу, необхідно встановити періодичність
появи зафіксованих відхилень частоти в ефірі й тривалість інтервалів часу,
протягом якого вони спостерігаються, та з'ясувати основні причини
перевищення ширини займаної смуги частот нормативного значення. Для
цього доцільно збільшити кількість планових перевірок параметрів
випромінювання цього РЕЗ.
Причиною перевищення виміряного значення ширини займаної смуги
частот по відношенню до нормативного може бути збільшення рівня похибки
вимірювання внаслідок наявності радіозавад, які оператор радіочастотного
контролю не зміг візуально виявити по відображенню РЧС. Для виявлення
таких завад корисно порівнювати результати одночасних вимірювань ширини
займаної смуги частот контрольованого РЕЗ на різних (територіальне
рознесених) РКП. Якщо вони суттєво відрізняються, то найбільш імовірною
причиною завищеного значення оцінки ширини займаної смуги частот є вплив
раніше не виявленої в процесі вимірювань завади.
З метою підвищення точності вимірювань ширини займаної смуги частот
шляхом збільшення відношення сигнал/завада їх потрібно проводити з
використанням:
- направлених антен із вузькою ДН в азимутальній площині, які мають
підвищену завадозахищеність від сторонніх радіовипромшювань;
- мобільного РКП безпосередньо біля контрольованого передавача.
Завищене значення виміряної ширини смуги радіочастот може бути також
викликане:
- інтермодуляційними завадами, що виникають у вимірювальному
приймачі РКП;
- наявністю інтермодуляційних та побічних випромінювань в ефірі.
У цьому випадку для ідентифікації джерел радіозавад потрібно
використовувати кореляційні методи їх пошуку.
170
 Якщо встановлено, що завищене значення ширини займаної смуги частот
радіовипромінювання не пов'язане з похибками вимірювань чи наявністю
радіозавад, тоді необхідно:
- визначити з використанням додаткових технічних засобів ефірного
радіоконтролю наявність можливого відхилення параметрів модуляції
радіовипромінювання (максимальної девіації частоти, глибини модуляції,
швидкості передачі цифрової інформації тощо) від нормованих значень, що
може також спричинити збільшення ширини смуги частот;
- провести (при наявності відповідних технічних можливостей)
вимірювання ширини контрольної смуги частот радіовипромінювання і рівнів
позасмугових випромінювань, наприклад, методом вимірювань за критерієм X
дБ, та провести їх контроль на відповідність вимогам ГОСТ 30318. Такі
вимірювання можуть, наприклад, показати, що ширина контрольної смуги
частот знаходиться в межах норми, а рівень позасмугових випромінювань
недопустимо високий (рис. 6.6), звідки можна зробити висновок, що
збільшення ширини займаної смуги частот, пов'язане з розширенням РЧС на
рівнях нижче мінус 30 дБ.
З метою виявлення характеру довготривалих змін ширини займаної смуги
частот РЕЗ порівняно з результатами, які отримані при вводі цих РЕЗ в
експлуатацію чи при проведенні їх інспекційних перевірок, доцільно регулярно
проглядати архівні дані та аналізувати результати вимірювань ширини
займаної смуги частот, які отримані при проведенні періодичних перевірок, на
наявність їх змін із часом. Якщо в процесі аналізу з'ясується, що виміряне
значення ширини займаної смуги частот контрольованого РЕЗ має тенденцію
до збільшення, то необхідно зменшити інтервал між повторними
вимірюваннями ширини займаної смуги частот цього РЕЗ або провести його
позачергову інспекцію із збільшенням тривалості радіочастотного контролю.
Значення ширини займаної смуги радіочастот, що виміряні у звичайному
штатному режимі роботи передавача, як правило, дещо менше ширини
необхідної смуги частот, що визначене класом випромінювання. Це звичайна
ситуація, яку можна пояснити на прикладі контролю монофонічного ЧМ
мовлення передавача класу випромінювання 130KF3EGN [47].
Ширина необхідної смуги частот Вн, для передавача цього класу у
відповідності з ГОСТ 30318 визначається виразом

Bн = 2D + 2M, (6.12)

де D - максимально допустиме значення девіації частоти;

М- максимальна частота модуляції,
з якого її значення дорівнює Вн = 2*(50 + 15)= 130 (кГц).
Нормативне значення ширини контрольної смуги частот для даного
передавача у відповідності з ГОСТ 30318 дорівнює

Вк= 1,15 * Вн = 149,5 кГц. (6.13)

171
 При безпосередньому вимірюванні ширини контрольної смуги частот
даного передавача на місці його експлуатації необхідно зафіксувати нульовий
рівень аналізатора спектра по немодульованій несівній, потім встановити
максимально допустиме значення девіації частоти 50 кГц при модуляції
передавача синусоїдальним сигналом із частотою 15 кГц та коефіцієнтом
нелінійних спотворень не більше 1%. Згідно з вимогами ГОСТ 30318
результати вимірювань ширини контрольної смуги частот випромінювання
передавача на рівні мінус 30 дБ відносно рівня немодульованої несівної не
повинні перевищувати нормативне значення Вк = 149,5 кГц більше ніж на 20 %
("запас" 20 % враховує похибку вимірювань). Якщо ж результати вимірювань
ширини контрольної смуги частот перевищать значення Вк = 149,5 * 1,2 = 179,4
(кГц), то слід вважати, що ширина займаної смуги радіочастот передавача не
відповідає нормативним значенням.
У звичайному режимі передачі мовних програм максимальний рівень
модулюючого сигналу передавача навіть з урахуванням наявності кіл корекції
припадає на частоти 500 - 700 Гц, а оскільки при цьому повинен бути
забезпечений "запас" для передачі сигналів з дуже широким динамічним
діапазоном, наприклад, при трансляції концерту симфонічного оркестру, то
максимально допустиме значення девіації частоти ± 50 кГц або ± 75 кГц
трапляється рідко. В результаті середнє значення ширини займаної смуги
частот справного передавача радіомовної станції класу випромінювання
130KF3EGN, як правило, знаходиться в межах 70 - 90 кГц.

6.3 Радіочастотний контроль позасмугових випромінювань

Радіочастотний контроль позасмугових випромінювань необхідний для

вирішення задач ЕМС та визначення відповідності параметрів засобу
радіозв'язку, що випробовується, заявляється або розроблюється, вимогам
нормативно-технічної документації.
Методика вимірювання параметрів позасмугових випромінювань
базується на вимірюванні ширини смуги частот на декількох рівнях X дБ із
наступним порівнянням отриманих значень з нормативними, наведеними в
ГОСТ 30318 (для радіопередавальних пристроїв, які працюють в діапазоні
частот до 37,5 ГГц) та в Нормах 19-86 (для частот понад 37,5 ГГц), де вказані
вимоги до значень ширини смуги частот для великої кількості класів
випромінювань у відповідності з обмежувальними кривими (масками) для
позасмугових випромінювань, що наведені для цих класів радіовипромінювань
у різних Рекомендаціях МСЕ-Р (у основному - SM.1541-1 та SM.328-10). У цих
нормативних документах для ряду радіовипромінювань вимоги до значень
ширини смуги частот на рівнях мінус 40, мінус 50 та мінус 60 дБ викладені у
вигляді розрахункових формул (аналогічно формулам для розрахунків ширини
контрольної та необхідної смуг частот на основі параметрів модуляції).
Сукупність значень ширини смуг частот на рівнях від мінус 30 до мінус 60
дБ дає можливість побудувати графік нормативної обмежувальної кривої
172
спектра позасмугового випромінювання, на який наносяться дані, отримані за
результатами вимірювань рівнів обвідної спектра контрольованого сигналу,
при цьому обмежувальна лінія для позасмугового випромінювання з другого
краю графіка проходить симетрично першій по відношенню до середньої
частоти спектра. Далі проводиться аналіз взаємного розміщення відповідних
нормативних та виміряних значень.
Приклад проведення радіочастотного контролю позасмугових
випромінювань для радіомовного передавача класу A3EGN наведений в ГОСТ
30318.
Для даного класу випромінювання нормативні значення ширини смуги
частот складають:
В-30 = 1,2 Вн; В-40 =1,35 Вн; В-45 = 1,4 Вн; В-50 = 1,9 Вн; В-60 = 3,3 Вн,
де Вн - необхідна смуга частот, визначена за формулою Вн = 2М.
Перше значення ширини смуги частот відповідає ширині контрольної
смуги, виміряної на рівні мінус 30 дБ відносно нульового рівня, наступні
значення приведені для рівнів мінус 40, мінус 45, мінус 50 та мінус 60 дБ.
Графік обмежувальної лінії, яка відповідає розрахованим нормативним даним,
представлений на рис. 6.6. Результати вимірювань (у даному випадку - умовні)
ширини смуг частот на рівнях мінус 30, мінус 40, мінус 45, мінус 50 та мінус 60
дБ віднесені до ширини необхідної смуги частот і відмічені на рис. 6.6 точками.
За результатами порівняння виміряних значень (умовних) із відповідними
нормативними можна зробити висновок, що ширина контрольної смуги частот і
позасмугові спектри радіовипромінювань даного передавача упритул до рівня
мінус 45 дБ відповідають нормам, а позасмугові випромінювання на рівнях
нижче мінус 45 дБ нормативним значенням не відповідають.
Для проведення таких вимірювань при ефірному радіоконтролі необхідно,
щоб засоби вимірювальної техніки та обладнання, що при цьому
використовується, забезпечували відповідний динамічний діапазон побудови
спектра контрольованого радіовипромінювання.

Рис. 6.6. Приклад контролю позасмугових спектрів радіовипромінювань

173
 6.4 Особливості радіочастотного контролю напруженості поля

Проведення радіочастотного контролю напруженості поля, як правило,

проводиться з метою [7]:
- визначення рівня електромагнітного поля сигналу та ефективності ДРВ
(наприклад, передавача для певної служби);
- визначення ступеню впливу завад від певного навмисного джерела
радіосигналів;
- визначення рівнів поля сигналів та виливу радіозавад, викликаних
ненавмисними випромінюваннями, джерелом яких може бути
обладнання, що випромінює електромагнітну енергію, і оцінювання
ефективності заходів по заглушенню цих завад;
- оцінювання рівнів небезпечних іонізуючих випромінювань;
- забезпечення виконання відповідних положень Регламенту радіозв'язку.
Вимірювання напруженості поля базується, головним чином, на
визначенні реакції антени на електричні або магнітні поля, які на неї діють.
Оскільки певний рівень напруженості поля наводить в антені відповідне
значення напруги, то реакцію антени на електромагнітне поле можна виявити,
наприклад, за допомогою з'єднаного з нею РПП, а саме - через напругу на його
вході.
Аналіз дії електромагнітного поля необхідно проводити з урахуванням, як
характеристик поля, так і самої антени. На практиці при вимірюваннях
напруженості поля її рівень зазвичай характеризують логарифмічними
одиницями - дБ(мкВ/м), тобто оцінюють у децибелах відносно 1 мкВ/м.
На частотах понад 1 ГГц більш практичним є вимірювання густини потоку
потужності, яка характеризує ефективність напруженості поля
радіовипромінювання. Одиницею вимірювання густини потоку потужності є
Вт/м2, хоча на практиці частіше застосовують логарифмічну одиницю -
дБ(пВт/м2), тобто густину потоку потужності оцінюють у децибелах відносно
1*10-12 Вт/м2.
Вимірювання напруженості поля виконується з використанням наступних
засобів вимірювальної техніки та метрологічного обладнання [7]:
1) каліброваної антени;
2) РПП або аналізатора спектра, що має:
- пристрої попередньої селекції та ослаблення сигналів;
- підсилювач перед головним змішувачем та фільтром ПЧ (перевагу мають
фільтри з малим відношенням значень ширини смуги пропускання на рівнях 60
та 6 дБ);
- детектор та індикатор;
3) джерела каліброваного сигналу, яким може бути, наприклад, генератор
безперервного сигналу, генератор випадкового шуму або імпульсний
генератор, який також може входити до складу РПП або аналізатора спектра.
При проведенні радіочастотного контролю напруженості поля на
стаціонарних РКП, для яких вага засобів вимірювальної техніки і допоміжного
174
обладнання та споживана ними від мережі електроживлення потужність не є
визначальними, можуть використовуватися як стандартні вимірювачі
напруженості поля, так і автономні вимірювальні прилади та допоміжне
обладнання (РПП, генератори, пристрої індикації, атенюатори, принтер тощо),
об'єднані в певну вимірювальну систему під управлінням ПЕОМ. При цьому
необхідно мати на увазі, що складне вимірювальне обладнання вимагає
наявності кваліфікованого персоналу і, крім цього, може стати джерелом
додаткової похибки вимірювань. В рухомих засобах радіочастотного контролю
найчастіше застосовуються РПП та портативні ПЕОМ (для управління
процесом вимірювань, а також відображення і збереження їх результатів).
Вбудовані в сучасні мікропроцесорні вимірювальні РПП калібрувальні
генератори і точні атенюатори, а також наявність в них автоматичного
калібрування і можливості встановлення необхідного діапазону вимірювань
можуть забезпечити похибки вимірювань напруги на вході близько 1 дБ у смузі
частот від 9 кГц до 2,7 ГГц та в досить широкому температурному діапазоні.
Разом із досяжною точністю калібрування антени в 1 дБ результуюча точність
повної автоматизованої системи вимірювання напруженості поля може
складати ±2 дБ у всьому діапазоні частот, що цілком відповідає Рекомендації
МСЕ-Р SM.378-6 (див. таблицю 5.1). У цій Рекомендації також наведені деякі
важливі обмеження на точність вимірювання напруженості поля: похибки, що
вказані в таблиці 5.1, вважаються дійсними за умови відсутності обмежень
викликаних значними рівнями власних шумів РПП, атмосферних шумів та
впливом зовнішніх радіозавад.
Досяжна точність вимірювань залежить також від багатьох інших
чинників, наприклад, класу випромінювання, рівня сигналу та стабільності
його частоти, типу детектора РПП, характеристик місця, де проводяться
вимірювання, тощо. Залежність похибок від умов проведення вимірювань,
частотного діапазону та типу антени наведена в таблиці 6.1 [7].

Таблиця 6.1. Похибки вимірювань напруженості поля

Похибка, дБ
Частотний діапазон Тип антени лабораторні умови польові умови
вимірювань вимірювань
10кГц-5МГц Рамкова ±1 ± 1,5
Стрижнева коротка ±(1,5-2) ±2,5
5 - 30 МГц Рамкова ±1 ±2
Стрижнева коротка ± (2 - 2,5) ±3
30 МГц - 40 ГГц Резонансна ± (2 - 3) -
Направлена ±(2-3) -
30 МГц - 1 ГГц Резонансна - ± (2 - 3)
Направлена - ±(2-3)
Понад 1 ГГц Направлена - ± (2 - 3)

175
 Примітки.
1. Наведені значення похибок отримані при рівнях сигналів, що набагато
вищі рівнів шумів вимірювальної системи та зовнішнього шуму. Цю обставину
необхідно враховувати при проведенні вимірювань напруженості поля з
низьким рівнем сигналу, коли рівень шуму суттєво впливає на показання
вимірювального приладу.
2. Хоча точність вимірювань напруженості поля за допомогою короткої
стрижневої антени не відповідає наведеній у Рекомендації МСЕ-Р SM.378-6, цю
антену, враховуючи можливість прийому нею сигналів з усіх напрямків,
доцільно використовувати в рухомих засобах радіочастотного контролю.
У залежності від частоти радіовипромінювання вимірювання напруженості
поля мають свої специфічні особливості і проводяться різними методами. В
певній мірі це обумовлено співвідношенням між розмірами антен, які
використовуються при проведенні вимірювань, і довжиною хвилі
контрольованого радіосигналу. Особливості використання АФС при
проведенні вимірювань напруженості поля в діапазонах частот до 30 МГц та
понад 30 МГц зазначені у підрозділі 5.3.
Для вимірювання напруженості поля в основному використовують метод
еталонної антени або метод генерації еталонного поля. При вимірюваннях по
першому методу використовують антену з відомою залежністю між
напруженістю поля і напругою, яку створює це поле в антені По другому
методу, використовуючи генератор еталонного поля, порівнюють невідому
напруженість поля з напруженістю поля, створювану генератором.
З метою отримання якомога точніших результатів вимірювань
Рекомендація МСЕ-Р SM.378-6 пропонує наступне:
- на частотах до 30 МГц використовувати рамкову або вертикальну
стрижневу антену, причому останню рекомендується застосовувати з
противагою, яка може складатися, наприклад, із групи радіальних провідників,
довжина яких не менша подвоєної довжини самої антени, рознесених не
більше, ніж на 30° та ізольованих від землі;
- на частотах від 30 МГц до 1 ГГц приймальна антена повинна мати ту ж
поляризацію, що і передавальна антена передавача, напруженість поля сигналу
якого контролюється. Для цього діапазону рекомендуються застосовувати
несиметричні антени, напівхвильові резонансні симетричні вібратори (диполі)
та антени з високим коефіцієнтом підсилення. Бажано, щоб антена знаходилася
на висоті не менше 10 м над земною поверхнею, якщо ж цього досягти
неможливо, то повинні бути забезпечені заходи по зменшенню взаємного
зв'язку між антеною та землею (дахом автомобіля). Вплив на результати
вимірювань оточуючого середовища (грунт, металеві конструкції, перешкоди
для радіохвиль тощо) необхідно мінімізувати;
- на частотах понад 1 ГГц використовувати переважно направлені антени;
- вимірювальні РПП повинні мати стабільні параметри щодо частоти і
ширини смуги частот, підсилення та ослаблення сигналів, а їх гетеродини -
низький рівень шуму для запобігання маскуванню слабих сигналів;
176
 - бажано калібрувати антену і її фідер спільно з РПП, особливо для частот
до 30 МГц, причому антени стаціонарних РКП повинні калібруватися
періодично згідно рекомендацій виробника або у відповідності з вимогами
технічного обслуговування;
- проводити періодичний огляд АФС з метою виявлення механічних
пошкоджень, а після виконання ремонту обов'язково проводитиме нове
калібрування.
Процес калібрування обладнання для вимірювання напруженості поля, як
правило, включає окреме калібрування вимірювальною приладу (РПП,
аналізатора спектра чи стандартного вимірювача напруженості поля) та АФС і
є результатом цілої серії вимірювань, оскільки характеристики засобу
вимірювальної техніки являються функціями частоти та рівня сигналу. Типові
вимірювачі напруженості поля загального призначення мають декілька
частотних діапазонів та динамічний діапазон сигналу не менше 100 дБ, тому їх
калібрування лише на вибіркових частотах та рівнях сигналів може при
практичному застосуванні привести до значних похибок, внесених самим
приладом. У сучасному обладнанні з мікропроцесорним управлінням джерело
калібрування, як правило, входить до складу вимірювального РПП чи
вимірювача напруженості поля і, крім цього, в них передбачені вбудовані
функції власного калібрування та діагностики для завчасного виявлення
погіршення похибок та запобігання накопиченню помилкових даних протягом
тривалого часу. Калібрування АФС зазвичай проводиться їх виробником.

177
 Розділ 7
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ
ЗАСОБІВ РАДІОЧАСТОТНОГО КОНТРОЛЮ

7.1 Організація та планування робіт по радіочастотному контролю

Для виконання робіт по радіочастотному контролю в Центрі

"Укрчастотнагляд" та його регіональних філіях створюються підрозділи
радіочастотного контролю, до складу яких входять стаціонарні та мобільні
РКП. Структура підрозділу радіочастотного контролю та РКП, а також штатна
чисельність його персоналу в кожному регіоні визначається з урахуванням
обсягу робіт та конкретних умов проведення радіочастотного контролю. Для
більш повного контролю РЕЗ та РВП з урахуванням умов їх місцезнаходження
додатково можуть створюватися зональні РКП (ЗРКП), які виконують всі
функції радіочастотного контролю.
Роботи по радіочастотному контролю поділяють на планові, оперативні
(по завданню) та вільний пошук.
Плановий радіочастотний контроль виконується персоналом чергових змін
РКП та ЗРКП методом перехоплення згідно квартального або місячного плану
робіт, затвердженого керівником (його заступником) регіональної філії.
Загальний час планового радіочастотного контролю одного ДРВ на одному
робочому місці повинен бути не менше 2 годин. В окремих випадках час
планового радіочастотного контролю може додатково уточнятися керівником,
який затвердив план робіт.
Оперативний радіочастотний контроль проводиться методом
спостереження за ефіром згідно розпорядження або усної вказівки керівника
(його заступника) регіональної філії При цьому здійснюється сканування та
прослуховування заданих частот, яке супроводжується вимірюванням
параметрів радіовипромінювань. Сумарний час оперативного радіочастотного
контролю не повинен перевищувати однієї години за зміну на одному
робочому місці. В окремих випадках час оперативного радіочастотного
контролю може уточнятися керівником, який затвердив план робіт, із його
наступним корегуванням.
Вільний пошук здійснюється з метою здобуття інформації про нові чи
раніше виявлені джерела електромагнітних випромінювань шляхом виявлення
їх роботи і визначення частотних та часових характеристик. Вільний пошук не
виключає проведення планового та оперативного радіочастотного контролю, а
тільки доповнює їх. Сумарний час вільного пошуку не повинен перевищувати
однієї години за зміну на одному робочому місці.
Проведення радіочастотного контролю планується в загальному річному,
квартальних або місячних планах робіт регіональних філій. Річний план
радіочастотного контролю затверджується безпосередньо керівником (його
заступником) регіональної філії та узгоджується з керівником служби
радіомоніторингу Центру "Укрчастотнагляд".
178
 Квартальні та місячні плани робіт РКП (ЗРКП) або зміни до них
затверджуються безпосередньо керівником (його заступником) регіональної
філії.
Місячний план роботи оператора радіочастотного контролю
затверджується безпосередньо керівником підрозділу радіочастотного
контролю регіональної філії або керівником РКП (ЗРКП) і уточнюється
щоденно (перед початком кожної зміни).
Внесення будь-яких змін до планів робіт не повинно призводити до
порушення термінів та обсягу робіт.
При плануванні роботи РКП (ЗРКП), необхідно, крім виконання основних
задач радіочастотного контролю, враховувати необхідність [8]:
- контролю оперативної обстановки в ефірі;
- централізованого збору заявок па проведення поточних робіт по
радіочастотному контролю (пошук джерел завад, несанкціонованих виходів в
ефір тощо);
- відстеження завантаженості стаціонарних та мобільних РКП і ЗРКП;
- фільтрації даних, отриманих безпосередньо від обладнання засобів
радіочастотного контролю та з бази даних;
- аналізу результатів радіочастотного контролю та статистичної обробки
отриманих даних;
- складання, оформлення та надання звітної інформації;
- організації документообігу;
- контролю за виконанням календарних планів.

7.2 Організація роботи операторів радіочастотного контролю

Робота операторів радіочастотного контролю стаціонарних та мобільних

РКП і ЗРКП повинна організовуватися щоденно або на початку кожної зміни. У
відповідності з цим керівник РКП (ЗРКП) повинен заздалегідь підготовити для
кожного оператора перелік завдань, який може включати наступні види робіт
[7]:
- контроль частоти радіовипромінювання;
- контроль використання РЧР;
- постійне або періодичне спостереження;
- спеціальне спостереження;
- вивчення скарг та повідомлень про радіозавади;
- надання допомоги іншим РКП (ЗРКП);
- складання, оформлення та надання звітної інформації (з метою
узагальнення та документування результатів щоденної, щотижневої,
щомісячної, щоквартальної та щорічної роботи);
- надання інформації мобільним пошуковим групам для виявлення
радіозавад та незаконно діючих РЕЗ;
- документування результатів радіочастотного контролю та надання
інформації для порушення судових справ;
179
 - участь у міжнародному радіочастотному контролі;
- участь у підготовці запитів на міжнародне співробітництво (з метою
отримання допомоги від зарубіжних РКП при вирішенні проблем завад або для
розпізнавання і визначення місцезнаходження певних ДРВ або джерел завад).
В переліку вказуються терміни виконання робіт та пріоритети по кожному
завданню.
Роботу РКП (ЗРКП) планує та організовує керівник підрозділу
радіочастотного контролю.

7.3 Вимоги до кваліфікації операторів радіочастотного контролю

На посаду оператора радіочастотного контролю призначаються особи, які

мають базову вишу освіту відповідного напряму підготовки (бакалавр або
спеціаліст).
Оператор радіочастотного контролю повинен знати:
1) керівні, методичні та нормативні документи, які регламентують
проведення радіочастотного контролю, в тому числі, документи Державного
комітету зв'язку та інформатизації України, Центру "Укрчастотнагляд", служби
радіомоніторингу;
2) Регламент радіозв'язку, правила ведення радіозв'язку та радіообміну;
3) засоби радіочастотного контролю, призначення та технічні
характеристики обладнання РКП і правила їх експлуатації;
4) порядок оформлення та ведення документації РКП (ЗРКП);
5) програмне забезпечення ПЕОМ, яке використовується в роботі;
6) основні характеристики сучасних систем та засобів радіозв’язку;
7) основи електротехніки та радіотехніки;
8) технічні параметри радіовипромінювань РЕЗ різного призначення;
9) правила внутрішнього трудового розпорядку, правила та норми
охорони праці, техніки безпеки, протипожежного захисту. Оператор
радіочастотного контролю повинен вміти:
1) контролювати виконання правил ведення радіообміну;
2) здійснювати ефірний контроль в установлених діапазонах частот з
метою виявлення порушень в ефірі;
3) здійснювати контроль параметрів радіовипромінювань РЕЗ різного
призначення;
4) виявляти незареєстровані радіопередавальні пристрої, визначати
електромагнітну обстановку на діючих та резервних частотах;
5) виявляти РЕЗ та РВП, що створюють завади радіоприйому або
працюють без відповідного дозволу;
6) раціонально використовувати можливості технічних засобів РКП
(ЗРКП);
7) точно і в повному обсязі фіксувати результати радіочастотного
контролю;
8) охайно, без виправлень та в установленій формі вести оперативно-
180
технічну документацію;
9) своєчасно проводити первинну обробку результатів радіочастотного
контролю, складати звіти та доповідати керівництву про виявлені порушення.
Оператор радіочастотного контролю несе відповідальність за:
1) якість і своєчасність виконання завдань (функцій), покладених на нього;
2) достовірність підготовлених ним даних;
3) виконання обов'язків, покладених на нього відповідними
інструкціями;
4) дотримання вимог чинного законодавства України, трудової та
виробничої дисципліни;
5) зберігання конфіденційної інформації;
6) виконання правил внутрішнього розпорядку;
7) виконання правил охорони праці, техніки безпеки та протипожежної
безпеки на РКП (ЗРКП);
8) збереження закріпленого за ним обладнання та майна в робочому стані.

7.4 Технічне обслуговування засобів радіочастотного контролю і зв'язку

Технічне обслуговування (ТО) засобів радіочастотного контролю і зв'язку,

що входять до складу РКП (ЗРКП), передбачає планове проведення комплексу
профілактичних робіт за визначеними правилами із зазначенням конкретних
заходів та порядку їх виконання. Такі роботи ще називають регламентними.
Для поліпшення планування, організації та виконання технічного
обслуговування засобів радіочастотного контролю і радіозв'язку встановлені
наступні регламентні роботи з технічними засобами радіочастотного контролю
і зв'язку стаціонарних та мобільних РКП і ЗРКП:
ТО № 1 (щоденне) здійснюється на працюючому обладнанні операторами
радіочастотного контролю, за якими воно закріплене, з метою перевірки його
працездатності.
Включає до себе проведення наступних робіт:
- зовнішній огляд складових частин обладнання;
- протирання їх поверхні без розкриття блоків;
- перевірку справності з'єднувачів та органів керування, надійності
заземлення, цілісності ізоляції кабелів електроживлення;
- перевірку працездатності засобів аварійного енергопостачання;
- перевірку функціонування програмного забезпечення.
У випадку виявлення пошкоджень та/чи відмов функціонування засобів
радіочастотного контролю та/чи зв'язку про них повідомляють керівника
інженерно-технічного підрозділу (відділу, сектора, групи) радіочастотного
контролю. Виявлені недоліки, по можливості, повинні бути негайно усунуті
операторами радіочастотного контролю.
Указані роботи проводяться на початку кожної зміни протягом 10-15
хвилин на одному робочому місці з наступним записом у журналі ефірного
контролю.
181
 TO № 3 (щомісячне) здійснюється на працюючому обладнанні інженерно-
технічним складом підрозділу радіочастотного контролю, за яким воно
закріплене.
Включає до себе проведення наступних робіт:
- детальний огляд усіх засобів радіочастотного контролю і зв’язку РКП
(ЗРКП);
- тестування та перевірку їх працездатності;
- перевірку функціонування програмного забезпечення, в тому числі,
позаштатного, з метою визначення завантаження ПЕОМ та наявності вірусів;
- поповнення видаткових матеріалів, необхідних для документування
результатів роботи на РКП (ЗРКП);
- облік часу роботи засобів радіочастотного контролю і радіозв'язку з
відповідними записами у їх формуляри.
Указані роботи виконуються відповідно до плану, затвердженого
керівником (його заступником) Центру "Укрчастотнагляд" (для РКП, які
безпосередньо обслуговуються фахівцями Центру "Укрчастотнагляд") або
керівником (його заступником) регіональної філії, і здійснюються протягом 1
години на одному робочому місці з наступним записом у журналі ефірного
радіоконтролю та у формулярах засобів радіочастотного контролю і зв'язку.
ТО № 4 (щоквартальне) здійснюється на АФС технічних засобів
радіочастотного контролю і зв'язку інженерно-технічним складом підрозділу
радіочастотного контролю, за яким вони закріплені.
Включає до себе проведення наступних робіт:
- перевірку цілісності антен, АС, їх фідерів, з'єднувачів антен із фідерами;
- перевірку працездатності комутаторів АС та керуючих механізмів
(поворотних пристроїв);
- перевірку стану підйомно-щоглових пристроїв, їх відтягнень та
Кріплення, елементів заземлення та грозозахисту;
- усунення виявлених пошкоджень.
Указані роботи проводяться протягом 2 годин (на одному засобі
радіочастотному контролю) із наступним записом у журналі ефірного
радіоконтролю і формулярі виробу.
ТО № 6 (щорічне) здійснюється на технічних засобах радіочастотного
контролю інженерно-технічним складом підрозділу радіочастотного контролю,
за яким вони закріплені, і крім проведення щоденних, щомісячних та
щоквартальних регламентних робіт додатково включає:
- вимірювання електричних характеристик і параметрів обладнання з
використанням .атестованого обладнання та повірених засобів вимірювальної
техніки;
- проведення необхідних регулювальних робіт;
- повну перевірку працездатності технічних засобів радіочастотного
контролю і зв'язку, з доведенням основних характеристик і параметрів до
обумовлених їх технічною документацією;
- облік часу роботи засобів радіочастотного контролю і радіозв'язку з
182
відповідними записами у їх формуляри.
Указані роботи проводяться протягом 4 годин (на одному засобі
радіочастотного контролю) із наступним записом у журналі ефірного
радіоконтролю і формулярі виробу.

7.5 Техніка безпеки при експлуатації та обслуговуванні засобів

радіочастотного контролю і зв'язку

Перед експлуатацією обладнання на стаціонарному або мобільному РКП,

виконанням ремонтних, монтажних та демонтажних робіт, в тому числі, на
дахах будівель, проведенням профілактичного обслуговування та ремонту
засобів радіочастотного контролю і зв'язку, необхідно провести ознайомлення
працівників, які виконують вказані роботи, з вимогами інструкцій по техніці
безпеки та забезпечити дотримання їх вимог. Ознайомлення працівників із
вимогами інструкцій з техніки безпеки обов'язково реєструються в "Журналі
реєстрації інструктажів з питань охорони праці". Для всіх працівників Центру
"Укрчастотнагляд" та регіональних філій, які згідно зі своїми посадовими
обов'язками, виконують роботи по радіочастотному контролю, обслуговуванню
і ремонту технічного обладнання, ПЕОМ, а також сантехнічних та побутових
електроприладів, встановлених на РКП (ЗРКП), обов'язковими є інструкції №
14, 18, 24, що затверджені відповідними наказами Центру "Укрчастотнагляд".
Основні вимоги та положення зазначених інструкцій наступні.
1. Операторам, які виконують роботи по радіочастотному контролю,
забороняється самостійно виконувати будь-які ремонтні роботи на
технологічному та іншому обладнанні, встановленому на РКП (ЗРКП). При
виникненні несправності обладнання вони повинні повідомити про це
керівника інженерно-технічного підрозділу (відділу, сектора, групи)
радіочастотного контролю або відповідних працівників, допущених до
виконання ремонтних робіт.
2. Роботи по монтажу і демонтажу, профілактичному обслуговуванню і
ремонту АФС, які пов'язані з підніманням чи опусканням щогл, відносяться до
робіт із підвищеною небезпекою і повинні виконуватися по наряду-допуску
бригадою у складі не менше 3-х осіб. Роботи по профілактичному
обслуговуванню та ремонту АФС, якщо вони не пов'язані з підніманням та
опусканням щогл, можуть виконуватися бригадою у складі не менше 2 осіб за
розпорядженням керівника підрозділу радіочастотного контролю.
3. Усі щогли підлягають обов'язковому блискавкозахисному заземленню у
відповідності з проектом, погодженим у встановленому порядку.
4. Персонал, який виконує роботи по монтажу, демонтажу,
профілактичному обслуговуванню і ремонту АФС та підйомно-щоглових
пристроїв, а також підйом обладнання АФС на дахи (спуск з дахів), в
залежності від умов виконання роботи, повинен використовувати спецодяг та
наступні засоби індивідуального захисту:
- захисну каску;
183
 - комбінезон бавовняний;
- спецвзуття на гумовій підошві;
- запобіжний пояс із заплічним ременем та страхувальним тросом;
- діелектричні рукавиці;
- робочі рукавиці.
5. Роботи, які виконуються на відстані менше 2 м від краю даху
(огородженого чи неогородженого) та на похилих дахах відносяться до робіт із
підвищеною небезпекою і виконуються по наряду-допуску бригадою у складі
не менше 3-х осіб. Роботи на плоских огороджених та неогороджених дахах,
які виконуються на відстані більше 2-х м від краю даху, можуть виконуватися
бригадою у складі не менше 2 осіб за розпорядженням керівника підрозділу
радіочастотного контролю.
6. За порушення вимог інструкцій винуватці несуть дисциплінарну,
адміністративну, матеріальну і кримінальну відповідальність згідно з
нормативними актами, що діють на підприємстві, та чинним законодавством
України.

184
 Додаток А
Основні нормативно-правові акти України щодо державного регулювання
і нагляду за використанням РЧР

Конституція України (стаття 95), прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради

України 28.06.1996 р.
Закон України "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000р.
№ 1770-Ш.
Закон України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 р. №
3759-ХІІ із змінами і доповненнями.
Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення
і радіомовлення" від 23.09.1997 р. № 538/97-ВР із змінами і доповненнями.
Закон України "Про підприємництво" від 07 02 1991 р. № 698-ХІІ.
Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. № 887-
XII.
Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від
01.02.1998р. № 113/98-ВР.
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" від 01.06.2000р. № 1775-ІП.
Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-
XII із змінами і доповненнями.
Закон України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. № 1280-IV.
Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку, ратифікована Законом
України № 116/94-ВР від 15.07.1994 р .
Статут Міжнародного союзу електрозв'язку, ратифікований Законом
України № 116/94-ВР від 15.07.1994р.
Кримінальний кодекс України від 04.05.2001 р. № 2341-III, редакція від
2002.03.07.
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 12.07.1984 р.
№ 8073-Х, редакція від 2002.02.07.
Указ Президента України "Про затвердження Стратегії інтеграції
України до Європейського Союзу" від 11.06.1998 р. № 615/98 із змінами і
доповненнями.
Указ Президента України "Про Положення про Державний комітет
зв'язку та інформатизації України" від 03.06.1999 р. № 601/99 із змінами і
доповненнями.
Указ Президента України "Про захист документів і товарів
голографічними захисними елементами" від 15.11.2000 р. № 1239/2000.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за
додержанням стандартів, норм, і правил та відповідальність за їх
порушення" від 08.04.1993 р. №30-93.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції
розвитку зв'язку України до 2010 року" від 19.12.1999 р. № 2238.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку
185
спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України" від
20.12.2000р. № 1871.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про ставки щомісячних
зборів за використання радіочастотного ресурсу України" від 31.01.2001 р.
№77.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок надання
ліцензій на використання радіочастотного ресурсу України" від 07.02.2001
р. № 112.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про станки одноразових
платежів за видачу ліцензій на використання радіочастотного ресурсу
України" від 14.02.2001 р. № 140.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів" від
24.02.2001р. № 171.
Положення про порядок запровадження тимчасових обмежень на
використання окремих смуг (номіналів) радіочастот на території України,
затверджене наказом Головного управління з питань радіочастот при Кабінеті
Міністрів України від 17.07.1997 р. №13.
Положення про порядок організації і проведення науково-дослідних
робіт, пов'язаних з проблемами забезпечення електромагнітної сумісності
радіоелектронних засобів, підвищення ефективності розподілу і
використання радіочастот, затверджене наказом Головного управління з
питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України від 05.09.1997 р. № 22.
Положення про порядок здійснення міжнародної координації -
радіочастотних присвоєнь в Україні, затверджене наказом Головного
управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України від
30.03.1998р. №5.
Інструкція про порядок приймання та розгляду заявок на усунення
радіозавад, затверджена наказом Головного управління з питань радіочастот
при Кабінеті Міністрів України від 10.11.1998 р. № 25.
Регламент аматорського радіозв'язку України, затверджений наказом
Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.08.1997 р. № 124.
Зміни та доповнення до Регламенту аматорського радіозв'язку
України, затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації
України від 19.02.2001р. №22.
Граничні тарифи на послуги, пов'язані з експертизою заявок,
наглядом та моніторингом радіоелектронних засобів радіозв'язку,
Радіомовлення, телебачення, систем кабельного та ефірно-кабельного
телебачення, систем супутникового зв'язку, затверджені наказом
Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 15.02.2000 р. № 29.
Перелік радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних
пристроїв, для ввезення з-за кордону яких не потрібні дозволи,
затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України
від 21.09.2000р. №133.
186
 Перелік радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних
пристроїв, для придбання та використання яких не потрібні дозволи,
затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України
від 21.09.2000р. №134.
Положення про порядок виділення радіочастот України, затверджене
наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від
25.10.2000р. №154.
Положення про державну інспекцію електрозв'язку України,
затверджене наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України
від 13.02.2001 р. №15.
Положення про порядок надання дозволів на експлуатацію
радіоелектронних засобів мовлення, затверджене наказом Державного
комітету зв'язку та інформатизації України від 05.03.2001 р. №33.
Інструкція про порядок видачі Центром "Укрчастотнагляд" дозволів
на реалізацію, використання радіоподовжувачів телефонної лінії з
робочими частотами 254 і 380 МГц, затверджена наказом Державного
комітету зв'язку та інформатизації У країни від 11.03.2001р. №39.
Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України, затверджена
наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 20.03.2001
р. № 47.
Положення про порядок реалізації, продажу в Україні
радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних пристроїв,
затверджене наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України
від 03.04.2001р. №57.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання
послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот), затверджений наказом
Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від
04.05.2001р. №73/72.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з технічного
обслуговування мереж теле-, радіо- і провідного мовлення в межах
промислової експлуатації, затверджений наказом Державного комітету
України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного
комітету зв'язку та інформатизації України від 22.05.2001 р. №77/79.
Положення про порядок розроблення, модернізації, виробництва в
Україні та ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів та
радіовипромінювальних пристроїв, затверджене наказом Державного
комітету зв'язку та інформатизації України від 07.11.2001р. №167.
Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження
певних видів господарської діяльності в галузі зв'язку, що ліцензуються,
затверджений наказом Державного комітету України з питань регуляторної
політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації
України від 07.02.2002 р. №15/27.
Перелік стандартів та норм, яким повинні відповідати
187
радіоелектронні засоби, призначені для використання на території
України, затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації
України від 10.10.2002р. №201.
Інструкція про порядок взаємодії Державної інспекції електрозв'язку
України та її регіональних підрозділів і органів внутрішніх справ України
щодо запобігання порушенням законодавства в галузі зв'язку, у сфері
інформатизації та використання радіочастотного ресурсу, затверджена
наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України й Міністерства
внутрішніх справ України від 25.11.2002р. №223/1205.
Положення про технічний радіоконтроль регіональної Державної
інспекції електрозв'язку, затверджене наказом Державного комітету зв'язку та
інформатизації України від 28.12.2002 р. №403.
Положення про державний нагляд за використанням радіочастотного
ресурсу України, затверджене наказом Державного комітету зв'язку та
Інформатизації України від 11.02.2003 р. №22.
Положення про порядок присвоєння радіочастот радіоелектронним
засобам загального призначення, затверджене наказом Державного комітету
зв'язку та інформатизації України від 11.02.2003 р. №23.
Положення про порядок ліцензування каналів мовлення, затверджене
рішенням Національної ради України з питань телебачення І радіомовлення від
28.09.2000 р. № 12.
Положення про порядок видачі телерадіоорганізаціям
користувачам каналів мовлення ліцензій на використання радіочастот,
затверджене рішенням Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення від 06.10.2000 р.
Тимчасове положення про порядок ретрансляції (трансляції)
телеканалів в мережах кабельного, ефірно-кабельного телебачення,
затверджене рішенням Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення від 17.04.2002 р. № 385.
Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу
електромагнітних випромінювань, затверджені наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 01.08.1996 р. № 239.
Положення про технічний радіоконтроль регіональної Державної
Інспекції електрозв'язку, затверджене наказом Українського державного
Центру радіочастот та нагляду за зв'язком від 28.12.2002 р. № 403.

188
 Додаток Б

Перелік чинних в Україні основних нормативних документів, що

регламентують вимоги до технічних засобів зв'язку та ЕМС

Комплексна система технічних вимог до радіотехнічних пристроїв та

пристроїв електрозв'язку, норми й методи вимірювань (випробувань)
1. ДСТУ 2427-94 Приймачі радіомовні. Класифікація. Основні
параметри. Загальні технічні вимоги.
2. ДСТУ 2508-94 Спеціальні радіотехнічні засоби.
Контролепридатність. Загальні вимоги.
3. ДСТУ 2762-94 Засоби радіолокаційні. Номенклатура показників
якості.
4. ДСТУ 2917-94 Фільтри приекранні захисні провідні. Класифікація
Основні параметри. Загальні технічні вимоги.
5. ДСТУ 3345-96 Системи передавання волоконно-оптичні. Загальні
технічні вимоги.
6. ДСТУ 3787-98 Телебачення мовне. Якість телевізійного зображення.
Методи суб'єктивного оцінювання.
7. ДСТУ 3836-99 Телебачення мовне. Сигнал опорний вимірювальний
для корекції лінійних спотворень у телевізійному тракті. Основні параметри.
8. ДСТУ 3837-99 Телебачення мовне. Системи аналогового
телебачення звичайної чіткості. Основні параметри та методи вимірювань.
9. ДСТУ 3937-97 Системи передавання радіорелейні прямої видимості.
Класифікація. Основні параметри. Методи вимірювань.
10. ДСТУ 4053-2001 Система стереофонічного звукового мовлення
пілот-тоном. Загальні технічні вимоги. Методи вимірювання.
11. ДСТУ 4162-2003 (ETSI EN 301 443 V 1.2.1:2001 NEQ) Станції
супутникової системи зв'язку земні. Класифікація. Основні параметри та
методи вимірювання.
12. ДСТУ 4184-2003 Радіостанції з кутовою модуляцією суходільної
рухомої служби. Класифікація. Загальні технічні вимоги. Методи вимірювання.
13. ГОСТ 5237-83 Аппаратура электросвязи. Напряжения питания и
методы измерений.
14. ГОСТ 5651-89 Аппаратура радиоприемная бытовая. Общие
технические условия.
15. ГОСТ 9021-88 Телевизоры. Методы измерения параметров.
16. ГОСТ 9783-88 (МЭК 315-1-88, МЭК 315-3-89, МЭК 315-4-82)
Аппаратура радиоэлектронная бытовая. Методы электрических высоко-
частотных измерений.
17. ГОСТ 11216-83 Сети распределительные приемных систем теле-
видения и радиовещания. Основные параметры, технические требования,
методы измерений и испытаний.
18. ГОСТ 11289-80 Антенны телевизионные приемные. Типы, основные
189
параметры, общие технические требования.
19. ГОСТ 11515-91 Каналы и тракты звукового вещания. Основные
параметры, технические требования и методы измерений.
20. ГОСТ 12922-89 Аппаратура факсимильная. Типы.
21. ГОСТ 13420-79 Передатчики для магистральной радиосвязи. Основ-
ные параметры, технические требования и методы измерений.
22. ГОСТ 13924-80 Передатчики радиовещательные стационарные
Основные параметры, технические требования и методы измерений.
23. ГОСТ 14662-83 Аппаратура приемопередающая каналов
телеграфной радиосвязи. Основные параметры, общие технические требования
и методы измерения приемопередающего тракта.
24. ГОСТ 14663-83 Приемники магистральной радиосвязи
гектометрового - декаметрового диапазона волн. Параметры, общие
технические требования и методы измерений.
25. ГОСТ 15150-69 Машины, приборы и другие технические изделия.
Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия
эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия
климатических факторов внешней среды.
26. ГОСТ 16019-2001 Аппаратура сухопутной подвижной радиосвязи.
Требования по стойкости к воздействию механических и климатических
факторов и методы испытаний.
27. ГОСТ 16600-72 Передача речи по трактам радиотелефонной связи.
Требования к разборчивости речи и методы артикуляционных измерений.
28. ГОСТ 17422-82 Системы передачи данных. Скорости передачи
данных и основные параметры помехоустойчивых циклических кодов.
29. ГОСТ 17692-89 (МЭК 581-11-81) Приемники радиовещательные
автомобильные. Общие технические условия.
30. ГОСТ 18198-89 (МЭК 107-1-77) Телевизоры. Общие технические
условия.
31. ГОСТ 18471-83 Тракт передачи изображения вещательного теле-
видения. Звенья тракта и измерительные сигналы.
32. ГОСТ 18633-80 Система стереофонического радиовещания.
Основные параметры.
33. ГОСТ 18664-79 Аппаратура тонального телеграфирования с
частотной модуляцией. Основные параметры.
34. ГОСТ 19463-89 Магистральные каналы изображения
радиорелейных и спутниковых систем передачи. Основные параметры и
методы измерений.
35. ГОСТ 19654-74 Каналы передачи данных. Методы измерений
параметров.
36. ГОСТ 19871-83 Каналы изображения аппаратно-студийного
комплекса и передвижной телевизионной станции вещательного телевидения.
Основные параметры и методы измерений.
37. ГОСТ 20532-83 Радиопередатчики телевизионные I-V диапазонов.
190
Основные параметры, технические требования и методы измерений.
38. ГОСТ 21655-87 Каналы и тракты магистральной первичной сети
единой автоматизированной системы связи. Электрические параметры и
методы измерений.
39. ГОСТ 21656-76 ЕАСС. Каналы тонального телеграфирования с
частотной модуляцией. Типы и основные электрические параметры.
40. ГОСТ 22579-86 Радиостанции с однополосной модуляцией
сухопутной подвижной службы. Типы, основные параметры, технические
требования и методы измерений.
41. ГОСТ 22580-84 Радиостанции с угловой модуляцией морской
подвижной службы. Типы, основные параметры, технические требования и
методы измерений.
42. ГОСТ 23678-79 Каналы передачи данных. Параметры контроля и
требования к цепям стыка.
43. ГОСТ 24695-81 Устройства преобразования сигналов для радио-
каналов тональной частоты. Типы и основные параметры.
44. ГОСТ 24838-87 Аппаратура радиоэлектронная бытовая. Входные и
выходные параметры.
45. ГОСТ 25624-93 Станции радиолокационные метрологические
наземные. Типы, основные параметры и общие технические требования.
Методы измерения основных параметров.
46. ГОСТ 25792-85 Приемники морской подвижной службы.
Параметры, общие технические требования и методы измерений.
47. ГОСТ 26320-84 Оборудование телевизионное студийное и вне-
студийное. Методы субъективной оценки качества цветных телевизионных
изображений.
48. ГОСТ 26886-86 Стыки цифровых каналов передачи и групповых
трактов первичной сети ЕАСС. Основные параметры.
49. ГОСТ 26897-86 Радиостанции с однополосной модуляцией морской
подвижной службы. Типы, основные параметры, технические требования и
методы измерений.
50. ГОСТ 27040-86 Передатчики гектометрового и декаметрового
диапазонов волн мощностью до 1 кВт для фиксированной службы.
51. ГОСТ 28324-89 Сети распределительные приемных систем
телевидения и радиовещания. Классификация приемных систем, основные
параметры и технические требования.
52. ГОСТ 28439-90 Аппаратура волоконно-оптических систем передачи
по линиям электропередач цифровая. Общие технические требования.
53. ГОСТ 30170-96*) Системы радиосвязи с использованием шумо-
подобных сигналов. Общие требования.
54. ГСТУ 45.001-97 Приймальні та приймально-передавальні земні
станції мережі малих станцій супутникового зв'язку діапазону 11/12/14 ГГц.
Основні вимоги до радіочастотного обладнання.
55. ГСТУ 45.002-97 Цифрові канали і тракти передачі фіксованої
191
супутникової служби. Основні параметри.
56. ГСТУ 45.003-97 Антени. Методика виконання вимірювань
радіотехнічних і електродинамічних параметрів.
57. ГСТУ 45.011-98 Системи передавання волоконно-оптичні. Лінійні
тракти. Норми на показники якості.
58. ГСТУ 45.008-97 Модеми передачі каналами тональної частоти.
Типи. Основні параметри та методи їх вимірювання.
59. ГСТУ 45.009-98 Апаратура факсимільна групи 3. Основні параметри
та методи вимірювань.
60. КНД 45-033-96 Системи передавання аналогові. Норми па
електричні параметри лінійних трактів аналогових систем передачі первинної
мережі зв'язку України.
61. КНД 45-074-97 Системи передавання цифрові. Норми на параметри
основного цифрового каналу і цифрових трактів первинної мережі зв'язку
України та методики їх вимірювання.
62. КНД 45-078-97 Системи передавання аналогові та цифрові. Норми
на електричні параметри каналів тональної частоти магістральної та
внутрішньо зонових первинних мереж зв'язку України.

Сумісність технічних засобів електромагнітна

63. ДСТУ 2465-94 СТЗЕ. Стійкість до магнітних полів частоти мережі.

Технічні вимоги і методи випробувань.
64. ДСТУ 2625-94 СТЗЕ. Стійкість до згасаючого магнітного поля.
Технічні вимоги і методи випробувань.
65. ДСТУ 2626-94 СТЗЕ. Стійкість до Імпульсного магнітного поля.
Технічні вимоги і методи випробувань.
66. ДСТУ 2793-94 СТЗЕ. Стійкість до потужних електромагнітних
завад. Загальні положення.
67. ДСТУ 2794-94 СТЗЕ. Знак відповідності. Форма, розміри та технічні
вимоги.
68. ДСТУ 3343-96 СТЗЕ. Стійкість до електромагнітних полів від
високовольтних ліній електропередавання.
69. ДСТУ 3344-96 СТЗЕ. Стійкість до розрядів статичної електрики від
транспортних засобів. Технічні вимоги і методи випробувань.
70. ДСТУ 3593-97 СТЗЕ. Джерела електроживлення. Методи
випробувань на кондуктивні радіозавади.
71. ДСТУ 3639-97 СТЗЕ. Фільтри протизавадні. Загальні технічні
умови.
72. ДСТУ 3680-98 (ГОСТ 30586-98) СТЗЕ. Стійкість до дії грозових
розрядів. Методи захисту.
73. ДСТУ 3681-98 (ГОСТ 30585-98) СТЗЕ. Стійкість до дії грозових
розрядів. Технічні вимоги та методи випробувань.
74. ДСТУ ІЕС 122-2-2000 (ГОСТ 30696-2000) Резонатори кварцові для
192
стабілізації і виділяння частот. Частина 2. Настанова з застосування кварцових
резонаторів для стабілізації і виділяння частот.
75. ДСТУ ІЕС 679-2-2000 (ГОСТ 30695-2000) Генератори кварцові.
Частина 2. Настанова з застосування кварцових генераторів.
76. ДСТУ ІЕС 61000-2-2-2001 Електромагнітна сумісність. Частина 2.
Електромагнітна обстановка. Розділ 2. Рівні сумісності для низькочастотних
кондуктивних завад та сигналів систем передавання в низьковольтних
електропостачальних системах загального призначення (ІЕС 61000-2-2:1990,
IDT).
77. ДСТУ ІЕС 61326-1-2002 Електричне обладнання для вимірювання,
контролю лабораторного застосування. Частина 1. Вимоги електромагнітної
сумісності (ЕМС) (ІЕС 61326-1:2000, IDT).
78. ДСТУ ІЕС 61000-2-4-2002 Електромагнітна сумісність. Частина 2.
Електромагнітне оточення. Розділ 4. Рівні сумісності для промислового
обладнання щодо низькочастотних кондуктивних завад (ІЕС 61000-2-4:1994,
IDT).
79. ГОСТ 13661-92 СТСЭ. Пассивные помехоподавляющие фильтры и
элементы. Методы измерения вносимого затухания.
80. ГОСТ 16842-82 Радиопомехи индустриальные. Методы испытаний
источников индустриальных радиопомех.
81. ГОСТ 17822-91 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от устройств с
двигателями внутреннего сгорания. Нормы и методы испытаний.
82. ГОСТ 21177-82 Радиопомехи индустриальные от светильников с
люминесцентными лампами. Нормы и методы испытаний.
83. ГОСТ 22012-82 Радиопомехи индустриальные от линий электро-
передачи и электрических подстанций. Нормы и методы измерений.
84. ГОСТ 22505-97 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от радио-
вещательных приемников, телевизоров и другой бытовой радиоэлектронной
аппаратуры. Нормы и методы испытаний
85. ГОСТ 23450-79 Радиопомехи индустриальные от промышленных,
научных, медицинских и бытовых высокочастотных установок. Нормы и
методы измерений.
86. ГОСТ 23511-79 Радиопомехи индустриальные от
электротехнических устройств, эксплуатируемых в жилых домах или
подключаемых к их электрическим сетям. Нормы и методы измерений.
87. ГОСТ 23872-79 Совместимость радиоэлектронных средств электро-
магнитная. Номенклатура параметров и классификация технических
характеристик.
88. ГОСТ 28279-89 Совместимость электромагнитная электрообору-
дования автомобиля и автомобильной бытовой радиоэлектронной аппаратуры.
Нормы и методы измерений.
89. ГОСТ 28934-91 СТСЭ. Содержание раздела технического задания в
части электромагнитной совместимости.
90. ГОСТ 29037-91 СТСЭ. Сертификационные испытания. Общие
193
положения.
91. ГОСТ 29073-91 Совместимость технических средств измерения,
контроля и управления промышленными процессами электромагнитная.
Устойчивость к электромагнитным помехам. Общие положения.
92. ГОСТ 29156-91 (МЭК 801-4-88) СТСЭ. Устойчивость к
наносекундным импульсным помехам. Технические требования и методы
испытаний.
93. ГОСТ 29178 СТСЭ. Приборы СВЧ электровакуумные. Генераторы,
усилители и модули на их основе. Требования к уровням побочных колебаний.
94. ГОСТ 29179 СТСЭ. Приборы СВЧ. Методы измерения побочных
колебаний.
95. ГОСТ 29180 СТСЭ. Приборы СВЧ. Усилители малошумящие.
Параметры и характеристики. Методы измерений.
96. ГОСТ 29191-91 (МЭК 801-2-91) СТСЭ. Устойчивость к
электростатическим разрядам Технические требования и методы испытаний.
97. ГОСТ 29192-91 СТСЭ. Классификация технических средств.
98. ГОСТ 29205-91 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от
электротранспорта. Нормы и методы испытаний.
99. ГОСТ 29216-91 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от
оборудования информационной техники. Нормы и методы испытаний.
100. ГОСТ 29280-92 (МЭК 1000-4-91) СТСЭ. Испытания на
помехоустойчивость. Общие положения.
101. ГОСТ 30318-95 СТСЭ. Требования к ширине полосы радиочастот и
внеполосным излучениям радиопередатчиков. Методы измерений и контроля.
102. ГОСТ 30320-95 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от устройств,
содержащих источники кратковременных радиопомех. Нормы и методы
испытаний.
103. ГОСТ 30338-95 СТСЭ. Устройства радиопередающие всех
категорий и назначений народнохозяйственного применения. Требования к
допустимым отклонениям частоты. Методы измерений и контроля.
104. ГОСТ 30375-95 СТСЭ. Устойчивость к радиочастотным электро-
магнитным полям в полосе 26-1000 МГц. Технические требования и методы
защиты.
105. ГОСТ 30379-95 Совместимость технических средств охранной,
пожарной и охранно-пожарной сигнализации электромагнитная. Требования,
нормы и методы испытаний на помехоустойчивость и индустриальные
радиопомехи.
106. ГОСТ 30428-96 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от аппаратуры
проводной связи. Нормы и методы испытаний.
107. ГОСТ 30429-96 СТСЭ. Радиопомехи индустриальные от
оборудования и аппаратуры, устанавливаемых совместно со служебными
радиоприемными устройствами гражданского назначения. Нормы и методы
испытаний.
108. ГОСТ 30601-97 СТСЭ. Устройства охранные сигнально-
194
противоугонные автотранспортных средств. Требования и методы испытаний.
109. Нормы 5-89 Радиопомехи индустриальные. Промышленные,
научные, медицинские и бытовые высокочастотные установки. Допустимые
значения. Методы испытаний. ГКРЧ СССР.
110. Нормы 8-72 Общесоюзные нормы допускаемых индустриальных
радиопомех. Электроустройства эксплуатируемые вне жилых домов и не
связанные с их электрическими сетями. Предприятия (объекты) на выделенных
территориях или в отдельных зданиях Допускаемые величины. Методы
испытаний. ГКРЧ СССР.
111. Нормы 9-72 Общесоюзные нормы допускаемых индустриальных
радиопомех. Устройства проводной связи. Допускаемые величины. Методы
испытаний. ГКРЧ СССР.
112. Нормы 10-94 Радиопомехи индустриальные. Радиовещательные
приемники, телевизоры и другая бытовая радиоэлектронная аппаратура.
Допускаемые значения и методы испытаний. ГКРЧ СССР.
113. Нормы 12-76 Общесоюзные нормы допускаемых индустриальных
радиопомех. Радиовещательные приемники с амплитудной модуляцией.
Допускаемые величины. Методы испытаний. ГКРЧ СССР.
114. Нормы 14-77 Общесоюзные нормы на избирательность
телевизионных приемников (по промежуточной частоте и зеркальному каналу)
и на избирательность и коэффициент шума конверторов дециметрового
диапазона волн. ГКРЧ СССР.
115. Нормы 15-93 Радиопомехи индустриальные. Оборудование и
аппаратура, устанавливаемые совместно со служебными радиоприемными
устройствами гражданского назначения. Нормы и методы испытаний. ГКРЧ
СССР.
116. Нормы 18-85 Общесоюзные нормы на побочные
излучения радиопередающих устройств гражданского назначения. ГКРЧ СССР.
117. Нормы 19-86 Общесоюзные нормы на ширину полосы радиочастот
и внеполосные излучения радиопередатчиков гражданского назначения. ГКРЧ
СССР.
118. Нормы 22-86 Общесоюзные нормы внешней помехозащищенности
радиоприемников фиксированной и подвижной служб декаметрового
диапазона волн. Допустимые значения, методы измерений. ГКРЧ СССР.
119. Нормы 23-88 Общесоюзные нормы внешней помехозащищенности
радиоприемников и приемников радиостанций сухопутной подвижной службы
метрового и дециметрового диапазонов волн. Допустимые значения. Методы
измерений. ГКРЧ СССР.
120. Нормы 24-88 Общесоюзные нормы на защитные отношения для
системы телевизионного вещания. ГКРЧ СССР.
121. КНД 45-104-98 Радіостанції з кутовою модуляцією суходільної
рухомої служби загального користування. Сертифікаційні технічні вимоги
щодо електромагнітної сумісності.

195
 Метрологія, проведення вимірювань

122. ДСТУ 2708-99 Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки.

Організація і порядок проведення.
123. ДСТУ 3215-95 Метрологічна атестація засобів вимірювальної
техніки. Організація та порядок проведення.
124. ДСТУ 3921.1-99 (ISO 10012-1:1992) Забезпечення якості засобами
вимірювальної техніки. Частина 2. Настанови щодо контролю процесів
вимірювань.
125. ДСТУ 3921.2-2000 (ISO 10012-2:1997) "Система метрологічного
забезпечення засобів вимірювальної техніки. Вимоги до забезпечення якості
засобів вимірювальної техніки. Частина 1.
126. ДСТУ 3989-2000 Метрологія. Калібрування засобів вимірювальної
техніки. Основні положення, організація, порядок проведення та оформлення
результатів.
127. ДСТУ 4005-2000 (ГОСТ 8.574-2001) Метрологія. Вимірювачі
девіації частоти та девіації фази. Методи повірки.
128. ДСТУ 4006-2000 (ГОСТ 8.573-2001) Метрологія. Вимірювачі
коефіцієнта амплітудної модуляції. Методи повірки.
129. ГОСТ 8.010-99 ГСИ. Методики выполнения измерений. Основные
положения.
130. ГОСТ 8.207-76 ГСИ. Прямые измерения с многократными
наблюдениями. Методы обработки результатов наблюдений. Основные
положення.
131. ГОСТ 8.254-77 ГСИ. Приемники измерительные. Методы и средства
поверки в диапазоне частот 1-37,5 ГГц.
132. ГОСТ 8.309-78 ГСИ. Антенны остронаправленные. Методика
выполнения измерений для определения параметров по полю в раскрыве.
133. ГОСТ 8.363-79 ГСИ. Антенны измерительные рамочные. Методы и
средства поверки.
134. ГОСТ 8.401-80 ГСИ. Классы точности средств измерений. Общие
требования.
135. ГОСТ 8.437-81 ГСИ. Системы информационно-измерительные.
Метрологическое обеспечение. Основные положения.
136. ГОСТ 8.463-96 ГСИ. Антенны и комплексы аппаратуры измери-
тельные. Методы и средства поверки.
137. ГОСТ 11001-80 Приборы для измерения индустриальных
радиопомех. Технические требования и методы испытаний.
138. ГОСТ 22261-94 Средства измерения электрических и магнитных
величин. Общие технические условия.
139. ГОСТ 30373-95 СТСЭ. Оборудование для испытаний. Камеры
экранированные. Классы, основные параметры, технические требования и
методы испытаний.
140. ГСТУ 45.022-2001 Технічні засоби телекомунікацій. Напруги
196
живлення. Загальні вимоги та методи вимірювань.
141. ГСТУ 52.12.2.01-99 Метрологічна атестація методик виконання
спостережень і вимірювань. Організація і порядок проведення.
142. КНД 45-168-2001 Метрологія. Калібрування засобів вимірювальної
техніки. Основні положення, організація та порядок проведення.
143. РД 50-453-84 Методические указания. Характеристики
погрешностей средств измерений в реальных условиях эксплуатации. Методы
расчета.
144. МИ 1552-86 ГСИ. Измерения прямые однократные. Оцениваемые
погрешности результатов измерений.
145. МИ 1967-89 ГСИ. Выбор методов и средств измерений при
разработке методик выполнения измерений. Общие положения.
146. МИ 1999-89 ГСИ. Системы информационно-измерительные. Общие
требования к метрологическому обеспечению.

Безпека праці

147. ГОСТ 12.0.001-82 ССБТ. Основные положения.

148. ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные
факторы. Классификация.
149. ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной
частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению
контроля на рабочих местах.
150. ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот.
Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.
151. ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и
номенклатура видов защиты.
152. ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное
заземление, зануление.
153. ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые
уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.
154. ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие
требования безопасности.
155. ГОСТ 12.2.007.0-75 ССБТ. Изделия электротехнические. Общие
требования безопасности.
156. ГОСТ 12.2.061-81 ССБТ. Оборудование производственное. Общие
требования безопасности к рабочим местам.
157. ГОСТ 12.3.019-80 ССБТ. Испытания и измерения электрические.
Общие требования безопасности.
158. ГОСТ 12.4.154-85 ССБТ. Устройства экранирующие для защиты от
электрических полей промышленной частоты. Общие технические требования,
основные параметры и размеры.
159. ГОСТ 464-79 Заземление для стационарных установок проводной
связи, радиорелейных станций, радиотрансляционных узлов проводного
197
вещания и антенн систем коллективного приема телевидения. Нормы
сопротивления.
160. ГОСТ 26104-89 Средства измерений электронные. Технические
требования в части безопасности. Методы испытаний.
161. ГОСТ 26797-85 Защита оборудования проводной связи и обслу-
живающего персонала от влияния электромагнитных полей. Методы
измерений.
162. ГОСТ 27570.0-87 Безопасность бытовых и аналогичных
электрических приборов. Общие требования и методы испытаний.
163. ДСНІП № 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту
населення від впливу електромагнітних випромінювань.
164. СН № 1757-77 Санитарно-гигиенические нормы допустимой напря-
женности электростатического поля.

Терміни та визначення

165. ДСТУ 2325-93 Шум. Терміни та визначення.

166. ДСТУ 2371-94 Апаратура радіоелектронна побутова. Терміни та
визначення.
167. ДСТУ 2372-94 Джерела вторинного електроживлення. Терміни та
визначення.
168. ДСТУ 2381-94 Системи радіотехнічні траєкторних вимірювань.
Терміни та визначення.
169. ДСТУ 2386-94 Лінії передачі надвисоких частот. Терміни та
визначення.
170. ДСТУ 2615-94 Електрозв'язок. Зв'язок цифровий та системи
передавальні цифрові. Терміни та визначення.
171. ДСТУ 2616-94 Електрозв'язок. Апаратура передавання дискретних
сигналів вторинних мереж багатоканальна. Терміни та визначення.
172. ДСТУ 2617-94 Електрозв'язок. Мережі та канали передавання даних.
Терміни та визначення.
173. ДСТУ 2618-94 Електрозв'язок. Зв'язок факсимільний. Терміни та
визначення.
174. ДСТУ 2619-94 Електрозв'язок. Зв'язок документальний.
175. ДСТУ 2621-94 Зв'язок телефонний. Загальні поняття. Телефонні
мережі. Терміни та визначення.
176. ДСТУ 2622-94 Зв'язок телеграфний. Терміни та визначення.
177. ДСТУ 2624-94 Зв'язок телефонний. Системи сигналізації. Терміни та
визначення.
178. ДСТУ 2663-94 Радіолокація. Терміни та визначення.
179. ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення.
180. ДСТУ 2757-94 Картографія. Терміни та визначення.
181. ДСТУ 2815-94 Електричні й магнітні кола та пристрої. Терміни та
визначення.
198
 182. ДСТУ 2843-94 Електротехніка. Основні поняття. Терміни та
визначення.
183. ДСТУ 2870-94 Метрологія. Вимірювання часу та частоти. Терміни
та визначення.
184. ДСТУ 2977-95 Радіозавади. Терміни та визначення.
185. ДСТУ 3254-95 Радіозв'язок. Терміни та визначення.
186. ДСТУ 3255-95 Генератори кварцові. Терміни та визначення.
187. ДСТУ 3256-95 Системи передавання волоконно-оптичні. Терміни та
визначення.
188. ДСТУ 3348-96 Радіоелектронні засоби. Конструкції несівні. Терміни
та визначення.
189. ДСТУ 3396.2-97 Захист інформації. Технічний захист інформації.
190. ДСТУ 3540-97 Електронні засоби вимірювальної техніки для
електричних та магнітних величин. Терміни та визначення.
19І. ДСТУ 3560-97 Радіозв'язок космічний та супутниковий. Терміни та
визначення.
192. ДСТУ 3571-97 Сумісність засобів обчислювальної техніки
електромагнітна. Терміни та визначення.
193. ДСТУ 3592-97 Сигнали радіотехнічні вимірювальні. Терміни та
визначення.
194. ДСТУ 3610-97 Радіозв'язок радіорелейний. Терміни та визначення.
195. ДСТУ 3633-97 Антени апертурні. Терміни та визначення.
196. ДСТУ 3773-98 Мережа зв'язку цифрова первинна. Терміни та
визначення.
197. ДСТУ 3774-98 Система зв'язку єдина національна. Терміни та
визначення.
198. ДСТУ 3785-98 Звукове мовлення. Терміни та визначення.
199. ДСТУ 3801-98 Антени. Терміни та визначення.
200. ДСТУ 3807-98 Телебачення. Терміни та визначення.
201. ДСТУ 3808-98 Телебачення. Цифрове оброблення телевізійних
сигналів. Терміни та визначення.
202. ДСТУ 3936-99 Системи передавання радіорелейні прямої видимості.
Терміни та визначення.
203. ГОСТ 12.0.002-82 ССБТ. Термины и определения.
204. ГОСТ 13699-80 Запись и воспроизведение информации. Термины и
определения.
205. ГОСТ 14777-76 Радиопомехи индустриальньїе. Термины и опре
деления.
206. ГОСТ 16465-70 Сигнали радиотехнические измерительные. Термины
и определения.
207. ГОСТ 19542-83 Совместимость вьічислительных машин злектро-
магнитная. Термины и определения.
208. ГОСТ 21879-88 Телевидение вещательное. Термины и определения.
199
 209. ГОСТ 22438-77 Единая автоматизированная система связи. Термины
и определения.
210. ГОСТ 22515-77 Связь телеграфная. Термины и определения.
211. ГОСТ 23151-78 АппаратьІ факсимильньїе. Термины и определения.
212. ГОСТ 23611-79 Совместимость радиозлектронньїх средств злектро
магнитная. Термины и определения.
213. ГОСТ 24375-80 Радиосвязь. Термины и определения.
214. ГОСТ 30372-95 Совместимость технических средств злектро-
магнитная. Термины и определения.

Примітка *) – зазначений стандарт в Україні не введений.

200
 Додаток В
Перелік основних міжнародних і європейських документів по ЕМС
1 . CISPR 22:1997 Information technology equipment-Radio disturbance
characteristics-Limits and methods of measurement (Обладнання
інформаційних технологій. Характеристики радіозавад. Обмеження і
методи вимірювань).
2. EN 50081-1: 1992 Electromagnetic compatibility-Generic emission
standard.
Part 1: Residential, commercial and light industry (Електромагнітна
сумісність. Загальний стандарт на випромінювання. Частина 1: Житлова,
комерційна та легка промисловість).
3. EN 50081-2: 1993 Electromagnetic compatibility-Generic emissions
standard. Part 2: Industrial environment (Електромагнітна сумісність.
Загальний стандарт на випромінювання. Частина 2: Промислове
середовище).
4. EN 50082-1: 1994 Electromagnetic compatibility-Generic immunity
standard. Part 1: Residential, commercial and light industry (Електромагнітна
сумісність. Загальний стандарт на стійкість. Частина 1: Житлова,
комерційна та легка промисловість).
5. EN 50082-2: 1996 Electromagnetic compatibility-Generic immunity
standard.Part 2: Industrial environment (Електромагнітна сумісність. Загальний
стандарт на стійкість. Частина 2: Промислове середовище).
6. EN 50083-2 (1995) Cabled distribution systems for television and sound
signals. Part 2. Electromagnetic compatibility for equipment (Розподілені
кабельні системи для телевізійних та звукових сигналів. Електромагнітна
сумісність обладнання).
7. EN 55022:1998 Information technology equipment - Radio disturbance
characteristics - Limits and methods of measurements (Обладнання
інформаційних технологій. Характеристики радіозавад. Обмеження і
методи вимірювань).
8. EN 55024:1998 Information technology equipment - Immunity
characteristics - Limits and methods of measurements (Обладнання інформаційних
технологій. Характеристики стійкості. Обмеження і методи вимірювань).
9. EN 61000-4-2: 1995 Electromagnetic Compatibility (EMC). Part 4:
Testing and Measurement Techniques - Section 2: Electrostatic Discharge Immunity:
Test-Basic EMC publication (Електромагнітна сумісність. Частина 4: Методика
випробувань та вимірювань. Розділ 2: Випробування на стійкість до
електростатичних розрядів. Базова публікація по ЕМС).
10. EN 61000-4-3: 1996 Electromagnetic Compatibility (EMC). Part 4:
Testing and Measurement Techniques - Section 3: Radiated Radio-frequency,
Electromagnetic field immunity test (Електромагнітна сумісність. Частина 4: -
Методика випробувань та вимірювань. Розділ 3: Випробування на стійкість до
випромінюваного радіочастотного електромагнітного поля).

201
 11. EN 61000-4-4: 1995 Electromagnetic Compatibility (EMC). Part 4:
Testing and Measurement Techniques-Section 4: Electrical fast transient/burst
Immunity test (Електромагнітна сумісність. Частина 4: Методика випробувань та
вимірювань. Розділ 4: Випробування на стійкість до мікросекундних
імпульсних завад).
12. EN 61000-4-5: 1995 Electromagnetic Compatibility (EMC). Part 4:
Testing and Measurement Techniques - Section 5: Surge Immunity test (Електро-
магнітна сумісність. Частина 4: Методика випробувань та вимірювань. Розділ
5: Випробування на стійкість до перенапруги).
13. EN 61000-4-6:1995 Electromagnetic Compatibility (EMC). Part 4:
Testing and Measurement Techniques - Section 6: Immunity to conducted
disturbances, induced by radio-frequency fields (Електромагнітна сумісність.
Частина 4: Методика випробувань та вимірювань. Розділ 6: Стійкість до
кондуктивних завад, що викликані радіочастотними полями)
14. EN 61000-4-11: 1994 Electromagnetic Compatibility (EMC). Part 4:
Testing and Measurement Techniques-Section 11: Voltage Dips, Short Interruptions
and Voltage Variations Immunity Tests (Електромагнітна сумісність. Частина 4:
Методика випробувань та вимірювань. Розділ 11: Випробування на стійкість до
провалів напруги, коротких переривань та коливань напруги).
15. EN 300 086-1 (2000) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Land Mobile Service; Radio equipment with an internal or external
RF connector intended primarily for analogue speech; Part 1: Technical
characteristics and test conditions (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Сухопутна рухома служба. Радіообладнання з
внутрішнім та зовнішнім радіочастотним з'єднувачем, призначеним, головним
чином, для аналогового мовлення. Частина 1: Технічні характеристики і умови
випробувань).
16. EN 300 086-2 (2000) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Land Mobile Service; Radio equipment with an internal or external
RF connector intended primarily for analogue speech; Part 2: Harmonized EN
covering essential requirements under article 3.2 of the R&TTE Directive (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Сухопутна рухома
служба. Радіообладнання з внутрішнім та зовнішнім радіочастотним
з'єднувачем, призначеним, головним чином для аналогового мовлення. Частина
2: Гармонізований європейський стандарт, що охоплює необхідні вимоги статті
3.2 директиви R&TTE).
17. EN 300 113-1 (2001) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Land mobile service; Radio equipment intended for the transmission
of data (and speech) and having an antenna connector; Part 1: Technical
characteristics and methods of measurement (Питання електромагнітної
сумісності та радіочастотного спектра. Су.хопуша рухома служба.
Радіообладнання, призначене для передачі даних (і мовлення), яке має
з'єднувач антени. Частина 1: Технічні характерне піки і методи вимірювань).
18. EN 300 113-2 (2001) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
202
Matters (ERM); Land mobile service; Radio equipment intended for the transmission
of data (and speech) and having an antenna connector; Part 2: Harmonized EN
covering essential requirements under article 3.2 of the R&TTE Directive (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Сухопутна рухома
служба. Радіообладнання, призначене для передачі даних (І монлсппя). яке мас
з'єднувач антени. Частина 2: Гармонізований європейський стандарт, що
охоплює необхідні вимоги статті 3. 2 дирскіиви R&TTE).
19. EN 300 279 (1999) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); ElectioMagnctic Compatibility (EMC) standard for Private land
Mobile Radio (PMR) and ancillary equipment (speech and/or non-speech) (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра Стандарт па
електромагнітну сумісність для приватних сухопутних рухомих радіостанцій і
допоміжного обладнання (голосового та/чи не голосового).
20. EN 300 328-1 (2000) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Wideband Transmission systems; Data transmission equipment
operating in the 2.4 GHz ISM band and using spread spectrum modulation
techniques; Part 1: Technical characteristics and test conditions (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Широкосмугові
системи передачі. Обладнання передачі даних, що працює в діапазоні ISM 2,4
ГГц і використовує технологію модуляції з розширенням спектра. Частина 1:
технічні характеристики і умови випробувань).
21. EN 300 328-2 (2000) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Wideband Transmission systems; data transmission equipment
operating in the 2,4 GHz ISM band and using spread spectrum modulation
techniques; Part 2: Harmonized EN covering essential requirements under article
3.2 of the R&TTE Directive (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Широкосмугові системи передачі. Обладнання
передачі даних, що працює в діапазоні ISM 2,4 ГГц і використовує технологію
модуляції з розширенням спектра. Частина 2: Гармонізований європейський
стандарт, що охоплює необхідні вимоги статті 3.2 директиви R&TTE).
22. EN 300 329 (1998) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); General ElectroMagnetic Compatibility (EMC) for radio
communications equipment (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Загальна електромагнітна сумісність обладнання
радіозв'язку).
23. EN 300 339 (1998) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); General Electro Magnetic Compatibility (EMC) for radio
communications equipment (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Загальні вимоги до електромагнітної сумісності для
обладнання радіозв'язку).
24. EN 300 385 (1999) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); ElectroMagnetic Compatibility (EMC) standard for fixed radio links
and ancillary equipment (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Стандарт на електромагнітну сумісність для радіо
203
лінійного обладнання та допоміжного обладнання).
25. EN 300 422 (1999) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Technical characteristics and test methods for wireless microphones
in the 25 MHz to 3 GHz frequency range (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Технічні характеристики і методи випробувань для
бездротових мікрофонів в діапазоні від 25 МГц до 3 ГГц).
26. EN 300 440 (1999) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Short range devices; Technical characteristics and test methods for
radio equipment to be used in the 1 GHz to 40 GHz frequency range (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Пристрої малого
радіусу дії. Технічні характеристики і методи випробувань радіообладнання,
що використовується в діапазоні частот від 1 ГГц до 40 ГГц).
27. EN 300 673 (2000) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); ElectroMagnetic Compatibility (EMC) standard for Very Small
Aperture Terminal (VSAT), Satellite News Gathering (SNG), Satellite Interactive
Terminals (SIT) and Satellite User Terminals (SUT) Earth Stations operated in the
frequency ranges between 4 GHz and 30 GHz in the Fixed Satellite Service (FSS)
(Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Стандарт на
електромагнітну сумісність для терміналів з дуже малою апертурою, збір новин
за допомогою супутників, супутникові інтерактивні термінали і земні станції
супутникових терміналів користувачів, що працюють у діапазоні частот від 4
ГГц до 30 ГГц у фіксованій супутниковій службі).
28. EN 300 830 (1998) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); ElectroMagnetic Compatibility (EMC) for Receive Only Mobile
Earth Stations (ROMES) operating in the 1,5 GHz band providing data
communications (Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного
спектра. Електромагнітна сумісність тільки для приймальних рухомих земних
станцій, які забезпечують передачу даних в діапазоні 1,5 ГГц).
29. EN 300 831 (1999) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); ElectroMagnctic Compatibility (EMC) for Mobile Earth Stations
(MES) used within Satellite Personal Communications Networks (S-PCN) operating
in the 1,5/1,6/2,4 GHz and 2 GHz frequency bands (Питання електромагнітної
сумісності та радіочастотного спектра. Електромагнітна сумісність рухомих
земних станцій, які використовуються в супутпикових персональних мережах
зв'язку, що працюють в діапазонах частот 1,5/1,6/2,4 ГГц і 2 ГГц).
30. EN 300 832 (1998) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); ElectroMagnetic Compatibility (EMC) for Mobile Earth Stations
(MES) providing Low Bit Rate Data Communications (LBRDC) using satellites in
Low Earth Orbits (LEO) operating in frequency bands below 1 GHz (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Електромагнітна
сумісність рухомих земних станцій, які забезпечують передачу даних по бітах з
малою швидкістю на низьких навколоземних орбітах, що працюють в
діапазонах частот до 1 ГГц).
31. EN 301 489-9 (2000) ElectroMagnetic compatibility and Radio spectrum
204
Matters (ERM); ElectroMagnctic Compatibility (EMC) standard for radio equipment
and services; Part 9: Specific conditions for wireless microphones and similar Radio
Frequency (RF) audio link equipment (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Стандарт на електромагнітну сумісність
радіообладнання і служб. Частина 9: Особливі умови для бездротових
мікрофонів та аналогічного радіочастотного звукового лінійного обладнання).
32. EN 301 688 (2000) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum
Matters (ERM); Technical characteristics and methods of measurement for fixed and
portable VHP equipment operating on 121,5 MHz and 123,1 MHz (Питання
електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Технічні
характеристики і методи вимірювань для фіксованого і портативного УКХ
обладнання, що працює в діапазоні 121,5 МГц і 123,1 МГц).
33. ENV 50140: 1993 Electromagnetic Compatibility; basic immunity
standard; radiated, radio-frequency, electromagnetic field; immunity test (Електро-
магнітна сумісність. Базовий стандарт на стійкість. Випромінюване
радіочастотне електромагнітне поле. Випробування на стійкість).
34. ENV 50141: 1993 Electromagnetic Compatibility; basic immunity
standard; conducted disturbances induced by radio-frequency fields; immunity test
(Електромагнітна сумісність. Базовий стандарт на стійкість. Кондуктивпі
завади, викликані радіочастотними полями. Випробування на стійкість).
35. ENV 50142:1993 Electromagnetic Compatibility - Basic immunity
standard -Surge immunity test (Електромагнітна сумісність. Базовий стандарт на
стійкість. Випробування на стійкість до перенапруги).
36. ETS 300 133-1 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Part 1:
General aspects (Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного
спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 1: Загальні аспекти).
37. ETS 300 133-2 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Part 2:
Service aspects (Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного
спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 2: Аспекти служби).
38. ETS 300 133-3 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Part 3:
Network aspects (Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного
спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 3: Аспекти мережі).
39. ETS 300 133-4 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Part 4: Air
interface specification (Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного
спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 4: Специфікація
ефірного інтерфейсу).
40. ETS 300 133-5 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Part 5:
Receiver conformancc specification (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 5:
205
Специфікація відповідності приймачів).
41. ETS 300 133-6 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Part 6: Base
station conformance specification (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 6:
Специфікація відповідності базової станції).
42. ETS 300 133-7 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio
spectrum Matters (ERM); Enhanced Radio MEssage System (ERMES);.Part 7:
Operation and maintenance aspects (Питання електромагнітної сумісності та
радіочастотного спектра. Поліпшена система радіоповідомлень. Частина 7:
Аспекти обслуговування та експлуатації).
43. ETS 300 329 (1997) Radio Equipment and Systems (RES); Electro-
Magnetic Compatibility (EMC) for Digital Enhanced Cordless Telecommunications
(DECT) equipment (Радіообладнання і системи. Електромагнітна сумісність
поліпшеного цифрового обладнання бездротового зв'язку).
44. ETS 300 680-1 (1997) Radio Equipment and Systems (RES);
ElectroMagnetic Compatibility (EMC) standard for Citizens' Band (CB) radio and
ancillary equipment (speech and/or non-speech); Part 1: Angle-modulated
(Радіообладнання і системи. Стандарт на електромагнітну сумісність для
радіостанцій цивільних діапазонів і допоміжного обладнання (голосового та
неголосового). Частина 1: Радіостанції з кутовою модуляцією).
45. ETS 300 683 (1997) Radio Equipment and Systems (RES);
ElectroMagnetic Compatibility (EMC) standard for Short Range Devices (SRD)
operating on frequencies between 9 kHz and 25 GHz (Радіообладнання і системи.
Стандарт на електромагнітну сумісність для пристроїв малого радіуса дії, які
працюють на частотах в діапазоні між 9 кГц і 25 ГГц).
46. TBR 7 (1997) Electromagnetic compatibility and Radio spectrum Matters
(ERM), Enhanced Radio MEssage System (ERMES); Receiver requirements
(Питання електромагнітної сумісності та радіочастотного спектра. Поліпшена
система радіоповідомлень. Вимоги до приймачів).
47. TIA/EIA7IS-95-A (1995) Mobile Station - Base Station Compatibility
Standard for Dual-Mode Wideband Spread Spectrum Cellular System (Стандарт на
сумісність рухомих і базових станцій для двомодових стільникових систем з
широкосмуговим спектром).

206
 Додаток Г

Перелік основних рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку

по використанню РЧР та радіочастотному моніторингу

1. Recommendation ITU-R F.I 191 Bandwidths and unwanted emissions digital

radio-relay systems. (Ширина смуги та небажані випромінювання цифрових
радіорелейних систем).
2. Recommendation ITU-R P.372 Radio noise (Радіошуми).
3. Recommendation ITU-R P.526 Propagation by diffraction (Поширення
радіохвиль шляхом дифракції).
4. Recommendation ITU-R P.845 HF field-strength measurement
(Вимірювання напруженості поля в діапазоні ВЧ).
5. Recommendation ITU-R SM.182 Automatic monitoring of occupancy of the
radio-frequency spectrum (Автоматичний контроль зайнятості радіочастотного
спектра).
6. Recommendation ITU-R SM.239 Unwanted emissions in the spurious
domain (Позасмугові небажані випромінювання).
7. Recommendation ITU-R SM.326 Determination and measurement of the
power of amplitude-modulated radio transmitters (Визначення і вимірювання
потужності радіопередавачів з амплітудною модуляцією).
8. Recommendation ITU-R SM.328 Spectra and bandwidth of emission
(Спектр та ширина смуги випромінювань).
9. Recommendation ITU-R SM.329 Spurious emissions (Побічні
випромінювання).
10. Recommendation ITU-R SM.331 Noise and sensitivity of receivers (Шум
та чутливість приймачів).
11. Recommendation ITU-R SM.332 Selectivity of receivers (Вибірність
приймачів).
12. Recommendation ITU-R SM.377 Accuracy of frequency measurements at
stations for international monitoring (Точність вимірювання частоти на станціях
для міжнародного контролю).
13. Recommendation ITU-R SM.378 Field-strength measurement at monitoring
stations (Вимірювання напруженості поля на контрольних станціях).
14. Recommendation ITU-R SM.433 Methods for the measurement of radio
interference and the determination of tolerable levels of interference (Методи
вимірювання радіозавад та визначення допустимих рівнів завад).
15. Recommendation ITU-R SM.443 Bandwidth measurement at monitoring
stations (Вимірювання ширини смуги на контрольних станціях).
16. Recommendation ITU-R SM.575 Protection of fixed monitoring stations
against radio-frequency interference (Захист стаціонарних контрольних станцій
від радіозавад).
17. Recommendation ITU-R SM.667 National spectrum management data (Дані
щодо управління національним спектром).
207
 18. Recommendation ITU-R SM.668 Electronic exchange of information for
spectrum management purposes (Електронний обмін інформацією при управлінні
спектром ).
19. Recommendation ITU-R SM.669 Protection ratios for spectrum sharing
investigations (Завадозахищсність при спільному використанні спектра).
20. Recommendation ITU-R SM.852 Sensitivity of radio receivers for class of
emissions F3E (Чутливість радіоприймачів класу випромінювання F3E).
21. Recommendation ITU-R SM.853 Necessary bandwidth (Необхідна смуга
частот).
22. Recommendation ITU-R SM.854 Direction finding at monitoring stations of
signals below 30 MHz (Пеленгування на станціях контролю сигналів з частотою
до 30 МГц).
23. Recommendation ITU-R SM.855 Multi-service telecommunication systems
(Багатофункціональні системи електрозв'язку).
24. Recommendation ITU-R SM.1045 Frequency tolerance of transmitters
(Допустимі відхилення частот передавачів).
25. Recommendation ITU-R SMJOto Definition of spectrum use and efficiency
of a radio system (Визначення використання спектра та ефективності радіо-
системи).
26. Recommendation ITU-R SM.1047 National spectrum management
(Управління спектром на національному рівні).
27. Recommendation ITU-R SM.1048 Design guidelines for a basic automated
spectrum management system (BASMS) (Керівництво по проектуванню базової
автоматизованої системи управління спектром).
28. Recommendation ITU-R SM.1050 Tasks of a monitoring service (Задачі
служби радіомоніторингу).
29. Recommendation ITU-R SM.1052 Automatic identification of radio stations
(Автоматична ідентифікація радіостанцій).
30. Recommendation ITU-R SM.1054 Monitoring of radio emissions from
spacecraft at monitoring stations (Моніторинг на контрольних станціях
радіовипромінювань, створюваних літальним апаратом).
31. Recommendation ITU-R SM.1055 The use of spread spectrum techniques
(Використання методів розширення спектра).
32. Recommendation ITU-R SM.1056 Limitation of radiation from industrial,
scientific and medical (ISM) equipment (Обмеження випромінювань,
створюваних промисловим, науковим та медичним обладнанням).
33. Recommendation ITU-R SM. 1053 Methods of improving HF direction-
finding accuracy at fixed stations (Методи підвищення точності пеленгування у
ВЧ діапазоні на фіксованих станціях).
34. Recommendation ITU-R SM.l 131 Factors to consider in allocating
spectrum on a worldwide basis (Фактори, які необхідно враховувати при
розподілі спектра на міжнародному рівні).
35. Recommendation ITU-R SM.l 132 General principles and methods for
sharing between radiocommunication services or between radio station (Основні та
208
робочі параметри, а також спектральні вимоги до пристрої» малою радіусу дії).
50. Recommendation ITU-R SM.I539 Variation of the boundary between the
out-of-band and spurious domains required for the application of Recommendations
ITU-R SM.1541 and ITU-R SM.329 (Відхилення границь між областю
позасмугових та паразитних випромінювань, необхідних для застосування
Рекомендацій МСЕ-Р SM. 1541 та МСЕ-Р SM.329).
51. Recommendation ITU-R SM.1540 Unwanted emissions in the out-of-band
domain falling into adjacent allocated bands (Небажані позасмугові
випромінювання, які попадають в суміжні смуги частот).
52. Recommendation ITU-R SM.1541 Unwanted emissions in the out-of-band
domain (Небажані позасмугові випромінювання).
53. Recommendation ITU-R SM. 1542 The protection of passive services from
unwanted emissions (Захист пасивних служб від побажаних випромінювані»)
54. Recommendation ITU-R SM.159K Methods of radio direction finding and
location on time division multiple access and code division multiple access signals
(Методи радіопеленгації та визначення місця знаходження джерела TDМА та
СDМА сигналів).
55. Recommendation ITU-R SM.1599 Determination of the geographical and
fiequcncy distribution of the spectrum utilization factor for frequency planning
purposes (Визначення географічного та частотного розповсюдження фактора
використання спектра з метою планування частот).
56. Recommendation ITU-R SM.1600 Technical identification of digital signals
(Технічна ідентифікація цифрових сигналів).
57. Recommendation ITU-R SM.1603 Spectrum redeployment as a method of
national spectrum management (Перерозподіл спектру як метод національного
управління спектром).
58. Recommendation ITU-R SM.1604 Guidelines for an upgraded spectrum
management system for developing countries (Інструкція по модернізації системи
управління спектром для країн, що розвиваються).
59. Recommendation ITU-R TF.768 Standard frequencies and time signals
(Сигнали еталонних частот і точного часу).

Примітка. Оскільки зміни в тексти Рекомендацій МСЕ-Р можуть

вноситися на кожній Пленарній Асамблеї радіозв'язку, то в даному переліку
вказані тільки основні номери документів без наведення додаткових номерів
перегляду цих документів на чергових Пленарних Асамблеях і в роботі
необхідно користуватися останньою редакцією документа.

209
 Додаток Д

Перелік стандартів та норм, яким повинні відповідати РЕЗ,

призначені для використання на території України
(затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації
України № 201 від 10.10.2002 р )
Таблиця Д. 1

№ з/п Назва виду РЕЗ Позначення стандартів та норм

1 2 3
1 Радіостанції приймальне -
передавальні загального
призначення
1.1 Радіостанції приймально-передавальні ГОСТ 12.1.003-83, тільки за п 5.1
(в т.ч. з кутовою ГОСТ 12.1.006-84
модуляцією), радіотелефони ГОСТ 12.2.006-87, крім п.п. 14, 18, 20
транкінгові, стільникові ГОСТ 12.2.007 0-75, крім п. 3.1.10
(стандартів GSM 900/1800, ГОСТ 12252-86
NMT 450i), радіотелефони ГОСТ 16019-79
супутникові (в т. ч систем ГОСТ 16600-72 1)
Globalstar, Iridium), обладнання ГОСТ 22580-84, крім п. 34
персональною радіовиклику, ГОСТ 22579-86, крім п. 3 4
системи радіодоступу, ГОСТ 23511 -79
радіообладнання систем ГОСТ 25792-85, крім п 3321
охоронної та пожежної ГОСТ 26897-86
сигналізації, ретранслятори, ГОСТ 29191-91
антенні підсилювачі ГОСТ 29216-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30318-95
ГОСТ 30338-95
ГОСТ 30429-96
КНД 45-104-98
Норми 18-85, 19-862)
МРТ 1323, 1325, 1327
EN 301 213
ETS 300 086
ETS 300 113
EN 300 607-1
I-ETS 300 609-1
EN 300 609-4
TBR 413)
NMT DOC 450-1
Картки тактико-технічних даних
(ТТД)
Технічні умови України (ТУ У)
1.2 Станин супутникового зв'язку ГОСТ 12.1.003-83, тільки за п 5 1
(в т.ч. систем INMARSAT, ГОСТ 12.1.006-84
INTELSAT, VSAT) ГОСТ 12.2.006-87, крім п.п 1 4, 1 8, 20
ГОСТ 12.2.007.0-75, крім п 3 1 10
ГОСТ 19463-89
210
1 2 3
ГОСТ 23511-79
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29216-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30318-95
ГОСТ 30338-95
ГОСТ 30429-96
ГСТУ 45.001-97
ГСТУ 45 002-97 п. 6.7
Норми 8-72, 18-85. 19-862)
EN 300 673
EN 301 359
ETS 300 157
ETS 300 159
ETS 300 255
ETS 300 327
ETS 300 332
ETS 300 333
TBR 443)
Картки ТТД
ТУ У
1.3 Радіостанції з цифровими та ГОСТ 12.1.003-83, тільки за п. 5.1
широкосмуговими видами модуляції (в ГОСТ 12.1.006-84
т.ч. стільникові), систем стандартів ГОСТ 12.2.006-87, крім п.п 14,18,20
CDMA, D-AMPS ГОСТ 12.2.007.0-75, крім п. 3.1.10
та ін. ГОСТ 23511-79
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 29216-91
ГОСТ 30318-95
ГОСТ 30338-95
ГОСТ 30429-96
Норми 8-72,18-85, 19-8622)
EN 300 328
TIA/EIA/1S - 95А, 97А, 98А, 137А,
138А3)
Картки ГГД
ТУ У
1.4 Передавачі радіомовні стаціонарні ГОСТ 12.1.003-83, тільки за п. 5.1
ГОСТ 12.1.006 84
ГОСТ 12.2.006 87, крім п.п 14, 18,
ГОСТ 12.2.007 0 75, крім п. 3.1.10
ГОСТ 13924-80
ГОСТ 18633-80
ГОСТ 21655-87
ГОСТ 23511-79
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30318-95
ГОСТ 30338-95
ГОСТ 30429-96
211
1 2 3
Норми 8-72
Рекомендація ITU-R BS.450-1,2
ETS 300 3843)
Картки ТТД
ТУ У
1.5 Телефонні апарати для проводового ГОСТ 7153-85
зв'язку в поєднанні з бездротовою ГОСТ 12.1.006-84
трубкою (радіоподовжувача), в т ч ГОСТ 12.2.006-87, крім п.п. 14, 18,
стандарту DECT, радіотелефони, ГОСТ 12.2.0070-75 крім п. 3.1.10
безпроводові мікрофони, радіомодеми ГОСТ 16600-721)
ГОСТ 20768-75 (п. 2.3 табл. 3)
ГОСТ 23511-79
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30318-95
ГОСТ 30338-95
Норми 9-72
Рішення ГКРЧ (протокол № 745 від
30.10.90 р)
EN 300 176-1
ETS 300 113
EN 300 4223)
Рекомендації ITU-T серії К
Картки ТТД
ТУ У
2. Радіорелейні станції ГОСT 12.1.003-83, тільки за п. 5.1
ГОСТ 12.1.006-84
І ОСГ 12.2.006-87, крім п. 14, 18, 20
ГОСT 12.2.007.0-75, крім п. 3.1.10
ГОСТ 11515-91
ГОСТ 19463-89
ГОСТ 23511-79
ГОСТ 26886-86
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29216-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30318-95
ГОСT 30338-95
ГОСТ 30429-96
СТ СЭВ 4838-84
ДСТУ 3937-99
Норми 8-72, 9-72, 18-85, 19-862)
EN 300 197
EN 300 198
EN 301 021
EN 301 128
EN 301 216
EN 100 407
EN 300 408
EN 300 639
EN 300 7863)
212
 1 2 3
Рекомендації ITU-T сери G
Картки ТТД
ТУ У
3. Апаратура приймально- ГОСТ 12.1.003-83, тільки за п. 5.1
передавальна телевізійна ГОСТ 12.1.006-84
(крім побутової телевізійної ГОСТ 12.2.006-87, крім п.п. 14,18,20
техніки, відеокамер ГОСТ 12.2.007 0-75, крім п. 3. 1. 10
відеомоніторів, телевізорів). ГОСТ 20532-83
в т.ч. супутникових систем ГОСТ 23511-79
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30318-95
ГОСТ 30338-95
ГОСТ 30429-96
Норми 8-72, 18-85
ETS 300 327
EN 300 744
EN 300 748
EN 300 7493)
Картки ТТД
ТУ У
4 Апаратура та пристрої ГОСТ 12.1.003-83 тільки за п. 5.1
кабельного телебачення, що ГОСТ 12.2.006-87 крім п.п. 14, 18, 20
працюють у діапазонах вихідних ГОСТ 12.2.007.0-75 крім п 3 1 10
частот від 5 МГц до 1 ГГц ГОСТ 11216-83
ГОСТ 11289-80
ГОСТ 18471-83
ГОСТ 19463-89
ГОСТ 19871-83
ГОСТ 20532-83
ГОСТ 23511-79
ГОСТ 26320-84
ГОСТ 28324-89
ГОСТ 29191-91
ГОСТ 29280-92
ГОСТ 30429-96
ДСТУ 3836-99
ДСТУ 3837-99
EN 50083-1, -2, -5, -6, -73)
ТУ У
Примітки
1. За нормами розбірливості мови РЕЗ повинні бути не нижчі II класу
якості, який визначається за табл.1 ГОСТ 16600 "Передача речи по трактам
радиотелефонной связи Требования к разборчивости речи и методы
артикуляционных измерений"
2. Норми 19-86 застосовуються тільки для РЕЗ, які працюють у діапазоні
частот понад 37,5 ГГц.
3 Стандарти ETS, EN та Інші Іноземні нормативні документи
застосовуються у разі відсутності відповідних національних стандартів.
213
 ПЕРІЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР

АК антенний комутатор
AM амплітудна модуляція
АРП автоматичне регулювання підсилення
АС антенна система
АЦП аналою цифровий перетворювач
АФС антенно-фідерна система
ВВЧ вельми високі частоти
ВТ код високої точності системи ГЛОНАСС
ВЧ високі частоти
ГНЧ гіпервисокі частоти
ГЛОНАСС глобальна навігаційна супутникова система
ДВЧ дуже високі частоти
ДН діаграма направленості
ДНЧ дуже низькі частоти
ДРВ джерело радіовипромінювання
ДЧ довгі хвилі
ЗРКП зональний радіоконтрольний пост
ЕМС електромагнітна сумісність
КСX коефіцієнт стоячої хвилі
МККР Міжнародний консультативний комітет по радіо МСЕ
МСЕ Міжнародний союз електрозв'язку
МСЕ-Р підрозділ систем радіозв'язку МСЕ
НВЧ надвисокі частоти
НЧ низькі частоти
OВ основне випромінювання
ПЕОМ персональна електронна обчислювальна машина
ПП радіопеленгаційний пост
РЧ проміжна частота
РВП радіовипромінювальний пристрій
РЕЗ радіоелектронний засіб
РП радіоконтрольний пост
РПП радіоприймальний пристрій
РЧР радіочастотний ресурс
РЧC радіочастотний спектр
ССП система стаціонарного пеленгування
СТ код середньої точності системи ГЛОНАСС
СХ середні хвилі
СФ смуговий фільтр
СЧ середні частоти
ТО технічне обслуговування
ТТД тактико-технічні дані
ТУ-У технічні умови України
214
УВЧ ультрависокі частоти
УКХ ультракороткі хвилі
ФВЧ фільтр високих частот
ФД фазовий детектор
ФМ фазова модуляція (маніпуляція)
ФНЧ фільтр низьких частот
ЦАП цифро-аналогове перетворення, цифро-аналоговий
перетворювач
ЧД частотний детектор
ЧМ частотна модуляція
СDМА багагостанційний доступ з кодовим рознесенням
каналів
CW незатухаюча гармонійна хвиля (безперервна передача)
DTMF двотональна багаточастотна система
ETS Європейський телекомунікаційний стандарт
ETSІ Європейський інститут стандартизації в галузі
телекомунікацій
FDMA багатостанційний доступ з частотним рознесенням каналів
FCC Федеральна комісія зв'язку США
FM частота модуляція (ЧМ)
GPS глобальна система визначення місцезнаходження
GSM глобальна система рухомого зв'язку, загальноєвропейський
стандарт цифрового стільникового зв'язку
ІЕС Міжнародна електротехнічна комісія
ISO Міжнародна організація з стандартизації
ITU Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ)
ITU-R підрозділ систем радіозв'язку Міжнародного союзу
електрозв'язку (МСЕ-Р)
LSB односмугова частотна модуляція з нижньою боковою
смугою
NAVSTAR навігаційна система з вимірюванням часу та відстані
NFM вузькосмугова частотна модуляція
NTIA Національна адміністрація зв'язку та інформації США
РМ фазова модуляція (ФМ)
PSK фазова маніпуляція
SA режим вибіркового доступу системи NAVSTAR
SSB частотна модуляція з однією боковою смугою
SSL метод визначення місцезнаходження одиночним
радіопеленгатором
TDMA багатостанційний доступ з часовим рознесенням каналів
USB односмугова частотна модуляція з верхньою боковою
смугою
WFM широкосмугова частотна модуляція

215
 ЛІТЕРАТУРА

1. Регламент радиосвязи. Т.1. - Женева, МСГ), 1098.

2. Табаков В. Siemens "перевооружает" Америку // Мир связи. - 2002. -№
12.
3. Быховский М.А. Освоение РЧС и его использование для связи и
вещания в XX столетии // Электросвязь. - 2001. - № 5.
4. Бондаренко О.О. та ін. Аналіз тенденцій переходу від аналогового до
цифрового мовлення // Зв'язок. - 2002. - № 5.
5. Spectrum Management. Issue of BR Radiocommunication Seminar. -Geneva,
ITU, 1994.
6. Сітало О.Т. Концептуальні основи використання радіочастотного
ресурсу України // Матеріали науково - практичної конференції "Управління
використанням радіочастотного ресурсу в Україні та впровадження державної
системи радіочастотного моніторингу па базі вітчизняних технологій" - Київ,
1998.
7. Справочник по радиоконтролю. - Женева, МСЗ, 1995. - 442 с.
8. Лопшов Н А. Актуальные вопросы радиоконтроля в Российской
Федерации. - М.: Радію н связь, 2000. - 240 с.
9. Иванов В.Р. Совершенствование управления радиочастотным спектром
// Вестник связи. - 1997. - № 4.
10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов.
ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. - 1440 с.
11. Spectrum Monitoring Hadbook. - Geneva, ITU, 1994.
12. Павлов В.Й Организация деятельности органов ГРЧС по обеспечению
функционирования, совершенствованию и развитию систем радиомониторинга
за использованием радиочастотного спектра // Материалы 2-й Международной
конференций "Развитие системы радиомониторинга в России. Методы,
разработки, аппаратно-программное обеспечение. «Радиомониторинг - 2002". -
Москва, 2002.
13. Соломко А.В. Назначение и цели радиоконтроля // Материалы
семинара руководителей и специалистов центра "Укрчастотнагляд"
"Управление радиочастотным ресурсом и радиоконтроль". - Одесса, 1997.
14. Баенко А.С., Домбровський Д.А. Принципы, способы и средства
обеспечения ЗМС РЗС II Материалы семинара руководителей и специалистов
центра "Укрчастотнагляд" "Управление радиочастотным ресурсом й радио-
контроль". - Одесса, 1997.
15. Комиссаров Ю.А., Родионов С.С. Помехоустойчивость и
электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств. - К.: Техніка,
1978. -208с.
16. Иванов В.А., Ильницкий Л.Я., Фузик М.И Электромагнитная
совместимость радиоэлектронных средств. - К.: Техніка, 1983. - 120 с.
216
 17. Егоров Е.И., Калашников Н.И., Михайлов А.С. Использование
радиочастотного спектра й радиопомехи. - М.: Радио и связь, 1986. - 304 с.
18 Емельяпов Ю.А., Крупнов А.Е., Мамзелев И.А. Сертификация
оборудования и услуг связи. - М.: ИТАР-ТАСС, 1999. - 248 с.
19. Алексеев С.М., Харченко И.П., Громоздин В.В. и др. Задачи и
структура постов радиоконтроля. Пост радиоконтроля "Игра" // Материалы
семинара сотрудников Государственного надзора за связью в Российской
Федерации. "Радиоконтроль и управление радиочастотным спектром". -Санкт-
Петербург, 1998.
20. Ральников В.И., Харченко И.П. Идентификация источников помех с
помощью корреляционного регистратора // Электросвязь - 2001. - N° 9.
21. Мобільна станція радіомоніторингу РМ-1300М-1М. Рекламний
проспект підприємства "Спец" ХСВД-2 "Спецвузавтоматика", 2002
22. Системы и устройства для контроля радиоэфира. Рекламный проспект
ООО "Адалин", 2004.
23 Многофункциональный пост радиомониторинга РМ-2500. Рекламный
проспект предприятия "Спец" ХСПУ-2 "Спецвузавтоматика", 2001.
24. Автоматизированный измерительный комплекс АИКС. Рекламный
проспект предприятия "Спец" ХСПУ-2 "Спецвузавтоматика", 2001.
25. Автоматизированное рабочее место сбора и обработки данных
эфирного радиоконтроля PC-157. Рекламний проспект предприятия "Спец"
ХСПУ-2 "Спецвузавтоматика", 2001.
26. Букало І.М., Благодарный В.Г. Обладнання радіоконтролю Центру
"Укрчастотнагляд" // Зв'язок. - 2002. - № 6.
27. Каталог - 2002 ЗАО "Иркос" // Специальная техника. Специальный
випуск. - 2002.
28. Ашихмин Л В., Козьмип В.А., Рембовский A.M. Наземные мобильные
комплексы радиоконтроля її пеленгования // Специальная техника.
Специальный выпуск. - 2002.
29. Автоматизированный пост радиоконтроля "ИРГА". Рекламный
проспект ЗАО"НЦ 'ТУТ-ИРГА", 2001.
30. Мобільний комплекс пеленгації та моніторингу радіочастотного
спектру SCORPIO 715. Рекламний проспект фірми Technology for
communications international (США), 2001.
31. Лапин В.А. Пеленгация и идентификация объектов излучения //
Материалы семинара руководителей и специалистов центра "Укрчастотнагляд"
"Управление радиочастотным ресурсом и радиоконтроль". Одесса, 1997.
32. Глазнев А А. и др. Многостанционные системы радиоконтроля и
определения местоположения источников радиоизлучения // Специальная
техника. Специальный выпуск. - 2002.
33. Павлюк А.П. Новые рекомендации МСЗ-Р по вопросам мониторинга //
Материалы 2-й Международной конференции "Развитие системы
радиомониторинга в России. Методы, разработки, аппаратно-программное
обеспечение "Радиомониторинг - 2002". - Москва, 2002
217
 34. Ашихмин А В. и др. Современные корреляционно -
интерференционные измерители пеленга и напряженности электромагнитного
поля // Специальная техника. Специальный выпуск. - 2002.
35. Логинов Н.А., Панченко В.Е., Загоскин В.В. Задача пеленгования и
Определения местоположения передатчиков и проблемы выбора пеленгаторов
// Материалы семинара сотрудников Государственного надзора за связью в
Российской Федерации. "Радиоконтроль и управление радиочастотним
спектром". - Санкт-Петербург, 1998.
36.. Вартанесян В., Гойхман 3., Рогаткин М. Радиопеленгация. - М.:
Воениздат, 1966. - 248 с.
37. Черников Ф. Найти себя. Обзор рынка навигационных систем // CHIP. .
2003. - № 2.
38. Голубев А.Н. Геотроника: электроника в геодезии. Спутниковые
методы // Радио. - 2002. -№11.
39. Соловьев Ю.А. Системы спутниковой навигации. - М.: Зко-Трейдз,
2000.
40. РД 45.193-2001. Оборудование станций радиоконтроля. Общие
технические требования. - М.: ЦНТИ "Информсвязь", 2001.
41. Штехер М. Интеллектуальные измерительные приемники в системах
измерения помех // Сборник статей фирмы Rohde & Schwarz GmbH & Co. KG
"Измерение сигналов и помех".
42. Мак-Дуал Ф., Штехер М. Измерительный приємних или анализатор
спектра? // Сборник статей фирмьі Rohde & Schwarz GmbH & Co. KG
"Измерение сигналов и помех".
43. Пятышев Ю.А. Технические требования и сертификация оборудования
станций радиомониторинга // Материалы 2-й Международной конференции
"Развитие системы радиомониторинга в России. Методы, разработки,
аппаратно-программное обеспечение. "Радиомониторинг - 2002". -Москва,
2002.
44 Catalog 2000/2001 Rohde & Schwarz. Radiomomtoring and Radiolocation.
Products and Solutions.
45. Егоров Е.И., Павлюк А.П. Новый этап в нормировании и контроль
ширины полосы частот и внеполосных излучений радиопередатчиков //
Электросвязь - 2003. - № 3.
46 Политехнический словарь / Редкол.: А.Ю. Ишлинский (гл. ред.) и др. -
М.: Советская энциклопедия, 1989. - 656 с. с ил.
47. Измерение параметров излучений РЗС на радиоконтрольных постах //
Материалы семинара повышения квалификации сотрудников региональных
управлений ГСН России. - Санкт-Петербург, 2001.

218