МЕХАНІЗМИ РЕАКЦІЙ

SN1
SN1
SN1

Структура карбокатіону
SN1
Алільний карбокатіон

Бензильний карбокатіон
SN1
Стаібльні карбокатіони – інтермедіати в SN1 реакціях

6
Швидкість SN2 реакції залежить від:
- Нуклеофілу
- Структури карбонового ланцюга
- Відхідної групи
SN2

8
Який механізм переважатиме в
залежності від структури?
Звичайним способом отримання етерів є обробка алкоксид-аніона
алкілгалогенідом. Якщо алкіл галогенід є метильною сполукою, ми
можемо бути впевнені, що це відбудеться за механізмом SN2.
Сильна основа NaH знадобиться для утворення алкоксид-іона, а
метилйодид є відповідним електрофілом.
Стереохімія SN1 реакцій – утворення
рацемічної суміші
 Стереохімія SN2 реакцій – інверсія
(обернення конфігурації) атому Карбону
Загальний висновок:
• • Реакція SN2 йде з інверсією конфігурації атому Карбону, що
піддається атаці
• Реакція SN1 зазвичай супроводжується рацемізацією
Структурні варіації для реакцій SN1 і SN2

14
 Розчинники
Загальне правило: Менш полярний розчинник для SN2 реакції (досить
полярний, щоб розчинити іонні реагенти) і полярний протоний розчинник
для реакції SN1.
SN1.
Реакція SN1 потребує полярного розчинника, оскільки етап визначення
швидкості зазвичай включає утворення іонів, а швидкість цього процесу
буде збільшена за допомогою полярного розчинника. Точніше,
перехідний стан більш полярний, ніж вихідні матеріали, і тому
стабілізується полярним розчинником. Тому ідеальними є протонні
розчинники, такі як вода або карбонові кислоти (RCO2H).

SN2.
Полярні апротонні розчинники, з іншого боку, мають дипольні моменти і
все ще здатні сольватувати катіони за рахунок донорства електронів від
атома оксигену, але їм не вистачає здатності утворювати водневі зв’язки,
оскільки будь-які атоми гідрогену, які вони можуть мати, знаходяться на
Карбоні. Приклади: ацетон, ацентонітрил, ДМФ (диметилформамід),
ДМСО (диметилсульфоксид).
15
 Відхідні групи
Починаючи з галогенідів, два основні фактори роботи: міцність С–
галоген зв’язку та стабільність галогенід-іона. Найлегше розірвати
зв’язок C–I і більше важко розірвати зв'язок C–F. Йодид буде
найкращою групою, що відходить. Ми отримуємо те саме зі значень
pKa: HI є найсильнішою кислотою, тому вона повинна легко
іонізуватися до H+ та I–. Тому йодид є чудовою вихідною групою, а
фторид — дуже поганою, інші галогени знаходяться між ними.

16
Нуклеофіли

17
 Спирти
Найпростіший спосіб - протонувати групу ОН сильною кислотою.
Приготування t-BuCl з t-BuOH простим струшуванням з концентрованою HCl
є хорошим прикладом. Це, очевидно, реакція SN1 з трет-бутил-катіоном як
проміжним продуктом.

18
Подібні методи можуть бути використані для отримання вторинних
алкілбромідів лише з HBr і первинних алкілбромідів за допомогою суміші
HBr і H2SO4. Друга, звичайно, реакція SN2, і тут показано лише один етап у
двоетапному процесі, який є дуже ефективним.

19
Етери: використовують кислоту з нуклеофільним протийоном
(наприклад, HBr або HI), і тоді нуклеофільна атака відбуватиметься
переважно на більш чутливому атомі Карбону.

20