Untitled

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Григоренко О. О.
Органічна хімія в реакціях
Навчальний посібник
для студентів хімічного факультету
Рецензенти:
д-р хім. наук, проф. Войтенко З. В.,

канд. хім. наук, доц. Хиля О. В.
Рекомендовано до друку
вченою радою хімічного факультету
(протокол № 6 від 31 січня 2013 року)
Григоренко О. О.
Органічна хімія в реакціях: Навчальний посібник для студентів

хімічного факультету. – К.: Видавничо-поліграфічний центр
"Київський університет", 2013. – 114 с.
У посібнику наведені практичі завдання, що стосуються

основних типів хімічних реакцій в органічній хімії. Розглянуто
основні відомості, що стосуються нуклеофільного заміщення в
аліфатичному ряду, аліфатичних амінів та амінування,
конденсації карбонільних сполук, окиснення та відновлення
органічних сполук, металоорганічних сполук, нуклеофільного та
електрофільного заміщення в ароматичному ряду, а також
ароматичних амінів та діазосполук.
2
ВСТУП
На сьогодні серед навчальної та навчально-методичної
літератури у вищій школі наявна достатньо велика кількість
високоякісних підручників та посібників, у яких викладено
теоретичний матеріал з загального курсу «Органічна хімія», а також
лабораторних практикумів, як українською мовою, так і іноземних;
багато з них розроблені викладачами кафедри органічної хімії
хімічного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. У той же час відчувається нестача українських
видань, які б на меті мали на сучасному рівні розвинути вміння і
навички практичного застосування теоретичних положень
органічної хімії шляхом індивідуального виконання студентами
відповідно сформульованих завдань.
Основну частину даного посібника становлять саме такі
практичні завдання, що сформульовані основною мовою органічної
хімії – у вигляді хімічних реакцій. Студентам пропонується
доповнити схеми наведених перетворень структурами продуктів,
проміжних чи вихідних сполук, а також навести механізми згаданих
реакцій. Усі згадані хімічні реакції існують не лише «на папері» – їх
взято з реальних прикладів органічних синтезів, більша частина з
міжнародного періодичного видання «Organic Syntheses», що
дотримується найвищих стандартів при відборі експериментальних
даних для їх публікації. Посібник не містить відповідей до завдань;
натомість наведено посилання на оригінальні статті. Таким чином,
студент має змогу перевірити себе чи знайти підказку до вирішення
завдання шляхом звернення до першоджерел, що додатково
підвищує рівень його підготовки.
Хімічні реакції згруповано відповідно до розділів програми
загального курсу «Органічна хімія», за якою цей курс читається на
хімічному факультеті Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Посібник містить перелік запитань (відповідно до
програми курсу), відповіді на які студент повинен знати при
підготовці до практичних занять з кожного розділу, а також основні
відомості, що стосуються нуклеофільного заміщення в
аліфатичному ряду, аліфатичних амінів та амінування, конденсації
карбонільних сполук, окиснення та відновлення органічних сполук,
металоорганічних сполук, нуклеофільного та електрофільного
3
заміщення в ароматичному ряду, а також ароматичних амінів та
діазосполук. Слід зазначити, що наведені відомості можуть
розглядатися лише як допоміжні; вони не замінюють повністю
матеріал, викладений у відповідних підручниках та посібниках, до
яких студенти повинні звернутися перед опрацюванням практичних
завдань даного видання.
Розгляд хімії гетероциклічних сполук виходить за межі даного
посібника, у першу чергу через значний її обсяг; практичні завдання
з даного розділу є у підручниках Джилкріста, а також Джоуля та
Міллса, що процитовані у переліку рекомендованої літератури.
Посібник орієнтовано на студентів хімічних спеціальностей,
зокрема спеціалізацій «Органічна хімія» та «Хімія природних
сполук». Тим не менш, він буде корисним для викладачів, аспірантів
та інших спеціалістів у галузі хімії та суміжних наук.
Автор висловлює подяку Мельникову Костянтину, який надав
неоціненну допомогу в оформленні посібника, Артамонову Олексію,
який брав участь у підборі матеріалу для розділу «Електрофільне та
нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду», а також усім
студентам ІІ та ІІІ курсів хімічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, які у 2008 –
2012 роках брали участь у апробації практичних завдань.
4
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
acac – ацетилацетонат
Aс – ацетил
BINAP – 2,2′-біс(дифенілфосфіно)-1,1′-бінафтил
bipy – біпіридил
Boc – трет-бутилоксикарбоніл
Bu – бутил
Bs – брозил, п-бромофенілсульфоніл
Cbz – бензилоксикарбоніл
dba – дибензиліденацетон
DABCO – 1,4-діазабіцикло[2.2.2]октан
DBU – 1,5-діазабіцикло[5.4.0]ундецен-5
DCC – дициклогексилкарбодіімід
DEAD – діетилазадикарбоксилат
(DHQD)2PHAL – 1,4-фталазиндиїловий діетер гідрохінідину
DIBAL – диізобутилалюмінійгідрид
DIPEA – етилдиізопропіламін
DMAP – 4-(N,N-диметиламіно)піридин
DMF, DMFA – диметилформамід
DMSO – диметилсульфоксид
DPPA – дифенілфосфорилазид, (PhO)2P(O)N3
EDC –N1-этил-N1'-(3-диметиламінопропіл)карбодіімід
EDG – електронодонорна група (зазвичай як за сумарним, так і
за мезомерним ефектом)
e. e. – енантіомерний надлишок
Et – етил
EWG – електроноакцепторна група (зазвичай як за сумарним,
так і за мезомерним ефектом)
HOBt – N-гідроксибензотриазол
HMPA, ГМФТА – гексаметилфосфортриамід
HMDS – гексаметилдисилазид
iAm, i-Am – ізоаміл
iBu, i-Bu – ізобутил
iPr, i-Pr – ізопропіл
LDA – діізопропіламід літію
Me – метил
5
Ms – мезил
MW – мікрохвилі
MCPBA – мета-хлоронадбензойна кислота
NBS – N-бромосукцинімід
Ni-Ra – нікель Ренея
NIS – N-йодосукцинімід
PCC – дихромат піридинію
PDC – хлорохромат піридинію
PEG – поліетиленгліколь
Ph – феніл
Pr – пропіл
py – піридин
sec-Bu – втор-бутил
tBu, t-Bu – трет-бутил
TEA – триетиламін
Tf – трифліл, трифторометансульфоніл
TFA – трифтороцтова кислота
TFAA – трифтороцтовий ангідрид
TMEDA – N,N,N´,N´-тетраметилетилендіамін
TMS – триметилсиліл
Ts – тозил
ІЧ – інфрачервоний (спектр)
кат. – каталізатор
конц. – концентрований(-на)
м. ч. – мільйонна частка
МС – мас-спектр
нагр. – нагрівання
ПФК – поліфосфорна кислота
ТГФ, THF – тетрагідрофуран
ЯМР – ядерний магнітний резонанс
6
НУКЛЕОФІЛЬНЕ ЗАМІЩЕННЯ В АЛІФАТИЧНОМУ РЯДУ
Запитання до розділу
Поняття про порядок та молекулярність реакції. Загальний хід

реакції нуклеофільного заміщення. Фактори, які впливають на
перебіг нуклеофільного заміщення при насиченому атомі Карбону.
Нуклеофільність та основність.
Механізм мономолекулярного нуклеофільного заміщення SN1.
Утворення карбокатіону, його будова та фактори, які впливають на
його стабілізацію (вплив алкільних замісників, спряження з -
системою, гетероатомом та інше). Йонна пара (контактна йонна
пара, розпушена йонна пара, карбокатіон). Вплив розчинника на
перебіг реакції. Сольволіз. Стереохімія реакцій, які відбуваються за
механізмом SN1. Вплив нуклеофільності та основності
нуклеофільного агента на проходження реакції.
Побічні реакції при нуклеофільному заміщенні при насиченому
атомі карбону за механізмом SN1. Уявлення про механізм
елімінування Е1.
Бімолекулярне нуклеофільне заміщення SN2.
Фактори, які впливають на перебіг нуклеофільного заміщення
при насиченому атомі Карбону за механізмом SN2: будова субстрату,
нуклеофільність та основність реагенту, вибір розчинника.
Стереохімія реакцій нуклеофільного заміщення за механізмом SN2.
Побічні реакції. Механізм елімінування Е2. Механізм
елімінування E1cB.
Амбідентні нуклеофіли. Регіоселективність реакцій заміщення
(SN1, SN2) з амбідентними нуклеофілами (правило Корнблюма).
Механізм внутрішньомолекулярного нуклеофільне заміщення SNi.
Використання реакцій нуклеофільного заміщення в
аліфатичному ряду в органічному синтезі.
Нуклеофільне заміщення в алкілгалогенідах: рухливість атомів
галогену в галогеналканах. Синтез галогеналканів за реакцією
Фінкельштейна.
Нуклеофільне заміщення оксигеновмісних груп. Реакції спиртів та
гліколів. Етери за Вільямсоном. Реакції етерів, ацеталів й
ортоестерів. Реакції карбонових кислот та їх похідних
7
(естерифікація; синтез ангідридів, галогенангідридів, амідів,
гідразидів кислот). Реакції естерів.
Основні відомості
Нуклеофіл – частинка, що в хімічній реакції виступає донором

електронної пари. Електрофіл – частинка, що в хімічній реакції
виступає акцептором електронної пари.
Приблизний ряд нуклеофільності (у протонних розчинниках,
реакція SN2):
RS– > ArS– > I–  CN–  Et3N > SCN– > PhNH2 > OH– > N3– > Br– >
> ArO– > Cl– > py > AcO– > F– > NO3– > H2O
Нуклеофуг – група, що відходить при реакції нуклеофільного

заміщення.
Приблизний ряд нуклеофугності:
N2+ > OR2+ > OTf > OTs > I > Br > OH2+ > Cl > ORH+ > SR2+ > NR3+ >
> F > OAc > OAr > OH > OR > H > NH2 > Ar > R
Механізм SN1:
R1 R1
R2 X + + X
R3 R2 R3
R1 R1 R1
_
+ + Nu R2 Nu або Nu
R2
R2 R3 R3 R3
Карбокатіон – частинка, що хоча б у одній з резонансних форм із
суттєвим вкладом має формальний позитивний заряд на атомі
карбону.
Ряд реакційної здатності субстратів у реакціях SN1:
EDG–CH2X > Me3CX > PhCH2X > CH2=CHCH2X > Me2CHX >
> EtX  Me3CCH2X >> CH2=CHX > EWG–CH2X >
> PhX > HC(CH2CH2)3CX
Стереохімічний наслідок класичної реакції SN1 – рацемізація.
Оптимальні розчинники для реакції SN1 – протонні полярні
(спирти, карбонові кислоти тощо).
8
Механізм SN2:
_
R1 _
R1 R1
X + Nu Nu X Nu
R2 R2
R3 R2 R3 R3
Ряд реакційної здатності субстратів у реакціях SN2:

PhCH2X > EWG–CH2X > CH2=CHCH2X > EtX >
> Me2CHX > Me3CX > > Me3CCH2X > CH2=CHX >
> PhX > HC(CH2CH2)3CX
Найбільш реакційноздатні субстрати у реакціях SN1 та SN2:
X X X
бензильні алільні пропаргільні

Стереохімічний наслідок реакції SN2 – інверсія конфігурації.
Оптимальні розчинники для реакції SN2 – апротонні полярні
(DMFA, DMSO; CH3CN, ацетон).
Утворення йонних пар:
R1 R1 R1 R1
X + + X + + X
R2 R2 X
R3 R3 R2 R3 R2 R3
контактна сольватно-розділена сольватований
йонна пара йонна пара карбокатіон
Реакція SNi (на прикладі реакції спиртів з SOCl2):
O O
R1 - HCl R1 S Cl R1 S Cl
R2 OH + SOCl2 +
R2 O R2 O
R3
R3 R3
O
R1 - SO2
Cl R1 S O
R2 + Cl
R3 R2
R3
9
Механізми елімінування.
Механізм E1:
R4 R4
H R1 R1
H
+ X
R2 X +
R3 R2 R3
_
R4 R4 R1
Nu H R1
+
+ NuH
R2 R3 R2 R3
Механізм E2:
_
R4 R4
Nu
_
R1 R1 R4 R1
H Nu H
+ NuH + X
R2 X R2 X
R2 R3
R3 R3
Механізм E1cB:
_ R4 R4
Nu R1 _ R1
H
+ NuH
X R2 X
R2
R3 R3
R4
_ R1 R4 R1
+ X
R2 X
R2 R3
R3
Субстрати нуклеофільного заміщення при sp3-гібридному атомі

карбону, що широко використовуються в органічних синтезах:
– алкілгалогеніди;
– епоксиди;
– спирти;
– естери сульфокислот (тозилати, мезилати, трифлати тощо).
10
O O O
S OR S OR CF3 S OR
O O O
тозилат мезилат трифлат
O O O
S S CF3 S
O O O
тозил, Ts мезил, Ms трифліл, Tf
Приклади реагентів для нуклеофільного заміщення при sp3-
гібридному атомі карбону, що широко використовуються в
органічних синтезах:
Субстрат
Нуклеофіл RHal ROSO2R ROH
Cl– LiCl HCl, SOCl2, PCl3, PCl5
Br– LiBr HBr, PBr3, P/Br2, PBr5
I– NaI, KI (для RHal це реакція HI, P/I2
Фількенштейна)
F– KF та інші фториди SF4, Et2NSF3 (DAST)
та його аналоги
OR– RONa, ROH/NaH
(реакція Вільямсона)
OC(O)R– RCOONa, RCOOK, RCOOH/Ph3P/DEAD
RCOOH/DIPEA (реакція Міцунобу)
SR– RSNa та інші тіоляти
N3–* NaN3
R3P R3P, R2PLi
CN–* KCN
Способи активації спиртів як субстратів нуклеофільного

заміщення:
– протонування;
*
Реакції з іншими N- та C-нуклеофілами розглянуто у наступних розділах
11
– використання галогенангідридів неорганічних кислот;
– перетворення на естери сульфокислот;
– реакція Міцунобу та аналогічні перетворення.
Нуклеофільне заміщення в похідних карбонових кислот.

Тетраедричний механізм (у загальному вигляді):
O O O
+ Nu_ Nu + X
R X R X R Nu
Гідроліз естерів у кислому середовищі:
+ OH
O H+ OH H2O
OEt
+
OEt OEt H2O
O
+ OH
- H+ OH - EtOH +
OHEt
OH OH OH
Гідроліз естерів у лужному середовищі:
O O O _ O
OH + EtOH
+ OEt
OEt OEt OH O
HO
Одержання похідних карбонових кислот реакціями нуклеофільно-

го заміщення:
Похідна Вихідна сполука Реагенти

RCOCl RCOOH SOCl2, (COCl)2, PCl5
(хлороангідрид)
(RCO)2O RCOOH Дегідратуючі агенти
(ангідрид) (P2O5, Ac2O)
RCOCl RCOOH/Et3N
RCOOR RCOOH ROH/H+
(естер) RCOCl або (RCO)2O ROH/Et3N
12
RC(O)NR2 RCOCl або (RCO)2O R2NH/Et3N
(амід)
RC(O)NHNH2 RCOOR N2H4xH2O
(гідразид)
Практичні завдання
I + P(CH2CH2CH2CH3)3
1
J. Am. Chem. Soc. 1960, 82, 5795
Cl + OH
2
J. Org. Chem. 1967, 32, 634

SbF5/SO2ClF SbF5/SO2ClF
?
3 -78 0C -78 0C
J. Am. Chem. Soc. 1971, 93, 6873

AcOH
OTs AcO
4
J. Am. Chem. Soc. 1961, 83, 2399

O
O O LiI
H H
O
5 O
O
N
O O
Bioorg. Med. Chem. Lett. 2006, 16, 4679–4685
13
_
+ PhS
6
OTs
J. Org. Chem. 1962, 27, 736
+
S
S +
7 H2N NH2
J. Chem. Soc. 1964, 1259

OH MeOH PCl5 PhCOCl 1. t-BuOK
? ? ?
OH HCl K2CO3
8 2. Br
H2N
O
Bioorg. Med. Chem. Lett. 1998, 8, 3101–3106
+ O Li+
O BF4- +
9
O
Tetrahedron Lett. 1971, 4741
K2CO3
COOH O
O O
10 + S
O O
O
Med. Chem. Res. 2001, 10, 309–317
NO2
90% водн. ацетон
O ? 19% e.e.
11 O
100% e.e.
Chem. Ber. 1973, 106, 1083–1098
14
Br KOH(конц.)
12
Synthesis, 1983, 53–55

Br NaI
N
13 ацетон
J. Am. Chem. Soc. 1944, 66, 1553
OTs OAc
14 AcOH
OAc
J. Am. Chem. Soc. 1948, 70, 816
TsO OAc
AcOH
15
J. Am. Chem. Soc. 1963, 85, 2324

J. Am. Chem. Soc. 1957, 79, 505
+ O O
Ph Cl P
16
O
J. Org. Chem. 1983, 48, 2782–2784
Cl KOAc
17 Cl 180 oC
Lieb. Ann. Chem 1924, 435, 194
Br
KI Ph2PLi
?
18 O DMSO THF
Br
O
Eur. J. Org. Chem. 2003, 138–150

15
OH
ПФК
19
J. Am. Chem. Soc. 1972, 94, 1639
OH ПФК
20
OH
J. Am. Chem. Soc. 1933, 55, 4284
OH
Ph ПФК
21 OH
Ph
J. Am. Chem. Soc. 1972, 94, 1639
O PBr3
22 OH py
Org. Synth. 1943, 23, 88 Org. Synth. 1955, Coll. Vol. 3, 793
23 Cl
N N
Cl N Cl
OH
DMF
Org. Lett. 2002, 4, 553–556
24
TsOH
+ EtOH
N
N
J. Am. Chem. Soc. 1950, 72, 4869
16
25
HCl
OH
J.Am. Chem. Soc. 1950, 72, 351
26 CH2N2
COOH
Synth. Commun. 1992, 22, 773–782

27 O
NaCN
N
+
N DMFA
O
Chem. Ber. 1954, 87, 1690
28 OH
1. Na
2. ClCH2COONa
29 O
CH3I (1 eкв)
K2CO3
HO OH
Bioorg. Med. Chem. 2008, 16, 7358–7370
30 H
Cl- N+ H
Ph
+
N Cl
H
31 Na2S
Cl
Cl
DMFA
17
32 AgNO2
Br
ефір
J.Am. Chem. Soc. 1954, 76, 2720
33
1. H2SO4
OH
2. CH3OH
O
J.Org. Chem. 1994, 59, 3408–3412
34 NaCN
Cl
PEG400
Synth.Commun. 2001, 31, 2203–2208
35 O
J.Am. Chem. Soc. 1970, 92, 5175–5186

36
+
O
37
O
O
O
O
Angew. Chem, 1953, 65, 57
38
N
O O
J. Chem. Soc. Perkin Trans. 2 1999, 2735–2740
39 Me3CO-K+
Br
J. Am. Chem. Soc. 1964, 86, 3072
18
40 Me2CHO-Na+
Br2
?
41 O
Cl
LiCl
DMFA
42 OTs
t-BuOK
J. Org. Chem. 1964, 29, 742

43
+
N
H2O
кип.
J. Org. Chem. 1956, 21, 1232

44 TsCl LiBr
OH ?
py ацетон
J. Am. Chem. Soc. 1963, 85, 3188
45 O
O K2CO3
HS
Cl
O
+ O
J.Am. Chem. Soc. 1964, 86, 2014–2018
19
46 Cl Cl
OH
Cl
KOH
NO2
O
Synth. Commun. 1987, 17, 457–464

47 O
NEt3
Cl Cl
Cl
J. Heterocycl. Chem. 1981, 18, 111–116
48 MeO O Me15ONa MeO O
MeO MeO
MsO DMSO MeO
OMe OMe
немає 15О
J. Am. Chem. Soc. 1964, 86, 3579
49
O
O O
NO2 водн. ацетон NO2
O O
NO2 NO2
Tetrahedron Lett. 1969, 2505
50
BsCl
OH py
OBs
OH BsCl
py
OBs
J. Am. Chem. Soc. 1964, 86, 2722
20
51 Cl
TFA
Cl O CF3
O
J. Am. Chem. Soc. 1963, 85, 2865
52 NaNO2
CHO
HO
H2N HClO4/H2O
J. Chem. Soc. 1965, 2513
53 NaNO2 O
HO
H2N HClO4/H2O
J. Chem. Soc. 1965, 2513
54
N N
Ac2O
H+
OH OAc
опт. активний рацемат

J. Am. Chem. Soc. 1961, 83, 2386
55
O
OH H SO O
2 4
Ph Ph
0 0C
O
J. Org. Chem. 1975, 40, 717
56 Br Al2O3
С8H8O
основний
HO
J.Am. Chem. Soc., 1957 , 79, 4238
21
57
COOH
COOH
Chem. Ber. 1872, 5, 1049
58
Si KOH
THF
OH
трео-ізомер
J. Org. Chem. 1980, 45, 4444–4448
59
t-BuOK
N
бензен
CN
Synthesis 1980, 320
60
N
P
N
Ph CSCl2
Ph ? С14Н12
OH DMAP
OH
Tetrahedron Lett. 1982, 23, 1979–1982
61 Cl
O
NaOH
S
Cl
O O
J. Am. Chem. Soc. 1967, 89, 4483–4487
22
62 H
O N O
OH
O O + O
O N
O
O
NH
Ph3P O
i-PrO2CN=NCO2Pr-i
HO вказати
O N+ конфігурацію
O
J.Org. Chem. 2010, 75, 5941–5952
63
NaH CS2 MeI нагрів.
OH ? ? ?
Org. React. 1962, 12, 57–100
23
АЛІФАТИЧНІ АМІНИ ТА АМІНУВАННЯ
Амінування. Агенти амінування (амід натрію, амоніак, фталімід

калію, гідроксиламін). Стратегічні напрямки введення амінної
функції у молекули органічних сполук.
Безпосереднє введення аміно-, іміногрупи.
Реакції нуклеофільного заміщення нітрогенвмісною групою.
Заміщення гідрогену, галогену (синтез Габріеля, Делепіна).
Фактори, що полегшують заміну галогену на аміногрупу;
гідроксильної групи (в спиртах, фенолах, карбонових кислотах),
алкоксильної групи (в етерах, естерах) аміногрупою. Заміщення
оксигену іміногрупою: заміщення оксигену карбонільної групи
(синтез імінів, реакція Валлаха-Лейкарта, синтез єнамінів),
каталітичне гідроамінування альдегідів та кетонів. Амінування
ангідридів, лактонів, циклічних етерів. Заміщення нітрогенвмісної
групи іншою нітрогенвмісною групою: переамінування,
переамідування.
Приєднання аміаку та амінів до зв’язків С=С та С=О, а також
до тричленних циклічних оксидів (-оксидів) та сульфідів.
Приєднання аміаку та амінів до: подвійного С=С зв’язку
(неактивованого та активованого), подвійного С=О зв’язку.
Амінування оксиранів та тіїранів.
Реакції електрофільного заміщення амінометильною або
ациламінометильною групою рухливого гідрогену. Реакція
амінометилювання (реакція Манніха). Реакція ациламінометилю-
вання (реакція Неніцеску).
Перетворення на аміногрупи інших нітрогеновмісних груп, що
вже є у молекулі.
Відновлення: амідів, імінів, гідразонів, оксимів, нітрилів,
ізонітрилів, нітро- та нітрозосполук. Гідроліз: нітрилів та
ізонітрилів. Реакції розщеплення: солей амінів та четвертинних
амонійних солей, четвертинних амонієвих основ (за Гофманом), п-
нітрозоариламінів.
Перегрупування нітрогенвмісних сполук: Гофмана, Лоссена,
Курціуса, Шмідта, Бекмана.
24
Стратегічні напрямки введення амінної функції в органічні

молекули:
Безпосереднє введення аміногрупи
– нуклеофільне заміщення за участі N-нуклеофілів
– електрофільне заміщення:
за участі N-електрофілів
амінометилювання
– приєднання до кратних зв’язків С–С
Перетворення нітрогеновмісних груп
– відновлення
– гідроліз
– розщеплення
– перегрупування
Основність аліфатичних амінів (розчин):

Вторинні > Первинні > Третинні > Аміак
Нуклеофільне заміщення за участі N-нуклеофілів:

– аміак та аміни як N-нуклеофіли: проблеми з селективністю
RX + R´R´ŃH  RR´R´Ń
– вирішення можливе у випадках
великого надлишку одного з реагентів
коли R´ чи R´´ мають електроноакцепторні властивості
коли алкілюється вторинний амін
при використанні спеціальних реагентів
– селективне одержання первинних амінів
реакція Габріеля (фталімід калію)
O O
N2H4
RX + NK N R RNH2
або HBr
O O
використання азид-йону з наступним відновленням
25
реакція Делепіна (уротропін)
R
+
N N HCl
RCH2X + N RCH2NH2
N N N
N N EtOH
– селективне одержання вторинних амінів

алкілювання аніонів вторинних амідів чи сульфамідів з
наступним гідролізом
Амінометилювання – реакція Манніха:

R2 R3
H H+
N
R O + R1 N
R2
+ R3 EWG R1 EWG
R
Приєднання за Міхаелем амінів:

H R2
N + EWG N
R1 R2 R1 EWG
Відновлення† – відновне амінування:

R1
R1 H NaBH3CN
+ N R3
R2 O R3 R4 або NaBH(OAc) R2 N
3
R4
Розщеплення нітрогеновмісних сполук:

– розщеплення четвертинних амонійних гідроксидів за
Гофманом
R3N+CH2CH2R´ OH–  R3N + CH2=CHR´ + H2O
– розщеплення N-оксидів за Гофманом
(RĆH2CH2)R2N+–O–  R2N–OH + CH2=CHR´
– розщеплення третинних амінів за Брауном (BrCN)
R2NCH3 + BrCN  R2NCN + CH3Br
†
Детальніше розглянуто у розділі «Відновлення органічних сполук»
26
Секстетні перегрупування нітрогеновмісних сполук:
H2O RNH2
O
-X H+
R N C O
R N H
X R N
R'OH OR'
O
– перегрупування Гофмана: X = Cl, Br (первинний амід з
гіпогалогенітами чи галогенами у лужному середовищі)
– перегрупування Курціуса: X = N2+ (ацилазид при нагріванні)
– перегрупування Шмідта: X = N2+ (карбонова кислота з HN3)
– перегрупування Лоссена: X = OH, OAc (гідроксамова кислота
з Ac2O або іншими дегідратуючими агентами)
Перегрупування Бекмана:
+
OH OH2 H
N H+ N + H2O N R2
R1 N C R2 R1
R1 R2 R1 R2 O
N N CH3I
Fe ? ?
1 H3PO4/HOAc CH3OH
NaBH4 H3NOSO2
2 ? ?
BF3-Et2O
27
OH NaCN NaOH/H2O
? ?
3 AcOH/H2SO4
O Et2NH2+Cl- NaOH/H2O
? ?
4 H2O/MeOH
CHO
N N
+ H2N N MeOH/NEt3 H2/Pd-C
5 N ? ?
H
O
NH4+OOCH- HCl/H2O NaOH/H2O
6 ? ? ?
O
NaCN/NH4Cl HCl/H2O піридин
7 ? ? ?
HCl/EtOH

O NaCN/NH4Cl NH3/H2O HBr/H2O піридин
? ? ? ?
8 H2O/Et2O
O
F F NH3 POCl3
9 ?
F F кип'ятіннÿ
F F
28
NH2OH LiAlH4 COCl2 KH/MeI LiAlH4
O
? ? ? ?
10 KOH
O
Org. Synth. 2002, 79, 125Org. Synth. 2004, Coll. Vol. 10, 204
S
H 1. DIBAL/PhCH3
N NH2 + S NH2 ?
11 H2N N
H NH2 2. KOH/H2O
NCl3/AlCl3
12
Tetrahedron 1967, 23, 3563–3571

O
CH2O/Me2NH2+Cl-
13
EtOH/H2O
H
N + CH2O
14
H
O N O Br2/KOH
15
Chem. Ber. 1893, 26, 425

+
NH3Cl O
200 0C
16 + HN NH2
2
29
O
H3N+-OSO2-
17
HCOOH
NaNO2/HCl Al/Hg
18 NC CN ?
Chem. Soc., PerkinTrans. 1, 1980, 2728-2731
H2/Ni-Ренея
CN
19
140 атм
NH CH2O
2
20 HCOOH
H2/Pd-C
CN
21 CN 100 атм
1. LiAlH4
22 O 2. H+
N
H
23
NH + CH2O
2
Tetrahedron: Asymmetry 1995, 6, 1585–1592

24 NH3 + CH2O
J. Labelled Compd. Radiopharm. 1998, 41, 377–386
25 Br
HCl/SnCl2
+O
N N
O
Zh. Obshch. Khim. 1940, 10, 1105
30
26 HCOONH4
+ CH2O
Pd/C
NH2
J. Org. Chem. 2007, 72, 9815–9817
27 O O
+
N SnCl2/HCl
HN O
O N O
H
28 O
NaN3 NaOH
OH ?
H2O
H2SO4/нагрівання
29 H
Cl- N+ H
Ph
+
N Cl
H
30
O O Me2NH/MeOH
O
31 OH NH3(рід.)
O
O
32 OH PhCH2NH2
CO2Me
MeOH
31
33 Cl-
+ CN
NH3
Et2NH/нагріваннÿ
34
O
NH3
CO2H
Br
35 O NH4OH

36 O
PhH
+
N
H
37
+
O
38 EtO OEt NaNO2/HCl Zn/AcOH
?
O O Ac2O
39 CHO
NH 2 Me2SO4 H2O NaOH/H2O
? ? ?
32
40 SOCl2 MeNH2 LiAlH4
? ?
COOH
41 COOH SOCl Me2NH
2 LiAlH4
? ?
42 OH
1.HBr/AcOH Проба Бельнштейна
EtOOC ? позитивна
COOEt
2. EtOH/HCl
OH
NaOEt/EtOH
H2/Pd-C 1. Me3SiN3
? ? ?
Boc2O 2. H2O
Не містить силіцію
43
CF3COOH O
H ?
N + CH2O ?
CF3COOH
44 H
N NaNO2 Zn/HOAc
?
(за даними ІЧ,
HCl/H2O
не містить С=О)
45 O
O
1. CH3NO2/EtONa H2/Ni-Ренея NaNO2
? ?
AcOH HCl
2. AcOH/H2O
33
46 NaNO2 H2/Pd-C
COOEt ?
DMFA
Br
47 80 0C H2/Pd-C
O NaN3
Cl ? ?
O
48 O
N
OH
O
N2H4
?
EtO2C-N=N-CO2Et
PPh3
49
t-BuOK
N
бензен
CN
Synthesis 1980, 320
50 CH3SO2Cl/NEt3 PhCH2NH2 CH2O
OH ? ?
NaI(кат.) NaI(кат.)
HCl
51 OH Me2CO NH3(рід.)
OH ?
H2SO4
O -10 0C
34
52 Ph
1. KCN/H2O, pH=4
Ph NC N O
OH +
CHO CHO 2. ZnBr2/CH2Cl2
NH2
53 Me2SO4(надл.) OH
H2N
H2N NH2 ?
NaHCO3 нагріваннÿ
b
54 COCF3
O
I COCF3
O
O NH3
ClCOOEt
OH ? ?
O
55 O
OH
O
PhNH2
O
O
N
O
Ph
O
56
ClCOOEt NaN3 нагрів. HCl
COOH ? ? ?
PhCH3
NEt3/0 0C
35
КОНДЕНСАЦІЯ КАРБОНІЛЬНИХ СПОЛУК
Альдольно-кротонова конденсація та її механізм при

основному та кислотному каталізі (карбонільна компонента,
метиленова компонента, каталізатори). Карбаніони, їх будова та
фактори, що впливають на їх стабільність (стан гібридизації
центрального атома, кон’югація з -системою та гетероатомами).
Препаративне значення альдольно-кротонової конденсації.
Конденсація альдегідів та кетонів зі сполуками, що містять
активну метиленову групу (реакція Кневенагеля, реакція Анрі).
Поняття про СН-кислотність. Сила кислот і основ (шкала рКа).
Поняття про кон’юговану основу. Ціангідринний синтез. Реакція
Манніха. Конденсація карбонільних сполук з вуглеводнями
(ацетиленами, циклопентадієном та ін.). Реакція Реппе, Прінса.
Бензоїнова конденсація та її механізм. Реакція Канніццаро та її
механізм. Синтез Перкіна.
Реакціі Кляйзена, Штоббе, Дарзана. Реакція Міхаеля.
Реакція Віттіга. Реакція Корі-Чайковського.
Естерова конденсація. Її механізм. Вплив природи каталізатора і
будови естеру на хід реакції. Використання естерової конденсації з
препаративною метою: реакції самоконденсації, конденсація
Дікмана, ацилоїнова конденсація та механізм. Конденсація естерів з
кетонами.
Кето-енольна таутомерія. Фактори, що впливають на стан
кето-енольної рівноваги (структурні фактори, природа розчинника).
Ацетооцтовий естер: будова, фактори, що впливають на стійкість
енольної форми, двоїста реакційна здатність. Реакції ацетооцтового
та малонового естерів з електрофільними та нуклеофільними
агентами. Синтези за допомогою натрійацетооцтового та
натріймалонового естерів. Вплив природи металу, розчинника та
електрофільного реагенту на регіоселективність атаки
металацетооцтового естеру (принцип ЖМКО). Кислотне та кетонне
розщеплення ацетооцтового естеру.
36
Карбаніон – частинка, що хоча б в одній із резонансних форм з
суттєвим вкладом має негативний заряд на атомі карбону.
Шкала рКа у воді:
NH2– 35
ДМСO 35
Ph3C– 32
CH3CN 25
CH3COOMe 24
Ацетон 20
OtBu– 19
Ацетальдегід 17
PhCH2COOEt 17
OEt– 16
OH– 16
-Хлороацетон 14
Малоновий естер 13
Ацетооцтовий естер 11
Et3N 11
Малонодинітрил 11
Нітрометан 10
Ацетилацетон 9
py 5
OAc– 5
Механізм альдольно-кротонової конденсації (на прикладі

ацетону)
– у кислому середовищі:
+
O H+ OH OH -H+ OH
+
е нол
+ +
OH OH OH OH -H+ O OH
ме тиле нова ка рбонільна а льдоль

компоне нта компоне нта
37
+
O OH O OH2 -H O O -H+ O
H+ 2
+
– у лужному середовищі:
O OH-; -H2O O O
_
енолят-йон
O O O O H2O O OH
-OH-
метиленова карбонільна альдоль
компонента компонента
O OH OH- O OH O
-OH-
-H2O
Класичні реакції конденсації карбонільних сполук

У більшості наведених реакцій в якості карбонільної компоненти
беруть участь альдегіди, що не здатні до енолізації, зокрема
ароматичні. Для випадків метиленової компоненти RCH2–EWG:
зазвичай EWG – RĆO чи NO2, або ж R – також EWG. (Зверніть
увагу на шкалу pKa!)
– реакція Кновенагеля (у розширеному розумінні, класичний

варіант – малонова кислота та її естери у присутності основ):
R
основа
R O + EWG EWG
EWG EWG
– реакція Анрі:
HO R R = Ar R
OH-
R O + R1 NO2
R1 NO2 R1 NO2
38
– реакція Манніха:
R2 R3
H H+
N
R O + R1 N
R2
+ R3 EWG R1 EWG
R
– реакція Штреккера (у розширеному розумінні, класичний
варіант – NH4Cl та KCN):
R1 R3
H N
+ N + HCN N
R2 R3 R2
R O R1
R
– реакція Перкіна:
O O O
R1CH2COONa
R O + O R OH
R1 R1 R1
– реакція Кляйзена:
R1 R2 R2
O NaH O O
+
R O R3 O або R1ONa
R R3
– реакція Штоббе:
O OEt O OEt
R1 tBuOK
+ R1
R O
R
EtO O O OH
– реакція Дарзана:
X O O
R1 EtONa
+ R OEt R
R O R1 R2 OEt
O
– реакція Корі-Чайковського:
R1 NaH O
+
+ S I R
R O (O ) R1
39
– реакція Віттіга:
R1 Ph Ph R1
+ Ph Ph
+ R2 P R2 P R2
R O _ Ph Ph R
– реакція Міхаеля:
основа EWG
EWG +
R EWG
R EWG
– реакція Канніццаро:
OH- O
2 R O R OH +
R O
– бензоїнова конденсація:
O
CN-
2 R
R O R
OH
– реакція Реппе:
R1 Cu2C2 OH
+ R2 R2 R1
R O R
– реакція Прінса:
H+ R R
O + або
R OH O O
Конденсація естерів
– естерова (Кляйзена):
R R
R1 R1 H+
O O Na O O O O
+
R R Et2O
O O O O
R R1 R R1
40
– внутрішньомолекулярна естерова (Дікмана):
O
O
O Na
R1 R1 O
O n R1
Et2O n
O
O
– ацилоїнова:
R1 O H+ O
O Na
R R
толуол R R
R O OH
O
O
O O Na
R1 R1
n
O толуол OH
O n
Синтези з натрійацетооцтовим та натріймалоновим естерами

O O EtONa O O R1X O O
OEt OEt OEt

ацетооцтовий R1
естер
EtONa
O O O O
R2X
OEt OEt
R1 R2 R1
O O O O
конц. OH- H+
R1 R2
O OEt
R2 (кислотне R1 R2 (кетонне R1
розщеплення) розщеплення)
41
O O 1. EtONa O O 1. EtONa O O
EtO OEt 2. R1X EtO OEt 2. R2X EtO OEt

малоновий R1 R1 R2
естер OH-
O O O
H+
R1
OH HO OH
нагр.
R2 R1 R2
NH2
rac
Ph 1. O MeONa
1
? ? ? (R)
O 2. AcOH/H2O
NH4OAc
+ NC COOH ? (не реагує з NaHCO3)
2 O
O
CHCl3 PhBr KOH
PhCHO ? ? ?
KOH SO , H SO нагр.
3 2 4
3
МС продукту: M/(M+2) 1:1
CH3COOEt
PhCHO ?
4 Na, EtOH
0-5 oC
42
O Ba(OH)2
5 ?

O
P COOEt
O
EtO
OEt 1. KOH/H2O LiAlH4
6 ? C15H14
?
Ph Ph NaH 2. H+
O
ClCF2COONa
CF3
7 PPh3
діглім, 140 oC
O CH2O
P COOEt ? 13C NMR: 60.9, 124.8, 140.2, 166.5
8 EtO K CO
OEt 2 3
O
NaOH/H2O
1. LiHMDS, -78 oC O
13CH
3COOEt
? ? ?
9
2. EtOCOCl, -78 oC t-BuOK (0.2 eкв)
MS (EI): 161, 134, 116, 106, 89, 61

COOEt ZnCl2 1. MeMgI/CuCl
O + ? ?
10 Ac2O
COOEt 2. H+
CH3COOEt
CN
11 ?
Na, EtOH
43
O 1. HCOOEt, NaH TsOH TMSOTf
? ? ?
12 2. H+ MeOH NEt3
(COOEt)2 H2, PtO2
? ?
13 EtOK AcOH
NO2
1. (COOEt)2, Na, EtOH 175 oC
COOEt ? ?
14 2. H+
COOEt 1. (COOEt)2, Na, Et2O конц. HCl кип.
? ?
15
COOEt 2. H+
1. Na, ксилен
COOEt ?
16 2. H+
O
AcOH
? 1H ЯМР: 2.72 (s), 8.71 (s) (3 : 1)
17
EtOH-H2O
OMe
Org. Synth. 2010, 87, 192
Ac2O
O
?
18
BF3
NaCN
O
19
44
CH2(COOEt)2
EtOOC HCl
COOEt ? ?
20 Na, EtOH H2O
O O
Ph Ph + Ph ?
21 Ph
O
O CH2(COOEt)2 1. NaOH
22 ? ?
NaOEt 2. HCl
23 Br2 Na2CO3
EtOOC COOEt ? ?
24 O HCl NaOH
O NaOMe
? ? ?
H2O
25 O
O O O HOAc 1. NaOH
? ?
OEt піперидин H2SO4 2. H+
26 NH2
HN NH2
1. Na, EtOH H3PO4 O
KOH
COOEt ? ? ?
+ 2 ?
COOEt 2. H+ H2O 180 oC
O
45
27 H
N
O HCl
? ? ?
O
28 Одержання дегідрооцтової кислоти.
29 Одержання ізодегідрооцтової кислоти.
30 EtO OEt
COOEt Na CF3COOH
? ? ?
Me3SiCl BF3
COOEt
31
O 1. EtOH
N O кип.
H
? ?
2. NaOAc/HOAc, кип.
3. NaOH (pH = 9-10), êèï .
32
O
KOH
+ O O
EtOH
OH
33
CH2O
O O
?
O O KHCO3
46
34 Ca(OH)2
CH3CHO + CH2O
35 O Br2 CH2(COOiPr)2 LiAlH4
? ? ?
MeOH NaH
MsCl
NEt3
py KOH HCl CH2(COOiPr)2

? ? ? ?
?
кип. H2O
Tetrahedron: Asymmetry 2008, 19, 2924–2930.
36 O 1. NaH, DME 1. 2MeLi
Ph ? ?
2. Ac2O 2. ZnCl2
3. nPrCHO
4. NH4Cl
37 O OAc AlCl3
O O
+

38 O
AcCl AlCl3
? ?
NEt3
O
Synthesis 1978, 925–927

39 O
AcCl OBu TsOH
Кислота Мельдрума ? ?
py
O
47
40
PhCOOEt 6 N HCl
? ? (не містить C=O)
O кип.
N NaH
41
1. LDA
OPh ? ІЧ: 1820
O 2.
O
42 DABCO
O + COOMe
43 tBuCHO 1. LDA HCl водн.
? ? ?
N COOH CF3COOH 2. MeI
H
44 CH2O 1. NBS
COOH ?
H2SO4 (PhCOO)2
AcOH 2. Et N3
45 O COOMe HCl водн.
NaOH
+ O ? ? 1H NMR: 2.16 (dd), 2.59 (dd), 3.
COOMe MeOH AcOH
O

46
1. NaOEt H2O
COOMe
? ? 1H ЯМР: синглет
2. H+ 190 oC
COOMe
48
47 1. Mg, EtOH
EtOOC COOEt ?
2. PhCH2C(O)Cl
H2SO4конц
нагр. 1. Ba(OH)2
? ? ?
2. H2SO4водн.
48 O
O O HCl NaOH
? ? ?
OEt NaOEt H2O H2O
49 O2 KOH водн.
O ? ?
PdCl2 THF
CuCl
50 1. NaH
Me3SO+ I- ?
O
2.
51 CH3NO2
O ?
O
NaOH
49
ОКИСНЕННЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
Агенти окиснення: перманганат калію, хромовий ангідрид,

біхромати натрію та калію, озон, пероксид водню, оксид
плюмбуму(IV) та селену(IV), оксид аргентуму(І), йодна кислота,
тетраацетат плюмбуму, надкислоти, хромілхлорид, оксид
осмію(VIII).
Окиснення алканів. Агенти окиснення алканів. Селективність
реакції.
Окиснення кратного зв’язку. Добування -оксидів (реакція
Прилєжаєва). Гідроксилювання (реакція Вагнера). Розщеплення -
гліколів. Реакція Малапрада. Озонування.
Окиснення ароматичних сполук. Синтез хінонів. Добування
малеїнового та фталевого ангідридів. Озонування бензолу і його
гомологів. Окиснення конденсованих ароматичних сполук.
Окиснення бічних ланцюгів ароматичних сполук. Синтез
карбонових кислот, карбонільних сполук. Методи захисту
функціональних груп (аміно-, гідроксильної, альдегідної) у реакціях
окиснення.
Окиснення активованих метильних та метиленових груп в
олефінах. Селективність реакцій.
Окиснення спиртів. Окиснення первинних спиртів у карбонові
кислоти. Окиснення первинних та вторинних спиртів в альдегиди і
кетони. Реакція Оппенауера. Каталітичне дегідрування спиртів.
Окиснення карбонільних сполук. Окиснення альдегідів.
Окиснення кетонів (правило Попова). Окиснення за допомогою
оксиду селену(IV).
Каталітичне дегідрування. Ароматизація.
Агенти окиснення.
Сполуки оксигену:
– озон;
– пероксид водню та алкілпероксиди;
– надкислоти (RC(O)OOH).
50
Сполуки сульфуру:
– DMSO з кислотою Льюїса (оксалілхлорид, SO3py тощо).
Cполуки інших елементів у високих ступенях окиснення:
– сполуки осмію та рутенію: OsO4, K2OsO2(OH)4, RuCl3 (кат.) зі
співокисником, Bu4NRuO4 (TPAP);
– сполуки мангану: KMnO4 у різних середовищах, MnO2.
– сполуки галогенів: HIO4, NaIO4, реагент Деса-Мартіна,
NaClO2, гіпогалогеніти, галогени у лужному середовищі;
– сполуки селену: SeO2;
– сполуки хрому: K2Cr2O7 та Na2Cr2O7 у кислому середовищі,
CrO3 та його комплекси, (pyH)CrO3Cl (PCC), (pyH)2Cr2O7
(PDC);
– сполуки плюмбуму: Pb(OAc)4;
сполуки аргентуму: Ag2O, Ag2CO3.
Хінони:
– бензохінон;
– хлораніл (тетрахлоробензохінон);
– дихлородиціанобензохінон (DDQ);
Реагенти для ароматизації:
– хінони;
– каталізатори гідрування (Pd-C тощо);
– прості речовини – S, Se.
Окиснення алкенів
– епоксидування – надкислоти (реакція Прилежаєва):
R2 R4 R2 R4
+ O
Cl OH
R1 R3 R1 O R3
O
MCPBA
– цис-гідроксилювання – KMnO4 у слабколужному середовищі
(реакція Вагнера), OsO4, OsO4 (кат.) та співокисник:
R2 R4 R2 R4
OsO4
R1 R3
R1 R3 + HO OH
O N
O
51
– окиснення за -положенням – SeO2:
HO O
R2 R4 SeO2 R2 R4 R2 R4
або
R1 R3
R1 R3 R1 R3
– окиснення з розривом подвійного зв’язку – O3 з наступною
обробкою відновником (відновний озоноліз), K2Cr2O7 у кислому
середовищі та ін.:
R2 R4 1. O3 R2 R4
O + O
R1 R3 2. Me2S R1 R3
Окиснення ароматичних сполук

– окиснення з руйнуванням ароматичного кільця – KMnO4 у
нейтральному або кислому середовищі, K2Cr2O7 у кислому
середовищі:
OH
KMnO4
O
H2O O
N N
OH
– окиснення бічного ланцюга – KMnO4 у кислому середовищі,
K2Cr2O7 у кислому середовищі, SeO2:
OH
K2Cr2O7
O
H2SO4
SeO2 O
NO2 NO2
52
– окиснення до хінонів: KMnO4 у кислому середовищі, K2Cr2O7
у кислому середовищі та ін.:
R O
EDG K2Cr2O7
R
H2SO4
O
(EDG = OH, NHR')
OH K2Cr2O7 O
H2SO4
HO O
– гідроксилювання: FeSO4 та H2O2 (реагент Фентона):
Fe2+ OH
H2O2
Окиснення спиртів
– окиснення первинних спиртів до кислот, вторинних до
кетонів – K2Cr2O7 та H2SO4 (реагент Джонса):
K2Cr2O7 O R1 K2Cr2O7 R1
R OH
H2SO4 R OH R OH H2SO4 R O
– окиснення первинних спиртів до альдегідів, вторинних до
кетонів – CrO3py, (pyH)CrO3Cl (PCC), (pyH)2Cr2O7 (PDC); DMSO з
кислотою Льюїса (оксалілхлорид, SO3py тощо) (реакція Сверна);
реагент Деса-Мартіна:
O
R OH + O R O
I OAc
AcO OAc
реагент
Деса-Мартіна
53
– реакція Опенауера:
R1 O Al(OiPr)3 R1 OH
+ +
R OH R O
– розщеплення -гліколів та подібних сполук: HIO4 (реакція
Малапрада), OsO4 та NaIO4, Pb(OAc)4:
R2
R1 OH Pb(OAc)4 O O
+
R4 OH R1 R2 R3 R4
R3
Окиснення карбонільних сполук

– окиснення альдегідів до кислот – дуже широке коло
реагентів, зокрема KMnO4, H2O2, Ag2O, NaClO2 (реакція Пінніка):
KMnO4 O
R O
R OH
– окиснення кетонів за -положенням – SeO2:
O SeO2 O O
R2 R1 R2 R1
– окиснення кетонів з розривом зв’язку С–С – сильні окисники,
зокрема K2Cr2O7 у кислому середовищі, HNO3:
O O
HNO3 O OH
HO
CN O
O3 CN
1
Me2S
J. Org. Chem. 1999, 64, 2830–2834
54
O COOMe DABCO C6H5NH2
+ ? ?
CH3OH
t-BuMgCl
(основа)
2 O O
OsO4 1. MsCl/py
N ? ?
NaIO4 2. DBU
O
O3, PPh3
O O ?
3
O O
Synthesis 2006, 1045–1049
J. Org. Chem. 1982, 47, 891–892
KMnO4
4 PEG-6000-(C18)2
J. Org. Chem. 1983, 48, 5390–5392
O
Si Si
Pt
O OH
Si Si
5 Me2SiHCl O H2O2
O ? ? O
N(C2H5)3 KF OH
O
OH
O
OH
O
CHO NH2
6 + ?
55
O
1. LDA, -15 0C 1. m-PCBA (1 eкв)
?
7 2. Me3SiCl 2. (C2H5)3NH+F-
Pb3O4
NaOH
?
8
CH3COOH
boc LiAlH4 DMSO, (COCl)2

N O
?
9 (i-Pr)2NEt
O
O
CrO3-py
10 OH
CH2O SOCl2 HNO3 200 0C Cl
O ? ? ?
надл. py Cl
11

O
SeO2
12 діоксан-H2O
SeO2
13
KH2PO4
56
SeO2
14 AcOH
O
H2O2, SeO2
15
t-BuOH-H2O
K2Cr2O7
OH
16 2 H2SO4

Cl 1. BuLi
Cl 2. Ac2O
17
3. NaIO4/RuCl3
O
Cl KMnO4
18
H2O
CN
NC O
O Cl
19 Cl
(DDQ)
57
CHO Ag2O HCl
?
NaOH H2O
20 HO
O
O
O KMnO4
21
H 2O
CHO
HO K2Cr2O7
22 H2SO4
23 OH
Cu(OAc)2
O
24 OH KMnO4
O
KH2PO4
O
25
O O Br2
NaOH
26
1. O3, MeOH, CH2Cl2
2. Ac2O, N(C2H5)3
58
27 N KMnO4
N H2O
28
1. O3, MeOH, CH2Cl2
2. TsOH
3. Ac2O, N(C2H5)3
29 40% AcOOH
OH
AcOH
30 Cl
1. KMnO4, NaOH
F
F 2. H+
F
31 CrO3
(взаємодіє з NaHCO3)
H2SO4
OH
32 OH OH
(MeO)2C(CH3)2 NaIO4
HO ?
OH
SnCl2 NaHCO3
OH OH
33 F
S, KF KF
F F
?
F DMF KIO3
F F
59
34 p-O2NC6H4COOOH LiI
? (13C ЯМР: ~200 м.ч.)
CH2Cl2
35 OH
K2Cr2O7
H2SO4
OH
36 OH 50% HNO3
NH4VO3(кат.)
37 O
KSH I2
Cl ?
38 O
O py NBS
+ NH2 ?
O N
O N3 H py-CH2Cl2
39
KMnO4
NH2
MgSO4
40 O
H2O2
NH2
AcOH
N
Synth.Commun., 1997, 27, 1535–1542
60
41 O
O Cl
O O
NaIO4 200 0C
+ ? ?
S NH3 K2CO3
Cl- (2 діастереомери)
42 1. NaOEt NaOEt H2O2
SH
? ?
2. BrCH CH Br (1eкв) EtOH AcOH
2 2
43 1. t-BuLi
O H2CrO4
?
2. n-C6H13I
44 O O
1. NaH
H2O2
? (не містить Se)
2. PhSeCl

45
Cu(OAc)2 t-BuOK H2
3 ? ?
py Pd-CaCO3

46 1. CrO2Cl2
1H ЯМР: ~9.5 м.ч.
2. Zn
61
ВІДНОВЛЕННЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
Агенти відновлення: металічний натрій і спирт, амальгама

натрію, цинковий пил, алюмогідриди літію та натрію, борогідрид
натрію, алкоголят алюмінію, йодоводнева кислота, гідразин-гідрат,
водень.
Каталізатори гідрування: платинова черень, платина та паладій
на носіях, нікель за Ренеєм та Багом, нікель на оксиді алюмінію.
Відновлення кратних карбон-карбонових зв’язків. Відновлення
алкенів, алкадієнів з кон`югованими подвійними зв’язками, алкінів.
Відновлення ,-ненасичених альдегідів, кетонів, кислот.
Відновлення сполук ароматичного ряду (реакція Берча).
Каталітичне гідрування: подвійного та потрійного зв’язків (в
ненасичених, ароматичних, гетероциклічних сполуках), насичених
циклів. Стереоспецифічність цих реакцій.
Відновлення оксигеновмісних сполук. Відновлення спиртів і
фенолів до вуглеводнів. Відновлення альдегідів і кетонів до
вуглеводнів (реакція Клемменсена, Кіжнера–Вольфа), до спиртів
(алюмогідрид літію, борогідрид натрію). Побічні реакції при
відновленні кетонів до спиртів. Окисно-відновні реакції за участю
карбонільних сполук (реакції Меєрвейна–Понндорфа–Верлея,
Канніццаро–Родіонова та Тищенка). Каталітичне відновлення
карбонільної групи до спиртової. Відновлення хінонів.
Відновлення кислот та їх похідних: добування альдегідів (реакція
Піріа, реакція Розенмунда), добування спиртів (метод Буво–Блана,
відновлення алюмогідридом літію).
Агенти відновлення
– водень у присутності каталізатора: Pd-C, PtO2, нікель Ренея;
– метал у присутності донора протону:
Na/ROH Zn/HCl
Na/NH3(р.) Zn/AcOH
Li/EtNH2 Fe/AcOH
– солі металів: SnCl2 в кислому та лужному середовищах;
62
– гідридні відновники:
NaBH4 BH3L (L = THF, Me2S)
LiAlH4 iBu2AlH (DIBAL)
– сполуки сульфуру:
H2S та його солі Na2S2O4 (дитіоніт)
Na2Sx Na2SO3 та SO2
– гідразин-гідрат.
Найпоширеніші групи, що здатні до відновлення:

– кратні зв’язки С=С та СС – алкени, алкіни, арени
(каталітичне гідрування, метал у присутності донора протону);
– кратні зв’язки С=O – альдегіди, кетони, карбонові кислоти
та їх похідні (гідридні відновники, рідше каталітичне гідрування);
– кратні зв’язки С=N та СN – іміни, оксими, нітрили, гетеро-
ароматичні сполуки (гідридні відновники, каталітичне гідрування);
– сполуки нітрогену в вищих ступенях окиснення –
нітросполуки, нітрозосполуки, азиди (каталітичне гідрування,
сполуки сульфуру, метал у присутності донора протону, солі
металів, гідразин-гідрат);‡
– прості зв’язки С–Hal (метал у присутності донора протону,
каталітичне гідрування);
– прості зв’язки С–O та С–N бензильного типу (каталітичне
гідрування).
Відновлення алкенів та алкінів

– відновлення алкенів:
R2 R4 H2 R2 R4
H H
R1 R3 Pd-C, PtO2 R1 R3
або Ni-Ra
– відновлення алкінів до алканів:
H2
R1 R2 R2
R1
Pd-C, PtO2
або Ni-Ra
‡
Див. також розділ «Ароматичні аміни та діазосполуки»
63
– відновлення алкінів до цис-алкенів:
H2
R1 R2
Pd-Pb(OAc)2-CaCO3 R1 R2
або Pd-BaSO4-хінолін
(каталізатор Ліндлара)
– відновлення алкінів до транс-алкенів:
Na/NH3 або LiAlH4 R2
R1 R2
або Li/EtNH2 R1
Реакція Берча
EDG EDG EWG EWG
Na/NH3 Na/NH3
або Li/EtNH2 або Li/EtNH2
ROH ROH
Борогідрид натрію відновлює

– альдегіди, кетони – до спиртів;
– хлорангідриди, ангідриди – до спиртів;
– деякі естери – до спиртів;
– іміни – до амінів.
Алюмогідрид літію відновлює

– альдегіди, кетони – до спиртів (зручніше NaBH4);
– хлорангідриди, ангідриди – до спиртів (не використовується);
– естери, карбонові кислоти – до спиртів;
– аміди, нітрили – до амінів;
– іміни, оксими – до амінів;
– алкіни – до транс-алкенів;
– ароматичні нітросполуки –до азосполук;
– аліфатичні нітросполуки –до амінів;
– галогенопохідні – до алканів (повільно, крім активованих);
– епоксиди – до спиртів з розкриттям циклу.
Відновлення кетонів до алканів:

64
– реакція Клеменсена (Zn/HCl);
– реакція Кіжнера – Вольфа (N2H4/KOH);
– відновлення дитіанових похідних:
O HS(CH2)2SH Ni-Ra
S S
R1 R2
R1 R2 H+
R1 R2
Відновлення похідних карбонових кислот до альдегідів:

– хлорангідриди – реакція Розенмунда (H2, кат. Ліндлара);
– естери – DIBAL, –78 C;
– нітрили – DIBAL, 0 C.
H2 (1 атм)
1. BuLi
? ?
1 2. ClCOOEt Pd-BaSO4
хінолін
HO 1. EtMgBr NaAlH2(OCH2CH2OMe)2
? ?
2 2. Me3SiCl
3. aq. H2SO4
Org. Synth. 1986, 64, 182Org. Synth. 1990, Coll. Vol. 7, 524
H2 (15-30 psi)
+ EtOOC CN ?
3 O Pd-C
піперидин
OH
H2 (130 бар)
CH3I
? ?
4 Ni - Ra
OH NaOH водн
50 oC
65
COOH 1. Na, NH3, EtOH
?
5 2. HCl водн
OH
Li HCl водн H2 (3 aтм)
? ? C10H12O
6 10% Pd-C
NH 3
O
Na, NH3 Br2 t-BuOK
MCPBA
7 ? ? ?
EtOH
O O H2 (170 атм)
HCl
+ ? ?
LiClO4 5% Pd-C
105 oC
8
1H ЯМР продукту: 0.74 (s), 0.82 (s), 0.93 (s), 1.04 (s),
1.2–1.9 (m), 1.9–2.8 (m), 3.0–4.2 (m)
Інтенсивність: 3 : 3 : 3 : 3 : 8 : 2 : 4
O Zn-Hg
HO CHO ?
9 HCl
O
Cl ?
2 O N + Cl
O HCl водн
нагрів.
10 1. N2H4 NaOH
? ? ?
2. KOH, 140-195 oC нагрів.
3. HCl водн
66
OH LiAlH4 BF3 - Bu2O
? 1H ЯМР: 8.93 (d)
11 ?
O
CHO CH2O
?
12 KOH
NaNO2 NaBH4
O ? ?
13
HOAc
H2 (140 bar)
?
14 N Ni-Ra, NH3, 130 oC
H2 (50 psi) Se
Ph Ph ?
?
15 Ni-Ra
CN O
80-90 oC
O
BH3 - THF
?
O OH
16 1 екв, -10 oC
O
Cl COOH LiAlH4 KOH
? ?
17
67
NaI 1. DIBAL, -78 oC
COOEt ? ?
18 AcOH 2. MeOH
3. NaK-тартрат
Cl3CC(O)Cl Zn, TMEDA

19 ? ?
Zn-Cu AcOH, EtOH
DMF + (COCl)2
1. ?
20 COOH ?
2. LiAlH(OtBu3)
O -30 oC
Zn
?
21 I HCl
AcOH
H2 (30 psi), Pd-C

?
22
NaOAc, HOAc
N Cl
23 CHO KCN Sn
? ?
HCl
O
68
24 P, I2, H2O
CHO KCN NaBrO3 ?

? ? ? (C14H12O2)
NaOH
25
O
O 1. NaH Bu3SnH
O ? ?
OH 2. CS2
O 3. MeI
O
26 Cl Cl
C2H4 Na H2SO4
KOH
? ? ? ?
Cl Cl 5% водн
MeOH 180-190 oC t-BuOH
Cl Cl THF
не містить С=О
27
K2OsO4, (DHQD)2PHAL
Ra - Ni
? ?
K3Fe(CN)6, MeSO2NH2, K2CO3 EtOH
28 H
N NaNO2 Zn
? ?
H+ водн HOAc
69
29 O Zn, AcCl
? 13C NMR: 18.2. 48.8
S EtOAc
Cl
O
30
O Me2NH NaBH4
CN
? ?
CuCl
O
31 Li NCCOOMe
? ?
O NH3
32 O
COOH
O OH NH
Et3SiH Li, NH3

Ph NH2
? ?
TiCl4 EtOH/THF
33 O
HSCH2CH2SH 1. BuLi (3 екв)
? ?
H+ 2. H2O
34 O TiCl 3
?
Li
70
35
CN HCl H2O
? ?
SnCl2 110-120 oC
Et2O
36
Li, NH3 H+
? ?
O O EtOH 96%
98% MeOH/H+
87%
Na, NH3 Na, NH3
C11H20O2 ? ?
NH4Cl THF
59%
Me3SiI
69%
NH3
MsCl ?
? ?
88%
Lieb. Ann. 1994, 205–210
37 O OH
Na CH2N2 1. CH2=CHCOOMe
? ? ?
NH3 2. H2, Pd-C
Collect. Czech. Chem. Commun. 1972, 37, 3106–3116

Collect. Czech. Chem. Commun. 1974, 39, 2673–2684
38 O 1. BH3-THF,
CBS катал. MsCl NaN3 H2
? ? ? (1R,5R,6R)
2. Розділ. py 55% Pd-C
50% 94% 98%
O
Tetrahedron Lett. 2000, 41, 4425–4429.
71
39 H
2 H2 H2N
O O CN t-BuOK
? ?
Ni-Ra
N
H H
Pat. DE 2316319, 1973
40 COOEt O NCH COOH
2 2 H2 LiAlH4
? ? ?
NH2 66% PtO2 68%
35-50%
J. Chem. Soc. C 1971, 3222–3229
41
BrCH2NO2 NaBH4 H2, Pd-C
O N O ? ? ?
основа BF3 . Et2O 94%
Ph 35-43%
97%
J. Chem. Soc., Perkin Trans. 1 2000, 10, 1615–1622
42 COOMe
H2, Pd-C
+ ? ?
N 60%
Br TEA
Boc 98%
43 H2NCH2COOMe
NHCbz H2 D
? ?
Pd-C 68%
COOH HOBt, EDC, Et3N
99%
68% Boc2O
DMAP 81%
TFA BF3.Et2O DIBAL

? ? ? ?
Et3SiH 84%
3 типи C 66%
Pat. Appl. WO 2007055942, 2007
72
44 Cbz
N MCPBA NaN3 NaBH4
MsCl
? ? ? ?
py CoCl2
2,2'-dipy
J. Am. Chem. Soc. 2007, 129, 12084 – 12085
45 1. H2, PtO2 1. Реагент
NO2 CH (COOEt) 2. Boc2O Лоусона
2 2 H2
? ? ? ?
Na Pd-C 62% 2. Ni-Ra
N Cl
50% 86%
Pat. Appl. WO 96039407, 1996
46 N H , Rh/Al O
2 2 3
?
68 атм
N 95%
Org. Lett. 2000, 2, 875–878.
47 COOMe
CH2N2 Ni-Ra LiAlH4
? ? C6H12N2
COOMe
Lieb. Ann. Chem. 1964, 677, 154–157
48 Вoc Br(CH2)3Cl H2
i-PrOC(O)Cl TFAA
HOOC N ? ? ? ?
NH3-H2O TEA LDA Ra-Ni
60% 89% 90%
65%
Synth. Commun. 2007, 37, 3793–3799
49 H2 LiAlH4
EtOOC 2 CN PhCH2Cl H2
? ? ? ? ?
Ra-Ni NaH Pd-C
EtOOC
J. Med. Chem. 1990, 33, 2270–2275
73
МЕТАЛООРГАНІЧНІ СПОЛУКИ
Добування магній- та цинкорганічних сполук. Розчинники для

одержання магній- та цинкорганічних сполук. Будова
магнійорганічних сполук. Синтез та будова цинкорганічних сполук.
Побічні реакції при добуванні реактивів Гриньяра. Вплив природи
галогену й будови галогеналкану в синтезі реактивів Гриньяра.
Активуюча дія йоду при взаємодії магнію з галогеналканами. Реакції
із супроводженням.
Хімічні властивості магнійорганічних сполук. Реакції
магнійорганічних сполук як основних реагентів. Взаємодія реактивів
Гриньяра зі сполуками, що містять активні атоми Гідрогену. Метод
Чугаєва - Церевітинова: для визначення активного водню.
Реакції магнійорганічних сполук як нуклеофільних реагентів
(нуклеофільне заміщення та нуклеофільне приєднання). Реакція
заміщення при насиченому атомі Карбону. Синтез карбонових
кислот. Взаємодія реактивів Гриньяра з карбонільними сполуками.
Синтез первинних, вторинних та третинних спиртів. Побічні
процеси при взаємодії реактивів Гриньяра з карбонільними
сполуками. Приєднання магнійорганічних сполук до ,-
ненасичених альдегідів та кетонів. Взаємодія магнійорганічних
сполук з органічними кислотами та їх похідними. Синтез спиртів,
альдегідів та кетонів.
Застосування цинкорганічних сполук для синтезу -
гідроксикислот та ненасичених кислот (реакція Реформатського).
Умови, механізм, межі застосування реакції Реформатського.
Радикальні реакції за участю магнійорганічних сполук.
Карбаніон – частинка, що хоча б в одній із резонансних форм з

суттєвим вкладом має негативний заряд на атомі карбону.
Металоорганічна сполука – сполука, у якій наявний зв’язок
карбон – метал.
Типи зв’язку карбон – метал у металоорганічних сполуках:
– йонний (Na, K);
74
– ковалентний полярний (Mg, Zn, Ti, Cu, Pd, Hg);
– багатоцентровий (електронодефіцитний) (Mg, Li, Al);
– - (перехідні метали, зокрема Fe, Pd, Pt).
Шкала pKa (Мак-Івена – Стрейтвізера – Епплквіста – Дессі,

МСЕД) для карбаніонів, генерованих з вуглеводнів:
Циклогексил– 45 PhCH2– 35
– –
t-Bu 44 Ph2CH 34
Bu– 42 Ph3C– 32
Me– 40 HCC– 25
Циклопропіл– 39 Флуореніл– 23
Ph– 37 PhCC –
18.5
CH2=CH– 36.5 Інденіл– 18.5
CH2=CHCH2– 35.5 Циклопентадієніл– 15
Будова реактивів Гриньяра:

– твердий стан – найчастіше мономер [RMgX(Et2O)2];
– розчини в діетиловому етері:
– RMgCl – димери
Et2O Cl R
Mg Mg
R Cl OEt2
– RMgBr, RMgI у конц. розчинах – переважно вищі лінійні
агрегати, хоча можливі і димери
OEt2
Mg X
R
n
– RMgBr, RMgI у розв. розчинах – мономер [RMgX(Et2O)2];

– рівновага Шленка є несуттєвою (константа рівноваги ~102):
[R2Mg(Et2O)2]+ [MgX2(Et2O)2]  2[RMgX(Et2O)2]
– розчини у ТГФ – мономери [RMgX(THF)2], суттєву роль
відіграє рівновага Шленка (константа рівноваги ~4):
[R2Mg(THF)2] + [MgX2(THF)4]  2[RMgX(THF)2] + 2THF
75
Одержання реактивів Гриньяра (PhMgBr). У круглодонну
тригорлу колбу об’ємом 300 мл, обладнану зворотнім
холодильником, мішалкою та крапельною воронкою, вміщують
стружки магнію (3 г, 0.125 моль). Магній активують йодом. Після
охолодження у колбу приливають абсолютний етер (20 мл) та
невелику кількість бромобензену (2–3 мл із 20 г (0.127 моль), що
взято для синтезу). Коли розпочнеться екзотермічна реакція,
вмикають перемішування та прикрапують розчин решти
бромобензену в абсолютному етері (25 мл), регулюючи швидкість
додавання розчину так, щоб етер слабо кипів. Після додавання всієї
кількості бромобензену колбу нагрівають на водяній бані 30 хв. По
закінченню реакції у колбі не залишається стружок магнію, і
утворюється розчин фенілмагнійброміду.
Побічні реакції при одержанні реактивів Гриньяра:

– реакція типу Вюрца;
– реакція елімінування.
Реакції реактивів Гриньяра:

– реакції із сполуками, що містять активний гідроген
(гідроген, що зв’язаний з гетероатомом, в тому числі в енольних
формах -дикарбонільних сполук, а також в термінальних алкінах,
циклопентадієні та його бензопохідних):
RMgX + R´H  R´MgX + RH
– реакції нуклеофільного заміщення
– з сполуками типу R´X (препаративне значення має лише у
випадках R – арил, R´ – алкіл):
RMgX + R´X  RR´ + MgX2
– з епоксидами, оксетанами тощо:
O RMgX OMgX H+ OH
R R
R1 R1 R1
– з ортоестерами (реакція Бодро – Чичибабина)
RMgX + R´С(OEt)3  RR´С(OEt)2 + EtOMgX
– реакції приєднання до кратних зв’язків
– в альдегідах та кетонах:
76
O RMgX OMgX H+ OH
R1 R2 R1 R2 R1 R2
R R
– в естерах:
O RMgX OH H+ OH
R2 R1 R
R1 O R1 R
R R
– в амідах (низька реакційна здатність та схильність до
енолізації, метод ефективний для R1 = H):
O OMgX
RMgX H+ O
R2 R2
R1 N R1 N R1 R
R2 R
R2
– в хлорангідридах (метод ефективний лише при наявності
певних стеричних перешкод у продукті, а також коли
R1 = NR´2 чи OR´):
O RMgX O
R1 Cl -70 oC R1 R
– в імінах:
R2 XMg R2 R2
N RMgX N H+ HN
R1 R1 R R1 R
– в нітрилах:
MgX
N RMgX N H+ O
R1 H2O R1
R1 R R
– в ,-ненасичених кетонах та похідних карбонових кислот
(конкуренція 1,2- та 1,4-приєднання!):
RMgX _ MgX+ H+
EWG
EWG EWG
H2O R
R
– в CO2 та СS2:
RMgX + CO2 RCOOMg
77
RMgX + CS2 RC(S)SMg
– побічні процеси в реакціях приєднання до кратних зв’язків
(іноді стають основними процесами):
– відновлення;
– енолізація.
– реакції з окисниками
– киснем та пероксидами:
RMgX + O2  ROOMgX
ROOMgX + RMgX  2ROMgX
–сіркою та її сполуками, а також сполуками селену:
RMgX + S  RSMgX
RMgX + (R´S)2  R´SMgX + RSR´
– галогенами та їх сполуками (X2, NBS, TsCl, C2Cl6 та ін.):
RMgX + X2  RX + MgX2
– одержання елементоорганічних сполук (EXn –сполука металу,
менш активного за магній або ж неметалу, яка не виступає
окисником):
mRMgX + EXn  RmEXn–m + mMgX2
Реакція Реформатського:
R OH OR'
O етер
OR' + Zn +
X R1 O
R1 R2 R2
O R
Cl
Me3Al
? ?
1
(C5H5)2ZrCl2 Pd(PPh3)4
(20% mol.)
78
Br
Mg CO2
? ?
2 C2H5Br
H
N SiMe3
CH3(CH2)13Br NIS
? ?
?
NaH Pd(PPh3)2Cl2
CuI, піперидин
NaOH/H2O
Br
3
(C2H5)CMo(NC6H2(tBu)3)
O
? ? ?
п-нітрофенол
Pd2(dba)3, CuI, TEA
CHBr3 CH3Li
? ? хіральна
4 KOtBu
(iPr)3C6H2SO2NHNH2 2BuLi BuBr

? ? ?
5
-55-0 oC
O
Mg Bu2SnCl2
? ?
6 Br
THF
79
O
PhMgBr H2SO4
O ? ?
7 H2O
Ph
O
1. NH
MgBr
O
O ? ?
2. N2H4
8 TsCl
py
O
O
похідна 2-азабіцикло[3.3.0]окт-3-ену ?
PdCl2(CH3CN)2
Na2CO3, LiCl
Mg Ph2C=O H2SO4
Cl ?
? ?
9 H2O, нагрівання
Mg HCOOEt
10 Br ? ?
Br
Mg 1. CH3CHO
? ?
11 2. NH4Cl/H2O
Cl
80
COOH
HO
MeOH PhMgBr
? ?
CH3C(O)Cl надлишок
Ac2O
12 нагрівання
HO CrO3
KOH
? ? ?
H2O AcOH
1. O
Mg
CH3Cl ? ?
13
2. NH4Cl, H2O
Mg PhC(O)OOtBu TsOH
? ? ?
14 Br
S
Cl 1. MeLi (1 eq), -60 0C
15 ?
2. ClCOOEt
B(OMe)3 H2O2
Br Mg ?
? ?
16 (1 eq) AcOH
O
MeOOC Cl
Mg CdCl 2
O
17 Br ? ? ?
81
Cl
Mg 1.
Cl
Br ? ?
18 Ni(dppp)Cl2
2. нагрівання
3. HCl, H2O
Br Mg 1. PhCN
? ?
19
2. MeOH
Mg S8 MeI
? ? ?
20 I
S
Mg HC(OEt)3 H2SO4
Br ?
? ?
21 H2O
O
Mg H2SO4
22 Br ? ? ?
H2O
23 Cl Na H2O2 HCl
PhMgBr
3 ? ? ? ?
AsCl3 кип.
24 CN
CH3MgCl HCl
? ?
H2O
кип.

82
25 NH2
1. LiNEt2, HMPA H+
O
? ? ?
2. O обережно
O (не містить N)
Br
Ph3P=CH2
1.
MgBr H+
?
Dihydrotagetone ?
2. CrO3 - py
Tetrahedron Lett., 1976, 1379.
26 1. n-PrMgBr 1. NaN3 PhSiH3
? ? ?
CN 2. H+ 2. PPh3 хіральний кат.
Cl
Boc2O
TFA 1. sec-BuLi, TMEDA

? ?
N 2. Me2SO4
H
Solenopsin
J. Org. Chem. 1998, 63, 6344.
27 1. Mg
Br ?
2. HCOOEt
3. PCC
J. Am. Chem. Soc., 2006, 128, 12656.
28 O
1. O
MgBr KHSO4
? ? Miltirone
150 0C
O 2. [O]
J. Org. Chem. 1990, 55, 5013 (див. також J. Org. Chem. 1985, 50, 4996)
83
29
OHCCOOtBu
+ ?
S NH 4Е sieves
2 HCl TFA
O ? ? ? (S-ізомер)
MeOH
tBuLi MgBr2 (не містить S)
? ?
Br
Org. Lett. 2004, 6, 3659
30
O
N N
1. + O N
Cl N O
EtMgBr
N COOH ? ?
Cbz 2. MeONHMe HCl
J. Org. Chem. 2001, 66, 2534–537
31 Ph
PhMgBr
?
(-)-спартеїн
(S-ізомер)
O O O -78 0C
Angew. Chem. Int. Ed. 2002, 41, 1057–059.
32 O
Cl
(Me2NCH2CH2)2O Cl N
MgBr ?
?
-60 0C
Org. Lett. 2005, 7, 5593–595.
33
O B(OH)2 MW
+ O + ?
OH O 120 0C
N NH2
Synlett 2005, 1009–1011.
34 I iPrMgCl BocN=C(COOEt)2 HCl
? ? ?
Br (1.1 екв) (3 екв)
84
Synthesis 2002, 63–64
35
Ph N
1. BuLi Ph3P=CH2
? ? ?
N 2. (COOEt)2
3. KOH H2
4. CH2N2 Pd-C
BrCH2CH2Br
Minovine ?
(5 конденсованих кілець) K2CO3
J. Am. Chem. Soc. 1973, 95, 7146.
36 1. sec-BuLi
Me3Si Br
?
2.
O
J. Am. Chem. Soc. 1988, 110, 2248–2256
37 H2N COOH NaBr, NaNO2 MeOH
? ?
H2SO4, H2O H2SO4 (кат.)
Ph
1. Zn, BrCH2CH2Br (кат.)
2. CH2=NBn2+ OOCCF3-
1. LiOH Pd-C
? ? ?
2. Boc2O HCOONH4
K2CO3
J. Org. Chem., 2006, 71, 3332–3334

38
MgBr
O COOMe ?
N (1 екв)
Cbz
Org. Lett. 2004, 6, 1329
85
ЕЛЕКТРОФІЛЬНЕ ТА НУКЛЕОФІЛЬНЕ ЗАМІЩЕННЯ В
АРОМАТИЧНОМУ РЯДУ
1. Електрофільне заміщення.
Ароматичність. Критерії ароматичності. Неароматичність.
Антиароматичність. Гомоароматичність. Небензоїдні ароматичні
системи.
Механізми електрофільного заміщення в ароматичних сполуках
(, -комплекси). Вплив замісників в ароматичному ядрі на
реакційну здатність ароматичних сполук і на напрямок вступу
другого замісника. Стереоелектронні ефекти замісників
(індуктивний, мезомерний та стеричні ефекти, їх якісна та кількісна
оцінка). Узгоджена та неузгоджена орієнтація замісників.
Нітрування. Агенти та умови нітрування. Вплив замісників на
легкість нітрування ароматичних сполук. Побічні реакції при
нітруванні ароматичних сполук (амінів, фенолів).
Нітрозування ароматичних сполук. Нітрозування фенолу та N,N-
диметиланіліну.
Сульфування. Агенти сульфування. Оборотність реакції
сульфування. Вплив температури та характеру замісників на перебіг
реакції сульфування (бензен, гомологи бензену, нафтален,
антрахінон, фенол, нафтол, анілін та ін.). Особливості виділення та
ідентифікації сульфокислот. Функціональні похідні сульфокислот
(сульфохлориди, сульфоаміди, естери).
Галогенування. Агенти галогенування. Умови введення галогену
в ароматичне ядро та бічний ланцюг. Механізми цих реакцій та
відмінності в рухливості атомів галогену в обох групах сполук.
Фторування ароматичних сполук, фторуючі агенти. Сполуки
багатовалентних галогенів.
Реакції з утворенням нових С–С зв’язків.
Алкілювання ароматичних сполук за Фріделем – Крафтсом.
Агенти алкілювання. Каталізатори для реакції Фріделя – Крафтса.
Селективність реакції. Побічні реакції при алкілюванні.
Ацилювання за Фріделем – Крафтсом. Агенти ацилювання.
Селективність реакції.
86
Синтез ароматичних альдегідів та кетонів. Формілювання за
Гатерманом – Кохом, Гаттерманом, Вільсмейєром, Раймером –
Тіманом. Синтез ароматичних та жирноароматичних кетонів за
реакцією Губена – Хеша. Конденсація ароматичних сполук з
формальдегідом. Реакція гідроксиметилювання, хлорометилювання
та амінометилювання.
Карбоксилювання ароматичних сполук. Синтез салицилової та п-
гідроксибензойної кислот за Кольбе – Шміттом.
2. Нуклеофільне заміщення.
Механізми нуклеофільного заміщення в ароматичних сполуках.
Механізм приєднання-відщеплення (SNAr) з утворенням -
комплексів (комплекси Мезенгеймера). Умови стабільності
комплексів Мезенгеймера, особливості заміщення атомів галогенів
та гідрогену. Правила орієнтації заміщення. Заміна сульфогрупи на
гідрокси- та ціаногрупи. Нуклеофільне заміщення за механізмом
SN1. Вікаріозне нуклеофільне заміщення. Механізм ANRORC
(розкриття циклу при приєднанні нуклеофільного агента з
наступною рециклізацією).
Ариновий механізм (відщеплення-приєднання). Будова, методи
утворення та реакції дегідробензолу. Правила орієнтації заміщення.
Радикальне нуклеофільне заміщення. Стадії механізму SRN1.
Карбаніонні нуклеофіли. Нітрогеновмісні нуклеофіли. Оксигено- та
сульфуровмісні нуклеофіли.
Розширене правило Хюккеля: ароматичними є плоскі циклічні

повністю спряжені системи з кількістю -електронів 4n+2.
Критерії ароматичності:
– підвищена термодинамічна стійкість у порівнянні з
відповідним полієном;
– схильність до реакцій заміщення, а не приєднання;
– наявність кільцевих струмів, що проявляються в ЯМР
спектрах.
Енергія резонансної стабілізації бензену – 36 ккал/моль.
87
Механізм електрофільного заміщення в ароматичному ядрі:
-комплекс
E+ E
E+
H E H E H E
+ +
-комплекс
Ряд реакційної здатності субстратів (у порядку її падіння):
O NR2 NH2 OH OR R X EWG
нітрування , сульфування , галогенування
реакція Фріделя - Крафтса

реакція
Гатермана - Коха
реакції
Кольбе - Шмітта, реакція Гатермана
Раймера - Тімана
реакція
Губена - Геша
реакція
Вільсмайєра- Хаака
хлорометилювання
гідроксиметилювання , азосполучення
88
Правила орієнтації:
– активуючі о-, п-орієнтанти (І роду): NR2, NHR, NH2, NHCOR,
OH, OR, OCOR, R;
– дезактивуючі о-, п-орієнтанти (І роду): I, Br, Cl, F;
– дезактивуючі м-орієнтанти (ІІ роду): CF3, NR3+ COR, CHO,
CN, COOR, COOH, SO3H, NO2.
Групи, що схильні до іпсо-заміщення: Me3Si, I, R3C, SO3H.
Основні реакції електрофільного заміщення

Агенти нітрування (введення групи NO2):
– для малоактивних субстратів: HNO3 – H2SO4 (нітруюча суміш),
нітрати лужних металів чи амонію – H2SO4,
– для достатньо активних субстратів: HNO3 (димляча,
концентрована, розведена), HNO3 – AcOH;
– інші агенти: N2O5 – H2SO4, NO2+BF4– (N2O5 – BF3), HNO3 – Ac2O.
Агенти сульфування (введення групи SO3H):

– SO3, H2SO4–SO3, H2SO4, HSO3Cl, SO3py.
– Реакція сульфування є оборотньою!
Агенти галогенування (введення атому галогену):

– Cl2 – FeCl3, Cl2 – AlCl3;
– Br2 – FeCl3 та інші кислоти Льюїса, Br2, діоксандибромід;
– I2 – HNO3, I2 – H2O2 – AcOH, I2 – SO3, I2 (для амінів та
фенолів);
– F2/N2, CF3OF, CH3COOF, (CF3SO2)2NF
Алкілювання за Фріделем – Крафтсом (введення алкілу):

– реагенти – алкілгалогеніди, алкени, спирти, епоксиди;
– каталізатори – кислоти Льюїса (AlCl3), протонні кислоти;
– недоліки – поліалкілювання, перегрупування карбокатіонного
інтермедіату, перегрупування та дезалкілювання субстрату.
Ацилювання за Фріделем – Крафтсом (введення ацилу), реагенти:

– хлорангідриди або ангідриди – AlCl3;
– карбонові кислоти – ПФК.
89
Реакції формілювання (введення CHO)
– Гатермана – Коха: CO – HCl – AlCl3, реагує HCO+,
утворюється пара-ізомер;
– Гатермана: Zn(CN)2 – HCl, реагує HCNH+, утворюється
пара-ізомер;
– Вільсмайєра – Хаака: DMF – POCl3, реагує ClCH=NMe2+,
утворюється пара-ізомер;
– Раймера – Тімана: CHCl3 – KOH, реагує CCl2, утворюється
орто-ізомер.
Реакція Губена – Геша (введення ацильної групи (RCO)):

– реагент – RCN – HCl – ZnCl2 в етері.
Агенти гідрокси-, хлоро-, амінометилювання (введення груп

CH2OH, СH2Cl, СH2NR2 відповідно)
– гідрокси-: CH2O – NaOH;
– хлоро-: CH2O – HCl – ZnCl2;
– аміно-: CH2O – R2NH – H+.
Реакція Кольбе – Шмітта (введення групи COO– у феноли)

– CO2 – NaOH (LiOH): саліцилові кислоти;
– CO2 – KOH: п-гідроксибензойні кислоти.
Механізм нуклеофільного заміщення SNAr:

Y Nu
Y Nu Y Nu Y Nu
Nu- _ _
_
-комплекс
(комплекс Мейзенгеймера)
Ряд реакційної здатності нуклеофугів:
F > NO2 > OTs > SO2R > Cl > Br > I
Ряд реакційної здатності нуклеофілів:

NH2– > ArS– > RO– > R2NH > ArO– > OH– > NH3 >
> I– > Br– > Cl– > H2O > ROH
90
Активуюча дія груп у о-, п-положеннях:
Група Активуюча дія
N2+ Активує заміну галогену за кімнатної
температури
кватернізований Активує реакцію з сильними нуклеофілами за
азиновий нітроген кімнатної температури
NO, Активує реакцію з сильними нуклеофілами
NO2, при 80–100 С
азиновий нітроген
SO2Me, За присутності групи NO2 у о-, п-положеннях,
NMe3+, активує реакцію з сильними нуклеофілами за
CF3, кімнатної температури
CN,
CHO
COR, За присутності групи NO2 у о-, п-положеннях,
COOH, активує реакцію з сильними нуклеофілами
SO3– при 40–60 С
Ариновий (бензиновий) механізм
Y Y Nu Nu
Nu- _
-Y- _
NuH
-NuH -Nu-
Ряд реакційної здатності нуклеофугів:

Br > I > Cl > F
Правила орієнтації (для EWG враховується лише індуктивний

ефект):
EWG
EWG Nu-
Nu-
мета- мета-
Y Y
EWG
Nu-
пара- + мета-
(трохи більше пара-)
Y
91
Механізм аніон-радикального нуклеофільного заміщення SRN1:
._ ._
Y Y Nu
.
e- -Y- Nu-
._ ._
Nu Y Nu Y
+ +
Ініціатори реакції: h (електрон від нуклеофілу), Na/NH3(рід), солі

металів у низьких ступенях окиснення
Реакційна здатність нуклеофугів:

I > OTf > Br > Cl >> F
Механізм SN1 в ароматичному ряду:

Y
+
+ Y
Nu
+
_
+ Nu
Допустимі нуклеофуги:
N2+, OTf (у стерично утруднених субстратах).
92
Метал-каталізоване нуклеофільне заміщення:
Y Nu
Y [M] [M] Y
[M] Nu- - [M]
- Y-
Сполуки металів (зазвичай комплексні):

– CuІ (реакція Ульмана та її модифікації);
– Pd0 (реакція Бухвальда – Хартвіга).
Ряд нуклеофугів:
I > OTf > Br > Cl >> F
Вікаріозне нуклеофільне заміщення:§

R B R R R
H
R Y H Y Y _ BH
_ B BH
_
_ _
Y _
B
_
EWG EWG EWG EWG EWG
Механізм ANRORC (на прикладі похідних піримідину):
N NH2 N N _
Y N
H2N
N Y N Y H2N Y N H2N
H N
_
NH2 NH3
N N NH3 N N
_
N NH2 N NH NH2 N N HN
H H N
§
B– – будь-яка основа достатньої сили, присутня у реакційній суміші
(зокрема нуклеофіл); зазвичай група R – EWG
93
OH (CF3SO2)2O SH
?
1 Pd(OAc)2, NaHMDS
py, CH2Cl2, -10 0C
Cl
(R)-Tol-BINAP, 100 0C
O KOH C6H5Br, 200 0C
?
2 Cu
OH
Ph Ph
I Ph Ph
K2S2O8 C6H6 NH4OH
COOH O
3 ? ? ? С16H24
H2SO4
COOH O O NaH
+
4 CuBr
Br
NO2
PhCH2SH SO2Cl2
Cl
?
5 py, MeOH
O2N
NO2
I 1. t-BuLi Br
6 ?
2. ZnCl2
Pd(PPh3)4
94
HO N SH Ni-Ra
7 N
Br2 NaOH
?
(1 екв) Cu, Cu2O
8
280 0C
Lieb. Ann. Chem. 1956, 601, 181
NO2
Br2, Fe
9
140 0C
OH
Cl
10
Cu, KOH, 150 0C
O2N
SO2NH2
HCl H2SO4-H2O
?
11 H2O2 180 0C
NH2
CN
O
12
KHMDS
F
THF, 60 oC
95
OH
Br2
13 HOAc
NO2
OH ICl (2 eq)
14 HOAc
COOH
HNO3
MeO CHO
15 20 0C
MeO
COOMe HNO3
16 H2SO4, 10 0C
HNO3
N
17 H2SO4, 5 0C
1. H2SO4-H2O
18 2. 190 0C
NH2
NHAc HSO3Cl
19
96
OH NaNO2
20 H2SO
Tl(OOCCF3)3 KI
21 ?
Cl Cl KNO3 (2 eкв) NH3 Na2S2
? ?
22 H2SO4 140 0C
23 HNO3 H2
?
H2SO4, HOAc Ni-Ra

24 OH H2SO4 NaOH Br2 1. H2SO4
? ? ?
(2 eкв) 2. 200 0C
25
Cu(OAc)2 t-BuOK H2
3 ? ?
py Pd-CaCO3

26 NH2 HNO3
H2SO4
MeO
J. Med.Chem. 1995, 38, 1786–1792
27
NH2 O . Br
2
O
Synth. Commun. 2007, 37, 581–585

97
28
OH
(PhO)3Al
J. Org. Chem. 1957, 22, 642
29 OH
HO3S SO3H HNO3
H2SO4
SO3H
Chem. Ber. 1881, 14, 2028
30 O
POCl3
OH
+ N
OH
O
Monatsh. Chem. 1950, 81, 480
31
HSO3Cl
Angew. Chem. 2012, 124, 3989–3993

32 I SO3
CCl3F
Rec. Trav. Chim. Pays-Bas. 1982, 101, 390–392
33 OH CsSO3OF
BF3
J. Org. Chem. 1985, 50, 3609–3612
98
34 t-BuOCl
SiO2
Synthesis 1985, 1155–1156
35
H O
N O N
Cl
F3COOH
J. Chem. Soc. Perkin Trans. 2, 1988, 385–392
36 O
Cl Cl
OH Cl Cl
Cl Cl
Tetrahedron 1982, 38, 2339–2346

37 OMe HCHO
O
HCl
HO OMe HOAc
J. Am. Chem. Soc. 1981, 103, 4231–4239
38 O
O
+ HCHO
N
O O
HCl, ZnCl2
Monatsh. Chem. 1986, 117, 511–532

39 Br
HCHO
O
HCl
J. Org. Chem. 1984, 49, 4995–4997

40 H
N
OH N
H
Cl HCHO
Macromol. 2012, 45, 4046–4053
99
41 O
AlCl3
N
2900C
O
Gazz. Chim. Ital. 1933, 63, 489
42 O
HNO3
NH
H2SO4
MeO
Indian J. Chem. Sect B 2006, 45, 1756–1758
43 NH2
HNO3
H2SO4
J. Chem. Soc. 1893, 63, 1057

44
O * Br
2
O
HO
Synth. Commun. 2007, 37, 581–585

45
OH
H2SO4
J. Org. Chem. 1955, 20, 1232
46
O N
Cl
F3COOH
100
47 O
O
Cl
O
AlCl3
J. Organomet. Chem. 2009, 694, 2402–2408
48 O
F
O
O
J. Org. Chem. 1984, 49, 806–813
OH HCHO
49
MeNH2
J. Chem. Res. Synop. 2007, 34–37
101
АРОМАТИЧНІ АМІНИ ТА ДІАЗОСПОЛУКИ
Методи добування ароматичних амінів. Відновлення

ароматичних нітросполук в нейтральному, кислому та лужному
середовищах. Добування нітрозо-, азокси-, гідразосполук та N-
арилгідроксиламінів. Перегрупування N-фенілгідроксиламіну та
гідразосполук (бензидинове та семідинове перегруппування).
Парціальне (часткове) відновлення полінітросполук.
Діазотування ароматичних амінів. Агенти та механізм реакції
діазотування. Умови та контроль реакції діазотування. Порівняння
поведінки первинних, вторинних, третинних амінів (аліфатичного та
ароматичного ряду) в умовах реакції діазотування. Побічні процеси
при діазотуванні ароматичних амінів. Особливості діазотування
діамінів та амінофенолів. Будова діазосполук.
Властивості діазосполук. Реакції діазосполук без виділення
азоту. Відновлення діазосполук. Триазени, перегруппування
триазенів. Реакція азосполучення та її механізм. Діазоскладова та
азоскладова реакції азосполучення. Вплив замісників та умов реакції
на швидкість азосполучення. Умови азосполучення з амінами та
фенолами. Азобарвники. Субстантивні, льодяні та протравні
азобарвники. Застосування азобарвників в аналітичній хімії
(метилоранж, конго червоний) та промисловості.
Реакції заміщення діазогрупи. Гетеролітичний та гомолітичний
розпад діазосполук. Заміна діазогрупи на гідроксил, алкоксил,
водень. Заміна діазогрупи на флуор (реакція Шимана), галогени,
ціано-, родано- та нітрогрупи (реакція Зандмейєра), на арильні групи
(реакція Гомберга). Реакції Несмєянова та Меєрвейна.
Одержання аліфатичних діазосполук (синтез діазометану).
Реакції діазометану як основи, нуклеофіла, донора карбенів.
Агенти відновлення ароматичних нітросполук:

– до амінів:
H2 – Pd-C, PtO2 або Ni–Ra;
Zn, Sn або Fe – HCl або AcOH;
102
N2H4 – Pd-C;
SnCl2, TiCl3;
NaHS, (NH4)2S, (NH4)2Sx (парціальне відновлення);
NaBH4 – CoCl2;
Na2S2O4.
– до гідроксиламінів:
Zn – H2O (або NH4Cl);
– до азосполук:
LiAlH4; Zn – NaOH.
– до гідразосполук:
Zn (надл.) – NaOH.
Механізм відновлення нітросполук

– у кислому середовищі:
O +O O OH
N N HN NH2
2H+; 2e- 2H+; 2e- 2H+; 2e-
-H2O -H2O
нітрозо- арил-
сполука гідроксиламін
– у лужному середовищі:
O +O O HO
N N NH
+O
H2O; 2e- 2H2O; 2e- -H2O N
-2OH- N
-2OH-
азокси-
сполука
H2O; 2e-
-2OH-
NH2
2H2O; 2e- NH 2H2O; 2e- N
2 N
-2OH- HN -2OH-
гідразо- азо-
сполука сполука
103
Механізм діазотування:
OH
N
+ NO NO N +
NH2 H2N HN N N
NOX H+ H+
-H2O
- X-
Реагенти діазотування:
– NaNO2 – водні HCl, HBr, HI, H2SO4;
– NOHSO4 – H2SO4, H2SO4+AcOH, H2SO4+H3PO4;
– RONO – спиртові HCl, HBr або BF3Et2O
Діазотуючі частинки:
NO+ (pH < – 3) > H2O–NO+ (pH = – 3…1) >
> NOCl > NOBr (у присутності Cl–, Br–) >
> N2O3 (pH = 1…3) > AcONO > HNO2
Одержання солей діазонію (PhNN+Cl–). В стакані розчиняють

свіжоперегнаний анілін (2.5 мл, 26 ммоль) у суміші води (5 мл) та
конц. соляної кислоти (7 мл). При зовнішньому охолодженні льодом
(5 – 10 С) до отриманого розчину поступово приливають розчин 2 г
(29 ммоль) нітриту натрію у воді (10 мл). Коли більшу частину
нітриту додано, наявність надлишку нітритної кислоти контролюють
за допомогою йодокрахмального паперу. Якщо проба є негативною,
додають нову порцію розчину нітриту натрію. Реакцію можна
вважати завершеною тоді, коли проба на нітритну кислоту є
позитивною упродовж декількох хвилин після додавання останньої
порції нітриту.
Особливості діазотування:
– сульфанілової кислоти: її лужний розчин, що містить NaNO2,
повільно додають до надлишку розчину мінеральної кислоти при
охолодженні;
– м-фенілендіаміну: розчин його гідрохлориду приливають до
розчину NaNO2 і HCl;
104
– о-фенілендіаміну: його розчин в AcOH додають до розчину
NOHSO4;
– п-амінофенолу: NaNO2 – CuSO4;
– 4-нітро-2-ціаноаніліну: NOHSO4 – AcOH або H3PO4.
Стабільність солей діазонію (а отже, реакційна здатність у

реакціях із втратою азоту):
– мета-положення: EWG стабілізують, EDG дестабілізують;
– орто-, пара-положення: і EWG, і EDG стабілізують.
Реакційна здатність у азосполученні:

– сприяють EWG у орто-, пара-положеннях.
Реакції солей діазонію без виділення азоту:

– відновлення:
ArN2+ + Na2SO3  ArNHNH2
– окиснення:
ArN2+ + OH– + H2O2  ArNHNO2
– азосполучення (феноли – рН = 8–9, аніліни – рН = 3–4).
С6H5OH + ArN2+  п-HOC6H4N=NAr
Реакції солей діазонію з виділенням азоту:

– заміна на ОН (виходи помірні):
ArN2+ + H2O ArOH (нагр.)
– заміна на F (реакція Шимана):
ArN2+ BF4– ArF (нагр.)
– заміна на Н (H3PO2; нагр. у циклічних етерах чи DMFA):
ArN2+ + H3PO2  ArH
– заміна на I, N3:
ArN2+ + KI  ArI
ArN2+ + NaN3  ArN3
– реакція Зандмейєра (заміна на Cl, Br, CN); заміна на NO2:
ArN2+ + CuX  ArX
ArN2 + Cu+ + NaNO2 ArNO2
+
– заміна на SO2Cl:
ArN2+ + CuCl2 + SO2 + HCl  ArSO2Cl
– заміна на SR (для SH – EtOCS2Na або Na2S2)
ArN2+ + RS–  ArSR
105
– реакція Меєрвейна:
ArN2+ X - HX
Ar
EWG Ar EWG
CuX EWG
– реакція Гомберга – Бахмана:
ArH + ArŃ2+ + OH–  ArAr´
Одержання діазометану:
O
N KOH + +
H2N N H2C N N H2C N N
Реакції діазометану:
– як основи:
RCOOH + CH2N2  RCOOMe + N2
– як нуклеофілу:
RC(O)Cl + CH2N2 + Et3N  RC(O)CH=N+=N–

O O
+ CH2N2
n n
– як донора карбену:
h
R + CH2N2 R
або нагр.
або [M]
– як 1,3-диполярної сполуки:
H
N
N
EWG + CH2N2
EWG
106
O2 N COOH
NH2 NaNO MeNH2 NO2

1 2
? ? ?
HCl
NH2 NaNO2 SO2 1. NaOH
? ? ?
H2SO4 FeSO4 2. H2, Pd-C
NO2
H3PO4 Cu
NaNO2, H2SO4
2
H2O, гліцерол
? ?
NH2 iAmONO нагрівання
? ?
3 Cl3CCOOH кат.
COOH
H2, Pd-C HNO3 NaNO2

NaN3 170 oC
4 ? ? ? ? ?
NO2 H2SO4 H2SO4
(конц!)
NH2 NaNO2 PhNMe2
? Метиловий червоний
5 HCl
COOH
107
NH2 Me2NH
NaNO2
? ? ?
6 HCl Na2CO3 p-TsOH
NO2
NH2
NaNO2 SO2
? ?
7 HCl CuCl
CF3
NH2 NaNO2
O
8 ? ?
HCl TiCl3
Cl
HOOC NaNO2 SO2 - H2O
? ?
HCl
H2N
HCl водн.
9 нагрів.
P POCl 3
? ? ?
HI py
OH
PhN2+Cl-
1.NaOH водн
10 ? ?
2. NaHSO3
3. HCl
NH2 1. NaNO2, HCl 165 oC
? ?
11 2. HPF6
Br
108
Br
NH2
NaNO2 1. CH2=NOH
? ?
12 HCl CuSO4, Na2SO3
NaOAc, H2O
2.HCl конц.
+
N2 NaAsO2 HCl
? ?
13 BF4- CuCl
O2N
CHO
SnCl2 NaNO2 CuCl
? ? ?
14 HCl HCl HCl
NO2
COOH
Br2 NaNO2 Br Br
? ?
15 (не містить Br) HCl водн. H2SO4
H3PO2
Br
CHO
HNO3 H2 H2SO4
MeOH
? ? ? ?
H2SO4 HCl Ni-Ra NaNO2
16 H2SO4
Me2SO4 H2O
? ? ?
NaOH нагрівання
NO2
NaNO2 NaNO2
17 ? ?
HBF4, H2O Cu, H2O O N
2
109
NaNO2 EtOCS2K 1. KOH
? ? ?
18 HCl водн 40-45 oC 2. H2SO4, H2O
NH2
COOH NaNO2 [Cu(NH3)2]2SO4
? ?
19 нагрівання
NH2 HCl водн
COOH NaNO2 Na2S2 Zn
? ? ?
20 HOAc
NH2 HCl водн.
Mg (PhO)2P(O)N3
21 Me3Si Cl ? ?
O
HCOOEt TsN3
? ?
22 NaH
Org. Synth. 1959, 39, 27 Org. Synth. 1963, Coll. Vol. 4,

23 O O
TsN3 NaOMe
O ? ?
MeOH
24 O
Me3SiCl N2CHCO2Me NEt3.HF
? ? ?
TEA Cu(acac)2
1H ЯМР: 9.53 м. ч.
ІЧ: 1739, 1730 см-1
110
25
1. ClCOOEt, TEA CF3COOAg

O ? ?
OH 2. CH2N2 TEA
O N
H
O
26 O
CH2N2 Rh2(OAc)4 Al2O3
Cl ? ? ?
1H ЯМР кінцевого продукту: 2.50 (м, 2H), 2.70 (м, 2H),

2.78 (д, 2H), 5.38 (дт, 1H), 6.09 (дд, 1H), 6.47 (дд, 1H),
6.68 (д, 1H)
27 S 1. Cl2, AcOH CH2N2
? ?
S S 2. H2O TEA
1H ЯМР кінцевого продукту: 3.17 (дд, J = 9.5 та 5.5 Гц),

3.75 (т, J = 9.5 Гц), 4.85 (дд, J = 9.5 та 5.5 Гц)
111
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна:
1. Ковтуненко В.О, Іщенко В.В., Тилтін А.К. Нуклеофільне
заміщення при насиченому атомі вуглецю. Навчальний
посібник для студентів хімічного та біологічного факультетів. –
К.: Редакційно-видавничий центр “Київський університет”, 1997.
– 53 с.
2. Хиля О.В., Воловенко Ю.М. Аліфатичні аміни та амінування.
Навчальний посібник для студентів хімічного та біологічного
факультетів університетів. – К.: Редакційно-видавничий центр
“Київський університет”, 2007. – 44 с.
3. Горічко М.В., Пивоваренко В.Г. Органічна хімія. Реакції
карбонільних сполук. – К.: Редакційно-видавничий центр
“Київський університет”, 2012. – 351 c.
4. Воловненко Т.А., Воловенко Ю.М. Окиснення органічних сполук.
Навчально-методичний посібник. – К.: Редакційно-видавничий
центр “Київський університет”, 2007. – 40 c.
5. Войтенко З. В. Відновлення органічних сполук. Навчальний
посібник для студентів хімічного та біологічного факультетів
університетів – Київ: Редакційно-видавничий центр “Київський
університет”, 2007. – 80 с.
6. Іщенко В.В., Ковтуненко В.О. Синтези на основі магній- та
цинкорганічних сполук. Навчальний посібник для студентів
хімічного та біологічного факультетів університетів. – К.:
Редакційно-видавничий центр “Київський університет”, 2004. –
30 с.
7. Горічко М.В. Металоорганічні похідні гетероциклічних сполук.
Навчальний посібник для студентів хімічного факультету. – К.:
Редакційно-видавничий центр “Київський університет”, 2008. –
33 с.
8. Корнілов М.Ю., Гордієнко О.В., Воловенко Ю.М. Електрофільне
та нуклеофільне заміщення в ароматичному ядрі. Навчальний
посібник для студентів хімічного факультету. – К.: Редакційно-
видавничий центр “Київський університет”, 2009. –110 с.
9. Горічко М.В. Ароматичні аміни та діазосполуки. Навчальний
посібник для студентів хімічного та біологічного факультетів
112
університетів. – К.: Редакційно-видавничий центр “Київський
університет”, 2007. – 19 с.
10. Марч Дж. Органическая химия. В 4-х т. – М.: Мир, 1987.
11. Реутов О.А., Курц А.Л., Бутин К.П. Органическая химия. В 4-х
частях. – М.: Бином. Лаборатория знаний, 2004.
12. Робертс Д., Касерио М. Основы органической химии. В 2-х т. –
М., 1978. Т. 1 – 836 с. Т. 2 – 882 с.
13. Агрономов А. Е. Избранные главы органической химии. – М.,
1990. – 560 с.
14. Сайкс П. Механизмы реакций в органической химии. – М.,
1991. – 448 с.
15. Моррисон Р., Бойд Р. Органическая химия. – М.: Мир, 1974. –
1132 с.
16. Днепровский А.С., Темникова Т.И. Теоретические основы
органической химии. – Л.: Химия, 1991. – 560 с.
17. Терней А. Современная органическая химия. В 2-х т. – М.: Мир,
1981. Т. 1 – 678 с. Т. 2. – 651 с.
Додаткова:
1. Кери Ф., Сандберг Р. Углубленный курс органической химии. В
2 т. – М.: Мир, 1981.
2. Джоуль Дж., Миллс К. Химия гетероциклических соединений. /
Пер. с англ. Ф. В. Зайцевой и А. В. Карчава. –М.: Мир, 2004. –
728 с.
3. Джилкрист Т. Химия гетероциклических соединений. – М., 1976.
– 463 с.
4. Общая органическая химия / Под ред. Д. Бартона и У. Д. Оллиса.
В 9 т. / Пер. с англ. / Под ред. Н. К. Кочеткова. – М.: Химия. –
1985.
5. Бочков А. Ф., Смит В. А., Кейпл Р. Органический синтез – наука
и искусство. – М.: Мир, 2001. – 573 с.
6. Смит В. А., Дильман Н. Д. Основы органического синтеза. М.:
Бином. Лаборатория знаний, 2009. – 750 с.
7. Clayden J., Greeves N., Warren S., Wothers P. Organic chemistry. –
Oxford University Press, 2008. – 1512 pp.
8. Smith, M. B. Organic synthesis. – Academic Press: Elsevier Inc.,
2010. – 1506 pp.
113
ЗМІСТ
Вступ 3
Список умовних скорочень 5
Нуклеофільне заміщення в аліфатичному ряду 7
Аліфатичні аміни та амінування 24
Конденсація карбонільних сполук 36
Окиснення органічних сполук 50
Відновлення органічних сполук 62
Металоорганічні сполуки 74
Електрофільне та нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду 86
Ароматичні аміни та діазосполуки 102
Список рекомендованої літератури 112
114

Untitled

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Untitled

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Органічна хімія в реакціях

д-р хім. наук, проф. Войтенко З. В.,

Органічна хімія в реакціях: Навчальний посібник для студентів

У посібнику наведені практичі завдання, що стосуються

Поняття про порядок та молекулярність реакції. Загальний хід

Нуклеофіл – частинка, що в хімічній реакції виступає донором

Нуклеофуг – група, що відходить при реакції нуклеофільного

Ряд реакційної здатності субстратів у реакціях SN2:

бензильні алільні пропаргільні

Субстрати нуклеофільного заміщення при sp3-гібридному атомі

Способи активації спиртів як субстратів нуклеофільного

Нуклеофільне заміщення в похідних карбонових кислот.

Одержання похідних карбонових кислот реакціями нуклеофільно-

Похідна Вихідна сполука Реагенти

J. Org. Chem. 1967, 32, 634

J. Am. Chem. Soc. 1971, 93, 6873

J. Am. Chem. Soc. 1961, 83, 2399

Bioorg. Med. Chem. Lett. 2006, 16, 4679–4685

J. Chem. Soc. 1964, 1259

Tetrahedron Lett. 1971, 4741

Synthesis, 1983, 53–55

J. Am. Chem. Soc. 1963, 85, 2324

J. Org. Chem. 1983, 48, 2782–2784

Lieb. Ann. Chem 1924, 435, 194

Eur. J. Org. Chem. 2003, 138–150

J. Am. Chem. Soc. 1972, 94, 1639

J. Am. Chem. Soc. 1950, 72, 4869

Synth. Commun. 1992, 22, 773–782

J.Am. Chem. Soc. 1970, 92, 5175–5186

J. Am. Chem. Soc. 1964, 86, 3072

J. Org. Chem. 1964, 29, 742

J. Org. Chem. 1956, 21, 1232

J.Am. Chem. Soc. 1964, 86, 2014–2018

Synth. Commun. 1987, 17, 457–464

опт. активний рацемат

J. Am. Chem. Soc. 1967, 89, 4483–4487

Org. React. 1962, 12, 57–100

Амінування. Агенти амінування (амід натрію, амоніак, фталімід

Стратегічні напрямки введення амінної функції в органічні

Основність аліфатичних амінів (розчин):

Нуклеофільне заміщення за участі N-нуклеофілів:

– селективне одержання вторинних амінів

Амінометилювання – реакція Манніха:

Приєднання за Міхаелем амінів:

Відновлення† – відновне амінування:

Розщеплення нітрогеновмісних сполук:

Org. Synth. 1944, 24, 9 Org. Synth. 1955, Coll. Vol. 3, 88

Tetrahedron 1967, 23, 3563–3571

Chem. Ber. 1893, 26, 425

Org. Synth. 1923, 3, 95 Org. Synth. 1941, Coll. Vol. 1, 453

Tetrahedron: Asymmetry 1995, 6, 1585–1592

Org. Synth. 1926, 6, 28 Org. Synth. 1941, Coll. Vol. 1, 196

Альдольно-кротонова конденсація та її механізм при

Механізм альдольно-кротонової конденсації (на прикладі

ме тиле нова ка рбонільна а льдоль

Класичні реакції конденсації карбонільних сполук

– реакція Кновенагеля (у розширеному розумінні, класичний

Синтези з натрійацетооцтовим та натріймалоновим естерами

OEt OEt OEt

EtO OEt 2. R1X EtO OEt 2. R2X EtO OEt

Org. Synth. 1921, 1, 45 Org. Synth. 1941, Coll. Vol. 1, 199

MS (EI): 161, 134, 116, 106, 89, 61

Org. Synth. 1921, 1, 33 Org. Synth. 1941, Coll. Vol. 1, 94