“Тарасова ніч” Шевченко аналіз

Рік написання – 1838

Жанр “Тарасова ніч”: історична поема.
Тема “Тарасова ніч”: зображення боротьби українського козацтва з
польськими загарбниками; змалювання ночі розгрому армії
польського воєначальника Конецпольського під час
антишляхетського повстання 1630 р., очоленого гетьманом Тарасом
Федоровичем (Трясилом).
Ідея “Тарасова ніч”: возвеличення мужності, героїзму,
цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з
гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які
полонили український народ, позбавляючи його навіть віри
християнської.
Основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх
оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.
Художні засоби “Тарасова ніч”
Порівняння: кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає; козаки, як та
хмара, ляхів обступали.
Уособлення: лихо сміється; зажурилась Україна,
зажурилась, заплакала; мовчать гори, грає море, могили сумують;
ніч-матидасть пораду; лягло сонце за горою.
Епітет: тії ночі кривавої, козацькії діти
Метафора: заплаче серденько.
Синекдоха: козачество = червоні жупани.
Гипербола: чи затопило синє море твої гори; од Лимана до Трубайла
трупом поле крилось.
Риторичне звернення: Грай же, море, мовчіть, гори, / Гуляй, буйний,
полем — / Плачте, діти козацькії, / Така ваша доля! »
Анафора: Нехай собі бенкетують, / Нехай на здоров’я! / Нехай, кляті,
бенкетують.
 “Іван Підкова” Шевченко аналіз (паспорт)
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання – 1839
Рід – ліро епос
Жанр “Іван Підкова”: історична поема
Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли
козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками.
Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх
сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом.
Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на
чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати.
Композиція “Іван Підкова”
Твір поділяється на дві частини:
1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю,
щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під
час небезпеки);
2) минувшина
Художні засоби “Іван Підкова”
• рефрен: «Було колись…»;
• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо
танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне,
виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;
• епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море», “високії могили”, “чорна хмара”, “чорні
уси”.;
• порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;
• звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»;
• риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!»,
«Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;
• риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
• метафори: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами
говорять; свідок слави розмовляє.

Яким зображено море в поемі “Іван Підкова”? «Синє море звірюкою то стогне,
то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце
мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця,
наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород.