“Гайдамаки” Шевченко аналіз (паспорт)

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 1841. Вперше поема була надрукована у альманасі
“Ластівка” 1841 року. Вона відноситься до раннього періоду творчості
Т. Шевченка. Цей твір автор присвятив Василю Григоровичу.
Рід літератури – ліро-епос
Жанр: поема (героїчно-історична романтична).
Літературний напрям (стиль) – романтизм
Тема “Гайдамаки”: зображення Коліївщни – боротьби українського
народу проти польської шляхти у 1768 р.— Коліївщини. (Правдиве
відтворення злиденного, підневільного становища українців за часів
кріпацтва, свавілля і жорстокість польської шляхти, нестримного
бунтарства, його спопеляючої ненависті до гнобителів; сили і
працьовитості нашого народу, його волелюбності й моральної краси.)
Ідея “Гайдамаки”: заклик до знищення соціального і національного
гноб-лення, до єднання слов’янських народів; як найкращого шляху
до визволення трудящих мас.
Основна думка: заклик до єднання слов’янських народів. «Нехай
житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою
останеться навіки од моря і до моря — слов’янська земля» —
зазначив письменник у передмові до твору.

Проблематика поеми “Гайдамаки”

1)Соціальна нерівність;
2)Самопожертва, честь, обов`язок перед Вітчизною;
3)Історична доля українського народу;
4)Соціальний лад суспільсва;
5)Вічні людські цінності.
Композиція “Гайдамаки”
Поема «Гайдамаки» — найбільший за обсягом твір у поетичному
доробку Т. Шевченка, складний за будовою. У творі два прологи
(лірично-філософський вступ-присвята та історичний вступ
(літературно-полемічний — «Інтродукція»)), десять розділів, епілог,
окремі частини:”Передмова”, “Панове субскрибенти!”, “Примітки”—
гумористичне послання до передплатників. Особливістю композиції
твору є значна кількість ліричних відступів, у яких поет дає свою
оцінку і стає наче учасником описуваних подій.
Експозиція: перепетійний епізод — збиткування корчмаря Лейби з
наймита Яреми.
Зав’язка (зав’язка може відбуватися на початку зображених у творі
подій): зіткнення інтересів українського трудового народу та
польської шляхти і їхніх прислужників — події, що відбувалися у давні
часи.
Кульмінація: розгром України, вбивство й поховання Гонтою власних
дітей.
Розв’язка: епілог — страта Гонти, смерть Залізняка на засланні («на
чужому полі», самоліквідація повстанських об’єднань («розійшлися,
відкіля взялися»).
Головні герої
повсталий народ – головний герой поеми.
Ярема Галайда (Своє різвище „Галайда”, яке було надано М. Залізняком Яремі, означало
бездомний бурлака). Після вінчання з Оксаною Ярема залишив кохану, бо вирушив у похід на
Уманщину.
Оксана – кохана дівчина Яреми, дочка Титаря. На думку дівчини, Бог її карав за те, що
полюбила сироту і молилася не за страченого батька, а за коханого. Перебуваючи у неволі,
героїня ладна була погубити себе.
Визволивши Оксану з неволі, Ярема відвіз її до Лебедина, бо там був жіночий монастир.
Максим Залізняк –герой загинув сумуючи з приводу смерті І. Гонти.
Іван Гонта – герой вбиває своїх синів в Умані.
Титар (батько Оксани),
Другорядні герої: гайдамаки, конфедерати, Лейба (шинкар), кобзар Волох, ксьондз,
підліток-гайдамак, Ґонтині діти.