Professional Documents
Culture Documents
слово
слово
Ігоря Святославовича? —
По сьогоденних бувальщинах,
Не по намислу Бояновім.
А на зграю лебединую:
Чи Мстиславові хороброму,
Що зарізав Редедю
До Ігоря сьогоденного.
На землю Половецьку,
За землю Руську.
К Дону великому».
Обидва ми Святославовичі.
Яруги їм знайомі,
Сагайдаки відкриті,
Шаблі нагострені;
А князеві слави».
***
І сказав до дружини-вояцтва:
А сядьмо, браття,
Зажадалося князеві
На провіщання не зважати,
Чи списа зломити
Та й наложити головою,
У золоте стремено
Волзі та й морю,
Сулі та й Сурожу,
Корсуню ще й тобі,
Тмутороканський ідоле!
Орли-білозерці клекотом
О Руська земле,
Уже ти за могилою!
Зоря-світ запалала.
Загородили русичі
А князеві слави.
***
У п’ятницю рано-пораненьку
Полки половецькі,
Відважному Святославовичу!
Далеко залетіло-залинуло!
К Дону великому.
Ой рано-вранці пораненьку
З Дону великого.
Об шоломи половецькі
На річці Каялі
О Руська земле,
Уже ти за могилою!
Земля гуде,
Гомонять стяги,
Криком перегородили,
А хоробресильні русичі
Мечами гартованими.
Ще й шоломи аварські,
І веселий Чернігів-город,
Олега Святославовича.
У Тмуторокані, —
Великий Всеволод,
Бориса ж Вячеславовича
На тирсі зеленій
Сіялись-росли усобиці,
Як ворони крякали-кричали,
У полі невідомому,
Кістьми засіяна,
Кров’ю полита, —
На Руській землі!
Що то шумить, що то дзвенить
На синьому морі
Вважати за великі,
Ясен соколе,
***
По землі Руській.
Огонь роздмухуючи
В розі полум’яному.
Словами промовляючи:
Ні мислю не помислити,
Ні в думці не подумати,
Ні очима їх не побачити,
Довіку не тішитись!»
Ігор та Всеволод,
Ще й мечами булатними,
В сідло невольницьке,
Померкли веселощі.
***
На горах київських.
З отрутою мішаного,
Перли великі
Та ще й мене голубили, —
Покрівля розвалена,
До синього моря».
Олег і Святослав,
Тьмою огорнулись.
Не до веселощів!»
Мечами разити,
Що ж бо зробили ви
На війська багатого
З чернігівськими боярами,
З могутами і з горянами,
З зайдиголовами та з похожанами, —
Ті без щитів,
Із ножами захалявними
Чи то диво, браття,
Старому помолодіти?
А Володимир поранений-порубаний,
Чи не прилинув би ти здалека
Отчий золотий престол покріпити?
Коли б ти був, —
А невільник — по різані.
Ти бо можеш на суходолі
Чи не ваші воїни
Золотими шоломами
В полі незнаному?
В золотеє стремено
За кривду сьогочасну,
За землю Руську,
За рани Ігореві,
Хороброго Святославовича!
Високо сидиш ти
Раба поганого,
За землю Руську,
За рани Ігореві,
Хороброго Святославовича!
Мисль одважна
В подвигах ратних,
Литва ще й ятвіги,
Деремела й половці
А голови преклонили
Світ-сонце примеркло,
А дерево не на добро
Городи поділено!
Не воскресити!
Готові до бою!
Інгвар і Всеволод
Чи не в битвах,
Не в звитягах славетних
За землю Руську,
За рани Ігореві,
Хороброго Святославовича!»
До города Переяслава,
У шоломи литовські.
Ви своїми чварами
На землю Руську,
На життя Всеславове!
Що ж то була за наруга
Помчався до Києва-города,
Із города Білгорода,
А вранці-рано
Відчинив сокирами браму новгородську,
Не добром-збіжжям засіяні, —
Великому Хорсові.
Ні за пташку прудкішому
Пригадуючи!
До гір київських!
Стали бо корогви
***
Як та чайка-жалібниця,
У Каялі-ріці,
Плаче-тужить Ярославна
Словами промовляючи:
«О вітре, вітрило!
Плаче-тужить Ярославна
«О Дніпре-Славуто!
На море пораненьку!»
Плаче-тужить Ярославна
Словами промовляючи:
Чому ж, сонце-господарю,
У полі безводному,
***
Із землі Половецької
На землю Руську,
Од великого Дону
Та й до Дінця малого.
Стогне-гуде земля,
Шелестить трава,
Ще й помчався вовком-сіроманцем
До лугу донецького,
На берегах срібних,
На вітрі качкою-чорнухою!»
Не сороки заскрекотали, —
Слідом Ігоревим.
І галич примовкла,
І сороки не скрекотали, —
Красною дівчиною».
Каже Гзак Кончакові:
Красною дівчиною,
***
До Києва города.
Буй-турові Всеволоду,
Володимирові Ігоревичу!
Із військами поганими!
Князям і дружині слава!
Амінь.