КІНЕЦЬ XVIII - ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТ.

М. Максимович
Науковець-енциклопедист, історик, перший ректор
Київського університету, укладач кількох збірок
українських народних пісень

М. Остроградський

Наука Математик, член Петербурзької, Паризької, Римської та

Туринської академій наук

В. Каразін

Винахідник, агроном і метеоролог, ініціатор відкриття

Харківського університету

Г. Сковорода

Навчався в Києво-Могилянській академії, служив у

придворній хоровій капелі імператриці Єлизавети
Петрівни, викладав у колегіумах Переяслава та Харкова,
автор збірки «Сад божественних пісень», «Байки
харківські»

«Будучи останнім представником поезії українського

бароко, він став предтечею нової української літератури,
просякнувши її ідеями гуманізму та Просвітництва»

Т. Шевченко
Письменник, живописець («Катерина», «Автопортрет»,
Література офорти «Живописна Україна»), основоположник нової
та театр української літератури, автор «Кобзаря»

«він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він

був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи
професорам і книжним ученим...»

І. Котляревський
Народився в Полтаві. Навчався в духовній семінарії. Під час
походу Наполеона (1812 р.) на Росію сформував козацький
полк. З 1816 р. – директор Полтавського театру, для якого
написав п’єсу «Наталка Полтавка», водевіль «Москаль-
чарівник». Автор «Енеїди»

«З його ім’ям пов’язаний поворот до нового літературного і

культурного розвитку. Його славу зачинателя нової
української літератури, доповнює слава «батька»
українського театру...»
 Г. Квітка-Основ’яненко

Народився на Харківщині. Здобув домашню освіту.

Виступив одним із засновників професійного театру у
Харкові, Інституту шляхетних дівчат. Вважається «батьком
української прози». 1854 р. в Парижі опубліковано
французькою мовою його повість «Сердешна Оксана».
Прозаїк («Конотопська відьма», «Сердешна Оксана»),
драматург, майстер комедійного жанру («Шельменко-
денщик», «Сватання на Гончарівці»)
Література
та театр П. Гулак-Артемовський
Історик, педагог, письменник, автор віршів,
антикріпосницької сатиричної байки «Пан і собака»,
«Тюхтій і Чванько», «Батько і син»), зачинатель романтичної
балади в українській літературі («Рибалка»,
«Твардовський»)

П. Куліш
Історик, член Кирило-Мефодіївського братства, автор
першого українського історичного роману «Чорна рада»

М. Березовський
Співак італійської оперної трупи в Орієнбаумі, член
Музика Болонської філармонічної академії, автор опер «Демофонт»,
«Іфігенія»

І. Григорович-Барський

Брав участь у побудові собору Різдва Богородиці в

Козельці, забудові Кирилівського монастиря в Києві,
підготував проект розбудови Покровської церкви в Києві.
Архітектура Архітектор доби бароко
та
скульптура
Й. Пінзель

Працював у Львові, Монастириську, Бучачі. Автор трьох

кам’яних статуй на фасаді собору Св. Юра у Львові (кінна
статуя св. Юрія, постаті Святих Анастасія та Лева)

ДРУГА ПОЛОВИНА XIX СТ. - ПОЧАТОК XX СТ.

А. Кримський

Творець українського сходознавства, історик літератури,

Наука письменник, перекладач, автор дослідження «Історія
Туреччини та її письменства»
 І. Мечников
Український вчений, медик, біолог, відкрив явище
фагоцитозу, автор праці «Генеалогічні міркування (про
походження багатоклітинних)»

«Його геній виявився здатним поєднувати інтелектуальну

напругу, спрямовану на створення фундаментальних
біологічних концепцій, з тяжкою, жертовною діяльністю в
галузі медицини. Так, працюючи в Одесі, провів дослід
самозараження тифом, а в 1892 р., розробляючи способи
боротьби з епідемією холери у Франції, випив культуру
збудника цієї смертельної хвороби...»

Д. Заболотний
Наука Вчений-інфекціоніст, «його праця – подвиг. Навіть
короткий перелік його заслуг [рятував людство від
епідемій чуми, холери, дифтерії, висипного тифу] завжди
вражатиме…»

Іван Пулюй

Український вчений, фізик; винахідник рентгену,

перекладач Біблії українською мовою

Д. Яворницький
Історик, автор праці «Історія запорозьких козаків»

М. Грушевський
Історик, автор «Історія України-Руси»

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка)

Українська поетеса, письменниця, перекладачка,
громадська діячка, співзасновниця українського
літературного гуртка «Плеяда», авторка збірки поезій «На
крилах пісень» (1893), драми-поеми «Кассандра» (1901—
1907), «Лісова пісня» (1911) та ін.

М. Коцюбинський
Член Братства тарасівців, голова товариства «Просвіта» у
Чернігові, один із творців жанру соціально-психологічної
Література новели («На камені», «Лялечка», «Intermezzo»), майстер
інтерпретації фольклорно-етнографічного матеріалу («Тіні
забутих предків»)

І. Франко
Народився на Львівщині. Закінчив Дрогобицьку гімназію.
Перший професійний літератор. Автор поетичних збірок
«Зів’яле листя» (1886 р.), «Мій Ізмарагд» (1897 р.), соціальної
драми «Украдене щастя»
 В. Стефаник
Новеліст, майстер відтворення найтонших душевних
почуттів людини, художнього осмислення її психіки
(«Новина»), страждань і сум’яття особистості («Марія»,
«Камінний хрест»)

П. Мирний
Митець-реаліст, автор яскравих картин життя селянства
Література («Повія»), широких панорам буття українського села
упродовж кількох поколінь («Хіба ревуть воли, як ясла
повні?»)

В. Винниченко

Письменник, майстер морально-психологічної драми

(«Чорна Пантера і Білий Медвідь»), автор першого
українського фантастичного роману («Сонячна машина»)

С. Гулак-Артемовський
Перний співак, композитор, драматург, соліст
Флорентійської опери, Російської імператорської опери,
автор опери «Запорожець за Дунаєм»

М. Лисенко
Композитор, етнограф, учасник громадівського руху, автор
опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда»,
основоположник української класичної музики

«Значення його мистецтва для української музики таке

Музика саме, як Глінки для росіян, Шопена для поляків, Сметани
для чехів чи Гріга для норвежців. Бо крім «Запорожця за
Дунаєм» справді мистецької музики до нього не було...»

М. Леонтович
Композитор, автор хорових поем «Легенда», «Моя пісня»,
класичних обробок українських пісень «Козака несуть»,
«Дударик», «Щедрик»

М. Вербицький
Композитор, автор музики, що стала основою Державного
Гімну

С. Крушельницька
Українська культурна та громадська діячка, найвідоміша
оперна співачка свого часу
 «На початку XX ст. на оперних сценах світу царювали
четверо чоловіків — Баттістіні, Карузо, Тітто Руффо,
Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їхніх
висот і стати врівень з ними. Найвимогливіші критики світу
називали її “Незабутньою Аїдою”, “Найчарівнішою Чіо-Чіо-
Сан”, “Вражаючою Валькірією”...»

М. Заньковецька

Українська культурна та громадська діячка, акторка,

учасниця «театру корифеїв»

М. Садовський
Актор, режисер, громадський діяч, за сновник першого
українського стаціонарного театру

М. Старицький
Автор поетичних образів України («Швачка», «Весна»),
драматург, творець жанру історичної віршової драми
(«Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Остання
Театр
ніч»)

І. Карпенко-Карий
Драматург-новатор, майстер соціально-побутової
(«Бурлака»), соціально-психологічної («Безталанна») драми,
соціальної комедії («Хазяїн»), історичної трагедії («Сава
Чалий»)

«...Він був одним із батьків новочасного українського

театру, визначним артистом та при тім великим
драматургом, якому рівного не має наша література...»?

М. Кропивницький
Український культурний та громадський діяч, письменник,
драматург, засновник «театру корифеїв»

С. Васильківський
Український живописець, автор пейзажів («Дніпровські
плавні»), творів на історичну тематику («Козаки в степу»)

М. Пимоненко

Образотворче Художник, член Товариства «передвижників», автор картин

мистецтво «Весілля в Київській губернії», «Свати», «Ворожіння»,
«Ярмарок»

І. Рєпін

Художник, автор картини «Запорожці пишуть листа»