Міністерство освіти і науки України

Сумська обласна рада

Комунальний заклад

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра психології

Реферат

з навчальної дисципліни

«Патопсихологія»

на тему:

«Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою

психічного розвитку»

Виконала:

Барабаш Аліна Олександрівна

студентка 1 курсу заочної форми

навчання

спеціальності 053 Психологія

Суми – 2024
Зміст

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це системне порушення

психічного розвитку дитини, що впливає на всі його аспекти. Це включає
загальні риси розвитку пізнавальних процесів, проблеми з усним і письмовим
мовленням, недостатню розвиненість складних форм поведінки та недоліки у
цілеспрямованій діяльності.

Затримка психічного розвитку молодшого покоління є предметом уваги

психологів, педагогів та лікарів. Вивчення характерних особливостей цієї
проблеми у дітей проводили такі визначені науковці, як Л. Венгер, Т.
Власова, А. Запорожець, В. Зінченко, К. Лебединська, О. Лурія, А. Катаєва,
В. Ковальов, Н. Сакуліна, Г. Сухарєва, М. Певзнер, Н. Підд’яков, Б. Теплов,
А. Усова. Вони внесли вагомий внесок у розуміння цієї проблеми та сприяли
її піднесенню на приоритетне місце в дослідженнях.

У своїх дослідженнях вчені відзначають, що у дітей з затримкою психічного

розвитку можна спостерігати відставання в розвитку психіки в цілому або
окремих її функцій, таких як пам'ять, увага, розумові процеси, емоційно-
вольова сфера та мовлення. Характерним є уповільнення темпу реалізації
потенційних можливостей організму, що проявляється у недостатньому
накопиченні загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості
мислення, низькій інтелектуальній цілеспрямованості, недорозвиненості
вміння регулювати та саморегулювати поведінку, а також швидкому
насиченні у інтелектуальній діяльності.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) у дітей є складним розладом, який

порушує різні компоненти їхньої психічної, психологічної та фізичної
діяльності, і це відбувається з індивідуальним характером. Це порушення
зазвичай розглядають як тимчасове явище, що підкреслено в його назві.
Зазвичай такий стан пов'язують із дошкільним і молодшим шкільним віком,
оскільки з часом негативні прояви ЗПР, як правило, вдається нівелювати.

До категорії дітей зі затримкою психічного розвитку входять ті, чиї розвиток

не характеризується різкими порушеннями. Серед них можна виділити дітей
з порушенням інтелекту, тяжкими мовленнєвими порушеннями, а також
первинні порушення в функціонуванні окремих аналізаторних систем.

Унаслідок різноманітних біосоціальних чинників діти з затримкою

психічного розвитку можуть зазнавати ускладнень у процесі адаптації.
Складнощі, з якими вони зіштовхуються, можуть бути пов'язані з
недостатньою увагою, незрілістю мотивації, загальною пасивністю в
пізнавальній сфері та зниженим самоконтролем, а також з недорозвиненням
окремих психічних процесів, порушеннями моторики та працездатності.
Хоча ці характеристики не заважають дітям освоювати навчальні програми,
вони потребують певної адаптації до їх психофізичних особливостей.

Часткове або повне подолання цього порушення розвитку можливе за умови

своєчасного застосування системи корекційно-педагогічних заходів, а в
деяких випадках - і медичної допомоги. Для визначення правильного
напрямку роботи необхідно розуміти причини виникнення порушення та
його ознаки.

Причини затримки психічного розвитку можуть бути поділені на дві групи:

біологічні та соціальні.

Мінімальні органічні ураження головного мозку є основною причиною з

біологічної групи. Вони можуть бути вродженими або набутими в
пренатальному та перинатальному періодах розвитку. Ранні органічні
ураження центральної нервової системи також відносяться до цієї групи
причин. У більшості дітей в анамнезі спостерігається складний
перинатальний період, який переважно пов'язаний з несприятливими
умовами вагітності та пологів.

Затримка психічного розвитку може бути обумовлена не лише

несприятливим перебігом вагітності та пологів, але також перенесеними в
дитинстві інфекційними захворюваннями, черепно-мозковими травмами або
важкими соматичними захворюваннями.
Багато наукових дослідників акцентують увагу на можливості спадкової
передачі затримки психічного розвитку від батьків до дитини. Часто саме у
дітей з затримкою психічного розвитку церебрально-органічного генезу, з
мінімальними мозковими дисфункціями, спостерігається вроджена чи
спадкова неповноцінність центральної нервової системи.
Поряд з біологічними факторами, соціально-психологічні аспекти відіграють
важливу роль у виникненні затримки психічного розвитку у дітей. В науковій
літературі, присвяченій цій проблемі, існують свідчення про те, що
несприятливі соціально-психологічні умови можуть посилювати затримку
психічного розвитку у дітей. Серед таких умов виділяються:
1. Рання психічна та соціальна депривація дитини.
2. Перенесення дитиною стресу.
3. Особливості та типи сімейного виховання.
4. Низький рівень освіченості батьків.
5. Погані екологічні умови.
6. Недостатня матеріальна забезпеченість родини та неповноцінний
побут.
Ці фактори можуть впливати на психічний розвиток дитини і призводити до
його затримки.
Несприятливі соціальні фактори, хоча і можуть збільшувати відставання в
розвитку, не є єдиною або головною причиною затримки розвитку психічної
сфери. Вчені довели, що виникнення затримки психічного розвитку у дітей
може бути зумовлене одночасним впливом як біологічних, так і соціальних
чинників.
Не менш важливим, ніж розуміння причин виникнення затримки психічного
розвитку, є знання класифікації цього порушення. У клінічній та психолого-
педагогічній літературі дослідники представляють декілька класифікацій
затримки психічного розвитку.
Найбільшою популярністю серед психологів і педагогів користується
класифікація К. Лебединської, через те що вона є точною і більш
інформативною, ніж інші. Класифікація будується виходячи з етіологічного
принципу та містить чотири основні варіанти затримки психічного розвитку:
1. затримка психічного розвитку конституційного походження;
2. затримка психічного розвитку соматичного походження;
3. затримка психічного розвитку психогенного походження;
4. затримка психічного розвитку церебрально-органічного ґенезу.
Затримка психічного розвитку конституційного ґенезу обумовлена повільним
дозріванням центральної нервової системи. Характерною для цього типу
затримки є гармонійний фізичний та психічний інфантилізм. Емоційно-
вольова сфера дитини перебуває на ранньому етапі фізичного та психічного
розвитку. Спостерігається переважання ігрової мотивації у поведінці,
поверховість уявлень та швидка навіюваність. При цьому пріоритет ігрових
інтересів у таких дітей може зберігатися на достатньо тривалий час.

Затримка психічного розвитку соматичного походження обумовлюється

тривалими та тяжкими соматичними захворюваннями дітей у ранньому віці,
які неминуче гальмують дозрівання та формування центральної нервової
системи. У анамнезі таких дітей часто відзначаються хронічні захворювання
органів дихання, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи.
Внаслідок тривалого перебування в лікарнях і ізоляції від однолітків ці діти
можуть мати проблеми з адаптацією. Проявами затримки психічного
розвитку соматогенного ґенезу можуть бути астенічні синдроми, низька
працездатність, зменшення обсягу та тривалості пам'яті, поверхнева увага,
гіперактивність чи загальмованість при перевтомі.

Психогенна форма затримки психічного розвитку виникає внаслідок

негативних соціальних умов, в яких перебуває дитина, таких як
бездоглядність, жорстоке поводження чи гіперопіка. Це може призвести до
дефіциту уваги, психічної нестійкості, відставання в інтелектуальному
розвитку та імпульсивності. Натомість, при надмірній опіці може виникнути
безвольність, безініціативність, відсутність цілеспрямованості та
егоцентризм у дитини.
Затримка психічного розвитку церебрально-органічного ґенезу може бути
спричинена негрубим органічним ураженням головного мозку.
Пошкодження однієї або декількох його ділянок може призвести до
порушення діяльності психічних функцій. Така затримка може проявлятися у
відсутності яскравих та жвавих емоцій, вираженій навіюваності, бідності
уяви та руховій розгальмованості.
Таким чином, вчені довели, що затримка психічного розвитку відрізняється
від порушень розумової діяльності. На відміну від порушень інтелекту, які
стосуються власне розумових функцій, таких як узагальнення, порівняння,
аналіз і синтез, затримка психічного розвитку виявляється у порушенні
інших психічних процесів, таких як увага, сприйняття, утворення образів і
уявлень, зорово-рухова координація та фонематичний слух.
Проте важливо зазначити, що під час обстеження та в ході цілеспрямованого
виховання і навчання діти з затримкою психічного розвитку можуть
співпрацювати з дорослими. Вони позитивно реагують на запропоновану
допомогу і залюбки приймають її. Така підтримка може бути ефективною,
особливо якщо вона подається у формі ігрових завдань і орієнтована на
природні інтереси дитини до різних видів діяльності.
Отже, вивчення психолого-педагогічної літератури дозволило ознайомитися
з поняттям «затримка психічного розвитку», його причинами виникнення та
класифікацією. Термін «затримка» підкреслює тимчасовий характер
порушення, що означає, що рівень психофізичного розвитку може не
відповідати біологічному віку дитини. Науковці ідентифікували такі причини
ЗПР: біологічного та соціального характеру. Класифікація, розроблена К.
Лебединською, є найінформативнішою для психологів та педагогів. Крім
того, було виявлено, що при даному порушенні у деяких випадках може мати
місце зворотній розвиток розладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Войтко В. В. Психолого-педагогічний супровід дітей з затримкою

психічного розвитку : навч.-метод. посіб. Кропивницький : КЗ
«КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2017. 48 с.

2. Защиринська О. В. Психологія дітей із затримкою психічного розвитку.

Київ : Мова, 2007. 168 с.

3. Прохоренко Л. І. Мотиваційні чинники навчальної діяльності школярів

із затримкою психічного розвитку. Особлива дитина: навчання і
 виховання. № 1(73). Київ : Вид-во «Педагогічна преса», 2015. С. 58–
63.
4. Сак Т. В. Особлива дитина: від народження до 6 років. Поради батькам.
Київ : Літера ЛТД, 2008. 144 с.
5. Мартинчук О. В. Спеціальна педагогіка : навч. посіб. для студ. вищ.
навч. закл. / за ред. О. В. Мартинчук, І. М. Маруненко, К. В. Луцьк.
Київ : Київ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2017. 364 с.