Проблемами особливих дітей займається спеціальна психологія,

яка вивчає людей з різними відхиленнями від нормального

психічного розвитку, пов'язаними з вродженими або набутими
дефектами.
Категорії аномальних дітей
- Інтелектуальні порушення (ЗПР-затримка психічного розвитку,
РВ-розумова відсталість);
- з емоційно-вольовими порушеннями та з аутизмом.

-Складні дефекти.
-Порушення письма та мовлення;
-Порушення зору (сліпі, осліплі, зі
зниженим зором);
-Порушення слуху (глухі, оглухлі, зі
зниженим слухом);
-З боку опорно-рухового апарату;
-Емоційні та поведінкові розлади
 РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК

Психічний розвиток - це закономірна зміна психічних процесів у

часі.
БІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВРОДЖЕНИХ АНОМАЛІЙ:
Внутрішньоутробна патологія (патогенні агенти, що діють на
плід, що розвивається у внутрішньоутробному періоді (токсикоз,
інтоксикація отруйними, лікарськими, гармонічними препаратами,
фізичні та психічні травми; внутрішні захворювання вагітної,
голодування або недоїдання матері; інфекційні захворювання,
резус-несумісність або групова несумісність крові матері і плоду);
-Генетичні (спадкові) ураження організму (спадкові порушення
обміну речовин, зміни кількості або структури хромосом, мутації,
деякі форми олігофренії, деякі психічні захворювання, деякі види
глухоти і порушень зору, ранній дитячий аутизм);
 БІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ НАБУТИХ АНОМАЛІЙ:

- Натальні (природні) порушення (механічні травми

плода при тривалих або швидких пологах);
-Постнатальні (постнатальні) розлади
(інфекційні захворювання нервової
системи, перенесені в грудному і
ранньому дитинстві). Наприклад,
наслідками менінгіту (запалення
мозкових оболонок) є глухота або
розумова відсталість, рухові
порушення.
-Загальні захворювання (грип, отит, кір,
 СОЦІАЛЬНІ ПРИЧИНИ НАБУТИХ АНОМАЛІЙ:

Несприятлива соціальна обстановка впливає на психологічний

розвиток дитини, що згодом призводить до виникнення інших
аномалій, наприклад, зниження інтелектуального темпу розвитку,
неврозів.
Соціальні фактори, що негативно впливають на розвиток
особистості:
об'єктивні і суб'єктивні.
Об'єктивні фактори

Соціально-економічні СтресовІ фактори

-війна професійної діяльності:
- економічні кризи, - ненормований робочий день,
- Політичні реформи - професії підвищеного ризику,
ситуація в країні: -професії з високою
рівень емоційності
(лікарі, вчителі,
Специфіка Психологи)
взаємин у
сім’ї батьків
 Суб'єктивні фактори:
- Риси темпераменту.

Риси темпераменту, визначені як «важкі»:

- високий або низький рівень активності,

-впертість
- відволікання уваги
низький рівень адаптивності,
тенденції уникнення,
- переважання пригніченого настрою,
- боязнь нових ситуацій,
- високий рівень пошукової активності,
- високий рівень креативності.

«Складність» цих властивостей полягає в труднощах, які відчувають оточуючі

при взаємодії зі своїм носієм: необхідності пошуку нових нестандартних
способів взаємодії з ними.
Характеристики психічно стійкої особистості:

- оптимізм (життєрадісні люди найбільш психічно стійкі),

-контроль (люди з високим рівнем спокус- контролю, які

сприймають більшість подій як результат власних дій, а
тому мають високе почуття контролю над своїм життям,
більш стійкі до стресів),

- адекватна самооцінка,

- «нестійка рівновага» (баланс між цінностями і діями

людини).
Д Е П Р І В А С І Я- (депривація) - тривале незадоволення
основних психічних потреб людини.

ВИДИ ДЕПРИВАЦІЇ:

1. Сенсорна депривація (зорові, тактильні, слухові подразники)

2. Емоційна депривація (позбавлення тепла емоційно значущий
зв'язок з коханою людиною або розрив існуючого зв'язку)
3. Соціальна депривація (позбавлення дитини можливості
ознайомитися з соціальними нормами і цінностями, засвоїти
самостійн соціальні ролі)
4. Когнітивна депривація (перевантаження дитини)
недиференційовані зовнішні подразники в результаті дезорганізації і
хаотичності структури зовнішнього світу без чіткої організації і
значення).
 ОСНОВНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ
ПСИХІЧНО ЗДОРОВОЇ ЛЮДИНИ:

- індивідуальні риси особистості (оптимізм, влада,

самооцінка, «нестійка рівновага», набуті як у процесі
виховання суб'єкта, так і самостійного осмислення
суб'єктом існування і саморозуміння в ньому);

- соціально обумовлена ситуація розвитку (наявність

позитивного емоційного фону в батьківській сім'ї,
здатність дорослих пред'являти до дитини вимоги, що
відповідають індивідуальним і віковим особливостям);

- характер взаємин між дитиною і матір'ю;

- Характер подружніх відносин в батьківській сім'ї.

 Класифікація порушень розвитку
за характером:
• 1. Глухий (глухий);
• 2. Порушення слуху;
• 3. Пізня глухота;
• 4. Сліпі;
• 5. Слабозорі;
• 6. Порушення опорно-рухового апарату;
• 7 При розладах емоційно-вольової сфери;
• 8. З інтелектуальними порушеннями (розумово відсталі);
• 9. Розумова відсталість;
• 10. Порушення мовлення (у тому числі важкі);
• 11. При складних порушеннях розвитку.
 Розумова відсталість

Під РВ розуміють стійко виражене зниження

пізнавальної активності, яке є наслідком органічного
ураження центральної нервової системи, що виникає в
результаті спадкової неповноцінності головного мозку
або органічного ураження його на ранніх етапах
онтогенезу (внутрішньоутробно або в перші 3 роки
життя)
Більшість дітей з РВ – діти-олігофреніки.
У них спостерігаються порушення пізнавальних
процесів, емоційно-вольової сфери, моторики та
особистості в цілому.
Фактори, що сприяють розвитку РВ (розумова
відсталість) у внутрішньоутробному періоді:

- інфекційні вірусні (краснуха, кір, вітряна віспа, грип);

- родові травми, асфіксія;
- патологічна спадковість;
- хромосомні аномалії (наприклад, хвороба Дауна);
- хронічні соматичні захворювання матері (наприклад,
цукровий діабет);
- інтоксикація лікарськими препаратами;
- Алкоголізм матері або батька (або обох батьків);
- Несумісність матері і плоду по резус-фактору.
 ЗАТРИМКА ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ (ЗПР)

Це незрілість психічних функцій, викликана затримкою

дозрівання мозку під впливом несприятливих факторів,
що призводить до відставання розумової діяльності.
Розумова відсталість є складним розладом, і діти
страждають від різних компонентів розумової,
психологічної та фізичної активності.
 ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ЗПР:

-мінімальне (слабке) органічне ураження центральної нервової системи, що

виникає в результаті впливу патогенетичних факторів у
внутрішньоутробному, природному, ранньому періоді життя дитини;

- функціональна недостатність центральної нервової системи, що виникає

внаслідок впливу патогенетичних факторів;

- хронічні соматичні захворювання, перенесені в ранньому дитинстві;

- стресові психотравмуючі фактори (дисгармонійні відносини в сім'ї,

розлучення, зміна місця проживання, смерть, важка хвороба значущої
людини, народження другої дитини);

- тривала депривація (педагогічна занедбаність дітей, тривале

перебування в дитячому будинку).
Подібності між РВ(розумова відсталість) і ЗПР
(затримка психічного розвитку):

-діти не сприймають ніяких вимог;

-відсутність інтересу до освітнього процесу;

-немає послуху правилам поведінки;
-не оволодіти письмом, арифметикою та читанням;
-мають проблеми зі звуко-буквеним аналізом.
Відмінності РВ (розумова відсталість) від ЗПР (затримка психічного розвитку):

- У разі порушень розвитку затримка визначається в відділах нервової

системи, в разі ураження кори головного мозку;
- У разі адекватної і своєчасної психолого-педагогічної корекційної роботи
симптом може бути повністю оборотним. У випадку з РВ цього не
відбувається.
- Розумова відсталість характеризується високою силою нервових процесів –
збудження і гальмування, високою рухливістю;
- У більшості випадків рухові навички при порушеннях розвитку досягають
високого рівня розвитку. Рухи спритні, скоординовані, цілеспрямовані і точні.
При УО моторика розвинена слабо, рухи незграбні і повільні. Низький рівень
перемикання з одного руху на інший.
- відсутні грубі порушення вимови, лексики, граматики у разі відхилень у
розвитку. Словниковий запас більший. В РВ присутні грубі дефекти мови,
бідний словниковий запас, труднощі в розумінні тексту і в формулюванні
думок. Немає прагнення до розуміння.
- Діти з відхиленнями в розвитку не мають порушень в ігровій діяльності: вони
активні і самостійні. У дітей з РВ ігри бувають елементарними, стереотипними
та наслідувальними. Вони не вміють брати на себе ролі, їхні ігри безсюжетні;
- Пізнавальна активність у дітей з відхиленнями у розвитку відносно збережена.
Здатність до узагальнення на межі норми. У дітей з РВ пізнавальна активність
розвинена недостатньо.
- зберігаються моторика, мовленнєві, просторові та зорові уявлення у дітей з
відхиленнями у розвитку. У дітей олігофренії всі аспекти психіки недостатньо
розвинені.
 Порушення мовлення
Мовлення - це процес, за допомогою якого людина використовує мову для
спілкування з іншими.

МОВЛЕННЄВІ ВЛАСТИВОСТІ:
- Змістовність (кількість думок, почуттів, що виражаються в мові, і їх
відповідність дійсності);
- Зрозумілість (залежить від правильності побудови речень і наголосу в
словах, лексичних значень слів);
- Експресивність (залежність від емоційної насиченості);
- Вплив (ступінь впливу мови суб'єкта на думки, почуття, поведінку, волю
інших людей.

Умови, необхідні для формування мовлення:

- збереження центральної нервової системи;

- збереження зорової та слухової систем;
- Активне мовне середовище.
Види порушень мовленнєвого розвитку:

-загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ);

- фонетико-фонематичне недорозвинення (ФФН).
Емоційні та поведінкові розлади (психопатії,
неврози, патологічні реакції, патологічне
формування особистості, акцентуації)

Психопатія - це вроджена або набута в ранньому дитинстві аномалія

характеру, яка призводить до дисгармонійного формування особистості і
порушення соціальної адаптації.

Критерії психопатії:
-сукупності;
-незворотність;
- схильність до дезадаптації;

ПРИЧИНИ ПСИХОПАТІЇ:
-біологічна неповноцінність головного мозку (в результаті спадковості або
органічного пошкодження);
- несприятлива соціальна обстановка;
- неблагополучні взаємини в батьківській сім'ї;
- девіантні типи виховання.
 НЕВРОЗИ
Це «група прикордонних психічних захворювань, що
характеризуються легкими порушеннями психічної діяльності,
викликаними впливом психотравмуючих обставин».
При такому діагнозі відсутні ураження головного мозку.
Прояви носять емоційний характер.

ПРИЧИНИ НЕВРОЗІВ:
- наявність психологічного конфлікту у свідомості людини,
викликаного психотравмуючими подразниками або ситуаціями, з
якими він не в змозі впоратися. Фізіологічний механізм неврозу
полягає в порушенні вищої нервової діяльності в результаті
перенапруження або збою нервових процесів
Благодатний грунт для розвитку неврозів:

-педагогічна безграмотність батьків у поєднанні з їхньою

психологічною незрілістю, що виражається в неправильному типі
виховання, проектуванні на дитину своїх психологічних проблем;
- індивідуальні риси особистості, наприклад, вразливість,
підозрілість, тривожність;
- виникнення стресової ситуації (зміна місця проживання, навчання,
народження другої дитини, тривала розлука з матір'ю, в грудному віці
це може бути різкий несподіваний звук, приміщення в ясла або
лікарню);

Неврози частіше зустрічаються у хлопчиків, ніж у дівчаток. Вік від 3

до 6 років і школа є найбільш вразливими.
 ВИДИ НЕВРОЗІВ:
- неврастенія (найбільш поширена форма неврозів, що характеризується
підвищеним рівнем дратівливості і виснаження психічних процесів, а також
внаслідок інтелектуальних, фізичних або психологічних перевантажень).

Основними симптомами неврастенії є: дратівлива слабкість, нестримні

емоції, відсутність почуття відпочинку після сну, різке зниження
працездатності, порушення сну, вегетативні розлади (серцебиття,
похолодання рук і ніг, болі в області серця). Вторинні симптоми: головні
болі, підвищена чутливість до всіх зовнішніх подразників (яскраве світло,
гучні звуки), дотики до шкіри.

Істеричний невроз (це стан, який виникає в результаті психічної травми і

характеризується різноманітними, мінливими проявами). Зустрічається
частіше у дівчаток. Вони виникають при наявності в характері істеричних
рис, вразливості, гіперчутливості, інфантильності, егоцентризму.
Симптоми виникають відразу після психотравмуючого фактора: образи,
сварки, фізичного насильства.

- обсесивно-компульсивний розлад
(Найрідкісніший тип, що зустрічається як у чоловіків, так і у жінок.
Найчастіше вона спостерігається у людей мислячого типу або з тривожно-
підозрілими рисами. Це фобії (нав'язливі страхи), нав'язливі ідеї (нав'язливі
думки), імпульси (нав'язливі дії).
 ПАТОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ

Це дезадаптивна поведінка психогенного походження, яка

виникає в ситуаціях, які фруструюють дитину або
сприймаються дитиною, і триває від кількох годин до
кількох днів.

Причини патологічних реакцій:

- неблагополучні сімейні відносини;
- конфліктні стосунки з однолітками;
- конфлікт з учителем;
В результаті цих причин у дітей виникає безліч різних реакцій:
активний протест, конфліктні відносини з батьками, агресія,
відмова від спілкування, ігор, їжі, наслідування поведінки
значущої людини (наприклад, зірки естради), приховування
своїх слабких місць,
 ЗАЇКАННЯ

Це порушення темпово-ритмічної організації мови, викликане

судомним станом м'язів мовного апарату (повторення звуків,
складів, слів, подовження звуків, обрив слів, вставки). Вона
проявляється в певних ситуаціях, в результаті чого виникає
реакція уникати подібних ситуацій і обмежувати спілкування.
У більшості випадків вона виникає у дітей у віці від 2 до 6 років
в результаті пошкодження певних структур центральної
нервової системи, зміни мовного навантаження, психологічних
травм.
 Гіперактивні діти

- Він знаходиться в постійному русі і просто не може себе

контролювати, тобто навіть якщо втомився, то продовжує
рухатися, а коли виснажений, плаче, влаштовує істерики.
- Говорить швидко і багато, ковтає слова, перебиває, не
Слухає.
- Задає багато питань, але рідко слухає відповіді.
- Укласти його спати не можна, а якщо він спить, то в
припадках і починає, неспокійно.
- У нього часті кишкові розлади, нерідкі алергічні реакції.
- Дитина некерована, абсолютно не реагує на заборони і
обмеження.
- У будь-яких умовах (вдома, в магазині, гостях) поводиться
однаково.
- Часто провокує конфлікти, не контролює свою агресію –
б'ється, кусається, штовхається, використовує палиці,
каміння тощо.
Правила роботи з гіперактивними дітьми:
- Займайтеся з дитиною на початку дня, а не ввечері;
- Зменшити навантаження на дитину;
- Розділіть роботу на більш короткі, але більш часті періоди;
• Використовувати фізкультурні хвилини;
- Бути драматичним, експресивним педагогом, цікавим для дитини;
- Знизити вимоги до акуратності на початку роботи для створення відчуття
успішності;
- Під час занять саджайте дитину поруч з дорослим;
- Використовувати фізичний контакт (дотики, погладжування, масаж);
- Вчить виражати свої емоції (але не деструктивно);
- Заздалегідь домовлятися з дитиною про певні дії;
- Давати короткі та конкретні інструкції (не більше 10 слів);
- Використовувати гнучку систему заохочень і покарань;
- Заохочуйте дитину відразу, не відкладаючи це на майбутнє;
- Дати дитині можливість вибору;
- Зберігайте спокій;
- Заведіть собаку і вигулюйте обох в будь-яку погоду;
- Робота з гіперактивною дитиною індивідуально;
- Частіше хваліть дитину;
- Частіше говоріть «так», ніж «ні»;
- Не нав'язуйте жорстких правил.
 Дитина-аутист
Слово «аутизм» походить від латинського «я» і означає
відокремлення від реальності, ізоляцію від світу.

Варіанти РДА (ранній дитячий аутизм):

- РДА при різних захворюваннях нервової системи (моторна
недостатність дитини, розлади уваги, пам'яті, затримка
мовного та інтелектуального розвитку);
- психогенний аутизм (на тлі відсутності материнської ласки,
неправильного виховання, на тлі первинних порушень:
сліпозорі, глухо-слабочуючі, важкі порушення мови)
- РДА шизофренічної етіології (виражена відстороненість від
світу, поганий контакт з навколишнім світом, повне занурення
в світ хворобливих фантазій, марення, галюцинацій);
• хвороби обміну речовин;
- при хромосомної патології.

Дітей з діагнозом РДА слід навчати за спеціальними

програмами.
 УМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ НОРМАЛЬНОЇ
ОСОБИСТОСТІ:
(П. Ф. Лесгафт)

- Дитина повинна рости в атмосфері любові, тоді вона

навчиться любити;
- Значущі родичі повинні бути для нього еталоном
моралі;
- Ставлення до роботи в сім'ї має бути радісним;
- Необхідно виключити з життя дитини делікатесність,
азартні ігри, тютюн, безладне харчування, а також розкіш
і бідність, так як розкіш розбещує, а бідність деградує;
- Чергуйте роботу з грою, гру з навчанням, малювання з
ліпленням, а заняття повинен вибирати сам дитина;
- Рівномірно чергувати психічну напругу з
розслабленням, уникаючи перевантажень;
- Контролювати оточення однолітків, виключаючи з нього
аморальних дітей.
Освіта дітей з обмеженими можливостями здоров'я
є однією з основних і невід'ємних умов успішної
соціалізації, забезпечення їх повноцінної участі в
житті суспільства, ефективної самореалізації в
різних видах професійної та соціальної діяльності.
 Дитина – головне диво природи,
дитина-інвалід – ангел, посланий з
небес, щоб наші душі не зачерствіли.