Представник епохи Просвітництва

Вольте́р (21 листопада 1694, Париж, Королівство Франція — 30

травня 1778, там же) — один із найбільших французьких філософів-
просвітників XVIII століття: поет, прозаїк, сатирик, трагік,
історик, публіцист, антиклерикал, що відомий своєю дотепністю, його
нападками на настанови католицької церкви, а також пропагандою
свободи віросповідання, свободи слова і відокремлення церкви від держави.

Вольтер був різнобічним письменником, створюючи роботи майже в

кожній літературній формі: п'єси, вірші, романи, есе, історичні й наукові
праці. Він написав понад 20000 листів і понад 2000 книг і брошур. Аруе був
активним захисником громадянських свобод, попри ризик, це поставило його
в рамки суворих законів про цензуру того часу.
Лірика молодого Вольтера перейнята епікурейськими мотивами,
містить випади проти абсолютизму. Його зріла проза різноманітна за темами
та жанрами: філософсько-фантастичний роман «Мікромегас» (1752), утопія
«Кандид, або Оптимізм» (1759), філософська повість «Простодушний»
(1767), трагедії в стилі класицизму «Брут» (1731), «Танкред» (видана 1761),
сатиричні поеми («Орлеанська незаймана», 1735, видана 1755), публіцистика.
Історична творчість Вольтера пов'язана з боротьбою проти релігійної
нетерпимості, критикою феодально-абсолютистської системи: «Філософські
листи» (1733), «Філософський словник» (1764-69). Вольтер зіграв значну
роль у розвитку світової філософської думки, в ідейній підготовці Великої
французької революції кінця XVIII ст.

Виконала: учениця 8-В класу КЗ Харківській ліцей №124 Вероніка Турчанінова.