Правовий режим земель природно

заповідного фонду та іншого

природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-
культурного призначення
План
1. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та
іншого природоохоронного призначення.
2. Поняття і склад земель оздоровчого призначення.
Умови і порядок використання земель оздоровчого
призначення.
3. Поняття і склад земель рекреаційного призначення.
4. Особливості правового режиму земель рекреаційного
призначення.
5. Поняття і склад земель історико-культурного
призначення.
6. Правовий режим земель історико-культурних
заповідників, земель, на яких розташовані музеї,
охоронюваних археологічних територій, історичних
ареалів населених пунктів.
На Тилігульському лимані, що знаходиться в
Миколаївській та Одеській областях, з'явилися рожеві
фламінго. Вони зустрічаються в Україні на прольоті, й
зараз у птахів саме весняна міграція
1. Поняття і склад земель природно-заповідного
фонду та іншого природоохоронного призначення
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і
водного простору з природними комплексами та об'єктами,
що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову,
естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до
закону надано статус територій та об'єктів природно-
заповідного фонду. (ст. 43 ЗК)

До складу земель природно-заповідного фонду

входять (ст. 44 ЗК)
•природні території та об'єкти (природні заповідники,
національні природні парки, біосферні заповідники,
регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки
природи, заповідні урочища),
•а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади,
дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва).
Класифікація об’єктів ПЗФ
• природні території та об'єкти - природні
заповідники, біосферні заповідники, національні
природні парки, регіональні ландшафтні парки,
заказники, пам'ятки природи, заповідні
урочища;
• штучно створені об'єкти - ботанічні сади,
дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятки
природи, парки-пам'ятки садово-паркового
мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади,
дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-
пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно
від їх екологічної і наукової, історико-культурної
цінності можуть бути загальнодержавного
або місцевого значення.
Особливості правового режиму земель
ПЗФ:
1. Особливості, що безпосередньо
випливають із режиму об’єкта ПЗФ.
2. Деякі об’єкти та земельні ділянки, на
яких вони розташовані, не підлягають
передачі у приватну власність (див. ст.4
ЗУ «Про природно-заповідний фонд
України», а також положення ст.ст.83,84
ЗКУ).
3. Особливий порядок оголошення
територій об’єктами ПЗФ (ст.ст.51-55 ЗУ
«Про природно-заповідний фонд України»)
Порядок оголошення територій об’єктами ПЗФ
• Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів
природно-заповідного фонду
• Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів
природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк
• У разі схвалення клопотань проводиться їх погодження з власниками та
первинними користувачами природних ресурсів у межах територій,
рекомендованих для заповідання.
• Розробляються проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного
фонду та передаються органу, який уповноважений приймати рішення про
створення об’єкту ПЗФУ
• Рішення про створення природних заповідників, національних природних
парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення приймаються Президентом України. (Указ
Президента України від 26 квітня 2016 року № 174 Про створення Чорнобильського
радіаційно-екологічного біосферного заповідника)
• Рішення про створення біосферних заповідників приймається з додержанням вимог
міжнародних договорів та міжнародних програм, учасником яких є Україна.
• Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного
фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів
природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки
Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
• Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи
оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під
охорону
Особливості правового режиму земель
ПЗФ (продовження)
1. Правовий режим може бути уніфікованим або
диференційованим.
2. Передбачене влаштування навколо об’єктів ПЗФ
охоронних зон.
3. РАНІШЕ (до січня 2015) БУВ встановлений
пільговий режим оподаткування земель
ПЗФ земельним податком: відповідно до
пп.282.1.1 ст.282 ПКУ, майже всі об’єкти ПЗФ
звільнялися від оподаткування.
4. За порушення правового режиму земель ПЗФ
встановлена підвищена відповідальність.
5. Правовий режим земель природно-заповідного
фонду також залежить від наявності в об’єкта
природно-заповідного фонду статусу
юридичної особи.
Землі іншого природоохоронного
призначення та їх використання
1. До земель іншого природоохоронного
призначення належать земельні ділянки, в
межах яких є природні об'єкти, що мають
особливу наукову цінність.
2. Межі земель іншого природоохоронного
призначення закріплюються на місцевості
межовими або інформаційними знаками.
3. Порядок використання земель іншого
природоохоронного призначення
визначається законом (ст. 46 ЗК).
Резервування цінних природних
територій для наступного заповідання
 З метою недопущення знищення або руйнування в
результаті господарської діяльності цінних для
заповідання природних територій та об'єктів до
прийняття у встановленому порядку рішень про
організацію чи оголошення територій та об'єктів
природно-заповідного фонду і виділення необхідних для
цього коштів проводиться їх резервування.
 Території, що резервуються з метою наступного
заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та
землекористувачів і використовуються за цільовим
призначенням з додержанням особливих вимог охорони
навколишнього природного середовища, що
визначаються рішеннями про резервування
 Рішення про резервування приймаються органами,
уповноваженими приймати рішення про створення й
оголошення відповідних територій та об'єктів природно-
заповідного фонду
 ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА
- єдина територіальна система, яка утворюється з
метою поліпшення умов для формування та
відновлення довкілля, підвищення природно-
ресурсного потенціалу території України,
збереження ландшафтного та біорізноманіття,
місць оселення та зростання цінних видів
тваринного і рослинного світу, генетичного фонду,
шляхів міграції тварин через поєднання територій
та об'єктів природно-заповідного фонду, а також
інших територій, які мають особливу цінність для
охорони навколишнього природного середовища і
відповідно до законів та міжнародних зобов'язань
України підлягають особливій охороні.
Структурні елементи екомережі

!!!Включення територій
та об’єктів до переліку
територій та об’єктів
екомережі не призводить
до зміни форми власності
на відповідні природні
ресурси, категорії земель
їх власника чи
користувача.
2. Поняття і склад земель оздоровчого призначення.
Умови і порядок використання земель оздоровчого
призначення

До земель оздоровчого призначення належать

землі, що мають природні лікувальні властивості, які
використовуються або можуть використовуватися для
профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47
ЗК).
Курортними і лікувально-оздоровчими зонами
визнаються території, які мають виражені природні
лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та
інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення
людей (ст. 62 ЗУ «Про ОНПС»).
Курортом визнається освоєна природна територія на
землях оздоровчого призначення, що має природні
лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі
та споруди з об’єктами інфраструктури, яка
використовується з метою лікування, медичної
реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації
і підлягає особливій охороні.

За характером природних лікувальних ресурсів

курорти України поділяються на курорти державного та
місцевого значення.
Медичний профіль (спеціалізація) курортів
визначається з урахуванням властивостей природних
лікувальних ресурсів. За своєю спеціалізацією курорти
поділяються на курорти загального призначення та
спеціалізовані курорти для лікування конкретних
захворювань.
До лікувально-оздоровчих місцевостей
відносяться природні території, що мають
мінеральні та термальні води, лікувальні грязі,
озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та
інші природні умови, сприятливі для
лікування, медичної реабілітації та
профілактики захворювань.
Лікувально-оздоровчі місцевості відрізняються
від курортів за своїм функціональним
призначенням.
Землі оздоровчого призначення з їх природними
ресурсами згідно зі ст. 5 Закону «Про екологічну
мережу України» включаються до складових
структурних елементів екомережі.
До земель оздоровчого призначення також
можна віднести землі, зайняті водними
об’єктами, віднесеними до категорії
лікувальних, що знаходяться поза межами
курортів. Перелік лікувальних водних об’єктів
на підставі ст.62 ВКУ затверджено постановою
КМУ від 11.12.1996 №1499 «Про затвердження
переліку водних об'єктів, що відносяться до
категорії лікувальних»
Особливості правового режиму земель
оздоровчого призначення

1. Особливості, що безпосередньо випливають

із цільового призначення.
2. Особливий порядок оголошення
місцевостей курортами
3. Обмеження на приватизацію санаторно-
курортних закладів
4. Зонування території курортів
5. Пільговий режим оподаткування
земельним податком земель оздоровчого
призначення
Порядок оголошення місцевостей курортами

 Підставою для прийняття рішення про

оголошення природної території курортною є
наявність на ній природних лікувальних ресурсів,
необхідної інфраструктури для їх експлуатації та
організації лікування людей.
 Рішення про оголошення природних територій
курортними територіями державного значення приймає
Верховна Рада України за поданням Кабінету
Міністрів України.
 Рішення про оголошення природних територій
курортними територіями місцевого значення приймають
Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські ради
за поданням відповідно Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської
та Севастопольської міських державних
адміністрацій.
3. Поняття і склад земель
рекреаційного призначення.
До земель рекреаційного призначення належать землі, які
використовуються для організації відпочинку населення, туризму
та проведення спортивних заходів (ст. 50 ЗК).
До земель рекреаційного призначення належать земельні
ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених
пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок,
маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків
відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту,
туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових
туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців,
дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів,
інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для
дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної
рекреації (ст. 51 ЗК).
4. Особливості правового режиму
земель рекреаційного призначення
1. Особливості, що безпосередньо випливають із
цільового призначення.
2. Особливий порядок вилучення земель
рекреаційного призначення.
3. Правовий режим конкретної земельної
ділянки рекреаційного призначення
характеризується пірамідальним
накладенням трьох складових
4. Законодавством передбачені окремі вимоги
щодо діяльності на землях рекреаційного
призначення
5. Поняття і склад земель історико-
культурного призначення
До земель історико-культурного призначення
належать землі, на яких розташовані пам'ятки
культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі),
історико-культурні заповідники, історико-культурні
заповідні території, охоронювані археологічні
території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби
(ст. 53 ЗК).

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про охорону культурної

спадщини», «статус пам’ятки» об’єкт культурної
спадщини отримує лише після його занесення до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Особливості правового режиму земель
історико-культурного призначення
1.особливості, що безпосередньо випливають із цільового
призначення. Для забезпечення режиму охорони пам’яток, у тому
числі й режиму використання відповідної території ст.23 ЗУ «Про
охорону культурної спадщини», а також ПКМ від 28.12.2001 №1768
передбачено укладення охоронних договорів на пам'ятки
культурної спадщини
2.законодавством встановлений дозвільний порядок
використання земель історико-культурного призначення.
Ст.35 Закону «Про охорону культурної спадщини» передбачає
необхідність отримання спеціального дозволу для проведення певних
видів робіт
3.хоча, згідно із ч.1 ст.54 ЗКУ, землі історико-культурного
призначення «можуть перебувати у державній,
комунальній та приватній власності», слід пам’ятати, що
режим земель під відповідними пам’ятками визначається
режимом самої пам’ятки.
4. відповідно до ст.20 ЗУ «Про охорону культурної
спадщини» центральний орган виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини має право привілеєвої
купівлі пам’ятки культурної спадщини національного
значення в разі її продажу власником.
5. частина об’єктів культурної спадщини (заповідники, музеї-
заповідники) одночасно є об’єктами ПЗФ, тобто мають
складний правовий режим;
6. встановлений особливий порядок віднесення земель
до даної категорії (ст.ст.13-15, 33 ЗУ «Про охорону
культурної спадщини»). Зокр., передбачена процедура
державної реєстрації об’єктів культурної спадщини. Порядок
створення музеїв регламентується ст.7 ЗУ «Про музеї та
музейну справу»
7.  здійснюється зонування прилеглих територій навколо
окремих об’єктів з метою їх захисту та збереження
традиційного середовища розташування
6. Зони охорони пам’яток, буферні зони
об’єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали
населених місць
Межі та режими використання зон охорони пам'яток
визначаються відповідною науково-проектною
документацією і затверджуються відповідним органом
охорони культурної спадщини.
З метою забезпечення збереження видатної
універсальної цінності об’єктів всесвітньої спадщини
навколо них встановлюються буферні зони, про
затвердження яких центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики
у сфері охорони культурної спадщини, в установленому
порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО.
 Рішенням 35 сесії Комітету всесвітньої
спадщини (19 – 29 червня 2011 року,
м. Париж) колишній ансамбль Резиденції
митрополитів Буковини та Далмації у
м. Чернівцях включений до Списку
всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Навколо
об’єкта ЮНЕСКО визначено буферну
зону загальною площею 244,85 га, яка
входить в межі центрального історичного
ареалу та призначена для ефективного
захисту та створення органічного
середовища світового надбання.
Охоронні зони ансамблів, які внесено до
Списку ЮНЕСКО, становлять цілісну
взаємопов’язану систему спеціально
виділених територій, на яких докладно
регламентується землекористування,
будівництво та інша господарська діяльність
з метою забезпечення збереження не тільки
нерухомої культурної спадщини, але й тісно
пов’язаного з ним історичного оточення.
 
1. Об’єкт всесвітньої спадщини має правовий статус пам’ятки національного
значення з урахуванням особливостей, встановлених Конвенцією, цим Законом і
планом управління об’єктом всесвітньої спадщини.
2. Межі території об’єкта всесвітньої спадщини і його буферної зони
позначаються відповідними знаками, форма та порядок встановлення яких
визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
3. Проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень,
меліоративних, шляхових, земляних робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його
території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО.
Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів
містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних,
шляхових, земляних робіт на об’єкті всесвітньої спадщини, його території, в
буферній зоні є обов’язковими для виконання при проведенні таких робіт. (Ст. 37-2
ЗУ «Про охорону культурної спадщини)
 
ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
РІШЕННЯ
від 28.12.2016 р. N 823/25
Про впорядкування території та історичної забудови в межах буферної (охоронної)
зони пам'ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - резиденції митрополитів Буковини
і Далмації в м. Чернівцях
З метою захисту традиційного характеру середовища
населених місць вони заносяться до Списку
історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за
поданням центрального органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Чернівецька область
м. Чернівці XII століття
м. Вижниця XV століття
м. Герца 1437 рік
смт Глибока 1438 рік
смт Кельменці 1559 рік
м. Кіцмань 1413 рік
смт Лужани 1453 рік
м. Новоселиця 1456 рік
смт Путила 1501 рік
м. Сторожинець 1448 рік
м. Хотин XIII століття
На охоронюваних археологічних територіях, у
межах зон охорони пам'яток, історичних
ареалів населених місць, занесених до Списку
історичних населених місць України,
забороняються містобудівні, архітектурні чи
ландшафтні перетворення, будівельні,
меліоративні, шляхові, земляні роботи без
дозволу відповідного органу охорони
культурної спадщини.

!!! Землі зон охорони пам’яток не належать до

земель історико-культурного призначення;
8. Існують правила про зонування території самих
об’єктів історико-культурної спадщини – зокр.,
музеїв: відповідно до ст.11 ЗУ «Про музеї та музейну
справу»
9. Встановлена підвищена відповідальність за
порушення правового режиму земель історико-
культурного призначення
Правовий режим історичних ареалів
населених пунктів
Історичний ареал – це спеціально виділена у населеному місці
територія історико-культурного значення із затвердженими межами, яка
повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та
розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
Частина територій історичних ареалів, а саме території пам'яток та їх
охоронних зон, території заповідників, охоронювані археологічні
території, належать до земель історико-культурного призначення.
Історичний ареал є найбільш освоєною в минулому і добре
збереженою частиною території населеного місця, що відрізняється
традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів
культурної спадщини. Історичний ареал охоплює історично
сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний
вигляд, розпланування і характер забудови. Історичні ареали
визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку
історичних населених місць України, затвердженого постановою
Кабінетом Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878.
 Порядок визначення меж та режимів використання
історичних ареалів населених місць, обмеження
господарської діяльності на території історичних ареалів
населених місць затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 13 березня 2002 року
№ 318.
 
Для кожного історичного ареалу визначаються режим
використання та конкретні обмеження господарської
діяльності на його території, які встановлюються
правилами охорони та використання історичних ареалів
населених місць.
Правила охорони та використання історичних ареалів
населених місць повинні враховуватися під час
розроблення місцевих містобудівних програм,
містобудівної документації.
Проектом “Коригування історико-архітектурного
опорного плану і проекту зон охорони пам’яток та
визначення меж і режимів використання історичних
ареалів м.Чернівців”, який затверджений рішенням
Чернівецької міської ради від 28.02.2007р. №252 та
наказом Міністерства культури і туризму України від
16.06.2007р. №661/0/16-07, визначено Перелік
пам’яток та об’єктів культурної спадщини
м.Чернівців та три історичні ареали :
1. Центральний історичний ареал площею 550,05 га;
2. Історичний ареал «Гореча» площею 17,39 га;
3. Історичний ареал «Садгора» площею 14,66 га.
 ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

к.ю.н., асистент
кафедри публічного права
Козмуляк Катерина Андріївна