Панас Мирний

Підготувала учениця 10-А класу

Бабенко Ксенія
 Панас Якович Рудченко

Панас Якович Рудченко народився 13

травня 1849 р. у м. Миргород на
Полтавщині в сім’ї чиновника. Окрім
Панаса в родині було ще четверо дітей –
сестра Олександра, брати – Іван, Лука та
Юрій. Навчався в Миргородському та
Гадяцькому повітовому училищах. Не
маючи можливостей продовжувати
систематичне навчання, наполегливо
займався самоосвітою
 Чиновницька служба

Чиновницька служба почалася в

1863 році в Гадяцькому повітовому
суді. 1864 року він переходить у
повітове казначейство помічником
бухгалтера, а згодом, після
короткочасного перебування в
Прилуках, займає цю ж посаду в
Миргородському казначействі.
 Перші твори

З 1871 року Панас Рудченко живе і

працює в Полтаві, займаючи різні
посади в місцевій казенній палаті. Саме
в Полтаві він жив до самої смерті.
Перші його твори (вірш «Україні» та
оповідання «Лихий попутав»),
підписані прибраним ім’ям Панас
Мирний, з’явилися за кордоном, у
львівському журналі «Правда» в 1872
році.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Ще 1875 року в співавторстві з братом
Іваном Біликом було закінчено роботу
над романом «Хіба ревуть воли, як
ясла повні?» , в зв’язку з так званим
Емським указом твір не був
опублікований і вперше з’являється в
Женеві у 1880 році. Цей роман
написаний на основі історії візника.
Робота над соціально-психологічним
романом тривала 4 роки. Було 6
редакцій роману.
 Революційний гурток «Унія»

Ще за молодих років він був

зв’язаний з революційним
визвольним рухом, з 1875 року брав
участь у нелегальній роботі
революційного гуртка «Унія».
 Полтавський губфінвідділ

Після встановлення Радянської влади в

Україні Мирний, незважаючи на свій
похилий вік, у 1917 році іде працювати в
Полтавський губфінвідділ.
 Ордени
Він мав ордени святого Станіслава,
святої Анни до ІІ ступеня, святого
Володимира ІV ступеня, і 6 квітня
1914 року йому було пожалувано
чин дійсного статського радника, що
дорівнювало генеральському чину в
армії. Успішну кар'єру царського
чиновника й українського
письменника порушила Перша
світова війна.
 Сімейне життя

Ще на першому курсі Михайло одружився,

тож тепер старий Панас Якович дбав і про
його дружину. Найменший син Леонід
навчався в гімназії і мріяв про кар'єру
військового. Старшого сина Віктора,
батькового улюбленця, випускника
юридичного факультету Московського
університету, мобілізували на фронт. 17
вересня 1915 року батькам принесли
телеграму: "Сын Ваш убит в 7 утра. Тело в
полевом подвижном госпитале Ровно".
 Звістка про зречення царя Миколи ІІ
Уночі проти 28 лютого 1917-го залізничний
телеграф приніс у Полтаву звістку про зречення
царя Миколи ІІ.
До Мирного зусібіч посипалися пропозиції видати
його твори. До нього зверталися Українсько-
руська спілка, катеринославське видавництво
"Сіяч", Подільська народна управа, київські
видавництва "Криниця" і "Час", Яків Оренштайн із
Ляйпціга, Всеукраїнський кооперативний
видавничий союз, Полтавська спілка споживчих
товариств, "Літературно-науковий вісник".
Пощастило лише останнім двом.
 "Літературно-науковий вісник"
Посеред усього цього політичного, соціального й
економічного безладу Панас Мирний
продовжував працювати. Дізнавшись про
труднощі "Літературно-наукового вісника" з
матеріалами для друку, він надіслав їм кілька
рукописів.
З липня 1918 року журнал друкував по черзі
повість "За водою", третю частину "Повії" і драму
"Не вгашай духу!". Того ж таки року у видавництві
Полтавської спілки споживчих товариств вийшла
окремою книжкою його повість "Товариші" ("Лихі
люди").
 Видавниче товариство "Зірка"

Та найбільше в цей час Панас Мирний працював для

дітей, зокрема в заснованому 1918 року в Полтаві
видавничому товаристві "Зірка", яка почала діяльність
із видання "Українських народних казок, зібраних
братами Рудченками".
Для "Зірки" він переклав дитячу п'єсу Поліксени
Соловйової "Царівна Полуничка", відредагував п'єсу
Лесі Кущинської "Сирітка", театралізовану шкільну
композицію до ювілею Котляревського "Батькове
свято", переклади оповідань канадського
письменника Ернеста Сетона-Томпсона «Сірий
ведмідь Ваб», книжку Карла Евальда "Історія
двоногого. Як людина перемогла природу".
 Повітова конференція учителів
Полтавського повіту
З'являвся Панас Мирний і на
публічних подіях у Полтаві: брав
участь як гість у повітовій
конференції учителів Полтавського
повіту 1918 року. Під час
денікінщини, 12 вересня 1919 року,
виступав на святі з нагоди 150-річчя
з дня народження Котляревського -
це було його останнє прилюдне
слово.
 Помер

19 січня 1920 року Панас Якович

прийшов зі служби, повечеряв із
родиною й ліг спати. Під ранок
дружина почула гуркіт, кинулася до
нього і знайшла на підлозі
непритомним. Земський лікар
констатував інсульт - крововилив у
мозок. Письменник помер
морозного 28 січня 1920 року.
 Остання дорога письменика

Полтавські громадські організації утворили

комітет для влаштування похорону. Ховали
Панас Яковича Рудченка 30 січня. Провести
його в останню дорогу прийшли тисячі
полтавців. Від соборної Успенської церкви до
кладовища за старовинним звичаєм труну
під червоною китайкою і прапорами везли
на санях двома парами волів. Український
національний хор співав жалібних пісень.
Поховали письменника поруч із сином.
 Псевдонім

Із дитячих років Панас Мирний

відрізнявся мовчазністю,
замкненістю, не любив сварки.
Як згадувала сестра : “Був дуже
мирним”. Можливо, саме
через цю рису свого характеру
Панас Рудченко взяв собі цей
псевдонім.
Дякую за увагу!