Павло Михайлович Губенко(Остап Вишня)

1.Дитинство.
Народився 1889р. на хуторі Чечва(Полтавська губернія) в
багатодітній (17 дітей) сім'ї відставного солдата Михайла
Кіндратовича Губенка та його дружини Параскеви
Олександрівни.
Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, далі
навчався в Київській військово-фельдшерській школі, по
закінченню якої у 1907 році працював фельдшером —
спочатку в російській армії, а згодом — у хірургічному
відділі лікарні.Працюючи в лікарні, займався самоосвітою,
склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 році вступив
до Київського університету; однак невдовзі залишив
навчання та цілком віддався журналістській і літературній
праці.
2.Доросле життя.
З 1918 року мобілізований до Армії УНР у медичні частини.
Потравив у полон до більшовиків в 1919 у ранзі начальника
медично-санітарного управління Міністерства залізниць
УНР.
«Визволив» Губенка мало не сам Микола Скрипник —
соратник Леніна. Скрипник буцімто читав його гуморески в
офіційних виданнях УНР. Павло Губенко справді писав
чесно та їдко: попри військовий стан, немилосердно
висміював вади Директорії, на кпини брав і особисто
Головного Отамана Симона Петлюру.
3.Арешт.
До арешту Остапа Вишні доклав руку український
письменник Олексій Полторацький,який 1930-го року в
журналі «Нова генерація» публікував статтю «Що таке
Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою
творчості гумориста.
1933-го року популярний письменник був превентивно
звинувачений у контрреволюційній діяльності й тероризмі,
зокрема в замаху на Павла Постишева під час жовтневої
демонстрації. Запроторений до таборів ГУЛАГу. У в'язниці
контактував з відомим кубанським фольклористом Сергієм
Мастепановим, який також був в'язнем.
Одна з причин несподіваного звільнення — успіхи УПА на
військовому та ідеологічному фронті. Сталін вирішив, що
петлюрівець Вишня своїми гуморесками має спростовувати
«наклепи націоналістів» — нібито улюбленця цілої України
— Вишню — закатувала Москва, і висміяти «буржуазних
націоналістів», насамперед УПА.
Помер 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому
кладовищі.
4.Творчість
.Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні
реформи Денікіна» — побачив світ за підписом «П.
Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна
воля» 2 листопада 1919 року.З квітня 1921 року, коли він
став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК»,
розпочалися часи його активної творчості й систематичних
виступів у пресі. Прізвисько Остап Вишня, вперше з'явився
22 липня 1921 року в «Селянській правді» під фейлетоном
«Чудака, їй-богу!».
Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг»
і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Е. Блакитним,
перших двох номерів журналу «Червоний Перець».
Його знайомі оповідають, що Вишня рятував своїх
товаришів матеріально і гумором у підвалах ЧК, де він сидів
приблизно з кінця 1919 по весну 1921 року; і в тюрмі НКВС у
Харкові, де він сидів з 26 грудня 1933 по весну 1934 року, і в
концтаборі на Печорі 1934–1943 pp. Коли 1931 року був
арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так
само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня,
не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова
до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після
щасливого звільнення Рильського з тюрми — забрав його
до себе в Харків на кілька тижнів на гостини.