Органістична теорія

Гнезділов Андрій
 Гербет Спенсер
• Г. Спенсер ( 1820-1903) розглядає
історичний розвиток суспільства як
рух від однорідної системи до систем
різнорідних, але че­рез
структурування й інтеграцію його
окремих елементів на рівні сімей,
потім родів, племен і народів. Згідно
із органічною теорією Г. Спенсера,
який прово­дить аналогію між
державою та біологічним організмом,
держава подібна живому організму, в
основі функціонуван­ня якого лежить
диференціація і спеціалізація.
Диференціа­ція означає, що держава
спочатку виникає як найпростіша
політична реальність і в процесі свого
розвитку ускладню­ється,
розростається, старіє і гине
• Міра суворості соціального контролю і централізації управління Спенсер
вважав одним з головних критеріїв класифікації суспільств. Так, він
розрізнював «військовий» і «промисловий» типи суспільства. Перший
характеризується сильним централізованим контролем і ієрархічним
порядком влади. Все життя тут підлегле дисципліні, а співпраця людей в
досягненні загальних цілей має примусовий характер. У суспільствах
«промислового» типу система управління стає більш гнучкою, примусова
кооперація поступається місцем добровільної, а влада розглядається як
вираження загальної волі вільних громадян.
• «Військовий» тип суспільства відображає, згідно Спенсеру, більш низький
рівень суспільного розвитку в порівнянні з суспільством «промислового»
типу. Перехід від першого до другого він розглядав як соціальний прогрес.
Згодом спенсеровская концепція «однолинейного» прогресу, т. е.
безперервного поступального руху суспільства, модифікується в теорію
усложнений «многолинейной» еволюції, що передбачає в окремих випадках
навіть можливість соціальної деградації.
• Сучасник Спенсера і також один із
найвідоміших представників організацизму
був П.Ф.Лілієнфильд. Він написав книгу за
назвою «думки про соціальні наука
майбутнього» де писав таке. Основна думка
праці — визнання людського суспільства за
організм над переносному значенні, а
значенні природно-реального явища. У
людському житті та розвитку діють ті ж
закони, як і у всій органічній природі;
соціальний організм, як і будь-який вищий
організм у природі, і двох взаємодіючих
чинників — нервової системи та міжклітинної
речовини; взагалі, всі явища соціального
життя цілком аналогічні явищам
фізіологічним.
Також ще один представник
організацизму був і Альфред
Еспінас, котрий у своїх роботах
розглядав людину як продукт
психологічної та соціологічної
проекції, які її персоніфікують.
Так, прикладні мистецтва не
передаються у спадок разом з
особливостями організму, але як
продукт досвіду та роздуми вони
«щеплються» індивіду
«прикладом і вихованням»; цим
вони дають початок науці. Саме
цей процес передачі навичок
автор називає предметом
технології.
Сучасне ставлення до теорії Г. Спенсера
• Спенсер є прибічником магістральної лінії еволюції
цивілізації від деспотичних держав , заснованих на
заборонах, насильстві та мілітаризмі до
вільного індустріального суспільства, яке
ґрунтується на засадах науки й пацифізму.
• Сучасна юриспруденція дотепер послуговується
окремими елементами концепції Спенсера,
зокрема у багатьох визначеннях держави як
системи взаємопов'язаних спеціалізованих органів.