Professional Documents
Culture Documents
181583
181583
Теорія літератури
Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет
якого ґрунтується на певному (рідко кількох)
епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.
Невеликі розміри оповідання вимагають нероз-
галуженого, як правило, однолінійного, чіткого за
побудовою сюжету. Характери показані здебіль-
шого у сформованому вигляді.
Побудова оповідання
Теорія літератури
Обрамлення — це композиційний прийом, який
полягає в тому, що сюжетний твір включається
в розповідь, наче в рамку, що безпосереднього
зв'язку з розвитком сюжету не має.
З якою метою автор використав цей прийом?
З'являється більше героїв, ми дізнаємося
про інших бійців i те, що вони готуються
до бою, дізнаємося про подальшу долю
дiдiв-перевiзникiв i бачимо ставлення
автора до героїв оповідання.
Композиція твору
Екпозиція: звернення танкіста Івана
Дробота до командира Петра Колодуба
повести воїнів у бій на світанку.
Зав’язка: де «береться бойовий дух у
командира танкістів, так би мовити,
внутрішній секрет?»
Композиція твору
Iван Дробот
Упізнай героя
«...той би не одступив, ні. Той би цього човна
повернув назад, та по шиях, по шиях!»
Левко Пiвторак, син діда Платона
Портр
схожий на святого Миколу-угодника, коли б
ет
величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не
лежала у нього на ушах та землистого, так би
мовити, кольору светр не висів на ньому, як на
хлопчику батьків піджак.
Платон Півторак суворий і красивий.
Платон Півторак, Савка
Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід
характеристика (думки,
Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас
тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті
Психологічна
почуття тощо)
бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися.
Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї
нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх
учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От
він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите?
Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим
більше крові проллється! Та не тільки вашої,
солдатської, а й материнської й дитячої крові.
Платон Півторак, Савка
ставлення до інших)
Характер (учинки,
Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав
дід Платон. Він стояв уже біля човна з
веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть.
Не вміли шануватися, так уж повезем,
тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти
хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід
на когось із нас.
Платон Півторак, Савка
Характеристик
а героя іншими
персонажами
Я дивився на діда Платона і з насолодою
слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу
перемогу. Він був для мене живим грізним
голосом нашого мужнього народу.
Кошик запитань
1. Чому у героїв оповідання такі прізвища?
2. Навіщо автор розповідає про дідів не безпосеред-
ньо, а вкладає розповідь в уста капітана Колоду-
ба?
3. Чому в «Щоденнику» Довженко називає дідів Ха-
ронами, а у оповіданні навіть не згадує про це?
4. Що таке «горобина ніч»?
5. Чому дiди-перевiзники так грубо звертаються до
вояків?
Портретна характеристика персонажів
• Платон Півторак
Суворий і красивий.
• Савка
Він був маленький, з підстриженою борідкою.
Був би він сильно схожий на святого Миколу-
угодника, коли б величезна, мов коров'ячий
кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах…
Ставлення Платона і Савки до війни
Платон Півторак:
• …вірив у нашу перемогу. Він був (…) живим
грізним голосом нашого мужнього народу.
• Шутка сказать, скільки землі доведеться
одбирати назад. А це ж усе кров!
• А страдати ніколи!
• А треба, щоб усякий міг, коли ворог суне.
• А жаль — це не ваше занятіє. Перемагають
горді, а не жалісливі!
• Савка:
• ...Це ж усе доведеться забирать назад!
• Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллє-
ться! Та не тільки вашої, солдатської, а й мате-
ринської, й дитячої крові.
Ставлення дідів до смерті
• Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже
війна, так її нічого боятися. (Платон)
• Уже, казав той, ні в танку не сховаєшся, ні в
печі не замажешся. (Савка)
• Вони були сміливі, діди оті, сердиті і не
боялися смерті. (Петро Колодуб)
Ставлення до відступу військ
• Тікаєте, бісові сини?
• Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе
йдете (...) Одежа ось нова, і торбочки, і ремні, еге, і
самі ось молоді, а звертаєте неначе не туди, га?!
• Душа несерйозна, розбалувана…
• Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте,
чорт вашу душу бери...
• Не вміли битися. От тобі і відступ.
• Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони
тікають.
Порада солдатам
• Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу,
жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не
ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба
напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та
презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль —
це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов
та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!
Моральний урок солдатам
• Петро Колодуб:
…де б я не був, як би не гули навколо мене
ворожі вихори, їм ніколи вже не затушить того
вогню, що викресав з мене колись у човні дід
Платон... Що наше життя? Що наша кров,
коли страждає вся наша земля, увесь народ?
Займи позицію
У своєму «Щоденнику» О. Довженко
зробив запис: «Діди-перевізники – це
образ епохи. Діди-перевізники через ріки.
Харони. Їх багато. Вони сміливі, не
бояться смерті і ніби зговорились». Як
ви думаєте, чи могли діди-перевізники
вчинити інакше, адже були поважного
віку? Так чи ні? Займіть позицію.
Аргументуйте думку.
Розташуйте події твору у відповідному до
сюжету порядку.
1. Діди втопили німців.
2. Іван запитує в Петра про його «внутрішній
секрет».
3. Цілу хвилину сім’я бійців стояла мовчки.
4. Діди казали, що краще смерть, аніж утеча
від ворога.
5. Солдати відступали.
План екранізації епізоду з оповідання
Переправа через Десну