Ради - представницькі

органи місцевого
самоврядування
Виконала курсант 224-ю н. гр.
солда
Зміст:

1. Статус представни́цького о́ргану місце́вого

самоврядува́ння в Україні.
2. Правове регулювання діяльності Рад
3. Повноваження і рішення Рад.
4. Перспектива вдосконалення Рад.
Статус представни́цького о́ргану
місце́вого самоврядува́ння в Україні
ЗАКОН УКРАЇНИ "Про місцеве
самоврядування в Україні"(Відомості
Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24,
ст.170). Верховна Рада України. 1997 визначає,
що за Статтею 10 Ради - представницькі
органи місцевого самоврядування.
Представни́цький о́рган місце́вого
самоврядува́ння — виборний орган
(рада), який складається з депутатів і
відповідно до Закону наділяється
правом представляти інтереси
територіальної громади і приймати
від її імені рішення. Наявність
представницького органу, що
обирається членами територіальної
громади — необхідна ознака
місцевого самоврядування.
Місце представницького органу в
системі місцевого самоврядування
досить чітко окреслено в Європейській
Це положення Хартії отримало
Хартії місцевого самоврядування, яка
логічний розвиток в Законі України
віддає їм пріоритет відносно інших
«Про місцеве самоврядування в
органів місцевого самоврядування :
Україні», який закріплює пріоритетне
< місцеве самоврядування здійснюється значення представницьких органів
радами або зборами, члени яких вільно шляхом встановлення їх виключної
обираються таємним голосуванням на основі
компетенції (ст. 26).
прямого, рівного, загального виборчого права і
які можуть мати підзвітні їм виконавчі
органи (ст. 3) >
До представницьких органів Конституція України та Закон України «Про місцеве
самоврядування в Україні» відносять сільські, селищні, міські ради — вони представляють
сільські, селищні, міські громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і
повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні

інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією
України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, а також
повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Кількість депутатів місцевих рад
Загальний склад (кількість депутатів)
місцевої ради становить при чисельності
виборців:

до 1000 виборців 12 депутатів

50 000 — 100 000 36
1000 — 3000 14 100 000 — 250 000 42
3000 — 5000 22 250 000 — 500 000 54
500 000 — 1 000 000 64
5000 — 20 000 26
1 000 000 — 2 000 000 84
20 000 — 50 000 34
понад 2 000 000 120[1]
 Правове регулювання діяльності Рад
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також
статутами територіальних громад.

За Статтею 24. Закону України Про місцеве самоврядування законодавство про місцеве самоврядування :

1. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами
які не повинні суперечити положенням цього Закону.
2. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим
визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і
Севастополь.
3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України,
актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-
правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої
компетенції.
Повноваження і рішення Рад.

У Розділі II ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА
ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Закону України ‘’ Про місцеве самоврядування в
Україні “ визначаються повноваження сільських,
селищних, міських рад, а саме у статті 26 цього
Закону. Їх можна переглянути за цим адресом :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-
%D0%B2%D1%80#Text .
Визначаючи повноваження, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» у ст. 25 виділяє загальну компетенцію міської
ради, в межах якої вона правомірна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до її відання.
У ст. 26 цього Закону визначена виключна компетенція міської ради, тобто ті питання, які : - розглядаються обраними
представниками територіальної громади — депутатами; - обговорюються колегіальним органом — радою; - вирішуються,
виключно, на її пленарних засіданнях; - не мають права передаватися іншим органам влади і посадовим особам для їх вирішення.

До них відносять повноваження, які можна поділити на кілька окремих груп:

● із організаційної роботи ради: визначення відповідно до закону кількісного складу ради; затвердження регламенту ради;
обрання за рекомендацією міського, селищного, сільського голови та звільнення з посади секретаря ради; затвердження
плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;
● із формування органів ради: утворення та ліквідація постійних комісій ради, затвердження та зміна їх складу; обрання
голів постійних комісій; утворення виконавчого комітету ради, визначення його кількісного та персонального складу;
внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження, за рекомендацією голови, структури
виконавчих органів ради; утворення, за поданням голови, інших виконавчих органів ради тощо.
● із контролю за діяльністю голови та виконавчих органів ради: заслуховування звіту міського голови про діяльність
виконавчих органів ради; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб,
які вона призначає або затверджує; розгляд запитів депутатів; прийняття рішень щодо дотермінового припинення
повноважень голови, посадових осіб органів місцевого самоврядування; скасування актів виконавчих органів ради, що не
відповідають вимогам чинного законодавства;
● для безпосереднього вирішення питань, віднесених до відання місцевого самоврядування: управління районами в містах,
прийняття рішень щодо реалізації населенням форм волевиявлення; затвердження програм розвитку міста; затвердження
місцевого бюджету, внесення змін до нього; повноваження у сфері управління комунальною власністю, в галузі захисту
довкілля, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.
Відповідна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради складається з пленарних засідань ради, а також
засідань постійних комісій ради. Сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської — відповідно сільським,
селищним, міським головою, а районної у місті — головою ради в міру необхідності, але не менше одного разу на
квартал. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від
загального складу ради.

Робочими органами сесії є лічильна і редакційна комісії, а також секретаріат ради. Лічильна комісія створюється
для підрахунку голосів і обирається радою за пропозицією головуючого, за звичай, з трьох депутатів за
алфавітним переліком. Зі свого складу лічильна комісія обирає голову. У роботі лічильної комісії не можуть брати
участь депутати, кандидатури яких включено до бюлетенів таємного голосування. Редакційна комісія обирається
радою процедурним рішенням за пропозицією головуючого із числа депутатів. У її роботі беруть участь автори
проекту ухвали. Секретаріат створюється для забезпечення роботи ради. У своїй діяльності він керується
відповідним положенням, що затверджується радою.
Місцеві ради, в межах своїх повноважень, приймають нормативні акти у формі
рішень. Місцева рада може приймати рішення у формі:

● ухвали — рішення ради, прийняте в межах її компетенції для досягнення

певної цілі, що спричинює певні юридичні наслідки. Ці рішення є
обов'язковими для виконання на території, підвідомчій раді;
● доручення — рішення ради, що стосуються органу чи посадової особи ради, і
містять зобов'язання або повноваження одноразової дії;
● звернення — рішення ради, звернене до непідпорядкованих їй суб'єктів із
закликом до певних дій або ініціатив;
● заяви — рішення ради, що містить у собі виявлення позиції ради з певних
питань;
● процедурного рішення — рішення прийнятого радою з процедурних питань
(про перерву в засіданні, проведення додаткової реєстрації, перерахунок
голосів).
Загалом рішення ради приймаються на пленарному засіданні після його обговорення. Проте,
якщо жоден депутат не заперечує, то воно може прийнятися і без обговорення.

Рішення у п'ятиденний термін з часу його прийняття підписує головуючий на засіданні ради.
Упродовж цього терміну воно може бути зупинено головою і повторно винесено на розгляд ради
із обґрунтуванням зауважень. У цьому випадку рада зобов'язана повторно розглянути це рішення
і відхилити вказані зауваги або прислухатись до них. Якщо рада підтвердила попереднє рішення
двома третинами голосів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного

оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший термін. Ухвали ради нормативно-
правового характеру публікуються не пізніше, як 20-денний термін після їх прийняття.
Перспектива вдосконалення Рад.

На мою думку, слід зазначити, що незважаючи на те, що система місцевого самоврядування в Україні
вже набула певних сталих форм, це не означає недоцільності її подальшого розвитку. Зараз
відбувається постійний пошук можливостей підвищити ефективність ціeї системи. Зокрема,
дослідники визначають як досить перспективні концепції : прямої демократії на місцевому рівні і
використання місцевого самоврядування як політичної школи для виховання свідомих громадян з
населення України, а також представництво громад в парламенті. На перший план також доцільно
винести питання розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування, фінансування місцевого самоврядування в Укрaїні, оскільки без належно
сформованої, налагодженої та законодавчо підкріпленої фінансової бази усі можливості місцевого
самоврядування залишаться на папері. Звичайно, це вже питання законодавців і слід побажати ім
обрати єдиний вірний шлях у виршенні складних проблем українського місцевого самоврядування