Середньовічна

Японія
Лекція 6

Саган Галина Василівна

 План

 Природно-кліматичні умови
 Середньовічний японський етнос
 Японія на світанку середньовіччя
 Японія в епоху Ямато. Поява буддизму
 Переворот Тайка. Нарська монархія
 Правління Фудзівара (період секкан)
 Зародження самурайського стану
 Правління інсей
 Серцевину
японського
архіпелагу
становлять
чотири
найбільші
острови:
Хоккайдо,
Хонсю,
Сікоку, Кюсю
 “Країна Вранішнього
Сонця”
 Хоккайдо не входив в епоху
середньовіччя до складу
японської держави.
 Сікоку залишався протягом
середніх віків глибокою
периферією японської
цивілізації.
 Провідним центром
соціально-економічного й
політичного життя був
найбільший, центральний
острів Хонсю
 Кюсю - важливий осередек
господарського життя,
торговими й політичними
“воротами” Японії у
зовнішній світ.
 Клімат Японії мусонний, але вологіший і тепліший,
ніж у Кореї, внаслідок термального впливу теплої
океанічної течії Куросіо. Влітку мусони приносили
вологу спеку, зливи й тайфуни, взимку - снігопади і
температура до -40 С.
 Течії Японського архіпелагу:
1. Куросіо 2. Продовження Куросіо 3. Анти-Куросіо 4. Тепла
Цусімська течія 5. Тепла Цугарська течія 6. Тепла течія Соя 7.
Курильська течія (Ояшіо) 8. Холодна Ліманська течія.
 Природні буйства доповнювали вулкани (серед них
найвища вершина Японії - Фудзіяма (Фудзісан)
 (3 776 м.), щоденні землетруси та періодичні цунамі, бо
архіпелаг розташований в зоні тектонічного розлому.
 Середньовічний японський етнос
 Прямими предками середньовічних японців були
монголоїдні “ямато”, що прийшли на острови в І тис.
до н.е. В результаті асиміляції з місцевими племенами
різної етнолінгвістичної та расової належності утворився
середньовічний японський етнос перехідного расового
типу: монголоїдів з елементами австралоїдів.
 Японська мова
(бунго)
 Походження мови повністю не
з'ясовані: в ній помітні паралелі
з алтайськими та
аустронезійськими мовами, а
також значне нашарування
китаїзмів.
 Її вирізняє музичний наголос
(два тони), бідніший від
китайської мови звуковий
склад, жорсткий порядок слів
у реченні, майже цілковита
відсутність таких граматичних
категорій, як рід та число, і
два часи (минуло-сучасний та
сучасно-майбутній).
 Патріархальна
сімейно-кланова
система
 Була осередком соціальної
організації традиційного
японського суспільства в
середні віки, де жінка
посідала найнижчу
сходинку. Шлюб під тиском
конфуціанських канонів був,
на відміну від стародавніх
часів, міцним, а сім'я -
переважно моногамною,
одначе соціально-політична
верхівка дозволяла собі
тримати гареми, в
залежності від суспільного
статусу чоловіка.
Одяг (кімоно) мав чітко виражений становий характер
 Одяг
самураїв

 складався з халата й камісімо - штанів-спідниці з

крилаткою, що одягалася поверх халата.
 голову прикрашала екзотична зачіска (череп
спереду голили, а з волосся ззаду робили
“кінський хвіст”).
 Зачіски з довгого
волосся робили будь-
які, а брови
вищипували та
малювали значно
вище, щоб очі
здавалися вужчими
(цього вимагав еталон
жіночої вроди).
 Традиційне японське житло складалось
з несучої конструкції (дерев'яної рами) й
даху. Паперово-тростинні розсувні стіни
(сьодзі) водночас слугували й вікнами, а
внутрішнє планування будинку
створювалось за допомогою пересувних
паперових простінків - фусума.
 Підлогу застеляли татамі (циновки з тростини). Меблів
японці майже не знали, а центром інтер'єру вважалася
декоративна ніша (токонома), в якій поміщали сувій
живопису, рослинну композицію (ікебана) чи вазу з
квітами. Влітку така будова забезпечувала прохолоду й
була дуже зручною, але взимку промерзала.
 Чинники японського металітету

 Непрості природні умови (обмеженість ресурсів,

періодичні землетруси, тайфуни) виховали в японцях
незвичайну працелюбність, організованість,
винахідливість, терплячість та воістину
“філософське” ставлення до людського буття.
 Острівне розташування Японії не призвела до її
культурної ізоляції.
 Все запозичене у сусідів капітально переробляти
та перетворювати на своє, що дало можливість
“Країні Вранішнього Сонця” зберегти цивілізаційну
самобутність.
 Вирізняли японців також:
 клановий корпоратизм,
 шана до влади,
 обережне ставлення до будь-яких нововведень,
 фанатичне обожнювання сакральної імператорської
династії,
 повага до військової служби та дисциплінована
войовничість,
 потяг до законності та порядку,
 національна чванливість,
 віра в унікальність,
 обраність та божественність своєї країни,
 виняткову особисту охайність японців, які так часто милися
 Японія на світанку середньовіччя

 На рубежі н.е. Японія була сукупністю протодержавних

утворень, які в науковій літературі дістали назву
“чіфдом” або “вождівство”.
 Протодержави являли собою групу общин,
адміністративно підпорядкованих центральному селищу,
де перебувала резиденція вождя, завданням якого було
забезпечити захист “чіфдома” від нападу сусідів,
створити якомога ефективнішу систему управління та
оптимально організувати виробництво для отримання
максимально високого сукупного додаткового продукту.
 Японська міфологія
вважає творцем острівної
цивілізації богиню Сонця
Аматерасу, яка,
вручивши своєму
божественному онуку
Нінігі меч, яшму та
дзеркало, як символи
священної влади,
відправила його з Неба на
Землю правити й
керувати Японією
 Дзімму - першим
японський імператор

 У супроводі кількох богів

Нінігі спустився на гору
Такатіхо (острів Кюсю),
розпочавши тим самим
правління небесних
божеств на Землі. Його
правнук Дзімму став
першим японським
імператором 11 лютого 660
р. до н.е., проте реальне
зародження держави Ямато
науковці відносять до
рубежу ІІІ - ІV ст. н.е.
 Концепції походження Ямато
«велика гармонія, мир»

Походження Ямато мало військовий

характер
 Перша концепція відштовхується від японської міфології
й базується на тезі про “східний похід” першого царя
Дзімму з острова Кюсю на Хонсю, завоювання нових
територій і утворення Ямато у 295 - 300 р. н.е.
.
 Друга (“теорія вершників”)
 Приписує утворення Ямато кочовикам Східної
Маньчжурії, які в ІІ - ІІІ ст. напали на Японію через
Корею, підкорили аборигенів і утворили тут
мілітаризовану державу на зразок кочових
континентальних імперій. На доказ цієї гіпотези
подають матеріали археологічних досліджень і
свідчення норіто (тексти заклинань і молитов), у яких
згадується притаманний виключно кочовикам спосіб
транспортування вантажів у в'юках – «до коней
поклажу тасьмою міцно прив'язавши».
 Землероби в таких випадках користувалися возами
 Офіційно на чолі Ямато стояв “цар” - оокімі (кит.
тенсі), але його влада спиралася не стільки на
військово-економічний потенціал, скільки на те, що
царі вважалися першосвящениками,
 верховними жерцями сінтоїзму - національної
японської релігії.
 Сінто (“шлях богів”)

 Склався на базі стародавньої віри в духів природи та

обожнювання померлих предків.
 Сінто стверджує, що світ єдиний і не поділяється на
живе та неживе, тому що в усьому природному є камі
(“дух”), чим заперечується можливість існування
потойбічного життя і визначається концепція переселення
душ (“духів”).
 Складовою сінтоїзму є фетишизм і тотемізм (шанували
лисицю, мавпу, черепаху, змію).
 Сінто не міг прийняти іноземець: сінтоїстом можна було
тільки народитися (від батька й матері сінтоїстів).
Правління Сьотоку “Свята доброчинність”

 Правив 574 – 622 рр.

 Аристократію влаштовувало його божественне
походження.
 Сога - прихильне ставлення до буддизму.
 Державу - неординарний талант політика та
реформатора.
Реформи Сьотоку “Свята доброчинність”

 Заклали підвалини повнокровної японської державності.

 Зразком реформаторові послужив політичний устрій Китаю.
 Увів чиновницькі ранги.
 В 604 р. Прийняли “Закон 17 статей” - базою якої стали
принципи буддизму й конфуціанства.
 Запроваджено китайський 60-річний тваринний календар.
 У 607 р. до Китаю відправили на навчання групу учнів, які
після повернення взяли активну участь у “китаїзації”
японського суспільства.
 Зміни назв і титулів

 Замість оокімі або тенсі (“Син Неба”) правитель -

тенно (“Небесний монарх”), що традиційно
перекладається європейцями як “імператор”.
 Держава дістала нове ім'я: замість Ямато - назви
родоплемінного союзу - країну відтепер
проголосили Ніппон або Ніхон (“Корінь Сонця”),
звідки пішла європейська назва «Japan»,
«Японія».
 Переворот Тайка.
Нарська монархія.

 Внаслідок перевороту 645 р. владу в країні захопив

безпосередньо імператорський рід, а на престол
зійшов новий тенно - найстаріший представник
династії старець Котоку (645 - 654). Рік його
воцаріння дістав назву перший рік Тайка
(“Великих реформ”), а сама подія увійшла в
історію під назвою переворот Тайка.
 Усіх прихильників Сога знищили.
 “Маніфест про
реформи”
 Видав 646 р. символ епохальні
зміни в японському суспільстві.
 Ліквідував усі рабські та
напіврабські залежності, а
власникам сплатили компенсацію
тканинами.
 Створили централізовану владу
та адміністративну систему.
 Всю землю передали державі. На
базі створили надільну систему за
китайським зразком (котікомін).
 Для утримання чиновників (лише у
столиці 10 тис.), та членів
імператорської родини ввели
систему земельних пожалувань,
без права власності на землю й
працюючих на ній селян.
32 Імператор Котоку
 Гордістю країни була Нара - перша постійна столиця
(710 - 794) перше справжнє місто на островах, яке дало
назву і стало символом імператорської Японії (Нарська
монархія). Населення Нари сягало 200 тис. чол. Вона
була чітко спланована на зразок танської столиці
Чан'ань.
Прославили столицю найбільший в
країні буддійський храм Тодайдзі,
який будували 2,2 млн (!)
робітників.
Найбільша у світі металева статуя Будди Дайбуцу (32 м заввишки і вагою 380 т),
виготовлена в 743 - 752 рр. групою майстрів на чолі з Куні Кімімаро.
 Крах монополії держави на земельну власність

 У 743 р. видано історичний указ: піднята цілина

оголошувалася приватною власністю того, хто її
обробив - сьоеном.
 Однак це породило протизаконні дії чиновників, які
за хабар або для самих себе переоформляли
оброблені ділянки як покинуті й занедбані.
 Клан Фудзівара, скориставшися розвалом надільної
системи, захопили найбільші земельні ділянки, а
потім прибрали до рук управлінську владу.
 Правління Фудзівара (період секкан -“регентів-канцлерів”)

 У 858 р. вони “застовпили” за собою посаду сессю (регента

при малолітньому імператорі)
 У 887 р. - кампаку (верховного канцлера країни). При
збереженні інституту безвладних імператорів Фудзівара (як
колись Сога) стали реальними правителями країни.
 Фудзівара спиралися на сінтоїзм.
 Чудово зналися на літературі та мистецтві, були
рафінованими естетами, проте погано орієнтувалися в
державних справах, в економіці, й навіть не бажали
вчитися цим “ганебним”, з точки зору аристократів,
професіям.
Результати правління Фудзівара
 Розтринькування державного майна,
 некомпетентність міністрів і нехтування проблемами
економічного життя призвели до розвалу
державності в Японії,
 ослаблення її воєнно-політичного та економічного
потенціалу,
 зубожіння народу породило злочиність, яка
захлеснула країну .
 Столичну поліцію формували з колишніх злочинців
(хомен), які, використовуючи своє службове становище,
брали хабарі, грабували та гвалтували підслідних
(навіть аристократок), а бандити захоплювали
заложників, тілами яких у разі невиконання їхніх вимог
годували бродячих собак.
Правління імператора
Уда

 Розвал суспільства
наприкінці ІХ ст. досяг
такого рівня, що
Фудзівара у цій
плутанині “пропустили”
на трон Уда, мати якого
не належала до клану
регентів-канцлерів.
 Реформи імператора Уда
 “Країна Вранішнього Сонця” вперше “закрилася” від
зовнішнього світу.
 Почався процес “японізації” запозичень, що
набралася за попередні століття.
 Японія остаточно перестала уявляти себе
провінцією китайської цивілізації.

Почався процес усебічної

“японізації” “Країни Вранішнього
Сонця”, який і зробив Японію
Японією.
  Слово самурай (“служивий”)
Зародження самурайського походить від давньояпонського
стану Х-ХІ ст. дієслова самурау - “служити,
охороняти”. Так називали
озброєних слуг-супутників, що
супроводжували аристократа в
дорозі. Невелика частина
самурайського стану справді
вийшла з таких слуг, але
основним джерелом походження
низів воєнізованого дворянства
Японії стали гьосі.
 Гьосі – загони привілейованих
вільних селян, військових
поселенців, які за користування
землею несли військову
службу, але не платили податків.
 В Японії популярніший термін
бусі - “воїн”.
 Диктатура самурайського клану Тайра

 Встановлено у 1156 р. диктатуру військового типу.

 Диктатором країни став глава клану Тайра Кійоморі
(1118 - 1181).
 Кійоморі відновив широку торгівлю з континентом.
 Швидко прогресувало японське сільське
господарство, а гордістю ремесла стали найкращі у
Східній Азії самурайські мечі.
 Себе Кійоморі Тайра зробив
Головним міністром, другу
дочку - імператрицею, третю
- видав за регента, четверту -
за канцлера.
 Тайра привласнили 30
провінцій країни з 66-ти,
ставши, таким чином,
володарями половини
земель Японії.
 А коли дочка Кійоморі
(імператриця) народила йому
онука, диктатор у 1180 р.
силою примусив імператора
Такакуру зректися престолу і
зробив тенно трирічного
онука Антоку.
 Камакурський
сьогунат
 Розгром Тайра зробив
клан Мінамото
найвпливовішою
воєнно-політичною
силою Японії.
 Мінамото Йорітомо
здобув титул
Верховного
Воєначальника
(сьогуна), ставши
першим узаконеним
військовим
правителем Японії.
 Закони про сьогунат (бакуфу)
 Бакуфу - політична система, в межах якої тенно
залишався верховним жерцем сінто і лише
офіційним, номінальним главою держави.
 Вся політична, економічна й судова влада згідно з
новим законодавством зосереджувалася в руках
сьогуна.
 Сьогунська ставка (бакуфу) була розташована в
місті Камакура на березі затоки Сагамі, а при дворі
імператора в Кіото заведено посаду легального
сьогунського наглядача - міністра для зв'язків із
режимом Камакури.
 Монгольська загроза
 У 1266 р. прибуття до Японії монгольського посольства,
направленого ханом Хубілаєм, з пропозицією визнати
васалітет “Країни Вранішнього Сонця” щодо хана.
 Такі ж посольства прибули у 1268 і 1269 рр., японці
відповіли категоричною відмовою.
 У 1274 р. гігантський флот монголів (300 великих і 500
малих кораблів) із 30-тис десантом монголо-китайсько-
корейських вояків захопив кілька японських островів
(Цусіма, Ікі)
 Під вечір налетів тайфун, який відправив на дно 200
кораблів інтервентів. Загарбники відступили.
 Друга монгольська спроба

 У 1278 р. на острови знову прибуло посольство від

хана Хубілая з вимогою визнати васалітет Японії, і
знервований Ходзьо Токімуне наказав стратити
послів.
  У 1281 р. до японських берегів рушили дві
ескадри імперії Юань: північна (900 кораблів),
побудована корейцями, з 40-тисячним монголо-
корейським десантом, і південна (3500 кораблів
китайського походження, з яких 1/10 становили
судна-гіганти - “плаваючі коштовності”) із
100-тисячним монголо-китайським десантом

Монгольська навала
 53 дні (з 23 червня до 14 серпня 1281 р.) тривала
грандіозна битва.
 14 серпня налетів тайфун, який назвали
“божественним вітром” (камікадзе).
 “Реставрація Кемму”
(1333 - 1336).
 У 1333 р. Годайго відновив владу імператора,
проголосивши себе ним.
 Ця подія дістала у традиційній японській історіографії
назву “Реставрація Кемму” (“Розбудова та
військова міць”), політичною програмою якої
проголошено “єднання знаті й самураїв” (кобугаттай).
 Годайго ліквідував усі владні надбудови, зокрема
чиновницькі апарати інсея (правління екс-Імператорів),
сьогуна, сіккена тощо й відновив пряме
імператорське правління в Японії.
 Аристократично-імператорський уряд виявився
неспроможним компетентно керувати економікою, а
знання філософії, поезії та мистецтва, чим славилася
родовита знать, мало допомагали в державних
справах.
 Сьогунат Муроматі (1393

 Реальна влада сьогуна Асікага не була такою

потужною, як у попередників - володарів із
Камакури. Режим Муроматі контролював ситуацію
лише в Кіото й на невеликій частині території
навколо столиці.
 Не тільки влада імператора, а й влада сьогуна
стала тепер номінальною.
 Нестабільність другого сьогунату

 Вбивства, отруєння, кривава помста, низки

самогубств (сеппуку або харакірі) в комплексі з
витонченими двірцевими інтригами - таким стало
щоденне життя при дворі сьогунів.
 Квінтесенцією цього перманентного кошмару
вважалася “смута років Онін”, яку японці
сприйняли як катастрофу національного масштабу.
 “Війна Онін” виникла між західною та східною
коаліціями
охопила 2/3 території країни, тривала 11 років і
припинилася в 1477

Західна коаліція
(клани Ямана та Оуті)
 Очолила рух проти придворної сьогунської камарильї
мала в своєму розпорядженні військо (116 тис. бусі).
Східна коаліція
(на чолі з Хосокава)
 армія якої налічувала 161,5 тис. самураїв_ -
 Становище селян

 Селяни утримували величезний бюрократичний апарат

і найбільший військовий прошарок: бусі становили більше
10 % населення (в Європі кількість рицарів ніколи не
перевищувала 2 %), але самураї не даремно їли свій хліб
(точніше, рис) - селянських воєн Японія не знала.

 Спробою селянського самозахисту став інститут ніндзя

(“прихованих, таємних”), але ці селянські бойовики
стали з часом професійними шпигунами й пішли на
службу до даймьо (великі землевласники).
 Наслідки віний
Онін
 Ворогуючі армії в битвах настільки
знекровили одна одну, що
самураї змушені були зупинитися.
 Дотла спалили столицю, по всіх
округах країни хазяйнували банди
розбишак, почалися голод та
епідемії.
 Постав новий взірець людини -
самурай.
 Саме після “війни Онін”
сформувався у початковому
вигляді самурайський кодекс
“Бусідо” (“Шлях воїна”),
кодифікований у ХVI ст., що став
морально-етичним
фундаментом японської нації.
 Епоха сенкоку
(“воюючих царств”)

 На початку ХVI ст. авторитет сьогуна остаточно

занепав.
 В Японії настала епаха сенкоку - коли всі воювали
проти всіх.
 Процес відновлення державної єдності започаткував
знаменитий полководець Ода Нобунага (1534 -
1582).
 Сім років Нобунага витратив на боротьбу з
конкурентами всередині власної родини.
 До середини 1582 р. Ода Нобунага контролював
майже половину країни (30 провінцій із 66), але
довести справу до кінця йому не дали.
 Жорстокість Ода
Нобунага лякала
підлеглих, і
1червня 1582 р. 10
тис. заколотників
на чолі з Акеті
Міцухіде оточили
Нобунагу в храмі
Хоннодзі (Кіото), де
48-річний
диктатор, щоб не
потрапити в полон,
вдався до сеппуку
(харакірі).
 Європейська колоніальна експансія
 З островів вивозили срібло, мечі, зерно, вироби з
лаку, віяла.
 Завозили: цінну деревину, ліки, шовк, кераміку,
золото, тканини, шкури й пір'я екзотичних тварин,
корали, мускус, високоякісні фарби, оцинковане
залізо, вогнепальну зброю.
 Японці запозичили пісковий годинник, окуляри,
виноградні вина та... християнство, яке спочатку
підтримав Ода Нобунага, борючися з могутністю
буддійських храмів.
 Європейці розгорнули работоргівлю. Японців
закупляли і продавали у рабство.
 Третій сьогунат - Токугава чи Едо (1603
- 1867).

 Продовжили активну боротьбу з християнством.

 Знищували християнських священиків. Заборонено
ввозити в Японію книги, де хоча б згадувалося християнство.
 Масова еміграція з Японії англійців та іспанців, а після
ухвалення серії законів 1633 - 1639 рр. - вигнання
португальців, заборона самовільного виїзду японців за
кордон і заборона будувати кораблі водотоннажністю понад
500 коку (80 т).
 Токугавська Японія остаточно завершила перехід до
політики самоізоляції від зовнішнього світу.
 За третього сьогунату

 Припинилися міжособиці. Стабілізувалося господарство.

 Однак, податки селян (на користь держави і даймьо) становили
від 40 до 70 %.
 Встановили систему прописки (селянин був прикріплений до
землі)
 У 1643 р. сьогунський указ “Про регламентацію селянського
життя” зобов'язав селян вживати в їжу лише грубі злаки,
заборонялося носити одяг із шовку.
 Жахливих розмірів набув процес розорення самураїв як стану -
вони масово ставали ронінами (бродячими самураями, що не
мали сюзерена).