Підготував учень 8кл

Д.І.Менделєєв
 Дмитро́ Іва́нович Менделє́єв
 Народився 27 січня 1834, Тобольськ — помер
20 січня (2 лютого) 1907, Санкт-Петербург —
великий російський хімік, один з авторів періодичної
таблиці хімічних елементів. У 1882 році Лондонське
королівське товариство присудило золоті медалі Деві з
формулюванням «За відкриття періодичних
співвідношень атомних ваг» спільно Менделєєву й
німецькому хіміку Лотару Юліусу Маєру.
 Періодична система
Періоди́чна систе́ма елеме́нтів —
класифікація хімічних елементів, розроблена
на основі періодичного закону.
За легендою, думка про систему хімічних елементів прийшла до Менделєєва уві сні,
проте відомо, що одного разу на запитання, як він відкрив періодичну систему,
учений відповів: «Я над нею, може бути, двадцять років думав, а ви думаєте: сидів і
раптом ... готове ».
Написавши на картках основні властивості кожного елемента (їх у той час було
відомо 63, з яких один - Дідім Di - опинився в подальшому сумішшю двох знову
відкритих елементів, празеодима і неодиму), Менделєєв починає багаторазово
переставляти ці картки, складати з них ряди схожих за властивостями елементів,
зіставляти ряди один з іншим. Підсумком роботи став відправлений в 1869 році в
наукові установи Росії і інших країн перший варіант системи («Досвід системи
елементів, заснованої на їхній атомній вазі і хімічній подібності»), в якому
елементи були розставлені по дев'ятнадцяти горизонтальних рядах (рядах
подібних елементів, які стали прообразами груп сучасної системи) та по шести
вертикальних стовпцях (прообразів майбутніх періодів). У 1870 році Менделєєв в
«Основах хімії» публікує другий варіант системи («Природну систему елементів»),
що має більш звичний нам вигляд: горизонтальні стовпці елементів-аналогів
перетворилися у вісім вертикально розташованих груп; шість вертикальних
стовпців першого варіанту перетворилися на періоди, починалися лужним металом
і закінчуються галогеном. Кожен період був розбитий на два ряди; елементи різних
увійшли до групи рядів утворили підгрупи. 
Сутність відкриття Менделєєва полягала в тому, що із зростанням атомної маси
хімічних елементів їх властивості змінюються не монотонно, а періодично.
Походження назв деяких
хімічних елементів
 У ХХ столітті назви із загальною основою приймаються і багатьма азіатськими
мовами, стають загальносвітовими.
 Назви хімічних елементів утворені відповідно деяким принципам:
 1) по характерним властивостям (азот – нежиттєві, актиній – активний, аргон –
недіяльний, астат – нестійкий, барій – важкий, бром – смердючий, водень – породжує
воду, йод – фіолетовий, іридій – веселковий, кисень – складова частина кислот,
криптон – прихований, ксенон – чужий, молібден – здатний писати на папері (подібно
свинцю), неон – новий, осмій – пахучий, платина – схожа на срібло, радій, радон –
випромінюючий, родій – рожевий, рубідій – темно-червоний, талій – зелений,
технецій – штучний, вуглець – породжує вугілля, фосфор – світиться, фтор –
руйнівний, хлор – жовто-зелений, хром – кольоровий, цезій – небесно-блакитний);
 2) по природному джерелу (алюміній – від латинської назви квасцов, берилій – по
мінералу берил, бор – по мінералу бура, вольфрам (по-англійськи «тангстен») – за
однойменним мінералу, кадмій – за назвою цинкової руди, калій і кальцій – від
арабської назви золи , кремній – від давньогрецького слова kremnos – «скеля», літій –
від грецького слова lithos – «камінь», нікель – за назвою мінералу, сурма – від
турецької назви порошку для чорніння брів, цирконій – по мінералу циркон;
3) по іменах древніх богів і героїв міфів
або за назвами небесних об’єктів
(ванадій, гелій, нептуній, ніобій, паладій,
плутоній, прометій, селен, тантал, телур,
титан, торій, тулій, уран, церій); назву
«кобальт» походить від стародавнього
імені злого духа рудокопів і металургів –
кобольдов;

4) за назвою континенту, країни, міста,

місцевості, річки (америцій – Америка,
європій – Європа, германій – Німеччина,
полоній – Польща, рутеній – Росія,
францій – Франція, реній – річка Рейн ,
сюди ж відносяться: берилій, галій,
гафній, гольмій, ітербій, ітрій,
каліфорній лютецій, скандій, стронцій,
тербій, єрбій)
5)Гідроген. Назву елементу дав
видатний вчений Антуан Лоран
Лавуазье. Назва походить від
грецького ὕδωρ — вода та γενναω
— народжую , що означає «той, що
народжує воду» .Українська назва
«водень» також відображає
входження елементу до складу
води.Російська назва «водород» —
дослівний переклад латинської
назви hydrogenium.Гідроге́н (Н)
— хімічний елемент з атомним
номером 1, що належить до 1-ої
групи періодичної системи
 6)Гелій. Локк'єр дав гелію ім'я, що відображає
елементів. історію його відкриття (від грец. Helios — сонце).
. Оскільки Локк'єр вважав, що виявлений елемент —
метал, він використовував в латинській назві
елементу закінчення «ium» (відповідає українському
закінченню «ій»), яке зазвичай уживається в назві
металів. Таким чином, гелій задовго до свого
відкриття на Землі отримав ім'я, яке закінченням
відрізняє його від назв решти інертних газів.Геелій
— хімічний елемент з атомним номером 2, який
очолює групу інертних газів в періодичній таблиці
7) Літій Свою назву літій отримав через те, що
був виявлений в «каменях»
грец. λίθος — камінь. Сучасну назву було
запропоновано Берцеліусом.Літій було відкрито
1817 року шведським хіміком і мінералогом Й.
Арфведсоном. Спочатку в мінералі петаліті а
потім — у сподумені і в лепідолітіМеталевий
літій вперше отримав Гемфрі Деві 1818 року
шляхом електролізу. Літій (Li) — хімічний
елемент, м’який, сріблясто-білий, найлегший
метал. Належить до лужних металів. Хімічно
активний.
Висновок:
 Виконавши доручений мені проект з хімії
на тему “Цікаві історичні факти з відкриття і
походження хімічних елементів“ я поглиблено
ознайомився з періодичною системою. Також
поцікавився походженням назв хімічних
елементів.