Beşik

У кримських татар, як і у багатьох народів у побуті використовувались

спеціальні меблі, які прийшли з давнини - дитяча колиска-ліжечко
beşik.
Конструкція beşik, створена близько 1500 років тому, призначалася
для перевезення немовлят під час кочівлі з пасовища на пасовище.
Beşik прив'язували до тварини або ставили на візок. Руки матері, таким
чином, були вільні, і вона могла допомагати чоловікові, управляти конем
або поганяти худобу. У випадках падіння конструкція beşik рятувала життя
дитині, прив'язаному міцно ременями і арканами. Дитина не могла випасти
з нього і залишалася цілою і неушкодженою.
Вироби з деревини у великих містах Криму виготовляли
майстри цехів токарів - beşıkçі, скринник –sandıqçi.
Якщо народжена дитина була первістком, то батьки купували новий
beşіk. Якщо народжувалась наступна дитина, то новонародженого клали
в колиску брата або сестри. Beşik - це будинок немовляти, в якому він
міг перебувативід 9 місяців і майже до 2-х років.
Дитину після 40 днів з моменту народження укладали в beşik. Цей день
відзначався невеликим жіночим святом beşik-toy, на який збиралися
родички, сусідки і подруги. Гості приносили солодощі, читали dua,
дарували гроші.
Малюк лежав у колисці, сповитий і зафіксований в одному положенні, більшу частину
дня. Були 2 перев’язки: одна для ручок, а друга для ніжок під назвою beşik quşağı.
Традиційна колиска була дуже зручною і корисною, в тому числі і
в гігієнічному відношенні. Дитина в ній завжди була суха і охайна. На
дні beşik був круглий отвір, в який вставлявся керамічний посуд - badie – горщик.
У комплект до beşik входив набір спеціальних трубочок для відводу у горщик сечі, конструкція
яких залежала від того, для кого вони призначалися - для дівчаток або для хлопчиків. Ці
пристосування, виточені з дерева, називалися sümekler.
Спеціальний отвір для badie
Beşik - винахід, який задовольняв наступні потреби:

 Beşіk захищав дитину від негативного впливу навколишнього середовища. А

також дитина не могла нашкодити собі: подряпати себе; поповзти туди, де
небезпечно; дотягнутися до небезпечних предметів. У немовля був свій
простір.
 Дитина спокійно спала і не прокидалася від мимовільних рухів своїх рук і ніг.
 Напівкруглі підстави beşik були влаштовані як у крісла-качалки, ритмічні
розгойдування з боку в бік дозволяли швидко заспокоїти і приспати дитя.
 Мати немовляти могла, не виймаючи його з колиски, погодувати груддю,
нахилившись до нього з одного чи з іншого боку.
 У beşik зберігався комфортний температурний режим. Це було важливим
фактором, оскільки традиційне житло кримських татар не мало автономних
систем зимового опалення. Вдень єдиним джерелом тепла було вогнище на
кухні, а вночі спальня зігрівалася лише диханням
сплячих в ній членів сім'ї. Дитина не переверталася і не могла скинути з себе
ковдру.
 Немовля у beşık звикав спати по дві-три години безпробудно. Сон в такій колисці
міцний і спокійний. Не було необхідності будити дитину, щоб поміняти пелюшки.
 У колисці дитина перебувала, приблизно до 9-місячного віку.
 На верхню перекладину beşik – baş ağaçi підвішували іграшки, для гри з якими
дитині періодично спеціально звільняли ручки. Це зазвичай були брязкальця для
хлопчиків, для дівчаток вішали маленькі ганчіркові ляльки. Вішали також
nazarlık.
Під час сну немовляти beşik покривали тканиною з вишивкою, яка влітку
захищала від комах. Вона називалася beşik ortus.
У Криму користувалися чотирма різними типами beşik.
Степовий був найпростішим варіантом, який містить у своїй конструкції тільки
необхідні деталі: чотири опори на напівкруглих підставах, прямокутний короб,
напівкруглі дуги з'єднані між собою поперечиною, яка виконує роль ручки при
перенесенні колиски.
Другий тип beşik середньої передгірській та гірській смуги
Криму трохи відрізнявся від степового.
Третій тип Baydar ova tipqısı відрізнявся від
степового і гірського великою кількістю прикрас у
вигляді виточених на токарному верстаті деталей.
Четвертий тип yalı boyu tipkısı (південнобережний
тип) відрізнявся тим, що в його конструкції дугоподібні
деталі були замінені прямими планками, а в іншому його
декор був аналогічний декору Байдарських beşik.
Сьогодні beşık зберігся і використовується у багатьох народів
Центральної Азії, однак ця частина традиційної культури
кримських татар повністю втрачена. Необхідно у сучасних
умовах відродити цю давню і актуальну на сьогоднішній день
традицію.