Історія Стародавнього світу

Від початкових
етапів
становлення та
розвитку
музичного
мистецтва до
Античності
Потапова Н. І.
 Основні функції музики в житті первісної
людини:  Охоронна, магічно-заклинальна
 Міметично-імітаційна

Характерні ознаки первісної музики:

Невід'ємний зв’язок із формуванням Звуковідображення довкілля:

Синкретизм – єдність слова,
музики, міміки, священного
обряду.
мови: короткі інтонації, остинатність-
повторюваність, дво-трихордові лади,
перевага безпівтонових поспівок,
формування стабільних елементів у
вигляді колискових, обрядових танців
і пісень.
імітація голосів птахів і тварин,
необмежений діапазон,
хроматизми, глісандо,
імпровізаційність, ритмічна
нерегулярність.
Первісні форми багатоголосся:

 Стрічкове
 Гетерофонія
 Бурдон
Зародження
первинного
інструментарію
 Очеретяні флейти
 Листки-рупори
 Камені
 Палиці
 Мушлі
 Кості тварин
4 групи первинних
інструментів

1) Аерофони (повітряні) –
порожнисті гілки, очерет,
мушлі, кістки тварин, панцирі
2) Мембранофони (ударні) –
палиці, каміння
3) Хордофони (струнні) –
ліани, тятива лука
4) Ідіофони (самозвучні) –
маківка, дримба
Мізинська стоянка
Стародавній Єгипет

Багаточисленні зображення музикантів,

співаків на фресках гробниць і храмів
Єгипту, папіруси з текстами пісень свідчать
про захоплення музикою у давніх єгиптян.
 Відео 5:23

З тих часів до нас не надійшли джерела, що характеризують систему

нотного відтворення. Це пояснюється містичним табу, накладеним на
запис обрядової музики.
У Стародавньому царстві переважали ансамблі, які
акомпанували співакам і танцюристам. Арфи були дугові
(лукоподібні), а потім кутові. Згодом збільшується значення
ударних (барабани, бубни, тріскачки), духових інструментів
(подвійна флейта, цивільні і військові труби, кларнет), плескання
в долоні.
Лютня в Єгипті з'явилася пізніше арфи і флейти. Показово, що
на лютні грали за допомогою плектра, і тому її звучання більше
схоже на звук сучасної домри.
Систр

Інструмент у формі підкови або скоби

із дзвіночками, тарілками
використовувався у релігійних
процесіях. Систр вважався даром богині
Хатор – богині неба, щасливої долі,
музики, танців і веселощів.
Хатор (Хатхор, Хі) зображувалася у вигляді жінки з рогами корови і сонячним диском на голові.
У давньому Єгипті народився
театр як масова дія. В основу
театральних вистав лягли містерії
Осіріса – епізоди його життя, його
страдницька смерть. Акторами
ставали жерці, навіть фараони.
Кульмінацією містерії про
боротьбу добра зі злом, світла з
мороком були похоронні жіночі
плачі, які чергувалися з
величальними піснями.
Давньогрецький історик Геродот
назвав містерії «пристрастями».
 Музична культура Індії

В Індії музичне мистецтво розвивалось

під впливом буддизму й величезної ролі
танцю.
Три головні боги
індуїстського пантеону – це:

Брахма (творець)

Вішну
(охоронець)

Шива (руйнівник)
 В Індії зберігається легенда про бога Шиву, який
створив світ у космічному танці.

Танець, який виконує Шива Натараджа («володар

танцю»), називається тандава.
Сарасваті
Індійська богиня музики,
мистецтв і науки Сарасваті
зображена з інструментом
віна.
Спочатку ведичні тексти існували в усній формі. Згодом їх записали
жерці, оформивши весь матеріал у чотирьох книгах:
1. «Рігведа» (книга гімнів, містила 1028 гімнів єгипетським богам)
2. «Самаведа» (книга пісень)
Індійські веди XV – VI ст. до н. е. містять духовні знання, норми права,
релігійні ритуали, міфи, гімни, народні пісні, легенди, героїчні епічні
зразки, які були створені на давньому санскриті.
Гра на таблі
Музичне
мистецтво
Давньої Греції
Аполлон – бог краси, кохання, покровитель
мистецтв, син Зевса. Знамениті міфічні співці
Орфей і Лін, згідно з переказами, були його
синами. Улюбленим музичним інструментом
Аполлона вважалася кіфара.
Культ Аполлона був поширений у Греції
повсюдно, але головним центром вшанування став
храм у Дельфах. Там влаштовувалися урочистості
на честь Аполлона, в тому числі Піфійські ігри,
які знаменували перемогу Аполлона над Піфоном,
і за своєю пишністю і популярністю вони
поступалися лише Олімпійським іграм.
Періоди розвитку давньогрецького мистецтва:

1. Міфологічний
2. Гомерівський («Іліада», «Одіссея»)
3. Давньогрецька трагедія
(драматурги Есхіл, Софокл, Еврипід)
Філософ і математик Піфагор (VI
ст. до н. е.) розробив разом з
учнями вчення про музичні
інтервали – консонанси і
дисонанси.
Платон (IV ст. до н. е.) визначив
головну роль музики для
виховання громадянина.
Аристотель (384 – 322 до н. е.)
стверджував, що музика повинна
використовуватися:
 заради виховання
 заради очищення
 заради інтелектуальної розваги
Філософ виділяв чотири види
мистецтв, які можна вважати
виховними засобами: граматику,
малювання, гімнастику і музику.
 Музичні жанри

Георгіки – Епіталами – Трени – заплачки, Ембатерії –

селянські пісні весільні пісні плачі за воїнами похідні пісні

Урочисті пісні
Сколії – застільні Гімни, оди –
виконували аеди
пісні величальні пісні
та рапсоди.
 Закріплення матеріалу
1. Поєднайте
зображення
інструментів із 2. 4.
назвами та
країнами.
А) арфа (Єгипет) 1.
Б) табла (Індія)
В) авлос (Греція)
Г) ліра (Греція)
Д) ситар (Індія)
Е ) систр (Єгипет) 6.
Ж) пунгі (Індія)
3.

5.
7.
Домашнє завдання

Визначити Сім чудес світу.

Підготувати інформацію про стародавню

музику й інструменти Китаю.