ДЕОНТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ПЛАН
1. Деонтологія. Деонтологія соціальної
роботи.
2. Принципи деонтології.
3.Професійна відповідальність та
обов’язок соціального працівника.
4. Значення деонтології у підвищенні
ефективності і якості діяльності соціальних
працівників.
 Джеремі Бе́нтам
(1748 - 1832)
англійський філософ і
правознавець

Автор праці
«Деонтологія або наука про мораль»
(1834 р.).
 Деонтологія (від грец. deоn,
р. відм. dеоntоs  «потрібне»,
«належне» та lоgos  «наука»)  розділ
етики, що розглядає проблеми
обов’язку й обов’язкового.
Деонтологія соціальної роботи  це
комплекс норм, постанов і розпоряджень
про вимоги й професійні обов’язки,
відповідальність соціального працівника,
трудового колективу, закладів соціального
захисту перед суспільством і державою,
перед соціальною роботою як професією й
соціальним інститутом, перед колегами і
перед клієнтом соціальної роботи
Норма  це певний зразок, стандарт
професійної поведінки і діяльності .

Норма є зразком і водночас спонукою як до

самообмеження, так і до активної дії.
 Норми бувають:

формалізованими (зазначені в нормативних

документах (закони, положення, інструкції, правила
тощо);

неформалізованими (збережені у
соціокультурному середовищі у вигляді звичаїв,
традицій).
Формалізовані та неформалізовані
норми групують на:
на рамкові норми (у яких чітко регламентована
поведінка (норми-заборони, норми-права, норми-
обов’язки));
норми-ідеали (зразки) (у яких проектують
найбільш оптимальні моделі професійної поведінки
фахівця на майбутнє).
Дотримуючись професійних, моральних, юридичних та інших

обмежень все ж соціальний працівник чинить:

вільно;
свідомо;
 добровільно.
 Принципи деонтології соціальної роботи
особистої відповідальності
за доручену справу як у
правовому, так і в
моральному відношенні;
компетентності спеціаліста;
раціонального підходу до
розв'язання поставлених
завдань;
відповідності повноважень і
відповідальності;
правової регламентації
діяльності;
підзвітності;
ініціативи й творчого
підходу;
організованості й
дисципліни;
контролю й перевірки
виконання;
критичного підходу до
оцінки діяльності,
можливостей своїх і
клієнта;
довіри і свободи дій;
заохочення й покарання
та ін.
Обов’язок  це те, чого треба беззастережно дотримуватися,
що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог
суспільства або виходячи з власного сумління; це певний
обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін.,
що визначаються відповідним званням, посадою, родинним
станом тощо.

Обов’язок  це сукупність моральних зобов’язань людини.

Це вища моральна зобов’язаність, що стала внутрішньою

якістю і стимулом вільної поведінки особистості, це
органічна необхідність, що узгоджує особисті й суспільні
інтереси.
 Сторони конкретного професійного
відношення:
1) відповідальність і обов'язок соціального
працівника перед суспільством і державою;
2) відповідальність і обов'язок соціального
працівника перед професією;
3) відповідальність соціального працівника перед
колективом (колегами);
4) відповідальність соціального працівника перед
клієнтом і його близькими;
5) обов'язок соціального працівника перед самим
собою.
 Формальний

Авторитет спеціаліста

Неформальний
Неформальний – є Формальний -
показником становить собою
моральної значимості авторитет його
й ступеня впливу професії й посади.
спеціаліста на клієнта
або його оточення, на
колег, є мірилом
абсолютної,
незалежної від
службового
становища, цінності
соціального
працівника.
Значення деонтології у підвищенні ефективності
і якості діяльності соціальних працівників:
високий професійно-кваліфікаційний рівень як гарант якості
роботи;
чітке знання своїх професійних обов’язків, сумлінне і неухильне їх
виконання;
професійну діяльність в рамках нормативно-правової бази;
глибоку переконаність у необхідності виконання своїх професійних
обов’язків, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, колективу
установи соціального захисту і клієнта;
свідоме і активну участь у професійній діяльності з метою
досягнення блага суспільства, трудового колективу і клієнта;
зацікавленість в підвищенні ефективності роботи свого колективу і
своєї індивідуальної роботи;
високу організованість і свідому дисципліну, звичку до належного
поведінці;
наявність вольових якостей, необхідних для виконання свого
професійного обов’язку;
прагнення постійно вдосконалюватися в професії, освоювати нові
знання, набувати досвіду практичної діяльності.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!