Лізосоми

Історія вивчення лізосом

Вперше лізосоми були виявлені бельгійським
цитологом і біохіміком Кристіаном де Дювом у
1955 р. за допомогою електронної мікроскопії під
час дослідження утилізації чужорідних тіл.
 Будова лізосом
Лізосоми — кулясті пухирці діаметром 100-180 нм. Містять ферменти, що
здатні руйнувати, розщеплювати білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди та вуглеводи.
У лізосомах перетравлюються мікроорганізми та
віруси.
 Види лізосом
У клітині можуть бути різні види лізосом, які відрізняються особливостями
будови та функціями. Виділяють три групи:
- первинні лізосоми;
- вторинні лізосоми;
- аутолізосоми.
 Види лізосом
Первинні містять речовини, що підлягають перетравленню, але в них
відсутні ферменти.
Вторинні містять ферменти, що забезпечують внутрішньоклітинне
травлення.
Аутолізосоми беруть участь у перетравлюванні дефектних органел або
частин клітини.
 Утворення лізосом
Лізосоми утворюються шляхом взаємодії пухирців
апарату Гольджі і гранулярної ЕПС. Ферменти лізосом,
синтезуються в гранулярній ЕПС та за допомогою
транспортних білків переносяться до цистерн
комплексу Ґольджі.
 Локалізація лізосом
Лізосоми розташовані по всьому об'єму цитоплазми
еукаріотичної клітини, забезпечуючи зв'язок між
апаратом Ґольджі та ендоплазматичною сіткою.