Вперше лізосоми були виявлені бельгійським цитологом і біохіміком Кристіаном де Дювом у 1955 р. за допомогою електронної мікроскопії під час дослідження утилізації чужорідних тіл. Будова лізосом Лізосоми — кулясті пухирці діаметром 100-180 нм. Містять ферменти, що здатні руйнувати, розщеплювати білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди та вуглеводи. У лізосомах перетравлюються мікроорганізми та віруси. Види лізосом У клітині можуть бути різні види лізосом, які відрізняються особливостями будови та функціями. Виділяють три групи: - первинні лізосоми; - вторинні лізосоми; - аутолізосоми. Види лізосом Первинні містять речовини, що підлягають перетравленню, але в них відсутні ферменти. Вторинні містять ферменти, що забезпечують внутрішньоклітинне травлення. Аутолізосоми беруть участь у перетравлюванні дефектних органел або частин клітини. Утворення лізосом Лізосоми утворюються шляхом взаємодії пухирців апарату Гольджі і гранулярної ЕПС. Ферменти лізосом, синтезуються в гранулярній ЕПС та за допомогою транспортних білків переносяться до цистерн комплексу Ґольджі. Локалізація лізосом Лізосоми розташовані по всьому об'єму цитоплазми еукаріотичної клітини, забезпечуючи зв'язок між апаратом Ґольджі та ендоплазматичною сіткою.