Лекція 15

ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

1. Поняття однорідності у синтаксисі
2. Засоби вираження однорідності.
3. Координація присудка з однорідними підметами
4. Однорідні і неоднорідні обставини та означення
5. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

Література
1.Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис : навч. посіб. / С. П. Бевзенко,
Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К.: Вища шк.., 2005. – 270 с.
2.Вихованець І. Р. Граматика укр. мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. – К.: Либідь,
1993. – С. 3–50, 181–213.
3.Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. дудик, Л. В. Прокопчук.
– К. : ВЦ „Академія”, 2010. – 382 с.
4.Загнітко А. Теорія сучасного синтаксису : монографія / А. Загнітко. –
Донецьк: ДонНУ, 2007. – 294 с.
5.Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання /
І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. : В. шк., 1994. – С. 3–68.
6.СУЛМ. Синтаксис / за ред. Білодіда І. К. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 3–118.
7.СУЛМ / за ред. Плющ М. Я. – К. : В. шк., 1994. – С. 303–307.
8.Торчинська Н. М. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис : зб. Вправ і
зівдань для студентів спеціальності „Філологія (Українська мова і література)” /
Н. М. Торчинська. – Хмельницький, 2008. – 90 с.
9.Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: підручник / К. Ф. Шульжук. – К.:
Видавничий центр „Академія”, 2004. – 408 с.
10.Марун М. Є. Синтаксис української мови / М. Є. Марун, М. М. Торчинський. –
Умань, 1995. – С. 5–10.
11.Українська мова. Енциклопедія. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – К.: Вид-во „Українська
енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.

1. Поняття однорідності у синтаксисі

„Однорідність‖ – поняття зі значенням певної предметності, якості,
властивості або дії, яка перебуває поза межами одиничності. Однорідність
формується дво- або багаторазовим поєднанням неоднакових за семантикою
одиниць, кожна з яких є назвою окремого предмета, дії, стану, об’єкта, певної
обставини чи ознаки
Порівняємо:
З річки доносився дитячий лемент, і сміх, плюскіт хвиль;
 Ніхто і ніде мене не чекає;
Рости, рости, моя пташка, мій маковий цвіте,
Назву тебе уперше, мила, рибкою, і щастям, і зорею.
Чи утворили члени рядів однорідність?
Ознаками однорідності є:
● члени ряду займають позицію 1 члена (однакова синтаксична позиція);
● пов’язані сурядним зв’язком (сполучником або інтонацією);
● рівноправні;
● відносяться до одного ―третього‖ члена (взаємна залежність);
● часто мають однакове морфологічне вираження;
● мають однотипну семантику (однотипні поняття).
ОДНОРІДНИМИ називаються члени речення, які тотожні за своєю
синтаксичною функцією, поєднуються між собою сурядним
зв’язком і стосуються спільного члена речення.
Інколи ОЧР виражаються різними частинами мови: Люди стояли
мовчки, похилившися, понуро прикипівши поглядами до попелища.
Речення з ОЧР – найбільш поширений тип ПУР. Це наслідок
трансформації, стягнення кількох речень в одне на основі якогось спільного
члена (підмета, присудка, другорядного). Наприклад: Ніч була тиха, спокійна
й прекрасна. Можна розглядати як стягнене з 3 речень: Ніч була тиха + Ніч
була спокійна + Ніч була прекрасна.
*** Саме тому російські та українські мовознавці XIX–XX ст. такі
конструкції називали стягненими реченнями, а відповідні члени –
стягненими (підметами, присудками...) (Ф. Буслаєв, О. Пєшковський,
О. Шахматов).
Основи нового вчення про однорідні члени речення розробив
О. Пєшковський, який розумів однорідність як речову (змістову) і
граматичну подібність). В якості засобів вираження однорідності він
визначав сполучники, паузи та інтонацію.
 Для підкреслення того, що слова поєднуються сурядним зв’язком
Л. Булаховський ОЧР називав рядами. Звідси й застарілий термін
„однорядні члени речення‖, який використовує О. Синявський.
О. Мельничук запровадив поняття про ―однорідні синтагми‖.
Непослідовно використовувала термін „однорідні члени речення‖ і
Н. Шведова, спираючись при цьому на поняття про ряд словоформ.
Одночасно у більшості праць з української мови панує поняття про однорідні
члени або речення з однорідними членами.
Дехто з мовознавців конструкцію з кількома присудками вже відносить
до складних (А. Загнітко). Проте більшість українських мовознавців
(Б. Кулик, І. Вихованець, К. Городенська) усі речення з ОЧР розглядають як
ПУР – що цілком виправдано.
ОЧР можуть бути:
 поширеними (Веселий, красивий, здатний на різні витівки, хлопець
усім подобався),
 непоширеними (Веселий, красивий хлопець усім подобався).
Ряди ОЧР бувають:
– однотипними, які виражаються однаковими частинами мови (Бійці
були мужніми і відважними; Опишу я весну, гори, голубого моря даль);
– різнотипними, що виражаються різними частинами мови (А душа
нашої людини проста, без хитрощів; Справа, зліва і перед нами росли буйні
трави);
– сполучниковими (Не то сон, не то забуття склепляло повіки);
– безсполучниковими (Приїжджі хлопці реготали, плескали в долоні);
– сполучниковими і безсполучниковими одночасно: Росли брати,
зростали, та не були друзями (Коцюб.);
– відкритими (незамкненими) – можна продовжити за допомогою того
ж зв’язку: Перлами, росою, сонцем вмивається земля; Земля на полях була
чиста, чорна і сита;
 – закритими (замкненими) – не можна продовжити за допомогою того
ж зв’язку: Не живемо, а вибачаємося (Л.К.); Праця садівника неспокійна, але
почесна.
– двохелементними – Весна іде лугами і лісами (двохел., відкр.).
– багатоелементними (більше трьох компонентів): Ліси напровесні
голубіють від пролісків, влітку червоніють од ягоди, восени палають
золотом, а взимку замовкають у білих шубах (багатоел., закр.).
Падають тепло і глухо яблука в нашім саду (однотип., сполучн., незакр.
ряд); А знизу лине сумна, зате рідна, українська пісня (однотип., сполучн.,
закр. ряд).
Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого
функціонального стилю. У художньому стилі вони мають особливе
навантаження, є експресивними засобами на синтаксичному рівні мови.
Насичення речення однорідними членами сприяє виразності, сильніше
впливає на розум та емоції читача, додає ритмічності чи навіть музикальності
поетичному чи прозовому тексту. В офіційно-діловому і науковому стилях
однорідні члени речення сприяють повноті інформації, розгорненій
класифікації поняття, зіставленню чи протиставленню явищ, загалом мають
логіко-семантичне завдання, тобто працюють на логіку викладу.
Найбільш суттєвою ознакою однорідних членів у граматичному
відношенні є їхня функціональна рівноправність. Однак ця автономність
відносна, довільно міняти місцями однорідні члени речення усе ж не варто,
тому що деколи від цього може змінитися або стати нелогічним зміст.
Найпростіший приклад: Хлопець біг, спіткнувся і впав, де однорідні присудки
означають послідовність дій. Аналогічні приклади можна навести і з
книжних стилів: вироблення і прийняття стратегії розвитку підприємства;
вибір і дії менеджера; передбачати безробіття і готуватися до нього;
становлення та розвиток ринкових форм господарювання тощо.

2. Засоби вираження однорідності

 Засоби вираження сурядного зв’язку між ОЧР:
1) інтонація: Кожна професія цікава, потрібна, захоплююча;
2) інтонація + сурядні сполучники: Тече вода в синє море, та не
витікає;
Між однорідними членами речення встановлюються в основному такі
відношення:
 єднальні (сполучники єднальні, перелічувальна інтонація): Стояла
ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди; Хмари насувалися
зі сходу і півночі.
 протиставні (сполучники протиставні, протиставна інтонація):
Не краса красить, а розум. Тече вода в синє море, та не витікає.
Дівчина говорила неголосно, але чітко.
 розділові (розділові сполучники): Дощ то затихав, то лив як з відра.
 приєднувальні (семантика доповнення, приєднувальні сполучники):
Він тільки махнув рукою, та й зарився у сіно (М. Вовчок)
 градаційні (означають перевагу 1 з ОЧР, парні сполучники): Сади
Болгарії – не тільки цвіт, не тільки плід, а й слід безсмертних літ. Вони не
стільки зробили, скільки поговорили (це сполучники); Годилося б думати не
тільки про роботу, а й про себе.
Іноді виділяють ще й пояснювальні відношення (сполучники тобто, а
саме, як-от, або): Хлопець замовк, тобто зовсім відмовився відповідати.
Хоча краще це вважати уточнювальним присудком.
Однорідними можуть бути всі члени речення:
– підмети: Я і ти – два світи. І роси, і птиці, і трави з зорею вітають
мене.
– присудки: Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди.
– додатки: І хлібом, і цвітом, прадідом-дідом гріє душу село.
– означення: Над полем займався ніжний, прозорий серпневий ранок.
– обставини: Я діяв в ім’я смерті, люті, помсти; Новий рік зустрічали
весело й урочисто.
 – головні члени односкладних речень, якщо є спільний другорядний
член для них: В кімнаті тихо і вогко. Швидко закінчую роботу і виходжу в
двір. У науковій роботі описують та аналізують різні мовні явища. Щоб
сидіти й писати по художньому, треба мати талант. Спека, сонце,
бездощів’я, ні хмаринки в небі.
В одному реченні може бути кілька рядів однорідних членів: Легка,
біла, прозора постать з’являється з-за берези і схиляється над Лукашем;
Світло хвилями ллється з неба, сповнює повітря, несито пожирає тіні на
землі, заганяє їх під дерева, кущі, у гущину. Верби й верболози сіро-зеленим
туманом котились по луці і закривали подекуди воду

У речення легко можна визначити однорідні підмети, присудки,

додатки, власне обставини і додатки
Обставини неоднорідні:
 коли вказують на різні обставини дії: Сергій тепер знічев’я
цілоденно тиняється з кутка в куток.
 коли мають уточнювальний характер: Попереду, аж під лісом, хтось
розклав вогнище.
 коли мають часткові значення в межах цілого: В село із лісу вовк
забіг.
Обставини однорідні, коли мають однаковий вияв дії чи ознаки, хоч
морфологічно можуть бути і однотипними, і різнотипними:
Жінка говорила дрібно, швидко, тонким сопрано, перебиваючи себе раз у
раз.
Однорідні присудки:
– коли стосуються одного підмета: А ми були молоді й веселі; Влас хоч
і не був красень, але й не поганий.
– в односкладних реченнях головні члени однорідні, коли є спільний
другорядний член: Надворі тихо і тепло.
Не змішуємо односкладних і двоскладних речень: Кругом бори та болота,
туман, туман і пустота (Т.Ш.) – це двоскладне речення з нульовим
присудком – еліптичне; Осінній вечір, шум трамваїв, автомобілів перегук –
складне речення, склад. з 3 предикативних частин, номінативних).

КООРДИНАЦІЯ ПРИСУДКА З ОДНОРІДНИМИ ПІДМЕТАМИ

Залежить від: порядку слів, значення сполучників, лексичного значення
підметів і присудків.
Підмети у множині — присудок у множині завжди: Зеленіють по
садочку черешні та вишні.
Коли єднальний (безсполучниковий зв’язок ):
1. Підмети у однині, є назвами осіб (уособлених предметів) → присудок
у множині: Осталися сиротами старий батько й мати.
2. Якщо присудок препозитивний – може мати форму першого
підмета:
підмет у мн. →. Присудок у множ.: Пішли дощі, пороша, вітер.
Підмет у одн. → присудок в одн.: Чорніє поле, і гай, і гори.
3. Постпозитивні присудки у одн., якщо підмети в одн., зрідка – у
множ.: Затихло все, тільки дівчата та соловейко не затих. Гнів і жаль
охопили Петра.
Коли розділовий, протиставний чи градаційний зв’язок:
– присудок здебільшого в однині: Чи то сором, чи то гнів опанував його
серце, Не вітер, а буря завіяла.

5. Однорідні означення
Синтаксично однорідні і неоднорідні означення рівноцінні, залежать від
того самого члена речення або підпорядковують його собі, поєднуються між
собою сурядним зв’язком, синтаксично і логічно характеризують предмети за
певними ознаками.
 Іноді складно визначити межу між однорідними і неоднорідними
означеннями з огляду на їхню семантику. Пунктуаційне розмежування таких
означень також невиразне, теоретично і практично сумнівне.
ОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ характеризують предмети з одного боку,
вимовляються з перелічувальною інтонацією, поєднуються
сурядними сполучниками (або ж безсполучниково, з
перелічувальною інтонацією, але сполучники можна
підставити ).
1. Завжди означення однорідні, якщо поєднані сурядними
сполучниками: Я пам’ятаю мою вчительку – просту, і скромну, і завжди
спокійну. Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер.
2. Характеризують предмет з одного боку (вказують на матеріал, колір,
розмір): Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снувались над головами
(різнобарвні).
3. Називають певні різновиди якогось предмета: У ботанічному саду
ростуть польові, степові, гірські квіти.
4. У постпозиції: Праця, самовіддана, чесна, продуктивна, возвеличує
людину. Водив той загін якийсь славетний генерал, чорновусий, стрункий,
завзятий.
5. Означення – епітети: Тихі, ніжні зорі падали з неба. Онде балочка
весела, в ній хороші, красні села (Л.Укр.)
6. Якщо стоять поряд прикметник (перший) і дієприкметниковий
зворот: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (коли навпаки –
неоднорідні: Скрізь було видно залиті сонцем старі садки).
7. Характеризують предмет з різних боків, але мають спільний відтінок
у лексичному значенні (можна замінити 1 словом ), їх кваліфікують як
текстуальні: На липах з’явилось свіже, молоде, пахуче листя (=весняне).
Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць (кожне ніби
підсилює попереднє означення). Понад греблею росли густі, високі, зелені
та кучеряві верби. Міцних, грубуватих, потрісканих рук не спинить ні
гамір, ні гомін, ні стук.
НЕОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ – це семантично різнопланові одиниці,
які перебувають між собою в послідовному смисловому підпорядкування, не
вимовляються типовою перелічувальною інтонацією, не поєднуються
сурядними сполучниками, утворюють лише безсполучниковий ряд, тобто
вони
– характеризують предмети з різних боків: В ранковому лютневому
повітрі вже пахло весною; Недалеко пливла висока пухнаста хмара;
– коли друге уточнює перше: Слова мають пряме, номінативне,
значення і відносне, фігуральне.
– коли спочатку йде поширене означення, а потім непоширене: Сонце
було схоже на згасаюче в осиротілім полі осіннє багаття
Здебільшого неоднорідними є означення, виражені:
– займенником і прикметником (Наш студентський обов’язок);
– числівником і прикметником (Перший трудовий день);
– дієприкметником і прикметником (Змужніла селянська рука);
–якісним і відносним прикметником (Рожевий сонячний промінь,
Рідний український прапор):
Ряди з неоднорідними означеннями зазвичай не перевершують трьох
одиниць, тоді як ряди однорідних означень можуть охоплювати практично
необмежену кількість елементів.
НЕ Є ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ:
– повтор того самого слова: Вірю в себе, вірю в краще; Ох не рання
любов, не рання; Летить і летить у безвість віків планета. Тихо, тихо в
кімнаті.
– цілісні фразеологічні вирази (виконують функцію 1 члена речення): і
сміх і гріх, ні слуху ні духу, ні те ні се, ні пуху ні пера, і швець і жнець, ні
живий ні мертвий, і вашим і нашим, ні кує ні меле; ні сіло, ні впало; дешево й
сердито, рано чи пізно; альфа і омега, часто і густо, . І сміх і гріх було
дивитися на нього.
– ускладнені форми простого присудка (повторювані слова з частками):
хочеш не хочеш, а йти треба; оце заспівав, так заспівав; раді не раді, а
гостей зустрічайте.
– поєднання дієслів, що утворюють складний присудок: Піду
подивлюся розклад. Сидить читає наш тато.
– уточнювальні члени речення: Уночі, в темряві, чи далеко заїдеш?
Явища, названі однорідними членами, повинні бути однопланові (не
можна: Зелені ліси, поля, цибуля; Король Швеції і королева Луїза приїхали до
Херсона).
ОЧР повинні однаково залежати від головного для них слова (не можна:
Мені подобаються пригодницькі фільми і слухати сучасну музику).
Головне слово повинно вживатися у тому самому значенні (не можна:
Хвилюється море і мати за своїх дітей).
Парні сполучники повинні стояти безпосередньо перед однорідними
членами (не можна: Народ не тільки творить матеріальні цінності, а й
скарби культури).
При вживанні ОЧР не повинні викликати непорозумінь (не можна:
Бажаю тобі видужання від хвороби і довгих років життя).

5. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

При ОЧР можуть вживатися узагальнювальні слова.
УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ СЛОВА – це слова, що об’єднують в одну групу
ті предмети, ознаки, дії, які позначаються однорідними
членами речення.
ОЧР конкретизують зміст понять, що виражаються узагальнювальними
словами. Між собою узгоджуються у відмінку, виступають у однаковій
синтаксичній ролі. Граматично однорідні члени щодо узагальнювальних слів
є уточнювальними.
 Несуть пани осавули козацькую збрую: литий панцир порубаний, шаблю
золотую, три рушниці-гаківниці і три самопали. Я відвідала багато міст:
Київ, Москву, Одесу, Вінницю.
За лексико-граматичними ознаками і вживанням узагальнювальні
слова поділяються на три групи:
1. УС, що означають широкі родові поняття:
– означальні та заперечні займенники: все, всі, кожен, всякий, ніхто,
ніщо …;
– прислівники місця і часу: скрізь, кругом, всюди, ніде …
2. УС, що означають найближче родове поняття (однорідні – видові):
– іменники, прикметники, словосполучення із числівниками,
займенниками, які стоять у препозиції.
У щастя людського 2 рівних є крила: троянди й виноград, красиве й
корисне.
3. УС, що вказують на відношення цілого до складових частин:
Перед очима простягнувся мальовничий краєвид: блакитне плесо ріки,
тонка смуга лісу і широке безмежжя пшеничних ланів.
У реченнях, ОЧР яких пов’язуються протиставними, градаційними,
приєднувальними відношеннями, узагальнювальні слова не вживаються.
Розділові знаки при ОЧР
Узагальнювальні слова можуть стояти перед однорідними членами (тоді
після УС ставиться ДВОКРАПКА), після них (перед УС ставиться ТИРЕ).
Якщо ОЧР стоять всередині речення, то після УС ставимо двокрапку, а після
ОЧР – тире.
Якщо є пояснювальні слова а саме, тобто, наприклад, як-от,
то перед ними ставиться кома, а після них – двокрапка.
Між однорідними членами ставиться КОМА:
– якщо вони з’єднані безсполучниковим зв’язком, протиставними
сполучниками, повторюваними єднальними або розділовими сполучниками,
сполучниково-безсполучниковим зв’язком;
 – між парами членів, перед другою частиною парних сполучників.
ТИРЕ ставиться, якщо ОЧР з’єднані безсполучниковим протиставним
зв’язком (Боєць не сказав – прокричав ці слова).
КРАПКА З КОМОЮ ставиться, якщо ОЧР поширені і мають у своєму
складі інші розділові знаки.

УЗАГАЛЬНЕННЯ
Однорідні члени речення – це такі члени речення, які виконують
однакову синтаксичну роль, належать до одного й того самого члена речення
і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення
рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі
за своєю сутністю.
У реченні однорідні члени можуть поєднуватися за допомогою:
1) сполучників сурядності (Теслярі робили мости на Дніпрі, і Дінці, і на
тихому Збручі); 2) інтонації, що на письмі позначається комою або крапкою з
комою (В один день затопило ліси, сінокоси, городи); 3) обох цих способів
(Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу). Однорідними можуть бути
будь-які (і головні, і другорядні) члени речення.
Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією й тією ж
частиною мови, але в ролі однорідних членів можуть виступати й різні
частини мови.
Однорідні члени речення бувають непоширені й поширені. У реченні
може бути не один, а кілька рядів однорідних членів.
Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією переліку.
Не є однорідними членами: 1) повторювані слова, які вживаються в
реченні для підкреслення кількості предметів, тривалості дії, вираження
емоційності; вони розглядаються як єдиний член речення (Квітки куплю в
переході, ніжну, ніжну красу, радість в теплих долонях в дім принесу,
принесу (О. Чубачівна)); 2) повторювані однакові форми слів, об’єднані
частками не, так (хоч не хоч, писати так писати, дивиться не надивиться);
3) стійкі словосполучення з парними сполучниками і…і, ні…ні (ні слуху ні
духу, ні пава ні ґава, і сміх і гріх); 4) два однакові за формою дієслова, що
позначають дію та її мету (піду подивлюся). Однорідними слід вважати
означення, які: 1)характеризують предмет з одного погляду. 2)вказують на
споріднені ознаки одного предмета. Між неоднорідними означеннями кома
не ставиться.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Що таке однорідність?
2. Які ознаки однорідності виділяють?
3. Які члени речення називаються однорідними?
4. Як називалися однорідні члени речення в ученнях ХІХ ст.?
5. Хто розробив нове вчення про однорідні члени речення?
6. Як іменували однорідні члени речення Л. Булаховський,
О. Мельничук, Н. Шведова?
7. Які погляди на однорідність притаманні українським мовознавцям?
8. Якими можуть бути однорідні члени речення?
9. Якими бувають ряди однорідних членів речення?
10. Які засоби вираження однорідності існують?
11. Якими сполучниками можуть поєднуватися однорідні члени речення?
12. Які члени речення можуть бути однорідними?
13. Які обставини не виступають однорідними?
14. За яких умов обставини можуть бути однорідними?
15. У чому суть проблеми однорідності присудків?
16. Як координуються однорідні підмети і присудки?
17. У чому полягає проблема однорідності означень?
18. Які означення називаються однорідними?
19. Які означення є неоднорідними?
20. Які члени речення не є однорідними?
21. Що таке «узагальновальні слова?
22. Які слова можуть бути узагальню вальними?
23. На що можуть вказувати узагальнювальні слова при однорідних
членах речення?
24. Які розділові знаки ставляться при однорідних членах речення?
25. Які правила постановки розділових знаків при однорідних членах
речення?