Термінологія морської галузі

1. Основні мовні засоби морської галузі спрямовані на інформування,

пізнання, вплив і характеризуються:
- великою кількістю наукової термінології (гідравлічний маятник, ехолот,
плавучість, тощо);
- оперуванням абстрактними, переважно іншомовними, словами (навігація,
меридіан, корозія, локсодромія);
- використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних
словосполучень (лежати у дрейфі, акваторія порту тощо).

2. Склад лексики морської справи відзначається значною своєрідністю.

Основні її шари:
а) загальновживані слова (наприклад, умови, час, призначення, пристрій і т. ін.),
б) загально-спеціальна нетермінологічна лексика в цілому (напр., карта, процес,
поверхня, плавання тощо),
в) загально-спеціальна термінологія, що регулярно використовується широким
колом спеціалістів (напр., акваторія, глибина, безпека та ін.),
г) загальногалузева термінологія, спільна для ряду суміжних галузей наук
(напр., компас, споруда, стоянка тощо),
д) термінологія даної окремої сфери (напр., гавань, кінгстон, дрейф та ін.), в
якій багато запозичених термінів (рейс – німецьке, лоція – голландське, шельф –
англійське, шхери – шведське, лиман – грецьке) і термінів з ряду суміжних
наукових дисциплін.

3. Термін у системі професійного мовлення

Термін /від лат.termsnus /кінець, кордон, межа/ - спеціальне слово або

словосполучення, що має певне, твердо встановлене значення та виражає чітко
окреслене поняття певної галузі науки, техніки. Отже, основне – це зіставлення
з поняттям певної галузі знань, специфічність назви. Термін – це слово в
особливій функції, і саме в зв’язку з цією своєю функцією термін набуває
великої точності значення, „чистоти” (він позбавлений образних, експресивних,
суб’єктивно-оцінних відтінків значення).
Виділяються такі ознаки терміна: однозначність, у межах певної
термінологічної системи; точність; стилістична нейтральність; словотвірна
системність; системність як елемент терміносистеми; наявність чіткої дефініції;
переважна відсутність синонімів чи омонімів в межах однієї терміносистеми;
короткість /стислість/ у плані вираження.
Терміни складають термінологію. Термінологія – це сукупність термінів,
що вживаються у будь-якій галузі науки, техніки, а також сукупність усіх
термінів тієї чи іншої мови.
Терміни містяться у державних стандартах та спеціальних словниках.
Суттєвою особливістю виробничо-технічних термінів полягає в тому, що ці
види термінів є об’єктами державної стандартизації, тобто повинні існувати
документи, що містять перелік термінів, обов’язкових для застосування у різних
сферах соціального життя. Для забезпечення єдиного методичного підходу до
робіт зі стандартизації створено комплекс методичних матеріалів, що
регламентують порядок: розробки стандартів на терміни і визначення;
проведення їх науково-технічної експертизі, написання найменування
стандартів і технічних умов; стандартизація скорочень слів і словосполучень;
складання галузевих довідкових термінологічних картотек та ін.
Стандартизовані терміни мають такі ознаки:
1) однозначність; 2)системність; 3) деривативність (термін має бути
зручним для утворення нових термінів); 4) стислість; 5) лінгвістична
правильність; 6) небажаність іншомовних запозичень; 7) упровадженість.
До термінів ставляться такі вимоги:
1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику,
формі.
2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику)
значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, яке повинно
виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й
 підприємствами, а це означає , що циркуляр – це лише директивний лист,
а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише
документи цього типу.
Серед термінів зустрічаються і такі, що мають кілька значень.
Наприклад, навігація:
1) мореплавство, судноплавство;
2) розділ судноводіння, який розглядає питання вибору оптимального
шляху судна, методи проведення судна по обраному шляху, методи і
засоби контролю за його положенням.
3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення
від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні
форми, то „утворювати” ще якісь слова для власного вжитку
забороняється, наприклад: акт, род. відм. акта ( а не акту, як у значенні
дія), множина –акти
4. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах, а також у
спеціальних довідниках і словниках. При укладанні тексту документа
службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін
викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених на заміщення
наявних у словнику загальнолітературних термінів.

4. З ІСТОРІЇ МОРСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Україна – морська держава, тому закономірно вона має розгалужену
систему морської лексики.
Як засвідчують збережені пам’ятки часів Київської Русі, судноплавна
термінологія наших предків за походженням переважно слов’янська, хоч уже в
період становлення зазнавала вплив грецької і скандинавських мов.
Староукраїнська лексика багата на синоніми у складі номінації річково-
морських понять. До питомих найменувань належать палуба, пристань. З
грецької мови прийшов термін парус (первісне значення – шматок сукна).
 Якщо у період Київської Русі основу української термінолексики
мореплавства становили питомі слова та грецизми, то з ХУ111 ст. пріоритет
належить голландським запозиченням: бухта (bocht), шторм (storm), штиль
(stil), дюна (duin), гавань (haven), рейд (reede), шлюзи ( sluis), фарватер
(vaarwater), баржа (barge), баркас (barhas). Немало засвоєно з голландської
мови і назв частин корабля – борт (boord – „бокова стінка обшиття судна”),
камбуз ( combuis – „корабельна кухня”), верф (werf), мачта (mast), трюм
(trum), ахтерштевнь (achtersteven).
У ХУ111 –Х1Х ст. в українську морську термінолексику входять англійські,
французькі й німецькі запозичення: кліпер (Klipper – „швидке торговельне
судно з вітрилами”), катер (англ. cutter), траулер (англ. trawler), шквал (англ.
skwale), тонаж (фр. tonnage), понтон (фр. ponton), врак ( нім. Wacht, „рештки
розбитого корабля”), вахта (нім. Wact) аванпорт (фр. avan-port), обмілина (фр.
barre), басейн (фр. bassin), бімс (англ. beam), гіроскоп (грецьк. gyros – коло +
skopeo - спостерігач).
Впроводж століть українського мореплавства від сусідніх держав
переймалося немало термінів водночас із засвоєнням різного виду суден. Від
греків прийшли до нас назви корабель, буча, катарах, барка, галея. З
англійської мови засвоєні терміни вельбот (англ. wale-boat – „китобійне
рибацьке судно”), лайнер (англ. liner) тощо.
Сучасна українська термінологія продовжує розвиватися. Створення
нових термінів в наші дні пов'язане з розвитком нових технологій.

5. Створення інженерно-технічних термінів морської галузі

Для створення нового терміна можуть бути використані різні мовні засоби.
Вибір оптимального способу номінації – складний процес, він визначається
об’єктивними і суб’єктивними моментами, зовнішніми і внутрішніми
факторами.
Українська науково-технічна термінологія використовує такі способи творення
нового терміна:
 1) споконвічні назви на позначення певного наукового поняття:
повзун, місток, котел, опір, струм, течія, вузол, човен;
2) іншомовні слова для найменування нових понять:
контейнер, овертайм, менеджер, тайм-чартер, лайнер;
3) творення нових назв за допомогою існуючих у мові словотворчих
моделей:
турбонагнітач, кренування, протитиск, шлюзування;
4) словосполучення для найменування наукових понять:
ехолот судновий, дійсний горизонт, дрейф судна, лінія борту.
Усі іншомовні слова можна поділити на дві групи: слова засвоєні і слова
чужі.
Іншомовні слова для найменування нових понять
Слова засвоєні – це ті, що увійшли в мову давно, змінилися відповідно до її
системи. Наприклад: бушлат, капітан, док, якір, штурвал.
Термінами чужими називають ті слова, які увійшли в мову порівняно недавно,
мають чужомовні прикмети і ще не змінилися під впливом мови реципієнта:
чартер, карго, менеджмент, коносамент, овертайм, диспаша, танкер, радар.
Серед запозичених термінів виділяється пласт інтернаціоналізмів, тобто
міжнародних термінів, які вживаються не менш ніж у трьох неспоріднених
мовах і мають греко-латинську основу. Наприклад: навігація, капітан, інженер,
механік, танкер, радар.

Вторинні види номінації

Як правило, розрізняють два основних види вторинної номінації: метафору
та метонімію. Метафора – завжди порівняння. Підставою для метафоричного
переносу є:
- подібність зовнішнього вигляду об’єкта номінації: коса, муфта;
- функціональна подібність: провідник, дзеркало, палець, головка;
- функціональна та зовнішня схожість: котел, піч, вузол, вікно, ніс.
Найбільша кількість термінів створюється на основі метонімічного
переносу:
 перенос „процес-предмет”: витік, заземлення.
 перенос „процес-результат”: вимір, обмотка, розрив.
 перенос „властивість-кількісній показник”: прозорість, різкість,
вологість.
 перенос „процес-величина”: опір, напруження, освітленість.

6. Классифікація термінів.
За семантикою терміни об’єднуються в тематичні групи:
1) назви частин архітектурної будови судна: палуба, відсік, корпус та ін.;
2) назви морехідних якостей судна: вантажомісткість, запас плавучості,
непотоплюваність;
3) назви механізмів, обладнання та основних виробничих комплексів судна:
баластна суднова система, гідропривід, повітроохолоджувач та ін.;
4) назви умов плавання, морських небезпек та засобів навігаційного обладнання
морських шляхів: фарватер, гавань, глибини, течії, буй, маяк та ін.;
5) назви технічних засобів судноводіння: компас, секстант, лот та ін.;
6) назви, пов’язані з астрономією: зірка, схід, захід, азимут, світило (небесне) та
ін.

7. Проблеми термінології
У різних галузях діяльності використовуються однакові терміни з різним
обсягом змісту.

Наприклад, поняття тендер для моряка означає «вітрильне одномачтове

судно з косими вітрилами. Один з видів яхт. Має 2-3 передніх трикутних
вітрила - клівера. У вітрильному військовому флоті - найменший корабель», а
для юриста або економіста тендер може означати декілька понять: «1)
конкурентні торги відкритого типу (відкритий тендер) або закриті, для
обмеженого числа учасників (закритий тендер), конкурсна форма розміщення
замовлення; 2) письмову пропозицію, заяву про підписку на цінні папери, про
намір укласти контракт або поставити товари; 3) ціну на товар, запропонований
його виробником, виходячи з рівня цін, пропонованих його конкурентам».
Подібна ситуація спостерігається і в професійній англійській мові.
Наприклад, для терміна судно словники подають такі переклади як ship, vessel,
craft, boat.
Природно, виникає питання: який термін використовувати. Навіть професійні
словники непідготовленій людині не дають можливості розібратися. Зокрема,
Російсько-англійський морський технічний словник В. Лисенко термін судно
переводить і як ship і як vessel, та наводить наводить приклади щодо різних
суден, використовуючи обидва терміни. За цим же принципом йдуть і інші
автори.
У рамках національної терміносистеми слова ship і vessel подаються як
абсолютні синоніми. Однак когнітивна інформація, закладена в даних поняттях,
має для фахівців принципова відмінність.
Відповідь на питання контексту вживання даних термінів знаходимо в Зведеної
конвенції про працю в морському судноплавстві. В англійському варіанті цього
документа для суден «валовою місткістю 500 рег.т. або більше»
використовується термін ship, що і відрізняє його від терміна vessel, хоча ITF
вважає за краще все ж використовувати найменування vessel. Vessel в сучасній
англійській мові розуміється як те, в чому щось міститься або перевозиться і
позначає, як правило, середні судна, і, майже завжди, невійськові судна, а ship
трактується, як форма транспортування (як перевозиться), і позначає, в
основному, великі судна, а також всі військові кораблі. У діловій англійській
мові застосовується ще один термін для позначення поняття судно - термін boat.
Цим терміном позначають, зазвичай, дрібні судна човни, шлюпки.