МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н.Каразіна

Кафедра неорганічної хімії

ПЕРЕВЕДЕННЯ ОКСИДУ ХРОМУ(ІІІ) У ВОДОРОЗЧИННИЙ

СТАН

Курсова робота
Студента 1 курсу
хімічного факультету
групи ХБ-12
Дробота Дмитра Руслановича

Науковий керівник
к.х.н.,доцент Колесник Я.В

м.ХАРКІВ 2021
РЕФЕРАТ
 2

Курсова робота містить 20 сторінок, 2 розділи, посилання на 11

літературних джерел.
В роботі наведено дані щодо розчинності сполук хрому у різних
ступенях окиснення ( галогени хрому(ІІІ) та сполуки в яких хром
знаходиться в складі аніону ), на основі шляхів отримання водорозчинних
сполук хрому зроблені висновки щодо методів переведення оксиду хрому(ІІІ)
у водорозчинний стан. Наведено згадувані в наукових джерелах методи
переведення оксиду хрому(ІІІ) у водорозчинний стан.
Об’єктом дослідження в роботі є оксид хрому(ІІІ), предметом
дослідження в роботі є методи переведення оксиду хрому(ІІІ) у
водорозчинний стан.
Основною метою роботи є дослідження відомих способів переведення
оксиду хрому (ІІІ) у водорозчинний стан.

Для досягнення мети роботи були використані аналіз та порівняння

літературних джерел та інтернет-джерел.

Результатом роботи став структурований опис відомих у науковій

літературі методів переведення оксиду хрому(ІІІ) у водорозчинний стан.

РЕФЕРАТ
 3

Курсовая работа содержит 20 страниц, 2 главы, ссылки на 11

литературных источников.
В работе приведены данные о растворимости соединений хрома в
различных степенях окисления (галогены хрома(ІІІ) и соединения в которых
хром находится в составе аниона), на основе путей получения
водорастворимых соединений хрома, сделаны выводы о методах перевода
оксида хрома(ІІІ) в водорастворимое состояние. Приведены указанные в
научной литературе методы перевода оксида хрома(ІІІ) в водорастворимое
состояние.
Объектом исследования в работе является оксид хрома(ІІІ), предметом
исследования в работе являются методы перевода оксида хрома(ІІІ) в
водорастворимое состояние.
Основной целью работы является исследование известных способов
перевода оксида хрома(ІІІ) в водорастворимое состояние.
Для достижения цели работы были использованы анализ и сравнение
литературных источников и интернет-источников.
Результатом работы стало структурированное описание известных в
научной литературе методов перевода оксида хрома(ІІІ) в водорастворимое
состояние.

ABSTRACT
 4

Coursework contains 20 pages, 2 chapters, references to 11 literary sources.

In the coursework described data about the solubility of chromium
compounds in different oxidation states ( chromium(III) halogens and compounds
in which chromium is in the composition of the anion ), based on ways to obtain
water-soluble chromium compounds, were received conclusions about the methods
of chromium(III) oxide transfer into water-soluble state. The methods of
transferring chromium(III) oxide into the water-soluble state indicated in the
scientific literature are given.
The object of research in the work is chromium(III) oxide, the subject of
research in the work are methods of chromium(III) oxide conversion into the
water-soluble state.
The target of the work is to study the known methods of chromium(III) oxide
conversion into the water-soluble state.
To achieve the target of the work were used the analysis and comparison of
literature sources and internet sources.
The result of the work is a structured description of the known in the
scientific literature methods of chromium(III) oxide conversion to the water-
soluble state.

ЗМІСТ
 5

ВСТУП............................................................................................................6

РОЗДІЛ 1 РОЗЧИННІСТЬ СОЛЕЙ Cr3+, ХРОМІТІВ, ХРОМАТІВ

ТА БІХРОМАТІВ..................................................................................................7

1.1 Розчинність солей Cr3+................................................................................7

1.2 Розчинність хромітів.................................................................................13

1.3 Розчинність хроматів................................................................................14

1.4 Розчинність дихроматів............................................................................16

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕВЕДЕННЯ ОКСИДУ ХРОМУ(ІІІ) У

ВОДОРОЗЧИННИЙ СТАН...............................................................................17

2.1 Переведення оксиду хрому(ІІІ) у водний розчин.................................17

2.2 Переведення оксиду хрому(ІІІ) у безводні водорозчинні речовини. 17

ВИСНОВКИ.................................................................................................19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................20

ВСТУП
 6

Актуальність теми курсової роботи полягає у практичній необхідності

розвитку сучасних методів переведення оксиду хрому (ІІІ) у водорозчинний
стан, що використовується для його утилізації та отримання водорозчинних
солей Cr3+. Актуальність теми також складається з необхідності
структурованого опису методів переведення оксиду хрому (ІІІ) у
водорозчинний стан з порівнянням інформації різної наукової літератури.

Практичною значущістю теми курсової роботи є широке практичне

застосування в промисловості різних методів переведення оксиду хрому (ІІІ)
у водорозчинний стан. Розчинні у воді солі хрому, які отримують
розглянутими у курсовій роботі методами, використовуються у ряді
важливих прибуткових галузей промисловості ( наприклад: як дубильні
речовини, протрави, як речовини необхідні при електролітичному отриманні
хрому ). Переведення оксиду хрому (ІІІ) у водорозчинний стан також є
способом його утилізації.
 7

РОЗДІЛ 1 РОЗЧИННІСТЬ СОЛЕЙ Cr3+, ХРОМІТІВ, ХРОМАТІВ

ТА БІХРОМАТІВ

1.1 Розчинність солей Cr3+

Солі хрому(ІІІ) у безводному стані є малорозчинними у воді
речовинами, але в гідратованому стані вони вільно розчиняються у воді.
Кожна сіль утворює специфічні аквакомплекси про які буде йти мова у
пункті 1.2. Розчинення солей хрому(ІІІ) відбувається за наявності у розчині
катіонів Cr2+. Для початку процесу розчинення достатньо мізерної кількості
гідратованих катіонів [Cr2+(aq)]. Даний катіон віддає електрон Cr3+ у складі
твердої речовини, окислюючись до [Cr3+(aq)] ( 1.1 ). У твердій речовині
утворюється катіон Cr2+ ( 1.2 ), який легше переходить у водний розчин,
утворюючи [Cr2+(aq)] ( 1.3 ) знову повторюючи цикл [7, 10].

[Cr2+(aq)] - e- → [Cr3+(aq)]
Cr3+ + e- → Cr2+ ( 1.2 )
Cr2+ + aq → [Cr2+(aq)] ( 1.3 )

1.1.1 Розчинність галогенідів Cr3+

Хром в ступені окиснення +3 утворює 4 галогеніди [11].

Хром(ІІІ) фторид – кристалічна сполука зеленого кольору, яка при

підвищенні температури до 1200℃ сублімує. CrF3 погано розчинна у воді
речовина, але добре розчиняється у розчині фтороводневої кислоти.
Хром(ІІІ) фторид можна отримати у двох формах, які відрізняються одна від
одної за структурою: у безводному та гідратованому стані. Безводний CrF3
отримують дією фтороводневої кислоти на хлорид хрому(ІІІ) – реакцію
проводять за температури 500℃-1100℃ ( 1.4 ). Іншим способом отримання
 8

фториду хрому(ІІІ) є дія фтороводневої кислоти на оксид хрому (ІІІ) ( 1.5 ) [2,
6, 7, 10].

CrCl3 + 3HF → CrF3 + 3HCl ( 1.4 )

Cr2O3 + HF → CrF3 + H2O ( 1.5 )

У деяких джерелах наводиться метод отримання хром(ІІІ) фториду за

допомогою реакції нагрівання суміші оксиду хрому(ІІІ) та фториду кальцію у
атмосфері хлороводню ( 1.6 ).

Cr2O3 + 3CaF2 + 6HCl → 2CrF3 + 3CaCl2 + 3H2O ( 1.6 )

У гідратованому вигляді хром(ІІІ) фторид можна отримати розчиняючи

CrF3 у фтороводневій кислоті ( 1.7 ) [1,6]. Отриманий розчин матиме
фіолетове забарвлення. Для розчинення CrF3 у воді можна додати до розчину
відновник, наприклад CrF2, який сприятиме розчиненню безводного CrF3 ( 1.3
).

CrF3 + 6H2O → [Cr(H2O)6]F3 ( 1.7 )

Розчинність [Cr(H2O)6]F3 у воді при 0℃ складає 0.9%, а при 20℃

складає 4.46% [3, ст.18]. Окрім [Cr(H2O)6]F3, фторид хрому(ІІІ) в розчині де-
факто знаходяться гідрати складу [Cr(H2O)6][CrF3], [Cr(H2O)6][CrF3]·H2O,
[Cr(H2O)6][CrF3]·2H2O. Якщо стехіометрично змінювати концентрацію CrF3 та
температуру, то збільшується частка комплексу [Cr(H2O)6][CrF3]·2H2O
зеленого кольору, про що можна зробити висновок розглядаючи властивості
аквакомплексів хлориду хрому(ІІІ) який має аналогічні властивості [7].

Хром(ІІІ) хлорид – кристалічна сполука зеленого кольору. Сублімує при

1047℃. Аналогічно до фториду хрому(ІІІ) , безводний хлорид хрому(ІІІ)
погано розчиняється у воді, але добре розчиняється в розчині, де присутній
відновник. Хром(ІІІ) хлорид, аналогічно до фториду хрому(ІІІ) можна
отримати в гідратованому та безводному стані. Безводний CrCl3 отримують
реакцією оксиду хрому(ІІІ) з карбоном при пропусканні над ними хлору при
 9

температурі 750℃ ( 1.8 ), реакцією оксиду хрому(ІІІ) з сумішшю монооксиду

вуглецю та хлору за температури 700℃ ( 1.9 ), реакцією простих речовин за
додержання температури 500℃ ( 1.10 ), взаємодією оксиду хрому(ІІІ) та
тетрахлорметану за температури 750℃ ( 1.11 ) [2, 7].

Cr2O3 + Cl2 + C → CrCl3 + CO ( 1.8 )

C2O3 + Cl2 + CO → CrCl3 + CO2 ( 1.9 )

Cr + Cl2 → CrCl3 ( 1.10 )

Cr2O3 + 3CCl4 → 2CrCl3 + 3COCl2 ( 1.11 )

Для отримання гідратованого хлориду хрому(ІІІ), спочатку необхідно

розчинити у воді відновник. Наприклад, можна використовувати розчинний у
воді хлорид хрому(ІІ), який одразу ініціює розчинення хлориду хрому(ІІІ)
( 1.3 ). Для отримання катіонів Cr2+ в розчині можна використовувати інші
відновники [11]. В присутності катіонів Cr2+ відбувається розчинення
хлориду хрому(ІІІ) у воді ( 1.12 ).

CrCl3 + 6H2O → [Cr(H2O)6]Cl3 ( 1.12 )

Розчинність [Cr(H2O)6]Cl3 за температури 20℃ складає 40,7%, а при

80℃ розчинність [Cr(H2O)6]Cl3 складає 54,3%. Гідрат [Cr(H2O)6]Cl3, по
аналогії з [Cr(H2O)6]F3 існує в розчині у вигляді кількох гідратів:
[Cr(H2O)5Cl]Cl2·H2O, [Cr(H2O)4Cl2]Cl·2H2O. На відміну від аквакомплексів
фтору, аквакомплекси хлору є гідратними ізомерами, у яких один або два
аніони хлору переходять у внутрішню сферу, а на їх місце у зовнішню сферу
виходять молекули води [7]. [Cr(H2O)6]Cl3 у розчині має фіолетовий колір
( «фіолетовий хлорид Рекура», [Cr(H2O)5Cl]Cl2·H2O – зелений, а
[Cr(H2O)4Cl2]Cl·2H2O – темно-зелений ( «зелений хлорид Рекура» ) що
дозволяє візуально оцінити переважаючий по концентрації комплекс в
розчині. При збільшенні температури та концентрації хлориду хрому(ІІІ),
збільшується концентрація ізомерів [Cr(H2O)5Cl]Cl2·H2O та
 10

[Cr(H2O)4Cl2]Cl·2H2O. При зменшенні концентрації хлориду хрому(ІІІ) та при

охолодженні розчину, збільшується концентрація [Cr(H2O)6]Cl3 [7]. Відносно
висока розчинність гідратованого хлориду хрому(ІІІ) відносно безводного
хлориду хрому(ІІІ) пояснюється ще й тим, що безводний хлорид є
полімерним, утворюючи структуру що існує у формі шарів молекул, а
гідратований хлорид хрому(ІІІ) має більш лабільну структуру [1].

Хром(ІІІ) бромід – кристалічна сполука темно-зеленого кольору.

Сублімує за температури 927℃. Деякі джерела свідчать про те, що на відміну
від хлориду та фториду хрому(ІІІ), хром(ІІІ) бромід розчиняється у воді у
безводному стані [6], та розчиняється у гідратованому стані. Деякі
літературні джерела свідчать про високу розчинність броміду хрому(ІІІ)
лише у присутності солей Cr2+ [7, c.248], що є більш ймовірним, аніж висока
розчинність броміду хрому(ІІІ) у дистильованій воді, враховуючи
властивості схожих на нього фториду хрому(ІІІ) та хлориду хрому(ІІІ).
Безводний хром(ІІІ) бромід повільно розчиняється у гарячій дистильованій
воді [9]. Безводний хром(ІІІ) бромід можна отримати аналогічними до
отримання хлориду хрому(ІІІ) способами: реакцією простих речовин за
температури 700℃ ( 1.13 ) та взаємодією оксиду хрому(ІІІ) з вуглем у
атмосфері брому ( 1.14 ) [2, 3, 4, 6].

Cr + Br2 → CrBr3 ( 1.13 )

Cr2O3 + C + Br2 → CrBr3 + CО ( 1.14 )

Гідратований бромід хрому(ІІІ) можна отримати розчиняючи гідрат

оксиду хрому(ІІІ) у бромоводневій кислоті при кип’ятінні ( 1.15 ), або
розчиняючи бромід хрому(ІІІ) з відновником: аналогічно до хлориду
хрому(ІІІ), можна використовувати бромід хрому(ІІ) – розчинний у воді
галогенід [2, 7].

Cr2O3·6H2O + 6HBr + 3H2O → 2[Cr(H2O)6]Br3 ( 1.15 )

 11

У броміду хрому(ІІІ) відомі 2 гідратні ізомери: [Cr(H2O)6]Br3

фіолетового та [Cr(H2O)4Br2]Br·2H2O зеленого кольорів в розчині [7].

Хром(ІІІ) йодид – кристалічна сполука темно-фіолетового кольору. У

безводному стані погано розчиняється у воді, як і інші солі хрому(ІІІ).
Хром(ІІІ) йодид у безводному стані можна отримати взаємодією простих
речовин ( 1.16 ) за температури 700℃ [2] та взаємодією йодиду хрому(ІІ) з
йодом ( 1.17 ) за температури 500℃ [7].

2Cr + 3I2 → 2CrI3 ( 1.16 )

2CrI2 + I2 → 2CrI3 ( 1.17 )

Гідратований йодид хрому(ІІІ) можна отримати як і інші гідратовані

галогеніди хрому(ІІІ) – розчиняючи безводний йодид хрому(ІІІ) у воді в
присутності відновника ( наприклад, йодид хрому(ІІ) ) ( 1.18 ) або дією
йодоводневої кислоти на оксид хрому(ІІІ) (1.19 ) [7].

CrI3 + H2O → [Cr(H2O)6]I3 ( 1.18 )

Cr2O3 + 6HI + 9H2O → 2[Cr(H2O)6]I3 ( 1.19 )

1.1.2 Солі Cr3+ оксигеновмісних кислот

Хром(ІІІ) сульфат – кристалічна сполука рожевого кольору. Як і інші

солі Cr3+, у безводному стані хром(ІІІ) сульфат погано розчиняється у воді, та
при появі у розчині катіонів Cr2+ швидко розчиняється утворюючи
гідратований хром(ІІІ) сульфат. Безводний хром(ІІІ) сульфат отримують
сплавленням дисульфату калію з оксидом хрому(ІІІ) ( 1.20 ) [1], сплавленням
гідросульфату калію з оксидом хрому(ІІІ) ( 1.23 )[4], дією сульфатної кислоти
на оксид хрому(ІІІ) при нагріванні ( 1.25 )[8], дією сульфатної кислоти на
хлорид хрому(ІІІ) при нагріванні (1.26 ).

Cr2O3 + 3K2S2O7 → Cr2(SO4)3 + 3K2SO4 ( 1.20 )

 12

Cr2O3 + 6KHSO4 → Cr2(SO4)3 + 3K2SO4 + 3H2O ( 1.23 )

Cr2O3 + 3H2SO4(розб.) → Cr2(SO4)3 + 3H2O ( 1.25 )

2CrCl3 + 3H2SO4 → Cr2(SO4)3 + 6HCl ( 1.26 )

Реакція ( 1.20 ), де-факто, відбувається у дві стадії: термічний розклад

дисульфату калію ( 1.21 ), з подальшою реакцією SO3 з Cr2O3 під високою
температурою ( 1.22 ):

K2S2O7 → K2SO4 + SO3 ( 1.21 )

Cr2O3 + SO3 → Cr2(SO4)3 ( 1.22 )

Реакція ( 1.23 ), де-факто, відбувається у три стадії: термічний розклад

гідросульфату калію до дисульфату калію ( 1.24 ) і подальші реакції ( 1.21 )
та ( 1.25 ).

2KHSO4 → K2S2O7 + H2O ( 1.24 )

Гідратований сульфат хрому(ІІІ), утворений по аналогії з

гідратованими галогенідами хрому(ІІІ) ( розчиненням безводного сульфату
хрому(ІІІ) з відновником ( наприклад, CrSO4 ) ( 1.27 ) ), утворює
кристалогідрати різного складу: Cr2(SO4)3·xH2O, де х – 3, 6, 9, 12, 14, 15, 17,
18. Як і інші солі хрому(ІІІ), гідратований сульфат хрому(ІІІ) може змінювати
колір розчину в залежності від температури та концентрації сульфату
хрому(ІІІ), утворюючи різні гідратні ізомери: [Cr(H2O)6]2(SO4)3·6H2O
фіолетового кольору на холоді, [Cr(H2O)4SO4](SO4)2·H2O зеленого кольору
при нагріванні[1,2,7].

Cr2(SO4)3 + 12H2O → [Cr(H2O)6]2(SO4)3·6H2O ( 1.27 )

Хром(ІІІ) нітрат – кристалічна сполука зеленого кольору. Як і інші солі

Cr3+, у безводному стані хром(ІІІ) нітрат погано розчиняється у воді, та при
появі у розчині катіонів Cr2+ швидко розчиняється утворюючи гідратований
 13

хром(ІІІ) нітрат. За даними з наукової літератури, водний розчин хром(ІІІ)

нітрату можна отримати реакцією оксиду хрому(ІІІ) з розбавленим розчином
азотної кислоти ( 1.28 ) [7].

Cr2O3 + 6HNO3(розб.) + 9H2O → 2Cr(NO3)3·9H2O ( 1.28 )

З розчину, нітрат хрому(ІІІ) кристалізується у вигляді гідрату

Cr(NO3)3·9H2O, червоно-фіолетового кольору. При нагріванні розчину, гідрат
Cr(NO3)3·9H2O перетворюється на зелений Cr(NO3)3·6H2O. В літературі не
наводиться даних про існування аналогічних іншим солям хрому(ІІІ)
аквакомплексів у розчині, хоча ймовірно, що гідрат Cr(NO3)3·9H2O існує у
розчині у формі [Cr(H2O)6](NO3)3·3H2O.

Хром(ІІІ) фосфат – кристалічна сполука чорного кольору. Як і інші солі

Cr3+, у безводному стані хром(ІІІ) фосфат погано розчиняється у воді, та при
появі у розчині катіонів Cr2+ швидко розчиняється утворюючи гідратований
хром(ІІІ) фосфат ( 1.29 ). Водний розчин хром(ІІІ) фосфату має характерне
фіолетове забарвлення на холоді з низькою концентрацією солі.

CrPO3 + 6H2O → [Cr(H2O)6]PO3 ( 1.29 )

1.2 Розчинність хромітів

Хроміти – солі неіснуючої кислоти HCrO2. Хроміти одержують

сплавленням оксиду хрому(ІІІ) з відповідним гідроксидом. Наприклад, так
одержують хроміт калію ( 1.30 ). Відомі хроміти металів у ступені окиснення
+1 та +2.

Cr2O3 + 2KOH → 2KCrO2 + H2O ( 1.30 )

Інший спосіб одержання хроміту калію – сплавлення оксиду хрому(ІІІ) з

карбонатом калію ( 1.31 ) [8].
 14

Cr2O3 + K2CO3 → 2KCrO2 + CO2 ( 1.31 )

Хроміт заліза(ІІ) можна одержати сплавленням оксиду заліза(ІІ) з

оксидом хрому(ІІІ) ( 1.32 ) [10].

FeO + Cr2O3 → Fe(CrO2)2 ( 1.32 )

Хроміти лужних металів є розчинними у воді речовинами. Хроміт калію

у воді гідролізується при нагріванні ( 1.33 ).

KCrO2 + 2H2O → KOH + Cr(OH)3 ( 1.33 )

Деякі хроміти, наприклад хроміт заліза(ІІ), є нерозчинними у воді

сполуками.

1.3 Розчинність хроматів

Хромати – солі хромової кислоти H2CrO4. Хромат калію можна
отримати з сульфату хрому(ІІІ) його сплавленням із сумішшю двох солей
карбонату калію та нітрату калію ( 1.34 ) [7].

Cr2(SO4)3 + 5K2CO3 + 3KNO3 → 2K2CrO4 + 3KNO2 + 3K2SO4 + 5CO2 ( 1.34 )

Іншою сумішшю сполук, яку можна сплавити із сульфатом хрому(ІІІ)

для отримання хромату калію, це окисно-лужна суміш хлорату калію та
гідроксиду калію ( 1.35 ).

Cr2(SO4)3 + 10KOH + KClO3 → 2K2CrO4 + 3K2SO4 + KCl + 5H2O ( 1.35 )

Для отримання хромату калію, сульфат хрому(ІІІ) можна замінити на

оксид хрому(ІІІ) у аналогічних реакціях ( 1.36 ), ( 1.37 )[7].

Cr2O3 + 2K2CO3 + 3KNO3 → 2K2CrO4 + 3KNO2 + 2CO2 ( 1.36 )

Cr2O3 + 4KOH + KClO3 → 2K2CrO4 + KCl + 2H2O ( 1.37 )

 15

Хромат калію зручно використовувати для отримання нерозчинних у

воді хроматів інших металів. Так, хромат срібла отримують реакцією хромата
калію і нітрату срібла у розчині ( 1.38 ).

K2CrO4 + 2AgNO3 → Ag2CrO4 + 2KNO3 ( 1.38 )

Хромат барію отримують реакцією у водному розчині між хлоридом

барію та хроматом калію ( 1.39 ).

K2CrO4 + BaCl2 → BaCrO4 + 2KCl ( 1.39 )

Хромат свинцю отримують реакцією у водному розчині між ацетатом

свинцю та хроматом калію ( 1.40 ).

K2CrO4 + Pb(CH3COO)2 → PbCrO4 + 2CH3COOK ( 1.40 )

Отримати лужних металів можна дією розчину лугу ( 1.41 ) або

карбонату ( 1.42 ) відповідного металу на оксид хрому(VI).

CrO3 + 2LiOH → Li2CrO4 + H2O ( 1.41 )

CrO3 + Na2CO3 → Na2CrO4 + CO2 ( 1.42 )

Хромат натрію можна отримати спіканням оксиду хрому(ІІІ) з

карбонатом натрію на повітрі при 1600℃ ( 1.43 ) [10].

2Cr2O3 + 3O2 + 4Na2CO3 → 4Na2CrO4 + 4CO2 ( 1.43 )

Розчинність хроматів лужних металів є високою: розчинність Na2CrO4 у

воді при 19.4℃ дорівнює 44.1% - до температури близько 65℃, хромат
натрію існує в розчині у вигляді гідратів. Хромат літію за температури 20℃
має розчинність у воді близько 48%. Розчинність хромату калію за
температури 20℃ - близько 40%.

З іншого боку, хромати срібла та міді мають за температури 25℃

розчинність у воді, відповідно <0.01% та 0.618г/л.
 16

Лужно-земельні метали добре розчиняються у воді. Розчинність у воді

хромату магнію та кальцію за температури 20℃ складає відповідно близько
36% та 14%.

1.4 Розчинність дихроматів

Дихромати – солі дихромової кислоти H2Cr2O7. Дихромати отримують
підкислюючи розчини хроматів, у випадку розчинних хроматів ( 1.44 ).

2K2CrO4 + 2H2SO4 → K2Cr2O7 + 2KHSO4 + H2O ( 1.44 )

За деякими літературними джерелами [10], розчин дихромової кислоти

можна отримати кип’ятінням суміші оксиду хрому(ІІІ), розбавленої
сульфатної кислоти та бромату натрію ( 1.45 ).

5Cr2O3 + 3H2SO4(разб.) + 2H2O + 6NaBrO3 → 5H2Cr2O7 + 3Br2 + 3Na2SO4 ( 1.45 )

Дихромати, в основному, отримують сплавленням оксиду хрому(VI) з

оксидами ( 1.46 ), гідроксидами ( 1.47 ) та карбонатами ( 1.48 ) відповідного
металу.

2CrO3 + Li2O → Li2Cr2O7 ( 1.46 )

2CrO3 + 2NaOH → Na2Cr2O7 + H2O ( 1.47 )

CrO3 + K2CO3 → K2Cr2O7 + CO2 ( 1.48 )

Дихромати, загалом, є більш розчинними за хромати. Розчинність

дихромату літію за температури 20℃ складає близько 57%. Розчинність
дихромату натрію за температури 20℃ складає близько 60%. Дихромат
калію на відміну від дихроматів натрію та літію має меншу розчинність у
воді за температури 20℃ у порівнянні с хроматом – близько 12%.
 17

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕВЕДЕННЯ ОКСИДУ ХРОМУ(ІІІ) У

ВОДОРОЗЧИННИЙ СТАН

2.1 Переведення оксиду хрому(ІІІ) у водний розчин

У розділі 1 були розглянуті різні класи сполук що згадуються у науковій
літературі як отримувані при переведенні оксиду хрому(ІІІ) у водорозчинний
стан. Це дає змогу проаналізувати, які зі сполук розчинні у воді та як їх
можна різними методами отримати з оксиду хрому(ІІІ) тим самим
переводячи його у водорозчинний стан.

Перевести оксид хрому(ІІІ) одразу у водний розчин можна дією

фтороводневої кислоти на оксид хрому(ІІІ) – реакції ( 1.5 ) та ( 1.7 ). В
даному методі утворюється фторид хрому(ІІІ) який одразу переводиться в
розчин через наявну фтороводневу кислоту. Аналогічний метод наводиться
при переведенні оксиду хрому(ІІІ) у розчин дією на нього йодоводневої
кислоти – реакція ( 1.19 ).

У водний розчин оксид хрому(ІІІ) переводиться дією на нього

розбавленої сульфатної кислоти при нагріванні – реакція ( 1.25 ). Хоча, даний
метод не передбачає наявності в розчині катіонів Cr2+, тому те, що оксид
хрому(ІІІ) розчиняється в гарячій розбавленій сульфатній кислоті без
додавання відновника є сумнівним [8]. Аналогічно, на оксид хрому(ІІІ)
можна подіяти гарячою розбавленою азотною кислотою ( 1.28 ).

2.2 Переведення оксиду хрому(ІІІ) у безводні водорозчинні речовини

Переведення оксиду хрому(ІІІ) у безводні водорозчинні речовини
включає в себе методи окисно-лужну плавку, сплавлення з лугами, оксидами
металів, окисниками, дію газів та сумішей газів під тиском та температурою.
 18

Безводна водорозчинна сполука, в яку можна перевести оксид

хрому(ІІІ) це хлорид хрому(ІІІ). Хром(ІІІ) оксид переводять у хлорид
хрому(ІІІ) спіканням оксиду хрому(ІІІ) з вуглем під тиском у атмосфері
хлору за температури 750℃ ( 1.8 ), дією суміші хлору та монооксиду
вуглецю під тиском на оксид хрому(ІІІ) за температури 700℃ ( 1.9 ) та дією
на оксид хрому(ІІІ) тетрахлорметану під тиском за температури 750℃
( 1.11 ). Аналогічну реакції ( 1.8 ) наведено реакцію ( 1.14 ) – спікання оксиду
хрому(ІІІ) з вуглем у атмосфері брому, з утворенням безводного хром(ІІІ)
броміду.

Хром(ІІІ) оксид можна перевести у водорозчинний стан сплавленням із

сполуками сірки – дисульфатом калію ( 1.20 ) та гідросульфатом калію
( 1.23 ). У результаті, утворюється безводний сульфат хрому(ІІІ) що
розчиняється у воді за наявності катіонів Cr2+.

Хром(ІІІ) оксид можна перевести у водорозчинні хроміти, наприклад

хроміти лужних металів, сплавленням оксиду хрому(ІІІ) з відповідними
лугами ( 1.30 ), карбонатами ( 1.31 ) та оксидами. Хроміти при нагріванні
сильно гідролізують з утворенням нерозчинного гідроксиду хрому(ІІІ).

Хром(ІІІ) оксид можна перевести у водорозчинні хромати та дихромати

сплавленням із окисниками та окисно-лужними сумішами. Наприклад,
хромат калію отримують сплавленням з сумішшю карбонату та нітрату калію
( 1.36 ), сумішшю гідроксиду калію та хлорату калію ( 1.37 ). Розчинну у воді
дихромову кислоту можна одержати дією на оксид хрому(ІІІ) розбавленої
сульфатної кислоти та розчину бромату натрію ( 1.45 ). Для отримання
хроматів, вказані речовини можна взаємно заміняти. Для отримання хромату
натрію можна сплавлювати оксид хрому (ІІІ) з пероксидом натрію. Замість
карбонату калію у реакції ( 1.36 ) можна використовувати карбонат натрію.
Для отримання хроматів замість хромітів, можна сплавлення карбонату
лужного металу з оксидом хрому(ІІІ) проводити під тиском у кисні.
 19

ВИСНОВКИ

У ході роботи були описані розчинні сполуки хрому, у які може бути
переведено оксид хрому(ІІІ). Було описано механізм розчинення солей Cr3+,
наведено дані щодо розчинності окремих галогенідів да солей
оксигеновмісних кислот. Були визначені методи отримання даних солей,
хромітів, хроматів та дихроматів. Наведені дані щодо розчинності окремих
хромітів, хроматів та дихроматів.

За результатами роботи можна умовно поділити методи переведення

оксиду хрому(ІІІ) у водорозчинний стан на кілька груп: дія розбавлених
гарячих оксигеновмісних кислот, сплавлення з сполуками, що при
термічному розкладанні утворюють оксид сульфуру(VI) ( сплавлення з
дисульфатом та гідросульфатом калію ), сплавлення зі сполуками лужних
металів, окисно-лужна плавка, сплавлення з окислювальними сумішами,
спікання з вуглем у атмосфері галогену, дія газів та газових сумішей під
тиском.
 20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Н.С. Ахметов., Общая и неорганическая химия. Учеб. Для вузов. – 4-е

изд., испр. – М.: Высш. Шк., Изд. Центр «Академия», 2001. – 743с., ил.

2. А.А. Дроздов, В.П. Зломанов, Г.Н. Мазо, Ф.М. Спиридонов.,

Неорганическая химия : в 3 т. / под ред. Ю. Д. Третьякова. Т. 3 : Химия
переходных элементов. Кн. 1 : учебник для студ. высш. учеб. заведений
— М. : Издательский центр «Академия», 2007. — 352 с.

3. А.Н. Ниргинцев, Л.Н. Трушникова., В.Г. Лаврентьева ., Растворимость

неорганических веществ в воде. Справочник, 1972. – 248 с.

4. Ж.А. Кочкаров., Химия в уравнениях реакций : учебное пособие., 7-е.

2019., 332с.

5. Б.В. Некрасов., Основы общей химии Т.1, изд. 3-е, испр. и доп. Изд-во
«Химия», 1973г. 656 с.; 160 табл.; 391 рис.

6. В.А. Рабинович., З.Я. Хавин., Краткий химический справочник. Изд. 2-

е, испр. и доп. 1978. – 392с.

7. Р. Рипан., И. Четяну., Неорганическая химия. В двух томах. Том 2.,

1972. 871с.

8. Международный школьный научный вестник. – 2018. – № 5 (часть 4) –

с.671.

9. Химическая энциклопедия / Редкол.: Зефиров Н.С. и др.. — М.:

Большая Российская энциклопедия, 1998. — Т. 5. — 783 с. С. 671-678

10. Р.А. Лидин, В. А. Молочко, Л.Л. Андреева; под ред. Р.А. Лидина/
Реакции неорганических веществ : справочник. – 2-е изд., перераб. И
доп. – М.:Дрофа, 2007. – 637с.

11. Greenwood N. N., Earnshaw A. Chemistry of the Elements, 1997. — 1364

с.