Тема 1.

Зовнішня політика Великої Британії наприкінці 40-х - 50-

і рр.

1. Пошуки нових орієнтирів та концептуальних засад зовнішньої

політики Великої Британії наприкінці 40-х років.

Комплекс проблем через перелаштування Британії від Імперії до Співдружності

Основні заходи уряду У.Черчилля були:

1.    Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.
2.    Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду
імперії.
3.    Тісний союз з США. Координація зовнішньої політики.

Ідеологічні засади атлантизму сформулював У. Черчілль у своїй найбільш відомій

історичній промові 5 березня 1946 року в м. Фултон (США). Визнавши домінування
Сполучених Штатів на міжнародній арені, британський політичний діяч проголосив
необхідність створення ―братнього союзу англомовних країн‖ по обидва Атлантики з
метою попередження нової війни.

Дуель перших двох скрипок Черчиль

Встановлення англо-американських відносин «куди ви - туди і ми»
Розділ глобалізму
Англо-саксонський світ
ВБ залишить за собою вплив у ЗХ Європі + США не претендуватимуть на колонії ВБ

США з іншого, в основі якого перебував військовий союз для забезпечення

домінування партнерів у світі.

У цій промові вперше прозвучав термін ―залізна завіса - комуністична загроза.

Черчиль закликав США боротися з комунізмом) Одним з невід‘ємних сегментів
Західного блоку держав у протистоянні з радянським блоком мала стати ―нова єдина
Європа‖ як запорука післявоєнного миру і безпеки. Цю думку У. Черчілль розвинув у
своїй промові в Цюриху 19 вересня 1946 року, де було проголошено концепт
―Сполучених Штатів Європи‖ як гаранта миру та безпеки в регіоні і світі.

Залишалися сподівання на глобальну роль країни як ―третьої сили у створюваній

системі протистояння двох супердержав США і СРСР, що мала грунтуватися на
лідерстві Британії в системі безпеки післявоєнної Європи.

Повинна бути лише одна перша скрипка (США відмовили)

Усвідомлення нового місця в ВБ у світі

Пошук нового напряму ЗП ВБ

1947 р. - прийняття плану Маршалла - отримала близько 2,5 млрд. доларів - посилило її
залежність від США
1948 ВБ присоединилась к Брюссельскому пакту о создании Западного союза

У 1948 році на території Великої Британії було дислоковано американські війська і

створено декілька військових баз.

1948 доктрина (основа ЗП) 3-х сфер/кіл - 1951 офіційно

Пріоритети: «Особливі» відносини з США, Західна Європа, Співдружність

ЗП інтереси точка перетин 3-х кіл

ВБ не витягує тактичність в трьох колах (фокус буде постійно змінюватися)

Зосередилися на Атлантичному колі

У 1949 р. Англія стала членом НАТО.

Пріоритет атлантичних зобов‘язань і позиція США стали однією з головних причин

відмови Великої Британії від підписання Договору про Європейський оборонний союз
(ЄОС), ініційований Францією у 1950 році. Перспективи створення європейської армії,
що пропонувала на той час Франція, стали визначальною причиною відмови від
проекту ЄОС.

2. Британська зовнішньополітична діяльність у «колі

Співдружності Націй» наприкінці 40-х - 50-і рр.

Найскладнішою проблемою для післявоєнної Великобританії була доля колоніальної

імперії. Після Другої світової війни почався розпад Британської колоніальної імперії. .
Якщо виявлялося, що ту чи іншу колонію не вдається втримати в існуючому стані, то
надання території статусу домініона чи повної незалежності оголошувалося як акт
милосердя

Водночас перед урядом К.Еттлі стояло головне завдання – зберегти якомога тісніші
зв’язки колишніх колоній із метрополією. За наполяганням Індії з 1947 р. термін
«Британська імперія». остаточно замінили на «Співдружність націй», а термін «домініон» – на
«член Співдружності». Здобуття незалежності Індією й Пакистаном у 1947 р., скасування спільного
громадянства Співдружності націй у 1948 р., проголошення республіки в Ірландії та її вихід зі
Співдружності націй, Лондонська конференція глав урядів держав-членів у квітні 1949 р. спричинили
глибинні трансформації у структурі об’єднання

Коли в серпні 1945 р Індонезія проголосила свою незалежність, уряд Еттлі направило
туди стотисячну армію в допомогу голландським колонізаторам, проте під тиском
світової громадської думки і протестів в самій Англії ця армія була виведена з
Індонезії в середини 1947 р

Ключовий (деколонізаційний) етап формування Співдружності націй започатковано в

1947 р. з надан- ням незалежності Індії та Пакистану, а роком пізніше – Бірмі та
Цейлону.
 Надання незалежності Індії було неминучим (з 1946 втрата контролю и было
вынуждено предоставить ей статус доминиона). Незалежність було надано Палестині
(відмовилася від мандату у 1948) та Йорданії. У колоніях став розгортатися
національно-визвольний рух, який став набирати збройного характеру (Малайя, Кенія
тощо). Для колоний вместо понятия «британский поданный» появляется понятие
«гражданин Содружества». 1947 план Маутбеттена про раздел Индии на Пакистан и
Индию. 1948 независимость получают Бирма (відмовилася від статусу домініона)
и Цейлон. Тим часом в Африці (Уганда, Кенія, Золотий Берег, Нігерія), Азії (Малайя)
англійці вдалися до застосування сили для збереження колоніальних володінь.

На розвиток Співдружності негативно вплинула Су- ецька криза 1956 р., спричинивши
розбіжності країн- членів в її оцінці та їхньому ставленні до "держави- матері". На
засіданні Генеральної Асамблеї ООН 2 лис- топада 1956 р., під час прийняття
резолюції щодо при- пинення англо-франко-ізраїльської агресії, проти неї голосували
Австралія та Нова Зеландія. Канада, Індія та Цейлон зайняли позицію підтримки
Єгипту. У зв'язку з цим відомою є заява міністра закордонних справ Ка- нади
Д.Пірсона про те, що "Суецька криза поставила Британську Співдружність на межу
розпаду"

Наявність тісних зв’язків із колишніми колоніями відіграла додаткову під- силюючу роль для позицій
Лондона як лідера ЗЄС і НАТО. Великобританія та її союзники повинні були використовувати
стратегічні ресурси імперії для розташу- вання на її територіях військових об’єктів

3. Специфічні риси «особливих відносин» із США («коло

атлантизму») у 50-і роки.

Зв’язки зі Сполученими Штатами є традиційно тісними і життєво необхідними для

Британії:

• по-перше, участь в обох світових війнах в союзницьких зі Сполученими Штатами від-

носинах; тісні англо-американські стосунки в Другій світовій війні

• по-друге, поступова, починаючи з 1947 року (надання незалежності Індії та Пакис-

тану), втрата своїх заокеанських володінь;
• по-третє, вагомим аргументом зміцнення американсько-британських «особливих від-
носин» є те, що вони розвивалися в умовах ідеологічного протистояння, що спонукало
до об’єднання сил перед радянською загрозою;

Не менше важать і зв’язки з Великою Британією для Сполучених Штатів.

По-перше, США зацікавлені у стабільних зв’язках з ЄС, що відіграє суттєву роль у

світовій політиці та економіці і виступає важливим партнером для американських
інвестицій і торгівлі, а також слугує оплотом безпеки і стабільності євразійського
регіону.

По-друге, поширення американського впливу пов’язувалося з тим, що Велика Британія

зі своєю прихильністю до атлантизму відіграватиме в ЄС (ЄЕС) активну і
конструктивну роль.

«Особливі відносини» є історичним феноменом ХХ століття, що започаткований

протягом Другої світової війни, а точніше – в 1940 році. Ідея про тісний зв’язок США з
Великою Британією набула подальшого розвитку за часів президента Ф. Рузвельта,
який прагнув до світової гегемонії США з наміром використати Велику Британію

Реальним втіленням намірів Рузвельта стала зустріч 1943 року в Квебеці, під час якої
між американським Президентом та британ- ським Прем’єром Черчиллем було
досягнуто домовленість про створення атомної бомби та уз- годжено зобов’язання
щодо нової зброї - вони зобов'язувались ніколи не застосовувати атомну зброю одна
проти одної, не використовувати її проти третіх д-ав без спільної згоди,

В започаткуванні та подальшому розвиткові «особливих відносин» між США та

Сполу- ченим Королівством вирішальним був чинник зовнішньої загрози – він
визначав головний (але не вичерпний) зміст співробітництва обох країн – аспект
безпеки. Так, німецька загроза спричинила виникнення, а радянська обумовила
континуїтет «особливих відносин» за часів протистояння Схід – Захід.

Американсько-англійські «особливі відносини» набув ужитку в 1946 після промови

В. Черчілля у Фултоні. Ідеологічні засади атлантизму сформулював У. Черчілль у своїй
найбільш відомій історичній промові 5 березня 1946 року в м. Фултон (США).
Визнавши домінування Сполучених Штатів на міжнародній арені, британський
політичний діяч проголосив необхідність створення ―братнього союзу англомовних
країн‖ по обидва Атлантики з метою попередження нової війни

Американські військові сили було введено на територію Сполученого

Королівства в 1948 р., ще до утворення організації НАТО. В 1948 році була
підписана англо-американська угода про використання США військово-
повітряних баз на території Великої Британії.

Британія відмовилася від участі у війні в Індо-китаї на боці Франції в 1954 р., -
псуються відносини між США та ВБ

(війна за збереження колоній *Франція) Камбоджа, Лаос (Ф слабка після

2СВ) допомога США
Одночасно «особливі відносини» у 1956 році зазнали серйозного удару під час
Суецької кризи, коли США не підтримали свого англійського партнера. Провал англо-
франко-ізраїльської агресії загострив англо-американські відносини. США і Британію
об'єднувало прагнення зміцнити імперіалістичне панування на Близькому Сході, але
кожна з держав домагалася зміцнення насамперед своїх власних позицій. Це призвело
до натягнутості стосунків між двома державами, і Велика Британія відчула
ненадійність свого заокеанського союзника.

Макміллан налагоджує відносини – в 1957 році пропонує США – «Доктрину

взаємозалежності». Англійські ядерні сили були об'єднані з американськими. 

Офіційне запровадження в 1958 році англо-американського співробітництва в ядерній

галузі

Згідно з підписаною «Угодою про співробітництво по використанню атомної енергії з

метою взаємної оборони» (1958 р.), Сполучені Штати сприяли будівництву
британських атомних субмарин, поставляли для їхніх реакторів збагачений уран та
ядерну зброю.

1958 – де Голь звертається до США і ВБ з ідеєю тріумвірату, щодо поділити світ на три
частини. США і ВБ – проти. До того ж з ядерною зброєю ВБ потрапила у пастку, бо
коли Франція почала просити у ВБ розробки ядерної зброї, ВБ не могла їй їх дати, бо
відповідно до угоди з США – ВБ не може їх розголошувати третім державам

Опинився в безпосередній військово-політичній залежності від Сполучених Шта-

тів, що стало очевидним після підписання угоди в Нассау 1962 р.

Крім того, прагнення Британії до самостійного виготовлення небезпечної зброї, її

ядер- ний статус не відповідали інтересам сусідніх європейських країн,
відштовхували Англію далі від Європи та спонукали континентальні держави,
перш за все Францію, якомога швидше приєднатися до «ядерного клубу».