Хімічні формули

Кожна речовина має назву. Проте за назвою не можна визначити, з яких частинок
складається речовина, скільки і яких атомів міститься в її молекулах, іонах, які заряди
мають іони. Відповіді на такі запитання дає особливий запис – хімічна формула
речовини.

Переважна більшість елементів, які містяться у природних об’єктах, виділені у

вигляді простих речовин, наприклад азот N2, хлор Cl2, водень Н2, кисень О2, озон О3 та
ін. Їхні молекули містять атоми одного й того самого хімічного елемента, інших
елементів немає.

Маленька цифра, що стоїть справа внизу від символу відповідного елемента,

показує, скільки атомів входить до складу молекули даної речовини. Вона називається
індексом.

О2 – індекс

УВАГА! Індекс вказує на кількість атомів тільки того елемента, після якого він
стоїть.

Для простих речовин атомної будови число атомів у

формулі не зазначається. Хімічна формула таких речовин за
написанням збігається з символом хімічного елемента. Так,
формула заліза – Fe, силіцію – Si, графіту – С, міді – Cu,
алюмінію – Al.

Якщо ж речовини мають немолекулярну будову,

наприклад, кухонна сіль NaCl, сода Na2CO3, річковий пісок
SiO2, то їхні формули відбивають співвідношення атомів різних хімічних елементів у
кристалі. Наприклад, було встановлено, що кристали натрій хлориду NaCl мають
атомну будову. В кристалі кожний атом Натрію оточений чотирма атомами Хлору, а
кожний атом Хлору – чотирма атомами Натрію:

Виходить, що на один атом Натрію припадає один атом Хлору. Тому хімічна
формула натрій хлориду – NaCl.

Отже, хімічні формули речовин виводяться або на підставі аналізу їх якісного і

кількісного складу, або на підставі будови речовини.

Хімічна формула – це умовний запис складу речовини за

допомогою хімічних символів та індексів.
 Хімічна формула показує якісний і кількісний склад речовини молекулярної
будови, взятої у чистому вигляді.

У формулі йона додатково зазначають його заряд. Для цього використовують

верхній індекс. У ньому цифрою вказують величину заряду (одиницю не пишуть), а
потім – знак (плюс або мінус). Наприклад, йон Натрію із зарядом +1 має формулу
Na+ (читається: натрій-плюс), а йон Хлору із зарядом –1 – Cl– (читається: хлор-мінус),
гідроксид–йон із зарядом –1 – ОН– (читається: о-аш-мінус), карбонат–йон із зарядом
–2 – СО32– (читається: це-о-три-два-мінус).

У деяких хімічних формулах групу атомів або складний йон записують у дужках.
За приклад візьмемо формулу гашеного вапна Са(ОН)2. Це іонна сполука. У ній на
кожний йон Са2+ припадають два йони ОН–. Формула сполуки читається: кальцій-о-
аш-двічі.

Якщо потрібно позначити два окремі атоми Неону, дві молекули кисню, дві
молекули вуглекислого газу або два йони Натрію, використовують записи 2Ne, 2O2,
2CO2, 2Na+. Цифра перед хімічною формулою є коефіцієнтом. Коефіцієнт 1, як і
індекс 1 – не пишуть.

Коефіцієнт — це число, яке записується перед хімічною

формулою і позначає кількість молекул або окремих атомів даної
речовини.
коефіцієнт – 2О2 – індекс

Висновки: Усі речовини – це і є хімічні сполуки. Хімічна формула – це умовний

запис складу речовини за допомогою хімічних символів та індексів.
Хімічна формула показує якісний і кількісний склад речовини
молекулярної будови, взятої у чистому вигляді.
У речовин атомної або йонної будови хімічна формула виражає
співвідношення атомів різних елементів у складі речовини.
У формулах речовин молекулярної будови індекс показує кількість атомів
хімічного елемента в кожній молекулі речовини.
 У формулах речовин немолекулярної будови (атомної, йонної) індекси
виражають співвідношення елементів у речовині.
Коефіцієнт — це число, яке записується перед хімічною формулою і позначає
кількість молекул або окремих атомів даної речовини.